Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Півні чна Аме рика материк континент у Західній півкулі північна частина частини світу Америки Повністю розташований у п

Північна Америка

Північна Америка

Півні́чна Аме́рика — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній.

Північна Америка
image
Положення континенту на Земній кулі (ортогональна проєкція)
Географічне положення
Крайні точки:  
 ⮝ північна мис Мерчисон
71°58′ пн. ш. 94°28′ зх. д. / 71.967° пн. ш. 94.467° зх. д. / 71.967; -94.467
 ⮟ південна мис Мар'ято
7°12′ пн. ш. 80°52′ зх. д. / 7.200° пн. ш. 80.867° зх. д. / 7.200; -80.867
 ⮜ західна мис Принца Уельського
65°35′ пн. ш. 168°05′ зх. д. / 65.583° пн. ш. 168.083° зх. д. / 65.583; -168.083
 ⮞ східна мис Сент-Чарльз
52°24′ пн. ш. 55°40′ зх. д. / 52.400° пн. ш. 55.667° зх. д. / 52.400; -55.667
Часові пояси від UTC-10:00 до UTC±00:00
Територія
Загальна площа 24 930 000±10 000 квадратний кілометр (3-тє)
 • островів 4 100 000 км²
Довжина узбережжя 75 500 км
⯅ Найвища точка Мак-Кінлі (6194 м)
⯆ Найнижча точка Долина Смерті (-85 м)
Середні висоти 720 м
Найдовша річка Міссісіпі (6275 км)
Найбільше озеро Верхнє (82 415 км²)
Населення
Чисельність 579 000 000±1 000 000 (4-те)
Густота 22,9 осіб/км²
Назва мешканців
 
 
Економіка
ВВП номінальний 24,88 трлн USD (2020) (3-тє)
 • за ПКС 26,55 трлн USD (2020) (2-ге)
 • на душу населення 49430 USD (2020) (3-тє)
Країни
Незалежні 23
Залежні 23
Інтеграція ОАД, НАФТА, НАТО, Співдружність
image Північна Америка у Вікісховищі

На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з'єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші.

Північна Америка є третім за величиною і кількістю населення континентом після Євразії та Африки.

З урахуванням прилеглих островів (в основному — Карибського басейну) Північна Америка складається з 23 країн, в яких станом на 2013 рік мешкало близько 565 млн осіб, що становило 7,5 % усього світового населення.

Походження назви

image
Карта Північної Америки, 1621 рік
image
Амеріго Веспуччі

Найпоширеніша версія походження назви стверджує, що Америку було названо німецькими картографами Мартіном Вальдземюллером і [en] на честь італійського мандрівника Амеріго Веспуччі. Веспуччі, котрий досліджував Північну Америку з 1497 по 1502 рік, був першим європейцем, котрий висловив припущення, що Америка була не Ост-Індією, а окремим континентом, раніше не відомим європейцям. У 1507 році Вальдземюллер намалював карту світу, на якій вжив слово «America» для позначення земель Північної Америки. У книзі Cosmographiae Introductio, що додавалася до карти, він так пояснював вибір назви:

… ab Americo inventore … quasi Americi terram sive Americam (на честь дослідника Амеріго … як начебто б це була земля Амеріго, тому Америка).

На думку Вальдземюллера, ніхто не мав заперечувати проти іменування континенту на честь його першовідкривача. Він узяв латинізовану версію імені Веспуччі (Americus Vespucius), проте використав її жіночу форму «Америка» за прикладом вже існуючих назв «Європа», «Азія» та «Африка».

У 1583 році Герард Меркатор використав на своїй карті світу термін «Америка» для позначення всієї західної півкулі.

Існують заперечення проти цієї версії, оскільки традиція іменування нових земель на честь першовідкривачів зазвичай не діяла, якщо мова йшла про королівські землі. Рікардо Пальма (1949) запропонував походження слова від назви гір [en] в Центральній Америці — Веспуччі був першим дослідником не лише Південної Америки, а й цих гір, що з'єднують відкриті ним землі з відкриттями Христофора Колумба.

[en] у 1908 році висунув теорію, що континенти було названо на честь валлійського купця з Бристоля на ім'я Річард Америк. Америк фінансував у 1497 році дослідницьку експедицію Джона Кабота з Англії до Ньюфаундленда. Існує також версія, що Америку названо на честь іспанського моряка, що мав старовинне вестготське ім'я Amairick. За іншим припущенням, назва походить з мови корінного населення.

Історія

Докладніше: Історія Північної Америки

Геологічна історія

Геологічну кору континенту формує Північно-Американська древня геологічна платформа, що сформувалася приблизно між 1,5 та 1 млрд років тому під час протерозойського еону. Найбільшим виходом цієї платформи до поверхні є Канадський щит. Від пізнього палеозою до раннього мезозою Північна Америка перебувала у складі Пангеї. Одним з результатів формування Пангеї є гори Аппалачі, що утворилися близько 480 млн років тому, отож є одними з найстаріших гір у світі. Коли 200 млн років тому Пангея розпалася, Північна Америка стала частиною Лавразії, аж доки не від'єдналася від Євразії і стала окремим континентом в середині крейдового періоду.

Скелясті гори та інші західні гірські системи почали формуватися 80—55 млн років тому під час ларамійського орогенезу. Утворення Панамського перешийку, що поєднав Північну та Південну Америки, відбулося приблизно 15—12 млн років тому. Великі Озера утворилися наприкінці останнього льодовикового періоду (близько 10 тис. років тому), коли відступив Лаврентійський льодовиковий щит.

Доколумбова ера

Докладніше: Культура доколумбової Америки
image
Піраміда Кукулькана, Мексика

Міфи корінного населення стверджують, що люди проживали на цих територіях ще від створення світу. В наукових колах хронологія та маршрути заселення континенту є предметом поточних досліджень та дискусій. Традиційна теорія стверджує, що перші мігранти прийшли близько 25—11 тис. років тому з Азії через Берингію, що тоді з'єднувала Сибір та сучасну Аляску. Здебільшого науковці погоджуються, що корінне населення обох Америк походить з Центральної Азії, а його розселення континентом відбулося в кінці останнього льодовикового періоду ([en]) близько 13 тис. років тому. Деякі [en] вказують на ще кілька хвиль міграції, що відбулися після початкової колонізації, але передували більш пізньому заселенню інуїтів, інупіатів і [en]. На думку антропологів, інуїти прибули до Північної Америки набагато пізніше інших корінних груп, про що [en] поступова заміна артефактів дорсетської культури на артефакти культури туле.

До контактів з європейцями, населення Північної Америки було розділене на найрізноманітніші державні утворення: від первісних стад з кількох сімей до велетенських імперій. Корінні американці проживали в кількох «культурних регіонах», межі котрих приблизно визначалися межами географічних та біологічних зон. Населенню кожного такого регіону були властиві певний спосіб життя та основне заняття (полювання на бізонів на Великих рівнинах, фермерство в Месоамериці тощо). Корінне населення також можна класифікувати за мовними родинами, проте люди, що розмовляли схожими мовами, не завжди були союзниками чи розділяли одну матеріальну культуру.

За тисячі років культури корінного населення змінювалися та замінювали одна одну. Найстарішою зі знайдених є культура Кловіс, що існувала на місці сучасного Нью-Мексико. До більш пізніх належать знайдені в долині річки Міссісіпі міссісіпська культура та пов'язані з нею культури будівельників курганів, а також знайдена на місці чотирьох кутів культура анасазі. Найпівденніші культурні групи континенту свого часу одомашнили багато сільськогосподарських культур, що зараз широко розповсюджені у світі, як-то помідори, гарбузи, кукурудза тощо. Наслідком сільськогосподарського розвитку південної частини стали також значні культурні здобутки. Наприклад, цивілізація Мая винайшла календар і писемність, збудувала велетенські піраміди та храми та відкрила поняття нуля.

Найперша достеменно відома доколумбівська подорож представників європейської цивілізації до Північної Америки відбулася у 10—11 столітті — на острові Ньюфаундленд, в місцині нині відомій як Л'Анс-о-Медоуз було знайдено поселення вікінгів тих часів.

Колоніальний період

Докладніше: Європейська колонізація Америки
image
Битва на Полях Авраама між військами англійським та французьким із союзними їм індіанцями.

Датою відкриття як Північної так і Південної Америки вважають 12 жовтня 1492 року, коли іспанська експедиція на чолі з генуезцем Христофором Колумбом досягла островів поблизу берегів материка.

Упродовж Доби великих географічних відкриттів європейці дослідили Американський континент та заявили права на тамтешні землі. Разом з їх прибуттям до «Нового світу» популяція корінного населення почала швидко скорочуватися через силові конфлікти з загарбниками та принесені ними з Європи захворювання, до яких корінні американці не мали імунітету. Докорінних перетворень зазнали культура та політичне життя місцевих мешканців. Деякі мовні групи вимерли, іншим довелося досить швидко змінитися.

Велика Британія, Іспанія та Франція почали захоплювати території, експлуатувати, контролювати та змагатися за них. Наприкінці XVIII — на початку XIX століття унаслідок рухів за незалежність в Північній Америці виникли сучасні країни. У 1776 році тринадцять британських колоній вздовж узбережжя Атлантичного океану проголосили незалежність та заснували Сполучені Штати Америки. Шляхом об'єднання північних територій, контрольованих Великою Британією та Францією, утворилася Канада. Нова Іспанія, що згодом перетворилася на Мексику проголосила незалежність у 1810 році. У 1823 році колишнє Генерал-капітанство Гватемала стало першою незалежною державою Центральної Америки — Центральноамериканською федерацією.

Географія

image
Північна Америка з космосу
Докладніше: Географія Північної Америки

Північна Америка розташована повністю у Північній півкулі. Континент простягається в усіх географічних поясах, крім екваторіального. Тому природа його різноманітніша порівняно, наприклад, з Південною Америкою. Південну частину материка, що розташована у тропічних широтах, називають Центральною Америкою. До неї зачислюють також Центральноамериканські острови (Вест-Індія). Крайня північна точка материка — мис Мерчисон на півострові Бутія в Канаді — розташований на 71°58' пн. ш., крайня південна точка материка — мис Мар'ято (7°12' пн. ш.), крайня західна – мис Принца Уельського (168°00' зх. д.), крайня східна — мис Сент-Чарльз (55°40' зх. д.). Протяжність з півночі на південь — 7,2 тис. км, із заходу на схід — 6,8 тис. км; середня висота поверхні 677 м. Найвища точка в Кордильєрах — Деналі (інші назва — Мак-Кінлі, 6 194 м), найнижча — в Долині Смерті (86 м нижче рівня моря). Понад 64 % території має висоту понад 300 м.

Площа материка — 20,4 млн км², а разом із островами — 24,25 млн км² (Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Вест-Індія, Алеутські острови, Архіпелаг Олександра). Населення — 528 млн (станом на 2008 рік).

image
Берегова лінія Північної Америки

Берегова лінія Північної Америки доволі розчленована великою кількістю заток, півостровів та островів. Материк омивається Тихим океаном з Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською, Атлантичним океаном з морем Лабрадор, затоками Св. Лаврентія, Карибською і Мексиканською, Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Чукотським морем, Гудзоновою затокою, Дейвісовою протокою, Гудзоновою протокою, затокою Басейн-Фокс. Сполучається з Південною Америкою Панамським перешийком, від Азії відокремлена Беринговою протокою.

На півдні Північну Америку перетинає північний тропік, на півночі — північний полярний круг. Найширша частина материка лежить в помірних широтах.

Береги континенту сильно розчленовані на півночі, північному заході й північному сході. До найбільших елементів берегової лінії належать Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська затоки, півострови Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска. Найбільші острови — Ґренландія, Ньюфаундленд, Канадський Арктичний архіпелаг (разом з островом Баффінова земля), Великі Антильські, Малі Антильські, Алеутські острови. Порізаність берегів Північної Америки сприяла виникненню тут численних морських портів.

Істотний вплив на природу Північної Америки мають морські течії, що омивають її береги: Аляскинська, Каліфорнійська, Лабрадорська і Гольфстрим.

Північна Америка багата на внутрішні води. Тут протікає одна з найбільших річок земної кулі — Міссісіпі, розташоване найбільше за площею прісноводне озеро Землі — Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються за площею тільки льодовикам Антарктиди. Є в Північній Америці великі болота та значні запаси підземних вод. Проте розподілені води на території материка дуже нерівномірно.

Гідрографія

Докладніше: (Географія Північної Америки#Гідрографія)

На великих просторах заходу, особливо у південно-західній частині континенту, річкова сітка розвинута слабо або відсутня зовсім. На південному сході, навпаки, вона густа. За винятком басейну внутрішнього стоку, що розташований на південному заході материка, річки материка несуть свої води до басейнів трьох океанів. Більшість річок належить до басейнів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які мають широкі та глибокі долини, їхнє живлення переважно дощове або мішане (дощове й снігове).

image
Макензі

Річки басейну Атлантичного океану мають значну довжину та велику кількість приток. Найбільшою річкою Північної Америки є Міссісіпі, назва якої в перекладі з індіанської мови означає «Велика річка».

Річки басейну Північного Льодовитого океану порівняно недавно сформовані, переважно порожисті. Тільки окремі з них мають значну довжину та є повноводними. Живляться переважно талими сніговими водами і взимку на тривалий час замерзають. Найбільша річка басейну — Маккензі, що бере початок з Великого Невільничого озера.

Оскільки річки басейну Тихого океану зароджуються на значній висоті, вони мають швидку течію, великі похил і падіння та великі запаси гідроенергії. Особливо виділяється у цьому відношенні найповноводніша з річок басейну — Колумбія, що має льодовикове живлення.

В Північній Америці розташована найбільша прісноводна озерна система світу. За об'ємом води Великі озера перевищують Балтійське море. Останніх два озера в цьому водному ланцюжку сполучені між собою річкою Ніагарою, на якій розташований всесвітньо відомий Ніагарський водоспад.

Великі запаси води законсервовані в льодовиках Ґренландії і Канадського Арктичного архіпелагу.

Клімат

Докладніше: Клімат Північної Америки

Кліматичний вплив океанів виражається насамперед у різнохарактерних течіях біля узбережжя материка. Холодні Лабрадорська й Каліфорнійська течії знижують температуру повітря й кількість опадів на північному сході й південному заході материка. Теплі Аляскинська течія й течія Гольфстрим цілий рік сприяють підвищенню температури й великій кількості опадів на північному заході й південному сході материка.

image
Океанічні течії

Меридіональне чи близьке до нього простягання основних гірських систем (Кордильєри, Аппалачі) обмежують вплив океанів порівняно вузькою смугою прибережних просторів. Водночас відсутність гірських систем широтного простягання створює сприятливі умови для проникнення холодних арктичних повітряних мас далеко на південь, а тропічні повітряні маси влітку заходять іноді в північні широти помірного поясу. Такий контраст повітряних мас спричиняє виникнення на Центральних рівнинах Північної Америки потужних вихорів — торнадо.

image
Долина Смерті

Середні січневі температури нижчі 0°С характерні на північ від 40° пн. ш. Найнижчі зимові температури зафіксовані на північний захід від Гудзонової затоки, де часті морози -50°С і нижче. На плоскогір'ї Юкон зафіксована температура -64°С, а на льодовиковому щиті Ґренландії — -70°С. Характерні високі контрасти температур між північчю й півднем материка, особливо взимку.

Середні липневі температури на півночі Канади становлять +5…+10°С, на узбережжі Мексиканської затоки — +22…+24°С. Найвищі температури влітку спостерігаються на плато в Південних Кордильєрах (+57°С — в Долині Смерті на плато Великий Басейн, яка є найвищою температурою в західній півкулі).

Розподіл опадів на материку залежить від переважаючих повітряних мас. Крайній північний захід материка перебуває під впливом Алеутського мінімуму. Тут випадає 1500—2000 мм опадів на рік. А біля підніжжя гори Олімпес опади досягають максимуму для Північної Америки — 5000-6000 мм на рік. Східні окраїни материка перебувають під впливом повітряних мас Атлантичного океану. Тут кількість опадів закономірно змінюється зі сходу на захід: на Приатлантичній низовині випадає 1200—1400 мм на рік, в Аппалачах — 1000—1100 мм, на Центральних рівнинах — 700—900 мм, на Великих рівнинах — 300—400 мм. Найменша кількість опадів (100—200 мм на рік) спостерігається в міжгірних котловинах Великого Басейну і на півночі Мексиканського нагір'я. Цьому сприяють повітряні маси східної периферії Гавайського максимуму, які проходять над холодною Каліфорнійською течією.

В Північній Америці наявні всі кліматичні пояси, окрім екваторіального.

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Північної Америки

Основні корисні копалини: Канада — найбільший у світі постачальник нікелю, цинку, урану, калію; другий у світі постачальник азбесту, срібла, титану, гіпсу; сірки і молібдену; Мексика — найбільший у світі постачальник срібла і четверта за видобутком нафти. У США найбільший у світі видобуток кухонної солі.

Населення

Докладніше: Населення Північної Америки
image
Торонто
image
Лос-Анджелес

У Північній Америці проживає 8 % населення світу, переважно європеоїдної раси, а також негроїдної і монголоїдної (індіанці).

Розміщення населення у Північній Америці залежить від історичного часу заселення конкретної території. Найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя континенту (своєрідний плацдарм для мігрантів з Європи). Основна кількість населення США і Канади (130 млн осіб) зосереджена між атлантичним узбережжям та меридіаном 85° з. д., у вузькій смузі державного кордону між двома країнами, між Великими озерами та річками Міссісіпі й Огайо. Суворі кліматичні умови завадили широкому заселенню просторів на крайній півночі континенту. Центральна Америка особливо густо заселена на Антильських островах (Ямайка — 200 осіб/км²; Тринідад і Тобаго, Барбадос — 580 осіб/км²). Найменш заселені пустельні регіони північно-західної частини Мексики (пустеля Сонора).

Три чверті населення Північної Америки проживає в містах.

Найбільші міські агломерації
Місто (агломерація) Населення (2010) Площа Країна
Мехіко 21 163 226 7 346 км² image Мексика
Нью-Йорк 18 897 109 17 405 км² image США
Лос-Анджелес 12 828 837 12 562 км² image США
Чикаго 9 461 105 24 814 км² image США
Даллас 6 371 773 24 059 км² image США
Делавер 5 965 343 13 256 км² image США
Х'юстон 5 946 800 26 061 км² image США
Торонто 5 593 212 7 124 км² image Канада
Вашингтон 5 582 170 14 412 км² image США
Маямі 5 564 635 15 896 км² image США

Інші великі міста (населення понад 1 млн): Сан-Франциско, Монреаль, Гвадалахара, Монтеррей, Філадельфія, Гватемала, Ванкувер, Детройт, Сан-Дієго.

Економіка Північної Америки

Економіка Північної Америки твориться понад 596 мільйонами людей (8% населення світу) у 24 суверенних штатах і 15 залежних територіях. Вона відзначається різким поділом між переважно англомовними країнами Канади та Сполучених Штатів, які є одними з найбагатших і найрозвиненіших країн світу, та країнами Центральної Америки та Карибського басейну колишньої Латинської Америки, які є менш розвиненими. Мексика та країни Карибського басейну, що входять до Співдружності Націй, знаходяться між крайніми економічними рівнями розвитку Північної Америки.

Країни та території

Докладніше: Список держав та залежних територій Північної Америки

Нижче подана таблиця Північноамериканських країн та територій, поділених на три регіони.

Країна чи територія Площа
(км²)		 Населення
(оцінка 2008)		 Щільність населення
(на км²) 		Столиця
Північна Америка
image Бермудські Острови (Велика Британія) 54 65 000 1203.7 Гамільтон
image Гренландія (Данія) 2 166 086 57 000 0.026 Нуук
image Канада 9 984 670 33 573 000 3.4 Оттава
image Мексика 1 964 375 112 322 757 57.1 Мехіко
image Сен-П'єр і Мікелон (Франція) 242 6000 24.8 Сен-П'єр
image США 9 629 091 311 630 000 32.7 Вашингтон
Центральна Америка
image Беліз 22 966 307 000 13.4 Бельмопан
image Гватемала 108 889 14 027 000 128.8 Гватемала
image Гондурас 112 492 7 466 000 66.4 Тегусігальпа
image Коста-Рика 51 100 4 579 000 89.6 Сан-Хосе
image Нікарагуа 130 373 5 743 000 44.1 Манаґуа
image Панама 75 417 3 454 000 45.8 Панама
image Сальвадор 21 041 6 163 000 293.0 Сан Сальвадор
Карибське море
image Американські Віргінські Острови (США) 347 110 000 317.0 Шарлотта-Амалія
image Ангілья (Велика Британія) 91 15 000 164.8 Валлі
image Антигуа і Барбуда 442 88 000 199.1 Сент-Джонс
image Аруба (Нідерланди) 180 107 000 594.4 Ораньєстад
image Багамські Острови 13 943 342 000 24.5 Нассау
image Барбадос 430 256 000 595.3 Бриджтаун
image Бонайре (Нідерланди) 294 12 093 41.1 Кралендейк
image Британські Віргінські Острови (Велика Британія) 151 23 000 152.3 Род-Таун
image Гаїті 27 750 10 033 000 361.5 Порт-о-Пренс
image Гваделупа (Франція) 1628 401 784 246.7 Бас-Тер
image Гренада 344 104 000 302.3 Сент-Джорджес
image Домініка 751 67 000 89.2 Розо
image Домініканська Республіка 48 671 10 090 000 207.3 Санто-Домінго
image Кайманові Острови (Велика Британія) 264 56 000 212.1 Джорджтаун
image Куба 109 886 11 204 000 102.0 Гавана
image Кюрасао (Нідерланди) 444 140 794 317.1 Віллемстад
image Мартиніка (Франція) 1128 397 693 352.6 Фор-де-Франс
image Монтсеррат (Велика Британія) 102 6000 58.8 Плімут;
image Острови Теркс і Кайкос (Велика Британія) 948 33 000 34.8 Кокберн-Таун
image Пуерто-Рико (США) 8870 3 982 000 448.9 Сан-Хуан
image Саба (Нідерланди) 13 1537 118.2 Боттом
image Сен-Бартельмі (Франція) 21 7448 354.7 Густавія
image Сент-Кіттс і Невіс 261 52 000 199.2 Бастер
image Сент-Люсія 539 172 000 319.1 Кастрі
image Сен-Мартен (Франція) 54 29 820 552.2 Маріго
image Сент-Вінсент і Гренадини 389 109 000 280.2 Кінґстаун
image Сінт-Естатіус (Нідерланди) 21 2739 130.4 Ораньєстад
image Сінт-Мартен (Нідерланди) 34 40 009 1176.7 Філіпсбурґ
image Тринідад і Тобаго 5130 1 339 000 261.0 Порт-оф-Спейн
image Ямайка 10 991 2 719 000 247.4 Кінгстон
Всього 24 500 995 541 720 440 22.9

Див. також

Примітки

  1. Разом із найбільшою притокою Міссурі.

Джерела

  1. North America (англійською) . Encyclopædia Britannica. Процитовано 3 лютого 2014.
  2. North America Land Forms and Statistics (англійською) . World Atlas.com. Процитовано 16 червня 2013.
  3. Amerigo Vespucci (англійською) . Encyclopædia Britannica. Процитовано 7 червня 2011.
  4. Herbermann, Charles George, ред. (1907). The Cosmographiæ Introductio of Martin Waldseemüller in Facsimile. Translated by Edward Burke and Mario E. Cosenza, introduction by Joseph Fischer and Franz von Wieser. New York: The United States Catholic Historical Society. с. 9. лат. "Quarta pars per Americum Vesputium (ut in sequentibus audietur) inventa est, quam non video, cur quis jure vetet, ab Americo inventore sagacis ingenii viro Amerigen quasi Americi terram sive Americam dicendam, cum et Europa et Asia a mulieribus sua sortita sint nomina."
  5. Jonathan Cohen. The Naming of America: Fragments We've Shored Against Ourselves (англійською) . Процитовано 3 лютого 2014.
  6. ; Mitchinson, John (2006). The Book of General Ignorance. Harmony Books. с. 95. ISBN . New countries or continents were never named after a person's first name, but always after the second ...
  7. Dalziel, I.W.D. (1992). On the organization of American Plates in the Neoproterozoic and the breakout of Laurentia. GSA Today. 2 (11): 237—241.
  8. Merali, Zeeya; Skinner, Brian J. (2009). Visualizing Earth Science. Wiley. ISBN .[]
  9. Land Bridge Linking Americas Rose Earlier Than Thought. LiveScience.com.
  10. Jeremiah Curtin (2014). Creation Myths of Primitive America. Jazzybee Verlag. с. 2. ISBN .
  11. Phillip M. White (2006). American Indian chronology: chronologies of the American mosaic. Greenwood Publishing Group. с. 1. ISBN . Процитовано 29 листопада 2011.
  12. William Haviland; Harald Prins; Dana Walrath; Bunny McBride (2013). Anthropology: The Human Challenge. Cengage Learning. с. 219, 220. ISBN .
  13. Timothy R. Pauketat (23 лютого 2012). The Oxford Handbook of North American Archaeology. OUP USA. с. 96. ISBN .
  14. Skoglund, P.; Mallick, S.; Bortolini, M. C.; Chennagiri, N.; Hünemeier, T.; Petzl-Erler, M. L.; Salzano, F. M.; Patterson, N.; Reich, D. (21 липня 2015). Genetic evidence for two founding populations of the Americas. Nature. 525: 104—8. doi:10.1038/nature14895. PMC 4982469. PMID 26196601.
  15. Peter Bellwood; Immanuel Ness (2014). The Global Prehistory of Human Migration. John Wiley & Sons. с. 194. ISBN .
  16. Robert Kaplan (16 January 2007). What is the origin of zero? How did we indicate nothingness before zero?. Scientific American. Процитовано 19 February 2008.
  17. Massimo Livi Bacci, Malden (2001). A Concise History of World Population: An Introduction to Population Processes, (вид. 3rd). Massachusetts: Blackwell Publishing. с. 42–46. ISBN .
  18. Кузик С. П., 2002.
  19. "World Population Prospects 2022". population.un.org. United Nations Department of Economic and Social Affairs, Population Division. Retrieved 17 July 2022.
  20. CommerceConnect.gov. . Spp.gov. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 14 листопада 2010.
  21. Ecoregions of North America. United States Environmental Protection Agency. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 30 травня 2011.
  22. What's the difference between North, Latin, Central, Middle, South, Spanish and Anglo America? [ 2016-04-10 у Wayback Machine.], about.com
  23. Якщо не вказано інше, площа взята з Demographic Yearbook—Table 3: Population by sex, rate of population increase, surface area and density (PDF). United Nations Statistics Division. 2008. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 14 жовтня 2010.
  24. Якщо не вказано інше, населення взята з Department of Economic and Social Affairs Population Division (2009). World Population Prospects, Table A.1 (PDF). 2008 revision. United Nations. Процитовано 12 березня 2009.
  25. Згідно з означеннями, Аруба, Бонейр, Кюрасао, Панама та Тринідад і Тобаго мають території і в Північній, і в Південній Америках.
  26. Оцінка населення взята з Central Bureau of Statistics Netherlands Antilles. . Government of the Netherlands Antilles. Архів оригіналу за 1 травня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010.
  27. Insee - Populations légales 2008 - 971-Guadeloupe. Insee.fr. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 31 жовтня 2011.
  28. Insee - Populations légales 2008 - 972-Martinique. Insee.fr. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 31 жовтня 2011.
  29. Дані взяті з . Government of the United States, Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 14 жовтня 2010.
  30. Оцінка чисельності населення за 2010 взята з . Government of the United States, Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2010.

Коментарі

  1. Це означення включає чотири найпівнічніші території, та найближчі північні острови - Бермудські, біля берегів Північної Кароліни та Сен-П'єр і Мікелон біля берегів канадської провінції Ньюфаунленд і Лабрадор
  2. Включно з Гаваями, які зазвичай відносять до Океанії.
  3. Панаму зазвичай відносять до Північної Америки, хоча деякі автори ділять її по Панамському каналу. Дані наведені для всієї країни.
  4. Хоча острови знаходяться а Атлантичному океані, а не в Карибському морі, ООН відносить їх до країн карибського басейну.
  5. У зв'язку із виверженням вулкану, що почалося в липні 1995 року, більша частина Плімуту була зруйнована, керівництво острова перемістилося в Брейдс, але Плімут все ще де-юре залишається адміністративним центром.
  6. Хоча острови знаходяться а Атлантичному океані, а не в Карибському морі, ООН відносить їх до країн карибського басейну.

Література

  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
  • Країни Європи і Північної Америки в 1944—1974 рр. : навч. посіб. — К., 2016. — 740 с. —
  • Північна Америка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
  • Фізична географія материків і океанів. У 2 ч. : навч. посіб. Ч. 2. Північна Америка та Євразія / О. В. Барановська. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — 378 с. — .

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Північна Америка
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Північна Америка
  • UN Statistics Division: Composition of macro geographical (continental) regions, geographical sub-regions, and selected economic and other groupings
  • Houghton Mifflin Company, «North America»
  • Council on Hemispheric Affairs
  • Consortium for North American Higher Education Collaboration

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pivni chna Ame rika materik kontinent u Zahidnij pivkuli pivnichna chastina chastini svitu Ameriki Povnistyu roztashovanij u pivnichnij pivkuli ta majzhe povnistyu u zahidnij Pivnichna AmerikaPolozhennya kontinentu na Zemnij kuli ortogonalna proyekciya Geografichne polozhennyaKrajni tochki pivnichna mis Merchison 71 58 pn sh 94 28 zh d 71 967 pn sh 94 467 zh d 71 967 94 467 pivdenna mis Mar yato 7 12 pn sh 80 52 zh d 7 200 pn sh 80 867 zh d 7 200 80 867 zahidna mis Princa Uelskogo 65 35 pn sh 168 05 zh d 65 583 pn sh 168 083 zh d 65 583 168 083 shidna mis Sent Charlz 52 24 pn sh 55 40 zh d 52 400 pn sh 55 667 zh d 52 400 55 667Chasovi poyasi vid UTC 10 00 do UTC 00 00TeritoriyaZagalna plosha 24 930 000 10 000 kvadratnij kilometr 3 tye ostroviv 4 100 000 km Dovzhina uzberezhzhya 75 500 km Najvisha tochka Mak Kinli 6194 m Najnizhcha tochka Dolina Smerti 85 m Seredni visoti 720 mNajdovsha richka Missisipi 6275 km Najbilshe ozero Verhnye 82 415 km NaselennyaChiselnist 579 000 000 1 000 000 4 te Gustota 22 9 osib km Nazva meshkanciv anglijska ispanska francuzka Nyu Jork Mehiko Los Andzheles Chikago Boston Toronto Dallas Fort Vert San Francisko H yuston Mayami FiladelfiyaEkonomikaVVP nominalnij 24 88 trln USD 2020 3 tye za PKS 26 55 trln USD 2020 2 ge na dushu naselennya 49430 USD 2020 3 tye KrayiniNezalezhni 23Zalezhni 23Integraciya OAD NAFTA NATO Spivdruzhnist Pivnichna Amerika u Vikishovishi Na pivnochi omivayetsya Pivnichnim Lodovitim okeanom na shodi Atlantichnim okeanom na zahodi Tihim okeanom na pivdni Karibskim morem takozh na pivdni z yednuyetsya Panamskim pereshijkom z Pivdennoyu Amerikoyu Zagalna plosha 24 709 000 km sho stanovit blizko 4 8 ploshi planeti abo 16 5 ploshi yiyi sushi Pivnichna Amerika ye tretim za velichinoyu i kilkistyu naselennya kontinentom pislya Yevraziyi ta Afriki Z urahuvannyam prileglih ostroviv v osnovnomu Karibskogo basejnu Pivnichna Amerika skladayetsya z 23 krayin v yakih stanom na 2013 rik meshkalo blizko 565 mln osib sho stanovilo 7 5 usogo svitovogo naselennya Pohodzhennya nazviKarta Pivnichnoyi Ameriki 1621 rikAmerigo Vespuchchi Najposhirenisha versiya pohodzhennya nazvi stverdzhuye sho Ameriku bulo nazvano nimeckimi kartografami Martinom Valdzemyullerom i en na chest italijskogo mandrivnika Amerigo Vespuchchi Vespuchchi kotrij doslidzhuvav Pivnichnu Ameriku z 1497 po 1502 rik buv pershim yevropejcem kotrij visloviv pripushennya sho Amerika bula ne Ost Indiyeyu a okremim kontinentom ranishe ne vidomim yevropejcyam U 1507 roci Valdzemyuller namalyuvav kartu svitu na yakij vzhiv slovo America dlya poznachennya zemel Pivnichnoyi Ameriki U knizi Cosmographiae Introductio sho dodavalasya do karti vin tak poyasnyuvav vibir nazvi ab Americo inventore quasi Americi terram sive Americam na chest doslidnika Amerigo yak nachebto b ce bula zemlya Amerigo tomu Amerika Na dumku Valdzemyullera nihto ne mav zaperechuvati proti imenuvannya kontinentu na chest jogo pershovidkrivacha Vin uzyav latinizovanu versiyu imeni Vespuchchi Americus Vespucius prote vikoristav yiyi zhinochu formu Amerika za prikladom vzhe isnuyuchih nazv Yevropa Aziya ta Afrika U 1583 roci Gerard Merkator vikoristav na svoyij karti svitu termin Amerika dlya poznachennya vsiyeyi zahidnoyi pivkuli Isnuyut zaperechennya proti ciyeyi versiyi oskilki tradiciya imenuvannya novih zemel na chest pershovidkrivachiv zazvichaj ne diyala yaksho mova jshla pro korolivski zemli Rikardo Palma 1949 zaproponuvav pohodzhennya slova vid nazvi gir en v Centralnij Americi Vespuchchi buv pershim doslidnikom ne lishe Pivdennoyi Ameriki a j cih gir sho z yednuyut vidkriti nim zemli z vidkrittyami Hristofora Kolumba en u 1908 roci visunuv teoriyu sho kontinenti bulo nazvano na chest vallijskogo kupcya z Bristolya na im ya Richard Amerik Amerik finansuvav u 1497 roci doslidnicku ekspediciyu Dzhona Kabota z Angliyi do Nyufaundlenda Isnuye takozh versiya sho Ameriku nazvano na chest ispanskogo moryaka sho mav starovinne vestgotske im ya Amairick Za inshim pripushennyam nazva pohodit z movi korinnogo naselennya IstoriyaDokladnishe Istoriya Pivnichnoyi Ameriki Geologichna istoriya Geologichnu koru kontinentu formuye Pivnichno Amerikanska drevnya geologichna platforma sho sformuvalasya priblizno mizh 1 5 ta 1 mlrd rokiv tomu pid chas proterozojskogo eonu Najbilshim vihodom ciyeyi platformi do poverhni ye Kanadskij shit Vid piznogo paleozoyu do rannogo mezozoyu Pivnichna Amerika perebuvala u skladi Pangeyi Odnim z rezultativ formuvannya Pangeyi ye gori Appalachi sho utvorilisya blizko 480 mln rokiv tomu otozh ye odnimi z najstarishih gir u sviti Koli 200 mln rokiv tomu Pangeya rozpalasya Pivnichna Amerika stala chastinoyu Lavraziyi azh doki ne vid yednalasya vid Yevraziyi i stala okremim kontinentom v seredini krejdovogo periodu Skelyasti gori ta inshi zahidni girski sistemi pochali formuvatisya 80 55 mln rokiv tomu pid chas laramijskogo orogenezu Utvorennya Panamskogo pereshijku sho poyednav Pivnichnu ta Pivdennu Ameriki vidbulosya priblizno 15 12 mln rokiv tomu Veliki Ozera utvorilisya naprikinci ostannogo lodovikovogo periodu blizko 10 tis rokiv tomu koli vidstupiv Lavrentijskij lodovikovij shit Dokolumbova era Dokladnishe Kultura dokolumbovoyi Ameriki Piramida Kukulkana Meksika Mifi korinnogo naselennya stverdzhuyut sho lyudi prozhivali na cih teritoriyah she vid stvorennya svitu V naukovih kolah hronologiya ta marshruti zaselennya kontinentu ye predmetom potochnih doslidzhen ta diskusij Tradicijna teoriya stverdzhuye sho pershi migranti prijshli blizko 25 11 tis rokiv tomu z Aziyi cherez Beringiyu sho todi z yednuvala Sibir ta suchasnu Alyasku Zdebilshogo naukovci pogodzhuyutsya sho korinne naselennya oboh Amerik pohodit z Centralnoyi Aziyi a jogo rozselennya kontinentom vidbulosya v kinci ostannogo lodovikovogo periodu en blizko 13 tis rokiv tomu Deyaki en vkazuyut na she kilka hvil migraciyi sho vidbulisya pislya pochatkovoyi kolonizaciyi ale pereduvali bilsh piznomu zaselennyu inuyitiv inupiativ i en Na dumku antropologiv inuyiti pribuli do Pivnichnoyi Ameriki nabagato piznishe inshih korinnih grup pro sho en postupova zamina artefaktiv dorsetskoyi kulturi na artefakti kulturi tule Do kontaktiv z yevropejcyami naselennya Pivnichnoyi Ameriki bulo rozdilene na najriznomanitnishi derzhavni utvorennya vid pervisnih stad z kilkoh simej do veletenskih imperij Korinni amerikanci prozhivali v kilkoh kulturnih regionah mezhi kotrih priblizno viznachalisya mezhami geografichnih ta biologichnih zon Naselennyu kozhnogo takogo regionu buli vlastivi pevnij sposib zhittya ta osnovne zanyattya polyuvannya na bizoniv na Velikih rivninah fermerstvo v Mesoamerici tosho Korinne naselennya takozh mozhna klasifikuvati za movnimi rodinami prote lyudi sho rozmovlyali shozhimi movami ne zavzhdi buli soyuznikami chi rozdilyali odnu materialnu kulturu Za tisyachi rokiv kulturi korinnogo naselennya zminyuvalisya ta zaminyuvali odna odnu Najstarishoyu zi znajdenih ye kultura Klovis sho isnuvala na misci suchasnogo Nyu Meksiko Do bilsh piznih nalezhat znajdeni v dolini richki Missisipi missisipska kultura ta pov yazani z neyu kulturi budivelnikiv kurganiv a takozh znajdena na misci chotiroh kutiv kultura anasazi Najpivdennishi kulturni grupi kontinentu svogo chasu odomashnili bagato silskogospodarskih kultur sho zaraz shiroko rozpovsyudzheni u sviti yak to pomidori garbuzi kukurudza tosho Naslidkom silskogospodarskogo rozvitku pivdennoyi chastini stali takozh znachni kulturni zdobutki Napriklad civilizaciya Maya vinajshla kalendar i pisemnist zbuduvala veletenski piramidi ta hrami ta vidkrila ponyattya nulya Najpersha dostemenno vidoma dokolumbivska podorozh predstavnikiv yevropejskoyi civilizaciyi do Pivnichnoyi Ameriki vidbulasya u 10 11 stolitti na ostrovi Nyufaundlend v miscini nini vidomij yak L Ans o Medouz bulo znajdeno poselennya vikingiv tih chasiv Kolonialnij period Dokladnishe Yevropejska kolonizaciya Ameriki Bitva na Polyah Avraama mizh vijskami anglijskim ta francuzkim iz soyuznimi yim indiancyami Datoyu vidkrittya yak Pivnichnoyi tak i Pivdennoyi Ameriki vvazhayut 12 zhovtnya 1492 roku koli ispanska ekspediciya na choli z genuezcem Hristoforom Kolumbom dosyagla ostroviv poblizu beregiv materika Uprodovzh Dobi velikih geografichnih vidkrittiv yevropejci doslidili Amerikanskij kontinent ta zayavili prava na tamteshni zemli Razom z yih pributtyam do Novogo svitu populyaciya korinnogo naselennya pochala shvidko skorochuvatisya cherez silovi konflikti z zagarbnikami ta prineseni nimi z Yevropi zahvoryuvannya do yakih korinni amerikanci ne mali imunitetu Dokorinnih peretvoren zaznali kultura ta politichne zhittya miscevih meshkanciv Deyaki movni grupi vimerli inshim dovelosya dosit shvidko zminitisya Velika Britaniya Ispaniya ta Franciya pochali zahoplyuvati teritoriyi ekspluatuvati kontrolyuvati ta zmagatisya za nih Naprikinci XVIII na pochatku XIX stolittya unaslidok ruhiv za nezalezhnist v Pivnichnij Americi vinikli suchasni krayini U 1776 roci trinadcyat britanskih kolonij vzdovzh uzberezhzhya Atlantichnogo okeanu progolosili nezalezhnist ta zasnuvali Spolucheni Shtati Ameriki Shlyahom ob yednannya pivnichnih teritorij kontrolovanih Velikoyu Britaniyeyu ta Franciyeyu utvorilasya Kanada Nova Ispaniya sho zgodom peretvorilasya na Meksiku progolosila nezalezhnist u 1810 roci U 1823 roci kolishnye General kapitanstvo Gvatemala stalo pershoyu nezalezhnoyu derzhavoyu Centralnoyi Ameriki Centralnoamerikanskoyu federaciyeyu GeografiyaPivnichna Amerika z kosmosuDokladnishe Geografiya Pivnichnoyi Ameriki Pivnichna Amerika roztashovana povnistyu u Pivnichnij pivkuli Kontinent prostyagayetsya v usih geografichnih poyasah krim ekvatorialnogo Tomu priroda jogo riznomanitnisha porivnyano napriklad z Pivdennoyu Amerikoyu Pivdennu chastinu materika sho roztashovana u tropichnih shirotah nazivayut Centralnoyu Amerikoyu Do neyi zachislyuyut takozh Centralnoamerikanski ostrovi Vest Indiya Krajnya pivnichna tochka materika mis Merchison na pivostrovi Butiya v Kanadi roztashovanij na 71 58 pn sh krajnya pivdenna tochka materika mis Mar yato 7 12 pn sh krajnya zahidna mis Princa Uelskogo 168 00 zh d krajnya shidna mis Sent Charlz 55 40 zh d Protyazhnist z pivnochi na pivden 7 2 tis km iz zahodu na shid 6 8 tis km serednya visota poverhni 677 m Najvisha tochka v Kordilyerah Denali inshi nazva Mak Kinli 6 194 m najnizhcha v Dolini Smerti 86 m nizhche rivnya morya Ponad 64 teritoriyi maye visotu ponad 300 m Plosha materika 20 4 mln km a razom iz ostrovami 24 25 mln km Grenlandiya Kanadskij Arktichnij arhipelag Vest Indiya Aleutski ostrovi Arhipelag Oleksandra Naselennya 528 mln stanom na 2008 rik Beregova liniya Pivnichnoyi Ameriki Beregova liniya Pivnichnoyi Ameriki dovoli rozchlenovana velikoyu kilkistyu zatok pivostroviv ta ostroviv Materik omivayetsya Tihim okeanom z Beringovim morem zatokami Alyaska i Kalifornijskoyu Atlantichnim okeanom z morem Labrador zatokami Sv Lavrentiya Karibskoyu i Meksikanskoyu Pivnichnim Lodovitim okeanom z moryami Boforta Baffina Chukotskim morem Gudzonovoyu zatokoyu Dejvisovoyu protokoyu Gudzonovoyu protokoyu zatokoyu Basejn Foks Spoluchayetsya z Pivdennoyu Amerikoyu Panamskim pereshijkom vid Aziyi vidokremlena Beringovoyu protokoyu Na pivdni Pivnichnu Ameriku peretinaye pivnichnij tropik na pivnochi pivnichnij polyarnij krug Najshirsha chastina materika lezhit v pomirnih shirotah Beregi kontinentu silno rozchlenovani na pivnochi pivnichnomu zahodi j pivnichnomu shodi Do najbilshih elementiv beregovoyi liniyi nalezhat Gudzonova Meksikanska Kalifornijska zatoki pivostrovi Labrador Florida Kaliforniya Alyaska Najbilshi ostrovi Grenlandiya Nyufaundlend Kanadskij Arktichnij arhipelag razom z ostrovom Baffinova zemlya Veliki Antilski Mali Antilski Aleutski ostrovi Porizanist beregiv Pivnichnoyi Ameriki spriyala viniknennyu tut chislennih morskih portiv Istotnij vpliv na prirodu Pivnichnoyi Ameriki mayut morski techiyi sho omivayut yiyi beregi Alyaskinska Kalifornijska Labradorska i Golfstrim Pivnichna Amerika bagata na vnutrishni vodi Tut protikaye odna z najbilshih richok zemnoyi kuli Missisipi roztashovane najbilshe za plosheyu prisnovodne ozero Zemli Verhnye Pivnichnoamerikanski lodoviki postupayutsya za plosheyu tilki lodovikam Antarktidi Ye v Pivnichnij Americi veliki bolota ta znachni zapasi pidzemnih vod Prote rozpodileni vodi na teritoriyi materika duzhe nerivnomirno Gidrografiya Dokladnishe Geografiya Pivnichnoyi Ameriki Gidrografiya Na velikih prostorah zahodu osoblivo u pivdenno zahidnij chastini kontinentu richkova sitka rozvinuta slabo abo vidsutnya zovsim Na pivdennomu shodi navpaki vona gusta Za vinyatkom basejnu vnutrishnogo stoku sho roztashovanij na pivdennomu zahodi materika richki materika nesut svoyi vodi do basejniv troh okeaniv Bilshist richok nalezhit do basejniv Atlantichnogo i Pivnichnogo Lodovitogo okeaniv Perevazhno ce rivninni richki yaki mayut shiroki ta gliboki dolini yihnye zhivlennya perevazhno doshove abo mishane doshove j snigove Makenzi Richki basejnu Atlantichnogo okeanu mayut znachnu dovzhinu ta veliku kilkist pritok Najbilshoyu richkoyu Pivnichnoyi Ameriki ye Missisipi nazva yakoyi v perekladi z indianskoyi movi oznachaye Velika richka Richki basejnu Pivnichnogo Lodovitogo okeanu porivnyano nedavno sformovani perevazhno porozhisti Tilki okremi z nih mayut znachnu dovzhinu ta ye povnovodnimi Zhivlyatsya perevazhno talimi snigovimi vodami i vzimku na trivalij chas zamerzayut Najbilsha richka basejnu Makkenzi sho bere pochatok z Velikogo Nevilnichogo ozera Oskilki richki basejnu Tihogo okeanu zarodzhuyutsya na znachnij visoti voni mayut shvidku techiyu veliki pohil i padinnya ta veliki zapasi gidroenergiyi Osoblivo vidilyayetsya u comu vidnoshenni najpovnovodnisha z richok basejnu Kolumbiya sho maye lodovikove zhivlennya V Pivnichnij Americi roztashovana najbilsha prisnovodna ozerna sistema svitu Za ob yemom vodi Veliki ozera perevishuyut Baltijske more Ostannih dva ozera v comu vodnomu lancyuzhku spolucheni mizh soboyu richkoyu Niagaroyu na yakij roztashovanij vsesvitno vidomij Niagarskij vodospad Veliki zapasi vodi zakonservovani v lodovikah Grenlandiyi i Kanadskogo Arktichnogo arhipelagu Klimat Dokladnishe Klimat Pivnichnoyi Ameriki Klimatichnij vpliv okeaniv virazhayetsya nasampered u riznoharakternih techiyah bilya uzberezhzhya materika Holodni Labradorska j Kalifornijska techiyi znizhuyut temperaturu povitrya j kilkist opadiv na pivnichnomu shodi j pivdennomu zahodi materika Tepli Alyaskinska techiya j techiya Golfstrim cilij rik spriyayut pidvishennyu temperaturi j velikij kilkosti opadiv na pivnichnomu zahodi j pivdennomu shodi materika Okeanichni techiyi Meridionalne chi blizke do nogo prostyagannya osnovnih girskih sistem Kordilyeri Appalachi obmezhuyut vpliv okeaniv porivnyano vuzkoyu smugoyu priberezhnih prostoriv Vodnochas vidsutnist girskih sistem shirotnogo prostyagannya stvoryuye spriyatlivi umovi dlya proniknennya holodnih arktichnih povitryanih mas daleko na pivden a tropichni povitryani masi vlitku zahodyat inodi v pivnichni shiroti pomirnogo poyasu Takij kontrast povitryanih mas sprichinyaye viniknennya na Centralnih rivninah Pivnichnoyi Ameriki potuzhnih vihoriv tornado Dolina Smerti Seredni sichnevi temperaturi nizhchi 0 S harakterni na pivnich vid 40 pn sh Najnizhchi zimovi temperaturi zafiksovani na pivnichnij zahid vid Gudzonovoyi zatoki de chasti morozi 50 S i nizhche Na ploskogir yi Yukon zafiksovana temperatura 64 S a na lodovikovomu shiti Grenlandiyi 70 S Harakterni visoki kontrasti temperatur mizh pivnichchyu j pivdnem materika osoblivo vzimku Seredni lipnevi temperaturi na pivnochi Kanadi stanovlyat 5 10 S na uzberezhzhi Meksikanskoyi zatoki 22 24 S Najvishi temperaturi vlitku sposterigayutsya na plato v Pivdennih Kordilyerah 57 S v Dolini Smerti na plato Velikij Basejn yaka ye najvishoyu temperaturoyu v zahidnij pivkuli Rozpodil opadiv na materiku zalezhit vid perevazhayuchih povitryanih mas Krajnij pivnichnij zahid materika perebuvaye pid vplivom Aleutskogo minimumu Tut vipadaye 1500 2000 mm opadiv na rik A bilya pidnizhzhya gori Olimpes opadi dosyagayut maksimumu dlya Pivnichnoyi Ameriki 5000 6000 mm na rik Shidni okrayini materika perebuvayut pid vplivom povitryanih mas Atlantichnogo okeanu Tut kilkist opadiv zakonomirno zminyuyetsya zi shodu na zahid na Priatlantichnij nizovini vipadaye 1200 1400 mm na rik v Appalachah 1000 1100 mm na Centralnih rivninah 700 900 mm na Velikih rivninah 300 400 mm Najmensha kilkist opadiv 100 200 mm na rik sposterigayetsya v mizhgirnih kotlovinah Velikogo Basejnu i na pivnochi Meksikanskogo nagir ya Comu spriyayut povitryani masi shidnoyi periferiyi Gavajskogo maksimumu yaki prohodyat nad holodnoyu Kalifornijskoyu techiyeyu V Pivnichnij Americi nayavni vsi klimatichni poyasi okrim ekvatorialnogo Korisni kopalini Dokladnishe Korisni kopalini Pivnichnoyi Ameriki Osnovni korisni kopalini Kanada najbilshij u sviti postachalnik nikelyu cinku uranu kaliyu drugij u sviti postachalnik azbestu sribla titanu gipsu sirki i molibdenu Meksika najbilshij u sviti postachalnik sribla i chetverta za vidobutkom nafti U SShA najbilshij u sviti vidobutok kuhonnoyi soli NaselennyaDokladnishe Naselennya Pivnichnoyi Ameriki TorontoLos Andzheles U Pivnichnij Americi prozhivaye 8 naselennya svitu perevazhno yevropeoyidnoyi rasi a takozh negroyidnoyi i mongoloyidnoyi indianci Rozmishennya naselennya u Pivnichnij Americi zalezhit vid istorichnogo chasu zaselennya konkretnoyi teritoriyi Najgustishe naseleni Bermudski ostrovi i pivnichno shidne uzberezhzhya kontinentu svoyeridnij placdarm dlya migrantiv z Yevropi Osnovna kilkist naselennya SShA i Kanadi 130 mln osib zoseredzhena mizh atlantichnim uzberezhzhyam ta meridianom 85 z d u vuzkij smuzi derzhavnogo kordonu mizh dvoma krayinami mizh Velikimi ozerami ta richkami Missisipi j Ogajo Suvori klimatichni umovi zavadili shirokomu zaselennyu prostoriv na krajnij pivnochi kontinentu Centralna Amerika osoblivo gusto zaselena na Antilskih ostrovah Yamajka 200 osib km Trinidad i Tobago Barbados 580 osib km Najmensh zaseleni pustelni regioni pivnichno zahidnoyi chastini Meksiki pustelya Sonora Tri chverti naselennya Pivnichnoyi Ameriki prozhivaye v mistah Najbilshi miski aglomeraciyi Misto aglomeraciya Naselennya 2010 Plosha KrayinaMehiko 21 163 226 7 346 km MeksikaNyu Jork 18 897 109 17 405 km SShALos Andzheles 12 828 837 12 562 km SShAChikago 9 461 105 24 814 km SShADallas 6 371 773 24 059 km SShADelaver 5 965 343 13 256 km SShAH yuston 5 946 800 26 061 km SShAToronto 5 593 212 7 124 km KanadaVashington 5 582 170 14 412 km SShAMayami 5 564 635 15 896 km SShA Inshi veliki mista naselennya ponad 1 mln San Francisko Monreal Gvadalahara Monterrej Filadelfiya Gvatemala Vankuver Detrojt San Diyego Ekonomika Pivnichnoyi AmerikiKorisni kopalini Pivnichnoyi Ameriki Girnicha promislovist Pivnichnoyi Ameriki Minerageniya Pivnichnoyi Ameriki Geologiya Pivnichnoyi Ameriki Ekonomika Pivnichnoyi Ameriki tvoritsya ponad 596 miljonami lyudej 8 naselennya svitu u 24 suverennih shtatah i 15 zalezhnih teritoriyah Vona vidznachayetsya rizkim podilom mizh perevazhno anglomovnimi krayinami Kanadi ta Spoluchenih Shtativ yaki ye odnimi z najbagatshih i najrozvinenishih krayin svitu ta krayinami Centralnoyi Ameriki ta Karibskogo basejnu kolishnoyi Latinskoyi Ameriki yaki ye mensh rozvinenimi Meksika ta krayini Karibskogo basejnu sho vhodyat do Spivdruzhnosti Nacij znahodyatsya mizh krajnimi ekonomichnimi rivnyami rozvitku Pivnichnoyi Ameriki Krayini ta teritoriyiDokladnishe Spisok derzhav ta zalezhnih teritorij Pivnichnoyi Ameriki Nizhche podana tablicya Pivnichnoamerikanskih krayin ta teritorij podilenih na tri regioni Krayina chi teritoriya Plosha km Naselennya ocinka 2008 Shilnist naselennya na km StolicyaPivnichna Amerika Bermudski Ostrovi Velika Britaniya 54 65 000 1203 7 Gamilton Grenlandiya Daniya 2 166 086 57 000 0 026 Nuuk Kanada 9 984 670 33 573 000 3 4 Ottava Meksika 1 964 375 112 322 757 57 1 MehikoSen P yer i Mikelon Franciya 242 6000 24 8 Sen P yer SShA 9 629 091 311 630 000 32 7 VashingtonCentralna Amerika Beliz 22 966 307 000 13 4 Belmopan Gvatemala 108 889 14 027 000 128 8 Gvatemala Gonduras 112 492 7 466 000 66 4 Tegusigalpa Kosta Rika 51 100 4 579 000 89 6 San Hose Nikaragua 130 373 5 743 000 44 1 Managua Panama 75 417 3 454 000 45 8 Panama Salvador 21 041 6 163 000 293 0 San SalvadorKaribske more Amerikanski Virginski Ostrovi SShA 347 110 000 317 0 Sharlotta Amaliya Angilya Velika Britaniya 91 15 000 164 8 Valli Antigua i Barbuda 442 88 000 199 1 Sent Dzhons Aruba Niderlandi 180 107 000 594 4 Oranyestad Bagamski Ostrovi 13 943 342 000 24 5 Nassau Barbados 430 256 000 595 3 BridzhtaunBonajre Niderlandi 294 12 093 41 1 Kralendejk Britanski Virginski Ostrovi Velika Britaniya 151 23 000 152 3 Rod Taun Gayiti 27 750 10 033 000 361 5 Port o Prens Gvadelupa Franciya 1628 401 784 246 7 Bas Ter Grenada 344 104 000 302 3 Sent Dzhordzhes Dominika 751 67 000 89 2 Rozo Dominikanska Respublika 48 671 10 090 000 207 3 Santo Domingo Kajmanovi Ostrovi Velika Britaniya 264 56 000 212 1 Dzhordzhtaun Kuba 109 886 11 204 000 102 0 GavanaKyurasao Niderlandi 444 140 794 317 1 Villemstad Martinika Franciya 1128 397 693 352 6 For de Frans Montserrat Velika Britaniya 102 6000 58 8 Plimut Ostrovi Terks i Kajkos Velika Britaniya 948 33 000 34 8 Kokbern Taun Puerto Riko SShA 8870 3 982 000 448 9 San HuanSaba Niderlandi 13 1537 118 2 BottomSen Bartelmi Franciya 21 7448 354 7 Gustaviya Sent Kitts i Nevis 261 52 000 199 2 Baster Sent Lyusiya 539 172 000 319 1 Kastri Sen Marten Franciya 54 29 820 552 2 Marigo Sent Vinsent i Grenadini 389 109 000 280 2 KingstaunSint Estatius Niderlandi 21 2739 130 4 OranyestadSint Marten Niderlandi 34 40 009 1176 7 Filipsburg Trinidad i Tobago 5130 1 339 000 261 0 Port of Spejn Yamajka 10 991 2 719 000 247 4 KingstonVsogo 24 500 995 541 720 440 22 9Div takozhPivnichna Amerika region Administrativnij podil krayin Ameriki Sejsmichnist Pivnichnoyi Ameriki Minerageniya Pivnichnoyi Ameriki Beregova liniya Pivnichnoyi AmerikiPrimitkiRazom iz najbilshoyu pritokoyu Missuri DzherelaNorth America anglijskoyu Encyclopaedia Britannica Procitovano 3 lyutogo 2014 North America Land Forms and Statistics anglijskoyu World Atlas com Procitovano 16 chervnya 2013 Amerigo Vespucci anglijskoyu Encyclopaedia Britannica Procitovano 7 chervnya 2011 Herbermann Charles George red 1907 The Cosmographiae Introductio of Martin Waldseemuller in Facsimile Translated by Edward Burke and Mario E Cosenza introduction by Joseph Fischer and Franz von Wieser New York The United States Catholic Historical Society s 9 lat Quarta pars per Americum Vesputium ut in sequentibus audietur inventa est quam non video cur quis jure vetet ab Americo inventore sagacis ingenii viro Amerigen quasi Americi terram sive Americam dicendam cum et Europa et Asia a mulieribus sua sortita sint nomina Jonathan Cohen The Naming of America Fragments We ve Shored Against Ourselves anglijskoyu Procitovano 3 lyutogo 2014 Mitchinson John 2006 The Book of General Ignorance Harmony Books s 95 ISBN 978 0 307 39491 0 New countries or continents were never named after a person s first name but always after the second Dalziel I W D 1992 On the organization of American Plates in the Neoproterozoic and the breakout of Laurentia GSA Today 2 11 237 241 Merali Zeeya Skinner Brian J 2009 Visualizing Earth Science Wiley ISBN 978 0 470 41847 5 storinka Land Bridge Linking Americas Rose Earlier Than Thought LiveScience com Jeremiah Curtin 2014 Creation Myths of Primitive America Jazzybee Verlag s 2 ISBN 978 3 8496 4454 3 Phillip M White 2006 American Indian chronology chronologies of the American mosaic Greenwood Publishing Group s 1 ISBN 978 0 313 33820 5 Procitovano 29 listopada 2011 William Haviland Harald Prins Dana Walrath Bunny McBride 2013 Anthropology The Human Challenge Cengage Learning s 219 220 ISBN 978 1 285 67758 3 Timothy R Pauketat 23 lyutogo 2012 The Oxford Handbook of North American Archaeology OUP USA s 96 ISBN 978 0 19 538011 8 Skoglund P Mallick S Bortolini M C Chennagiri N Hunemeier T Petzl Erler M L Salzano F M Patterson N Reich D 21 lipnya 2015 Genetic evidence for two founding populations of the Americas Nature 525 104 8 doi 10 1038 nature14895 PMC 4982469 PMID 26196601 Peter Bellwood Immanuel Ness 2014 The Global Prehistory of Human Migration John Wiley amp Sons s 194 ISBN 978 1 118 97059 1 Robert Kaplan 16 January 2007 What is the origin of zero How did we indicate nothingness before zero Scientific American Procitovano 19 February 2008 Massimo Livi Bacci Malden 2001 A Concise History of World Population An Introduction to Population Processes vid 3rd Massachusetts Blackwell Publishing s 42 46 ISBN 0 631 22335 5 Kuzik S P 2002 World Population Prospects 2022 population un org United Nations Department of Economic and Social Affairs Population Division Retrieved 17 July 2022 CommerceConnect gov Spp gov Arhiv originalu za 18 chervnya 2008 Procitovano 14 listopada 2010 Ecoregions of North America United States Environmental Protection Agency Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 30 travnya 2011 What s the difference between North Latin Central Middle South Spanish and Anglo America 2016 04 10 u Wayback Machine about com Yaksho ne vkazano inshe plosha vzyata z Demographic Yearbook Table 3 Population by sex rate of population increase surface area and density PDF United Nations Statistics Division 2008 Arhiv PDF originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 14 zhovtnya 2010 Yaksho ne vkazano inshe naselennya vzyata z Department of Economic and Social Affairs Population Division 2009 World Population Prospects Table A 1 PDF 2008 revision United Nations Procitovano 12 bereznya 2009 Zgidno z oznachennyami Aruba Bonejr Kyurasao Panama ta Trinidad i Tobago mayut teritoriyi i v Pivnichnij i v Pivdennij Amerikah Ocinka naselennya vzyata z Central Bureau of Statistics Netherlands Antilles Government of the Netherlands Antilles Arhiv originalu za 1 travnya 2010 Procitovano 14 zhovtnya 2010 Insee Populations legales 2008 971 Guadeloupe Insee fr Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 31 zhovtnya 2011 Insee Populations legales 2008 972 Martinique Insee fr Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 31 zhovtnya 2011 Dani vzyati z Government of the United States Central Intelligence Agency Arhiv originalu za 25 grudnya 2018 Procitovano 14 zhovtnya 2010 Ocinka chiselnosti naselennya za 2010 vzyata z Government of the United States Central Intelligence Agency Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2018 Procitovano 14 zhovtnya 2010 Komentari Ce oznachennya vklyuchaye chotiri najpivnichnishi teritoriyi ta najblizhchi pivnichni ostrovi Bermudski bilya beregiv Pivnichnoyi Karolini ta Sen P yer i Mikelon bilya beregiv kanadskoyi provinciyi Nyufaunlend i Labrador Vklyuchno z Gavayami yaki zazvichaj vidnosyat do Okeaniyi Panamu zazvichaj vidnosyat do Pivnichnoyi Ameriki hocha deyaki avtori dilyat yiyi po Panamskomu kanalu Dani navedeni dlya vsiyeyi krayini Hocha ostrovi znahodyatsya a Atlantichnomu okeani a ne v Karibskomu mori OON vidnosit yih do krayin karibskogo basejnu U zv yazku iz viverzhennyam vulkanu sho pochalosya v lipni 1995 roku bilsha chastina Plimutu bula zrujnovana kerivnictvo ostrova peremistilosya v Brejds ale Plimut vse she de yure zalishayetsya administrativnim centrom Hocha ostrovi znahodyatsya a Atlantichnomu okeani a ne v Karibskomu mori OON vidnosit yih do krayin karibskogo basejnu LiteraturaEkonomichna i socialna geografiya krayin svitu Navchalnij posibnik Za red Kuzika S P L Svit 2002 672 s ISBN 966 603 178 7 Krayini Yevropi i Pivnichnoyi Ameriki v 1944 1974 rr navch posib K 2016 740 s ISBN 978 617 7092 80 2 Pivnichna Amerika Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Fizichna geografiya materikiv i okeaniv U 2 ch navch posib Ch 2 Pivnichna Amerika ta Yevraziya O V Baranovska Nizhin NDU im M Gogolya 2018 378 s ISBN 617 527 185 8 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Pivnichna AmerikaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pivnichna AmerikaUN Statistics Division Composition of macro geographical continental regions geographical sub regions and selected economic and other groupings Houghton Mifflin Company North America Council on Hemispheric Affairs Consortium for North American Higher Education Collaboration

Дата публікації:
Топ