Станіслав Грабський

Станіслав Грабський (або Ґрабський, пол. Stanisław Grabski; 5 квітня 1871, Борув — 6 травня 1949, Сулеювек) — польський політик, державний діяч, економіст. У роки Першої світової війни активно діяв у напрямку недопущення соборницьких українських впливів на західноукраїнських землях. 1919–27 — депутат сейму Другої Польської Республіки. 1923 та 1925–26 — міністр освіти та релігії. Проводив жорстку політику спольщення (полонізації) на українських землях, ініціатор державної програми полонізації — т. зв. Lex Grabski. Закон передбачав перетворення окремих українських та польських шкіл на двомовні (утраквістичні). Внаслідок запровадження цього закону кількість українських шкіл у Польщі істотно скоротилася.

Станіслав Грабський
пол. Stanisław Grabski
Народився	5 квітня 1871(1871-04-05) Борув, Австро-Угорщина
Помер	6 травня 1949(1949-05-06) (78 років) Сулеювек, Польща
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Польща
Діяльність	політик, економіст.
Галузь	економіст
Відомий завдяки	ініціатор полонізації українських шкіл, т. зв. Закону Грабського
Alma mater	HU Berlin
Знання мов	польська^[1]
Заклад	Ягеллонський університет, Варшавський університет і ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Національна ліга^[d]
Посада	Міністерство національної освіти Польщі і ^d^[2]
Партія	^d і ^d
Брати, сестри	^d і Владислав Грабський
Нагороди	Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Станіслав Ґрабський навчався у закладах вищої освіти Варшави, Берліна й Берна. У 1900—1939 роках працював викладачем; був професором економіки Ягайлонського й Львівського університетів, Господарської академії в Дублянах, а з 1946 року — завідувачем катедри історії супільного устрою Варшавського університету.

Був співзасновником Польської соціалістичної партії (1892), таємним комісаром Національної ліги в Галичині, членом Польського національного комітету в Парижі (1917—1919). До Першої світової війни прихильно ставився до російської політики в Польщі, водночас вороже сприймаючи український рух. У 1919—1927 роках був послом до польського сейму, брав участь у переговорах між Польщею і РСФРР під час укладення Ризького мирного договору 1921 року, а в 1923 і 1925—1926 був міністром у справах віровизнань і публічної освіти. Після цього тимчасово відійшов від політики й зосередився на викладацькій і науковій діяльності.

Автор т. зв. «Lex Grabski» («Закону Ґрабського», 1924 рік), що мав на меті перетворення окремих українськомовних і польськомовних шкіл на двомовні (утраквістичні). Через цей закон кількість українськомовних шкіл зменшилася з 2426 у 1921—1922 до 745 у 1927—1928 рр. Відомий вислів Ґрабського: «Через 25 років не буде жодних українців або русинів. Будуть тільки поляки».

З радянською окупацією та вступом до Львова радянських військ (1939) Ґрабського заарештували, засудили до п'яти років таборів; втім, після звільнення за амнестією 1941 року виїхав до Лондона. У 1942—1944 роках був Головою Національної ради в Лондоні, у 1945—1947 — віце-президентом Крайової народної ради (тимчасового парламенту Польщі).

Наукові праці Станіслава Ґрабського присвячені проблемам економіки, історії господарства й політики. Є автором двотомних спогадів «Pamiętniki» (Варшава, 1989).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000053751&find_code=SYS&local_base=ARS10

Джерела та література

• Єфіменко Г. Г. Грабський Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 183. — .
• Зашкільняк Л. О. Ґрабський Станіслав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Посилання

• Ґрабський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Сергій Гупало (24 червня 2006). Слово за ґратами. Двомовність — давня загроза українству. День. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 8 липня 2012.