Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2012) |
Ісиха́зм (від грец. ἡσῠχία — спокій, тиша) — містична аскетична течія східного християнства, про яку часом говорять, що вона становить один з полюсів православ'я; інший полюс — це вчення про «симфонію». Відома ще з часів Отців Церкви, проте канонічною визнана лише в XIV сторіччі завдяки старанням св. Григорія Палами.
Суттю цієї доктрини є обоження людини — її повне єднання з Богом ще під час земного життя — аж до реального ставання «богом за благодаттю, а не за сутністю». Засобом, що дозволяв досягнути такого стану, визнавалась молитва — умна (від ума — екзистенційного центру людини, інстанції, відмінної від розуму і тіла) або ж Ісусова молитва — «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного». Така молитва, що її аскет повторював без перерви протягом всього життя, а також за умови сходження на нього благодаті Божої, була знаряддям об'єднання у синергії всіх його інтенцій-енергій, повним преображенням його суті.
Історія ісихазму
Ранній етап
У становленні ісихазму як містико-аскетичної традиції вловима послідовність «від низу до верху»: традиція формує спочатку риси аскетичної практики, а потім — школи містичного досвіду, хоча по суті те й інше є нерозривним. Ранній етап IV—V століття — швидке зародження православної аскези в Єгипті і Палестині, час діяльності її творців і учителів (святі Антоній Великий, Макарій Великий, Іван Золотоустий, диякон Евагрій Понтійський, святі , , Єфрем Сирин та інші). На цій стадії формуються два типи або русла аскези: чернецтво киновійне (від грецького κοινοβιος, загальне життя), гуртожитнє і анахоретське (від грец. Αναχορησιζ — відлюдництво), пустинножитнє; пізніше до них приєднується третій, проміжний тип — скитське, або ідиоритмічне чернецтво, коли ченці мають роздільне проживання, але спільне богослужіння, єдиний духовний ритм. Ісихазм створювався у рамках другого русла і часто ототожнювався з ним, але в окремі періоди, в окремих вогнищах Традиції (зокрема, в Росії) набував поширення в інших руслах. Первинні елементи Традиції — діалектика самоти-єднання, відходу від світу і зв'язку з ним в любові; примат молитви; необхідність навчення, керівництва, і звідси — інститут духовних наставників, старців; гнучке поєднання зусиль внутрішньої роботи і зовнішнього облаштування, з приматом перших. Тут вже явно видно цілісний антропологічний підхід, хоча поки мало відрефлектований.
Синайський ісихазм
З початковою епохою тісно змикається наступний період (прибл. V — IX ст.), що іменується зазвичай «синайським ісихазмом», хоча його провідні представники — не лише синайскі сподвижники святі Іоанн Лествичник (VII ст.), (VII—VIII ст.) і (IX—X ст.), але також святий (Греція), старці Варсануфій та Іоанн Газскі, їхній учень та інші. Це етап кристалізації ісихазму як дисципліни, чіткого методу духовної практики (пізніше, в силу його строгої методичності, ісихазм часто називали «Методом»). Стержнем Традиції стає школа молитовної роботи, що стоїть на двоякій основі: власне творіння молитви і «увага», контроль свідомості, що забезпечує безперервність молитви. Ця двояка робота розгортається як духовний процес, що має спрямований, висхідний характер і розділяється на ряд східців, з яких головні суть: покаяння — боротьба з пристрастями — ісихія — зведення розуму в серці — безпристрасність — чиста молитва — споглядання нетвірного Світла — перетворення і обожнення. Зміст процесу полягає в трансформації енергійної будови людської істоти: як властиво духовній практиці, людина тут розглядається, передусім, як «енергійна конфігурація», і ця конфігурація, проходячи серію певних енергійних форм, перетвориться до особливого «надприродного» типу, коли всі енергії спрямовані до Бога. Стан повної спрямованості до Бога, що трактувало православним богослов'ям як досконала сполученість людських енергій з Божественною енергією, благодаттю, і є ототожнення з Богом — втілення людської природи, що досягається в повноті містичного спілкування з Богом.
Ісихастське відродження
Наступний і найважливіший етап розвитку ісихазму — Ісихастське відродження у Візантії XIV ст. (перед цим, особливий вклад у Традицію вносить містика святого Симеона Нового Богослова (949—1022), що представляє яскравий, багатий досвід вищих щаблів духовного процесу). Етап украй насичений і зовні, і внутрішньо; ісихазм стає тут на якийсь час центральним чинником не лише в церковній, але й у світській історії Візантії. Активне відродження ісихазму готується в XIII ст. діяльністю святих , , Никифора Самітника і розгортається, передусім, на Афоні. Висока розвиненість, відпрацьованість ісихастского методу до цієї епохи висувають на перший план вищі духовні стани, що включають світлові споглядання; і в 30-і роки чернець Варлаам Калабрійський виступає з богословською критикою цих споглядань й ісихазму в цілому. Так починаються «ісихастські суперечки», в яких Церква розколюється на прибічників і супротивників ісихазму, церковний конфлікт переплітається з політичною боротьбою і громадянською війною, і, зрештою, відбувається «торжество Православ'я», соборне визнання ісихастського досвіду і догматичне закріплення його основоположень.
Головні підсумки етапу троякі:
- ісихазм отримав богословське обґрунтування у вченні Палами, яке розвинуло і доповнило класичну патристику «богослов'ям енергій»;
- ісихазм експлікував, і в практиці, і в теорії (також у вченні Палами) свої установки про співучасть тіла в духовному процесі, остаточно оформившись як холістичне практичне вчення про ототожнення з Богом цілісної людської істоти, людської природи як такої;
- ісихазм почав продумувати і утілювати закладені в ньому універсалістські потенції: ісихастська практика виходила за межі чернечого середовища, і в ісихазмі виявлялася природа неприватної чернечої методики, але загально антропологічної стратегії.
З усього цього, виникали передумови до створення на базі ісихазму цілісної культурної парадигми, альтернативної Західному Ренесансу; але крах Імперії не дав їм розвинутися.
Русьский ісихазм
Гілки ісихастської традиції є в усіх країнах Православ'я: Болгарії, Сербії, Румунії, Грузії; але головний осередок Традиції у післявізантійский період — у Русі. Історія русьского ісихазму проходить ті ж початкові етапи: активний чернечий рух виникає услід за християнізацією Русі і прямо орієнтується на раннє єгипетсько-палестинське життя в пустині; вплив поглибленішого «синайського ісихазму», хоча він і ближче за часом. Але наступний великий етап, в епоху Московії XIV—XV ст., уже ввібрав дію і «синайського ісихазму», й Ісихастського відродження. Це — російська паралель останнього: Традиція не лише досягає зрілих форм, але впливає на різноманітні сфери культури, церковного і соціального життя. До неї примикають Сергій Радонежський, Феофан Грек, Андрій Рубльов; повне і чисте її вираження дає святий Ніл Сорський (1433—1508) і передбачений ним заволзький («некористолюбний») чернечий рух. Ісихазм Московії XIV—XV ст. більшою мірою спирався на ранню ісихастську літературу, ніж на сучасну йому Візантійську традицію. Проте російська (і православна) релігійна свідомість в його історії і структур і визначається не одним ісихастським руслом, що наслідує установку ототожнення з Богом, але поєднанням двох русел, з яких друге породжується установкою освячення, сакралізації, успадкованої від язичницької релігійності. Стосунки двох установок напружені, іноді конфліктні, і в російській історії XVI—XVIII ст. лінія освячення витісняє лінію ототожнення з Богом.
Зворотний процес, що почався знизу в русьскому чернецтві, а також за межами Московії діяльністю святого Паїсія Величковського (1722—1794) і його учнів, зростає поступово в російське ісихастське відродження XIX—XX століть. Його основні віхи — створення і поширення російського «Добротолюбія» (фундаментальне зібрання ісихастських текстів, що не раз переглядалося, доповнювалося і стало базовим керівництвом для влаштування православної свідомості і життя); створення впливових вогнищ ісихазму (Оптина Пустель, Валаам, Саров та інші); спонукав учителів російського ісихазму — святих Тихона Задонського, Серафима Саровського, Ігнатія Брянчанинова, Феофана Затворника, в нашому столітті — святого Силуана Афона і його учня ігумена Софронія (Сахарова); становлення нових форм ісихазму-мандрівництва і, особливо, старечості. Нові форми показували, що особлива риса русьского ісихазму — широкий розвиток наміченої у Палами тенденції до затвердження ісихазму як універсальної, загально антропологічної стратегії: на відміну від древнього інституту старців-наставників ченців, в русьскій старечості, а також в русі «Монастир у миру», що йде від слов'янофілів і отримав розвиток в нашому столітті, у тому числі, при більшовицьких гоніннях, — здійснюється вихід ісихазму у світ.
Богословсько-філософське продумування ісихазму, почате Максимом Сповідником і, особливо, Паламою, не було сприйняте і продовжене в Росії аж до нашого століття (що вплинуло на долю як російського ісихазму, так і російської культури в цілому). Проте в останні десятиліття це продумування розгорнулося дуже активно, причому тут ясно виступає затверджувана ісихазмом досвідна основа і типологія богословської думки: осмислення ісихазму, що відбувається, — не абстрактний аналіз, але вираження досвіду Традиції, дане, великою мірою, прямими носіями його, подвижниками Афона єпископом Василем (Кривошиїним) і ігуменом Софронієм (Сахаровим). Разом з ними, новий етап, на заході невдало званий «неопаламізмом» або «неоправослав'ям», створювали богослови російської діаспори — В. Н. Лосський (що дав перший цілісний виклад православного богослов'я у світлі стержневої ролі ісихазму), отець Георгій Флорівський (у концепції «неопатристичного синтезу» що описав специфічну типологію православної думки в її розвитку), отець Іоанн Мейєндорф (учень Флорівського, що доставив новому трактуванню ісихазму міцну історичну базу). До їхньої діяльності тісно примикають праці цілого ряду великих православних богословів Балкан і Заходу — отця Думитру Станилоаэ (Румунія), святого Юстина Поповича, митрополита Амфілохія Радовича (Сербія), єпископа Калліста Вера (Англія), митрополита Іоанна Зезюласа, Хр. Яннараса (Греція) та інших. Напрям богословської думки, що оформився тут, названий «православним енергетизмом», продовжує розвиватися, виходячи у філософію, виявляючи паралелі з антиплатонічними і антиесенціалістськими напрямами сучасної думки на заході і підтверджуючи тезу про те, що «ісихазм містить конструктивну відповідь на виклик, кинутий християнству новим часом» (Мейєндорф).
Сутність ісихазму
Коротко кажучи, ісихазм — це практика розумно-сердечної молитви, поєднана з тверезістю, контролем за усіма помислами, що витікають зсередини, яка очищає розум і серце та готує (але не приводить сама собою) подвижника до богоспоглядання. Зрозуміло, не йдеться про буквальне, фізичне споглядання, а про духовне, «внутрішнє» споглядання. Як писав св. Іоан Синаїт у Ліствиці: «ісихастом є той, хто намагається заключити у своєму тілі безтілесне». Ключовою є цитата зі Святого Письма: «Боже Царство всередині вас» (Лк. 17:21).
Згідно з Євангелієм, «Бога не бачив ніхто ніколи» (Ів. 1:18), але Палама й услід за ним ісихасти стверджують, що Його благодать пронизує цей світ, тобто ісихасти бачать нестворений і нематеріальний вплив Бога. Утилітарний сенс цієї містичної практики важко з'ясувати. З побутового погляду, вважають, що це приводить людину в стан заспокоєння. Багато ісихастів стверджують, що здатні спілкуватися з ангельськими матеріями. Відомі історії про дивовижні здібності ісихастів; самі ж вони керуються біблійним принципом «Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, — то буде йому» (Мр. 11:23). Велика частина цих історій пов'язана з Афонськими монахами.
Слово в ісихазмі
У свідомості книжників Давньої Русі-України роль слова у процесі пізнання світу та символічного і містичного наближення до непізнаваного величезна. Звідси — орієнтація на ословлення світу, дискурсивне освоєння. Це не суперечить одному з найважливіших положень містичного богослов'я — культу мовчання, утіленому в ісихазмі. У вітчизняній культурі ісихастична традиція спостерігається вже в ХІ ст., хоча її поширення потрібно датувати лише XIV століттям.
У Х—XVI ст. ісихастичну традицію представляють як перекладні, так і оригінальні пам'ятки писемності Київської Русі: «Синайський патерик», агіографічні твори Нестора, Феодосія Печерського, «Київський патерик». Культ ісихії (розумового, душевного мовчання, заспокоєння, «зупинки внутрішнього діалогу») не протиставляється слову, дискурсивному мисленню, а, навпаки, взаємодіє з ними. Мовчання не є антитезою до слова, а засобом відтінення глибинної, принципово «невисловленої» сутності буття. Теоретик ісихазму Григорій Палама у XIV ст. писав, що людина постає безсловесною та німою лише перед Богом. Слово в ісихазмі у своїй сакральній функції виконує роль засобу спілкування зі світом трансцендентного. Воно не адресоване слуху чи зору людини, а сприймається як засіб «душевної» бесіди з Богом, яка може відбуватися лише у мовчазному спілкуванні. Інтенція на мовчання у давньоруській культурі слугує специфічним засобом утвердження культу слова. Мовчання постає миром, великою тишею землі, посеред якої величне людське слово випромінює своє немеркнуче світло.
Ідеї ісихазму в інших релігіях, культурах
Лао Цзи про істину: «Висловлена вголос істина перестає бути такою, бо вже втратила первинний зв'язок з моментом істинності». «Той, хто знає, не говорить, той, хто говорить, не знає».
Тютчев: «Думка проречена — є брехня».
Джалаладдін Румі: «Пізнати таємницю незримого гідний лише той, хто здатний зімкнути губи й зберігати мовчання». «Зріла людина читає листи, але тільки для того, щоб навчити інших; вона вимовляє слова, але лише для того, щоб її зрозуміли інші. Повторювати чутки в присутності тих, хто має бачення, — тільки показувати недолік пробудженості. У присутності того, хто бачить, мовчання тобі на користь, з цієї причини Бог проголосив: зберігай мовчання».
Див. також
Джерела та література
- В. Є. Зема. Ісихазм [ 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 537. — .
- Збірник «Добротолюбие» в додатку на російську мову свт. Феофана Затворника.
- Бацевич Ф. Духовна синергетика рідної мови. Лінгвофілософські нариси: монографія / Флорій Бацевич. — К.: Академія, 2009. — С.12-13.
- Прп. Ісихій Єрусалимський до Теодула про Ісусову молитву та пильність [ 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання
- Ісихазм [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Ісихазм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 439.
- Ісіхазм // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 236. — 634 с.
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2012 Isiha zm vid grec ἡsῠxia spokij tisha mistichna asketichna techiya shidnogo hristiyanstva pro yaku chasom govoryat sho vona stanovit odin z polyusiv pravoslav ya inshij polyus ce vchennya pro simfoniyu Vidoma she z chasiv Otciv Cerkvi prote kanonichnoyu viznana lishe v XIV storichchi zavdyaki starannyam sv Grigoriya Palami Suttyu ciyeyi doktrini ye obozhennya lyudini yiyi povne yednannya z Bogom she pid chas zemnogo zhittya azh do realnogo stavannya bogom za blagodattyu a ne za sutnistyu Zasobom sho dozvolyav dosyagnuti takogo stanu viznavalas molitva umna vid uma ekzistencijnogo centru lyudini instanciyi vidminnoyi vid rozumu i tila abo zh Isusova molitva Gospodi Isuse Hriste Sine Bozhij pomiluj mene grishnogo Taka molitva sho yiyi asket povtoryuvav bez perervi protyagom vsogo zhittya a takozh za umovi shodzhennya na nogo blagodati Bozhoyi bula znaryaddyam ob yednannya u sinergiyi vsih jogo intencij energij povnim preobrazhennyam jogo suti Istoriya isihazmuRannij etap U stanovlenni isihazmu yak mistiko asketichnoyi tradiciyi vlovima poslidovnist vid nizu do verhu tradiciya formuye spochatku risi asketichnoyi praktiki a potim shkoli mistichnogo dosvidu hocha po suti te j inshe ye nerozrivnim Rannij etap IV V stolittya shvidke zarodzhennya pravoslavnoyi askezi v Yegipti i Palestini chas diyalnosti yiyi tvorciv i uchiteliv svyati Antonij Velikij Makarij Velikij Ivan Zolotoustij diyakon Evagrij Pontijskij svyati Yefrem Sirin ta inshi Na cij stadiyi formuyutsya dva tipi abo rusla askezi chernectvo kinovijne vid greckogo koinobios zagalne zhittya gurtozhitnye i anahoretske vid grec Anaxorhsiz vidlyudnictvo pustinnozhitnye piznishe do nih priyednuyetsya tretij promizhnij tip skitske abo idioritmichne chernectvo koli chenci mayut rozdilne prozhivannya ale spilne bogosluzhinnya yedinij duhovnij ritm Isihazm stvoryuvavsya u ramkah drugogo rusla i chasto ototozhnyuvavsya z nim ale v okremi periodi v okremih vognishah Tradiciyi zokrema v Rosiyi nabuvav poshirennya v inshih ruslah Pervinni elementi Tradiciyi dialektika samoti yednannya vidhodu vid svitu i zv yazku z nim v lyubovi primat molitvi neobhidnist navchennya kerivnictva i zvidsi institut duhovnih nastavnikiv starciv gnuchke poyednannya zusil vnutrishnoyi roboti i zovnishnogo oblashtuvannya z primatom pershih Tut vzhe yavno vidno cilisnij antropologichnij pidhid hocha poki malo vidreflektovanij Sinajskij isihazm Z pochatkovoyu epohoyu tisno zmikayetsya nastupnij period pribl V IX st sho imenuyetsya zazvichaj sinajskim isihazmom hocha jogo providni predstavniki ne lishe sinajski spodvizhniki svyati Ioann Lestvichnik VII st VII VIII st i IX X st ale takozh svyatij Greciya starci Varsanufij ta Ioann Gazski yihnij uchen ta inshi Ce etap kristalizaciyi isihazmu yak disciplini chitkogo metodu duhovnoyi praktiki piznishe v silu jogo strogoyi metodichnosti isihazm chasto nazivali Metodom Sterzhnem Tradiciyi staye shkola molitovnoyi roboti sho stoyit na dvoyakij osnovi vlasne tvorinnya molitvi i uvaga kontrol svidomosti sho zabezpechuye bezperervnist molitvi Cya dvoyaka robota rozgortayetsya yak duhovnij proces sho maye spryamovanij vishidnij harakter i rozdilyayetsya na ryad shidciv z yakih golovni sut pokayannya borotba z pristrastyami isihiya zvedennya rozumu v serci bezpristrasnist chista molitva spoglyadannya netvirnogo Svitla peretvorennya i obozhnennya Zmist procesu polyagaye v transformaciyi energijnoyi budovi lyudskoyi istoti yak vlastivo duhovnij praktici lyudina tut rozglyadayetsya peredusim yak energijna konfiguraciya i cya konfiguraciya prohodyachi seriyu pevnih energijnih form peretvoritsya do osoblivogo nadprirodnogo tipu koli vsi energiyi spryamovani do Boga Stan povnoyi spryamovanosti do Boga sho traktuvalo pravoslavnim bogoslov yam yak doskonala spoluchenist lyudskih energij z Bozhestvennoyu energiyeyu blagodattyu i ye ototozhnennya z Bogom vtilennya lyudskoyi prirodi sho dosyagayetsya v povnoti mistichnogo spilkuvannya z Bogom Isihastske vidrodzhennya Nastupnij i najvazhlivishij etap rozvitku isihazmu Isihastske vidrodzhennya u Vizantiyi XIV st pered cim osoblivij vklad u Tradiciyu vnosit mistika svyatogo Simeona Novogo Bogoslova 949 1022 sho predstavlyaye yaskravij bagatij dosvid vishih shabliv duhovnogo procesu Etap ukraj nasichenij i zovni i vnutrishno isihazm staye tut na yakijs chas centralnim chinnikom ne lishe v cerkovnij ale j u svitskij istoriyi Vizantiyi Aktivne vidrodzhennya isihazmu gotuyetsya v XIII st diyalnistyu svyatih Nikifora Samitnika i rozgortayetsya peredusim na Afoni Visoka rozvinenist vidpracovanist isihastskogo metodu do ciyeyi epohi visuvayut na pershij plan vishi duhovni stani sho vklyuchayut svitlovi spoglyadannya i v 30 i roki chernec Varlaam Kalabrijskij vistupaye z bogoslovskoyu kritikoyu cih spoglyadan j isihazmu v cilomu Tak pochinayutsya isihastski superechki v yakih Cerkva rozkolyuyetsya na pribichnikiv i suprotivnikiv isihazmu cerkovnij konflikt pereplitayetsya z politichnoyu borotboyu i gromadyanskoyu vijnoyu i zreshtoyu vidbuvayetsya torzhestvo Pravoslav ya soborne viznannya isihastskogo dosvidu i dogmatichne zakriplennya jogo osnovopolozhen Golovni pidsumki etapu troyaki isihazm otrimav bogoslovske obgruntuvannya u vchenni Palami yake rozvinulo i dopovnilo klasichnu patristiku bogoslov yam energij isihazm eksplikuvav i v praktici i v teoriyi takozh u vchenni Palami svoyi ustanovki pro spivuchast tila v duhovnomu procesi ostatochno oformivshis yak holistichne praktichne vchennya pro ototozhnennya z Bogom cilisnoyi lyudskoyi istoti lyudskoyi prirodi yak takoyi isihazm pochav produmuvati i utilyuvati zakladeni v nomu universalistski potenciyi isihastska praktika vihodila za mezhi chernechogo seredovisha i v isihazmi viyavlyalasya priroda neprivatnoyi chernechoyi metodiki ale zagalno antropologichnoyi strategiyi Z usogo cogo vinikali peredumovi do stvorennya na bazi isihazmu cilisnoyi kulturnoyi paradigmi alternativnoyi Zahidnomu Renesansu ale krah Imperiyi ne dav yim rozvinutisya Russkij isihazmGilki isihastskoyi tradiciyi ye v usih krayinah Pravoslav ya Bolgariyi Serbiyi Rumuniyi Gruziyi ale golovnij oseredok Tradiciyi u pislyavizantijskij period u Rusi Istoriya russkogo isihazmu prohodit ti zh pochatkovi etapi aktivnij chernechij ruh vinikaye uslid za hristiyanizaciyeyu Rusi i pryamo oriyentuyetsya na rannye yegipetsko palestinske zhittya v pustini vpliv pogliblenishogo sinajskogo isihazmu hocha vin i blizhche za chasom Ale nastupnij velikij etap v epohu Moskoviyi XIV XV st uzhe vvibrav diyu i sinajskogo isihazmu j Isihastskogo vidrodzhennya Ce rosijska paralel ostannogo Tradiciya ne lishe dosyagaye zrilih form ale vplivaye na riznomanitni sferi kulturi cerkovnogo i socialnogo zhittya Do neyi primikayut Sergij Radonezhskij Feofan Grek Andrij Rublov povne i chiste yiyi virazhennya daye svyatij Nil Sorskij 1433 1508 i peredbachenij nim zavolzkij nekoristolyubnij chernechij ruh Isihazm Moskoviyi XIV XV st bilshoyu miroyu spiravsya na rannyu isihastsku literaturu nizh na suchasnu jomu Vizantijsku tradiciyu Prote rosijska i pravoslavna religijna svidomist v jogo istoriyi i struktur i viznachayetsya ne odnim isihastskim ruslom sho nasliduye ustanovku ototozhnennya z Bogom ale poyednannyam dvoh rusel z yakih druge porodzhuyetsya ustanovkoyu osvyachennya sakralizaciyi uspadkovanoyi vid yazichnickoyi religijnosti Stosunki dvoh ustanovok napruzheni inodi konfliktni i v rosijskij istoriyi XVI XVIII st liniya osvyachennya vitisnyaye liniyu ototozhnennya z Bogom Zvorotnij proces sho pochavsya znizu v russkomu chernectvi a takozh za mezhami Moskoviyi diyalnistyu svyatogo Payisiya Velichkovskogo 1722 1794 i jogo uchniv zrostaye postupovo v rosijske isihastske vidrodzhennya XIX XX stolit Jogo osnovni vihi stvorennya i poshirennya rosijskogo Dobrotolyubiya fundamentalne zibrannya isihastskih tekstiv sho ne raz pereglyadalosya dopovnyuvalosya i stalo bazovim kerivnictvom dlya vlashtuvannya pravoslavnoyi svidomosti i zhittya stvorennya vplivovih vognish isihazmu Optina Pustel Valaam Sarov ta inshi sponukav uchiteliv rosijskogo isihazmu svyatih Tihona Zadonskogo Serafima Sarovskogo Ignatiya Bryanchaninova Feofana Zatvornika v nashomu stolitti svyatogo Siluana Afona i jogo uchnya igumena Sofroniya Saharova stanovlennya novih form isihazmu mandrivnictva i osoblivo starechosti Novi formi pokazuvali sho osobliva risa russkogo isihazmu shirokij rozvitok namichenoyi u Palami tendenciyi do zatverdzhennya isihazmu yak universalnoyi zagalno antropologichnoyi strategiyi na vidminu vid drevnogo institutu starciv nastavnikiv chenciv v russkij starechosti a takozh v rusi Monastir u miru sho jde vid slov yanofiliv i otrimav rozvitok v nashomu stolitti u tomu chisli pri bilshovickih goninnyah zdijsnyuyetsya vihid isihazmu u svit Bogoslovsko filosofske produmuvannya isihazmu pochate Maksimom Spovidnikom i osoblivo Palamoyu ne bulo sprijnyate i prodovzhene v Rosiyi azh do nashogo stolittya sho vplinulo na dolyu yak rosijskogo isihazmu tak i rosijskoyi kulturi v cilomu Prote v ostanni desyatilittya ce produmuvannya rozgornulosya duzhe aktivno prichomu tut yasno vistupaye zatverdzhuvana isihazmom dosvidna osnova i tipologiya bogoslovskoyi dumki osmislennya isihazmu sho vidbuvayetsya ne abstraktnij analiz ale virazhennya dosvidu Tradiciyi dane velikoyu miroyu pryamimi nosiyami jogo podvizhnikami Afona yepiskopom Vasilem Krivoshiyinim i igumenom Sofroniyem Saharovim Razom z nimi novij etap na zahodi nevdalo zvanij neopalamizmom abo neopravoslav yam stvoryuvali bogoslovi rosijskoyi diaspori V N Losskij sho dav pershij cilisnij viklad pravoslavnogo bogoslov ya u svitli sterzhnevoyi roli isihazmu otec Georgij Florivskij u koncepciyi neopatristichnogo sintezu sho opisav specifichnu tipologiyu pravoslavnoyi dumki v yiyi rozvitku otec Ioann Mejyendorf uchen Florivskogo sho dostaviv novomu traktuvannyu isihazmu micnu istorichnu bazu Do yihnoyi diyalnosti tisno primikayut praci cilogo ryadu velikih pravoslavnih bogosloviv Balkan i Zahodu otcya Dumitru Staniloae Rumuniya svyatogo Yustina Popovicha mitropolita Amfilohiya Radovicha Serbiya yepiskopa Kallista Vera Angliya mitropolita Ioanna Zezyulasa Hr Yannarasa Greciya ta inshih Napryam bogoslovskoyi dumki sho oformivsya tut nazvanij pravoslavnim energetizmom prodovzhuye rozvivatisya vihodyachi u filosofiyu viyavlyayuchi paraleli z antiplatonichnimi i antiesencialistskimi napryamami suchasnoyi dumki na zahodi i pidtverdzhuyuchi tezu pro te sho isihazm mistit konstruktivnu vidpovid na viklik kinutij hristiyanstvu novim chasom Mejyendorf Sutnist isihazmuKorotko kazhuchi isihazm ce praktika rozumno serdechnoyi molitvi poyednana z tverezistyu kontrolem za usima pomislami sho vitikayut zseredini yaka ochishaye rozum i serce ta gotuye ale ne privodit sama soboyu podvizhnika do bogospoglyadannya Zrozumilo ne jdetsya pro bukvalne fizichne spoglyadannya a pro duhovne vnutrishnye spoglyadannya Yak pisav sv Ioan Sinayit u Listvici isihastom ye toj hto namagayetsya zaklyuchiti u svoyemu tili beztilesne Klyuchovoyu ye citata zi Svyatogo Pisma Bozhe Carstvo vseredini vas Lk 17 21 Zgidno z Yevangeliyem Boga ne bachiv nihto nikoli Iv 1 18 ale Palama j uslid za nim isihasti stverdzhuyut sho Jogo blagodat pronizuye cej svit tobto isihasti bachat nestvorenij i nematerialnij vpliv Boga Utilitarnij sens ciyeyi mistichnoyi praktiki vazhko z yasuvati Z pobutovogo poglyadu vvazhayut sho ce privodit lyudinu v stan zaspokoyennya Bagato isihastiv stverdzhuyut sho zdatni spilkuvatisya z angelskimi materiyami Vidomi istoriyi pro divovizhni zdibnosti isihastiv sami zh voni keruyutsya biblijnim principom Yak hto skazhe gori cij Porushsya ta j kinsya do morya i ne matime sumnivu v serci svoyim ale matime viru sho stanetsya tak yak govorit to bude jomu Mr 11 23 Velika chastina cih istorij pov yazana z Afonskimi monahami Slovo v isihazmiU svidomosti knizhnikiv Davnoyi Rusi Ukrayini rol slova u procesi piznannya svitu ta simvolichnogo i mistichnogo nablizhennya do nepiznavanogo velichezna Zvidsi oriyentaciya na oslovlennya svitu diskursivne osvoyennya Ce ne superechit odnomu z najvazhlivishih polozhen mistichnogo bogoslov ya kultu movchannya utilenomu v isihazmi U vitchiznyanij kulturi isihastichna tradiciya sposterigayetsya vzhe v HI st hocha yiyi poshirennya potribno datuvati lishe XIV stolittyam U H XVI st isihastichnu tradiciyu predstavlyayut yak perekladni tak i originalni pam yatki pisemnosti Kiyivskoyi Rusi Sinajskij paterik agiografichni tvori Nestora Feodosiya Pecherskogo Kiyivskij paterik Kult isihiyi rozumovogo dushevnogo movchannya zaspokoyennya zupinki vnutrishnogo dialogu ne protistavlyayetsya slovu diskursivnomu mislennyu a navpaki vzayemodiye z nimi Movchannya ne ye antitezoyu do slova a zasobom vidtinennya glibinnoyi principovo nevislovlenoyi sutnosti buttya Teoretik isihazmu Grigorij Palama u XIV st pisav sho lyudina postaye bezslovesnoyu ta nimoyu lishe pered Bogom Slovo v isihazmi u svoyij sakralnij funkciyi vikonuye rol zasobu spilkuvannya zi svitom transcendentnogo Vono ne adresovane sluhu chi zoru lyudini a sprijmayetsya yak zasib dushevnoyi besidi z Bogom yaka mozhe vidbuvatisya lishe u movchaznomu spilkuvanni Intenciya na movchannya u davnoruskij kulturi sluguye specifichnim zasobom utverdzhennya kultu slova Movchannya postaye mirom velikoyu tisheyu zemli posered yakoyi velichne lyudske slovo viprominyuye svoye nemerknuche svitlo Ideyi isihazmu v inshih religiyah kulturahLao Czi pro istinu Vislovlena vgolos istina perestaye buti takoyu bo vzhe vtratila pervinnij zv yazok z momentom istinnosti Toj hto znaye ne govorit toj hto govorit ne znaye Tyutchev Dumka prorechena ye brehnya Dzhalaladdin Rumi Piznati tayemnicyu nezrimogo gidnij lishe toj hto zdatnij zimknuti gubi j zberigati movchannya Zrila lyudina chitaye listi ale tilki dlya togo shob navchiti inshih vona vimovlyaye slova ale lishe dlya togo shob yiyi zrozumili inshi Povtoryuvati chutki v prisutnosti tih hto maye bachennya tilki pokazuvati nedolik probudzhenosti U prisutnosti togo hto bachit movchannya tobi na korist z ciyeyi prichini Bog progolosiv zberigaj movchannya Div takozhIsihastichna literaturaDzherela ta literaturaV Ye Zema Isihazm 10 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 537 ISBN 966 00 0610 1 Zbirnik Dobrotolyubie v dodatku na rosijsku movu svt Feofana Zatvornika Bacevich F Duhovna sinergetika ridnoyi movi Lingvofilosofski narisi monografiya Florij Bacevich K Akademiya 2009 S 12 13 Prp Isihij Yerusalimskij do Teodula pro Isusovu molitvu ta pilnist 5 zhovtnya 2019 u Wayback Machine PosilannyaIsihazm 31 bereznya 2017 u Wayback Machine Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Isihazm Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 439 Isihazm Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 236 634 s Ce nezavershena stattya pro religiyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi