Радя́нська ане́ксія західноукраї́нських земе́ль — процес окупації та інтеграції Радянським Союзом на підставі (секретного протоколу щодо розподілу сфер впливу в Європі) пакту Молотова — Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною частини етнічних українських територій Польщі й Румунії, включення цих земель до складу СРСР з їх подальшим входженням до УРСР і частково БРСР й МРСР та встановленням радянського тоталітарного режиму на цих територіях. Унаслідок цих анексій Українська Радянська Соціалістична Республіка, зокрема, отримала 130 тисяч км² території і збільшила своє населення більш ніж на 7 мільйонів осіб.
Історіографія
Радянською історіографією подавалася як «возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі — визволення Радянським Союзом споконвічних українських земель — Західної України (1939), Північної Буковини (1940) та Закарпатської України (1945) з-під гніту іноземних поневолювачів і входження цих земель, згідно з одностайною волею їх населення, до СРСР з включенням до складу УРСР». У сучасній українській історичній науці, залежно від історичних наслідків, трактується переважно як «возз'єднання українських земель у складі СРСР» або «входження західноукраїнських земель до складу УРСР».
З міжнародно-правової точки зору не лише українські та західні історики і політологи, а також деякі російські дослідники характеризують події того часу як процес окупації і анексії територій інших держав Радянським Союзом, виконаний поступово, в результаті низки військово-дипломатичних та економічних кроків та на фоні ескалації масштабного військового конфлікту в Європі.
Однак серед істориків немає одностайної думки, як трактувати ці події. Крім міжнародно-правових термінів «окупація» і «анексія», залежно від суспільно-політичних переконань дослідників, до них уживаються поняття «возз'єднання», «з'єднання», «злука», «входження», «включення», «прилучення», «приєднання» та ін.
…міжнародні умови, в яких відбувався процес возз'єднання… визначалися насамперед імперіалістичною змовою Сталіна і Гітлера з метою поділу Східної Європи на «сфери інтересів», що проводився силоміць, без урахування волевиявлення народів цього регіону Оригінальний текст (рос.)международные условия, в которых проходил процесс воссоединения… определялись прежде всего империалистическим сговором Сталина и Гитлера с целью раздела Восточной Европы на «сферы интересов», проводившегося насильно, без учета волеизъявления народов этого региона
Історичні передумови
Території східної Галичини й центральної та західної Волині (східна Волинь загарбана більшовиками) були анексовані Польщею після українсько-польської війни 1918—1919 років та польсько-радянської війни 1920 року. 18 березня 1921 року в Ризі представниками РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщі — з другого, підписано Ризький мир, який остаточно закріпив включення східної Галичини до складу Польської Республіки. Про те, яким чином репрезентували на цих переговорах інтереси України члени радянської делегації, свідчить той факт, що зміст трактату українською мовою мусив складати представник польської делегації Леон Василевський, а участю представників УНР у переговорах узагалі знехтували. За договором польсько-радянський кордон пролягав уздовж лінії другого поділу Польщі 1793 року (з корекцією на користь Польщі у вигляді частини Волині й Полісся та міста Пінськ), що було східніше лінії Керзона, рекомендованої Антантою як східний кордон Польщі в 1918 році. У березні 1923 року Паризька Конференція союзних послів Антанти затвердила східні кордони Польщі в такому вигляді.
Ризький мирний договір формально діяв з моменту обміну ратифікаційними документами в Мінську 30 квітня 1921 року і до 17 вересня 1939 року, коли його односторонньо денонсував радянський уряд у зв'язку з окупацією Західної України і Західної Білорусі Червоною армією. За час дії Ризького договору польська влада проводила на цих теренах політику пацифікації, полонізації та осадництва, а для незгодних в 1934 році створено концтабір Береза Картузька, на що ОУН, найбільш радикально налаштована тогочасна організація українців, відповідала своїми антипольськими акціями, зокрема підпалами садиб польських колоністів та вбивствами міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького та Тадеуша Голувка. Кару смертю отримав також чиновник радянського консульства, а за сумісництвом — офіцер НКВС, Олексій Майлов, убитий у помсту за голодомор українців 1932—1933 років в підрадянській Україні.
Так зване Бессарабське питання виникло в 1918 році, коли Румунія в умовах розпаду Російської та Австро-Угорської імперій анексувала відповідно територію Бессарабії та Буковини.
Анексія території Польщі
Необхідність перетину радянсько-польського кордону й зайняття теренів Західної України та Західної Білорусі керівництво Радянського Союзу та командування Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА) пояснювало населенню СРСР та червоноармійцям завданням «сприяння повсталим робітникам і селянам Білорусі, України і Польщі в поваленні гніту їхніх віковічних ворогів поміщиків і капіталістів» та метою «не припустити захоплення території Західної України і Західної Білорусі Німеччиною». Як стверджувалося в одному з перших наказів Військової Ради Білоруського фронту: «У західній Україні та Білорусі розгортається революційний рух. Почалися виступи і повстання білоруського й українського селянства в Польщі. Робітничий клас і селянство Польщі об'єднує свої сили». Оскільки теза про «виступи і повстання» на практиці не підтверджувалася, то поступово «сприяння» перетворилося на «визволення».
Військова операція
23—24 серпня 1939 року підписано Угоду про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом.
31 серпня нарком оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Климент Ворошилов на вечірньому засіданні IV позачергової сесії Верховної Ради СРСР, коли, за висловом Віктора Суворова, «до першого пострілу Другої світової війни залишилось ще 13 годин 40 хвилин», виступив з доповіддю про необхідність прийняття в Радянському Союзі Закону про загальний військовий обов'язок, у якому зобов'язувалися до призову всі чоловіки і знижувався призовний вік до 19, а для деяких категорій громадян — навіть до 18 років. Наступного дня на ранковому засіданні депутати одноголосно прийняли закон, який тут же вступив в дію. (До прийняття цього закону майже два десятиліття призовний вік становив 21 рік, а в Збройні сили СРСР ішли служити лише близько третини тих, хто підходив за віком.)
3 вересня того ж самого року політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило продовжувати на місяць строк служби червоноармійців і молодших командирів, які підлягали демобілізації, таким чином в РСЧА затримано понад 310 тис. осіб. 7 вересня 1939 року у вигляді Великих навчальних зборів розпочався призов 2,6 млн військовослужбовців запасу семи військових округів, у тому числі двох розташованих на території УРСР — Київського Особливого військового округу (КОВО) та Харківського військового округу (ХВО). Унаслідок проведення заходів прихованої військової мобілізації станом на 17 вересня сформовано 98 стрілецьких та 14 кавалерійських дивізій, 27 танкових бригад і 24 артилерійські полки Резерву Головного командування (РГК). З цієї загальної кількості 41 стрілецька та 13 кавалерійських дивізій, 17 танкових бригад й 9 артполків РГК надалі увійшли до складу Білоруського і Українського фронтів, командування якими утворено й розгорнуто 11 вересня 1939 році на основі Білоруського Особливого військового округу (БОВО) і КОВО.
17 вересня 1939 року о п'ятій годині ранку два угруповання радянських військ (сім армій, одна кінно-механізована група, 617 588 осіб, 4 954 гармат і мінометів, 4 733 танків, 3 298 літаків) перетнули польський державний кордон, утворивши потому Український і Білоруський фронти. Червона армія на підставі (секретного пункту) пакту Молотова-Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною вторглася на територію Польщі. До бойових дій залучили також і Дніпровську військову флотилію. (Для порівняння: всі підрозділи вермахту, а не лише задіяні в польській кампанії, станом на 1 вересня 1939 року мали у своєму розпорядженні 3195 танків та 3646 повністю готових бойових літаків). СРСР пізніше заперечував існування цього секретного протоколу, стверджуючи, що він ніколи не був у союзі з нацистською Німеччиною, і діяв самостійно, з метою «захистити» українську і білоруську меншини під час розпаду польської держави. На початку жовтня 1939 року у складі двох фронтів уже нараховувалося 2 421 300 осіб, які були об'єднані в 60 стрілецьких та 13 кавалерійських дивізій, 18 танкових бригад, що мали на озброєнні 5 467 середніх і важких гармат, 6 096 танків і 3 727 літаків. Їм протистояли лише прикордонні частини Корпусу охорони прикордоння (КОП) Польщі, а також кілька потужних укріплених районів на Волині, Галичині та Поліссі, причому всього станом на 17 вересня на східних землях підрозділи польських збройних сил нараховували 370 000 осіб, частини на 80 % складалися з погано озброєних та ненавчених резервістів. На озброєнні мали 540 гармат і 70 танків. Радянські війська Українського фронту, які переважно складались з етнічних українців, під загальним командуванням командарма 1-го рангу С. К. Тимошенка рухалися назустріч вермахту трьома армійськими групами.
Північна, або Шепетівська група (5-та армія, під командуванням комдива І. Г. Совєтнікова, включала 15-й та 8-й стрілецькі корпуси) просувалася фронтом шириною у 230 кілометрів. Своїм лівим флангом 18 вересня зайняла Рівне й рухалася у напрямі Володимир-Волинського, правим — вела наступ на Ковель, поблизу якого переформатовувалися в волинських лісах розбиті німцями відступаючі частини Війська Польського. Подолавши 20—22 вересня опір поляків у районі Сарн, Ковеля та Боровичів, підрозділи групи продовжили наступ, зламали польську оборону на річці Західний Буг поблизу Холма (місто зайняте 25 вересня) й 30 вересня вийшли в етнічні польські регіони. Згодом захоплені Червоною армією землі Люблінського та Варшавського воєводств Радянський Союз передав Третьому Рейху.
Східна, або Волочиська група (6-та армія, під командуванням комкора П. І. Голікова), наступала фронтом 90 кілометрів, складалася з 17-го стрілецького і 2-го кавалерійського корпусів (дві стрілецькі і три кавалерійські дивізії, три танкові бригади). Вона вночі 17—18 вересня зайняла Тернопіль, 18—19 вересня взяла Єзерну, Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, а 19 вересня підійшла до Львова, де зустрілась з підрозділами вермахту, що вже близько тижня блокували в місті 15-ти тисячну польську залогу на чолі з генералом Владиславом Лангнером, яка обороняла Львів. Після переговорів німці відступили, а гарнізон міста 22 вересня погодився капітулювати РСЧА на почесних умовах, яких, проте, командування останньої не виконало (зокрема, понад 1 500 польських офіцерів, які здалися у Львові, не відпустили, а вивезли до табору в Старобільську й згодом розстріляли в Харківському НКВС). З 25 вересня 6-та армія продовжила рух на захід, досягнувши 28 вересня річки Сян на відтинку між Білгораєм та Перемишлем.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Прихід перших совітів, 1939 рік |
Південна, або Кам'янець-Подільська група (12-та армія, під керівництвом командарма 2-го рангу І. Ф. Тюленєва, що включала 4-й та 5-й кавалерійські, 25-й танковий і 31-й стрілецький корпуси, 23-ю та 26-ту танкові бригади) рухалася фронтом 110 кілометрів з середньою швидкістю 60—90 кілометрів на добу. Це була найбільш потужна та мобільна армійська група. Швидкість її руху зумовлювалась, з одного боку, наявністю в ній великої кількості потужних танкових та кавалерійських підрозділів, з іншого — поставленими перед частинами завданнями, в зв'язку з тим, що значна частина території в межах дії групи (зокрема, Бориславське нафтовидобувне родовище та Дрогобицькі нафтопереробні заводи) на момент перетину РСЧА радянсько-польського кордону вже була зайнята вермахтом. На першому етапі, з 17 по 20 вересня, підрозділи 12-ї армії здобули Коломию (18 вересня), вели бої за Галич й оволоділи Станіславом (19 вересня), після чого біля річки Стрий зустрілися з німецькими частинами. На другому етапі підрозділи групи приймали від німців захоплені ними населені пункти, які, за домовленостями, входили в «радянську сферу інтересів» (для прикладу, 22 вересня передано Стрий, 24 вересня — Дрогобич), та рухалися до Сяну, перекриваючи доступ відступаючим польським військам до польсько-румунського та польсько-угорського кордону; ведучи бойові дії, нерідко у взаємодії з частинами вермахту, з тими загонами поляків, які все ж намагались уникнути німецького чи радянського полону й пробитись за кордон. Зокрема, 27—28 вересня 1939 року в районі Журавинець війська РСЧА спільно з німцями розбили 4-х тисячну кінну групу (5—6 кавалерійських полків) польських військ під командуванням генералів Владислава Андерса та Константина Плісовського, яка намагалася перейти в Угорщину.
Втрати поляків у ході неоголошеної радянсько-польської війни нараховували близько 3 500 осіб убитими і 20 000 осіб пораненими, понад 452 000 польських вояків опинилися в радянському полоні. Переважна більшість із них була відпущена переможцями по домівках, проте в таборах НКВС залишилося приблизно 125 400 осіб. Втрати радянської сторони у польській кампанії склали до 3 000 осіб, у тому числі 795 загиблих та близько 2 200 поранених та зниклих безвісти, при цьому майже 20 % від їх загальної кількості склали так звані «небойові втрати».
В результаті військової операції, розпочатої Червоною армією 17 вересня 1939 року, кордони СРСР пересунулися в західному напрямку на відстань від 250 до 350 кілометрів, РСЧА зайняла територію 195 тисяч км², на якій проживало майже 13 мільйонів осіб. Окупація Західної України, а саме захоплення регіонів Галичини і Волині з оволодінням найбільшим містом, Львовом, 22 вересня того ж року й придушення незначного спротиву польського війська, відбулася протягом 12 днів. Статус території Польщі, зайнятої Червоною армією, як окупованої, оформлено 28 вересня 1939 року німецько-радянським договором про дружбу і кордони.
Офіційні чинники СРСР та сучасні апологети радянщини виправдовують вторгнення СРСР в східну частину Польщі 17 вересня 1939 року тим фактом, що наче Польща як держава після агресії Третього Рейху станом на 17 вересня 1939 року перестала існувати. Однак на території східної частини Польщі, яку окупував СРСР, функціонували польські органи влади і армія. Крім того, існує ряд документів, які свідчать, що СРСР вже планував агресію проти Польщі та вів переговори з представниками Третього Рейху щодо вторгнення СРСР в Польщу ще трохи раніше до дати 17 вересня 1939 року.
Відносини з місцевим населенням
Українське та єврейське населення Західної України, на відміну від поляків, в цілому радо вітало прихід Червоної армії. Нерідкими були напади українців на польську поліцію з метою її роззброєння, допомога радянським військам у виявленні і затриманні польських вояків тощо. Втім, ейфорія скоріше була викликана визволенням з-під влади непопулярного польського режиму, а не прорадянськими чи прокомуністичними уподобаннями і настроями. Національні меншини плекали надії на радикальні позитивні зміни свого національного і соціального статусу, покращання матеріальних умов життя. Не всі українці, проте, довіряли комуністичній владі. Місцеві політичні, інтелектуальні та творчі еліти відносилися до приходу «совєтів» насторожено. Як згадував у повоєнні роки Станіслав Людкевич: «Нас визволили, і нема на то ради…».
Самі червоноармійці нерідко не підтримували цю тимчасову ейфорію:
Вони нас вітають, цілують, а ось почнуть отримувати по 200 грамів на трудодень, як ми у колгоспах, тоді дізнаються, що таке радянська влада. |
Відразу після перетину радянсько-польського кордону військові політичні органами розгорнули активну пропагандистську кампанію. У перші ж дні ними розповсюджено 10 мільйонів листівок з промовистими назвами, наприклад, «Боротьба українського народу проти польської шляхти», «Радянська Батьківщина українського народу — квітуча Радянська Україна», «Знатні люди Радянської України», організовано виступи представників української творчої інтелігенції з Великої (Східної) України, перегляди десятків радянських кінофільмів, серед них — кінофільму «Щорс», 250 копій якого, напередодні війни продубльованого на київській кіностудії українською мовою, мало в своєму розпорядженні політуправління Українського фронту. Вагому роль в радянській агітації відігравала особа командувача Українським фронтом з характерним для українців прізвищем з закінченням на «-ко», хоча за послужним списком він вважався росіянином.
Досить значною була й пропаганда серед єврейської громади Західної України.
Як приклади можна навести участь радянських письменників єврейської національності Шкловського та Еделя у вітанні на мітингу 20 вересня в Тернополі з нагоди «визволення», виступ-розповідь на їдиш про «військову могутність СРСР» старшого лейтенанта Фішензона на зборах єврейської молоді у Добромилі. Рядові червоноармійці-євреї нерідко звертались до одновірців «на мамелошн» (рідною мовою).
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Тернопіль. Спогади про осінь 1939 року |
Агітація ж польською мовою була явно недостатньою. Це, зокрема, частково пояснювалося незначною кількістю серед армійських політпрацівників носіїв мови, в зв'язку з проведеними в армії етнічними чистками, спричиненими Директивою наркома оборони СРСР Ворошилова від 21 червня 1938 року, внаслідок яких з РСЧА звільнено 863 політпрацівників — представників «потенційно ворожих» національностей: поляків, німців, латишів, литовців, естонців, та ін. В той же час серед польського населення ще з часів радянсько-польської війни 1920 року існувало негативне ставлення до більшовицької держави.
Значну роль у формуванні ставлення місцевого населення до приходу радянської влади відігравала не тільки словесна агітація, але й поведінка бійців і командирів РСЧА, та навіть їхній зовнішній вигляд. Як згадував свідок тих подій:
Вони ледь сунули ногами. Хоч не було жодних боїв, мали однострої як полинялі лахи, кріси не на ремнях, а на портяних пасках… Розбігаються по хатах, просять хліба… |
Негативного іміджу «визволителям» створювало також заняття так званим «барахольством», тобто вони відразу після здобуття чергового населеного пункту негайно скупалися великими партіями різні речі (велосипеди, жіноче взуття, панчохи, костюми) з утворенням черг у магазинах та коморах, що викликало здивування («Невже в Росії цього немає?»), а також непоодинокі випадки пограбування біженців, полонених та місцевих жителів. Причому проведення актів «експропріації» здійснювалося не тільки щодо «класово ворожих елементів» (поміщиків, священиків чи офіцерів), а й стосовно представників трудової інтелігенції. Для прикладу, радянські документи тих часів зафіксували такі випадки, коли червоноармієць «конфіскував» велосипед у вчительки села Добровляни, а інші двоє — годинники, портсигари та запальнички у двох вчителів на станції Самбір, на що почули від них дорікання «Ми на вас чекали, а ви грабуєте». В плані дисципліни, охайності та культури поводження Червона армія суттєво програвала не тільки Війську польському, а й вермахту, з підрозділами якого частина мешканців Західної України вже перетиналася від початку агресії Третього Рейху проти Речі Посполитої.
Відбувався й зворотній вплив споглядання побуту на теренах окупованої Польщі на світогляд червоноармійців, в тому числі й української національності, які нерідко вперше пізнавали спосіб життя за межами «залізної завіси»:
У Польщі все ж-таки народу живеться краще, тут усе дешево: і продукти, і товари |
Як же це розуміти, що ми живемо заможно, а наші люди товчуться за хлібом та мануфактурою в чергах, і взагалі мануфактури не можна дістати. Говоримо, що тут погано живуть, а тут же цієї мануфактури хоч завались |
У Радянському Союзі погано жити, за гроші нічого не добудеш. Дарма тільки селяни радіють — потім плакатимуть |
Згодом, щоб мінімізувати вплив «залишків капіталістичної психології» і обмежити спілкування місцевих мешканців з бійцями та командирами РСЧА, командування створило для них закриті військові гарнізони, заборонило користуватись цивільною торговельною мережею, а для задоволення потреб у продовольчих і промтоварах створило мережу воєнторгів.
Організація входження до СРСР
Відразу після вступу на територію Західної України Червона армія та НКВС організували створення «тимчасових адміністрацій» у містах і «селянських комітетів» в селах. 1 жовтня 1939 року політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову про проведення 26 жовтня 1939 року Народних Зборів, яким належало легітимізувати новий територіально-правовий статус і суспільно-політичний устрій Західної України, а саме: питання входження до складу СРСР, націоналізацію земель і засобів виробництва, утворення радянських органів влади тощо. Формально вибори до зборів мали проводитися на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу отримували усі мешканці Західної України старші 18 років, незалежно від національності, віросповідання, освіти, соціального і майнового стану тощо. За встановленою нормою один депутат мав обиратися від 5 тисяч осіб. Право висувати депутатів до Народних Зборів надавалося тимчасовим управлінням, селянським комітетам, робітничій гвардії, зборам робітників підприємств. «Довірені особи» надалі мали узгодити на окружних нарадах єдину кандидатуру в окремому окрузі, після чого виборці мали вибирати «одного делегата з одного кандидата». При цьому весь процес «висування та узгодження кандидатів» вкладався в жорсткі часові рамки, на це відводилось лише чотири дні, з 14 і по 17 жовтня включно. Фактично вибори проходили під контролем НКВС і мали безальтернативний характер. Слід зазначити, що напередодні виборчої кампанії спроби розгорнути агітацію за своїх кандидатів намагалися робити й альтернативні більшовикам політичні сили краю, але безуспішно. Органи НКВС при цьому керувались директивою НКВС СРСР Народним комісаріатам внутрішніх справ УРСР і БРСР «Про організацію роботи у звільнених районах західних областей України і Білорусі» від 15 вересня 1939 року:
…взяти активну участь в підготовці і проведенні тимчасових управлінь — народних зборів — українського, білоруського й польського. Для забезпечення посиленого проведення народних зборів налагодити необхідну агентурно-оперативну роботу по виявленню й репресіям стосовно контрреволюційних організацій, груп та осіб, котрі роблять спроби протидії й зриву організації нової влади. Оригінальний текст (рос.) …принять активное участие в подготовке и проведении временных управлений — народных собраний — украинского, белорусского и польского. Для обеспечения усиленного проведения народных собраний наладить необходимую агентурно-оперативную работу по выявлению и репрессированию к/р организаций, групп и лиц, противодействующих и срывающих организацию новой власти. | ||
— Директива НКВС СРСР № 720 від 15.09.1939 р. |
Зі спогадів актора театру імені Марії Заньковецької народного артиста України Олександра Боніфатійовича Гринька, який у 21-річному віці став наймолодшим депутатом Народних Зборів, представляючи у Львові рідне волинське село Грибове (тепер — село Грибова Тернопільської області):
Я можу сказати лише про свій виборчий округ. Моїм суперником був лікар чи фельдшер Божко із сусідніх Ланівців, він був москвофілом, лояльним до польської влади. Хотів вислужитися і перед новою владою… За Божка агітував і політрук… Ми обидва виступали перед виборцями. День виборів призначили на 22 жовтня. Але напередодні стало відомо, що у виборчих бюлетенях, які друкувалися у Крем'янці, мого прізвища не було. Та наполегливість і принциповість виявила моя довірена особа — Павло Шевчук: він невтомно роз'яснював виборцям, що вони мають право закреслювати прізвище Божко і вписувати Гринько. У кінцевому рахунку за Божка проголосували лише кілька селян. За мене було подано 2500 голосів, «проти» — 40… | ||
— Гринько О. Б. на запитання чи були вибори до Народних Зборів безальтернативними, Інтерв'ю «Високого Замку» |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Народні Збори Західної України 26-28 жовтня 1939 р. |
Вибори проводилися 22 жовтня 1939 року. Згідно з офіційною інформацією органів влади, в них взяли участь 93 % виборців, 91 % з яких підтримали запропонованих кандидатів. Ґрунтуючись на цих результатах, були сформовані Народні Збори Західної України, що складалися з 1484 депутатів (тільки 5,2 % з них мали вищу освіту, а 72,6 % — лише початкову) на чолі з видатним вченим і одним з керівників Християнсько-суспільної партії Кирилом Студинським (у червні 1941 року, під час евакуації радянських військ зі Львова, примусово вивезений і помер за нез'ясованих обставин). 26—28 жовтня депутати зустрілися у Львові, в Оперному театрі, де звернулися до Микити Хрущова, котрий разом з Тимошенком сидів у так званій «цісарській ложі» театру, та інших керівників Української Радянської Соціалістичної Республіки. Народні Збори одноголосно проголосували подякувати Сталіну за визволення і направили делегацію на чолі з Студинським до Москви (бо саме там, в Кремлі, а аж ніяк не в Києві фактично вирішувалась подальша доля Західної України), щоб попросити офіційного включення територій до складу Української РСР. Верховна Рада СРСР проголосувала за це рішення 1 листопада 1939 року, коли V Позачерговою сесією Верховної Ради СРСР прийнято Закон СРСР «Про включення Західної України до складу Союзу РСР із возз'єднанням її з Українською РСР».
Цей державний акт викликав неоднозначну реакцію навіть серед червоноармійців. Ось як під час політзаняття, на розповідь армійського агітатора про плач від щастя одного селянина з Західної України, після прийняття цього закону, відреагував боєць 170-го стрілецького полку 58-ї дивізії Українського фронту Расевич:
Це вони плачуть одним оком, проте коли їх радянська влада притисне, плакатимуть обома |
Лише через півмісяця, 15 листопада, в Києві було ухвалено свій закон, який слідом за Москвою підтвердив це включення: третя Позачергова сесія Верховної Ради УРСР постановила: «Прийняти Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки і возз'єднати тим самим великий український народ в єдиній українській державі».
Анексія Північної Буковини і Бессарабії
Радянський Союз свої претензії на Бессарабію, а згодом і Північну Буковину обґрунтовував належністю їх до українських етнічних територій та наявністю в них значної частки етнічних українців.
Дипломатичні дії
26 червня 1940 року радянський народний комісар закордонних справ В'ячеслав Молотов вручив посланнику Румунії в Москві Георге Давідеску ноту радянського уряду, в якій Радянський Союз в ультимативній формі вимагав:
- Повернути Бессарабію Радянському Союзу;
- Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в межах визначених на карті, що додається.
Радянський уряд зажадав північну частину Буковини як «незначне відшкодування за великий збиток, нанесений Радянському Союзу і населенню Бессарабії 22-річним румунським пануванням в Бессарабії», і також тому, що її «[…] доля пов'язана головним чином з Радянською Україною спільнотою своєї історичної долі, і спільністю мови, і національного складу». Північна Буковина мала деякі історичні зв'язки з Галичиною, яка була приєднана до Радянського Союзу в 1939 році — обидві території входили до складу Австро-Угорщини, починаючи з другої половини 18 століття і аж до 1918 року. Крім того, на відміну від Бессарабії, у Північній Буковині українське населення становило більшість.
На відповідь румунському уряду дали добу. На спробу румунського посланця заперечити наведену в ноті аргументацію посиланнями на історію Бессарабії і подій 1918 року, Молотов зазначив, що вони «не відповідають ані історичному розвитку, ані реальній ситуації». Так само не вдалася спроба продовжити термін відповіді з Бухареста, оскільки, Молотов категорично наполягав на тому, що радянський уряд вже «чекав двадцять два роки» і тому «сподівається, що відповідь буде надано без зволікань, і якщо вона буде позитивною, то питання буде вирішено мирним шляхом».
Румунія, щоб уникнути повномасштабного військового конфлікту, швидко погодилася піти з цих територій.
