Круглов Сергій Никифорович

Круглов Сергій Никифорович (19 вересня (2 жовтня) 1907 або 2 жовтня 1907(1907-10-02), Зубцов, Російська імперія — 6 липня 1977(1977-07-06), Пушкінський район, Москва, СРСР) — Нарком (Міністр) внутрішніх справ СРСР з 1945 по 1956 роки, один з керівників органів державної безпеки СРСР, комісар державної безпеки 2-го рангу (4 лютого 1943), генерал-полковник (9 липня 1945). Член ВКП(б) з грудня 1928 року. Член ЦК КПРС у 1952—1956 роках; кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань.

Круглов Сергій Никифорович
Народився	19 вересня (2 жовтня) 1907 або 2 жовтня 1907(1907-10-02)^[1] Зубцов, Російська імперія
Помер	6 липня 1977(1977-07-06)^[1] (69 років) Пушкінський район, Москва, СРСР ·^d
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Інститут червоної професури
Знання мов	російська і англійська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	Генерал-полковник
Партія	КПРС (1960)
Автограф
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Легіон Заслуг (Командор) (США) позбавлений
1941 рік — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР, член Ради з евакуації при РНК СРСР, член Військової ради Резервного фронту. 1941—1942 роки — член Військової ради Західного фронту. 1941—1943 роки — заступник наркома внутрішніх справ СРСР. 1943—1945 роки — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР. 1945—1953 роки — нарком-міністр внутрішніх справ СРСР. Після смерті І. В. Сталіна, коли міністерства внутрішніх справ і державної безпеки були об'єднані в єдине відомство під керівництвом Л. Берії, 11 березня 1953 р. був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ СРСР. Існує свідчення, що Круглов брав активну участь у підготовці зняття Берії, готував операцію з його ліквідації. Після арешту Л. Берії 26 червня 1953 р., зайняв посаду звільненого з посади міністра і в його підпорядкуванні опинився весь каральний апарат СРСР. Незважаючи на те, що він був соратником Л. Берії, йому було доручене завдання усунути з посади і, при необхідності, провести арешти кількох десятків найбільш одіозних діячів колишнього НКВС СРСР і потім приступити до реформування Міністерства внутрішніх справ СРСР. Круглову приписується ініціатива створення Комітету державної безпеки, який був утворений 13 березня 1954 р. шляхом виділення зі складу МВС СРСР «оперативно-чекістських управлінь та відділів». В очах нового партійного керівництва Круглов проте залишався «підручним Берії». Початком заходу його кар'єри стало його відсторонення від керівництва МВС СРСР у січні 1956 р. і переведення на малозначиму посаду заступника міністра будівництва електростанцій СРСР, де він міг докласти досвід керівництва будівництвом, накопичений ним у роки курирування Головпромбуду в системі ГУЛАГу. У серпні 1957 р. був переведений на посаду заступника голови Кіровської Ради народного господарства, а в липні 1958 р. звільнений на пенсію по інвалідності. У 1959 р. був позбавлений генеральської пенсії та виселений з елітної квартири, а 6 червня 1960 р. — виключений з членів КПРС за «причетність до політичних репресій». Решту свого життя провів скромно. 6 липня 1977 року загинув, потрапивши під потяг біля платформи «Правда» Ярославського напрямку Московської залізниці. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві. Посилання Круглов на сайті «Хронос» [ 24 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.) Круглов на сайті «Меморіал» [ 28 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.) Круглов на сайті «protivpytok.org» [ 26 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.) Who led the NKVD d:Track:Q125566566