Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Автокефа лія від грец αυτός сам та κεφαλή голова це статус помісної церкви як самокерованої незалежної частини Вселенськ

Автокефалія

Автокефалія

Автокефа́лія (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова) — це статус помісної церкви, як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної церкви, що очолюється патріархом або архієпископом чи митрополитом. Етимологія слова буквально означає сам собі голова. Усі Автокефальні церкви занесені в спеціальний список — Диптих.

Суть

Автокефальна православна церква — це помісна православна церква, до юрисдикції якої належить певна територія, на якій не повинні діяти інші помісні церкви без згоди предстоятеля церкви. Нижчі права має автономна церква. Автокефальна церква не є ні ієрархічно, ні адміністративно частиною іншої православної церкви, а є самокерованою частиною Вселенської православної церкви.

Канонічне право розглядає автокефалію як інструмент управління помісною церквою. Буквально «автокефалія» значить, що помісна церква має «власну голову». Це означає, що автокефальна церква обирає власного очільника, який, зі згоди місцевого синоду, висвячує єпископів власної церкви, не будучи підзвітним жодній зовнішній еклезіальній владі.

Автокефалія церкві не надається, а проголошується і пізніше визнається іншими помісними церквами. Право першою визнати автокефалію належить Церкві-Матері.

Умови надання автокефалії

Канони православної церкви не дають прямого визначення способу проголошення автокефалії тієї чи іншої церкви. Різні помісні церкви мають різні погляди на вирішення цього питання.

Згідно з Апостольськими правилами та правилами Вселенських соборів кожна незалежна держава має право на свою незалежну церкву. Зокрема, у 17-му правилі Четвертого та 38-му Шостого Вселенських соборів зазначається: «…громадянським та земельним розподілам нехай відповідає і розподіл церковних справ…». Тобто церковно-адміністративний устрій має відповідати устрою державному. Також у 34-го Апостольському правилі сказано «Єпископам усякого народу слід знати першого у них, і визнавати його як главу, і нічого, що перевищує їхню владу не чинити без погодження з ним.»

Теми «автокефалія та спосіб її проголошення; автономія та спосіб її проголошення» так і не були розглянуті на Всеправославному соборі. Через відсутність канонів, які визначають власне спосіб проголошення автокефалії, порушити їх неможливо. Тому кожна автокефальна церква діє канонічно, якщо проголошення її автокефалії відбулося згідно із тими канонічними правилами, які опосередковано стосуються питання автокефалії, а також у відповідності до історичної традиції.

  • Автокефальною може бути лише та церква, яка доросла до самостійного буття, має внутрішні можливості існувати незалежно від іншої церковної влади. Для цього потрібна наявність щонайменше трьох єпископів, два з яких, в разі смерті одного з ієрархів, можуть поставити його наступника.
  • Автокефальною може бути лише та церква, яка має достатню кількість пастирів і пастви, для того, щоб її служіння звершувалося нормально.
  • Автокефальна церква має мати політичну незалежність народу, серед якого відповідна церква несе своє служіння. Під час прийняття рішення про автокефалію береться до уваги думка державної влади відповідної країни.
  • Спільна воля єпископату, духовенства і мирян відповідної церкви, виражена через постанову помісного собору. Після прийняття соборного рішення про автокефалію воно проходить процес визнання з боку Матері-Церкви та інших помісних православних церков.

Право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, належить церковному собору, яка проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-Церкві.

Історія

Автокефалія — одна з найстаріших інституцій церкви. Вона пережила найбільше історичних трансформацій. Спершу всі церковні спільноти, як правило, були автокефальними — не в сенсі автократії, а в тому сенсі, що вони не мусили звітувати перед іншими спільнотами. Зі зростанням церкви більшість спільнот стали підзвітними вищим спільнотам і в такий спосіб втратили свою автокефалію. Незалежність зберегли тільки обрані спільноти, які опікувалися іншими спільнотами, насамперед у питаннях висвячення єпископів та суду над єпископами. Так автокефалія перейшла від спільнот до надспільнотних структур. Автокефалію надспільнотних структур було замислено як канонічну інституцію, що мала допомогти церкві підтримувати порядок та єдність. Втім, із плином часу автокефалія часто ставала жертвою маніпуляцій з боку політичної влади, зі згоди відповідних церковних структур, і була спрямована на досягнення радше політичних цілей, ніж еклезіальної єдності.

Автокефалія пережила багато трансформацій та криз. У певні історичні періоди вона майже зникала, а в інші отримувала надзвичайну владу. Упродовж свого тривалого історичного шляху вона набувала різних форм і зазнавала різних тлумачень. Попри важливість цієї інституції, вона залишається малодослідженою.

Автокефалію часто представляють у канонічному світлі, як категорію канонічного права. Деякі вважають її адміністративною інституцією. Також існує точка зору, що ототожнює автокефалію з національною державністю. Усі ці підходи мають рацію, тож на них має зважити кожен, хто береться за серйозне вивчення автокефалії. Втім, всього цього недосить. Упродовж століть своєї еволюції автокефалія була чинником зміцнення політичної незалежності держав, засобом translatio imperii, інструментом розбудови культурної та національної ідентичності народу, й нарешті символом деімперіалізації та індигенізації церкви.

