Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Апоката́стасис (грец. Ἀποκατάστᾰσις — «відновлення») — повернення чого-небудь до свого початкового стану. В вузькому значенні — філософське й релігійне поняття про відновлення колишньої досконалості людини і світу. Зокрема в християнському богослів'ї — прощення і спасіння Богом усіх грішників, що відновлює їхнє єднання з Богом. Переважно пов'язане з ученням про посмертне перебування душ людей у Пеклі, де вони очищуються від гріха.
В античній філософії
У давньогрецькій мові словом апокатастасис могли позначатися повернення до попереднього стану як наслідок природних циклів (повторне настання дня, пори року) чи як наслідок вольових зусиль, певних дій (повернення війська на вихідні позиції, видужання). Епікур, описуючи атоми, називав апокатастасисом їх повернення до стану, що передував зіткненню з іншими атомами, котре обумовлює всі зміни в світі. Гемін щодо руху Місяця вживав термін апокатастасис у значенні проміжку часу між двома послідовними проходженнями Місяця через перигей. Прокл називав апокатастасисом циклічне повернення світової душі до попереднього стану, що забезпечує її вічність. Згідно з Евдемом Родоським та піфагорейцями, всі події та стани повторюються, від змін дня і ночі до положення будь-якої речі в просторі, різниця полягає лише в різній тривалості циклів.
У християнстві
На відміну від античної філософії, у християнському богослів'ї час уявляється лінійним, історія світу в ньому не повторюється. Апокатастасис набуває іншого значення — повернення людини (чи іншої мислячої істоти) до стану безгрішності, в якому вона була створена Богом і перебувала з Ним у безпосередньому спілкуванні.
Вперше положення про апокатастасис у християнстві сформулював Климент Александрійський, припускаючи, що всі грішники, як люди, так і палі янголи і сам Сатана, коли-небудь отримають спасіння. Вони зазнають пекельних страждань, через які згодом очистяться. Оріген вважав, що зло саморуйнується, будучи недосконалим, тому не може бути вічним, а світ рухається до повернення у свій початковий стан, коли не існувало ні зла, ні гріха. Згідно з Орігеном, перебування в Пеклі тимчасове і необхідне для очищення від гріха, подібно як болісне лікування буває необхідним аби позбутися хвороби. Зрештою всі грішники, демони і Сатана повернуться до єднання з Богом, набувши духовного існування. У працях Григорія Ніського стверджувалося, що зло є відсутністю добра, отже будь-яке зло може бути (але не обов'язково буде) подолане. На його думку, втілення Бога в Ісусі Христі почало процес заповнення в людині порожнечі зла. Наслідком цього буде відновлення такого стану людей (принаймні деяких), в якому вони були до гріхопадіння, набуття моральної досконалості й тілесного безсмертя.
Вчення про апокатастасис тривалий час не засуджувалося Церквою відкрито. Проте на V Вселенському соборі вчення Орігена було визнано єретичним через неоплатонічне трактування Біблії та поширення його прихильників. В той же час погляди Григорія було виправдано, оскільки він вкладав у апокатастасис інший сенс. Як православна, так і католицька церкви відтоді заперечують апокатастасис. Головним аргументом проти апокастатису вважається висловлення Івана Золотоустого, що страждання через гріх залежить не від тривалості здійснення гріха, а від його тяжкості. Вони не суперечать Божій любові, позаяк Бог лишає за людиною право обирати добро чи зло і навіть лишатися у стані гріха і зазнавати його болісних наслідків, замість насильно змінювати людину.
У протестантизмі періоду Реформації чимало течій визнавали апокатастасис, зокрема анабаптисти, меноніти, моравські брати, социніани і т. ін. Універсалісти XVIII ст. вважали, що уявлення про вічні муки грішників суперечать Святому Писанню та справедливості взагалі. Тимчасове життя не може продовжуватися вічними стражданнями. Такої ж думки дотримувався філософ Фрідріх Шлейєрмахер.
За Сергієм Булгаковим, посмертні страждання походять від небажання людиною істини, тому їх вічність або кінечність обумовлені вільним вибором. Володимир Соловйов стверджував, що зло врешті буде подолано, але як наслідок об'єднання всіх людей, за якого втратиться свобода особистого вибору. Вчення Миколи Бердяєва говорить про те, що Пекло є станом розриву зв'язку з Богом, хоча Ісус Христос як боголюдина здатний вивести людину з цього стану. В працях Євгена Трубецького Пекло є небуттям, а страждання в ньому — це увіковічнена мить остаточної смерті. Згідно з Олександром Менем, визнання вічності страждань у Пеклі означає визнання вічності зла, тому є хибним. В той же час православне офіційне віровчення стверджує, що пекельні страждання є закономірним наслідком гріха та вибору самої людини на користь зла, а не Божим покаранням за порушення Його законів.
Див. також
Примітики
- Епікур. До Геродота 44, 5
- Гемін. Вступ до небесних явищ 18
- Прокл. Першооснови теології 199
- Евдем. Фізика 88
- Мозговий, І. П. (2009). Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації : монографія Суми : , 2009. – 471 с. Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”. с. 197—243.
- Православная энциклопедия. Том III: «Анфимий — Афанасий». Москва: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия». 2001. с. 39—46.
Джерела
- Мозговий, І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації: монографія / Іван Мозговий. — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. — 471 с.
- Апокатастасис / Православная энциклопедия. Том III: «Анфимий — Афанасий». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — С. 36-46.
Посилання
- Апокатастазис // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Apokata stasis grec Ἀpokatastᾰsis vidnovlennya povernennya chogo nebud do svogo pochatkovogo stanu V vuzkomu znachenni filosofske j religijne ponyattya pro vidnovlennya kolishnoyi doskonalosti lyudini i svitu Zokrema v hristiyanskomu bogosliv yi proshennya i spasinnya Bogom usih grishnikiv sho vidnovlyuye yihnye yednannya z Bogom Perevazhno pov yazane z uchennyam pro posmertne perebuvannya dush lyudej u Pekli de voni ochishuyutsya vid griha Sud nad voskreslimi na kartini Gebharda Fugelya 1933 r V antichnij filosofiyiU davnogreckij movi slovom apokatastasis mogli poznachatisya povernennya do poperednogo stanu yak naslidok prirodnih cikliv povtorne nastannya dnya pori roku chi yak naslidok volovih zusil pevnih dij povernennya vijska na vihidni poziciyi viduzhannya Epikur opisuyuchi atomi nazivav apokatastasisom yih povernennya do stanu sho pereduvav zitknennyu z inshimi atomami kotre obumovlyuye vsi zmini v sviti Gemin shodo ruhu Misyacya vzhivav termin apokatastasis u znachenni promizhku chasu mizh dvoma poslidovnimi prohodzhennyami Misyacya cherez perigej Prokl nazivav apokatastasisom ciklichne povernennya svitovoyi dushi do poperednogo stanu sho zabezpechuye yiyi vichnist Zgidno z Evdemom Rodoskim ta pifagorejcyami vsi podiyi ta stani povtoryuyutsya vid zmin dnya i nochi do polozhennya bud yakoyi rechi v prostori riznicya polyagaye lishe v riznij trivalosti cikliv U hristiyanstviPekelni muki grishnikiv Fragment Strashnogo Sudu Dzhotto 1306 r Na vidminu vid antichnoyi filosofiyi u hristiyanskomu bogosliv yi chas uyavlyayetsya linijnim istoriya svitu v nomu ne povtoryuyetsya Apokatastasis nabuvaye inshogo znachennya povernennya lyudini chi inshoyi mislyachoyi istoti do stanu bezgrishnosti v yakomu vona bula stvorena Bogom i perebuvala z Nim u bezposerednomu spilkuvanni Vpershe polozhennya pro apokatastasis u hristiyanstvi sformulyuvav Kliment Aleksandrijskij pripuskayuchi sho vsi grishniki yak lyudi tak i pali yangoli i sam Satana koli nebud otrimayut spasinnya Voni zaznayut pekelnih strazhdan cherez yaki zgodom ochistyatsya Origen vvazhav sho zlo samorujnuyetsya buduchi nedoskonalim tomu ne mozhe buti vichnim a svit ruhayetsya do povernennya u svij pochatkovij stan koli ne isnuvalo ni zla ni griha Zgidno z Origenom perebuvannya v Pekli timchasove i neobhidne dlya ochishennya vid griha podibno yak bolisne likuvannya buvaye neobhidnim abi pozbutisya hvorobi Zreshtoyu vsi grishniki demoni i Satana povernutsya do yednannya z Bogom nabuvshi duhovnogo isnuvannya U pracyah Grigoriya Niskogo stverdzhuvalosya sho zlo ye vidsutnistyu dobra otzhe bud yake zlo mozhe buti ale ne obov yazkovo bude podolane Na jogo dumku vtilennya Boga v Isusi Hristi pochalo proces zapovnennya v lyudini porozhnechi zla Naslidkom cogo bude vidnovlennya takogo stanu lyudej prinajmni deyakih v yakomu voni buli do grihopadinnya nabuttya moralnoyi doskonalosti j tilesnogo bezsmertya Vchennya pro apokatastasis trivalij chas ne zasudzhuvalosya Cerkvoyu vidkrito Prote na V Vselenskomu sobori vchennya Origena bulo viznano yeretichnim cherez neoplatonichne traktuvannya Bibliyi ta poshirennya jogo prihilnikiv V toj zhe chas poglyadi Grigoriya bulo vipravdano oskilki vin vkladav u apokatastasis inshij sens Yak pravoslavna tak i katolicka cerkvi vidtodi zaperechuyut apokatastasis Golovnim argumentom proti apokastatisu vvazhayetsya vislovlennya Ivana Zolotoustogo sho strazhdannya cherez grih zalezhit ne vid trivalosti zdijsnennya griha a vid jogo tyazhkosti Voni ne superechat Bozhij lyubovi pozayak Bog lishaye za lyudinoyu pravo obirati dobro chi zlo i navit lishatisya u stani griha i zaznavati jogo bolisnih naslidkiv zamist nasilno zminyuvati lyudinu U protestantizmi periodu Reformaciyi chimalo techij viznavali apokatastasis zokrema anabaptisti menoniti moravski brati sociniani i t in Universalisti XVIII st vvazhali sho uyavlennya pro vichni muki grishnikiv superechat Svyatomu Pisannyu ta spravedlivosti vzagali Timchasove zhittya ne mozhe prodovzhuvatisya vichnimi strazhdannyami Takoyi zh dumki dotrimuvavsya filosof Fridrih Shlejyermaher Za Sergiyem Bulgakovim posmertni strazhdannya pohodyat vid nebazhannya lyudinoyu istini tomu yih vichnist abo kinechnist obumovleni vilnim viborom Volodimir Solovjov stverdzhuvav sho zlo vreshti bude podolano ale yak naslidok ob yednannya vsih lyudej za yakogo vtratitsya svoboda osobistogo viboru Vchennya Mikoli Berdyayeva govorit pro te sho Peklo ye stanom rozrivu zv yazku z Bogom hocha Isus Hristos yak bogolyudina zdatnij vivesti lyudinu z cogo stanu V pracyah Yevgena Trubeckogo Peklo ye nebuttyam a strazhdannya v nomu ce uvikovichnena mit ostatochnoyi smerti Zgidno z Oleksandrom Menem viznannya vichnosti strazhdan u Pekli oznachaye viznannya vichnosti zla tomu ye hibnim V toj zhe chas pravoslavne oficijne virovchennya stverdzhuye sho pekelni strazhdannya ye zakonomirnim naslidkom griha ta viboru samoyi lyudini na korist zla a ne Bozhim pokarannyam za porushennya Jogo zakoniv Div takozhSpasinnya Problema zla Teodiceya Vichne povernennyaPrimitikiEpikur Do Gerodota 44 5 Gemin Vstup do nebesnih yavish 18 Prokl Pershoosnovi teologiyi 199 Evdem Fizika 88 Mozgovij I P 2009 Neoplatonizm i patristika abo Svitlo v prismerkah velikoyi civilizaciyi monografiya Sumi 2009 471 s Sumi DVNZ UABS NBU s 197 243 Pravoslavnaya enciklopediya Tom III Anfimij Afanasij Moskva Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 s 39 46 DzherelaMozgovij I P Neoplatonizm i patristika abo Svitlo v prismerkah velikoyi civilizaciyi monografiya Ivan Mozgovij Sumi DVNZ UABS NBU 2009 471 s Apokatastasis Pravoslavnaya enciklopediya Tom III Anfimij Afanasij M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2001 S 36 46 PosilannyaApokatastazis Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya