Академія або academia (академічний світ, академічне середовище; атт. гр. Ἀκαδήμεια; гр. койне Ἀκαδημία - назва місцевості в Древній Греції; лат. та англ. Academia) — західний термін, що означає процес здобуття (дослідження), збереження і передачі (вища освіта) важливих знань від покоління до покоління, а також сукупність персоналій, установ та організацій, які займаються цим. Академія передовсім пов'язана із дослідницькими інституціями та закладами вищої освіти, які в західному світі тісно взаємопов'язані, починаючи з античної установи — Академії Платона 4 століття до Р. Х.
Академія | |
Названо на честь | Академ і Академія Платона |
---|---|
Ідентифікатор WordLift | data.wordlift.io/wl01714/entity/academic |
Назва
Назва походить від місцевості Академія у стародавній Греції, яка, у свою чергу, була названа на честь афінського героя Академа. Давньогрецький мислитель Платон бл. 385 до Р.Х. створив тут, за межами тодішніх міських стін Афін, гімнасій, який став визначним навчальним центром. У цьому місці було святилище богині мудрості та майстерності Афіни, створене на місці колишнього оливкового саду, звідки походить вираз «сади академії».
У цих садах Платон спілкувався зі своїми учнями. Він розвинув ці бесіди у метод навчання філософії і в 387 році до Р. Х. заснував те, що нині відомо як Стара Академія Платона.
Поступово латинський термін academia розширював своє значення і з доби Відродження став означати культурне накопичення знань, їхній розвиток, впорядкування та передачу від покоління до покоління через практиків та зберігачів, також спільноти та організації, які цим займаються. У 17 столітті британські, італійські і французькі вчені почали використовувати термін на позначення типу закладу освіти, а також на позначення дослідницьких чи почесних інституцій, що згодом перетворилося на традицію національних академій наук, як-от Французька академія.
В українській мові існує велика проблема з терміном academia, бо немає єдиного відповідника для всієї сукупності значень, адже слово «академія» вживається переважно для позначення одного із типів навчальних, дослідних або почесних закладів, а термін «академічна спільнота» позначає лише сукупність тих, хто займається отриманням, розвитком, збереженням та передачею знань, а не сам цей процес і його культурну традицію. На позначення процесу і традиції іноді вживають поняття «академічна культура», а для підкреслення історичної тяглості і власне традицій — академічна традиція.
Історія
Перша академія
Первісно у місцевості Академія за межами міських мурів Афін (ще до того, як вони були збудовані Кімоном) знаходився священний оливковий сад, присвячений Афіні, богині мудрості, та іншим безсмертним. Архаїчною назвою місцевості була Hekademia, яка в класичні часи змінилася на Akademia і пояснювалася (принаймні з 6 столітті до Р. Х.) як назва на честь легендарного афінського героя Академа.
Близько 385 до Р.Х. давньогрецький мислитель Платон створив тут школу філософії, де навчання проходило передовсім у формі бесід. Безпосередніми наступниками Платона на посаді очільників Академії були схолархи Спевсіпп (347–339 до Р. Х.), Ксенократ (339–314 до Р. Х.), Полемон (314–269 до Р. Х.), (бл. 269–266 до Р. Х.) та Аркесілай (бл. 266–240 до Р. Х.). Серед інших відомих схолархів були , Карнеад, Клітомах та (154—84 до Р. Х.), останній безперечний схоларх, після смерті якого почалися внутрішні конфлікти і класична Академія тимчасово припинила своє існування (але невдовзі була відроджена неоплатоніками). Відомими члена Академії також були Арістотель, Гераклід, Евдокс Кнідський, , , Антіох з Аскалону.
Інші давньогрецькі академії
Невдовзі після заснування класичної Академії колеги та учні Платона стали створювати власні заклади такого ж типу. Аркесілай, учень Платона, заснував Середню Академію. Інший учень Карнеад заснував Нову Академію. У 335 до Р. Х. Арістотель доповнив метод Платона власними теоріями і заснував Ліцей на базі іншого гімнасію.
Неоплатонічна академія пізньої античності
Після перерви у часи ранніх римських завоювань Академія була відновлена як нова інституція деякими платоністами пізньої античності, які називали себе «послідовниками» Платона і представляли себе як неперервну традицію прямо до Платона. Однак вони не мали ні географічної, ні інституційної, ні економічної, ні персональної спадкоємності з класичною Академією Платона.
Останні «грецькі» філософи оновленої Академії у 6 столітті після Р. Х. вже складалися з представників дуже різних частин грецького культурного світу і демонструють сильний синкретизм. 5 із 7 філософів Академії, які згадуються у цей час, були сирійцями.
Імператор Юстиніан закрив школу у 529 році і ця дата часто цитується як кінець класичної античності. За свідченням історика Агафія, члени академії отримали захист у столиці Сасанідів Ктесифоні, а після миру між Персією та Візантією у 532 році їм дозволено було оселитися у Харані поблизу Едеси. Існують припущення, що платонічна традиція існувала там аж до 9 століття і була одним із джерел арабського відродження неоплатонічної традиції коментування у Багдаді.
Освітні інституції Сходу
Хоча у стародавньому світі існували центри для поглибленого навчання ще з 2 тисячоліття до Р.Х. (Вавилон, Китай), але вони не включали дослідницьку діяльність, тож їх зазвичай не розглядають в історії розвитку західного розуміння вищої освіти та дослідницьких центрів (academia).
У 5 столітті до Р. Х. у місті Таксила в Стародавній Індії (нині Пакистан) виник навчальний центр, який іноді вважається першим університетом у світі. Школа складалася з кількох монастирів без великих гуртожитків та лекційних зал, тож навчання велося індивідуально. Звідси походить багато індійських вчених та мислителів класичної та середньовічної доби, найвідоміший із яких — Чанак'я. Студенти вступали до школи у віці 16 років, вочевидь вже після базової освіти. Тут вивчалися Веди та «вісімнадцять мистецтв», що включали такі навички як стрільба з лука, полювання та їзда на слонах. Окрім цього тут була правнича школа, медична школа та школа військової науки.
В добу античності на Близькому Сході та в Північній Африці поступово стали виникати навчальні і дослідницькі центри, що наслідували або були пов'язані з Академією Платона.
Близько 290 року до Р. Х. була у Єгипті була заснована Александрійська бібліотека — заклад, що був тісно пов'язаним із грецькими академіями і суттєво вплинув на формування західних поглядів на збереження та передачу знання.
У 258 році була заснована Центральна імперська академія в Нанкіні у Китаї — перший освітній заклад сходу, який поєднував навчання з дослідницької діяльністю. У 470 році академію було розділено на 5 факультетів, які згодом сформували Нанкінський університет. З 8 століття стали виникати чисельні шуяни — заклади освіти, деякі із яких цілком можна класифікувати як заклади вищої освіти.
Ще один великий центр вищої освіті в Індії — Наланда — виник у Біхарі в 427 і проіснував до 1197 року. Це був буддійський університет-монастир, де зосереджувалися буддійські студії, але студентів також навчали мистецтв, медицини, математики, астрономії, політики та мистецтва війни. Заклад складався із восьми окремих поселень, де розташовувалися 10 храмів, зали для медитації, навчальні класи, озера та парки. Тут містилася велика бібліотека, де ченці копіювали книги та документи, щоби вчені могли отримати ці копії у свої приватні колекції. Існували гуртожитки для студентів, що, імовірно, було вперше як для навчальних закладів. Тут проживали 10 000 студентів та 2 000 викладачів. Центр приваблював учнів та вчених з Кореї, Китаю, Тибету, Індонезії, Персії і навіть Туреччини.
Навчальний центр Тімбукту, що виник в 11 столітті на території нинішнього Малі, складався із трьох ісламських шкіл і в період розквіту налічував 25 000 студентів (місто мало населення 100 000 осіб).
Європейські середньовічні університети
У пізньому середньовіччі у Європі остаточно сформувалися регіональні академічні традиції та академічна культура, які поєднували античні та християнські витоки і склали academia у західному розумінні слова. У цей час постали класичні європейські університети, коли ченці та священики почали переїжджати із монастирів у кафедральні міста, де вони відкрили перші школи для поглибленого навчання і досліджень: Болонський університет, Саламанкський університет, Паризький університет, Оксфордський університет, Кембриджський університет. За виключенням Паризького університету, що після Французької революції реформ французької освіти у 20 столітті вже не існує як єдиний навчальний заклад, всі ці університети і донині зберігають зв'язок із християнською культурою, в Оксфорді та Кембриджі досі викладається теологія і проводяться відповідні дослідження.
Освіта в університетах складалася із семи вільних мистецтв — тривіума (граматика, риторика і логіка) та квадривіума (арифметика, геометрія, музика та астрономія), які були кодифіковані ще в добу пізньої античності. Це було основою всієї освіти у середньовічній Європі допоки у 12 столітті не стали широкодоступні нові арабські дослідження та роботи Арістотеля. Така система освіти продовжувалася навіть після нової схоластики Шартрської школи й енциклопедичної роботи Фоми Аквінського, аж до розвитку нових дисциплін в науці та мистецтвах завдяки гуманізму 15 та 16 століть.
Ренесансні академії в Італії
У добу Відродження із поверненням інтересу до неоплатонізму академія набула нових значень.
Під час Флорентійського відродження Козімо Медічі особисто зацікавився ідеєю відновлення платонівської академії і зробив це у 1439 навколо молодого вченого і філософа Марсіліо Фічіно. Косімо надихнуло прибуття на Флорентійський собор (цілком провальний у церковному плані) візантійського філософа-неоплатоніка Гемістоса Пліфона, який справив велетенське враження на флорентійських інтелектуалів. Козімо Медічі передав Фічіно у користування одну зі своїх вілл, де й виникла Флорентійська академія. Це було неформальне утворення, спільнота для обміну ідеями, але воно справило велетенський вплив на ренесансний неоплатонізм.
Академічний рух виник також у Римі, де збільшення інтересу до стародавніх грецьких текстів призвело до прагнення гуманістів отримати доступ до Ватиканської бібліотеки. Цей неоплатонічний рух у Римі очолив кардинал грецького походження Віссаріон, титулярний католицький патріарх Константинопольський. Його будинок із великою бібліотекою став центром неоплатонічної філософії у Римі.
Наступні покоління гуманістів особливе зацікавлення проявляли до язичницької культури, особливо в академії Помпонія Лета, позашлюбного сина італійського дворянина, який присвятив життя енергійним студіям класичної античності. Він захоплювався язичництвом не лише теоретично і художньо, а й практично, що зробило його ворогом Церкви. Академія, після спроб взяти участь у політичних заворушеннях, була закрита.
У Неаполі Альфонсо Арагонський теж створив академію.
У 16 столітті у Римі стала виникати велика кількість літературних та естетичних академій, всі з яких мали чудернацькі імена. Більшість із них проіснували недовго і безслідно зникли. У 1520 постала Accademia degli Intronati, яка зосереджувалася на комедійних театральних виставах. Існувала також академія виноградарів (Vignaiuoli, 1530), академія чеснот (Virtù, 1542) та багато інших (Intrepidi, Animosi, Illuminati, Notti Vaticane). Дві з академій (Accademia di Diritto civile e canonico та Accademia Eustachiana) були засновані університетськими вченими-філософами та студентами. Усі ці академії були гуртками друзів, які збиралися навколо відомого вченого або заможного патрона і займалися культурно-мистецьким дозвіллям, а не методичними студіями. Кардинали, прелати і священство активно підтримували цей рух і були його учасниками. Академії доповнювали собою університети, заповнюючи ніші, які були слабко представлені в останніх. Попри свій недослідницький характер ці академії справили значний вплив на розвиток літературознавства, мистецтвознавства та інших гуманітарних дисциплін.
У 1583 році у Флоренції Медічі заснував ще одну академію — Флорентійську академію мистецтв і дизайну. Це була перша із більш формально організованих академій, які поступово замінювали середньовічні гільдії художників, відомі як Гільдія святого Луки. Метою таких академій було навчання професійних художників, що суттєво вплинуло на розвиток мистецтва і, зрештою, призвело до формування , який існує донині. Дуже впливовою була також Болонська академія (Accademia degli Incamminati), заснована братами Караччі, а також Академія святого Луки в Римі (заснована 1593), які закріпили термін «академія» за художніми навчальними закладами.
Європейські академії 17-18 століть
Поступово академії почали спеціалізуватися на окремих темах (мистецтво, мова, науки) і їх стали засновувати та фінансувати царі та інші суверени (у республіках академії були рідкістю). Від 17 століття академії поширилися по всій Європі. В Україні у 1632 році виникла православна Києво-Могилянська академія, заснована митрополитом Київським Петром (Могилою) з метою протистояти католицизму та уніатству (зокрема, Ягеллонському університету) і зберегти релігійну й національну ідентичність українців.
Літературно-філософські академії
У 17 столітті в Італії продовжилася традиція літературно-філософських академій, як кола друзів, що збираються навколо вчених патронів. Існували Umoristi (1611), Fantastici (1625) та Ordinati, засновані кардиналом Даті та Джуліо Строцці. Близько 1700 були засновані академії Infecondi, Occulti, Deboli, Aborigini, Immobili, Accademia Esquilina тощо. Впродовж 18 століття багато італійських міст заснували схожі філософські та наукові академії. В першій половині 19 століття деякі з них стали національними академіями італійських держав до об'єднання Італії.
Академії мистецтв
Академія живопису і скульптури в Парижі, заснована монархією у 1648 році (згодом перейменована), була однією із найзначніших художніх академій, яка проводила найвідоміші салонні виставки з 1725. Художні академії засновувалися по всій Європі до кінця 18 сторіччя і деякі з них — Берлінська (1696), Мадридська (1744), Санкт-Петербурзька (1757), Лондонська (1768), Міланська (1776) — досі мають вищі художні навчальні заклади, хоча їхній вплив на культуру суттєво зменшився із кінця 19 сторіччя.
Фундаментальною особливістю академічних дисциплін у художніх академіях була регулярна практика ретельних рисунків античних скульптур чи стилізацій під античність з одного боку, і пошуку натхнення з іншого боку — малюючи живих людей. Студенти збиралися на сеанси малювання одягнених і оголених натурників, і таких рисунків, які у Франції називаються académies, з 17 до 19 століття збереглося десятки тисяч.
Схожі інституції були створені і для інших видів мистецтва — Римська музична академія (1585), Паризька королівська музична академія (1669) та Королівська академія архітектури (1671).
Мовознавчі інституції
У 1540 були засновані Accademia degli Infiammati у Падуї та Accademia degli Umidi у Флоренції, невдовзі перейменована у Флорентійську академію. Обидві мали за основну ціль правильне літературне вживання вольгаре, італійської говірки, яка згодом стала сучасною італійською мовою. У 1582 п'ятеро флорентійських літераторів зібралися і заснували Академію делла Круска (Accademia della Crusca), щоби продемонструвати і зберегти красу флорентійської розмовної мови, внормованої за творами авторів Тресценто. Основним інструментом для виконання цього завдання став словник «Vocabolario degli Accademici della Crusca». Цей заклад тривалий час лишався приватною інституцією і перебував в опозиції до офіційної флорентійської мовознавчої академії.
Під впливом цих інституцій було створено Плодоносне товариство (Die Fruchtbringende Gesellschaft) для унормування німецької мови, які існувало з 1617 до 1680.
Академія делла Круска надихнула кардинала Рішельє заснувати у 1634 році аналогічну Французьку академію, яка стала основною інституцією для регулювання вживання французької мови та публікування офіційного словника французької. Наступного року академія отримала патент від короля як єдиної офіційної установи, що внормовує французьку мову.
Такі ж державні мовознавчі академії виникли в Іспанії (1713), Швеції (1786) та Росії (1783), але остання згодом була об'єднана з Російською академією наук.
Академії наук
Після неапольської Academia Secretorum Naturae, яка проіснувала зовсім недовго, першою академією, цілковито присвяченою природничим наукам, стала Національна академія деї Лінчеї (Accademia dei Lincei), заснована 1603 року в Римі. У 1657 році деякі студенти Галілея заснували (Accademia del Cimento) у Флоренції, яка займалася фізикою та астрономію. Заснування цієї академії фінансував принц Леопольд і великий князь Фердінанд II Медічі. Проіснувала вона кілька десятиліть.
У 1652 чотирма фізиками була заснована Academia Naturae Curiosorum. У 1677 році Леопольд I, імператор Священної Римської імперії, визнав цю спільноту і в 1687 році і дав їй назву Леопольдина, під якою вона і стала відомою у світі. Вона була академією наук всієї Священної Римської імперії.
28 листопада 1660 група науковців з Невидимого коледжу (зібрання, що існувало з 1645) зібралися у Грешем-коледжі та оголосили про створення «Коледжу просування фізико-математичного експериментального навчання», який збирався щотижня для обговорення науки та проведення експериментів. У 1662 англійський король Чарльз II підписав королівський указ про створення Лондонського королівського товариства, що пізніше стало називатися Лондонським королівським товариством з розвитку знань про природу.
У 1666 році Жан-Батист Колбер зібрав групу вчених, щоби заснувати наукове товариство в Парижі. Перші 30 років академія існувала неформально і не мала офіційного статусу. На відміну від Лондонського королівського товариства, ця академія була створена як орган уряду. У 1699 році король Луї XIV надав академії її перший устав та назвав її Французькою академією наук.
Хоча Пруссія була частиною Священної Римської Імперії, у 1700 році принц-електор Фредерік III Бранденбурзький за порадою Ґотфріда Ляйбніца заснував свою власну Прусську академію наук, президентом якої став Ляйбніц.
Упродовж 18 століття багато європейських правителів засновували свої власні академії наук. Так виникли: Академія наук Болонського інституту (1714), Російська академія наук (1724), Дублінське королівське товариство (1731), (1735), Шведська королівська академія наук (1739), Данська королівська академія наук та літератури (1742), Геттінгенська академія наук (1751), (1754), Баварська академія природничих і гуманітарних наук (1759), Гейдельберзька академія (1763), Лісабонська академія наук (1779), Единбурзьке королівське товариство (1783), римська Accademia dei Quaranta (1782), Туринська академія наук (1784).
Цей тип академій перестав відігравати важливу роль після реформи університетів і заснування Берлінського університету, коли при університетах було створено лабораторії та клініки, де проводилися експериментальні дослідження.
Спільноти вчених
Вчені спільноти, академічні або наукові товариства постали як групи академіків, які працювали разом або представляли один одному результати своєї роботи. Ці неформальні групи згодом стали організовані й у багатьох випадках підтверджені урядами. Членство тут було обмеженим і зазвичай вимагало підтримки вже наявних членів, а також було обмеженим до певної максимальної кількості учасників. Лондонське королівське товариство, засноване 1660 року, було першою організацією такого типу. Американська академія мистецтв і наук, заснована 1780 року, теж була такою вченою спільною. Академічні спільноти існували, по-перше, з метою представлення на публікації академічних досліджень, чим у наш час займаються академічні видавництва, і, по-друге, з метою пошуку спонсорської підтримки досліджень та академіків, чим вони займаються і нині. У сучасному академічному світі членство в таких академічних і наукових спільнотах має почесний характер.
В Україні найвідомішою організацією такого типу є Наукове товариство імені Шевченка, засноване 1873 року. Прикладом академічного товариства є Національна академія мистецтв України.
Військові академії
Спершу такі академії навчали лише артилеристів та офіцерів-інженерів, як-от Aula da Artilharia (1641) та Aula de Fortificação (1647) у Лісабоні, Королівська савойська академія у Турині (1678), Імперська артилерійська військова академія Санкт-Петербурга (1698), Королівська військова академія у Вулвічі (1741), Real Colegio de Artilleria у Сеговії (1764).
Наприкінці 16 століття у Священній Римській імперії, Франції, Польщі та Данії було засновано багато лицарських академій, щоби готувати аристократію до державної та військової служби. Частину з них згодом було перетворено на гімназії, але деякі трансформувалися у власне військові академії.
Королівська данська військова академія почала навчати офіцерів для данської армії на вимогу короля Фредеріка IV у 1713 році.
У Франції військова академія була заснована Луї XV у 1750 році як академічний коледж для кадетів із бідних родин. Будівництво розпочалося у 1752, але школу було відкрито лише в 1760.
Терезіанська академія була заснована 14 грудня 1751 року Марією-Терезією Австрійською. Щороку академія приймала для навчання 100 дворян і 100 посполитих.
Ці перші установи стали моделлю для численних інших військових академій у Європі.
19-21 століття
У 19 і, особливо, у 20 столітті термін «академія» став вживатися дуже широко — від наукових товариств до інвесторських організацій та приватних асоціацій у тій чи іншій сфері індустрії. Слово «академія» у назвах різноманітних інституцій, особливо освітніх, стало дуже популярним завдяки історичній традиції значних інтелектуальних та культурних здобутків, що пов'язані з ним. Поширення ринкових відносин на всі сфери життя призвело до вживання «престижного» терміну всюди, де тільки можна.
Академія кінематографічних мистецтв і наук у США, яка вручає щорічні премії Оскар, — це приклад комерційної організації у сфері кіноіндустрії, яка використовує цю назву.
Термін «академія» став широко застосовуватися стосовно спеціалізованих навчальних закладів типу коледжів: Королівська музична академія у Великій Британії, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, Військова академія США, Військово-морська академія США, , тощо. За прикладом військових академій, поліція у США навчається у поліційних академіях. У Німеччині з 19 століття академіями часто називали гімназії, тобто школи нижчого рівня за коледжі. У Великій Британії — це також тип початкових освітніх закладів. У США термін широко вживається для різноманітних комерційних курсів, наприклад, шкіл танців.
У цей час засновуються і продовжують існувати національні академії та спільноти вчених, художників чи письменників. Вони зазвичай засновані державами і часто контролюють майже все державне (і не тільки) фінансування досліджень у своїх галузях. Їхніми учасниками зазвичай є відомі персоналії у відповідних галузях, які обираються вже наявними членами або призначаються урядом. Такі установи не є закладами освіти, хоча іноді можуть здійснювати певні освітні проекти.
Моцарт називав «академіями» публічні виконання своїх творів у Відні у 1780-х та 1790-х, і звідтоді цим терміном також іноді позначають музичні концерти або ж інші культурні заходи.
У 20 і 21 столітті у широкому вжитку термін суттєво розширився і знецінився, навіть тритижневі курси лекцій чи семінарів можуть зватися «академією». Водночас у більш науковому вжитку став поширений латинський термін academia на позначення серйозного наукового співтовариства та вищої освіти, які сприймаються як глобальний нащадок Афінської академії Платона.
Сучасні складові
Академічні установи та організації
До сучасних академічних установ та організацій, тобто до власне academia, зараховуються не всі заклади, які називають себе «академіями», а лише національні академії, що є спільнотами провідних вчених чи митців країни (Афінська академія, Французька академія, Національна академія мистецтв України), науково-дослідні інституції (Національна академія наук України, Інститут надтвердих матеріалів, Російська академія наук), а також заклади вищої освіти — університети, інститути, а в деяких країнах також коледжі чи навчальні академії.
Академічна спільнота
Академічна спільнота або академічне співтовариство — це світова спільнота викладачів і дослідників із наукових товариств, навчальних та дослідницьких інституцій найвищого рівня (університети, інститути та власне академії). Латинський термін academia включає це значення, але в українській мові «академічна спільнота» вживається частіше, хоч і має вужче значення.
В Україні академічна спільнота зазвичай є синонімічним поняттям до університетської спільноти, однак в «Етичному кодексі Київського національного університету імені Тараса Шевченка» ці терміни розрізняються. Академічна спільнота визначається як «усі члени університетської спільноти, які беруть участь в освітній та науковій діяльності Університету», а університетська спільнота, у свою чергу, як «професорсько-викладацький склад, адміністрація Університету та його структурних підрозділів, наукові працівники, слухачі підготовчих відділень, студенти, аспіранти, докторанти, навчально-допоміжний персонал, працівники адміністративно-господарської частини».
Академічна спільнота є ширшим поняттям за наукову спільноту, оскільки академічні дослідження можуть стосуватися тих сфер знання, які не вважаються наукою (science) у строгому сенсі слова (філософія, мистецтво, теологія тощо).
Наукові ступені і звання
Представники академічної спільноти зазвичай мають вищий науковий ступінь (кандидат наук або доктор філософії, доктор наук), а ті з них, хто займається викладацькою діяльністю, ще й вчене звання (доцент, професор). Ступені і звання можуть різнитися залежно від країни. Термін «вчений» (scholar) часто вживається на позначення всіх представників академічної спільноти (academics), тоді як термін «науковець» (scientist) — лише для позначення представників природничих і точних наук. Утім, в українській мові це розрізнення яскраво не виражене, оскільки немає такого жорсткого розрізнення між природничими та гуманітарними науками, як в англійській мові.
Академічна культура
Академічна культура (англ. academic culture) — це культура накопичення знань, їхнього розвитку, впорядкування та передачі від покоління до покоління через практиків та передавачів, тобто дослідників і викладачів дослідницьких інституцій та вищих навчальних закладів. У західних мовах це є частина значення терміну латинського походження academia. Академічна культура є ширшим поняттям за «наукова культура» (як і академічна спільнота є ширшим поняттям за «наукова спільнота»), оскільки вищі навчальні заклади та дослідницькі інституції можуть займатися знаннями, які не є строго науковими (наприклад, філософією, мистецтвом, теологією тощо). Відомими теоретиками академічної та університетської культури були Вільгельм фон Гумбольдт, кардинал Джон Генрі Ньюмен, Хосе Ортега-і-Гассет («Місія університету»), («Ідея Університету»), Карл Ясперс («Ідея університету»).
У вузькому значенні академічна культура позначає лише «відносини, цінності та поведінку людей, котрі працюють або навчаються в університетах, наприклад, викладачів, дослідників та студентів».
Академічний одяг
В академічній культурі сформувалися власні традиції одягу, який вдягається на офіційні та урочисті події, а в деяких закладах і щоденно. Традиція цього одягу йде від середньовічного вбрання священиків та ченців, які і сформували основу сучасної західноєвропейської та американської університетської освіти та наукової діяльності. Найвідомішими є такі елементи як квадратний , у кольорах навчального закладу, та чи плащ.
Академічна традиція
Академічна традиція — це історична тяглість академічної культури накопичення знань, а також конкретні звичаї та норми, які сформувалися у рамках цієї традиції.
Академічна видавнича діяльність
Історія академічних журналів
Серед перших дослідницьких академічних журналів був британський «Proceedings of Meetings of the Royal Society», що публікувався ще у 17 столітті. У той час публікація академічних досліджень було явищем суперечливим. Часто публікації анонсували відкриття і заявляли про першість автора, але не розкривали деталей, тож мало хто міг довідатися про наукові досягнення. Так діяли Ісаак Ньютон та Лейбніц. Тим не менше, цей спосіб захисту авторства не був ефективним і постійно виникали суперечки за авторство, кількість яких зменшилася лише на початку 20 століття, коли сформувалася сучасна система академічних журналів.
Сучасний стан
Дослідницькі журнали були настільки успішними, що їхня кількість стрімко зростала усі останні десятиліття. Кредом сучасних академічних дослідників стало «публікуйся, інакше зникнеш». За виключенням таких загальних журналів як «Science» чи «Nature», більшість видань стосуються вузької тематики чи дисципліни. Існують різні методи перевірки надісланих текстів. Найпоширенішим є початкове прийняття редакцією журналу, потім рецензія двох чи трьох дослідників із цієї ж або близької теми, які рекомендують або не рекомендують текст до публікації, після чого йде редагування і коригування тексту до публікації. Суперечливі теми можуть вимагати додаткові рівні перевірки. Журнали мають певну ієрархію, що частково ґрунтується на репутації, а частково — на суворості перевірки надісланих текстів. Найпрестижніші журнали зазвичай отримують та публікують найважливіші роботи. Автори, яким вдається там опублікуватися, суттєво піднімають свою академічну репутацію та резюме.
Структура
Академічні дисципліни
Academia зазвичай розділяється за академічними дисциплінами або галузями досліджень. Коріння такої класифікації сягає середньовічних тривіума і квадривіума, які були моделюю схоластичної вченості у перших університетах Європи.
Ці дисципліни неодноразово змінювалися і переглядалися, а також поставала велика кількість нових, щоразу більш вузьких. Через це у сучасному академічному середовищі пріоритет часто надається міждисциплінарним дослідженням, хоча їх значно важче організувати і в практичному аспекті (адміністрування і фінансування), і через різні дослідницькі методи у різних дисциплінах. Деякі нові галузі досліджень починалися як міждисциплінарні, але згодом оформилися у самостійні спеціалізовані галузі, як-от когнітивна наука.
Більшість академічних інституцій відбивають дисциплінарний поділ у своїх адміністративних структурах — вони розділяються на відділення (департаменти, факультети тощо) чи програми за різними галузями досліджень. Кожне відділення зазвичай окремо адмініструється та фінансується академічною інституцією, хоча члени відділень, наукові та адміністративні співробітники, можуть належати одразу до кількох відділень. Окрім цього, академічна установа зазвичай має загальну адміністративну структуру, яка не підпорядковується жодному відділенню, дисципліні чи галузі.
Кваліфікації
За завершення навчання в певній галузі зазвичай надається академічна кваліфікація або ступінь. У Європі це такі ступені: бакалавр (за завершення базової вищої освіти), магістр і доктор (за завершення поглибленої вищої освіти). У більшості галузей досліджень більшість дослідників та викладачів мають ступінь доктора, але в деяких ремісничих і творчих сферах достатньо і ступеня магістра.
Академічні конференції
Із академічною видавничою діяльністю тісно пов'язане проведення наукових конференцій — збирання в одному місці вчених та інтелектуалів для обговорення їхніх досліджень за певною темою чи темами. Ці заходи зазвичай відкриті для всіх зацікавлених і проводяться для поширення нових наукових ідей серед більш широкої аудиторії.
Внутрішні конфлікти
Всередині академічного середовища різні групи мають різні, іноді протилежні, цілі. У сучасній академії кілька з цих конфліктів добре відомі і дуже поширені.
Освіта, дослідження і ринок
Очевидним прикладом є конфлікт між намаганням покращити якість вищої освіти чи досліджень і прагненням зменшити їхню вартість. Іншим конфліктом є суперечності між професійними навчальними програмами, на які є попит роботодавців, та загальними (універсальними) навчальними програми, що призводить до суперечок стосовно стандартів акредитації. Пов'язаним із цим є конфлікт між науковими дослідженнями задля комерційного прибутку та науковими дослідженнями задля самого наукового поступу, які не приносять ніякого безпосереднього матеріального прибутку.
Практика і теорія
Переведення теорії в практику може викликати розриви між тим, що вивчається в академічному середовищі і тим, як це працює в реальному світі. Зменшувати цей розрив покликані численні професійні школи, а також освітня і соціальна робота, де студенти та співробітники мають брати участь у практичних проектах. Останнім часом зростає кількість зорієнтованих на практику наукових досліджень навіть у традиційно теоретичних галузях.
Не всі погоджуються із важливістю теорії стосовно практики. Представників академічного світу часто критикують за те, що їм не вистачає практичного досвіду і вони надто відірвані від «реального світу». У крайньому прояві ця тенденція проявляться у русі антиінтелектуалізму.
Місто і університет
Університети часто культурно суттєво відрізняються від міст, де вони розташовані. Іноді це призводить до суперечностей і конфліктів із місцевим населенням через політичні, економічна та інші чинники, а також значну станову й інтелектуальну нерівність.
Сучасні виклики та критика
Окрім внутрішніх суперечностей стосовно стандартів та підходів, сучасне академічне середовище стикається і з більш серйозними викликами — антинаукою, псевдонаукою, антиінтелектуалізмом та плагіатом.
Антинаука
називають різні доктрини і практики, які розглядають науку як зло, джерело людських нещасть, як загрозу самому людському існуванню, і спрямовані на боротьбу проти сучасного західного розуміння науки.
Псевдонаука
Псевдонаука — це діяльність, що навмисне або помилково імітує науку, але по суті такою не є. Головна відмінність псевдонауки від науки — це використання неперевірених наукових методів, помилкових або сфальсифікованих даних і відомостей, а також заперечення можливості спростування.
Антиінтелектуалізм
Антиінтелектуалі́зм — недовіра й ворожість щодо інтелекту, інтелектуальності та інтелектуалів, яке зазвичай виражається в ставленні до освіти, філософії, літератури, мистецтва й науки як до непрактичного, непотрібного, гідного зневаги. Антиінтелектуали часто претендують на роль заступників й друзів простого народу, борців проти політичного й академічного елітизму. Вони звинувачують освічені верстви у відриві від щоденних турбот більшості, а також у тому, що інтелектуали підпорядкували собі політичну діяльність і вищу освіту.
Плагіат
Особливу проблему для академічного середовища складає плагіат — привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Велика частина діяльності серйозних академічних інстутицій спрямована на виявлення і боротьбу з плагіатом, його недопущення в наукових публікаціях і дослідженнях.
Примітки
- . Oxford Dictionaries | English. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- . dictionary.cambridge.org (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- Plutarch Life of Cimon 13.8
- Thucydides ii:34
- Oxford Classical Dictionary, 3rd ed. (1996), s.v. «Philon of Larissa.»
- The Cambridge History of Hellenistic Philosophy (Cambridge University Press, 1999), pp. 53–54.
- Alan Cameron, "The last days of the Academy at Athens, " in Proceedings of the Cambridge Philological Society vol 195 (n.s. 15), 1969, pp 7–29.
- Gerald Bechtle, Bryn Mawr Classical Review of Rainer Thiel, Simplikios und das Ende der neuplatonischen Schule in Athen [ 4 березня 2005 у Wayback Machine.]. Stuttgart, 1999
- Richard Sorabji, (2005), The Philosophy of the Commentators, 200—600 AD: Psychology (with Ethics and Religion), page 11. Cornell University Press
- Hartmut Scharfe (2002): Education in Ancient India, Brill Academic Publishers, ISBN 90-04-12556-6, p. 141
- Radha Kumud Mookerji (2nd ed. 1951; reprint 1989). Ancient Indian Education: Brahmanical and Buddhist (p. 478—489). Motilal Banarsidass Publ. ISBN 81-208-0423-6.
- Altekar, Anant Sadashiv (1965). Education in Ancient India, Sixth, Varanasi: Nand Kishore & Bros.
- . web.archive.org. 16 березня 2012. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2019.
- . www.theology.ox.ac.uk. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- . www.divinity.cam.ac.uk (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- Ludwig Pastor, History of the Popes, ii, 2
- Self-produced overview of the Leopoldina [ 2007-09-28 у Wayback Machine.] (accessed May 27, 2005)
- Етичний кодекс КНУ [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Knu.ua.
- Гумбольдт 2011.
- Ньюмен 2003.
- Ортега-и-Гассет 2010.
- Пелікан 2009.
- Ясперс 2006.
- Brick 2009, p. 2.
- Холтон Д.Антинаука як альтернативне світобачення: Заперечення права науки на істину [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // «Що таке антинаука»? Вопросы философии, № 2, 1992. (рос.)
Література
- Barnett, R. The Idea of Higher Education. — Buckingham: Open University Press, 1997. — 240 p.
- Becher, Tony. Academic Tribes and Territories: Intellectual Enquiry and the Cultures of Disciplines / 2nd edition. — Open University Press, 2001.
- Brick, Jean. Academic Culture: A Student's Guide to Studying at University. — Macmillan Education Australia, 2009.
- Germano, William. Getting it Published: A Guide for Scholars (And Anyone Else) Serious about Serious Books. — Chicago: University of Chicago Press, 2001.
- Goldsmith, John A.; Komlosk, John; Gold, Penny Schine. The Chicago Guide to Your Academic Career. — Chicago: University of Chicago Press, 2002.
- Lucas, Christopher J.; Murry, John W., Jr. New Faculty: A Practical Guide for Academic Beginners. — New York: Modern Language Association, 1992.
- Mattingly, Paul H. American Academic Cultures: A History of Higher Education. — University of Chicago Press, 2017.
- Newman, J. H. The Idea of a University, London, 1891.
- Rhode, Deborah L. In Pursuit of Knowledge: Scholars, Status, and Academic Culture. — Stanford University Press, 2006.
- The Academic's Handbook / A. Leight DeNeef and Craufurd D. Goodwin, eds. 2nd ed. — Durham and London: Duke University Press, 1995.
- Безклубий І. Університетська спільнота в Україні // Соціологія права. — 2011. — № 1.
- Вебер А. Университет и историческая ситуация // Вебер А. Избранное: кризис европейской культуры. — СПб., 1999. — 565 c.
- Гумбольдт В. фон. О внутренней и внешней организации высших научных учреждений в Берлине // Университетская идея в Российской империи XVIII — начала ХХ века: антология. — М., 2011. — 527 c.
- Захаров И. В., Ляхович Е. С. Миссия университета в европейской культуре. — М., 1994. — 239 c.
- Налетова, Ирина; Прохоров, Андрей. Академическая культура как идея университета [ 13 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Ньюмен Дж. Христианство и научные изыскания [ 13 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Отечественные записки. — 2003, № 6.
- Ортега-и-Гассет Х. Миссия университета / пер. с исп. М. Н. Голубевой, А. М. Корбута. — М., 2010. — 144 c.
- Пелікан, Ярослав. Ідея Університету. — К.: Дух і Літера, 2009. — 360 с.
- Рогожа, Марія. Етичне регулювання академічного середовища у проблемному полі академічної етики: осмислення механізмів дієвості Бухарестської декларації / Рогожа Марія // Філософія освіти. Philosophy of Education: науковий журнал. — 2014. № 1 (14) / Ін-т вищої освіти НАПН України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, 2014. — С. 232—241
- Хоружий, Г. Ф. Академічна культура: цінності та принципи вищої освіти / Г. Ф. Хоружий. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. — 320 с. —
- Ясперс, Карл. Идея университета. — Минск: БГУ, 2006. — 159 c.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Akademiya abo academia akademichnij svit akademichne seredovishe att gr Ἀkadhmeia gr kojne Ἀkadhmia nazva miscevosti v Drevnij Greciyi lat ta angl Academia zahidnij termin sho oznachaye proces zdobuttya doslidzhennya zberezhennya i peredachi visha osvita vazhlivih znan vid pokolinnya do pokolinnya a takozh sukupnist personalij ustanov ta organizacij yaki zajmayutsya cim Akademiya peredovsim pov yazana iz doslidnickimi instituciyami ta zakladami vishoyi osviti yaki v zahidnomu sviti tisno vzayemopov yazani pochinayuchi z antichnoyi ustanovi Akademiyi Platona 4 stolittya do R H AkademiyaNazvano na chestAkadem i Akademiya PlatonaIdentifikator WordLiftdata wordlift io wl01714 entity academicU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Akademiya znachennya Prinstonskij universitetNazvaNazva pohodit vid miscevosti Akademiya u starodavnij Greciyi yaka u svoyu chergu bula nazvana na chest afinskogo geroya Akadema Davnogreckij mislitel Platon bl 385 do R H stvoriv tut za mezhami todishnih miskih stin Afin gimnasij yakij stav viznachnim navchalnim centrom U comu misci bulo svyatilishe bogini mudrosti ta majsternosti Afini stvorene na misci kolishnogo olivkovogo sadu zvidki pohodit viraz sadi akademiyi U cih sadah Platon spilkuvavsya zi svoyimi uchnyami Vin rozvinuv ci besidi u metod navchannya filosofiyi i v 387 roci do R H zasnuvav te sho nini vidomo yak Stara Akademiya Platona Postupovo latinskij termin academia rozshiryuvav svoye znachennya i z dobi Vidrodzhennya stav oznachati kulturne nakopichennya znan yihnij rozvitok vporyadkuvannya ta peredachu vid pokolinnya do pokolinnya cherez praktikiv ta zberigachiv takozh spilnoti ta organizaciyi yaki cim zajmayutsya U 17 stolitti britanski italijski i francuzki vcheni pochali vikoristovuvati termin na poznachennya tipu zakladu osviti a takozh na poznachennya doslidnickih chi pochesnih institucij sho zgodom peretvorilosya na tradiciyu nacionalnih akademij nauk yak ot Francuzka akademiya V ukrayinskij movi isnuye velika problema z terminom academia bo nemaye yedinogo vidpovidnika dlya vsiyeyi sukupnosti znachen adzhe slovo akademiya vzhivayetsya perevazhno dlya poznachennya odnogo iz tipiv navchalnih doslidnih abo pochesnih zakladiv a termin akademichna spilnota poznachaye lishe sukupnist tih hto zajmayetsya otrimannyam rozvitkom zberezhennyam ta peredacheyu znan a ne sam cej proces i jogo kulturnu tradiciyu Na poznachennya procesu i tradiciyi inodi vzhivayut ponyattya akademichna kultura a dlya pidkreslennya istorichnoyi tyaglosti i vlasne tradicij akademichna tradiciya IstoriyaPersha akademiya Dokladnishe Akademiya Platona Akademiya Platona na rimskij mozayici Pervisno u miscevosti Akademiya za mezhami miskih muriv Afin she do togo yak voni buli zbudovani Kimonom znahodivsya svyashennij olivkovij sad prisvyachenij Afini bogini mudrosti ta inshim bezsmertnim Arhayichnoyu nazvoyu miscevosti bula Hekademia yaka v klasichni chasi zminilasya na Akademia i poyasnyuvalasya prinajmni z 6 stolitti do R H yak nazva na chest legendarnogo afinskogo geroya Akadema Blizko 385 do R H davnogreckij mislitel Platon stvoriv tut shkolu filosofiyi de navchannya prohodilo peredovsim u formi besid Bezposerednimi nastupnikami Platona na posadi ochilnikiv Akademiyi buli sholarhi Spevsipp 347 339 do R H Ksenokrat 339 314 do R H Polemon 314 269 do R H bl 269 266 do R H ta Arkesilaj bl 266 240 do R H Sered inshih vidomih sholarhiv buli Karnead Klitomah ta 154 84 do R H ostannij bezperechnij sholarh pislya smerti yakogo pochalisya vnutrishni konflikti i klasichna Akademiya timchasovo pripinila svoye isnuvannya ale nevdovzi bula vidrodzhena neoplatonikami Vidomimi chlena Akademiyi takozh buli Aristotel Geraklid Evdoks Knidskij Antioh z Askalonu Inshi davnogrecki akademiyi Nevdovzi pislya zasnuvannya klasichnoyi Akademiyi kolegi ta uchni Platona stali stvoryuvati vlasni zakladi takogo zh tipu Arkesilaj uchen Platona zasnuvav Serednyu Akademiyu Inshij uchen Karnead zasnuvav Novu Akademiyu U 335 do R H Aristotel dopovniv metod Platona vlasnimi teoriyami i zasnuvav Licej na bazi inshogo gimnasiyu Neoplatonichna akademiya piznoyi antichnosti Pislya perervi u chasi rannih rimskih zavoyuvan Akademiya bula vidnovlena yak nova instituciya deyakimi platonistami piznoyi antichnosti yaki nazivali sebe poslidovnikami Platona i predstavlyali sebe yak neperervnu tradiciyu pryamo do Platona Odnak voni ne mali ni geografichnoyi ni institucijnoyi ni ekonomichnoyi ni personalnoyi spadkoyemnosti z klasichnoyu Akademiyeyu Platona Ostanni grecki filosofi onovlenoyi Akademiyi u 6 stolitti pislya R H vzhe skladalisya z predstavnikiv duzhe riznih chastin greckogo kulturnogo svitu i demonstruyut silnij sinkretizm 5 iz 7 filosofiv Akademiyi yaki zgaduyutsya u cej chas buli sirijcyami Imperator Yustinian zakriv shkolu u 529 roci i cya data chasto cituyetsya yak kinec klasichnoyi antichnosti Za svidchennyam istorika Agafiya chleni akademiyi otrimali zahist u stolici Sasanidiv Ktesifoni a pislya miru mizh Persiyeyu ta Vizantiyeyu u 532 roci yim dozvoleno bulo oselitisya u Harani poblizu Edesi Isnuyut pripushennya sho platonichna tradiciya isnuvala tam azh do 9 stolittya i bula odnim iz dzherel arabskogo vidrodzhennya neoplatonichnoyi tradiciyi komentuvannya u Bagdadi Osvitni instituciyi Shodu Hocha u starodavnomu sviti isnuvali centri dlya pogliblenogo navchannya she z 2 tisyacholittya do R H Vavilon Kitaj ale voni ne vklyuchali doslidnicku diyalnist tozh yih zazvichaj ne rozglyadayut v istoriyi rozvitku zahidnogo rozuminnya vishoyi osviti ta doslidnickih centriv academia U 5 stolitti do R H u misti Taksila v Starodavnij Indiyi nini Pakistan vinik navchalnij centr yakij inodi vvazhayetsya pershim universitetom u sviti Shkola skladalasya z kilkoh monastiriv bez velikih gurtozhitkiv ta lekcijnih zal tozh navchannya velosya individualno Zvidsi pohodit bagato indijskih vchenih ta misliteliv klasichnoyi ta serednovichnoyi dobi najvidomishij iz yakih Chanak ya Studenti vstupali do shkoli u vici 16 rokiv vochevid vzhe pislya bazovoyi osviti Tut vivchalisya Vedi ta visimnadcyat mistectv sho vklyuchali taki navichki yak strilba z luka polyuvannya ta yizda na slonah Okrim cogo tut bula pravnicha shkola medichna shkola ta shkola vijskovoyi nauki V dobu antichnosti na Blizkomu Shodi ta v Pivnichnij Africi postupovo stali vinikati navchalni i doslidnicki centri sho nasliduvali abo buli pov yazani z Akademiyeyu Platona Aleksandrijska biblioteka na gravyuri 19 stolittya Blizko 290 roku do R H bula u Yegipti bula zasnovana Aleksandrijska biblioteka zaklad sho buv tisno pov yazanim iz greckimi akademiyami i suttyevo vplinuv na formuvannya zahidnih poglyadiv na zberezhennya ta peredachu znannya U 258 roci bula zasnovana Centralna imperska akademiya v Nankini u Kitayi pershij osvitnij zaklad shodu yakij poyednuvav navchannya z doslidnickoyi diyalnistyu U 470 roci akademiyu bulo rozdileno na 5 fakultetiv yaki zgodom sformuvali Nankinskij universitet Z 8 stolittya stali vinikati chiselni shuyani zakladi osviti deyaki iz yakih cilkom mozhna klasifikuvati yak zakladi vishoyi osviti She odin velikij centr vishoyi osviti v Indiyi Nalanda vinik u Bihari v 427 i proisnuvav do 1197 roku Ce buv buddijskij universitet monastir de zoseredzhuvalisya buddijski studiyi ale studentiv takozh navchali mistectv medicini matematiki astronomiyi politiki ta mistectva vijni Zaklad skladavsya iz vosmi okremih poselen de roztashovuvalisya 10 hramiv zali dlya meditaciyi navchalni klasi ozera ta parki Tut mistilasya velika biblioteka de chenci kopiyuvali knigi ta dokumenti shobi vcheni mogli otrimati ci kopiyi u svoyi privatni kolekciyi Isnuvali gurtozhitki dlya studentiv sho imovirno bulo vpershe yak dlya navchalnih zakladiv Tut prozhivali 10 000 studentiv ta 2 000 vikladachiv Centr privablyuvav uchniv ta vchenih z Koreyi Kitayu Tibetu Indoneziyi Persiyi i navit Turechchini Navchalnij centr Timbuktu sho vinik v 11 stolitti na teritoriyi ninishnogo Mali skladavsya iz troh islamskih shkil i v period rozkvitu nalichuvav 25 000 studentiv misto malo naselennya 100 000 osib Yevropejski serednovichni universiteti Oksfordskij universitet U piznomu serednovichchi u Yevropi ostatochno sformuvalisya regionalni akademichni tradiciyi ta akademichna kultura yaki poyednuvali antichni ta hristiyanski vitoki i sklali academia u zahidnomu rozuminni slova U cej chas postali klasichni yevropejski universiteti koli chenci ta svyasheniki pochali pereyizhdzhati iz monastiriv u kafedralni mista de voni vidkrili pershi shkoli dlya pogliblenogo navchannya i doslidzhen Bolonskij universitet Salamankskij universitet Parizkij universitet Oksfordskij universitet Kembridzhskij universitet Za viklyuchennyam Parizkogo universitetu sho pislya Francuzkoyi revolyuciyi reform francuzkoyi osviti u 20 stolitti vzhe ne isnuye yak yedinij navchalnij zaklad vsi ci universiteti i donini zberigayut zv yazok iz hristiyanskoyu kulturoyu v Oksfordi ta Kembridzhi dosi vikladayetsya teologiya i provodyatsya vidpovidni doslidzhennya Osvita v universitetah skladalasya iz semi vilnih mistectv triviuma gramatika ritorika i logika ta kvadriviuma arifmetika geometriya muzika ta astronomiya yaki buli kodifikovani she v dobu piznoyi antichnosti Ce bulo osnovoyu vsiyeyi osviti u serednovichnij Yevropi dopoki u 12 stolitti ne stali shirokodostupni novi arabski doslidzhennya ta roboti Aristotelya Taka sistema osviti prodovzhuvalasya navit pislya novoyi sholastiki Shartrskoyi shkoli j enciklopedichnoyi roboti Fomi Akvinskogo azh do rozvitku novih disciplin v nauci ta mistectvah zavdyaki gumanizmu 15 ta 16 stolit Renesansni akademiyi v Italiyi U dobu Vidrodzhennya iz povernennyam interesu do neoplatonizmu akademiya nabula novih znachen Pid chas Florentijskogo vidrodzhennya Kozimo Medichi osobisto zacikavivsya ideyeyu vidnovlennya platonivskoyi akademiyi i zrobiv ce u 1439 navkolo molodogo vchenogo i filosofa Marsilio Fichino Kosimo nadihnulo pributtya na Florentijskij sobor cilkom provalnij u cerkovnomu plani vizantijskogo filosofa neoplatonika Gemistosa Plifona yakij spraviv veletenske vrazhennya na florentijskih intelektualiv Kozimo Medichi peredav Fichino u koristuvannya odnu zi svoyih vill de j vinikla Florentijska akademiya Ce bulo neformalne utvorennya spilnota dlya obminu ideyami ale vono spravilo veletenskij vpliv na renesansnij neoplatonizm Akademichnij ruh vinik takozh u Rimi de zbilshennya interesu do starodavnih greckih tekstiv prizvelo do pragnennya gumanistiv otrimati dostup do Vatikanskoyi biblioteki Cej neoplatonichnij ruh u Rimi ocholiv kardinal greckogo pohodzhennya Vissarion titulyarnij katolickij patriarh Konstantinopolskij Jogo budinok iz velikoyu bibliotekoyu stav centrom neoplatonichnoyi filosofiyi u Rimi Nastupni pokolinnya gumanistiv osoblive zacikavlennya proyavlyali do yazichnickoyi kulturi osoblivo v akademiyi Pomponiya Leta pozashlyubnogo sina italijskogo dvoryanina yakij prisvyativ zhittya energijnim studiyam klasichnoyi antichnosti Vin zahoplyuvavsya yazichnictvom ne lishe teoretichno i hudozhno a j praktichno sho zrobilo jogo vorogom Cerkvi Akademiya pislya sprob vzyati uchast u politichnih zavorushennyah bula zakrita U Neapoli Alfonso Aragonskij tezh stvoriv akademiyu U 16 stolitti u Rimi stala vinikati velika kilkist literaturnih ta estetichnih akademij vsi z yakih mali chudernacki imena Bilshist iz nih proisnuvali nedovgo i bezslidno znikli U 1520 postala Accademia degli Intronati yaka zoseredzhuvalasya na komedijnih teatralnih vistavah Isnuvala takozh akademiya vinogradariv Vignaiuoli 1530 akademiya chesnot Virtu 1542 ta bagato inshih Intrepidi Animosi Illuminati Notti Vaticane Dvi z akademij Accademia di Diritto civile e canonico ta Accademia Eustachiana buli zasnovani universitetskimi vchenimi filosofami ta studentami Usi ci akademiyi buli gurtkami druziv yaki zbiralisya navkolo vidomogo vchenogo abo zamozhnogo patrona i zajmalisya kulturno misteckim dozvillyam a ne metodichnimi studiyami Kardinali prelati i svyashenstvo aktivno pidtrimuvali cej ruh i buli jogo uchasnikami Akademiyi dopovnyuvali soboyu universiteti zapovnyuyuchi nishi yaki buli slabko predstavleni v ostannih Popri svij nedoslidnickij harakter ci akademiyi spravili znachnij vpliv na rozvitok literaturoznavstva mistectvoznavstva ta inshih gumanitarnih disciplin U 1583 roci u Florenciyi Medichi zasnuvav she odnu akademiyu Florentijsku akademiyu mistectv i dizajnu Ce bula persha iz bilsh formalno organizovanih akademij yaki postupovo zaminyuvali serednovichni gildiyi hudozhnikiv vidomi yak Gildiya svyatogo Luki Metoyu takih akademij bulo navchannya profesijnih hudozhnikiv sho suttyevo vplinulo na rozvitok mistectva i zreshtoyu prizvelo do formuvannya yakij isnuye donini Duzhe vplivovoyu bula takozh Bolonska akademiya Accademia degli Incamminati zasnovana bratami Karachchi a takozh Akademiya svyatogo Luki v Rimi zasnovana 1593 yaki zakripili termin akademiya za hudozhnimi navchalnimi zakladami Yevropejski akademiyi 17 18 stolit Postupovo akademiyi pochali specializuvatisya na okremih temah mistectvo mova nauki i yih stali zasnovuvati ta finansuvati cari ta inshi suvereni u respublikah akademiyi buli ridkistyu Vid 17 stolittya akademiyi poshirilisya po vsij Yevropi V Ukrayini u 1632 roci vinikla pravoslavna Kiyevo Mogilyanska akademiya zasnovana mitropolitom Kiyivskim Petrom Mogiloyu z metoyu protistoyati katolicizmu ta uniatstvu zokrema Yagellonskomu universitetu i zberegti religijnu j nacionalnu identichnist ukrayinciv Literaturno filosofski akademiyi U 17 stolitti v Italiyi prodovzhilasya tradiciya literaturno filosofskih akademij yak kola druziv sho zbirayutsya navkolo vchenih patroniv Isnuvali Umoristi 1611 Fantastici 1625 ta Ordinati zasnovani kardinalom Dati ta Dzhulio Strocci Blizko 1700 buli zasnovani akademiyi Infecondi Occulti Deboli Aborigini Immobili Accademia Esquilina tosho Vprodovzh 18 stolittya bagato italijskih mist zasnuvali shozhi filosofski ta naukovi akademiyi V pershij polovini 19 stolittya deyaki z nih stali nacionalnimi akademiyami italijskih derzhav do ob yednannya Italiyi Akademiyi mistectv Dokladnishe Akademiya mistectv Akademiya zhivopisu i skulpturi v Parizhi zasnovana monarhiyeyu u 1648 roci zgodom perejmenovana bula odniyeyu iz najznachnishih hudozhnih akademij yaka provodila najvidomishi salonni vistavki z 1725 Hudozhni akademiyi zasnovuvalisya po vsij Yevropi do kincya 18 storichchya i deyaki z nih Berlinska 1696 Madridska 1744 Sankt Peterburzka 1757 Londonska 1768 Milanska 1776 dosi mayut vishi hudozhni navchalni zakladi hocha yihnij vpliv na kulturu suttyevo zmenshivsya iz kincya 19 storichchya Fundamentalnoyu osoblivistyu akademichnih disciplin u hudozhnih akademiyah bula regulyarna praktika retelnih risunkiv antichnih skulptur chi stilizacij pid antichnist z odnogo boku i poshuku nathnennya z inshogo boku malyuyuchi zhivih lyudej Studenti zbiralisya na seansi malyuvannya odyagnenih i ogolenih naturnikiv i takih risunkiv yaki u Franciyi nazivayutsya academies z 17 do 19 stolittya zbereglosya desyatki tisyach Shozhi instituciyi buli stvoreni i dlya inshih vidiv mistectva Rimska muzichna akademiya 1585 Parizka korolivska muzichna akademiya 1669 ta Korolivska akademiya arhitekturi 1671 Movoznavchi instituciyi Francuzka akademiya U 1540 buli zasnovani Accademia degli Infiammati u Paduyi ta Accademia degli Umidi u Florenciyi nevdovzi perejmenovana u Florentijsku akademiyu Obidvi mali za osnovnu cil pravilne literaturne vzhivannya volgare italijskoyi govirki yaka zgodom stala suchasnoyu italijskoyu movoyu U 1582 p yatero florentijskih literatoriv zibralisya i zasnuvali Akademiyu della Kruska Accademia della Crusca shobi prodemonstruvati i zberegti krasu florentijskoyi rozmovnoyi movi vnormovanoyi za tvorami avtoriv Trescento Osnovnim instrumentom dlya vikonannya cogo zavdannya stav slovnik Vocabolario degli Accademici della Crusca Cej zaklad trivalij chas lishavsya privatnoyu instituciyeyu i perebuvav v opoziciyi do oficijnoyi florentijskoyi movoznavchoyi akademiyi Pid vplivom cih institucij bulo stvoreno Plodonosne tovaristvo Die Fruchtbringende Gesellschaft dlya unormuvannya nimeckoyi movi yaki isnuvalo z 1617 do 1680 Akademiya della Kruska nadihnula kardinala Rishelye zasnuvati u 1634 roci analogichnu Francuzku akademiyu yaka stala osnovnoyu instituciyeyu dlya regulyuvannya vzhivannya francuzkoyi movi ta publikuvannya oficijnogo slovnika francuzkoyi Nastupnogo roku akademiya otrimala patent vid korolya yak yedinoyi oficijnoyi ustanovi sho vnormovuye francuzku movu Taki zh derzhavni movoznavchi akademiyi vinikli v Ispaniyi 1713 Shveciyi 1786 ta Rosiyi 1783 ale ostannya zgodom bula ob yednana z Rosijskoyu akademiyeyu nauk Akademiyi nauk Dokladnishe Akademiya nauk Pislya neapolskoyi Academia Secretorum Naturae yaka proisnuvala zovsim nedovgo pershoyu akademiyeyu cilkovito prisvyachenoyu prirodnichim naukam stala Nacionalna akademiya deyi Lincheyi Accademia dei Lincei zasnovana 1603 roku v Rimi U 1657 roci deyaki studenti Galileya zasnuvali Accademia del Cimento u Florenciyi yaka zajmalasya fizikoyu ta astronomiyu Zasnuvannya ciyeyi akademiyi finansuvav princ Leopold i velikij knyaz Ferdinand II Medichi Proisnuvala vona kilka desyatilit U 1652 chotirma fizikami bula zasnovana Academia Naturae Curiosorum U 1677 roci Leopold I imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi viznav cyu spilnotu i v 1687 roci i dav yij nazvu Leopoldina pid yakoyu vona i stala vidomoyu u sviti Vona bula akademiyeyu nauk vsiyeyi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Londonske korolivske tovaristvo 28 listopada 1660 grupa naukovciv z Nevidimogo koledzhu zibrannya sho isnuvalo z 1645 zibralisya u Greshem koledzhi ta ogolosili pro stvorennya Koledzhu prosuvannya fiziko matematichnogo eksperimentalnogo navchannya yakij zbiravsya shotizhnya dlya obgovorennya nauki ta provedennya eksperimentiv U 1662 anglijskij korol Charlz II pidpisav korolivskij ukaz pro stvorennya Londonskogo korolivskogo tovaristva sho piznishe stalo nazivatisya Londonskim korolivskim tovaristvom z rozvitku znan pro prirodu U 1666 roci Zhan Batist Kolber zibrav grupu vchenih shobi zasnuvati naukove tovaristvo v Parizhi Pershi 30 rokiv akademiya isnuvala neformalno i ne mala oficijnogo statusu Na vidminu vid Londonskogo korolivskogo tovaristva cya akademiya bula stvorena yak organ uryadu U 1699 roci korol Luyi XIV nadav akademiyi yiyi pershij ustav ta nazvav yiyi Francuzkoyu akademiyeyu nauk Hocha Prussiya bula chastinoyu Svyashennoyi Rimskoyi Imperiyi u 1700 roci princ elektor Frederik III Brandenburzkij za poradoyu Gotfrida Lyajbnica zasnuvav svoyu vlasnu Prussku akademiyu nauk prezidentom yakoyi stav Lyajbnic Shvedska korolivska akademiya nauk Uprodovzh 18 stolittya bagato yevropejskih praviteliv zasnovuvali svoyi vlasni akademiyi nauk Tak vinikli Akademiya nauk Bolonskogo institutu 1714 Rosijska akademiya nauk 1724 Dublinske korolivske tovaristvo 1731 1735 Shvedska korolivska akademiya nauk 1739 Danska korolivska akademiya nauk ta literaturi 1742 Gettingenska akademiya nauk 1751 1754 Bavarska akademiya prirodnichih i gumanitarnih nauk 1759 Gejdelberzka akademiya 1763 Lisabonska akademiya nauk 1779 Edinburzke korolivske tovaristvo 1783 rimska Accademia dei Quaranta 1782 Turinska akademiya nauk 1784 Cej tip akademij perestav vidigravati vazhlivu rol pislya reformi universitetiv i zasnuvannya Berlinskogo universitetu koli pri universitetah bulo stvoreno laboratoriyi ta kliniki de provodilisya eksperimentalni doslidzhennya Spilnoti vchenih Dokladnishe Naukove tovaristvo Vcheni spilnoti akademichni abo naukovi tovaristva postali yak grupi akademikiv yaki pracyuvali razom abo predstavlyali odin odnomu rezultati svoyeyi roboti Ci neformalni grupi zgodom stali organizovani j u bagatoh vipadkah pidtverdzheni uryadami Chlenstvo tut bulo obmezhenim i zazvichaj vimagalo pidtrimki vzhe nayavnih chleniv a takozh bulo obmezhenim do pevnoyi maksimalnoyi kilkosti uchasnikiv Londonske korolivske tovaristvo zasnovane 1660 roku bulo pershoyu organizaciyeyu takogo tipu Amerikanska akademiya mistectv i nauk zasnovana 1780 roku tezh bula takoyu vchenoyu spilnoyu Akademichni spilnoti isnuvali po pershe z metoyu predstavlennya na publikaciyi akademichnih doslidzhen chim u nash chas zajmayutsya akademichni vidavnictva i po druge z metoyu poshuku sponsorskoyi pidtrimki doslidzhen ta akademikiv chim voni zajmayutsya i nini U suchasnomu akademichnomu sviti chlenstvo v takih akademichnih i naukovih spilnotah maye pochesnij harakter V Ukrayini najvidomishoyu organizaciyeyu takogo tipu ye Naukove tovaristvo imeni Shevchenka zasnovane 1873 roku Prikladom akademichnogo tovaristva ye Nacionalna akademiya mistectv Ukrayini Vijskovi akademiyi Spershu taki akademiyi navchali lishe artileristiv ta oficeriv inzheneriv yak ot Aula da Artilharia 1641 ta Aula de Fortificacao 1647 u Lisaboni Korolivska savojska akademiya u Turini 1678 Imperska artilerijska vijskova akademiya Sankt Peterburga 1698 Korolivska vijskova akademiya u Vulvichi 1741 Real Colegio de Artilleria u Segoviyi 1764 Naprikinci 16 stolittya u Svyashennij Rimskij imperiyi Franciyi Polshi ta Daniyi bulo zasnovano bagato licarskih akademij shobi gotuvati aristokratiyu do derzhavnoyi ta vijskovoyi sluzhbi Chastinu z nih zgodom bulo peretvoreno na gimnaziyi ale deyaki transformuvalisya u vlasne vijskovi akademiyi Korolivska danska vijskova akademiya pochala navchati oficeriv dlya danskoyi armiyi na vimogu korolya Frederika IV u 1713 roci U Franciyi vijskova akademiya bula zasnovana Luyi XV u 1750 roci yak akademichnij koledzh dlya kadetiv iz bidnih rodin Budivnictvo rozpochalosya u 1752 ale shkolu bulo vidkrito lishe v 1760 Terezianska akademiya bula zasnovana 14 grudnya 1751 roku Mariyeyu Tereziyeyu Avstrijskoyu Shoroku akademiya prijmala dlya navchannya 100 dvoryan i 100 pospolitih Ci pershi ustanovi stali modellyu dlya chislennih inshih vijskovih akademij u Yevropi 19 21 stolittya U 19 i osoblivo u 20 stolitti termin akademiya stav vzhivatisya duzhe shiroko vid naukovih tovaristv do investorskih organizacij ta privatnih asociacij u tij chi inshij sferi industriyi Slovo akademiya u nazvah riznomanitnih institucij osoblivo osvitnih stalo duzhe populyarnim zavdyaki istorichnij tradiciyi znachnih intelektualnih ta kulturnih zdobutkiv sho pov yazani z nim Poshirennya rinkovih vidnosin na vsi sferi zhittya prizvelo do