Реалізована есхатологія

Реалізована есхатологія (довершена есхатологія) — богословська есхатологічна концепція, згідно з якою спасіння світу вже настало після воскресіння Христа. В цілісному варіанті розвинута у протестантському богослов'ї XX ст., подібні ідеї наявні в більш давніх богословських роботах.

Історія

У другій половині XIX ст. ліберальна протестантська теологія прагнула пояснити християнство етичними категоріями, відкидаючи містичний зміст. В її межах спасіння пояснювалось в оптимістичному погляді на людський прогрес, в процесі якого людство мало поступово самовдосконалюватися.

Альберт Швейцер звернув увагу, що проповідь Христа мала насамперед есхатологічний, а не етичний характер. Згідно з його думкою, Христос очікував швидкого кінця світу, проте помилився у своїх очікуваннях. Замість кінця світу на вченні Христа виникла церква.

Ідею реалізованої есхатології (англ. realized eschatology) першим запропонував англійський теолог Чарльз Додд у книзі «Притчі про Царство» (англ. The Parables of the Kingdom), яка вийшла у 1935 році.

Концепція

Згідно з концепцією Чарльза Додда, в момент боговтілення божественна дія увійшла в історію, знищила старий занепалий світ та створила новий. Створення нового світу означало довершення біблейських месіанських пророцтв. Додда критикували за нез'ясоване ставлення до футуристичної есхатології, проте в пізніх роботах він визнав, що остаточне спасіння світу ще має відбутись.

Німецький теолог Йохим Ієреміас (1900—1979) уточнив ідею Додда терміном «есхатологія у дії» (нім. sich realisierende eschatologie). Згідно з ним, процес втілення есхатології розпочався з земним життям Христа, він триває і ми можемо очікувати його завершення в майбутньому.

Тематику довершеної есхатології (англ. inaugurated eschatology) детально розробляв євангельський американський теолог ^[en] (1911—1982).

Американський професор богослов'я Ентоні Хукема (1913—1988) вважав, що більш точно позицію аміленіалістів виражає сполучення «міленіалізм, що виконується» (англ. realized millenialism), оскільки тисячолітнє царство не прерогатива майбутнього, а знаходиться зараз в процесі реалізації.

У не протестантському богослов'ї

Мотиви царства Божого, що вже зараз перебуває посеред людей, існують в літургічних текстах, починаючи з давніх редакцій, що досліджується в багатьох роботах з літургіки. Своєю чергою, літургічні тексти базуються на багатьох цитатах з Нового Заповіту відповідного змісту.

На думку професора Санкт-Петербургської духовної академії ^[ru] після появи гностичних тенденцій у I ст. задля боротьби з ними положення про реалізовану есхатологію зазнало певної критики, і з тих часів більш звичною та нормативною стає есхатологія майбутнього.

Примітки

1. Антони Хукэма. Амилленаризм
2. архимандрит Иов (Геча). «Се Жених грядет в полунощи» Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17  ноября 2005 г.)
3. Церковь, мир, миссия: Мысли о православии на Западе : [Пер. с англ. Ю.С. Терентьева] / Протопресвитер Александр Шмеман; [Вступ. ст. протоиерея В. Асмуса]. — М. : Изд-во Православ. Свято-Тихон. богосл. ин-та, 1996. — 272 с. / Обновление. 174—186 с.
4. архимандрит Ианнуарий (Ивлиев). Эсхатология в Новом Завете. Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17  ноября 2005 г.)

Джерела

• George Eldon Ladd. A Theology of the New Testament . .
• «Осуществле́нная эсхатоло́гия». Александр Мень, Библиологический словарь, том 2 К — П
• Эсхатологическая проблематика в современной библеистике и в творениях отцов Церкви. Александр Тимофеев. Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17  ноября 2005 г.