Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Схі́дна правосла́вна це́рква (грец. Ανατολική Ορθόδοξη Εκκλησία), офіційно Правосла́вна католи́чна та апо́стольська це́рква (грец. Ορθόδοξη Καθολική και Αποστολική Εκκλησία) — третя за чисельністю (після католиків і мусульман-сунітів) релігійна спільнота у світі та друга за чисельністю внутрішньо єдина християнська спільнота з приблизно 220 мільйонами охрещених членів. Церква складається з ряду єдиних у теології помісних автокефальних церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Богослужіння і віровчення є христоцентричні. Кожну з церков очолює синод (собор) єпископів, чиє завдання полягає в збереженні віровчення, традиції та практики Вселенської церкви. Усі православні єпископи ведуть свою хіротонічну лінію до одного з дванадцяти апостолів. Канонічні помісні церкви записано в диптиху православних церков. Церква не має центральних доктринальних повноважень, аналогічних Римському єпископу, але Вселенський патріарх Константинопольський всіма визнаний як primus inter pares («першим серед рівних») єпископів. Як одна з найстаріших релігійних установ, що збереглися у світі, Східна православна церква зіграла визначну роль в історії та культурі Східної, Центральної та Південно-Східної Європи, Кавказу та Близького Сходу.
Східна православна теологія ґрунтується на святій традиції, яка включає догматичні постанови семи Вселенських соборів, Святе Письмо та вчення Отців Церкви. Церква вчить, що це єдина, свята, соборна та апостольська церква, створена Ісусом Христом у Його великому дорученні, і що її єпископи є наступниками Христових апостолів. Вона стверджує, що сповідує первісну християнську віру, передану святою традицією. Його патріархати, що нагадують пентархію, та інші автокефальні та автономні церкви відображають різноманітну ієрархічну організацію. Вона визнає сім основних таїнств, головним із яких є євхаристія, що здійснюється літургійно в синаксісі. Церква вчить, що через освячення, на яке звертається священник, хліб і вино, що приносять жертву, стають тілом і кров'ю Христа. Діву Марію шанують у Східній православній церкві як Богородицю, шановану в богослужіннях.
Східна православна церква мала євхаристійне спілкування з Латинською церквою в державній церкві Риму аж до східно-західного розколу в 1054 р., особливо заперечуючи авторитет Папи Римського. До Ефеського собору в 431 р. Церква Сходу також брала участь у цьому спілкуванні, як і Орієнтальні православні церкви перед Халкедонським собором у 451 р., що розділив «Велику церкву» насамперед через розбіжності в христології.
Назва та характеристики
Український переклад самоназви — Православна католична та апостольська церква (грец. Ορθόδοξη Καθολική και Αποστολική Εκκλησία), або скорочено й більш поширено — Православна церква. Інший варіант назви — Православна католична церква, що є теологічно точніший, оскільки католична (catholic) і вселенська (ecumenical) — це різні богословські терміни. Слово «католична» у слов'янській традиції перекладається також як «соборна». Ще одна застаріла історична назва — «Греко-православна церква». У внутрішньому богословському вжитку мають поширення назви «Церква Христова», «Тіло Христове», «Єдина Свята Соборна Апостольська Церква» або просто «Церква». Поширена назва «Вселенське православ'я». Зазвичай саме в значенні Православної церкви вживається слово «православ'я». У полемічній літературі нового часу православ'я називалося «східною вірою».
Католицька церква, а саме Латинська церква теж вважає себе «православною» (ортодоксальною), хоч це й не відображено в її назві.
Загальноприйнята назва церкви «Східна православна церква» — це скорочена практичність, яка допомагає уникнути плутанини у користуванні. З давніх часів до першого тисячоліття грецька мова була найпоширенішою спільною мовою в демографічних регіонах, де процвітала Візантійська імперія, а грецька, будучи мовою, якою писався Новий Завіт, була основною літургійною мовою церкви. З цієї причини східні церкви іноді ідентифікували як «грецькі» (на відміну від «римської» або «латинської» церкви, яка використовувала латинський переклад Біблії), ще до Великого схизми 1054 р. Після 1054 р. «греко-православні» або «греко-католики» позначали церкву як спільну з Константинополем, як і «католицьку» для спілкування з Римом. Однак це ототожнення з грецькою з часом ставало дедалі заплутанішим. Місіонери принесли православ'я до багатьох регіонів без етнічних греків, де грецькою мовою не розмовляли. Крім того, боротьба між Римом та Константинополем за контроль над частинами Південно-Східної Європи призвела до перетворення деяких церков у Європі на «греко-католицькі», що вказувало на їх подальше використання візантійських обрядів. Сьогодні багато тих самих церков існують, тоді як дуже велика кількість православних не мають грецького національного походження і не використовують грецьку мову як культову.[13] Тоді «східний» вказує на географічний елемент у виникненні та розвитку Церкви, тоді як «православний» вказує на віру, а також на спілкування з Константинопольським Вселенським патріархатом. На сході існують християнські церкви, які не спілкуються ні з Римом, ні з Константинополем, яких, як правило, називаються «орієнтальними православними». Поки церква офіційно продовжує називати себе «католичною», з міркувань універсальности загальний титул «Східної православна церква» уникає випадкової плутанини з Римською католицькою церквою.
Ортодоксальність
Перше відоме використання фрази «католична церква» (he katholike ekklesia) відбулося в листі, написаному близько 110 р. від однієї грецької церкви до іншої (святий Ігнатій Антіохійський до Смірнанців). У листі сказано: «Де б не з'явився єпископ, там нехай будуть люди, навіть як там, де може бути Ісус, існує католична церква». Таким чином, майже з самого початку християни називали церкву «єдиною, святою, католичною (грец. καθολική — у цілому вселенською) та апостольською церквою». Східна православна церква стверджує, що сьогодні вона є продовженням та збереженням тієї самої ранньої церкви.
Ряд інших християнських церков також висуває подібні твердження: Римська католицька церква, англіканська спільнота, Ассирійська церква та орієнтальні православні. На думку східних православних, ассирійці та орієнтали покинули Православну церкву в роки після Третього Вселенського собору в Ефесі (431) та Четвертого Вселенського собору в Халкедоні (451), відповідно, у відмові прийняти христологічні визначення цих соборів. Подібним чином церкви в Римі та Константинополі розділилися в 1054 році, хоча це був скоріше поступовий процес, ніж раптовий розрив. Церква Англії вперше відокремилася від Католицької церкви, а не безпосередньо від Східної православної церкви, в 1530-х роках (і, після короткого возз'єднання в 1555 році, нарешті, знову в 1558 році). Таким чином, хоча воно було об'єднане з Православ'ям, коли було створено завдяки роботі святого Августина Кентерберійського на початку VII століття, його відділення від Православ'я відбулося опосередковано через Римський Престол.
Для всіх цих церков претензія на католичність (соборність, єдність із древньою Церквою) важлива з багатьох доктринальних причин, які мають більше значення в кожній церкві, ніж у їхньому відношенні до інших, які тепер відокремлені у вірі. Сенс дотримання віри, яка є істинною, є головною причиною того, чому твердження когось про те, яка церква відокремилася від якої іншої, взагалі має якесь значення; питання заглиблюються так само глибоко, як розколи. Глибина цього значення у Східній православній церкві реєструється спочатку при використанні самого слова «православна», об'єднання грецьких orthos («прямий», «правильний», «справжній», «правильний») та doxa («загальноприйняте переконання», від давнього дієслова δοκέω-δοκῶ, що перекладається «вірити», «думати», «вважати», «уявляти», «припускати»).
Подвійні значення doxa із «славою» або «прославленням» (Бога Церквою та Церкви Богом), особливо у поклонінні, дають пару «правильної віри» та «справжнього поклоніння». Разом вони виражають суть фундаментального вчення про нерозривність віри та поклоніння та їх роль у поєднанні церкви з Христом. Православна церква України та всі слов'янські церкви використовують назву «Православна», що означає «правильність прославлення», для позначення того, що є в англійському православ'ї, тоді як грузини використовують назву «Martlmadidebeli». Кілька інших церков у Європі, Азії та Африці також стали використовувати православні в своїх титулах, але все ще відрізняються від Східної православної церкви, як описано в цій статті.
Термін «Східна церква» (географічний схід у східно-західному схизмі) був використаний для відмежування її від західного загальновизнаного християнства (географічний Захід, який спочатку позначав католицьке спілкування, пізніше також різні протестантські та англіканські гілки). «Східний» використовується для позначення того, що найбільша концентрація присутності Східної православної церкви залишається у східній частині християнського світу, хоча вона зростає у всьому світі. Православні християни у всьому світі використовують різні етнічні чи національні юрисдикційні титули, або, зокрема, титул «східноправославний», «православний католик» або просто «православний».
Що об'єднує православних християн — це католична віра, яка переноситься через святу традицію. Ця віра виражається найбільш фундаментально в Писаннях і поклонінні, а останнє — по суті через хрещення та Божественну Літургію. Православні християни проголошують, що віра живе і дихає Божими енергіями у спілкуванні з церквою. Взаємоспілкування — це лакмусова папірка, за допомогою якої всі можуть побачити, що дві церкви мають однакову віру; відсутність взаємозв'язку (відлучення від церкви, буквально «поза спілкуванням») є ознакою різних вір, хоча деякі центральні теологічні моменти можуть бути спільними. Поділ вірувань може бути надзвичайно важливим, але це не є повною мірою віри, згідно з православними.
Рядки навіть цього тесту можуть розмитись, проте, коли виникають розбіжності не через доктрину, а через визнання юрисдикції. Оскільки Східна православна церква поширилася на захід та у всьому світі, церква в цілому ще не розібралася в усіх міжвідомчих питаннях, що виникли в процесі розширення, залишивши деякі області сумнівів щодо належного управління церквою. І як у стародавніх церковних переслідуваннях, наслідки переслідувань християн у комуністичних державах залишили за собою як певне управління, так і деякі питання віри, які ще не були повністю вирішені.
Усі члени Східної православної церкви сповідують одну і ту ж віру, незалежно від раси чи національності, юрисдикції чи місцевих звичаїв чи століття народження. Свята традиція охоплює розуміння та засоби, за допомогою яких ця єдність віри передається через межі часу, географії та культури. Це наступність, яка існує лише настільки, наскільки вона живе в самих християнах. Це не статичність, не спостереження за правилами, а скоріше обмін спостереженнями, що виникають як зсередини, так і у відповідності з іншими, навіть іншими, які жили давно минулим. Церква проголошує, що Святий Дух підтримує єдність і послідовність святої традиції, щоб зберегти цілісність віри в церкві, як це зазначено в обіцяннях з Писань.
Спільні вірування Православ'я та його теології існують в рамках святої традиції і не можуть бути відокремлені від неї, оскільки їх значення виражається не лише одними словами. Згідно з вченнями древньої Церкви, жодне поверхневе вірування ніколи не може бути ортодоксальним. Подібним чином примирення та єдність не є поверхневими, але їм моляться і доживаються.
Католичність
Східна православна церква вважає себе одночасно православною і католичною. Вчення про католичність церкви, похідне від Нікейського символу віри, є важливим для східно-православної еклезіології. Термін католичність церкви (грецький Καθολικότης τῆς Ἐκκλησίας) використовується у своєму первісному значенні як позначення соборности церкви, зосередженої навколо Христа. Отже, східно-православна концепція соборности не зосереджена навколо жодного окремого місця, на відміну від Католицької церкви, яка має один земний центр.
Через вплив Католицької церкви на заході, де розвинулась сама англійська мова, іноді слова «католицька» та «католичність» використовуються для позначення цієї церкви. Однак найбільш відомим словниковим змістом, що надається для загального користування, як і раніше залишається той, який поділяють інші мови, маючи на увазі широту та соборність, що відображає всебічний обсяг. У християнському контексті християнська церква, як ототожнюється з первісною церквою, заснованою Христом та його апостолами, вважається соборною (або католичною) щодо свого єднання з Христом у вірі. Подібно до того, як Христос неподільний, так і єднання з Ним та віра в нього, завдяки чому церква є «католичною», не відокремленою та всеосяжною, включаючи всіх, хто розділяє цю віру. Православний єпископ Калістос Вейр назвав це «простим християнством». Саме в тому сенсі раннього та патристичного використання церква зазвичай називає себе «католичною церквою», чия віра є «православною вірою». Це також значення у фразі «єдина, свята, соборна та апостольська церква», яка зустрічається в Нікейському символі віри та згадується в православному богослужінні, наприклад в єктенії катехуменів у Божественній Літургії.
Внаслідок взаємного відлучення східно-західної Великої схизми в 1054 р. церкви в Римі та Константинополі вважали іншу церквою такою, що відійшла від справжньої церкви, залишивши на місці меншу, але все-таки католичну церкву. Кожен з них зберіг «католичну» частину свого титулу, «Римську католицьку церкву» (або просто Католицьку церкву), з одного боку, і «Православну католичну церкву», з іншого, кожна з яких визначалася з точки зору взаємозв'язку з або Рим, або Константинополь. Хоча Східна православна церква визнає спільне з іншими церквами, включаючи Католицьку церкву, вона розглядає соборність із точки зору повного єднання у спілкуванні та вірі з церквою протягом усього часу.
Устрій і головування
Релігійною владою для східного православ'я не є Патріарх, як у католицизмі Папа Римський, і не Біблія, як у протестантизмі, а Писання, як їх тлумачать сім Вселенських соборів Імператорської Римської церкви. Східна православна церква — це спільнота «автокефальних» (грецькою мовою означає самоглавних) церков, причому Вселенський патріарх Константинополя є єдиним автокефальним головою, який має титул primus inter pares, що означає «першим серед рівних» на латині. Константинопольський патріарх має честь першости, але його титул є лише першим серед рівних і не має реальної влади над церквами, крім Константинопольської. Часом посада Вселенського патріарха була звинувачена в Константинопольському або Східному папізмі. Східна православна церква вважає Ісуса Христа головою церкви, а церкву — його тілом. Вважається, що влада і благодать Божа безпосередньо передаються православним єпископам і духовенству через покладання рук — практика, розпочата апостолами, і що цей неперервний історичний та фізичний зв'язок є важливим елементом справжньої церкви. Православна церква стверджує, що апостольська спадкоємність вимагає апостольської віри, а єпископи без апостольської віри, які перебувають у єресі, відмовляються від претензії на апостольську спадкоємність.
Східно-православне спілкування організоване в декілька регіональних церков, які є автокефальними церковними органами, об'єднаними в богослов'я та богослужіння. Сюди входять п'ятнадцять автокефальних церков Константинополя, Александрії, Антіохії, Єрусалиму, Грузії, Кіпру, Болгарії, Сербії, Росії, Греції, Польщі, Румунії, Албанії, Чехії та Словаччини й України. Кожна церква має правлячого єпископа та святий синод, який керуватиме своєю юрисдикцією та керуватиме православною церквою у збереженні та навчанні апостольських та патристичних традицій та церковних практик.
Кожен єпископ має територію, якою він керує. Його головний обов'язок — забезпечити збереження традицій і звичаїв Православної церкви. Єпископи мають рівні повноваження і не можуть втручатися в юрисдикцію іншого єпископа. В адміністративному порядку ці єпископи та їх території об'єднуються в різні автокефальні групи або синоди єпископів, які збираються разом принаймні два рази на рік, щоб обговорити стан справ у відповідних державах. Хоча єпископи та їх автокефальні синоди мають можливість керувати керівництвом в окремих випадках, їх дії, як правило, не створюють прецедентів, які впливають на всю Східну православну церкву. Єпископи майже завжди обираються з монастирських чинів і повинні залишатися неодруженими.
Церковні собори
Було кілька разів, коли виникали альтернативні теологічні ідеї, щоб кинути виклик православній вірі. У такі часи православне спілкування вважало за необхідне скликати загальний або «великий» собор усіх доступних єпископів у всьому світі. Православна церква вважає, що сім вселенських соборів, що проходили між IV і VIII століттями, є авторитетними.
Вселенські собори мали демократичну форму, кожен єпископ мав один голос. Хоча присутні і мали право виступати перед радою, члени Імператорського римсько-візантійського суду, абати, священники, диякони, ченці та миряни не мали права голосувати. Першочерговою метою цих великих синодів було перевірити та підтвердити основні вірування Великої християнської церкви як істину та усунути як єресь будь-які фальшиві вчення, які могли б загрожувати церкві. У той час Римський Папа Римський займав позицію primus inter pares («перший серед рівних»), і хоча він не був присутній на жодному з соборів, він продовжував носити цей титул до східно-західного розколу 1054 року.
Інші собори допомогли визначити східно-православну позицію, зокрема Трулльський собор, Константинопольські собори 879–880, 1341, 1347, 1351, 1583, 1819 і 1872, Ясський собор 1642; Всеправославний синод в Єрусалимі, 1672; Всеправославний собор, який відбувся у Греції у 2016 році, був єдиним подібним східно-православним собором у наш час.
Згідно з православним вченням, позиція «першого серед рівних» не надає додаткової влади чи повноважень єпископу, який її виконує, а скоріше, що ця особа є організаційним головою ради рівних (як президент). Його слова та думки не мають більше розуміння чи мудрості, ніж будь-який інший єпископ. Вважається, що Святий Дух керує Східною православною церквою через рішення всього собору, а не однієї людини. Крім того, рішення собору повинні бути прийняті всією Православною церквою, щоб вони були дійсними.
Одним із рішень, прийнятих Першим Константинопольським собором (другим Вселенським собором, засіданням 381 р.) І підтриманим пізніше такими соборами, було те, що Константинопольському Патріарху слід надати однакову честь Римському Папі, оскільки Константинополь «Новий Рим». Відповідно до третього канону другого вселенського собору: «Оскільки [Константинополь] — це новий Рим, єпископ Константинополя повинен користуватися почесними привілеями після єпископа Риму». Це означає, що обидва користуються однаковими привілеями, оскільки обидва є єпископами імперських столиць, але єпископ Риму буде передувати єпископу Константинополя, оскільки Старий Рим передує Новому Риму.
28-й канон четвертого Вселенського собору пояснив цей момент, сказавши: «Отці справедливо надавали привілеї престолу Старого Риму, оскільки це було королівське місто. І Сто п'ятдесят найрелігійніших єпископів (тобто другий Вселенський собор у 381), приведений в дію з тим самим розглядом, дав рівні привілеї найсвятішому престолу Нового Риму, справедливо судячи з того, що місто, яке вшановується Суверенітетом і Сенатом і яке користується рівними привілеями зі старим імператорським Римом, повинно було б і в церковних справах бути збільшеною такою, якою вона є».
Через розкол східні православні вже не визнають першості Римського Папи. Тому Константинопольський патріарх, як і Папа Римський до нього, зараз користується титулом «першого серед рівних».
Кількість вірян
Політика, війни, переслідування, утиски та пов'язані з ними потенційні загрози можуть ускладнити отримання точного підрахунку членства в православних, у кращому випадку в деяких регіонах. Історично склалося так, що примусові міграції також змінили демографічні показники за відносно короткі періоди часу. На сьогоднішній день за найнадійнішими оцінками кількість православних прихильників становить близько 220 мільйонів у всьому світі, що робить східне православ'я другим за величиною християнським причастям у світі після Католицької церкви. Численні протестантські групи у світі, якщо взяти їх у сукупності, значно перевершують східних православних, але вони різняться теологічно і не складають єдиного спілкування. Згідно з Щорічником міжнародної релігійної демографії за 2015 рік, кількість східно-православного населення в 2010 році зменшилась до 4 % від загальносвітового населення з 7,1 % від світового населення у 1910 році. За тим же джерелом, у перерахунку на загальну кількість християнського населення відсотки становили 12,2 % та 20,4 % відповідно.
Більшість членів сьогодні зосереджені в Південній Європі, Східній Європі та Азійській Росії, крім значних меншин у Центральній Азії та Леванті, хоча Східне православ'я поширилося у глобальну релігію до Західної Європи та Нового Світу, а церкви в більшості країн і основні міста. Прихильники становлять найбільшу єдину релігійну віру в найбільшій країні світу — Росії, де проживає приблизно половина східних православних християн. Вони є релігією більшості в Україні, Румунії, Білорусі, Греції, Сербії, Болгарії, Молдові, Грузії, Північній Македонії, Кіпрі та Чорногорії. Значні меншини східних православних присутні в Боснії та Герцеговині (абсолютна більшість у Республіці Сербській), Латвії, Естонії, Казахстані, Киргизії, Лівані, Албанії, Сирії та багатьох інших країнах.
Втім, у Македонії та Чорногорії значна частина населення відносить себе до невизнаних православних спільнот МПЦ і ЧПЦ, які не є частиною Вселенської православної церкви (перебувають поза євхаристійним спілкуванням з нею).
Відсоток християн у Туреччині впав з 19 % у 1914 році до 2,5 % у 1927 році, головним чином через переслідування, включаючи геноцид вірмен, грецький геноцид, ассирійський геноцид та подальший обмін населеннями між Грецією та Туреччиною, обмін населеннями між Болгарією та Туреччиною та пов'язана з ними еміграція християн до зарубіжних країн (переважно в Європі та Америці). Сьогодні налічується понад 160 000 людей (близько 0,2 %) різних християнських конфесій.
Завдяки переважно трудовій міграції зі Східної Європи та певним наверненням, православне християнство є найбільш швидкозростаючою релігійною групою в деяких західних країнах, наприклад, в Ірландській Республіці, але православ'я не є «центральним маркером ідентичності меншини» для мігрантів. У США кількість православних парафій зростає.
Віровчення
Трійця
Православні християни вірять у єдиного Бога у трьох проявах (іпостасях): Бог-Отець — причина або джерело Божества, що вічно і безначально перебуває, від нього вічно і безначально народжується Бог-Син та вічно і безначально сходить Бог-Дух Святий. Свята Трійця — це три окремі особи (іпостасі), без перекриття чи подібності між ними, що є однією божественною сутністю (усією) — нествореною, нематеріальною та вічною. Православна доктрина про Святу Трійці викладена у Символі Віри.
У дискусіях щодо відношення Бога до «його творіння», Православ'я дотримується концепції розрізнення вічної сутності Бога, що «є повністю непізнаваною», та нествореними енергіями (благодаттю) через які він діє на створений світ і людей. Проте це умовне розрізнення, а не реальне розділення. Бог непізнаваний і Бог, що досягає нас — один і той же Бог.
«Вершина православ'я в тому, щоб у чистоті споглядати і знати дві догми віри — себто Трійцю і Двійцю. Споглядати і пізнавати Трійцю в одиниці як незлитну й нероздільну, а Двойцю Христових природ в одній іпостасі, себто єдиного Сина ісповідувати у двох природах і до Воплочення, і після нього, і знати у двох волях — божественній і людській — незлитно славленого» — св. Григорій Синаїт.
Гріх, спасіння та втілення
Згідно зі східною православною вірою, у певний момент на початку людського існування людство постало перед вибором: дізнатися різницю між добром і злом за допомогою спостереження чи участі. Біблійна історія про Адама та Єву стосується цього вибору людством участі у злі, здійсненого через непокірність Божому наказу. І намір, і дія були окремі від Божої волі; саме ця розлука визначає і позначає будь-яку операцію як гріх. Розлука з Богом спричинила втрату (падіння) Його благодаті, відірвання людства від свого творця та джерела його життя. Кінцевим результатом стало зменшення людської природи та її схильність до смерті та корупції, подія, яку зазвичай називають «падінням людини».
Коли православні християни посилаються на занепалу природу, вони не говорять про те, що людська природа сама по собі стала злом. Людська природа все ще формується за образом Бога; люди все ще є Божим творінням, і Бог ніколи не створював нічого злого, але впала природа залишається відкритою для злих намірів і вчинків. Іноді серед православних говорять, що люди «схильні до гріха»; тобто люди вважають деякі гріховні речі привабливими. Природа спокуси зробити так, щоб грішні речі здавалися більш привабливими, і саме впала природа людей прагне або піддається привабливості. Православні християни відкидають позицію Августина про те, що нащадки Адама та Єви насправді винні у первородному гріху своїх предків. Але як будь-який вид породжує собі подібних, так і впалі люди породжують впалих людей, і з самого початку існування людства люди лежать відкритими для гріха за власним вибором.
Тоді від падіння людини людство постало перед дилемою, що жодна людина не може відновити свою природу до єднання з Божою благодаттю; необхідно було, щоб Бог здійснив чергову зміну в людській природі. Православні християни вірять, що Христос Ісус був і Богом, і Людиною абсолютно і цілком, маючи дві природи неподільно: вічно народжений від Отця в його божестві, він народився в своїй людяності жінки, Марії, за її згодою, через зішестя Святого Дух. Він жив на землі, у часі та історії, як людина. Як чоловік він також помер і пішов до місця загиблих, тобто Аїда. Але будучи Богом, ні смерть, ні Аїд не могли його утримати, і він знову ожив у своїй людяності силою Святого Духа, знищуючи тим самим силу Аїду та самої смерті. Завдяки Божій участі в людстві людська природа Христа, вдосконалена і поєднана з Його божественною природою, піднялася на небо, щоб царювати у спілкуванні з Отцем і Святим Духом.
Цими актами спасіння Христос забезпечив полегшеному людству шлях до порятунку від його грішної природи. Східна православна церква вчить, що через хрещення у смерть Христа і смерть людини до гріха в покаянні, з Божою допомогою людство може також піднятися разом із Христом на небо, зцілившись від порушення людської впалої природи і повернувшись до Божої благодаті. Для православних християн цей процес означає те, що означає «спасіння», яке складається з християнського життя. Кінцевою метою є теоза про ще більш тісний союз з Богом і більш близьку подобу до Бога, ніж існував в Едемському саду. Цей процес називається обожненням або «Бог став людиною, щоб людина стала богом». Однак слід підкреслити, що православні християни не вірять, що людина стає Богом за своєю суттю, або Богом за своєю природою. Точніше, спасительна робота Христа дозволяє людині в її людській натурі стати «учасниками Божественної природи» (2 Петр. 1:4); тобто людина єднана з Богом у Христі.
Завдяки знищенню Христом сили Аїда утримувати людство в заручниках, він зробив шлях до порятунку для всіх праведників, які померли від початку часів, врятувавши багатьох, зокрема Адама та Єву, яких у церкві згадують як святих.
Східні православні відкидають ідею, що Христос помер, щоб дати Богові «задоволення», як навчав Ансельм, або як каральний замінник, як навчали реформатори. Гріх (відокремлення від Бога, котрий є джерелом усього життя) — це власне покарання, здатне ув'язнити душу в існуванні без життя, без нічого доброго та без надії: пекло будь-якою мірою. Життя на землі — це Божий дар, щоб дати людству можливість здійснити свій вибір: розлуку чи єднання.
Воскресіння Христа
Східна православна церква розуміє смерть та воскресіння Ісуса як справжні історичні події, як це описано в євангеліях Нового Завіту. Вважається, що Ісус Христос, Син Божий, згідно з православним вченням, у своєму людстві буде (тобто в історії) розп'ятий і помер, зійшовши в Аїд (Шеол), місце мертвих, як це роблять усі люди. Але він, один серед людей, має дві природи, одну людину, одну божественну, які неподільні та невіддільні. Аїд не міг стримати безмежного Бога. Христос у своїй божественній природі захопив ключі Аїду і розірвав узи, які ув'язнили людські душі, які були там, через їх відділення від Бога.
Також смерть не могла утримати Сина Божого, джерела життя, який виник із смерті навіть у його людській природі. Не тільки це, але він відкрив ворота Аїда всім праведним мертвим минулих віків, врятувавши їх від загиблої людської природи і повернувши їх до природи благодаті з Богом, повернувши їх до життя, цього разу в Божому небесному царстві. І цей шлях він відкрив усім, хто вирішив піти за ним у часі, який ще має прийти, тим самим врятувавши людський рід. Так східні православні щороку під час Паски (Великодня) проголошують, що Христос «смертю смерть подолав, а тим, хто в гробах, життя дарував».
Святкування Воскресіння Христового є центральною подією в літургійному році Східної православної церкви. Згідно з православною традицією, кожна людина може прийняти це безсмертя, яке було б неможливим без Воскресіння; це головна обіцянка, дана Богом у Новому Завіті. Кожен святий день східно-православного літургійного року прямо чи опосередковано стосується Воскресіння. Кожна неділя особливо присвячена святкуванню Воскресіння та триєдиного Бога. У літургійних пам'ятях Страстей Христових під час Страсного тижня часто згадуються про остаточну перемогу після її завершення.
Християнське життя
Церковне вчення полягає в тому, що православні християни через хрещення вступають у нове спасительне життя через покаяння, метою якого є участь у житті Бога завдяки ділу Святого Духа. Східно-православне християнське життя — це духовне паломництво, у якому кожна людина, наслідуючи Христа та ісихазм, культивує практику невпинної молитви. Кожне життя відбувається в житті церкви як члена тіла Христа. Тоді завдяки вогню Божої любові під дією Святого Духа кожен член стає більш святим, більш цілісно поєднаним із Христом, починаючи з цього життя і продовжуючи в наступному. Церква вчить, що кожен, народжений за образом Божим, покликаний до теозису, здійснення образу за подобою до Бога. Бог-Творець, маючи божественність за своєю природою, пропонує кожній людині участь у божественності, спільно приймаючи Його дар благодаті.
Східна православна церква, розуміючи себе як Тіло Христове, і так само розуміючи християнське життя, яке веде до об'єднання в Христі всіх членів Його тіла, розглядає церкву як охоплює всіх членів Христа, тих, хто зараз живе на землі, а також усіх тих, хто через віки перейшов до небесного життя. До церкви входять християнські святі всіх часів, а також судді, пророки та праведні євреї першого завіту, Адам та Єва, навіть ангели та небесні війська. На православних богослужіннях земні члени разом з небесними членами поклоняються Богу як єдиній спільноті у Христі, в союзі, який перевершує час і простір і приєднує небо до землі. Цю єдність церкви іноді називають спілкуванням святих.
Діва Марія та святі
Православна церква вірить, що смерть та розділення тіла і душі є неприродними, результатом людського падіння. Тому спільнота церкви включає не лише живих, а й померлих. Усі люди, які зараз перебувають на небі, вважаються святими, незалежно від того, відомі їхні імена. Однак є такі святі відзнаки, яких Бог виявив як особливо добрі приклади. Коли святий виявляється і в кінцевому рахунку визнається великою частиною церкви, святкується служба офіційного визнання (прославлення).
Це не «робить» людину святою; воно просто визнає факт і повідомляє його решті церкви. Призначається день для святкування святого, складання гімнів та створення ікон. У кожен день року відзначають численні святі. Їх шанують (виявляють велику повагу та любов), але їм не поклоняються, бо поклоніння належить лише Богові (цього погляду дотримуються також Орієнтальні православні церкви та Католицька церкви). Проявляючи святим любов і просячи їх молитви, східні православні виявляють свою віру, що таким чином святі допомагають у процесі спасіння для інших.
Найвидатнішою серед святих є Діва Марія (яку зазвичай називають Богородицею або Благославенною) («Мати Божа»). У православному богослов'ї Богородиця — це сповнення старозавітних архетипів, виявлених у Ковчегу Завіту (бо вона несла Новий Завіт в особі Христа) та палаючого куща, що з'явився перед Мойсеєм (символізуючи Богородицю носіння Бога, не поглинаючись). Відповідно, східні православні вважають Марію Ковчегом Нового Завіту і віддають їй повагу та шану як такі. Богородиця, у православному вченні, була обрана Богом, і вона вільно співпрацювала в цьому виборі бути Матір'ю Ісуса Христа, Боголюдиною.
Східні православні вірять, що Христос з моменту свого зачаття був і повністю Богом, і повністю людиною. Марію, таким чином, називають Богородицею або Богородицею як підтвердження божественності того, кого вона народила. Вважається також, що її незайманість не була порушена під час зачаття втіленого Бога, що їй не було завдано шкоди і що вона назавжди залишилася незайманою. Біблійні посилання на «братів» Христа тлумачаться як споріднені, враховуючи, що слово «брат» вживалося по-різному, як і термін «батько». Завдяки своєму унікальному місцю в історії спасіння, Марію шанують понад усіх святих і особливо шанують за велику справу, яку Бог здійснив через неї.
Східна православна церква вважає тіла всіх святих святими, зробленими такими за участю у святих таїнствах, особливо причасті святого тіла і крові Христа, та поселенням Святого Духа в церкві. Дійсно, те, що особи та фізичні речі можна освятити, є наріжним каменем доктрини Втілення, що виявляється також безпосередньо Богом у часи Старого Завіту через його житло в Ковчегу Завіту. Отже, фізичні предмети, пов'язані зі святими, також вважаються святими через їхню участь у земних справах цих святих. Згідно з церковним вченням і традицією, сам Бог свідчить про цю святість мощей святих через безліч пов'язаних з ними чудес, про які повідомлялося протягом історії з біблійних часів, часто включаючи зцілення від хвороб та травм.
Есхатологія
Есхатологічні пророцтва, відомі ще з книг Старого Заповіту, займають одне з центральних місць Євангелій та є головною темою книги Об'явлення Івана Богослова. Вважається, що християни перших віків очікували швидкого кінця світу, який мав статись за їхнього життя.
Згідно з православним вченням, Христос має повернутись на Землю, що буде знаменувати остаточну поразку зла та створення Нового Світу. Православ'я відкидає буквальну віру у тисячолітнє царство, згідно з яким перед Страшним судом Христос буде правити світом тисячу років.
На відміну від католицтва, православ'я не має догматизованого погляду на питання вічності мук грішників та меж спасіння. Більш популярною є віра в те, що грішники не зможуть увійти в Царство Небесне та отримають вічні муки. Ідею спасіння всіх (та заперечення вічності адських мук) пропагували Ориген, Григорій Ніський, Ісаак Сирин та на її захист стали кілька авторів XX ст..
Есхатологія може розглядатись як процес, який вже почався від Воскресіння Христа (довершена есхатологія), так і як подія, яка має відбутись у майбутньому (футуристична есхатологія). Обидва погляди мають обґрунтування у цитатах з Нового Заповіту та антиномічно співіснують.
Іконографічні зображення Страшного суду традиційно розміщуюються на задній (західній) стіні будівлі церкви. Так само його часто малюють на стінах Трапези (трапезної) в монастирі.
За одним з поширених поглядів у Східному православ'ї, Пекло, хоча його часто описують у метафорі як покарання, завдане Богом, насправді є відмовою душі від нескінченної Божої любові, яка пропонується вільно і рясно кожному.
Східні православні вважають, що після Страшного суду:
- Усі душі возз'єднаються зі своїми воскреслими тілами.
- Усі душі повністю відчують свій духовний стан.
- Досконалі, святі назавжди прогресують до глибшої і повнішої любові до Бога, яка прирівнюється до вічного щастя.
Біблія
Офіційна Біблія Східної православної церкви містить текст Септуагінти Старого Завіту з Книгою Даниїла, поданою у перекладі Теодотіона. Патріарший текст використовується для Нового Завіту. Православні християни вважають, що Біблія є словесною іконою Христа, проголошеною на 7-му Вселенському соборі. Вони позначають Біблію як святе Письмо, що означає твори, що містять основоположні істини християнської віри, якими Христос і Святий Дух відкрили її богонатхненних людських авторів. Святе Письмо є основним і авторитетним письмовим свідченням святої традиції і є важливим як основа для всіх православних вчень і вірувань. Біблія містить єдині тексти, які вважаються придатними для читання на православних богослужіннях. Через багато цитат з Писань, вбудованих у самі тексти богослужінь, часто говорять, що східні православні моляться Біблії, а також читають її.
Давид, прославлений ізраїльськими жінками з Паризького Псалтиря, приклад македонського мистецтва (візантійського) (іноді його називають македонським Відродженням)
Святий Ієронім завершив відомий переклад Вульгати латинською мовою лише на початку V століття, приблизно в той час, коли прийняті списки Писань були вирішені на заході. На вирішенні списків, що там використовувались, на схід пішло більше століття, і закінчився прийняттям кількох додаткових праць Септуагінти, які не з'явились у списках Заходу. Відмінності були незначними і, як вважалося, не порушували єдности віри, поділеної між Сходом та Заходом. Вони не зіграли ролі в розколі в XI столітті, який відокремив Латинський Престол від Константинопольського та інших апостольських православних церков, і, як мінімум, залишився без суперечок на Сході чи Заході щонайменше тисячу років. Лише в XVI столітті протестанти Реформації оскаржили списки, проголосивши канон, який відкидав ті книги Старого Завіту, які не з'являлися в єврейській Біблії III століття. У відповідь католицька та східна православна церкви підтвердили прийняті списки Писань у більш офіційних канонах.
Ніколи не виникало жодних сумнівів, що Східна православна церква вважає повний перелік книг шанобливим і корисним для читання та вивчення, хоча неофіційно деякі книги мають більшу пошану, ніж інші, чотири євангелії найвищі з всіх. Із підгруп, досить важливих для того, щоб їх назвати, «Анагностномена» (ἀναγιγνωσκόμενα, «те, що читається») включає десять книг Старого Завіту, відхилених у протестантському каноні, але визнаних східними православними достойними для читання на богослужіннях, хоча вони поважають менше, ніж 39 книг єврейського канону. Найнижчий рівень містить решту книг, не прийнятих ні протестантами, ні католиками, серед них, Псалом 151. Хоча це псалом і є в книзі псалмів, він не класифікується як такий, що знаходиться в Псалтирі (перші 150 псалмів), а отже, не бере участі в різних літургійних та молитовних вжитках Псалтиря.
У дуже суворому сенсі не зовсім православно називати святе Письмо «Словом Божим». Це назва, яку Східна православна церква зберігає для Христа, як це підтверджується в самих Писаннях, найбільш чітко в першому розділі Євангелія від Івана. Боже Слово не є порожнім, як людські слова. Бог сказав: «Нехай буде світло „; і було світло». Це Слово, яке створило Всесвіт і звучить у творінні без зменшення протягом усієї історії, Слово божественної сили.
Наскільки Східна православна церква шанує і залежить від Писань, вони не можуть порівнятися зі Словом Божої явної дії. Але східні православні вірять, що священні писання свідчать про явні дії Бога в історії, і що завдяки своєму божественному натхненню Боже Слово виявляється як у самих Писаннях, так і в спільній участі людей, що їх склали. Саме в цьому сенсі східні православні називають Писання як «Боже Слово».
Східна православна церква не погоджується з протестантською доктриною sola scriptura. Церква визначила, що таке Писання; воно також інтерпретує, що його значення. Христос пообіцяв: «Коли Він, Дух правди, прийде, Він проведе вас до всієї істини». Тоді Святий Дух є безпомилковим керівництвом церкви до тлумачення Святого Письма. Церква залежить від тих святих, які життям, наслідуючи Христа, досягнувши теосозу, можуть слугувати надійними свідками керівництва Святого Духа. Індивідуальне тлумачення відбувається всередині церкви і про це повідомляє церква. Це раціонально та обґрунтовано, але не досягається лише за допомогою дедуктивних міркувань.
Розуміється, що Святе Письмо містить історичний факт, поезію, ідіому, метафору, порівняння, моральну байку, притчу, літературу пророцтва та мудрості, і кожне з них враховує своє тлумачення. Хоча текст натхненний Богом, він складається зі слів людськими мовами, розташованих у визнаних по-людськи формах. Східна православна церква не виступає проти чесного критичного та історичного вивчення Біблії. У біблійній інтерпретації вона не використовує припущення, сугестивні теорії або неповні вказівки, не виходячи за межі того, що відомо повністю.
Свята традиція та патристичний консенсус
„Та віра, у яку вірили скрізь, завжди і всіма“, віра, яку Ісус навчав апостолів, дарувала життя Святим Духом у П'ятидесятницю і передавалась майбутнім поколінням без доповнень і без віднімань, відома як свята традиція. Свята традиція не змінюється у Східній православній церкві, оскільки вона охоплює ті речі, які не змінюються: природу єдиного Бога в Трійці, Батька, Сина і Святого Духа, історію взаємодії Бога з його народами, Закон, як дано для ізраїльтян — усе вчення Христа, дане учням та євреям і записане в Писаннях, включаючи притчі, пророцтва, чудеса та його власний приклад людству в його надзвичайній смиренності. Це також охоплює поклоніння церкві, яка виросла із поклоніння синагозі та храму і була розширена Христом на останній вечері, а також стосунки між Богом та його народом, які виражає це поклоніння, про що також свідчать між Христом та його учнів. Вона включає владу, яку Христос наділив своїм учням, коли зробив їх апостолами, для збереження та навчання віри, а також управління організацією та поведінкою церкви (в управлінні нею єпископами).
Свята традиція тверда, навіть непоступлива, але не жорстка і не легалістична; натомість воно живе і дихає всередині церкви. Наприклад, Новий Завіт був повністю написаний ранньою церквою (переважно апостолами). Уся Біблія була прийнята як Писання за допомогою святої традиції, яка практикувалася в межах ранньої церкви. Написання та прийняття зайняло п'ять століть, до цього часу самі Священні Писання стали цілком частиною святої традиції. Але свята традиція не змінилася, оскільки „та віра, якій вірили скрізь, завжди і всіма“, залишалася послідовною, без доповнень і без віднімань. Історичний розвиток Божественної літургії та інших богослужінь та богослужбових практик церкви є подібним прикладом розширення та зростання «без змін».
Безперервність і стабільність православного богослужіння протягом століть — це один із засобів, за допомогою якого свята традиція виражає єдність цілої церкви протягом часу. Сьогодні східні православні можуть не тільки відвідувати церкву в місці, яке розмовляє невідомою для відвідувачів мовою, але служіння залишається їм знайомим і зрозумілим, але те саме справедливо, якби хтось міг відвідати минулі епохи. Церква прагне зберегти святу традицію «незмінною», щоб вона могла висловити єдину незмінну віру на всі прийдешні часи.
Окрім цього, свята традиція включає доктринальні визначення та твердження про віру семи вселенських соборів, включаючи Нікейсько-Константинопольський символ віри, та деяких пізніших місцевих соборів, патристичні писання, канонічне право та ікони. Не всі частини святої традиції вважаються однаково сильними. Деякі — насамперед священні Писання, певні аспекти богослужіння, особливо в Божественній Літургії, доктринах вселенських соборів, Нікейсько-Константинопольському Символі віри — володіють перевіреною владою, яка триває вічно, безповоротно. Однак, місцеві ради та патристичні праці церква застосовує вибіркові рішення. Деякі ради та письменники час від часу впадали в помилки, а деякі суперечать один одному.
В інших випадках думки розходяться, консенсус не існує, і всі вільні у виборі. Однак за згодою між Отцями Церкви авторитет інтерпретації зростає, і повний патристичний консенсус є дуже сильним. З канонічним правом (яке, як правило, дуже суворе і дуже суворе, особливо щодо духовенства), незмінна обґрунтованість також не застосовується, оскільки канони мають справу з життям на землі, де умови завжди змінюються, і кожен випадок може майже нескінченно відрізнятися від наступний. Навіть тоді, коли і де їх колись застосовували з повною суворістю, їх застосування не було абсолютним і здійснювалось для осіб, які перебувають під пастирською опікою свого єпископа, який мав повноваження вирішувати, коли індивідуальна дисципліна була задоволена. Це теж є частиною святої традиції.
За традицією Східна православна церква, стикаючись з питаннями, які є більшими, ніж може вирішити один єпископ, проводить помісний собор. Єпископи та інші, які можуть бути присутніми, збираються (як святий Павло закликав коринтян) шукати розуму церкви. Потім декларації або укази ради відображають її консенсус (якщо такий можна знайти). Екуменічна рада скликається лише з питань такого імпорту, труднощів чи поширеності, що менших рад недостатньо для їх вирішення. Декларації і канони Вселенських соборів мають вагому вагу в силу їх представництва по всій церкві, завдяки чому можна легко побачити розум церкви. Однак не всі питання настільки складні, щоб вимагати вирішення Вселенського собору. Деякі доктрини або рішення, не визначені у офіційній заяві або проголошені офіційно, тим не менше, церква тримається непохитно і одностайно без внутрішніх порушень, і вони, що також відображають розум церкви, настільки ж твердо безвідкличні, як офіційна декларація Вселенський собор. Відсутність офіційності не означає відсутність авторитету в рамках святої традиції. Приклад такої одностайності можна знайти у прийнятті у V столітті списків книг, що містять святе Письмо, справжній канон без офіційного штампа.
Територіальна експансія та догматична цілісність
Протягом ранньої церкви було багато послідовників, які прив'язали себе до Христа та Його місії тут, на Землі, а також послідовники, які зберігали чіткий обов'язок бути дорученим збереженню якості життя та уроків, виявлених досвідом Ісус живе, вмирає, воскрешає і возноситься серед них. Що стосується практичного розмежування та логістики, людям з різними дарами надавали місця в структурі громади — починаючи від безлічі трапез агапе (спільно з братньою та батьківською любов'ю), закінчуючи пророцтвами та читанням Святого Письма, проповідуванням та тлумаченнями та надання допомоги хворим та бідним. Десь після П'ятидесятниці церква виросла до такої міри, що апостолам стало неможливо служити самотужки. Для подальшої місії церкви були призначені наглядачі (єпископи) та помічники (диякони та дияконеси).
Церква визнала зібрання цих ранніх церковних громад як найбільше в районах відомого світу, які славились своїм значенням на світовій арені — або як осередки інтелектуального дискурсу, великі обсяги торгівлі, або близькість до первісних священних місць. Ці місця були націлені на ранніх апостолів, які визнали необхідність гуманітарних зусиль у цих великих міських центрах і прагнули залучити якомога більше людей до церкви — таке життя розглядалося як форма звільнення від декадентського способу життя, що пропагувався впродовж усього життя Східна та Західна Римські імперії.
У міру того, як церква збільшувалась у розмірах протягом століть, логістична динаміка функціонування таких великих утворень змінювалась: патріархи, митрополити, архімандрити, абати та ігумені, усі піднімалися, щоб охопити певні пункти управління.
У результаті посиленого розкриття та популярності філософських шкіл (греків) греко-римського суспільства та освіти, синоди та ради були змушені залучати такі школи, які прагнули прийняти мову та привід християнської віри, щоб здобути потужність та популярність для власної політичної та культурної експансії. Як результат, вселенські собори були проведені, щоб спробувати відновити солідарність, використовуючи силу віддалених правовірних свідків, щоб пом'якшити інтенсивний місцевий вплив певних філософських шкіл у певній області.
Хоча спочатку він мав на меті служити внутрішньою перевіркою та рівновагою для захисту догматики, розробленої та розповсюдженої апостолами до різних церков проти дефектної місцевої догматики, часом церква знаходила своїх єпископів та імператорів, які ставали жертвами місцевих конвенцій. У ці найважливіші моменти історії церкви вона виявилася здатною відбудовуватися на основі віри, оскільки її зберігали і підтримували монастирські громади, які існували, не покладаючись на спільноту держави чи популярну культуру, і, як правило, не зазнавали змін матеріалізмом та риторикою, які часто домінували та загрожували цілісності та стабільності церков.
У цьому сенсі мета соборів не полягала в розширенні чи підживленні популярної потреби в більш чіткій або відповідній картині первісного апостольського вчення. Навпаки, богослови виступали для вирішення питань зовнішніх шкіл мислення, які бажали спотворити простоту та нейтральність апостольського вчення заради особистої чи політичної вигоди. Послідовність східної православної віри цілком залежить від святої традиції прийнятого корпусу вірувань — рішень, ратифікованих отцями семи Вселенських соборів, і це робиться лише на початку послідовного собору, щоб наслідки рішення попереднього собору можуть бути перевірені та перевірені як концептуально обґрунтовані, так і прагматично здійсненні та корисні для церкви в цілому.
Богослужіння
Церковний календар
Дев'ять автокефальних православних церков дотримується новоюліанського календаря, а інші сім — юліанського календаря. Автономна церква Фінляндії Вселенського патріархату використовують григоріанський календар. Багато церковних традицій, включаючи графіки богослужінь, свят та постів, структуровані церковним календарем, який забезпечує суворо дотримується змішаний набір циклів різної тривалості. Фіксований річний цикл починається 1 вересня і встановлює час для всіх річних обрядів, визначених за датою, наприклад Різдвом. Річний пасхальний цикл встановлюється щодо різної дати Пасхи кожного року і впливає на час таких обрядів, як сама Пасха, Великий піст, Страсний тиждень та свята Вознесіння і П'ятидесятниці.
Менші цикли також працюють в парі з річними. Тижневий цикл днів передбачає конкретну спрямованість кожного дня на додаток до інших, які можна спостерігати.
Церковні служби
Богослужіння у церкві повинні відбуватися щодня, слідуючи жорсткому, але змінному річному розкладу (тобто частини богослужіння залишаються однаковими, але різні деталі змінюються відповідно до дня року). Служби здійснюються у храмі і передбачають участь як священнослужителів, так і віруючих. Богослужіння не може бути проведене однією людиною, обов'язково повинен бути присутній ще хтось. Зазвичай, усі служби в повному обсязі проводяться лише в монастирях та катедральних соборах, а в парафіяльних церквах здійснюються лише суботні та недільні богослужіння, а також головні свята. На деякі великі православні свята (і, відповідно до деяких традицій, щонеділі) служиться Всеношна (Agripnia), що проводиться з вечора у день свята до наступного ранку. Через свій святковий характер вона зазвичай завершується святковою трапезою для усіх, хто брав участь.
Богослужіння, особливо Божественна Літургія, можуть бути здійснені лише один раз на день на одному вівтарі (деякі храми мають кілька вівтарів, аби мати можливість проводити більше богослужінь). Кожен священник може проводити літургію лише раз на день. За давньою єврейською традицією, літургічний день розпочинається на заході сонця. Традиційний денний цикл богослужінь наступний:
- Вечірня — проводиться ввечері, на початку літургічного дня.
- — після вечірньої служби до часу для сну.
- Полуношниця — служиться опівночі, зазвичай лише у монастирях.
- Утреня — перша ранкова служба, зазвичай розпочинається після сходу сонця.
- Часи — Перший, Третій, Шостий та Дев'ятий — проводяться у відповідні години (за єврейським поділом дня), або як доповнення до інших служб. В останньому випадку перший час співається напередодні утрені, третій та шостий перед літургією, а дев'ятий перед вечірнею.
Денний цикл богослужінь задумувався як одночасно освячення часу (гр. хронос) та вихід до вічності (гр. кайрос). Він складається з великої кількості читань Псалтиря з вступними молитвами, тропарями та іншими молитвами і піснеспівами. Псалми розташовуються так, щоб увесь Псалтир прочитувався щотижня, а протягом Великого Посту — двічі за тиждень.
Божественна Літургія — це святкування євхаристії (причастя). Вона зазвичай проводиться між Шостим та Дев'ятим часом, але не вважається частиною добового циклу служб, оскільки відбувається за межами звичайного часу. Божественна Літургія не повинна святкуватись з понеділка до п'ятниці першого тижня Великого Посту через радісний і вдячний характер літургії. У деяких місцях літургія також не святкується у будні під час посту. Посилені молитви та часте прийняття причастя вважається особливо корисним у час Великого посту, тому щосереди і щоп'ятниці протягом цього періоду відпраляється Літургія Напередосвячених Дарів. Це врочиста Всеношна, поєднана з розподіленням елементів євхаристії, освячених та збережених попередньої неділі.
Піснеспіви
Православні служби майже цілком співаються. Служби складаються з діалогу між кліром та людьми (яких часто представляє хор або читець). У обох випадках текст проспівується або прочитується за певною музичною формою. Майже нічого не читається звичайним розмовним голосом, за винятком житія, якщо таке входить у службу. Церква розвинула вісім ладів або тонів (Октоїх), що звуться гласами. Відповідно до них і проводяться піснеспіви, у залежності від часу року, святкових днів чи інших вимог Типікону. Існують численні версії та стилі, що є традиційними та прийнятними. Вони сильно відрізняються у церквах різних культур. Є звичним, зокрема у Сполучених Штатах, коли хор вивчає багато різних стилів та змішує їх, співаючи якусь частину грецькою, потім англійською, потім церковнослов'янською тощо.
Ладан
Як частина спадщини, що надійшла з юдейського коріння, ладан використовується протягом усіх служб у Православній церкві. Він є пропозицією поклоніння Богу, як це робилось у Першому та Другому Єрусалимському храмі (Вихід, глава 30). Традиційно, основою ладану є смола (ладану), але іноді використовується і смола ялини. Смола, зазвичай, змішується з різними рослинними ефірними оліями, що надають їй приємного запаху. Ладан символізує молитви святих, що підносяться до Бога (Псалми 141, 2; Одкровення 5, 8). Ладан горить у пишно прикрашеному і часто позолоченому кадилі, яке висить на трьох ланцюжках, що представляють Святу Трійцю. У грецькій традиції на цих ланцюжках підвішені 12 дзвоників, що символізують дванадцятьох апостолів. Кадило використовується (гойдається в боки і вперед) священником чи дияконом для кадіння перед усіма чотирма сторонами вівтаря, Святими Дарами, священнослужителями, іконами, зібранням віруючих та у храмі в цілому.
Піст
Кількість пісних днів змінюється щороку, але загалом православні християни проводять трохи більше пів року у посту різного рівня строгості. Існують духовні, символічні і навіть суто практичні причини для посту. Після гріхопадіння людство отримало плотську природу, тобто стало підлягати пристрастям. За допомогою посту православні християни намагаються повернути стосунки любові та покірність Богу, що мали Адам і Єва у раю, шляхом приборкання своєї мови (Йн. 3: 5–6), сповідання гріхів, утримання в їжі, молитви і милостині.
Піст є вправою у самозреченні та християнській покірності, що допомагає віруючому звільнитися від пристрастей (які сучасні люди звуть „згубними звичками“), виховати свою силу волі та самоконтроль. Це часто не дуже інтенсивні і слабко помітні згубні звички у пристрасті до їжі, телебачення чи інших неспокійних розваг, до сексу, до інших всепоглинаючих пошуків задоволення і насолоди, які є найбільш помітними перешкодами для людини, що прагне єднання з Богом (). Під час духовної боротьби (аскези) віруючий усвідомлює свою слабкість і схильність до гріха — початковий етап для щирого покаяння.
Усі православні християни намагаються постувати протягом визначених церквою строків. Вони не сприймають піст як труднощі і випробування, а навпаки як перевагу і радість. Православне вчення визначає як час, так і строгість посту, що вважається мінімумом для кожного члена церкви. Для більшої аскези охочі можуть взагалі утримуватись від їжі протягом короткого періоду часу. Повний триденний піст на початку та в кінці постового періоду не є незвичним, і дехто повністю постує навіть протягом тривалішого часу, але зазвичай таке практикується лише у монастирях. Втім, існують обставини, коли за фізіологічної необхідності допускається звільнення від посту чи його послаблення: для вагітних і немічних, для дітей і старих людей, для тих, хто не може контролювати своє харчування (солдати, ув'язнені). Правильний піст ніколи не завдає шкоди здоров'ю, а лише тренує і освячує тіло (Рим. 6:12; Рим. 8:5–8; 1 Кор. 6:12–20; 1 Кор. 9:27 тощо) та бере під контроль плоть (тобто ту частину особистості, що схильна до згубних пристрастей).
Зазвичай піст означає утримання від м'яса та м'ясних продуктів, яєць, молочних продуктів, риби, рослинної олії та вина. Вино та олія і, рідше, риба у багатьох випадках під час посту дозволяються, але м'ясні і молочні продукти завжди заборонені. Подружні пари також утримуються від сексуальних стосунків під час посту, натомість вони мають присвячувати себе молитві (1 Кор. 7:5).
Час і тип постів загальний для всіх православних християн. Періоди посту є частинами церковного календаря, а типи постів встановлені святими канонами (правилами) та священною традицією. Є чотири основних періоди посту протягом року:
- Різдвяний піст (адвент, зимовий піст), що триває 40 днів перед Різдвом Ісуса Христа, що починається 15 листопада і триває до 24 грудня. Цей піст стає строгішим після 20 грудня, а святий вечір (24 грудня) є днем найстрогішого посту.
- Великий піст, що складається з шести тижнів (40 днів) і передує Вербній неділі та Страсному тижню, які передують Пассі (Великодню).
- Петрів піст (Апостольський піст), довжина якого змінюється з 0 до 4 тижнів. Він починається у понеділок після неділі Всіх святих (перша неділя після П'ятидесятниці) і продовжується до свята святих апостолів Петра і Павла 29 червня.
- Успінський піст триває два тижні з 1 до 14 серпня і передує святу Успіння Богородиці.
Милостиня
Милостинею зветься кожна доброчинна дія, коли матеріальні речі (гроші, їжа, одяг тощо) даються тим, хто їх потребує. Поряд з молитвою і постом, милостиня є однією з основ особистої духовної практики у православній традиції. Милостиня особливо важлива протягом періоду посту, коли православний віруючий сподівається поділитись своїми грошовими заощадженнями (у результаті зменшення витрат під час посту) з тими, хто потребує матеріальної допомоги. Як і у випадку посту, хваління своєю доброчинністю вважається надзвичайно огидним вчинком, або й гріхом.
Традиції
Чернецтво
Від усіх православних християн очікується участь у певній аскетичній роботі, як відповідь на заповідь Христа: «приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста» (Марк 10:21). Отже, усі покликані наслідувати, тим чи іншим способом, самого Христа, який відмовився від себе на шляху добровільної самопожертви, що образно передається через вислів «нести хрест». Втім, від мирян не очікується життя у крайньому аскетизмі, оскільки це майже неможливо у світському житті. Ті, хто бажають цього, віддаляються від світу і живуть як монахи: ченці та черниці. Оскільки аскетизм використовує зброю молитви і посту у духовній війні проти власних пристрастей, чернецтво займає вкрай особливе і важливе місце у церкві. Цей спосіб життя зазвичай розглядається як непоєднуваний з будь-яким видом світської активності, навіть такими, що вважаються доброчесними. Соціальна робота, викладання та подібне, як правило, покладається лише на мирян.
У Православ'ї поширений також погляд, що чернецтво і життя в миру розрізняються лише одним — наявністю чи відсутністю шлюбу. При цьому різниця у цих двох шляхах є не моральною чи духовною, а суто практичною, тобто кожен може обрати той шлях, до якого має більшу схильність. Вимоги ж однакові і до мирян, і до ченців, оскільки ідеал Христа, який необхідно наслідувати, один.
Існує три основні типи чернецтва. Ті, хто живуть у монастирях за звичайним уставом є кенобітними (що живуть спільно). Кожен монастир може складати свій власний устав. У Православ'ї не існує релігійних орденів, лише окремі шановані чернечі центри як Свята Гора Атос або Оптина пустинь мають широкий вплив. Еремітні (самітні) ченці (або відлюдники, затворники, пустельники) живуть окремо. Вони зазвичай відносяться до якогось великого монастиря, але живуть у самотності на певній відстані від головної общини. Іноді монастирі доглядають за їхніми фізичними потребами, намагаючись турбувати їх якомога менше. Вони зазвичай живуть у більш екстремальних умовах і практикують особливо суворий аскетизм. Щоб стати самітником для ченця чи черниці є обов'язковим підтвердити свою духовну готовність для цього перед своїм духовним керівництвом. Існує також проміжний тип напів-самітницьких общин, або скитів, де один або кілька ченців живуть окремо, але поблизу один одного, збираючись спільно лише у храмі на богослужіння.
Духовна проникливість, що досягається завдяки аскетичній праці, надає чернецтву перевагу у місіонерській роботі. Єпископи зазвичай теж обираються серед ченців.
Багато православних семінарій прикріплені до монастирів, поєднуючи наукову підготовку до рукоположення з участю у духовному житті общини. Ченці, які рукопокладаються у священники, називаються ієромонахами (священник-монах). Ченці, які рукопокладаються у диякони, звуться ієродияконами (диякон-монах). Не всі монахи живуть у монастирях, деякі ієромонахи служать священниками на парафіях.
Культурні особливості дещо відрізняються у різних регіонах, але звернення «отець» є коректним відносно пострижених у чернецтво, тоді як до новіціїв (послушників) звертаються «брат». Відповідно, «мати» («матушка») — це правильне звертання до постриженої у чернецтво, а «сестра“ — до послушниці. Черниці живуть таким же самим аскетичним життям, як і ченці.
Ікони й символи
Все у Східній православній церкві має ціль і значення, що відкривають Боже одкровення людині. На фасаді, або на східному кінці церкви, знаходиться піднятий даг із покритою іконами ширмою або стіною (іконостасом або темплоном), що відокремлюють неф від святині. У центрі цієї стіни знаходиться вхід до вівтаря, відомого як «Королівські двері», через який може проходити лише духовенство.
На передній частині іконостаса є права і ліва бічні двері, на одній зображені архангел, Михаїл, а на другій Гавриїл. Хлопці-священники та вівтарі входять і виходять через ці двері під час відповідних частин Божественної Літургії. Відразу праворуч від головних воріт ви завжди знайдете ікону Ісуса Христа, зліва — ікону Богородиці (Богородиці). Інші ікони, зображені на іконостасі, — святий Іван Предтеча та святий, на честь якого названа церква.
Перед іконостасом знаходиться єпископське крісло — почесне місце, де під час відвідування церкви часто буде сидіти приїжджий єпископ або митрополит. Православний священник, стоячи біля вівтаря під час Божественної літургії, звернений обличчям до вівтаря (як правило, на схід) і належним чином веде свою громаду, тоді як вони разом здійснюють містичну жертву і моляться Богові.
Святиня містить Святий вівтар, що представляє місце, де православні християни вірять, що Христос народився від Діви Марії, розп'ятий під Понтієм Пілатом, покладений у гробницю, зійшов у пекло, воскрес із мертвих на третій день, вознісся на небо, і повернеться знову при його другому приході. Окремо стоячий хрест, що несе тіло Христа, може стояти за вівтарем. На вівтарі — полотняне покривало, велика книга, що містить читання Євангелія, що виконуються під час богослужінь, ковчег, що містить освячені божественні дари (хліб і вино), роздані дияконом або священником тим, хто не може прийти до церкви, щоб прийняти їх, і кілька білі свічки з бджолиного воску.
Ікони
Термін «ікона» походить з дав.-гр. εἰκών і означає «образ». Ікони передають інформацію про зображену особу або подію, виступаючи таким чином «Святим Письмом для неписьменних». Часто говориться і про «богослов'я ікони», оскільки ікони несуть також певний теологічний зміст, розкриваючи православне віровчення. У традиційній візантійській стилістиці іконопису (так званій канонічній, тобто відповідній стародавнім усталеним правилам, канонам, за традиційними церковними зразками) люди й події зображуються «з погляду вічності», розкриваючи за допомогою історично розвинутої символіки їхню духовну й вічну природу. Цьому певною мірою сприяють так звана , золоте тло, на якому часто пишеться ікона і яке символізує Царство Небесне, сповнене Божественного світла, композиційні правила тощо.
З XVII століття традиційна середньовічна стилістика в православному іконопису починає витіснятися так званою академічною під впливом західноєвропейського релігійного живопису, де такий перехід відбувся століттями раніше. Особливо сильних впливів зазнав український іконопис, що вплинув у свою чергу на російську ікону синодальної доби. Грецький іконопис також зазнав впливів західного романтичного мистецтва. У цей період релігійний живопис максимально наближається до світського, долаючи історично створений розрив. Подібні ікони називаються живописними або академічними іконами. Інколи вони критикуються православними богословами та іконописцями, але це не має жодних підстав у догматі про іконошанування. З початку XX століття в західному світі виникає інтерес до традиційної православної ікони, що стимулювало повернення до її традицій у Православній церкві.
Релігійна скульптура як вид церковного мистецтва у Православ'ї не поширена, але всупереч помилковій думці, не заборонена. У Візантійський період були популярні рельєфи, звідтоді також походить традиція огортати написані ікони срібною або золотою «ризою», задля збереження образу. Ризи зазвичай залишають лише зображення обличчя та рук святих, вкриваючи усю іншу поверхню ікони. В українській традиції елементи скульптури представлені дещо ширше, ніж у сучасній балканській. Наприклад, іконостаси нерідко увінчуються скульптурами чи площинними фігурами Голгофи, тоді як у грецьких і південнослов'янських церквах це, як правило, хрест з живописним зображенням Розп'яття та ікони Богородиці й апостола Іоана на окремих дошках, що тримаються на рельєфних фігурах драконів (тобто скульптурі відводиться суто декоративне значення, відмежоване від сакрального іконопису). В Росії існувала традиція народної дерев'яної скульптури (образи Христових страстей, святих тощо), використання якої в церквах, однак, було заборонене у Синодальний період в XVIII столітті (водночас з поширенням скульптурних елементів у барокових та ампірних іконостасах). Деякі старообрядці-безпопівці визнають, навпаки, лише рельєфні (різьбярні) ікони, відкидаючи «фарбовані».
Ікони не визначаються Православ'ям як ідоли або об'єкти поклоніння. Принципи їхнього використання були чітко визначені на Сьомому Вселенському соборі. Виправдання їхнього вживання обґрунтовується так: доки Господь Ісус Христос не прийняв людське тіло, жодного матеріального відображення Бога не могло бути, оскільки Він був непізнаваний. Коли Христос став людиною, його вже можна було зображати. І оскільки Він був Богом, цілком виправдано створювати образ Божого Втілення. Проте шанування ікон є не шануванням дерева чи фарби. Це шанування того, що зображено. Відомий вислів святого Василія Великого, що шанування образу переходить на її першообраз (тобто адресоване йому, а не самому зображенню), сказаний їм про церемоніальне зображення царя, увійшов до тексту догмата про іконошанування (на противагу тезі, нібито образ повинен мати онтологічний зв'язок з першообразом, якою обґрунтовувалося як поклоніння ідолам, так і заперечення можливості зображення Боголюдини іконоборцями).
Ікони розташовуються усередині церков й іноді повністю вкривають інтер'єр. Вдома православні зазвичай мають місце, де розташовуються ікони для сімейних молитов.
Ікони часто освічуються свічкою або лампадою. Надається перевага бджолиному воску для свічок та рослинної олії для лампад, оскільки це природні матеріали, які ясно горять. Окрім практичної цілі освітити ікони у зазвичай темній церкві, свічки та лампади символізують Світло для Світу, яким є Христос.
Існує багато історій про чудотворні ікони, які пересувались, говорили, плакали, стікали кров'ю або миром. Вважається, що подібне трапляється для укріплення віри людей та для попередження про якісь події. Деякі чудотворні ікони, чия слава тримається довгий час, є об'єктами паломництва, як і місця, де вони зберігаються. Як свідчили православні богослови та святі, чудотворність ікони полягає не в матеріалі, з якого вона виготовлена, а в славі святого, який на ній зображений. Ікона, за словами о. Павла Флоренського, є вікном у духовний світ і поєднана зі славою того, кого вона представляє.
Іконостас
Іконостас — це стіна з ікон та релігійних картин, що відділяє нав (головну частину храму) від Святая Святих. Іконостасом також називають пересувний набір ікон (у вигляді стійки або полиць), що може бути поставлений у церкві, або вдома для сімейних молитов. Сучасний іконостас походить з візантійської храмової перегородки XI століття. Розвиток іконостасу завдячує ісихазму XIV століття та талановитим майстрам по дереву Російської православної церкви. Перший високий п'ятирівневий іконостас був створений Андрієм Рубльовим у Володимирському катедральному соборі у 1408 році.
Хрест
Зображення хреста в Східній православній церкві численні і часто дуже орнаментовані, але його використання не поширюється на всі православні традиції. Деякі мають особливе значення.
Трихрестковий хрест, популярний у Росії та Білорусі, але поширений у східному православному світі, якщо побачити праворуч, має три такти. Його витоки — у ранньовізантійській церкві IV століття нашої ери. Маленька верхня поперечина являє собою знак того, що Понтій Пилат прибив над головою Христа. На ньому часто вказується абревіатура «INRI», латинська, що означає «Ісус із Назарета, єврейський цар» або «INBI», грецька, «Ісус з Назарету, єврейський цар»; однак його часто замінюють або посилюють фразою «Цар Слави», щоб відповісти на висловлювання Пилата твердженням Христа: «Моє Царство не від цього світу». Також є нижня похила планка, яка має кілька пояснень. Докази свідчать, що для розп'яття існувала невелика дерев'яна такта, щоб стояти на вазі; у випадку Ісуса його ноги були прибиті пліч-о-пліч до цієї платформи по одному цвяху, щоб продовжити тортури хреста. Прямі докази цього в основному беруться з двох джерел, а саме Біблії (щоб жертва швидше померла, ноги були зламані, тому вони не могли витримати його ваги, і він задихнувся) та іконографія (все рано зображення розп'яття показують це розташування, а не пізніше з ногами зверху з одним цвяхом). Деякі експерти також вказували на те, що прибиті цвяхами руки тіла, розп'ятого у спосіб, який часто демонструється в сучасному світському мистецтві, не витримає ваги тіла і прорветься. Платформа для ніг позбавить цю проблему. Те, що нижня смуга похилене, має два пояснення: представляти цілком справжню агонію, яку пережив Христос на хресті, і означати, що злодій праворуч від Христа вибрав правильний шлях, тоді як злодій на ліві не зробив це.
Інші хрести, пов'язані зі Східною православною церквою, — це більш традиційні однохрестові хрести, окуліровані візерунки, грецький хрест, латинський хрест, єрусалимський хрест (хрест патте), кельтські хрести, козацький хрест тощо.
Мистецтво та архітектура
Будівля церкви має багато символічних значень; мабуть, найдавнішою та найвизначнішою є концепція, що церква — це Ковчег (як у Ноя), в якому світ рятується від потоку спокус; тому більшість православних церков мають прямокутний дизайн. Інша популярна конфігурація, особливо для церков з великими хорами, — це хрестоподібна або хрестоподібна форма, або те, що називається «грецьким хрестом».
Архітектурні візерунки різняться за формою та складністю, каплиці іноді додаються навколо головної церкви або потрійні вівтарі; але загалом символічне планування церкви залишається незмінним. Кожна церква створена з визначеною кваліфікацією на основі того, що сказали апостоли в Біблії. Ці кваліфікації включають, наскільки великий повинен бути храм.
Будівля церкви поділена на три основні частини: нартекс (тамбур), неф і святилище (також зване вівтарем або святим місцем). Нартекс — це місце, де традиційно просили катехуменів та відвідувачів, які не є православними, під час богослужінь. Він відокремлений від нави «Царськими воротами». По обидва боки від цих воріт стоять підставки для свічок (меналії), що представляють вогняні стовпи, що йшли перед єврейським народом, що рятувався від Єгипту.
Неф — це місце, де під час богослужінь стоїть більша частина збору. Традиційно чоловіки стоять праворуч, а жінки — ліворуч. Це з ряду причин:
- Враховуючи сімейну одиницю минулих століть, чоловік був домінуючим; таким чином, стоячи на однаковій відстані від вівтаря, наголошується на рівності.
- Ідея поділу статей була успадкована від єврейської традиції робити це в синагогах
- Поділ статей також слідувало практиці хорів, в яких різні рівні голосу розміщуються в групах для сприяння гармонії.
Загалом, чоловіки та жінки одягаються шанобливо, як правило, одягаючи «найкращу неділю» для входу до церкви. Часто жінки покривають голову, як це наказав Павло 1 Кор. 11:13. Діти вважаються повноправними членами церкви і уважно і тихо стоять під час богослужінь. Часто є хорова зона збоку або в горищі ззаду. На додаток до хору, спереду завжди присутній співець, який повторює відповіді та гімни, які є частиною Божественної літургії, яку пропонує священник. У стелі зазвичай є купол із іконою Христа, зображеною як Володар Всесвіту (Пантократор).
Архиєпархіальний собор Святої Трійці на верхньому Іст-Сайді в Нью-Йорку є найбільшою православною християнською церквою в Західній півкулі.
Окрім ікон, східно-православні церкви та монастирі часто прикрашають фрески та мозаїки.
Місцеві звичаї
Східна православна церква також має багато пов'язаних традицій (іноді їх називають просто звичаями), сумісних з її життям та функціями, але не обов'язково настільки тісно пов'язаних із самою вірою. Зазвичай вони не розглядаються як частина святої традиції, хоча суворої лінії поділу не проводиться. Поки підтримується сумісність, загальна практика часто тяжіє до дозвільного, а не до обмежувального, місцевий священник або єпископ вирішує питання.
Багато з цих звичаїв є місцевими або культурними, а деякі навіть не особливо релігійні, але складають частину стосунків церкви з людьми в той час і в тому місці, де вона існує. Там, де зовнішні звичаї впливають на такі церковні обряди, як богослужіння, пильніше стежать за охороною цілісності богослужінь, але відповідні місцеві відмінності вітаються і відзначаються радісно. Місцеві церковні звичаї, особливо богослужбові, називаються відмінностями в типиці (стилі).
Місцевість також виражається в регіональних термінах церковної юрисдикції, яка часто також проводиться за національною лінією. Багато православних церков приймають національний титул (наприклад, албанські православні, болгарські православні, антиохійські православні, грузинські православні, греко-православні, чорногорські православні, румунські православні, російські православні, сербські православні, українські православні тощо), і цей титул може визначити, якою використовується на богослужіннях, які єпископи очолюють, а за типікою йдуть конкретні збори. На Близькому Сході православних християн зазвичай називають православними ромами («римськими») через їх історичний зв'язок зі Східною Римською (Візантійською) імперією.
Відмінності в практичній діяльності («практика»), як правило, незначні, включаючи такі речі, як порядок співу певного набору гімнів або час, коли святкується певна служба. Але святкування днів святих місцевих святих частіше відзначається у спеціальних службах в межах певної місцевості, як і деякі національні свята, такі як День незалежності Греції. У Північній Америці святкування Дня Подяки збільшується.
Члени церкви повністю об'єднані у вірі та священних таємницях з усіма православними громадами, незалежно від національності та місцезнаходження. Загалом, православні християни могли подорожувати земною кулею та відчувати знайомство з послугами, навіть якщо вони не знали мови, якою користуються.
У Леванті християнські православні служби та ідентичність часто поєднують як візантійські грецькі, так і корінні (арабські та арамейські) традиції. Інші православні громади можуть ідентифікувати себе одночасно з двома східними православними церквами, наприклад, кавказькі греки та понтійські греки в Росії часто ототожнюються як з Грецькою православною церквою, так і з Російською православною церквою в результаті багатовікової асиміляції та шлюбних відносин з етнічними росіянами та іншими християнами-православними громади переважно на півдні Росії.
Святі таїнства
Згідно з православним богослов'ям, ціль християнського життя — це досягнення містичного єднання людини з Богом (). Єднання розуміється одночасно як колективне та індивідуальне. Св. Афанасій Александрійський писав відносно Боговтілення, що «Він (Ісус) став людиною, аби ми могли стати богом (θεοποιηθῶμεν)». Усе життя Церкви зорієнтовано, аби зробити це можливим і полегшити цей шлях.
У Православній церкві терміни «Таїнство» чи «Таїнства» стосуються цього процесу єднання з Богом. Вважається, що Бог може зробити будь-що негайно і невидимо, також вважається, що він зазвичай використовує матеріальні субстанції як посередників для досягнення людей. Обмеження у цьому залежить від людей, а не від Бога. Матерія не вважається злом у Православ'ї. Вода, олія, хліб, вино тощо, все це використовується Богом, аби допомогти людям наблизитися до нього. Як цей процес відбувається під час Таїнства людськими поняттями висловити неможливо, вважає Православна церква. Хоча Таїнства сповнені молитвами і символікою, але вони мають реальну силу і тому їхнє істинне значення не можна забувати.
У Православ'ї виділяють сім основних Таїнств. Проте це число не обмежується так суворо, як в католицизмі та протестантських групах — часто до Таїнств відносять й деякі інші. Основні Таїнства — це Святе Причастя (найпряміше поєднання з Богом), Хрещення, Миропомазання, Сповідь, Єлеосвячення (Соборування), Шлюб та Рукоположення (Священство). Зрідка «Таїнствами» називають інші священнодії та обряди — постриження у ченці, , піст, роздачу милостині тощо (проте поширенішою для них є назва «обряд»).
Євхаристія
Євхаристія (Святе Причастя) — це центр Православного християнства. На практиці це вживання Тіла і Крові Ісуса Христа посередині Божественної Літургії членами церкви. Православні вірять, що хліб і вино дією Святого Духа стають істинним Тілом і Кров'ю Ісуса Христа. Православна церква ніколи точно не описувала як саме це відбувається і не вдавалась у деталі, як це робили Римсько-католицька і протестантські церкви. Доктрина про перехід субстанції (transubstantiation) була сформульована вже після розколу католицької та православної церков і Православні церкви ніколи офіційно ані приймали її, ані заперечували, надаючи перевагу простому визначенню, що це «Таїнство».
Причастя подається лише хрещеним, миропомазаним православним християнам, що готувались до нього за допомогою посту, молитви та сповіді. Священник дає Дари особі, що причащається, ложкою у вуста прямо з чаші. Немовлят і малих дітей для отримання Святого Причастя підносять до чаші на руках.
У Православ'ї існує консервативна точка зору, що часте причастя є духовно небезпечним, оскільки призводить до браку благоговіння і побожності перед прийняттям найважливішого Таїнства, а це може зашкодити душі. Проте, багато духовних наставників захищають часте причастя за умови збереження належної підготовки до нього і духовної уваги. Часте прийняття Дарів є поширенішим нині, ніж протягом кількох попередніх століть. Це є спробою відродити давню традицію, адже в ранній церкві віруючі причащались на кожній Літургії, де були присутні.
Хрещення
Хрещення — це таїнство, що перетворює стару грішну людину на нову і чисту. Колишнє життя, здійснені гріхи та помилки зникають і душа людини стає немов чиста дошка. Через хрещення людина приєднується до Тіла Христового, стає членом Православної церкви. Протягом служби вода благословенна. Хрещуваного повністю занурюють у воду тричі в ім'я Святої Трійці. Це розглядається як смерть «старої (ветхої) людини» через участь у розп'ятті та похованні Христа і відродження до нового життя у Христі через участь у його воскресінні. У хрещенні людині дається нове ім'я.
Діти у православних родинах зазвичай хрестяться невдовзі після народження. Одразу після хрещення як дорослої особи, так і дитини відбувається таїнство миропомазання, об'єднане з хрещенням у єдину відправу.
Таїнство хрещення зазвичай відправляється єпископами і пресвітерами. Проте у крайніх випадках (небезпека для життя) будь-який член Православної церкви може здійснити хрещення. Якщо особа переживе небезпеку, її хрещення доповнюється миропомазанням.
Попри певні зміни, які зазнала процедура хрещення в історії та різних помісних церквах, її кістяк зберігається зі стародавніх часів. Св. Кирил Єрусалимський (пом. 386) у своїй «Проповіді на Таїнство Хрещення» описує практично таку ж службу, яка має місце у Православ'ї нині.