vzhivannya prestizhnogo terminu vsyudi de tilki mozhna Akademiya kinematografichnih mistectv i nauk Akademiya kinematografichnih mistectv i nauk u SShA yaka vruchaye shorichni premiyi Oskar ce priklad komercijnoyi organizaciyi u sferi kinoindustriyi yaka vikoristovuye cyu nazvu Termin akademiya stav shiroko zastosovuvatisya stosovno specializovanih navchalnih zakladiv tipu koledzhiv Korolivska muzichna akademiya u Velikij Britaniyi Nacionalna akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi v Kiyevi Vijskova akademiya SShA Vijskovo morska akademiya SShA tosho Za prikladom vijskovih akademij policiya u SShA navchayetsya u policijnih akademiyah U Nimechchini z 19 stolittya akademiyami chasto nazivali gimnaziyi tobto shkoli nizhchogo rivnya za koledzhi U Velikij Britaniyi ce takozh tip pochatkovih osvitnih zakladiv U SShA termin shiroko vzhivayetsya dlya riznomanitnih komercijnih kursiv napriklad shkil tanciv U cej chas zasnovuyutsya i prodovzhuyut isnuvati nacionalni akademiyi ta spilnoti vchenih hudozhnikiv chi pismennikiv Voni zazvichaj zasnovani derzhavami i chasto kontrolyuyut majzhe vse derzhavne i ne tilki finansuvannya doslidzhen u svoyih galuzyah Yihnimi uchasnikami zazvichaj ye vidomi personaliyi u vidpovidnih galuzyah yaki obirayutsya vzhe nayavnimi chlenami abo priznachayutsya uryadom Taki ustanovi ne ye zakladami osviti hocha inodi mozhut zdijsnyuvati pevni osvitni proekti Mocart nazivav akademiyami publichni vikonannya svoyih tvoriv u Vidni u 1780 h ta 1790 h i zvidtodi cim terminom takozh inodi poznachayut muzichni koncerti abo zh inshi kulturni zahodi U 20 i 21 stolitti u shirokomu vzhitku termin suttyevo rozshirivsya i znecinivsya navit tritizhnevi kursi lekcij chi seminariv mozhut zvatisya akademiyeyu Vodnochas u bilsh naukovomu vzhitku stav poshirenij latinskij termin academia na poznachennya serjoznogo naukovogo spivtovaristva ta vishoyi osviti yaki sprijmayutsya yak globalnij nashadok Afinskoyi akademiyi Platona Suchasni skladoviAkademichni ustanovi ta organizaciyi Prezidiya Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Do suchasnih akademichnih ustanov ta organizacij tobto do vlasne academia zarahovuyutsya ne vsi zakladi yaki nazivayut sebe akademiyami a lishe nacionalni akademiyi sho ye spilnotami providnih vchenih chi mitciv krayini Afinska akademiya Francuzka akademiya Nacionalna akademiya mistectv Ukrayini naukovo doslidni instituciyi Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Institut nadtverdih materialiv Rosijska akademiya nauk a takozh zakladi vishoyi osviti universiteti instituti a v deyakih krayinah takozh koledzhi chi navchalni akademiyi Akademichna spilnota Dokladnishe Akademichna spilnota Akademichna spilnota Kardiffskogo universitetu pid chas studentskoyi vipusknoyi ceremoniyi Akademichna spilnota abo akademichne spivtovaristvo ce svitova spilnota vikladachiv i doslidnikiv iz naukovih tovaristv navchalnih ta doslidnickih institucij najvishogo rivnya universiteti instituti ta vlasne akademiyi Latinskij termin academia vklyuchaye ce znachennya ale v ukrayinskij movi akademichna spilnota vzhivayetsya chastishe hoch i maye vuzhche znachennya V Ukrayini akademichna spilnota zazvichaj ye sinonimichnim ponyattyam do universitetskoyi spilnoti odnak v Etichnomu kodeksi Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka ci termini rozriznyayutsya Akademichna spilnota viznachayetsya yak usi chleni universitetskoyi spilnoti yaki berut uchast v osvitnij ta naukovij diyalnosti Universitetu a universitetska spilnota u svoyu chergu yak profesorsko vikladackij sklad administraciya Universitetu ta jogo strukturnih pidrozdiliv naukovi pracivniki sluhachi pidgotovchih viddilen studenti aspiranti doktoranti navchalno dopomizhnij personal pracivniki administrativno gospodarskoyi chastini Akademichna spilnota ye shirshim ponyattyam za naukovu spilnotu oskilki akademichni doslidzhennya mozhut stosuvatisya tih sfer znannya yaki ne vvazhayutsya naukoyu science u strogomu sensi slova filosofiya mistectvo teologiya tosho Naukovi stupeni i zvannya Dokladnishe Naukovij stupin Predstavniki akademichnoyi spilnoti zazvichaj mayut vishij naukovij stupin kandidat nauk abo doktor filosofiyi doktor nauk a ti z nih hto zajmayetsya vikladackoyu diyalnistyu she j vchene zvannya docent profesor Stupeni i zvannya mozhut riznitisya zalezhno vid krayini Termin vchenij scholar chasto vzhivayetsya na poznachennya vsih predstavnikiv akademichnoyi spilnoti academics todi yak termin naukovec scientist lishe dlya poznachennya predstavnikiv prirodnichih i tochnih nauk Utim v ukrayinskij movi ce rozriznennya yaskravo ne virazhene oskilki nemaye takogo zhorstkogo rozriznennya mizh prirodnichimi ta gumanitarnimi naukami yak v anglijskij movi Akademichna kultura Dokladnishe Akademichna kultura Akademichna kultura angl academic culture ce kultura nakopichennya znan yihnogo rozvitku vporyadkuvannya ta peredachi vid pokolinnya do pokolinnya cherez praktikiv ta peredavachiv tobto doslidnikiv i vikladachiv doslidnickih institucij ta vishih navchalnih zakladiv U zahidnih movah ce ye chastina znachennya terminu latinskogo pohodzhennya academia Akademichna kultura ye shirshim ponyattyam za naukova kultura yak i akademichna spilnota ye shirshim ponyattyam za naukova spilnota oskilki vishi navchalni zakladi ta doslidnicki instituciyi mozhut zajmatisya znannyami yaki ne ye strogo naukovimi napriklad filosofiyeyu mistectvom teologiyeyu tosho Vidomimi teoretikami akademichnoyi ta universitetskoyi kulturi buli Vilgelm fon Gumboldt kardinal Dzhon Genri Nyumen Hose Ortega i Gasset Misiya universitetu Ideya Universitetu Karl Yaspers Ideya universitetu U vuzkomu znachenni akademichna kultura poznachaye lishe vidnosini cinnosti ta povedinku lyudej kotri pracyuyut abo navchayutsya v universitetah napriklad vikladachiv doslidnikiv ta studentiv Akademichnij odyag Akademichnij odyag u SShA V akademichnij kulturi sformuvalisya vlasni tradiciyi odyagu yakij vdyagayetsya na oficijni ta urochisti podiyi a v deyakih zakladah i shodenno Tradiciya cogo odyagu jde vid serednovichnogo vbrannya svyashenikiv ta chenciv yaki i sformuvali osnovu suchasnoyi zahidnoyevropejskoyi ta amerikanskoyi universitetskoyi osviti ta naukovoyi diyalnosti Najvidomishimi ye taki elementi yak kvadratnij u kolorah navchalnogo zakladu ta chi plash Akademichna tradiciya Dokladnishe Akademichna tradiciya Akademichna tradiciya ce istorichna tyaglist akademichnoyi kulturi nakopichennya znan a takozh konkretni zvichayi ta normi yaki sformuvalisya u ramkah ciyeyi tradiciyi Akademichna vidavnicha diyalnist Istoriya akademichnih zhurnaliv Sered pershih doslidnickih akademichnih zhurnaliv buv britanskij Proceedings of Meetings of the Royal Society sho publikuvavsya she u 17 stolitti U toj chas publikaciya akademichnih doslidzhen bulo yavishem superechlivim Chasto publikaciyi anonsuvali vidkrittya i zayavlyali pro pershist avtora ale ne rozkrivali detalej tozh malo hto mig dovidatisya pro naukovi dosyagnennya Tak diyali Isaak Nyuton ta Lejbnic Tim ne menshe cej sposib zahistu avtorstva ne buv efektivnim i postijno vinikali superechki za avtorstvo kilkist yakih zmenshilasya lishe na pochatku 20 stolittya koli sformuvalasya suchasna sistema akademichnih zhurnaliv Suchasnij stan Obkladinka pershogo nomera zhurnalu Science 1883 Doslidnicki zhurnali buli nastilki uspishnimi sho yihnya kilkist strimko zrostala usi ostanni desyatilittya Kredom suchasnih akademichnih doslidnikiv stalo publikujsya inakshe zniknesh Za viklyuchennyam takih zagalnih zhurnaliv yak Science chi Nature bilshist vidan stosuyutsya vuzkoyi tematiki chi disciplini Isnuyut rizni metodi perevirki nadislanih tekstiv Najposhirenishim ye pochatkove prijnyattya redakciyeyu zhurnalu potim recenziya dvoh chi troh doslidnikiv iz ciyeyi zh abo blizkoyi temi yaki rekomenduyut abo ne rekomenduyut tekst do publikaciyi pislya chogo jde redaguvannya i koriguvannya tekstu do publikaciyi Superechlivi temi mozhut vimagati dodatkovi rivni perevirki Zhurnali mayut pevnu iyerarhiyu sho chastkovo gruntuyetsya na reputaciyi a chastkovo na suvorosti perevirki nadislanih tekstiv Najprestizhnishi zhurnali zazvichaj otrimuyut ta publikuyut najvazhlivishi roboti Avtori yakim vdayetsya tam opublikuvatisya suttyevo pidnimayut svoyu akademichnu reputaciyu ta rezyume StrukturaAkademichni disciplini Academia zazvichaj rozdilyayetsya za akademichnimi disciplinami abo galuzyami doslidzhen Korinnya takoyi klasifikaciyi syagaye serednovichnih triviuma i kvadriviuma yaki buli modelyuyu sholastichnoyi vchenosti u pershih universitetah Yevropi Ci disciplini neodnorazovo zminyuvalisya i pereglyadalisya a takozh postavala velika kilkist novih shorazu bilsh vuzkih Cherez ce u suchasnomu akademichnomu seredovishi prioritet chasto nadayetsya mizhdisciplinarnim doslidzhennyam hocha yih znachno vazhche organizuvati i v praktichnomu aspekti administruvannya i finansuvannya i cherez rizni doslidnicki metodi u riznih disciplinah Deyaki novi galuzi doslidzhen pochinalisya yak mizhdisciplinarni ale zgodom oformilisya u samostijni specializovani galuzi yak ot kognitivna nauka Bilshist akademichnih institucij vidbivayut disciplinarnij podil u svoyih administrativnih strukturah voni rozdilyayutsya na viddilennya departamenti fakulteti tosho chi programi za riznimi galuzyami doslidzhen Kozhne viddilennya zazvichaj okremo administruyetsya ta finansuyetsya akademichnoyu instituciyeyu hocha chleni viddilen naukovi ta administrativni spivrobitniki mozhut nalezhati odrazu do kilkoh viddilen Okrim cogo akademichna ustanova zazvichaj maye zagalnu administrativnu strukturu yaka ne pidporyadkovuyetsya zhodnomu viddilennyu disciplini chi galuzi Kvalifikaciyi Za zavershennya navchannya v pevnij galuzi zazvichaj nadayetsya akademichna kvalifikaciya abo stupin U Yevropi ce taki stupeni bakalavr za zavershennya bazovoyi vishoyi osviti magistr i doktor za zavershennya pogliblenoyi vishoyi osviti U bilshosti galuzej doslidzhen bilshist doslidnikiv ta vikladachiv mayut stupin doktora ale v deyakih remisnichih i tvorchih sferah dostatno i stupenya magistra Akademichni konferenciyi Iz akademichnoyu vidavnichoyu diyalnistyu tisno pov yazane provedennya naukovih konferencij zbirannya v odnomu misci vchenih ta intelektualiv dlya obgovorennya yihnih doslidzhen za pevnoyu temoyu chi temami Ci zahodi zazvichaj vidkriti dlya vsih zacikavlenih i provodyatsya dlya poshirennya novih naukovih idej sered bilsh shirokoyi auditoriyi Vnutrishni konflikti Vseredini akademichnogo seredovisha rizni grupi mayut rizni inodi protilezhni cili U suchasnij akademiyi kilka z cih konfliktiv dobre vidomi i duzhe poshireni Osvita doslidzhennya i rinok Ochevidnim prikladom ye konflikt mizh namagannyam pokrashiti yakist vishoyi osviti chi doslidzhen i pragnennyam zmenshiti yihnyu vartist Inshim konfliktom ye superechnosti mizh profesijnimi navchalnimi programami na yaki ye popit robotodavciv ta zagalnimi universalnimi navchalnimi programi sho prizvodit do superechok stosovno standartiv akreditaciyi Pov yazanim iz cim ye konflikt mizh naukovimi doslidzhennyami zadlya komercijnogo pributku ta naukovimi doslidzhennyami zadlya samogo naukovogo postupu yaki ne prinosyat niyakogo bezposerednogo materialnogo pributku Praktika i teoriya Perevedennya teoriyi v praktiku mozhe viklikati rozrivi mizh tim sho vivchayetsya v akademichnomu seredovishi i tim yak ce pracyuye v realnomu sviti Zmenshuvati cej rozriv poklikani chislenni profesijni shkoli a takozh osvitnya i socialna robota de studenti ta spivrobitniki mayut brati uchast u praktichnih proektah Ostannim chasom zrostaye kilkist zoriyentovanih na praktiku naukovih doslidzhen navit u tradicijno teoretichnih galuzyah Ne vsi pogodzhuyutsya iz vazhlivistyu teoriyi stosovno praktiki Predstavnikiv akademichnogo svitu chasto kritikuyut za te sho yim ne vistachaye praktichnogo dosvidu i voni nadto vidirvani vid realnogo svitu U krajnomu proyavi cya tendenciya proyavlyatsya u rusi antiintelektualizmu Misto i universitet Universiteti chasto kulturno suttyevo vidriznyayutsya vid mist de voni roztashovani Inodi ce prizvodit do superechnostej i konfliktiv iz miscevim naselennyam cherez politichni ekonomichna ta inshi chinniki a takozh znachnu stanovu j intelektualnu nerivnist Suchasni vikliki ta kritikaOkrim vnutrishnih superechnostej stosovno standartiv ta pidhodiv suchasne akademichne seredovishe stikayetsya i z bilsh serjoznimi viklikami antinaukoyu psevdonaukoyu antiintelektualizmom ta plagiatom Antinauka nazivayut rizni doktrini i praktiki yaki rozglyadayut nauku yak zlo dzherelo lyudskih neshast yak zagrozu samomu lyudskomu isnuvannyu i spryamovani na borotbu proti suchasnogo zahidnogo rozuminnya nauki Psevdonauka Psevdonauka ce diyalnist sho navmisne abo pomilkovo imituye nauku ale po suti takoyu ne ye Golovna vidminnist psevdonauki vid nauki ce vikoristannya neperevirenih naukovih metodiv pomilkovih abo sfalsifikovanih danih i vidomostej a takozh zaperechennya mozhlivosti sprostuvannya Antiintelektualizm Antiintelektuali zm nedovira j vorozhist shodo intelektu intelektualnosti ta intelektualiv yake zazvichaj virazhayetsya v stavlenni do osviti filosofiyi literaturi mistectva j nauki yak do nepraktichnogo nepotribnogo gidnogo znevagi Antiintelektuali chasto pretenduyut na rol zastupnikiv j druziv prostogo narodu borciv proti politichnogo j akademichnogo elitizmu Voni zvinuvachuyut osvicheni verstvi u vidrivi vid shodennih turbot bilshosti a takozh u tomu sho intelektuali pidporyadkuvali sobi politichnu diyalnist i vishu osvitu Plagiat Osoblivu problemu dlya akademichnogo seredovisha skladaye plagiat privlasnennya avtorstva na chuzhij tvir abo na chuzhe vidkrittya vinahid chi racionalizatorsku propoziciyu a takozh vikoristannya u svoyih pracyah chuzhogo tvoru bez posilannya na avtora Velika chastina diyalnosti serjoznih akademichnih instuticij spryamovana na viyavlennya i borotbu z plagiatom jogo nedopushennya v naukovih publikaciyah i doslidzhennyah Primitki Oxford Dictionaries English Arhiv originalu za 18 kvitnya 2019 Procitovano 13 kvitnya 2019 dictionary cambridge org angl Arhiv originalu za 18 kvitnya 2019 Procitovano 13 kvitnya 2019 Plutarch Life of Cimon 13 8 Thucydides ii 34 Oxford Classical Dictionary 3rd ed 1996 s v Philon of Larissa The Cambridge History of Hellenistic Philosophy Cambridge University Press 1999 pp 53 54 Alan Cameron The last days of the Academy at Athens in Proceedings of the Cambridge Philological Society vol 195 n s 15 1969 pp 7 29 Gerald Bechtle Bryn Mawr Classical Review of Rainer Thiel Simplikios und das Ende der neuplatonischen Schule in Athen 4 bereznya 2005 u Wayback Machine Stuttgart 1999 Richard Sorabji 2005 The Philosophy of the Commentators 200 600 AD Psychology with Ethics and Religion page 11 Cornell University Press Hartmut Scharfe 2002 Education in Ancient India Brill Academic Publishers ISBN 90 04 12556 6 p 141 Radha Kumud Mookerji 2nd ed 1951 reprint 1989 Ancient Indian Education Brahmanical and Buddhist p 478 489 Motilal Banarsidass Publ ISBN 81 208 0423 6 Altekar Anant Sadashiv 1965 Education in Ancient India Sixth Varanasi Nand Kishore amp Bros web archive org 16 bereznya 2012 Arhiv originalu za 16 bereznya 2012 Procitovano 21 kvitnya 2019 www theology ox ac uk Arhiv originalu za 13 kvitnya 2019 Procitovano 13 kvitnya 2019 www divinity cam ac uk angl Arhiv originalu za 31 bereznya 2019 Procitovano 13 kvitnya 2019 Ludwig Pastor History of the Popes ii 2 Self produced overview of the Leopoldina 2007 09 28 u Wayback Machine accessed May 27 2005 Etichnij kodeks KNU 3 kvitnya 2018 u Wayback Machine Knu ua Gumboldt 2011 Nyumen 2003 Ortega i Gasset 2010 Pelikan 2009 Yaspers 2006 Brick 2009 p 2 Holton D Antinauka yak alternativne svitobachennya Zaperechennya prava nauki na istinu 24 sichnya 2022 u Wayback Machine Sho take antinauka Voprosy filosofii 2 1992 ros LiteraturaBarnett R The Idea of Higher Education Buckingham Open University Press 1997 240 p Becher Tony Academic Tribes and Territories Intellectual Enquiry and the Cultures of Disciplines 2nd edition Open University Press 2001 Brick Jean Academic Culture A Student s Guide to Studying at University Macmillan Education Australia 2009 Germano William Getting it Published A Guide for Scholars And Anyone Else Serious about Serious Books Chicago University of Chicago Press 2001 Goldsmith John A Komlosk John Gold Penny Schine The Chicago Guide to Your Academic Career Chicago University of Chicago Press 2002 Lucas Christopher J Murry John W Jr New Faculty A Practical Guide for Academic Beginners New York Modern Language Association 1992 Mattingly Paul H American Academic Cultures A History of Higher Education University of Chicago Press 2017 Newman J H The Idea of a University London 1891 Rhode Deborah L In Pursuit of Knowledge Scholars Status and Academic Culture Stanford University Press 2006 The Academic s Handbook A Leight DeNeef and Craufurd D Goodwin eds 2nd ed Durham and London Duke University Press 1995 Bezklubij I Universitetska spilnota v Ukrayini Sociologiya prava 2011 1 Veber A Universitet i istoricheskaya situaciya Veber A Izbrannoe krizis evropejskoj kultury SPb 1999 565 c Gumboldt V fon O vnutrennej i vneshnej organizacii vysshih nauchnyh uchrezhdenij v Berline Universitetskaya ideya v Rossijskoj imperii XVIII nachala HH veka antologiya M 2011 527 c Zaharov I V Lyahovich E S Missiya universiteta v evropejskoj kulture M 1994 239 c Naletova Irina Prohorov Andrej Akademicheskaya kultura kak ideya universiteta 13 kvitnya 2019 u Wayback Machine Nyumen Dzh Hristianstvo i nauchnye izyskaniya 13 kvitnya 2019 u Wayback Machine Otechestvennye zapiski 2003 6 Ortega i Gasset H Missiya universiteta per s isp M N Golubevoj A M Korbuta M 2010 144 c Pelikan Yaroslav Ideya Universitetu K Duh i Litera 2009 360 s Rogozha Mariya Etichne regulyuvannya akademichnogo seredovisha u problemnomu poli akademichnoyi etiki osmislennya mehanizmiv diyevosti Buharestskoyi deklaraciyi Rogozha Mariya Filosofiya osviti Philosophy of Education naukovij zhurnal 2014 1 14 In t vishoyi osviti NAPN Ukrayini Nac ped un t imeni M P Dragomanova 2014 S 232 241 Horuzhij G F Akademichna kultura cinnosti ta principi vishoyi osviti G F Horuzhij Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2012 320 s ISBN 978 966 10 2347 4 Yaspers Karl Ideya universiteta Minsk BGU 2006 159 c