Боро́вичі — село в Україні, у Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 1109 осіб. Село Боровичі знаходиться на лівому березі річки Стир.
село Боровичі | |
---|---|
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Боровичі | |
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Луцький район |
Рада | Колківська селищна громада |
Основні дані | |
Засноване | 1558 |
Населення | 1109 |
Площа | 4,16 км² |
Густота населення | 266,59 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44666 |
Телефонний код | +380 8 – 03376 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°04′22″ пн. ш. 25°28′24″ сх. д. / 51.07278° пн. ш. 25.47333° сх. д.Координати: 51°04′22″ пн. ш. 25°28′24″ сх. д. / 51.07278° пн. ш. 25.47333° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 171 м |
Водойми | Стир |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Грушевського, 42, смт Колки, Маневицький р-н, Волинська обл., 44661 староста — вул. Незалежності, 19, с. Боровичі, Маневицький р-н, Волинська обл., 44666; |
Карта | |
Боровичі | |
Боровичі | |
Мапа | |
Боровичі у Вікісховищі |
Походження назви
Давні назви села — Туман, Тумин, Нова Четвертня. Припускають, що сучасну назву можна розглядати як похідну від слова «бір» — сосновий ліс.
Історія
Під охороною держави перебувають пам'ятки історії, архітектури, археології — пам'ятник землякам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, братська могила червоноармійців, церква Різдва Богородиці, братська могила вояків УПА, поселення тшинецько-комарівської культури, поселення ранньослов'янське нашої ери, братська могила 11 вояків УПА, які загинули під час бойових дій.
Перші писемні згадки про Боровичі відносяться до 1558 року:
1558 р., лютого 20. — Віленський воєвода, канцлер Великого Князівства Литовського кн. Микола Радзивілл викликає кн. Богдану Четвертинську до королівської комісії для розгляду справи про захоплення її навозницькими підданими Боровицької землі у Луцькому повіті.
1585 року Яков Андрієвич Святополк-Четвертинський побудував на поселенні замок, назвавши його Нова Четвертня. Але саме село існувало і раніше, бо тривалий період у документах відбувалося розмежування села і замку. Обидві структури виступали також під назвами як Боровичі, так і Нова Четвертня.
З 1626 р. фіксується в документах міський статус Боровичів. Власником містечка був князь Стефан Четвертинський. У документі воно назване (напевно, помилково) новоосадженим. Власник Борович — значима і відома постать в історії України першої половини XVII ст. Він і репрезентант інтересів православного населення Речі Посполитої в сеймі та перед королем, і член Луцького Хрестовоздвиженського братства, і своєрідний посол від польського уряду до запорозьких козаків, військовий полководець, «Нестор і голова» волинської шляхти. На його кошти у Боровичах, в урочищі Тумин зводиться православний монастир. Наприкінці ж життя, під час визвольної війни українського народу, князь переходить на бік козацтва, його підтримують українські гетьмани Іван Виговський та Павло Тетеря.
Містечко Нова Четвертня і Боровичі занесені до подимного реєстру 1629 р., згідно якого у селі було 70 димів (420 чоловік), а у місті-замку — 140 (840 чоловік). Виникнення міста на території села пов'язано із загальною тенденцією урбанізації Волині у XVI—XVII ст. Загалом у цей період на території нашого краю виникає 101 міське поселення. Вигідне розташування замку-міста на торгівельних шляхах до Білорусі сприяло і виникненню у Новій Четвертні митниці. Стир у XVI—XVII ст. виступав важливою торгівельною артерією для перевезення поташу, збіжжя у країни Європи, Балтії. Тому у цей же період виникає ціла сітка митних комор по берегах річки, і одна з них, безперечно — у Боровичах.
У кінці ХІХ століття в Боровичах було 211 будинків і 1241 житель, церква й два млини, гуральня. Ярмарок відбувався на святого Онуфрія. Відносно спокійне життя цього села протягом століть показує типову основу розвитку Волині.
Деякий час село мало назву Нова Четвертня і належало до кн. Четвертинських. Дружина кн. Івана Четвертинського, кн. Марія (до шлюбу Кисіль), в 1577 р. підписала унію Волині з Короною.
В 1570 р. платив податки з Борович останній Четвертинський, а в 1619 р. кн. Степан і Григорій Четвертинські відділяють свою резиденцію Четвертню від Барок. В ХІХ ст. село було вже власністю Тишкевичів, а після польського повстання 1831 р. до Копчерова належить 1219 десятин землі.
Про розвиток міста у той період інформація практично відсутня, невідомо чи мало поселення статус вільного міста — магдебурзьке право. Проте існує інформація про притік населення у Нову Четвертню за князювання Стефана Четвертинського, що свідчить про існування певних привілегій у місті для його мешканців. Так, у 1630 р. до Борович прибули 22 родини селян, які втекли із с. Березно на Холмщині, а у 1637 р. — 7 родин підданих Олександра Красинського із с. Забороль біля Луцька.
Економічні перетворення, які відбувалися в Російській імперії в другій половині ХІХ ст., призвели до змін життєдіяльності й мешканців Боровичів. За статистичними даними 1911 р. в селі проживало 1484 жителі. Велика земельна власність — 962 десятини землі — належали Т.Могильницькому.
У результаті активної реалізації російським урядом у другій половині ХІХ ст. політики «обрусения» в губерніях Південно-Західного краю частина земельних володінь перейшла від польських магнатів і шляхти в руки російських поміщиків. Останнім надавалися всілякі пільги для заохочення їх переїзду в регіон, придбання у власність маєтностей. Так, власником села Боровичі став великий поміщик Неустроєв. Його володіння обіймали 150 га ріллі, понад 500 га лісу.
В 1913 році поміщик побудував винокурний завод. Середній річний прибуток виробництва досяг 7200 руб. На заводі працювало 10 чоловік. Старожили згадують, що підприємство розташовувалось у східній частині села, на пагорбі поблизу річки Стир. Керував виробництвом горілки винокур. Завод переробляв продукцію навколишніх сіл. Горілку виробляли із картоплі і ячмінного солоду. Будівлі заводу знаходилися під землею. За добу на заводі варилося 45 відер горілки-сирцю. В бочках продукція відправлялася в с. Угли на спиртзавод, а звідти надходила на фасувальну фабрику м. Ковеля.
В цей же час поміщик Неустроєв будує в селі чотири водяні млини. В населеному пункті функціонував тартак (40 тис. руб. щорічного прибутку) і кредитне товариство. Отож, як бачимо, зміни, що відбувалися в економічному розвитку Російської імперії, торкнулися і господарської діяльності Боровичів.
Працювали в селі церковнопарафіяльна (однокласна) школа. Грамоти дітей у ній навчала одна вчителька. Російський уряд мало дбав про розвиток освіти і культури в краї. Заборони української мови (закони і укази 1847, 1863, 1876 рр.) зробили свою справу. Не видавалися книжки українською мовою, не було газет рідною мовою. Існуюча система освіти не могла задовольнити духовних запитів населення, тому велике значення у житті українців продовжувала відігравати церква. Саме вона була осередком духовного життя, особливо на селі. На священнослужителів покладалася освітня і виховна робота з місцевими жителями. Активну діяльність в цьому напрямку розгорнув і церковний дяк Боровичів — Допухович. Освічена і здібна людина, він не тільки виконував свої прямі обов'язки, але й популяризував серед селян українську мову, культури. Завдяки його зусиллям при церкві був створений духовний хор, до якого було залучено 38 чоловік. Хор виконував пісні й українською мовою, з виступами їздив навіть до повітового міста Луцька.
На початку ХХ ст. культурне життя в селі пожвавлюється. Молодь частенько збиралась у хаті Василя Мандзюка, де обговорювалися поточні події, читалися книги українських авторів, найулюбленішими були поезії Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка.
В 1914 р. почалася Перша світова війна, яка стала важким випробуванням для людей. Війна викликала господарську розруху, гостру нестачу палива й сировини, поставила у важке становище сільське господарство. Від військових дій постраждали й села Тростянецької волості Луцького повіту. В Боровичі австрійські війська вступили восени 1915 р. Ця подія дуже добре закарбувалася в пам'яті селян. При появі австрійських військ власник винокурного заводу залишив його напризволяще. Жителі села поспішили о вкопаного в землю чану, наповненого горілкою, і почали розбирати спиртне. Випадково, а можливо, навмисне, хтось підпалив спиртне. Горіло все навкруги, навіть спирт на річці Стир, який туди витік.
Австрійські солдати і офіцери були розквартировані по хатах боровичівських селян. Австрійські війська почали підготовку до оборони по лінії річки Стир, російській закріпилися в селах Годомичі і Четвертня, розташованих на правому березі.
15 лютого 1916 р., на свято Стрітення, у зв'язку з розпочатими військовими діями мешканців села вивозять до Австрії. Майно, худобу селян забрано для потреб австрійської армії. Селяни були вивезені до Зальцбурга, де їх розмістили в спеціально побудованих в Альпах таборах. Адміністрація таборів складалася з українців-галичан, які проводили серед людей активну освітню роботу. Тут діяли школи, духовні потреби відправляли священнослужителі.
У школах полонених навчали читати і писати українською мовою. Вивчалися переважно твори Т. Г. Шевченка. Через те багато боровичан після повернення додому напам'ять знали майже весь «Кобзар». З вдячністю згадували вони й вчительку з Галичини — Ганну Твердохліб, яка навчала їх грамоти рідною мовою.
Спочатку умови перебування в таборі були задовільними. Але згодом почався голод, смерть забирала багатьох людей. За спогадами очевидців, у таборі перебувало приблизно 50 тисяч чоловік цивільних із західних губерній імперії і стільки ж військовополонених. Померлих спалювали, але після протесту російського царя почала ховати за християнським звичаєм. Коли полоненим був наданий дозвіл виїжджати в Польщу, селяни почали повертатися додому.
Село зустріло їх суцільною руїною. Із 150 хат вцілілими залишилися 4 будівлі. Земля була зрита окопами і крита дротяними загорожами. В урочищі Стачин після Брусиловського прориву земля біліла від кістяків вбитих солдатів. У ході бойових дій поблизу села було зруйновано польський костел.
Повернувшись додому, не маючи засобів до існування, частина мешканців Борович, як і інших населених пунктів Волині, почала шукати кращої долі за кордоном, виїжджаючи на заробітки в Аргентину, Парагвай. Інші взялися до відбудови рідного села.
У 1919 р., після падіння уряду гетьмана П.Скоропадського, айстро-німецькі війська залишили Україну, а західні повіти Волинської губернії перейшли під контроль петлюрівських військ. У серпні 1919 р. петлюрівська місія у Варшаві заявила про свою згоду на приєднання до Польщі Східної Галичини та Західної Волині. Боровичі зайняли польські війська. У серпні 1920 р. село захопили частини Червоної Армії. Під час цих подій Боровичі істотно постраждали. Було спалено майже половину села.
За Ризьким мирним договором, підписаним у 1921 році, більша частина Волині відійшла до Польської держави. Приєднана територія була виділена у нову адміністративну одиницю — Волинське воєводство. Село Боровичі згідно нового адміністративно-територіального устрою увійшло до Тростянецької гміни Луцького повіту Волинського воєводства. Найближчі поштова станція і телеграф розташовувалися в селі Сокіл, найближча залізнична станція — в містечку Рожище, яке знаходилося від Борович на відстані 29 км.
У 1921 р. в Боровичах налічувалося 960 чоловік, їх кількість порівняно з 1911 р. зменшилася на 36 %. Такі демографічні зміни були пов'язані в першу чергу з світовою і громадянською війнами. Статус населеного пункту змінився. Частину його знову визнано власністю Неустроєва. В 1921 р. В Боровичах рахувалося 2258 га землі, з них 444,39 орної; 3,25 під городиною; 45,8 га луків; 548,45 соснового і 294,26 дубового лісу; 332,12 га луків лісових. Село стало фільварком.
Після приєднання українських земель польський уряд започаткував у сільській місцевості аграрні перетворення. Згідно закону від 17 грудня 1920 р. у власність держави переходили всі колишні державні землі Російської імперії, землі царської династії і Селянського банку, а також господарства, власники яких в ході Першої світової війни виїхали і не повернулися до своїх володінь. Ця земля, за винятком лісових масивів і угідь, призначалася для військових осадників і цивільних колоністів. Названі процеси не оминули й села Боровичі. Серед осадників, які отримали земельні наділи в селі, були Талішевський, Ходзінський, Кава, Напула, Дзержа, Француз та ін. Більшість осадників складали ветерани армії, згодом серед них почали переважати цивільні особи. Новоприбулі отримували великі наділи землі (по 20-40 га), щедрі фінансові субсидії. Вони часто посідали привілейовані посади сільських поліцаїв, дрібних чиновників, поштових працівників. В цілому в Боровичах до рук осадників перейшло 250 га землі. Наприклад, польський офіцер Талішевський володів 40 га землі, мав чотирьох наймитів. За освітою Талішевський був агрономом, обирався депутатом сейму. На засіданнях сейму до Варшави їздив велосипедом. У селі Талішевський організував рільничий гурток, де навчав агрономії селян.
Однак заходи уряду не зменшили гостроти аграрної проблеми. Тому державна адміністрація, керована воєводою Г.Юзефським, продовжувала приділяти багато уваги цій проблемі. Головним чинником, який мав вплинути на реорганізацію структури земельної власності, стала парцеляція (поділ) ґрунтів великої власності. Через окружні і повітові земельні управління і комісії селяни могли скуповувати землю під час парцеляції. Приватну парцеляцію проводили самі власники маєтків, або ж парцеляційні спілки і банки під наглядом земельних управлінь. Серед інших особливо активно парцеляція відбувалася й у Луцькому повіті. В Державному архіві Волинської області збереглися документи (довідки, протоколи, рішення земельного управління) по парцеляції володінь Гедиміна Неустроєва в селах Боровичі та Копилля Тростянецької гміни.
Згідно з переписом 1911 р. було там 1504 жителі. Працювали ґуральня (10 000 відер горілки 40-градусної щорічно). Хутірські поселення: Вовчі Черева (3), Дроздинь (7), Загорода (6), Запілля (22), Запруд (5), Зарудення (11), Озимина (3), Підусники (6), Розлюби (4), Стачин (4).
З 1950 року — центральна садиба колгоспу «Світанок». На 01.01.2005 року в Боровичах 374 двори, у яких проживає 1077 жителів. Діють будинок культури, бібліотека, середня школа І-ІІІ ст., дитячий садочок (сезонно), лікарська амбулаторія, аптека від фірми «Волиньфарм», ветаптека, вузол зв'язку, АТС, СВК «Боровичі», пункт по очистці та охолодженню молока від Рожищенського сир заводу, млин, приватна пилорама, чотири приватних магазини, один — Колківський споживчого товариства з баром «Скіф», зерноочисний комплекс для послуг жителів району, дві поромні переправи через Стир, молитовний будинок ЄХБ. На кошти прихожан в 1841 році зведено православну Різдво-Богородицьку церкву, а в 1862 році збудовано другу, Михайлівську; обидві знищені в період Першої світової війни. В 1937 році побудований Свято-Різдво-Борогородичний храм, знятий з реєстрації в 1962 році, яка, як відзначають фахівці у галузі архітектури, належить до стилістики, притаманної творінням архітектора Сергія Тимошенка, який був міністром шляхів в уряді Української Народної Республіки у 1919—1920 роках.; в 1988 році відновив свою діяльність. 21 вересня, на Різдво Святої Богородиці, престольне свято в селі.
До 15 листопада 2017 року — адміністративний центр Боровичівської сільської ради Маневицького району Волинської області.
У березні 2019 року церковна громада Боровичів проголосувала за перехід з-під юрисдикції УПЦ МП до Православної церкви України.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1196 осіб, з яких 559 чоловіків та 637 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1097 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,46 % |
російська | 0,45 % |
білоруська | 0,09 % |
Об'єкти під охороною
Під охороною держави перебувають пам'ятки історії, архітектури, археології — пам'ятник землякам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, братська могила червоноармійців, церква Різдва Богородиці, братська могила вояків УПА, поселення тшинецько-комарівської культури, поселення ранньослов'янське нашої ери, братська могила 11 вояків УПА, які загинули під час бойових дій.
Ландшафти
Ландшафт місця, де розселилися жителі, поєднав у собі луки, долини, бори, болота. Важливим було розташування села біля річки Стир. З часом ліс залишився лише в урочищі Хотяж, болота осушувалися. Велика кількість долин — Нохтир, Пісочна, Осока, Ситники, Чисте Болото були здавен залиті водою й порослі чагарниками. З розширенням села вони також поступово осушувалися.
З давнини збереглися назви багатьох урочищ: Лютин, Олес, Гобельці, Нове Запилля, Старе Запилля, Грива, Навалки, Березники, Рудники, Вівтор, Блищин.