Миропомазання
Миропомазання (що зветься також конфірмація) — це таїнство, у якому хрещеній особі надається дар Святого Духа через помазання Святим Миром. Зазвичай миропомазання здійснюється одразу після хрещення як частина однієї служби, але воно також застосовується для прийняття назад колишніх членів Православної церкви. Таким чином, як хрещення є участю людини у смерті і воскресінні Христа, миропомазання є участю людини у сходженні Святого Духа в день П'ятидесятниці.
Хрещений і миропомазаний православний християнин є повноцінним членом церкви і може приймати Євхаристію, незалежно від свого віку.
Святе Миро може приготувати будь-який єпископ у будь-який час, але звично воно готується лише раз на рік. Як правило тоді, коли синод чи собор єпископів збирається на щорічне засідання. Деякі автокефальні церкви отримують своє Миро від інших. Миропомазання у давнину замінювалось покладанням рук, що описано в Новому Заповіті.
Сповідь
Православні християни, що вчинили гріхи, але розкаюються в них, і бажають примиритись з Богом та відновити чистоту свого первісного хрещення, зізнаються (сповідаються) у своїх гріхах Богу у присутності духовного наставника, котрий надає поради і спрямовує людину, щоб допомогти їй побороти гріх. Парафіяльні священники зазвичай виконують функції духовних наставників (духівників), але таким наставником може бути будь-хто, як чоловік, так і жінка, за наявності благословення єпископа на приймання сповіді. Духівники обираються вірними дуже обережно, оскільки раз обравши духівника, його не прийнято змінювати. Після зізнання у гріхах вголос (сповіді), священник читає над людиною, що щиро покаялась, молитву, яка звільняє її від гріхів.
Гріх не розглядається Православ'ям як пляма на душі, яку слід очистити, або як порушення закону, що має бути виправлене каральним вироком. Гріх сприймається як помилка, що зроблена особистістю, що є слушною нагодою для духовного росту і розвитку. Накладання епітимії (покарання), якщо духовний наставник вважає її необхідною, ніколи не буває формальним, а повинне бути спрямованим до людини з урахуванням її особистої проблеми, сприяти глибшому розумінню вчиненої помилки і шляхів її подолання. Хоч це звучить суворо, але в Православ'ї широко поширене тимчасове . Вимагається дуже високий рівень душевної чистоти для здійснення Причастя, тому тяжкі гріхи роблять необхідним для особистості утриматись від нього на певний час. Сповідь та покаяння є обов'язковими, аби людина піднялась до прийнятного для Євхаристії духовного рівня (хоча цілковито достойним не може бути ніхто). Оскільки повноцінне членство у церкві надане дітям, навіть для малих дітей сповідь не є рідкістю. Вона лише повинна враховувати, що їхня вина набагато нижча, ніж у старших дітей, хоча їхня здатність до духовного росту не менша. В Українській православній церкві, окрім окремих випадків, не прийнята сповідь дітей приблизно до семи років (точніше, до часу їхнього усвідомлення своїх вчинків і гріхів).
Єлеопомазання
Єлеопомазання (що зветься також соборуванням), одне з семи головних таїнств Православної церкви. Таїнство поширеніше у Православній церкві, аніж у Римській католицькій (до останнього часу). У обох церквах сьогодні воно призначається не для помираючих чи тяжкохворих, а для всіх, хто потребує духовного чи фізичного зцілення. У Православ'ї воно пропонується щороку у для всіх віруючих. Воно також надається і в інші дні посту, або у будь-який час коли священник вбачає його необхідність для своєї пастви. Вважається, що під час соборування людині прощаються ті гріхи, які вона не пам'ятає.
Відповідно до православного віровчення, єлеосвячення ґрунтується на соборному посланні апостола Якова:
 | Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє ім'я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться (Яків, 5:14-15). |  |
Вінчання
Шлюб у Православній церкві розглядається як дія Бога, у якій він освячує об'єднання двох людей в одне ціле. Це поєднання розглядається як милість Бога. Головне завдання шлюбу — взаємна втіха і допомога двох людей. Хоча продовження і збереження роду вважається важливим, але значно важливішим є зв'язок любові між двома особистостями, як відбиття нашого первісного зв'язку з Богом (). Розлучення рідкісне явище у Православній церкві (серед практикуючих православних). Церква визнає, що трапляються ситуації, коли подружжю краще розділитись. Дозвіл на повторний шлюб залежить від рішення єпархіального єпископа. Зазвичай вдівці можуть одружитись вдруге, як і окремі розлучені. Чоловіку не дозволяється бути священником, якщо він або його дружина були розлучені. Якщо особа одружується вдруге після розлучення, таїнство зовсім інше — воно містить покаянні молитви стосовно першого зруйнованого шлюбу. Другий шлюб вже не вважається повноцінним, це поблажливість до людської слабкості, аби вберегти людину від гріха поза шлюбом. В окремих випадках допускається також третій шлюб, але четвертий вже заборонений — він розглядається як гріх, що несумісний з перебуванням у Православній церкві.
Таїнство шлюбу у Православ'ї складається з двох окремих частин: заручин та вінчання. У минулому ці дві частини були розведені у часі, часто між ними проходили роки, але нині вони зазвичай зводяться у одне чинопослідування. Заручини включають обмін перснями, весільну процесію, заяву про наміри (освідчення в коханні) та запалювання свічок. Вінчання включає читання зі Святого Письма, власне вінчання (благословення вінцями), благословення спільною чашею (майбутнє подружжя п'є вино зі спільної чаші), танець Ісаї (наречений і наречена тричі обходять навколо аналою) і зняття вінців. У таїнстві немає обміну обітницями. Виголошуються очікування виконання зобов'язань, покладених на подружжя, та всіх обіцянок, які вони дали один одному приватно. Завершується таїнство вітанням подружжя.
Священство
Таїнством священства називається рукоположення чоловіків у різні духовні чини церкви (свячення, хіротонія). Від свого заснування церква поширилась різними територіями і в кожному місці апостоли та місіонери рукопокладали з місцевих єпископа (гр. ἐπίσκοπος, «наглядач»), що очолював общину. Були ще інші духовні чини — пресвітер (гр. πρεσβύτερος, «старший»), що в українській став зватись «священник», та диякон (гр. διάκονος, «служитель»). Існувало багато адміністративних чинів серед кліру, що носили додаткові титули. У грецькій традиції, єпископи, що очолювали давні катедри називались митрополитами, а головний єпископ у Греції зветься Архиєпископом. У слов'янській традиції вживання термінів зворотне. Священники (ієреї) можуть бути протоієреями, благочинними, архімандритами, протопресвітерами. Диякони можуть бути архідияконами або протодияконами. Диякон служить як асистент священника чи єпископа. Існують також нижчі чини іподиякона та чтеця.
Православна церква завжди дозволяла священникам і дияконам бути одруженим, за умови, що шлюб укладено до посвячення (принаймні, у випадку священників). Вважається, що парафіяльні священники мають бути одруженими, оскільки вони живуть у звичайному суспільстві (тобто, «у миру», а не в монастирі). Овдовілі священники не можуть одружитись вдруге (це можливе лише після складання сану). Вони залишаються священниками у целібаті, або приймають чернечий постриг. Вдови священників, що не вийшли заміж вдруге, часто теж приймають постриг у монастирях, коли їхні діти виростають. Єпископи у сучасній Православній церкві повинні бути неодруженими (у целібаті). У ранній церкві допускався одружений єпископат, але пізніше це відмінили з практичних міркувань, аби єпископ не був нічим зв'язаний і міг повністю віддаватись своєму служінню. Хоча Православ'я визнає повну рівність чоловіка і жінки перед Богом (Гал. 3:28), лише чоловіки, що достатньо підготовлені і не мають канонічних перешкод, можуть бути посвячені у єпископа, священника чи диякона. Хоча в ранній церкві існував чин дияконис, які готували до Хрещення та інших таїнств жінок, нині потреби у ньому немає.
Історія
Рання церква
Християнство від початку поширилось у переважно грекомовній східній частині Римської імперії. Св. Павло та апостоли активно подорожували по всій Імперії, засновуючи церкви у основних містах. Перші церкви з'явились у Антиохії, Александрії та Єрусалимі, а потім у двох політичних центрах — у Римі і Константинополі. Православні вірять у заснування в той час апостольської спадкоємності. Це відіграє ключову роль у погляді церкви на саму себе як на пряму спадкоємницю першої християнської спільноти.
Тривалі гоніння на християн припинились у 313 році, коли імператор Костянтин Великий оприлюднив Міланський указ (едикт). Відтоді Візантійський імператор здійснював більшою чи меншою мірою вплив на церкву (див. цезаропапізм). У цей період також скликались Вселенські собори, щоб розв'язати суперечки та встановити церковні догми, щодо яких погоджується вся Вселенська церква. Іноді патріархи (часто Константинопольські) усувалися імператором. Зокрема, імператори були на стороні єресі іконоборців у VIII і IX століттях.
Вселенські собори
Ряд богословських диспутів IV століття призвів до скликання Вселенських соборів.
Православна церква вважає такі собори вселенськими:
- Перший Вселенський собор, що був скликаний Римським імператором Костянтином у Нікеї у 325 році. Він засудив погляди Арія, що Син є створеною істотою, нижчою за Отця.
- Другий Вселенський собор, що зібрався у Константинополі у 381 році, визначив природу Святого Духа, засудив тих, хто відстоював його нерівність іншим особам (іпостасям) Святої Трійці.
- Третій Вселенський собор 431 року у Ефесі підтвердив, що Діва Марія є Матір'ю Бога (Богоматір), заперечивши вчення Несторія.
- Четвертий Вселенський собор 451 року у Халкідоні підтвердив, що Ісус є істинним Богом, і істинною людиною, без змішування двох природ, заперечивши вчення монофізитів.
- П'ятий Вселенський собор 553 року, другий, зібраний у Константинополі, роз'яснив постанови Халкідонського собору і повніше розкрив взаємозв'язок двох природ в Ісуса. Також він засудив вчення Орігена про передіснування душ.
- Шостий Вселенський собор 681 року у Константинополі підтвердив, що Христос мав дві волі у своїх двох природах, людську і божественну, заперечивши вчення монофелітів.
- Сьомий Вселенський собор був скликаний імператрицею Іриною у 787 році у Нікеї. Він підтримав шанування ікон, але заборонив поклоніння їм. Відомий також як «Тріумф Православ'я».
- Восьмий Вселенський собор або Четвертий Константинопольський собор, що був скликаний 879 року. Він відновив св. Фотія на Константинопольському Престолі і заборонив будь-які зміни у Нікео-Цареградському Символі віри. Собор був прийнятий як вселенський усіма п'ятьма патріархами, включаючи Папу Римського Івана VIII.
- Дев'ятий Вселенський собор або П'ятий Константинопольський собор, що відбувався як ряд соборів між 1341 та 1351 роками. Він прийняв богослов'я ісихазму св. Григорія Палами та засудив філософа Варлаама Калабрійського.
Останні два собори офіційно не були утверджені як Вселенські (це може бути здійснено лише на наступному Вселенському соборі).
Окрім цих соборів, відбувся ще ряд значних соборів, які чіткіше окреслювали православну позицію. Це Константинопольські собори 1341 року, 1583 року, 1819 року та 1872 року, Ясський собор 1642 року, Всеправославний Єрусалимський собор 1672 року та Всеправославний собор на Криті 2016 року.
Римська / Візантійська імперія
Східнохристиянська культура досягла свого золотого віку у найвищій точці Візантійської імперії і продовжувала процвітати на Русі-Україні після падіння Константинополя. У Європі були створені численні автокефальні церкви: Греції, Грузії та України.
У 530-х роках імператором Юстиніаном І був збудований Константинопольський собор Святої Софії — Премудрості Божої (Hagia Sophia), що залишається головним архітектурним символом Православ'я. Її архітектурний стиль наслідували османські мечеті тисячу років потому. Будучи єпископським престолом Вселенського патріархату Константинополя, він залишався найбільшим собором у світі протягом майже тисячі років, поки Севільський собор не був добудований в 1520 році. Собор Святої Софії був описаний як той, що «займає унікальне місце в християнському світі» та є архітектурною і культурною іконою візантійської та східної православної цивілізації, і вона вважається втіленням візантійської архітектури і, як кажуть, «змінила історію архітектури».
Ранні розколи
Існують «несторіанські» церкви, що виникли внаслідок Ефеського собору (431 р.), це перші східнохристиянські церкви, які зберігають віру лише перших двох вселенських соборів, тобто Першого Нікейського собору (325) і Першого Константинопольського собор (381) як законних. «Несторіанська» — аутсайдерський термін для традиції, яка передувала впливу Несторія, походження якої могло лежати в певних моментах Антіохійської школи або через вчителів Несторія Теодора Мопсуестійського або Діодора Тарського. Сучасне втілення «Несторіанської церкви» є Свята апостольська католицька ассирійська церква Сходу та її частина, що відділилась від неї у 1964 році — Давня церква Сходу.
Єгипетський Александрійський патріархат розколовся на дві групи після Халкідонського собору (451) через дискусію стосовно зв'язку між божественною і людською природою Ісуса. Зрештою, це призвело до появи двох пап Александрійських, що очолювали ці групи. Ті, хто зберегли євхаристійне спілкування з іншими патріархами (котрі прийняли рішення Халкідонського собору) стали називатися «мелкітами» («люди царя», оскільки Константинополь був містом імператорів) і нині відомі як Грецька православна церква Александрії, що очолюється Папою і Патріархом Теодором ІІ. Ті, хто не погодились з рішенням Халкідонського собору нині відомі як Коптська православна церква Александрії, що очолюється Папою Шенудою ІІІ. Таке ж розділення виникло в Сирії (Антіохійський Патріархат) на Грецьку православну церкву Антиохії та Сирійську православну церкву. Деякі сучасні дослідники вбачають причини розколу не тільки в догматиці, а й у культурних особливостях, у спробах греків уніфікувати церкви інших культур.
Ті, хто не погодились з Халкідонським собором на Заході часто називається «Орієнтальним православ'ям» аби розрізнити їх зі «Східним православ'ям», тобто Вселенською православною церквою, яка прийняла рішення Халкідонського собору. Орієнтальні православні також часто називаються «монофізитами», «нехалкідонськими» або «дохалкідонськими» церквами. Остання назва прийнята у слов'янському богослов'ї. Нині Орієнтальні православні церкви заперечує, що вони монофізитські, і надає перевагу терміну «міафізитська», аби підкреслити «об'єднану» природу Христа. І Вселенська православна церква, і Орієнтальне Православ'я офіційно вважають себе продовженням істинної церкви, і вважають, що протилежна сторона впала у єресь. Однак в останні десятиліття XX століття намітилося примирення і спроби зблизитись. Церкви мають дуже багато спільного, незважаючи не певні розходження у богослов'ї, які останнім часом списують на невірний переклад і плутанину в богословській термінології.
Дохалкідонські церкви визнають лише три перших Вселенських собори (Перший Нікейський, Перший Константинопольський, Ефеський) і відкидають догматичні визначення Халкідонського собору.
Навернення південних і східних слов'ян
У IX та X століттях Православ'я зробило значне розширення на територію Східної Європи, включаючи Київську Русь. Це було здійснено значною мірою завдяки роботі візантійських святих Кирила і Методія. Коли Ростислав, король Моравії, попросив Візантію прислати вчителів, що могли б відправляти богослужіння моравам їхньою рідною мовою, візантійський імператор Михаїл III обрав цих двох братів. Оскільки їхня мати була слов'янкою з віддаленого регіону Салонік, Кирило і Методій володіли місцевою слов'янською говіркою і переклали Біблію та багато інших богослужбових книг. Оскільки підготовані ними переклади переписувались носіями інших діалектів, виникла змішана штучна літературна мова — церковнослов'янська. Спершу надіслані для навернення слов'ян Великої Моравії, Кирило та Методій зіткнулись там франкськими місіонерами Латинської церкви, які конкурували з ними. Їхні учні були змушені покинути Моравію у 886 році й емігрувати в Булгарію.
Методій працював пізніше серед сербів. Деякі з учнів братів, св. Климент Охридський, св. Наум Охридський, які були нащадками болгарських дворян, та св. Ангеларій, повернулись до Булгарії, де вони були тепло прийняті болгарським царем Борисом I, який розглядав слов'янську літургію як спосіб нівелювати грецький вплив на країну. Протягом короткого часу учні Кирила і Методія підготували та навчили майбутній болгарський клір глаголичному алфавіту та біблійним текстам і в 893 році Булгарія вислала грецьких священників та проголосила старослов'янську (староболгарську) мову як офіційну мову церкви і держави. Успіх у наверненні болгар полегшив наверненню інших східнослов'янських народів, особливо русів — предків українців і білорусів.
Місіонерські успіхи серед південних і східних слов'ян пояснювались використанням рідної мови народів, а не латини, якою користувались латинські священники, чи грецької.
Праця братів із Салоніків Кирила та Методія та їх учнів мала значний вплив і на сербів. Однак вони прийняли християнство колективно сім'ями та племенами (у процесі між VII та IX століттями). На згадку про своє хрещення кожна сербська сім'я чи плем'я почали святкувати виключно сербський звичай, який називався Слава (покровитель), щоб вшанувати святого, в день якого вони прийняли таїнство Святого Хрещення. Це найурочистіший день у році для всіх сербів православної віри і зіграв життєво важливу роль в історії сербського народу. Слава — це фактично святкування духовного дня народження сербського народу, яке церква благословила і проголосила це церковною установою.
Варто звернути увагу, що православ'я тих часів, для полегшення роботи з місцевим населенням, багато речей запозичило від язичництва. Зокрема були запозичено — хрест (стародавній символ вічного Дерева Життя), сільськогосподарський календар (перепов'язаний з певними святами, днями православних святих) тощо.
Великий Розкол
У XI столітті між Римом і Константинополем відбулося те, що було визнано Великим розколом, що призвело до поділу між Західною церквою, нині Латинською церквою та Східними візантійськими церквами, нині Православною. У розкол були залучені такі доктринальні питання, як filioque та авторитет Римського Папи, але вони значно посилювались політичними факторами як церкви, так і держави, а також культурними та мовними відмінностями між латинянами та греками. Що стосується папського верховенства, східна половина розчарувалася в централізації влади Папи, а також у його відвертих спробах виключити східну половину під його влади. Бувало, що імператор хоч би сказав, коли буде обраний новий Папа Римський, але до середини середньовіччя християни в Римі повільно консолідували владу і усували візантійський вплив. Однак, навіть до цієї тенденції виключення із Заходу, задовго до 1054 р., східна та західна половини церкви перебували у вічному конфлікті, особливо в періоди східного іконоборства та фотійського розколу.
Остаточною крапкою часто вважається захоплення і розграбування Константинополя Четвертим хрестовим походом в 1204 році; остаточний розрив з Римом стався приблизно в 1450 р. Звільнення Церкви Святої Мудрості та встановлення Латинської імперії, як очевидна спроба витіснити православну Візантійську імперію в 1204 р. розглядається й до наших днів. У 2004 р. Папа Римський Іван Павло II висловив офіційні вибачення за пограбування Константинополя в 1204 р., що важливо він також суворо засудив Папу (в той час це був Інокентій III); вибачення офіційно прийняв Вселенський патріарх Варфоломій. Багато речей, які були вкрадені в цей час: святі реліквії, багатства та багато інших речей — не були повернуті і зберігаються досі в різних європейських містах, зокрема у Венеції.
Возз'єднання було здійснено двічі, на Другому Ліонському соборі 1274 року та Флоренційському соборі 1439 року. Флорентійський собор ненадовго відновив спілкування між Сходом і Заходом, яке тривало до падіння Константинополя в 1453 р. Однак у кожному випадку ці унії були відкинуті православним народом в цілому, а Флоренцька унія стала дуже політично важкою після переходу Константинополя під владу Османів. Однак деякі місцеві східні церкви з часом відновили союз з Римом. В останні десятиліття відбулося оновлення екуменічного духу та діалогу між церквами.
Грецька церква під османською владою
У 1453 році Візантійська імперія була захоплена Османською імперією. На цей момент Єгипет був під ісламським контролем вже сім століть, але Православ'я залишалось дуже сильним у Московській державі, де церква невдовзі отримала автокефальний статус. Через це Москва стала називати себе «Третім Римом», підкреслюючи духовну спадкоємність від Константинополя. Втім, ця доктрина «Третього Риму» ніколи не визнавалась офіційно Російською православною церквою і жорстко критикувалась грецькими церквами, вона залишається більше політичною, ніж релігійною.
Під османським пануванням Церква Греції отримала істотні права як автономний міллет (millet). Вселенський патріарх отримав релігійні та адміністративні права над усією «греко-православною нацією» (османська адміністративна одиниця), що включала усі православні суб'єкти Імперії, а не лише греків. Як результат османського завоювання Візантії та Падіння Константинополя уся православна спільнота на Балканах та Близькому Сході була різко ізольована від Заходу. Протягом наступних чотирьох століть вона перебувала у ворожому ісламському світі, де Православ'я усіляко обмежувалось. Російська православна церква, Київська митрополія та церкви Валахії і Молдови були єдиними частинами православної спільноти, що перебували за межами Османської імперії. Через це, відповідно до географічного обмеження, голос Православ'я не було чути під час Реформації у Європі XVI століття. Православна церква залишалась осторонь цих суперечок, критично ставлячись до обох сторін. Втім, у XVI—XVII столітті відбувся діалог між Англіканською церквою і православними патріархами Сходу. Православні вітали спроби протестантів повернутися до первісної християнської віри, але твердо стояли на православних догматах і захищали Священне Передання, авторитет якого протестанти переважно не визнавали. Ці контакти з Англіканською церквою і діалог про можливе об'єднання зберігалися до середини XX століття, коли ліберальне крило англікан остаточно витіснило консервативну «Високу церкву» на периферію, після чого будь-які реальні перспективи об'єднання стали неможливими.
Православна церква в Русі-Україні
Православ'я з'явилося на території сучасної України ще в роки першохристиян. На Русі воно існувало задовго до її хрещення за часів князя Володимира у 988 році. Однак саме з цього періоду християнство стає головною релігією населення Русі. Прийняття Руссю православ'я дало великий поштовх для розвитку держави. Будуються кам'яні церкви, відкриваються перші монастирі, які на багато століть вперед становляться не тільки центром релігійного життя, а і тогочасної освіти та науки (навіть писемність прийшла до Русі разом з релігійними книжками).
Епоха феодальної роздрібненості позначилася і на християнському житті. Митрополити в цей період ще в основному були греками, що добре вплинуло на їх незалежність від князів. В багатьох випадках митрополити брали на себе роль посередників у встановленні миру серед руських князівств.
З 1299 року митрополит Київський та всієї Русі фактично покидає Київ, який занепав до того часу через численні війни, та переїжджає спочатку у Владимир на Клязмі, потім у Москву. У цей період на території Русі формуються три великі держави: Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське та Московське князівство. Правителі всіх трьох держав прагнули мати власного митрополита, та в деякі періоди історії всім цим державам вдавалося отримати від Константинополя власну митрополію.
У 1448 через Флорентійську унію православна церква в Москві відпадає від спілкування з Константинополем. З цього року в Великому князівстві Литовському створюється Київська митрополія, яка мала резиденцію в Вільно. Литовське князівство на початку свого існування перейняло розвинутішу руську культуру, та руське населення мало можливість вільно сповідувати свою віру. Проте з часом зростає вплив католицької Польщі.
У 1569 підписана Люблінська унія, за якою українські землі передавалися Польщі. Починається процес полонізації та окатоличення. Після Берестейської унії 1596 року королівська влада стає на бік унійної церкви, а православну ієрархію проголошує поза законом. У православних відбирають храми, забороняють призначати єпископів та священників. З 1610, коли помер єпископ Михайло Копистенський, православ'я залишилось без єпископства.
Але саме в ці тяжкі часи православна церква в Україні досягає культурного розквіту. У 1566 видано Пересопницьке Євангеліє — перше Євангеліє староукраїнською мовою. Перша Біблія слов'янською мовою надрукована у 1581 в Острозі. Українські руські землі стають провідниками освіти та науки серед всього православного світу. У 1576 заснована Острозька Академія, а першим університетом світового рівня в православних країнах стає Києво-Могилянська академія. За необхідності протистояти католицькій та протестантській думці зростає якість православної літератури. Серед відомих авторів того часу є Лаврентій Зизаній, Мелетій Смотрицький, Петро Могила
Церковні братства захищали православну віру, організовували школи, церковні друкарні. Вони формувалися переважно з населення міст, купців та ремісників, та мали великий авторитет в державі. Захист від утисків православ'я також могло знайти серед деяких магнатів (найвідоміший з них Костянтин Острозький) та у козаків.
Саме за підтримки козаків та особисто гетьмана Сагайдачного у 1620 православні знову отримали митрополита, резиденцією відновленої митрополії з того часу стає Київ. У 1633 православна шляхта домоглася офіційного визнання права існування православної церкви в Речі Посполитій.
Після повстання під проводом Богдана Хмельницького настає новий етап історії України. Її землі поділяються між Московським царством та Польщею. На землях Речі Посполитої все XVIII сторіччя православ'я зазнає все більших утисків, а в Галичині фактично перестає існувати.
Київська митрополія, яка опинилася на підконтрольних Москві землях, з 1684 році підпорядковується московському патріарху. У XVIII столітті у монастирів відбирають землі та обмежують право на створення нових монастирів. У ХІХ столітті процес наступу держави на церкву призупиняється. Проте в самому суспільстві зростає секуляризація. Не тільки дворяни та еліта підпадають під її вплив. Навіть селяни рідше ходять до храмів та все менше розуміють промови, які проголошуються церковнослов'янською мовою, яка останній раз редагувалась у XVII сторіччі. Ближче до XX століття атеїзм можна часто зустріти серед семінаристів. Багато з них увійдуть в історію діячами революцій 1905 та 1917 років, що мали в тому числі антицерковний характер.
Звісно, в цей період були і свої досягнення. Замість Києво-Могилянської академії створюється Київська духовна академія. В цьому періоді з'являються перші переклади Біблії українською мовою. Однак, до 1917 року влада забороняла використовувати в церквах іншу мову, ніж церковнослов'янська.
За час революції 1917–1918 років проходив помісний собор Російської церкви, та був скликаний собор церкви в Україні. Серед української інтелігенції були представлені три точки зору на майбутнє православ'я: залишення статусу без змін у складі російської церкви, надання автономії чи надання автокефалії українській церкві. За підтримки собору розпочався переклад богослужіння на українську мову. Проте у зв'язку з російсько-українською війною рішення соборів залишились не доведеними до життя.
У роки радянської влади церква зазнала наймасштабнішого переслідування за всю історію. Насаджувався атеїзм, віру забороняли, священників заарештовували та розстрілювали. Більшість храмів була знесена або передана світським установам. Трохи зменшився градус переслідування в роки Другої світової війни, але все ж до кінця 80-х років 20 століття церква перебувала під державним утиском.
З 1988 в ході перебудови православна церква отримала свободу.
Протягом 1990–2018 років в Україні діяли три основні православні церкви: Українська автокефальна православна церква, Українська православна церква (Київський патріархат) та Українська православна церква (Московський патріархат). У 2018 році УАПЦ та УПЦ (КП) спільно звернулися до Константинопольського патріархату з проханням про надання томосу про автокефалію. В ході переговорів було досягнуто домовленостей про об'єднання двох церков та визнання об'єднаної церкви Константинопольським патріархатом.
15 грудня 2018 року, в ході Об'єднавчого собору українських православних церков, була створена єдина Православна церква України. Також продовжує існувати Український екзархат Московського патріархату, який відмовився від євхаристійного спілкування з іншими православними церквами.
Крім того, існують закордонні українські православні церкви та єпархії: Українська православна церква Канади, Українська православна церква США та Американська карпаторуська православна єпархія.
Православна церква в Російській імперії
До Жовтневого перевороту Російська православна церква займала привілейований статус в Російській імперії. Церква досягла значних успіхів у розвитку духовних практик, традицій духовного наставництва, у розвитку богослов'я, перекладацької діяльності, церковної архітектури, у місіонерській діяльності тощо. За Петра І було ліквідовано патріаршество. Відтоді Священний Синод став вищим органом управління церкви, він водночас був державним департаментом, а його керівник призначався особисто царем (за зразком Великої Британії).
Однак, окрім переваг, привілейований статус церкви в державі наносив багато шкоди. Церква була втягнута у царські заходи з русифікації анексованих територій. Через великі землеволодіння монастирів церква не наважувалась виступати проти кріпацтва, а деякі монастирі мали своїх кріпаків. У XIX сторіччі російська інтелігенція значною мірою секуляризується, церква втрачає вплив. Як і царська держава, під час революції церква сприймалась більшовиками як ворог народу.
Православна церква в Турецькій республіці
Після встановлення світської Турецької республіки велика кількість православних Анатолійського півострова була різко відрізана від стосунків з урядом, особливо після обміну населенням між Грецією та Туреччиною у 1924 році. Після цього православні стали дуже дрібною релігійною меншиною у країні.
Православна церква під комуністичним режимом
Атеїзм став основною ідеологією Радянського Союзу. Будь-яка критика атеїзму суворо заборонялась і часто призводила до ув'язнення. Союз став першою державою, яка повністю відмежувалась від релігії. Дії проти релігій, втім, завжди враховували державні інтереси, тому найбільш організовані конфесії ніколи не були цілковито заборонені.
У перші п'ять років після революції 28 єпископів та 1200 священників було страчено. Головною мішенню антирелігійної компанії стала Православна церква, що мала найбільшу кількість послідовників. У 1920-х та 1930-х роках майже увесь православний клір та багато віруючих були розстріляні або заслані у трудові колонії. Богословські школи були закриті і церковні публікації заборонені. Між 1927 та 1940 роками кількість православних храмів у СРСР впала з 29.584 до менш ніж 500. Між 1917 та 1935 близько 130.000 православних священників було арештовано. Серед них близько 95.000 було страчено. Окрім того, у 1922–1935 роках влада спробувала підірвати економічну основу церкви і організувала кілька кампаній з вилучення церковних коштовностей і дзвонів.
Як і вся приватна власність, церковна власність була конфіскована для державних потреб. Храми і монастирі перетворювались на склади, клуби, школи, гуртожитки, психіатричні лікарні чи, у найкращому випадку, на музеї. Лише невелика кількість приміщень була залишена церкві, але це була державна власність, просто надана у користування. Ця радянська «спадщина» зберігається і в Україні — більшість старих храмів, збудованих церквою, досі не повернуті у її власність, а лише здаються в оренду. Радянський уряд також повністю взяв під свій контроль систему освіти, тому церкві була заборонена будь-яка навчальна активність, окрім обмеженої кількості осіб, що навчались у семінаріях на священників. Натомість у всіх закладах освіти велась пропаганда атеїзму. Окрім проповідей під час Літургії будь-які інші настанови, євангелізація чи місіонерська діяльність були заборонені. Катехізаторські курси, релігійні і недільні школи та всі релігійні публікації були незаконними.
Після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз у 1941 році Йосип Сталін відродив Російську православну церкву, щоб активізувати патріотичну підтримку воєнних дій. До 1957 року активізувалося близько 22 000 російських православних церков. Однак у 1959 році Микита Хрущов ініціював власну кампанію проти Російської православної церкви і змусив закрити близько 12 000 церков. За підрахунками, між революцією та кінцем епохи Хрущова було страчено 50 000 духовенства. Члени церковної ієрархії були ув'язнені або витіснені, їх місця зайняло слухняне духовенство, багато з яких мали зв'язки з КДБ. До 1985 року діяло менше 7 000 церков. Таке продовжувалось аж до кінця комунізму у 1990 році. Це спричиняло до поширення релігійної літератури нелегальним способом — через самвидав.
Однак у Росії безумовно помітно повернення до християнського православ'я. Згідно з проєктом Pew Research Religion & Public Life, між 1991 і 2008 роками частка дорослих росіян, які вважають себе православними християнами, зросла з 31 % до 72 %, згідно з новим аналізом дослідницького центру Pew трьох хвиль даних (1991, 1998 та 2008 р.) з Міжнародної програми соціальних опитувань (ISSP) — співпраця, в якій беруть участь соціологи близько 50 країн.
Албанія була єдиною державою, яка офіційно оголосила себе повністю атеїстичною. У деяких інших комуністичних державах, таких як Румунія, Румунська православна церква як організація користувалася відносною свободою і навіть процвітала, хоча і під суворим контролем таємної поліції. Однак це не виключало знесення церков та монастирів у рамках ширшої систематизації (містобудування) та державного переслідування окремих віруючих. Як приклад останнього, Румунія виділяється як країна, у якій працювала спеціалізована установа, де багато православних (разом з людьми інших конфесій) зазнавали психологічних покарань або тортур та експериментів з управління розумом, щоб змусити їх відмовитись від своїх релігійних переконань. Однак це підтримала лише одна фракція режиму і тривала лише три роки. Комуністична влада закрила в'язницю в 1952 році і покарала багатьох винних у зловживаннях (двадцять з них були засуджені до смертної кари).
Еміграція на Захід
Одна з найбільш дивовижних історичних подій у сучасному Православ'ї — це поширення православного християнства на Захід у XX столітті. Емігранти з Греції та Близького Сходу протягом останнього століття створили значну православну діаспору у Західній Європі, Північній та Південній Америках, Австралії. Окрім цього, більшовицька революція і Друга світова війна змусила тисячі росіян, українців та білорусів теж виїхати на захід. Як результат, традиційні кордони Православ'я суттєво змінились. Мільйони православних вже не були географічно «східними», оскільки вони почали проживати у країнах Заходу. Незважаючи на все, вони переважно зберегли свою православну віру і традицію, а також сприяли наверненню частини місцевих жителів до Православ'я. У Сполучених Штатах існують православні парафії (і навіть єпархії) усіх православних національностей — греків, арабів, росіян, сербів, македонців, албанців, українців, румунів, болгар, і самих американців, а загальна кількість православних у країні сягає 2 % населення, тобто близько 6 мільйонів осіб.
Міжконфесійні відносини
Відносини з іншими християнами
Східне православ'я представляє більшість східного християнства. Православні ведуть своїх єпископів до апостолів шляхом апостольської спадкоємности і продовжують давню християнську практику шанування святих, особливо Марії як Богородиці, молитви за померлих та чернецтво. Православ'я не пропагує відкрито статури, хоча і не засуджується прямо, натомість обмежуючись, перш за все, двовимірною іконографією. Західні богословські концепції первородного гріха, замісної спокути, приречення, чистилища та особливого судження, як правило, відкидаються традиційними православними богословами.
Православні вважають себе єдиною, святою, католичною та апостольською, тобто справжньою церквою, встановленою Ісусом Христом і переданою на опіку апостолам. Оскільки майже всі інші християнські групи перебувають у опосередкованому розколі з Православною церквою, здебільшого в результаті Великого розколу з Латинською церквою на рубежі другого християнського тисячоліття (до розколів протестантської Реформації), ці інші групи розглядаються як християнські, але яким тою чи іншою мірою бракує повної теологічної ортодоксальности та ортопракси. Таким чином, усі групи, що не входять до Православної церкви, вважаються не членами відповідної церкви, а скоріше відокремленими братами, які не змогли зберегти повноту християнської віри та теології. Ці відхилення від ортодоксальности традиційно називали єрессю, але через сприйняті цим терміном пейоративні конотації деякі віддають перевагу більш технічному позначенню терміна гетеродокси.
Латинська церква була в повному євхаристійному спілкуванні зі Константинопольським, Александрійським, Антіохійським і Єрусалимським патріархатами до Великої схизми 1054 році. Тим не менш, патріарх Заходу, тобто Папа Римський, мав статус Primus inter pares «перший серед рівних» у Пентархії згідно з давнім тисячолітнім порядком: Рим, Константинополь, Александрія, Антіохія та Єрусалим. Зараз статус Primus inter pares має Вселенський патріарх Константинополя.
У 1920 р. Вселенський патріархат Константинополя опублікував енцикліку «до всіх церков Христових, де б вони не знаходились», закликаючи до більш тісного співробітництва між відокремленими християнами та пропонуючи «Лігу церков», паралельну новій заснована Ліга Націй. Цей жест сприяв заснуванню Всесвітньої ради церков (ВРЦ); як такі, майже всі східні православні церкви є членами ВСЦ, і «православна церковна церква та богослови служать у її комітетах». Британський столичний єпископ Православної церкви Каллістос Уер заявив, що екуменізм «важливий для православ'я: він допоміг змусити різні православні церкви вийти з порівняльної ізоляції, змусивши їх зустрітися одна з одною і вступити в живий контакт».
Іларіон Алфєєв, митрополит Волоколамський, глава зовнішніх зв'язків Московського патріархату Російської православної церкви, заявив, що православні та євангельські християни-протестанти поділяють однакові позиції щодо «таких питань, як аборти, сім'я та шлюб» і бажають «енергійних низових заручини» між двома християнськими спільнотами з таких питань.
У цьому відношенні відмінності між католицьким та східним православним спілкуванням жодним чином не покращились. Догматичні та літургійні полярності були значними, навіть і особливо останнім часом. Важливою точкою суперечок між монархо-папською, адміністративно централізованою католицькою церквою та децентралізованою конфедерацією православних церков є теологічне значення Діви Марії. Навіть під час візиту папи Франциска до Грузії в жовтні 2016 року, лідер католиків був принижений більшістю православних християн, коли він проводив месу перед практично порожнім стадіоном Михайла Месхі в Тбілісі.
Орієнтальні православні церкви не спілкуються зі східною православною церквою, незважаючи на їх схожі назви. Повільний діалог щодо відновлення спілкування між двома церквами розпочався в середині XX століття, і, особливо, у XIX столітті, коли грецькому патріарху в Єгипті довелося відсутній у країні протягом тривалого періоду; він залишив свою церкву під керівництвом коптського папи Кирила IV Олександрійського.
У 2019 році митрополит Епіфаній заявив, що «теоретично» Православна церква України й Українська греко-католицька церква могли б об'єднатись над київським престолом у майбутньому. У 2019 році глава УГКЦ, головний архиєпископ Києво-Галицький Святослав, заявив, що слід докласти максимум зусиль для відновлення первісної єдності Київської церкви в її православній та католицькій філіях, заявивши, що відновлення євхаристійного спілкування між Римом і Константинополь не є утопією.
Відносини з ісламом
Історично склалося так, що православна церква та нехалкедонці були одними з перших народів, які контактували з ісламом, який підкорив римсько-візантійську Сирію-Палестину та Єгипет у VII столітті, і вів багато битв проти ісламських завоювань. Сам Коран фіксує свої супутні спостереження щодо римського світу в Сурі аль-Рум. Однак основний контакт з ісламом відбувся після завоювання турками-сельджуками римсько-візантійської Анатолії в ХІІІ столітті.
Християни, які перебували під владою ісламу, були позбавлені рівності прав і були змушені платити податок на голосування Джидзи.
У Росії митрополит Алфєєв висловив віру в можливість мирного співіснування між ісламом та християнством, оскільки дві релігії ніколи не мали релігійних воєн в Росії.
Церква сьогодні
Співпраця між помісними церквами
Співпраця між помісними церквами у рамках Вселенської православної церкви налагоджена не надто добре. Фактично, єдиною реальною формою такої співпраці з метою прийняття спільних рішень та визначення єдиної позиції був і залишається Вселенський собор, хоч останній було скликано аж у 787 році (або у 1351 році з іншої точки зору). З 1950-х років йшла підготовка до чергового Вселенського собору, але після смерті Вселенського Патріарха Димитрія вона, фактично, була припинена. Нинішній Вселенський Патріарх намагається координувати діяльність церков іншими методами — скликаючи періодично Всеправославні наради, розпочинаючи різні ініціативи, проводячи богословські конференції. Деякі його кроки сприймаються іншими церквами як втручання у їхні внутрішні справи. Скликаються всеправославні наради і в інших помісних церквах у випадку якихось серйозних проблем (у Болгарській церкві у зв'язку з розколом, у Єрусалимській у зв'язку з усуненням патріарха тощо). Також представники різних помісних церков часто зустрічаються і спілкуються під час святкувань та богословських конференцій. Іноді це теж призводить до офіційних спільних заяв.
Діалог між помісними православними церквами та вироблення спільної позиції здійснюється також у рамках діяльності Всесвітньої ради церков і в процесі офіційного діалогу з Римською католицькою церквою. Загальноправославними рішеннями вважаються лише ті, які підтримуються усіма без винятку помісними церквами.
Внутрішньоправославні суперечности
Календарна реформа
Різні автокефальні та автономні синоди православної церкви відрізняються між собою з точки зору управління та місцевої культури, але здебільшого існують у повному спілкуванні між собою. У даний час існує два причастя, які відкидають одне одного, і, крім того, деякі схизматичні церкви, які не мають жодного причастя, причому всі три групи ідентифікуються як східні православні.
Основне традиційне історичне спілкування ділиться на дві групи — ті, хто використовує новоюліанський календар для обчислення нерухомих свят (юліанський календар для розрахунку рухомих свят) і ті, хто використовує юліанський календар для обчислення рухомих і нерухомих свят. До цієї другої групи можуть входити громади, церква яких дозволяє їм вибирати, за умови, що вибір залишається чинним принаймні до кінця церковного року. Також у спілкуванні є естонська та фінська православні церкви, які використовують григоріанський календар. Іншу групу називають справжнім православ'ям (або старокалендаристами); це ті, хто, не маючи повноважень батьківських церков, продовжував користуватися старим юліанським календарем, стверджуючи, що календарна реформа в 20-х роках суперечить Вселенським соборам. Подібним чином, інша група, що називається старообрядцями, відокремилася в 1666 р. від Російської православної церкви в знак протесту проти реформ церковного обряду, запроваджених московським патріархом Никоном. Оскільки східно-православне християнство за своєю структурою є як колегіальним, так і місцевим, жодної організації, яка називається «Справжня православна церква», не існує офіційного визнання серед «справжніх православних» щодо того, хто належним чином включений до них.
Календарне питання відображає суперечку між тими, хто хоче використовувати календар, який реформований, але не григоріанський (фактично отримуючи відчутні переваги григоріанського календаря, нехтуючи трьома анатемами, виданими проти папи Григорія XIII у XVI столітті), те, що противники вважають непотрібним, завдаючи шкоди спадкоємности, і ті, хто бажає підтримувати традиційний церковний календар (який, як правило, базується на юліанському календарі), аргументуючи, що така сучасна зміна суперечить 1900-річній церковній традиції і фактично була здійснена без екуменічного собору, який напевно відкинув би цю ідею.
Суперечка призводила навіть до насильства. Наслідуючи канонічні заповіді, деякі прихильники старого календаря вирішили утриматися від духовного спілкування з тими синодами, які прийняли новий календар, доки конфлікт не буде вирішено. Монастирські громади на Атосі найбільше протистояли новому календарю і модернізму в цілому, зберігаючи при цьому спілкування зі своєю церквою-матір'ю.
Російська православна церква закордоном (РПЦЗ) нещодавно об'єдналася з Московським патріархатом; ці дві гілки Російської православної церкви відокремилися одна від одної в 1920-х роках через підпорядкування останньої ворожому радянському режиму.
Екуменізм
Деякі приховані суперечності існують між різними помісними церквами і стосовно поглядів на екуменізм. Вселенський Патріархат, (SCOBA, вважається зародком майбутньої помісної церкви Америки), Румунський єпископат та деякі інші відкриті до діалогу з Римською католицькою церквою, активно займаються обговоренням ключових теологічних різниць (як філіокве, примат Папи) з метою досягти згоди, відновити дружні стосунки і навіть повне євхаристійне спілкування з Римською Католицькою та Англіканською церквами. Однак, більш консервативні та обережні представники старостильних церков і общин (ченці Гори Атос, ряд єпископів Російської, Сербської, Болгарської і окремі з Грецької церков, Грузинська церква) розглядають екуменізм як компроміс у непорушних доктринальних питаннях з метою пристосування до інших християн. Вони заперечують доцільність діалогу про сопричастя, а натомість вірять, що Православ'я повинне тільки свідчити з любов'ю про істину, якою воно володіє, у надії на навернення до Православ'я інших християн.
Православні церкви в євхаристійному спілкуванні
Православна церква — це спільність 16 автокефальних (тобто адміністративно повністю незалежних) регіональних церков, плюс Православна церква Америки. Православна церква в Америці визнана автокефальною лише російською, болгарською, грузинською, польською та чесько-словацькою церквами.
Кожна церква визначила географічні межі своєї юрисдикції, і нею керує рада єпископів або синод під головуванням старшого єпископа — її предстоятеля (або першого ієрарха). Предстоятель може носити почесне звання патріарха, митрополита або архиєпископа (за грецькою традицією).
Кожна регіональна церква складається з установчих єпархій (або єпархій), якими керує єпископ. Деякі церкви надали єпархію або групу єпархій різного ступеня автономії (самоврядування). Такі автономні церкви підтримують різний рівень залежності від своєї матері-церкви, як правило, це визначено в томосі чи іншому документі про автономію.
Історія свідчить, що автокефалія проголошувалася самою церквою, яка її добивалася, а лише потім, раніше або пізніше, визнавалася з боку інших помісних церков. Одним з вирішальних факторів проголошення автокефалії є відповідні політичні умови, зокрема — незалежність того народу, серед якого помісна церква несе своє служіння. Найактивнішу роль у питанні проголошення автокефалії багатьох церков відігравала державна влада та патріотичні політичні сили. У випадку з Сербською та Болгарською церквами за проголошення автокефалії на ієрархію і навіть народ накладалися анафеми, що не стало перешкодою у майбутньому відновити євхаристійне єднання, а всі анафеми та заборони віддати забуттю. Не зважаючи на невизнаний статус автокефалії, на існування паралельної ієрархії або й анафеми, накладені на ієрархів автокефальної церкви, у відповідних помісних церквах продовжувалося благодатне життя, звершувалися всі таїнства і вони належним чином несли своє служіння серед відповідного народу.
Нижче наведено список з 16 автокефальних православних церков, що становлять основну частину православного християнства, і всі вони мають титули рівних одна одній, але Вселенський патріархат названий першим серед рівних. Виходячи з визначень, список наводиться в порядку черговості та в алфавітному порядку, де це необхідно, з переліком деяких автономних церков та екзархатів, що входять до їх складу. Літургійний титул предстоятеля написаний курсивом.
- Вселенський патріархат Константинополя (Його Божественна Всесвятість Архиєпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх)
- Автономна Естонська апостольсько-православна церква (Митрополит Талліна й усієї Естонії)
- Автономна Фінляндська православна церква (Архиєпископ Гельсінкі й усієї Фінляндії, раніше Архиєпископ Карелії та всієї Фінляндії)
- Самоврядована монастирська громада гори Атос
- Самоврядована Церква Криту (Архиєпископ Криту)
- Александрійський патріархат (Блаженнійший, Божественнійший і Святійший Отець і Пастироначальник, Папа та Патріарх Великого Міста Александрії, Лібії, Пентаполісу, Етіопії, усі землі Єгипту, і усієї Африки, Батько Отців, Пастир пастухів, Архиєрей Архиєреїв, Тринадцятий Апостол і Суддя Ойкумена)
- Антіохійський патріархат (Його Божественне Блаженство, Блаженніший Патріарх Великого Божого міста Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії та всього Сходу)
- Самоврядована Антіохійська православна архиєпархія Північної Америки (Архиєпископ Нью-Йорка і митрополит всієї Північної Америки)
- Самоврядована Антіохійська православна архиєпархія Австралії, Нової Зеландії та всієї Океанії (Митрополит Архиєпископ Австралії, Нової Зеландії та Філіппін)
- Єрусалимський патріархат (Його Божественне Блаженство, Патріарх Святого Города Єрусалима і всієї Палестини, Сирії, Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону)
- Автономна Церква гори Синай (Архиєпископ Хорева, Синаю та Раїти)
- Російська православна церква (Його Блаженство Патріарх Московський і всієї Росії)
- Самоврядована Російська православна церква закордоном (Митрополит Східної Америки та Нью-Йорка, Перша Ієрархія Російської церкви за кордоном)
- Самоврядована Латвійська православна церква (Митрополит Риги й усієї Латвії)
- Сербська православна церква (Його Святість, Архиєпископ Печа, митрополит Белграду і Карліву, сербський патріарх)
- Автономна Православна Охридська архиєпископія (Архиєпископ Охриду і митрополит Скоп'є)
- Болгарська православна церква (Святіший Патріарх Болгарський, митрополит Софійський)
- Румунська православна церква (Блаженнійший Архиєпископ Бухарестський, Митрополит Мунтенський і Добруджийський, Намісник Кесарії Каппадокійської, Патріарх Румунський)
- Автономна Митрополія двох Америк (Митрополит двох Америк)
- Автономна Митрополія Західної та Південної Європи (Архиєпископ і митрополит Західної та Південної Європи)
- Самоврядована Митрополія Бессарабії (Архиєпископ Кишинівський, митрополит Бессарабський)
- Грузинська апостольська автокефальна православна церква (Святіший і Блаженніший, Католикос-Патріарх усієї Грузії, Архиєпископ Мцхети і Тбілісі і митрополит Бічвінтскій і Цхум-Абхазький)
- Церква Кіпру (Блаженніший Архиєпископ Нової Юстініани та всього Кіпру)
- Церква Греції (Його Блаженство, Архиєпископ Атен і всієї Греції)
- Автокефальна православна Церква Албанії (Архиєпископ Тирани, Дурресу та всієї Албанії)
- Польська автокефальна православна церква (Його Блаженство Архиєпископ Варшави і Митрополит усієї Польщі)
- Православна церква Чеських земель і Словаччини (Його Блаженство, Архиєпископ Праги, митрополит Чеських земель і Словаччини або Архиєпископ Пряшева, митрополит Чеських земель і Словаччини)
- Православна церква України (Його Блаженство Митрополит Київський і всієї України)
- Охридська архиєпископія (Митрополит Скоп'є та архиєпископ Охридський і Македонський і Царичин-Града)
В основній частині східного православ'я є невирішені внутрішні питання щодо автономного чи автокефального статусу чи легітимности наступних православних церков, особливо між церквами, що походять від Московського патріархату:
- Православна церква Америки (Архиєпископ Вашингтону, митрополит усієї Америки та Канади) — не визнана Вселенським, Александрійським, Антіохійським, Єрусалимським патріархатами, Сербською православною церквою, Румунською православною церквою, Церквою Кіпру, Церквою Греції, Автокефальною православною церквою Албанії та Православною церквою України.
- Автономна Китайська православна церква (Єпископ Пекінський і Китайський / Єпископ Шанхайський) — не визнана Вселенським патріархатом Константинополя та Православною церквою України.
- Автономна Японська православна церква (Архиєпископ Токіо і митрополит усієї Японії) — не визнана Вселенським патріархатом Константинополя та Православною церквою України.
- Самоврядована
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shi dna pravosla vna ce rkva grec Anatolikh Or8odo3h Ekklhsia oficijno Pravosla vna katoli chna ta apo stolska ce rkva grec Or8odo3h Ka8olikh kai Apostolikh Ekklhsia tretya za chiselnistyu pislya katolikiv i musulman sunitiv religijna spilnota u sviti ta druga za chiselnistyu vnutrishno yedina hristiyanska spilnota z priblizno 220 miljonami ohreshenih chleniv Cerkva skladayetsya z ryadu yedinih u teologiyi pomisnih avtokefalnih cerkov sho perebuvayut mizh soboyu u yevharistijnomu spilkuvanni Bogosluzhinnya i virovchennya ye hristocentrichni Kozhnu z cerkov ocholyuye sinod sobor yepiskopiv chiye zavdannya polyagaye v zberezhenni virovchennya tradiciyi ta praktiki Vselenskoyi cerkvi Usi pravoslavni yepiskopi vedut svoyu hirotonichnu liniyu do odnogo z dvanadcyati apostoliv Kanonichni pomisni cerkvi zapisano v diptihu pravoslavnih cerkov Cerkva ne maye centralnih doktrinalnih povnovazhen analogichnih Rimskomu yepiskopu ale Vselenskij patriarh Konstantinopolskij vsima viznanij yak primus inter pares pershim sered rivnih yepiskopiv Yak odna z najstarishih religijnih ustanov sho zbereglisya u sviti Shidna pravoslavna cerkva zigrala viznachnu rol v istoriyi ta kulturi Shidnoyi Centralnoyi ta Pivdenno Shidnoyi Yevropi Kavkazu ta Blizkogo Shodu Pravoslavna katolichna ta apostolska cerkvagrec Or8odo3h Ka8olikh kai Apostolikh Ekklhsia Orthodoxi Katholiki kai Apostoliki EkklisiaTip hristiyanska konfesiya d i istorichna cerkvaPisannya Septuaginta Novij ZapovitTeologiya Pravoslavne bogoslov yaUpravlinnya YepiskopalnePrimus inter pares Vselenskij patriarh Varfolomij IPomisni cerkvi Avtokefalni Vselenskij patriarhat KonstantinopolyaAleksandrijskij patriarhatAntiohijskij patriarhatYerusalimskij patriarhatRosijska pravoslavna cerkvaSerbska pravoslavna cerkvaRumunska pravoslavna cerkvaBolgarska pravoslavna cerkvaGruzinska apostolska avtokefalna pravoslavna cerkvaCerkva KipruCerkva GreciyiPolska avtokefalna pravoslavna cerkvaAvtokefalna pravoslavna Cerkva AlbaniyiPravoslavna cerkva Cheskih zemel i SlovachchiniPravoslavna Cerkva UkrayiniOhridska arhiyepiskopiyaKalendar novoyulianskij yulianskij ta podekudi grigorianskijLiturgiya Vizantijskij ta zahidnij obryadiZasnovnik Isus Hristos zgidno Svyatogo PeredannyaPochatok I stolittya Yudeya Rimska imperiyaRozdilennya Staroobryadci XVII stolittya Spravzhnye pravoslav ya 1920 ti roki Uchasniki 320 mlnInshi imena Soborna Pravoslavna Cerkva Katolichna Pravoslavna Cerkva Apostolska Pravoslavna Cerkva Pravoslavna Hristiyanska Cerkva Ne plutati z Oriyentalnimi pravoslavnimi cerkvami Zapit Pravoslav ya perenapravlyaye syudi div takozh inshi znachennya Pravoslavna cerkva Svyatogo Shimona Stovpnika u Bransku Shidna pravoslavna teologiya gruntuyetsya na svyatij tradiciyi yaka vklyuchaye dogmatichni postanovi semi Vselenskih soboriv Svyate Pismo ta vchennya Otciv Cerkvi Cerkva vchit sho ce yedina svyata soborna ta apostolska cerkva stvorena Isusom Hristom u Jogo velikomu doruchenni i sho yiyi yepiskopi ye nastupnikami Hristovih apostoliv Vona stverdzhuye sho spoviduye pervisnu hristiyansku viru peredanu svyatoyu tradiciyeyu Jogo patriarhati sho nagaduyut pentarhiyu ta inshi avtokefalni ta avtonomni cerkvi vidobrazhayut riznomanitnu iyerarhichnu organizaciyu Vona viznaye sim osnovnih tayinstv golovnim iz yakih ye yevharistiya sho zdijsnyuyetsya liturgijno v sinaksisi Cerkva vchit sho cherez osvyachennya na yake zvertayetsya svyashennik hlib i vino sho prinosyat zhertvu stayut tilom i krov yu Hrista Divu Mariyu shanuyut u Shidnij pravoslavnij cerkvi yak Bogorodicyu shanovanu v bogosluzhinnyah Shidna pravoslavna cerkva mala yevharistijne spilkuvannya z Latinskoyu cerkvoyu v derzhavnij cerkvi Rimu azh do shidno zahidnogo rozkolu v 1054 r osoblivo zaperechuyuchi avtoritet Papi Rimskogo Do Efeskogo soboru v 431 r Cerkva Shodu takozh brala uchast u comu spilkuvanni yak i Oriyentalni pravoslavni cerkvi pered Halkedonskim soborom u 451 r sho rozdiliv Veliku cerkvu nasampered cherez rozbizhnosti v hristologiyi Nazva ta harakteristikiP yatdesyatnicya moment zasnuvannya cerkvi zgidno z pravoslavnim uchennyam Ukrayinskij pereklad samonazvi Pravoslavna katolichna ta apostolska cerkva grec Or8odo3h Ka8olikh kai Apostolikh Ekklhsia abo skorocheno j bilsh poshireno Pravoslavna cerkva Inshij variant nazvi Pravoslavna katolichna cerkva sho ye teologichno tochnishij oskilki katolichna catholic i vselenska ecumenical ce rizni bogoslovski termini Slovo katolichna u slov yanskij tradiciyi perekladayetsya takozh yak soborna She odna zastarila istorichna nazva Greko pravoslavna cerkva U vnutrishnomu bogoslovskomu vzhitku mayut poshirennya nazvi Cerkva Hristova Tilo Hristove Yedina Svyata Soborna Apostolska Cerkva abo prosto Cerkva Poshirena nazva Vselenske pravoslav ya Zazvichaj same v znachenni Pravoslavnoyi cerkvi vzhivayetsya slovo pravoslav ya U polemichnij literaturi novogo chasu pravoslav ya nazivalosya shidnoyu viroyu Katolicka cerkva a same Latinska cerkva tezh vvazhaye sebe pravoslavnoyu ortodoksalnoyu hoch ce j ne vidobrazheno v yiyi nazvi Zagalnoprijnyata nazva cerkvi Shidna pravoslavna cerkva ce skorochena praktichnist yaka dopomagaye uniknuti plutanini u koristuvanni Z davnih chasiv do pershogo tisyacholittya grecka mova bula najposhirenishoyu spilnoyu movoyu v demografichnih regionah de procvitala Vizantijska imperiya a grecka buduchi movoyu yakoyu pisavsya Novij Zavit bula osnovnoyu liturgijnoyu movoyu cerkvi Z ciyeyi prichini shidni cerkvi inodi identifikuvali yak grecki na vidminu vid rimskoyi abo latinskoyi cerkvi yaka vikoristovuvala latinskij pereklad Bibliyi she do Velikogo shizmi 1054 r Pislya 1054 r greko pravoslavni abo greko katoliki poznachali cerkvu yak spilnu z Konstantinopolem yak i katolicku dlya spilkuvannya z Rimom Odnak ce ototozhnennya z greckoyu z chasom stavalo dedali zaplutanishim Misioneri prinesli pravoslav ya do bagatoh regioniv bez etnichnih grekiv de greckoyu movoyu ne rozmovlyali Krim togo borotba mizh Rimom ta Konstantinopolem za kontrol nad chastinami Pivdenno Shidnoyi Yevropi prizvela do peretvorennya deyakih cerkov u Yevropi na greko katolicki sho vkazuvalo na yih podalshe vikoristannya vizantijskih obryadiv Sogodni bagato tih samih cerkov isnuyut todi yak duzhe velika kilkist pravoslavnih ne mayut greckogo nacionalnogo pohodzhennya i ne vikoristovuyut grecku movu yak kultovu 13 Todi shidnij vkazuye na geografichnij element u viniknenni ta rozvitku Cerkvi todi yak pravoslavnij vkazuye na viru a takozh na spilkuvannya z Konstantinopolskim Vselenskim patriarhatom Na shodi isnuyut hristiyanski cerkvi yaki ne spilkuyutsya ni z Rimom ni z Konstantinopolem yakih yak pravilo nazivayutsya oriyentalnimi pravoslavnimi Poki cerkva oficijno prodovzhuye nazivati sebe katolichnoyu z mirkuvan universalnosti zagalnij titul Shidnoyi pravoslavna cerkva unikaye vipadkovoyi plutanini z Rimskoyu katolickoyu cerkvoyu Pravoslavna cerkva Voznesinnya Gospodnogo Cehanovec Ortodoksalnist Hristos Pantokrator 6 stolittya monastir svyatoyi Katerini Sinaj najdavnisha vidoma ikona Hrista v odnomu z najstarishih monastiriv u sviti Pershe vidome vikoristannya frazi katolichna cerkva he katholike ekklesia vidbulosya v listi napisanomu blizko 110 r vid odniyeyi greckoyi cerkvi do inshoyi svyatij Ignatij Antiohijskij do Smirnanciv U listi skazano De b ne z yavivsya yepiskop tam nehaj budut lyudi navit yak tam de mozhe buti Isus isnuye katolichna cerkva Takim chinom majzhe z samogo pochatku hristiyani nazivali cerkvu yedinoyu svyatoyu katolichnoyu grec ka8olikh u cilomu vselenskoyu ta apostolskoyu cerkvoyu Shidna pravoslavna cerkva stverdzhuye sho sogodni vona ye prodovzhennyam ta zberezhennyam tiyeyi samoyi rannoyi cerkvi Ryad inshih hristiyanskih cerkov takozh visuvaye podibni tverdzhennya Rimska katolicka cerkva anglikanska spilnota Assirijska cerkva ta oriyentalni pravoslavni Na dumku shidnih pravoslavnih assirijci ta oriyentali pokinuli Pravoslavnu cerkvu v roki pislya Tretogo Vselenskogo soboru v Efesi 431 ta Chetvertogo Vselenskogo soboru v Halkedoni 451 vidpovidno u vidmovi prijnyati hristologichni viznachennya cih soboriv Podibnim chinom cerkvi v Rimi ta Konstantinopoli rozdililisya v 1054 roci hocha ce buv skorishe postupovij proces nizh raptovij rozriv Cerkva Angliyi vpershe vidokremilasya vid Katolickoyi cerkvi a ne bezposeredno vid Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi v 1530 h rokah i pislya korotkogo vozz yednannya v 1555 roci nareshti znovu v 1558 roci Takim chinom hocha vono bulo ob yednane z Pravoslav yam koli bulo stvoreno zavdyaki roboti svyatogo Avgustina Kenterberijskogo na pochatku VII stolittya jogo viddilennya vid Pravoslav ya vidbulosya oposeredkovano cherez Rimskij Prestol Dlya vsih cih cerkov pretenziya na katolichnist sobornist yednist iz drevnoyu Cerkvoyu vazhliva z bagatoh doktrinalnih prichin yaki mayut bilshe znachennya v kozhnij cerkvi nizh u yihnomu vidnoshenni do inshih yaki teper vidokremleni u viri Sens dotrimannya viri yaka ye istinnoyu ye golovnoyu prichinoyu togo chomu tverdzhennya kogos pro te yaka cerkva vidokremilasya vid yakoyi inshoyi vzagali maye yakes znachennya pitannya zagliblyuyutsya tak samo gliboko yak rozkoli Glibina cogo znachennya u Shidnij pravoslavnij cerkvi reyestruyetsya spochatku pri vikoristanni samogo slova pravoslavna ob yednannya greckih orthos pryamij pravilnij spravzhnij pravilnij ta doxa zagalnoprijnyate perekonannya vid davnogo diyeslova dokew dokῶ sho perekladayetsya viriti dumati vvazhati uyavlyati pripuskati Podvijni znachennya doxa iz slavoyu abo proslavlennyam Boga Cerkvoyu ta Cerkvi Bogom osoblivo u pokloninni dayut paru pravilnoyi viri ta spravzhnogo pokloninnya Razom voni virazhayut sut fundamentalnogo vchennya pro nerozrivnist viri ta pokloninnya ta yih rol u poyednanni cerkvi z Hristom Pravoslavna cerkva Ukrayini ta vsi slov yanski cerkvi vikoristovuyut nazvu Pravoslavna sho oznachaye pravilnist proslavlennya dlya poznachennya togo sho ye v anglijskomu pravoslav yi todi yak gruzini vikoristovuyut nazvu Martlmadidebeli Kilka inshih cerkov u Yevropi Aziyi ta Africi takozh stali vikoristovuvati pravoslavni v svoyih titulah ale vse she vidriznyayutsya vid Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi yak opisano v cij statti Termin Shidna cerkva geografichnij shid u shidno zahidnomu shizmi buv vikoristanij dlya vidmezhuvannya yiyi vid zahidnogo zagalnoviznanogo hristiyanstva geografichnij Zahid yakij spochatku poznachav katolicke spilkuvannya piznishe takozh rizni protestantski ta anglikanski gilki Shidnij vikoristovuyetsya dlya poznachennya togo sho najbilsha koncentraciya prisutnosti Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi zalishayetsya u shidnij chastini hristiyanskogo svitu hocha vona zrostaye u vsomu sviti Pravoslavni hristiyani u vsomu sviti vikoristovuyut rizni etnichni chi nacionalni yurisdikcijni tituli abo zokrema titul shidnopravoslavnij pravoslavnij katolik abo prosto pravoslavnij Sho ob yednuye pravoslavnih hristiyan ce katolichna vira yaka perenositsya cherez svyatu tradiciyu Cya vira virazhayetsya najbilsh fundamentalno v Pisannyah i pokloninni a ostannye po suti cherez hreshennya ta Bozhestvennu Liturgiyu Pravoslavni hristiyani progoloshuyut sho vira zhive i dihaye Bozhimi energiyami u spilkuvanni z cerkvoyu Vzayemospilkuvannya ce lakmusova papirka za dopomogoyu yakoyi vsi mozhut pobachiti sho dvi cerkvi mayut odnakovu viru vidsutnist vzayemozv yazku vidluchennya vid cerkvi bukvalno poza spilkuvannyam ye oznakoyu riznih vir hocha deyaki centralni teologichni momenti mozhut buti spilnimi Podil viruvan mozhe buti nadzvichajno vazhlivim ale ce ne ye povnoyu miroyu viri zgidno z pravoslavnimi Ryadki navit cogo testu mozhut rozmitis prote koli vinikayut rozbizhnosti ne cherez doktrinu a cherez viznannya yurisdikciyi Oskilki Shidna pravoslavna cerkva poshirilasya na zahid ta u vsomu sviti cerkva v cilomu she ne rozibralasya v usih mizhvidomchih pitannyah sho vinikli v procesi rozshirennya zalishivshi deyaki oblasti sumniviv shodo nalezhnogo upravlinnya cerkvoyu I yak u starodavnih cerkovnih peresliduvannyah naslidki peresliduvan hristiyan u komunistichnih derzhavah zalishili za soboyu yak pevne upravlinnya tak i deyaki pitannya viri yaki she ne buli povnistyu virisheni Usi chleni Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi spoviduyut odnu i tu zh viru nezalezhno vid rasi chi nacionalnosti yurisdikciyi chi miscevih zvichayiv chi stolittya narodzhennya Svyata tradiciya ohoplyuye rozuminnya ta zasobi za dopomogoyu yakih cya yednist viri peredayetsya cherez mezhi chasu geografiyi ta kulturi Ce nastupnist yaka isnuye lishe nastilki naskilki vona zhive v samih hristiyanah Ce ne statichnist ne sposterezhennya za pravilami a skorishe obmin sposterezhennyami sho vinikayut yak zseredini tak i u vidpovidnosti z inshimi navit inshimi yaki zhili davno minulim Cerkva progoloshuye sho Svyatij Duh pidtrimuye yednist i poslidovnist svyatoyi tradiciyi shob zberegti cilisnist viri v cerkvi yak ce zaznacheno v obicyannyah z Pisan Spilni viruvannya Pravoslav ya ta jogo teologiyi isnuyut v ramkah svyatoyi tradiciyi i ne mozhut buti vidokremleni vid neyi oskilki yih znachennya virazhayetsya ne lishe odnimi slovami Zgidno z vchennyami drevnoyi Cerkvi zhodne poverhneve viruvannya nikoli ne mozhe buti ortodoksalnim Podibnim chinom primirennya ta yednist ne ye poverhnevimi ale yim molyatsya i dozhivayutsya Katolichnist Imperator Kostyantin predstavlyaye zobrazhennya Konstantinopolya yak daninu prestolu Mariyi ta nemovlyati Isusu v cij cerkovnij mozayici Sofiya Sofiya blizko 1000 Shidna pravoslavna cerkva vvazhaye sebe odnochasno pravoslavnoyu i katolichnoyu Vchennya pro katolichnist cerkvi pohidne vid Nikejskogo simvolu viri ye vazhlivim dlya shidno pravoslavnoyi ekleziologiyi Termin katolichnist cerkvi greckij Ka8olikoths tῆs Ἐkklhsias vikoristovuyetsya u svoyemu pervisnomu znachenni yak poznachennya sobornosti cerkvi zoseredzhenoyi navkolo Hrista Otzhe shidno pravoslavna koncepciya sobornosti ne zoseredzhena navkolo zhodnogo okremogo miscya na vidminu vid Katolickoyi cerkvi yaka maye odin zemnij centr Cherez vpliv Katolickoyi cerkvi na zahodi de rozvinulas sama anglijska mova inodi slova katolicka ta katolichnist vikoristovuyutsya dlya poznachennya ciyeyi cerkvi Odnak najbilsh vidomim slovnikovim zmistom sho nadayetsya dlya zagalnogo koristuvannya yak i ranishe zalishayetsya toj yakij podilyayut inshi movi mayuchi na uvazi shirotu ta sobornist sho vidobrazhaye vsebichnij obsyag U hristiyanskomu konteksti hristiyanska cerkva yak ototozhnyuyetsya z pervisnoyu cerkvoyu zasnovanoyu Hristom ta jogo apostolami vvazhayetsya sobornoyu abo katolichnoyu shodo svogo yednannya z Hristom u viri Podibno do togo yak Hristos nepodilnij tak i yednannya z Nim ta vira v nogo zavdyaki chomu cerkva ye katolichnoyu ne vidokremlenoyu ta vseosyazhnoyu vklyuchayuchi vsih hto rozdilyaye cyu viru Pravoslavnij yepiskop Kalistos Vejr nazvav ce prostim hristiyanstvom Same v tomu sensi rannogo ta patristichnogo vikoristannya cerkva zazvichaj nazivaye sebe katolichnoyu cerkvoyu chiya vira ye pravoslavnoyu viroyu Ce takozh znachennya u frazi yedina svyata soborna ta apostolska cerkva yaka zustrichayetsya v Nikejskomu simvoli viri ta zgaduyetsya v pravoslavnomu bogosluzhinni napriklad v yekteniyi katehumeniv u Bozhestvennij Liturgiyi Vnaslidok vzayemnogo vidluchennya shidno zahidnoyi Velikoyi shizmi v 1054 r cerkvi v Rimi ta Konstantinopoli vvazhali inshu cerkvoyu takoyu sho vidijshla vid spravzhnoyi cerkvi zalishivshi na misci menshu ale vse taki katolichnu cerkvu Kozhen z nih zberig katolichnu chastinu svogo titulu Rimsku katolicku cerkvu abo prosto Katolicku cerkvu z odnogo boku i Pravoslavnu katolichnu cerkvu z inshogo kozhna z yakih viznachalasya z tochki zoru vzayemozv yazku z abo Rim abo Konstantinopol Hocha Shidna pravoslavna cerkva viznaye spilne z inshimi cerkvami vklyuchayuchi Katolicku cerkvu vona rozglyadaye sobornist iz tochki zoru povnogo yednannya u spilkuvanni ta viri z cerkvoyu protyagom usogo chasu Ustrij i golovuvannyaDokladnishe Pravoslavna ekleziologiya Vselenskij patriarh Konstantinopolya Varfolomij I 2018 Religijnoyu vladoyu dlya shidnogo pravoslav ya ne ye Patriarh yak u katolicizmi Papa Rimskij i ne Bibliya yak u protestantizmi a Pisannya yak yih tlumachat sim Vselenskih soboriv Imperatorskoyi Rimskoyi cerkvi Shidna pravoslavna cerkva ce spilnota avtokefalnih greckoyu movoyu oznachaye samoglavnih cerkov prichomu Vselenskij patriarh Konstantinopolya ye yedinim avtokefalnim golovoyu yakij maye titul primus inter pares sho oznachaye pershim sered rivnih na latini Konstantinopolskij patriarh maye chest pershosti ale jogo titul ye lishe pershim sered rivnih i ne maye realnoyi vladi nad cerkvami krim Konstantinopolskoyi Chasom posada Vselenskogo patriarha bula zvinuvachena v Konstantinopolskomu abo Shidnomu papizmi Shidna pravoslavna cerkva vvazhaye Isusa Hrista golovoyu cerkvi a cerkvu jogo tilom Vvazhayetsya sho vlada i blagodat Bozha bezposeredno peredayutsya pravoslavnim yepiskopam i duhovenstvu cherez pokladannya ruk praktika rozpochata apostolami i sho cej neperervnij istorichnij ta fizichnij zv yazok ye vazhlivim elementom spravzhnoyi cerkvi Pravoslavna cerkva stverdzhuye sho apostolska spadkoyemnist vimagaye apostolskoyi viri a yepiskopi bez apostolskoyi viri yaki perebuvayut u yeresi vidmovlyayutsya vid pretenziyi na apostolsku spadkoyemnist Shidno pravoslavne spilkuvannya organizovane v dekilka regionalnih cerkov yaki ye avtokefalnimi cerkovnimi organami ob yednanimi v bogoslov ya ta bogosluzhinnya Syudi vhodyat p yatnadcyat avtokefalnih cerkov Konstantinopolya Aleksandriyi Antiohiyi Yerusalimu Gruziyi Kipru Bolgariyi Serbiyi Rosiyi Greciyi Polshi Rumuniyi Albaniyi Chehiyi ta Slovachchini j Ukrayini Kozhna cerkva maye pravlyachogo yepiskopa ta svyatij sinod yakij keruvatime svoyeyu yurisdikciyeyu ta keruvatime pravoslavnoyu cerkvoyu u zberezhenni ta navchanni apostolskih ta patristichnih tradicij ta cerkovnih praktik Kozhen yepiskop maye teritoriyu yakoyu vin keruye Jogo golovnij obov yazok zabezpechiti zberezhennya tradicij i zvichayiv Pravoslavnoyi cerkvi Yepiskopi mayut rivni povnovazhennya i ne mozhut vtruchatisya v yurisdikciyu inshogo yepiskopa V administrativnomu poryadku ci yepiskopi ta yih teritoriyi ob yednuyutsya v rizni avtokefalni grupi abo sinodi yepiskopiv yaki zbirayutsya razom prinajmni dva razi na rik shob obgovoriti stan sprav u vidpovidnih derzhavah Hocha yepiskopi ta yih avtokefalni sinodi mayut mozhlivist keruvati kerivnictvom v okremih vipadkah yih diyi yak pravilo ne stvoryuyut precedentiv yaki vplivayut na vsyu Shidnu pravoslavnu cerkvu Yepiskopi majzhe zavzhdi obirayutsya z monastirskih chiniv i povinni zalishatisya neodruzhenimi Cerkovni sobori Najdavnishij zberezhenij rukopis Nikejskogo virospovidannya datovanij V st Bulo kilka raziv koli vinikali alternativni teologichni ideyi shob kinuti viklik pravoslavnij viri U taki chasi pravoslavne spilkuvannya vvazhalo za neobhidne sklikati zagalnij abo velikij sobor usih dostupnih yepiskopiv u vsomu sviti Pravoslavna cerkva vvazhaye sho sim vselenskih soboriv sho prohodili mizh IV i VIII stolittyami ye avtoritetnimi Vselenski sobori mali demokratichnu formu kozhen yepiskop mav odin golos Hocha prisutni i mali pravo vistupati pered radoyu chleni Imperatorskogo rimsko vizantijskogo sudu abati svyashenniki diyakoni chenci ta miryani ne mali prava golosuvati Pershochergovoyu metoyu cih velikih sinodiv bulo pereviriti ta pidtverditi osnovni viruvannya Velikoyi hristiyanskoyi cerkvi yak istinu ta usunuti yak yeres bud yaki falshivi vchennya yaki mogli b zagrozhuvati cerkvi U toj chas Rimskij Papa Rimskij zajmav poziciyu primus inter pares pershij sered rivnih i hocha vin ne buv prisutnij na zhodnomu z soboriv vin prodovzhuvav nositi cej titul do shidno zahidnogo rozkolu 1054 roku Inshi sobori dopomogli viznachiti shidno pravoslavnu poziciyu zokrema Trullskij sobor Konstantinopolski sobori 879 880 1341 1347 1351 1583 1819 i 1872 Yasskij sobor 1642 Vsepravoslavnij sinod v Yerusalimi 1672 Vsepravoslavnij sobor yakij vidbuvsya u Greciyi u 2016 roci buv yedinim podibnim shidno pravoslavnim soborom u nash chas Zgidno z pravoslavnim vchennyam poziciya pershogo sered rivnih ne nadaye dodatkovoyi vladi chi povnovazhen yepiskopu yakij yiyi vikonuye a skorishe sho cya osoba ye organizacijnim golovoyu radi rivnih yak prezident Jogo slova ta dumki ne mayut bilshe rozuminnya chi mudrosti nizh bud yakij inshij yepiskop Vvazhayetsya sho Svyatij Duh keruye Shidnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu cherez rishennya vsogo soboru a ne odniyeyi lyudini Krim togo rishennya soboru povinni buti prijnyati vsiyeyu Pravoslavnoyu cerkvoyu shob voni buli dijsnimi Odnim iz rishen prijnyatih Pershim Konstantinopolskim soborom drugim Vselenskim soborom zasidannyam 381 r I pidtrimanim piznishe takimi soborami bulo te sho Konstantinopolskomu Patriarhu slid nadati odnakovu chest Rimskomu Papi oskilki Konstantinopol Novij Rim Vidpovidno do tretogo kanonu drugogo vselenskogo soboru Oskilki Konstantinopol ce novij Rim yepiskop Konstantinopolya povinen koristuvatisya pochesnimi privileyami pislya yepiskopa Rimu Ce oznachaye sho obidva koristuyutsya odnakovimi privileyami oskilki obidva ye yepiskopami imperskih stolic ale yepiskop Rimu bude pereduvati yepiskopu Konstantinopolya oskilki Starij Rim pereduye Novomu Rimu Ikona svyatogo Ivana Hrestitelya XIV stolittya Pivnichna Makedoniya 28 j kanon chetvertogo Vselenskogo soboru poyasniv cej moment skazavshi Otci spravedlivo nadavali privileyi prestolu Starogo Rimu oskilki ce bulo korolivske misto I Sto p yatdesyat najreligijnishih yepiskopiv tobto drugij Vselenskij sobor u 381 privedenij v diyu z tim samim rozglyadom dav rivni privileyi najsvyatishomu prestolu Novogo Rimu spravedlivo sudyachi z togo sho misto yake vshanovuyetsya Suverenitetom i Senatom i yake koristuyetsya rivnimi privileyami zi starim imperatorskim Rimom povinno bulo b i v cerkovnih spravah buti zbilshenoyu takoyu yakoyu vona ye Cherez rozkol shidni pravoslavni vzhe ne viznayut pershosti Rimskogo Papi Tomu Konstantinopolskij patriarh yak i Papa Rimskij do nogo zaraz koristuyetsya titulom pershogo sered rivnih Kilkist viryan Dokladnishe Pravoslav ya za krayinoyu Politika vijni peresliduvannya utiski ta pov yazani z nimi potencijni zagrozi mozhut uskladniti otrimannya tochnogo pidrahunku chlenstva v pravoslavnih u krashomu vipadku v deyakih regionah Istorichno sklalosya tak sho primusovi migraciyi takozh zminili demografichni pokazniki za vidnosno korotki periodi chasu Na sogodnishnij den za najnadijnishimi ocinkami kilkist pravoslavnih prihilnikiv stanovit blizko 220 miljoniv u vsomu sviti sho robit shidne pravoslav ya drugim za velichinoyu hristiyanskim prichastyam u sviti pislya Katolickoyi cerkvi Chislenni protestantski grupi u sviti yaksho vzyati yih u sukupnosti znachno perevershuyut shidnih pravoslavnih ale voni riznyatsya teologichno i ne skladayut yedinogo spilkuvannya Zgidno z Shorichnikom mizhnarodnoyi religijnoyi demografiyi za 2015 rik kilkist shidno pravoslavnogo naselennya v 2010 roci zmenshilas do 4 vid zagalnosvitovogo naselennya z 7 1 vid svitovogo naselennya u 1910 roci Za tim zhe dzherelom u pererahunku na zagalnu kilkist hristiyanskogo naselennya vidsotki stanovili 12 2 ta 20 4 vidpovidno Bilshist chleniv sogodni zoseredzheni v Pivdennij Yevropi Shidnij Yevropi ta Azijskij Rosiyi krim znachnih menshin u Centralnij Aziyi ta Levanti hocha Shidne pravoslav ya poshirilosya u globalnu religiyu do Zahidnoyi Yevropi ta Novogo Svitu a cerkvi v bilshosti krayin i osnovni mista Prihilniki stanovlyat najbilshu yedinu religijnu viru v najbilshij krayini svitu Rosiyi de prozhivaye priblizno polovina shidnih pravoslavnih hristiyan Voni ye religiyeyu bilshosti v Ukrayini Rumuniyi Bilorusi Greciyi Serbiyi Bolgariyi Moldovi Gruziyi Pivnichnij Makedoniyi Kipri ta Chornogoriyi Znachni menshini shidnih pravoslavnih prisutni v Bosniyi ta Gercegovini absolyutna bilshist u Respublici Serbskij Latviyi Estoniyi Kazahstani Kirgiziyi Livani Albaniyi Siriyi ta bagatoh inshih krayinah Vtim u Makedoniyi ta Chornogoriyi znachna chastina naselennya vidnosit sebe do neviznanih pravoslavnih spilnot MPC i ChPC yaki ne ye chastinoyu Vselenskoyi pravoslavnoyi cerkvi perebuvayut poza yevharistijnim spilkuvannyam z neyu Pravoslavna cerkva za vidsotkom virnih u krayini za danimi RCS Dem ARDA na 2015 rik Vidsotok hristiyan u Turechchini vpav z 19 u 1914 roci do 2 5 u 1927 roci golovnim chinom cherez peresliduvannya vklyuchayuchi genocid virmen greckij genocid assirijskij genocid ta podalshij obmin naselennyami mizh Greciyeyu ta Turechchinoyu obmin naselennyami mizh Bolgariyeyu ta Turechchinoyu ta pov yazana z nimi emigraciya hristiyan do zarubizhnih krayin perevazhno v Yevropi ta Americi Sogodni nalichuyetsya ponad 160 000 lyudej blizko 0 2 riznih hristiyanskih konfesij Zavdyaki perevazhno trudovij migraciyi zi Shidnoyi Yevropi ta pevnim navernennyam pravoslavne hristiyanstvo ye najbilsh shvidkozrostayuchoyu religijnoyu grupoyu v deyakih zahidnih krayinah napriklad v Irlandskij Respublici ale pravoslav ya ne ye centralnim markerom identichnosti menshini dlya migrantiv U SShA kilkist pravoslavnih parafij zrostaye VirovchennyaDokladnishe Pravoslavne bogoslov ya ta Pershi sim Vselenskih soboriv Trijcya Svyata Trijcya zobrazhena Shimonom Chehovichem 1756 1758 Pravoslavni hristiyani viryat u yedinogo Boga u troh proyavah ipostasyah Bog Otec prichina abo dzherelo Bozhestva sho vichno i beznachalno perebuvaye vid nogo vichno i beznachalno narodzhuyetsya Bog Sin ta vichno i beznachalno shodit Bog Duh Svyatij Svyata Trijcya ce tri okremi osobi ipostasi bez perekrittya chi podibnosti mizh nimi sho ye odniyeyu bozhestvennoyu sutnistyu usiyeyu nestvorenoyu nematerialnoyu ta vichnoyu Pravoslavna doktrina pro Svyatu Trijci vikladena u Simvoli Viri U diskusiyah shodo vidnoshennya Boga do jogo tvorinnya Pravoslav ya dotrimuyetsya koncepciyi rozriznennya vichnoyi sutnosti Boga sho ye povnistyu nepiznavanoyu ta nestvorenimi energiyami blagodattyu cherez yaki vin diye na stvorenij svit i lyudej Prote ce umovne rozriznennya a ne realne rozdilennya Bog nepiznavanij i Bog sho dosyagaye nas odin i toj zhe Bog Vershina pravoslav ya v tomu shob u chistoti spoglyadati i znati dvi dogmi viri sebto Trijcyu i Dvijcyu Spoglyadati i piznavati Trijcyu v odinici yak nezlitnu j nerozdilnu a Dvojcyu Hristovih prirod v odnij ipostasi sebto yedinogo Sina ispoviduvati u dvoh prirodah i do Voplochennya i pislya nogo i znati u dvoh volyah bozhestvennij i lyudskij nezlitno slavlenogo sv Grigorij Sinayit Grih spasinnya ta vtilennya Ivan Damaskin Zgidno zi shidnoyu pravoslavnoyu viroyu u pevnij moment na pochatku lyudskogo isnuvannya lyudstvo postalo pered viborom diznatisya riznicyu mizh dobrom i zlom za dopomogoyu sposterezhennya chi uchasti Biblijna istoriya pro Adama ta Yevu stosuyetsya cogo viboru lyudstvom uchasti u zli zdijsnenogo cherez nepokirnist Bozhomu nakazu I namir i diya buli okremi vid Bozhoyi voli same cya rozluka viznachaye i poznachaye bud yaku operaciyu yak grih Rozluka z Bogom sprichinila vtratu padinnya Jogo blagodati vidirvannya lyudstva vid svogo tvorcya ta dzherela jogo zhittya Kincevim rezultatom stalo zmenshennya lyudskoyi prirodi ta yiyi shilnist do smerti ta korupciyi podiya yaku zazvichaj nazivayut padinnyam lyudini Koli pravoslavni hristiyani posilayutsya na zanepalu prirodu voni ne govoryat pro te sho lyudska priroda sama po sobi stala zlom Lyudska priroda vse she formuyetsya za obrazom Boga lyudi vse she ye Bozhim tvorinnyam i Bog nikoli ne stvoryuvav nichogo zlogo ale vpala priroda zalishayetsya vidkritoyu dlya zlih namiriv i vchinkiv Inodi sered pravoslavnih govoryat sho lyudi shilni do griha tobto lyudi vvazhayut deyaki grihovni rechi privablivimi Priroda spokusi zrobiti tak shob grishni rechi zdavalisya bilsh privablivimi i same vpala priroda lyudej pragne abo piddayetsya privablivosti Pravoslavni hristiyani vidkidayut poziciyu Avgustina pro te sho nashadki Adama ta Yevi naspravdi vinni u pervorodnomu grihu svoyih predkiv Ale yak bud yakij vid porodzhuye sobi podibnih tak i vpali lyudi porodzhuyut vpalih lyudej i z samogo pochatku isnuvannya lyudstva lyudi lezhat vidkritimi dlya griha za vlasnim viborom Todi vid padinnya lyudini lyudstvo postalo pered dilemoyu sho zhodna lyudina ne mozhe vidnoviti svoyu prirodu do yednannya z Bozhoyu blagodattyu neobhidno bulo shob Bog zdijsniv chergovu zminu v lyudskij prirodi Pravoslavni hristiyani viryat sho Hristos Isus buv i Bogom i Lyudinoyu absolyutno i cilkom mayuchi dvi prirodi nepodilno vichno narodzhenij vid Otcya v jogo bozhestvi vin narodivsya v svoyij lyudyanosti zhinki Mariyi za yiyi zgodoyu cherez zishestya Svyatogo Duh Vin zhiv na zemli u chasi ta istoriyi yak lyudina Yak cholovik vin takozh pomer i pishov do miscya zagiblih tobto Ayida Ale buduchi Bogom ni smert ni Ayid ne mogli jogo utrimati i vin znovu ozhiv u svoyij lyudyanosti siloyu Svyatogo Duha znishuyuchi tim samim silu Ayidu ta samoyi smerti Zavdyaki Bozhij uchasti v lyudstvi lyudska priroda Hrista vdoskonalena i poyednana z Jogo bozhestvennoyu prirodoyu pidnyalasya na nebo shob caryuvati u spilkuvanni z Otcem i Svyatim Duhom Cimi aktami spasinnya Hristos zabezpechiv polegshenomu lyudstvu shlyah do poryatunku vid jogo grishnoyi prirodi Shidna pravoslavna cerkva vchit sho cherez hreshennya u smert Hrista i smert lyudini do griha v pokayanni z Bozhoyu dopomogoyu lyudstvo mozhe takozh pidnyatisya razom iz Hristom na nebo zcilivshis vid porushennya lyudskoyi vpaloyi prirodi i povernuvshis do Bozhoyi blagodati Dlya pravoslavnih hristiyan cej proces oznachaye te sho oznachaye spasinnya yake skladayetsya z hristiyanskogo zhittya Kincevoyu metoyu ye teoza pro she bilsh tisnij soyuz z Bogom i bilsh blizku podobu do Boga nizh isnuvav v Edemskomu sadu Cej proces nazivayetsya obozhnennyam abo Bog stav lyudinoyu shob lyudina stala bogom Odnak slid pidkresliti sho pravoslavni hristiyani ne viryat sho lyudina staye Bogom za svoyeyu suttyu abo Bogom za svoyeyu prirodoyu Tochnishe spasitelna robota Hrista dozvolyaye lyudini v yiyi lyudskij naturi stati uchasnikami Bozhestvennoyi prirodi 2 Petr 1 4 tobto lyudina yednana z Bogom u Hristi Zavdyaki znishennyu Hristom sili Ayida utrimuvati lyudstvo v zaruchnikah vin zrobiv shlyah do poryatunku dlya vsih pravednikiv yaki pomerli vid pochatku chasiv vryatuvavshi bagatoh zokrema Adama ta Yevu yakih u cerkvi zgaduyut yak svyatih Shidni pravoslavni vidkidayut ideyu sho Hristos pomer shob dati Bogovi zadovolennya yak navchav Anselm abo yak karalnij zaminnik yak navchali reformatori Grih vidokremlennya vid Boga kotrij ye dzherelom usogo zhittya ce vlasne pokarannya zdatne uv yazniti dushu v isnuvanni bez zhittya bez nichogo dobrogo ta bez nadiyi peklo bud yakoyu miroyu Zhittya na zemli ce Bozhij dar shob dati lyudstvu mozhlivist zdijsniti svij vibir rozluku chi yednannya Voskresinnya Hrista Rosijska pravoslavna ikona Voskresinnya Andrij Rublov Rosijska pravoslavna ikona Voskresinnya XVII stolittya Shidna pravoslavna cerkva rozumiye smert ta voskresinnya Isusa yak spravzhni istorichni podiyi yak ce opisano v yevangeliyah Novogo Zavitu Vvazhayetsya sho Isus Hristos Sin Bozhij zgidno z pravoslavnim vchennyam u svoyemu lyudstvi bude tobto v istoriyi rozp yatij i pomer zijshovshi v Ayid Sheol misce mertvih yak ce roblyat usi lyudi Ale vin odin sered lyudej maye dvi prirodi odnu lyudinu odnu bozhestvennu yaki nepodilni ta neviddilni Ayid ne mig strimati bezmezhnogo Boga Hristos u svoyij bozhestvennij prirodi zahopiv klyuchi Ayidu i rozirvav uzi yaki uv yaznili lyudski dushi yaki buli tam cherez yih viddilennya vid Boga Takozh smert ne mogla utrimati Sina Bozhogo dzherela zhittya yakij vinik iz smerti navit u jogo lyudskij prirodi Ne tilki ce ale vin vidkriv vorota Ayida vsim pravednim mertvim minulih vikiv vryatuvavshi yih vid zagibloyi lyudskoyi prirodi i povernuvshi yih do prirodi blagodati z Bogom povernuvshi yih do zhittya cogo razu v Bozhomu nebesnomu carstvi I cej shlyah vin vidkriv usim hto virishiv piti za nim u chasi yakij she maye prijti tim samim vryatuvavshi lyudskij rid Tak shidni pravoslavni shoroku pid chas Paski Velikodnya progoloshuyut sho Hristos smertyu smert podolav a tim hto v grobah zhittya daruvav Svyatkuvannya Voskresinnya Hristovogo ye centralnoyu podiyeyu v liturgijnomu roci Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi Zgidno z pravoslavnoyu tradiciyeyu kozhna lyudina mozhe prijnyati ce bezsmertya yake bulo b nemozhlivim bez Voskresinnya ce golovna obicyanka dana Bogom u Novomu Zaviti Kozhen svyatij den shidno pravoslavnogo liturgijnogo roku pryamo chi oposeredkovano stosuyetsya Voskresinnya Kozhna nedilya osoblivo prisvyachena svyatkuvannyu Voskresinnya ta triyedinogo Boga U liturgijnih pam yatyah Strastej Hristovih pid chas Strasnogo tizhnya chasto zgaduyutsya pro ostatochnu peremogu pislya yiyi zavershennya Hristiyanske zhittya Cerkovne vchennya polyagaye v tomu sho pravoslavni hristiyani cherez hreshennya vstupayut u nove spasitelne zhittya cherez pokayannya metoyu yakogo ye uchast u zhitti Boga zavdyaki dilu Svyatogo Duha Shidno pravoslavne hristiyanske zhittya ce duhovne palomnictvo u yakomu kozhna lyudina nasliduyuchi Hrista ta isihazm kultivuye praktiku nevpinnoyi molitvi Kozhne zhittya vidbuvayetsya v zhitti cerkvi yak chlena tila Hrista Todi zavdyaki vognyu Bozhoyi lyubovi pid diyeyu Svyatogo Duha kozhen chlen staye bilsh svyatim bilsh cilisno poyednanim iz Hristom pochinayuchi z cogo zhittya i prodovzhuyuchi v nastupnomu Cerkva vchit sho kozhen narodzhenij za obrazom Bozhim poklikanij do teozisu zdijsnennya obrazu za podoboyu do Boga Bog Tvorec mayuchi bozhestvennist za svoyeyu prirodoyu proponuye kozhnij lyudini uchast u bozhestvennosti spilno prijmayuchi Jogo dar blagodati Shidna pravoslavna cerkva rozumiyuchi sebe yak Tilo Hristove i tak samo rozumiyuchi hristiyanske zhittya yake vede do ob yednannya v Hristi vsih chleniv Jogo tila rozglyadaye cerkvu yak ohoplyuye vsih chleniv Hrista tih hto zaraz zhive na zemli a takozh usih tih hto cherez viki perejshov do nebesnogo zhittya Do cerkvi vhodyat hristiyanski svyati vsih chasiv a takozh suddi proroki ta pravedni yevreyi pershogo zavitu Adam ta Yeva navit angeli ta nebesni vijska Na pravoslavnih bogosluzhinnyah zemni chleni razom z nebesnimi chlenami poklonyayutsya Bogu yak yedinij spilnoti u Hristi v soyuzi yakij perevershuye chas i prostir i priyednuye nebo do zemli Cyu yednist cerkvi inodi nazivayut spilkuvannyam svyatih Diva Mariya ta svyati Volodimirska ikona Bozhoyi Materi odna z najbilsh shanovanih u Pravoslav yi Bogomatir Tinoska golovna marianska svyatinya Greciyi Pravoslavna cerkva virit sho smert ta rozdilennya tila i dushi ye neprirodnimi rezultatom lyudskogo padinnya Tomu spilnota cerkvi vklyuchaye ne lishe zhivih a j pomerlih Usi lyudi yaki zaraz perebuvayut na nebi vvazhayutsya svyatimi nezalezhno vid togo vidomi yihni imena Odnak ye taki svyati vidznaki yakih Bog viyaviv yak osoblivo dobri prikladi Koli svyatij viyavlyayetsya i v kincevomu rahunku viznayetsya velikoyu chastinoyu cerkvi svyatkuyetsya sluzhba oficijnogo viznannya proslavlennya Ce ne robit lyudinu svyatoyu vono prosto viznaye fakt i povidomlyaye jogo reshti cerkvi Priznachayetsya den dlya svyatkuvannya svyatogo skladannya gimniv ta stvorennya ikon U kozhen den roku vidznachayut chislenni svyati Yih shanuyut viyavlyayut veliku povagu ta lyubov ale yim ne poklonyayutsya bo pokloninnya nalezhit lishe Bogovi cogo poglyadu dotrimuyutsya takozh Oriyentalni pravoslavni cerkvi ta Katolicka cerkvi Proyavlyayuchi svyatim lyubov i prosyachi yih molitvi shidni pravoslavni viyavlyayut svoyu viru sho takim chinom svyati dopomagayut u procesi spasinnya dlya inshih Najvidatnishoyu sered svyatih ye Diva Mariya yaku zazvichaj nazivayut Bogorodiceyu abo Blagoslavennoyu Mati Bozha U pravoslavnomu bogoslov yi Bogorodicya ce spovnennya starozavitnih arhetipiv viyavlenih u Kovchegu Zavitu bo vona nesla Novij Zavit v osobi Hrista ta palayuchogo kusha sho z yavivsya pered Mojseyem simvolizuyuchi Bogorodicyu nosinnya Boga ne poglinayuchis Vidpovidno shidni pravoslavni vvazhayut Mariyu Kovchegom Novogo Zavitu i viddayut yij povagu ta shanu yak taki Bogorodicya u pravoslavnomu vchenni bula obrana Bogom i vona vilno spivpracyuvala v comu vibori buti Matir yu Isusa Hrista Bogolyudinoyu Shidni pravoslavni viryat sho Hristos z momentu svogo zachattya buv i povnistyu Bogom i povnistyu lyudinoyu Mariyu takim chinom nazivayut Bogorodiceyu abo Bogorodiceyu yak pidtverdzhennya bozhestvennosti togo kogo vona narodila Vvazhayetsya takozh sho yiyi nezajmanist ne bula porushena pid chas zachattya vtilenogo Boga sho yij ne bulo zavdano shkodi i sho vona nazavzhdi zalishilasya nezajmanoyu Biblijni posilannya na brativ Hrista tlumachatsya yak sporidneni vrahovuyuchi sho slovo brat vzhivalosya po riznomu yak i termin batko Zavdyaki svoyemu unikalnomu miscyu v istoriyi spasinnya Mariyu shanuyut ponad usih svyatih i osoblivo shanuyut za veliku spravu yaku Bog zdijsniv cherez neyi Shidna pravoslavna cerkva vvazhaye tila vsih svyatih svyatimi zroblenimi takimi za uchastyu u svyatih tayinstvah osoblivo prichasti svyatogo tila i krovi Hrista ta poselennyam Svyatogo Duha v cerkvi Dijsno te sho osobi ta fizichni rechi mozhna osvyatiti ye narizhnim kamenem doktrini Vtilennya sho viyavlyayetsya takozh bezposeredno Bogom u chasi Starogo Zavitu cherez jogo zhitlo v Kovchegu Zavitu Otzhe fizichni predmeti pov yazani zi svyatimi takozh vvazhayutsya svyatimi cherez yihnyu uchast u zemnih spravah cih svyatih Zgidno z cerkovnim vchennyam i tradiciyeyu sam Bog svidchit pro cyu svyatist moshej svyatih cherez bezlich pov yazanih z nimi chudes pro yaki povidomlyalosya protyagom istoriyi z biblijnih chasiv chasto vklyuchayuchi zcilennya vid hvorob ta travm Eshatologiya Dokladnishe Hristiyanska eshatologiya Ostannij sud vizantijska mozayika XII stolittya z soboru Torchello Monastir svyatogo Ivana Bogoslova v Patmosi de bula napisana Kniga Odkrovennya Eshatologichni proroctva vidomi she z knig Starogo Zapovitu zajmayut odne z centralnih misc Yevangelij ta ye golovnoyu temoyu knigi Ob yavlennya Ivana Bogoslova Vvazhayetsya sho hristiyani pershih vikiv ochikuvali shvidkogo kincya svitu yakij mav statis za yihnogo zhittya Zgidno z pravoslavnim vchennyam Hristos maye povernutis na Zemlyu sho bude znamenuvati ostatochnu porazku zla ta stvorennya Novogo Svitu Pravoslav ya vidkidaye bukvalnu viru u tisyacholitnye carstvo zgidno z yakim pered Strashnim sudom Hristos bude praviti svitom tisyachu rokiv Na vidminu vid katolictva pravoslav ya ne maye dogmatizovanogo poglyadu na pitannya vichnosti muk grishnikiv ta mezh spasinnya Bilsh populyarnoyu ye vira v te sho grishniki ne zmozhut uvijti v Carstvo Nebesne ta otrimayut vichni muki Ideyu spasinnya vsih ta zaperechennya vichnosti adskih muk propaguvali Origen Grigorij Niskij Isaak Sirin ta na yiyi zahist stali kilka avtoriv XX st Eshatologiya mozhe rozglyadatis yak proces yakij vzhe pochavsya vid Voskresinnya Hrista dovershena eshatologiya tak i yak podiya yaka maye vidbutis u majbutnomu futuristichna eshatologiya Obidva poglyadi mayut obgruntuvannya u citatah z Novogo Zapovitu ta antinomichno spivisnuyut Ikonografichni zobrazhennya Strashnogo sudu tradicijno rozmishuyuyutsya na zadnij zahidnij stini budivli cerkvi Tak samo jogo chasto malyuyut na stinah Trapezi trapeznoyi v monastiri Za odnim z poshirenih poglyadiv u Shidnomu pravoslav yi Peklo hocha jogo chasto opisuyut u metafori yak pokarannya zavdane Bogom naspravdi ye vidmovoyu dushi vid neskinchennoyi Bozhoyi lyubovi yaka proponuyetsya vilno i ryasno kozhnomu Shidni pravoslavni vvazhayut sho pislya Strashnogo sudu Usi dushi vozz yednayutsya zi svoyimi voskreslimi tilami Usi dushi povnistyu vidchuyut svij duhovnij stan Doskonali svyati nazavzhdi progresuyut do glibshoyi i povnishoyi lyubovi do Boga yaka pririvnyuyetsya do vichnogo shastya Bibliya David proslavlenij izrayilskimi zhinkami z Parizkogo Psaltirya priklad makedonskogo mistectva vizantijskogo inodi jogo nazivayut makedonskim Vidrodzhennyam Oficijna Bibliya Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi mistit tekst Septuaginti Starogo Zavitu z Knigoyu Daniyila podanoyu u perekladi Teodotiona Patriarshij tekst vikoristovuyetsya dlya Novogo Zavitu Pravoslavni hristiyani vvazhayut sho Bibliya ye slovesnoyu ikonoyu Hrista progoloshenoyu na 7 mu Vselenskomu sobori Voni poznachayut Bibliyu yak svyate Pismo sho oznachaye tvori sho mistyat osnovopolozhni istini hristiyanskoyi viri yakimi Hristos i Svyatij Duh vidkrili yiyi bogonathnennih lyudskih avtoriv Svyate Pismo ye osnovnim i avtoritetnim pismovim svidchennyam svyatoyi tradiciyi i ye vazhlivim yak osnova dlya vsih pravoslavnih vchen i viruvan Bibliya mistit yedini teksti yaki vvazhayutsya pridatnimi dlya chitannya na pravoslavnih bogosluzhinnyah Cherez bagato citat z Pisan vbudovanih u sami teksti bogosluzhin chasto govoryat sho shidni pravoslavni molyatsya Bibliyi a takozh chitayut yiyi David proslavlenij izrayilskimi zhinkami z Parizkogo Psaltirya priklad makedonskogo mistectva vizantijskogo inodi jogo nazivayut makedonskim Vidrodzhennyam Svyatij Iyeronim zavershiv vidomij pereklad Vulgati latinskoyu movoyu lishe na pochatku V stolittya priblizno v toj chas koli prijnyati spiski Pisan buli virisheni na zahodi Na virishenni spiskiv sho tam vikoristovuvalis na shid pishlo bilshe stolittya i zakinchivsya prijnyattyam kilkoh dodatkovih prac Septuaginti yaki ne z yavilis u spiskah Zahodu Vidminnosti buli neznachnimi i yak vvazhalosya ne porushuvali yednosti viri podilenoyi mizh Shodom ta Zahodom Voni ne zigrali roli v rozkoli v XI stolitti yakij vidokremiv Latinskij Prestol vid Konstantinopolskogo ta inshih apostolskih pravoslavnih cerkov i yak minimum zalishivsya bez superechok na Shodi chi Zahodi shonajmenshe tisyachu rokiv Lishe v XVI stolitti protestanti Reformaciyi oskarzhili spiski progolosivshi kanon yakij vidkidav ti knigi Starogo Zavitu yaki ne z yavlyalisya v yevrejskij Bibliyi III stolittya U vidpovid katolicka ta shidna pravoslavna cerkvi pidtverdili prijnyati spiski Pisan u bilsh oficijnih kanonah Nikoli ne vinikalo zhodnih sumniviv sho Shidna pravoslavna cerkva vvazhaye povnij perelik knig shanoblivim i korisnim dlya chitannya ta vivchennya hocha neoficijno deyaki knigi mayut bilshu poshanu nizh inshi chotiri yevangeliyi najvishi z vsih Iz pidgrup dosit vazhlivih dlya togo shob yih nazvati Anagnostnomena ἀnagignwskomena te sho chitayetsya vklyuchaye desyat knig Starogo Zavitu vidhilenih u protestantskomu kanoni ale viznanih shidnimi pravoslavnimi dostojnimi dlya chitannya na bogosluzhinnyah hocha voni povazhayut menshe nizh 39 knig yevrejskogo kanonu Najnizhchij riven mistit reshtu knig ne prijnyatih ni protestantami ni katolikami sered nih Psalom 151 Hocha ce psalom i ye v knizi psalmiv vin ne klasifikuyetsya yak takij sho znahoditsya v Psaltiri pershi 150 psalmiv a otzhe ne bere uchasti v riznih liturgijnih ta molitovnih vzhitkah Psaltirya U duzhe suvoromu sensi ne zovsim pravoslavno nazivati svyate Pismo Slovom Bozhim Ce nazva yaku Shidna pravoslavna cerkva zberigaye dlya Hrista yak ce pidtverdzhuyetsya v samih Pisannyah najbilsh chitko v pershomu rozdili Yevangeliya vid Ivana Bozhe Slovo ne ye porozhnim yak lyudski slova Bog skazav Nehaj bude svitlo i bulo svitlo Ce Slovo yake stvorilo Vsesvit i zvuchit u tvorinni bez zmenshennya protyagom usiyeyi istoriyi Slovo bozhestvennoyi sili Naskilki Shidna pravoslavna cerkva shanuye i zalezhit vid Pisan voni ne mozhut porivnyatisya zi Slovom Bozhoyi yavnoyi diyi Ale shidni pravoslavni viryat sho svyashenni pisannya svidchat pro yavni diyi Boga v istoriyi i sho zavdyaki svoyemu bozhestvennomu nathnennyu Bozhe Slovo viyavlyayetsya yak u samih Pisannyah tak i v spilnij uchasti lyudej sho yih sklali Same v comu sensi shidni pravoslavni nazivayut Pisannya yak Bozhe Slovo Shidna pravoslavna cerkva ne pogodzhuyetsya z protestantskoyu doktrinoyu sola scriptura Cerkva viznachila sho take Pisannya vono takozh interpretuye sho jogo znachennya Hristos poobicyav Koli Vin Duh pravdi prijde Vin provede vas do vsiyeyi istini Todi Svyatij Duh ye bezpomilkovim kerivnictvom cerkvi do tlumachennya Svyatogo Pisma Cerkva zalezhit vid tih svyatih yaki zhittyam nasliduyuchi Hrista dosyagnuvshi teosozu mozhut sluguvati nadijnimi svidkami kerivnictva Svyatogo Duha Individualne tlumachennya vidbuvayetsya vseredini cerkvi i pro ce povidomlyaye cerkva Ce racionalno ta obgruntovano ale ne dosyagayetsya lishe za dopomogoyu deduktivnih mirkuvan Rozumiyetsya sho Svyate Pismo mistit istorichnij fakt poeziyu idiomu metaforu porivnyannya moralnu bajku pritchu literaturu proroctva ta mudrosti i kozhne z nih vrahovuye svoye tlumachennya Hocha tekst nathnennij Bogom vin skladayetsya zi sliv lyudskimi movami roztashovanih u viznanih po lyudski formah Shidna pravoslavna cerkva ne vistupaye proti chesnogo kritichnogo ta istorichnogo vivchennya Bibliyi U biblijnij interpretaciyi vona ne vikoristovuye pripushennya sugestivni teoriyi abo nepovni vkazivki ne vihodyachi za mezhi togo sho vidomo povnistyu Svyata tradiciya ta patristichnij konsensus Katedralnij sobor Zislannya Svyatogo Duha Minsk Ta vira u yaku virili skriz zavzhdi i vsima vira yaku Isus navchav apostoliv daruvala zhittya Svyatim Duhom u P yatidesyatnicyu i peredavalas majbutnim pokolinnyam bez dopovnen i bez vidniman vidoma yak svyata tradiciya Svyata tradiciya ne zminyuyetsya u Shidnij pravoslavnij cerkvi oskilki vona ohoplyuye ti rechi yaki ne zminyuyutsya prirodu yedinogo Boga v Trijci Batka Sina i Svyatogo Duha istoriyu vzayemodiyi Boga z jogo narodami Zakon yak dano dlya izrayiltyan use vchennya Hrista dane uchnyam ta yevreyam i zapisane v Pisannyah vklyuchayuchi pritchi proroctva chudesa ta jogo vlasnij priklad lyudstvu v jogo nadzvichajnij smirennosti Ce takozh ohoplyuye pokloninnya cerkvi yaka virosla iz pokloninnya sinagozi ta hramu i bula rozshirena Hristom na ostannij vecheri a takozh stosunki mizh Bogom ta jogo narodom yaki virazhaye ce pokloninnya pro sho takozh svidchat mizh Hristom ta jogo uchniv Vona vklyuchaye vladu yaku Hristos nadiliv svoyim uchnyam koli zrobiv yih apostolami dlya zberezhennya ta navchannya viri a takozh upravlinnya organizaciyeyu ta povedinkoyu cerkvi v upravlinni neyu yepiskopami Svyata tradiciya tverda navit nepostupliva ale ne zhorstka i ne legalistichna natomist vono zhive i dihaye vseredini cerkvi Napriklad Novij Zavit buv povnistyu napisanij rannoyu cerkvoyu perevazhno apostolami Usya Bibliya bula prijnyata yak Pisannya za dopomogoyu svyatoyi tradiciyi yaka praktikuvalasya v mezhah rannoyi cerkvi Napisannya ta prijnyattya zajnyalo p yat stolit do cogo chasu sami Svyashenni Pisannya stali cilkom chastinoyu svyatoyi tradiciyi Ale svyata tradiciya ne zminilasya oskilki ta vira yakij virili skriz zavzhdi i vsima zalishalasya poslidovnoyu bez dopovnen i bez vidniman Istorichnij rozvitok Bozhestvennoyi liturgiyi ta inshih bogosluzhin ta bogosluzhbovih praktik cerkvi ye podibnim prikladom rozshirennya ta zrostannya bez zmin Bezperervnist i stabilnist pravoslavnogo bogosluzhinnya protyagom stolit ce odin iz zasobiv za dopomogoyu yakogo svyata tradiciya virazhaye yednist ciloyi cerkvi protyagom chasu Sogodni shidni pravoslavni mozhut ne tilki vidviduvati cerkvu v misci yake rozmovlyaye nevidomoyu dlya vidviduvachiv movoyu ale sluzhinnya zalishayetsya yim znajomim i zrozumilim ale te same spravedlivo yakbi htos mig vidvidati minuli epohi Cerkva pragne zberegti svyatu tradiciyu nezminnoyu shob vona mogla visloviti yedinu nezminnu viru na vsi prijdeshni chasi Okrim cogo svyata tradiciya vklyuchaye doktrinalni viznachennya ta tverdzhennya pro viru semi vselenskih soboriv vklyuchayuchi Nikejsko Konstantinopolskij simvol viri ta deyakih piznishih miscevih soboriv patristichni pisannya kanonichne pravo ta ikoni Ne vsi chastini svyatoyi tradiciyi vvazhayutsya odnakovo silnimi Deyaki nasampered svyashenni Pisannya pevni aspekti bogosluzhinnya osoblivo v Bozhestvennij Liturgiyi doktrinah vselenskih soboriv Nikejsko Konstantinopolskomu Simvoli viri volodiyut perevirenoyu vladoyu yaka trivaye vichno bezpovorotno Odnak miscevi radi ta patristichni praci cerkva zastosovuye vibirkovi rishennya Deyaki radi ta pismenniki chas vid chasu vpadali v pomilki a deyaki superechat odin odnomu V inshih vipadkah dumki rozhodyatsya konsensus ne isnuye i vsi vilni u vibori Odnak za zgodoyu mizh Otcyami Cerkvi avtoritet interpretaciyi zrostaye i povnij patristichnij konsensus ye duzhe silnim Z kanonichnim pravom yake yak pravilo duzhe suvore i duzhe suvore osoblivo shodo duhovenstva nezminna obgruntovanist takozh ne zastosovuyetsya oskilki kanoni mayut spravu z zhittyam na zemli de umovi zavzhdi zminyuyutsya i kozhen vipadok mozhe majzhe neskinchenno vidriznyatisya vid nastupnij Navit todi koli i de yih kolis zastosovuvali z povnoyu suvoristyu yih zastosuvannya ne bulo absolyutnim i zdijsnyuvalos dlya osib yaki perebuvayut pid pastirskoyu opikoyu svogo yepiskopa yakij mav povnovazhennya virishuvati koli individualna disciplina bula zadovolena Ce tezh ye chastinoyu svyatoyi tradiciyi Za tradiciyeyu Shidna pravoslavna cerkva stikayuchis z pitannyami yaki ye bilshimi nizh mozhe virishiti odin yepiskop provodit pomisnij sobor Yepiskopi ta inshi yaki mozhut buti prisutnimi zbirayutsya yak svyatij Pavlo zaklikav korintyan shukati rozumu cerkvi Potim deklaraciyi abo ukazi radi vidobrazhayut yiyi konsensus yaksho takij mozhna znajti Ekumenichna rada sklikayetsya lishe z pitan takogo importu trudnoshiv chi poshirenosti sho menshih rad nedostatno dlya yih virishennya Deklaraciyi i kanoni Vselenskih soboriv mayut vagomu vagu v silu yih predstavnictva po vsij cerkvi zavdyaki chomu mozhna legko pobachiti rozum cerkvi Odnak ne vsi pitannya nastilki skladni shob vimagati virishennya Vselenskogo soboru Deyaki doktrini abo rishennya ne viznacheni u oficijnij zayavi abo progolosheni oficijno tim ne menshe cerkva trimayetsya nepohitno i odnostajno bez vnutrishnih porushen i voni sho takozh vidobrazhayut rozum cerkvi nastilki zh tverdo bezvidklichni yak oficijna deklaraciya Vselenskij sobor Vidsutnist oficijnosti ne oznachaye vidsutnist avtoritetu v ramkah svyatoyi tradiciyi Priklad takoyi odnostajnosti mozhna znajti u prijnyatti u V stolitti spiskiv knig sho mistyat svyate Pismo spravzhnij kanon bez oficijnogo shtampa Teritorialna ekspansiya ta dogmatichna cilisnist Katedralnij sobor Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici v Atenah Protyagom rannoyi cerkvi bulo bagato poslidovnikiv yaki priv yazali sebe do Hrista ta Jogo misiyi tut na Zemli a takozh poslidovniki yaki zberigali chitkij obov yazok buti doruchenim zberezhennyu yakosti zhittya ta urokiv viyavlenih dosvidom Isus zhive vmiraye voskreshaye i voznositsya sered nih Sho stosuyetsya praktichnogo rozmezhuvannya ta logistiki lyudyam z riznimi darami nadavali miscya v strukturi gromadi pochinayuchi vid bezlichi trapez agape spilno z bratnoyu ta batkivskoyu lyubov yu zakinchuyuchi proroctvami ta chitannyam Svyatogo Pisma propoviduvannyam ta tlumachennyami ta nadannya dopomogi hvorim ta bidnim Des pislya P yatidesyatnici cerkva virosla do takoyi miri sho apostolam stalo nemozhlivo sluzhiti samotuzhki Dlya podalshoyi misiyi cerkvi buli priznacheni naglyadachi yepiskopi ta pomichniki diyakoni ta diyakonesi Cerkva viznala zibrannya cih rannih cerkovnih gromad yak najbilshe v rajonah vidomogo svitu yaki slavilis svoyim znachennyam na svitovij areni abo yak oseredki intelektualnogo diskursu veliki obsyagi torgivli abo blizkist do pervisnih svyashennih misc Ci miscya buli nacileni na rannih apostoliv yaki viznali neobhidnist gumanitarnih zusil u cih velikih miskih centrah i pragnuli zaluchiti yakomoga bilshe lyudej do cerkvi take zhittya rozglyadalosya yak forma zvilnennya vid dekadentskogo sposobu zhittya sho propaguvavsya vprodovzh usogo zhittya Shidna ta Zahidna Rimski imperiyi U miru togo yak cerkva zbilshuvalas u rozmirah protyagom stolit logistichna dinamika funkcionuvannya takih velikih utvoren zminyuvalas patriarhi mitropoliti arhimandriti abati ta igumeni usi pidnimalisya shob ohopiti pevni punkti upravlinnya U rezultati posilenogo rozkrittya ta populyarnosti filosofskih shkil grekiv greko rimskogo suspilstva ta osviti sinodi ta radi buli zmusheni zaluchati taki shkoli yaki pragnuli prijnyati movu ta privid hristiyanskoyi viri shob zdobuti potuzhnist ta populyarnist dlya vlasnoyi politichnoyi ta kulturnoyi ekspansiyi Yak rezultat vselenski sobori buli provedeni shob sprobuvati vidnoviti solidarnist vikoristovuyuchi silu viddalenih pravovirnih svidkiv shob pom yakshiti intensivnij miscevij vpliv pevnih filosofskih shkil u pevnij oblasti Hocha spochatku vin mav na meti sluzhiti vnutrishnoyu perevirkoyu ta rivnovagoyu dlya zahistu dogmatiki rozroblenoyi ta rozpovsyudzhenoyi apostolami do riznih cerkov proti defektnoyi miscevoyi dogmatiki chasom cerkva znahodila svoyih yepiskopiv ta imperatoriv yaki stavali zhertvami miscevih konvencij U ci najvazhlivishi momenti istoriyi cerkvi vona viyavilasya zdatnoyu vidbudovuvatisya na osnovi viri oskilki yiyi zberigali i pidtrimuvali monastirski gromadi yaki isnuvali ne pokladayuchis na spilnotu derzhavi chi populyarnu kulturu i yak pravilo ne zaznavali zmin materializmom ta ritorikoyu yaki chasto dominuvali ta zagrozhuvali cilisnosti ta stabilnosti cerkov U comu sensi meta soboriv ne polyagala v rozshirenni chi pidzhivlenni populyarnoyi potrebi v bilsh chitkij abo vidpovidnij kartini pervisnogo apostolskogo vchennya Navpaki bogoslovi vistupali dlya virishennya pitan zovnishnih shkil mislennya yaki bazhali spotvoriti prostotu ta nejtralnist apostolskogo vchennya zaradi osobistoyi chi politichnoyi vigodi Poslidovnist shidnoyi pravoslavnoyi viri cilkom zalezhit vid svyatoyi tradiciyi prijnyatogo korpusu viruvan rishen ratifikovanih otcyami semi Vselenskih soboriv i ce robitsya lishe na pochatku poslidovnogo soboru shob naslidki rishennya poperednogo soboru mozhut buti perevireni ta perevireni yak konceptualno obgruntovani tak i pragmatichno zdijsnenni ta korisni dlya cerkvi v cilomu BogosluzhinnyaDokladnishe Vizantijskij obryad Pravoslavne bogosluzhinnya ta Pravoslav ya zahidnogo obryadu Cerkovnij kalendar Dokladnishe Pravoslavnij liturgijnij kalendarFreska Vasiliya Velikogo v cerkvi svyatoyi Sofiyi Ohrid Svyatij pokazanij yak osvyachuye Dari pid chas Bozhestvennoyi Liturgiyi yaka nosit jogo im ya Dev yat avtokefalnih pravoslavnih cerkov dotrimuyetsya novoyulianskogo kalendarya a inshi sim yulianskogo kalendarya Avtonomna cerkva Finlyandiyi Vselenskogo patriarhatu vikoristovuyut grigorianskij kalendar Bagato cerkovnih tradicij vklyuchayuchi grafiki bogosluzhin svyat ta postiv strukturovani cerkovnim kalendarem yakij zabezpechuye suvoro dotrimuyetsya zmishanij nabir cikliv riznoyi trivalosti Fiksovanij richnij cikl pochinayetsya 1 veresnya i vstanovlyuye chas dlya vsih richnih obryadiv viznachenih za datoyu napriklad Rizdvom Richnij pashalnij cikl vstanovlyuyetsya shodo riznoyi dati Pashi kozhnogo roku i vplivaye na chas takih obryadiv yak sama Pasha Velikij pist Strasnij tizhden ta svyata Voznesinnya i P yatidesyatnici Menshi cikli takozh pracyuyut v pari z richnimi Tizhnevij cikl dniv peredbachaye konkretnu spryamovanist kozhnogo dnya na dodatok do inshih yaki mozhna sposterigati Ikona sv Vasilij Velikij livoruch ta Ivan Zolotoust pripisuvani avtoram dvoh najbilsh chasto vikoristovuvanih shidnih pravoslavnih bozhestvennih liturgij bl 1150 mozayika v Palatinskij kaplici Palermo Cerkovni sluzhbi Bogosluzhinnya u cerkvi povinni vidbuvatisya shodnya sliduyuchi zhorstkomu ale zminnomu richnomu rozkladu tobto chastini bogosluzhinnya zalishayutsya odnakovimi ale rizni detali zminyuyutsya vidpovidno do dnya roku Sluzhbi zdijsnyuyutsya u hrami i peredbachayut uchast yak svyashennosluzhiteliv tak i viruyuchih Bogosluzhinnya ne mozhe buti provedene odniyeyu lyudinoyu obov yazkovo povinen buti prisutnij she htos Zazvichaj usi sluzhbi v povnomu obsyazi provodyatsya lishe v monastiryah ta katedralnih soborah a v parafiyalnih cerkvah zdijsnyuyutsya lishe subotni ta nedilni bogosluzhinnya a takozh golovni svyata Na deyaki veliki pravoslavni svyata i vidpovidno do deyakih tradicij shonedili sluzhitsya Vsenoshna Agripnia sho provoditsya z vechora u den svyata do nastupnogo ranku Cherez svij svyatkovij harakter vona zazvichaj zavershuyetsya svyatkovoyu trapezoyu dlya usih hto brav uchast Bogosluzhinnya osoblivo Bozhestvenna Liturgiya mozhut buti zdijsneni lishe odin raz na den na odnomu vivtari deyaki hrami mayut kilka vivtariv abi mati mozhlivist provoditi bilshe bogosluzhin Kozhen svyashennik mozhe provoditi liturgiyu lishe raz na den Za davnoyu yevrejskoyu tradiciyeyu liturgichnij den rozpochinayetsya na zahodi soncya Tradicijnij dennij cikl bogosluzhin nastupnij Vechirnya provoditsya vvecheri na pochatku liturgichnogo dnya pislya vechirnoyi sluzhbi do chasu dlya snu Polunoshnicya sluzhitsya opivnochi zazvichaj lishe u monastiryah Utrenya persha rankova sluzhba zazvichaj rozpochinayetsya pislya shodu soncya Chasi Pershij Tretij Shostij ta Dev yatij provodyatsya u vidpovidni godini za yevrejskim podilom dnya abo yak dopovnennya do inshih sluzhb V ostannomu vipadku pershij chas spivayetsya naperedodni utreni tretij ta shostij pered liturgiyeyu a dev yatij pered vechirneyu Dennij cikl bogosluzhin zadumuvavsya yak odnochasno osvyachennya chasu gr hronos ta vihid do vichnosti gr kajros Vin skladayetsya z velikoyi kilkosti chitan Psaltirya z vstupnimi molitvami troparyami ta inshimi molitvami i pisnespivami Psalmi roztashovuyutsya tak shob uves Psaltir prochituvavsya shotizhnya a protyagom Velikogo Postu dvichi za tizhden Bozhestvenna Liturgiya ce svyatkuvannya yevharistiyi prichastya Vona zazvichaj provoditsya mizh Shostim ta Dev yatim chasom ale ne vvazhayetsya chastinoyu dobovogo ciklu sluzhb oskilki vidbuvayetsya za mezhami zvichajnogo chasu Bozhestvenna Liturgiya ne povinna svyatkuvatis z ponedilka do p yatnici pershogo tizhnya Velikogo Postu cherez radisnij i vdyachnij harakter liturgiyi U deyakih miscyah liturgiya takozh ne svyatkuyetsya u budni pid chas postu Posileni molitvi ta chaste prijnyattya prichastya vvazhayetsya osoblivo korisnim u chas Velikogo postu tomu shoseredi i shop yatnici protyagom cogo periodu vidpralyayetsya Liturgiya Naperedosvyachenih Dariv Ce vrochista Vsenoshna poyednana z rozpodilennyam elementiv yevharistiyi osvyachenih ta zberezhenih poperednoyi nedili Pisnespivi Spivayuchi na klirosi v cerkvi Svyatogo Georgiya Konstantinopolskij Patriarhat Pravoslavni sluzhbi majzhe cilkom spivayutsya Sluzhbi skladayutsya z dialogu mizh klirom ta lyudmi yakih chasto predstavlyaye hor abo chitec U oboh vipadkah tekst prospivuyetsya abo prochituyetsya za pevnoyu muzichnoyu formoyu Majzhe nichogo ne chitayetsya zvichajnim rozmovnim golosom za vinyatkom zhitiya yaksho take vhodit u sluzhbu Cerkva rozvinula visim ladiv abo toniv Oktoyih sho zvutsya glasami Vidpovidno do nih i provodyatsya pisnespivi u zalezhnosti vid chasu roku svyatkovih dniv chi inshih vimog Tipikonu Isnuyut chislenni versiyi ta stili sho ye tradicijnimi ta prijnyatnimi Voni silno vidriznyayutsya u cerkvah riznih kultur Ye zvichnim zokrema u Spoluchenih Shtatah koli hor vivchaye bagato riznih stiliv ta zmishuye yih spivayuchi yakus chastinu greckoyu potim anglijskoyu potim cerkovnoslov yanskoyu tosho Ladan Rosijskij pravoslavnij dyak i svyashennik Yak chastina spadshini sho nadijshla z yudejskogo korinnya ladan vikoristovuyetsya protyagom usih sluzhb u Pravoslavnij cerkvi Vin ye propoziciyeyu pokloninnya Bogu yak ce robilos u Pershomu ta Drugomu Yerusalimskomu hrami Vihid glava 30 Tradicijno osnovoyu ladanu ye smola ladanu ale inodi vikoristovuyetsya i smola yalini Smola zazvichaj zmishuyetsya z riznimi roslinnimi efirnimi oliyami sho nadayut yij priyemnogo zapahu Ladan simvolizuye molitvi svyatih sho pidnosyatsya do Boga Psalmi 141 2 Odkrovennya 5 8 Ladan gorit u pishno prikrashenomu i chasto pozolochenomu kadili yake visit na troh lancyuzhkah sho predstavlyayut Svyatu Trijcyu U greckij tradiciyi na cih lancyuzhkah pidvisheni 12 dzvonikiv sho simvolizuyut dvanadcyatoh apostoliv Kadilo vikoristovuyetsya gojdayetsya v boki i vpered svyashennikom chi diyakonom dlya kadinnya pered usima chotirma storonami vivtarya Svyatimi Darami svyashennosluzhitelyami ikonami zibrannyam viruyuchih ta u hrami v cilomu Pist Kilkist pisnih dniv zminyuyetsya shoroku ale zagalom pravoslavni hristiyani provodyat trohi bilshe piv roku u postu riznogo rivnya strogosti Isnuyut duhovni simvolichni i navit suto praktichni prichini dlya postu Pislya grihopadinnya lyudstvo otrimalo plotsku prirodu tobto stalo pidlyagati pristrastyam Za dopomogoyu postu pravoslavni hristiyani namagayutsya povernuti stosunki lyubovi ta pokirnist Bogu sho mali Adam i Yeva u rayu shlyahom priborkannya svoyeyi movi Jn 3 5 6 spovidannya grihiv utrimannya v yizhi molitvi i milostini Pist ye vpravoyu u samozrechenni ta hristiyanskij pokirnosti sho dopomagaye viruyuchomu zvilnitisya vid pristrastej yaki suchasni lyudi zvut zgubnimi zvichkami vihovati svoyu silu voli ta samokontrol Ce chasto ne duzhe intensivni i slabko pomitni zgubni zvichki u pristrasti do yizhi telebachennya chi inshih nespokijnih rozvag do seksu do inshih vsepoglinayuchih poshukiv zadovolennya i nasolodi yaki ye najbilsh pomitnimi pereshkodami dlya lyudini sho pragne yednannya z Bogom Pid chas duhovnoyi borotbi askezi viruyuchij usvidomlyuye svoyu slabkist i shilnist do griha pochatkovij etap dlya shirogo pokayannya Usi pravoslavni hristiyani namagayutsya postuvati protyagom viznachenih cerkvoyu strokiv Voni ne sprijmayut pist yak trudnoshi i viprobuvannya a navpaki yak perevagu i radist Pravoslavne vchennya viznachaye yak chas tak i strogist postu sho vvazhayetsya minimumom dlya kozhnogo chlena cerkvi Dlya bilshoyi askezi ohochi mozhut vzagali utrimuvatis vid yizhi protyagom korotkogo periodu chasu Povnij tridennij pist na pochatku ta v kinci postovogo periodu ne ye nezvichnim i dehto povnistyu postuye navit protyagom trivalishogo chasu ale zazvichaj take praktikuyetsya lishe u monastiryah Vtim isnuyut obstavini koli za fiziologichnoyi neobhidnosti dopuskayetsya zvilnennya vid postu chi jogo poslablennya dlya vagitnih i nemichnih dlya ditej i starih lyudej dlya tih hto ne mozhe kontrolyuvati svoye harchuvannya soldati uv yazneni Pravilnij pist nikoli ne zavdaye shkodi zdorov yu a lishe trenuye i osvyachuye tilo Rim 6 12 Rim 8 5 8 1 Kor 6 12 20 1 Kor 9 27 tosho ta bere pid kontrol plot tobto tu chastinu osobistosti sho shilna do zgubnih pristrastej Zazvichaj pist oznachaye utrimannya vid m yasa ta m yasnih produktiv yayec molochnih produktiv ribi roslinnoyi oliyi ta vina Vino ta oliya i ridshe riba u bagatoh vipadkah pid chas postu dozvolyayutsya ale m yasni i molochni produkti zavzhdi zaboroneni Podruzhni pari takozh utrimuyutsya vid seksualnih stosunkiv pid chas postu natomist voni mayut prisvyachuvati sebe molitvi 1 Kor 7 5 Chas i tip postiv zagalnij dlya vsih pravoslavnih hristiyan Periodi postu ye chastinami cerkovnogo kalendarya a tipi postiv vstanovleni svyatimi kanonami pravilami ta svyashennoyu tradiciyeyu Ye chotiri osnovnih periodi postu protyagom roku Rizdvyanij pist advent zimovij pist sho trivaye 40 dniv pered Rizdvom Isusa Hrista sho pochinayetsya 15 listopada i trivaye do 24 grudnya Cej pist staye strogishim pislya 20 grudnya a svyatij vechir 24 grudnya ye dnem najstrogishogo postu Velikij pist sho skladayetsya z shesti tizhniv 40 dniv i pereduye Verbnij nedili ta Strasnomu tizhnyu yaki pereduyut Passi Velikodnyu Petriv pist Apostolskij pist dovzhina yakogo zminyuyetsya z 0 do 4 tizhniv Vin pochinayetsya u ponedilok pislya nedili Vsih svyatih persha nedilya pislya P yatidesyatnici i prodovzhuyetsya do svyata svyatih apostoliv Petra i Pavla 29 chervnya Uspinskij pist trivaye dva tizhni z 1 do 14 serpnya i pereduye svyatu Uspinnya Bogorodici Milostinya Milostineyu zvetsya kozhna dobrochinna diya koli materialni rechi groshi yizha odyag tosho dayutsya tim hto yih potrebuye Poryad z molitvoyu i postom milostinya ye odniyeyu z osnov osobistoyi duhovnoyi praktiki u pravoslavnij tradiciyi Milostinya osoblivo vazhliva protyagom periodu postu koli pravoslavnij viruyuchij spodivayetsya podilitis svoyimi groshovimi zaoshadzhennyami u rezultati zmenshennya vitrat pid chas postu z timi hto potrebuye materialnoyi dopomogi Yak i u vipadku postu hvalinnya svoyeyu dobrochinnistyu vvazhayetsya nadzvichajno ogidnim vchinkom abo j grihom TradiciyiChernectvo Chernec u Vatopedskomu monastiri Gora Atos Dokladnishe Stupeni pravoslavnogo chernectva Vid usih pravoslavnih hristiyan ochikuyetsya uchast u pevnij asketichnij roboti yak vidpovid na zapovid Hrista prihod ta j idi vslid za Mnoyu uzyavshi hresta Mark 10 21 Otzhe usi poklikani nasliduvati tim chi inshim sposobom samogo Hrista yakij vidmovivsya vid sebe na shlyahu dobrovilnoyi samopozhertvi sho obrazno peredayetsya cherez visliv nesti hrest Vtim vid miryan ne ochikuyetsya zhittya u krajnomu asketizmi oskilki ce majzhe nemozhlivo u svitskomu zhitti Ti hto bazhayut cogo viddalyayutsya vid svitu i zhivut yak monahi chenci ta chernici Oskilki asketizm vikoristovuye zbroyu molitvi i postu u duhovnij vijni proti vlasnih pristrastej chernectvo zajmaye vkraj osoblive i vazhlive misce u cerkvi Cej sposib zhittya zazvichaj rozglyadayetsya yak nepoyednuvanij z bud yakim vidom svitskoyi aktivnosti navit takimi sho vvazhayutsya dobrochesnimi Socialna robota vikladannya ta podibne yak pravilo pokladayetsya lishe na miryan U Pravoslav yi poshirenij takozh poglyad sho chernectvo i zhittya v miru rozriznyayutsya lishe odnim nayavnistyu chi vidsutnistyu shlyubu Pri comu riznicya u cih dvoh shlyahah ye ne moralnoyu chi duhovnoyu a suto praktichnoyu tobto kozhen mozhe obrati toj shlyah do yakogo maye bilshu shilnist Vimogi zh odnakovi i do miryan i do chenciv oskilki ideal Hrista yakij neobhidno nasliduvati odin Chernecha shima yaku nosyat okremi monahi Isnuye tri osnovni tipi chernectva Ti hto zhivut u monastiryah za zvichajnim ustavom ye kenobitnimi sho zhivut spilno Kozhen monastir mozhe skladati svij vlasnij ustav U Pravoslav yi ne isnuye religijnih ordeniv lishe okremi shanovani chernechi centri yak Svyata Gora Atos abo Optina pustin mayut shirokij vpliv Eremitni samitni chenci abo vidlyudniki zatvorniki pustelniki zhivut okremo Voni zazvichaj vidnosyatsya do yakogos velikogo monastirya ale zhivut u samotnosti na pevnij vidstani vid golovnoyi obshini Inodi monastiri doglyadayut za yihnimi fizichnimi potrebami namagayuchis turbuvati yih yakomoga menshe Voni zazvichaj zhivut u bilsh ekstremalnih umovah i praktikuyut osoblivo suvorij asketizm Shob stati samitnikom dlya chencya chi chernici ye obov yazkovim pidtverditi svoyu duhovnu gotovnist dlya cogo pered svoyim duhovnim kerivnictvom Isnuye takozh promizhnij tip napiv samitnickih obshin abo skitiv de odin abo kilka chenciv zhivut okremo ale poblizu odin odnogo zbirayuchis spilno lishe u hrami na bogosluzhinnya Monastir svyatoyi Katerini VI stolittya Sinajskij pivostriv Yegipet Duhovna proniklivist sho dosyagayetsya zavdyaki asketichnij praci nadaye chernectvu perevagu u misionerskij roboti Yepiskopi zazvichaj tezh obirayutsya sered chenciv Bagato pravoslavnih seminarij prikripleni do monastiriv poyednuyuchi naukovu pidgotovku do rukopolozhennya z uchastyu u duhovnomu zhitti obshini Chenci yaki rukopokladayutsya u svyashenniki nazivayutsya iyeromonahami svyashennik monah Chenci yaki rukopokladayutsya u diyakoni zvutsya iyerodiyakonami diyakon monah Ne vsi monahi zhivut u monastiryah deyaki iyeromonahi sluzhat svyashennikami na parafiyah Kulturni osoblivosti desho vidriznyayutsya u riznih regionah ale zvernennya otec ye korektnim vidnosno postrizhenih u chernectvo todi yak do noviciyiv poslushnikiv zvertayutsya brat Vidpovidno mati matushka ce pravilne zvertannya do postrizhenoyi u chernectvo a sestra do poslushnici Chernici zhivut takim zhe samim asketichnim zhittyam yak i chenci Ikoni j simvoli IX Isus Hristos monograma iz sarkofaga IV stolittya z Konstantinopolya Simvol Hrizmi katakombi San Kallisto Rim Vse u Shidnij pravoslavnij cerkvi maye cil i znachennya sho vidkrivayut Bozhe odkrovennya lyudini Na fasadi abo na shidnomu kinci cerkvi znahoditsya pidnyatij dag iz pokritoyu ikonami shirmoyu abo stinoyu ikonostasom abo templonom sho vidokremlyuyut nef vid svyatini U centri ciyeyi stini znahoditsya vhid do vivtarya vidomogo yak Korolivski dveri cherez yakij mozhe prohoditi lishe duhovenstvo Na perednij chastini ikonostasa ye prava i liva bichni dveri na odnij zobrazheni arhangel Mihayil a na drugij Gavriyil Hlopci svyashenniki ta vivtari vhodyat i vihodyat cherez ci dveri pid chas vidpovidnih chastin Bozhestvennoyi Liturgiyi Vidrazu pravoruch vid golovnih vorit vi zavzhdi znajdete ikonu Isusa Hrista zliva ikonu Bogorodici Bogorodici Inshi ikoni zobrazheni na ikonostasi svyatij Ivan Predtecha ta svyatij na chest yakogo nazvana cerkva Pered ikonostasom znahoditsya yepiskopske krislo pochesne misce de pid chas vidviduvannya cerkvi chasto bude siditi priyizhdzhij yepiskop abo mitropolit Pravoslavnij svyashennik stoyachi bilya vivtarya pid chas Bozhestvennoyi liturgiyi zvernenij oblichchyam do vivtarya yak pravilo na shid i nalezhnim chinom vede svoyu gromadu todi yak voni razom zdijsnyuyut mistichnu zhertvu i molyatsya Bogovi Svyatinya mistit Svyatij vivtar sho predstavlyaye misce de pravoslavni hristiyani viryat sho Hristos narodivsya vid Divi Mariyi rozp yatij pid Pontiyem Pilatom pokladenij u grobnicyu zijshov u peklo voskres iz mertvih na tretij den voznissya na nebo i povernetsya znovu pri jogo drugomu prihodi Okremo stoyachij hrest sho nese tilo Hrista mozhe stoyati za vivtarem Na vivtari polotnyane pokrivalo velika kniga sho mistit chitannya Yevangeliya sho vikonuyutsya pid chas bogosluzhin kovcheg sho mistit osvyacheni bozhestvenni dari hlib i vino rozdani diyakonom abo svyashennikom tim hto ne mozhe prijti do cerkvi shob prijnyati yih i kilka bili svichki z bdzholinogo vosku Ikoni Dokladnishe Ikonopis Ikona Svyatoyi Trijci Andriya Rublova Termin ikona pohodit z dav gr eἰkwn i oznachaye obraz Ikoni peredayut informaciyu pro zobrazhenu osobu abo podiyu vistupayuchi takim chinom Svyatim Pismom dlya nepismennih Chasto govoritsya i pro bogoslov ya ikoni oskilki ikoni nesut takozh pevnij teologichnij zmist rozkrivayuchi pravoslavne virovchennya U tradicijnij vizantijskij stilistici ikonopisu tak zvanij kanonichnij tobto vidpovidnij starodavnim ustalenim pravilam kanonam za tradicijnimi cerkovnimi zrazkami lyudi j podiyi zobrazhuyutsya z poglyadu vichnosti rozkrivayuchi za dopomogoyu istorichno rozvinutoyi simvoliki yihnyu duhovnu j vichnu prirodu Comu pevnoyu miroyu spriyayut tak zvana zolote tlo na yakomu chasto pishetsya ikona i yake simvolizuye Carstvo Nebesne spovnene Bozhestvennogo svitla kompozicijni pravila tosho Z XVII stolittya tradicijna serednovichna stilistika v pravoslavnomu ikonopisu pochinaye vitisnyatisya tak zvanoyu akademichnoyu pid vplivom zahidnoyevropejskogo religijnogo zhivopisu de takij perehid vidbuvsya stolittyami ranishe Osoblivo silnih vpliviv zaznav ukrayinskij ikonopis sho vplinuv u svoyu chergu na rosijsku ikonu sinodalnoyi dobi Greckij ikonopis takozh zaznav vpliviv zahidnogo romantichnogo mistectva U cej period religijnij zhivopis maksimalno nablizhayetsya do svitskogo dolayuchi istorichno stvorenij rozriv Podibni ikoni nazivayutsya zhivopisnimi abo akademichnimi ikonami Inkoli voni kritikuyutsya pravoslavnimi bogoslovami ta ikonopiscyami ale ce ne maye zhodnih pidstav u dogmati pro ikonoshanuvannya Z pochatku XX stolittya v zahidnomu sviti vinikaye interes do tradicijnoyi pravoslavnoyi ikoni sho stimulyuvalo povernennya do yiyi tradicij u Pravoslavnij cerkvi Religijna skulptura yak vid cerkovnogo mistectva u Pravoslav yi ne poshirena ale vsuperech pomilkovij dumci ne zaboronena U Vizantijskij period buli populyarni relyefi zvidtodi takozh pohodit tradiciya ogortati napisani ikoni sribnoyu abo zolotoyu rizoyu zadlya zberezhennya obrazu Rizi zazvichaj zalishayut lishe zobrazhennya oblichchya ta ruk svyatih vkrivayuchi usyu inshu poverhnyu ikoni V ukrayinskij tradiciyi elementi skulpturi predstavleni desho shirshe nizh u suchasnij balkanskij Napriklad ikonostasi neridko uvinchuyutsya skulpturami chi ploshinnimi figurami Golgofi todi yak u greckih i pivdennoslov yanskih cerkvah ce yak pravilo hrest z zhivopisnim zobrazhennyam Rozp yattya ta ikoni Bogorodici j apostola Ioana na okremih doshkah sho trimayutsya na relyefnih figurah drakoniv tobto skulpturi vidvoditsya suto dekorativne znachennya vidmezhovane vid sakralnogo ikonopisu V Rosiyi isnuvala tradiciya narodnoyi derev yanoyi skulpturi obrazi Hristovih strastej svyatih tosho vikoristannya yakoyi v cerkvah odnak bulo zaboronene u Sinodalnij period v XVIII stolitti vodnochas z poshirennyam skulpturnih elementiv u barokovih ta ampirnih ikonostasah Deyaki staroobryadci bezpopivci viznayut navpaki lishe relyefni rizbyarni ikoni vidkidayuchi farbovani Ikoni ne viznachayutsya Pravoslav yam yak idoli abo ob yekti pokloninnya Principi yihnogo vikoristannya buli chitko viznacheni na Somomu Vselenskomu sobori Vipravdannya yihnogo vzhivannya obgruntovuyetsya tak doki Gospod Isus Hristos ne prijnyav lyudske tilo zhodnogo materialnogo vidobrazhennya Boga ne moglo buti oskilki Vin buv nepiznavanij Koli Hristos stav lyudinoyu jogo vzhe mozhna bulo zobrazhati I oskilki Vin buv Bogom cilkom vipravdano stvoryuvati obraz Bozhogo Vtilennya Prote shanuvannya ikon ye ne shanuvannyam dereva chi farbi Ce shanuvannya togo sho zobrazheno Vidomij visliv svyatogo Vasiliya Velikogo sho shanuvannya obrazu perehodit na yiyi pershoobraz tobto adresovane jomu a ne samomu zobrazhennyu skazanij yim pro ceremonialne zobrazhennya carya uvijshov do tekstu dogmata pro ikonoshanuvannya na protivagu tezi nibito obraz povinen mati ontologichnij zv yazok z pershoobrazom yakoyu obgruntovuvalosya yak pokloninnya idolam tak i zaperechennya mozhlivosti zobrazhennya Bogolyudini ikonoborcyami Ikoni roztashovuyutsya useredini cerkov j inodi povnistyu vkrivayut inter yer Vdoma pravoslavni zazvichaj mayut misce de roztashovuyutsya ikoni dlya simejnih molitov Ikoni chasto osvichuyutsya svichkoyu abo lampadoyu Nadayetsya perevaga bdzholinomu vosku dlya svichok ta roslinnoyi oliyi dlya lampad oskilki ce prirodni materiali yaki yasno goryat Okrim praktichnoyi cili osvititi ikoni u zazvichaj temnij cerkvi svichki ta lampadi simvolizuyut Svitlo dlya Svitu yakim ye Hristos Isnuye bagato istorij pro chudotvorni ikoni yaki peresuvalis govorili plakali stikali krov yu abo mirom Vvazhayetsya sho podibne traplyayetsya dlya ukriplennya viri lyudej ta dlya poperedzhennya pro yakis podiyi Deyaki chudotvorni ikoni chiya slava trimayetsya dovgij chas ye ob yektami palomnictva yak i miscya de voni zberigayutsya Yak svidchili pravoslavni bogoslovi ta svyati chudotvornist ikoni polyagaye ne v materiali z yakogo vona vigotovlena a v slavi svyatogo yakij na nij zobrazhenij Ikona za slovami o Pavla Florenskogo ye viknom u duhovnij svit i poyednana zi slavoyu togo kogo vona predstavlyaye Ikonostas Rumunskogo narodnogo soboru poryatunku IkonostasPravoslavnij ikonostas monastir m Isakcha Dokladnishe Ikonostas Ikonostas ce stina z ikon ta religijnih kartin sho viddilyaye nav golovnu chastinu hramu vid Svyataya Svyatih Ikonostasom takozh nazivayut peresuvnij nabir ikon u viglyadi stijki abo polic sho mozhe buti postavlenij u cerkvi abo vdoma dlya simejnih molitov Suchasnij ikonostas pohodit z vizantijskoyi hramovoyi peregorodki XI stolittya Rozvitok ikonostasu zavdyachuye isihazmu XIV stolittya ta talanovitim majstram po derevu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Pershij visokij p yatirivnevij ikonostas buv stvorenij Andriyem Rublovim u Volodimirskomu katedralnomu sobori u 1408 roci Hrest Zobrazhennya hresta v Shidnij pravoslavnij cerkvi chislenni i chasto duzhe ornamentovani ale jogo vikoristannya ne poshiryuyetsya na vsi pravoslavni tradiciyi Deyaki mayut osoblive znachennya Trihrestkovij hrest populyarnij u Rosiyi ta Bilorusi ale poshirenij u shidnomu pravoslavnomu sviti yaksho pobachiti pravoruch maye tri takti Jogo vitoki u rannovizantijskij cerkvi IV stolittya nashoyi eri Malenka verhnya poperechina yavlyaye soboyu znak togo sho Pontij Pilat pribiv nad golovoyu Hrista Na nomu chasto vkazuyetsya abreviatura INRI latinska sho oznachaye Isus iz Nazareta yevrejskij car abo INBI grecka Isus z Nazaretu yevrejskij car odnak jogo chasto zaminyuyut abo posilyuyut frazoyu Car Slavi shob vidpovisti na vislovlyuvannya Pilata tverdzhennyam Hrista Moye Carstvo ne vid cogo svitu Takozh ye nizhnya pohila planka yaka maye kilka poyasnen Dokazi svidchat sho dlya rozp yattya isnuvala nevelika derev yana takta shob stoyati na vazi u vipadku Isusa jogo nogi buli pribiti plich o plich do ciyeyi platformi po odnomu cvyahu shob prodovzhiti torturi hresta Pryami dokazi cogo v osnovnomu berutsya z dvoh dzherel a same Bibliyi shob zhertva shvidshe pomerla nogi buli zlamani tomu voni ne mogli vitrimati jogo vagi i vin zadihnuvsya ta ikonografiya vse rano zobrazhennya rozp yattya pokazuyut ce roztashuvannya a ne piznishe z nogami zverhu z odnim cvyahom Deyaki eksperti takozh vkazuvali na te sho pribiti cvyahami ruki tila rozp yatogo u sposib yakij chasto demonstruyetsya v suchasnomu svitskomu mistectvi ne vitrimaye vagi tila i prorvetsya Platforma dlya nig pozbavit cyu problemu Te sho nizhnya smuga pohilene maye dva poyasnennya predstavlyati cilkom spravzhnyu agoniyu yaku perezhiv Hristos na hresti i oznachati sho zlodij pravoruch vid Hrista vibrav pravilnij shlyah todi yak zlodij na livi ne zrobiv ce Inshi hresti pov yazani zi Shidnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu ce bilsh tradicijni odnohrestovi hresti okulirovani vizerunki greckij hrest latinskij hrest yerusalimskij hrest hrest patte keltski hresti kozackij hrest tosho Greckij hrest Latinskij hrest Keltskij hrest Serbskij hrest Moskovskij hrest Pravoslavnij hrest Makedonskij hrest Patriarshij hrest Yerusalimskij hrest Kozackij hrest Ilyustraciya tradicijnogo inter yeru pravoslavnoyi cerkvi Mistectvo ta arhitektura Dokladnishe Pravoslavnij hram arhitektura Inter yer soboru Agios Minas Iraklion Budivlya cerkvi maye bagato simvolichnih znachen mabut najdavnishoyu ta najviznachnishoyu ye koncepciya sho cerkva ce Kovcheg yak u Noya v yakomu svit ryatuyetsya vid potoku spokus tomu bilshist pravoslavnih cerkov mayut pryamokutnij dizajn Insha populyarna konfiguraciya osoblivo dlya cerkov z velikimi horami ce hrestopodibna abo hrestopodibna forma abo te sho nazivayetsya greckim hrestom Arhitekturni vizerunki riznyatsya za formoyu ta skladnistyu kaplici inodi dodayutsya navkolo golovnoyi cerkvi abo potrijni vivtari ale zagalom simvolichne planuvannya cerkvi zalishayetsya nezminnim Kozhna cerkva stvorena z viznachenoyu kvalifikaciyeyu na osnovi togo sho skazali apostoli v Bibliyi Ci kvalifikaciyi vklyuchayut naskilki velikij povinen buti hram Budivlya cerkvi podilena na tri osnovni chastini narteks tambur nef i svyatilishe takozh zvane vivtarem abo svyatim miscem Narteks ce misce de tradicijno prosili katehumeniv ta vidviduvachiv yaki ne ye pravoslavnimi pid chas bogosluzhin Vin vidokremlenij vid navi Carskimi vorotami Po obidva boki vid cih vorit stoyat pidstavki dlya svichok menaliyi sho predstavlyayut vognyani stovpi sho jshli pered yevrejskim narodom sho ryatuvavsya vid Yegiptu Nef ce misce de pid chas bogosluzhin stoyit bilsha chastina zboru Tradicijno choloviki stoyat pravoruch a zhinki livoruch Ce z ryadu prichin Vrahovuyuchi simejnu odinicyu minulih stolit cholovik buv dominuyuchim takim chinom stoyachi na odnakovij vidstani vid vivtarya nagoloshuyetsya na rivnosti Ideya podilu statej bula uspadkovana vid yevrejskoyi tradiciyi robiti ce v sinagogah Podil statej takozh sliduvalo praktici horiv v yakih rizni rivni golosu rozmishuyutsya v grupah dlya spriyannya garmoniyi Zagalom choloviki ta zhinki odyagayutsya shanoblivo yak pravilo odyagayuchi najkrashu nedilyu dlya vhodu do cerkvi Chasto zhinki pokrivayut golovu yak ce nakazav Pavlo 1 Kor 11 13 Diti vvazhayutsya povnopravnimi chlenami cerkvi i uvazhno i tiho stoyat pid chas bogosluzhin Chasto ye horova zona zboku abo v gorishi zzadu Na dodatok do horu speredu zavzhdi prisutnij spivec yakij povtoryuye vidpovidi ta gimni yaki ye chastinoyu Bozhestvennoyi liturgiyi yaku proponuye svyashennik U steli zazvichaj ye kupol iz ikonoyu Hrista zobrazhenoyu yak Volodar Vsesvitu Pantokrator Arhiyeparhialnij sobor Svyatoyi Trijci na verhnomu Ist Sajdi v Nyu Jorku ye najbilshoyu pravoslavnoyu hristiyanskoyu cerkvoyu v Zahidnij pivkuli Okrim ikon shidno pravoslavni cerkvi ta monastiri chasto prikrashayut freski ta mozayiki Miscevi zvichayi Oskolki keramichnih vaz na vulici pislya vikidannya z vikon susidnih budinkiv Tradiciya svyatoyi suboti na Korfu Shidna pravoslavna cerkva takozh maye bagato pov yazanih tradicij inodi yih nazivayut prosto zvichayami sumisnih z yiyi zhittyam ta funkciyami ale ne obov yazkovo nastilki tisno pov yazanih iz samoyu viroyu Zazvichaj voni ne rozglyadayutsya yak chastina svyatoyi tradiciyi hocha suvoroyi liniyi podilu ne provoditsya Poki pidtrimuyetsya sumisnist zagalna praktika chasto tyazhiye do dozvilnogo a ne do obmezhuvalnogo miscevij svyashennik abo yepiskop virishuye pitannya Bagato z cih zvichayiv ye miscevimi abo kulturnimi a deyaki navit ne osoblivo religijni ale skladayut chastinu stosunkiv cerkvi z lyudmi v toj chas i v tomu misci de vona isnuye Tam de zovnishni zvichayi vplivayut na taki cerkovni obryadi yak bogosluzhinnya pilnishe stezhat za ohoronoyu cilisnosti bogosluzhin ale vidpovidni miscevi vidminnosti vitayutsya i vidznachayutsya radisno Miscevi cerkovni zvichayi osoblivo bogosluzhbovi nazivayutsya vidminnostyami v tipici stili Miscevist takozh virazhayetsya v regionalnih terminah cerkovnoyi yurisdikciyi yaka chasto takozh provoditsya za nacionalnoyu liniyeyu Bagato pravoslavnih cerkov prijmayut nacionalnij titul napriklad albanski pravoslavni bolgarski pravoslavni antiohijski pravoslavni gruzinski pravoslavni greko pravoslavni chornogorski pravoslavni rumunski pravoslavni rosijski pravoslavni serbski pravoslavni ukrayinski pravoslavni tosho i cej titul mozhe viznachiti yakoyu vikoristovuyetsya na bogosluzhinnyah yaki yepiskopi ocholyuyut a za tipikoyu jdut konkretni zbori Na Blizkomu Shodi pravoslavnih hristiyan zazvichaj nazivayut pravoslavnimi romami rimskimi cherez yih istorichnij zv yazok zi Shidnoyu Rimskoyu Vizantijskoyu imperiyeyu Vidminnosti v praktichnij diyalnosti praktika yak pravilo neznachni vklyuchayuchi taki rechi yak poryadok spivu pevnogo naboru gimniv abo chas koli svyatkuyetsya pevna sluzhba Ale svyatkuvannya dniv svyatih miscevih svyatih chastishe vidznachayetsya u specialnih sluzhbah v mezhah pevnoyi miscevosti yak i deyaki nacionalni svyata taki yak Den nezalezhnosti Greciyi U Pivnichnij Americi svyatkuvannya Dnya Podyaki zbilshuyetsya Chleni cerkvi povnistyu ob yednani u viri ta svyashennih tayemnicyah z usima pravoslavnimi gromadami nezalezhno vid nacionalnosti ta misceznahodzhennya Zagalom pravoslavni hristiyani mogli podorozhuvati zemnoyu kuleyu ta vidchuvati znajomstvo z poslugami navit yaksho voni ne znali movi yakoyu koristuyutsya U Levanti hristiyanski pravoslavni sluzhbi ta identichnist chasto poyednuyut yak vizantijski grecki tak i korinni arabski ta aramejski tradiciyi Inshi pravoslavni gromadi mozhut identifikuvati sebe odnochasno z dvoma shidnimi pravoslavnimi cerkvami napriklad kavkazki greki ta pontijski greki v Rosiyi chasto ototozhnyuyutsya yak z Greckoyu pravoslavnoyu cerkvoyu tak i z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu v rezultati bagatovikovoyi asimilyaciyi ta shlyubnih vidnosin z etnichnimi rosiyanami ta inshimi hristiyanami pravoslavnimi gromadi perevazhno na pivdni Rosiyi Svyati tayinstvaZgidno z pravoslavnim bogoslov yam cil hristiyanskogo zhittya ce dosyagnennya mistichnogo yednannya lyudini z Bogom Yednannya rozumiyetsya odnochasno yak kolektivne ta individualne Sv Afanasij Aleksandrijskij pisav vidnosno Bogovtilennya sho Vin Isus stav lyudinoyu abi mi mogli stati bogom 8eopoih8ῶmen Use zhittya Cerkvi zoriyentovano abi zrobiti ce mozhlivim i polegshiti cej shlyah U Pravoslavnij cerkvi termini Tayinstvo chi Tayinstva stosuyutsya cogo procesu yednannya z Bogom Vvazhayetsya sho Bog mozhe zrobiti bud sho negajno i nevidimo takozh vvazhayetsya sho vin zazvichaj vikoristovuye materialni substanciyi yak poserednikiv dlya dosyagnennya lyudej Obmezhennya u comu zalezhit vid lyudej a ne vid Boga Materiya ne vvazhayetsya zlom u Pravoslav yi Voda oliya hlib vino tosho vse ce vikoristovuyetsya Bogom abi dopomogti lyudyam nablizitisya do nogo Yak cej proces vidbuvayetsya pid chas Tayinstva lyudskimi ponyattyami visloviti nemozhlivo vvazhaye Pravoslavna cerkva Hocha Tayinstva spovneni molitvami i simvolikoyu ale voni mayut realnu silu i tomu yihnye istinne znachennya ne mozhna zabuvati U Pravoslav yi vidilyayut sim osnovnih Tayinstv Prote ce chislo ne obmezhuyetsya tak suvoro yak v katolicizmi ta protestantskih grupah chasto do Tayinstv vidnosyat j deyaki inshi Osnovni Tayinstva ce Svyate Prichastya najpryamishe poyednannya z Bogom Hreshennya Miropomazannya Spovid Yeleosvyachennya Soboruvannya Shlyub ta Rukopolozhennya Svyashenstvo Zridka Tayinstvami nazivayut inshi svyashennodiyi ta obryadi postrizhennya u chenci pist rozdachu milostini tosho prote poshirenishoyu dlya nih ye nazva obryad Yevharistiya Yevharistijni elementi pidgotovleni do Bozhestvennoyi liturgiyi Yevharistiya Svyate Prichastya ce centr Pravoslavnogo hristiyanstva Na praktici ce vzhivannya Tila i Krovi Isusa Hrista poseredini Bozhestvennoyi Liturgiyi chlenami cerkvi Pravoslavni viryat sho hlib i vino diyeyu Svyatogo Duha stayut istinnim Tilom i Krov yu Isusa Hrista Pravoslavna cerkva nikoli tochno ne opisuvala yak same ce vidbuvayetsya i ne vdavalas u detali yak ce robili Rimsko katolicka i protestantski cerkvi Doktrina pro perehid substanciyi transubstantiation bula sformulovana vzhe pislya rozkolu katolickoyi ta pravoslavnoyi cerkov i Pravoslavni cerkvi nikoli oficijno ani prijmali yiyi ani zaperechuvali nadayuchi perevagu prostomu viznachennyu sho ce Tayinstvo Prichastya podayetsya lishe hreshenim miropomazanim pravoslavnim hristiyanam sho gotuvalis do nogo za dopomogoyu postu molitvi ta spovidi Svyashennik daye Dari osobi sho prichashayetsya lozhkoyu u vusta pryamo z chashi Nemovlyat i malih ditej dlya otrimannya Svyatogo Prichastya pidnosyat do chashi na rukah U Pravoslav yi isnuye konservativna tochka zoru sho chaste prichastya ye duhovno nebezpechnim oskilki prizvodit do braku blagogovinnya i pobozhnosti pered prijnyattyam najvazhlivishogo Tayinstva a ce mozhe zashkoditi dushi Prote bagato duhovnih nastavnikiv zahishayut chaste prichastya za umovi zberezhennya nalezhnoyi pidgotovki do nogo i duhovnoyi uvagi Chaste prijnyattya Dariv ye poshirenishim nini nizh protyagom kilkoh poperednih stolit Ce ye sproboyu vidroditi davnyu tradiciyu adzhe v rannij cerkvi viruyuchi prichashalis na kozhnij Liturgiyi de buli prisutni Hreshennya Pravoslavne hreshennya Hreshennya ce tayinstvo sho peretvoryuye staru grishnu lyudinu na novu i chistu Kolishnye zhittya zdijsneni grihi ta pomilki znikayut i dusha lyudini staye nemov chista doshka Cherez hreshennya lyudina priyednuyetsya do Tila Hristovogo staye chlenom Pravoslavnoyi cerkvi Protyagom sluzhbi voda blagoslovenna Hreshuvanogo povnistyu zanuryuyut u vodu trichi v im ya Svyatoyi Trijci Ce rozglyadayetsya yak smert staroyi vethoyi lyudini cherez uchast u rozp yatti ta pohovanni Hrista i vidrodzhennya do novogo zhittya u Hristi cherez uchast u jogo voskresinni U hreshenni lyudini dayetsya nove im ya Diti u pravoslavnih rodinah zazvichaj hrestyatsya nevdovzi pislya narodzhennya Odrazu pislya hreshennya yak dorosloyi osobi tak i ditini vidbuvayetsya tayinstvo miropomazannya ob yednane z hreshennyam u yedinu vidpravu Tayinstvo hreshennya zazvichaj vidpravlyayetsya yepiskopami i presviterami Prote u krajnih vipadkah nebezpeka dlya zhittya bud yakij chlen Pravoslavnoyi cerkvi mozhe zdijsniti hreshennya Yaksho osoba perezhive nebezpeku yiyi hreshennya dopovnyuyetsya miropomazannyam Popri pevni zmini yaki zaznala procedura hreshennya v istoriyi ta riznih pomisnih cerkvah yiyi kistyak zberigayetsya zi starodavnih chasiv Sv Kiril Yerusalimskij pom 386 u svoyij Propovidi na Tayinstvo Hreshennya opisuye praktichno taku zh sluzhbu yaka maye misce u Pravoslav yi nini Miropomazannya Miropomazannya Miropomazannya sho zvetsya takozh konfirmaciya ce tayinstvo u yakomu hreshenij osobi nadayetsya dar Svyatogo Duha cherez pomazannya Svyatim Mirom Zazvichaj miropomazannya zdijsnyuyetsya odrazu pislya hreshennya yak chastina odniyeyi sluzhbi ale vono takozh zastosovuyetsya dlya prijnyattya nazad kolishnih chleniv Pravoslavnoyi cerkvi Takim chinom yak hreshennya ye uchastyu lyudini u smerti i voskresinni Hrista miropomazannya ye uchastyu lyudini u shodzhenni Svyatogo Duha v den P yatidesyatnici Hreshenij i miropomazanij pravoslavnij hristiyanin ye povnocinnim chlenom cerkvi i mozhe prijmati Yevharistiyu nezalezhno vid svogo viku Svyate Miro mozhe prigotuvati bud yakij yepiskop u bud yakij chas ale zvichno vono gotuyetsya lishe raz na rik Yak pravilo todi koli sinod chi sobor yepiskopiv zbirayetsya na shorichne zasidannya Deyaki avtokefalni cerkvi otrimuyut svoye Miro vid inshih Miropomazannya u davninu zaminyuvalos pokladannyam ruk sho opisano v Novomu Zapoviti Spovid Spovid Pravoslavni hristiyani sho vchinili grihi ale rozkayuyutsya v nih i bazhayut primiritis z Bogom ta vidnoviti chistotu svogo pervisnogo hreshennya ziznayutsya spovidayutsya u svoyih grihah Bogu u prisutnosti duhovnogo nastavnika kotrij nadaye poradi i spryamovuye lyudinu shob dopomogti yij poboroti grih Parafiyalni svyashenniki zazvichaj vikonuyut funkciyi duhovnih nastavnikiv duhivnikiv ale takim nastavnikom mozhe buti bud hto yak cholovik tak i zhinka za nayavnosti blagoslovennya yepiskopa na prijmannya spovidi Duhivniki obirayutsya virnimi duzhe oberezhno oskilki raz obravshi duhivnika jogo ne prijnyato zminyuvati Pislya ziznannya u grihah vgolos spovidi svyashennik chitaye nad lyudinoyu sho shiro pokayalas molitvu yaka zvilnyaye yiyi vid grihiv Grih ne rozglyadayetsya Pravoslav yam yak plyama na dushi yaku slid ochistiti abo yak porushennya zakonu sho maye buti vipravlene karalnim virokom Grih sprijmayetsya yak pomilka sho zroblena osobististyu sho ye slushnoyu nagodoyu dlya duhovnogo rostu i rozvitku Nakladannya epitimiyi pokarannya yaksho duhovnij nastavnik vvazhaye yiyi neobhidnoyu nikoli ne buvaye formalnim a povinne buti spryamovanim do lyudini z urahuvannyam yiyi osobistoyi problemi spriyati glibshomu rozuminnyu vchinenoyi pomilki i shlyahiv yiyi podolannya Hoch ce zvuchit suvoro ale v Pravoslav yi shiroko poshirene timchasove Vimagayetsya duzhe visokij riven dushevnoyi chistoti dlya zdijsnennya Prichastya tomu tyazhki grihi roblyat neobhidnim dlya osobistosti utrimatis vid nogo na pevnij chas Spovid ta pokayannya ye obov yazkovimi abi lyudina pidnyalas do prijnyatnogo dlya Yevharistiyi duhovnogo rivnya hocha cilkovito dostojnim ne mozhe buti nihto Oskilki povnocinne chlenstvo u cerkvi nadane dityam navit dlya malih ditej spovid ne ye ridkistyu Vona lishe povinna vrahovuvati sho yihnya vina nabagato nizhcha nizh u starshih ditej hocha yihnya zdatnist do duhovnogo rostu ne mensha V Ukrayinskij pravoslavnij cerkvi okrim okremih vipadkiv ne prijnyata spovid ditej priblizno do semi rokiv tochnishe do chasu yihnogo usvidomlennya svoyih vchinkiv i grihiv Yeleopomazannya Fragment semi tayinstv 1445 Rogiyer van der Vejdena sho pokazuye tayinstvo krajnogo neposluhuvannya abo pomazannya hvorih Yeleopomazannya sho zvetsya takozh soboruvannyam odne z semi golovnih tayinstv Pravoslavnoyi cerkvi Tayinstvo poshirenishe u Pravoslavnij cerkvi anizh u Rimskij katolickij do ostannogo chasu U oboh cerkvah sogodni vono priznachayetsya ne dlya pomirayuchih chi tyazhkohvorih a dlya vsih hto potrebuye duhovnogo chi fizichnogo zcilennya U Pravoslav yi vono proponuyetsya shoroku u dlya vsih viruyuchih Vono takozh nadayetsya i v inshi dni postu abo u bud yakij chas koli svyashennik vbachaye jogo neobhidnist dlya svoyeyi pastvi Vvazhayetsya sho pid chas soboruvannya lyudini proshayutsya ti grihi yaki vona ne pam yataye Vidpovidno do pravoslavnogo virovchennya yeleosvyachennya gruntuyetsya na sobornomu poslanni apostola Yakova Chi hvoriye hto z vas Haj pokliche presviteriv Cerkvi i nad nim haj pomolyatsya namastivshi jogo olivoyu v Gospodnye im ya i molitva viri vzdorovit neduzhogo i Gospod jogo pidijme a koli vin grihi buv uchiniv to voni jomu prostyatsya Yakiv 5 14 15 Vinchannya Dokladnishe Vinchannya Vinchannya Shlyub u Pravoslavnij cerkvi rozglyadayetsya yak diya Boga u yakij vin osvyachuye ob yednannya dvoh lyudej v odne cile Ce poyednannya rozglyadayetsya yak milist Boga Golovne zavdannya shlyubu vzayemna vtiha i dopomoga dvoh lyudej Hocha prodovzhennya i zberezhennya rodu vvazhayetsya vazhlivim ale znachno vazhlivishim ye zv yazok lyubovi mizh dvoma osobistostyami yak vidbittya nashogo pervisnogo zv yazku z Bogom Rozluchennya ridkisne yavishe u Pravoslavnij cerkvi sered praktikuyuchih pravoslavnih Cerkva viznaye sho traplyayutsya situaciyi koli podruzhzhyu krashe rozdilitis Dozvil na povtornij shlyub zalezhit vid rishennya yeparhialnogo yepiskopa Zazvichaj vdivci mozhut odruzhitis vdruge yak i okremi rozlucheni Choloviku ne dozvolyayetsya buti svyashennikom yaksho vin abo jogo druzhina buli rozlucheni Yaksho osoba odruzhuyetsya vdruge pislya rozluchennya tayinstvo zovsim inshe vono mistit pokayanni molitvi stosovno pershogo zrujnovanogo shlyubu Drugij shlyub vzhe ne vvazhayetsya povnocinnim ce poblazhlivist do lyudskoyi slabkosti abi vberegti lyudinu vid griha poza shlyubom V okremih vipadkah dopuskayetsya takozh tretij shlyub ale chetvertij vzhe zaboronenij vin rozglyadayetsya yak grih sho nesumisnij z perebuvannyam u Pravoslavnij cerkvi Tayinstvo shlyubu u Pravoslav yi skladayetsya z dvoh okremih chastin zaruchin ta vinchannya U minulomu ci dvi chastini buli rozvedeni u chasi chasto mizh nimi prohodili roki ale nini voni zazvichaj zvodyatsya u odne chinoposliduvannya Zaruchini vklyuchayut obmin persnyami vesilnu procesiyu zayavu pro namiri osvidchennya v kohanni ta zapalyuvannya svichok Vinchannya vklyuchaye chitannya zi Svyatogo Pisma vlasne vinchannya blagoslovennya vincyami blagoslovennya spilnoyu chasheyu majbutnye podruzhzhya p ye vino zi spilnoyi chashi tanec Isayi narechenij i narechena trichi obhodyat navkolo analoyu i znyattya vinciv U tayinstvi nemaye obminu obitnicyami Vigoloshuyutsya ochikuvannya vikonannya zobov yazan pokladenih na podruzhzhya ta vsih obicyanok yaki voni dali odin odnomu privatno Zavershuyetsya tayinstvo vitannyam podruzhzhya Svyashenstvo Shidnij pravoslavnij ipodiyakon visvyachuyetsya v san diyakonatu Yepiskop poklav omofor i pravu ruku na golovu kandidata i chitaye Molitvu Chejrotoniyi Tayinstvom svyashenstva nazivayetsya rukopolozhennya cholovikiv u rizni duhovni chini cerkvi svyachennya hirotoniya Vid svogo zasnuvannya cerkva poshirilas riznimi teritoriyami i v kozhnomu misci apostoli ta misioneri rukopokladali z miscevih yepiskopa gr ἐpiskopos naglyadach sho ocholyuvav obshinu Buli she inshi duhovni chini presviter gr presbyteros starshij sho v ukrayinskij stav zvatis svyashennik ta diyakon gr diakonos sluzhitel Isnuvalo bagato administrativnih chiniv sered kliru sho nosili dodatkovi tituli U greckij tradiciyi yepiskopi sho ocholyuvali davni katedri nazivalis mitropolitami a golovnij yepiskop u Greciyi zvetsya Arhiyepiskopom U slov yanskij tradiciyi vzhivannya terminiv zvorotne Svyashenniki iyereyi mozhut buti protoiyereyami blagochinnimi arhimandritami protopresviterami Diyakoni mozhut buti arhidiyakonami abo protodiyakonami Diyakon sluzhit yak asistent svyashennika chi yepiskopa Isnuyut takozh nizhchi chini ipodiyakona ta chtecya Pravoslavna cerkva zavzhdi dozvolyala svyashennikam i diyakonam buti odruzhenim za umovi sho shlyub ukladeno do posvyachennya prinajmni u vipadku svyashennikiv Vvazhayetsya sho parafiyalni svyashenniki mayut buti odruzhenimi oskilki voni zhivut u zvichajnomu suspilstvi tobto u miru a ne v monastiri Ovdovili svyashenniki ne mozhut odruzhitis vdruge ce mozhlive lishe pislya skladannya sanu Voni zalishayutsya svyashennikami u celibati abo prijmayut chernechij postrig Vdovi svyashennikiv sho ne vijshli zamizh vdruge chasto tezh prijmayut postrig u monastiryah koli yihni diti virostayut Yepiskopi u suchasnij Pravoslavnij cerkvi povinni buti neodruzhenimi u celibati U rannij cerkvi dopuskavsya odruzhenij yepiskopat ale piznishe ce vidminili z praktichnih mirkuvan abi yepiskop ne buv nichim zv yazanij i mig povnistyu viddavatis svoyemu sluzhinnyu Hocha Pravoslav ya viznaye povnu rivnist cholovika i zhinki pered Bogom Gal 3 28 lishe choloviki sho dostatno pidgotovleni i ne mayut kanonichnih pereshkod mozhut buti posvyacheni u yepiskopa svyashennika chi diyakona Hocha v rannij cerkvi isnuvav chin diyakonis yaki gotuvali do Hreshennya ta inshih tayinstv zhinok nini potrebi u nomu nemaye IstoriyaDokladnishe Istoriya Shidnoyi pravoslavnoyi cerkvi Rannya cerkva Dokladnishe Rannye hristiyanstvo Rannohristiyanskij napis Ihtis z starodavnogo Efesu Hristiyanstvo vid pochatku poshirilos u perevazhno grekomovnij shidnij chastini Rimskoyi imperiyi Sv Pavlo ta apostoli aktivno podorozhuvali po vsij Imperiyi zasnovuyuchi cerkvi u osnovnih mistah Pershi cerkvi z yavilis u Antiohiyi Aleksandriyi ta Yerusalimi a potim u dvoh politichnih centrah u Rimi i Konstantinopoli Pravoslavni viryat u zasnuvannya v toj chas apostolskoyi spadkoyemnosti Ce vidigraye klyuchovu rol u poglyadi cerkvi na samu sebe yak na pryamu spadkoyemnicyu pershoyi hristiyanskoyi spilnoti Trivali goninnya na hristiyan pripinilis u 313 roci koli imperator Kostyantin Velikij oprilyudniv Milanskij ukaz edikt Vidtodi Vizantijskij imperator zdijsnyuvav bilshoyu chi menshoyu miroyu vpliv na cerkvu div cezaropapizm U cej period takozh sklikalis Vselenski sobori shob rozv yazati superechki ta vstanoviti cerkovni dogmi shodo yakih pogodzhuyetsya vsya Vselenska cerkva Inodi patriarhi chasto Konstantinopolski usuvalisya imperatorom Zokrema imperatori buli na storoni yeresi ikonoborciv u VIII i IX stolittyah Vselenski sobori Otci Pershogo Vselenskogo Soboru 325 z tekstom Simvolu Viri 381 Dokladnishe Vselenski sobori Ryad bogoslovskih disputiv IV stolittya prizviv do sklikannya Vselenskih soboriv Pravoslavna cerkva vvazhaye taki sobori vselenskimi Pershij Vselenskij sobor sho buv sklikanij Rimskim imperatorom Kostyantinom u Nikeyi u 325 roci Vin zasudiv poglyadi Ariya sho Sin ye stvorenoyu istotoyu nizhchoyu za Otcya Drugij Vselenskij sobor sho zibravsya u Konstantinopoli u 381 roci viznachiv prirodu Svyatogo Duha zasudiv tih hto vidstoyuvav jogo nerivnist inshim osobam ipostasyam Svyatoyi Trijci Tretij Vselenskij sobor 431 roku u Efesi pidtverdiv sho Diva Mariya ye Matir yu Boga Bogomatir zaperechivshi vchennya Nestoriya Chetvertij Vselenskij sobor 451 roku u Halkidoni pidtverdiv sho Isus ye istinnim Bogom i istinnoyu lyudinoyu bez zmishuvannya dvoh prirod zaperechivshi vchennya monofizitiv P yatij Vselenskij sobor 553 roku drugij zibranij u Konstantinopoli roz yasniv postanovi Halkidonskogo soboru i povnishe rozkriv vzayemozv yazok dvoh prirod v Isusa Takozh vin zasudiv vchennya Origena pro peredisnuvannya dush Shostij Vselenskij sobor 681 roku u Konstantinopoli pidtverdiv sho Hristos mav dvi voli u svoyih dvoh prirodah lyudsku i bozhestvennu zaperechivshi vchennya monofelitiv Somij Vselenskij sobor buv sklikanij imperatriceyu Irinoyu u 787 roci u Nikeyi Vin pidtrimav shanuvannya ikon ale zaboroniv pokloninnya yim Vidomij takozh yak Triumf Pravoslav ya Vosmij Vselenskij sobor abo Chetvertij Konstantinopolskij sobor sho buv sklikanij 879 roku Vin vidnoviv sv Fotiya na Konstantinopolskomu Prestoli i zaboroniv bud yaki zmini u Nikeo Caregradskomu Simvoli viri Sobor buv prijnyatij yak vselenskij usima p yatma patriarhami vklyuchayuchi Papu Rimskogo Ivana VIII Dev yatij Vselenskij sobor abo P yatij Konstantinopolskij sobor sho vidbuvavsya yak ryad soboriv mizh 1341 ta 1351 rokami Vin prijnyav bogoslov ya isihazmu sv Grigoriya Palami ta zasudiv filosofa Varlaama Kalabrijskogo Ostanni dva sobori oficijno ne buli utverdzheni yak Vselenski ce mozhe buti zdijsneno lishe na nastupnomu Vselenskomu sobori Okrim cih soboriv vidbuvsya she ryad znachnih soboriv yaki chitkishe okreslyuvali pravoslavnu poziciyu Ce Konstantinopolski sobori 1341 roku 1583 roku 1819 roku ta 1872 roku Yasskij sobor 1642 roku Vsepravoslavnij Yerusalimskij sobor 1672 roku ta Vsepravoslavnij sobor na Kriti 2016 roku Rimska Vizantijska imperiya Sobor Svyatoyi Sofiyi najbilsha cerkva u sviti ta patriarhalna bazilika Konstantinopolya protyagom majzhe tisyachi rokiv zgodom peretvorena na mechet potim muzej potim znovu mechet Shidnohristiyanska kultura dosyagla svogo zolotogo viku u najvishij tochci Vizantijskoyi imperiyi i prodovzhuvala procvitati na Rusi Ukrayini pislya padinnya Konstantinopolya U Yevropi buli stvoreni chislenni avtokefalni cerkvi Greciyi Gruziyi ta Ukrayini U 530 h rokah imperatorom Yustinianom I buv zbudovanij Konstantinopolskij sobor Svyatoyi Sofiyi Premudrosti Bozhoyi Hagia Sophia sho zalishayetsya golovnim arhitekturnim simvolom Pravoslav ya Yiyi arhitekturnij stil nasliduvali osmanski mecheti tisyachu rokiv potomu Buduchi yepiskopskim prestolom Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya vin zalishavsya najbilshim soborom u sviti protyagom majzhe tisyachi rokiv poki Sevilskij sobor ne buv dobudovanij v 1520 roci Sobor Svyatoyi Sofiyi buv opisanij yak toj sho zajmaye unikalne misce v hristiyanskomu sviti ta ye arhitekturnoyu i kulturnoyu ikonoyu vizantijskoyi ta shidnoyi pravoslavnoyi civilizaciyi i vona vvazhayetsya vtilennyam vizantijskoyi arhitekturi i yak kazhut zminila istoriyu arhitekturi Ranni rozkoli Dokladnishe Cerkva ShoduDokladnishe Oriyentalni pravoslavni cerkvi Isnuyut nestorianski cerkvi sho vinikli vnaslidok Efeskogo soboru 431 r ce pershi shidnohristiyanski cerkvi yaki zberigayut viru lishe pershih dvoh vselenskih soboriv tobto Pershogo Nikejskogo soboru 325 i Pershogo Konstantinopolskogo sobor 381 yak zakonnih Nestorianska autsajderskij termin dlya tradiciyi yaka pereduvala vplivu Nestoriya pohodzhennya yakoyi moglo lezhati v pevnih momentah Antiohijskoyi shkoli abo cherez vchiteliv Nestoriya Teodora Mopsuestijskogo abo Diodora Tarskogo Suchasne vtilennya Nestorianskoyi cerkvi ye Svyata apostolska katolicka assirijska cerkva Shodu ta yiyi chastina sho viddililas vid neyi u 1964 roci Davnya cerkva Shodu Yegipetskij Aleksandrijskij patriarhat rozkolovsya na dvi grupi pislya Halkidonskogo soboru 451 cherez diskusiyu stosovno zv yazku mizh bozhestvennoyu i lyudskoyu prirodoyu Isusa Zreshtoyu ce prizvelo do poyavi dvoh pap Aleksandrijskih sho ocholyuvali ci grupi Ti hto zberegli yevharistijne spilkuvannya z inshimi patriarhami kotri prijnyali rishennya Halkidonskogo soboru stali nazivatisya melkitami lyudi carya oskilki Konstantinopol buv mistom imperatoriv i nini vidomi yak Grecka pravoslavna cerkva Aleksandriyi sho ocholyuyetsya Papoyu i Patriarhom Teodorom II Ti hto ne pogodilis z rishennyam Halkidonskogo soboru nini vidomi yak Koptska pravoslavna cerkva Aleksandriyi sho ocholyuyetsya Papoyu Shenudoyu III Take zh rozdilennya viniklo v Siriyi Antiohijskij Patriarhat na Grecku pravoslavnu cerkvu Antiohiyi ta Sirijsku pravoslavnu cerkvu Deyaki suchasni doslidniki vbachayut prichini rozkolu ne tilki v dogmatici a j u kulturnih osoblivostyah u sprobah grekiv unifikuvati cerkvi inshih kultur Ti hto ne pogodilis z Halkidonskim soborom na Zahodi chasto nazivayetsya Oriyentalnim pravoslav yam abi rozrizniti yih zi Shidnim pravoslav yam tobto Vselenskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu yaka prijnyala rishennya Halkidonskogo soboru Oriyentalni pravoslavni takozh chasto nazivayutsya monofizitami nehalkidonskimi abo dohalkidonskimi cerkvami Ostannya nazva prijnyata u slov yanskomu bogoslov yi Nini Oriyentalni pravoslavni cerkvi zaperechuye sho voni monofizitski i nadaye perevagu terminu miafizitska abi pidkresliti ob yednanu prirodu Hrista I Vselenska pravoslavna cerkva i Oriyentalne Pravoslav ya oficijno vvazhayut sebe prodovzhennyam istinnoyi cerkvi i vvazhayut sho protilezhna storona vpala u yeres Odnak v ostanni desyatilittya XX stolittya namitilosya primirennya i sprobi zblizitis Cerkvi mayut duzhe bagato spilnogo nezvazhayuchi ne pevni rozhodzhennya u bogoslov yi yaki ostannim chasom spisuyut na nevirnij pereklad i plutaninu v bogoslovskij terminologiyi Dohalkidonski cerkvi viznayut lishe tri pershih Vselenskih sobori Pershij Nikejskij Pershij Konstantinopolskij Efeskij i vidkidayut dogmatichni viznachennya Halkidonskogo soboru Zahidne hristiyanstvo Shidne hristiyanstvo Protestantizm Yevangelizm Anabaptizm Anglikanstvo Kalvinizm Lyuteranstvo Latinska cerkva Katolicka cerkva Shidni katolicki cerkvi Shidna pravoslavna cerkva Oriyentalni pravoslavni cerkvi Cerkva Shodu Nestorianstvo Rozkol 1552 Assirijska cerkva Shodu Davnya cerkva Shodu Protestantska reformaciya XVI st Velika shizma XI st Efeskij sobor 431 Halkedonskij sobor 451 Rannye hristiyanstvo Derzhavna cerkva Rimskoyi imperiyi Velika cerkva Povne spilkuvannya Navernennya pivdennih i shidnih slov yan Hreshennya knyagini Olgi v Konstantinopoli miniatyura z litopisu Radzivill U IX ta X stolittyah Pravoslav ya zrobilo znachne rozshirennya na teritoriyu Shidnoyi Yevropi vklyuchayuchi Kiyivsku Rus Ce bulo zdijsneno znachnoyu miroyu zavdyaki roboti vizantijskih svyatih Kirila i Metodiya Koli Rostislav korol Moraviyi poprosiv Vizantiyu prislati vchiteliv sho mogli b vidpravlyati bogosluzhinnya moravam yihnoyu ridnoyu movoyu vizantijskij imperator Mihayil III obrav cih dvoh brativ Oskilki yihnya mati bula slov yankoyu z viddalenogo regionu Salonik Kirilo i Metodij volodili miscevoyu slov yanskoyu govirkoyu i pereklali Bibliyu ta bagato inshih bogosluzhbovih knig Oskilki pidgotovani nimi perekladi perepisuvalis nosiyami inshih dialektiv vinikla zmishana shtuchna literaturna mova cerkovnoslov yanska Spershu nadislani dlya navernennya slov yan Velikoyi Moraviyi Kirilo ta Metodij zitknulis tam frankskimi misionerami Latinskoyi cerkvi yaki konkuruvali z nimi Yihni uchni buli zmusheni pokinuti Moraviyu u 886 roci j emigruvati v Bulgariyu Metodij pracyuvav piznishe sered serbiv Deyaki z uchniv brativ sv Kliment Ohridskij sv Naum Ohridskij yaki buli nashadkami bolgarskih dvoryan ta sv Angelarij povernulis do Bulgariyi de voni buli teplo prijnyati bolgarskim carem Borisom I yakij rozglyadav slov yansku liturgiyu yak sposib nivelyuvati greckij vpliv na krayinu Protyagom korotkogo chasu uchni Kirila i Metodiya pidgotuvali ta navchili majbutnij bolgarskij klir glagolichnomu alfavitu ta biblijnim tekstam i v 893 roci Bulgariya vislala greckih svyashennikiv ta progolosila staroslov yansku starobolgarsku movu yak oficijnu movu cerkvi i derzhavi Uspih u navernenni bolgar polegshiv navernennyu inshih shidnoslov yanskih narodiv osoblivo rusiv predkiv ukrayinciv i bilorusiv Misionerski uspihi sered pivdennih i shidnih slov yan poyasnyuvalis vikoristannyam ridnoyi movi narodiv a ne latini yakoyu koristuvalis latinski svyashenniki chi greckoyi Pracya brativ iz Salonikiv Kirila ta Metodiya ta yih uchniv mala znachnij vpliv i na serbiv Odnak voni prijnyali hristiyanstvo kolektivno sim yami ta plemenami u procesi mizh VII ta IX stolittyami Na zgadku pro svoye hreshennya kozhna serbska sim ya chi plem ya pochali svyatkuvati viklyuchno serbskij zvichaj yakij nazivavsya Slava pokrovitel shob vshanuvati svyatogo v den yakogo voni prijnyali tayinstvo Svyatogo Hreshennya Ce najurochistishij den u roci dlya vsih serbiv pravoslavnoyi viri i zigrav zhittyevo vazhlivu rol v istoriyi serbskogo narodu Slava ce faktichno svyatkuvannya duhovnogo dnya narodzhennya serbskogo narodu yake cerkva blagoslovila i progolosila ce cerkovnoyu ustanovoyu Varto zvernuti uvagu sho pravoslav ya tih chasiv dlya polegshennya roboti z miscevim naselennyam bagato rechej zapozichilo vid yazichnictva Zokrema buli zapozicheno hrest starodavnij simvol vichnogo Dereva Zhittya silskogospodarskij kalendar perepov yazanij z pevnimi svyatami dnyami pravoslavnih svyatih tosho Velikij Rozkol Dokladnishe Rozkol Hristiyanskoyi cerkvi 1054 Latinski hrestonosci rozgrabuvali stolicyu Vizantijskoyi imperiyi U XI stolitti mizh Rimom i Konstantinopolem vidbulosya te sho bulo viznano Velikim rozkolom sho prizvelo do podilu mizh Zahidnoyu cerkvoyu nini Latinskoyu cerkvoyu ta Shidnimi vizantijskimi cerkvami nini Pravoslavnoyu U rozkol buli zalucheni taki doktrinalni pitannya yak filioque ta avtoritet Rimskogo Papi ale voni znachno posilyuvalis politichnimi faktorami yak cerkvi tak i derzhavi a takozh kulturnimi ta movnimi vidminnostyami mizh latinyanami ta grekami Sho stosuyetsya papskogo verhovenstva shidna polovina rozcharuvalasya v centralizaciyi vladi Papi a takozh u jogo vidvertih sprobah viklyuchiti shidnu polovinu pid jogo vladi Buvalo sho imperator hoch bi skazav koli bude obranij novij Papa Rimskij ale do seredini serednovichchya hristiyani v Rimi povilno konsoliduvali vladu i usuvali vizantijskij vpliv Odnak navit do ciyeyi tendenciyi viklyuchennya iz Zahodu zadovgo do 1054 r shidna ta zahidna polovini cerkvi perebuvali u vichnomu konflikti osoblivo v periodi shidnogo ikonoborstva ta fotijskogo rozkolu Ostatochnoyu krapkoyu chasto vvazhayetsya zahoplennya i rozgrabuvannya Konstantinopolya Chetvertim hrestovim pohodom v 1204 roci ostatochnij rozriv z Rimom stavsya priblizno v 1450 r Zvilnennya Cerkvi Svyatoyi Mudrosti ta vstanovlennya Latinskoyi imperiyi yak ochevidna sproba vitisniti pravoslavnu Vizantijsku imperiyu v 1204 r rozglyadayetsya j do nashih dniv U 2004 r Papa Rimskij Ivan Pavlo II visloviv oficijni vibachennya za pograbuvannya Konstantinopolya v 1204 r sho vazhlivo vin takozh suvoro zasudiv Papu v toj chas ce buv Inokentij III vibachennya oficijno prijnyav Vselenskij patriarh Varfolomij Bagato rechej yaki buli vkradeni v cej chas svyati relikviyi bagatstva ta bagato inshih rechej ne buli povernuti i zberigayutsya dosi v riznih yevropejskih mistah zokrema u Veneciyi Vozz yednannya bulo zdijsneno dvichi na Drugomu Lionskomu sobori 1274 roku ta Florencijskomu sobori 1439 roku Florentijskij sobor nenadovgo vidnoviv spilkuvannya mizh Shodom i Zahodom yake trivalo do padinnya Konstantinopolya v 1453 r Odnak u kozhnomu vipadku ci uniyi buli vidkinuti pravoslavnim narodom v cilomu a Florencka uniya stala duzhe politichno vazhkoyu pislya perehodu Konstantinopolya pid vladu Osmaniv Odnak deyaki miscevi shidni cerkvi z chasom vidnovili soyuz z Rimom V ostanni desyatilittya vidbulosya onovlennya ekumenichnogo duhu ta dialogu mizh cerkvami Grecka cerkva pid osmanskoyu vladoyu Stavronikitskij monastir na Svyatij Gori Atos U 1453 roci Vizantijska imperiya bula zahoplena Osmanskoyu imperiyeyu Na cej moment Yegipet buv pid islamskim kontrolem vzhe sim stolit ale Pravoslav ya zalishalos duzhe silnim u Moskovskij derzhavi de cerkva nevdovzi otrimala avtokefalnij status Cherez ce Moskva stala nazivati sebe Tretim Rimom pidkreslyuyuchi duhovnu spadkoyemnist vid Konstantinopolya Vtim cya doktrina Tretogo Rimu nikoli ne viznavalas oficijno Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu i zhorstko kritikuvalas greckimi cerkvami vona zalishayetsya bilshe politichnoyu nizh religijnoyu Pid osmanskim panuvannyam Cerkva Greciyi otrimala istotni prava yak avtonomnij millet millet Vselenskij patriarh otrimav religijni ta administrativni prava nad usiyeyu greko pravoslavnoyu naciyeyu osmanska administrativna odinicya sho vklyuchala usi pravoslavni sub yekti Imperiyi a ne lishe grekiv Yak rezultat osmanskogo zavoyuvannya Vizantiyi ta Padinnya Konstantinopolya usya pravoslavna spilnota na Balkanah ta Blizkomu Shodi bula rizko izolovana vid Zahodu Protyagom nastupnih chotiroh stolit vona perebuvala u vorozhomu islamskomu sviti de Pravoslav ya usilyako obmezhuvalos Rosijska pravoslavna cerkva Kiyivska mitropoliya ta cerkvi Valahiyi i Moldovi buli yedinimi chastinami pravoslavnoyi spilnoti sho perebuvali za mezhami Osmanskoyi imperiyi Cherez ce vidpovidno do geografichnogo obmezhennya golos Pravoslav ya ne bulo chuti pid chas Reformaciyi u Yevropi XVI stolittya Pravoslavna cerkva zalishalas ostoron cih superechok kritichno stavlyachis do oboh storin Vtim u XVI XVII stolitti vidbuvsya dialog mizh Anglikanskoyu cerkvoyu i pravoslavnimi patriarhami Shodu Pravoslavni vitali sprobi protestantiv povernutisya do pervisnoyi hristiyanskoyi viri ale tverdo stoyali na pravoslavnih dogmatah i zahishali Svyashenne Peredannya avtoritet yakogo protestanti perevazhno ne viznavali Ci kontakti z Anglikanskoyu cerkvoyu i dialog pro mozhlive ob yednannya zberigalisya do seredini XX stolittya koli liberalne krilo anglikan ostatochno vitisnilo konservativnu Visoku cerkvu na periferiyu pislya chogo bud yaki realni perspektivi ob yednannya stali nemozhlivimi Pravoslavna cerkva v Rusi Ukrayini Dokladnishe Istoriya pravoslav ya v Ukrayini ta Kiyivska mitropoliya Sobor svyatoyi Sofiyi Premudrosti Bozhoyi Kiyiv Pravoslav ya z yavilosya na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini she v roki pershohristiyan Na Rusi vono isnuvalo zadovgo do yiyi hreshennya za chasiv knyazya Volodimira u 988 roci Odnak same z cogo periodu hristiyanstvo staye golovnoyu religiyeyu naselennya Rusi Prijnyattya Russyu pravoslav ya dalo velikij poshtovh dlya rozvitku derzhavi Buduyutsya kam yani cerkvi vidkrivayutsya pershi monastiri yaki na bagato stolit vpered stanovlyatsya ne tilki centrom religijnogo zhittya a i togochasnoyi osviti ta nauki navit pisemnist prijshla do Rusi razom z religijnimi knizhkami Epoha feodalnoyi rozdribnenosti poznachilasya i na hristiyanskomu zhitti Mitropoliti v cej period she v osnovnomu buli grekami sho dobre vplinulo na yih nezalezhnist vid knyaziv V bagatoh vipadkah mitropoliti brali na sebe rol poserednikiv u vstanovlenni miru sered ruskih knyazivstv Z 1299 roku mitropolit Kiyivskij ta vsiyeyi Rusi faktichno pokidaye Kiyiv yakij zanepav do togo chasu cherez chislenni vijni ta pereyizhdzhaye spochatku u Vladimir na Klyazmi potim u Moskvu U cej period na teritoriyi Rusi formuyutsya tri veliki derzhavi Galicko Volinske knyazivstvo Velike knyazivstvo Litovske ta Moskovske knyazivstvo Praviteli vsih troh derzhav pragnuli mati vlasnogo mitropolita ta v deyaki periodi istoriyi vsim cim derzhavam vdavalosya otrimati vid Konstantinopolya vlasnu mitropoliyu U 1448 cherez Florentijsku uniyu pravoslavna cerkva v Moskvi vidpadaye vid spilkuvannya z Konstantinopolem Z cogo roku v Velikomu knyazivstvi Litovskomu stvoryuyetsya Kiyivska mitropoliya yaka mala rezidenciyu v Vilno Litovske knyazivstvo na pochatku svogo isnuvannya perejnyalo rozvinutishu rusku kulturu ta ruske naselennya malo mozhlivist vilno spoviduvati svoyu viru Prote z chasom zrostaye vpliv katolickoyi Polshi U 1569 pidpisana Lyublinska uniya za yakoyu ukrayinski zemli peredavalisya Polshi Pochinayetsya proces polonizaciyi ta okatolichennya Pislya Berestejskoyi uniyi 1596 roku korolivska vlada staye na bik unijnoyi cerkvi a pravoslavnu iyerarhiyu progoloshuye poza zakonom U pravoslavnih vidbirayut hrami zaboronyayut priznachati yepiskopiv ta svyashennikiv Z 1610 koli pomer yepiskop Mihajlo Kopistenskij pravoslav ya zalishilos bez yepiskopstva Peresopnicke Yevangeliye Ale same v ci tyazhki chasi pravoslavna cerkva v Ukrayini dosyagaye kulturnogo rozkvitu U 1566 vidano Peresopnicke Yevangeliye pershe Yevangeliye staroukrayinskoyu movoyu Persha Bibliya slov yanskoyu movoyu nadrukovana u 1581 v Ostrozi Ukrayinski ruski zemli stayut providnikami osviti ta nauki sered vsogo pravoslavnogo svitu U 1576 zasnovana Ostrozka Akademiya a pershim universitetom svitovogo rivnya v pravoslavnih krayinah staye Kiyevo Mogilyanska akademiya Za neobhidnosti protistoyati katolickij ta protestantskij dumci zrostaye yakist pravoslavnoyi literaturi Sered vidomih avtoriv togo chasu ye Lavrentij Zizanij Meletij Smotrickij Petro Mogila Cerkovni bratstva zahishali pravoslavnu viru organizovuvali shkoli cerkovni drukarni Voni formuvalisya perevazhno z naselennya mist kupciv ta remisnikiv ta mali velikij avtoritet v derzhavi Zahist vid utiskiv pravoslav ya takozh moglo znajti sered deyakih magnativ najvidomishij z nih Kostyantin Ostrozkij ta u kozakiv Same za pidtrimki kozakiv ta osobisto getmana Sagajdachnogo u 1620 pravoslavni znovu otrimali mitropolita rezidenciyeyu vidnovlenoyi mitropoliyi z togo chasu staye Kiyiv U 1633 pravoslavna shlyahta domoglasya oficijnogo viznannya prava isnuvannya pravoslavnoyi cerkvi v Rechi Pospolitij Pislya povstannya pid provodom Bogdana Hmelnickogo nastaye novij etap istoriyi Ukrayini Yiyi zemli podilyayutsya mizh Moskovskim carstvom ta Polsheyu Na zemlyah Rechi Pospolitoyi vse XVIII storichchya pravoslav ya zaznaye vse bilshih utiskiv a v Galichini faktichno perestaye isnuvati Uspenskij katedralnij sobor u Gelsinki Finlyandiya Kiyivska mitropoliya yaka opinilasya na pidkontrolnih Moskvi zemlyah z 1684 roci pidporyadkovuyetsya moskovskomu patriarhu U XVIII stolitti u monastiriv vidbirayut zemli ta obmezhuyut pravo na stvorennya novih monastiriv U HIH stolitti proces nastupu derzhavi na cerkvu prizupinyayetsya Prote v samomu suspilstvi zrostaye sekulyarizaciya Ne tilki dvoryani ta elita pidpadayut pid yiyi vpliv Navit selyani ridshe hodyat do hramiv ta vse menshe rozumiyut promovi yaki progoloshuyutsya cerkovnoslov yanskoyu movoyu yaka ostannij raz redaguvalas u XVII storichchi Blizhche do XX stolittya ateyizm mozhna chasto zustriti sered seminaristiv Bagato z nih uvijdut v istoriyu diyachami revolyucij 1905 ta 1917 rokiv sho mali v tomu chisli anticerkovnij harakter Zvisno v cej period buli i svoyi dosyagnennya Zamist Kiyevo Mogilyanskoyi akademiyi stvoryuyetsya Kiyivska duhovna akademiya V comu periodi z yavlyayutsya pershi perekladi Bibliyi ukrayinskoyu movoyu Odnak do 1917 roku vlada zaboronyala vikoristovuvati v cerkvah inshu movu nizh cerkovnoslov yanska Za chas revolyuciyi 1917 1918 rokiv prohodiv pomisnij sobor Rosijskoyi cerkvi ta buv sklikanij sobor cerkvi v Ukrayini Sered ukrayinskoyi inteligenciyi buli predstavleni tri tochki zoru na majbutnye pravoslav ya zalishennya statusu bez zmin u skladi rosijskoyi cerkvi nadannya avtonomiyi chi nadannya avtokefaliyi ukrayinskij cerkvi Za pidtrimki soboru rozpochavsya pereklad bogosluzhinnya na ukrayinsku movu Prote u zv yazku z rosijsko ukrayinskoyu vijnoyu rishennya soboriv zalishilis ne dovedenimi do zhittya U roki radyanskoyi vladi cerkva zaznala najmasshtabnishogo peresliduvannya za vsyu istoriyu Nasadzhuvavsya ateyizm viru zaboronyali svyashennikiv zaareshtovuvali ta rozstrilyuvali Bilshist hramiv bula znesena abo peredana svitskim ustanovam Trohi zmenshivsya gradus peresliduvannya v roki Drugoyi svitovoyi vijni ale vse zh do kincya 80 h rokiv 20 stolittya cerkva perebuvala pid derzhavnim utiskom Z 1988 v hodi perebudovi pravoslavna cerkva otrimala svobodu Protyagom 1990 2018 rokiv v Ukrayini diyali tri osnovni pravoslavni cerkvi Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva Ukrayinska pravoslavna cerkva Kiyivskij patriarhat ta Ukrayinska pravoslavna cerkva Moskovskij patriarhat U 2018 roci UAPC ta UPC KP spilno zvernulisya do Konstantinopolskogo patriarhatu z prohannyam pro nadannya tomosu pro avtokefaliyu V hodi peregovoriv bulo dosyagnuto domovlenostej pro ob yednannya dvoh cerkov ta viznannya ob yednanoyi cerkvi Konstantinopolskim patriarhatom 15 grudnya 2018 roku v hodi Ob yednavchogo soboru ukrayinskih pravoslavnih cerkov bula stvorena yedina Pravoslavna cerkva Ukrayini Takozh prodovzhuye isnuvati Ukrayinskij ekzarhat Moskovskogo patriarhatu yakij vidmovivsya vid yevharistijnogo spilkuvannya z inshimi pravoslavnimi cerkvami Krim togo isnuyut zakordonni ukrayinski pravoslavni cerkvi ta yeparhiyi Ukrayinska pravoslavna cerkva Kanadi Ukrayinska pravoslavna cerkva SShA ta Amerikanska karpatoruska pravoslavna yeparhiya Pravoslavna cerkva v Rosijskij imperiyi Do Zhovtnevogo perevorotu Rosijska pravoslavna cerkva zajmala privilejovanij status v Rosijskij imperiyi Cerkva dosyagla znachnih uspihiv u rozvitku duhovnih praktik tradicij duhovnogo nastavnictva u rozvitku bogoslov ya perekladackoyi diyalnosti cerkovnoyi arhitekturi u misionerskij diyalnosti tosho Za Petra I bulo likvidovano patriarshestvo Vidtodi Svyashennij Sinod stav vishim organom upravlinnya cerkvi vin vodnochas buv derzhavnim departamentom a jogo kerivnik priznachavsya osobisto carem za zrazkom Velikoyi Britaniyi Odnak okrim perevag privilejovanij status cerkvi v derzhavi nanosiv bagato shkodi Cerkva bula vtyagnuta u carski zahodi z rusifikaciyi aneksovanih teritorij Cherez veliki zemlevolodinnya monastiriv cerkva ne navazhuvalas vistupati proti kripactva a deyaki monastiri mali svoyih kripakiv U XIX storichchi rosijska inteligenciya znachnoyu miroyu sekulyarizuyetsya cerkva vtrachaye vpliv Yak i carska derzhava pid chas revolyuciyi cerkva sprijmalas bilshovikami yak vorog narodu Pravoslavna cerkva v Tureckij respublici Pislya vstanovlennya svitskoyi Tureckoyi respubliki velika kilkist pravoslavnih Anatolijskogo pivostrova bula rizko vidrizana vid stosunkiv z uryadom osoblivo pislya obminu naselennyam mizh Greciyeyu ta Turechchinoyu u 1924 roci Pislya cogo pravoslavni stali duzhe dribnoyu religijnoyu menshinoyu u krayini Pravoslavna cerkva pid komunistichnim rezhimom Antireligijni aktivisti znimayut velikij 5000 kg dzvin z Volodimirskogo soboru u centri Kiyeva SRSR 1930 1931 r Znesennya Soboru Hrista Spasitelya v MoskviVidbudovanij sobor Hrista Spasitelya na sogodni drugij za visotoyu pravoslavnij hram Ateyizm stav osnovnoyu ideologiyeyu Radyanskogo Soyuzu Bud yaka kritika ateyizmu suvoro zaboronyalas i chasto prizvodila do uv yaznennya Soyuz stav pershoyu derzhavoyu yaka povnistyu vidmezhuvalas vid religiyi Diyi proti religij vtim zavzhdi vrahovuvali derzhavni interesi tomu najbilsh organizovani konfesiyi nikoli ne buli cilkovito zaboroneni U pershi p yat rokiv pislya revolyuciyi 28 yepiskopiv ta 1200 svyashennikiv bulo stracheno Golovnoyu mishennyu antireligijnoyi kompaniyi stala Pravoslavna cerkva sho mala najbilshu kilkist poslidovnikiv U 1920 h ta 1930 h rokah majzhe uves pravoslavnij klir ta bagato viruyuchih buli rozstrilyani abo zaslani u trudovi koloniyi Bogoslovski shkoli buli zakriti i cerkovni publikaciyi zaboroneni Mizh 1927 ta 1940 rokami kilkist pravoslavnih hramiv u SRSR vpala z 29 584 do mensh nizh 500 Mizh 1917 ta 1935 blizko 130 000 pravoslavnih svyashennikiv bulo areshtovano Sered nih blizko 95 000 bulo stracheno Okrim togo u 1922 1935 rokah vlada sprobuvala pidirvati ekonomichnu osnovu cerkvi i organizuvala kilka kampanij z viluchennya cerkovnih koshtovnostej i dzvoniv Yak i vsya privatna vlasnist cerkovna vlasnist bula konfiskovana dlya derzhavnih potreb Hrami i monastiri peretvoryuvalis na skladi klubi shkoli gurtozhitki psihiatrichni likarni chi u najkrashomu vipadku na muzeyi Lishe nevelika kilkist primishen bula zalishena cerkvi ale ce bula derzhavna vlasnist prosto nadana u koristuvannya Cya radyanska spadshina zberigayetsya i v Ukrayini bilshist starih hramiv zbudovanih cerkvoyu dosi ne povernuti u yiyi vlasnist a lishe zdayutsya v orendu Radyanskij uryad takozh povnistyu vzyav pid svij kontrol sistemu osviti tomu cerkvi bula zaboronena bud yaka navchalna aktivnist okrim obmezhenoyi kilkosti osib sho navchalis u seminariyah na svyashennikiv Natomist u vsih zakladah osviti velas propaganda ateyizmu Okrim propovidej pid chas Liturgiyi bud yaki inshi nastanovi yevangelizaciya chi misionerska diyalnist buli zaboroneni Katehizatorski kursi religijni i nedilni shkoli ta vsi religijni publikaciyi buli nezakonnimi Pislya napadu nacistskoyi Nimechchini na Radyanskij Soyuz u 1941 roci Josip Stalin vidrodiv Rosijsku pravoslavnu cerkvu shob aktivizuvati patriotichnu pidtrimku voyennih dij Do 1957 roku aktivizuvalosya blizko 22 000 rosijskih pravoslavnih cerkov Odnak u 1959 roci Mikita Hrushov iniciyuvav vlasnu kampaniyu proti Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi i zmusiv zakriti blizko 12 000 cerkov Za pidrahunkami mizh revolyuciyeyu ta kincem epohi Hrushova bulo stracheno 50 000 duhovenstva Chleni cerkovnoyi iyerarhiyi buli uv yazneni abo vitisneni yih miscya zajnyalo sluhnyane duhovenstvo bagato z yakih mali zv yazki z KDB Do 1985 roku diyalo menshe 7 000 cerkov Take prodovzhuvalos azh do kincya komunizmu u 1990 roci Ce sprichinyalo do poshirennya religijnoyi literaturi nelegalnim sposobom cherez samvidav Odnak u Rosiyi bezumovno pomitno povernennya do hristiyanskogo pravoslav ya Zgidno z proyektom Pew Research Religion amp Public Life mizh 1991 i 2008 rokami chastka doroslih rosiyan yaki vvazhayut sebe pravoslavnimi hristiyanami zrosla z 31 do 72 zgidno z novim analizom doslidnickogo centru Pew troh hvil danih 1991 1998 ta 2008 r z Mizhnarodnoyi programi socialnih opituvan ISSP spivpracya v yakij berut uchast sociologi blizko 50 krayin Albaniya bula yedinoyu derzhavoyu yaka oficijno ogolosila sebe povnistyu ateyistichnoyu U deyakih inshih komunistichnih derzhavah takih yak Rumuniya Rumunska pravoslavna cerkva yak organizaciya koristuvalasya vidnosnoyu svobodoyu i navit procvitala hocha i pid suvorim kontrolem tayemnoyi policiyi Odnak ce ne viklyuchalo znesennya cerkov ta monastiriv u ramkah shirshoyi sistematizaciyi mistobuduvannya ta derzhavnogo peresliduvannya okremih viruyuchih Yak priklad ostannogo Rumuniya vidilyayetsya yak krayina u yakij pracyuvala specializovana ustanova de bagato pravoslavnih razom z lyudmi inshih konfesij zaznavali psihologichnih pokaran abo tortur ta eksperimentiv z upravlinnya rozumom shob zmusiti yih vidmovitis vid svoyih religijnih perekonan Odnak ce pidtrimala lishe odna frakciya rezhimu i trivala lishe tri roki Komunistichna vlada zakrila v yaznicyu v 1952 roci i pokarala bagatoh vinnih u zlovzhivannyah dvadcyat z nih buli zasudzheni do smertnoyi kari Sobor svyatogo Andriya Saut Baund Bruk Emigraciya na Zahid Odna z najbilsh divovizhnih istorichnih podij u suchasnomu Pravoslav yi ce poshirennya pravoslavnogo hristiyanstva na Zahid u XX stolitti Emigranti z Greciyi ta Blizkogo Shodu protyagom ostannogo stolittya stvorili znachnu pravoslavnu diasporu u Zahidnij Yevropi Pivnichnij ta Pivdennij Amerikah Avstraliyi Okrim cogo bilshovicka revolyuciya i Druga svitova vijna zmusila tisyachi rosiyan ukrayinciv ta bilorusiv tezh viyihati na zahid Yak rezultat tradicijni kordoni Pravoslav ya suttyevo zminilis Miljoni pravoslavnih vzhe ne buli geografichno shidnimi oskilki voni pochali prozhivati u krayinah Zahodu Nezvazhayuchi na vse voni perevazhno zberegli svoyu pravoslavnu viru i tradiciyu a takozh spriyali navernennyu chastini miscevih zhiteliv do Pravoslav ya U Spoluchenih Shtatah isnuyut pravoslavni parafiyi i navit yeparhiyi usih pravoslavnih nacionalnostej grekiv arabiv rosiyan serbiv makedonciv albanciv ukrayinciv rumuniv bolgar i samih amerikanciv a zagalna kilkist pravoslavnih u krayini syagaye 2 naselennya tobto blizko 6 miljoniv osib Mizhkonfesijni vidnosiniPosvyachennya prepodobnogo Redzhenalda Gebera Vellera anglikanskim yepiskopom v sobori Svyatogo apostola Pavla v yepiskopskij yeparhiyi Fond dyu Lak razom iz svyashennikom Prepodobnij Antonij Kozlovskij z Polskoyi nacionalnoyi katolickoyi cerkvi ta svyatij Tihon todishnij yepiskop aleutskih ta Alyaskinskih razom iz jogo kapelanami o Ioannom Kochurovim ta o Sebastyanom Dabovichem Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Vidnosini z inshimi hristiyanami Div takozh Chetvertij hrestovij pohid ta Polsko moskovska vijna 1609 1618 Papa Francisk ta patriarh Varfolomij I u cerkvi Grobu Gospodnogo Yerusalim 2014 rik Shidne pravoslav ya predstavlyaye bilshist shidnogo hristiyanstva Pravoslavni vedut svoyih yepiskopiv do apostoliv shlyahom apostolskoyi spadkoyemnosti i prodovzhuyut davnyu hristiyansku praktiku shanuvannya svyatih osoblivo Mariyi yak Bogorodici molitvi za pomerlih ta chernectvo Pravoslav ya ne propaguye vidkrito staturi hocha i ne zasudzhuyetsya pryamo natomist obmezhuyuchis persh za vse dvovimirnoyu ikonografiyeyu Zahidni bogoslovski koncepciyi pervorodnogo griha zamisnoyi spokuti prirechennya chistilisha ta osoblivogo sudzhennya yak pravilo vidkidayutsya tradicijnimi pravoslavnimi bogoslovami Pravoslavni vvazhayut sebe yedinoyu svyatoyu katolichnoyu ta apostolskoyu tobto spravzhnoyu cerkvoyu vstanovlenoyu Isusom Hristom i peredanoyu na opiku apostolam Oskilki majzhe vsi inshi hristiyanski grupi perebuvayut u oposeredkovanomu rozkoli z Pravoslavnoyu cerkvoyu zdebilshogo v rezultati Velikogo rozkolu z Latinskoyu cerkvoyu na rubezhi drugogo hristiyanskogo tisyacholittya do rozkoliv protestantskoyi Reformaciyi ci inshi grupi rozglyadayutsya yak hristiyanski ale yakim toyu chi inshoyu miroyu brakuye povnoyi teologichnoyi ortodoksalnosti ta ortopraksi Takim chinom usi grupi sho ne vhodyat do Pravoslavnoyi cerkvi vvazhayutsya ne chlenami vidpovidnoyi cerkvi a skorishe vidokremlenimi bratami yaki ne zmogli zberegti povnotu hristiyanskoyi viri ta teologiyi Ci vidhilennya vid ortodoksalnosti tradicijno nazivali yeressyu ale cherez sprijnyati cim terminom pejorativni konotaciyi deyaki viddayut perevagu bilsh tehnichnomu poznachennyu termina geterodoksi Latinska cerkva bula v povnomu yevharistijnomu spilkuvanni zi Konstantinopolskim Aleksandrijskim Antiohijskim i Yerusalimskim patriarhatami do Velikoyi shizmi 1054 roci Tim ne mensh patriarh Zahodu tobto Papa Rimskij mav status Primus inter pares pershij sered rivnih u Pentarhiyi zgidno z davnim tisyacholitnim poryadkom Rim Konstantinopol Aleksandriya Antiohiya ta Yerusalim Zaraz status Primus inter pares maye Vselenskij patriarh Konstantinopolya U 1920 r Vselenskij patriarhat Konstantinopolya opublikuvav encikliku do vsih cerkov Hristovih de b voni ne znahodilis zaklikayuchi do bilsh tisnogo spivrobitnictva mizh vidokremlenimi hristiyanami ta proponuyuchi Ligu cerkov paralelnu novij zasnovana Liga Nacij Cej zhest spriyav zasnuvannyu Vsesvitnoyi radi cerkov VRC yak taki majzhe vsi shidni pravoslavni cerkvi ye chlenami VSC i pravoslavna cerkovna cerkva ta bogoslovi sluzhat u yiyi komitetah Britanskij stolichnij yepiskop Pravoslavnoyi cerkvi Kallistos Uer zayaviv sho ekumenizm vazhlivij dlya pravoslav ya vin dopomig zmusiti rizni pravoslavni cerkvi vijti z porivnyalnoyi izolyaciyi zmusivshi yih zustritisya odna z odnoyu i vstupiti v zhivij kontakt Ilarion Alfyeyev mitropolit Volokolamskij glava zovnishnih zv yazkiv Moskovskogo patriarhatu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi zayaviv sho pravoslavni ta yevangelski hristiyani protestanti podilyayut odnakovi poziciyi shodo takih pitan yak aborti sim ya ta shlyub i bazhayut energijnih nizovih zaruchini mizh dvoma hristiyanskimi spilnotami z takih pitan U comu vidnoshenni vidminnosti mizh katolickim ta shidnim pravoslavnim spilkuvannyam zhodnim chinom ne pokrashilis Dogmatichni ta liturgijni polyarnosti buli znachnimi navit i osoblivo ostannim chasom Vazhlivoyu tochkoyu superechok mizh monarho papskoyu administrativno centralizovanoyu katolickoyu cerkvoyu ta decentralizovanoyu konfederaciyeyu pravoslavnih cerkov ye teologichne znachennya Divi Mariyi Navit pid chas vizitu papi Franciska do Gruziyi v zhovtni 2016 roku lider katolikiv buv prinizhenij bilshistyu pravoslavnih hristiyan koli vin provodiv mesu pered praktichno porozhnim stadionom Mihajla Meshi v Tbilisi Oriyentalni pravoslavni cerkvi ne spilkuyutsya zi shidnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu nezvazhayuchi na yih shozhi nazvi Povilnij dialog shodo vidnovlennya spilkuvannya mizh dvoma cerkvami rozpochavsya v seredini XX stolittya i osoblivo u XIX stolitti koli greckomu patriarhu v Yegipti dovelosya vidsutnij u krayini protyagom trivalogo periodu vin zalishiv svoyu cerkvu pid kerivnictvom koptskogo papi Kirila IV Oleksandrijskogo U 2019 roci mitropolit Epifanij zayaviv sho teoretichno Pravoslavna cerkva Ukrayini j Ukrayinska greko katolicka cerkva mogli b ob yednatis nad kiyivskim prestolom u majbutnomu U 2019 roci glava UGKC golovnij arhiyepiskop Kiyevo Galickij Svyatoslav zayaviv sho slid doklasti maksimum zusil dlya vidnovlennya pervisnoyi yednosti Kiyivskoyi cerkvi v yiyi pravoslavnij ta katolickij filiyah zayavivshi sho vidnovlennya yevharistijnogo spilkuvannya mizh Rimom i Konstantinopol ne ye utopiyeyu Vidnosini z islamom Istorichno sklalosya tak sho pravoslavna cerkva ta nehalkedonci buli odnimi z pershih narodiv yaki kontaktuvali z islamom yakij pidkoriv rimsko vizantijsku Siriyu Palestinu ta Yegipet u VII stolitti i viv bagato bitv proti islamskih zavoyuvan Sam Koran fiksuye svoyi suputni sposterezhennya shodo rimskogo svitu v Suri al Rum Odnak osnovnij kontakt z islamom vidbuvsya pislya zavoyuvannya turkami seldzhukami rimsko vizantijskoyi Anatoliyi v HIII stolitti Hristiyani yaki perebuvali pid vladoyu islamu buli pozbavleni rivnosti prav i buli zmusheni platiti podatok na golosuvannya Dzhidzi U Rosiyi mitropolit Alfyeyev visloviv viru v mozhlivist mirnogo spivisnuvannya mizh islamom ta hristiyanstvom oskilki dvi religiyi nikoli ne mali religijnih voyen v Rosiyi Cerkva sogodniSpivpracya mizh pomisnimi cerkvami Vsepravoslavnij sobor Kolimvari Krit Greciya cherven 2016 roku Spivpracya mizh pomisnimi cerkvami u ramkah Vselenskoyi pravoslavnoyi cerkvi nalagodzhena ne nadto dobre Faktichno yedinoyu realnoyu formoyu takoyi spivpraci z metoyu prijnyattya spilnih rishen ta viznachennya yedinoyi poziciyi buv i zalishayetsya Vselenskij sobor hoch ostannij bulo sklikano azh u 787 roci abo u 1351 roci z inshoyi tochki zoru Z 1950 h rokiv jshla pidgotovka do chergovogo Vselenskogo soboru ale pislya smerti Vselenskogo Patriarha Dimitriya vona faktichno bula pripinena Ninishnij Vselenskij Patriarh namagayetsya koordinuvati diyalnist cerkov inshimi metodami sklikayuchi periodichno Vsepravoslavni naradi rozpochinayuchi rizni iniciativi provodyachi bogoslovski konferenciyi Deyaki jogo kroki sprijmayutsya inshimi cerkvami yak vtruchannya u yihni vnutrishni spravi Sklikayutsya vsepravoslavni naradi i v inshih pomisnih cerkvah u vipadku yakihos serjoznih problem u Bolgarskij cerkvi u zv yazku z rozkolom u Yerusalimskij u zv yazku z usunennyam patriarha tosho Takozh predstavniki riznih pomisnih cerkov chasto zustrichayutsya i spilkuyutsya pid chas svyatkuvan ta bogoslovskih konferencij Inodi ce tezh prizvodit do oficijnih spilnih zayav Dialog mizh pomisnimi pravoslavnimi cerkvami ta viroblennya spilnoyi poziciyi zdijsnyuyetsya takozh u ramkah diyalnosti Vsesvitnoyi radi cerkov i v procesi oficijnogo dialogu z Rimskoyu katolickoyu cerkvoyu Zagalnopravoslavnimi rishennyami vvazhayutsya lishe ti yaki pidtrimuyutsya usima bez vinyatku pomisnimi cerkvami Vnutrishnopravoslavni superechnosti Kalendarna reformaBlagovishenskij sobor Aleksandriya Rizni avtokefalni ta avtonomni sinodi pravoslavnoyi cerkvi vidriznyayutsya mizh soboyu z tochki zoru upravlinnya ta miscevoyi kulturi ale zdebilshogo isnuyut u povnomu spilkuvanni mizh soboyu U danij chas isnuye dva prichastya yaki vidkidayut odne odnogo i krim togo deyaki shizmatichni cerkvi yaki ne mayut zhodnogo prichastya prichomu vsi tri grupi identifikuyutsya yak shidni pravoslavni Osnovne tradicijne istorichne spilkuvannya dilitsya na dvi grupi ti hto vikoristovuye novoyulianskij kalendar dlya obchislennya neruhomih svyat yulianskij kalendar dlya rozrahunku ruhomih svyat i ti hto vikoristovuye yulianskij kalendar dlya obchislennya ruhomih i neruhomih svyat Do ciyeyi drugoyi grupi mozhut vhoditi gromadi cerkva yakih dozvolyaye yim vibirati za umovi sho vibir zalishayetsya chinnim prinajmni do kincya cerkovnogo roku Takozh u spilkuvanni ye estonska ta finska pravoslavni cerkvi yaki vikoristovuyut grigorianskij kalendar Inshu grupu nazivayut spravzhnim pravoslav yam abo starokalendaristami ce ti hto ne mayuchi povnovazhen batkivskih cerkov prodovzhuvav koristuvatisya starim yulianskim kalendarem stverdzhuyuchi sho kalendarna reforma v 20 h rokah superechit Vselenskim soboram Podibnim chinom insha grupa sho nazivayetsya staroobryadcyami vidokremilasya v 1666 r vid Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi v znak protestu proti reform cerkovnogo obryadu zaprovadzhenih moskovskim patriarhom Nikonom Oskilki shidno pravoslavne hristiyanstvo za svoyeyu strukturoyu ye yak kolegialnim tak i miscevim zhodnoyi organizaciyi yaka nazivayetsya Spravzhnya pravoslavna cerkva ne isnuye oficijnogo viznannya sered spravzhnih pravoslavnih shodo togo hto nalezhnim chinom vklyuchenij do nih Kalendarne pitannya vidobrazhaye superechku mizh timi hto hoche vikoristovuvati kalendar yakij reformovanij ale ne grigorianskij faktichno otrimuyuchi vidchutni perevagi grigorianskogo kalendarya nehtuyuchi troma anatemami vidanimi proti papi Grigoriya XIII u XVI stolitti te sho protivniki vvazhayut nepotribnim zavdayuchi shkodi spadkoyemnosti i ti hto bazhaye pidtrimuvati tradicijnij cerkovnij kalendar yakij yak pravilo bazuyetsya na yulianskomu kalendari argumentuyuchi sho taka suchasna zmina superechit 1900 richnij cerkovnij tradiciyi i faktichno bula zdijsnena bez ekumenichnogo soboru yakij napevno vidkinuv bi cyu ideyu Superechka prizvodila navit do nasilstva Nasliduyuchi kanonichni zapovidi deyaki prihilniki starogo kalendarya virishili utrimatisya vid duhovnogo spilkuvannya z timi sinodami yaki prijnyali novij kalendar doki konflikt ne bude virisheno Monastirski gromadi na Atosi najbilshe protistoyali novomu kalendaryu i modernizmu v cilomu zberigayuchi pri comu spilkuvannya zi svoyeyu cerkvoyu matir yu Rosijska pravoslavna cerkva zakordonom RPCZ neshodavno ob yednalasya z Moskovskim patriarhatom ci dvi gilki Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi vidokremilisya odna vid odnoyi v 1920 h rokah cherez pidporyadkuvannya ostannoyi vorozhomu radyanskomu rezhimu Ekumenizm Deyaki prihovani superechnosti isnuyut mizh riznimi pomisnimi cerkvami i stosovno poglyadiv na ekumenizm Vselenskij Patriarhat SCOBA vvazhayetsya zarodkom majbutnoyi pomisnoyi cerkvi Ameriki Rumunskij yepiskopat ta deyaki inshi vidkriti do dialogu z Rimskoyu katolickoyu cerkvoyu aktivno zajmayutsya obgovorennyam klyuchovih teologichnih riznic yak filiokve primat Papi z metoyu dosyagti zgodi vidnoviti druzhni stosunki i navit povne yevharistijne spilkuvannya z Rimskoyu Katolickoyu ta Anglikanskoyu cerkvami Odnak bilsh konservativni ta oberezhni predstavniki starostilnih cerkov i obshin chenci Gori Atos ryad yepiskopiv Rosijskoyi Serbskoyi Bolgarskoyi i okremi z Greckoyi cerkov Gruzinska cerkva rozglyadayut ekumenizm yak kompromis u neporushnih doktrinalnih pitannyah z metoyu pristosuvannya do inshih hristiyan Voni zaperechuyut docilnist dialogu pro soprichastya a natomist viryat sho Pravoslav ya povinne tilki svidchiti z lyubov yu pro istinu yakoyu vono volodiye u nadiyi na navernennya do Pravoslav ya inshih hristiyan Pravoslavni cerkvi v yevharistijnomu spilkuvanni Dokladnishe Avtokefalna cerkva Dokladnishe Avtonomna cerkva Peckij patriarhat u Kosovo misce perebuvannya Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi z XIV stolittya koli yiyi status bulo pidvisheno do patriarhatu Pravoslavna cerkva ce spilnist 16 avtokefalnih tobto administrativno povnistyu nezalezhnih regionalnih cerkov plyus Pravoslavna cerkva Ameriki Pravoslavna cerkva v Americi viznana avtokefalnoyu lishe rosijskoyu bolgarskoyu gruzinskoyu polskoyu ta chesko slovackoyu cerkvami Kozhna cerkva viznachila geografichni mezhi svoyeyi yurisdikciyi i neyu keruye rada yepiskopiv abo sinod pid golovuvannyam starshogo yepiskopa yiyi predstoyatelya abo pershogo iyerarha Predstoyatel mozhe nositi pochesne zvannya patriarha mitropolita abo arhiyepiskopa za greckoyu tradiciyeyu Kozhna regionalna cerkva skladayetsya z ustanovchih yeparhij abo yeparhij yakimi keruye yepiskop Deyaki cerkvi nadali yeparhiyu abo grupu yeparhij riznogo stupenya avtonomiyi samovryaduvannya Taki avtonomni cerkvi pidtrimuyut riznij riven zalezhnosti vid svoyeyi materi cerkvi yak pravilo ce viznacheno v tomosi chi inshomu dokumenti pro avtonomiyu Istoriya svidchit sho avtokefaliya progoloshuvalasya samoyu cerkvoyu yaka yiyi dobivalasya a lishe potim ranishe abo piznishe viznavalasya z boku inshih pomisnih cerkov Odnim z virishalnih faktoriv progoloshennya avtokefaliyi ye vidpovidni politichni umovi zokrema nezalezhnist togo narodu sered yakogo pomisna cerkva nese svoye sluzhinnya Najaktivnishu rol u pitanni progoloshennya avtokefaliyi bagatoh cerkov vidigravala derzhavna vlada ta patriotichni politichni sili U vipadku z Serbskoyu ta Bolgarskoyu cerkvami za progoloshennya avtokefaliyi na iyerarhiyu i navit narod nakladalisya anafemi sho ne stalo pereshkodoyu u majbutnomu vidnoviti yevharistijne yednannya a vsi anafemi ta zaboroni viddati zabuttyu Ne zvazhayuchi na neviznanij status avtokefaliyi na isnuvannya paralelnoyi iyerarhiyi abo j anafemi nakladeni na iyerarhiv avtokefalnoyi cerkvi u vidpovidnih pomisnih cerkvah prodovzhuvalosya blagodatne zhittya zvershuvalisya vsi tayinstva i voni nalezhnim chinom nesli svoye sluzhinnya sered vidpovidnogo narodu Nizhche navedeno spisok z 16 avtokefalnih pravoslavnih cerkov sho stanovlyat osnovnu chastinu pravoslavnogo hristiyanstva i vsi voni mayut tituli rivnih odna odnij ale Vselenskij patriarhat nazvanij pershim sered rivnih Vihodyachi z viznachen spisok navoditsya v poryadku chergovosti ta v alfavitnomu poryadku de ce neobhidno z perelikom deyakih avtonomnih cerkov ta ekzarhativ sho vhodyat do yih skladu Liturgijnij titul predstoyatelya napisanij kursivom Vselenskij patriarhat Konstantinopolya Jogo Bozhestvenna Vsesvyatist Arhiyepiskop Konstantinopolya Novogo Rimu i Vselenskij Patriarh Avtonomna Estonska apostolsko pravoslavna cerkva Mitropolit Tallina j usiyeyi Estoniyi Avtonomna Finlyandska pravoslavna cerkva Arhiyepiskop Gelsinki j usiyeyi Finlyandiyi ranishe Arhiyepiskop Kareliyi ta vsiyeyi Finlyandiyi Samovryadovana monastirska gromada gori Atos Samovryadovana Cerkva Kritu Arhiyepiskop Kritu Aleksandrijskij patriarhat Blazhennijshij Bozhestvennijshij i Svyatijshij Otec i Pastironachalnik Papa ta Patriarh Velikogo Mista Aleksandriyi Libiyi Pentapolisu Etiopiyi usi zemli Yegiptu i usiyeyi Afriki Batko Otciv Pastir pastuhiv Arhiyerej Arhiyereyiv Trinadcyatij Apostol i Suddya Ojkumena Antiohijskij patriarhat Jogo Bozhestvenne Blazhenstvo Blazhennishij Patriarh Velikogo Bozhogo mista Antiohiyi Siriyi Araviyi Kilikiyi Iveriyi Mesopotamiyi ta vsogo Shodu Samovryadovana Antiohijska pravoslavna arhiyeparhiya Pivnichnoyi Ameriki Arhiyepiskop Nyu Jorka i mitropolit vsiyeyi Pivnichnoyi Ameriki Samovryadovana Antiohijska pravoslavna arhiyeparhiya Avstraliyi Novoyi Zelandiyi ta vsiyeyi Okeaniyi Mitropolit Arhiyepiskop Avstraliyi Novoyi Zelandiyi ta Filippin Yerusalimskij patriarhat Jogo Bozhestvenne Blazhenstvo Patriarh Svyatogo Goroda Yerusalima i vsiyeyi Palestini Siriyi Araviyi ta Zajordannya Kani Galilejskoyi ta Svyatogo Sionu Avtonomna Cerkva gori Sinaj Arhiyepiskop Horeva Sinayu ta Rayiti Rosijska pravoslavna cerkva Jogo Blazhenstvo Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rosiyi Samovryadovana Rosijska pravoslavna cerkva zakordonom Mitropolit Shidnoyi Ameriki ta Nyu Jorka Persha Iyerarhiya Rosijskoyi cerkvi za kordonom Samovryadovana Latvijska pravoslavna cerkva Mitropolit Rigi j usiyeyi Latviyi Serbska pravoslavna cerkva Jogo Svyatist Arhiyepiskop Pecha mitropolit Belgradu i Karlivu serbskij patriarh Avtonomna Pravoslavna Ohridska arhiyepiskopiya Arhiyepiskop Ohridu i mitropolit Skop ye Bolgarska pravoslavna cerkva Svyatishij Patriarh Bolgarskij mitropolit Sofijskij Rumunska pravoslavna cerkva Blazhennijshij Arhiyepiskop Buharestskij Mitropolit Muntenskij i Dobrudzhijskij Namisnik Kesariyi Kappadokijskoyi Patriarh Rumunskij Avtonomna Mitropoliya dvoh Amerik Mitropolit dvoh Amerik Avtonomna Mitropoliya Zahidnoyi ta Pivdennoyi Yevropi Arhiyepiskop i mitropolit Zahidnoyi ta Pivdennoyi Yevropi Samovryadovana Mitropoliya Bessarabiyi Arhiyepiskop Kishinivskij mitropolit Bessarabskij Gruzinska apostolska avtokefalna pravoslavna cerkva Svyatishij i Blazhennishij Katolikos Patriarh usiyeyi Gruziyi Arhiyepiskop Mcheti i Tbilisi i mitropolit Bichvintskij i Chum Abhazkij Cerkva Kipru Blazhennishij Arhiyepiskop Novoyi Yustiniani ta vsogo Kipru Cerkva Greciyi Jogo Blazhenstvo Arhiyepiskop Aten i vsiyeyi Greciyi Avtokefalna pravoslavna Cerkva Albaniyi Arhiyepiskop Tirani Durresu ta vsiyeyi Albaniyi Polska avtokefalna pravoslavna cerkva Jogo Blazhenstvo Arhiyepiskop Varshavi i Mitropolit usiyeyi Polshi Pravoslavna cerkva Cheskih zemel i Slovachchini Jogo Blazhenstvo Arhiyepiskop Pragi mitropolit Cheskih zemel i Slovachchini abo Arhiyepiskop Pryasheva mitropolit Cheskih zemel i Slovachchini Pravoslavna cerkva Ukrayini Jogo Blazhenstvo Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Ohridska arhiyepiskopiya Mitropolit Skop ye ta arhiyepiskop Ohridskij i Makedonskij i Carichin Grada V osnovnij chastini shidnogo pravoslav ya ye nevirisheni vnutrishni pitannya shodo avtonomnogo chi avtokefalnogo statusu chi legitimnosti nastupnih pravoslavnih cerkov osoblivo mizh cerkvami sho pohodyat vid Moskovskogo patriarhatu Pravoslavna cerkva Ameriki Arhiyepiskop Vashingtonu mitropolit usiyeyi Ameriki ta Kanadi ne viznana Vselenskim Aleksandrijskim Antiohijskim Yerusalimskim patriarhatami Serbskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Rumunskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Cerkvoyu Kipru Cerkvoyu Greciyi Avtokefalnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Albaniyi ta Pravoslavnoyu cerkvoyu Ukrayini Avtonomna Kitajska pravoslavna cerkva Yepiskop Pekinskij i Kitajskij Yepiskop Shanhajskij ne viznana Vselenskim patriarhatom Konstantinopolya ta Pravoslavnoyu cerkvoyu Ukrayini Avtonomna Yaponska pravoslavna cerkva Arhiyepiskop Tokio i mitropolit usiyeyi Yaponiyi ne viznana Vselenskim patriarhatom Konstantinopolya ta Pravoslavnoyu cerkvoyu Ukrayini Samovryadovana