Анти гуа і Барбу да англ Antigua and Barbuda ænti ː ɡə і bɑrbju ː də в пер з іспанської стародавній та бородатий держава

Анти́гуа і Барбу́да (англ. Antigua and Barbuda [ænti ː ɡə] і [bɑrbju ː də], в пер. з іспанської — «стародавній» та «бородатий») — держава на островах Антигуа, Барбуда і Редонда в групі Малих Антильських островів у східній частині Карибського моря. Столиця і головний порт — Сент-Джонс. Площа — 442,6 км² , Населення — 83500

Антигуа і Барбуда
англ. Antigua and Barbuda


Прапор	Герб

Девіз: Each Endeavouring, All Achieving
(«Всі, хто намагаються досягти цілі — досягнуть»)

Гімн: «Fair Antigua, We Salute Thee»

Столиця
(та найбільше місто) Сент-Джонс
^{country H G O}

Офіційні мови

англійська мова

Форма правління Конституційна монархія

- Король

прем'єр-міністр Карл III
Родні Вільямс
Гастон Браун

- Генерал-губернатор Антигуа і Барбуди Сер Джеймз Карлайл

Незалежність

- від Великої Британії 1 листопада 1981

Площа

- Загалом 442 км² (189)

- Внутр. води незаначне %

Населення

- оцінка 2005 81 479 (197)

- Густота 184/км² (57)

ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка

- Повний $750 мільйонів (170)

- На душу населення $11 523 (59)

ІЛР (2004) 0,808 (високий) (59)

Валюта Східно-Карибський долар (XCD)

Часовий пояс AST

- Літній час (UTC-3)

Коди ISO 3166 028 / ATG / AG

Домен

.ag

Телефонний код +268-1-268

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Антигуа і Барбуда

З 1981 р. незалежна держава. Член Співдружності, Організації американських держав. Очільник держави — монарх Великої Британії Карл III, представлений генерал-губернатором. Має інститут губернатора з 1981 р. При владі з 1984 р. перебуває Партія Праці Антигуа.

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Антигуа і Барбуди

Територія Антигуа і Барбуди розділена на 6 округів — Сент-Пітер і Сент-Філіп, Сент-Джордж, Сент-Джон, Сент-Мері, Сент-Пол — і 2 так звані залежні території — Барбуда і Редонда (насправді залежними територіями не є, тому що являють собою невід'ємні частини країни).

	Округ	Центр	Площа, кв. км	Чисельність населення, чол (2001)
1.			24,41	6 673
2.		Сент-Джонс	66,96	45 346
3.			63,55	6 793
4.			45,27	7 848
5.			32,37	5 439
6.			40,67	3 462
	Барбуда		160,58	1 325
	Редонда	нема	1,50	нема

Історія

Перші індіанські племена (сібонеї) заселили Антигуа приблизно за 2500 років до н. е. На початку нашої ери на Малі Антили з території сучасної Венесуели переселилися індіанці-араваки, що займалися землеробством. У XIII ст. войовничі племена карибів витіснили араваків, проте, так і не створили поселень на Антигуа і Барбуда.

У 1493 році о. Антигуа був відкритий іспанською експедицією Христофора Колумба, яка назвала його Санта-Марія-де-ла-Антигуа (на ім'я церков в м. Севілья). Через нестачу води на острові та набіги карибів Антигуа і Барбуда довго не заселялися європейцями. У 1632 на Антигуа поселилися англійці з о. Сент-Кіттс. У 1663 король Карл II офіційно подарував острів лордові Уїллоубі, який направив на нього велику групу поселенців. Вони почали вирощувати бавовну, тютюн, індиго та імбир. У 1666 острів був зайнятий Францією, але, за договором в Бреді, він був повернений Англії. У 1671 Антигуа і Барбуда разом з островами Сент-Кіттс, Невіс, Ангілья і Монтсеррат увійшли до складу колонії Британські Підвітряні острови. У 1689 король Вільгельм III наказав скликати на кожному з островів Асамблею, що складається із землевласників і плантаторів.

У 1674 році Крістофер Кодрінгтон (губернатор у 1689—1704 рр.) заснував на Антигуа першу велику плантацію цукрової тростини і почав освоювати о. Барбуда як базу для постачання своєї плантації. Вирощування цукрової тростини перетворилося на основу економіки острова, для роботи на плантаціях почали завозити рабів з Африки. До середини XVIII ст. на Антигуа було близько 150 заводів з переробки тростини.

ХІХ століття

У 1816 році Підвітряні острови були розділені на дві окремі колонії. Одна з них складалася з островів Антигуа, Барбуда і Монтсеррат. У 1833 році колонія Підвітряні острови була відновлена, і Антигуа стала її центром (резиденцією генерал-губернатора). У 1834 рабська праця на плантаціях Антигуа була відмінена, але колишні раби залишилися в економічній залежності від плантаторів. Появі вільного селянства перешкоджав брак землі і грошових коштів.

У 1871 році на Антигуа діяли Законодавча і Виконавча ради. У 1898 Законодавча рада саморозпустилася, і на острові була введена система коронної колонії. Нова рада на чолі з губернатором складалася з 16 призначених членів.

ХХ століття

У 1936 році Рада була реорганізована: тепер вона складалась з 3-х чиновників, 3-х призначених та 5-ти обраних членів. Попит на цукор різко впав під час світової економічної кризи 1930-х, що призвело до спаду в місцевій економіці. У 1939 році королівська комісія рекомендувала дозволити діяльність профспілкового руху, згодом, у 1940 році, виник Профспілковий і робочий союз, розвернувся страйковий рух. За британо-американською угодою 1940 року, США отримали на Антигуа в оренду територію для створення військової бази строком на 99 років.

У 1946 році Віе Корнуелл Берд, який з 1943 року очолював Профспілковий і робочий союз, заснував Лейбористську партію Антигуа (1946), яка перемогла на виборах в тому ж році. У 1951 на Антигуа було введено загальне виборче право, і ЛПА перемогла на виборах в Законодавчу раду. У 1958—1962 рр. Антигуа входила до складу Вест-Індської федерації, в 1960 колонія Підвітряні острови була офіційно розформована, і Антигуа стала окремим британським володінням. Віе Берд зайняв пост головного міністра.

У 1967 році Антигуа надано статус «асоційованої з Великою Британією держави» з правами внутрішнього самоврядування. Питання оборони і зовнішньої політики залишилися у веденні британського уряду, а виконавча влада на острові перейшла в руки місцевого уряду на чолі з прем'єр-міністром В.Бердом. На загальних виборах 1971 року ЛПА вперше зазнала поразки, до влади прийшов опозиційний Прогресивний лейбористський рух (ПЛД), що спирався на створений у 1967 році Союз робочих Антигуа. Новий прем'єр-міністр Джордж Волтер заявив про прагнення провести демократичні перетворення на користь трудящих, а у вересні 1972 року — про намір домогтися надання повної незалежності після 1976 року. Проте, Волтер відмовився підписати акт про незалежність, наполягаючи в ході переговорів з Великою Британією на створенні однопалатного парламенту, введенні представницької виборчої системи і розширенні самоврядуванні Барбуда. Економічний стан країни на початку 1970-х погіршав. У 1972 у зв'язку з кризою в цукровій промисловості, цукрові заводи були закриті. У 1976 ЛПА повернулася до влади, і В.Берд знов очолив уряд країни. У квітні 1980 року ЛПА знов виграла вибори. Після тривалих переговорів Велика Британія погодилася надати Антигуа і Барбуда фінансову допомогу у розмірі 18 млн дол. протягом перших 10 років після здобуття незалежності. У 1980 уряд прийняв п'ятирічний план розвитку, в якому головна роль відводилася розвитку сільського господарства і промисловості, перш за все, нафтопереробці.

1 листопада 1981 року Антигуа і Барбуда стала незалежною державою. Народний рух Барбуда, що виступав за відділення острова від Антигуа, відмовився підписати акт про незалежність, хоча Барбуда отримав внутрішнє самоврядування. Фактична влада в країні перейшла до сімейного клану Бердів, який, до того ж, володів найбільшою телевізійною станцією. Достатньо успішна трансформація економіки і розвиток туризму привели до істотного підвищення добробуту значної частини населення. ЛПА перемагала на загальних виборах у 1984 і 1989 рр. Наприкінці 1980-х розгорілася боротьба за лідерство між синами В.Берда — Лестером і Віе-молодшим. В.Берда-молодшого було звинувачено у зв'язках з торгівцями наркотиками і нелегальній торгівлі зброєю; у 1990 він вимушений був вийти зі складу уряду. У січні 1992 року повідомлення про привласнення прем'єр-міністром 25 тис. дол. викликало масові демонстрації протесту; опозиція оголосила загальний страйк. 82-річний В.Берд вимушений був дати обіцянку піти з політики. У 1993 році він передав пост лідера ЛПА своєму синові Л.Берду, який очолив уряд країни після виборів у березні 1994 року.

У 1995 році престиж ЛПА було підірвано, коли брат прем'єр-міністра Айвор Берд був затриманий з партією наркотиків. США оголосили Антигуа центром відмивання грошей. У 1997 році опозиційна Об'єднана прогресивна партія (ОПП) вперше в історії бойкотувала засідання парламенту. Перед виборами 1999 р. за ініціативою правлячої партії парламент прийняв поправку до виборчого закону, що дозволяла використовувати телебачення в ході передвиборчої кампанії. Перемога знову дісталася ЛПА, але опозиція звинуватила владу в численних порушеннях.

У грудні 1999 року була створена комісія з конституційної реформи: планувалося розширити автономію Барбуда і вирішити питання про перехід до республіканської форми правління.

ХХІ століття

На початку 2000-х в країні спалахнули нові скандали. Клан Бердів все голосніше звинувачували в корупції. Уряд критикували за хабарництво, привласнення фондів національного плану медичного страхування. У 2004 році, а потім і в 2009 на парламентських виборах перемогу здобула опозиційна Об'єднана прогресивна партія.

Географія

Держава складається з двох порівняно великих островів і декількох невеликих. Антигуа — найбільший (280 км²). Острів Барбуда, знаходиться за 48 км на північ від Антигуа, є другим за величиною островом (161 км²). Маленький безлюдний острів Редонда (1,6 км²), приблизно за 40 км на захід від Антигуа, також є частиною держави Антигуа и Барбуда. В ландшафті в основному переважають низини. Найвища точка Антигуа — пагорб Боггі (402 м). Найвища точка Барбуда — 32 м.

Столиця держави — місто Сент-Джонс, розташоване на острові Антигуа. Найбільшим поселенням на о. Барбуда є Кодрінгтон. На островах переважає теплий тропічний клімат, з постійною температурою протягом року. Найкращі погодні умови — з кінця листопада до початку травня.

Державний устрій

Антигуа і Барбуда — незалежна держава у складі Співдружності, очолюваної Великою Британією. Діє конституція від 1 листопада 1981 р.

Очільник держави — король Великої Британії Карл III (Charles III), представлений генерал-губернатором, який має місцеве громадянство. Генерал-губернатор — Луіза Лейк-Тек (жін.). Приступила до виконання обов'язків 17 липня 2007 р.

Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом у складі сенату і палати представників. Термін повноважень парламенту — 5 років. Сенат складається з 17 членів, які призначаються генерал-губернатором, 11 з яких — за згодою з прем'єр-міністром, 4 — з лідером опозиції, один — з Радою Барбуда і один — з генерал-губернатором. Голова сенату обирається з числа членів сенату. Він не може бути міністром чи парламентським секретарем. Палата представників складається з 17 членів, які обираються загальним голосуванням. Спікер обирається з числа членів палати. Голова сенату — Хейзілін Френсіс (Hazelyne Francis, жін.). Спікер — Жізель Ісаак-Арріндель (Giselle Isaac-Arrindel, жін.), обрана 12 березня 2009 р.

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає генерал-губернатор. Уряд підзвітний парламенту. Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ — Болдвін Спенсер (Baldwin Spencer).

Політичні партії

Лейбористська партія Антигуа (Antigua Labour Party — ALP). Заснована у 1968 р. Лідер — Лестер Брайант Берд (Lester Bryant Bird). Голова — Гастон Браун (Gaston Browne). Друкований орган — газета «Уоркерз войс» (The Worker's Voice). Народний рух Барбуда (Barbuda People's Movement — BPM). Виступає за самостійність Барбуда. Голова — Фабіан Джонс(Fabian Jones). Об'єднана прогресивна партія (United Progressive Party — UPP). Заснована в 1968 р. у результаті об'єднання трьох партій: Об'єднаної національної демократичної партії, Прогресивного лейбористського руху і Карибського визвольного руху Антигуа. Лідер — Болдуїн Спенсер (Baldwin Spencer). Голова — Леон Симістер (Leon Symiste).

Населення

Населення — 86,8 тис. (липень 2010). Річний приріст — 1,3 %. Народжуваність — 16,4 на 1000 жителів, смертність — 5,8 на 1000, імміграція — 2,4 на 1000. Середня тривалість життя — 73 роки у чоловіків, 77 років у жінок. Міське населення становить 30 %, сільське — 70 %. Вікова група до 15 років — 26 % населення, від 15 до 65 років — 67 %, старші 65 років — 7 %.

Економіка

Основа економіки Антигуа і Барбуда — туризм, що дає понад половини ВВП. Обслуговування іноземних туристів приносить країні 70-80 % валютних надходжень і дає роботу близько 70 % населення. Основні курорти розташовані на Антигуа.

Сільськогосподарське виробництво обслуговує переважно внутрішній ринок, що потерпає через дефіцит прісної води і брак робочої сили, яка віддає перевагу більш високооплачуваній зайнятості в сферах туризму і будівництва. Три чверті земель належать державі. В країні вирощують бавовну, цукрова тростину, овочі, цитрусові та інші фрукти, розводять худобу. У прибережних водах ловлять рибу і омарів. Є підприємства харчової, нафтопереробної і легкої промисловості. Проводяться на експорт одяг, білизна, ремісничі вироби і електронні деталі.

Антигуа і Барбуда імпортує нафтопродукти, готовий одяг, промислове і транспортне устаткування, фарби, меблі, оцинковане залізо, цукор-сирець, патоку, бавовну, цитрусові, омарів. Експорт прямує переважно в країни Європейського Союзу: Німеччину, Велику Британію і Францію.

Ввозяться продовольство, пиломатеріали, нафта і хімічні продукти, продукція машинобудування, транспортне устаткування, продукти легкої промисловості. Головні партнери по імпорту — США, Сінгапур, Китай, Польща, Тринідад і Тобаго, Велика Британія.

Засоби масової інформації

"Антигуа сан "(Antigua Sun). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1997 р.
«Дейлі обсервер» (Daily Observer — « Щоденний спостерігач»). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Тираж 4 тис.
«Воркерз войс» (The Worker's Voice — «Голос робітника»). Щотижнева газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1944 р. Тираж 6 тис. Офіційний орган Лейбористської партії Антигуа і Професійної і робітничої спілки Антигуа.

Радіо і телебачення

«Антигуа енд Барбуда бродкастінг сервіс» (Antigua and Barbuda Broadcasting Service). Урядова радіомовна служба Антигуа. Розташована у Сент-Джонсі.
«АБС- Радіо» (ABS Radio). Засновано в 1956 р. Знаходиться у Сент-Джонсі.
«АБС- Телебачення» (ABS Television). Заснована у 1964 р. Розташована у Сент-Джонсі.

Міжнародні відносини

Антигуа і Барбуда та Україна встановили між собою дипломатичні відносини 17 березня 1993 р. 6 лютого 2018 року у Вашингтоні (США) відбулося підписання угоди про взаємне скасування віз між Україною та Антигуа і Барбуда. Безвізова угода передбачає перебування в країні на термін, що не перевищує 90 днів протягом 180 днів. Підписання документів відбулося у Вашингтоні за участю посла України в США Валерія Чалого та посла Антигуа і Барбуди в США Рональда Сандерса. Підписання цієї угоди важливо не тільки для розвитку туристичних можливостей, але і для захисту прав та інтересів громадян за кордоном, інформування країн Карибського регіону про ситуацію в Україні.

Див. також

Примітки

Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. -712с. с.44.
. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 6 лютого 2018.
Rbc.ua. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.

Посилання

Офшорна зона Антигуа і Барбуда [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — .

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антигуа і Барбуда

[1] Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. -712с. с.44.

[2] . www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 6 лютого 2018.

[3] Rbc.ua. . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.