У канонах церкви перші віддалені згадки про автокефалію можна натрапити в рішеннях резолюція Ефеського собору (431) «єпископи Кіпру можуть самі здійснювати висвячення» (канон 8).

У середині VI століття автокефалію отримала церква Першої Юстиніани, що існувала на території сучасних Сербії і Чорногорії. Майже в той самий час стала самоврядною Синайська церква, у 487 році проголошується автокефалія Грузинської церкви, у X ст. — Болгарської. Змагання за церковну незалежність і державність Болгарії тривали століттями — до 1872 року. В переліку автокефальних церков — Сербська (1219 рік), Елладська, Румунська, Албанська — ці церкви проголосили свої автокефалії з появою незалежних державних утворень і були визнані з часом.

Автокефалія не була пов'язана зі способами управління церквою. Автокефалія означала обрання та висвячення очільника автокефальної церкви. Автокефалія забезпечувала відносну незалежність церкви від цивільної адміністрації та територіального устрою держави.

image Еклезіальні права, і насамперед ті, що стосуються кордонів, зазвичай змінюються разом з політичною владою та управлінням image

— Патріарх Фотій (810-891)

Перші автокефальні церкви виникли на території Римської імперії та в сусідніх з нею державах. У IV столітті існувало п'ять автокефальних церков (Пентархія): Римська, Константинопольська, Олександрійська, Антиохійська та Єрусалимська. Пізніше від Антиохійської відділились Кіпрська та Грузинська.

У XI столітті відбувся розкол між римо-католицькою церквою і рештою помісних церков. Після нього римо-католицька церква пішла своїм власним шляхом розвитку, прийняла нові догмати і т. д

У XIX–XX століттях виникло ряд автокефальних церков у Східній Європі: Сербська, Болгарська, Румунська, Польська, Албанська, Чеських Земель і Словаччини.

У середині XX століття Російська православна церква дарував автокефалію своїм єпархіям на території Північної Америки і була створена Православна церква Америки. Ця автокефалія (тобто сам статус) не була визнана рядом інших помісних церков, зокрема грецької традиції, але ПЦА перебуває у євхаристійному спілкуванні з усіма іншими помісними Церквами і є частиною Вселенської православної церкви.


image «Основна задача української державної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути самостійна церква. Сього однаково вимагають інтереси держави і церкви. Ніякий уряд, що розуміє свої державні обов’язки, не може погодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував в іншій державі... Таким чином, автокефалія української Церкви — се не лише церковна, але й національно-державна наша необхідність. Се конечна потреба нашої Церкви, нашої держави, нашої нації...» image

— Олександр Лотоцький

Історія свідчить, що автокефалія проголошувалася самою церквою, яка її добивалася, а лише потім, раніше або пізніше, визнавалася з боку інших Помісних церков. Одним з вирішальних факторів проголошення автокефалії є відповідні політичні умови, зокрема — незалежність того народу, серед якого Помісна церква несе своє служіння. Найактивнішу роль у питанні проголошення автокефалії багатьох Церков відігравала державна влада та патріотичні політичні сили. У випадку з Сербською та Болгарською церквами за проголошення автокефалії на ієрархію і навіть народ накладалися анафеми, що не стало перешкодою у майбутньому відновити євхаристійне єднання, а всі анафеми та заборони віддати забуттю. Не зважаючи на невизнаний статус автокефалії, на існування паралельної ієрархії або й анафеми, накладені на ієрархів автокефальної церкви, у відповідних помісних церквах продовжувалося благодатне життя, звершувалися всі таїнства і вони належним чином несли своє служіння серед відповідного народу.

На теренах України

Докладніше: Українська автокефальна православна церква (1919–1937)
Докладніше: Українська автокефальна православна церква (1942–1944)
Докладніше: Українська автокефальна православна церква (1990–2018)
Докладніше: Українська православна церква в діаспорі (1942-2015)

За Ярослава Мудрого православний собор руських єпископів Київської митрополії обирає на митрополичу кафедру русича святителя Іларіона. Тобто київський клір сам обирав собі главу церкви. Наступним митрополитом з русичів був Клим Смолятич. Подібні соборні обрання на Київську митрополичу кафедру руськими єпископами та поставлення русичів відбувалися з певними перервами. Такі ж обрання були митрополита Кирила (1242 рік), митрополита Григорія Цамблака (1415 рік), священномученика Макарія (1495 рік). Вже після свого обрання ці ієрархи отримували благословення із Константинополя. Після падіння Константинополя у 1453 році Київська митрополія стала де-факто незалежною, звернення до Константинопольських патріархів мало радше формальний характер.

У 1448 році внаслідок самовільного обрання на соборі єпископів, архімандритів, ігуменів та всього православного священства Золотої Орди (Московія в той час перебувала у повному підпорядкуванні Золотої Орди) єпископа Рязанського Іони митрополитом «Київським і всієї Русі», що сталося за наказом Московського князя Василія, відбувся остаточний поділ єдиної Київської митрополії.

У 1620 році Єрусалимський патріарх Феофан, який майже рік прожив у Київському братському монастирі, на прохання духовенства, містян, козаків на чолі з Конашевичем-Сагайдачним відновив Київську митрополію і православну ієрархію. Митрополитом Київським і Галицьким став святитель Іов Борецький, якого за підтримку Запорозької Січі називали «козацьким митрополитом».

У 1686 році Московське князівство захоплює Київську митрополію й підпорядковує її самопроголошеному Московському патріархату, що добивався визнання у православному світі 141 рік.

Після перемоги Жовтневого перевороту в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в державі Павла Скоропадського виникла ідея створення Автокефальної української церкви, якій відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Тому 12 листопада 1918 року міністр віросповідань О. Лотоцький оголосив декларацію, де було сказано: «В самостійній державі має бути і самостійна церква… Це не лише церковна, але й національна наша необхідність… Від імені уряду Української держави маю за честь оголосити його тверду і непохитну думку, що українська церква має бути автокефальною». Таким чином, є всі підстави стверджувати, що саме гетьманський уряд поклав початок автокефалії української церкви. Пізніше ідею розвивав уряд Симона Петлюри. Так перші громади Автокефальної церкви, що виникли в 1919—20 роках, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво Автокефальної церкви провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність і право селян на землю, результати їх праці на землі.

Радянська влада оголосила Автокефальну церкву відгалуженням контрреволюційної організації «Спілки визволення України», і звинуватила Автокефальну церкву в підготовці збройного повалення радянського режиму. У 1929 році на сфальсифікованому судовому процесі в справі СВУ діяльність церкви була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а духівництво страчено як злочинці. Автокефальна церква в Україні пішла у глибоке підпілля.

У роки Другої світової війни Автокефальна церква знову відродилася на окупованій німецькими військами території України. Вигнання німців з України призвело до того, що Автокефальна церква продовжувала свою діяльність за кордонами СРСР.

Автокефальні церкви

Докладніше:

Згідно з Диптихом, нині існує 16 автокефальних церков, що перебувають у євхаристійному спілкуванні одна з одною і складають Вселенську православну церкву. Кожна з них займає певне місце у диптиху за старшинством і честю, як правило, це місце залежить від давнини заснування церкви та її ролі в історії усієї Вселенської церкви. Перші дев'ять автокефальних церков очолюються патріархами, решта 7— архієпископами або митрополитами.

Згідно з диптихом Вселенського патріархату, спочатку у переліку йдуть давні патріархати (грец. Πρεσβυγενή Πατριαρχεία, 4 церков), потім йдуть новіші патріархати (грец. Νεώτερα Πατριαρχεία, 5 церков), й вже потім просто автокефальні церкви (грец. Αυτοκέφαλες Εκκλησίες, 7 церков).

№ Назва церкви Тип диптиху Назва патріархату Рік визнання автокефалії
1 Константинопольська православна церква давній патріархат Вселенський патріархат Константинополя —
2 Александрійська православна церква давній патріархат Александрійський патріархат —
3 Антіохійська православна церква давній патріархат Антіохійський патріархат —
4 Єрусалимська православна церква давній патріархат Єрусалимський патріархат —
5 Російська православна церква новий патріархат Московський патріархат 1589
6 Сербська православна церква новий патріархат Сербський патріархат 1219, 1879
7 Румунська православна церква новий патріархат Румунський патріархат 1885
8 Болгарська православна церква новий патріархат Болгарський патріархат 870, 1945
9 Грузинська православна церква новий патріархат Грузинський патріархат 486, 1990
10 Кіпрська православна церква автокефальна церква - 478
11 Елладська православна церква автокефальна церква - 1850
12 Польська православна церква автокефальна церква - 1924
13 Албанська православна церква автокефальна церква - 1937
14 Православна церква Чеських земель і Словаччини автокефальна церква - 1998
15 Православна церква України автокефальна церква - 988, 2019
16 Македонська православна церква автокефальна церква 2022

Автономія

Докладніше: Автономія (православ'я)

Статус автономії відрізняється від автокефалії тим, що предстоятель автономної церкви після обрання повинен бути затверджений (висвячений) патріархом однієї з автокефальних церков.

У сучасній РПЦ також є так звані «самоврядні церкви», такі як Українська православна церква (Московський патріархат), крім того є ще кілька церков, які РПЦ називає «автономними», такі як Православна церква Японії, яку до 2011 року не вважали складовою частиною Московського патріархату.

Див. також

Примітки

  1. (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 29 липня 2019.
  2. . www.cerkva.info. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  3. Russell and Cohn, Autocephaly.
  4. Plöchl, Willibald M. 1907-1984, Sonstige. Die Kirche und die Kirchen Autonomie und Autokephalie. Verl. d. Verb. d. Wiss. Ges. Österreichs. OCLC 1067470640.
  5. Sanderson, Charles Wegener. (2005). Autocephaly as a function of institutional stability and organizational change in the Eastern Orthodox Church. UMI. OCLC 1100129486.
  6. Walters, Philip (2002-12). Notes on Autocephaly and Phyletism. Religion, State and Society. Т. 30, № 4. с. 357—364. doi:10.1080/09637490120103320. ISSN 0963-7494. Процитовано 28 травня 2019.
  7. Brusanowski, Paul (2016). Autocephaly in Ukraine: The Canonical Dimension. Churches in the Ukrainian Crisis. Cham: Springer International Publishing. с. 47—77. ISBN .
  8. Tanner, Decrees of the Ecumenical Councils, vol. 1, 68–69.
  9. . www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.
  10. Грецька церква першою визнала ПЦУ: чому це важливо для України [ 24 червня 2021 у Wayback Machine.]. BBC News Ukrainian, 12 жовтня 2019,
  11. на офіційному сайті Вселенсього патріархату, 2021 (гр.)
  12. на офіційному сайті Вселенсього патріархату, 2021 (гр.)
  13. на офіційному сайті Вселенсього патріархату, 2021 (гр.)
  14. Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви «О внесении изменений и дополнений в Устав Русской Православной Церкви» [ 1 листопада 2018 у Wayback Machine.](рос.) patriarchia.ru. 5 February 2011.
  1. Місце в диптиху
  2. Дохалкедонські часи (входить до «пентархії»)

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Avtokefa liya vid grec aytos sam ta kefalh golova ce status pomisnoyi cerkvi yak samokerovanoyi nezalezhnoyi chastini Vselenskoyi Pravoslavnoyi cerkvi sho ocholyuyetsya patriarhom abo arhiyepiskopom chi mitropolitom Etimologiya slova bukvalno oznachaye sam sobi golova Usi Avtokefalni cerkvi zaneseni v specialnij spisok Diptih SutAvtokefalna pravoslavna cerkva ce pomisna pravoslavna cerkva do yurisdikciyi yakoyi nalezhit pevna teritoriya na yakij ne povinni diyati inshi pomisni cerkvi bez zgodi predstoyatelya cerkvi Nizhchi prava maye avtonomna cerkva Avtokefalna cerkva ne ye ni iyerarhichno ni administrativno chastinoyu inshoyi pravoslavnoyi cerkvi a ye samokerovanoyu chastinoyu Vselenskoyi pravoslavnoyi cerkvi Kanonichne pravo rozglyadaye avtokefaliyu yak instrument upravlinnya pomisnoyu cerkvoyu Bukvalno avtokefaliya znachit sho pomisna cerkva maye vlasnu golovu Ce oznachaye sho avtokefalna cerkva obiraye vlasnogo ochilnika yakij zi zgodi miscevogo sinodu visvyachuye yepiskopiv vlasnoyi cerkvi ne buduchi pidzvitnim zhodnij zovnishnij eklezialnij vladi Avtokefaliya cerkvi ne nadayetsya a progoloshuyetsya i piznishe viznayetsya inshimi pomisnimi cerkvami Pravo pershoyu viznati avtokefaliyu nalezhit Cerkvi Materi Umovi nadannya avtokefaliyiKanoni pravoslavnoyi cerkvi ne dayut pryamogo viznachennya sposobu progoloshennya avtokefaliyi tiyeyi chi inshoyi cerkvi Rizni pomisni cerkvi mayut rizni poglyadi na virishennya cogo pitannya Zgidno z Apostolskimi pravilami ta pravilami Vselenskih soboriv kozhna nezalezhna derzhava maye pravo na svoyu nezalezhnu cerkvu Zokrema u 17 mu pravili Chetvertogo ta 38 mu Shostogo Vselenskih soboriv zaznachayetsya gromadyanskim ta zemelnim rozpodilam nehaj vidpovidaye i rozpodil cerkovnih sprav Tobto cerkovno administrativnij ustrij maye vidpovidati ustroyu derzhavnomu Takozh u 34 go Apostolskomu pravili skazano Yepiskopam usyakogo narodu slid znati pershogo u nih i viznavati jogo yak glavu i nichogo sho perevishuye yihnyu vladu ne chiniti bez pogodzhennya z nim Temi avtokefaliya ta sposib yiyi progoloshennya avtonomiya ta sposib yiyi progoloshennya tak i ne buli rozglyanuti na Vsepravoslavnomu sobori Cherez vidsutnist kanoniv yaki viznachayut vlasne sposib progoloshennya avtokefaliyi porushiti yih nemozhlivo Tomu kozhna avtokefalna cerkva diye kanonichno yaksho progoloshennya yiyi avtokefaliyi vidbulosya zgidno iz timi kanonichnimi pravilami yaki oposeredkovano stosuyutsya pitannya avtokefaliyi a takozh u vidpovidnosti do istorichnoyi tradiciyi Avtokefalnoyu mozhe buti lishe ta cerkva yaka dorosla do samostijnogo buttya maye vnutrishni mozhlivosti isnuvati nezalezhno vid inshoyi cerkovnoyi vladi Dlya cogo potribna nayavnist shonajmenshe troh yepiskopiv dva z yakih v razi smerti odnogo z iyerarhiv mozhut postaviti jogo nastupnika Avtokefalnoyu mozhe buti lishe ta cerkva yaka maye dostatnyu kilkist pastiriv i pastvi dlya togo shob yiyi sluzhinnya zvershuvalosya normalno Avtokefalna cerkva maye mati politichnu nezalezhnist narodu sered yakogo vidpovidna cerkva nese svoye sluzhinnya Pid chas prijnyattya rishennya pro avtokefaliyu beretsya do uvagi dumka derzhavnoyi vladi vidpovidnoyi krayini Spilna volya yepiskopatu duhovenstva i miryan vidpovidnoyi cerkvi virazhena cherez postanovu pomisnogo soboru Pislya prijnyattya sobornogo rishennya pro avtokefaliyu vono prohodit proces viznannya z boku Materi Cerkvi ta inshih pomisnih pravoslavnih cerkov Pravo progoloshennya avtokefaliyi za nayavnosti nalezhnih umov i pidstav odniyeyu z yakih ye vidpovidna derzhavno administrativna nezalezhnist nalezhit cerkovnomu soboru yaka progoloshuye svoyu avtokefaliyu a pravo pershoyu viznati cyu avtokefaliyu nalezhit Materi Cerkvi IstoriyaAvtokefaliya odna z najstarishih institucij cerkvi Vona perezhila najbilshe istorichnih transformacij Spershu vsi cerkovni spilnoti yak pravilo buli avtokefalnimi ne v sensi avtokratiyi a v tomu sensi sho voni ne musili zvituvati pered inshimi spilnotami Zi zrostannyam cerkvi bilshist spilnot stali pidzvitnimi vishim spilnotam i v takij sposib vtratili svoyu avtokefaliyu Nezalezhnist zberegli tilki obrani spilnoti yaki opikuvalisya inshimi spilnotami nasampered u pitannyah visvyachennya yepiskopiv ta sudu nad yepiskopami Tak avtokefaliya perejshla vid spilnot do nadspilnotnih struktur Avtokefaliyu nadspilnotnih struktur bulo zamisleno yak kanonichnu instituciyu sho mala dopomogti cerkvi pidtrimuvati poryadok ta yednist Vtim iz plinom chasu avtokefaliya chasto stavala zhertvoyu manipulyacij z boku politichnoyi vladi zi zgodi vidpovidnih cerkovnih struktur i bula spryamovana na dosyagnennya radshe politichnih cilej nizh eklezialnoyi yednosti Avtokefaliya perezhila bagato transformacij ta kriz U pevni istorichni periodi vona majzhe znikala a v inshi otrimuvala nadzvichajnu vladu Uprodovzh svogo trivalogo istorichnogo shlyahu vona nabuvala riznih form i zaznavala riznih tlumachen Popri vazhlivist ciyeyi instituciyi vona zalishayetsya malodoslidzhenoyu Avtokefaliyu chasto predstavlyayut u kanonichnomu svitli yak kategoriyu kanonichnogo prava Deyaki vvazhayut yiyi administrativnoyu instituciyeyu Takozh isnuye tochka zoru sho ototozhnyuye avtokefaliyu z nacionalnoyu derzhavnistyu Usi ci pidhodi mayut raciyu tozh na nih maye zvazhiti kozhen hto beretsya za serjozne vivchennya avtokefaliyi Vtim vsogo cogo nedosit Uprodovzh stolit svoyeyi evolyuciyi avtokefaliya bula chinnikom zmicnennya politichnoyi nezalezhnosti derzhav zasobom translatio imperii instrumentom rozbudovi kulturnoyi ta nacionalnoyi identichnosti narodu j nareshti simvolom deimperializaciyi ta indigenizaciyi cerkvi U kanonah cerkvi pershi viddaleni zgadki pro avtokefaliyu mozhna natrapiti v rishennyah rezolyuciya Efeskogo soboru 431 yepiskopi Kipru mozhut sami zdijsnyuvati visvyachennya kanon 8 U seredini VI stolittya avtokefaliyu otrimala cerkva Pershoyi Yustiniani sho isnuvala na teritoriyi suchasnih Serbiyi i Chornogoriyi Majzhe v toj samij chas stala samovryadnoyu Sinajska cerkva u 487 roci progoloshuyetsya avtokefaliya Gruzinskoyi cerkvi u X st Bolgarskoyi Zmagannya za cerkovnu nezalezhnist i derzhavnist Bolgariyi trivali stolittyami do 1872 roku V pereliku avtokefalnih cerkov Serbska 1219 rik Elladska Rumunska Albanska ci cerkvi progolosili svoyi avtokefaliyi z poyavoyu nezalezhnih derzhavnih utvoren i buli viznani z chasom Avtokefaliya ne bula pov yazana zi sposobami upravlinnya cerkvoyu Avtokefaliya oznachala obrannya ta visvyachennya ochilnika avtokefalnoyi cerkvi Avtokefaliya zabezpechuvala vidnosnu nezalezhnist cerkvi vid civilnoyi administraciyi ta teritorialnogo ustroyu derzhavi Eklezialni prava i nasampered ti sho stosuyutsya kordoniv zazvichaj zminyuyutsya razom z politichnoyu vladoyu ta upravlinnyam Patriarh Fotij 810 891 Pershi avtokefalni cerkvi vinikli na teritoriyi Rimskoyi imperiyi ta v susidnih z neyu derzhavah U IV stolitti isnuvalo p yat avtokefalnih cerkov Pentarhiya Rimska Konstantinopolska Oleksandrijska Antiohijska ta Yerusalimska Piznishe vid Antiohijskoyi viddililis Kiprska ta Gruzinska U XI stolitti vidbuvsya rozkol mizh rimo katolickoyu cerkvoyu i reshtoyu pomisnih cerkov Pislya nogo rimo katolicka cerkva pishla svoyim vlasnim shlyahom rozvitku prijnyala novi dogmati i t d U XIX XX stolittyah viniklo ryad avtokefalnih cerkov u Shidnij Yevropi Serbska Bolgarska Rumunska Polska Albanska Cheskih Zemel i Slovachchini U seredini XX stolittya Rosijska pravoslavna cerkva daruvav avtokefaliyu svoyim yeparhiyam na teritoriyi Pivnichnoyi Ameriki i bula stvorena Pravoslavna cerkva Ameriki Cya avtokefaliya tobto sam status ne bula viznana ryadom inshih pomisnih cerkov zokrema greckoyi tradiciyi ale PCA perebuvaye u yevharistijnomu spilkuvanni z usima inshimi pomisnimi Cerkvami i ye chastinoyu Vselenskoyi pravoslavnoyi cerkvi Osnovna zadacha ukrayinskoyi derzhavnoyi vladi polyagaye v tomu sho v samostijnij derzhavi maye buti samostijna cerkva Sogo odnakovo vimagayut interesi derzhavi i cerkvi Niyakij uryad sho rozumiye svoyi derzhavni obov yazki ne mozhe pogoditis na te shob oseredok cerkovnoyi vladi perebuvav v inshij derzhavi Takim chinom avtokefaliya ukrayinskoyi Cerkvi se ne lishe cerkovna ale j nacionalno derzhavna nasha neobhidnist Se konechna potreba nashoyi Cerkvi nashoyi derzhavi nashoyi naciyi Oleksandr Lotockij Istoriya svidchit sho avtokefaliya progoloshuvalasya samoyu cerkvoyu yaka yiyi dobivalasya a lishe potim ranishe abo piznishe viznavalasya z boku inshih Pomisnih cerkov Odnim z virishalnih faktoriv progoloshennya avtokefaliyi ye vidpovidni politichni umovi zokrema nezalezhnist togo narodu sered yakogo Pomisna cerkva nese svoye sluzhinnya Najaktivnishu rol u pitanni progoloshennya avtokefaliyi bagatoh Cerkov vidigravala derzhavna vlada ta patriotichni politichni sili U vipadku z Serbskoyu ta Bolgarskoyu cerkvami za progoloshennya avtokefaliyi na iyerarhiyu i navit narod nakladalisya anafemi sho ne stalo pereshkodoyu u majbutnomu vidnoviti yevharistijne yednannya a vsi anafemi ta zaboroni viddati zabuttyu Ne zvazhayuchi na neviznanij status avtokefaliyi na isnuvannya paralelnoyi iyerarhiyi abo j anafemi nakladeni na iyerarhiv avtokefalnoyi cerkvi u vidpovidnih pomisnih cerkvah prodovzhuvalosya blagodatne zhittya zvershuvalisya vsi tayinstva i voni nalezhnim chinom nesli svoye sluzhinnya sered vidpovidnogo narodu Na terenah Ukrayini Dokladnishe Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva 1919 1937 Dokladnishe Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva 1942 1944 Dokladnishe Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva 1990 2018 Dokladnishe Ukrayinska pravoslavna cerkva v diaspori 1942 2015 Za Yaroslava Mudrogo pravoslavnij sobor ruskih yepiskopiv Kiyivskoyi mitropoliyi obiraye na mitropolichu kafedru rusicha svyatitelya Ilariona Tobto kiyivskij klir sam obirav sobi glavu cerkvi Nastupnim mitropolitom z rusichiv buv Klim Smolyatich Podibni soborni obrannya na Kiyivsku mitropolichu kafedru ruskimi yepiskopami ta postavlennya rusichiv vidbuvalisya z pevnimi perervami Taki zh obrannya buli mitropolita Kirila 1242 rik mitropolita Grigoriya Camblaka 1415 rik svyashennomuchenika Makariya 1495 rik Vzhe pislya svogo obrannya ci iyerarhi otrimuvali blagoslovennya iz Konstantinopolya Pislya padinnya Konstantinopolya u 1453 roci Kiyivska mitropoliya stala de fakto nezalezhnoyu zvernennya do Konstantinopolskih patriarhiv malo radshe formalnij harakter U 1448 roci vnaslidok samovilnogo obrannya na sobori yepiskopiv arhimandritiv igumeniv ta vsogo pravoslavnogo svyashenstva Zolotoyi Ordi Moskoviya v toj chas perebuvala u povnomu pidporyadkuvanni Zolotoyi Ordi yepiskopa Ryazanskogo Ioni mitropolitom Kiyivskim i vsiyeyi Rusi sho stalosya za nakazom Moskovskogo knyazya Vasiliya vidbuvsya ostatochnij podil yedinoyi Kiyivskoyi mitropoliyi U 1620 roci Yerusalimskij patriarh Feofan yakij majzhe rik prozhiv u Kiyivskomu bratskomu monastiri na prohannya duhovenstva mistyan kozakiv na choli z Konashevichem Sagajdachnim vidnoviv Kiyivsku mitropoliyu i pravoslavnu iyerarhiyu Mitropolitom Kiyivskim i Galickim stav svyatitel Iov Boreckij yakogo za pidtrimku Zaporozkoyi Sichi nazivali kozackim mitropolitom U 1686 roci Moskovske knyazivstvo zahoplyuye Kiyivsku mitropoliyu j pidporyadkovuye yiyi samoprogoloshenomu Moskovskomu patriarhatu sho dobivavsya viznannya u pravoslavnomu sviti 141 rik Pislya peremogi Zhovtnevogo perevorotu v Rosiyi koli ukrayinska derzhava za dopomogoyu nimeckih i avstrijskih soyuznikiv namagalasya vidstoyati v Ukrayini derzhavnist v derzhavi Pavla Skoropadskogo vinikla ideya stvorennya Avtokefalnoyi ukrayinskoyi cerkvi yakij vidvodilas vazhliva rol v strimanni lyudej vid antiderzhavnogo bilshovizmu Tomu 12 listopada 1918 roku ministr virospovidan O Lotockij ogolosiv deklaraciyu de bulo skazano V samostijnij derzhavi maye buti i samostijna cerkva Ce ne lishe cerkovna ale j nacionalna nasha neobhidnist Vid imeni uryadu Ukrayinskoyi derzhavi mayu za chest ogolositi jogo tverdu i nepohitnu dumku sho ukrayinska cerkva maye buti avtokefalnoyu Takim chinom ye vsi pidstavi stverdzhuvati sho same getmanskij uryad poklav pochatok avtokefaliyi ukrayinskoyi cerkvi Piznishe ideyu rozvivav uryad Simona Petlyuri Tak pershi gromadi Avtokefalnoyi cerkvi sho vinikli v 1919 20 rokah aktivno vistupali na pidtrimku ukrayinskoyi derzhavi Pislya porazki ukrayinskoyi armiyi vid rosijskih bilshovikiv ukrayinske duhivnictvo Avtokefalnoyi cerkvi provadilo svoye sluzhinnya u pidpilli V propovidyah poshiryuvalas pravo ukrayinciv na samobutnist i pravo selyan na zemlyu rezultati yih praci na zemli Radyanska vlada ogolosila Avtokefalnu cerkvu vidgaluzhennyam kontrrevolyucijnoyi organizaciyi Spilki vizvolennya Ukrayini i zvinuvatila Avtokefalnu cerkvu v pidgotovci zbrojnogo povalennya radyanskogo rezhimu U 1929 roci na sfalsifikovanomu sudovomu procesi v spravi SVU diyalnist cerkvi bula povnistyu obmovlena i zasudzhena yiyi oseredki likvidovani a duhivnictvo stracheno yak zlochinci Avtokefalna cerkva v Ukrayini pishla u gliboke pidpillya U roki Drugoyi svitovoyi vijni Avtokefalna cerkva znovu vidrodilasya na okupovanij nimeckimi vijskami teritoriyi Ukrayini Vignannya nimciv z Ukrayini prizvelo do togo sho Avtokefalna cerkva prodovzhuvala svoyu diyalnist za kordonami SRSR Avtokefalni cerkviDokladnishe Zgidno z Diptihom nini isnuye 16 avtokefalnih cerkov sho perebuvayut u yevharistijnomu spilkuvanni odna z odnoyu i skladayut Vselensku pravoslavnu cerkvu Kozhna z nih zajmaye pevne misce u diptihu za starshinstvom i chestyu yak pravilo ce misce zalezhit vid davnini zasnuvannya cerkvi ta yiyi roli v istoriyi usiyeyi Vselenskoyi cerkvi Pershi dev yat avtokefalnih cerkov ocholyuyutsya patriarhami reshta 7 arhiyepiskopami abo mitropolitami Zgidno z diptihom Vselenskogo patriarhatu spochatku u pereliku jdut davni patriarhati grec Presbygenh Patriarxeia 4 cerkov potim jdut novishi patriarhati grec Newtera Patriarxeia 5 cerkov j vzhe potim prosto avtokefalni cerkvi grec Aytokefales Ekklhsies 7 cerkov Nazva cerkvi Tip diptihu Nazva patriarhatu Rik viznannya avtokefaliyi1 Konstantinopolska pravoslavna cerkva davnij patriarhat Vselenskij patriarhat Konstantinopolya 2 Aleksandrijska pravoslavna cerkva davnij patriarhat Aleksandrijskij patriarhat 3 Antiohijska pravoslavna cerkva davnij patriarhat Antiohijskij patriarhat 4 Yerusalimska pravoslavna cerkva davnij patriarhat Yerusalimskij patriarhat 5 Rosijska pravoslavna cerkva novij patriarhat Moskovskij patriarhat 15896 Serbska pravoslavna cerkva novij patriarhat Serbskij patriarhat 1219 18797 Rumunska pravoslavna cerkva novij patriarhat Rumunskij patriarhat 18858 Bolgarska pravoslavna cerkva novij patriarhat Bolgarskij patriarhat 870 19459 Gruzinska pravoslavna cerkva novij patriarhat Gruzinskij patriarhat 486 199010 Kiprska pravoslavna cerkva avtokefalna cerkva 47811 Elladska pravoslavna cerkva avtokefalna cerkva 185012 Polska pravoslavna cerkva avtokefalna cerkva 192413 Albanska pravoslavna cerkva avtokefalna cerkva 193714 Pravoslavna cerkva Cheskih zemel i Slovachchini avtokefalna cerkva 199815 Pravoslavna cerkva Ukrayini avtokefalna cerkva 988 201916 Makedonska pravoslavna cerkva avtokefalna cerkva 2022AvtonomiyaDokladnishe Avtonomiya pravoslav ya Status avtonomiyi vidriznyayetsya vid avtokefaliyi tim sho predstoyatel avtonomnoyi cerkvi pislya obrannya povinen buti zatverdzhenij visvyachenij patriarhom odniyeyi z avtokefalnih cerkov U suchasnij RPC takozh ye tak zvani samovryadni cerkvi taki yak Ukrayinska pravoslavna cerkva Moskovskij patriarhat krim togo ye she kilka cerkov yaki RPC nazivaye avtonomnimi taki yak Pravoslavna cerkva Yaponiyi yaku do 2011 roku ne vvazhali skladovoyu chastinoyu Moskovskogo patriarhatu Div takozhKanonichne pravo Cerkovne zvichajne pravo Statuti cerkovni Tomos Ob yednannya pravoslavnih cerkov Ukrayini Avtonomiya pravoslav ya Primitki ukr Arhiv originalu za 11 kvitnya 2021 Procitovano 29 lipnya 2019 www cerkva info Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2018 Procitovano 16 zhovtnya 2018 Russell and Cohn Autocephaly Plochl Willibald M 1907 1984 Sonstige Die Kirche und die Kirchen Autonomie und Autokephalie Verl d Verb d Wiss Ges Osterreichs OCLC 1067470640 Sanderson Charles Wegener 2005 Autocephaly as a function of institutional stability and organizational change in the Eastern Orthodox Church UMI OCLC 1100129486 Walters Philip 2002 12 Notes on Autocephaly and Phyletism Religion State and Society T 30 4 s 357 364 doi 10 1080 09637490120103320 ISSN 0963 7494 Procitovano 28 travnya 2019 Brusanowski Paul 2016 Autocephaly in Ukraine The Canonical Dimension Churches in the Ukrainian Crisis Cham Springer International Publishing s 47 77 ISBN 9783319341439 Tanner Decrees of the Ecumenical Councils vol 1 68 69 www golos com ua ukr Arhiv originalu za 29 lipnya 2019 Procitovano 29 lipnya 2019 Grecka cerkva pershoyu viznala PCU chomu ce vazhlivo dlya Ukrayini 24 chervnya 2021 u Wayback Machine BBC News Ukrainian 12 zhovtnya 2019 na oficijnomu sajti Vselensogo patriarhatu 2021 gr na oficijnomu sajti Vselensogo patriarhatu 2021 gr na oficijnomu sajti Vselensogo patriarhatu 2021 gr Opredelenie Osvyashennogo Arhierejskogo Sobora Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi O vnesenii izmenenij i dopolnenij v Ustav Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 1 listopada 2018 u Wayback Machine ros patriarchia ru 5 February 2011 Misce v diptihu Dohalkedonski chasi vhodit do pentarhiyi PosilannyaAvtokefaliya 22 bereznya 2022 u Wayback Machine Velika ukrayinska enciklopediya u 30 t prof A M Kiridon vidp red ta in 2016 T 1 A Akc 592 s ISBN 978 617 7238 39 2 Avtokefaliya 11 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1957 T 1 kn I Literi A B S 9 10 1000 ekz http www orthodoxwiki org Autocephaly 12 sichnya 2006 u Wayback Machine M M Zakovich Avtokefaliya 16 lipnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Pravoslavni avtokefalni cerkvi Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya

Дата публікації:
Топ