Археологічні відомості
На території села знаходяться земляні вали. Внаслідок їх обстеження Ю.Мазуриком встановлено, що в північно-східній частині села за 0,9 км від церкви знаходиться городище доби пізнього середньовіччя. Городище являє собою штучно насипну земляну площадку, на лагідному схилі лівого берега р. Стир. На даний час городище прослідковується по фрагментарних контурах ескарпів, валів і ровів. В давнину городище в плані мало прямокутну форму зі сторонами приблизно 95×60 м. Визначення точних розмірів затруднено, оскільки східна і частково західна частина городища сильно розсунуті і розорюються. На поверхні майданчика було зібрано підйомний археологічний матеріал, який датується XVII—XVIII ст.
По периметру городища був споруджений вал, який із зовнішньої сторони разом з ровом і ескарпом являв суцільний крутий схил. На даний час висота такого суцільного схилу в найбільш збереженій північній частині городища, від дна рову до вершини валу становить близько 6,5 м. Вал зберігся фрагментарно в північній і західній частинах, висотою від рівня внутрішньої частини площадки, відповідно 1,7; 1,5 м, шириною в основі 18,0; 26,0 і шириною на вершині 5,0; 6,0 м.
Городище по периметру було укріплене ровом, на даний час він зберігся в північній і південній частинах. Рови оплилі, мають сплощене дно, трапецеподібний перетин, збереглись відповідно на глибину 2,0-2,5; 5,5-6,0 м, при ширині в основі 11,0; 24,0 м та у верхній основі 7,0; 13,0 м.
Найбільшу увагу привертає територія біля північної частини городища, де знаходиться насипний земляний майданчик висотою близько 3,0 м, довжиною близько 90 м, шириною 17-18 м. Майданчик довшою стороною зорієнтована паралельно північній частині городища, між ними знаходиться рів. Східна частина майданчика має клиноподібну форму в плані, де вершина кута знаходиться за 7 м від обривистого берега річки. Судячи по конфігурації та розміщенню цього майданчика, можна стверджувати, що він був основою проїжджої частини, тобто дороги, а клиноподібний виступ був основою для дерев'яного моста через річку, яка має в цій частині ширину близько 40 м. Причому ширина проїжджої частини дозволяла використовувати її для двостороннього руху, а міст, мабуть, — для одностороннього. Таке розміщення укріпленого пункту безпосередньо над річкою та біля мосту дозволяло контролювати транспортний рух як сухопутний, так і річковий.
Уродженці
- Ярмолюк Олексій Вікторович (1988—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Боровичі мої, із плином часу Сильнішою до вас любов стає. Дай Бог допити цю солодку чашу! Боровичі мої, життя моє…
— , поетеса із Борович
Див. також
- [pl]
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Хроніки Любарта (укр.). 17 грудня 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 4 березня 2017.
- . Волинь-нова. 10 березня 2019. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 27 квітня 2019.
- . vf-ndc-oasu.ucoz.ru. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
- Колківська селищна рада. Волинська область, Маневицький район
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
Література
- Боро́вичі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.553
Посилання
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Погода в селі Боровичі [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Boro vichi selo v Ukrayini u Manevickomu rajoni Volinskoyi oblasti Naselennya stanovit 1109 osib Selo Borovichi znahoditsya na livomu berezi richki Stir selo BorovichiCerkva Rizdva Presvyatoyi Bogorodici v seli BorovichiCerkva Rizdva Presvyatoyi Bogorodici v seli BorovichiKrayina UkrayinaOblast Volinska oblastRajon Luckij rajonRada Kolkivska selishna gromadaOsnovni daniZasnovane 1558Naselennya 1109Plosha 4 16 km Gustota naselennya 266 59 osib km Poshtovij indeks 44666Telefonnij kod 380 8 03376Geografichni daniGeografichni koordinati 51 04 22 pn sh 25 28 24 sh d 51 07278 pn sh 25 47333 sh d 51 07278 25 47333 Koordinati 51 04 22 pn sh 25 28 24 sh d 51 07278 pn sh 25 47333 sh d 51 07278 25 47333Serednya visota nad rivnem morya 171 mVodojmi StirMisceva vladaAdresa radi vul Grushevskogo 42 smt Kolki Manevickij r n Volinska obl 44661 starosta vul Nezalezhnosti 19 s Borovichi Manevickij r n Volinska obl 44666 KartaBorovichiBorovichiMapa Borovichi u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Borovichi Panorama odniyeyi z vulic sela BorovichiZZSO I III st s BorovichiPohodzhennya nazviDavni nazvi sela Tuman Tumin Nova Chetvertnya Pripuskayut sho suchasnu nazvu mozhna rozglyadati yak pohidnu vid slova bir sosnovij lis IstoriyaPid ohoronoyu derzhavi perebuvayut pam yatki istoriyi arhitekturi arheologiyi pam yatnik zemlyakam yaki zaginuli v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni bratska mogila chervonoarmijciv cerkva Rizdva Bogorodici bratska mogila voyakiv UPA