Верховенство папи Римського це вчення від Римсько Католицької Церкви що папа з причини своєї посади як намісник Христа і

Верховенство папи Римського це вчення від Римсько-Католицької Церкви , що папа, з причини своєї посади як намісник Христа і пастир усієї християнської Церкви, має повну, вищу, і загальну владу над усією Церквою, і цю владу він може завжди здійснювати безперешкодно: , в цілому, "папський інститут є божественною установою, вищою, повною, безпосередньою, і вселенською силою в піклуванні про душі".

Доктрина мала найбільше значення в стосунках між церквою і тимчасовою державою, у таких питаннях, як церковні привілеї, дії монархів і навіть правонаступництво.

Установа папського верховенства

Напис на передній частині Собор Святого Іоанна Хрестителя, кафедральний собор Єпископа Риму: *Sacros(ancta) Латеранського(энсис) Еклс(ИА) омніум Урбіс Ет Орбіс, Кан-матер Пов капут* що означає "Святіший Латеранської Церкви, всіх церков міста і світу мати і голова"

Католицьке вчення про папське верховенство спирається на твердження єпископа Риму , що воно було заснований Христом і що папська наслідковість сходить до апостола Петра у 1 столітті. Авторитет за посадою є похідним від визнання Петра описаним в [[|]] Matthew16:17–19 , коли Петро визнає Ісуса як Месію і Сина Божого, які багато хто відносить до божественності Ісуса, Ісус відповів: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

Та ж сама історична традиція ранньої Церкви стверджує, що Петро був єпископом Антіохії до його подорожі в Рим. Тому можна стверджувати, що єпископ Антіохійський може претендувати на апостольську спадкоємність від Христа для Петра і пізніших єпископів Антіохії, як стверджує єпископ Риму.

Приклади папської супрематії

Урбан II на початку 1095 вів Хрестові походи, які мали на меті відновити Святу Землю і території Візантійської імперії , яка була завойована мусульман-сельджуками. Так папа керував військом.
Папа визначав кого він хоче коронувати. Першим коронованим папою Лемом III королем був Карл І Великий. Він був першим з каролінгських імператорів, а не людиною, яка проголосила себе королем.

Див. також

Папська непогрішність
Примат римського первосвященика
Конклав капітуляції
Пожертвування Костянтина
Східна Православна опозиція до папського верховенства

Посилання

Paragraph 882 of the Catechism of the Catholic Church (1997).
Paragraph 937 of the Catechism of the Catholic Church (1997).

[1] Paragraph 882 of the Catechism of the Catholic Church (1997).

[2] Paragraph 937 of the Catechism of the Catholic Church (1997).