Військова операція
Військові та організаційні приготування до зайняття цих територій було проведено заздалегідь. Ще в жовтні 1939 року, тобто відразу по закінченні польської кампанії, на базі Київського Особливого військового округу (КОВО) та Харківського військового округу (ХВО) було створено новий Одеський військовий округ (ОдВО). У травні 1940 року на посаду командувача КОВО прибув генерал Жуков. 9 червня 1940 року Військові Ради КОВО і ОдВО отримали директиви Народного комісара оборони СРСР із завданням готуватися до операцій з «повернення Бессарабії». Як і в польській кампанії, Червона армія отримала наказ про зосередження на кордонах з Румунією під виглядом навчальних зборів в проміжок часу з 11 до 24 червня 1940 року, однак терміну дотримано не було й розгортання військ завершене лише 27 червня 1940 року.
Для керування бойовими діями в Румунії на базі командування КОВО створено Управління Південного фронту (командувач — генерал армії Г. К. Жуков). У цілому війська фронту включали 32 стрілецькі, 2 мотострілецькі, 6 кавалерійських дивізій, 11 танкових та 3 (201-шу, 204-ту й 214-ту) повітряно-десантних бригади, 16 корпусних артилерійських полків, 16 артполків Резерву Головного Командування (РГК) і 4 артдивізіони великої потужності. Загальна чисельність угруповання доходила до 460 тисяч осіб, сухопутні війська мали на озброєнні 12 тисяч гармат і мінометів, близько 3 тисяч танків. Військово-повітряні сили фронту на 24 червня 1940 року нараховували 2160 літаків. Можливі дії румунського флоту мав нейтралізувати Чорноморський флот СРСР, який з 15 червня 1940 року приведено у стан бойової готовності. Також створено Оперативне об'єднання Чорноморського флоту на річці Дунай — Дунайську військову флотилію.
Радянське військове командування розробило два можливих варіанти «розв'язання бессарабського питання»: перший передбачав повномасштабне ведення бойових дій, другий виходив з можливості розв'язання конфлікту політичними засобами.
28 червня о 14 годині війська РСЧА (лише частина від зосереджених) приступили до реалізації «мирного варіанту дій» у Румунії: перетнувши радянсько-румунський кордон, вони того ж дня зайняли Чернівці, Хотин, Бельці, Кишинів і Аккерман. А вже до 3 липня 1940 року лінію нового державного кордону СРСР повністю зайняли радянські війська.
Загалом Червона армія втратила під час «мирної» румунської кампанії до 120 осіб. Але, як значною мірою і в польській кампанії, вони також не були спричинені веденням військових дій, а найрізноманітнішими «НП». Зокрема, як писав у своєму повідомленні начальник політуправління 9-ї армії Тевченков:
Попри те, що ніхто не заважав а ні з суші, а ні з повітря з роботою по утворенню переправ окремі частини армії не упоралися, ставалися розриви понтонних мостів, топилися червоноармійці і техніка. Тільки у перший день походу під час переправи через Дністер частин 9-ї армії перевернувся човен, внаслідок чого з 30 бійців 16 загинуло. 29-го червня затонули два танки і амфібія цієї ж армії. |
Мала втрати і румунська сторона.
Відносини з місцевим населенням
Місцеве населення, більшість етнічного складу якого становили національні меншини Румунії, в цілому радо зустрічало прихід Червоної Армії, висловлювали подив і захоплення від вигляду потужної радянської військової техніки та «демократичного поводження радянських командирів», з якими можна було вільно спілкуватися на відміну від «пихатих» румунських офіцерів. Відступаючі румунські війська намагалися евакуювати з собою не тільки обладнання промислових підприємств, але й худобу, зерно та харчові продукти, при цьому, за повідомленнями радянських військових документів, нерідко мали місце ексцеси, а саме, випадки розстрілів румунами українських селян, ґвалтування жінок, викрадення домашньої худоби, пограбування тощо. Водночас червоноармійці виявляли свою прихильність до населення: возили бессарабів і буковинців на броні танків, «давали постріляти» з особистої зброї тощо, що, правда, несхвально сприймалося військовим командуванням.
Як і під час польської кампанії, радянська пропаганда серед місцевих мешканців широко використовувала особу Семена Тимошенка, на той час уже народного комісара оборони СРСР. Але в цьому випадку наголос робився не на прізвищі, а на місці народження та соціальному походженні, як, зокрема, Микита Хрущов це зробив перед натовпом на одному з мітингів у Чернівцях: як «сина бессарабського селянина, що став в Країні Рад наркомом — взірцем тих потенційних можливостей, які відкриваються перед новими громадянами СРСР».
Попри те, що причиною румунського походу радянська пропаганда називала захист чисельної української громади, по зайнятті теренів політика змінилась. Ішлося вже не про приєднання земель і мешканців до УРСР та його населення, а про повернення території «матері-вітчизні СРСР», одночасно до числа «єдинокровних братів», разом з українцями та росіянами, зараховано також молдован та інші народи. Одночасно велася дискредитація румунів. З одного боку, формувався образ жорстоких бояр-визискувачів трудящих, з іншого — погано зодягнутих, голодних, жалюгідних рядових, яких їх командування силоміць гнало воювати проти Червоної армії. Оскільки сам похід РСЧА кінохроніка зняти не встигла, то кінооператори фіксували на плівку захоплених полонених. Офіційними мовами військових наказів були російська та румунська, а не українська. Газети в більшості населених пунктів, зокрема, в Кишиневі, Аккермані, Бєльцях, Бендерах, Ізмаїлі, Кагулі, Сороках, Хотині планувалося попервах видавати румунською (в молдовському Кишиневі — ще й російською), а українською — тільки в переважно заселених євреями Чернівцях. Таким чином готувалося підґрунтя для створення в складі СРСР ще однієї союзної республіки — Молдавської.
Входження до СРСР
Жодного плебісциту з питання бажання громадян щодо можливого приєднання колишньої румунської території та її населення до складу СРСР не проводилося з наступних причин:
- керівництво Радянського Союзу вважало їх незаконно відторгнутими;
- розгортання масштабів військового конфлікту в Європі, зокрема поразка й капітуляція Франції, дозволяло знехтувати такою демонстрацією прихильності «принципам демократії» світовій спільноті.
2 серпня 1940 року рішенням Верховної Ради СРСР ці території ввійшли до складу Радянського Союзу: на більшій частині захоплених земель утворено Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку, попередника сучасної Республіки Молдова; Північна Буковина, Південна Бессарабія та регіон Герца ввійшли до складу УРСР.
Радянська політика на анексованих територіях
Червона армія за лічені дні розбила й полонила польські військові підрозділи, що їй протистояли і взяла під свій контроль територію Західної України, негайно розпочавши радянізацію цих територій, яку умовно можна поділити на три етапи:
- формування тимчасових органів влади під безпосереднім контролем військових частин Червоної армії (17 вересня 1939 —10 грудня 1939);
- перехід функцій тимчасових органів влади в руки створених органів радянської влади на місцях (10 грудня 1939 — 3 лютого 1940);
- розбудова партійних, радянських, правоохоронних і господарських структур управління (лютий 1940 — червень 1941).
Очевидно, що аналогічним чином відбувалася радянізація і на землях, анексованих у Румунії.
Уряд та адміністрація
Землі, захоплені СРСР у Польщі, були адміністративно реорганізовані в шість областей за аналогією з рештою Радянського Союзу (Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська (пізніше — Івано-Франківська область), Тернопільська та Волинська область). Цивільну адміністрацію в регіонах, анексованих від Польщі, організовано в грудні 1939 року й сформовано в основному з вихідців зі Східної України та Росії, і лише 20 % державних службовців походило з місцевого населення. Як помилково вважали багато українців, непропорційно велика кількість людей, що працювали в тогочасній радянській адміністрації, були вихідцями з єврейської громади. Причиною цього вважалося те, що більшість попередніх представників польської адміністрації було депортовано, а місцева українська інтелігенція, яка могла б зайняли їхнє місце, як правило, вважалася занадто націоналістичною для такої роботи в Радах. У дійсності більшість позицій було укомплектовано етнічними українцями з Радянського Союзу. Тим не менш в очах багатьох українців євреї стали асоціюватися з радянською владою, що сприяло зростанню антиєврейських настроїв. Польську мову було виключено із суспільного життя, а українська стала мовою урядування й судочинства. Польські установи припинили своє існування, а їхніх чиновників, державних службовців й поліцейські чини було депортовано в Сибір або в Середню Азію.
Ті українські організації, які не контролювалися Радами, було обмежено в діяльності або взагалі ліквідовано. Сотні кредитних спілок та кооперативів, які існували в міжвоєнний період, було закрито. Місцеві українські політичні партії було скасовано, а від 20 до 30 тисяч політично активних українців втекли на території, окуповані німцями. Більшість з тих, хто не захотів або не зумів втекти, згідно з директивами НКВС були заарештовані. Наприклад, доктор Дмитро Левицький, колишній глава поміркованої української політичної партії Українського Національно-демократичного Об'єднання (УНДО), яка домінувала в українському політичному житті між двома світовими війнами, і голова української делегації в польському довоєнному парламенті, був, як і багато його колег, заарештований, депортований до Москви і помер на засланні в Бухарі (Узбекистан). З ліквідацією окремих осіб, організацій і партій, які легально представляли помірковані або ліберальні політичні тенденції, зі значних організацій у Західній Україні, як єдина опозиційна політична партія лишилася лише Організація Українських Націоналістів, яка діяла в підпіллі.
Карально-репресивні органи
Фактична робота зі створення карально-репресивних органів для теренів Західної України розпочалася практично відразу після початку Другої світової війни. Уже 8 вересня 1939 року вийшов наказ № 001064 Народного комісара внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії «Про оперативні заходи у зв'язку зі здійснюваними навчальними зборами», згідно з яким Нарком внутрішніх справ (УРСР) Іван Сєров мав у термін до 22.00 наступного дня зібрати в Києві 50 оперативних працівників НКВС і 150 оперативно-політичних працівників прикордонних військ НКВС. Таку ж за чисельністю групу, яка готувалась для анексії Західної Білорусі, нарком внутрішніх справ БРСР Лаврентій Цанава мав зібрати в Мінську. На посилення київської групи Ленінградське обласне управління НКВС направляло по 30 осіб оперативних працівників УНКВС та оперативно-політичних працівників прикордонних військ, а для керівництва ними з Москви, з Центрального апарату НКВС, прибувало в Київ та Мінськ 10 та 15 оперативників відповідно. З цих двох груп були сформовані дев'ять менших: п'ять, чисельністю по 50—70 осіб в кожній, у Київському особливому військовому окрузі та чотири, по 40—55 осіб, у Білоруському особливому військовому окрузі. У розпорядження кожної з дев'яти груп для виконання спецзавдань передавалося по батальйону чисельністю 300 осіб зі складу військ Київського та Білоруського прикордонних округів. Крім того, зі співробітників територіальних органів НКВС сформували резервну групу кількістю 300 осіб, якою керував заступник Берії Сергій Круглов.
Про те, що групи НКВС сформовані для участі не в навчальних зборах, а у військовій операції, стало зрозуміло 15 вересня, за два дні до початку вторгнення, коли на адресу заступника наркома внутрішніх справ СРСР Всеволода Меркулова, Сєрова й Цанави надійшла директива Берії «Про завдання оперативних груп НКВС при вступі радянських військ на територію Західної України і Західної Білорусі». В ній було визначено і мету їх створення: «з просуванням (…) військ і зайняттям тих чи інших міст будуть створюватися тимчасові управління (тимчасові органи влади), до складу яких ввійдуть керівники опергрупи НКВС». Було поставлено цілі: «опергрупи НКВС, по мірі просування військових частин повинні створювати на зайнятій території в усіх значних населених пунктах апарат НКВС за рахунок виділення зі складу основної групи НКВС невеликих груп, (…) разом з невеликим загоном червоноармійців-прикордонників виділена група працівників повинна стати ядром майбутніх органів НКВС». Сформульовано в директиві й конкретні завдання, які повинні виконувати новостворені органи НКВС. Серед інших це, зокрема:
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Документальний фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-41» (англ.) (укр.) |
- захоплення установ зв'язку, засобів масової інформації, типографій, банків та інших фінансових установ та контроль над ними;
- захоплення державних архівів, в першу чергу — архівів жандармерії та Другого відділу польського Генштабу (розвідки) й контррозвідки;
- арешт та взяття в заручники представників дворянства, князів, капіталістів, поміщиків;
- арешт представників польської адміністрації, керівників місцевої поліції, жандармерії, прикордонної служби, філій Другого відділу польського Генштабу, воєвод та їх помічників, керівників контрреволюційних партій;
- здійснення заходів з виявлення та арешту агентів жандармерії, політичної поліції і Другого відділу Генштабу, використовуючи для цього захоплені архіви;
- створення агентурно-інформаційної мережі з розрахунком охопити в першу чергу державний апарат, контрреволюційне буржуазне поміщицьке оточення і політичні партії, особливу увагу приділити створенню мережі інформаторів в редакціях газет, культурно-освітніх закладах, продовольчих складах, штабах, робітничих гвардіях та селянських комітетах;
- захоплення тюрем, створення з надійних осіб нової тюремної адміністрації на чолі з співробітником НКВС, забезпечення строгого режиму утримування ув'язнених, звільнення осіб, арештованих за революційну та антиурядову діяльність, використання факту звільнення для вербування агентури та проведення політичної роботи серед населення;
- опергрупам НКВС зайняти приміщення, які відповідають вимогам роботи НКВС, а для утримання арештованих, котрі перебувають під слідством, організувати внутрішні тюрми, забезпечивши їх охорону та обслуговування;
- одночасно з проведенням операцій розгорнути розгляд справ арештованих, контрреволюційного організацій з завданням викриття підпільних контрреволюційних організацій, груп чи осіб, які ставлять собі за мету проведення диверсій, терору, повстанського руху й контрреволюційного саботажу, а осіб, викритих в організації політичних ексцесів чи відкритих контрреволюційних виступах, арештовувати негайно;
- провести реєстрацію й конфіскацію в цивільного населення нарізної вогнепальної зброї, вибухових речовин та радіопередавачів;
- організувати роботу з протипожежної охорони, призначивши начальниками пожежних команд надійних осіб.
Про те, що директива Берії виконувалась досить ретельно, свідчать чимало фактів, які, наприклад, дає історія Дрогобича тих років. 24 вересня місто передане вермахтом Червоній армії. Керівником тимчасової цивільної адміністрації призначено секретаря Миколаївського обкому КП(б)У з ідеології О. Г. Загородьного. 22 жовтня він обраний в президію Народних Зборів. Дрогобицьке управління НКВС зайняло для своїх потреб приміщення міського суду, при ньому було створено тюрму на 60—300 осіб, радянські судді були змушені задовольнитись будинком Шраєрів. В розпорядженні влади мались також «дрогобицькі Бриґідки» місткістю близько 1200 в'язнів. 2 жовтня заарештовано директора польської гімназії Тадеуша Каньовського, а всього до кінця 1939 року каральні органи арештували 99 польських високопосадовців. Замість міських часописів, випуск яких був припинений, 4 листопада почала виходити «Більшовицька правда». Головний редактор — секретар КП(б)У Дзержинського району міста Харкова Є. В. Герасименко. 27 листопада начальником управління НКВС по Дрогобицькій області призначено заступника начальника Ворошиловградського обласного управління НКВС І. І. Зачепу. 27 листопада утворена Дрогобицька область, і того ж дня постановою ЦК КП(б)У затверджено дрогобицький обласний комітет компартії, який зайняв приміщення ратуші. До бюро обкому не ввійшов не тільки жоден представник Дрогобиччини, а й взагалі Західної України. З надісланих восени 1939 року до області на керівну роботу 597 осіб лише декілька володіли польською мовою, а значна частина не знала навіть української. У квітні 1940 року на обліку в міській організації КП(б)У знаходились 559 осіб, лише 58 з них мали вищу освіту, а 212 — тільки початкову. 25 грудня влада розпочала депортації населення польської національності та, одночасно, масове заповнення обох тюрем, спочатку переважно поляками, а з середини 1940 року — українцями. Від початку 1940 до червня 1941 року депортовано як мінімум 829 лише поляків, а всього арештовано чи вислано понад дві тисячі дрогобичан, тобто кожного вісімнадцятого жителя міста. Лише в квітні 1940 року з території Дрогобицької області депортовані 3628 поляків та євреїв, або 1184 родини, а всього від вересня 1939 року й по червень 1941 року з Західної України депортовано понад півмільйона осіб. Арештованих засуджували на значні тюремні терміни, нерідко до смертної кари.
Проводячи репресії, НКВС досить значний проміжок часу не отримувало у відповідь організованого спротиву від місцевого населення. І в цьому кожна з національних громад, а населення Дрогобича на той момент складалося з приблизно рівних часток євреїв, українців та поляків, мала свої причини. Євреї вважали, що прихід радянської влади врятував їх від винищення гітлерівцями, поляки на початках не мали створених підпільних структур, бо в національній польській державі могли захищати свої права легальними методами й у тих умовах змушені були починати організовувати їх на основі скаутських чи культурних товариств. Не в кращому, а, можливо, і гіршому становищі перебували й українці. Дані на українських патріотів, зокрема діячів та симпатиків ОУН, з архівами поліції були захоплені НКВС, що змушувало керівництво ОУН задля безпеки переміщати місцеві кадри на іншу територію та заново налагоджувати підпільну роботу.
Особливої жорстокості репресії досягли з початком німецько-радянської війни. З 22 до 29 червня 1941 року співробітники НКВС арештовували всіх, на їх думку, потенційних ворогів радянської влади, нерідко з сім'ями. В Дрогобичі це, зокрема, Антон Максимович, Іван Чмола, Дмитро Бурко, Йосиф Бараняк, Йосифат Пасічник, Євген Татарський, Осип Левицький, Северіян Бараник, Яким Сеньківський. Арештованих в ці дні та інших в'язнів, що знаходилися в дрогобицьких тюрмах, енкаведисти перед відступом з міста ліквідували. Знищення в Дрогобичі (НКВС замордував кількасот осіб) проводили в обох тюрмах та на єврейському кладовищі. Такі ж акції відбувались в сусідніх містах Бориславі, Самборі, Стрию, інших населених пунктах Дрогобицької області, наприклад, у Підбужі, Унятичах, Добромилі, Сколе. 30 червня, в переддень зайняття Дрогобича німецькими та угорськими частинами, коли останні енкаведисти залишили місто, дрогобичани звільнили небагатьох уцілілих в'язнів.
1 липня 74 трупи замордованих комуністичною владою виявлені на єврейському цвинтарі та в ямі на подвір'ї обласного управління НКВС, з яких впізнати родичам вдалось лише 6 тіл. Починаючи з 23 липня і аж по 15 жовтня 1941 року (дрогобицька газета «Вільне слово») друкувала списки жертв комуністичного режиму. Після повернення радянської влади на місці єврейського цвинтаря, де НКВС, а пізніше й німці, проводили розстріли, збудовано Будинок Побуту. З 24 серпня до 30 вересня 1990 року учасниками історико-просвітницької організації «Меморіал», членами «Народного руху України», за підтримки добровольців на території навчального корпусу Дрогобицького державного педагогічного інституту на вулиці Стрийській, 3, в якому з вересня 1939 року і до кінця червня 1941 року знаходилось Дрогобицьке обласне управління НКВС разом з слідчою тюрмою, викопано кісткові останки 486 осіб. 14 липня 1991 року після багатотисячного мітингу на площі перед ратушею жертви комуністичної влади перенесені на міський цвинтар на Полі Скорботи. Ієромонахи Яким Сеньківський та Северіян Бараник за мученицьку смерть беатифіковані 27 червня 2001 року в місті Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Папи Римського Івана Павла ІІ, в якій взяло участь понад вісім тисяч дрогобичан. Кількість жертв режиму, які знищені в «Дрогобицьких Бриґідках» (зараз там знаходиться виправна колонія № 40) та місце їх поховання невідомі досі.
Аналогічні дії здійснювали представники радянської влади й у інших населених пунктах Західної України. Ось як про тогочасні події у Львові пише історик Володимир В'ятрович:
Після помпезного входу до Львова радянська влада стала розгортати свою каральну систему. Уже 23 вересня військовики захопили всі польські архіви, у яких була інформація про національно свідомих людей, противників польської влади, які могли протистояти і «червоним». Також ще перед приходом до Львова була зібрана вся інформація про місцеву інтелігенцію та урядовців — це був список людей, яких насамперед мали заарештувати. Тож уже дуже скоро життя Львова стало цілковито підконтрольне НКВД. |
Освіта й охорона здоров'я
У зв'язку з специфічним розташуванням Західної України на кордоні з територією, котра перебувала під владою Німеччини, радянська адміністрація на початковому етапі робила спроби завоювати лояльність та повагу місцевого українського населення. Зокрема, один з пунктів директиви Берії від 15 вересня був такий:
Конфіскації фуражу й продовольства у населення уникати. Необхідний фураж та продовольство купляти у населення за радянські карбованці, повідомляючи населення, що курс карбованця дорівнює курсу польського злотого |
Охорону здоров'я, особливо в селах, було значно поліпшено. У період між двома світовими війнами у Польщі різко скоротилась кількість україномовних шкіл (з понад 2 400 початкових українських шкіл, які були за правління Австро-Угорщини в Східній Галичині станом на 1912 рік, під Польщею, внаслідок прийнятого у 1924 році шкільного закону, запропонованого міністром Станіславом Ґрабським, так званого «Lex Grabski», у 1937 році залишилося їх тільки 382), в той час як Румунія заборонила їх повністю. Зараз вони були знову відкриті, навчання в школах проводилось українською мовою, хоча обов'язковою іноземною мовою стала російська. Викладання українською також відновлене в Львівському університеті (де польський уряд заборонив його в міжвоєнні роки), і який став реально українізований та перейменований на честь українського письменника Івана Франка.
Радянська влада створила у Львові філію Української академії наук, а деяких провідних українських вчених з некомуністичним світоглядом було запрошено, щоб укомплектувати ці установи. Частину студентів зі Східної України переведено на навчання до Львова, а західноукраїнських студентів, викладачів і інших діячів культури відправлено у фінансовані радянською владою поїздки в Київ. Ненавмисним результатом такого обміну стало те, що галицька молодь була неприємно здивована матеріальною бідністю і широким використанням російської мови в радянській Україні, в той час як студенти-східняки, котрі приїжджали до Західної України, потрапляли під місцевий вплив й сприймали західні ідеї українського націоналізму. Як пізніше образно висловилась Ліна Костенко, «об'єднання „Малоросії“ з „Малопольщею“ дало Велику Україну».
15 квітня 1940 року постанова Ради Народних Комісарів УРСР зобов'язала створити в Західній Україні у всіх шести нових областях вчительські інститути. Зокрема, інститут у Дрогобичі формувався в складі трьох факультетів — історичного, мовно-літературного та фізико-математичного. Студентам обіцяно стипендію, тому до вересня набрано понад 700 охочих. Як потім виявилось, для одержання стипендії необхідно мати як мінімум 75 % відмінних оцінок, тому чисельність студентів різко зменшилась до 230. Так постали Дрогобицький (тепер Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка), Кременецький (тепер Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), Луцький (тепер Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки), Львівський, Рівненський (тепер Рівненський державний гуманітарний університет), Станіславський (тепер Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника) учительські інститути. П'ять з них діють до наших днів. Шостий, Львівський учительський (педагогічний) інститут, у 1959 році переведено до Дрогобича й приєднано до Дрогобицького.
Радянізовано шкільну освіту. Для прикладу, в Дрогобичі з 11 січня 1940 року 10 українських шкіл, одна єврейська (за іншими даними — 2 школи), польська та новостворена російська (поряд з будинком обласного управління НКВС) школи перейшли на радянські навчальні плани. Замість латинської мови та релігії, вивчення яких було припинене, чи польської, застосування якої обмежене рамками однієї школи, учнів навчали російської мови, історії ВКП(б) та СРСР. Місцевих директорів шкіл та частину вчителів, як і в інших сферах міської господарки, замінено на присланих зі сходу країни, а семінарію сестер Василіянок та торговельну школу — закрито. (Принцип «тасування кадрів» радянське керівництво застосовувало й надалі, хоча часто прислані спеціалісти за кваліфікацією були не кращі за місцевих. В 1952 році на початок навчального року в учительському інституті всього лиш двоє викладачів з 40 осіб викладацького складу, або 5 %, родом з Західної України й лише п'ятеро з них мали вчений ступінь кандидат наук. В наступному 1953 році, через чотирнадцять років після приходу Червоної армії та через дев'ять після повернення, попри щорічні випуски в педагогічному інституті та педучилищах, в дрогобицьких школах місцевих було лише 34 вчителі з 228, або менше 15 %.)
На відміну від значного розширення можливостей отримання освіти в радянській системі, освітні установи, які не контролювалися радянськими органами, такі як популярна в суспільстві «Просвіта» з великою кількістю читальних залів, Наукове товариство імені Шевченка, громадські бібліотеки й театри та навіть русофільський Ставропігійський інститут були закриті або заборонені.
Якщо на територіях, анексованих у Польщі, боротьба проти полонізації велася шляхом українізації, то на землях, анексованих у Румунії, боротьба з румунізацією велась витісненням румунської мови російською. Радянська пропаганда через друковані видання поширювала провокаційні чутки про знищення в Румунії з фондів бібліотек всіх книжок класиків російської літератури, зняття в Кишиневі з пам'ятника Пушкіну напису російською мовою й заміну його на румунський, одночасно розповідала про Суворова, штурм російськими військами Ізмаїла, всіляко підкреслювала саме російську історичну спадщину цих територій.
Земельна реформа
На приєднаних територіях понад 50 відсотків земельного фонду належали польським або румунським поміщикам, у той час як близько 75 % українських селян мали у власності менше двох гектарів землі на сім'ю. Починаючи з 1939 року землі, які не належали селянам, були конфісковані і трохи менше половини з них розподілені серед безземельних селян безкоштовно; решта передані новоствореним колективним господарствам. Та цим процес колективізації не обмежився. Після того радянські органи влади розпочали забирати землю у самих селян-одноосібників і повертати її в колгоспи, що відбилося на 13 % західноукраїнських сільськогосподарських угідь у 1941 році. Такий курс привів до значної антипатії селян в ставленні до радянської влади.
Не останню роль в цьому зіграло й особисте спілкування місцевих жителів з червоноармійцями, які в розмовах віч-на-віч різко висловлювали своє негативне ставлення до утворення колективних господарств. З розповіді бійця 571-го стрілецького полку 164-ї дивізії Новикова місцевому селянину:
Селяни в Радянському Союзі не хотіли йти до колгоспів, не хотіли віддавати до них своїх коней і корів, плакали. Я і сам до колгоспів жив добре, а коли увійшов до нього, став жити без хліба… |
Релігійне переслідування
На час радянської анексії Західної України Українська греко-католицька церква мала на цих теренах близько 2190 парафій, три духовні семінарії, 29 чоловічих і 120 жіночих монастирів, 3,5 мільйонів вірян. Її глава, митрополит Андрей (Шептицький) вважався «духовним батьком» більшістю західноукраїнців. [en], їхні дружини та діти сформували своєрідну касту, яка мала високий ступінь довіри в українському суспільстві.
Використовуючи свій моральний вплив і авторитет, Шептицький переконав усіх, за винятком близько сотні, українських католицьких священиків у західноукраїнських землях залишитися зі своєю паствою на Західній Україні, а не рятуватися втечею від радянської влади. Завдяки величезній популярності церкви, а також Шептицького особисто, серед західноукраїнського населення, СРСР не намагався ні заборонити Українську греко-католицьку церкву, ні переслідувати її лідера в той час. В одному з пунктів директиви НКВС від 15 вересня 1939 року, наприклад, застерігалось:
Арешти духовних осіб поки що не здійснювати, особливо католиків |
Замість цього Радянський Союз прагнув обмежити вплив УГКЦ, відділивши школу від церкви й не даючи УГКЦ доступу до електорату напряму чи через пресу (20 Українських католицьких журналів чи газет було закрито), проводячи конфіскацію земель, з яких вона отримувала доходи, закриття монастирів і семінарій, накладення високих податків і ведення антирелігійної пропаганди в школах і через засоби масової інформації.
Митрополит Шептицький тричі публічно протестував проти переслідувань радянською владою Церкви. Один з цих протестів, на ім'я голови Раднаркому України Микити Хрущова стосувався непосильних податків, накладених на УГКЦ. Інший, спрямований безпосередньо у Кремль, торкався заборони священикам надавати релігійну утіху (богослужіння, хрещення, сповіді, причастя, соборування) хворим і вмираючим у шпиталях. Проте такі протести влада ігнорувала.
Радянська влада намагалася підірвати Церкву зсередини. Відомому у Львові священнику й близько довіреній Андрію Шептицькому особі, Гавриїлу Костельнику, який був принциповим противником латинізаціїної політики Ватикану та виразником ідей «східних» тенденцій в українській католицькій церкві, було запропоновано організувати за підтримки Радянського Союзу «національну» греко-католицьку церкву, яка була б незалежною від Ватикану, що як наслідок призвело б до розколу вірян у Західній Україні. У той час, восени 1940 року, він відмовився співпрацювати, навіть після того, як радянська влада, аби шантажувати Гавриїла, заарештувала його молодшого сина. Арешти, хоча і не носили масовий характер, були використані для того, щоб залякати релігійних лідерів. Наприклад, у червні 1940 року настоятельку Студитського монастиря у Львові, Олену Вітер, було поміщено у в'язницю й піддано тортурам з метою змусити її «зізнатися», що Шептицький був членом Організації українських націоналістів і що вона поставляла йому зброю, та Олена Вітер відмовилася це зробити. За даними Богдана Боцюрківа, до літа 1941 року в Західній Україні 11 або 12 греко-католицьких священиків були вбиті або зникли безвісти, і п'ятдесят три — ув'язнені або депортовані. У книзі Мілени Рудницької «Західня Україна під большевиками» за даними отця Юліяна Дзеровича подані прізвища 28 священиків тільки з Львівської дієцезії УГКЦ, які були арештовані, вивезені чи закатовані в інтервалі першої радянської окупації, зокрема при червневому відступі, а також згадано про численних священиків з Перемиської та Станіславівської дієцезій.
Попри різні обмеження, Українська греко-католицька церква залишилася єдиною незалежною українською інституцією, яка відкрито діяла на українській території. Відвідування храмів різко зросло, і сучасники описували, що храми жодного разу не були такими повним, як вони стали за радянської влади, з великими чергами, що утворювалися перед сповідальними кабінками. Населення Західної України намагалося захистити свою УГКЦ від утисків радянських органів влади. Селяни, навіть серед найбідніших, не хотіли брати землю, конфісковану в Церкви і офірували їй, так наприкінці травня 1940 року в деяких селах ще не експропрійовано церковної землі, а в інших розподілено більшу частину її серед сімей священиків. Священики, котрі втратили власне житло й залишились без притулку, були прийняті парафіянами. Діти, яким більше не викладали релігії в школі, отримували релігійну освіту в приватному порядку.
Українська автокефальна православна церква на Волині зіткнулася з обмеженнями, подібними до тих, які зазнавала Українська греко-католицька церква, крім того вона перебувала під тиском і намаганням підпорядкувати її собі Московським Патріархом. На відміну від УГКЦ, багато православних священиків рятувалися втечею від радянської влади, через що наново висвячено велику кількість нових священиків, які не завжди сумлінно відносились до виконання своїх обов'язків, що вело до ослаблення і деморалізації Церкви. Крім того, у Західній Україні залишилося декілька Православних ієрархів.
Депортація та демографічні зміни
На початках органи радянської влади депортували в першу чергу політичних діячів, а також усіх польських чиновників, державних службовців, поліцейських і тих польських громадян, які втікали від німців. Точне число депортованих в період між 1939 і 1941 роками до Сибіру або Центральної Азії поляків залишається невідомим, і, за різними оцінками, становить від 500 000 до більш ніж 1 500 000 осіб, близько 350 000 з яких померли. На Буковині, відповідно до угоди між Радянським Союзом і Німеччиною, більшість великих німецьких меншин в регіоні було повернуто під юрисдикцію Третього Рейху. Німецький консул також евакуював значну кількість місцевих українських лідерів і православних священиків, багато з яких згодом приєдналися до Мельниківського крила Організації Українських Націоналістів за кордоном. Десятки тисяч німецькомовних людей з Волині також переїхали до контрольованих німцями територій.
Після початку вторгнення СРСР до Польщі більш ніж 30 тисяч українців з числа інтеліґенції та активістів національної справи різними способами спішно покинули Галичину, знайшовши притулок на західній окраїні етнічних українських земель в Польщі (Закерзоння), що опинилися на другому боці нового радянсько-німецького кордону в рамках Генерального Губернаторства.
Починаючи з квітня 1940 року радянська влада на приєднаних територіях стала поширювати свої репресивні заходи стосовно всього українського населення. Це збіглося у часі з виведенням радянських військ, укомплектованих переважно військовослужбовцями українського етнічного походження, які поводились досить дружньо з місцевими українцями і їх заміни солдатами з Середньої Азії. Органи влади почали заарештовувати і депортувати всіх підозрюваних в нелояльності до радянської влади. У селах нерідко арештовували й засуджували сусідів, одні з яких симпатизували комуністам, а інші опозиції. Депортація стала не вибірковою, а люди та їхні сім'ї були депортовані за такі «злочини», як наявність родичів за кордоном або їх відвідування, чи перебування в гостях у друзів у момент їхнього арешту. Через те що багато хто з тих, хто писав доноси, сприймалися місцевими мешканцями як євреї, антиєврейські настрої серед українського населення ще збільшилися. Зрештою, в період між 1939 і початком німецько-радянської війни близько 500 000 українців депортовані до Сибіру і Середньої Азії.
На додаток до втрати значної частини корінного населення Західна Україна пережила приплив мігрантів. Наприклад, за період радянського управління населення Львова збільшилося з 318 000 до 450 000 осіб, здебільшого за рахунок припливу біженців, що рятувалися втечею з зайнятої Німеччиною польської території і присланих з СРСР радянських працівників та членів їх сімей. Остання група, за оцінками, складала у Львові сумарно 100 000 осіб. У Станіславі (нині Івано-Франківськ) населення зросло на 40 000, з яких, за оцінками, 1000 були співробітниками НКВС. Крім того, на території, анексовані СРСР, прибули 100 000 євреїв, які втекли від нацистського терору на окупованій німцями Польщі.
Наслідки
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Закатовані в'язні у Станіславській тюрмі, 1941 рік. | |
Закатовані студенти в смт. Щирець, 1941 рік. | |
Закатовані в'язні у тюрмі м. Стрий, 1941 рік. | |
Спогади про замордованих в'язнів, літо 1941 року. | |
Спогади про замордованих в'язнів, літо 1941 року. |
Унаслідок проведення заздалегідь запланованої та узгодженої між комуністичним сталінським режимом СРСР та націонал-соціалістичним гітлерівським режимом Третього Рейху військової кампанії з тогочасної політичної карти світу зникла ціла держава — Друга Річ Посполита, а її уряд змушений емігрувати.
У Румунії день утрати значної частини своєї території та населення (17 % та 18,9 % відповідно) визнано днем національної жалоби. Незабаром після анексії маятник внутрішньої політики держави різко хитнувся вправо, в той час як у зовнішній політиці Румунія, сподіваючись на повернення теренів, пішла на зближення та приєднання до країн Осі.
Віктор Суворов у своїй книзі «Криголам» (рос. Ледокол), характеризуючи бессарабсько-буковинський похід Червоної армії 1940 року, твердить, що саме він спонукав Гітлера повернути війська Вермахту на схід:
У кар'єрі Сталіна було мало помилок. Одна з небагатьох, але найголовніша — це захоплення Бессарабії 1940 року. Треба було або захоплювати Бессарабію і тут же йти далі до Плоєшті, і це б означало крах Німеччини; або чекати, поки Гітлер не висадиться в Британії, і після цього захоплювати Бессарабію і всю Румунію, і це теж було б кінцем «тисячолітнього рейху». Сталін же зробив один крок у напрямку до нафти, захопивши плацдарм для майбутнього наступу, і зупинився — вичікуючи. Цим він показав свій інтерес до румунської нафти і сполохав Гітлера, який до цього воював на заході, на півночі і півдні, не звертаючи уваги на «нейтрального» Сталіна. Оригінальний текст (рос.) В карьере Сталина было мало ошибок. Одна из немногих, но самая главная — это захват Бессарабии в 1940 году. Надо было или захватывать Бессарабию и тут же идти дальше до Плоешти, и это бы означало крушение Германии; или ждать, пока Гитлер не высадится в Британии, и после этого захватывать Бессарабию и всю Румынию, и это тоже было бы концом «тысячелетнего рейха». Сталин же сделал один шаг по направлению к нефти, захватив плацдарм для будущего наступления, и остановился — выжидая. Этим он показал свой интерес к румынской нефти и вспугнул Гитлера, который до этого воевал на западе, на севере и юге, не обращая внимания на «нейтрального» Сталина. | ||
— Віктор Суворов. Криголам. — С. 62. |
Мав свій вплив хід перебігу окупації й анексії територій Польщі та Румунії на подальшу долю Червоної армії і Радянського Союзу. Збройні сили отримали певний військовий досвід. І польська, і румунська кампанії РСЧА стали менш затратними в плані людських та матеріальних ресурсів у порівнянні з проведеною в проміжку між ними радянсько-фінською війною, де Червона армія втратила більш ніж 412 тисяч убитими, пораненими, обмороженими й полоненими, що становило до 40 % бойового складу залучених частин і суттєво переважало втрати фінської сторони (понад 70 000 осіб, у тому числі 50 000 поранених і тих, хто пропав безвісти, та 23 000 убитих і померлих від ран), але всі вони засвідчили чисельні негаразди в бойовій, організаційній і технічній підготовці РСЧА. Для прикладу, якщо під час фінської кампанії до радянського полону потрапили 900 фінських вояків (з них 10 офіцерів), то у той же час в фінському полоні опинилися до 6 000 осіб, у тому числі понад 300 командирів. Хоча незворотні і санітарні втрати особового складу Червоної армії у бойових діях в Польщі, Фінляндії та Румунії склали сумарно близько 420 000 убитими, пораненими, обмороженими, полоненими тощо, (для порівняння, втрати вермахту, що вів у цей час більш інтенсивні бойові дії в Західній Європі, склали лише половину цієї кількості, тобто близько 210 000 осіб), усе ж, після переможних кампаній 1939—1940 років у Західній Україні й Білорусі, Фінляндії, Прибалтиці та Румунії, переконання радянського військово-політичного керівництва в тому, що у майбутніх війнах СРСР воюватиме «малою кров'ю на чужій території», тільки посилилось. Як заявив у середині 1940 року на засіданні комісії Головної Воєнної Ради учасник фінської кампанії генерал Кирило Мерецков: «Наша армія готується до нападу і цей напад нам потрібен для оборони». Керуючись тогочасною радянською воєнною доктриною, яка з другої половини 30-х років набула виразно наступального характеру, протягом 1940—1941 років Генштабом СРСР розроблено, як мінімум, чотири плани на випереджувальну війну з гітлерівською Німеччиною й жодного оборонного плану.
22 червня 1941 року Третій Рейх розпочав операцію «Барбаросса» і Західна Україна протягом декількох тижнів була захоплена вермахтом. Радянська влада, відступаючи й не бажаючи евакуйовувати ув'язнених чи залишати їх німцям, вирішила знищити всіх в'язнів тюрем, незалежно від того, скоїли вони великі чи малі кримінальні злочини, або арешт та ув'язнення були проведені з політичних причин. Оцінки числа загиблих варіюється від 15 000 до 40 000. У зв'язку з жорстокістю радянської адміністрації, багато українців спочатку вітали прихід німців.
30 червня 1941 батальйон «Нахтігаль» (укомплектований переважно українськими націоналістами під командуванням німців) спільно з частинами вермахту захопили Львів, з якого були евакуйовані радянські війська, і того ж дня було проголошено Акт відновлення Української незалежної держави в союзі з нацистською Німеччиною. Цей державотворчий рух був придушений німцями, котрі розділили Західну Україну на частини. Північну Буковину повернуто Румунії, союзнику Німеччини. Галичину, як колишню частину Австрії та Австро-Угорщини, разом з окупованою Польщею включено до складу Краківського генерал-губернаторства, Волинь від'єднано від решти Західної України й приєднано до рейхскомісаріату «Україна».
30 липня 1941 року прем'єр-міністром польського уряду у вигнанні генералом Владиславом Сікорським і послом СРСР у Великій Британії Іваном Майським підписана так звана Угода Сікорського-Майського, якою уряд СРСР визнавав «радянсько-німецькі договори 1939 року стосовно територіальних змін у Польщі такими, що втратили силу». Під час переговорів польська сторона висунула вимогу зміни кордонів, які, на її думку, повинні мали відповідати кордонам на 31 серпня 1939 року, а радянська сторона запропонувала відкласти розгляд питання про радянсько-польський кордон до закінчення війни, на що поляки під тиском уряду Великої Британії погодились. Таким чином статус анексованих територій Польщі знову ставав невизначеним.
25 квітня 1943 року СРСР, звинувативши Польський уряд у вигнанні (після згоди останнього на участь в розслідуванні Міжнародного Червоного Хреста на окупованій німцями території стосовно поховань у Катинському лісі), у співпраці з німцями, розірвав з ним дипломатичні відносини.
Усі ці регіони знову захоплено Червоною Армією і реінтегровано в Радянську Україну 1944 року.
22 липня 1944 року Сталіним створено маріонетковий Польський комітет національного визволення, який за допомогою НКВС на частині території Другої Речі Посполитої, обмеженої лінією Керзона зі сходу й лінією радянсько-німецького фронту з заходу, зайнявся створенням нової держави для поляків — прорадянської та прокомуністичної Польської Республіки.
Питання про належність західноукраїнських земель на користь СРСР, в принципі, вирішене союзниками на Ялтинській конференції та згодом закріплене на Потсдамській конференції.
На практиці ці території (з невеликими відступами на користь Польщі: Білосток, Перемишль тощо) закріплені за СРСР Договором від 16 серпня 1945 року між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Республікою «Про радянсько-польський державний кордон».
Ставлення до методів приєднання
Своє завдання як міністр закордонних справ
я бачив у тому, щоб якомога більше
розширити межі нашої Вітчизни. І, здається,
ми зі Сталіним непогано впоралися з цим
завданням.
Нас визволили, і нема на то ради… | ||
— композитор Станіслав Людкевич, галичанин, уродженець Закерзоння |
Вся наша нечуттєвість, боягузтво, наша зрада і пилатство, і грубість, і дурість під час всієї історії возз'єднання Східної та Західної України є, по суті, готовим звинувачувальним актом, чимось, чого історія не повинна нам пробачити, чимось, за що людство має нас зневажати, коли б воно, людство, думало про нас. Оригінальний текст (рос.) Вся наша нечувствительность, трусливость, наше предательство и пилатство, и грубость, и глупость во время всей истории воссоединения Восточной и Западной Украины является, по сути говоря, полнейшим обвинительным актом, чем-то, чего история не должна нам простить, чем-то, за что человечество должно нас презирать, если бы оно, человечество, думало о нас. | ||
— Олександр Довженко, письменник, кінорежисер, уродженець Чернігівщини |
У 1939 на Україну відразу після окупації західних територій впало страхіття репресій: вбивства, катування, переселення. Недарма ОУН, визвольний національний рух, з перших місяців почав боротися з радянською окупацією. Недарма вони шукали союзників навіть в Німеччині, бо у 1941 році не могли оцінювати справжніх намірів нацистів. Але швидко прозріли. «...» "Ціль терору – терор", цими словами Джордж Орвелл визначив існування України під двома тоталітарними режимами. Терор з боку радянської влади настільки шокував населення Західної України, що визвольній рух УПА продовжувався там аж до початку 50-х років. | ||
— Євген Захаров, уродженець Харкова, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи |
Значення для української державності
На думку вихованця радянської школи, професора кафедри Історії України Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, доктора історичних наук Василя Білоцерківського, анексія 1939 року стала важливою подією в історії України, тому що вона привела до об'єднання в одній республіці більшості українських етнічних територій та возз'єднання раніше розділеного українського народу. Таким чином українці, об'єднані в цей час в межах Української РСР, зрештою відновили незалежність після розпаду СРСР 1991 року.
З 1654 року, коли царі стали неухильно поширювати контроль над Україною, українці існували у двох окремих світах: тому, де правили росіяни, й тому, де правили поляки чи австрійці. Розбіжності між двома українськими суспільствами, як ми могли спостерігати, в багатьох випадках заходили далеко далі відмінностей у політичних системах і ґрунтувалися на значних історичних, культурних, соціально-економічних і психологічних підвалинах. У результаті другої світової війни дихотомія «Східна/Західна Україна» нарешті перестала існувати, принаймні на політичному рівні. Після війни (період між 1939 і 1941 роками виявився надто коротким, щоб залишити тривалі сліди) радянський режим усіляко намагався привести західних українців у відповідність із радянською системою та їхніми східними співвітчизниками. Процес такого злиття двох розділених гілок українського народу був не лише важливим аспектом післявоєнного періоду, а й подією епохального значення в історії України. | ||
— Орест Субтельний, канадський історик українського походження, Історія України. — К.: Либідь, 1993 |
Заразом Сталін, проводячи анексію, тільки прикривався інтересами України та українців для досягнення своїх власних цілей. З окупацією території Румунії Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (МАРСР) виведена зі складу УРСР, й на її основі разом з Бессарабією утворено Молдавську РСР, таким чином українські мешканці МАРСР, головним чином з лівобережного Придністров'я, опинилися поза адміністративними кордонами України. Подібна доля спіткала жителів Полісся та східного Підляшшя (в тому числі Берестейщини), з близько мільйонним українським населенням, переданих після окупації до складу БРСР.
УНР мала встановлені державні кордони з Білоруссю та Литвою за мировими трактатами підписаними в Бересті 9 лютого та 20 червня 1918 року за обопільним договором підписаним в Києві між делеґатами Б.Н.Р. та української держави. Зараз створено кордон лише за статусом кво на базі совєтського розмежування між республіками УРСР, БССР по стану 1939 року без нових обопільних переговорів та узгіднень. Значить це є явище тимчасове за вимогами Гельсінських договорів чи угод "не міняти кордонів, щоб не було воєнного конфлікту". | ||
— Володимир Трембіцький, американський історик українського походження, Позиція Великої Волині в українській державі 1918 року. — Вінніпег; Нью-Йорк: Інститут Дослідів Волині, 1993 |
Після війни етнічні українські землі Закерзоння, загальною площею близько 19,5 тис. км², на яких проживало понад 1,6 мільйона українців, залишились у складі Польщі. Значну частину території Дрогобицької області, утвореної в результаті анексії 1939—1940 років, в 1945—1951 роках у декілька етапів також передано Польщі. На отриманих в 1945 році від Радянського Союзу територіях польські збройні формування зразу ж провели напади на українське населення.
На цих теренах, зі згоди СРСР та з його допомогою, польський уряд провів в 1945—1946 роках виселення українців, а в 1947 році акцію «Вісла». В 1951 році Радянський Союз провів з Польщею обмін територіями за принципом «нафта в обмін на вугілля».
Сталін кроїв кордони не України, а Радянського Союзу чи навіть всієї Східної Європи. Внутрішній поділ в межах його імперії виконував виключно адміністративні функції. Саме тому він з абсолютною байдужістю поставився до ініціативи Хрущова приєднати до УРСР українські етнічні терени Холмщини, що опинилися в межах нових кордонів Польщі. Через те робити сьогодні із Сталіна автора української соборності є в край некоректно і навіть цинічно. | ||
— Володимир В'ятрович, український науковець-історик, екс-директор Архіву Служби безпеки України, Інтерв'ю «Українській правді» |
Ти ж розумієш, Джордже, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її території — це Східна Європа, а частина, й значна, подарована нами! | ||
— Володимир Путін до Джорджа Буша під час зустрічі Росія — НАТО в Сочі 4 квітня 2008 року |
Західна Україна справді була приєднана до Східної по волі Сталіна, але це не можна визначати як свято, а тільки як день жалоби. Цей день коштував десяткам мільйонів українців життя й свободи, і, насправді, не об’єднав українську націю, на мій погляд, досі. «...» Україна в своїх сучасних кордонах ніколи не була державою, як Польща, Угорщина, чи Болгарія. Отже, територія, що опанував як свою невід’ємну частину Радянський Союз, має вчитися державності з нуля. І це дужа важка праця, адже історичні коріння в різних частинах України різні. Російська і Австро-Угорська імперії дуже різні за своїм менталітетом ї формами існування. Отже, возз'єднання двох Україн дуже повільно відбувається і в нашому часі. Попри всі спроби політиків її розділити, попри всі впливи ззовні, з кожним роком народжуються нові громадяни нової України, які вважають її своєю Батьківщиною. | ||
— Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи |
Див. також
- Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
- Акт Злуки
- Галицька Соціалістична Радянська Республіка
- Українські землі у складі Польської республіки 1919-1939
- Польська кампанія (1939)
- Радянська анексія західнобілоруських земель
- Тюрма на Лонцького
- Радянські репресії громадян довоєнної Польщі (1939—1946)
- Окупація балтійських країн
- Угорсько-українська війна (1939)
- Радянська окупація балтійських країн (1940)
- Угода Сікорського-Майського, 1941
- Волинська трагедія
- Республіканські договори (1944), 1944
- Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну
- Операція «Вісла»
- Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 року
- Анексія АР Крим та Севастополя Росією
- Радянсько-українська війна
Зауваги
- Серед німецького озброєння не було жодного (бомбардувальника далекої дії), а також жодного (важкого) чи (середнього) танка, тобто всі вони відносились до категорії (легких), вагою до 15-20 тон. Та навіть серед них 1445 бойових машин, маючи вагу 5-6 тон та лише кулеметне озброєння, були «дуже легкими». Ще 1226 машин мали на озброєнні 20-мм гармату, 98 танків — 37-мм гармату, а 211 — короткоствольну 75-мм гармату. Решта бойових машин були командирськими машинами взагалі без башти. (Джерело: Виктор Суворов, Андрей Михайлович Буровский, Александр Пронин, Альберт Л. Уикс, Дженнифер МакДауэлл, Милтон Лоеенталь, Ричард Ч. Раак, Александр Гогун, Джангир Наджафов «Союз звезды со свастикой: Встречная агрессия», Яуза-пресс; Москва; 2011; )
- У 1931 році українці становили 63% населення Західної України, поляки — 25% (Джерело: IV Український статистичний річник. 1936–1937 р. — Варшава; Львів, 1937. — С. 15). Значну частку населення Польщі складали євреї. Кількість тих з них, хто опинився на приєднаних до СРСР землях, становила 1,292 млн осіб. До них додалися й понад 150 тис. біженців із захоплених німцями регіонів. (Джерело: Altshuler M. Soviet Jewry on the Eve of Holocaust. A Social and Demographic Profile. — Jerusalem, 1998. — P. 9)
- Згідно перепису 1939 року серед 34,5 тисяч військовослужбовців-євреїв 20% назвали рідною мовою їдиш (Джерело: Altshuler M. A Note on Jews in The Red Army on The Eve of The WWII // Jews and Jewish Topics in The SU and Eastern Europe. — N 2. — 1992. — pp. 37–38.)
- У міжвоєнній Румунії українці становили в 1930 р. приблизно 582 000 за офіційною статистикою, і біля 1 млн за неофіційною. Мешкали вони переважно в трьох історико-етнографічних районах: Буковині, Бессарабії та на Мармарощині. При цьому найбільша кількість українців проживала в Південній Бессарабії — 461 тис., 302 тис. з них мешкали в Північній частині Буковини (яка, до речі, ніколи не входила до складу Російської імперії), нарешті біля 17 тис. українців населяли Мармарощину, яка річкою Тисою була відділена від Закарпаття. (Джерело: Павло Роберт Маґочій. Україна. Історія її земель та народів. С. 599.)
- Під час походу, радянська пропаганда підкреслювала той факт, що в захоплених нею регіонах мешкало лише трохи більше 9% румун, а отже «Бессарабія не має жодного відношення до Румунії». Див.: Російський державний військовий архів — Ф.25880. — Оп.4. — Спр.5. — Арк.434.
- За оцінками польських дослідників. European World War II Casualties. Project In Posterum (англ.) . Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 27 травня 2013. За даними: Францішек Проч (Franciszek Proch). Хресний путь Польщі, 1939-1945 рр = Poland's Way of the Cross, 1939-1945.. — Нью-Йорк : Польська Асоціація колишніх політичних в'язнів фашистських і радянських концтаборів, 1987. — С. 147.
Примітки
- Трембіцький В. Позиція Великої Волині в українській державі 1918 року. — Вінніпег; Нью-Йорк : Інститут Дослідів Волині, 1993. — 110 с.
- Україна. Коротка енциклопедія, 1963, с. 831–833, 872–874.
- Субтельний О. М., 1993, с. 455–457.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 2
- Мирончук В. Д., Ігошкін Г. С. Україна в роки Другої світової війни. Возз'єднання українських земель (1939–1945 pp.) // Історія України / (навчальний посібник). — 2. — К. : МАУП, 2002. — 328 с. — .
- Розділ XI. Україна в Другій світовій війні, підрозділ Возз'єднання українських земель у складі СРСР, у книзі Гарін В. Б., Кіпцар І. А., Кондратенко О. В. Возз'єднання українських земель у складі СРСР // Історія України / (навчальний посібник). — К. : Центр учбової літератури, 2012. — 240 с. — .
- Білоцерківський В. Я., 2007, с. 444.
- Маґочій П.-Р., 2012 та 601-612.
- Гриневич В. А. та ін., 2004, с. 54-57.
- Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов. Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі // Історія України (навчальний посібник). — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 586 с. — ISBN 948-966-518-434-5.
- Виктория Панфилова. (23 червня 2000). «Новое слово» о нашей истории (рос.) . Независимое военное обозрение. Процитовано 18 травня 2013.
- Лио Стерн. (8 травня 2005). Пакт Молотова-Риббентропа. Интервью с историком Алексеем Пименовым (рос.) . Голос Америки. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
- Мається на увазі Друга світова війна
- Гуменюк Т. І., 2004, с. 43.
- Семиряга М. И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941.— М.: Высш. шк., 1992.— С. 107.
- Білоцерківський В. Я., 2007, с. 430–432.
- Текст Ризького мирного договору російською «Мирный договор между Россией и Украиной, с одной стороны, и Польшей — с другой» і польською «Traktat pokoju między Polską a Rosją i Ukrainą» [ 7 січня 2010 у Wayback Machine.] мовами
- Марія Паплаускайте. (11 лютого 2012). ОУН між терором і місією творення самостійної держави (укр.) . Історична правда. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
- Олекса Олич: Ділом і словом – принцип ОУН (укр.) . Народна правда. 29 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
- Святослав Липовецкий. (25 жовтня 2008). О Голодоморе через выстрел (рос.) . mobus news. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
- Чарльз Епсон Кларк. Бессарабія: Росія і Румунія в Чорному морі = Bessarabia: Russia and Roumania on the Black Sea. — Нью-Йорк : Dodd, Mead & Company, 1927.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Бойовий наказ № 1 Військової ради Білоруського фронту від 15 вересня 1939 р. Див.: Російський державний військовий архів -Ф.35086. — Оп. 1. — Спр. 190. — Арк. 1-4.
- Катынь. Пленники необъявленной войны. Документы и материалы. — Под общей ред. акад. А. Н. Яковлева. Под ред. Р. Г. Пихои (РФ), А. Хейштора (Польша). Составители: Н. Лебедева, Н. Петросова, Б. Вощинский, В. Матерский. — М. : Международный фонд «Демократия», 1999. — С. 64. — . (рос.)
- [1]Виктор Суворов, Андрей Михайлович Буровский, Александр Пронин, Альберт Л. Уикс, Дженнифер МакДауэлл, Милтон Лоеенталь, Ричард Ч. Раак, Александр Гогун, Джангир Наджафов «Союз звезды со свастикой: Встречная агрессия», Яуза-пресс; Москва; 2011; ISBN 978-5-9955-0272-2
- Осьмачко С. Г., 1999, с. 11.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 110.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 117.
- Военно-исторический журнал, 1988 год, № 12, С. 59.
- Лебедева Н. С., 1996, с. 249.
- Гриневич В. А.. Червона армія у війнах і військових конфліктах 1939-1940 рр.: військово-політичні, ідеологічні та соціально-психологічні аспекти. // Проблеми історії України. Факти, судження, пошуки (міжвідомчий збірник наукових праць). — К : Інститут історії України НАН України. — Т. 2, вип. 19. — С. 340-372.
- Парнікоза І. Ю. Оборона Львова 1939 р. — малознана сторінка історії України [ 2013-09-08 у Wayback Machine.] ХайВей. 30.09.2011
- РГАСПИ. Ф.17. Оп.166. Д.621. Л.138-139. Записка председателя КГБ при СМ СССР А.Н. Шелепина Н.С. Хрущеву о ликвидации всех учетных дел на польских граждан, расстрелянных в 1940 р. 3 марта 1959 р. Рукопись. Росархив (рос.) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 3 грудня 2010.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 132.
- Лебедева Н. С., 1996, с. 246.
- Осьмачко С. Г., 1999, с. 42.
- Владимир Игнатов. Агентура НКВД-МГБ против ОУН-УПА(рос.)
- Олег Росов. Евгений Назаров. «Герої» наизнанку(рос.)
- Какого цвета был сентябрь 1939-го? Размышления по поводу 65-летия со дня вступления Красной Армии в Западную Украину. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
- Из приказа НКВД СССР № 001064 об оперативных мероприятиях в связи с проводимыми учебными сборами. 8 сентября 1939 г.(рос.)
- Сообщение народного комиссара внутренних дел УССР № 3702/СН в НКВД СССР о результатах комплектования оперативных групп. (Не позднее 9 сентября 1939 г.)(рос.)
- Из сообщения НКВД БССР в НКВД СССР об обстановке на сопредельной территории. 12 сентября 1939 г.(рос.)
- Директива № 16634 К.Е. Ворошилова и Б.М. Шапошникова Военному совету Киевского особого военного округа1 о начале наступления против Польши. 14.09.1939. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
- Директива НКВД СССР Народным комиссариатам внутренних дел УССР и БССР об организации работы в освобожденных районах западных областей Украины и Белоруссии. 15 сентября 1939 г.(рос.)
- Сообщение заместителя начальника погранвойск НКВД Киевского округа № АБ/003594 в НКВД УССР о положении в пограничной полосе на территории Польши. 16 сентября 1939 г.(рос.)
- Андрей Илларионов. Хроники подготовки нападения СССР на Польшу в 1939 году(рос.)
- Документы Истории. 70-летие нападения СССР на Польшу. Выдержки из документов(рос.)
- Польские военнопленные в Украине (1939-1941 года) ч.1(рос.)
- Галина Терещук. (19 травня 2013). «В'язнів замуровували живцем у камерах» (укр.) . Українська служба Радіо Свобода. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 39. — Спр. 73. — Арк. 266–267.
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 36. — Спр.3370. — Арк. 384.
- Російський державний військовий архів — Ф. 9. — Оп. 36. — Спр. 3792. — Арк. 477.
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 36. — Спр. 581. — Арк. 101.
- Осьмачко С. Г., 1999, с. 193.
- О работе Политуправления Красной армии. Из доклада ПУ Красной армии в ЦК ВКП(б) от 23 мая 1940 г. // Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 3. — С. 192—201.
- Яцишин І. Один рік у Червоній Армії. Спогади. — Торонто, 1982. — С. 8–9
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 39. — Спр. 73. — Арк. 132.
- Російський державний військовий архів — Ф. 35084. — Оп. 1. — Спр. 188. — Арк. 146.
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 36. — Спр. 3792. — Арк. 55.
- Російський державний військовий архів. — Оп. 39. — Спр. 73. — Арк. 85.
- Російський державний військовий архів. — Спр. 3589. — Арк. 244.
- Мозохин О. Б. Книга первая (11.1938 г.— 12.1940 г.) Часть 7. // Органы государственной безопасности СССР в годы Великой отечественной войны (сборник документов). — М. : Яуза, Эксмо, 2003. — Т. 1. — . (рос.)
- Борис Козловський. (28 жовтня 2009). Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли… (укр.) . «Високий Замок». Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
- Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. — июль 1956 г. — под ред. к. ю. н. Мандельштам Ю. И. — М. : Государственное издательство юридической литературы, 1956. — С. 21. з джерела 9 березня 2016 (рос.)
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 39. — Спр. 73. — Арк. 244.
- Закон про прийняття Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (15 листопада 1939 р.). Підручники онлайн. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 20 травня 2013.
- Ультимативная нота советского правительства румынскому правительству 26 июня 1940 г. файл формату rtf [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Irina, Livezeanu (1995). Cultural Politics in Greater Romania: Regionalism, Nation Building & Ethnic Struggle. Cornell University Press. с. 92. ISBN . (англ.)
- Вэратек, В; Шишкану, И; Матей, В, ред. (1991). Пакт Молотова—Риббентропа и его последствия для Бессарабии. Кишинев: Университас. с. 24-27. (рос.)
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 218.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 211.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 232.
- Російський державний військовий архів — Ф. 9. — Оп. 36. — Спр. 4191. — Арк. 303.
- Російський державний військовий архів — Ф. 9. — Оп.36. — Спр.4191. — Арк.71.
- Російський державний військовий архів — Ф. 9. — Оп.36. — Спр.4191. — Арк.90.
- Методи радянізації Західної України у 1939—1940 рр., ОКСАНА ЛЕВИЦЬКА, ЖУРНАЛ «СХІД» № 7
- Джон-Пол Химка (John-Paul Himka) (1997). Ukrainian Collaboration in the Extermination of the Jews during the Second World War: Sorting Out the Long-Term and Conjunctural Factors (англ.) . Oxford University Press. с. 170–189. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
- Юрій Шаповал. Якого кольору був вересень 1939-го? Роздуми з приводу 65-річчя з дня входження Червоної Армії в Західну Україну. // Дзеркало тижня. — Т. № 37, вип. 17 вересня 2004.
- Володимир Бровко. (24 лютого 2013). Польские военнопленные в Украине (1939-1941 года) (новые документы) (рос.) . ХайВей. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
- Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) / Наук. ред. Л. Тимошенко. — Дрогобич : Коло, 2009. — .
- Дрогобицькій виправній колонії — 100 років [ 2012-04-05 у Wayback Machine.] Новини ZiK. 19 січня 2012
- Іван Іванович Зачепа. Біографія Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 (рос.)
- . Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2017.
- Хронологія депортацій [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті музею «Територія терору»
- З процесу 62-х. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» (Дрогобич) № 12 за 3 серпня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Процес тридцяти дев'яти в Дрогобичі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» (Дрогобич) № 17 за 15 серпня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- До процесу 39-ти в Дрогобичі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» (Дрогобич) № 21 за 24 серпня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Масакра в Дрогобичі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Українські щоденні вісті (Львів)» № 14 за 22 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- З останніх днів большевицької окупації в Бориславі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» (Дрогобич) № 8 за 25 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Страшні спомини з самбірської тюрми. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» (Дрогобич) № 6 за 20 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Жертви більшовицького терору. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Стрийські вісті» (Стрий) № 1 за 18 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- В стрийській тюрмі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» № 13 за 6 серпня 1941. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Кривавий морд людей підбузьким НКВД. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» № 4 за 16 липня 1941. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Московсько-більшовицький терор у підбужі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Стрийські вісті» (Стрий) № 3 за 31 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Жертви енкаведистів у Підбужчині, Дрогобицька область. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Українські щоденні вісті» (Львів) № 10 за 17 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Жертви большевицького терору в Унятичах. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» № 4 за 16 липня 1941. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Кривава масакра в Добромилі. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Українські щоденні вісті» (Львів) № 25 за 3 серпня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Доброміль — місце большевицького страхіття. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Українські щоденні вісті» (Львів) № 30 за 9 серпня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Сколе своїм героям. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Стрийські вісті» (Стрий) № 21 за 2 жовтня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- У тюрмах дрогобицького НКВД. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» № 3 за 12 липня 1941 року. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Наш тернистий шлях. http://www.ukrcenter.com/ (укр.) . За матеріалами газети «Вільне слово» № 104 23 липня — 15 жовтня 1941 р. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Олег Чупа. (24 червня 2011). У Дрогобичі пом'янули жертв катівень НКВС. http://www.sde.org.ua/ (укр.) . Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
- Стаття Юлії Курій «Люди думали, що прийшли українці», газета «Експрес» № 102 (7154) за 19-26.09.2013 року
- Олег Романів, Інна Федущак. Західна Україна між двома Світовими війнами // Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів, Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка. Українознавча бібліотека НТШ, 1958. — 430 с.
- Джон Армстронг, 1990, с. 63-72.
- . Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 14 червня 2013.
- Дрогобыч // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп. 39. — Спр. 73. — Арк. 294.
- (Bohdan R.Bociurkiw). Митрополит Андрей Шептицький і Українська Греко-Католицька Церква під радянською окупацією, 1939-1941 = Metropolian Andrei Sheptyts’kyi and the Ukrainian Greek Catholic Church under Soviet Occupation, 1939-1941. — Едмонтон : Life and Times, 1989. — С. 101–123. (англ.)
- Субтельний О. М., 1993, с. 214-219.
- Олег Романів, Інна Федущак. «Перші совєти»: Західна Україна під большевиками (1939–1941) // Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів, Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка. Українознавча бібліотека НТШ, 1958. — 430 с.
- Мілена Рудницька. Західня Україна під большевиками. — Нью-Йорк : Видавництво НТШ, 1958. — С. 332-339.
- Джон Армстронг, 1990, с. 192-196.
- Kushner, Tony; Knox, Katharine (1999). Refugees in an Age of Genocide. London, New York: Routledge. ISBN ., p.219
- Krakivski Visti, January 13, 1942 and Krakauer Zeitung, 1941. Cited in John Armstrong (1963). Ukrainian Nationalism. New York: Columbia University Press, p. 68
- Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним = Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin. — монографія [переклад з англійської М. Климчука та П. Грицака]. — К. : Грані-Т, 2011. — С. 127. — . з джерела 21 грудня 2013
- Population of Eastern Balkans. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 14 червня 2013.
- Виктор Суворов Ледокол ISBN 5-17-009249-0, 978-5-17-009249-9 (рос.)
- Осьмачко С. Г., 1999, с. 42—46.
- Соколов Б. В. Тайны финской войны. — М. : Вече, 2000. — С. 342. — . з джерела 1 лютого 2014
- Актуальные проблемы новой и новейшей истории: сборник научных трудов / Отв. ред. А. Г. Иванов. — Краснодар : МОН РФ, Издательство КубГУ, 2004. — С. 116. — .
- Осьмачко С. Г., 1999, с. 69.
- Мельтюхов М. І., 2000, с. 497.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Radya nska ane ksiya zahidnoukrayi nskih zeme l proces okupaciyi ta integraciyi Radyanskim Soyuzom na pidstavi sekretnogo protokolu shodo rozpodilu sfer vplivu v Yevropi paktu Molotova Ribbentropa mizh Radyanskim Soyuzom ta nacistskoyu Nimechchinoyu chastini etnichnih ukrayinskih teritorij Polshi j Rumuniyi vklyuchennya cih zemel do skladu SRSR z yih podalshim vhodzhennyam do URSR i chastkovo BRSR j MRSR ta vstanovlennyam radyanskogo totalitarnogo rezhimu na cih teritoriyah Unaslidok cih aneksij Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika zokrema otrimala 130 tisyach km teritoriyi i zbilshila svoye naselennya bilsh nizh na 7 miljoniv osib IstoriografiyaRadyanskoyu istoriografiyeyu podavalasya yak vozz yednannya ukrayinskogo narodu v yedinij ukrayinskij radyanskij derzhavi vizvolennya Radyanskim Soyuzom spokonvichnih ukrayinskih zemel Zahidnoyi Ukrayini 1939 Pivnichnoyi Bukovini 1940 ta Zakarpatskoyi Ukrayini 1945 z pid gnitu inozemnih ponevolyuvachiv i vhodzhennya cih zemel zgidno z odnostajnoyu voleyu yih naselennya do SRSR z vklyuchennyam do skladu URSR U suchasnij ukrayinskij istorichnij nauci zalezhno vid istorichnih naslidkiv traktuyetsya perevazhno yak vozz yednannya ukrayinskih zemel u skladi SRSR abo vhodzhennya zahidnoukrayinskih zemel do skladu URSR Z mizhnarodno pravovoyi tochki zoru ne lishe ukrayinski ta zahidni istoriki i politologi a takozh deyaki rosijski doslidniki harakterizuyut podiyi togo chasu yak proces okupaciyi i aneksiyi teritorij inshih derzhav Radyanskim Soyuzom vikonanij postupovo v rezultati nizki vijskovo diplomatichnih ta ekonomichnih krokiv ta na foni eskalaciyi masshtabnogo vijskovogo konfliktu v Yevropi Odnak sered istorikiv nemaye odnostajnoyi dumki yak traktuvati ci podiyi Krim mizhnarodno pravovih terminiv okupaciya i aneksiya zalezhno vid suspilno politichnih perekonan doslidnikiv do nih uzhivayutsya ponyattya vozz yednannya z yednannya zluka vhodzhennya vklyuchennya priluchennya priyednannya ta in mizhnarodni umovi v yakih vidbuvavsya proces vozz yednannya viznachalisya nasampered imperialistichnoyu zmovoyu Stalina i Gitlera z metoyu podilu Shidnoyi Yevropi na sferi interesiv sho provodivsya silomic bez urahuvannya voleviyavlennya narodiv cogo regionu Originalnij tekst ros mezhdunarodnye usloviya v kotoryh prohodil process vossoedineniya opredelyalis prezhde vsego imperialisticheskim sgovorom Stalina i Gitlera s celyu razdela Vostochnoj Evropy na sfery interesov provodivshegosya nasilno bez ucheta voleizyavleniya narodov etogo regiona Porivnyannya shidnih kordoniv polskoyi derzhavi pislya drugogo podilu Polshi zhovta kriva ta zgidno z umovami Rizkogo miru chervona kriva Istorichni peredumoviRadyanskij propagandistskij plakat zobrazhaye pohid Chervonoyi armiyi v Zahidnu Ukrayinu yak zvilnennya ukrayinciv Tekst ukrayinskoyu govorit Bratam mi ruki prostyagnuli shob yihni spini rozignulis i skinuli v pitmu vikiv prezrenne carstvo kanchukiv Lyudinu yaka bila batogom po spinah selyan pokazano zodyagnutoyu v polsku vijskovu formu sho mozhe buti vitlumacheno yak karikatura na Pilsudskogo Teritoriyi shidnoyi Galichini j centralnoyi ta zahidnoyi Volini shidna Volin zagarbana bilshovikami buli aneksovani Polsheyu pislya ukrayinsko polskoyi vijni 1918 1919 rokiv ta polsko radyanskoyi vijni 1920 roku 18 bereznya 1921 roku v Rizi predstavnikami RRFSR i USRR z odnogo boku ta Polshi z drugogo pidpisano Rizkij mir yakij ostatochno zakripiv vklyuchennya shidnoyi Galichini do skladu Polskoyi Respubliki Pro te yakim chinom reprezentuvali na cih peregovorah interesi Ukrayini chleni radyanskoyi delegaciyi svidchit toj fakt sho zmist traktatu ukrayinskoyu movoyu musiv skladati predstavnik polskoyi delegaciyi Leon Vasilevskij a uchastyu predstavnikiv UNR u peregovorah uzagali znehtuvali Za dogovorom polsko radyanskij kordon prolyagav uzdovzh liniyi drugogo podilu Polshi 1793 roku z korekciyeyu na korist Polshi u viglyadi chastini Volini j Polissya ta mista Pinsk sho bulo shidnishe liniyi Kerzona rekomendovanoyi Antantoyu yak shidnij kordon Polshi v 1918 roci U berezni 1923 roku Parizka Konferenciya soyuznih posliv Antanti zatverdila shidni kordoni Polshi v takomu viglyadi Dokladnishe Rishennya Radi posliv derzhav Antanti shodo shidnih kordoniv Polshi Rizkij mirnij dogovir formalno diyav z momentu obminu ratifikacijnimi dokumentami v Minsku 30 kvitnya 1921 roku i do 17 veresnya 1939 roku koli jogo odnostoronno denonsuvav radyanskij uryad u zv yazku z okupaciyeyu Zahidnoyi Ukrayini i Zahidnoyi Bilorusi Chervonoyu armiyeyu Za chas diyi Rizkogo dogovoru polska vlada provodila na cih terenah politiku pacifikaciyi polonizaciyi ta osadnictva a dlya nezgodnih v 1934 roci stvoreno konctabir Bereza Kartuzka na sho OUN najbilsh radikalno nalashtovana togochasna organizaciya ukrayinciv vidpovidala svoyimi antipolskimi akciyami zokrema pidpalami sadib polskih kolonistiv ta vbivstvami ministra vnutrishnih sprav Polshi Bronislava Perackogo ta Tadeusha Goluvka Karu smertyu otrimav takozh chinovnik radyanskogo konsulstva a za sumisnictvom oficer NKVS Oleksij Majlov ubitij u pomstu za golodomor ukrayinciv 1932 1933 rokiv v pidradyanskij Ukrayini Tak zvane Bessarabske pitannya viniklo v 1918 roci koli Rumuniya v umovah rozpadu Rosijskoyi ta Avstro Ugorskoyi imperij aneksuvala vidpovidno teritoriyu Bessarabiyi ta Bukovini Aneksiya teritoriyi PolshiNeobhidnist peretinu radyansko polskogo kordonu j zajnyattya tereniv Zahidnoyi Ukrayini ta Zahidnoyi Bilorusi kerivnictvo Radyanskogo Soyuzu ta komanduvannya Robitnicho Selyanskoyi Chervonoyi Armiyi RSChA poyasnyuvalo naselennyu SRSR ta chervonoarmijcyam zavdannyam spriyannya povstalim robitnikam i selyanam Bilorusi Ukrayini i Polshi v povalenni gnitu yihnih vikovichnih vorogiv pomishikiv i kapitalistiv ta metoyu ne pripustiti zahoplennya teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini i Zahidnoyi Bilorusi Nimechchinoyu Yak stverdzhuvalosya v odnomu z pershih nakaziv Vijskovoyi Radi Biloruskogo frontu U zahidnij Ukrayini ta Bilorusi rozgortayetsya revolyucijnij ruh Pochalisya vistupi i povstannya biloruskogo j ukrayinskogo selyanstva v Polshi Robitnichij klas i selyanstvo Polshi ob yednuye svoyi sili Oskilki teza pro vistupi i povstannya na praktici ne pidtverdzhuvalasya to postupovo spriyannya peretvorilosya na vizvolennya Vijskova operaciya Dokladnishe Radyanske vtorgnennya do Polshi 23 24 serpnya 1939 roku pidpisano Ugodu pro nenapad mizh Nimechchinoyu ta Radyanskim Soyuzom 31 serpnya narkom oboroni SRSR Marshal Radyanskogo Soyuzu Kliment Voroshilov na vechirnomu zasidanni IV pozachergovoyi sesiyi Verhovnoyi Radi SRSR koli za vislovom Viktora Suvorova do pershogo postrilu Drugoyi svitovoyi vijni zalishilos she 13 godin 40 hvilin vistupiv z dopoviddyu pro neobhidnist prijnyattya v Radyanskomu Soyuzi Zakonu pro zagalnij vijskovij obov yazok u yakomu zobov yazuvalisya do prizovu vsi choloviki i znizhuvavsya prizovnij vik do 19 a dlya deyakih kategorij gromadyan navit do 18 rokiv Nastupnogo dnya na rankovomu zasidanni deputati odnogolosno prijnyali zakon yakij tut zhe vstupiv v diyu Do prijnyattya cogo zakonu majzhe dva desyatilittya prizovnij vik stanoviv 21 rik a v Zbrojni sili SRSR ishli sluzhiti lishe blizko tretini tih hto pidhodiv za vikom 3 veresnya togo zh samogo roku politbyuro CK VKP b uhvalilo prodovzhuvati na misyac strok sluzhbi chervonoarmijciv i molodshih komandiriv yaki pidlyagali demobilizaciyi takim chinom v RSChA zatrimano ponad 310 tis osib 7 veresnya 1939 roku u viglyadi Velikih navchalnih zboriv rozpochavsya prizov 2 6 mln vijskovosluzhbovciv zapasu semi vijskovih okrugiv u tomu chisli dvoh roztashovanih na teritoriyi URSR Kiyivskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu KOVO ta Harkivskogo vijskovogo okrugu HVO Unaslidok provedennya zahodiv prihovanoyi vijskovoyi mobilizaciyi stanom na 17 veresnya sformovano 98 strileckih ta 14 kavalerijskih divizij 27 tankovih brigad i 24 artilerijski polki Rezervu Golovnogo komanduvannya RGK Z ciyeyi zagalnoyi kilkosti 41 strilecka ta 13 kavalerijskih divizij 17 tankovih brigad j 9 artpolkiv RGK nadali uvijshli do skladu Biloruskogo i Ukrayinskogo frontiv komanduvannya yakimi utvoreno j rozgornuto 11 veresnya 1939 roci na osnovi Biloruskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu BOVO i KOVO Koloni radyanskoyi pihoti peretinayut kordon z Polsheyu 17 09 1939 roku 17 veresnya 1939 roku o p yatij godini ranku dva ugrupovannya radyanskih vijsk sim armij odna kinno mehanizovana grupa 617 588 osib 4 954 garmat i minometiv 4 733 tankiv 3 298 litakiv peretnuli polskij derzhavnij kordon utvorivshi potomu Ukrayinskij i Biloruskij fronti Chervona armiya na pidstavi sekretnogo punktu paktu Molotova Ribbentropa mizh Radyanskim Soyuzom ta nacistskoyu Nimechchinoyu vtorglasya na teritoriyu Polshi Do bojovih dij zaluchili takozh i Dniprovsku vijskovu flotiliyu Dlya porivnyannya vsi pidrozdili vermahtu a ne lishe zadiyani v polskij kampaniyi stanom na 1 veresnya 1939 roku mali u svoyemu rozporyadzhenni 3195 tankiv ta 3646 povnistyu gotovih bojovih litakiv SRSR piznishe zaperechuvav isnuvannya cogo sekretnogo protokolu stverdzhuyuchi sho vin nikoli ne buv u soyuzi z nacistskoyu Nimechchinoyu i diyav samostijno z metoyu zahistiti ukrayinsku i bilorusku menshini pid chas rozpadu polskoyi derzhavi Na pochatku zhovtnya 1939 roku u skladi dvoh frontiv uzhe narahovuvalosya 2 421 300 osib yaki buli ob yednani v 60 strileckih ta 13 kavalerijskih divizij 18 tankovih brigad sho mali na ozbroyenni 5 467 serednih i vazhkih garmat 6 096 tankiv i 3 727 litakiv Yim protistoyali lishe prikordonni chastini Korpusu ohoroni prikordonnya KOP Polshi a takozh kilka potuzhnih ukriplenih rajoniv na Volini Galichini ta Polissi prichomu vsogo stanom na 17 veresnya na shidnih zemlyah pidrozdili polskih zbrojnih sil narahovuvali 370 000 osib chastini na 80 skladalisya z pogano ozbroyenih ta nenavchenih rezervistiv Na ozbroyenni mali 540 garmat i 70 tankiv Radyanski vijska Ukrayinskogo frontu yaki perevazhno skladalis z etnichnih ukrayinciv pid zagalnim komanduvannyam komandarma 1 go rangu S K Timoshenka ruhalisya nazustrich vermahtu troma armijskimi grupami Dokladnishe Operativni grupi Chervonoyi armiyi Druga svitova vijna Vijskovosluzhbovci Chervonoyi armiyi ta vermahtu v Lyublini 3 zhovtnya 1939 roku Pivnichna abo Shepetivska grupa 5 ta armiya pid komanduvannyam komdiva I G Sovyetnikova vklyuchala 15 j ta 8 j strilecki korpusi prosuvalasya frontom shirinoyu u 230 kilometriv Svoyim livim flangom 18 veresnya zajnyala Rivne j ruhalasya u napryami Volodimir Volinskogo pravim vela nastup na Kovel poblizu yakogo pereformatovuvalisya v volinskih lisah rozbiti nimcyami vidstupayuchi chastini Vijska Polskogo Podolavshi 20 22 veresnya opir polyakiv u rajoni Sarn Kovelya ta Borovichiv pidrozdili grupi prodovzhili nastup zlamali polsku oboronu na richci Zahidnij Bug poblizu Holma misto zajnyate 25 veresnya j 30 veresnya vijshli v etnichni polski regioni Zgodom zahopleni Chervonoyu armiyeyu zemli Lyublinskogo ta Varshavskogo voyevodstv Radyanskij Soyuz peredav Tretomu Rejhu Radyanska kavaleriya na vulicyah Lvova pislya kapitulyaciyi mista Parad na Getmanskih Valah bilya Grand Gotelyu Shidna abo Volochiska grupa 6 ta armiya pid komanduvannyam komkora P I Golikova nastupala frontom 90 kilometriv skladalasya z 17 go strileckogo i 2 go kavalerijskogo korpusiv dvi strilecki i tri kavalerijski diviziyi tri tankovi brigadi Vona vnochi 17 18 veresnya zajnyala Ternopil 18 19 veresnya vzyala Yezernu Sokal Brodi Bibrku Rogatin a 19 veresnya pidijshla do Lvova de zustrilas z pidrozdilami vermahtu sho vzhe blizko tizhnya blokuvali v misti 15 ti tisyachnu polsku zalogu na choli z generalom Vladislavom Langnerom yaka oboronyala Lviv Pislya peregovoriv nimci vidstupili a garnizon mista 22 veresnya pogodivsya kapitulyuvati RSChA na pochesnih umovah yakih prote komanduvannya ostannoyi ne vikonalo zokrema ponad 1 500 polskih oficeriv yaki zdalisya u Lvovi ne vidpustili a vivezli do taboru v Starobilsku j zgodom rozstrilyali v Harkivskomu NKVS Z 25 veresnya 6 ta armiya prodovzhila ruh na zahid dosyagnuvshi 28 veresnya richki Syan na vidtinku mizh Bilgorayem ta Peremishlem Druzhnya zustrich vijskovosluzhbovciv vermahtu ta Chervonoyi armiyi na trasi Strij Drogobich Veresen 1939 roku Na dorogovkazi napisi polskoyu movoyu Strij 23 km ta Drogobich 6 km Zovnishni videofajli Prihid pershih sovitiv 1939 rik Pivdenna abo Kam yanec Podilska grupa 12 ta armiya pid kerivnictvom komandarma 2 go rangu I F Tyulenyeva sho vklyuchala 4 j ta 5 j kavalerijski 25 j tankovij i 31 j strileckij korpusi 23 yu ta 26 tu tankovi brigadi ruhalasya frontom 110 kilometriv z serednoyu shvidkistyu 60 90 kilometriv na dobu Ce bula najbilsh potuzhna ta mobilna armijska grupa Shvidkist yiyi ruhu zumovlyuvalas z odnogo boku nayavnistyu v nij velikoyi kilkosti potuzhnih tankovih ta kavalerijskih pidrozdiliv z inshogo postavlenimi pered chastinami zavdannyami v zv yazku z tim sho znachna chastina teritoriyi v mezhah diyi grupi zokrema Borislavske naftovidobuvne rodovishe ta Drogobicki naftopererobni zavodi na moment peretinu RSChA radyansko polskogo kordonu vzhe bula zajnyata vermahtom Na pershomu etapi z 17 po 20 veresnya pidrozdili 12 yi armiyi zdobuli Kolomiyu 18 veresnya veli boyi za Galich j ovolodili Stanislavom 19 veresnya pislya chogo bilya richki Strij zustrilisya z nimeckimi chastinami Na drugomu etapi pidrozdili grupi prijmali vid nimciv zahopleni nimi naseleni punkti yaki za domovlenostyami vhodili v radyansku sferu interesiv dlya prikladu 22 veresnya peredano Strij 24 veresnya Drogobich ta ruhalisya do Syanu perekrivayuchi dostup vidstupayuchim polskim vijskam do polsko rumunskogo ta polsko ugorskogo kordonu veduchi bojovi diyi neridko u vzayemodiyi z chastinami vermahtu z timi zagonami polyakiv yaki vse zh namagalis uniknuti nimeckogo chi radyanskogo polonu j probitis za kordon Zokrema 27 28 veresnya 1939 roku v rajoni Zhuravinec vijska RSChA spilno z nimcyami rozbili 4 h tisyachnu kinnu grupu 5 6 kavalerijskih polkiv polskih vijsk pid komanduvannyam generaliv Vladislava Andersa ta Konstantina Plisovskogo yaka namagalasya perejti v Ugorshinu Polski vijskovopoloneni pid konvoyem bijciv Chervonoyi Armiyi Vtrati polyakiv u hodi neogoloshenoyi radyansko polskoyi vijni narahovuvali blizko 3 500 osib ubitimi i 20 000 osib poranenimi ponad 452 000 polskih voyakiv opinilisya v radyanskomu poloni Perevazhna bilshist iz nih bula vidpushena peremozhcyami po domivkah prote v taborah NKVS zalishilosya priblizno 125 400 osib Vtrati radyanskoyi storoni u polskij kampaniyi sklali do 3 000 osib u tomu chisli 795 zagiblih ta blizko 2 200 poranenih ta zniklih bezvisti pri comu majzhe 20 vid yih zagalnoyi kilkosti sklali tak zvani nebojovi vtrati V rezultati vijskovoyi operaciyi rozpochatoyi Chervonoyu armiyeyu 17 veresnya 1939 roku kordoni SRSR peresunulisya v zahidnomu napryamku na vidstan vid 250 do 350 kilometriv RSChA zajnyala teritoriyu 195 tisyach km na yakij prozhivalo majzhe 13 miljoniv osib Okupaciya Zahidnoyi Ukrayini a same zahoplennya regioniv Galichini i Volini z ovolodinnyam najbilshim mistom Lvovom 22 veresnya togo zh roku j pridushennya neznachnogo sprotivu polskogo vijska vidbulasya protyagom 12 dniv Status teritoriyi Polshi zajnyatoyi Chervonoyu armiyeyu yak okupovanoyi oformleno 28 veresnya 1939 roku nimecko radyanskim dogovorom pro druzhbu i kordoni Radyanskij agitacijnij plakat adresovanij meshkancyam Zahidnoyi Ukrayini zaklikav priyednatisya do URSR vilnoyi ta kvituchoyi radyanskoyi respubliki Oficijni chinniki SRSR ta suchasni apologeti radyanshini vipravdovuyut vtorgnennya SRSR v shidnu chastinu Polshi 17 veresnya 1939 roku tim faktom sho nache Polsha yak derzhava pislya agresiyi Tretogo Rejhu stanom na 17 veresnya 1939 roku perestala isnuvati Odnak na teritoriyi shidnoyi chastini Polshi yaku okupuvav SRSR funkcionuvali polski organi vladi i armiya Krim togo isnuye ryad dokumentiv yaki svidchat sho SRSR vzhe planuvav agresiyu proti Polshi ta viv peregovori z predstavnikami Tretogo Rejhu shodo vtorgnennya SRSR v Polshu she trohi ranishe do dati 17 veresnya 1939 roku Vidnosini z miscevim naselennyam Ukrayinske ta yevrejske naselennya Zahidnoyi Ukrayini na vidminu vid polyakiv v cilomu rado vitalo prihid Chervonoyi armiyi Neridkimi buli napadi ukrayinciv na polsku policiyu z metoyu yiyi rozzbroyennya dopomoga radyanskim vijskam u viyavlenni i zatrimanni polskih voyakiv tosho Vtim ejforiya skorishe bula viklikana vizvolennyam z pid vladi nepopulyarnogo polskogo rezhimu a ne proradyanskimi chi prokomunistichnimi upodobannyami i nastroyami Nacionalni menshini plekali nadiyi na radikalni pozitivni zmini svogo nacionalnogo i socialnogo statusu pokrashannya materialnih umov zhittya Ne vsi ukrayinci prote doviryali komunistichnij vladi Miscevi politichni intelektualni ta tvorchi eliti vidnosilisya do prihodu sovyetiv nastorozheno Yak zgaduvav u povoyenni roki Stanislav Lyudkevich Nas vizvolili i nema na to radi Sami chervonoarmijci neridko ne pidtrimuvali cyu timchasovu ejforiyu Voni nas vitayut ciluyut a os pochnut otrimuvati po 200 gramiv na trudoden yak mi u kolgospah todi diznayutsya sho take radyanska vlada Vidrazu pislya peretinu radyansko polskogo kordonu vijskovi politichni organami rozgornuli aktivnu propagandistsku kampaniyu U pershi zh dni nimi rozpovsyudzheno 10 miljoniv listivok z promovistimi nazvami napriklad Borotba ukrayinskogo narodu proti polskoyi shlyahti Radyanska Batkivshina ukrayinskogo narodu kvitucha Radyanska Ukrayina Znatni lyudi Radyanskoyi Ukrayini organizovano vistupi predstavnikiv ukrayinskoyi tvorchoyi inteligenciyi z Velikoyi Shidnoyi Ukrayini pereglyadi desyatkiv radyanskih kinofilmiv sered nih kinofilmu Shors 250 kopij yakogo naperedodni vijni produblovanogo na kiyivskij kinostudiyi ukrayinskoyu movoyu malo v svoyemu rozporyadzhenni politupravlinnya Ukrayinskogo frontu Vagomu rol v radyanskij agitaciyi vidigravala osoba komanduvacha Ukrayinskim frontom z harakternim dlya ukrayinciv prizvishem z zakinchennyam na ko hocha za posluzhnim spiskom vin vvazhavsya rosiyaninom Dosit znachnoyu bula j propaganda sered yevrejskoyi gromadi Zahidnoyi Ukrayini Dokladnishe Zhidobilshovizm Yak prikladi mozhna navesti uchast radyanskih pismennikiv yevrejskoyi nacionalnosti Shklovskogo ta Edelya u vitanni na mitingu 20 veresnya v Ternopoli z nagodi vizvolennya vistup rozpovid na yidish pro vijskovu mogutnist SRSR starshogo lejtenanta Fishenzona na zborah yevrejskoyi molodi u Dobromili Ryadovi chervonoarmijci yevreyi neridko zvertalis do odnovirciv na mameloshn ridnoyu movoyu Zovnishni videofajli Ternopil Spogadi pro osin 1939 roku Agitaciya zh polskoyu movoyu bula yavno nedostatnoyu Ce zokrema chastkovo poyasnyuvalosya neznachnoyu kilkistyu sered armijskih politpracivnikiv nosiyiv movi v zv yazku z provedenimi v armiyi etnichnimi chistkami sprichinenimi Direktivoyu narkoma oboroni SRSR Voroshilova vid 21 chervnya 1938 roku vnaslidok yakih z RSChA zvilneno 863 politpracivnikiv predstavnikiv potencijno vorozhih nacionalnostej polyakiv nimciv latishiv litovciv estonciv ta in V toj zhe chas sered polskogo naselennya she z chasiv radyansko polskoyi vijni 1920 roku isnuvalo negativne stavlennya do bilshovickoyi derzhavi Dokladnishe Zhidokomuna Znachnu rol u formuvanni stavlennya miscevogo naselennya do prihodu radyanskoyi vladi vidigravala ne tilki slovesna agitaciya ale j povedinka bijciv i komandiriv RSChA ta navit yihnij zovnishnij viglyad Yak zgaduvav svidok tih podij Voni led sunuli nogami Hoch ne bulo zhodnih boyiv mali odnostroyi yak polinyali lahi krisi ne na remnyah a na portyanih paskah Rozbigayutsya po hatah prosyat hliba Negativnogo imidzhu vizvolitelyam stvoryuvalo takozh zanyattya tak zvanim baraholstvom tobto voni vidrazu pislya zdobuttya chergovogo naselenogo punktu negajno skupalisya velikimi partiyami rizni rechi velosipedi zhinoche vzuttya panchohi kostyumi z utvorennyam cherg u magazinah ta komorah sho viklikalo zdivuvannya Nevzhe v Rosiyi cogo nemaye a takozh nepoodinoki vipadki pograbuvannya bizhenciv polonenih ta miscevih zhiteliv Prichomu provedennya aktiv ekspropriaciyi zdijsnyuvalosya ne tilki shodo klasovo vorozhih elementiv pomishikiv svyashenikiv chi oficeriv a j stosovno predstavnikiv trudovoyi inteligenciyi Dlya prikladu radyanski dokumenti tih chasiv zafiksuvali taki vipadki koli chervonoarmiyec konfiskuvav velosiped u vchitelki sela Dobrovlyani a inshi dvoye godinniki portsigari ta zapalnichki u dvoh vchiteliv na stanciyi Sambir na sho pochuli vid nih dorikannya Mi na vas chekali a vi grabuyete V plani disciplini ohajnosti ta kulturi povodzhennya Chervona armiya suttyevo progravala ne tilki Vijsku polskomu a j vermahtu z pidrozdilami yakogo chastina meshkanciv Zahidnoyi Ukrayini vzhe peretinalasya vid pochatku agresiyi Tretogo Rejhu proti Rechi Pospolitoyi Vidbuvavsya j zvorotnij vpliv spoglyadannya pobutu na terenah okupovanoyi Polshi na svitoglyad chervonoarmijciv v tomu chisli j ukrayinskoyi nacionalnosti yaki neridko vpershe piznavali sposib zhittya za mezhami zaliznoyi zavisi U Polshi vse zh taki narodu zhivetsya krashe tut use deshevo i produkti i tovari Yak zhe ce rozumiti sho mi zhivemo zamozhno a nashi lyudi tovchutsya za hlibom ta manufakturoyu v chergah i vzagali manufakturi ne mozhna distati Govorimo sho tut pogano zhivut a tut zhe ciyeyi manufakturi hoch zavalis U Radyanskomu Soyuzi pogano zhiti za groshi nichogo ne dobudesh Darma tilki selyani radiyut potim plakatimut Zgodom shob minimizuvati vpliv zalishkiv kapitalistichnoyi psihologiyi i obmezhiti spilkuvannya miscevih meshkanciv z bijcyami ta komandirami RSChA komanduvannya stvorilo dlya nih zakriti vijskovi garnizoni zaboronilo koristuvatis civilnoyu torgovelnoyu merezheyu a dlya zadovolennya potreb u prodovolchih i promtovarah stvorilo merezhu voyentorgiv Organizaciya vhodzhennya do SRSR Dokladnishe Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini Vidrazu pislya vstupu na teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini Chervona armiya ta NKVS organizuvali stvorennya timchasovih administracij u mistah i selyanskih komitetiv v selah 1 zhovtnya 1939 roku politbyuro CK VKP b prijnyalo postanovu pro provedennya 26 zhovtnya 1939 roku Narodnih Zboriv yakim nalezhalo legitimizuvati novij teritorialno pravovij status i suspilno politichnij ustrij Zahidnoyi Ukrayini a same pitannya vhodzhennya do skladu SRSR nacionalizaciyu zemel i zasobiv virobnictva utvorennya radyanskih organiv vladi tosho Formalno vibori do zboriv mali provoditisya na osnovi zagalnogo rivnogo j pryamogo viborchogo prava shlyahom tayemnogo golosuvannya Pravo golosu otrimuvali usi meshkanci Zahidnoyi Ukrayini starshi 18 rokiv nezalezhno vid nacionalnosti virospovidannya osviti socialnogo i majnovogo stanu tosho Za vstanovlenoyu normoyu odin deputat mav obiratisya vid 5 tisyach osib Pravo visuvati deputativ do Narodnih Zboriv nadavalosya timchasovim upravlinnyam selyanskim komitetam robitnichij gvardiyi zboram robitnikiv pidpriyemstv Dovireni osobi nadali mali uzgoditi na okruzhnih naradah yedinu kandidaturu v okremomu okruzi pislya chogo viborci mali vibirati odnogo delegata z odnogo kandidata Pri comu ves proces visuvannya ta uzgodzhennya kandidativ vkladavsya v zhorstki chasovi ramki na ce vidvodilos lishe chotiri dni z 14 i po 17 zhovtnya vklyuchno Faktichno vibori prohodili pid kontrolem NKVS i mali bezalternativnij harakter Slid zaznachiti sho naperedodni viborchoyi kampaniyi sprobi rozgornuti agitaciyu za svoyih kandidativ namagalisya robiti j alternativni bilshovikam politichni sili krayu ale bezuspishno Organi NKVS pri comu keruvalis direktivoyu NKVS SRSR Narodnim komisariatam vnutrishnih sprav URSR i BRSR Pro organizaciyu roboti u zvilnenih rajonah zahidnih oblastej Ukrayini i Bilorusi vid 15 veresnya 1939 roku vzyati aktivnu uchast v pidgotovci i provedenni timchasovih upravlin narodnih zboriv ukrayinskogo biloruskogo j polskogo Dlya zabezpechennya posilenogo provedennya narodnih zboriv nalagoditi neobhidnu agenturno operativnu robotu po viyavlennyu j represiyam stosovno kontrrevolyucijnih organizacij grup ta osib kotri roblyat sprobi protidiyi j zrivu organizaciyi novoyi vladi Originalnij tekst ros prinyat aktivnoe uchastie v podgotovke i provedenii vremennyh upravlenij narodnyh sobranij ukrainskogo belorusskogo i polskogo Dlya obespecheniya usilennogo provedeniya narodnyh sobranij naladit neobhodimuyu agenturno operativnuyu rabotu po vyyavleniyu i repressirovaniyu k r organizacij grupp i lic protivodejstvuyushih i sryvayushih organizaciyu novoj vlasti Direktiva NKVS SRSR 720 vid 15 09 1939 r Zi spogadiv aktora teatru imeni Mariyi Zankoveckoyi narodnogo artista Ukrayini Oleksandra Bonifatijovicha Grinka yakij u 21 richnomu vici stav najmolodshim deputatom Narodnih Zboriv predstavlyayuchi u Lvovi ridne volinske selo Gribove teper selo Gribova Ternopilskoyi oblasti Ya mozhu skazati lishe pro svij viborchij okrug Moyim supernikom buv likar chi feldsher Bozhko iz susidnih Lanivciv vin buv moskvofilom loyalnim do polskoyi vladi Hotiv visluzhitisya i pered novoyu vladoyu Za Bozhka agituvav i politruk Mi obidva vistupali pered viborcyami Den viboriv priznachili na 22 zhovtnya Ale naperedodni stalo vidomo sho u viborchih byuletenyah yaki drukuvalisya u Krem yanci mogo prizvisha ne bulo Ta napoleglivist i principovist viyavila moya dovirena osoba Pavlo Shevchuk vin nevtomno roz yasnyuvav viborcyam sho voni mayut pravo zakreslyuvati prizvishe Bozhko i vpisuvati Grinko U kincevomu rahunku za Bozhka progolosuvali lishe kilka selyan Za mene bulo podano 2500 golosiv proti 40 Grinko O B na zapitannya chi buli vibori do Narodnih Zboriv bezalternativnimi Interv yu Visokogo Zamku Zovnishni videofajli Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini 26 28 zhovtnya 1939 r Kirilo Studinskij zahidnoukrayinskij gromadskij i politichnij diyach golova tak zvanih Narodnih zboriv Zahidnoyi Ukrayini Vibori provodilisya 22 zhovtnya 1939 roku Zgidno z oficijnoyu informaciyeyu organiv vladi v nih vzyali uchast 93 viborciv 91 z yakih pidtrimali zaproponovanih kandidativ Gruntuyuchis na cih rezultatah buli sformovani Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini sho skladalisya z 1484 deputativ tilki 5 2 z nih mali vishu osvitu a 72 6 lishe pochatkovu na choli z vidatnim vchenim i odnim z kerivnikiv Hristiyansko suspilnoyi partiyi Kirilom Studinskim u chervni 1941 roku pid chas evakuaciyi radyanskih vijsk zi Lvova primusovo vivezenij i pomer za nez yasovanih obstavin 26 28 zhovtnya deputati zustrilisya u Lvovi v Opernomu teatri de zvernulisya do Mikiti Hrushova kotrij razom z Timoshenkom sidiv u tak zvanij cisarskij lozhi teatru ta inshih kerivnikiv Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki Narodni Zbori odnogolosno progolosuvali podyakuvati Stalinu za vizvolennya i napravili delegaciyu na choli z Studinskim do Moskvi bo same tam v Kremli a azh niyak ne v Kiyevi faktichno virishuvalas podalsha dolya Zahidnoyi Ukrayini shob poprositi oficijnogo vklyuchennya teritorij do skladu Ukrayinskoyi RSR Verhovna Rada SRSR progolosuvala za ce rishennya 1 listopada 1939 roku koli V Pozachergovoyu sesiyeyu Verhovnoyi Radi SRSR prijnyato Zakon SRSR Pro vklyuchennya Zahidnoyi Ukrayini do skladu Soyuzu RSR iz vozz yednannyam yiyi z Ukrayinskoyu RSR Cej derzhavnij akt viklikav neodnoznachnu reakciyu navit sered chervonoarmijciv Os yak pid chas politzanyattya na rozpovid armijskogo agitatora pro plach vid shastya odnogo selyanina z Zahidnoyi Ukrayini pislya prijnyattya cogo zakonu vidreaguvav boyec 170 go strileckogo polku 58 yi diviziyi Ukrayinskogo frontu Rasevich Ce voni plachut odnim okom prote koli yih radyanska vlada pritisne plakatimut oboma Lishe cherez pivmisyacya 15 listopada v Kiyevi bulo uhvaleno svij zakon yakij slidom za Moskvoyu pidtverdiv ce vklyuchennya tretya Pozachergova sesiya Verhovnoyi Radi URSR postanovila Prijnyati Zahidnu Ukrayinu do skladu Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki i vozz yednati tim samim velikij ukrayinskij narod v yedinij ukrayinskij derzhavi Aneksiya Pivnichnoyi Bukovini i BessarabiyiRadyanskij Soyuz svoyi pretenziyi na Bessarabiyu a zgodom i Pivnichnu Bukovinu obgruntovuvav nalezhnistyu yih do ukrayinskih etnichnih teritorij ta nayavnistyu v nih znachnoyi chastki etnichnih ukrayinciv Diplomatichni diyi Ostannya storinka sekretnogo dodatkovogo protokolu Molotova Ribbentropa rosijskoyu movoyu pro podalshu dolyu Bessarabiyi 26 chervnya 1940 roku radyanskij narodnij komisar zakordonnih sprav V yacheslav Molotov vruchiv poslanniku Rumuniyi v Moskvi George Davidesku notu radyanskogo uryadu v yakij Radyanskij Soyuz v ultimativnij formi vimagav Povernuti Bessarabiyu Radyanskomu Soyuzu Peredati Radyanskomu Soyuzu pivnichnu chastinu Bukovini v mezhah viznachenih na karti sho dodayetsya Radyanskij uryad zazhadav pivnichnu chastinu Bukovini yak neznachne vidshkoduvannya za velikij zbitok nanesenij Radyanskomu Soyuzu i naselennyu Bessarabiyi 22 richnim rumunskim panuvannyam v Bessarabiyi i takozh tomu sho yiyi dolya pov yazana golovnim chinom z Radyanskoyu Ukrayinoyu spilnotoyu svoyeyi istorichnoyi doli i spilnistyu movi i nacionalnogo skladu Pivnichna Bukovina mala deyaki istorichni zv yazki z Galichinoyu yaka bula priyednana do Radyanskogo Soyuzu v 1939 roci obidvi teritoriyi vhodili do skladu Avstro Ugorshini pochinayuchi z drugoyi polovini 18 stolittya i azh do 1918 roku Krim togo na vidminu vid Bessarabiyi u Pivnichnij Bukovini ukrayinske naselennya stanovilo bilshist Na vidpovid rumunskomu uryadu dali dobu Na sprobu rumunskogo poslancya zaperechiti navedenu v noti argumentaciyu posilannyami na istoriyu Bessarabiyi i podij 1918 roku Molotov zaznachiv sho voni ne vidpovidayut ani istorichnomu rozvitku ani realnij situaciyi Tak samo ne vdalasya sproba prodovzhiti termin vidpovidi z Buharesta oskilki Molotov kategorichno napolyagav na tomu sho radyanskij uryad vzhe chekav dvadcyat dva roki i tomu spodivayetsya sho vidpovid bude nadano bez zvolikan i yaksho vona bude pozitivnoyu to pitannya bude virisheno mirnim shlyahom Rumuniya shob uniknuti povnomasshtabnogo vijskovogo konfliktu shvidko pogodilasya piti z cih teritorij Vijskova operaciya Dokladnishe Priyednannya Bessarabiyi ta Pivnichnoyi Bukovini do SRSR Vijskovi ta organizacijni prigotuvannya do zajnyattya cih teritorij bulo provedeno zazdalegid She v zhovtni 1939 roku tobto vidrazu po zakinchenni polskoyi kampaniyi na bazi Kiyivskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu KOVO ta Harkivskogo vijskovogo okrugu HVO bulo stvoreno novij Odeskij vijskovij okrug OdVO U travni 1940 roku na posadu komanduvacha KOVO pribuv general Zhukov 9 chervnya 1940 roku Vijskovi Radi KOVO i OdVO otrimali direktivi Narodnogo komisara oboroni SRSR iz zavdannyam gotuvatisya do operacij z povernennya Bessarabiyi Yak i v polskij kampaniyi Chervona armiya otrimala nakaz pro zoseredzhennya na kordonah z Rumuniyeyu pid viglyadom navchalnih zboriv v promizhok chasu z 11 do 24 chervnya 1940 roku odnak terminu dotrimano ne bulo j rozgortannya vijsk zavershene lishe 27 chervnya 1940 roku Dlya keruvannya bojovimi diyami v Rumuniyi na bazi komanduvannya KOVO stvoreno Upravlinnya Pivdennogo frontu komanduvach general armiyi G K Zhukov U cilomu vijska frontu vklyuchali 32 strilecki 2 motostrilecki 6 kavalerijskih divizij 11 tankovih ta 3 201 shu 204 tu j 214 tu povitryano desantnih brigadi 16 korpusnih artilerijskih polkiv 16 artpolkiv Rezervu Golovnogo Komanduvannya RGK i 4 artdivizioni velikoyi potuzhnosti Zagalna chiselnist ugrupovannya dohodila do 460 tisyach osib suhoputni vijska mali na ozbroyenni 12 tisyach garmat i minometiv blizko 3 tisyach tankiv Vijskovo povitryani sili frontu na 24 chervnya 1940 roku narahovuvali 2160 litakiv Mozhlivi diyi rumunskogo flotu mav nejtralizuvati Chornomorskij flot SRSR yakij z 15 chervnya 1940 roku privedeno u stan bojovoyi gotovnosti Takozh stvoreno Operativne ob yednannya Chornomorskogo flotu na richci Dunaj Dunajsku vijskovu flotiliyu Radyanske vijskove komanduvannya rozrobilo dva mozhlivih varianti rozv yazannya bessarabskogo pitannya pershij peredbachav povnomasshtabne vedennya bojovih dij drugij vihodiv z mozhlivosti rozv yazannya konfliktu politichnimi zasobami 28 chervnya o 14 godini vijska RSChA lishe chastina vid zoseredzhenih pristupili do realizaciyi mirnogo variantu dij u Rumuniyi peretnuvshi radyansko rumunskij kordon voni togo zh dnya zajnyali Chernivci Hotin Belci Kishiniv i Akkerman A vzhe do 3 lipnya 1940 roku liniyu novogo derzhavnogo kordonu SRSR povnistyu zajnyali radyanski vijska Zagalom Chervona armiya vtratila pid chas mirnoyi rumunskoyi kampaniyi do 120 osib Ale yak znachnoyu miroyu i v polskij kampaniyi voni takozh ne buli sprichineni vedennyam vijskovih dij a najriznomanitnishimi NP Zokrema yak pisav u svoyemu povidomlenni nachalnik politupravlinnya 9 yi armiyi Tevchenkov Popri te sho nihto ne zavazhav a ni z sushi a ni z povitrya z robotoyu po utvorennyu pereprav okremi chastini armiyi ne uporalisya stavalisya rozrivi pontonnih mostiv topilisya chervonoarmijci i tehnika Tilki u pershij den pohodu pid chas perepravi cherez Dnister chastin 9 yi armiyi perevernuvsya choven vnaslidok chogo z 30 bijciv 16 zaginulo 29 go chervnya zatonuli dva tanki i amfibiya ciyeyi zh armiyi Mala vtrati i rumunska storona Vidnosini z miscevim naselennyam Dokladnishe Misceve naselennya bilshist etnichnogo skladu yakogo stanovili nacionalni menshini Rumuniyi v cilomu rado zustrichalo prihid Chervonoyi Armiyi vislovlyuvali podiv i zahoplennya vid viglyadu potuzhnoyi radyanskoyi vijskovoyi tehniki ta demokratichnogo povodzhennya radyanskih komandiriv z yakimi mozhna bulo vilno spilkuvatisya na vidminu vid pihatih rumunskih oficeriv Vidstupayuchi rumunski vijska namagalisya evakuyuvati z soboyu ne tilki obladnannya promislovih pidpriyemstv ale j hudobu zerno ta harchovi produkti pri comu za povidomlennyami radyanskih vijskovih dokumentiv neridko mali misce ekscesi a same vipadki rozstriliv rumunami ukrayinskih selyan gvaltuvannya zhinok vikradennya domashnoyi hudobi pograbuvannya tosho Vodnochas chervonoarmijci viyavlyali svoyu prihilnist do naselennya vozili bessarabiv i bukovinciv na broni tankiv davali postrilyati z osobistoyi zbroyi tosho sho pravda neshvalno sprijmalosya vijskovim komanduvannyam Yak i pid chas polskoyi kampaniyi radyanska propaganda sered miscevih meshkanciv shiroko vikoristovuvala osobu Semena Timoshenka na toj chas uzhe narodnogo komisara oboroni SRSR Ale v comu vipadku nagolos robivsya ne na prizvishi a na misci narodzhennya ta socialnomu pohodzhenni yak zokrema Mikita Hrushov ce zrobiv pered natovpom na odnomu z mitingiv u Chernivcyah yak sina bessarabskogo selyanina sho stav v Krayini Rad narkomom vzircem tih potencijnih mozhlivostej yaki vidkrivayutsya pered novimi gromadyanami SRSR Popri te sho prichinoyu rumunskogo pohodu radyanska propaganda nazivala zahist chiselnoyi ukrayinskoyi gromadi po zajnyatti tereniv politika zminilas Ishlosya vzhe ne pro priyednannya zemel i meshkanciv do URSR ta jogo naselennya a pro povernennya teritoriyi materi vitchizni SRSR odnochasno do chisla yedinokrovnih brativ razom z ukrayincyami ta rosiyanami zarahovano takozh moldovan ta inshi narodi Odnochasno velasya diskreditaciya rumuniv Z odnogo boku formuvavsya obraz zhorstokih boyar viziskuvachiv trudyashih z inshogo pogano zodyagnutih golodnih zhalyugidnih ryadovih yakih yih komanduvannya silomic gnalo voyuvati proti Chervonoyi armiyi Oskilki sam pohid RSChA kinohronika znyati ne vstigla to kinooperatori fiksuvali na plivku zahoplenih polonenih Oficijnimi movami vijskovih nakaziv buli rosijska ta rumunska a ne ukrayinska Gazeti v bilshosti naselenih punktiv zokrema v Kishinevi Akkermani Byelcyah Benderah Izmayili Kaguli Sorokah Hotini planuvalosya popervah vidavati rumunskoyu v moldovskomu Kishinevi she j rosijskoyu a ukrayinskoyu tilki v perevazhno zaselenih yevreyami Chernivcyah Takim chinom gotuvalosya pidgruntya dlya stvorennya v skladi SRSR she odniyeyi soyuznoyi respubliki Moldavskoyi Vhodzhennya do SRSR Zhodnogo plebiscitu z pitannya bazhannya gromadyan shodo mozhlivogo priyednannya kolishnoyi rumunskoyi teritoriyi ta yiyi naselennya do skladu SRSR ne provodilosya z nastupnih prichin kerivnictvo Radyanskogo Soyuzu vvazhalo yih nezakonno vidtorgnutimi rozgortannya masshtabiv vijskovogo konfliktu v Yevropi zokrema porazka j kapitulyaciya Franciyi dozvolyalo znehtuvati takoyu demonstraciyeyu prihilnosti principam demokratiyi svitovij spilnoti 2 serpnya 1940 roku rishennyam Verhovnoyi Radi SRSR ci teritoriyi vvijshli do skladu Radyanskogo Soyuzu na bilshij chastini zahoplenih zemel utvoreno Moldavsku Radyansku Socialistichnu Respubliku poperednika suchasnoyi Respubliki Moldova Pivnichna Bukovina Pivdenna Bessarabiya ta region Gerca vvijshli do skladu URSR Radyanska politika na aneksovanih teritoriyahRadyanska karikatura opublikovana polskoyu movoyu u Lvovi v 1940 roci yaka vismiyuvala vorogiv derzhavi polskih pidpriyemciv vijskovih oficeriv ta aristokrativ Chervona armiya za licheni dni rozbila j polonila polski vijskovi pidrozdili sho yij protistoyali i vzyala pid svij kontrol teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini negajno rozpochavshi radyanizaciyu cih teritorij yaku umovno mozhna podiliti na tri etapi formuvannya timchasovih organiv vladi pid bezposerednim kontrolem vijskovih chastin Chervonoyi armiyi 17 veresnya 1939 10 grudnya 1939 perehid funkcij timchasovih organiv vladi v ruki stvorenih organiv radyanskoyi vladi na miscyah 10 grudnya 1939 3 lyutogo 1940 rozbudova partijnih radyanskih pravoohoronnih i gospodarskih struktur upravlinnya lyutij 1940 cherven 1941 Ochevidno sho analogichnim chinom vidbuvalasya radyanizaciya i na zemlyah aneksovanih u Rumuniyi Uryad ta administraciya Zemli zahopleni SRSR u Polshi buli administrativno reorganizovani v shist oblastej za analogiyeyu z reshtoyu Radyanskogo Soyuzu Drogobicka Lvivska Rivnenska Stanislavska piznishe Ivano Frankivska oblast Ternopilska ta Volinska oblast Civilnu administraciyu v regionah aneksovanih vid Polshi organizovano v grudni 1939 roku j sformovano v osnovnomu z vihidciv zi Shidnoyi Ukrayini ta Rosiyi i lishe 20 derzhavnih sluzhbovciv pohodilo z miscevogo naselennya Yak pomilkovo vvazhali bagato ukrayinciv neproporcijno velika kilkist lyudej sho pracyuvali v togochasnij radyanskij administraciyi buli vihidcyami z yevrejskoyi gromadi Prichinoyu cogo vvazhalosya te sho bilshist poperednih predstavnikiv polskoyi administraciyi bulo deportovano a misceva ukrayinska inteligenciya yaka mogla b zajnyali yihnye misce yak pravilo vvazhalasya zanadto nacionalistichnoyu dlya takoyi roboti v Radah U dijsnosti bilshist pozicij bulo ukomplektovano etnichnimi ukrayincyami z Radyanskogo Soyuzu Tim ne mensh v ochah bagatoh ukrayinciv yevreyi stali asociyuvatisya z radyanskoyu vladoyu sho spriyalo zrostannyu antiyevrejskih nastroyiv Polsku movu bulo viklyucheno iz suspilnogo zhittya a ukrayinska stala movoyu uryaduvannya j sudochinstva Polski ustanovi pripinili svoye isnuvannya a yihnih chinovnikiv derzhavnih sluzhbovciv j policejski chini bulo deportovano v Sibir abo v Serednyu Aziyu Ti ukrayinski organizaciyi yaki ne kontrolyuvalisya Radami bulo obmezheno v diyalnosti abo vzagali likvidovano Sotni kreditnih spilok ta kooperativiv yaki isnuvali v mizhvoyennij period bulo zakrito Miscevi ukrayinski politichni partiyi bulo skasovano a vid 20 do 30 tisyach politichno aktivnih ukrayinciv vtekli na teritoriyi okupovani nimcyami Bilshist z tih hto ne zahotiv abo ne zumiv vtekti zgidno z direktivami NKVS buli zaareshtovani Napriklad doktor Dmitro Levickij kolishnij glava pomirkovanoyi ukrayinskoyi politichnoyi partiyi Ukrayinskogo Nacionalno demokratichnogo Ob yednannya UNDO yaka dominuvala v ukrayinskomu politichnomu zhitti mizh dvoma svitovimi vijnami i golova ukrayinskoyi delegaciyi v polskomu dovoyennomu parlamenti buv yak i bagato jogo koleg zaareshtovanij deportovanij do Moskvi i pomer na zaslanni v Buhari Uzbekistan Z likvidaciyeyu okremih osib organizacij i partij yaki legalno predstavlyali pomirkovani abo liberalni politichni tendenciyi zi znachnih organizacij u Zahidnij Ukrayini yak yedina opozicijna politichna partiya lishilasya lishe Organizaciya Ukrayinskih Nacionalistiv yaka diyala v pidpilli Karalno represivni organi Faktichna robota zi stvorennya karalno represivnih organiv dlya tereniv Zahidnoyi Ukrayini rozpochalasya praktichno vidrazu pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni Uzhe 8 veresnya 1939 roku vijshov nakaz 001064 Narodnogo komisara vnutrishnih sprav SRSR Lavrentiya Beriyi Pro operativni zahodi u zv yazku zi zdijsnyuvanimi navchalnimi zborami zgidno z yakim Narkom vnutrishnih sprav URSR Ivan Syerov mav u termin do 22 00 nastupnogo dnya zibrati v Kiyevi 50 operativnih pracivnikiv NKVS i 150 operativno politichnih pracivnikiv prikordonnih vijsk NKVS Taku zh za chiselnistyu grupu yaka gotuvalas dlya aneksiyi Zahidnoyi Bilorusi narkom vnutrishnih sprav BRSR Lavrentij Canava mav zibrati v Minsku Na posilennya kiyivskoyi grupi Leningradske oblasne upravlinnya NKVS napravlyalo po 30 osib operativnih pracivnikiv UNKVS ta operativno politichnih pracivnikiv prikordonnih vijsk a dlya kerivnictva nimi z Moskvi z Centralnogo aparatu NKVS pribuvalo v Kiyiv ta Minsk 10 ta 15 operativnikiv vidpovidno Z cih dvoh grup buli sformovani dev yat menshih p yat chiselnistyu po 50 70 osib v kozhnij u Kiyivskomu osoblivomu vijskovomu okruzi ta chotiri po 40 55 osib u Biloruskomu osoblivomu vijskovomu okruzi U rozporyadzhennya kozhnoyi z dev yati grup dlya vikonannya speczavdan peredavalosya po bataljonu chiselnistyu 300 osib zi skladu vijsk Kiyivskogo ta Biloruskogo prikordonnih okrugiv Krim togo zi spivrobitnikiv teritorialnih organiv NKVS sformuvali rezervnu grupu kilkistyu 300 osib yakoyu keruvav zastupnik Beriyi Sergij Kruglov Pro te sho grupi NKVS sformovani dlya uchasti ne v navchalnih zborah a u vijskovij operaciyi stalo zrozumilo 15 veresnya za dva dni do pochatku vtorgnennya koli na adresu zastupnika narkoma vnutrishnih sprav SRSR Vsevoloda Merkulova Syerova j Canavi nadijshla direktiva Beriyi Pro zavdannya operativnih grup NKVS pri vstupi radyanskih vijsk na teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini i Zahidnoyi Bilorusi V nij bulo viznacheno i metu yih stvorennya z prosuvannyam vijsk i zajnyattyam tih chi inshih mist budut stvoryuvatisya timchasovi upravlinnya timchasovi organi vladi do skladu yakih vvijdut kerivniki opergrupi NKVS Bulo postavleno cili opergrupi NKVS po miri prosuvannya vijskovih chastin povinni stvoryuvati na zajnyatij teritoriyi v usih znachnih naselenih punktah aparat NKVS za rahunok vidilennya zi skladu osnovnoyi grupi NKVS nevelikih grup razom z nevelikim zagonom chervonoarmijciv prikordonnikiv vidilena grupa pracivnikiv povinna stati yadrom majbutnih organiv NKVS Sformulovano v direktivi j konkretni zavdannya yaki povinni vikonuvati novostvoreni organi NKVS Sered inshih ce zokrema Zovnishni videofajli Dokumentalnij film Zolotij veresen Hronika Galichini 1939 41 angl ukr zahoplennya ustanov zv yazku zasobiv masovoyi informaciyi tipografij bankiv ta inshih finansovih ustanov ta kontrol nad nimi zahoplennya derzhavnih arhiviv v pershu chergu arhiviv zhandarmeriyi ta Drugogo viddilu polskogo Genshtabu rozvidki j kontrrozvidki aresht ta vzyattya v zaruchniki predstavnikiv dvoryanstva knyaziv kapitalistiv pomishikiv aresht predstavnikiv polskoyi administraciyi kerivnikiv miscevoyi policiyi zhandarmeriyi prikordonnoyi sluzhbi filij Drugogo viddilu polskogo Genshtabu voyevod ta yih pomichnikiv kerivnikiv kontrrevolyucijnih partij zdijsnennya zahodiv z viyavlennya ta areshtu agentiv zhandarmeriyi politichnoyi policiyi i Drugogo viddilu Genshtabu vikoristovuyuchi dlya cogo zahopleni arhivi stvorennya agenturno informacijnoyi merezhi z rozrahunkom ohopiti v pershu chergu derzhavnij aparat kontrrevolyucijne burzhuazne pomishicke otochennya i politichni partiyi osoblivu uvagu pridiliti stvorennyu merezhi informatoriv v redakciyah gazet kulturno osvitnih zakladah prodovolchih skladah shtabah robitnichih gvardiyah ta selyanskih komitetah zahoplennya tyurem stvorennya z nadijnih osib novoyi tyuremnoyi administraciyi na choli z spivrobitnikom NKVS zabezpechennya strogogo rezhimu utrimuvannya uv yaznenih zvilnennya osib areshtovanih za revolyucijnu ta antiuryadovu diyalnist vikoristannya faktu zvilnennya dlya verbuvannya agenturi ta provedennya politichnoyi roboti sered naselennya opergrupam NKVS zajnyati primishennya yaki vidpovidayut vimogam roboti NKVS a dlya utrimannya areshtovanih kotri perebuvayut pid slidstvom organizuvati vnutrishni tyurmi zabezpechivshi yih ohoronu ta obslugovuvannya odnochasno z provedennyam operacij rozgornuti rozglyad sprav areshtovanih kontrrevolyucijnogo organizacij z zavdannyam vikrittya pidpilnih kontrrevolyucijnih organizacij grup chi osib yaki stavlyat sobi za metu provedennya diversij teroru povstanskogo ruhu j kontrrevolyucijnogo sabotazhu a osib vikritih v organizaciyi politichnih ekscesiv chi vidkritih kontrrevolyucijnih vistupah areshtovuvati negajno provesti reyestraciyu j konfiskaciyu v civilnogo naselennya nariznoyi vognepalnoyi zbroyi vibuhovih rechovin ta radioperedavachiv organizuvati robotu z protipozhezhnoyi ohoroni priznachivshi nachalnikami pozhezhnih komand nadijnih osib Memorial zhertvam NKVS v Drogobichi Tyurma na Strijskij na podvir yi korpusu Drogobickogo peduniversitetu po vulici Strijskij 3 Pro te sho direktiva Beriyi vikonuvalas dosit retelno svidchat chimalo faktiv yaki napriklad daye istoriya Drogobicha tih rokiv 24 veresnya misto peredane vermahtom Chervonij armiyi Kerivnikom timchasovoyi civilnoyi administraciyi priznacheno sekretarya Mikolayivskogo obkomu KP b U z ideologiyi O G Zagorodnogo 22 zhovtnya vin obranij v prezidiyu Narodnih Zboriv Drogobicke upravlinnya NKVS zajnyalo dlya svoyih potreb primishennya miskogo sudu pri nomu bulo stvoreno tyurmu na 60 300 osib radyanski suddi buli zmusheni zadovolnitis budinkom Shrayeriv V rozporyadzhenni vladi malis takozh drogobicki Brigidki mistkistyu blizko 1200 v yazniv 2 zhovtnya zaareshtovano direktora polskoyi gimnaziyi Tadeusha Kanovskogo a vsogo do kincya 1939 roku karalni organi areshtuvali 99 polskih visokoposadovciv Zamist miskih chasopisiv vipusk yakih buv pripinenij 4 listopada pochala vihoditi Bilshovicka pravda Golovnij redaktor sekretar KP b U Dzerzhinskogo rajonu mista Harkova Ye V Gerasimenko 27 listopada nachalnikom upravlinnya NKVS po Drogobickij oblasti priznacheno zastupnika nachalnika Voroshilovgradskogo oblasnogo upravlinnya NKVS I I Zachepu 27 listopada utvorena Drogobicka oblast i togo zh dnya postanovoyu CK KP b U zatverdzheno drogobickij oblasnij komitet kompartiyi yakij zajnyav primishennya ratushi Do byuro obkomu ne vvijshov ne tilki zhoden predstavnik Drogobichchini a j vzagali Zahidnoyi Ukrayini Z nadislanih voseni 1939 roku do oblasti na kerivnu robotu 597 osib lishe dekilka volodili polskoyu movoyu a znachna chastina ne znala navit ukrayinskoyi U kvitni 1940 roku na obliku v miskij organizaciyi KP b U znahodilis 559 osib lishe 58 z nih mali vishu osvitu a 212 tilki pochatkovu 25 grudnya vlada rozpochala deportaciyi naselennya polskoyi nacionalnosti ta odnochasno masove zapovnennya oboh tyurem spochatku perevazhno polyakami a z seredini 1940 roku ukrayincyami Vid pochatku 1940 do chervnya 1941 roku deportovano yak minimum 829 lishe polyakiv a vsogo areshtovano chi vislano ponad dvi tisyachi drogobichan tobto kozhnogo visimnadcyatogo zhitelya mista Lishe v kvitni 1940 roku z teritoriyi Drogobickoyi oblasti deportovani 3628 polyakiv ta yevreyiv abo 1184 rodini a vsogo vid veresnya 1939 roku j po cherven 1941 roku z Zahidnoyi Ukrayini deportovano ponad pivmiljona osib Areshtovanih zasudzhuvali na znachni tyuremni termini neridko do smertnoyi kari Provodyachi represiyi NKVS dosit znachnij promizhok chasu ne otrimuvalo u vidpovid organizovanogo sprotivu vid miscevogo naselennya I v comu kozhna z nacionalnih gromad a naselennya Drogobicha na toj moment skladalosya z priblizno rivnih chastok yevreyiv ukrayinciv ta polyakiv mala svoyi prichini Yevreyi vvazhali sho prihid radyanskoyi vladi vryatuvav yih vid vinishennya gitlerivcyami polyaki na pochatkah ne mali stvorenih pidpilnih struktur bo v nacionalnij polskij derzhavi mogli zahishati svoyi prava legalnimi metodami j u tih umovah zmusheni buli pochinati organizovuvati yih na osnovi skautskih chi kulturnih tovaristv Ne v krashomu a mozhlivo i girshomu stanovishi perebuvali j ukrayinci Dani na ukrayinskih patriotiv zokrema diyachiv ta simpatikiv OUN z arhivami policiyi buli zahopleni NKVS sho zmushuvalo kerivnictvo OUN zadlya bezpeki peremishati miscevi kadri na inshu teritoriyu ta zanovo nalagodzhuvati pidpilnu robotu Osoblivoyi zhorstokosti represiyi dosyagli z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni Z 22 do 29 chervnya 1941 roku spivrobitniki NKVS areshtovuvali vsih na yih dumku potencijnih vorogiv radyanskoyi vladi neridko z sim yami V Drogobichi ce zokrema Anton Maksimovich Ivan Chmola Dmitro Burko Josif Baranyak Josifat Pasichnik Yevgen Tatarskij Osip Levickij Severiyan Baranik Yakim Senkivskij Areshtovanih v ci dni ta inshih v yazniv sho znahodilisya v drogobickih tyurmah enkavedisti pered vidstupom z mista likviduvali Znishennya v Drogobichi NKVS zamorduvav kilkasot osib provodili v oboh tyurmah ta na yevrejskomu kladovishi Taki zh akciyi vidbuvalis v susidnih mistah Borislavi Sambori Striyu inshih naselenih punktah Drogobickoyi oblasti napriklad u Pidbuzhi Unyatichah Dobromili Skole 30 chervnya v peredden zajnyattya Drogobicha nimeckimi ta ugorskimi chastinami koli ostanni enkavedisti zalishili misto drogobichani zvilnili nebagatoh ucililih v yazniv 1 lipnya 74 trupi zamordovanih komunistichnoyu vladoyu viyavleni na yevrejskomu cvintari ta v yami na podvir yi oblasnogo upravlinnya NKVS z yakih vpiznati rodicham vdalos lishe 6 til Pochinayuchi z 23 lipnya i azh po 15 zhovtnya 1941 roku drogobicka gazeta Vilne slovo drukuvala spiski zhertv komunistichnogo rezhimu Pislya povernennya radyanskoyi vladi na misci yevrejskogo cvintarya de NKVS a piznishe j nimci provodili rozstrili zbudovano Budinok Pobutu Z 24 serpnya do 30 veresnya 1990 roku uchasnikami istoriko prosvitnickoyi organizaciyi Memorial chlenami Narodnogo ruhu Ukrayini za pidtrimki dobrovolciv na teritoriyi navchalnogo korpusu Drogobickogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu na vulici Strijskij 3 v yakomu z veresnya 1939 roku i do kincya chervnya 1941 roku znahodilos Drogobicke oblasne upravlinnya NKVS razom z slidchoyu tyurmoyu vikopano kistkovi ostanki 486 osib 14 lipnya 1991 roku pislya bagatotisyachnogo mitingu na ploshi pered ratusheyu zhertvi komunistichnoyi vladi pereneseni na miskij cvintar na Poli Skorboti Iyeromonahi Yakim Senkivskij ta Severiyan Baranik za muchenicku smert beatifikovani 27 chervnya 2001 roku v misti Lvovi pid chas Svyatoyi Liturgiyi u vizantijskomu obryadi za uchasti Papi Rimskogo Ivana Pavla II v yakij vzyalo uchast ponad visim tisyach drogobichan Kilkist zhertv rezhimu yaki znisheni v Drogobickih Brigidkah zaraz tam znahoditsya vipravna koloniya 40 ta misce yih pohovannya nevidomi dosi Analogichni diyi zdijsnyuvali predstavniki radyanskoyi vladi j u inshih naselenih punktah Zahidnoyi Ukrayini Os yak pro togochasni podiyi u Lvovi pishe istorik Volodimir V yatrovich Pislya pompeznogo vhodu do Lvova radyanska vlada stala rozgortati svoyu karalnu sistemu Uzhe 23 veresnya vijskoviki zahopili vsi polski arhivi u yakih bula informaciya pro nacionalno svidomih lyudej protivnikiv polskoyi vladi yaki mogli protistoyati i chervonim Takozh she pered prihodom do Lvova bula zibrana vsya informaciya pro miscevu inteligenciyu ta uryadovciv ce buv spisok lyudej yakih nasampered mali zaareshtuvati Tozh uzhe duzhe skoro zhittya Lvova stalo cilkovito pidkontrolne NKVD Mihajlo Marchenko ukrayinskij istorik pershij radyanskij rektor Lvivskogo universitetu 1939 1940 Osvita j ohorona zdorov ya U zv yazku z specifichnim roztashuvannyam Zahidnoyi Ukrayini na kordoni z teritoriyeyu kotra perebuvala pid vladoyu Nimechchini radyanska administraciya na pochatkovomu etapi robila sprobi zavoyuvati loyalnist ta povagu miscevogo ukrayinskogo naselennya Zokrema odin z punktiv direktivi Beriyi vid 15 veresnya buv takij Konfiskaciyi furazhu j prodovolstva u naselennya unikati Neobhidnij furazh ta prodovolstvo kuplyati u naselennya za radyanski karbovanci povidomlyayuchi naselennya sho kurs karbovancya dorivnyuye kursu polskogo zlotogo Luckij uchitelskij institut Rivnenskij uchitelskij institut Kremeneckij vchitelskij institut Ohoronu zdorov ya osoblivo v selah bulo znachno polipsheno U period mizh dvoma svitovimi vijnami u Polshi rizko skorotilas kilkist ukrayinomovnih shkil z ponad 2 400 pochatkovih ukrayinskih shkil yaki buli za pravlinnya Avstro Ugorshini v Shidnij Galichini stanom na 1912 rik pid Polsheyu vnaslidok prijnyatogo u 1924 roci shkilnogo zakonu zaproponovanogo ministrom Stanislavom Grabskim tak zvanogo Lex Grabski u 1937 roci zalishilosya yih tilki 382 v toj chas yak Rumuniya zaboronila yih povnistyu Zaraz voni buli znovu vidkriti navchannya v shkolah provodilos ukrayinskoyu movoyu hocha obov yazkovoyu inozemnoyu movoyu stala rosijska Vikladannya ukrayinskoyu takozh vidnovlene v Lvivskomu universiteti de polskij uryad zaboroniv jogo v mizhvoyenni roki i yakij stav realno ukrayinizovanij ta perejmenovanij na chest ukrayinskogo pismennika Ivana Franka Radyanska vlada stvorila u Lvovi filiyu Ukrayinskoyi akademiyi nauk a deyakih providnih ukrayinskih vchenih z nekomunistichnim svitoglyadom bulo zaprosheno shob ukomplektuvati ci ustanovi Chastinu studentiv zi Shidnoyi Ukrayini perevedeno na navchannya do Lvova a zahidnoukrayinskih studentiv vikladachiv i inshih diyachiv kulturi vidpravleno u finansovani radyanskoyu vladoyu poyizdki v Kiyiv Nenavmisnim rezultatom takogo obminu stalo te sho galicka molod bula nepriyemno zdivovana materialnoyu bidnistyu i shirokim vikoristannyam rosijskoyi movi v radyanskij Ukrayini v toj chas yak studenti shidnyaki kotri priyizhdzhali do Zahidnoyi Ukrayini potraplyali pid miscevij vpliv j sprijmali zahidni ideyi ukrayinskogo nacionalizmu Yak piznishe obrazno vislovilas Lina Kostenko ob yednannya Malorosiyi z Malopolsheyu dalo Veliku Ukrayinu 15 kvitnya 1940 roku postanova Radi Narodnih Komisariv URSR zobov yazala stvoriti v Zahidnij Ukrayini u vsih shesti novih oblastyah vchitelski instituti Zokrema institut u Drogobichi formuvavsya v skladi troh fakultetiv istorichnogo movno literaturnogo ta fiziko matematichnogo Studentam obicyano stipendiyu tomu do veresnya nabrano ponad 700 ohochih Yak potim viyavilos dlya oderzhannya stipendiyi neobhidno mati yak minimum 75 vidminnih ocinok tomu chiselnist studentiv rizko zmenshilas do 230 Tak postali Drogobickij teper Drogobickij derzhavnij pedagogichnij universitet imeni Ivana Franka Kremeneckij teper Ternopilskij nacionalnij pedagogichnij universitet imeni Volodimira Gnatyuka Luckij teper Shidnoyevropejskij nacionalnij universitet imeni Lesi Ukrayinki Lvivskij Rivnenskij teper Rivnenskij derzhavnij gumanitarnij universitet Stanislavskij teper Prikarpatskij nacionalnij universitet imeni Vasilya Stefanika uchitelski instituti P yat z nih diyut do nashih dniv Shostij Lvivskij uchitelskij pedagogichnij institut u 1959 roci perevedeno do Drogobicha j priyednano do Drogobickogo Radyanizovano shkilnu osvitu Dlya prikladu v Drogobichi z 11 sichnya 1940 roku 10 ukrayinskih shkil odna yevrejska za inshimi danimi 2 shkoli polska ta novostvorena rosijska poryad z budinkom oblasnogo upravlinnya NKVS shkoli perejshli na radyanski navchalni plani Zamist latinskoyi movi ta religiyi vivchennya yakih bulo pripinene chi polskoyi zastosuvannya yakoyi obmezhene ramkami odniyeyi shkoli uchniv navchali rosijskoyi movi istoriyi VKP b ta SRSR Miscevih direktoriv shkil ta chastinu vchiteliv yak i v inshih sferah miskoyi gospodarki zamineno na prislanih zi shodu krayini a seminariyu sester Vasiliyanok ta torgovelnu shkolu zakrito Princip tasuvannya kadriv radyanske kerivnictvo zastosovuvalo j nadali hocha chasto prislani specialisti za kvalifikaciyeyu buli ne krashi za miscevih V 1952 roci na pochatok navchalnogo roku v uchitelskomu instituti vsogo lish dvoye vikladachiv z 40 osib vikladackogo skladu abo 5 rodom z Zahidnoyi Ukrayini j lishe p yatero z nih mali vchenij stupin kandidat nauk V nastupnomu 1953 roci cherez chotirnadcyat rokiv pislya prihodu Chervonoyi armiyi ta cherez dev yat pislya povernennya popri shorichni vipuski v pedagogichnomu instituti ta peduchilishah v drogobickih shkolah miscevih bulo lishe 34 vchiteli z 228 abo menshe 15 Na vidminu vid znachnogo rozshirennya mozhlivostej otrimannya osviti v radyanskij sistemi osvitni ustanovi yaki ne kontrolyuvalisya radyanskimi organami taki yak populyarna v suspilstvi Prosvita z velikoyu kilkistyu chitalnih zaliv Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gromadski biblioteki j teatri ta navit rusofilskij Stavropigijskij institut buli zakriti abo zaboroneni Yaksho na teritoriyah aneksovanih u Polshi borotba proti polonizaciyi velasya shlyahom ukrayinizaciyi to na zemlyah aneksovanih u Rumuniyi borotba z rumunizaciyeyu velas vitisnennyam rumunskoyi movi rosijskoyu Radyanska propaganda cherez drukovani vidannya poshiryuvala provokacijni chutki pro znishennya v Rumuniyi z fondiv bibliotek vsih knizhok klasikiv rosijskoyi literaturi znyattya v Kishinevi z pam yatnika Pushkinu napisu rosijskoyu movoyu j zaminu jogo na rumunskij odnochasno rozpovidala pro Suvorova shturm rosijskimi vijskami Izmayila vsilyako pidkreslyuvala same rosijsku istorichnu spadshinu cih teritorij Zemelna reforma Radyanskij propagandistskij plakat z zobrazhennyam chervonoarmijcya sho zvilnyaye zahidnoukrayinskogo selyanina trudarya z pid yarma panskoyi Polshi Na priyednanih teritoriyah ponad 50 vidsotkiv zemelnogo fondu nalezhali polskim abo rumunskim pomishikam u toj chas yak blizko 75 ukrayinskih selyan mali u vlasnosti menshe dvoh gektariv zemli na sim yu Pochinayuchi z 1939 roku zemli yaki ne nalezhali selyanam buli konfiskovani i trohi menshe polovini z nih rozpodileni sered bezzemelnih selyan bezkoshtovno reshta peredani novostvorenim kolektivnim gospodarstvam Ta cim proces kolektivizaciyi ne obmezhivsya Pislya togo radyanski organi vladi rozpochali zabirati zemlyu u samih selyan odnoosibnikiv i povertati yiyi v kolgospi sho vidbilosya na 13 zahidnoukrayinskih silskogospodarskih ugid u 1941 roci Takij kurs priviv do znachnoyi antipatiyi selyan v stavlenni do radyanskoyi vladi Ne ostannyu rol v comu zigralo j osobiste spilkuvannya miscevih zhiteliv z chervonoarmijcyami yaki v rozmovah vich na vich rizko vislovlyuvali svoye negativne stavlennya do utvorennya kolektivnih gospodarstv Z rozpovidi bijcya 571 go strileckogo polku 164 yi diviziyi Novikova miscevomu selyaninu Selyani v Radyanskomu Soyuzi ne hotili jti do kolgospiv ne hotili viddavati do nih svoyih konej i koriv plakali Ya i sam do kolgospiv zhiv dobre a koli uvijshov do nogo stav zhiti bez hliba Religijne peresliduvannya Na chas radyanskoyi aneksiyi Zahidnoyi Ukrayini Ukrayinska greko katolicka cerkva mala na cih terenah blizko 2190 parafij tri duhovni seminariyi 29 cholovichih i 120 zhinochih monastiriv 3 5 miljoniv viryan Yiyi glava mitropolit Andrej Sheptickij vvazhavsya duhovnim batkom bilshistyu zahidnoukrayinciv en yihni druzhini ta diti sformuvali svoyeridnu kastu yaka mala visokij stupin doviri v ukrayinskomu suspilstvi Mitropolit Andrej Sheptickij glava Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi z 17 sichnya 1901 roku po 1 listopada 1944 roku Vikoristovuyuchi svij moralnij vpliv i avtoritet Sheptickij perekonav usih za vinyatkom blizko sotni ukrayinskih katolickih svyashenikiv u zahidnoukrayinskih zemlyah zalishitisya zi svoyeyu pastvoyu na Zahidnij Ukrayini a ne ryatuvatisya vtecheyu vid radyanskoyi vladi Zavdyaki velicheznij populyarnosti cerkvi a takozh Sheptickogo osobisto sered zahidnoukrayinskogo naselennya SRSR ne namagavsya ni zaboroniti Ukrayinsku greko katolicku cerkvu ni peresliduvati yiyi lidera v toj chas V odnomu z punktiv direktivi NKVS vid 15 veresnya 1939 roku napriklad zasterigalos Areshti duhovnih osib poki sho ne zdijsnyuvati osoblivo katolikiv Zamist cogo Radyanskij Soyuz pragnuv obmezhiti vpliv UGKC viddilivshi shkolu vid cerkvi j ne dayuchi UGKC dostupu do elektoratu napryamu chi cherez presu 20 Ukrayinskih katolickih zhurnaliv chi gazet bulo zakrito provodyachi konfiskaciyu zemel z yakih vona otrimuvala dohodi zakrittya monastiriv i seminarij nakladennya visokih podatkiv i vedennya antireligijnoyi propagandi v shkolah i cherez zasobi masovoyi informaciyi Mitropolit Sheptickij trichi publichno protestuvav proti peresliduvan radyanskoyu vladoyu Cerkvi Odin z cih protestiv na im ya golovi Radnarkomu Ukrayini Mikiti Hrushova stosuvavsya neposilnih podatkiv nakladenih na UGKC Inshij spryamovanij bezposeredno u Kreml torkavsya zaboroni svyashenikam nadavati religijnu utihu bogosluzhinnya hreshennya spovidi prichastya soboruvannya hvorim i vmirayuchim u shpitalyah Prote taki protesti vlada ignoruvala Radyanska vlada namagalasya pidirvati Cerkvu zseredini Vidomomu u Lvovi svyashenniku j blizko dovirenij Andriyu Sheptickomu osobi Gavriyilu Kostelniku yakij buv principovim protivnikom latinizaciyinoyi politiki Vatikanu ta viraznikom idej shidnih tendencij v ukrayinskij katolickij cerkvi bulo zaproponovano organizuvati za pidtrimki Radyanskogo Soyuzu nacionalnu greko katolicku cerkvu yaka bula b nezalezhnoyu vid Vatikanu sho yak naslidok prizvelo b do rozkolu viryan u Zahidnij Ukrayini U toj chas voseni 1940 roku vin vidmovivsya spivpracyuvati navit pislya togo yak radyanska vlada abi shantazhuvati Gavriyila zaareshtuvala jogo molodshogo sina Areshti hocha i ne nosili masovij harakter buli vikoristani dlya togo shob zalyakati religijnih lideriv Napriklad u chervni 1940 roku nastoyatelku Studitskogo monastirya u Lvovi Olenu Viter bulo pomisheno u v yaznicyu j piddano torturam z metoyu zmusiti yiyi ziznatisya sho Sheptickij buv chlenom Organizaciyi ukrayinskih nacionalistiv i sho vona postavlyala jomu zbroyu ta Olena Viter vidmovilasya ce zrobiti Za danimi Bogdana Bocyurkiva do lita 1941 roku v Zahidnij Ukrayini 11 abo 12 greko katolickih svyashenikiv buli vbiti abo znikli bezvisti i p yatdesyat tri uv yazneni abo deportovani U knizi Mileni Rudnickoyi Zahidnya Ukrayina pid bolshevikami za danimi otcya Yuliyana Dzerovicha podani prizvisha 28 svyashenikiv tilki z Lvivskoyi diyeceziyi UGKC yaki buli areshtovani vivezeni chi zakatovani v intervali pershoyi radyanskoyi okupaciyi zokrema pri chervnevomu vidstupi a takozh zgadano pro chislennih svyashenikiv z Peremiskoyi ta Stanislavivskoyi diyecezij Popri rizni obmezhennya Ukrayinska greko katolicka cerkva zalishilasya yedinoyu nezalezhnoyu ukrayinskoyu instituciyeyu yaka vidkrito diyala na ukrayinskij teritoriyi Vidviduvannya hramiv rizko zroslo i suchasniki opisuvali sho hrami zhodnogo razu ne buli takimi povnim yak voni stali za radyanskoyi vladi z velikimi chergami sho utvoryuvalisya pered spovidalnimi kabinkami Naselennya Zahidnoyi Ukrayini namagalosya zahistiti svoyu UGKC vid utiskiv radyanskih organiv vladi Selyani navit sered najbidnishih ne hotili brati zemlyu konfiskovanu v Cerkvi i ofiruvali yij tak naprikinci travnya 1940 roku v deyakih selah she ne eksproprijovano cerkovnoyi zemli a v inshih rozpodileno bilshu chastinu yiyi sered simej svyashenikiv Svyasheniki kotri vtratili vlasne zhitlo j zalishilis bez pritulku buli prijnyati parafiyanami Diti yakim bilshe ne vikladali religiyi v shkoli otrimuvali religijnu osvitu v privatnomu poryadku Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva na Volini zitknulasya z obmezhennyami podibnimi do tih yaki zaznavala Ukrayinska greko katolicka cerkva krim togo vona perebuvala pid tiskom i namagannyam pidporyadkuvati yiyi sobi Moskovskim Patriarhom Na vidminu vid UGKC bagato pravoslavnih svyashenikiv ryatuvalisya vtecheyu vid radyanskoyi vladi cherez sho nanovo visvyacheno veliku kilkist novih svyashenikiv yaki ne zavzhdi sumlinno vidnosilis do vikonannya svoyih obov yazkiv sho velo do oslablennya i demoralizaciyi Cerkvi Krim togo u Zahidnij Ukrayini zalishilosya dekilka Pravoslavnih iyerarhiv Deportaciya ta demografichni zmini Na pochatkah organi radyanskoyi vladi deportuvali v pershu chergu politichnih diyachiv a takozh usih polskih chinovnikiv derzhavnih sluzhbovciv policejskih i tih polskih gromadyan yaki vtikali vid nimciv Tochne chislo deportovanih v period mizh 1939 i 1941 rokami do Sibiru abo Centralnoyi Aziyi polyakiv zalishayetsya nevidomim i za riznimi ocinkami stanovit vid 500 000 do bilsh nizh 1 500 000 osib blizko 350 000 z yakih pomerli Na Bukovini vidpovidno do ugodi mizh Radyanskim Soyuzom i Nimechchinoyu bilshist velikih nimeckih menshin v regioni bulo povernuto pid yurisdikciyu Tretogo Rejhu Nimeckij konsul takozh evakuyuvav znachnu kilkist miscevih ukrayinskih lideriv i pravoslavnih svyashenikiv bagato z yakih zgodom priyednalisya do Melnikivskogo krila Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv za kordonom Desyatki tisyach nimeckomovnih lyudej z Volini takozh pereyihali do kontrolovanih nimcyami teritorij Pislya pochatku vtorgnennya SRSR do Polshi bilsh nizh 30 tisyach ukrayinciv z chisla inteligenciyi ta aktivistiv nacionalnoyi spravi riznimi sposobami spishno pokinuli Galichinu znajshovshi pritulok na zahidnij okrayini etnichnih ukrayinskih zemel v Polshi Zakerzonnya sho opinilisya na drugomu boci novogo radyansko nimeckogo kordonu v ramkah Generalnogo Gubernatorstva Pochinayuchi z kvitnya 1940 roku radyanska vlada na priyednanih teritoriyah stala poshiryuvati svoyi represivni zahodi stosovno vsogo ukrayinskogo naselennya Ce zbiglosya u chasi z vivedennyam radyanskih vijsk ukomplektovanih perevazhno vijskovosluzhbovcyami ukrayinskogo etnichnogo pohodzhennya yaki povodilis dosit druzhno z miscevimi ukrayincyami i yih zamini soldatami z Serednoyi Aziyi Organi vladi pochali zaareshtovuvati i deportuvati vsih pidozryuvanih v neloyalnosti do radyanskoyi vladi U selah neridko areshtovuvali j zasudzhuvali susidiv odni z yakih simpatizuvali komunistam a inshi opoziciyi Deportaciya stala ne vibirkovoyu a lyudi ta yihni sim yi buli deportovani za taki zlochini yak nayavnist rodichiv za kordonom abo yih vidviduvannya chi perebuvannya v gostyah u druziv u moment yihnogo areshtu Cherez te sho bagato hto z tih hto pisav donosi sprijmalisya miscevimi meshkancyami yak yevreyi antiyevrejski nastroyi sered ukrayinskogo naselennya she zbilshilisya Zreshtoyu v period mizh 1939 i pochatkom nimecko radyanskoyi vijni blizko 500 000 ukrayinciv deportovani do Sibiru i Serednoyi Aziyi Dokladnishe Deportaciya narodiv u SRSR Deportaciyi chasiv Drugoyi svitovoyi vijni Na dodatok do vtrati znachnoyi chastini korinnogo naselennya Zahidna Ukrayina perezhila pripliv migrantiv Napriklad za period radyanskogo upravlinnya naselennya Lvova zbilshilosya z 318 000 do 450 000 osib zdebilshogo za rahunok priplivu bizhenciv sho ryatuvalisya vtecheyu z zajnyatoyi Nimechchinoyu polskoyi teritoriyi i prislanih z SRSR radyanskih pracivnikiv ta chleniv yih simej Ostannya grupa za ocinkami skladala u Lvovi sumarno 100 000 osib U Stanislavi nini Ivano Frankivsk naselennya zroslo na 40 000 z yakih za ocinkami 1000 buli spivrobitnikami NKVS Krim togo na teritoriyi aneksovani SRSR pribuli 100 000 yevreyiv yaki vtekli vid nacistskogo teroru na okupovanij nimcyami Polshi NaslidkiZovnishni videofajli Zakatovani v yazni u Stanislavskij tyurmi 1941 rik Zakatovani studenti v smt Shirec 1941 rik Zakatovani v yazni u tyurmi m Strij 1941 rik Spogadi pro zamordovanih v yazniv lito 1941 roku Spogadi pro zamordovanih v yazniv lito 1941 roku Panorama naftovih promisliv u Borislavi 1920 ti roki Unaslidok provedennya zazdalegid zaplanovanoyi ta uzgodzhenoyi mizh komunistichnim stalinskim rezhimom SRSR ta nacional socialistichnim gitlerivskim rezhimom Tretogo Rejhu vijskovoyi kampaniyi z togochasnoyi politichnoyi karti svitu znikla cila derzhava Druga Rich Pospolita a yiyi uryad zmushenij emigruvati Dokladnishe Uryad Polshi u vignanni U Rumuniyi den utrati znachnoyi chastini svoyeyi teritoriyi ta naselennya 17 ta 18 9 vidpovidno viznano dnem nacionalnoyi zhalobi Nezabarom pislya aneksiyi mayatnik vnutrishnoyi politiki derzhavi rizko hitnuvsya vpravo v toj chas yak u zovnishnij politici Rumuniya spodivayuchis na povernennya tereniv pishla na zblizhennya ta priyednannya do krayin Osi Viktor Suvorov u svoyij knizi Krigolam ros Ledokol harakterizuyuchi bessarabsko bukovinskij pohid Chervonoyi armiyi 1940 roku tverdit sho same vin sponukav Gitlera povernuti vijska Vermahtu na shid U kar yeri Stalina bulo malo pomilok Odna z nebagatoh ale najgolovnisha ce zahoplennya Bessarabiyi 1940 roku Treba bulo abo zahoplyuvati Bessarabiyu i tut zhe jti dali do Ployeshti i ce b oznachalo krah Nimechchini abo chekati poki Gitler ne visaditsya v Britaniyi i pislya cogo zahoplyuvati Bessarabiyu i vsyu Rumuniyu i ce tezh bulo b kincem tisyacholitnogo rejhu Stalin zhe zrobiv odin krok u napryamku do nafti zahopivshi placdarm dlya majbutnogo nastupu i zupinivsya vichikuyuchi Cim vin pokazav svij interes do rumunskoyi nafti i spolohav Gitlera yakij do cogo voyuvav na zahodi na pivnochi i pivdni ne zvertayuchi uvagi na nejtralnogo Stalina Originalnij tekst ros V karere Stalina bylo malo oshibok Odna iz nemnogih no samaya glavnaya eto zahvat Bessarabii v 1940 godu Nado bylo ili zahvatyvat Bessarabiyu i tut zhe idti dalshe do Ploeshti i eto by oznachalo krushenie Germanii ili zhdat poka Gitler ne vysaditsya v Britanii i posle etogo zahvatyvat Bessarabiyu i vsyu Rumyniyu i eto tozhe bylo by koncom tysyacheletnego rejha Stalin zhe sdelal odin shag po napravleniyu k nefti zahvativ placdarm dlya budushego nastupleniya i ostanovilsya vyzhidaya Etim on pokazal svoj interes k rumynskoj nefti i vspugnul Gitlera kotoryj do etogo voeval na zapade na severe i yuge ne obrashaya vnimaniya na nejtralnogo Stalina Viktor Suvorov Krigolam S 62 Mav svij vpliv hid perebigu okupaciyi j aneksiyi teritorij Polshi ta Rumuniyi na podalshu dolyu Chervonoyi armiyi i Radyanskogo Soyuzu Zbrojni sili otrimali pevnij vijskovij dosvid I polska i rumunska kampaniyi RSChA stali mensh zatratnimi v plani lyudskih ta materialnih resursiv u porivnyanni z provedenoyu v promizhku mizh nimi radyansko finskoyu vijnoyu de Chervona armiya vtratila bilsh nizh 412 tisyach ubitimi poranenimi obmorozhenimi j polonenimi sho stanovilo do 40 bojovogo skladu zaluchenih chastin i suttyevo perevazhalo vtrati finskoyi storoni ponad 70 000 osib u tomu chisli 50 000 poranenih i tih hto propav bezvisti ta 23 000 ubitih i pomerlih vid ran ale vsi voni zasvidchili chiselni negarazdi v bojovij organizacijnij i tehnichnij pidgotovci RSChA Dlya prikladu yaksho pid chas finskoyi kampaniyi do radyanskogo polonu potrapili 900 finskih voyakiv z nih 10 oficeriv to u toj zhe chas v finskomu poloni opinilisya do 6 000 osib u tomu chisli ponad 300 komandiriv Hocha nezvorotni i sanitarni vtrati osobovogo skladu Chervonoyi armiyi u bojovih diyah v Polshi Finlyandiyi ta Rumuniyi sklali sumarno blizko 420 000 ubitimi poranenimi obmorozhenimi polonenimi tosho dlya porivnyannya vtrati vermahtu sho viv u cej chas bilsh intensivni bojovi diyi v Zahidnij Yevropi sklali lishe polovinu ciyeyi kilkosti tobto blizko 210 000 osib use zh pislya peremozhnih kampanij 1939 1940 rokiv u Zahidnij Ukrayini j Bilorusi Finlyandiyi Pribaltici ta Rumuniyi perekonannya radyanskogo vijskovo politichnogo kerivnictva v tomu sho u majbutnih vijnah SRSR voyuvatime maloyu krov yu na chuzhij teritoriyi tilki posililos Yak zayaviv u seredini 1940 roku na zasidanni komisiyi Golovnoyi Voyennoyi Radi uchasnik finskoyi kampaniyi general Kirilo Mereckov Nasha armiya gotuyetsya do napadu i cej napad nam potriben dlya oboroni Keruyuchis togochasnoyu radyanskoyu voyennoyu doktrinoyu yaka z drugoyi polovini 30 h rokiv nabula virazno nastupalnogo harakteru protyagom 1940 1941 rokiv Genshtabom SRSR rozrobleno yak minimum chotiri plani na viperedzhuvalnu vijnu z gitlerivskoyu Nimechchinoyu j zhodnogo oboronnogo planu Zahidna Ukrayina pid nimeckoyu okupaciyeyu znovu bula rozchlenovana 22 chervnya 1941 roku Tretij Rejh rozpochav operaciyu Barbarossa i Zahidna Ukrayina protyagom dekilkoh tizhniv bula zahoplena vermahtom Radyanska vlada vidstupayuchi j ne bazhayuchi evakujovuvati uv yaznenih chi zalishati yih nimcyam virishila znishiti vsih v yazniv tyurem nezalezhno vid togo skoyili voni veliki chi mali kriminalni zlochini abo aresht ta uv yaznennya buli provedeni z politichnih prichin Ocinki chisla zagiblih variyuyetsya vid 15 000 do 40 000 U zv yazku z zhorstokistyu radyanskoyi administraciyi bagato ukrayinciv spochatku vitali prihid nimciv 30 chervnya 1941 bataljon Nahtigal ukomplektovanij perevazhno ukrayinskimi nacionalistami pid komanduvannyam nimciv spilno z chastinami vermahtu zahopili Lviv z yakogo buli evakujovani radyanski vijska i togo zh dnya bulo progolosheno Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi nezalezhnoyi derzhavi v soyuzi z nacistskoyu Nimechchinoyu Cej derzhavotvorchij ruh buv pridushenij nimcyami kotri rozdilili Zahidnu Ukrayinu na chastini Pivnichnu Bukovinu povernuto Rumuniyi soyuzniku Nimechchini Galichinu yak kolishnyu chastinu Avstriyi ta Avstro Ugorshini razom z okupovanoyu Polsheyu vklyucheno do skladu Krakivskogo general gubernatorstva Volin vid yednano vid reshti Zahidnoyi Ukrayini j priyednano do rejhskomisariatu Ukrayina 30 lipnya 1941 roku prem yer ministrom polskogo uryadu u vignanni generalom Vladislavom Sikorskim i poslom SRSR u Velikij Britaniyi Ivanom Majskim pidpisana tak zvana Ugoda Sikorskogo Majskogo yakoyu uryad SRSR viznavav radyansko nimecki dogovori 1939 roku stosovno teritorialnih zmin u Polshi takimi sho vtratili silu Pid chas peregovoriv polska storona visunula vimogu zmini kordoniv yaki na yiyi dumku povinni mali vidpovidati kordonam na 31 serpnya 1939 roku a radyanska storona zaproponuvala vidklasti rozglyad pitannya pro radyansko polskij kordon do zakinchennya vijni na sho polyaki pid tiskom uryadu Velikoyi Britaniyi pogodilis Takim chinom status aneksovanih teritorij Polshi znovu stavav neviznachenim 25 kvitnya 1943 roku SRSR zvinuvativshi Polskij uryad u vignanni pislya zgodi ostannogo na uchast v rozsliduvanni Mizhnarodnogo Chervonogo Hresta na okupovanij nimcyami teritoriyi stosovno pohovan u Katinskomu lisi u spivpraci z nimcyami rozirvav z nim diplomatichni vidnosini Usi ci regioni znovu zahopleno Chervonoyu Armiyeyu i reintegrovano v Radyansku Ukrayinu 1944 roku 22 lipnya 1944 roku Stalinim stvoreno marionetkovij Polskij komitet nacionalnogo vizvolennya yakij za dopomogoyu NKVS na chastini teritoriyi Drugoyi Rechi Pospolitoyi obmezhenoyi liniyeyu Kerzona zi shodu j liniyeyu radyansko nimeckogo frontu z zahodu zajnyavsya stvorennyam novoyi derzhavi dlya polyakiv proradyanskoyi ta prokomunistichnoyi Polskoyi Respubliki Pitannya pro nalezhnist zahidnoukrayinskih zemel na korist SRSR v principi virishene soyuznikami na Yaltinskij konferenciyi ta zgodom zakriplene na Potsdamskij konferenciyi Na praktici ci teritoriyi z nevelikimi vidstupami na korist Polshi Bilostok Peremishl tosho zakripleni za SRSR Dogovorom vid 16 serpnya 1945 roku mizh Soyuzom Radyanskih Socialistichnih Respublik i Polskoyu Respublikoyu Pro radyansko polskij derzhavnij kordon Stavlennya do metodiv priyednannyaSvoye zavdannya yak ministr zakordonnih sprav ya bachiv u tomu shob yakomoga bilshe rozshiriti mezhi nashoyi Vitchizni I zdayetsya mi zi Stalinim nepogano vporalisya z cim zavdannyam V M Molotov Nas vizvolili i nema na to radi kompozitor Stanislav Lyudkevich galichanin urodzhenec Zakerzonnya Vsya nasha nechuttyevist boyaguztvo nasha zrada i pilatstvo i grubist i durist pid chas vsiyeyi istoriyi vozz yednannya Shidnoyi ta Zahidnoyi Ukrayini ye po suti gotovim zvinuvachuvalnim aktom chimos chogo istoriya ne povinna nam probachiti chimos za sho lyudstvo maye nas znevazhati koli b vono lyudstvo dumalo pro nas Originalnij tekst ros Vsya nasha nechuvstvitelnost truslivost nashe predatelstvo i pilatstvo i grubost i glupost vo vremya vsej istorii vossoedineniya Vostochnoj i Zapadnoj Ukrainy yavlyaetsya po suti govorya polnejshim obvinitelnym aktom chem to chego istoriya ne dolzhna nam prostit chem to za chto chelovechestvo dolzhno nas prezirat esli by ono chelovechestvo dumalo o nas Oleksandr Dovzhenko pismennik kinorezhiser urodzhenec Chernigivshini U 1939 na Ukrayinu vidrazu pislya okupaciyi zahidnih teritorij vpalo strahittya represij vbivstva katuvannya pereselennya Nedarma OUN vizvolnij nacionalnij ruh z pershih misyaciv pochav borotisya z radyanskoyu okupaciyeyu Nedarma voni shukali soyuznikiv navit v Nimechchini bo u 1941 roci ne mogli ocinyuvati spravzhnih namiriv nacistiv Ale shvidko prozrili Cil teroru teror cimi slovami Dzhordzh Orvell viznachiv isnuvannya Ukrayini pid dvoma totalitarnimi rezhimami Teror z boku radyanskoyi vladi nastilki shokuvav naselennya Zahidnoyi Ukrayini sho vizvolnij ruh UPA prodovzhuvavsya tam azh do pochatku 50 h rokiv Yevgen Zaharov urodzhenec Harkova golova Pravlinnya Ukrayinskoyi Gelsinskoyi spilki z prav lyudini direktor Harkivskoyi pravozahisnoyi grupiZnachennya dlya ukrayinskoyi derzhavnostiNa dumku vihovancya radyanskoyi shkoli profesora kafedri Istoriyi Ukrayini Harkivskogo nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni Grigoriya Skovorodi doktora istorichnih nauk Vasilya Bilocerkivskogo aneksiya 1939 roku stala vazhlivoyu podiyeyu v istoriyi Ukrayini tomu sho vona privela do ob yednannya v odnij respublici bilshosti ukrayinskih etnichnih teritorij ta vozz yednannya ranishe rozdilenogo ukrayinskogo narodu Takim chinom ukrayinci ob yednani v cej chas v mezhah Ukrayinskoyi RSR zreshtoyu vidnovili nezalezhnist pislya rozpadu SRSR 1991 roku Z 1654 roku koli cari stali neuhilno poshiryuvati kontrol nad Ukrayinoyu ukrayinci isnuvali u dvoh okremih svitah tomu de pravili rosiyani j tomu de pravili polyaki chi avstrijci Rozbizhnosti mizh dvoma ukrayinskimi suspilstvami yak mi mogli sposterigati v bagatoh vipadkah zahodili daleko dali vidminnostej u politichnih sistemah i gruntuvalisya na znachnih istorichnih kulturnih socialno ekonomichnih i psihologichnih pidvalinah U rezultati drugoyi svitovoyi vijni dihotomiya Shidna Zahidna Ukrayina nareshti perestala isnuvati prinajmni na politichnomu rivni Pislya vijni period mizh 1939 i 1941 rokami viyavivsya nadto korotkim shob zalishiti trivali slidi radyanskij rezhim usilyako namagavsya privesti zahidnih ukrayinciv u vidpovidnist iz radyanskoyu sistemoyu ta yihnimi shidnimi spivvitchiznikami Proces takogo zlittya dvoh rozdilenih gilok ukrayinskogo narodu buv ne lishe vazhlivim aspektom pislyavoyennogo periodu a j podiyeyu epohalnogo znachennya v istoriyi Ukrayini Orest Subtelnij kanadskij istorik ukrayinskogo pohodzhennya Istoriya Ukrayini K Libid 1993 Zarazom Stalin provodyachi aneksiyu tilki prikrivavsya interesami Ukrayini ta ukrayinciv dlya dosyagnennya svoyih vlasnih cilej Z okupaciyeyu teritoriyi Rumuniyi Moldavska Avtonomna Radyanska Socialistichna Respublika MARSR vivedena zi skladu URSR j na yiyi osnovi razom z Bessarabiyeyu utvoreno Moldavsku RSR takim chinom ukrayinski meshkanci MARSR golovnim chinom z livoberezhnogo Pridnistrov ya opinilisya poza administrativnimi kordonami Ukrayini Podibna dolya spitkala zhiteliv Polissya ta shidnogo Pidlyashshya v tomu chisli Berestejshini z blizko miljonnim ukrayinskim naselennyam peredanih pislya okupaciyi do skladu BRSR UNR mala vstanovleni derzhavni kordoni z Bilorussyu ta Litvoyu za mirovimi traktatami pidpisanimi v Beresti 9 lyutogo ta 20 chervnya 1918 roku za obopilnim dogovorom pidpisanim v Kiyevi mizh delegatami B N R ta ukrayinskoyi derzhavi Zaraz stvoreno kordon lishe za statusom kvo na bazi sovyetskogo rozmezhuvannya mizh respublikami URSR BSSR po stanu 1939 roku bez novih obopilnih peregovoriv ta uzgidnen Znachit ce ye yavishe timchasove za vimogami Gelsinskih dogovoriv chi ugod ne minyati kordoniv shob ne bulo voyennogo konfliktu Volodimir Trembickij amerikanskij istorik ukrayinskogo pohodzhennya Poziciya Velikoyi Volini v ukrayinskij derzhavi 1918 roku Vinnipeg Nyu Jork Institut Doslidiv Volini 1993 Pislya vijni etnichni ukrayinski zemli Zakerzonnya zagalnoyu plosheyu blizko 19 5 tis km na yakih prozhivalo ponad 1 6 miljona ukrayinciv zalishilis u skladi Polshi Znachnu chastinu teritoriyi Drogobickoyi oblasti utvorenoyi v rezultati aneksiyi 1939 1940 rokiv v 1945 1951 rokah u dekilka etapiv takozh peredano Polshi Na otrimanih v 1945 roci vid Radyanskogo Soyuzu teritoriyah polski zbrojni formuvannya zrazu zh proveli napadi na ukrayinske naselennya Dokladnishe Riznya v Berezci ta Riznya v Sivchini Na cih terenah zi zgodi SRSR ta z jogo dopomogoyu polskij uryad proviv v 1945 1946 rokah viselennya ukrayinciv a v 1947 roci akciyu Visla V 1951 roci Radyanskij Soyuz proviv z Polsheyu obmin teritoriyami za principom nafta v obmin na vugillya Stalin kroyiv kordoni ne Ukrayini a Radyanskogo Soyuzu chi navit vsiyeyi Shidnoyi Yevropi Vnutrishnij podil v mezhah jogo imperiyi vikonuvav viklyuchno administrativni funkciyi Same tomu vin z absolyutnoyu bajduzhistyu postavivsya do iniciativi Hrushova priyednati do URSR ukrayinski etnichni tereni Holmshini sho opinilisya v mezhah novih kordoniv Polshi Cherez te robiti sogodni iz Stalina avtora ukrayinskoyi sobornosti ye v kraj nekorektno i navit cinichno Volodimir V yatrovich ukrayinskij naukovec istorik eks direktor Arhivu Sluzhbi bezpeki Ukrayini Interv yu Ukrayinskij pravdi Ti zh rozumiyesh Dzhordzhe sho Ukrayina ce navit ne derzhava Sho take Ukrayina Chastina yiyi teritoriyi ce Shidna Yevropa a chastina j znachna podarovana nami Volodimir Putin do Dzhordzha Busha pid chas zustrichi Rosiya NATO v Sochi 4 kvitnya 2008 roku Zahidna Ukrayina spravdi bula priyednana do Shidnoyi po voli Stalina ale ce ne mozhna viznachati yak svyato a tilki yak den zhalobi Cej den koshtuvav desyatkam miljoniv ukrayinciv zhittya j svobodi i naspravdi ne ob yednav ukrayinsku naciyu na mij poglyad dosi Ukrayina v svoyih suchasnih kordonah nikoli ne bula derzhavoyu yak Polsha Ugorshina chi Bolgariya Otzhe teritoriya sho opanuvav yak svoyu nevid yemnu chastinu Radyanskij Soyuz maye vchitisya derzhavnosti z nulya I ce duzha vazhka pracya adzhe istorichni korinnya v riznih chastinah Ukrayini rizni Rosijska i Avstro Ugorska imperiyi duzhe rizni za svoyim mentalitetom yi formami isnuvannya Otzhe vozz yednannya dvoh Ukrayin duzhe povilno vidbuvayetsya i v nashomu chasi Popri vsi sprobi politikiv yiyi rozdiliti popri vsi vplivi zzovni z kozhnim rokom narodzhuyutsya novi gromadyani novoyi Ukrayini yaki vvazhayut yiyi svoyeyu Batkivshinoyu Yevgen Zaharov golova Pravlinnya Ukrayinskoyi Gelsinskoyi spilki z prav lyudini direktor Harkivskoyi pravozahisnoyi grupiDiv takozhRadyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel u sestrinskih Vikiproyektah Portal Istoriya Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel u Vikishovishi Galicko Bukovinske general gubernatorstvo Akt Zluki Galicka Socialistichna Radyanska Respublika Ukrayinski zemli u skladi Polskoyi respubliki 1919 1939 Polska kampaniya 1939 Radyanska aneksiya zahidnobiloruskih zemel Tyurma na Lonckogo Radyanski represiyi gromadyan dovoyennoyi Polshi 1939 1946 Okupaciya baltijskih krayin Ugorsko ukrayinska vijna 1939 Radyanska okupaciya baltijskih krayin 1940 Ugoda Sikorskogo Majskogo 1941 Volinska tragediya Respublikanski dogovori 1944 1944 Dogovir mizh SRSR i Chehoslovackoyu Respublikoyu pro Zakarpatsku Ukrayinu Operaciya Visla Radyansko polskij obmin dilyankami teritorij 1951 roku Aneksiya AR Krim ta Sevastopolya Rosiyeyu Radyansko ukrayinska vijnaZauvagiSered nimeckogo ozbroyennya ne bulo zhodnogo bombarduvalnika dalekoyi diyi a takozh zhodnogo vazhkogo chi serednogo tanka tobto vsi voni vidnosilis do kategoriyi legkih vagoyu do 15 20 ton Ta navit sered nih 1445 bojovih mashin mayuchi vagu 5 6 ton ta lishe kulemetne ozbroyennya buli duzhe legkimi She 1226 mashin mali na ozbroyenni 20 mm garmatu 98 tankiv 37 mm garmatu a 211 korotkostvolnu 75 mm garmatu Reshta bojovih mashin buli komandirskimi mashinami vzagali bez bashti Dzherelo Viktor Suvorov Andrej Mihajlovich Burovskij Aleksandr Pronin Albert L Uiks Dzhennifer MakDauell Milton Loeental Richard Ch Raak Aleksandr Gogun Dzhangir Nadzhafov Soyuz zvezdy so svastikoj Vstrechnaya agressiya Yauza press Moskva 2011 ISBN 978 5 9955 0272 2 U 1931 roci ukrayinci stanovili 63 naselennya Zahidnoyi Ukrayini polyaki 25 Dzherelo IV Ukrayinskij statistichnij richnik 1936 1937 r Varshava Lviv 1937 S 15 Znachnu chastku naselennya Polshi skladali yevreyi Kilkist tih z nih hto opinivsya na priyednanih do SRSR zemlyah stanovila 1 292 mln osib Do nih dodalisya j ponad 150 tis bizhenciv iz zahoplenih nimcyami regioniv Dzherelo Altshuler M Soviet Jewry on the Eve of Holocaust A Social and Demographic Profile Jerusalem 1998 P 9 Zgidno perepisu 1939 roku sered 34 5 tisyach vijskovosluzhbovciv yevreyiv 20 nazvali ridnoyu movoyu yidish Dzherelo Altshuler M A Note on Jews in The Red Army on The Eve of The WWII Jews and Jewish Topics in The SU and Eastern Europe N 2 1992 pp 37 38 U mizhvoyennij Rumuniyi ukrayinci stanovili v 1930 r priblizno 582 000 za oficijnoyu statistikoyu i bilya 1 mln za neoficijnoyu Meshkali voni perevazhno v troh istoriko etnografichnih rajonah Bukovini Bessarabiyi ta na Marmaroshini Pri comu najbilsha kilkist ukrayinciv prozhivala v Pivdennij Bessarabiyi 461 tis 302 tis z nih meshkali v Pivnichnij chastini Bukovini yaka do rechi nikoli ne vhodila do skladu Rosijskoyi imperiyi nareshti bilya 17 tis ukrayinciv naselyali Marmaroshinu yaka richkoyu Tisoyu bula viddilena vid Zakarpattya Dzherelo Pavlo Robert Magochij Ukrayina Istoriya yiyi zemel ta narodiv S 599 Pid chas pohodu radyanska propaganda pidkreslyuvala toj fakt sho v zahoplenih neyu regionah meshkalo lishe trohi bilshe 9 rumun a otzhe Bessarabiya ne maye zhodnogo vidnoshennya do Rumuniyi Div Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 25880 Op 4 Spr 5 Ark 434 Za ocinkami polskih doslidnikiv European World War II Casualties Project In Posterum angl Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 27 travnya 2013 Za danimi Francishek Proch Franciszek Proch Hresnij put Polshi 1939 1945 rr Poland s Way of the Cross 1939 1945 Nyu Jork Polska Asociaciya kolishnih politichnih v yazniv fashistskih i radyanskih konctaboriv 1987 S 147 PrimitkiTrembickij V Poziciya Velikoyi Volini v ukrayinskij derzhavi 1918 roku Vinnipeg Nyu Jork Institut Doslidiv Volini 1993 110 s Ukrayina Korotka enciklopediya 1963 s 831 833 872 874 Subtelnij O M 1993 s 455 457 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 T 2 Mironchuk V D Igoshkin G S Ukrayina v roki Drugoyi svitovoyi vijni Vozz yednannya ukrayinskih zemel 1939 1945 pp Istoriya Ukrayini navchalnij posibnik 2 K MAUP 2002 328 s ISBN 966 608 169 5 Rozdil XI Ukrayina v Drugij svitovij vijni pidrozdil Vozz yednannya ukrayinskih zemel u skladi SRSR u knizi Garin V B Kipcar I A Kondratenko O V Vozz yednannya ukrayinskih zemel u skladi SRSR Istoriya Ukrayini navchalnij posibnik K Centr uchbovoyi literaturi 2012 240 s ISBN 978 611 01 0261 2 Bilocerkivskij V Ya 2007 s 444 Magochij P R 2012 ta 601 612 Grinevich V A ta in 2004 s 54 57 Yu A Micik O G Bazhan V S Vlasov Radyansko nimecki dogovori 1939 r i zahidnoukrayinski zemli Istoriya Ukrayini navchalnij posibnik K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2008 586 s ISBN 948 966 518 434 5 Viktoriya Panfilova 23 chervnya 2000 Novoe slovo o nashej istorii ros Nezavisimoe voennoe obozrenie Procitovano 18 travnya 2013 Lio Stern 8 travnya 2005 Pakt Molotova Ribbentropa Intervyu s istorikom Alekseem Pimenovym ros Golos Ameriki Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 18 travnya 2013 Mayetsya na uvazi Druga svitova vijna Gumenyuk T I 2004 s 43 Semiryaga M I Tajny stalinskoj diplomatii 1939 1941 M Vyssh shk 1992 S 107 Bilocerkivskij V Ya 2007 s 430 432 Tekst Rizkogo mirnogo dogovoru rosijskoyu Mirnyj dogovor mezhdu Rossiej i Ukrainoj s odnoj storony i Polshej s drugoj i polskoyu Traktat pokoju miedzy Polska a Rosja i Ukraina 7 sichnya 2010 u Wayback Machine movami Mariya Paplauskajte 11 lyutogo 2012 OUN mizh terorom i misiyeyu tvorennya samostijnoyi derzhavi ukr Istorichna pravda Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 19 travnya 2013 Oleksa Olich Dilom i slovom princip OUN ukr Narodna pravda 29 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 19 travnya 2013 Svyatoslav Lipoveckij 25 zhovtnya 2008 O Golodomore cherez vystrel ros mobus news Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 19 travnya 2013 Charlz Epson Klark Bessarabiya Rosiya i Rumuniya v Chornomu mori Bessarabia Russia and Roumania on the Black Sea Nyu Jork Dodd Mead amp Company 1927 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Bojovij nakaz 1 Vijskovoyi radi Biloruskogo frontu vid 15 veresnya 1939 r Div Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 35086 Op 1 Spr 190 Ark 1 4 Katyn Plenniki neobyavlennoj vojny Dokumenty i materialy Pod obshej red akad A N Yakovleva Pod red R G Pihoi RF A Hejshtora Polsha Sostaviteli N Lebedeva N Petrosova B Voshinskij V Materskij M Mezhdunarodnyj fond Demokratiya 1999 S 64 ISBN 5 89511 002 9 ros 1 Viktor Suvorov Andrej Mihajlovich Burovskij Aleksandr Pronin Albert L Uiks Dzhennifer MakDauell Milton Loeental Richard Ch Raak Aleksandr Gogun Dzhangir Nadzhafov Soyuz zvezdy so svastikoj Vstrechnaya agressiya Yauza press Moskva 2011 ISBN 978 5 9955 0272 2 Osmachko S G 1999 s 11 Meltyuhov M I 2000 s 110 Meltyuhov M I 2000 s 117 Voenno istoricheskij zhurnal 1988 god 12 S 59 Lebedeva N S 1996 s 249 Grinevich V A Chervona armiya u vijnah i vijskovih konfliktah 1939 1940 rr vijskovo politichni ideologichni ta socialno psihologichni aspekti Problemi istoriyi Ukrayini Fakti sudzhennya poshuki mizhvidomchij zbirnik naukovih prac K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini T 2 vip 19 S 340 372 Parnikoza I Yu Oborona Lvova 1939 r maloznana storinka istoriyi Ukrayini 2013 09 08 u Wayback Machine HajVej 30 09 2011 RGASPI F 17 Op 166 D 621 L 138 139 Zapiska predsedatelya KGB pri SM SSSR A N Shelepina N S Hrushevu o likvidacii vseh uchetnyh del na polskih grazhdan rasstrelyannyh v 1940 r 3 marta 1959 r Rukopis Rosarhiv ros Arhiv originalu za 11 bereznya 2012 Procitovano 3 grudnya 2010 Meltyuhov M I 2000 s 132 Lebedeva N S 1996 s 246 Osmachko S G 1999 s 42 Vladimir Ignatov Agentura NKVD MGB protiv OUN UPA ros Oleg Rosov Evgenij Nazarov Geroyi naiznanku ros Kakogo cveta byl sentyabr 1939 go Razmyshleniya po povodu 65 letiya so dnya vstupleniya Krasnoj Armii v Zapadnuyu Ukrainu Arhiv originalu za 28 lipnya 2019 Procitovano 28 lipnya 2019 Iz prikaza NKVD SSSR 001064 ob operativnyh meropriyatiyah v svyazi s provodimymi uchebnymi sborami 8 sentyabrya 1939 g ros Soobshenie narodnogo komissara vnutrennih del USSR 3702 SN v NKVD SSSR o rezultatah komplektovaniya operativnyh grupp Ne pozdnee 9 sentyabrya 1939 g ros Iz soobsheniya NKVD BSSR v NKVD SSSR ob obstanovke na sopredelnoj territorii 12 sentyabrya 1939 g ros Direktiva 16634 K E Voroshilova i B M Shaposhnikova Voennomu sovetu Kievskogo osobogo voennogo okruga1 o nachale nastupleniya protiv Polshi 14 09 1939 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2013 Procitovano 24 lyutogo 2013 Direktiva NKVD SSSR Narodnym komissariatam vnutrennih del USSR i BSSR ob organizacii raboty v osvobozhdennyh rajonah zapadnyh oblastej Ukrainy i Belorussii 15 sentyabrya 1939 g ros Soobshenie zamestitelya nachalnika pogranvojsk NKVD Kievskogo okruga AB 003594 v NKVD USSR o polozhenii v pogranichnoj polose na territorii Polshi 16 sentyabrya 1939 g ros Andrej Illarionov Hroniki podgotovki napadeniya SSSR na Polshu v 1939 godu ros Dokumenty Istorii 70 letie napadeniya SSSR na Polshu Vyderzhki iz dokumentov ros Polskie voennoplennye v Ukraine 1939 1941 goda ch 1 ros Galina Tereshuk 19 travnya 2013 V yazniv zamurovuvali zhivcem u kamerah ukr Ukrayinska sluzhba Radio Svoboda Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 18 travnya 2013 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 39 Spr 73 Ark 266 267 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 3370 Ark 384 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 3792 Ark 477 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 581 Ark 101 Osmachko S G 1999 s 193 O rabote Politupravleniya Krasnoj armii Iz doklada PU Krasnoj armii v CK VKP b ot 23 maya 1940 g Izvestiya CK KPSS 1990 3 S 192 201 Yacishin I Odin rik u Chervonij Armiyi Spogadi Toronto 1982 S 8 9 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 39 Spr 73 Ark 132 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 35084 Op 1 Spr 188 Ark 146 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 3792 Ark 55 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv Op 39 Spr 73 Ark 85 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv Spr 3589 Ark 244 Mozohin O B Kniga pervaya 11 1938 g 12 1940 g Chast 7 Organy gosudarstvennoj bezopasnosti SSSR v gody Velikoj otechestvennoj vojny sbornik dokumentov M Yauza Eksmo 2003 T 1 ISBN 5 699 07536 4 ros Boris Kozlovskij 28 zhovtnya 2009 Pershi soviti buli krashi Bo skorshe pishli ukr Visokij Zamok Arhiv originalu za 27 lipnya 2013 Procitovano 18 travnya 2013 Sbornik zakonov SSSR i ukazov Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR 1938 g iyul 1956 g pod red k yu n Mandelshtam Yu I M Gosudarstvennoe izdatelstvo yuridicheskoj literatury 1956 S 21 z dzherela 9 bereznya 2016 ros Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 39 Spr 73 Ark 244 Zakon pro prijnyattya Zahidnoyi Ukrayini do skladu Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki 15 listopada 1939 r Pidruchniki onlajn Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 20 travnya 2013 Ultimativnaya nota sovetskogo pravitelstva rumynskomu pravitelstvu 26 iyunya 1940 g fajl formatu rtf 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros Irina Livezeanu 1995 Cultural Politics in Greater Romania Regionalism Nation Building amp Ethnic Struggle Cornell University Press s 92 ISBN 978 0 8014 8688 3 angl Veratek V Shishkanu I Matej V red 1991 Pakt Molotova Ribbentropa i ego posledstviya dlya Bessarabii Kishinev Universitas s 24 27 ros Meltyuhov M I 2000 s 218 Meltyuhov M I 2000 s 211 Meltyuhov M I 2000 s 232 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 4191 Ark 303 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 4191 Ark 71 Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 36 Spr 4191 Ark 90 Metodi radyanizaciyi Zahidnoyi Ukrayini u 1939 1940 rr OKSANA LEVICKA ZhURNAL SHID 7 Dzhon Pol Himka John Paul Himka 1997 Ukrainian Collaboration in the Extermination of the Jews during the Second World War Sorting Out the Long Term and Conjunctural Factors angl Oxford University Press s 170 189 Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 23 travnya 2013 Yurij Shapoval Yakogo koloru buv veresen 1939 go Rozdumi z privodu 65 richchya z dnya vhodzhennya Chervonoyi Armiyi v Zahidnu Ukrayinu Dzerkalo tizhnya T 37 vip 17 veresnya 2004 Volodimir Brovko 24 lyutogo 2013 Polskie voennoplennye v Ukraine 1939 1941 goda novye dokumenty ros HajVej Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 23 travnya 2013 Narisi z istoriyi Drogobicha vid najdavnishih chasiv do pochatku XXI st Nauk red L Timoshenko Drogobich Kolo 2009 ISBN 978 966 7996 46 8 Drogobickij vipravnij koloniyi 100 rokiv 2012 04 05 u Wayback Machine Novini ZiK 19 sichnya 2012 Ivan Ivanovich Zachepa Biografiya Spravochnik po istorii Kommunisticheskoj partii i Sovetskogo Soyuza 1898 1991 ros Arhiv originalu za 26 listopada 2016 Procitovano 19 listopada 2017 Hronologiya deportacij 2 lyutogo 2014 u Wayback Machine na sajti muzeyu Teritoriya teroru Z procesu 62 h http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo Drogobich 12 za 3 serpnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Proces tridcyati dev yati v Drogobichi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo Drogobich 17 za 15 serpnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Do procesu 39 ti v Drogobichi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo Drogobich 21 za 24 serpnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Masakra v Drogobichi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Ukrayinski shodenni visti Lviv 14 za 22 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Z ostannih dniv bolshevickoyi okupaciyi v Borislavi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo Drogobich 8 za 25 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Strashni spomini z sambirskoyi tyurmi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo Drogobich 6 za 20 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Zhertvi bilshovickogo teroru http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Strijski visti Strij 1 za 18 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 V strijskij tyurmi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo 13 za 6 serpnya 1941 Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Krivavij mord lyudej pidbuzkim NKVD http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo 4 za 16 lipnya 1941 Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Moskovsko bilshovickij teror u pidbuzhi http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Strijski visti Strij 3 za 31 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Zhertvi enkavedistiv u Pidbuzhchini Drogobicka oblast http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Ukrayinski shodenni visti Lviv 10 za 17 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Zhertvi bolshevickogo teroru v Unyatichah http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo 4 za 16 lipnya 1941 Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Krivava masakra v Dobromili http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Ukrayinski shodenni visti Lviv 25 za 3 serpnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Dobromil misce bolshevickogo strahittya http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Ukrayinski shodenni visti Lviv 30 za 9 serpnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Skole svoyim geroyam http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Strijski visti Strij 21 za 2 zhovtnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 U tyurmah drogobickogo NKVD http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo 3 za 12 lipnya 1941 roku Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Nash ternistij shlyah http www ukrcenter com ukr Za materialami gazeti Vilne slovo 104 23 lipnya 15 zhovtnya 1941 r Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Oleg Chupa 24 chervnya 2011 U Drogobichi pom yanuli zhertv kativen NKVS http www sde org ua ukr Sambirsko Drogobicka yeparhiya UGKC Arhiv originalu za 16 lipnya 2013 Procitovano 5 chervnya 2013 Stattya Yuliyi Kurij Lyudi dumali sho prijshli ukrayinci gazeta Ekspres 102 7154 za 19 26 09 2013 roku Oleg Romaniv Inna Fedushak Zahidna Ukrayina mizh dvoma Svitovimi vijnami Zahidnoukrayinska tragediya 1941 Lviv Nyu Jork Naukove tovaristvo im Shevchenka Ukrayinoznavcha biblioteka NTSh 1958 430 s Dzhon Armstrong 1990 s 63 72 Arhiv originalu za 12 lipnya 2012 Procitovano 14 chervnya 2013 Drogobych Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Rosijskij derzhavnij vijskovij arhiv F 9 Op 39 Spr 73 Ark 294 Bohdan R Bociurkiw Mitropolit Andrej Sheptickij i Ukrayinska Greko Katolicka Cerkva pid radyanskoyu okupaciyeyu 1939 1941 Metropolian Andrei Sheptyts kyi and the Ukrainian Greek Catholic Church under Soviet Occupation 1939 1941 Edmonton Life and Times 1989 S 101 123 angl Subtelnij O M 1993 s 214 219 Oleg Romaniv Inna Fedushak Pershi sovyeti Zahidna Ukrayina pid bolshevikami 1939 1941 Zahidnoukrayinska tragediya 1941 Lviv Nyu Jork Naukove tovaristvo im Shevchenka Ukrayinoznavcha biblioteka NTSh 1958 430 s Milena Rudnicka Zahidnya Ukrayina pid bolshevikami Nyu Jork Vidavnictvo NTSh 1958 S 332 339 Dzhon Armstrong 1990 s 192 196 Kushner Tony Knox Katharine 1999 Refugees in an Age of Genocide London New York Routledge ISBN 0 7146 4783 7 p 219 Krakivski Visti January 13 1942 and Krakauer Zeitung 1941 Cited in John Armstrong 1963 Ukrainian Nationalism New York Columbia University Press p 68 Timoti Snajder Timothy Snyder Krivavi zemli Yevropa mizh Gitlerom i Stalinim Bloodlands Europe Between Hitler and Stalin monografiya pereklad z anglijskoyi M Klimchuka ta P Gricaka K Grani T 2011 S 127 ISBN 978 966 465 361 6 z dzherela 21 grudnya 2013 Population of Eastern Balkans Arhiv originalu za 24 lyutogo 2012 Procitovano 14 chervnya 2013 Viktor Suvorov Ledokol ISBN 5 17 009249 0 978 5 17 009249 9 ros Osmachko S G 1999 s 42 46 Sokolov B V Tajny finskoj vojny M Veche 2000 S 342 ISBN 5 7838 0583 1 z dzherela 1 lyutogo 2014 Aktualnye problemy novoj i novejshej istorii sbornik nauchnyh trudov Otv red A G Ivanov Krasnodar MON RF Izdatelstvo KubGU 2004 S 116 ISBN 5820903595 Osmachko S G 1999 s 69 Meltyuhov M I 2000 s 497