poselennya tshinecko komarivskoyi kulturi poselennya rannoslov yanske nashoyi eri bratska mogila 11 voyakiv UPA yaki zaginuli pid chas bojovih dij Pershi pisemni zgadki pro Borovichi vidnosyatsya do 1558 roku 1558 r lyutogo 20 Vilenskij voyevoda kancler Velikogo Knyazivstva Litovskogo kn Mikola Radzivill viklikaye kn Bogdanu Chetvertinsku do korolivskoyi komisiyi dlya rozglyadu spravi pro zahoplennya yiyi navoznickimi piddanimi Borovickoyi zemli u Luckomu poviti 1585 roku Yakov Andriyevich Svyatopolk Chetvertinskij pobuduvav na poselenni zamok nazvavshi jogo Nova Chetvertnya Ale same selo isnuvalo i ranishe bo trivalij period u dokumentah vidbuvalosya rozmezhuvannya sela i zamku Obidvi strukturi vistupali takozh pid nazvami yak Borovichi tak i Nova Chetvertnya Z 1626 r fiksuyetsya v dokumentah miskij status Borovichiv Vlasnikom mistechka buv knyaz Stefan Chetvertinskij U dokumenti vono nazvane napevno pomilkovo novoosadzhenim Vlasnik Borovich znachima i vidoma postat v istoriyi Ukrayini pershoyi polovini XVII st Vin i reprezentant interesiv pravoslavnogo naselennya Rechi Pospolitoyi v sejmi ta pered korolem i chlen Luckogo Hrestovozdvizhenskogo bratstva i svoyeridnij posol vid polskogo uryadu do zaporozkih kozakiv vijskovij polkovodec Nestor i golova volinskoyi shlyahti Na jogo koshti u Borovichah v urochishi Tumin zvoditsya pravoslavnij monastir Naprikinci zh zhittya pid chas vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu knyaz perehodit na bik kozactva jogo pidtrimuyut ukrayinski getmani Ivan Vigovskij ta Pavlo Teterya Mistechko Nova Chetvertnya i Borovichi zaneseni do podimnogo reyestru 1629 r zgidno yakogo u seli bulo 70 dimiv 420 cholovik a u misti zamku 140 840 cholovik Viniknennya mista na teritoriyi sela pov yazano iz zagalnoyu tendenciyeyu urbanizaciyi Volini u XVI XVII st Zagalom u cej period na teritoriyi nashogo krayu vinikaye 101 miske poselennya Vigidne roztashuvannya zamku mista na torgivelnih shlyahah do Bilorusi spriyalo i viniknennyu u Novij Chetvertni mitnici Stir u XVI XVII st vistupav vazhlivoyu torgivelnoyu arteriyeyu dlya perevezennya potashu zbizhzhya u krayini Yevropi Baltiyi Tomu u cej zhe period vinikaye cila sitka mitnih komor po beregah richki i odna z nih bezperechno u Borovichah U kinci HIH stolittya v Borovichah bulo 211 budinkiv i 1241 zhitel cerkva j dva mlini guralnya Yarmarok vidbuvavsya na svyatogo Onufriya Vidnosno spokijne zhittya cogo sela protyagom stolit pokazuye tipovu osnovu rozvitku Volini Deyakij chas selo malo nazvu Nova Chetvertnya i nalezhalo do kn Chetvertinskih Druzhina kn Ivana Chetvertinskogo kn Mariya do shlyubu Kisil v 1577 r pidpisala uniyu Volini z Koronoyu V 1570 r plativ podatki z Borovich ostannij Chetvertinskij a v 1619 r kn Stepan i Grigorij Chetvertinski viddilyayut svoyu rezidenciyu Chetvertnyu vid Barok V HIH st selo bulo vzhe vlasnistyu Tishkevichiv a pislya polskogo povstannya 1831 r do Kopcherova nalezhit 1219 desyatin zemli Pro rozvitok mista u toj period informaciya praktichno vidsutnya nevidomo chi malo poselennya status vilnogo mista magdeburzke pravo Prote isnuye informaciya pro pritik naselennya u Novu Chetvertnyu za knyazyuvannya Stefana Chetvertinskogo sho svidchit pro isnuvannya pevnih privilegij u misti dlya jogo meshkanciv Tak u 1630 r do Borovich pribuli 22 rodini selyan yaki vtekli iz s Berezno na Holmshini a u 1637 r 7 rodin piddanih Oleksandra Krasinskogo iz s Zaborol bilya Lucka Ekonomichni peretvorennya yaki vidbuvalisya v Rosijskij imperiyi v drugij polovini HIH st prizveli do zmin zhittyediyalnosti j meshkanciv Borovichiv Za statistichnimi danimi 1911 r v seli prozhivalo 1484 zhiteli Velika zemelna vlasnist 962 desyatini zemli nalezhali T Mogilnickomu U rezultati aktivnoyi realizaciyi rosijskim uryadom u drugij polovini HIH st politiki obruseniya v guberniyah Pivdenno Zahidnogo krayu chastina zemelnih volodin perejshla vid polskih magnativ i shlyahti v ruki rosijskih pomishikiv Ostannim nadavalisya vsilyaki pilgi dlya zaohochennya yih pereyizdu v region pridbannya u vlasnist mayetnostej Tak vlasnikom sela Borovichi stav velikij pomishik Neustroyev Jogo volodinnya obijmali 150 ga rilli ponad 500 ga lisu V 1913 roci pomishik pobuduvav vinokurnij zavod Serednij richnij pributok virobnictva dosyag 7200 rub Na zavodi pracyuvalo 10 cholovik Starozhili zgaduyut sho pidpriyemstvo roztashovuvalos u shidnij chastini sela na pagorbi poblizu richki Stir Keruvav virobnictvom gorilki vinokur Zavod pereroblyav produkciyu navkolishnih sil Gorilku viroblyali iz kartopli i yachminnogo solodu Budivli zavodu znahodilisya pid zemleyu Za dobu na zavodi varilosya 45 vider gorilki sircyu V bochkah produkciya vidpravlyalasya v s Ugli na spirtzavod a zvidti nadhodila na fasuvalnu fabriku m Kovelya V cej zhe chas pomishik Neustroyev buduye v seli chotiri vodyani mlini V naselenomu punkti funkcionuvav tartak 40 tis rub shorichnogo pributku i kreditne tovaristvo Otozh yak bachimo zmini sho vidbuvalisya v ekonomichnomu rozvitku Rosijskoyi imperiyi torknulisya i gospodarskoyi diyalnosti Borovichiv Pracyuvali v seli cerkovnoparafiyalna odnoklasna shkola Gramoti ditej u nij navchala odna vchitelka Rosijskij uryad malo dbav pro rozvitok osviti i kulturi v krayi Zaboroni ukrayinskoyi movi zakoni i ukazi 1847 1863 1876 rr zrobili svoyu spravu Ne vidavalisya knizhki ukrayinskoyu movoyu ne bulo gazet ridnoyu movoyu Isnuyucha sistema osviti ne mogla zadovolniti duhovnih zapitiv naselennya tomu velike znachennya u zhitti ukrayinciv prodovzhuvala vidigravati cerkva Same vona bula oseredkom duhovnogo zhittya osoblivo na seli Na svyashennosluzhiteliv pokladalasya osvitnya i vihovna robota z miscevimi zhitelyami Aktivnu diyalnist v comu napryamku rozgornuv i cerkovnij dyak Borovichiv Dopuhovich Osvichena i zdibna lyudina vin ne tilki vikonuvav svoyi pryami obov yazki ale j populyarizuvav sered selyan ukrayinsku movu kulturi Zavdyaki jogo zusillyam pri cerkvi buv stvorenij duhovnij hor do yakogo bulo zalucheno 38 cholovik Hor vikonuvav pisni j ukrayinskoyu movoyu z vistupami yizdiv navit do povitovogo mista Lucka Na pochatku HH st kulturne zhittya v seli pozhvavlyuyetsya Molod chastenko zbiralas u hati Vasilya Mandzyuka de obgovoryuvalisya potochni podiyi chitalisya knigi ukrayinskih avtoriv najulyublenishimi buli poeziyi T G Shevchenka I Ya Franka V 1914 r pochalasya Persha svitova vijna yaka stala vazhkim viprobuvannyam dlya lyudej Vijna viklikala gospodarsku rozruhu gostru nestachu paliva j sirovini postavila u vazhke stanovishe silske gospodarstvo Vid vijskovih dij postrazhdali j sela Trostyaneckoyi volosti Luckogo povitu V Borovichi avstrijski vijska vstupili voseni 1915 r Cya podiya duzhe dobre zakarbuvalasya v pam yati selyan Pri poyavi avstrijskih vijsk vlasnik vinokurnogo zavodu zalishiv jogo naprizvolyashe Zhiteli sela pospishili o vkopanogo v zemlyu chanu napovnenogo gorilkoyu i pochali rozbirati spirtne Vipadkovo a mozhlivo navmisne htos pidpaliv spirtne Gorilo vse navkrugi navit spirt na richci Stir yakij tudi vitik Avstrijski soldati i oficeri buli rozkvartirovani po hatah borovichivskih selyan Avstrijski vijska pochali pidgotovku do oboroni po liniyi richki Stir rosijskij zakripilisya v selah Godomichi i Chetvertnya roztashovanih na pravomu berezi 15 lyutogo 1916 r na svyato Stritennya u zv yazku z rozpochatimi vijskovimi diyami meshkanciv sela vivozyat do Avstriyi Majno hudobu selyan zabrano dlya potreb avstrijskoyi armiyi Selyani buli vivezeni do Zalcburga de yih rozmistili v specialno pobudovanih v Alpah taborah Administraciya taboriv skladalasya z ukrayinciv galichan yaki provodili sered lyudej aktivnu osvitnyu robotu Tut diyali shkoli duhovni potrebi vidpravlyali svyashennosluzhiteli U shkolah polonenih navchali chitati i pisati ukrayinskoyu movoyu Vivchalisya perevazhno tvori T G Shevchenka Cherez te bagato borovichan pislya povernennya dodomu napam yat znali majzhe ves Kobzar Z vdyachnistyu zgaduvali voni j vchitelku z Galichini Gannu Tverdohlib yaka navchala yih gramoti ridnoyu movoyu Spochatku umovi perebuvannya v tabori buli zadovilnimi Ale zgodom pochavsya golod smert zabirala bagatoh lyudej Za spogadami ochevidciv u tabori perebuvalo priblizno 50 tisyach cholovik civilnih iz zahidnih gubernij imperiyi i stilki zh vijskovopolonenih Pomerlih spalyuvali ale pislya protestu rosijskogo carya pochala hovati za hristiyanskim zvichayem Koli polonenim buv nadanij dozvil viyizhdzhati v Polshu selyani pochali povertatisya dodomu Selo zustrilo yih sucilnoyu ruyinoyu Iz 150 hat vcililimi zalishilisya 4 budivli Zemlya bula zrita okopami i krita drotyanimi zagorozhami V urochishi Stachin pislya Brusilovskogo prorivu zemlya bilila vid kistyakiv vbitih soldativ U hodi bojovih dij poblizu sela bulo zrujnovano polskij kostel Povernuvshis dodomu ne mayuchi zasobiv do isnuvannya chastina meshkanciv Borovich yak i inshih naselenih punktiv Volini pochala shukati krashoyi doli za kordonom viyizhdzhayuchi na zarobitki v Argentinu Paragvaj Inshi vzyalisya do vidbudovi ridnogo sela U 1919 r pislya padinnya uryadu getmana P Skoropadskogo ajstro nimecki vijska zalishili Ukrayinu a zahidni poviti Volinskoyi guberniyi perejshli pid kontrol petlyurivskih vijsk U serpni 1919 r petlyurivska misiya u Varshavi zayavila pro svoyu zgodu na priyednannya do Polshi Shidnoyi Galichini ta Zahidnoyi Volini Borovichi zajnyali polski vijska U serpni 1920 r selo zahopili chastini Chervonoyi Armiyi Pid chas cih podij Borovichi istotno postrazhdali Bulo spaleno majzhe polovinu sela Za Rizkim mirnim dogovorom pidpisanim u 1921 roci bilsha chastina Volini vidijshla do Polskoyi derzhavi Priyednana teritoriya bula vidilena u novu administrativnu odinicyu Volinske voyevodstvo Selo Borovichi zgidno novogo administrativno teritorialnogo ustroyu uvijshlo do Trostyaneckoyi gmini Luckogo povitu Volinskogo voyevodstva Najblizhchi poshtova stanciya i telegraf roztashovuvalisya v seli Sokil najblizhcha zaliznichna stanciya v mistechku Rozhishe yake znahodilosya vid Borovich na vidstani 29 km U 1921 r v Borovichah nalichuvalosya 960 cholovik yih kilkist porivnyano z 1911 r zmenshilasya na 36 Taki demografichni zmini buli pov yazani v pershu chergu z svitovoyu i gromadyanskoyu vijnami Status naselenogo punktu zminivsya Chastinu jogo znovu viznano vlasnistyu Neustroyeva V 1921 r V Borovichah rahuvalosya 2258 ga zemli z nih 444 39 ornoyi 3 25 pid gorodinoyu 45 8 ga lukiv 548 45 sosnovogo i 294 26 dubovogo lisu 332 12 ga lukiv lisovih Selo stalo filvarkom Pislya priyednannya ukrayinskih zemel polskij uryad zapochatkuvav u silskij miscevosti agrarni peretvorennya Zgidno zakonu vid 17 grudnya 1920 r u vlasnist derzhavi perehodili vsi kolishni derzhavni zemli Rosijskoyi imperiyi zemli carskoyi dinastiyi i Selyanskogo banku a takozh gospodarstva vlasniki yakih v hodi Pershoyi svitovoyi vijni viyihali i ne povernulisya do svoyih volodin Cya zemlya za vinyatkom lisovih masiviv i ugid priznachalasya dlya vijskovih osadnikiv i civilnih kolonistiv Nazvani procesi ne ominuli j sela Borovichi Sered osadnikiv yaki otrimali zemelni nadili v seli buli Talishevskij Hodzinskij Kava Napula Dzerzha Francuz ta in Bilshist osadnikiv skladali veterani armiyi zgodom sered nih pochali perevazhati civilni osobi Novopribuli otrimuvali veliki nadili zemli po 20 40 ga shedri finansovi subsidiyi Voni chasto posidali privilejovani posadi silskih policayiv dribnih chinovnikiv poshtovih pracivnikiv V cilomu v Borovichah do ruk osadnikiv perejshlo 250 ga zemli Napriklad polskij oficer Talishevskij volodiv 40 ga zemli mav chotiroh najmitiv Za osvitoyu Talishevskij buv agronomom obiravsya deputatom sejmu Na zasidannyah sejmu do Varshavi yizdiv velosipedom U seli Talishevskij organizuvav rilnichij gurtok de navchav agronomiyi selyan Odnak zahodi uryadu ne zmenshili gostroti agrarnoyi problemi Tomu derzhavna administraciya kerovana voyevodoyu G Yuzefskim prodovzhuvala pridilyati bagato uvagi cij problemi Golovnim chinnikom yakij mav vplinuti na reorganizaciyu strukturi zemelnoyi vlasnosti stala parcelyaciya podil gruntiv velikoyi vlasnosti Cherez okruzhni i povitovi zemelni upravlinnya i komisiyi selyani mogli skupovuvati zemlyu pid chas parcelyaciyi Privatnu parcelyaciyu provodili sami vlasniki mayetkiv abo zh parcelyacijni spilki i banki pid naglyadom zemelnih upravlin Sered inshih osoblivo aktivno parcelyaciya vidbuvalasya j u Luckomu poviti V Derzhavnomu arhivi Volinskoyi oblasti zbereglisya dokumenti dovidki protokoli rishennya zemelnogo upravlinnya po parcelyaciyi volodin Gedimina Neustroyeva v selah Borovichi ta Kopillya Trostyaneckoyi gmini Zgidno z perepisom 1911 r bulo tam 1504 zhiteli Pracyuvali guralnya 10 000 vider gorilki 40 gradusnoyi shorichno Hutirski poselennya Vovchi Chereva 3 Drozdin 7 Zagoroda 6 Zapillya 22 Zaprud 5 Zarudennya 11 Ozimina 3 Pidusniki 6 Rozlyubi 4 Stachin 4 Z 1950 roku centralna sadiba kolgospu Svitanok Na 01 01 2005 roku v Borovichah 374 dvori u yakih prozhivaye 1077 zhiteliv Diyut budinok kulturi biblioteka serednya shkola I III st dityachij sadochok sezonno likarska ambulatoriya apteka vid firmi Volinfarm vetapteka vuzol zv yazku ATS SVK Borovichi punkt po ochistci ta oholodzhennyu moloka vid Rozhishenskogo sir zavodu mlin privatna pilorama chotiri privatnih magazini odin Kolkivskij spozhivchogo tovaristva z barom Skif zernoochisnij kompleks dlya poslug zhiteliv rajonu dvi poromni perepravi cherez Stir molitovnij budinok YeHB Na koshti prihozhan v 1841 roci zvedeno pravoslavnu Rizdvo Bogorodicku cerkvu a v 1862 roci zbudovano drugu Mihajlivsku obidvi znisheni v period Pershoyi svitovoyi vijni V 1937 roci pobudovanij Svyato Rizdvo Borogorodichnij hram znyatij z reyestraciyi v 1962 roci yaka yak vidznachayut fahivci u galuzi arhitekturi nalezhit do stilistiki pritamannoyi tvorinnyam arhitektora Sergiya Timoshenka yakij buv ministrom shlyahiv v uryadi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki u 1919 1920 rokah v 1988 roci vidnoviv svoyu diyalnist 21 veresnya na Rizdvo Svyatoyi Bogorodici prestolne svyato v seli Do 15 listopada 2017 roku administrativnij centr Borovichivskoyi silskoyi radi Manevickogo rajonu Volinskoyi oblasti U berezni 2019 roku cerkovna gromada Borovichiv progolosuvala za perehid z pid yurisdikciyi UPC MP do Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 1196 osib z yakih 559 cholovikiv ta 637 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 1097 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotokukrayinska 99 46 rosijska 0 45 biloruska 0 09 Ob yekti pid ohoronoyuPid ohoronoyu derzhavi perebuvayut pam yatki istoriyi arhitekturi arheologiyi pam yatnik zemlyakam yaki zaginuli v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni bratska mogila chervonoarmijciv cerkva Rizdva Bogorodici bratska mogila voyakiv UPA poselennya tshinecko komarivskoyi kulturi poselennya rannoslov yanske nashoyi eri bratska mogila 11 voyakiv UPA yaki zaginuli pid chas bojovih dij LandshaftiLandshaft miscya de rozselilisya zhiteli poyednav u sobi luki dolini bori bolota Vazhlivim bulo roztashuvannya sela bilya richki Stir Z chasom lis zalishivsya lishe v urochishi Hotyazh bolota osushuvalisya Velika kilkist dolin Nohtir Pisochna Osoka Sitniki Chiste Boloto buli zdaven zaliti vodoyu j porosli chagarnikami Z rozshirennyam sela voni takozh postupovo osushuvalisya Z davnini zbereglisya nazvi bagatoh urochish Lyutin Oles Gobelci Nove Zapillya Stare Zapillya Griva Navalki Berezniki Rudniki Vivtor Blishin Arheologichni vidomostiNa teritoriyi sela znahodyatsya zemlyani vali Vnaslidok yih obstezhennya Yu Mazurikom vstanovleno sho v pivnichno shidnij chastini sela za 0 9 km vid cerkvi znahoditsya gorodishe dobi piznogo serednovichchya Gorodishe yavlyaye soboyu shtuchno nasipnu zemlyanu ploshadku na lagidnomu shili livogo berega r Stir Na danij chas gorodishe proslidkovuyetsya po fragmentarnih konturah eskarpiv valiv i roviv V davninu gorodishe v plani malo pryamokutnu formu zi storonami priblizno 95 60 m Viznachennya tochnih rozmiriv zatrudneno oskilki shidna i chastkovo zahidna chastina gorodisha silno rozsunuti i rozoryuyutsya Na poverhni majdanchika bulo zibrano pidjomnij arheologichnij material yakij datuyetsya XVII XVIII st Po perimetru gorodisha buv sporudzhenij val yakij iz zovnishnoyi storoni razom z rovom i eskarpom yavlyav sucilnij krutij shil Na danij chas visota takogo sucilnogo shilu v najbilsh zberezhenij pivnichnij chastini gorodisha vid dna rovu do vershini valu stanovit blizko 6 5 m Val zberigsya fragmentarno v pivnichnij i zahidnij chastinah visotoyu vid rivnya vnutrishnoyi chastini ploshadki vidpovidno 1 7 1 5 m shirinoyu v osnovi 18 0 26 0 i shirinoyu na vershini 5 0 6 0 m Gorodishe po perimetru bulo ukriplene rovom na danij chas vin zberigsya v pivnichnij i pivdennij chastinah Rovi oplili mayut sploshene dno trapecepodibnij peretin zbereglis vidpovidno na glibinu 2 0 2 5 5 5 6 0 m pri shirini v osnovi 11 0 24 0 m ta u verhnij osnovi 7 0 13 0 m Najbilshu uvagu privertaye teritoriya bilya pivnichnoyi chastini gorodisha de znahoditsya nasipnij zemlyanij majdanchik visotoyu blizko 3 0 m dovzhinoyu blizko 90 m shirinoyu 17 18 m Majdanchik dovshoyu storonoyu zoriyentovana paralelno pivnichnij chastini gorodisha mizh nimi znahoditsya riv Shidna chastina majdanchika maye klinopodibnu formu v plani de vershina kuta znahoditsya za 7 m vid obrivistogo berega richki Sudyachi po konfiguraciyi ta rozmishennyu cogo majdanchika mozhna stverdzhuvati sho vin buv osnovoyu proyizhdzhoyi chastini tobto dorogi a klinopodibnij vistup buv osnovoyu dlya derev yanogo mosta cherez richku yaka maye v cij chastini shirinu blizko 40 m Prichomu shirina proyizhdzhoyi chastini dozvolyala vikoristovuvati yiyi dlya dvostoronnogo ruhu a mist mabut dlya odnostoronnogo Take rozmishennya ukriplenogo punktu bezposeredno nad richkoyu ta bilya mostu dozvolyalo kontrolyuvati transportnij ruh yak suhoputnij tak i richkovij UrodzhenciYarmolyuk Oleksij Viktorovich 1988 2015 starshij soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Borovichi moyi iz plinom chasu Silnishoyu do vas lyubov staye Daj Bog dopiti cyu solodku chashu Borovichi moyi zhittya moye poetesa iz BorovichDiv takozh pl Primitki Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2019 Procitovano 6 zhovtnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Hroniki Lyubarta ukr 17 grudnya 2016 Arhiv originalu za 5 bereznya 2017 Procitovano 4 bereznya 2017 Volin nova 10 bereznya 2019 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2019 Procitovano 27 kvitnya 2019 vf ndc oasu ucoz ru Arhiv originalu za 26 serpnya 2019 Procitovano 26 serpnya 2019 Kolkivska selishna rada Volinska oblast Manevickij rajon database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 Arhiv originalu za 2 grudnya 2019 Procitovano 2 grudnya 2019 LiteraturaBoro vichi Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Volinska oblast I S Klimash golova redkolegiyi tomu 1970 747s S 553PosilannyaCinkalovskij O Stara Volin i Volinske Polissya Krayeznavchij slovnik vid najdavnishih chasiv do 1914 roku Vinnipeg Nakladom Tovaristva Volin 1984 1986 Pogoda v seli Borovichi 19 grudnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Volinskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi