Історія Дрогобича
У часи Київської Русі
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Мандри Галіції. Дрогобич |
Місто виникло на території, що належала Галицько-Волинському князівству.
У часи Королівства Польського та Речі Посполитої
З 1339 року, після захоплення земель Галицько-Волинського князівства польським королем Казимиром III, Дрогобичина входить до Перемишльської землі (пол. Ziemia przemyska, з 1434 року — у складі Руського воєводства (пол. Województwo ruskie)): спочатку, з 1340 по 1569 роки, у складі Королівства Польського (пол. Korona Królestwa Polskiego), а, після заключення Люблінської унії, з 1569 по 1772 роки — у складі Республіки Обох Народів (Речі Посполитої, пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów), (староукр. «Рѣчъ посполитая ѡбоига народовъ»).
До 15 століття Дрогобич був центром волості, на чолі якої стояв воєвода. Його права і обов'язки приблизно відповідали посаді польських старост. У 15 столітті замість волості утворено повіт (пол. powiat Drohobycki). До того ж періоду належать перші письмові документи про міське самоврядування. В актах за 1407 та 1408 роки є згадки про дрогобицьких радників, а за 1413 рік — про війта. Ще один запис свідчить, що у 1419 році Юрко Рус та Петро, дрогобицький війт, стали львівськими міщанами.
В 1422 році до міста приєднано засноване війтом Миколою Рішем село Грушів і Дрогобичу надано магдебурзьке право. Це показує, наскільки важливим був розвиток міської економіки взагалі й солеваріння зокрема для польського королівства. Грамота була одна, стосувалася і війта, і міщан. Згідно з цим привілеєм місце міського війта зайняв магнат Ян Менжик.
У 1445—1446 роках війтом Дрогобича був Якшан, родом зі Залізної Волі.
У 1460 році Казимир IV Ягеллончик підтвердив привілеї міста, видавши для цього «на прохання… райців» (тобто членів Ради Дрогобича) дві грамоти, окремо для війта та міщан. Війт очолив міський суд-Лаву, до складу якого входили дрогобицькі міщани, а посада війта передавалась при потребі його спадкоємцям або продавалась, повністю чи частинами. У другій підтверджено припинення дії «всіх польських і руських законів та різних звичаїв, які суперечать німецькому магдебурзькому праву». Міщани звільнялись від влади чи суду королівських урядовців й підлягали лише суду міському згідно з принципами й засадами магдебурзького права. Адміністративною владою в місті та законними представниками інтересів громади Дрогобича ставали члени міської ради, очолюваної бургомістром.
У році 1467 двоє з кількох спадкоємців Якшана, яким на той час належало війтівство, продали свою частку іншому шляхтичу за 5 селян-кріпаків (кметів) та сотню угорських золотих дукатів. Такий поділ війтівської влади між кількома особами на деякий час підвищив роль міської Ради.
1468 року шляхтич Ян Жешовський (пом. 1477/1478) гербу Півкозич без успіху мав процес у вищому суді німецького права у Кракові з Янушем Яксаном (пол. Janusz Jaksan) зі Свиньчі (пол. Świńcza, нині село Сьвільча (пол. Świlcza) поблизу Ряшева) щодо війтівства у Дрогобичі та половини війтівства у Ряшеві, які йому продали братанки Януша Яксана. Пізніше мав процес щодо мита в Ряшеві з Ядвігою Яксан, став перемишльським каштеляном. Його дружиною була молодша на покоління Барбара Рабштинська, дочка Анджея з Тенчина і Рабштина гербу Сокира (Топор), сестра віслицького каштеляна Яна Рабштинського (пом. 1498/1499). 1485 року шляхтич Ян Ряшівський (Жешовський, гербу Півкозич) знову зібрав всі права на війтівство у своїх руках.
У 1515 році Ян передав війтівство своїй матері Барбарі та вітчиму Янові Камйонацькому (пол. Jan Kamionacki гербу Копач) з Камйонача (пол. Kamionacz), котрий у 1523 році став ще й дрогобицьким старостою, поєднуючи обидві посади та репрезентуючи одночасно і королівський уряд, й міську владу за магдебурзьким правом. А його наступник, магнат Войцех Стажеховський, який став старостою в 1539 році, просто узурпував війтівську владу, зробивши дрогобицького війта лише виконавцем своїх особистих розпоряджень. Так само чинили всі наступні старости, призначаючи війтів з числа найзаможніших мешканців Дрогобича. Старостинський замок (до нашого часу, на жаль, не зберігся) знаходився на території, обмеженій сучасними вулицями Стрийською та Грушевського, на проміжку від вулиці Карпатської до вулиці Винниченка, мабуть десь недалеко від шпихліру.
1540 року король Сигізмунд I Старий заборонив українцям (русинам) будувати церкву Святої Трійці в частині міста, оточеній мурами.
1569 року вперше у дрогобицьких міських актах зустрічається згадка про євреїв. А через дев'ять років, в 1578, польський король Стефан Баторій заборонив євреям проживати в місті та вести торгівлю в усі дні, крім ярмаркових. Це обмеження діяло аж до кінця 17 століття.
У часи Габсбургів
В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Східна Галичина відійшла до імперії Габсбургів, а разом з нею і Дрогобич. Австрійська влада пояснювала це спадковими правами (угорських королів) (а Габсбурги носили цей титул, починаючи з Альбрехта II) на дану територію, бо з 1214 по 1221 роки Коломан (син Андреша II) з династії Арпадів був королем Галицько-Волинської держави. Землі стали окремою адміністративною одиницею й називались «Королівство Галіції і Лодомерії». В цій назві «Галіція» — це німецькомовна назва Галицького князівства, а «Лодомерія» — спотворена назва міста Володимира, столиці Волинського князівства. Королівство входило до складу Австрійської імперії (нім. Kaisertum Österreich), а з 1867 року, згідно з австро-угорською угодою, до складу Австро-Угорщини (нім. Die im Reichsrat vertretenen Königreiche und Länder und die Länder der heiligen ungarischen Stephanskrone).
16 жовтня 1772 року спеціальним декретом старий адміністративний апарат ліквідовано і запроваджено, як і в інших провінціях, централізовану систему управління. Керував коронним краєм губернатор, який відповідав за свої дії лише перед Віднем. Губернатором Галичини призначено Г. Ауершперґа.
У грудні 1773 року Королівство поділено на 9 округів, очолюваних старостами, та 59 районів, керованих директорами. Дрогобич став районним центром № 7 четвертого Самбірського округу.
1775 року кількість районів у провінції зменшено до 29-ти. Місто надалі залишається райцентром Самбірського округу, лише під № 3. 22 березня 1782 року монаршим патентом поділ на райони ліквідовано. 1783 року уряд видав декрет, який вимагав узгоджувати адміністративні та правові відносини в містах з принципами магдебурзького права. Всі центри округів, а серед них і Самбір, автоматично ставали державними, імператорсько-королівськими містами, мешканців яких звільнялись від різноманітних повинностей. Надавали цей ранг й іншим містам, але сумарно на більше десяти в кожному окрузі.
26 червня 1788 року такий статус декретом Марії Терези отримав Дрогобич. А за іншим декретом, виданим в попередньому, 1787 році, в місті запрацював магістрат на чолі з бургомістром, роботу якого в той час віденські ревізори вважали зразковою. Бургомістрами Дрогобича були Франц Маєргоффер (з 1787 по 1807 рік), Еміль Фестенбург (до 1834 року), Зих та ін.
У 1814 році управитель соляних копалень Й. Геккель спорудив першу примітивну нафтоперегінну установку.
1815 року кількість округів збільшено до 18-ти. Дрогобич, а разом з ним міста Добромиль, Старий Самбір та Стара Сіль, входить до складу дев'ятого Самбірського округу.
У 1817 році військові казарми і солеварні Дрогобича вперше в Європі освітлювали гасом. 1822 року першу нафтову лампу встановлено перед ратушею. 1836 року розпочато освітлення міських вулиць.
1846 року коронний край поділено на 74 повіти й Дрогобич став центром однойменного повіту Самбірського округу.
У 1883 році за правління Франца Йосифа I почала виходити німецькомовна «Дрогобицька газета» (нім. «Drohobyczer Zeitung»), яка стала виразником інтересів юдейської еліти міста. Це був перший політичний часопис в Дрогобичі.
З 1888 по 1898 роки посаду міського бургомістра займав гімназійний вчитель українець за національністю Ксенофонт Охримович, який, крім того, в 1880-1890-х роках був депутатом від Дрогобича до Галицького крайового сейму.
У червні 1911 року під час виборів до австрійського парламенту урядові війська та жандарми розстріляли виборців, які протестували проти порушень під час виборів.
1912 року відбувся перший з'їзд українського «Пласту», описаний в львівському часописі «Вісти з Запорожа», на якому, серед 16 делегацій, були присутні й представники з Дрогобича.
Перша світова війна
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Старий Дрогобич |
28 червня 1914 року серб Гаврило Принцип у Сараєві вбив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцог Фердинанд. Вибухнула Перша світова війна. Після перших поразок на фронтах влада розпочала на Галичині репресії проти організацій москвофільського спрямування та їх учасників, більшість з яких було вивезено в концентраційні табори Талергоф (Австрія) та Терезін (Чехія).
1 серпня для спільного захисту прав українців та вираження їхніх інтересів Національно-Демократична (НДП), Соціал-демократична та Радикальна партія утворили у Львові Головну Українську Раду (ГУР), яку очолив лідер НДП Кость Левицький.
3 серпня Рада видала маніфест, у якому закликала підтримати Габсбургів у боротьбі проти Російської імперії. Пізніше створено Бойову управу, яка сформувала 4 серпня легіон Українських Січових Стрільців (УСС). До нього дали згоду вступити майже 28 000 добровольців, зокрема записались майже всі члени дрогобицького Пласту, значну активність проявили мешканців Борислава та сусідніх з ним Тустанович (тепер частина міста), села Ясениця-Сільна, але влада, очевидно, під впливом поляків побоялася створити великий військовий підрозділ з українців, тому дала дозвіл на значно меншу кількість — лише 2 500. А як би вони, вишколені, здисципліновані, згодились у майбутньому ЗУНР у боротьбі з 80-тисячною армією Галлера…
Бойове хрещення УСуСуси пройшли в Галицькій битві, яка розпочалася 5 серпня і тривала до 13 вересня. Разом з іншими частинами генерала Людендорфа січовики на лінії Самбір — Комарно — Дрогобич тримали оборону проти Третього (Кавказького) корпусу 8-ї російської армії генерала Брусилова, що наступали в напрямку Самбір — Перемишль.
14 серпня новостворена Дрогобицько-Бориславська сотня під командуванням Григорія Коссака вирушила на фронт, де у вересні влилася в Український легіон на чолі з Михайлом Галущинським.
Під натиском ворога основна маса австро-угорських військ відійшла на захід, а стрільці відступили на Закарпаття і зайнялися військовою підготовкою.
16 вересня російські війська зайняли Дрогобич. Донські козаки грабували крамниці в центрі міста, більшість з яких належала євреям, зокрема, на площі Ринок, але до погромів не дійшло. Як заявив очільник окупаційної влади в Галичині граф О.Бобринський:
«Галичина і Лемківщина споконвічна корінна єдиної, великої Росії… весь устрій має бути оснований на російських засадах. Я тут буду заводити російську мову, закон і порядки».
Керівником Дрогобицького повіту призначено Рапота, згодом — А.Тилло, бургомістром Дрогобича став Тюнін, а управителем солеварень — М.Івасечко.
Залишився опис міста, який зробив у нарисі «По Галичині» знаний російський та радянський письменник Олексій Толстой, побувавши в ньому військовим кореспондентом у жовтні:
«Дрогобич… — цілком уже європейське місто; на широких, освітлених електрикою вулицях — чудові будинки і красиві вілли … Це — заводське місто, де нафта, яка поступає самопливом з Борислава, переробляється на вазелін, бензин тощо; тут же стоять великі спиртоочисні заводи».
Того ж місяця ц. і к. 2-а армія вдарила по ворогу на відрізку Хирів — Самбір — Дрогобич, а двом сотням стрільців на чолі з Г.Коссаком та С.Шухевичем наказано відбити місто. У своєму карпатському поході 18 жовтня вони підійшли до Борислава, Дрогобича і Нагуєвич. Розгромивши під Сільцем втричі більші сили ворога, сотня Коссака 20 жовтня звільнила місто, а ще вранці того дня було відвойовано Стрий. Та, не маючи достатніх резервів, під натиском переважних військ противника, підрозділи комб. КГ генерал-майора П. Гофманна були змушені залишити місто і відступити знову у Карпати.
У січні та лютому 1915 року в Карпатах тривали виснажливі бої між австро-угорськими військами, які намагалися атакувати по всьому фронту, зокрема й у напрямку Ужгород-Самбір, та російськими, якими в цілому Підгір'ї командував генерал Каледін, а саме на Дрогобиччині — генерал-лейтенант А.Денікін.
18 квітня австрійські та німецькі війська розпочали на фронті між містами Горлиці і Тарнів наступ при підтримці авіації та артилерії, котра з 200 гармат випустила 700 000 снарядів, на які росіяни змогли відповісти лише близько 40 пострілами з 4-х своїх. Відступаючи, окупанти підпалили нафтові стави біля села Модричі, три стави з нафтою між селами Болехівці і Рихтичі та будинки на площі Ринок.
Влада Австро-Угорщини в травні відзначила вклад мешканців дрогобиччини у перемогу встановленням в місті фігури збройного лицаря (нім. Wehrmann), так званого оборонця, або міліціянта. Такі ж встановлено у Львові та Перемишлі. Крім того, видано листівку «Битва на російсько-австрійському фронті під Дрогобичем», на якій зображено, як війська цісара Франца Йосифа та кайзера Вільгельма спільно вриваються на позиції росіян, частина з яких пробує вчинити опір, інші деморалізовані навальною атакою чи здаються в полон.
Після відступу російської армії легіон реорганізовано у Перший полк УСС. До його складу, як зафіксовано в списку від 1 червня 1916 року, входило чимало дрогобичан та мешканців навколишніх сіл, а саме: Булавний відділ (штаб) — Осип Бойко та Іван Кондратів (обидва з села Добрівляни); 1-ша сотня — отаман Григорій Коссак і чотар Василь Коссак (Дрогобич), Карло Кобилецький (Ясениця-Сільна); 2-га сотня — чотар Петро Франко (син І.Франка); 3-тя сотня — Євген Іваницький (Дрогобич), Яким Грех (Воля Якубова); 4-та сотня — Осип Бабій (Вороблевичі); 5-та сотня — Михайло Матчак, Василь Біньковський та Іван Кобрин (Воля Якубова), Василь Ортинський, Лука Луців, Семен Скічніві й Михайло Стецюк (Грушів), Ілько Кузан (Губичі), Петро Берегуляк (Добрівляни), Семен Пеклич (Дрогобич), Михайло Гарбяк (Меденичі), Микола Стеців і Стах Стеців (Нагуєвичі), Федь Сеньків (Опака), Теодор Левицький (Рихтичі), Маріян Барків (Східниця), Микола Сеньків та Кость Яцуляк (Ясениця-Сільна); 6-та сотня — Андрій Мельник (Воля Якубова), Михайло Савчин (Східниця), Василь Болонний і Михайло Турок (Тустановичі); Технічна сотня — Василь Лехуш (Воля Якубова), Іван Мацьків (Добрівляни), Федір Паньків (Рихтичі), Яким Пронь (Східниця), Іван Вовків і Дмитро Сеньків (Ясениця-Сільна). Це далеко не повний перелік. Значна частина з них згодом брали активну участь в встановленні влади ЗУНР, захищали її в лавах УГА.
Часи ЗУНР
3 березня 1918 року близько 50 000 українців, як дрогобичан, так і мешканців навколишніх сіл, провели на площі Ринок маніфестацію у зв'язку з підписанням Берестейського миру і визнання суверенної держави України.
У середині 1918 року Австро-Угорська імперія агонізувала, доживаючи свої останні дні перед розпадом. Її складові частини ставали незалежними державами. У Галичині найпотужнішою політичною силою була Українська національно-демократична партія, яка й очолила у вересні процес передачі влади від Габсбургів до представників української громади краю. Утворено Центральний Військовий Комітет, а 18 жовтня політичний орган — Українську Національну Раду, яка мала свій Статут. На відміну від Львова, Перемишля, чи навіть сусідніх Борислава й Самбора, у Дрогобичі обійшлося практично без пролиття крові між українцями та поляками.
1 листопада УНР видала відозву до українського народу. Цей день також вважають початком Українсько-польської війни 1918—1919 років, що тривала аж по 17 липня 1919 року.
9 листопада 1918 року Українська Національна Рада на своєму засіданні проголосила створення нової держави — Західно-Української Народної Республіки. Вона займала територію трьох областей: Львівської, Станіславської (тепер Івано-Франківської) та Тернопільської. Державний секретаріат, або Уряд ЗУНР, очолив Кость Левицький. Кожна область поділялась на 4 округи, які, в свою чергу, поділялись на повіти. Таким чином, ЗУНР складалася з 12 округ та 60 повітів. Дрогобич, Добромиль, Самбір і Старий Самбір ввійшли до четвертої, Самбірської округи Львівської області. Замість старих органів влади в сільських громадах, містечках та містах вибрано громадських і міських комісарів, в повітах — повітові ради на чолі з комісаром. Керівництво Дрогобичем здійснювали комісари ЗУНР Микола Бодруг й Семен Вітик (1876—1934) та голова міської управи Антон Рудницький.
13 листопада вийшов наказ державного секретаря військових справ Республіки Дмитра Вітовського про створення в областях, округах і повітах відповідних військових команд на чолі з командантами для організації поповнення збройних сил ЗУНР — Української Галицької Армії (УГА) шляхом мобілізації та навчання новобранців, підстаршин та старшин, а також забезпечення порядку в тилу. Командантом Самбірської окружної військової команди (ОВК) призначено сотника Михайла Мельника, а в Дрогобичі ВК керував Іван Грабовенський. При Стрийській ОВК створено польовий суд.
15 листопада Українська Національна Рада прийняла закон про поповнення свого складу делегатами від всіх повітів та великих міст для формування парламенту ЗУНР. Послала представників і Дрогобиччина.
Наприкінці 1918 — на початку 1919 років у Дрогобичі та сусідніх Бориславі та Стебнику загострилась продовольча проблема, лютував тиф. За таких сприятливих умов на Дрогобиччині активізувала свою діяльність група соціалістів-комуністів, на чолі якої стояли В. Коцко, І. Кушнір і Г. Михаць, агітуючи проти уряду ЗУНР і за возз'єднання з Наддніпрянською Україною, що на той час вже знаходилась під більшовицьким каблуком.
У січні 1919 року після реорганізації південної частини українсько-польського фронту для оборони стратегічно важливих Дрогобицько-Бориславського нафтового басейну та магістралі Стрий — Мукачево утворено 3-й корпус УГА. Штаб корпусу знаходився в Стрию, командування здійснював спочатку полковник Григорій Коссак, згодом генерал Володимир Генбачів, потім полковник Антін Кравс. На Дрогобиччині дислокувалися 8-ма Самбірська та 11-та Стрийська бригади корпусу.
1 лютого державну гімназію переведено на українську мову навчання. Крім неї в місті діяла ще українська приватна гімназія. Весною в результаті чергової реорганізації в Дрогобичі певний час знаходився штаб 3-ї стрілецької дивізії, працював військовий госпіталь на чолі з сотником Миколою Терлецьким, а в майстернях рафінерії «Галіція» під керівництвом чотаря Миколи Солодухи збудовано два бронепоїзди: (бронепотяг «Люся» та Ч. 2 (бронепотяг «Ляля»)). 88 курсантів з Дрогобиччини та Самбірщини навчалось в підстаршинській піхотній школі в Самборі.
14 квітня підбурені комуністами (як зазначають у деяких історичних виданнях) поліціянти збунтувались, відмовилися вирушати на фронт і захопили банк, пошту, телеграф й державні установи в центрі міста.
Та вже в ніч з 15 на 16 квітня сотня Гуцульського куреня на чолі з Г. Голинським при підтримці бронепотягу № 2 («Ляля») відновила в Дрогобичі порядок, арештувала винних у бунті й передала керівництво до суду.
У травні поляки при підтримці сформованої у Франції 80-тисячної армії Галлера розпочали наступ на ЗУНР. В тяжких кровопролитних боях з переважаючим ворогом УГА відходила до кордону з Чехословаччиною в напрямі Турки. 18 травня до міста прибув командувач армії генерал М.Омелянович-Павленко та його штаб, а з ним генерал В. Генбачів, полковники М. Какурін і А. Кравс, підполковник К. Долежаль. Для збереження контролю над нафтовим басейном розроблено план і здійснено спробу контрнаступу, але значна кількісна перевага противника стала на заваді його успішного виконання. В той же час 4-та дивізія поляків генерала Ю. Бекера намагалась сходу захопити Дрогобич, попередньо форсувавши Дністер у районі Самбора. Зустрівшись на рубежі Гординя — Дубляни — Ступниця з куренями Карла Гофмана й Осипа Станимира, поляки поступово відтісняли їх до північних околиць міста. В цей час війська під командуванням генерала З. Зелінського зайняли Борислав, Стебник, Східницю та Трускавець, з другого боку до Дрогобича підійшла дивізія поляків під керівництвом генерала Александровича і місто, а з ним і значні запаси амуніції, нафти, вагонів, паротягів та іншого цінного майна, УГА довелось залишити.
У складі польської держави
Перемігши за допомогою армії Галлера військові формування УГА та встановивши на Дрогобиччині правління Польської республіки, поляки побоювались повернення часів ЗУНР, а тому влада проводила політику полонізації краю.
У складі Польської республіки Дрогобич став центром однойменного повіту (пол. powiat drohobycki) Львівського воєводства (пол. Województwo lwowskie). У ставленні до українського населення краю влада проводила пацифікації («умиротворення»). Так, наприклад, 25-26 вересня 1930 року значні кавалерійські та поліцейські підрозділи, ввірвавшись в міста й села Дрогобиччини, розпочали жорстоку криваву розправу над українцями. Арештованих за заздалегідь складеними списками збирали в громадських приміщеннях, де кожному завдавали 25-30, а то й більше ударів нагаєм, при цьому принижуючи ще й морально, тобто примушуючи лаяти Україну, виголошувати заздоровниці на честь Юзефа Пілсудського, співати польський гімн. Жертв не раз доводили до втрати свідомості, а деколи й до каліцтв.
Закон від 3 серпня 1934 року взагалі заборонив вживання назви «Україна», одночасно уряд замінює історичну назву «Галичина» на «Східна Малопольща».
Керівництво містом здійснював президент-бургомістр. Цю посаду посідали:
- Леон Реутт (роки президентства 1921—1931), переобирався тричі, уродженець Львова;
- Раймунд Ярош (роки президентства 1931—1937);
- Міхал Пєхович (роки президентства 1937—1939), арештований 15 жовтня 1939 року.
На кінець 30-х років 20-го століття владу, крім вищеназваного М. Пєховича (1880—1940†), представляли:
- віце-президент Леон Таненбаум;
- староста Еміль Верштайн (Вехрстейн) (1889—1959);
- командир гарнізонної команди підполковник Юзеф Гавлік (1895—1941);
- командир 2-го батальйону 6-го полку Підгалянських стрільців майор Ян Вільчак (1898—1939);
- керівник повітової команди фізвиховання й військової підготовки капітан Станіслав Стечковський (1897—1980);
- керівник районної команди поповнення Мєчислав Млотек (1893—1986);
- начальник гродського (міського) суду Ян Леон Зелінський (1880—1940);
- начальник карного закладу на Гірці (дрогобицькі Бригітки) підкомендант Альфред Сурмінський (1895—1940), якого 11 травня 1939 року замінив на посаді комендант Елігій Новаковський;
- директор відділення Польського банку Здзіслав Пілєцький (1882—1940).
31 липня 1931 року з метою залучення матеріальних засобів для ведення подальшої національно-визвольної боротьби дрогобицька бойова п'ятірка ОУН вчинила напад на Банк людовий в Бориславі. Як бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН в організації цього та інших заходів, спрямованих проти антиукраїнської політики польської влади, брав Роман Шухевич.
8 серпня 1931 року згадана бойова п'ятірка виконала ще один експропріаційний акт на пошту в Трускавці.
1939—1941
1 вересня 1939 року зранку мешканці Дрогобича почули з радіоприймачів про напад Німеччини на Польщу, а вже о 12:15 того ж дня пролунав перший сигнал протиповітряної тривоги, хоча літаки люфтваффе поки лише пролітали через місто, прямуючи на Львів.
3 вересня польська влада провела арешти серед членів ОУН і вивезла їх до Берези Картузької.
10 вересня бомбардувальники скинули свій смертоносний вантаж на залізничний вокзал та рафінерію «Польмін» (теперішній нафтопереробний завод № 1).Були жертви серед робітників та населення. Нафтопродукти горіли аж до 26 вересня. Запалали також нафтопереробні підприємства «Галіція» (теперішній нафтопереробний завод № 2) та «Нафта».
17 вересня польська армія відступила з Дрогобича. Загорівся спирт на складах рафінерії «Дрос». Війська Червоної Армії перейшли східні кордони Польщі і почали рухатись назустріч гітлерівцям. Відповідно до пакту Молотова—Ріббентропа Дрогобич входить до радянської зони окупації.
18 вересня в місто ввійшли війська вермахту. Окупанти примусили євреїв гасити пожежі та прибирати вулиці, чим зразу показали свій антисемітизм. Бургомістром призначають представника місцевої польської громади. В другому ешелоні німецьких військ рухалися, розділені на невеликі групи, бійці Військових відділів націоналістів, частина яких підійшла до околиць Дрогобича. 20 вересня ліквідовано пожежі на «Галіції» та «Нафті». 21 вересня ліквідовано пожежу на «Дросі». 22 та 23 вересня німці вивозять з рафінерій запаси нафтопродуктів.
Зранку 24 вересня 1939 року німецькі війська залишили місто. О 17.45 того ж дня по вулиці Стрийській в місто вступають війська 12-ї армії генерала Тюленєва. Військовим комендантом призначено капітана Огородникова. Прихід нової влади вітали члени Польської соціалістичної партії, єврейського спортивного товариства «Гвязда» (Зірка), української «Робітничої громади імені Івана Франка». Але комендант відмовився прийняти депутацію робітничих активістів міста в ратуші. Більше того, навіть керівником тимчасової цивільної адміністрації став не місцевий мешканець, не господарник, а секретар Миколаївського обкому КП(б)У з ідеології О. Г. Загородний, пізніше — другий секретар Дрогобицького обкому КП(б)У. До її складу ввійшли також представники Комуністичної партії, Червоної Армії та НКВС. В місті швидко відчувається нестача харчових продуктів, товарів першої необхідності (мила, сірників тощо). Вже до 28 вересня відбувся ріст цін на 100—500 % на різні товари.
5—6 жовтня нова влада спалила міські акти. А замість вирішення продовольчої проблеми організовує за присутності військ Червоної Армії під наглядом НКВС вибори до Народних зборів Західної України. «Співробітникам НКВС взяти активну участь у підготовці й проведенні тимчасових управлінь народних зборів… Для забезпечення посиленого проведення народних зборів налагодити необхідну агентурно-оперативну роботу з виявлення і репресування контрреволюційних організацій груп і осіб, які протидіють і зривають організацію нової влади» — це цитата з директиви наркома внутрішніх справ СРСР Берії ще від 15 вересня 1939-го року, тобто за два дні до початку так званого «Визвольного походу».
22 жовтня в результаті безальтернативних «виборів» депутатами стають І.Божик, А.Дурибаба, І.Кравчук, К.Пильо, І.Сивохіп, П.Хамандяк, О.Загородний та І.Петрова.
26 жовтня всі вони беруть участь у зборах у Львові, останні двоє — в президії. 26—28 жовтня 1939 року Народні Збори Західної України проголосили на Волині й Галичині радянську владу та просили приєднати їх до СРСР, включивши до складу УРСР.
Експропрійовано церковне майно, запроваджено оподаткування храмів та інших церковних об'єктів, чернецтва та духовенства. Зокрема ченцям ордену капуцинів наказано в жовтні звільнити монастир на Війтівській Горі в двогодинний термін, а монастирське господарство отців Василіян конфісковано та перетворено на радгосп. Проводиться шалена атеїстична пропаганда, але меси в костелі святого Бартоломея, Служби Божі в церкві Святої Трійці та інших храмах Дрогобича збирають дедалі більше віруючих. Це була також одна з форм протесту.
Ще в перших числах жовтня заарештовано директора польської гімназії Тадеуша Каньовського, а лише за останні три місяці 1939 року каральні органи кинули за ґрати близько сотні польських високопосадовців, серед яких головного лікаря Дрогобича Еміля Скульского, президента міста Міхала Пєховича, директора «Польміну» Зигмунта Білуховського, начальника міського суду Яна Зелінського. Для утримання заарештованих використовували як внутрішню тюрму НКВС на вулиці Стрийській, так і «дрогобицькі Бриґідки» місткістю 60-300 та 1200 місць відповідно. Наприкінці 1939 року обидві тюрми влада почала масово заповнювати в'язнями. Траплялись серед них і євреї, й українці, зокрема заарештовано дрогобицького декана отця Івана Шевчика, адвоката Івана Блажівського, та основну масу становили поляки. Черга на українців прийшла пізніше, через півроку, коли «польське питання» було переважно зняте.
1 листопада 1939-го ВР СРСР постановила «включити Західну Україну» спершу до СРСР і тільки після цього як другорядний факт додала: «зі з'єднанням із УРСР», засвідчивши таким чином, що дарує Волинь і Галичину Українській РСР, навіть формально не спитавши її згоди на це. Лише 15 листопада 1939 року ВР УРСР прийняла закон «Про возз'єднання Західної України…», чим затьмарила фальшивий блиск «золотого вересня» констатацією своєї вторинності й підпорядкованості Москві.
Припинено випуск усіх газет та інших часописів міста. Замість них з 4 листопада під редакцією члена КП(б)У з Харкова Герасименко розпочато випуск «Більшовицької правди» — органу дрогобицького обкому та міському КП(б)У, в грудні — «Юний комуніст», в січні 1940 року — «Більшовицьке плем'я».
7 листопада в Дрогобичі вперше пройшло святкування звичної для країни рад річниці жовтневого перевороту. Але були й свої особливості — демонстранти топталися по державній та національній символіці поляків.
Незадоволені зневажливим ставленням влади, поляки вже в жовтні-листопаді почали створювати групи спротиву, які згодом об'єдналися в Союз збройної боротьби (пол. Związek Walki Zbrojnej, ZWZ). Провід округи Дрогобич-Борислав під керівництвом Е.Чеховського знаходився у Бориславі, а міською організацією, створеною на основі харцерської, керував Й.Курпіль. Організація українських націоналістів активно захищала інтереси українців на дрогобичині вже близько десяти років, але й вона мала певні труднощі. Співробітники НКВС захопили архіви польської поліції та контррозвідки, тому значній частині складу довелось перейти на нелегальне становище, змінити місце проживання, емігрувати. Решта разом із молодим поповненням під керівництвом Дмитра Мирона (псевдо «Орлик») сформували в 1940 році районний, надрайонний та обласний провід ОУН(б).
4 грудня 1939 року була створена Дрогобицька область, до складу якої входило 30 районів (Бірчанський район, Боринський, Добромильський, Дрогобицький, Дублянський, Жидачівський, Журавнівський, Комарнівський, Крукеницький, Ліськівський район, Меденицький, Медиківський, Миколаївський район, Мостиський, Нижанковицький, Нижньо-Устріцький, Новострілищанський, Перемишльський район, Підбузький район, Рудківський, Самбірський, Сколівський, Славський, Старосамбірський, Стрийський, Стрілківський район, Судово-Вишнянський, Турківський, Хирівський, Ходорівський).,
Дрогобич став обласним та одночасно районним центром. Створено обласне управління НКВС, яке зайняло приміщення будинку суду по вулиці Стрийській, керівником якого з 27 листопада став І.Зачепа. Під тотальний контроль НКВС потрапили всі установи міста й області, йому підпорядковувались в'язниці, міліція, органи держбезпеки, прикордонні війська, пожежна служба. Органи прокуратури та суду зайняли по тій же вулиці будинок Шраєрів.
Націоналізовано нафтопереробні заводи, солеварню, пекарні, банки. Формується державний та партійний апарат майже суто з приїжджих представників східних регіонів України. Наприклад 3-й секретар обкому — з Кам'янець-Подільського обкому партії, голова облвиконкому раніше — голова Запорізького облвиконкому, перший секретар обкому ЛКСМУ — зі Сталінського обкому комкомолу, начальник управління НКВС раніше — заступник начальника Ворошиловградського НКВС. З надісланих восени 1939 року 597 осіб на адміністративну роботу скеровано 190 осіб, партійну — 134 особи, профспілкову — 101, радянську — 86, кооперативну — 37, комсомольську — 34 особи. Лише декілька з них володіли польською, а значна частина не знала навіть української. З-поміж 559 осіб, які знаходились на обліку в міській організації КП(б)У в квітні 1940 року, лише 58 осіб мали вищу освіту, зате 212 тільки початкову, тобто не мали навіть середньої. «Обкоми партії вирішили очистити свій апарат і послали найгірших працівників до західних областей» — так про себе і своїх колег сказав у лютому 1941 року на пленумі обкому секретар з кадрових питань О. Ф. Марсін, який до переїзду працював першим секретарем Слов'янського міському КП(б)У Сталінської (тепер Донецької) області.
16 грудня націоналізовано крамниці, майно конфісковано та передано до та . Приміщення передано щойно створеній облспоживспілці. В будинках заможних власників проведено ревізії. Як визнали й на міській партконфереції, далеко не все майно було передано владі, а прилипло до рук функціонерів. Самих власників, а деколи й простих громадян виселено з центру на околиці міста, а при найменшому спротиві — й на Сибір. Їх житло зайняли приїжджі кадри.
19 грудня постановою Ради Народних Комісарів УРСР в Дрогобичі створено державний обласний драмтеатр (тепер Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича), обласну філармонію, обласний будинок народної творчості.
21 грудня польський злотий як засіб платежу замінено в обігу на радянський рубль (карбованець). Заблоковано ощадні та банківські рахунки мешканців. Обмінювалась на рублі сума лише до 300 злотих та ще й за невигідним курсом обміну. Дрогобичани різко зубожіли.
25 грудня, коли вірні Римо-Католицької Церкви святкують Різдво, влада розпочала депортації населення польської національності.
На початок 1940 року відновлено роботу трьох нафтопереробних заводів — «Польмін», «Галіція» та «Дрос». Їх об'єднали в трест «Укрнафтопереробка». НПЗ «Нафта» внаслідок великих пошкоджень запустити не змогли. На працюючих підприємствах значно збільшили кількість робочих місць, оголосивши наприкінці 1939 року про повну ліквідацію безробіття. Але не шляхом вводу нових потужностей, а просто поділом кожної ставки і, відповідно, зарплати, на дві-три. Велика частина продуктів нафтопереробки в 1940—1941 роках ішла на експорт, на потреби Третього Рейху.
Відкрито медпункти першої допомоги, пологовий будинок на 45 місць, венеричну клініку на 45 місць, пункти консультації матері та дитини, організовано 4-місячну медшколу на 50 осіб. Зате закрито осередки всіх політичних партій, «Просвіту», «Рідну школу» «Сокіл». Замість цього пропонувалось вступати в ідеологізовані піонерські, комсомольські, профспілкові організації та ДТСААФ. Але мешканці міста не дуже вступали до них. Так за перші 5 місяців до комсомолу прийнято лише 49 осіб, серед яких українців — менше 20, а поляка — жодного.
11 січня 1940 року 10 українських шкіл, 1 єврейська (за іншими даними — 2 школи), польська та новостворена російська (поряд з будинком обласного управління НКВС) школи Дрогобича перейшли на радянський метод освіти. Замість латинської, польської мов та релігії учнів навчають російської мови, історії ВКП(б) та СРСР. Місцевих директорів шкіл знову замінено на присланих зі сходу країни. Закрито семінарію сестер Василіянок та торговельну школу. Реорганізовано хор Боян Дрогобицький, його репертуар змінено на прокомуністичний. За найменшої підозри застосовують репресії. Те ж діється по цілій області.
Нова влада познайомила дрогобичан ще з одною реалією радянського життя — чергами. Пекарень, наприклад, менше не стало, але на початку 1940 року мешканці отримували щодоби лише 22 т хлібопродуктів, тоді як за «польських імперіалістів» — 32 тонни.
10 лютого депортовано ще 20 родин. З 15 лютого по 18 травня в місті заарештовно групу з 19 поляків під керівництвом Стефана Михальського, яка займалась нелегальною переправкою втікачів в Угорщину та Румунію, де певний час знаходився .
В лютому управління держбезпеки відокремлено з структури НКВС. У зв'язку з переходом І.Зачепи на роботу керівником обласного управління НКДБ, дрогобицьке обласне УНКВС очолив його заступник О.Волков.
24 березня 1940 року на виборах по місту Дрогобичу (дільниця № 23) депутатом до Верховної ради СРСР став перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У (1939—1941 рр.) Яків Микитович Ткач, до цієї посади — перший секретар Сумського обкому КП(б)У, а депутатом до Верховної ради УРСР — Ярослав Середа. Про «чесність» цих виборів можна судити хоча б із того факту, що, за офіційними повідомленнями, за представників влади віддали свої голоси 99,39 % виборців.
13 квітня депортовано 380 поляків. Вивезення продовжувались у травні, червні та навіть першому кварталі 1941 року. За даними польських істориків, від початку 1940 до червня 1941 року депортовано як мінімум 829 лише поляків, а всього арештовано чи депортовано більше двох тисяч дрогобичан, тобто кожного вісімнадцятого мешканця міста.
Депортації проводились не тільки в місті, а й у всій області. Лише у квітні 1940 року з території Дрогобицької області депортовано 3628 поляків та євреїв, або 1184 родини.
А загалом за 22 місяці від вересня 1939 року й до червня 1941 року з Західної України депортовано більше ніж півмільйона осіб.
15 квітня постанова Ради Народних Комісарів УРСР зобов'язувала створити у всіх нових обласних центрах вчительські інститути. В Дрогобичі інститут (тепер Дрогобицький педагогічний університет) формувався у складі трьох факультетів — історичного, мовнолітературного та фізико-математичного. Студентам обіцяно стипендію, тому до вересня набрано понад 700 охочих. Як потім виявилось, для одержання стипендії необхідно було мати як мінімум 75 % відмінних оцінок, тому чисельність студентів різко зменшилась до 230.
З 22 квітня до 24 травня на заводі «Польмін» заарештовано 17 поляків під керівництвом Леона Рулофа.
8 травня постановою Ради Народних Комісарів УРСР в місті створено державний обласний історичний музей (тепер Дрогобицький краєзнавчий музей), державну обласну бібліотеку для дорослих та державну обласну дитячу бібліотеку.
Починаючи з другого півріччя 1940 року місця в камерах почали масово заповнюватись представниками української громади міста й області. Серед них працівник обласного фінвідділу Тарас Лялюк, Дмитро Білий, Марія та Теофілія Мацюрак. Звинувачення стандартні для тих днів: антирадянська пропаганда, бандитизм, диверсії, зберігання зброї, саботаж, шпигунство на користь іноземних держав. Восени розпочались судові процеси над арештованими.
10—12 лютого 1941 року в Дрогобичі судили Рулофа та його 16 товаришів.
У тому ж місяці судили 64 українців. Кость Цмоць та Марія Білас, які на час процесу знаходились за кордоном, недосяжні для суддів, отримали смертну кару та 10-річний тюремний термін відповідно, а з решти 62 осіб 33 засуджено до ув'язнення на термін від 5 до 10 років, а 29 — до розстрілу. Виконання смертної кари над ними проводилось як у Дрогобичі, так і в Самборі.
12—16 травня в Києві відбувся суд над 19 поляками з групи Михальського.
Наприкінці травня відбувся ще один процес у Дрогобичі над 39 українцями, з яких 22 — засуджено до розстрілу,.
22 червня місто знову бомбардовано німецькою авіацією. Під удар ще раз попали залізнична станція з вокзалом та нафтопереробні підприємства міста, а також військові казарми, на той час порожні. Починаючи з цього дня і аж до 29 червня енкаведисти поспішно арештовували цвіт дрогобицької інтелігенції — послів до австрійського та польського парламентів (зокрема, ), директорів гімназій, шкіл, учителів (наприклад, професори Іван Чмола та Дмитро Бурко), гімназистів і студентів (серед яких Йосиф Бараняк, Йосифат Пасічник, Євген Татарський), лікарів, інженерів (Осип Левицький), спортсменів, священників і монахів (ігумен монастиря василіян Северіян Бараник та парох з Трійці Яким Сеньківський), всіх, хто міг організувати людей, та членів їх сімей. Частину заарештованих вивезли, а, на думку влади, найнебезпечніших — винищили. І якщо раніше намагалися хоча б створити видимість законності репресій, то тепер Радянська влада, відступаючи, почала масове вбивство ув'язнених у тюрмах Дрогобича. Очевидно, що це не була ініціатива місцевого керівництва, а розпорядження Берії, бо подібні акції проходили і в інших містах Західної України, наприклад, у Золочеві (,), сусідніх Бориславі, Самборі та Стрию,. Знищення в Дрогобичі проводили в обох тюрмах та на єврейському кладовищі (пізніше на цьому місці збудують Будинок Побуту). НКВС замордував кількасот осіб, серед яких були єромонахи Яким Сеньківський, Северіян Бараник. Їх двох, а також Віталія Байрака, знищеного енкаведистами в 1946 році, за мученицьку смерть беатифіковано 27 червня 2001 року в місті Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі папи Івана Павла II, в якій взяло участь, серед інших вірних, більше восьми тисяч дрогобичан.,,. В незалежній Україні на території монастиря Петра й Павла створено мозаїку з зображеннями цих трьох мучеників за віру, а в мікрорайоні вулиці Коновальця збудовано церкву Дрогобицьких священномучеників Северіяна, Якима та Віталія.
Такі ж акції чинилися енкаведистами по цілій Дрогобицькій області, наприклад, у Підбужі,,, Унятичах, Добромилі,, Сколе.
30 червня всі співробітники НКВС втекли з Дрогобича. Скориставшись цим, дрогобичани звільнили з тюрми на Стрийській небагатьох вцілілих в'язнів.
Радянські органи влади
27 листопада 1939 року постановою ЦК КП(б)У затверджено дрогобицький обласний комітет партії в такому складі:
- 1-й секретар обкому та одночасно міськкому партії (таке суміщення було в всіх 6-х нових обласних центрах) Ткач Яків Микитович, раніше — 1-й секретар Сумського обкому;
- 2-й секретар обкому Загородний Олексій Григорович, раніше — секретар по пропаганді Миколаївського обкому;
- 3-й секретар обкому Заїка Павло Вікторович, раніше — 3-й секретар Кам'янець-Подільського обкому;
- секретар обкому з пропаганди Сердюк Яків Трохимович, раніше — секретар парторганізації і член колегії Народного комісаріату юстиції УРСР;
- секретар обкому з кадрових питань Марсін Олександр Федорович, раніше — перший секретар Слов'янського міському КП(б)У Сталінської (тепер Донецької) області.
До оргбюро обкому КП(б)У також ввійшли інші члени, серед яких:
- голова облвиконкому Леженко Данило Дмитрович, раніше — голова Запорізького облвиконкому;
- Начальник обласного управління НКВС Зачепа Іван Іванович, раніше — заступник начальника Ворошиловградського обласного управління НКВС.
- 1-й секретар обкому комсомолу , раніше — секретар Сталінського обкому ЛКСМУ;
- 2-й секретар Дрогобицького міськкому Гребенник Петро Максимович, раніше — перший секретар Сталінського райкому КП(б)У міста Києва;
- редактор Дрогобицької обласної газети «Більшовицька правда» Герасименко Єгор Васильович, раніше — секретар Дзержинського райкому КП(б)У міста Харкова;
Дрогобицький обласний комітет КП(б)У мав, як і інші обкоми, такі відділи:
- партійно-комсомольських органів;
- виробництва;
- зв'язку;
- кадрів;
- НКВС;
- освіти;
- радянської торгівлі;
- сільського господарства;
- судівничо-прокурорський;
- транспорту.
Його особливістю була наявність ще одного, нафтового відділу, під керівництвом Миколи Калюжного.
Обкому належала верховна влада в місті. На допомогу йому в Дрогобичі створено міський комітет КП(б)У, до складу якого, зокрема, крім вищеназваного Якова Ткача, входили 2-й секретар міському Гребенник Петро Максимович, голова міськвиконкому Попіначенко Іполіт Кіндратович, 1-й секретар міському комсомолу М. І. Ричко. Дрогобицький обком та міськом компартії зразу зайняли приміщення Дрогобицької ратуші, демонструючи, хто в області та місті господарі відтепер і, як їм здавалось, назавжди…
Дрогобич був одночасно й районним центром, тому створено райком КП(б)У, до складу якого, серед інших, входили:
- 1-й секретар райкому ;
- голова райвиконкому Авраменко Михайло Олексійович;
- начальник райвідділу НКВС А. І. Павлюжин.
Важливу роль в управлінні областю та містом займало обласне управління НКВС. Ще 2 жовтня 1939 року заарештовано директора польської гімназії Тадеуша Каньовського, 15 жовтня — президента Міхала Пєховіча та начальника гродського (міського) суду Яна Зелінського, а всього до кінця 1939 року заарештовано 99 польських високопосадовців. Якщо уважно переглянути попередній список представників польської влади Дрогобича на кінець 30-х років, то можна побачити, що більшість з них зустріли свою смерть, як і вищеназвані Пєховіч та Зелінський, в 1940 році. Не в 1939-му, коли Німеччина та СРСР напала на Польщу, і не в 1941-му, коли гітлерівські війська розпочали війну з СРСР, а саме в 1940 році, коли карально-репресивна машина НКВС, як котком, пройшлась по політичній, господарській та культурній еліті спочатку польського, а згодом (від липня) й українського населення краю, винищуючи їх та звільняючи місце для спеціально присланих радянських партфункціонерів.
Щодо судової гілки влади, то вона однозначно займала в СРСР, а тим більше в щойно окупованій Західній Україні взагалі та в Дрогобичі зокрема, по відношенню до НКВС вторинну та підлеглу роль. Про це однозначно говорить хоча б той факт, що саме обласне управління НКВС зайняло приміщення по вулиці Стрийській, 3, (збудоване ще владою Австро-Угорщини для повітового суду, в якому до вересня 1939 року знаходився суд Польської Республіки), де розмістило також слідчу тюрму та приводило в дію смертну кару. Відкриття власної тюрми при УНКВС було скоріше правилом, ніж випадковим явищем, адже, як свідчать архіви НКВС-КДБ, розсекречені Службою безпеки України, з початку комуністичної окупації на території Західної України та Буковини було створено 26 тюрем лише НКВС та ще десятки тюрем, підпорядкованих іншим каральним відомствам.
А радянські органи суду та прокуратури мусіли задовільнитись будинком Шраєрів по тій же вулиці Стрийській. Та їм і не потрібно було більшого приміщення, адже за цісаря при кількості населення Дрогобича в 18-20 тисяч справи розглядали 20 суддів (один на 900—1000 осіб), за панської Польщі при 34 тисячах мешканців правосуддя чинили тридцять суддів (один на 1133 осіб). А за комуністичної влади, навіть не враховуючи мешканців навколишніх сіл, в місті, при 37 тисячах населення, у так званому «найгуманнішому радянському суді» на конвейєрі смерті працювало, до того ж почергово, аж чотири судді, або, в найкращому випадку, один на 9250 осіб. Очевидно, що вони просто ставили свої підписи на рішеннях слідчих НКВС, а сталінські кати у тюрмі при управлінні виконували вироки. Головою Дрогобицького обласного суду з листопада 1939 року по 1948 рік (з перервою на час німецької окупації) був Карпенко Іван Федорович, а прокуратурою з грудня 1939 року по листопад 1946 року керував старший радник юстиції Кригін Павло Львович.
Та політиками чи інтелігенцією коло репресованих не обмежувалось. За період від 24 вересня 1939 року до кінця червня 1941 року (22 місяці) було арештовано та депортовано понад 2 тисячі дрогобичан, або кожного вісімнадцятого мешканця міста.
У лютому 1941 року в результаті реорганізації зі складу НКВС виділили Народний комісаріат державної безпеки (НКДБ), й Іван Іванович Зачепа перейшов на посаду начальника обласного управління НКДБ, а обласне управління НКВС очолив його заступник Олександр Микитович Волков.
Особливо масового характеру набули репресії з 22 червня, у перший тиждень німецько-радянської війни та, відповідно, останній тиждень панування в місті цієї влади перед приходом наступної. НКВС, більше не прикриваючись навіть видимістю законності своїх дій, гарячково проводили зачистку від усіх, кого могло у найменшій мірі запідозрити в нелояльності. За даними архівних документів та різних дослідників у західних областях України в перші дні війни закатовано близько 22 тисяч осіб, серед котрих з 22 по 29 червня у Дрогобичі — близько 1200 осіб.
Попри все вищесказане, дрогобичани, як й інші мешканців Західної України, щиро вважали, що «перші совіти були кращими за совіти другі», а на питання «Чому?» відповідали: «Тому, що швидше пішли…»
30 червня з міста втекли всі представники радянського керівництва та НКВС. Це дозволило мешканцям Дрогобича врятувати з тюрми при будинку обласного управління НКВС небагатьох вцілілих в'язнів.
Під німецькою окупацією
1 липня 1941 року в Дрогобич входять війська гітлерівської Німеччини та її сателіта тисовської Словаччини. Військова комендатура німців, яка керувала містом протягом липня, знаходилась в готелі «Європа» (нині крамниця «Планета секонд хенд» по вулиці Ковалтьській). Комендантом міста призначено майора Баєра. Він видав розпорядження про введення в обіг нарівні з рубльом німецької марки по курсу 1 марка = 10 рублів. Пізніше в обіг повернуто злотий.
В будинку № 2 по вулиці Стрийській (біля церкви Петра та Павла) розмістився обласний провід ОУНР під керівництвом уродженця Сколівщини Андрія Шукатка (псевдо «Шрам»). 29 районів області було об'єднано в три округи: Перемиську, Самбірську, та Стрийську, які мали свої надрайонні проводи. Дрогобицький район зі своїм провідником напряму підпорядковувався обласному проводу.
Того ж дня 74 трупи замордованих комуністичною владою виявлені на єврейському цвинтарі та в ямі на подвір'ї обласного управління НКВС, з них упізнати вдалось лише 6 тіл, які й були забрані родичами для поховання. Ось прізвища ідентифікованих:
- Кулинич Степан, син Матвія, з Сільця;
- Іванчук Теофіль зі Стрия;
- Суботяк Федір з Орова;
- Білий Михайло з Унятич;
- Мацюрак Теофіля з Дрогобича;
- Кісиличник Юрко із Станилі.
Точна кількість жертв досі не встановлена. Тільки у період серпня-вересня 1990 року під час розкопок та досліджень на вул. Стрийській, 3 і території саду, прилеглого до будинку внутрішньої в'язниці НКВС, знайдено залиті негашеним вапном останки тіл 486 людей. Число жертв режиму, знищених у тюрмі «Бриґідки» (зараз там знаходиться виправна колонія № 40) та місце їх захоронення невідомі досі.
3 липня в Народному домі член проводу Василь Николяк («Клен») розповів про Акт відновлення Української Держави.
4 липня 68 неідентифікованих жертв поховано на кладовищі по вулиці Грушевського за участю римо-католицьких та греко-католицьких священників, представників німецької влади та тисяч дрогобичан.
З липня в Дрогобичі з періодичністю три рази на тиждень розпочато випуск газети, яка отримала назву «Вільне слово». Тижневик з аналогічною назвою (реєстраційне свідоцтво № 575 від 9 жовтня 2002 року, редактор — Швед Іван Дмитрович, адреса — майдан Ринок 28/2) почав виходити в Дрогобичі за часів незалежності. Часопис виходить в місті й тепер.
5 липня в дрогобицькій пресі опубліковано «Маніфест ОУН».
6 липня кілька тисяч дрогобичан та мешканців навколишніх сіл зібралися на площі перед церквою святого Юра. В.Николяк повідомив про створення у Львові уряду української держави на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні. Українці намагалися ще раз, як у 1918, взяти владу в свої руки. І знову їм це вдалось лише частково й на дуже короткий термін. Та якщо в 1919 перепоною стали поляки та армія Галлера, то в 1941 — німецькі окупаційні війська.
Протягом тижня в місті відновлено електро- та водопостачання. Якщо раніше енергію надавала Бориславська електростанція, пошкоджена внаслідок воєнних дій, то тепер ці функції взяла на себе рафінерія «Галіція», але в дещо обмеженій кількості, бо електростанція заводу, крім потреб самого НПЗ, постачала ще й Борислав, Самбір та Стрий. Після появи струму запрацювали насоси на водозаборі річки Бистриці в селі Уріж. За пару днів відновлено газопостачання, хоча населенню, крім німців, заборонялось використовувати газ для побутових потреб з 8-ї ранку до 6-ї вечора.
З серпня 1941 року по серпень 1944 року Дрогобич в складі дистрикту Галичина входив до складу генерал-губернаторства з центром у Кракові. Дрогобицьку область перейменовано на окружне староство ( Дрогобич). Старостою округи () призначено Є.Адамчика, а в 1942—1944 роках цю посаду обіймав адвокат з Дюссельдорфа Ґарґентс. Міською управою керував бургомістр адвокат Осип Костшембський.
Для виконання карально-репресивних функцій у Дрогобичі утворені таємна поліція гестапо, кримінальна поліція, або кріпо, і служба безпеки СД. Організаційно дві перші структури були об'єднані в поліцію безпеки зіхерґейтполіцей, або сіпо, а їх начальники (шефи) були заступниками начальника сіпо. Дрогобицьке сіпо контролювало ще Крайсгауптманшафт Самбір та Крайсгауптманшафт Стрий.
7 липня в місто для формування поліції безпеки прибула айнзатцкоманда з міста Радома. До її складу входили Ніколас Толе (шеф сіпо від липня по жовтень 1941 року), Франц Вензель (шеф сіпо з жовтня 1941 року), Вальтер Кучман (шеф гестапо з липня 1941 по березень 1942 року), Фелікс Ландау (керівник єврейського відділу гестапо від липня 1941 по травень 1943 року), Йозеф Ґабріель (керівник єврейського відділу з травня 1943 року), Карл Ґюнтер, Фрідріх Денґ, Філіп Ебенрехт, Фердинанд Камерер, Ґельмут Краус, Ернст Марлок, Вернер Міхаеліс, Рудольф Сокол. Саме члена цієї айнзатцкоманди гестапівця Карла Ґюнтера більшість дослідників вважають вбивцею видатного дрогобицького художника та письменника єврейського походження Бруно Шульца.
11 липня на окружних зборах відновлено роботу Союзу українських кооперативів на чолі з Дмитром Німиловичем. Цього ж дня за участю дрогобицьких лікарів знову запрацювала Каса хворих під керівництвом директора Теофілія Гладиловича та начального лікаря Володимира Чапельського.
Після вимушеної перерви під управлінням Антона Левицького запрацювала та почала нарощувати потужності Народна торгівля. 1943 року це товариство, до керівництва яким повернувся Осип Нестор, відзначаючи 60-ліття з дати заснування, обслуговувало в 10 крамницях 55 % мешканців Дрогобича.
Якщо до українців та поляків німецька влада ставилась на початку окупації терпимо, то євреї зразу відчули на собі гітлерівський «новий порядок». Їм заборонено користуватись тротуарами і взагалі ходити центральною частиною міста, наказано здати всі ювелірні прикраси, постійно носити на собі «Зірку Давида». На вимогу коменданта в місті створено юденрат на чолі з доктором Ісааком Розенблатом і його заступником, а фактичним керівником, Маврицієм Рурберґом. Завданням юденрату було організація дешевої, а, точніше, безкоштовної робочої сили для місцевих потреб німців. Для виконання наказів з євреїв створено ортполіцію (нім. Judischer Ordnungsdienst), озброєну дерев'яними палицями.
12 липня в лісі біля Дрогобича (урочище Тептюж), очевидно не без участі айнзатцкоманди «радом'яни», розстріляно більше двох десятків євреїв, серед яких і корінні дрогобичани, і біженці з Відня. Пізніше знайдені тіла помилково приймуть за замордованих НКВС українців та 23 липня поховають за участю священників, як християн.
Відмовивши керівництву ОУН у створенні власної міліції, дрогобицьке гестапо з середини липня почало набір та навчання Української допоміжної поліції.
18 липня замість евакуйованої сформовано нову міську пожежну команду.
22 липня за втечу 17 євреїв з відділу для праці розстріляно 20.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Випуски дрогобицької газети «Вільне слово» від № 7 за 23 липня 1941 року по № 24 за 29 серпня 1941 року з списками репресованих радянською владою. Опубліковано 30 січня 2014 |
Починаючи з 23 липня і аж по 15 жовтня 1941 року газета «Вільне слово» друкує списки жертв комуністичного режиму.
З 27 липня по 2 серпня проведено перепис населення Дрогобича. Після підрахунків, станом на 31 грудня 1941 року, населення Дрогобича становило 34 112 осіб, з них 13 тисяч 339 євреїв, 10 тисяч 500 українців, 10 тисяч 88 поляків, 120 німців та 65 представників інших національностей.
Від 28 липня відновлено роботу міського ринку (щопонеділка). До кінця липня відновлена філія «Маслосоюзу» зібрала 6 000 літрів молока та 300 кілограмів масла. Добова норма споживання хліба — 250 грамів на особу. 1 серпня наказом зобов'язано всіх власників будинків та земельних ділянок щоденно до 7.00 прибирати тротуари та половину дороги навпроти свого житла.
Влітку поновив репетиції й виступи та вернувся до звичного концертного репертуару хор Боян Дрогобицький.
17 серпня футбольна команда місцевого спортивного товариства «Підгір'я» з рахунком 4:3 перемогла на своєму полі клуб «Ріпник» з Борислава. Існувало в Дрогобичі ще товариство «Ватра».
В серпні в місті для допомоги українським громадянам та установам організовано товариство «Українська Допомогова Акція» (УДА). 5 вересня УДА реорганізовано в Український Окружний Комітет (УОК), структурну ланку Українського Крайового Комітету, а з 1 березня 1942 року — Українського центрального комітету. При фінансовій допомозі УОК запрацював аматорський театр, який розпочав свою роботу прем'єрним показом на сцені Народного Дому у вересні 1941 року вистави «Невольник», а далі вдячні дрогобичани побачили постановки п'єс «Запорозький клад», «Маруся Богуславка», «Ой, не ходи, Грицю», «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Хмари» та інші. Колектив знайомив зі своїм доробком також мешканців сусідніх міст, а навзамін у Дрогобичі неодноразово в 1941—1942 році гастролювала Стрийська трупа, в 1942 приїжджав театр із Станіслава.
На початку осені в місто введені фельджандармерія (нім. Feldgendarmerie — польова жандармерія) та відділ шуцполіції (нім. Schutzmannschaft), який відповідав за безпеку нафтопромислу як наземну, так і з повітря.
Ув'язнення Степана Бандери та Ярослава Стецька за відмову відкликати «Акт відновлення Української держави» відгукнулося луною й на Дрогобиччині. 15 вересня силами гестапо та фельджандармерії заарештовано близько 50 членів ОУН, серед яких майже весь обласний провід, і відправлено в концтабір Монтелюпіх поблизу Кракова (ймовірно, заклад пов'язаний з в'язницею на вулиці Монтелюпіх в Кракові, куди влада післявоєнної Польщі 24 травня 1948 року перевела 112 полонених в Чехословаччині під час спроби пробратися на Захід бійців УПА з концтабору в місті Явожно). Врятуватися вдалось небагатьом, зокрема районний провідник Дмитро Білий (псевдо «Лис») зумів утекти, а референта обласного проводу з питань ідеології Володимира Кобільника та члена проводу Адольфа Гладиловича на той час не було в місті. Після Андрія Шукатки обласний провід очолив його заступник Василь Николяк.
У вересні знову відновив роботу «Польмін». Власником НПЗ стала німецька компанія «Beskiden-Vera».
З 25 вересня по 27 вересня проведено запис дітей з 1928 по 1934 роки народження на навчання в українських народних школах.
У вересні кількість продукції, яка через районні молочарні надійшла до «Маслосоюзу», зросла в 10 раз у порівнянні з липнем, тобто 60 000 л. молока та три тонни масла.
20 жовтня відбулися збори колишніх членів коперативного товариства «Сільський господар».
Виконуючи розпорядження губернатора дистрикту К.Ляша від 6 листопада 1941 року, гітлерівці розпочали виселення всіх дрогобицьких євреїв у гетто та ліквідацію, на їх думку, нездатних до тяжкої роботи.
Вже на початку листопада сіпо та жандармерія знищили в Броницькому лісі 420 осіб похилого віку. Для працездатних створено чотири табори праці: на Гірці, на Гирівці (біля підприємства з виготовлення дахівки), на вулицях Шашкевича та Данила Галицького (колишня Ягеллонська). Надалі окупаційна влада і їх поступово ліквідовувала. Хоча німці були різними. Гестапівець Карл Ґюнтер винен в смерті Бруно Шульца та його одновірців, а керівник сільськогосподарських робіт майор Еберхард Хельмріх виписував єврейським жінкам фальшиві документи та відправляв у Берлін, де його дружина Доната розподіляла їх на роботу в німецькі сім'ї. Таким чином врятовано від 70 до 200 осіб. Подружжя зараховано до числа Праведників світу. Крім того, переховувало євреїв і близько двох сотень дрогобичан із числа польського та українського населення міста. Зокрема Владислав та Володимир Василькевичі врятували 58 осіб, Ізидор Волосянський — 39 осіб, Іван та Марія Писк — 48 осіб, Ян Савінський та Петро Стецик — 54 особи. Близько двох сотень дрогобичан переховували євреїв під час війни. Декого з рятівників, хоча, на жаль, далеко не всіх, музей Яд Вашем (івр. יד ושם, також Яд ва-Шем; Голокосту Мученикам і Героям Пам'ять і Шана) в Ізраїлі також назвав за це Праведниками світу.
З 12 листопада по 17 листопада проведено запис на навчання в класичну 8-класну гімназію.
17 листопада кооператив «Сільський господар», який займався навчанням своїх членів раціонального ведення домашнього господарства, вирощування зернових, городніх культур та садівництва, відновив роботу.
22 листопада знову в Броницькому лісі розстріляно ще 250 осіб. Знищено 65 хворих з єврейського дитячого сиротинця.
З 1 грудня 1941 року в місті введено картки. Основний набір харчів, який отримували всі працюючі мешканці міста (близько 19 000 осіб) у грудні становив: борошна — 400 грамів, кави — 80 грамів, м'яса — 400 грамів, хліба — 6 кілограмів, цукру — 800 грамів. Дрогобичани, які працювали в уряді та важливих установах чи підприємствах (близько 2 000 осіб) мали право додатково: борошна — 400 гр., масла — 126 гр., м'яса — 400 гр., цукру — 500гр. Крім того, 577 дітей до двохрічного віку та 490 хворих отримували щодня по 250 гр. молока. Але все це не стосувалося єврейської громади Дрогобича.
В грудні відкрито «Державну гімназію з українською мовою навчання в Дрогобичі» (тепер ). Відновлено вивчення латинської мови та релігії. Російську мову замінено німецькою. Серед вчителів — Богдан П'юрко, який одночасно працює диригентом хору Боян Дрогобицький.
З 20 грудня власників корів зобов'язано платити натуральний податок залежно від кількості тварин: 1 корова — 1 л молока щодня, 2 — 2,5 л., 3 — 4 л., 4 — 6 л., 5 — 10 л.
З кінця 1941 року в офісі Маслосоюзу в Народному домі знаходиться одна з таємних явок ОУН в місті. Інша — в газетному кіоску на залізничній станції (зараз на цьому місці знаходиться пам'ятна дошка).
За 1941 рік рафінерія «Галіція» виробила бензину — 1101 т., дизельного палива — 169т., а «Польмін» бензину — 76 т., дизпалива — 2478 т., та мастил — 1167 т.
Три місяці з 21 січня до 18 квітня 1942 року при дрогобицькій гімназії працювали матуральні курси, організовані для колишніх її учнів, яким радянська влада не дала змоги закінчити навчання. Випускний іспит, так звану матуру, здали 24 учасники курсів.
26 січня 1942 року гітлерівці стратили батька і дочку Василя та Ольгу Коцко, Василя й Миколу Хамандяків, а незабаром і Михайла Петріва. Комуністичне підпілля Дрогобича, й без того малочисельне та слабоорганізоване, втратило своїх найактивніших членів.
У березні 1942 року мешканці міста за карткою отримували: борошна — 400 гр., молока на дітей віком до 10 років — 500 гр., м'яса — 400 гр., цукру — 400 гр., хліба — 5,6 кг дорослим та 4,2 дітям. Газету «Вільне Слово» перейменовано на «Дрогобицьке Слово».
12 квітня 1942 року розпочато мобілізацію дрогобичан з 1919 по 1922 роки народження до баудінсту. В місті був табір для поляків та три для українців: в районі вулиці Бориславської, на Війтівській Горі та на Гірці біля в'язниці. Молодь використовували для важких некваліфікованих робіт на НПЗ, підприємстві з виготовлення дахівки, будівництва та ремонту доріг, копання траншей тощо.
У травні 1942 року випуск часопису припинено.
11 липня відбувся перший випуск відновленої української гімназії.
31 липня хор Боян Дрогобицький був нагороджений у Львові на конкурсі імені М.Лисенка лавровим вінком за зайняте перше місце серед колективів Галичини.
В серпні 1942 створено жіночу секцію УОК, яка активно зайнялася наданням допомоги потребуючим: бідним, молоді, військовополоненим. Нафтопереробна компанія «Beskiden-Vera» об'єдналась з «Beskiden-Gevi», яка займалась нафтовидобутком в Бориславі та околицях, в корпорацію «Карпатен Ойл»(нім. Karpaten Öl).
З 6 серпня по 8 серпня від 4 000 до 6 000 євреїв з Дрогобича вивезено до села Белжець (так звана «акція Белзець») для ліквідації у винищувальному таборі Белжець. Через деякий час нацисти вивезли ще близько 2 500 осіб.
У вересні на вулиці Церковній відкрито дитячі ясла для покинутих дітей.
18 жовтня 1942 року футбольна дружина товариства «Підгір'я» взяла участь у турнірі в Старому Самборі, де зустрілась з місцевою «Верховиною» та командою «Лемко» з міста Сянок.
19 жовтня близько 4 000 євреїв вигнано з будинків до тимчасового табору на вулиці Гарбарській, де 3 тижні утримувано без води та їжі. Уцілілих відправлено в концтабори, зокрема в Белжець. Незабаром протягом трьох тижнів гітлерівцями проводилась так звана «жіноча акція», внаслідок якої німцями змушено ортполіцаїв гнати на ліквідацію близько 1 200 жінок, серед яких були й їхні матері.
19 листопада, в «дикий четвер», близько сотні дрогобицьких євреїв загинуло на вулицях міста. Серед них Бруно Шульц, якого вбито двома пострілами в голову при виході з юденрату на вулицю Чацького (тепер Шевченка).
У листопаді 1942 року утворено профспілку вчителів, інженерів, техніків.
1942 року в Карпатах гітлерівцями був схоплений Олекса Гасин (псевдо «Лицар»), член Крайового проводу ОУН. Його перевезли до міста та тримали в тюрмі при гестапо на вулиці Стрийській. Оунівці Богдан Ковцун та Ярослав Максимів, котрі за завданням підпілля вступили в українську допоміжну поліцію, змогли передати провіднику рідину, від якої в Гасина почалась гарячка. Побоюючись заразитись від в'язня якоюсь інфекційною хворобою, нацисти перевели його під охорону поліції до лікарняного ізолятора на вулиці Трускавецькій, звідки ці два підпільники 9 квітня 1943 року Олексу викрали.
Станом на 1 січня 1943 року військова залога міста налічувала 726 осіб, а саме: 308 солдатів вермахту, 72 співробітники сіпо, 146 співробітників української допоміжної поліції, 76 фельджандармів, 124 шуцполіцаї.
13—14 березня 1943 року в Дрогобичі гастролював Львівський оперний театр.
У 1943 році на Дрогобиччині, як і по всій Галичині, почали створюватись загони Української Народної Самооборони, реорганізовані у грудні в УПА-Захід. Гітлерівці своєю чергою активізували антиукраїнські акції, арештовуючи та знищуючи членів ОУН, УПА та їх симпатиків. Знищення відбувалось по понеділках і вівторках на вулиці Ковальській під стіною навпроти ресторану «Європа» через повішення або, частіше, розстріл. За споминами дрогобичан старшого покоління раніше біля цього місця був невеликий фонтанчик з кам'яними жабками. Пізніше, за радянських часів, його прибрали. А метрів 50 нижче від місця екзекуцій поставлено пам'ятник та п'ятипроменеву зірку з Вічним вогнем та Стіну плачу, та про те, що більшість скараних на смерть було українськими повстанцями чи їх підтримували, комуністична пропаганда не згадувала.
Весною заарештовано Володимира Кобільника, який виконував функції повітового провідника ОУН. Загинув 28 лютого 1945 року в концентраційному таборі в Шембурзі.
23 квітня місто та НПЗ піддано бомбардуванню. Силами німецьких спеціалістів та дармової (євреї та полонені) робочої сили виробництво швидко відновлено.
28 квітня оголошено про створення дивізії «Галичина».
3 травня відбулась окружна нарада присвячена питанню формування дивізії. Через деякий час на площі Театральній запрацювала комісія, яка 6 днів на тиждень з 8 ранку до 6 вечора приймала охочих. А їх, зважаючи на зневажливе ставлення та страшні репресії з боку радянської влади до дрогобичан та мешканців області за 22 місяці правління, виявилось чимало.
У травні розпочато ліквідацію гетто. Євреї не чекали мовчки смерті, а робили все можливе, щоб врятуватися: тікали в навколишні села й ліси, ховалися в збудованих криївках, схронах і бункерах, на горищах та у підвалах. Зокрема така криївка була навіть біля будинку, в якому проживав гестапівець Ґюльднер. Не залишались осторонь і українці з поляками, хоча ризикували собою. Якщо раніше й траплялись у місті незначні міжнаціональні конфлікти на побутовому рівні, то цінність людського життя переважила неприязнь.
З більше ніж 10 000 полонених червоноармійців, які знаходились в таборі біля «Бригідок» в 1941 році, в травні 1943 залишилось живими лише 2 200, з них приблизно 880 узбеків, 660 росіян, 330 українців та 220 киргизів.
21 і 22 травня нацистами знищено хворих з єврейського шпиталю. Зі спійманих 735 юдеїв 30 розстріляно, 705 відправлено до Львова.
В червні 1943 року, за даними гестапо, що були захоплені Армією Крайовою, в Дрогобичі проживало 12 тисяч 723 мешканці, з них 6 тисяч 612 українців, 5 тисяч 931 поляк, 180 німців. Незначна кількість євреїв, які на той час офіційно знаходилась в таборах праці, незабаром була поступово переведена в тюрму на вулиці Стрийській, а згодом розстріляна в Броницькому лісі. За допомоги мешканців міста і всупереч бажання німецької влади, окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний рабин міста Якуб Авіґдор.
Станом на 2 червня медична комісія оглянула 2 195 охочих воювати українців, з яких 95 %, або 1 885 осіб, визнано придатними. Серед них, ймовірно, й Григорія Геврика, в майбутньому — Героя Радянського Союзу.
4 червня нацисти знову почали декого з євреїв розстрілювати на місці. Решту вивозять до Броницького лісу, примушують роздягнутися та знищують групами від 6 до 10 осіб. Ховають у викопаних розрахованих на 200—300 трупів ямах. Серед тих, кому вдалось врятуватись, дванадцятилітній Хасман Мандик Жисі, який зумів утекти, прихопивши з собою молодшого дев'ятилітнього брата Савіка та двоюрідну сестру Кайлі, в майбутньому — боєць УПА.
8 червня 24 ортполіцаїв розстріляно гітлерівцями на єврейському цвинтарі.
Влітку 1943 року на Війтівській Горі біля монастиря капуцинів розміщено 80 військовослужбовців гортистської Угорщини.
13 червня уповноважений Військової Управи П.Гнатів провів перший військове навчання дрогобицьких добровольців дивізії «Галичина».
20 червня уповноважений Військової Управи Осип Паньків провів військовий вишкіл близько 1 000 добровольців зі всієї округи. Згодом вони на площі біля ратуші зустрілися з Гансом Франком.
З 17 липня по 19 липня перші групи майбутніх дивізійників на поїздах вирушили до Львова.
27 липня 680 євреїв кинуто окупантами до тюрми на вулиці Стрийській, за деякий час 640 вивезено в Броницький ліс та розстріляно.
За липень «Галіція» переробила для потреб Третього Рейху 7 622 тонни нафти, «Польмін» — 9 005 тонн.
Наприкінці серпня гітлерівцями ліквідовано останній єврейський табір праці. Спосіб той же: спочатку — до в'язниці на Стрийській, потім — групами до Броницького лісу.
За серпень «Галіція» переробила 7 652 тонни нафти, а «Польмін» — 9 070 тонн.
В жовтні розстріляно групу українських повстанців з тюрми. В тому ж місяці в окрузі, як і по всій Галичині, запроваджено інститут заручників, тобто окупаційною владою заарештовувались та кидались до в'язниці мирні мешканці, над якими при першій же антинімецькій акції проводилась екзекуція.
2 листопада розстріляно 10 повстанців. 4 листопада гестапо розстріляло ще десятьох.
30 листопада в Карпатах в бою з загоном УНС імені Кривоноса було вбито обершарфюрера дрогобицького СД Лявфмана. За це гестапо 10 повстанців повісило.
Наприкінці 1943 року Дрогобицький обласний провід ОУН очолив Зіновій Благий (псевдо «Шпак»).
За весь 1943 рік НПЗ «Галіція» переробив 79 230 тонн нафти, «Польмін» — 112 500 тонн.
8 січня 1944 року воїни УПА на околиці міста Турка напали на відділ шуцполіції.
11 січня за це в Дрогобичі страчено 10 повстанців. Страти повстанців продовжувались і надалі: 19 лютого, 18 березня, 2 червня (20 осіб), 6 червня (10 членів УПА).
3 березня українська гімназія здійснила останній випуск своїх учнів.
8—9 березня київська Капела бандуристів імені Тараса Шевченка на чолі з Григорієм Китастим гастролювала в Дрогобичі і дала в місті два концерти.
9 березня страчено Івана Клима, члена Крайового проводу ОУН.
25 травня польські підпільники Армії Крайової на залізничній станції в селі Рихтичі здійснили напад на склад зброї та військового спорядження. Учасники акції між собою розмовляли суто українською мовою. Крім того, в убитого під час операції керівника Яцека Пжетоцького, емісара Уряду Польщі в еміграції, знайшли фальшиві документи, виписані на українця. Тому й не дивно, що кара впала на представників української громади міста. Через 2 дні, 27 травня, повішено 20 заручників-українців.
Вранці 26 червня 1944 року в рамках операції «Френтік-2» 71 бомбардувальник «Літаюча фортеця» В-17 8-ї повітряної армії ВПС США в супроводі 56 винищувачів Р-51 «Мустанг» з аеродромів в Україні здійснили авіаналіт на Дрогобич, скинувши на НПЗ та місто 1125 двістап'ятидесятифунтових авіабомб, після чого полетіли на бази в Італії.
Влітку 1944 року, у зв'язку з наближенням лінії фронту до Дрогобича, установи Третього Рейху одну за одною евакуйовано з міста. Разом з ними на захід, ближче до військ союзників СРСР по антигітлерівській коаліції, покидала Дрогобиччину й частина її мешканців, які вже один раз, протягом 22 місяців 1939—1941 років, спробували всіх принад життя в «дружній сім'ї радянських народів під керівництвом вождя товариша Сталіна» і не бажали ще раз спокушати свою долю.
Німецьку окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний рабин міста Якуб Авіґдор.
Згідно з Актом від 10 травня 1945 року Комісії з розслідування нацистських злочинів в Дрогобичі розстріляно 14 500 осіб (з них понад 10 000 в Броницькому лісі), знищено 10 800 військовополонених, убито 42 вчителі, 47 лікарів, 100 робітників та інженерів керамічного та нафтопереробних заводів, вивезено на примусові роботи до Німеччини 3 100 мешканців. Місту завдано матеріальних збитків на 22 000 000 рублів.
Влада в окупованому місті
З 1 липня дрогобичани отримали не просто іншу владу, а на пару місяців їх стало цілих дві. З одного боку, в місті створено військову комендатуру вермахту, що розміщувалась в готелі «Європа», і яку очолювали майор Байєр, а потім майор Петель (за іншими даними — майор Тотенхан). Під її керівництвом створено міську управу на чолі з бургомістром, адвокатом за фахом, , котрий виконував ці обов'язки до кінця окупації.
Муніципалітет, формування якого продовжувалось до грудня, мав такі відділи:
- господарський;
- по роботі з мешканцями;
- санітарний;
- уряд праці, або арбайтсамт, який з серпня знаходився під повним контролем німецької адміністрації, керівник — надінспектор Брюнліх;
- харчовий;
- шляховий.
1 серпня створено дистрикт Галичина, що ввійшов в Краківське генерал-губернаторство. Контролювати дії міської управи призначено штадткомісара. Спочатку посаду займав Фаттерман, а з січня 1942 року — Шюсслер.
Дистрикт поділено на . Дрогобицьку область перейменовано на окружне староство (Крайсгауптманшафт Дрогобич). Досить важливу роль в уряді крайсгауптшафту виконував керівник господарської референтури гебітсляндвірт Еберхарт Гельмріх.
Ще 7 липня 1941 року в Дрогобич з міста Радома прибула айнзацкоманда, члени якої стали основою новоутворених репресивно-каральних органів: служби безпеки СД, таємної поліції гестапо та кримінальної поліції кріпо. Організаційно дві останні структури були об'єднані в поліцію безпеки зіхерґейтполіцей, або сіпо, а їх начальники (шефи) були заступниками начальника сіпо. Дрогобицьке сіпо контролювало ще Крайсгауптманшафт Самбір та Крайсгауптманшафт Стрий. До складу айнзацкоманди входили:
- Ніколас Толе (шеф сіпо від липня по жовтень 1941 року);
- Франц Вензель (шеф сіпо з жовтня 1941 року);
- Вальтер Кучман (шеф гестапо з липня 1941 по березень 1942 року);
- Фелікс Ландау (керівник єврейського відділу гестапо від липня 1941 по травень 1943 року);
- Йозеф Ґабріель (керівник єврейського відділу з травня 1943 року);
- Карл Ґюнтер;
- Фрідріх Денґ;
- Філіп Ебенрехт;
- Фердинанд Камерер;
- Ґельмут Краус;
- Ернст Марлок;
- Вернер Міхаеліс;
- Рудольф Сокол.
Саме члена цієї айнзатцкоманди гестапівця Карла Ґюнтера більшість дослідників вважають вбивцею видатного дрогобицького художника та письменника єврейського походження Бруно Шульца.
Другою владою став обласний провід ОУНР, який з першого дня окупації легально діяв в місті в будинку за адресою Стрийська, 2, поряд з церквою Петра та Павла. До складу проводу, зокрема, входили:
- обласний провідник — Андрій Шукатка (псевдо: «Гліб», «Шрам», «Савченко»);
- референт з інформації, заступник провідника — Василь Николяк (псевдо: «Клен», «Морський»);
- референт зв'язку — Михайло Трач;
- референт з питань ідеології — Володимир Кобільник;
- референт для роботи з молоддю — Роман Коцюба;
- референт для роботи з інтелігенцією — Левко Грущак (псевдо: «Левко»);
- районний провідник — Дмитро Білий (псевдо: «Лис»);
- зв'язки з адміністрацією міста — Адольф Гладилович.
У січні 1946 року був створений Дрогобицький міський провід ОУНР:
- міський провідник — Левко Грущак (псевдо: «Левко»);
- референт пропаганди М. Мороз;
- референт СБ Роман Різняк (псевдо: «Макомацький», «Тарас»);
- господарський референт Б. Коцюба;
- зв'язковий Любомир Ґудз (псевдо: «Любко»);
- утримувач конспіративної квартири Василь Котик.
У складі УРСР
Цей етап в житті міста можна розділити на дві нерівні за часом та за подіями частини: повоєнне десятиліття, коли на Дрогобиччині лютували енкаведисти і зустрічали активний опір ОУН та УПА, підтриманих населенням, та роки після смерті Сталіна і пов'язані з нею хрущовська відлига та поступове налагодження мирного життя.
1944—1954 роки
Приблизно о 8.30 ранку 6 серпня після двогодинного бою в районі НПЗ «Польмін» у місто ввійшли бійці 167-ї стрілецької дивізії 107-го стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії Четвертого Українського фронту. Очевидно, що Дрогобич став першим містом, зайнятим цим фронтом після відновлення (ліквідовано 16 травня 1944 року), адже сам фронт було знову створено саме 6 серпня.
Вже за тиждень, 13 серпня, розпочато мобілізацію в місті та області до Червоної Армії (Облвоєнком підполковник Карличев). Як проходила ця мобілізація населення на Західній Україні, зокрема силами того ж Четвертого Українського фронту, описує генерал Петро Григоренко:
До осені 1944 року... людей в країні вже не було. Готувалась мобілізація 1927 року, тобто сімнадцятирічних юнаків... Від 4-го Українського фронту вимагали вишукування людських ресурсів на місцях — мобілізації воюючих вікових категорій на Західній Україні, вербування добровольців на Закарпатті... Нестача людей була настільки відчутна, що мобілізацію перетворили по суті в ловлю людей, як в свій час работоргівці ловили негрів в Африці. Добровільність була організована по-радянськи, приблизно так, як організовується стопроцентна «добровільна» явка радянських громадян до виборчих урн... Зі складу дивізії виділялись війська в розпорядження мобілізаторів та вербувальників, і, повертаючись назад, офіцери й солдати розповідали... Ось одна з таких розповідей: «Ми оточили село на світанку. Було наказано в будь-кого, хто спробує втекти з села, стріляти після першого ж попередження. Після того спеціальна команда входила в село й, обходячи хати, виганяла всіх чоловіків, незалежно від віку й стану здоров'я, на площу. Потім їх конвоювали в спеціальні табори.» Оригінальний текст (рос.) К осени 1944 года… людей в стране уже не было. Готовилась мобилизация 1927 года, т. е. семнадцатилетних юнцов… От 4-го Украинского фронта требовали изыскания людских ресурсов на месте — мобилизации воюющих возрастов на Западной Украине, вербовки добровольцев в Закарпатье… Нехватка людей была столь ощутима, что мобилизацию превратили по сути в ловлю людей, как в свое время работорговцы ловили негров в Африке. Добровольчество было организовано по-советски, примерно так, как организуется стопроцентная «добровольная» явка советских граждан к избирательным урнам… Из дивизии выделялись войска в распоряжение мобилизаторов и вербовщиков, и, возвращаясь обратно, офицеры и солдаты рассказывали… Вот один из таких рассказов: «Мы оцепили село на рассвете. Было приказано в любого, кто попытается бежать из села, стрелять после первого предупреждения. Вслед за тем специальная команда входила в село и, обходя дома, выгоняла всех мужчин, независимо от возраста и здоровья, на площадь. Затем их конвоировали в специальные лагеря.» |
15 серпня 1944 в місті відновлено постачання електроенергії.
3 вересня відновлено подачу води та газу.
9 вересня 1944 (ПНВК) уклав договір між ПНР і УРСР під назвою: «Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Згідно з цією угодою, для виселення поляків та євреїв обласний центр Дрогобич став одним з пунктів перебування районних Уповноважених Польської Сторони. Також такими пунктами стали районні центри області — Самбір, Стрий, Ходорів. А райцентр Лісько став пунктом перебування районних Уповноважених Української Сторони для виселення українців, хоч райцентр та й весь Ліськівський район на той час ще перебували в складі УРСР.
У жовтні відкрито міську партійну школу. На всіх заводах та в установах створено первинні організації ВКП(б) та ВЛКСМ. Утворено товариство з поширення політичних і наукових знань. Для виховання народу, який, за словами секретаря Дрогобицького обкому та міському КП(б)У в 1944—1946 роках Степана Олексенка «протягом століть підпадав впливу ворожої нам націоналістичної буржуазної пропаганди», в дусі комуністичної ідеології організовуються доповіді, лекції та політінформації з врахуванням грамотності та політичної обізнаності різних прошарків суспільства та соціальних груп, наприклад, окремо для вчителів, для жінок, інтелігенції, лікарів, молоді, робітників тощо. Кількість пропагандистських заходів на підприємствах, в закладах і організаціях міста й області, та їх відвідування співробітниками, згідно з принципами тоталітаризму, строго фіксується та контролюється. Створено гуртки та семінари по вивченню творів Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, Володимира Ульянова (Леніна) та Йосипа Сталіна, всіляко заохочується самостійна робота над їх працями. Станом на 1 січня 1945 року в області проведено 17 000 зборів на різні політичні теми, у яких брали участь 1 млн 300 тис. громадян.
Партійно-господарський апарат Дрогобича повністю сформовано з представників східних областей України та інших республік СРСР, для чого в місто протягом кількох місяців скеровано 330 осіб.
У листопаді після вимушеної перерви в період окупації поновлено навчання на історичному, мовно-літературному та фізико-математичному факультетах учительського інституту.
1944 року церкву Петра та Павла перетворено на пересильний пункт при обласному управлінні НКВС для репресованих мешканців Дрогобиччини. У зв'язку зі значним винищенням євреїв під час окупації на території Дрогобицької області до 20,3 % збільшилась кількість польської громади. В самому місті цей відсоток був ще більшим.
Наприкінці року з евакуації з Узбекистану (міста Ургенч) повернулась трупа дрогобицького театру і об'єдналась з місцевим аматорським.
Прибувають у Дрогобицьку, як і в інші західні області, вчителі, лікарі та науковці, кількість яких після окупації зменшилась. Зокрема на кінець 1944 року в школах Дрогобича не вистарчало більше трьох десятків викладачів, а в медичних закладах міста в наявності 264 лікарі та працівники середнього медперсоналу при потребі 459 осіб. Хоча основною причиною скерування є недовіра до представників місцевого населення та інтелігенції зокрема. Акцент робиться на «варягів», не пов'язаних родинними, конфесійними, а часто й етнічними зв'язками з корінним населенням, якими легше керувати в рамках тоталітарної держави на шляху до «побудови комуністичного суспільства в усьому світі». Дрогобичанам відводилась роль дешевої робочої сили. Якщо когось з уродженців краю й призначали до органів управління, то на другорядні посади. В той же час прислані спеціалісти часто не мають відповідної кваліфікації, наприклад, в 1945 році з шести осіб керівництва більше половини без вищої освіти.
У січні 1945 року в Дрогобич приїхав Микита Сергійович Хрущов, на той час перший секретар ЦК КП(б)У. За його участю, ймовірно 16 січня, відбулась нарада керівників партійних та силових структур області, аналогічна тій, що проводилась 10 січня по Львівській області. На нараді Хрущов поставив перед присутніми вимогу в трьохмісячний термін покінчити на Дрогобиччині з Армією Крайовою, ОУН та УПА, а перший секретар обкому Степан Олексенко таку обіцянку дав. Влада знову вдається до випробуваних в 1939—1941 роках методів: масові арешти, тюремні терміни, депортації, виселення,. При цьому так званий «партійно-радянський актив» нерідко порушував радянські закони.
9 січня на базарному майдані в присутності 8 000 місцевих мешканців за вироком військового трибуналу повішено мешканців Дрогобицького району бійців УПА Безика (1923 року народження) та Білого (1921 року народження).
20 січня 1945 року згідно з наказом № 58 Народного Комісара нафтової промисловості М.Байбакова створений середній спеціальний навчальний заклад Дрогобицький нафтовий технікум.
Вночі 22 січня, ймовірно, польськими підпільниками, викрадено і частково спалено всі документи, котрі знаходились у приміщення польської комісії з переселення поляків з України до Польщі.
1945 року, внаслідок виселення польських родин з Дрогобича на територію Польщі, в місті повністю закрито одну зі шкіл, а загальна чисельність учнів зменшилась на 758 осіб (з 2 725 до 1 967 учнів), або майже на 28 %.
У березні Бірчанський і Ліськівський райони та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. А вже у квітні на передані села, зокрема Березка та Сівчина колишнього Бірчанського району, де мешкали переважно українці, здійснено напади підрозділів Армії Крайової, Батальйонів хлопських за участю селян-поляків з навколишніх сіл (див. Різня в Березці, Різня в Сівчині).
В червні 1945 дрогобицькі НПЗ довели переробку нафти до довоєнного рівня.
З літа 1945 і аж до осені 1947 року в місті діяла створена з ініціативи обласного проводу ОУН при сприянні та кураторстві провідника СБ Левка Грущака (псевдо «Лев») молодіжна підпільна організація «Месники». Керівний центр знаходився на вулиці Івана Франка в хаті Віри Михайлівської, активної учасниці «Пласту», колишньої учениці . Крім випускників останньої, в роботі з розповсюдження антирадянських листівок активну участь брали старшокласники середніх та . Діяла в місті й інша молодіжна група під назвою «Крути». Підпільники поширювали листівки на вулицях Дрогобича, чіпляли на стіни будинків та управління НКВС, закидали в квартири місцевих партійних та радянських функціонерів та навіть на подвір'я О.Сабурова, який у той час обіймав посаду начальника Дрогобицького обласного управління МВС. А виготовлялась друкована продукція у підпільній друкарні, котра знаходилась у селі .
З липня 1946 року до червня 1949 року підпілля ОУН та відділи УПА провели на Дрогобиччині 748 збройних акцій, або 23 % від 3190 акцій, здійснених в чотирнадцяти областях.
16 серпня на базі рафінерії «Дрос» створено машинобудівний завод, невдовзі перетворений на єдиний в Україні долотний. 1946 року в Дрогобичі створено під керівництвом Юліяна Корчинського. Цей видатний композитор і фольклорист, заслужений діяч мистецтв беззмінно керував колективом аж до 1970 року.
В 1947 році, згідно з рапортом керівництва міста, Дрогобич відновив довоєнний рівень випуску промислової продукції. Скасовано карткову систему. В СРСР проведено грошову реформу. Дрогобицький долотний завод випустив свою першу партію доліт для бурових установок.
На початок 1948 року в місті працювали 33 бібліотеки, Будинок народної творчості, 2 кінотеатри, 9 клубів, 31 медична установа, філармонія.
У травні Медиківський район зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
На кінець 1948 року з 953 представників дрогобицької інтелігенції лише 216 осіб, або менше 23 %, з місцевого населення, а з 26 присланих викладачів основного складу вчительського інституту — жодного доктора наук і лише один кандидат філологічних наук, завідувач кафедри літератури М.Коробко.
За 1948 рік на теренах області карально-репресивними органами віднайдено 106 бункерів та криївок УПА.
На березень 1949 року на керівних посадах в органах адміністрації, НКВС, суду, прокуратури, планових, торговельних та фінансових установ Дрогобича Західну Україну репрезентують лише п'ятеро, в керівних комсомольських та партійних органах з 36 осіб — жодного.
29 червня парафіяльний костел закрито. Ще один дрогобицький костел, що знаходився на Війтівській горі, передано для нецільового використання військовій частині. Церкви Параскеви-П'ятниці, Святої Трійці та Різдва Пречистої Богородиці УГКЦ передано РПЦ. Духовні святині юдеїв, протестантів та релігійних громад інших конфесій пограбовано, а потім зруйновано чи переобладнано на господарські потреби.
За 1949 рік на Дрогобиччині органами НКВС заарештовано 303 підпільники ОУН та захоплено в полон 707 повстанців УПА.
У грудні 1950 року на закритому суді військового трибуналу Прикарпатського військового округу трьох членів молодіжної організації ОУН «Месники» засуджено до смертної кари через розстріл. Ще 11 патріотів отримали по 25 років концентраційних таборів.
1951 року, згідно з договором про обмін ділянками територій, Нижньо-Устріцький район зі складу Дрогобицької області передано Польській Народній Республіці. Передача району, як і раніше Бірчанського, Ліськівського, Медиківського, Перемишльського районів, супроводжувалася виселенням українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, попри текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.», виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів. Крім того, населення Бірчанського, Ліськівського та західної частини Перемишльського району потрапили ще в 1947 році під етнічну чистку під час операції «Вісла», внаслідок якої українці з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини були переселені на схід, на землі, що перейшли до Польщі від Німеччини, а саме у новостворені Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське воєводства. Для найкращої асиміляції населення спеціально розміщувалось некомпактно, не більше 3-4 сімей в одне село.
У 1952 на початок навчального року в учительському інституті лише 2 викладачі з 40 осіб викладацького складу, або 5 %, родом з Західної України. Лише п'ятеро з них мають вчений ступінь кандидат наук. 17 лютого учительський інститут перейменовано на педагогічний.
1953 року, через чотирнадцять років після приходу Червоної Армії та через дев'ять після повернення, попри щорічні випуски в педагогічному інституті та педучилищах, в дрогобицьких школах місцевих лише 34 вчителі з 228, або менше 15 %.
У червні 1953 року з 268 осіб міської партноменклатури місцевих лише 29, або менше 11 %, з 52 директорів будівельних, промислових та транспортних підприємств Дрогобича родом з Західної України лише п'ятеро (менше 10 %), з 12 директорів шкіл — лише двоє (менше 17 %). Немісцеві навіть керівники лазні та санстанції.
Репресії
Представники комуністичної партії, які рухались в обозі наступаючих військ Червоної Армії, знову зайняли приміщення ратуші, утворивши нові склади дрогобицького обкому та міському і вважали, що їх, перемагаючих у війні, вже ніколи й ніхто звідти не попросить. Утворено товариство з поширення політичних і наукових знань. Широко використовуються в пропаганді засоби масової інформації та кінотеатри міста.
А для певності владні структури відновили репресії, які розпочали стосовно польського та українського населення ще в вересні 1939 року, в плановому проведенні котрих їм завадив початок Німецько-радянської війни.
До 20 січня в західних областях УРСР органами держбезпеки арештовано 3225 осіб, в тому числі органами УНКВС Дрогобицької області заарештовано 939 осіб, серед яких 330 осіб — члени Армії Крайової та 388 осіб — так звані «антирадянські елементи».
Проводяться акції з залякування українського населення Дрогобиччини. Та не так сталося, як гадалося. Українське населення бачило в бандерівцях захисників від сваволі радянських карально-репресивних органів, а повстанці навзамін отримували добровільних провідників, прихисток, джерело розвідувальної інформації та продовольчу базу. А дехто й сам вступав в ряди УПА, як, наприклад, уродженець міста Василь Гак на псевдо «Гарт», стрілець сотні куреня «Месники».
В лютому НКВС доповідало керівництву про наявність на теренах області 68 підпільних груп та більш ніж 2 192 «бандитів»,.
Якщо поляків виселяють з Дрогобиччини на захід, то шлях українців пролягає в протилежному напрямку — в Сибір, Мордовію.
«Звичайно виселення сімей (…) є засіб швидкої ліквідації бандитизму, але я повинен сказати, що це засіб дуже сильний, і коли його по-справжньому використати, буде добрий результат. Зважаючи на те, що ми в ешелон помістили мало сімей, нам потрібно надати допомогу на першу половину січня, необхідно дати хоча б 150 вагонів» — це цитата з доповіді С.Олексенка наприкінці грудня 1945 року М.Хрущову на тему «реагування населення на виселення сімей українських націоналістів». Державна залізниця надає товарняки, спецслужби заповнюють їх репресованими за найменшої підозри в симпатіях до ОУН місцевими мешканцями. Їх майно знову, як «за перших совітів», конфісковують або й привласнюють. І таке діється не тільки в Дрогобицькій, а й по інших областях.
Із спогадів Хомій-Камінської Євгенії Томівни, уродженки с. Тернавка Жидачівського району (в ті часи — Дрогобицької, а тепер Львівської області), медсестри УПА, заарештованої 9 квітня 1946 року:
Вісім місяців я відбула у Дрогобицькій тюрмі під слідством. Страшно згадувати ті часи! Слідчі були спеціально треновані до катування людей і застосовували страшні тортури. Мені заганяли голки під нігті, затискали пальці в дверях, а як били гарячими шомполами по п'ятах, то били рівномірно, щоб дужче боліло – вони розумілися на тому. Енкаведисти не пропускали нагоди принизити нас морально, поглузувати з наших ідей і переконань, бо знали, що це боліло нас найдуще. Коли у коридорі зустрічалися два конвоїри, що вели в'язнів на допит, то вони віталися таким чином: – Слава Україні! – кричав один. – Героям слава! – відповідав другий і обидва голосно реготали. Серце обливалося кров'ю, але ми мусіли мовчати.
Нарешті слідство скінчилось. Відкриваються двері нашої 13-ї камери, і я чую команду: – Собираться с вещами! Наказ виконую швидко. Маленька полотняна торбинка в одній руці, під пахою – невеличка подушка. Ось усі мої тюремні пожитки. Маю досить смішний, вірніше жалюгідний вигляд, бо на ногах у мене замість моїх гарних чобіток подерті кирзаки з широкими халявами. На подвір'ї дрогобицької тюрми «Бригідки» три четвірки виснажених мужчин, у четвертій бракує однієї людини. Кулак в спину і я вже стою четверта. Спереду, з боку і ззаду чотири конвоїри, собака. Поволі рушаємо до брами. За нею багато жінок, чоловіків старшого віку зустрічають нас плачем, розв'язують вузлики, щоб нас пригостити. Однак конвой стріляє вверх, прикладом відганяє людей від брами.
Під'їжджає «чорний ворон», і нас везуть на суд. Він короткий. В кімнату, куди мене завели, сидить «трійка». Швиденько зачитують «обвинительный акт» по ст. 54-1а–11, а ще через 5 хвилин і вирок – 10 років позбавлення волі, 5 років позбавлення громадянських прав. Відбувати покарання доведеться у далеких таборах Воркути. В коридорі зустрічаюсь із стрільцем, який показує на пальцях, що йому дали 15 років каторги, два інших показують на хрестик. Це означає смерть.
Особливо недобру славу серед мешканців Дрогобиччини мав керівник Дрогобицького обласного управління НКВС з 31 серпня 1944 по 16 березня 1951 року (пізніше перейменованого в облуправління МВС) Герой Радянського Союзу Сабуров Олександр Миколайович, який був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН та часто особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору. Ще в часи Другої світової війни радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення. І в післявоєнний час під його керівництвом створювались спецгрупи НКВД, які під виглядом загонів УПА вчиняли звірства на території області. Тим більше, що мали, як і структури НКДБ-МДБ-КДБ на це відповідні накази.
Недаремно про тогочасні події український народ склав коляду «Сумний Святий вечір в сорок шостім році. По всій нашій Україні плач на кожнім кроці».
1954—1991 роки
Після смерті 1954 року Сталіна тисячі невинно репресованих почали вертатись з таборів ГУЛАГу, хоча багатьом з них заборонено проживати на території Дрогобицької, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей. А дуже часто й нема куди — їхнє житло конфісковане та передано в чужу власність.
Урядом СРСР взято курс на швидку індустріалізацію Західної України в цілому та Дрогобича зокрема. Причому наголос робиться на розвитку не легкої промисловості для задоволення потреб населення, а підприємств важкого машинобудування та нафтопереробки.
У 1955 році промисловість Дрогобича в 5 раз перевищила довоєнний рівень. Створено перший генеральний план розвитку та реконструкції міста. 1956 року утворено завод залізобетонних виробів. Ліквідовано історичний факультет педінституту, студентів переведено до Львівського університету. На вулиці Стрийській збудовано нове приміщення середньої школи № 4. Відкрито міський Будинок культури. 1957 року засновано плодоконсервний завод. Ансамбль пісні й танцю «Верховина» за виступ на VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів отримав бронзову медаль та звання лауреата. 1958 року розпочато будівництво другої лінії водогону Уріж — Дрогобич. На вулиці Пилипа Орлика зведено перший в місті багатоповерховий будинок висотою в п'ять поверхів.
21 травня 1959 Дрогобицьку область ліквідовано, територію передано до Львівської. Дрогобич стає містом обласного підпорядкування, залишаючись районним центром Дрогобицького району в складі Львівської області.
У 1959 році утворено міську організацію Всесоюзного товариства винахідників та раціоналізаторів. переведено в Дрогобич та об'єднано з місцевим, що майже в 2 рази збільшило кількість студентів. Факультет фізкультури та спорту Дрогобицького педінституту (ДПІ) переведено до міста Кременець. Засновано заочний загальнотехнічний факультет Львівської політехніки.
1960 року здано в експлуатацію середню школу № 5 та нове приміщення СШ № 2. 31 травня в педінституті відкрито факультет підготовки вчителів початкових класів.
У 1961 році з декількох артілей утворено ливарно-механічний завод. Згодом його перейменовано на завод газової апаратури. До території міста приєднано присілок Млинки та частину села Лішня.
1962 року утворено виробниче швейне об'єднання «Зоря». На вулиці Павлова збудовано центральну районну лікарню на 705 лікарняних ліжок. Виробництво промислової продукції в Дрогобичі перевершило рівень 1945 року в 11 раз.
Наприкінці 1963 року НПЗ «Польмін» та «Галіція» об'єднано в «ВО Дрогобичнафтопереробка».
У 1964 році будівництво другої лінії водогону Уріж — Дрогобич завершено.
1965 року на базі дрогобицького цеху Львівського заводу автонавантажувачів створено завод автомобільних кранів, який 13 березня 1966 року випустив свій перший кран. Кілька артілей об'єднано в завод побутової хімії. Збудовано міські очисні споруди. Відкрито ПТУ № 19.
У 1966 році завод газової апаратури перейменовано на «Дрогобицький експериментально-механічний завод газової апаратури і спецобладнання». Збудовано та запущено в дію молокозавод.
1967 року промисловість Дрогобича в двадцять разів перевищила довоєнний рівень. Закрито факультет підготовки вчителів молодших класів педінституту.
У 1968 році Дрогобицький педінститут складається з шести факультетів (іноземних мов, методики та педагогіки початкового навчання, музично-педагогічного, фізико-математичного, філологічного) та 16 кафедр.
1969 року територія Дрогобича становила 3 177 га. Прийнято другий генеральний план розвитку міста на наступні 25-30 років, згідно з яким, наприклад, в 2000 році повинно досягти 160 000 осіб.
З кінця 60-х завод автомобільних кранів та завод газової апаратури ведуть інтенсивне будівництво для своїх працівників, а часто й за їх допомогою в позаробочий час, житла по вулиці Космонавтів (тепер Княгині Ольги).
У 1971 році «ВО Дрогобичнафтопереробка» перейменовано в державне підприємство «Дрогобицький НПЗ». Продукція переробки нафти, а це бензин, парафін, , йде на експорт та до всіх республік СРСР. Фізико-математичний факультет педінституту поділено на математичний та фізичний. Відкрито СПТУ № 19.
За період з 1971 по 1985 роки в місті побудовано й відкрито такі заклади торгівлі: «Автомагазин», «Галантерея», «Дитячий світ», «Знання», «Каменяр», «Мистецтво», «Оптика», «Перлина», «Спорттовари», «Універмаг», «Універсам», «Філателія», «Юний технік», «1000 дрібниць». Працюють музичне училище, кооперативне та швейне № 54. Збудовано нові корпуси механічного та нафтового технікумів.
У 1972 році на вулиці Івана Франка викопано озеро. В місті працюють 25 дитячих садків, в яких доглядають 3 175 маленьких дрогобичан.
1973 року прийняла своїх перших учнів (по вулиці Радянській, тепер Грушевського) та СШ № 15. Старшокласники на уроках праці проходять виробниче навчання. Наприклад, в СШ № 14 хлопці в шкільній майстерні на уроках праці на деревообробних та металорізальних верстатах виготовляють деталі відповідно для плодоконсервного та автокранового заводів і разом з атестатом отримують кваліфікаційне посвідчення про здобуття фаху токаря 1-2 розряду, а дівчата в класі машинопису здобувають професію секретар-друкарки. При школі побудовано футбольний, баскетбольний і волейбольний майданчик, турніки, невелику теплицю, метеорологічний майданчик, споруди для занять початковою військовою підготовкою (ПВП). В класі ПВП учні готуються до служби в Збройних Силах СРСР: знайомляться з статутами, вчаться ходити строєм, виконувати військові команди, користуватись протигазом, дозиметром, загальновійськовим захисним комплектом, розбирати та збирати справжні (тільки з спиляним бойком) автомати Калашникова. Пізніше в підвальному приміщенні запрацював й шкільний тир для стрільби з малокаліберних гвинтівок Тульського збройового заводу.
У 1975 році споруджено завод «Знамя». Продукція — електрообладнання для потреб ВПК.
1976 року збудовано водогін Стрий — Дрогобич. На вулиці Самбірській розпочато будівництво нового житлового масиву, де зведено перший в місті дім висотою в дев'ять поверхів. На вулиці Трускавецькій побудовано туристичний комплекс з готелем «Дрогобич».
У 1977 році розпочав роботу широкоформатний кінотеатр «Аврора», пізніше перейменований на «Прометей». Це найкращий, але далеко не єдиний такий заклад в місті. Працюють ще кінотеатри «Піонер», «Комсомолець», «імені Кірова». Фільми показують в приміщенні будтресту та навіть в актовому залі середньої школи № 14 по суботам після уроків учні за символічні 10 копійок мають змогу переглянути, наприклад, Зорро чи Фанфан-Тюльпан. Факультет підготовки вчителів початкових класів ДПІ поновив свою роботу.
В липні 1978 року на основі фізичного факультету ДПІ відкрито факультет підготовки вчителів загально технічних дисциплін та праці.
У 1981 на вулиці Самбірській збудовано завод «Граніт». Продукція — кераміка та кристали знову для потреб ВПК. Та й інші підприємства Дрогобича можуть за виникнення потреби швидко переорієнтуватись на випуск військової продукції замість цивільної. Комплектуючі для заводів приходять з багатьох республік СРСР. Такий самий, якщо на більший, список отримувачів готових промислових товарів. При розпаді Радянького Союзу розрив цих зв'язків стане однією з причин занепаду міської господарки. Відкрила двері середня школа № 16 та художня школа. Міському Будинку культури присвоєно ім'я Івана Франка.
1982 року на вулиці Стрийській побудовано вокзал для автобусів міжміського сполучення (зараз не працює). В місті налічується 34 дошкільні дитячі установи. На вулиці Лесі Українки запрацювала музична школа № 2.
У 1983 почато забудову житлового масиву на вулиці Володимира Великого. 1984 року на вулиці Пилипа Орлика побудовано станцію для автобусів приміського сполучення. Прийняли молоде покоління дрогобичан середня школа № 17 та дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ). За період з 1981 по 1985 рік в місті збудовано 28 будинків з загальною площею 105 000 м². 1987 року на площі Тараса Шевченка зведено готельно-ресторанний комплекс Тустань. 1988 року через залізничну колію по вулиці Стрийській збудовано шляхопровід. Ліквідовано загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту. В місті створено осередок асоціації Зелений світ.
15 січня 1989 року в Дрогобичі створено первинну організацію Товариства української мови (ТУМ). 20 серпня утворено . В жовтні при ТУМ організовано хор Відродження. В листопаді створено осередок товариства Меморіал імені Василя Стуса.
У 1989 році по вулиці Радянській (тепер Грушевського) зведено єдиний поки що в Дрогобичі будинок заввишки 12 поверхів. Школу-інтернат перетворено на педагогічний ліцей при місцевому педінституті. Крім того, при педінституті утворено Малу академію наук (МАН), де учні 8-10 класів мали змогу поглиблено вивчати математику, фізику, хімію, українську та російську мову та літературу.
Наприкінці 1980-х в Дрогобич з Самбора переведено богословські курси, які згодом перетворились на Дрогобицьку духовну семінарію блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ.
На початок 1990 року 98 маршрутів та 195 автобусів на них з'єднували місто з багатьма населеними пунктами як Львівщини, так і інших областей УРСР.
У травні створено товариство «Добре серце». В липні засновано первинну організацію Спілки політичних в'язнів.
2 квітня 1990 року в Народному домі імені Івана Франка на першій сесії Дрогобицької міської ради першого демократичного скликання альтернативним голосуванням головою міськради вибрано члена УГС Мирослава Глубіша, а його заступником у міськвиконкомі став попередній голова Юрій Дацюк.
З 24 серпня до 30 вересня 1990 року учасниками історико-просвітницької організації «Меморіал», членами «Народного руху України», за підтримки десятків добровольців на території навчального корпусу Дрогобицького державного педагогічного інституту на вулиці Стрийській, 3 (тепер фізико-математичний факультет ДДПУ імені Івана Франка), в якому з вересня 1939 року і до кінця червня 1941 року знаходилось Дрогобицьке обласне управління НКВС разом з слідчою тюрмою, викопано кісткові останки 486 осіб. 11 вересня 1990 року прокуратурою Львівської області за фактом масового знищення людей було порушено кримінальну справу. Як свідчили результати судово-медичної експертизи:
- вік у більшості визначався у проміжку від 20 до 40 років, при цьому 360 останків належали чоловікам, 11 — жінкам, в 16 випадках стать встановити не вдалось. Крім того, 89 кісткових останків належало особам підліткового та юнацького віку, а від 4 до 10 останків — особам дитячого віку.
- При дослідженні кісток знайдено значну кількість ушкоджень різноманітної локалізації, заподіяних вогнепальною зброєю, тупими а також гострими рубаючими предметами.
- В 43 черепах виявлено деформовані кулі калібру 5,6 мм. Судово-балістична експертиза 31 з них віднесла до патронів, які були боєприпасами до спортивних гвинтівок, пістолетів та револьверів.
Постановою Ради Міністрів УРСР № 308 від 16 жовтня 1990 року створено урядову комісію. За висновками урядової комісії, зокрема, констатовано:
- «загиблі громадяни, останки яких виявлені у результаті розкопок на території навчального корпусу педінституту на вул. Стрийській, 3, в м. Дрогобичі є жертвами репресій переважно 1939—1941 років, що їх чинили НКВС-НКДБ у період сталінщини».
- «Виходячи з висновків повторної судово-медичної експертизи про приналежність від 4 до 10 кісткових останків особам дитячого віку, слідство приходить до висновку про незаконність їх розстрілу».
- «Службові особи Дрогобицького УНКВД допускали незаконні арешти людей, тим самим зловживали владою… Слідство вбачає в цьому ознаки злочинів, передбачених ст. 97, 103 КК УРСР в редакції 1927 р. (ст. 165, 173 КК УРСР)».
Не має ніяких підстав вважати, що це, навіть частково, чинили гітлерівці, тому що під час німецької окупації 1941—1944 років будинок використовувався лише за своїм прямим призначенням — як суд, а поліція та гестапо функціонували в інших будівлях міста.
14 липня 1991 року багато тисяч мешканців Дрогобиччини прийшли на мітинг-реквієм на центральний майдан міста, принісши з собою туди десятки портретів замордованих, багато жалобних хоругов та майже пів тисячі домовин з кістками репресованих. Після мітингу жертви комуністичної влади були перенесені на міський цвинтар та вперше знайшли вічний спокій за християнськими на Полі Скорботи. Вперше, тому що тіла закатованих НКВС ніхто не ховав ні за яким обрядом, а просто скидали у величезні ями та пересипали вапном. На облаштування цього Поля, пасуючи перед ультиматумом «Меморіалу» та міського керівництва на чолі з головою Дрогобицької міської ради першого демократичного скликання, членом Української Гельсінської Спілки Мирославом Глубішем, перестрашена розголосом подій Рада Міністрів УРСР виділила певну суму грошей. Так само перший та одночасно останній раз
В листопаді в Дрогобичі утворено осередок Спілки незалежної української молоді (СНУМ).
У 1991 році місто займало територію 3 193 гектари, мало 4 площі та 206 вулиць, пряме залізничне сполучення з містами як України (Львів, Київ, Самбір, Стрий, Трускавець), так і інших республік СРСР (Вільнюс, Мінськ, Москва, Санкт-Петербург, Рига).
Органи влади Дрогобича
Область очолювали:
- 1-і секретарі обкому КП(б)У-КПУ:
- 1939—1941 роки — Ткач Яків Микитович,
- 1944—1946 роки — Олексенко Степан Антонович,
- 1947—1949 роки — Горобець Іван Григорович,
- 1949—1952 роки — Олексенко Степан Антонович,
- 1952—1956 роки — Гапій Дмитро Гаврилович,
- 1956—1959 роки — Дружинін Володимир Миколайович.
- 2-і секретарі обкому КП(б)У-КПУ:
- 1939—1941 роки — Загородний Олексій Григорович,
- 1944—1947 роки — Горобець Іван Григорович,
- 1947—1950 роки — Короленко Лука Ваніфатійович,
- 1950—1951 роки — Штефан Михайло Миколайович,
- 1951—1955 роки — Устенко Андрій Іванович,
- 1955—1956 роки — Шелех Микола Родіонович,
- 1956—1959 роки — Кащеєв Іван Андрійович.
- Головами облвиконкому обиралися:
- 1939—1941 і 1944—1946 роки — Леженко Данило Дмитрович,
- 1946—1947 роки — Кравчук Іван Юрійович,
- 1947—1951 роки — Яворський Іван Йосипович,
- 1951—1952 роки — Тарнавський Ілля Євстахійович,
- 1952—1957 роки — Яворський Іван Йосипович,
- 1957—1959 роки — Тарнавський Ілля Євстахійович.
- Дрогобицьке обласне управління НКВС-МВС очолювали:
- 4.12.1939 — 28.3.1941 — капітан держбезпеки Зачепа Іван Іванович,
- 28.3.1941 — .7.1941 — лейтенант держбезпеки Волков Олександр Микитович,
- 31.8.1944 — 16.3.1951 — генерал-майор Сабуров Олександр Миколайович,
- 16.3.1951 — 19.3.1953 — Сахаров Серафим Іванович,
- 19.3.1953 — 11.6.1953 — полковник Стехов Сергій Трохимович,
- 11.6.1953 — 23.9.1953 — полковник Химченко Андрій Дмитрович,
- 23.9.1953 — 5.6.1954 — полковник Гриценко Олексій Варфоломійович,
- 1954—1959 роки — полковник Скопін Віктор Дмитрович.
- Дрогобицьке обласне управління НКДБ-МДБ-КДБ очолювали:
- 15.4.1941 — .7.1941 — капітан держбезпеки Зачепа Іван Іванович,
- 9.10.1944 — 9.12.1948 — полковник Майструк Володимир Федорович,
- 15.12.1948 — 6.12.1951 — полковник Мороз Микола Тихонович,
- 6.12.1951 — 28.4.1952 — генерал-майор Кожевников Сергій Федорович,
- 28.4.1952 — 19.3.1953 — полковник Стехов Сергій Трохимович,
- 5.6.1954 — .05.1959 — полковник Гриценко Олексій Варфоломійович.
21 травня 1959 Дрогобицька область включена до складу Львівської області, утворивши її південну частину. Це була остання велика зміна адіміністративно-територіального поділу України на обласному рівні. На момент скасування область складалась з 20 районів і 4 міст обласного підпорядкування (Борислав, Дрогобич, Самбір, Стрий). Дрогобич залишився тільки районним центром однойменного району (в який не входить) та містом обласного підпорядкування Львівської області.
Місто очолювали:
- 1-і секретарі міського комітету КП(б)У-КПУ:
- 1939—1941 роки — Ткач Яків Микитович,
- 1944—1946 роки — Олексенко Степан Антонович,
- 1946—1949 роки — Горобець Іван Григорович,
- 1949—1950 роки — Олексенко Степан Антонович,
- 1950—1950 рік — Максимов Панас Панасович,
- 1950—1953 роки — Костюк Олексій Григорович,
- 1953—1958 роки — Жуков Тимофій Семенович,
- 1958—1968 роки — Закрой Георгій Гаврилович,
- 1968—1969 роки — Чечель Віктор Антонович,
- 1969—1985 роки — Барібан Володимир Платонович,
- 1985—1987 роки — Борисюк Віктор Миколайович,
- 1987—1991 роки — Радзієвський Олексій Васильович.
- Головами міськвиконкому обиралися:
- 1939—1941 роки — Попіначенко Іполіт Кіндратович,
- 1944—1946 роки — Бобров Іван Іванович,
- 1946—1953 роки — Городиський Ярослав Йосипович,
- 1953—1959 роки — Панченко Василь Прокопович,
- 1959—1965 роки — Стратонов Анатолій Степанович,
- 1965—1987 роки — Бульба Григорій Савич,
- 1987—1990 роки — Дацюк Юрій Якович.
В незалежній Україні
В часи незалежної України містом керували: Міські голови:
- 1990—1994 роки — Глубіш Мирослав Іванович,
- 1994—1996 роки — Дацюк Юрій Якович (20.07.1940-11.03.1996),
- 03. 1996—10. 1996 — в. о. Фурдин Осип Федорович,
- 1996—1998 роки — Лужецький Михайло Петрович,
- 1998—2002 роки — Радзієвський Олексій Васильович,
- 2002—2006 роки — Лужецький Михайло Петрович,
- 2006 — 13.02.2008 року — Гук Микола Петрович,
- 13.02.2008 — 25.05.2009 року — в. о. Гладун Алла Володимирівна (секретар міськради),
- 25.05.2009 року —2010 рік — Гук Микола Петрович,
- 2010 — 25.02.2014 року — Радзієвський Олексій Васильович,
- 16.03.2014 — 08.2014 — в. о. Курчик Роман Михайлович (секретар міськради)
- 08.2014 — 11.2014 року — Радзієвський Олексій Васильович,
- 11.2014 — 11.2015 року — в. о. Метик Тарас Михайлович (секретар міськради)
- 11.2015 — — Кучма Тарас Ярославович
2012 рік
Сучасний Дрогобич не перестає дивувати своїми древніми таємницями. У ніч з 1 березня на 2 березня 2012 року обвалилась підлога в крамниці «Фото Квеллє» (англ. «Foto Quelle») за адресою площа Ринок, 8. Утворилась яма глибиною до трьох метрів, в яку провалилась частина офісної техніки. При огляді її співробітниками МНС виявлено підземні ходи, один з яких вів в сторону костелу, інший — до ратуші.
17 квітня в місті пройшла Велика Гаївка, участь в якій взяли, як мінімум, 5 583 учасники. Досягнення зафіксовано представниками Книги рекордів України.
9 травня у Дрогобичі відзначили парадом до меморіалу військової слави (Вічного Вогню). Члени комуністичної партії партійних прапорів не розгортали, але йшли колоною в військовій формі з радянською символікою і написом рос. «Коммуничтическая партия Украины». На меморіалі військової слави була проведена панахида за душами загиблих на полі бою, яку відправив о. Микола Манзюк (УПЦ МП).
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Тіло Владики Юліяна прибуло до Дрогобича | |
Прощання з Владикою Юліяном Вороновським (2.03.2013) Проповідь протосинкела Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ отця Григорія (Комара) | |
Прощальне слово Владики Венедикта на парастасі (3.03.2013) | |
Слово Владики Ярослава після парастасу (2.03.2013) | |
Поминальна Архиєрейська Служба Божа-1 (4.03.2013) | |
Поминальна Архиєрейська Служба Божа-2 (4.03.2013) | |
Поминальна Архиєрейська Служба Божа-3 (4.03.2013) | |
Дрогобич прощається з єпископом Юліяном | |
Остання путь Владики Юліяна Вороновського (4.03.2013) |
20 травня 2012 року у Дрогобичі відбувся фестиваль Вишиванка-фест 2012. Ініціатором проведення фестивалю стала молодіжна громадська організація «Український молодіжний прорив». Під час фестивалю було проведено парад вишиванок, виставки, майстеркласи, виступи етно- та рок-колективів.
12 липня в місті по вулиці Стрийській, 3 відкрито Меморіал «Тюрма на Стрийській». На завершення церемонії відкриття Меморіалу «Тюрма на Стрийській» духовенством УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП відслужено панахиду по засмучених та освячено Меморіал. У часі співу «Вічна пам'ять…» Преосвященні Владики Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ, і Михаїл, Керуючий справами Дрогобицької та Самбірської Єпархії УПЦ КП, окропили Меморіальні плити-мартирологи, а військові вшанували салютом закатованих дрогобичан.
1 вересня Дрогобич відвідав апостольський нунцій архієпископ Томас Едвард Ґалліксон (англ. Thomas Edvard Gullicson). Це його перший візит в місто, під час якого Томас Едвард Ґалліксон відвідав Катедральний собор Пресвятої Трійці, де на його честь відбулася урочиста відправа, та благодійний фонд «Карітас».
8 вересня Дрогобич відвідав президент України В. А. Ющенко.
28 жовтня дрогобичани взяли активну участь у виборах до Верховної Ради України. Мешканці міста та району, а також Борислава й Трускавця голосували по одномандатному виборчому округу № 121. Кількість виборців, внесених до списку виборців (на момент закінчення голосування) становила 175 230 осіб, виборчі бюлетені отримали 113 554 особи. Явка становила 64,80 %. По Львівській області явка виборців складала 67,13 % і була найвищою по Україні. На дільниці № 461717 в була виявлена ручка зі зникаючим чорнилом. По одномандатному округу № 121, попри спроби фальсифікацій, перемогу здобув представник об'єднаної опозиції член партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Роман Ілик, який отримав 54 641 голосів виборців, або 49,11 %. Найближчий переслідувач, самовисуванець Павло Барнацький, отримав 9,65 % голосів підтримки. По багатомандатному виборчому округу перемогу на Львівщині святкувала партія Всеукраїнське об'єднання «Свобода», яка здобула 38,02 % голосів. За «Свободу» проголосували 499 703 виборці, що у 9,9 разів більше, ніж на виборах 2007 року. На другому місці Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 36,48 % голосів. Партія регіонів набрала по області 4,70 %, або 61 794 голосів, що на 757 голосів (1,2 %) менше, ніж на виборах 2007 року. Значну частину голосів Партія регіонів набрала в закритих виборчих дільницях у військових частинах та пенітенціарних закладах. Зокрема, у виправних (виховних) колоніях, яких на території області є 8, серед них дрогобицька ВК № 40, або «сороківка», за Партію регіонів проголосували 18,67 % виборців-зеків, що в 4 рази більше, ніж в середньому по області. Лідером у підтримці цієї політсили стала виправна колонія для неповнолітніх у Самборі, де за неї проголосувало 55,71 % ув'язнених з правом голосу.
12 листопада місто з неофіційним візитом відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джон Теффт та оглянув церкву святого Юра.
2013 рік
28 лютого 2013 року у Львові на 77 році життя помер владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Юліан (Вороновський), який 45 років виконував обов'язки священика УГКЦ, з них 27 — єпископом. 1 березня тіло владики прибуло в Дрогобич і було поміщено до Катедрального храму Пресвятої Трійці. Три дні в соборі проходило прощання вірних УГКЦ з владикою, відправлялись Служби Божі за упокій душі архиєрея, читалося Євангеліє. 4 березня о 10 годині у Кафедральному соборі розпочалася соборова архиєрейська Божественна Літургія, у якій взяли участь приблизно 300 священників і єпископів та тисячі мирян. Літургію очолив і виголосив проповідь архієпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин). Після літургії траурна процесія простягнулася від собору Пресвятої Трійці до храму Переображення Господнього, звідки після панахиди тіло новопереставленого Архиєрея відвезли згідно заповіту до Унева.
25 червня у місті відбулося відкриття другої черги Меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській» — музею «Тюрма на Стрийській».
Дрогобицький євромайдан
Починаючи з 22 листопада 2013 року в місті проходили віче на підтримку євроінтеграції України.
У неділю 24 листопада 2013 року в Дрогобичі колона людей з незареєстрованого релігійного угруповання УПГКЦ (так звана «секта Догнала») з вигуками і транспарантами проти Євросоюзу намагалась спровокувати на біля ратуші сутичку з учасниками більш ніж тисячного віче на підтримку «Євромайдану». Коли прихильники євроінтеграції витіснили опонентів з головної площі міста, останні здійснили спробу зірвати богослужіння у храмі Петра і Павла, але були й звідти вигнані парафіянами та учасниками мітингу, до яких приєдналось чимало небайдужих дрогобичан.
2 грудня у Дрогобичі стартували широкомасштабні страйкові акції.
Як повідомила 3 грудня Інформаційна Агенція ZIK з посиланням на міську Координаційну раду «Дрогобицький Євромайдан» «У Дрогобичі щодня збирають 10-15 тисяч гривень на підтримку акції у Києві».
- Прапор України з написом «Дрогобич» на барикаді протестувальників біля стадіону «Динамо» в Києві. 26.01.2014
- Молебень за Україну 30 листопада 2013 року священників УГКЦ в Дрогобичі перед Дрогобицькою ратушею на міському віче, яке засудило силовий розгін Євромайдану в Києві
- Семінаристи Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ на мітингу 27 листопада 2013 року в Дрогобичі на підтримку Євромайдану.
- Листівка з закликом вступати до Першої Дрогобицької сотні імені Івана Чмоли самооборони Майдану.
- Мітинг в Дрогобичі перед Дрогобицькою ратушею на підтримку Євромайдану та підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом 27 листопада 2013 року
- Учасники Євромайдану в Дрогобичі.
- Учасники Дрогобицького Євромайдану. Від малих дітей і по пенсіонерів включно.
- Дівчата з національними прапорами. Мітинг на підтримку Євромайдану 3.12.2013 року.
- Листівки в Дрогобичі з закликами вступати до Першої Дрогобицької сотні імені Івана Чмоли самооборони Євромайдану та про збір медикаментів, одягу та харчових продуктів для Євромайдану. Дрогобич, вулиця Пилипа Орлика, навпроти хоральної синагоги.
2014
20 лютого у Києві вбиті силовиками троє майданівців з Дрогобиччини: уродженець міста Ушневич Олег Михайлович 1982 р.н., дрогобичанин Шилінг Йосип Михайлович 1952 р.н. та мешканець села Летня Дрогобицького району Вайда Богдан Іванович 1965 р.н.
- Молитва в Дрогобичі 20 лютого 2014 року за вбитими на Євромайдані
- Поминальна молитва в Дрогобичі за вбитими на Євромайдані
- Дрогобичани в молитві за загиблими на Майдані
- Збір добровільних пожертв від дрогобичан Євромайдану
- Поминальні свічки від дрогобичан в спомин душ людей, вбитих на Євромайдані.
Того ж дня на позачерговій сесії Дрогобицької міськради, що відбулась пізно ввечері на площі Ринок біля Ратуші, заборонено на території міста діяльність і символіку Партії регіонів та Компартії України, а також розміщення в кабінетах чиновників портретів Віктора Януковича.
2015
Станом на кінець лютого в боротьбі за Незалежність України загинуло вже 16 мешканців Дрогобиччини. Крім трьох Героїв Небесної сотні це учасники АТО Артур Гулик (загинув 26 червня 2014), Борис Ігор Володимирович, Дишель Мар'ян Миронович (загинули 11 липня 2014), Шевчук Сергій Мирославович (загинув 17 серпня 2014), Лесешак Дмитро Васильович (загинув 21 серпня 2014), Комар Юрій Ігорович (загинув 26 серпня 2014), Габчак Іван Миколайович (загинув 29 серпня 2014 року в «Іловайському котлі»), Зозуля Тарас Васильович (загинув 31 серпня 2014), Бродяк Степан Миколайович (загинув 5 вересня 2014), Ісик Іван Васильович (5 вересня 2014 тяжко поранений потрапив у полон, помер 14 вересня 2014), (у вересні 2014 поранений під Горлівкою, помер від поранень 29 грудня 2014), Дідич Ігор Йосипович (5 січня 2015 на трасі поблизу міста Бахмут потрапив в аварію, в котрій загинуло 12 бійців його батальйону, отримав важкі травми, помер 17 січня 2015) та доброволець, боєць 93-ї окремої механізованої бригади Яцків Петро Миколайович (загинув 20 лютого 2015 під Пісками).
2023
У ніч на 16 лютого три ракети РФ влучили в об’єкт критичної інфраструктури. Зруйновано та пошкоджено низку будівель. Вибуховою хвилею частково вибито вікна в будівлях в радіусі орієнтовно 700 метрів. Також внаслідок ракетних ударів обвалилася стеля в приміщенні магазину.
21 вересня приблизно о пів на сьому ранку війська РФ завдали по території міста три ракетних удари з влучанням по промисловому об'єкту.
29 грудня приблизно о пів на дев'яту ранку війська РФ завдали повторного ракетного удару по місту, влучивши в інфраструктурний об’єкт.
2024
7 лютого приблизно о 7 ранку в Дрогобичі внаслідок ракетного обстрілу з боку РФ прогриміли вибухи. В результаті влучання в об'єкт промислової інфраструктури відбулося руйнування будівель промислового об'єкта та виникла пожежа, яку було ліквідовано профільними структурами.
Див. також
Джерела, посилання та література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Ісаєвич Я. Д. З історії Дрогобича XVI—XVIII ст. // В кн.: Наукові записки Інституту суспільних наук АН Української РСР. К., 1961
- Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Коло, 2009 рік;— .
- ІМіС УРСР. Львівська область. К., 1968
- Сухий О. М. Галичина: Між Сходом і Заходом. Львів, 1997.
- «Літопис нескореної України» документи, матеріали, спогади, Книга І, Інституту українознавства АН України, Львівського відділення інституту української археографії АН України, Всеукраїнського братства вояків УПА, Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, видавництва «Просвіта», Львів, 1993 р.
- Дрогобич Інфо [ 17 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Дрогобиччина [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Інтерактивна карта Дрогобича [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Дрогобицький портал [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Газета «Фортуна» [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний міський портал Дрогобича [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Сайт редакції газети «Галицька Зоря» м. Дрогобич [ 19 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Дрогобич // Замки та храми України.
- Drohobycz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 150. (пол.)
- Дрогобыч // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Історія Дрогобича // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987.
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. т.4. Дрогобич: НТШ, фірма «Відродження», 1997. 776 с.
- Новини Дрогобиччини [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Українське проводове мовлення, Львівська обл. [ 11 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Цинамоновий Дрогобич [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Бронепотяги — фортеці на рейках. Печенюк С. І.
- Drohobyczer zeitung: Дрогобич під час нацизму [ 4 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Фрагменти Божественної літургії у Катедральному соборі Пресвятої Трійці у Дрогобичі 04.03.2013 року під час прощання з владикою Юліаном (Вороновським) [ 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Усі книги про Дрогобич та їх електронні версії [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Сім споруд Дрогобича, які розкажуть про життя міста своєю історією
Примітки
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 4 червня 2012.
- [Księga radziecka miasta Drohobycza 1542—1563. Z papierów pośmiertnych ś. p. Stefana Sochaniewicza, wydała Helena Polaczkówna // Zabytki Dziejowe. — Lwów, 1936. — T. 4, z. 1. — S. 31.]
- Нариси з історії Дрогобича. Від найдавніших часів до початку ХХІ ст. / наук. ред. Л. Тимошенко. — Дрогобич, 2009
- Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Коло, 2009 рік;— .
- Kurtyka J. Rzeszowski Jan (Jan z Rzeszowa, Rudnej, zwany Rudzkim) h. Półkozic (zm. 1477/8) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 81. (пол.)
- Kurtyka J. Rabsztyński Jan h. Topór (zm. 1498/9) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXIX. — S. 568. (пол.)
- Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 62—70. (пол.)
- також був старостою городоцьким і любачівським, войським самбірським, помер 1539 року → Див. : Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 346. (пол.)
- Kamionacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 777. (пол.) — S. 777.
- Drohobycz [ 19 грудня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 152. (пол.)
- Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич,Видавництво «Коло», 2009 рік, —
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 11 травня 2012.
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 11 травня 2012.
- ДРОГОБЫЧ[недоступне посилання з червня 2019]
- Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 151—152. — .
- Газета «Вільне слово» № 23 (501) за 7-13 червня 2012 року
- . Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2012.
- Чава І. Міжвоєнний Дрогобич: до характеристики діяльності органів влади та управління [ 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Ігор Чава // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — 2014. — Вип. 17-18. — С. 276—277.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН / За ред. Ленкавського С., Штикала Д., Чайківського Д. — Мюнхен — Лондон — Нью-Йорк : Українське видавництво, 1968 . — С. 276.
- В. Трофимович, А. Усач. Військові відділи націоналістів // Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги). Матеріали міжнародної наукової конференції / Відповідальний редактор: Легасова Л. В. — К., 2011, с. 604.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya DrogobichaU chasi Kiyivskoyi RusiZovnishni videofajliMandri Galiciyi Drogobich Misto viniklo na teritoriyi sho nalezhala Galicko Volinskomu knyazivstvu U chasi Korolivstva Polskogo ta Rechi PospolitoyiZ 1339 roku pislya zahoplennya zemel Galicko Volinskogo knyazivstva polskim korolem Kazimirom III Drogobichina vhodit do Peremishlskoyi zemli pol Ziemia przemyska z 1434 roku u skladi Ruskogo voyevodstva pol Wojewodztwo ruskie spochatku z 1340 po 1569 roki u skladi Korolivstva Polskogo pol Korona Krolestwa Polskiego a pislya zaklyuchennya Lyublinskoyi uniyi z 1569 po 1772 roki u skladi Respubliki Oboh Narodiv Rechi Pospolitoyi pol Rzeczpospolita Obojga Narodow staroukr Rѣch pospolitaya ѡboiga narodov Do 15 stolittya Drogobich buv centrom volosti na choli yakoyi stoyav voyevoda Jogo prava i obov yazki priblizno vidpovidali posadi polskih starost U 15 stolitti zamist volosti utvoreno povit pol powiat Drohobycki Do togo zh periodu nalezhat pershi pismovi dokumenti pro miske samovryaduvannya V aktah za 1407 ta 1408 roki ye zgadki pro drogobickih radnikiv a za 1413 rik pro vijta She odin zapis svidchit sho u 1419 roci Yurko Rus ta Petro drogobickij vijt stali lvivskimi mishanami V 1422 roci do mista priyednano zasnovane vijtom Mikoloyu Rishem selo Grushiv i Drogobichu nadano magdeburzke pravo Ce pokazuye naskilki vazhlivim buv rozvitok miskoyi ekonomiki vzagali j solevarinnya zokrema dlya polskogo korolivstva Gramota bula odna stosuvalasya i vijta i mishan Zgidno z cim privileyem misce miskogo vijta zajnyav magnat Yan Menzhik U 1445 1446 rokah vijtom Drogobicha buv Yakshan rodom zi Zaliznoyi Voli U 1460 roci Kazimir IV Yagellonchik pidtverdiv privileyi mista vidavshi dlya cogo na prohannya rajciv tobto chleniv Radi Drogobicha dvi gramoti okremo dlya vijta ta mishan Vijt ocholiv miskij sud Lavu do skladu yakogo vhodili drogobicki mishani a posada vijta peredavalas pri potrebi jogo spadkoyemcyam abo prodavalas povnistyu chi chastinami U drugij pidtverdzheno pripinennya diyi vsih polskih i ruskih zakoniv ta riznih zvichayiv yaki superechat nimeckomu magdeburzkomu pravu Mishani zvilnyalis vid vladi chi sudu korolivskih uryadovciv j pidlyagali lishe sudu miskomu zgidno z principami j zasadami magdeburzkogo prava Administrativnoyu vladoyu v misti ta zakonnimi predstavnikami interesiv gromadi Drogobicha stavali chleni miskoyi radi ocholyuvanoyi burgomistrom U roci 1467 dvoye z kilkoh spadkoyemciv Yakshana yakim na toj chas nalezhalo vijtivstvo prodali svoyu chastku inshomu shlyahtichu za 5 selyan kripakiv kmetiv ta sotnyu ugorskih zolotih dukativ Takij podil vijtivskoyi vladi mizh kilkoma osobami na deyakij chas pidvishiv rol miskoyi Radi 1468 roku shlyahtich Yan Zheshovskij pom 1477 1478 gerbu Pivkozich bez uspihu mav proces u vishomu sudi nimeckogo prava u Krakovi z Yanushem Yaksanom pol Janusz Jaksan zi Svinchi pol Swincza nini selo Svilcha pol Swilcza poblizu Ryasheva shodo vijtivstva u Drogobichi ta polovini vijtivstva u Ryashevi yaki jomu prodali bratanki Yanusha Yaksana Piznishe mav proces shodo mita v Ryashevi z Yadvigoyu Yaksan stav peremishlskim kashtelyanom Jogo druzhinoyu bula molodsha na pokolinnya Barbara Rabshtinska dochka Andzheya z Tenchina i Rabshtina gerbu Sokira Topor sestra vislickogo kashtelyana Yana Rabshtinskogo pom 1498 1499 1485 roku shlyahtich Yan Ryashivskij Zheshovskij gerbu Pivkozich znovu zibrav vsi prava na vijtivstvo u svoyih rukah U 1515 roci Yan peredav vijtivstvo svoyij materi Barbari ta vitchimu Yanovi Kamjonackomu pol Jan Kamionacki gerbu Kopach z Kamjonacha pol Kamionacz kotrij u 1523 roci stav she j drogobickim starostoyu poyednuyuchi obidvi posadi ta reprezentuyuchi odnochasno i korolivskij uryad j misku vladu za magdeburzkim pravom A jogo nastupnik magnat Vojceh Stazhehovskij yakij stav starostoyu v 1539 roci prosto uzurpuvav vijtivsku vladu zrobivshi drogobickogo vijta lishe vikonavcem svoyih osobistih rozporyadzhen Tak samo chinili vsi nastupni starosti priznachayuchi vijtiv z chisla najzamozhnishih meshkanciv Drogobicha Starostinskij zamok do nashogo chasu na zhal ne zberigsya znahodivsya na teritoriyi obmezhenij suchasnimi vulicyami Strijskoyu ta Grushevskogo na promizhku vid vulici Karpatskoyi do vulici Vinnichenka mabut des nedaleko vid shpihliru 1540 roku korol Sigizmund I Starij zaboroniv ukrayincyam rusinam buduvati cerkvu Svyatoyi Trijci v chastini mista otochenij murami 1569 roku vpershe u drogobickih miskih aktah zustrichayetsya zgadka pro yevreyiv A cherez dev yat rokiv v 1578 polskij korol Stefan Batorij zaboroniv yevreyam prozhivati v misti ta vesti torgivlyu v usi dni krim yarmarkovih Ce obmezhennya diyalo azh do kincya 17 stolittya U chasi GabsburgivV 1772 roci vnaslidok pershogo podilu Polshi Shidna Galichina vidijshla do imperiyi Gabsburgiv a razom z neyu i Drogobich Avstrijska vlada poyasnyuvala ce spadkovimi pravami ugorskih koroliv a Gabsburgi nosili cej titul pochinayuchi z Albrehta II na danu teritoriyu bo z 1214 po 1221 roki Koloman sin Andresha II z dinastiyi Arpadiv buv korolem Galicko Volinskoyi derzhavi Zemli stali okremoyu administrativnoyu odiniceyu j nazivalis Korolivstvo Galiciyi i Lodomeriyi V cij nazvi Galiciya ce nimeckomovna nazva Galickogo knyazivstva a Lodomeriya spotvorena nazva mista Volodimira stolici Volinskogo knyazivstva Korolivstvo vhodilo do skladu Avstrijskoyi imperiyi nim Kaisertum Osterreich a z 1867 roku zgidno z avstro ugorskoyu ugodoyu do skladu Avstro Ugorshini nim Die im Reichsrat vertretenen Konigreiche und Lander und die Lander der heiligen ungarischen Stephanskrone 16 zhovtnya 1772 roku specialnim dekretom starij administrativnij aparat likvidovano i zaprovadzheno yak i v inshih provinciyah centralizovanu sistemu upravlinnya Keruvav koronnim krayem gubernator yakij vidpovidav za svoyi diyi lishe pered Vidnem Gubernatorom Galichini priznacheno G Auershperga U grudni 1773 roku Korolivstvo podileno na 9 okrugiv ocholyuvanih starostami ta 59 rajoniv kerovanih direktorami Drogobich stav rajonnim centrom 7 chetvertogo Sambirskogo okrugu 1775 roku kilkist rajoniv u provinciyi zmensheno do 29 ti Misto nadali zalishayetsya rajcentrom Sambirskogo okrugu lishe pid 3 22 bereznya 1782 roku monarshim patentom podil na rajoni likvidovano 1783 roku uryad vidav dekret yakij vimagav uzgodzhuvati administrativni ta pravovi vidnosini v mistah z principami magdeburzkogo prava Vsi centri okrugiv a sered nih i Sambir avtomatichno stavali derzhavnimi imperatorsko korolivskimi mistami meshkanciv yakih zvilnyalis vid riznomanitnih povinnostej Nadavali cej rang j inshim mistam ale sumarno na bilshe desyati v kozhnomu okruzi 26 chervnya 1788 roku takij status dekretom Mariyi Terezi otrimav Drogobich A za inshim dekretom vidanim v poperednomu 1787 roci v misti zapracyuvav magistrat na choli z burgomistrom robotu yakogo v toj chas videnski revizori vvazhali zrazkovoyu Burgomistrami Drogobicha buli Franc Mayergoffer z 1787 po 1807 rik Emil Festenburg do 1834 roku Zih ta in U 1814 roci upravitel solyanih kopalen J Gekkel sporudiv pershu primitivnu naftopereginnu ustanovku 1815 roku kilkist okrugiv zbilsheno do 18 ti Drogobich a razom z nim mista Dobromil Starij Sambir ta Stara Sil vhodit do skladu dev yatogo Sambirskogo okrugu U 1817 roci vijskovi kazarmi i solevarni Drogobicha vpershe v Yevropi osvitlyuvali gasom 1822 roku pershu naftovu lampu vstanovleno pered ratusheyu 1836 roku rozpochato osvitlennya miskih vulic 1846 roku koronnij kraj podileno na 74 poviti j Drogobich stav centrom odnojmennogo povitu Sambirskogo okrugu U 1883 roci za pravlinnya Franca Josifa I pochala vihoditi nimeckomovna Drogobicka gazeta nim Drohobyczer Zeitung yaka stala viraznikom interesiv yudejskoyi eliti mista Ce buv pershij politichnij chasopis v Drogobichi Dokladnishe Zasobi masovoyi informaciyi ta vidavnictva Drogobicha Panorama Drogobicha 1910 rik1911 rik Vulicya Strijska nini vulicya Ivana Mazepi Z 1888 po 1898 roki posadu miskogo burgomistra zajmav gimnazijnij vchitel ukrayinec za nacionalnistyu Ksenofont Ohrimovich yakij krim togo v 1880 1890 h rokah buv deputatom vid Drogobicha do Galickogo krajovogo sejmu U chervni 1911 roku pid chas viboriv do avstrijskogo parlamentu uryadovi vijska ta zhandarmi rozstrilyali viborciv yaki protestuvali proti porushen pid chas viboriv 1912 roku vidbuvsya pershij z yizd ukrayinskogo Plastu opisanij v lvivskomu chasopisi Visti z Zaporozha na yakomu sered 16 delegacij buli prisutni j predstavniki z Drogobicha Persha svitova vijna Zovnishni videofajliStarij Drogobich 28 chervnya 1914 roku serb Gavrilo Princip u Sarayevi vbiv spadkoyemcya avstro ugorskogo prestolu ercgercog Ferdinand Vibuhnula Persha svitova vijna Pislya pershih porazok na frontah vlada rozpochala na Galichini represiyi proti organizacij moskvofilskogo spryamuvannya ta yih uchasnikiv bilshist z yakih bulo vivezeno v koncentracijni tabori Talergof Avstriya ta Terezin Chehiya Vulicya Strijska nini vul Mazepi Pochatok XX st 1 serpnya dlya spilnogo zahistu prav ukrayinciv ta virazhennya yihnih interesiv Nacionalno Demokratichna NDP Social demokratichna ta Radikalna partiya utvorili u Lvovi Golovnu Ukrayinsku Radu GUR yaku ocholiv lider NDP Kost Levickij Gotel Yevropa nini budinok 1 po vul Kovalskij Pochatok XX st 3 serpnya Rada vidala manifest u yakomu zaklikala pidtrimati Gabsburgiv u borotbi proti Rosijskoyi imperiyi Piznishe stvoreno Bojovu upravu yaka sformuvala 4 serpnya legion Ukrayinskih Sichovih Strilciv USS Do nogo dali zgodu vstupiti majzhe 28 000 dobrovolciv zokrema zapisalis majzhe vsi chleni drogobickogo Plastu znachnu aktivnist proyavili meshkanciv Borislava ta susidnih z nim Tustanovich teper chastina mista sela Yasenicya Silna ale vlada ochevidno pid vplivom polyakiv poboyalasya stvoriti velikij vijskovij pidrozdil z ukrayinciv tomu dala dozvil na znachno menshu kilkist lishe 2 500 A yak bi voni vishkoleni zdisciplinovani zgodilis u majbutnomu ZUNR u borotbi z 80 tisyachnoyu armiyeyu Gallera Bojove hreshennya USuSusi projshli v Galickij bitvi yaka rozpochalasya 5 serpnya i trivala do 13 veresnya Razom z inshimi chastinami generala Lyudendorfa sichoviki na liniyi Sambir Komarno Drogobich trimali oboronu proti Tretogo Kavkazkogo korpusu 8 yi rosijskoyi armiyi generala Brusilova sho nastupali v napryamku Sambir Peremishl 14 serpnya novostvorena Drogobicko Borislavska sotnya pid komanduvannyam Grigoriya Kossaka virushila na front de u veresni vlilasya v Ukrayinskij legion na choli z Mihajlom Galushinskim Pid natiskom voroga osnovna masa avstro ugorskih vijsk vidijshla na zahid a strilci vidstupili na Zakarpattya i zajnyalisya vijskovoyu pidgotovkoyu 16 veresnya rosijski vijska zajnyali Drogobich Donski kozaki grabuvali kramnici v centri mista bilshist z yakih nalezhala yevreyam zokrema na ploshi Rinok ale do pogromiv ne dijshlo Yak zayaviv ochilnik okupacijnoyi vladi v Galichini graf O Bobrinskij Galichina i Lemkivshina spokonvichna korinna yedinoyi velikoyi Rosiyi ves ustrij maye buti osnovanij na rosijskih zasadah Ya tut budu zavoditi rosijsku movu zakon i poryadki Kerivnikom Drogobickogo povitu priznacheno Rapota zgodom A Tillo burgomistrom Drogobicha stav Tyunin a upravitelem solevaren M Ivasechko Zalishivsya opis mista yakij zrobiv u narisi Po Galichini znanij rosijskij ta radyanskij pismennik Oleksij Tolstoj pobuvavshi v nomu vijskovim korespondentom u zhovtni Drogobich cilkom uzhe yevropejske misto na shirokih osvitlenih elektrikoyu vulicyah chudovi budinki i krasivi villi Ce zavodske misto de nafta yaka postupaye samoplivom z Borislava pereroblyayetsya na vazelin benzin tosho tut zhe stoyat veliki spirtoochisni zavodi Togo zh misyacya c i k 2 a armiya vdarila po vorogu na vidrizku Hiriv Sambir Drogobich a dvom sotnyam strilciv na choli z G Kossakom ta S Shuhevichem nakazano vidbiti misto U svoyemu karpatskomu pohodi 18 zhovtnya voni pidijshli do Borislava Drogobicha i Naguyevich Rozgromivshi pid Silcem vtrichi bilshi sili voroga sotnya Kossaka 20 zhovtnya zvilnila misto a she vranci togo dnya bulo vidvojovano Strij Ta ne mayuchi dostatnih rezerviv pid natiskom perevazhnih vijsk protivnika pidrozdili komb KG general majora P Gofmanna buli zmusheni zalishiti misto i vidstupiti znovu u Karpati Kam yanicya Lyavterbahiv 1915 roku pri vidstupi rosijskih vijsk dim buv pidpalenij U sichni ta lyutomu 1915 roku v Karpatah trivali visnazhlivi boyi mizh avstro ugorskimi vijskami yaki namagalisya atakuvati po vsomu frontu zokrema j u napryamku Uzhgorod Sambir ta rosijskimi yakimi v cilomu Pidgir yi komanduvav general Kaledin a same na Drogobichchini general lejtenant A Denikin 18 kvitnya avstrijski ta nimecki vijska rozpochali na fronti mizh mistami Gorlici i Tarniv nastup pri pidtrimci aviaciyi ta artileriyi kotra z 200 garmat vipustila 700 000 snaryadiv na yaki rosiyani zmogli vidpovisti lishe blizko 40 postrilami z 4 h svoyih Vidstupayuchi okupanti pidpalili naftovi stavi bilya sela Modrichi tri stavi z naftoyu mizh selami Bolehivci i Rihtichi ta budinki na ploshi Rinok Vlada Avstro Ugorshini v travni vidznachila vklad meshkanciv drogobichchini u peremogu vstanovlennyam v misti figuri zbrojnogo licarya nim Wehrmann tak zvanogo oboroncya abo miliciyanta Taki zh vstanovleno u Lvovi ta Peremishli Krim togo vidano listivku Bitva na rosijsko avstrijskomu fronti pid Drogobichem na yakij zobrazheno yak vijska cisara Franca Josifa ta kajzera Vilgelma spilno vrivayutsya na poziciyi rosiyan chastina z yakih probuye vchiniti opir inshi demoralizovani navalnoyu atakoyu chi zdayutsya v polon Pislya vidstupu rosijskoyi armiyi legion reorganizovano u Pershij polk USS Do jogo skladu yak zafiksovano v spisku vid 1 chervnya 1916 roku vhodilo chimalo drogobichan ta meshkanciv navkolishnih sil a same Bulavnij viddil shtab Osip Bojko ta Ivan Kondrativ obidva z sela Dobrivlyani 1 sha sotnya otaman Grigorij Kossak i chotar Vasil Kossak Drogobich Karlo Kobileckij Yasenicya Silna 2 ga sotnya chotar Petro Franko sin I Franka 3 tya sotnya Yevgen Ivanickij Drogobich Yakim Greh Volya Yakubova 4 ta sotnya Osip Babij Voroblevichi 5 ta sotnya Mihajlo Matchak Vasil Binkovskij ta Ivan Kobrin Volya Yakubova Vasil Ortinskij Luka Luciv Semen Skichnivi j Mihajlo Stecyuk Grushiv Ilko Kuzan Gubichi Petro Beregulyak Dobrivlyani Semen Peklich Drogobich Mihajlo Garbyak Medenichi Mikola Steciv i Stah Steciv Naguyevichi Fed Senkiv Opaka Teodor Levickij Rihtichi Mariyan Barkiv Shidnicya Mikola Senkiv ta Kost Yaculyak Yasenicya Silna 6 ta sotnya Andrij Melnik Volya Yakubova Mihajlo Savchin Shidnicya Vasil Bolonnij i Mihajlo Turok Tustanovichi Tehnichna sotnya Vasil Lehush Volya Yakubova Ivan Mackiv Dobrivlyani Fedir Pankiv Rihtichi Yakim Pron Shidnicya Ivan Vovkiv i Dmitro Senkiv Yasenicya Silna Ce daleko ne povnij perelik Znachna chastina z nih zgodom brali aktivnu uchast v vstanovlenni vladi ZUNR zahishali yiyi v lavah UGA Chasi ZUNR3 bereznya 1918 roku blizko 50 000 ukrayinciv yak drogobichan tak i meshkanciv navkolishnih sil proveli na ploshi Rinok manifestaciyu u zv yazku z pidpisannyam Berestejskogo miru i viznannya suverennoyi derzhavi Ukrayini U seredini 1918 roku Avstro Ugorska imperiya agonizuvala dozhivayuchi svoyi ostanni dni pered rozpadom Yiyi skladovi chastini stavali nezalezhnimi derzhavami U Galichini najpotuzhnishoyu politichnoyu siloyu bula Ukrayinska nacionalno demokratichna partiya yaka j ocholila u veresni proces peredachi vladi vid Gabsburgiv do predstavnikiv ukrayinskoyi gromadi krayu Utvoreno Centralnij Vijskovij Komitet a 18 zhovtnya politichnij organ Ukrayinsku Nacionalnu Radu yaka mala svij Statut Na vidminu vid Lvova Peremishlya chi navit susidnih Borislava j Sambora u Drogobichi obijshlosya praktichno bez prolittya krovi mizh ukrayincyami ta polyakami 1 listopada UNR vidala vidozvu do ukrayinskogo narodu Cej den takozh vvazhayut pochatkom Ukrayinsko polskoyi vijni 1918 1919 rokiv sho trivala azh po 17 lipnya 1919 roku 9 listopada 1918 roku Ukrayinska Nacionalna Rada na svoyemu zasidanni progolosila stvorennya novoyi derzhavi Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Vona zajmala teritoriyu troh oblastej Lvivskoyi Stanislavskoyi teper Ivano Frankivskoyi ta Ternopilskoyi Derzhavnij sekretariat abo Uryad ZUNR ocholiv Kost Levickij Kozhna oblast podilyalas na 4 okrugi yaki v svoyu chergu podilyalis na poviti Takim chinom ZUNR skladalasya z 12 okrug ta 60 povitiv Drogobich Dobromil Sambir i Starij Sambir vvijshli do chetvertoyi Sambirskoyi okrugi Lvivskoyi oblasti Zamist starih organiv vladi v silskih gromadah mistechkah ta mistah vibrano gromadskih i miskih komisariv v povitah povitovi radi na choli z komisarom Kerivnictvo Drogobichem zdijsnyuvali komisari ZUNR Mikola Bodrug j Semen Vitik 1876 1934 ta golova miskoyi upravi Anton Rudnickij 13 listopada vijshov nakaz derzhavnogo sekretarya vijskovih sprav Respubliki Dmitra Vitovskogo pro stvorennya v oblastyah okrugah i povitah vidpovidnih vijskovih komand na choli z komandantami dlya organizaciyi popovnennya zbrojnih sil ZUNR Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi UGA shlyahom mobilizaciyi ta navchannya novobranciv pidstarshin ta starshin a takozh zabezpechennya poryadku v tilu Komandantom Sambirskoyi okruzhnoyi vijskovoyi komandi OVK priznacheno sotnika Mihajla Melnika a v Drogobichi VK keruvav Ivan Grabovenskij Pri Strijskij OVK stvoreno polovij sud 15 listopada Ukrayinska Nacionalna Rada prijnyala zakon pro popovnennya svogo skladu delegatami vid vsih povitiv ta velikih mist dlya formuvannya parlamentu ZUNR Poslala predstavnikiv i Drogobichchina Naprikinci 1918 na pochatku 1919 rokiv u Drogobichi ta susidnih Borislavi ta Stebniku zagostrilas prodovolcha problema lyutuvav tif Za takih spriyatlivih umov na Drogobichchini aktivizuvala svoyu diyalnist grupa socialistiv komunistiv na choli yakoyi stoyali V Kocko I Kushnir i G Mihac agituyuchi proti uryadu ZUNR i za vozz yednannya z Naddnipryanskoyu Ukrayinoyu sho na toj chas vzhe znahodilas pid bilshovickim kablukom U sichni 1919 roku pislya reorganizaciyi pivdennoyi chastini ukrayinsko polskogo frontu dlya oboroni strategichno vazhlivih Drogobicko Borislavskogo naftovogo basejnu ta magistrali Strij Mukachevo utvoreno 3 j korpus UGA Shtab korpusu znahodivsya v Striyu komanduvannya zdijsnyuvav spochatku polkovnik Grigorij Kossak zgodom general Volodimir Genbachiv potim polkovnik Antin Kravs Na Drogobichchini dislokuvalisya 8 ma Sambirska ta 11 ta Strijska brigadi korpusu 1 lyutogo derzhavnu gimnaziyu perevedeno na ukrayinsku movu navchannya Krim neyi v misti diyala she ukrayinska privatna gimnaziya Vesnoyu v rezultati chergovoyi reorganizaciyi v Drogobichi pevnij chas znahodivsya shtab 3 yi strileckoyi diviziyi pracyuvav vijskovij gospital na choli z sotnikom Mikoloyu Terleckim a v majsternyah rafineriyi Galiciya pid kerivnictvom chotarya Mikoli Soloduhi zbudovano dva bronepoyizdi bronepotyag Lyusya ta Ch 2 bronepotyag Lyalya 88 kursantiv z Drogobichchini ta Sambirshini navchalos v pidstarshinskij pihotnij shkoli v Sambori 14 kvitnya pidbureni komunistami yak zaznachayut u deyakih istorichnih vidannyah policiyanti zbuntuvalis vidmovilisya virushati na front i zahopili bank poshtu telegraf j derzhavni ustanovi v centri mista Dokladnishe Drogobickij bunt Ta vzhe v nich z 15 na 16 kvitnya sotnya Guculskogo kurenya na choli z G Golinskim pri pidtrimci bronepotyagu 2 Lyalya vidnovila v Drogobichi poryadok areshtuvala vinnih u bunti j peredala kerivnictvo do sudu U travni polyaki pri pidtrimci sformovanoyi u Franciyi 80 tisyachnoyi armiyi Gallera rozpochali nastup na ZUNR V tyazhkih krovoprolitnih boyah z perevazhayuchim vorogom UGA vidhodila do kordonu z Chehoslovachchinoyu v napryami Turki 18 travnya do mista pribuv komanduvach armiyi general M Omelyanovich Pavlenko ta jogo shtab a z nim general V Genbachiv polkovniki M Kakurin i A Kravs pidpolkovnik K Dolezhal Dlya zberezhennya kontrolyu nad naftovim basejnom rozrobleno plan i zdijsneno sprobu kontrnastupu ale znachna kilkisna perevaga protivnika stala na zavadi jogo uspishnogo vikonannya V toj zhe chas 4 ta diviziya polyakiv generala Yu Bekera namagalas shodu zahopiti Drogobich poperedno forsuvavshi Dnister u rajoni Sambora Zustrivshis na rubezhi Gordinya Dublyani Stupnicya z kurenyami Karla Gofmana j Osipa Stanimira polyaki postupovo vidtisnyali yih do pivnichnih okolic mista V cej chas vijska pid komanduvannyam generala Z Zelinskogo zajnyali Borislav Stebnik Shidnicyu ta Truskavec z drugogo boku do Drogobicha pidijshla diviziya polyakiv pid kerivnictvom generala Aleksandrovicha i misto a z nim i znachni zapasi amuniciyi nafti vagoniv parotyagiv ta inshogo cinnogo majna UGA dovelos zalishiti U skladi polskoyi derzhaviVulicya Shevchenka Kolishnya secesijna villa Rajmunda Yarosha zgodom Palac pioneriv nini biologichnij fakultet peduniversitetu Peremigshi za dopomogoyu armiyi Gallera vijskovi formuvannya UGA ta vstanovivshi na Drogobichchini pravlinnya Polskoyi respubliki polyaki poboyuvalis povernennya chasiv ZUNR a tomu vlada provodila politiku polonizaciyi krayu U skladi Polskoyi respubliki Drogobich stav centrom odnojmennogo povitu pol powiat drohobycki Lvivskogo voyevodstva pol Wojewodztwo lwowskie U stavlenni do ukrayinskogo naselennya krayu vlada provodila pacifikaciyi umirotvorennya Tak napriklad 25 26 veresnya 1930 roku znachni kavalerijski ta policejski pidrozdili vvirvavshis v mista j sela Drogobichchini rozpochali zhorstoku krivavu rozpravu nad ukrayincyami Areshtovanih za zazdalegid skladenimi spiskami zbirali v gromadskih primishennyah de kozhnomu zavdavali 25 30 a to j bilshe udariv nagayem pri comu prinizhuyuchi she j moralno tobto primushuyuchi layati Ukrayinu vigoloshuvati zazdorovnici na chest Yuzefa Pilsudskogo spivati polskij gimn Zhertv ne raz dovodili do vtrati svidomosti a dekoli j do kalictv Dokladnishe Pacifikaciya u Galichini 1930 Zakon vid 3 serpnya 1934 roku vzagali zaboroniv vzhivannya nazvi Ukrayina odnochasno uryad zaminyuye istorichnu nazvu Galichina na Shidna Malopolsha Kerivnictvo mistom zdijsnyuvav prezident burgomistr Cyu posadu posidali Leon Reutt roki prezidentstva 1921 1931 pereobiravsya trichi urodzhenec Lvova Rajmund Yarosh roki prezidentstva 1931 1937 Mihal Pyehovich roki prezidentstva 1937 1939 areshtovanij 15 zhovtnya 1939 roku Na kinec 30 h rokiv 20 go stolittya vladu krim vishenazvanogo M Pyehovicha 1880 1940 predstavlyali vice prezident Leon Tanenbaum starosta Emil Vershtajn Vehrstejn 1889 1959 komandir garnizonnoyi komandi pidpolkovnik Yuzef Gavlik 1895 1941 komandir 2 go bataljonu 6 go polku Pidgalyanskih strilciv major Yan Vilchak 1898 1939 kerivnik povitovoyi komandi fizvihovannya j vijskovoyi pidgotovki kapitan Stanislav Stechkovskij 1897 1980 kerivnik rajonnoyi komandi popovnennya Myechislav Mlotek 1893 1986 nachalnik grodskogo miskogo sudu Yan Leon Zelinskij 1880 1940 nachalnik karnogo zakladu na Girci drogobicki Brigitki pidkomendant Alfred Surminskij 1895 1940 yakogo 11 travnya 1939 roku zaminiv na posadi komendant Eligij Novakovskij direktor viddilennya Polskogo banku Zdzislav Pilyeckij 1882 1940 31 lipnya 1931 roku z metoyu zaluchennya materialnih zasobiv dlya vedennya podalshoyi nacionalno vizvolnoyi borotbi drogobicka bojova p yatirka OUN vchinila napad na Bank lyudovij v Borislavi Yak bojovij referent Krajovoyi Ekzekutivi OUN v organizaciyi cogo ta inshih zahodiv spryamovanih proti antiukrayinskoyi politiki polskoyi vladi brav Roman Shuhevich 8 serpnya 1931 roku zgadana bojova p yatirka vikonala she odin ekspropriacijnij akt na poshtu v Truskavci 1939 1941Zaliznichnij vokzal Drogobicha Viglyad z boku mista Druzhnya zustrich vijskovosluzhbovciv vermahtu ta Chervonoyi Armiyi na trasi Strij Drogobich Veresen 1939 roku Na dorogovkazi napisi polskoyu Strij 23 km ta Drogobich 6 km 1 veresnya 1939 roku zranku meshkanci Drogobicha pochuli z radioprijmachiv pro napad Nimechchini na Polshu a vzhe o 12 15 togo zh dnya prolunav pershij signal protipovitryanoyi trivogi hocha litaki lyuftvaffe poki lishe prolitali cherez misto pryamuyuchi na Lviv 3 veresnya polska vlada provela areshti sered chleniv OUN i vivezla yih do Berezi Kartuzkoyi 10 veresnya bombarduvalniki skinuli svij smertonosnij vantazh na zaliznichnij vokzal ta rafineriyu Polmin teperishnij naftopererobnij zavod 1 Buli zhertvi sered robitnikiv ta naselennya Naftoprodukti gorili azh do 26 veresnya Zapalali takozh naftopererobni pidpriyemstva Galiciya teperishnij naftopererobnij zavod 2 ta Nafta 17 veresnya polska armiya vidstupila z Drogobicha Zagorivsya spirt na skladah rafineriyi Dros Vijska Chervonoyi Armiyi perejshli shidni kordoni Polshi i pochali ruhatis nazustrich gitlerivcyam Vidpovidno do paktu Molotova Ribbentropa Drogobich vhodit do radyanskoyi zoni okupaciyi 18 veresnya v misto vvijshli vijska vermahtu Okupanti primusili yevreyiv gasiti pozhezhi ta pribirati vulici chim zrazu pokazali svij antisemitizm Burgomistrom priznachayut predstavnika miscevoyi polskoyi gromadi V drugomu esheloni nimeckih vijsk ruhalisya rozdileni na neveliki grupi bijci Vijskovih viddiliv nacionalistiv chastina yakih pidijshla do okolic Drogobicha 20 veresnya likvidovano pozhezhi na Galiciyi ta Nafti 21 veresnya likvidovano pozhezhu na Drosi 22 ta 23 veresnya nimci vivozyat z rafinerij zapasi naftoproduktiv Zranku 24 veresnya 1939 roku nimecki vijska zalishili misto O 17 45 togo zh dnya po vulici Strijskij v misto vstupayut vijska 12 yi armiyi generala Tyulenyeva Vijskovim komendantom priznacheno kapitana Ogorodnikova Prihid novoyi vladi vitali chleni Polskoyi socialistichnoyi partiyi yevrejskogo sportivnogo tovaristva Gvyazda Zirka ukrayinskoyi Robitnichoyi gromadi imeni Ivana Franka Ale komendant vidmovivsya prijnyati deputaciyu robitnichih aktivistiv mista v ratushi Bilshe togo navit kerivnikom timchasovoyi civilnoyi administraciyi stav ne miscevij meshkanec ne gospodarnik a sekretar Mikolayivskogo obkomu KP b U z ideologiyi O G Zagorodnij piznishe drugij sekretar Drogobickogo obkomu KP b U Do yiyi skladu vvijshli takozh predstavniki Komunistichnoyi partiyi Chervonoyi Armiyi ta NKVS V misti shvidko vidchuvayetsya nestacha harchovih produktiv tovariv pershoyi neobhidnosti mila sirnikiv tosho Vzhe do 28 veresnya vidbuvsya rist cin na 100 500 na rizni tovari 5 6 zhovtnya nova vlada spalila miski akti A zamist virishennya prodovolchoyi problemi organizovuye za prisutnosti vijsk Chervonoyi Armiyi pid naglyadom NKVS vibori do Narodnih zboriv Zahidnoyi Ukrayini Spivrobitnikam NKVS vzyati aktivnu uchast u pidgotovci j provedenni timchasovih upravlin narodnih zboriv Dlya zabezpechennya posilenogo provedennya narodnih zboriv nalagoditi neobhidnu agenturno operativnu robotu z viyavlennya i represuvannya kontrrevolyucijnih organizacij grup i osib yaki protidiyut i zrivayut organizaciyu novoyi vladi ce citata z direktivi narkoma vnutrishnih sprav SRSR Beriyi she vid 15 veresnya 1939 go roku tobto za dva dni do pochatku tak zvanogo Vizvolnogo pohodu 22 zhovtnya v rezultati bezalternativnih viboriv deputatami stayut I Bozhik A Duribaba I Kravchuk K Pilo I Sivohip P Hamandyak O Zagorodnij ta I Petrova 26 zhovtnya vsi voni berut uchast u zborah u Lvovi ostanni dvoye v prezidiyi 26 28 zhovtnya 1939 roku Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini progolosili na Volini j Galichini radyansku vladu ta prosili priyednati yih do SRSR vklyuchivshi do skladu URSR Eksproprijovano cerkovne majno zaprovadzheno opodatkuvannya hramiv ta inshih cerkovnih ob yektiv chernectva ta duhovenstva Zokrema chencyam ordenu kapuciniv nakazano v zhovtni zvilniti monastir na Vijtivskij Gori v dvogodinnij termin a monastirske gospodarstvo otciv Vasiliyan konfiskovano ta peretvoreno na radgosp Provoditsya shalena ateyistichna propaganda ale mesi v kosteli svyatogo Bartolomeya Sluzhbi Bozhi v cerkvi Svyatoyi Trijci ta inshih hramah Drogobicha zbirayut dedali bilshe viruyuchih Ce bula takozh odna z form protestu Pam yatna doshka na korpusi institutu fiziki matematiki ta informatiki DDPU She v pershih chislah zhovtnya zaareshtovano direktora polskoyi gimnaziyi Tadeusha Kanovskogo a lishe za ostanni tri misyaci 1939 roku karalni organi kinuli za grati blizko sotni polskih visokoposadovciv sered yakih golovnogo likarya Drogobicha Emilya Skulskogo prezidenta mista Mihala Pyehovicha direktora Polminu Zigmunta Biluhovskogo nachalnika miskogo sudu Yana Zelinskogo Dlya utrimannya zaareshtovanih vikoristovuvali yak vnutrishnyu tyurmu NKVS na vulici Strijskij tak i drogobicki Brigidki mistkistyu 60 300 ta 1200 misc vidpovidno Naprikinci 1939 roku obidvi tyurmi vlada pochala masovo zapovnyuvati v yaznyami Traplyalis sered nih i yevreyi j ukrayinci zokrema zaareshtovano drogobickogo dekana otcya Ivana Shevchika advokata Ivana Blazhivskogo ta osnovnu masu stanovili polyaki Cherga na ukrayinciv prijshla piznishe cherez pivroku koli polske pitannya bulo perevazhno znyate 1 listopada 1939 go VR SRSR postanovila vklyuchiti Zahidnu Ukrayinu spershu do SRSR i tilki pislya cogo yak drugoryadnij fakt dodala zi z yednannyam iz URSR zasvidchivshi takim chinom sho daruye Volin i Galichinu Ukrayinskij RSR navit formalno ne spitavshi yiyi zgodi na ce Lishe 15 listopada 1939 roku VR URSR prijnyala zakon Pro vozz yednannya Zahidnoyi Ukrayini chim zatmarila falshivij blisk zolotogo veresnya konstataciyeyu svoyeyi vtorinnosti j pidporyadkovanosti Moskvi Pripineno vipusk usih gazet ta inshih chasopisiv mista Zamist nih z 4 listopada pid redakciyeyu chlena KP b U z Harkova Gerasimenko rozpochato vipusk Bilshovickoyi pravdi organu drogobickogo obkomu ta miskomu KP b U v grudni Yunij komunist v sichni 1940 roku Bilshovicke plem ya 7 listopada v Drogobichi vpershe projshlo svyatkuvannya zvichnoyi dlya krayini rad richnici zhovtnevogo perevorotu Ale buli j svoyi osoblivosti demonstranti toptalisya po derzhavnij ta nacionalnij simvolici polyakiv Nezadovoleni znevazhlivim stavlennyam vladi polyaki vzhe v zhovtni listopadi pochali stvoryuvati grupi sprotivu yaki zgodom ob yednalisya v Soyuz zbrojnoyi borotbi pol Zwiazek Walki Zbrojnej ZWZ Provid okrugi Drogobich Borislav pid kerivnictvom E Chehovskogo znahodivsya u Borislavi a miskoyu organizaciyeyu stvorenoyu na osnovi harcerskoyi keruvav J Kurpil Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv aktivno zahishala interesi ukrayinciv na drogobichini vzhe blizko desyati rokiv ale j vona mala pevni trudnoshi Spivrobitniki NKVS zahopili arhivi polskoyi policiyi ta kontrrozvidki tomu znachnij chastini skladu dovelos perejti na nelegalne stanovishe zminiti misce prozhivannya emigruvati Reshta razom iz molodim popovnennyam pid kerivnictvom Dmitra Mirona psevdo Orlik sformuvali v 1940 roci rajonnij nadrajonnij ta oblasnij provid OUN b 4 grudnya 1939 roku bula stvorena Drogobicka oblast do skladu yakoyi vhodilo 30 rajoniv Birchanskij rajon Borinskij Dobromilskij Drogobickij Dublyanskij Zhidachivskij Zhuravnivskij Komarnivskij Krukenickij Liskivskij rajon Medenickij Medikivskij Mikolayivskij rajon Mostiskij Nizhankovickij Nizhno Ustrickij Novostrilishanskij Peremishlskij rajon Pidbuzkij rajon Rudkivskij Sambirskij Skolivskij Slavskij Starosambirskij Strijskij Strilkivskij rajon Sudovo Vishnyanskij Turkivskij Hirivskij Hodorivskij Drogobich stav oblasnim ta odnochasno rajonnim centrom Stvoreno oblasne upravlinnya NKVS yake zajnyalo primishennya budinku sudu po vulici Strijskij kerivnikom yakogo z 27 listopada stav I Zachepa Pid totalnij kontrol NKVS potrapili vsi ustanovi mista j oblasti jomu pidporyadkovuvalis v yaznici miliciya organi derzhbezpeki prikordonni vijska pozhezhna sluzhba Organi prokuraturi ta sudu zajnyali po tij zhe vulici budinok Shrayeriv Nacionalizovano naftopererobni zavodi solevarnyu pekarni banki Formuyetsya derzhavnij ta partijnij aparat majzhe suto z priyizhdzhih predstavnikiv shidnih regioniv Ukrayini Napriklad 3 j sekretar obkomu z Kam yanec Podilskogo obkomu partiyi golova oblvikonkomu ranishe golova Zaporizkogo oblvikonkomu pershij sekretar obkomu LKSMU zi Stalinskogo obkomu komkomolu nachalnik upravlinnya NKVS ranishe zastupnik nachalnika Voroshilovgradskogo NKVS Z nadislanih voseni 1939 roku 597 osib na administrativnu robotu skerovano 190 osib partijnu 134 osobi profspilkovu 101 radyansku 86 kooperativnu 37 komsomolsku 34 osobi Lishe dekilka z nih volodili polskoyu a znachna chastina ne znala navit ukrayinskoyi Z pomizh 559 osib yaki znahodilis na obliku v miskij organizaciyi KP b U v kvitni 1940 roku lishe 58 osib mali vishu osvitu zate 212 tilki pochatkovu tobto ne mali navit serednoyi Obkomi partiyi virishili ochistiti svij aparat i poslali najgirshih pracivnikiv do zahidnih oblastej tak pro sebe i svoyih koleg skazav u lyutomu 1941 roku na plenumi obkomu sekretar z kadrovih pitan O F Marsin yakij do pereyizdu pracyuvav pershim sekretarem Slov yanskogo miskomu KP b U Stalinskoyi teper Doneckoyi oblasti 16 grudnya nacionalizovano kramnici majno konfiskovano ta peredano do ta Primishennya peredano shojno stvorenij oblspozhivspilci V budinkah zamozhnih vlasnikiv provedeno reviziyi Yak viznali j na miskij partkonfereciyi daleko ne vse majno bulo peredano vladi a priliplo do ruk funkcioneriv Samih vlasnikiv a dekoli j prostih gromadyan viseleno z centru na okolici mista a pri najmenshomu sprotivi j na Sibir Yih zhitlo zajnyali priyizhdzhi kadri Oblasnij muzichno dramatichnij teatr 19 grudnya postanovoyu Radi Narodnih Komisariv URSR v Drogobichi stvoreno derzhavnij oblasnij dramteatr teper Lvivskij oblasnij akademichnij muzichno dramatichnij teatr imeni Yuriya Drogobicha oblasnu filarmoniyu oblasnij budinok narodnoyi tvorchosti 21 grudnya polskij zlotij yak zasib platezhu zamineno v obigu na radyanskij rubl karbovanec Zablokovano oshadni ta bankivski rahunki meshkanciv Obminyuvalas na rubli suma lishe do 300 zlotih ta she j za nevigidnim kursom obminu Drogobichani rizko zubozhili 25 grudnya koli virni Rimo Katolickoyi Cerkvi svyatkuyut Rizdvo vlada rozpochala deportaciyi naselennya polskoyi nacionalnosti Na pochatok 1940 roku vidnovleno robotu troh naftopererobnih zavodiv Polmin Galiciya ta Dros Yih ob yednali v trest Ukrnaftopererobka NPZ Nafta vnaslidok velikih poshkodzhen zapustiti ne zmogli Na pracyuyuchih pidpriyemstvah znachno zbilshili kilkist robochih misc ogolosivshi naprikinci 1939 roku pro povnu likvidaciyu bezrobittya Ale ne shlyahom vvodu novih potuzhnostej a prosto podilom kozhnoyi stavki i vidpovidno zarplati na dvi tri Velika chastina produktiv naftopererobki v 1940 1941 rokah ishla na eksport na potrebi Tretogo Rejhu Vidkrito medpunkti pershoyi dopomogi pologovij budinok na 45 misc venerichnu kliniku na 45 misc punkti konsultaciyi materi ta ditini organizovano 4 misyachnu medshkolu na 50 osib Zate zakrito oseredki vsih politichnih partij Prosvitu Ridnu shkolu Sokil Zamist cogo proponuvalos vstupati v ideologizovani pionerski komsomolski profspilkovi organizaciyi ta DTSAAF Ale meshkanci mista ne duzhe vstupali do nih Tak za pershi 5 misyaciv do komsomolu prijnyato lishe 49 osib sered yakih ukrayinciv menshe 20 a polyaka zhodnogo 11 sichnya 1940 roku 10 ukrayinskih shkil 1 yevrejska za inshimi danimi 2 shkoli polska ta novostvorena rosijska poryad z budinkom oblasnogo upravlinnya NKVS shkoli Drogobicha perejshli na radyanskij metod osviti Zamist latinskoyi polskoyi mov ta religiyi uchniv navchayut rosijskoyi movi istoriyi VKP b ta SRSR Miscevih direktoriv shkil znovu zamineno na prislanih zi shodu krayini Zakrito seminariyu sester Vasiliyanok ta torgovelnu shkolu Reorganizovano hor Boyan Drogobickij jogo repertuar zmineno na prokomunistichnij Za najmenshoyi pidozri zastosovuyut represiyi Te zh diyetsya po cilij oblasti Nova vlada poznajomila drogobichan she z odnoyu realiyeyu radyanskogo zhittya chergami Pekaren napriklad menshe ne stalo ale na pochatku 1940 roku meshkanci otrimuvali shodobi lishe 22 t hliboproduktiv todi yak za polskih imperialistiv 32 tonni 10 lyutogo deportovano she 20 rodin Z 15 lyutogo po 18 travnya v misti zaareshtovno grupu z 19 polyakiv pid kerivnictvom Stefana Mihalskogo yaka zajmalas nelegalnoyu perepravkoyu vtikachiv v Ugorshinu ta Rumuniyu de pevnij chas znahodivsya V lyutomu upravlinnya derzhbezpeki vidokremleno z strukturi NKVS U zv yazku z perehodom I Zachepi na robotu kerivnikom oblasnogo upravlinnya NKDB drogobicke oblasne UNKVS ocholiv jogo zastupnik O Volkov 24 bereznya 1940 roku na viborah po mistu Drogobichu dilnicya 23 deputatom do Verhovnoyi radi SRSR stav pershij sekretar Drogobickogo obkomu KP b U 1939 1941 rr Yakiv Mikitovich Tkach do ciyeyi posadi pershij sekretar Sumskogo obkomu KP b U a deputatom do Verhovnoyi radi URSR Yaroslav Sereda Pro chesnist cih viboriv mozhna suditi hocha b iz togo faktu sho za oficijnimi povidomlennyami za predstavnikiv vladi viddali svoyi golosi 99 39 viborciv 13 kvitnya deportovano 380 polyakiv Vivezennya prodovzhuvalis u travni chervni ta navit pershomu kvartali 1941 roku Za danimi polskih istorikiv vid pochatku 1940 do chervnya 1941 roku deportovano yak minimum 829 lishe polyakiv a vsogo areshtovano chi deportovano bilshe dvoh tisyach drogobichan tobto kozhnogo visimnadcyatogo meshkancya mista Deportaciyi provodilis ne tilki v misti a j u vsij oblasti Lishe u kvitni 1940 roku z teritoriyi Drogobickoyi oblasti deportovano 3628 polyakiv ta yevreyiv abo 1184 rodini A zagalom za 22 misyaci vid veresnya 1939 roku j do chervnya 1941 roku z Zahidnoyi Ukrayini deportovano bilshe nizh pivmiljona osib 15 kvitnya postanova Radi Narodnih Komisariv URSR zobov yazuvala stvoriti u vsih novih oblasnih centrah vchitelski instituti V Drogobichi institut teper Drogobickij pedagogichnij universitet formuvavsya u skladi troh fakultetiv istorichnogo movnoliteraturnogo ta fiziko matematichnogo Studentam obicyano stipendiyu tomu do veresnya nabrano ponad 700 ohochih Yak potim viyavilos dlya oderzhannya stipendiyi neobhidno bulo mati yak minimum 75 vidminnih ocinok tomu chiselnist studentiv rizko zmenshilas do 230 Z 22 kvitnya do 24 travnya na zavodi Polmin zaareshtovano 17 polyakiv pid kerivnictvom Leona Rulofa 8 travnya postanovoyu Radi Narodnih Komisariv URSR v misti stvoreno derzhavnij oblasnij istorichnij muzej teper Drogobickij krayeznavchij muzej derzhavnu oblasnu biblioteku dlya doroslih ta derzhavnu oblasnu dityachu biblioteku Pochinayuchi z drugogo pivrichchya 1940 roku miscya v kamerah pochali masovo zapovnyuvatis predstavnikami ukrayinskoyi gromadi mista j oblasti Sered nih pracivnik oblasnogo finviddilu Taras Lyalyuk Dmitro Bilij Mariya ta Teofiliya Macyurak Zvinuvachennya standartni dlya tih dniv antiradyanska propaganda banditizm diversiyi zberigannya zbroyi sabotazh shpigunstvo na korist inozemnih derzhav Voseni rozpochalis sudovi procesi nad areshtovanimi 10 12 lyutogo 1941 roku v Drogobichi sudili Rulofa ta jogo 16 tovarishiv U tomu zh misyaci sudili 64 ukrayinciv Kost Cmoc ta Mariya Bilas yaki na chas procesu znahodilis za kordonom nedosyazhni dlya suddiv otrimali smertnu karu ta 10 richnij tyuremnij termin vidpovidno a z reshti 62 osib 33 zasudzheno do uv yaznennya na termin vid 5 do 10 rokiv a 29 do rozstrilu Vikonannya smertnoyi kari nad nimi provodilos yak u Drogobichi tak i v Sambori 12 16 travnya v Kiyevi vidbuvsya sud nad 19 polyakami z grupi Mihalskogo Naprikinci travnya vidbuvsya she odin proces u Drogobichi nad 39 ukrayincyami z yakih 22 zasudzheno do rozstrilu 22 chervnya misto znovu bombardovano nimeckoyu aviaciyeyu Pid udar she raz popali zaliznichna stanciya z vokzalom ta naftopererobni pidpriyemstva mista a takozh vijskovi kazarmi na toj chas porozhni Pochinayuchi z cogo dnya i azh do 29 chervnya enkavedisti pospishno areshtovuvali cvit drogobickoyi inteligenciyi posliv do avstrijskogo ta polskogo parlamentiv zokrema direktoriv gimnazij shkil uchiteliv napriklad profesori Ivan Chmola ta Dmitro Burko gimnazistiv i studentiv sered yakih Josif Baranyak Josifat Pasichnik Yevgen Tatarskij likariv inzheneriv Osip Levickij sportsmeniv svyashennikiv i monahiv igumen monastirya vasiliyan Severiyan Baranik ta paroh z Trijci Yakim Senkivskij vsih hto mig organizuvati lyudej ta chleniv yih simej Chastinu zaareshtovanih vivezli a na dumku vladi najnebezpechnishih vinishili I yaksho ranishe namagalisya hocha b stvoriti vidimist zakonnosti represij to teper Radyanska vlada vidstupayuchi pochala masove vbivstvo uv yaznenih u tyurmah Drogobicha Ochevidno sho ce ne bula iniciativa miscevogo kerivnictva a rozporyadzhennya Beriyi bo podibni akciyi prohodili i v inshih mistah Zahidnoyi Ukrayini napriklad u Zolochevi susidnih Borislavi Sambori ta Striyu Znishennya v Drogobichi provodili v oboh tyurmah ta na yevrejskomu kladovishi piznishe na comu misci zbuduyut Budinok Pobutu NKVS zamorduvav kilkasot osib sered yakih buli yeromonahi Yakim Senkivskij Severiyan Baranik Yih dvoh a takozh Vitaliya Bajraka znishenogo enkavedistami v 1946 roci za muchenicku smert beatifikovano 27 chervnya 2001 roku v misti Lvovi pid chas Svyatoyi Liturgiyi u vizantijskomu obryadi za uchasti papi Ivana Pavla II v yakij vzyalo uchast sered inshih virnih bilshe vosmi tisyach drogobichan V nezalezhnij Ukrayini na teritoriyi monastirya Petra j Pavla stvoreno mozayiku z zobrazhennyami cih troh muchenikiv za viru a v mikrorajoni vulici Konovalcya zbudovano cerkvu Drogobickih svyashennomuchenikiv Severiyana Yakima ta Vitaliya Taki zh akciyi chinilisya enkavedistami po cilij Drogobickij oblasti napriklad u Pidbuzhi Unyatichah Dobromili Skole 30 chervnya vsi spivrobitniki NKVS vtekli z Drogobicha Skoristavshis cim drogobichani zvilnili z tyurmi na Strijskij nebagatoh vcililih v yazniv Radyanski organi vladi 27 listopada 1939 roku postanovoyu CK KP b U zatverdzheno drogobickij oblasnij komitet partiyi v takomu skladi 1 j sekretar obkomu ta odnochasno miskkomu partiyi take sumishennya bulo v vsih 6 h novih oblasnih centrah Tkach Yakiv Mikitovich ranishe 1 j sekretar Sumskogo obkomu 2 j sekretar obkomu Zagorodnij Oleksij Grigorovich ranishe sekretar po propagandi Mikolayivskogo obkomu 3 j sekretar obkomu Zayika Pavlo Viktorovich ranishe 3 j sekretar Kam yanec Podilskogo obkomu sekretar obkomu z propagandi Serdyuk Yakiv Trohimovich ranishe sekretar partorganizaciyi i chlen kolegiyi Narodnogo komisariatu yusticiyi URSR sekretar obkomu z kadrovih pitan Marsin Oleksandr Fedorovich ranishe pershij sekretar Slov yanskogo miskomu KP b U Stalinskoyi teper Doneckoyi oblasti Do orgbyuro obkomu KP b U takozh vvijshli inshi chleni sered yakih golova oblvikonkomu Lezhenko Danilo Dmitrovich ranishe golova Zaporizkogo oblvikonkomu Nachalnik oblasnogo upravlinnya NKVS Zachepa Ivan Ivanovich ranishe zastupnik nachalnika Voroshilovgradskogo oblasnogo upravlinnya NKVS 1 j sekretar obkomu komsomolu ranishe sekretar Stalinskogo obkomu LKSMU 2 j sekretar Drogobickogo miskkomu Grebennik Petro Maksimovich ranishe pershij sekretar Stalinskogo rajkomu KP b U mista Kiyeva redaktor Drogobickoyi oblasnoyi gazeti Bilshovicka pravda Gerasimenko Yegor Vasilovich ranishe sekretar Dzerzhinskogo rajkomu KP b U mista Harkova Drogobickij oblasnij komitet KP b U mav yak i inshi obkomi taki viddili partijno komsomolskih organiv virobnictva zv yazku kadriv NKVS osviti radyanskoyi torgivli silskogo gospodarstva sudivnicho prokurorskij transportu Jogo osoblivistyu bula nayavnist she odnogo naftovogo viddilu pid kerivnictvom Mikoli Kalyuzhnogo Obkomu nalezhala verhovna vlada v misti Na dopomogu jomu v Drogobichi stvoreno miskij komitet KP b U do skladu yakogo zokrema krim vishenazvanogo Yakova Tkacha vhodili 2 j sekretar miskomu Grebennik Petro Maksimovich golova miskvikonkomu Popinachenko Ipolit Kindratovich 1 j sekretar miskomu komsomolu M I Richko Drogobickij obkom ta miskom kompartiyi zrazu zajnyali primishennya Drogobickoyi ratushi demonstruyuchi hto v oblasti ta misti gospodari vidteper i yak yim zdavalos nazavzhdi Drogobich buv odnochasno j rajonnim centrom tomu stvoreno rajkom KP b U do skladu yakogo sered inshih vhodili 1 j sekretar rajkomu golova rajvikonkomu Avramenko Mihajlo Oleksijovich nachalnik rajviddilu NKVS A I Pavlyuzhin Vazhlivu rol v upravlinni oblastyu ta mistom zajmalo oblasne upravlinnya NKVS She 2 zhovtnya 1939 roku zaareshtovano direktora polskoyi gimnaziyi Tadeusha Kanovskogo 15 zhovtnya prezidenta Mihala Pyehovicha ta nachalnika grodskogo miskogo sudu Yana Zelinskogo a vsogo do kincya 1939 roku zaareshtovano 99 polskih visokoposadovciv Yaksho uvazhno pereglyanuti poperednij spisok predstavnikiv polskoyi vladi Drogobicha na kinec 30 h rokiv to mozhna pobachiti sho bilshist z nih zustrili svoyu smert yak i vishenazvani Pyehovich ta Zelinskij v 1940 roci Ne v 1939 mu koli Nimechchina ta SRSR napala na Polshu i ne v 1941 mu koli gitlerivski vijska rozpochali vijnu z SRSR a same v 1940 roci koli karalno represivna mashina NKVS yak kotkom projshlas po politichnij gospodarskij ta kulturnij eliti spochatku polskogo a zgodom vid lipnya j ukrayinskogo naselennya krayu vinishuyuchi yih ta zvilnyayuchi misce dlya specialno prislanih radyanskih partfunkcioneriv Shodo sudovoyi gilki vladi to vona odnoznachno zajmala v SRSR a tim bilshe v shojno okupovanij Zahidnij Ukrayini vzagali ta v Drogobichi zokrema po vidnoshennyu do NKVS vtorinnu ta pidleglu rol Pro ce odnoznachno govorit hocha b toj fakt sho same oblasne upravlinnya NKVS zajnyalo primishennya po vulici Strijskij 3 zbudovane she vladoyu Avstro Ugorshini dlya povitovogo sudu v yakomu do veresnya 1939 roku znahodivsya sud Polskoyi Respubliki de rozmistilo takozh slidchu tyurmu ta privodilo v diyu smertnu karu Vidkrittya vlasnoyi tyurmi pri UNKVS bulo skorishe pravilom nizh vipadkovim yavishem adzhe yak svidchat arhivi NKVS KDB rozsekrecheni Sluzhboyu bezpeki Ukrayini z pochatku komunistichnoyi okupaciyi na teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini ta Bukovini bulo stvoreno 26 tyurem lishe NKVS ta she desyatki tyurem pidporyadkovanih inshim karalnim vidomstvam A radyanski organi sudu ta prokuraturi musili zadovilnitis budinkom Shrayeriv po tij zhe vulici Strijskij Ta yim i ne potribno bulo bilshogo primishennya adzhe za cisarya pri kilkosti naselennya Drogobicha v 18 20 tisyach spravi rozglyadali 20 suddiv odin na 900 1000 osib za panskoyi Polshi pri 34 tisyachah meshkanciv pravosuddya chinili tridcyat suddiv odin na 1133 osib A za komunistichnoyi vladi navit ne vrahovuyuchi meshkanciv navkolishnih sil v misti pri 37 tisyachah naselennya u tak zvanomu najgumannishomu radyanskomu sudi na konvejyeri smerti pracyuvalo do togo zh pochergovo azh chotiri suddi abo v najkrashomu vipadku odin na 9250 osib Ochevidno sho voni prosto stavili svoyi pidpisi na rishennyah slidchih NKVS a stalinski kati u tyurmi pri upravlinni vikonuvali viroki Golovoyu Drogobickogo oblasnogo sudu z listopada 1939 roku po 1948 rik z perervoyu na chas nimeckoyi okupaciyi buv Karpenko Ivan Fedorovich a prokuraturoyu z grudnya 1939 roku po listopad 1946 roku keruvav starshij radnik yusticiyi Krigin Pavlo Lvovich Ta politikami chi inteligenciyeyu kolo represovanih ne obmezhuvalos Za period vid 24 veresnya 1939 roku do kincya chervnya 1941 roku 22 misyaci bulo areshtovano ta deportovano ponad 2 tisyachi drogobichan abo kozhnogo visimnadcyatogo meshkancya mista U lyutomu 1941 roku v rezultati reorganizaciyi zi skladu NKVS vidilili Narodnij komisariat derzhavnoyi bezpeki NKDB j Ivan Ivanovich Zachepa perejshov na posadu nachalnika oblasnogo upravlinnya NKDB a oblasne upravlinnya NKVS ocholiv jogo zastupnik Oleksandr Mikitovich Volkov Osoblivo masovogo harakteru nabuli represiyi z 22 chervnya u pershij tizhden nimecko radyanskoyi vijni ta vidpovidno ostannij tizhden panuvannya v misti ciyeyi vladi pered prihodom nastupnoyi NKVS bilshe ne prikrivayuchis navit vidimistyu zakonnosti svoyih dij garyachkovo provodili zachistku vid usih kogo moglo u najmenshij miri zapidozriti v neloyalnosti Za danimi arhivnih dokumentiv ta riznih doslidnikiv u zahidnih oblastyah Ukrayini v pershi dni vijni zakatovano blizko 22 tisyach osib sered kotrih z 22 po 29 chervnya u Drogobichi blizko 1200 osib Popri vse visheskazane drogobichani yak j inshi meshkanciv Zahidnoyi Ukrayini shiro vvazhali sho pershi soviti buli krashimi za soviti drugi a na pitannya Chomu vidpovidali Tomu sho shvidshe pishli 30 chervnya z mista vtekli vsi predstavniki radyanskogo kerivnictva ta NKVS Ce dozvolilo meshkancyam Drogobicha vryatuvati z tyurmi pri budinku oblasnogo upravlinnya NKVS nebagatoh vcililih v yazniv Pid nimeckoyu okupaciyeyuPrimishennya gotelyu Yevropa v yakomu za nacistskoyi okupaciyi mista znahodilas nimecka vijskova komendatura Teper kramnicya Planeta sekond hend Cerkva svyatogo Yura bilya yakoyi 6 lipnya 1941 roku zibralis na miting drogobichani 1 lipnya 1941 roku v Drogobich vhodyat vijska gitlerivskoyi Nimechchini ta yiyi satelita tisovskoyi Slovachchini Vijskova komendatura nimciv yaka keruvala mistom protyagom lipnya znahodilas v goteli Yevropa nini kramnicya Planeta sekond hend po vulici Kovaltskij Komendantom mista priznacheno majora Bayera Vin vidav rozporyadzhennya pro vvedennya v obig narivni z rublom nimeckoyi marki po kursu 1 marka 10 rubliv Piznishe v obig povernuto zlotij V budinku 2 po vulici Strijskij bilya cerkvi Petra ta Pavla rozmistivsya oblasnij provid OUNR pid kerivnictvom urodzhencya Skolivshini Andriya Shukatka psevdo Shram 29 rajoniv oblasti bulo ob yednano v tri okrugi Peremisku Sambirsku ta Strijsku yaki mali svoyi nadrajonni provodi Drogobickij rajon zi svoyim providnikom napryamu pidporyadkovuvavsya oblasnomu provodu Togo zh dnya 74 trupi zamordovanih komunistichnoyu vladoyu viyavleni na yevrejskomu cvintari ta v yami na podvir yi oblasnogo upravlinnya NKVS z nih upiznati vdalos lishe 6 til yaki j buli zabrani rodichami dlya pohovannya Os prizvisha identifikovanih Kulinich Stepan sin Matviya z Silcya Ivanchuk Teofil zi Striya Subotyak Fedir z Orova Bilij Mihajlo z Unyatich Macyurak Teofilya z Drogobicha Kisilichnik Yurko iz Stanili Tochna kilkist zhertv dosi ne vstanovlena Tilki u period serpnya veresnya 1990 roku pid chas rozkopok ta doslidzhen na vul Strijskij 3 i teritoriyi sadu prileglogo do budinku vnutrishnoyi v yaznici NKVS znajdeno zaliti negashenim vapnom ostanki til 486 lyudej Chislo zhertv rezhimu znishenih u tyurmi Brigidki zaraz tam znahoditsya vipravna koloniya 40 ta misce yih zahoronennya nevidomi dosi 3 lipnya v Narodnomu domi chlen provodu Vasil Nikolyak Klen rozpoviv pro Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavi 4 lipnya 68 neidentifikovanih zhertv pohovano na kladovishi po vulici Grushevskogo za uchastyu rimo katolickih ta greko katolickih svyashennikiv predstavnikiv nimeckoyi vladi ta tisyach drogobichan Z lipnya v Drogobichi z periodichnistyu tri razi na tizhden rozpochato vipusk gazeti yaka otrimala nazvu Vilne slovo Tizhnevik z analogichnoyu nazvoyu reyestracijne svidoctvo 575 vid 9 zhovtnya 2002 roku redaktor Shved Ivan Dmitrovich adresa majdan Rinok 28 2 pochav vihoditi v Drogobichi za chasiv nezalezhnosti Chasopis vihodit v misti j teper 5 lipnya v drogobickij presi opublikovano Manifest OUN 6 lipnya kilka tisyach drogobichan ta meshkanciv navkolishnih sil zibralisya na ploshi pered cerkvoyu svyatogo Yura V Nikolyak povidomiv pro stvorennya u Lvovi uryadu ukrayinskoyi derzhavi na choli z prem yerom Yaroslavom Steckom Prisutni na mitingu prisyagnuli na virnist Ukrayini Ukrayinci namagalisya she raz yak u 1918 vzyati vladu v svoyi ruki I znovu yim ce vdalos lishe chastkovo j na duzhe korotkij termin Ta yaksho v 1919 pereponoyu stali polyaki ta armiya Gallera to v 1941 nimecki okupacijni vijska Protyagom tizhnya v misti vidnovleno elektro ta vodopostachannya Yaksho ranishe energiyu nadavala Borislavska elektrostanciya poshkodzhena vnaslidok voyennih dij to teper ci funkciyi vzyala na sebe rafineriya Galiciya ale v desho obmezhenij kilkosti bo elektrostanciya zavodu krim potreb samogo NPZ postachala she j Borislav Sambir ta Strij Pislya poyavi strumu zapracyuvali nasosi na vodozabori richki Bistrici v seli Urizh Za paru dniv vidnovleno gazopostachannya hocha naselennyu krim nimciv zaboronyalos vikoristovuvati gaz dlya pobutovih potreb z 8 yi ranku do 6 yi vechora Z serpnya 1941 roku po serpen 1944 roku Drogobich v skladi distriktu Galichina vhodiv do skladu general gubernatorstva z centrom u Krakovi Drogobicku oblast perejmenovano na okruzhne starostvo Drogobich Starostoyu okrugi priznacheno Ye Adamchika a v 1942 1944 rokah cyu posadu obijmav advokat z Dyusseldorfa Gargents Miskoyu upravoyu keruvav burgomistr advokat Osip Kostshembskij Dlya vikonannya karalno represivnih funkcij u Drogobichi utvoreni tayemna policiya gestapo kriminalna policiya abo kripo i sluzhba bezpeki SD Organizacijno dvi pershi strukturi buli ob yednani v policiyu bezpeki zihergejtpolicej abo sipo a yih nachalniki shefi buli zastupnikami nachalnika sipo Drogobicke sipo kontrolyuvalo she Krajsgauptmanshaft Sambir ta Krajsgauptmanshaft Strij 7 lipnya v misto dlya formuvannya policiyi bezpeki pribula ajnzatckomanda z mista Radoma Do yiyi skladu vhodili Nikolas Tole shef sipo vid lipnya po zhovten 1941 roku Franc Venzel shef sipo z zhovtnya 1941 roku Valter Kuchman shef gestapo z lipnya 1941 po berezen 1942 roku Feliks Landau kerivnik yevrejskogo viddilu gestapo vid lipnya 1941 po traven 1943 roku Jozef Gabriel kerivnik yevrejskogo viddilu z travnya 1943 roku Karl Gyunter Fridrih Deng Filip Ebenreht Ferdinand Kamerer Gelmut Kraus Ernst Marlok Verner Mihaelis Rudolf Sokol Same chlena ciyeyi ajnzatckomandi gestapivcya Karla Gyuntera bilshist doslidnikiv vvazhayut vbivceyu vidatnogo drogobickogo hudozhnika ta pismennika yevrejskogo pohodzhennya Bruno Shulca 11 lipnya na okruzhnih zborah vidnovleno robotu Soyuzu ukrayinskih kooperativiv na choli z Dmitrom Nimilovichem Cogo zh dnya za uchastyu drogobickih likariv znovu zapracyuvala Kasa hvorih pid kerivnictvom direktora Teofiliya Gladilovicha ta nachalnogo likarya Volodimira Chapelskogo Pislya vimushenoyi perervi pid upravlinnyam Antona Levickogo zapracyuvala ta pochala naroshuvati potuzhnosti Narodna torgivlya 1943 roku ce tovaristvo do kerivnictva yakim povernuvsya Osip Nestor vidznachayuchi 60 littya z dati zasnuvannya obslugovuvalo v 10 kramnicyah 55 meshkanciv Drogobicha Yaksho do ukrayinciv ta polyakiv nimecka vlada stavilas na pochatku okupaciyi terpimo to yevreyi zrazu vidchuli na sobi gitlerivskij novij poryadok Yim zaboroneno koristuvatis trotuarami i vzagali hoditi centralnoyu chastinoyu mista nakazano zdati vsi yuvelirni prikrasi postijno nositi na sobi Zirku Davida Na vimogu komendanta v misti stvoreno yudenrat na choli z doktorom Isaakom Rozenblatom i jogo zastupnikom a faktichnim kerivnikom Mavriciyem Rurbergom Zavdannyam yudenratu bulo organizaciya deshevoyi a tochnishe bezkoshtovnoyi robochoyi sili dlya miscevih potreb nimciv Dlya vikonannya nakaziv z yevreyiv stvoreno ortpoliciyu nim Judischer Ordnungsdienst ozbroyenu derev yanimi palicyami 12 lipnya v lisi bilya Drogobicha urochishe Teptyuzh ochevidno ne bez uchasti ajnzatckomandi radom yani rozstrilyano bilshe dvoh desyatkiv yevreyiv sered yakih i korinni drogobichani i bizhenci z Vidnya Piznishe znajdeni tila pomilkovo prijmut za zamordovanih NKVS ukrayinciv ta 23 lipnya pohovayut za uchastyu svyashennikiv yak hristiyan Vidmovivshi kerivnictvu OUN u stvorenni vlasnoyi miliciyi drogobicke gestapo z seredini lipnya pochalo nabir ta navchannya Ukrayinskoyi dopomizhnoyi policiyi 18 lipnya zamist evakujovanoyi sformovano novu misku pozhezhnu komandu 22 lipnya za vtechu 17 yevreyiv z viddilu dlya praci rozstrilyano 20 Zovnishni videofajliVipuski drogobickoyi gazeti Vilne slovo vid 7 za 23 lipnya 1941 roku po 24 za 29 serpnya 1941 roku z spiskami represovanih radyanskoyu vladoyu Opublikovano 30 sichnya 2014 Pochinayuchi z 23 lipnya i azh po 15 zhovtnya 1941 roku gazeta Vilne slovo drukuye spiski zhertv komunistichnogo rezhimu Z 27 lipnya po 2 serpnya provedeno perepis naselennya Drogobicha Pislya pidrahunkiv stanom na 31 grudnya 1941 roku naselennya Drogobicha stanovilo 34 112 osib z nih 13 tisyach 339 yevreyiv 10 tisyach 500 ukrayinciv 10 tisyach 88 polyakiv 120 nimciv ta 65 predstavnikiv inshih nacionalnostej Vid 28 lipnya vidnovleno robotu miskogo rinku shoponedilka Do kincya lipnya vidnovlena filiya Maslosoyuzu zibrala 6 000 litriv moloka ta 300 kilogramiv masla Dobova norma spozhivannya hliba 250 gramiv na osobu 1 serpnya nakazom zobov yazano vsih vlasnikiv budinkiv ta zemelnih dilyanok shodenno do 7 00 pribirati trotuari ta polovinu dorogi navproti svogo zhitla Vlitku ponoviv repeticiyi j vistupi ta vernuvsya do zvichnogo koncertnogo repertuaru hor Boyan Drogobickij 17 serpnya futbolna komanda miscevogo sportivnogo tovaristva Pidgir ya z rahunkom 4 3 peremogla na svoyemu poli klub Ripnik z Borislava Isnuvalo v Drogobichi she tovaristvo Vatra V serpni v misti dlya dopomogi ukrayinskim gromadyanam ta ustanovam organizovano tovaristvo Ukrayinska Dopomogova Akciya UDA 5 veresnya UDA reorganizovano v Ukrayinskij Okruzhnij Komitet UOK strukturnu lanku Ukrayinskogo Krajovogo Komitetu a z 1 bereznya 1942 roku Ukrayinskogo centralnogo komitetu Pri finansovij dopomozi UOK zapracyuvav amatorskij teatr yakij rozpochav svoyu robotu prem yernim pokazom na sceni Narodnogo Domu u veresni 1941 roku vistavi Nevolnik a dali vdyachni drogobichani pobachili postanovki p yes Zaporozkij klad Marusya Boguslavka Oj ne hodi Gricyu Rizdvyana nich Sorochinskij yarmarok Hmari ta inshi Kolektiv znajomiv zi svoyim dorobkom takozh meshkanciv susidnih mist a navzamin u Drogobichi neodnorazovo v 1941 1942 roci gastrolyuvala Strijska trupa v 1942 priyizhdzhav teatr iz Stanislava Na pochatku oseni v misto vvedeni feldzhandarmeriya nim Feldgendarmerie polova zhandarmeriya ta viddil shucpoliciyi nim Schutzmannschaft yakij vidpovidav za bezpeku naftopromislu yak nazemnu tak i z povitrya Uv yaznennya Stepana Banderi ta Yaroslava Stecka za vidmovu vidklikati Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavi vidguknulosya lunoyu j na Drogobichchini 15 veresnya silami gestapo ta feldzhandarmeriyi zaareshtovano blizko 50 chleniv OUN sered yakih majzhe ves oblasnij provid i vidpravleno v konctabir Montelyupih poblizu Krakova jmovirno zaklad pov yazanij z v yazniceyu na vulici Montelyupih v Krakovi kudi vlada pislyavoyennoyi Polshi 24 travnya 1948 roku perevela 112 polonenih v Chehoslovachchini pid chas sprobi probratisya na Zahid bijciv UPA z konctaboru v misti Yavozhno Vryatuvatisya vdalos nebagatom zokrema rajonnij providnik Dmitro Bilij psevdo Lis zumiv utekti a referenta oblasnogo provodu z pitan ideologiyi Volodimira Kobilnika ta chlena provodu Adolfa Gladilovicha na toj chas ne bulo v misti Pislya Andriya Shukatki oblasnij provid ocholiv jogo zastupnik Vasil Nikolyak U veresni znovu vidnoviv robotu Polmin Vlasnikom NPZ stala nimecka kompaniya Beskiden Vera Z 25 veresnya po 27 veresnya provedeno zapis ditej z 1928 po 1934 roki narodzhennya na navchannya v ukrayinskih narodnih shkolah U veresni kilkist produkciyi yaka cherez rajonni molocharni nadijshla do Maslosoyuzu zrosla v 10 raz u porivnyanni z lipnem tobto 60 000 l moloka ta tri tonni masla 20 zhovtnya vidbulisya zbori kolishnih chleniv koperativnogo tovaristva Silskij gospodar Vikonuyuchi rozporyadzhennya gubernatora distriktu K Lyasha vid 6 listopada 1941 roku gitlerivci rozpochali viselennya vsih drogobickih yevreyiv u getto ta likvidaciyu na yih dumku nezdatnih do tyazhkoyi roboti Dokladnishe Drogobicke getto Vzhe na pochatku listopada sipo ta zhandarmeriya znishili v Bronickomu lisi 420 osib pohilogo viku Dlya pracezdatnih stvoreno chotiri tabori praci na Girci na Girivci bilya pidpriyemstva z vigotovlennya dahivki na vulicyah Shashkevicha ta Danila Galickogo kolishnya Yagellonska Nadali okupacijna vlada i yih postupovo likvidovuvala Hocha nimci buli riznimi Gestapivec Karl Gyunter vinen v smerti Bruno Shulca ta jogo odnovirciv a kerivnik silskogospodarskih robit major Eberhard Helmrih vipisuvav yevrejskim zhinkam falshivi dokumenti ta vidpravlyav u Berlin de jogo druzhina Donata rozpodilyala yih na robotu v nimecki sim yi Takim chinom vryatovano vid 70 do 200 osib Podruzhzhya zarahovano do chisla Pravednikiv svitu Krim togo perehovuvalo yevreyiv i blizko dvoh soten drogobichan iz chisla polskogo ta ukrayinskogo naselennya mista Zokrema Vladislav ta Volodimir Vasilkevichi vryatuvali 58 osib Izidor Volosyanskij 39 osib Ivan ta Mariya Pisk 48 osib Yan Savinskij ta Petro Stecik 54 osobi Blizko dvoh soten drogobichan perehovuvali yevreyiv pid chas vijni Dekogo z ryativnikiv hocha na zhal daleko ne vsih muzej Yad Vashem ivr יד ושם takozh Yad va Shem Golokostu Muchenikam i Geroyam Pam yat i Shana v Izrayili takozh nazvav za ce Pravednikami svitu Z 12 listopada po 17 listopada provedeno zapis na navchannya v klasichnu 8 klasnu gimnaziyu 17 listopada kooperativ Silskij gospodar yakij zajmavsya navchannyam svoyih chleniv racionalnogo vedennya domashnogo gospodarstva viroshuvannya zernovih gorodnih kultur ta sadivnictva vidnoviv robotu 22 listopada znovu v Bronickomu lisi rozstrilyano she 250 osib Znisheno 65 hvorih z yevrejskogo dityachogo sirotincya Z 1 grudnya 1941 roku v misti vvedeno kartki Osnovnij nabir harchiv yakij otrimuvali vsi pracyuyuchi meshkanci mista blizko 19 000 osib u grudni stanoviv boroshna 400 gramiv kavi 80 gramiv m yasa 400 gramiv hliba 6 kilogramiv cukru 800 gramiv Drogobichani yaki pracyuvali v uryadi ta vazhlivih ustanovah chi pidpriyemstvah blizko 2 000 osib mali pravo dodatkovo boroshna 400 gr masla 126 gr m yasa 400 gr cukru 500gr Krim togo 577 ditej do dvohrichnogo viku ta 490 hvorih otrimuvali shodnya po 250 gr moloka Ale vse ce ne stosuvalosya yevrejskoyi gromadi Drogobicha V grudni vidkrito Derzhavnu gimnaziyu z ukrayinskoyu movoyu navchannya v Drogobichi teper Vidnovleno vivchennya latinskoyi movi ta religiyi Rosijsku movu zamineno nimeckoyu Sered vchiteliv Bogdan P yurko yakij odnochasno pracyuye dirigentom horu Boyan Drogobickij Pam yatna tablicya na zaliznichnomu vokzali Drogobicha Z 20 grudnya vlasnikiv koriv zobov yazano platiti naturalnij podatok zalezhno vid kilkosti tvarin 1 korova 1 l moloka shodnya 2 2 5 l 3 4 l 4 6 l 5 10 l Z kincya 1941 roku v ofisi Maslosoyuzu v Narodnomu domi znahoditsya odna z tayemnih yavok OUN v misti Insha v gazetnomu kiosku na zaliznichnij stanciyi zaraz na comu misci znahoditsya pam yatna doshka Za 1941 rik rafineriya Galiciya virobila benzinu 1101 t dizelnogo paliva 169t a Polmin benzinu 76 t dizpaliva 2478 t ta mastil 1167 t Tri misyaci z 21 sichnya do 18 kvitnya 1942 roku pri drogobickij gimnaziyi pracyuvali maturalni kursi organizovani dlya kolishnih yiyi uchniv yakim radyanska vlada ne dala zmogi zakinchiti navchannya Vipusknij ispit tak zvanu maturu zdali 24 uchasniki kursiv 26 sichnya 1942 roku gitlerivci stratili batka i dochku Vasilya ta Olgu Kocko Vasilya j Mikolu Hamandyakiv a nezabarom i Mihajla Petriva Komunistichne pidpillya Drogobicha j bez togo malochiselne ta slaboorganizovane vtratilo svoyih najaktivnishih chleniv U berezni 1942 roku meshkanci mista za kartkoyu otrimuvali boroshna 400 gr moloka na ditej vikom do 10 rokiv 500 gr m yasa 400 gr cukru 400 gr hliba 5 6 kg doroslim ta 4 2 dityam Gazetu Vilne Slovo perejmenovano na Drogobicke Slovo 12 kvitnya 1942 roku rozpochato mobilizaciyu drogobichan z 1919 po 1922 roki narodzhennya do baudinstu V misti buv tabir dlya polyakiv ta tri dlya ukrayinciv v rajoni vulici Borislavskoyi na Vijtivskij Gori ta na Girci bilya v yaznici Molod vikoristovuvali dlya vazhkih nekvalifikovanih robit na NPZ pidpriyemstvi z vigotovlennya dahivki budivnictva ta remontu dorig kopannya transhej tosho U travni 1942 roku vipusk chasopisu pripineno 11 lipnya vidbuvsya pershij vipusk vidnovlenoyi ukrayinskoyi gimnaziyi 31 lipnya hor Boyan Drogobickij buv nagorodzhenij u Lvovi na konkursi imeni M Lisenka lavrovim vinkom za zajnyate pershe misce sered kolektiviv Galichini V serpni 1942 stvoreno zhinochu sekciyu UOK yaka aktivno zajnyalasya nadannyam dopomogi potrebuyuchim bidnim molodi vijskovopolonenim Naftopererobna kompaniya Beskiden Vera ob yednalas z Beskiden Gevi yaka zajmalas naftovidobutkom v Borislavi ta okolicyah v korporaciyu Karpaten Ojl nim Karpaten Ol Z 6 serpnya po 8 serpnya vid 4 000 do 6 000 yevreyiv z Drogobicha vivezeno do sela Belzhec tak zvana akciya Belzec dlya likvidaciyi u vinishuvalnomu tabori Belzhec Cherez deyakij chas nacisti vivezli she blizko 2 500 osib U veresni na vulici Cerkovnij vidkrito dityachi yasla dlya pokinutih ditej 18 zhovtnya 1942 roku futbolna druzhina tovaristva Pidgir ya vzyala uchast u turniri v Staromu Sambori de zustrilas z miscevoyu Verhovinoyu ta komandoyu Lemko z mista Syanok 19 zhovtnya blizko 4 000 yevreyiv vignano z budinkiv do timchasovogo taboru na vulici Garbarskij de 3 tizhni utrimuvano bez vodi ta yizhi Ucililih vidpravleno v konctabori zokrema v Belzhec Nezabarom protyagom troh tizhniv gitlerivcyami provodilas tak zvana zhinocha akciya vnaslidok yakoyi nimcyami zmusheno ortpolicayiv gnati na likvidaciyu blizko 1 200 zhinok sered yakih buli j yihni materi Vulicya Shevchenka v Drogobichi na vidtinku vid gotelyu Tustan do kostelu svyatogo Varfolomiya Sprava park Stepana Banderi Misce na trotuari mizh dvoma derevami de buv ubitij Bruno Shulc Na dorozi bezkinechnik ta inshi pisankarski simvoli sho zalishilis pislya Velikoyi Gayivki 19 listopada v dikij chetver blizko sotni drogobickih yevreyiv zaginulo na vulicyah mista Sered nih Bruno Shulc yakogo vbito dvoma postrilami v golovu pri vihodi z yudenratu na vulicyu Chackogo teper Shevchenka U listopadi 1942 roku utvoreno profspilku vchiteliv inzheneriv tehnikiv 1942 roku v Karpatah gitlerivcyami buv shoplenij Oleksa Gasin psevdo Licar chlen Krajovogo provodu OUN Jogo perevezli do mista ta trimali v tyurmi pri gestapo na vulici Strijskij Ounivci Bogdan Kovcun ta Yaroslav Maksimiv kotri za zavdannyam pidpillya vstupili v ukrayinsku dopomizhnu policiyu zmogli peredati providniku ridinu vid yakoyi v Gasina pochalas garyachka Poboyuyuchis zarazitis vid v yaznya yakoyus infekcijnoyu hvoroboyu nacisti pereveli jogo pid ohoronu policiyi do likarnyanogo izolyatora na vulici Truskaveckij zvidki ci dva pidpilniki 9 kvitnya 1943 roku Oleksu vikrali Stanom na 1 sichnya 1943 roku vijskova zaloga mista nalichuvala 726 osib a same 308 soldativ vermahtu 72 spivrobitniki sipo 146 spivrobitnikiv ukrayinskoyi dopomizhnoyi policiyi 76 feldzhandarmiv 124 shucpolicayi Pam yatnik drogobichanam zagiblim pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Pobudovano za radyanskih chasiv V pidnizhzhi pominalni svichki postavleni meshkancyami mista u Velikodni svyata za spomin dush zamuchenih 13 14 bereznya 1943 roku v Drogobichi gastrolyuvav Lvivskij opernij teatr U 1943 roci na Drogobichchini yak i po vsij Galichini pochali stvoryuvatis zagoni Ukrayinskoyi Narodnoyi Samooboroni reorganizovani u grudni v UPA Zahid Gitlerivci svoyeyu chergoyu aktivizuvali antiukrayinski akciyi areshtovuyuchi ta znishuyuchi chleniv OUN UPA ta yih simpatikiv Znishennya vidbuvalos po ponedilkah i vivtorkah na vulici Kovalskij pid stinoyu navproti restoranu Yevropa cherez povishennya abo chastishe rozstril Za spominami drogobichan starshogo pokolinnya ranishe bilya cogo miscya buv nevelikij fontanchik z kam yanimi zhabkami Piznishe za radyanskih chasiv jogo pribrali A metriv 50 nizhche vid miscya ekzekucij postavleno pam yatnik ta p yatipromenevu zirku z Vichnim vognem ta Stinu plachu ta pro te sho bilshist skaranih na smert bulo ukrayinskimi povstancyami chi yih pidtrimuvali komunistichna propaganda ne zgaduvala Vesnoyu zaareshtovano Volodimira Kobilnika yakij vikonuvav funkciyi povitovogo providnika OUN Zaginuv 28 lyutogo 1945 roku v koncentracijnomu tabori v Shemburzi 23 kvitnya misto ta NPZ piddano bombarduvannyu Silami nimeckih specialistiv ta darmovoyi yevreyi ta poloneni robochoyi sili virobnictvo shvidko vidnovleno 28 kvitnya ogolosheno pro stvorennya diviziyi Galichina 3 travnya vidbulas okruzhna narada prisvyachena pitannyu formuvannya diviziyi Cherez deyakij chas na ploshi Teatralnij zapracyuvala komisiya yaka 6 dniv na tizhden z 8 ranku do 6 vechora prijmala ohochih A yih zvazhayuchi na znevazhlive stavlennya ta strashni represiyi z boku radyanskoyi vladi do drogobichan ta meshkanciv oblasti za 22 misyaci pravlinnya viyavilos chimalo U travni rozpochato likvidaciyu getto Yevreyi ne chekali movchki smerti a robili vse mozhlive shob vryatuvatisya tikali v navkolishni sela j lisi hovalisya v zbudovanih kriyivkah shronah i bunkerah na gorishah ta u pidvalah Zokrema taka kriyivka bula navit bilya budinku v yakomu prozhivav gestapivec Gyuldner Ne zalishalis ostoron i ukrayinci z polyakami hocha rizikuvali soboyu Yaksho ranishe j traplyalis u misti neznachni mizhnacionalni konflikti na pobutovomu rivni to cinnist lyudskogo zhittya perevazhila nepriyazn Z bilshe nizh 10 000 polonenih chervonoarmijciv yaki znahodilis v tabori bilya Brigidok v 1941 roci v travni 1943 zalishilos zhivimi lishe 2 200 z nih priblizno 880 uzbekiv 660 rosiyan 330 ukrayinciv ta 220 kirgiziv 21 i 22 travnya nacistami znisheno hvorih z yevrejskogo shpitalyu Zi spijmanih 735 yudeyiv 30 rozstrilyano 705 vidpravleno do Lvova V chervni 1943 roku za danimi gestapo sho buli zahopleni Armiyeyu Krajovoyu v Drogobichi prozhivalo 12 tisyach 723 meshkanci z nih 6 tisyach 612 ukrayinciv 5 tisyach 931 polyak 180 nimciv Neznachna kilkist yevreyiv yaki na toj chas oficijno znahodilas v taborah praci nezabarom bula postupovo perevedena v tyurmu na vulici Strijskij a zgodom rozstrilyana v Bronickomu lisi Za dopomogi meshkanciv mista i vsuperech bazhannya nimeckoyi vladi okupaciyu perezhili v Drogobichi bilya p yatisot osib yevrejskoyi nacionalnosti sered yakih i golovnij rabin mista Yakub Avigdor Stanom na 2 chervnya medichna komisiya oglyanula 2 195 ohochih voyuvati ukrayinciv z yakih 95 abo 1 885 osib viznano pridatnimi Sered nih jmovirno j Grigoriya Gevrika v majbutnomu Geroya Radyanskogo Soyuzu 4 chervnya nacisti znovu pochali dekogo z yevreyiv rozstrilyuvati na misci Reshtu vivozyat do Bronickogo lisu primushuyut rozdyagnutisya ta znishuyut grupami vid 6 do 10 osib Hovayut u vikopanih rozrahovanih na 200 300 trupiv yamah Sered tih komu vdalos vryatuvatis dvanadcyatilitnij Hasman Mandik Zhisi yakij zumiv utekti prihopivshi z soboyu molodshogo dev yatilitnogo brata Savika ta dvoyuridnu sestru Kajli v majbutnomu boyec UPA Drogobich 20 chervnya 1943 roku Dobrovolcyam diviziyi Galichina vruchayut prapor na podvir yi Derzhavnoyi gimnaziyi z ukrayinskoyu movoyu navchannya v Drogobichi nini 8 chervnya 24 ortpolicayiv rozstrilyano gitlerivcyami na yevrejskomu cvintari Proshannya dobrovolciv diviziyi Galichina na ploshi Rinok bilya ratushi 12 listopada 1943 roku Vlitku 1943 roku na Vijtivskij Gori bilya monastirya kapuciniv rozmisheno 80 vijskovosluzhbovciv gortistskoyi Ugorshini Drogobicki dobrovolci diviziyi Galichina pered vidpravkoyu na vishkil 12 listopada 1943 roku 13 chervnya upovnovazhenij Vijskovoyi Upravi P Gnativ proviv pershij vijskove navchannya drogobickih dobrovolciv diviziyi Galichina Dobrovolci diviziyi Galichina pryamuyut do vagoniv 20 chervnya upovnovazhenij Vijskovoyi Upravi Osip Pankiv proviv vijskovij vishkil blizko 1 000 dobrovolciv zi vsiyeyi okrugi Zgodom voni na ploshi bilya ratushi zustrilisya z Gansom Frankom Z 17 lipnya po 19 lipnya pershi grupi majbutnih divizijnikiv na poyizdah virushili do Lvova 27 lipnya 680 yevreyiv kinuto okupantami do tyurmi na vulici Strijskij za deyakij chas 640 vivezeno v Bronickij lis ta rozstrilyano Za lipen Galiciya pererobila dlya potreb Tretogo Rejhu 7 622 tonni nafti Polmin 9 005 tonn Naprikinci serpnya gitlerivcyami likvidovano ostannij yevrejskij tabir praci Sposib toj zhe spochatku do v yaznici na Strijskij potim grupami do Bronickogo lisu Za serpen Galiciya pererobila 7 652 tonni nafti a Polmin 9 070 tonn V zhovtni rozstrilyano grupu ukrayinskih povstanciv z tyurmi V tomu zh misyaci v okruzi yak i po vsij Galichini zaprovadzheno institut zaruchnikiv tobto okupacijnoyu vladoyu zaareshtovuvalis ta kidalis do v yaznici mirni meshkanci nad yakimi pri pershij zhe antinimeckij akciyi provodilas ekzekuciya 2 listopada rozstrilyano 10 povstanciv 4 listopada gestapo rozstrilyalo she desyatoh 30 listopada v Karpatah v boyu z zagonom UNS imeni Krivonosa bulo vbito obersharfyurera drogobickogo SD Lyavfmana Za ce gestapo 10 povstanciv povisilo Naprikinci 1943 roku Drogobickij oblasnij provid OUN ocholiv Zinovij Blagij psevdo Shpak Za ves 1943 rik NPZ Galiciya pererobiv 79 230 tonn nafti Polmin 112 500 tonn 8 sichnya 1944 roku voyini UPA na okolici mista Turka napali na viddil shucpoliciyi 11 sichnya za ce v Drogobichi stracheno 10 povstanciv Strati povstanciv prodovzhuvalis i nadali 19 lyutogo 18 bereznya 2 chervnya 20 osib 6 chervnya 10 chleniv UPA 3 bereznya ukrayinska gimnaziya zdijsnila ostannij vipusk svoyih uchniv 8 9 bereznya kiyivska Kapela banduristiv imeni Tarasa Shevchenka na choli z Grigoriyem Kitastim gastrolyuvala v Drogobichi i dala v misti dva koncerti 9 bereznya stracheno Ivana Klima chlena Krajovogo provodu OUN 25 travnya polski pidpilniki Armiyi Krajovoyi na zaliznichnij stanciyi v seli Rihtichi zdijsnili napad na sklad zbroyi ta vijskovogo sporyadzhennya Uchasniki akciyi mizh soboyu rozmovlyali suto ukrayinskoyu movoyu Krim togo v ubitogo pid chas operaciyi kerivnika Yaceka Pzhetockogo emisara Uryadu Polshi v emigraciyi znajshli falshivi dokumenti vipisani na ukrayincya Tomu j ne divno sho kara vpala na predstavnikiv ukrayinskoyi gromadi mista Cherez 2 dni 27 travnya povisheno 20 zaruchnikiv ukrayinciv Vranci 26 chervnya 1944 roku v ramkah operaciyi Frentik 2 71 bombarduvalnik Litayucha fortecya V 17 8 yi povitryanoyi armiyi VPS SShA v suprovodi 56 vinishuvachiv R 51 Mustang z aerodromiv v Ukrayini zdijsnili avianalit na Drogobich skinuvshi na NPZ ta misto 1125 dvistap yatidesyatifuntovih aviabomb pislya chogo poletili na bazi v Italiyi Vlitku 1944 roku u zv yazku z nablizhennyam liniyi frontu do Drogobicha ustanovi Tretogo Rejhu odnu za odnoyu evakujovano z mista Razom z nimi na zahid blizhche do vijsk soyuznikiv SRSR po antigitlerivskij koaliciyi pokidala Drogobichchinu j chastina yiyi meshkanciv yaki vzhe odin raz protyagom 22 misyaciv 1939 1941 rokiv sprobuvali vsih prinad zhittya v druzhnij sim yi radyanskih narodiv pid kerivnictvom vozhdya tovarisha Stalina i ne bazhali she raz spokushati svoyu dolyu Nimecku okupaciyu perezhili v Drogobichi bilya p yatisot osib yevrejskoyi nacionalnosti sered yakih i golovnij rabin mista Yakub Avigdor Zgidno z Aktom vid 10 travnya 1945 roku Komisiyi z rozsliduvannya nacistskih zlochiniv v Drogobichi rozstrilyano 14 500 osib z nih ponad 10 000 v Bronickomu lisi znisheno 10 800 vijskovopolonenih ubito 42 vchiteli 47 likariv 100 robitnikiv ta inzheneriv keramichnogo ta naftopererobnih zavodiv vivezeno na primusovi roboti do Nimechchini 3 100 meshkanciv Mistu zavdano materialnih zbitkiv na 22 000 000 rubliv Vlada v okupovanomu misti Z 1 lipnya drogobichani otrimali ne prosto inshu vladu a na paru misyaciv yih stalo cilih dvi Z odnogo boku v misti stvoreno vijskovu komendaturu vermahtu sho rozmishuvalas v goteli Yevropa i yaku ocholyuvali major Bajyer a potim major Petel za inshimi danimi major Totenhan Pid yiyi kerivnictvom stvoreno misku upravu na choli z burgomistrom advokatom za fahom kotrij vikonuvav ci obov yazki do kincya okupaciyi Municipalitet formuvannya yakogo prodovzhuvalos do grudnya mav taki viddili gospodarskij po roboti z meshkancyami sanitarnij uryad praci abo arbajtsamt yakij z serpnya znahodivsya pid povnim kontrolem nimeckoyi administraciyi kerivnik nadinspektor Bryunlih harchovij shlyahovij 1 serpnya stvoreno distrikt Galichina sho vvijshov v Krakivske general gubernatorstvo Kontrolyuvati diyi miskoyi upravi priznacheno shtadtkomisara Spochatku posadu zajmav Fatterman a z sichnya 1942 roku Shyussler Distrikt podileno na Drogobicku oblast perejmenovano na okruzhne starostvo Krajsgauptmanshaft Drogobich Dosit vazhlivu rol v uryadi krajsgauptshaftu vikonuvav kerivnik gospodarskoyi referenturi gebitslyandvirt Eberhart Gelmrih She 7 lipnya 1941 roku v Drogobich z mista Radoma pribula ajnzackomanda chleni yakoyi stali osnovoyu novoutvorenih represivno karalnih organiv sluzhbi bezpeki SD tayemnoyi policiyi gestapo ta kriminalnoyi policiyi kripo Organizacijno dvi ostanni strukturi buli ob yednani v policiyu bezpeki zihergejtpolicej abo sipo a yih nachalniki shefi buli zastupnikami nachalnika sipo Drogobicke sipo kontrolyuvalo she Krajsgauptmanshaft Sambir ta Krajsgauptmanshaft Strij Do skladu ajnzackomandi vhodili Nikolas Tole shef sipo vid lipnya po zhovten 1941 roku Franc Venzel shef sipo z zhovtnya 1941 roku Valter Kuchman shef gestapo z lipnya 1941 po berezen 1942 roku Feliks Landau kerivnik yevrejskogo viddilu gestapo vid lipnya 1941 po traven 1943 roku Jozef Gabriel kerivnik yevrejskogo viddilu z travnya 1943 roku Karl Gyunter Fridrih Deng Filip Ebenreht Ferdinand Kamerer Gelmut Kraus Ernst Marlok Verner Mihaelis Rudolf Sokol Same chlena ciyeyi ajnzatckomandi gestapivcya Karla Gyuntera bilshist doslidnikiv vvazhayut vbivceyu vidatnogo drogobickogo hudozhnika ta pismennika yevrejskogo pohodzhennya Bruno Shulca Drugoyu vladoyu stav oblasnij provid OUNR yakij z pershogo dnya okupaciyi legalno diyav v misti v budinku za adresoyu Strijska 2 poryad z cerkvoyu Petra ta Pavla Do skladu provodu zokrema vhodili oblasnij providnik Andrij Shukatka psevdo Glib Shram Savchenko referent z informaciyi zastupnik providnika Vasil Nikolyak psevdo Klen Morskij referent zv yazku Mihajlo Trach referent z pitan ideologiyi Volodimir Kobilnik referent dlya roboti z moloddyu Roman Kocyuba referent dlya roboti z inteligenciyeyu Levko Grushak psevdo Levko rajonnij providnik Dmitro Bilij psevdo Lis zv yazki z administraciyeyu mista Adolf Gladilovich U sichni 1946 roku buv stvorenij Drogobickij miskij provid OUNR miskij providnik Levko Grushak psevdo Levko referent propagandi M Moroz referent SB Roman Riznyak psevdo Makomackij Taras gospodarskij referent B Kocyuba zv yazkovij Lyubomir Gudz psevdo Lyubko utrimuvach konspirativnoyi kvartiri Vasil Kotik U skladi URSRCej etap v zhitti mista mozhna rozdiliti na dvi nerivni za chasom ta za podiyami chastini povoyenne desyatilittya koli na Drogobichchini lyutuvali enkavedisti i zustrichali aktivnij opir OUN ta UPA pidtrimanih naselennyam ta roki pislya smerti Stalina i pov yazani z neyu hrushovska vidliga ta postupove nalagodzhennya mirnogo zhittya 1944 1954 roki Priblizno o 8 30 ranku 6 serpnya pislya dvogodinnogo boyu v rajoni NPZ Polmin u misto vvijshli bijci 167 yi strileckoyi diviziyi 107 go strileckogo korpusu 1 yi gvardijskoyi armiyi Chetvertogo Ukrayinskogo frontu Ochevidno sho Drogobich stav pershim mistom zajnyatim cim frontom pislya vidnovlennya likvidovano 16 travnya 1944 roku adzhe sam front bulo znovu stvoreno same 6 serpnya Vzhe za tizhden 13 serpnya rozpochato mobilizaciyu v misti ta oblasti do Chervonoyi Armiyi Oblvoyenkom pidpolkovnik Karlichev Yak prohodila cya mobilizaciya naselennya na Zahidnij Ukrayini zokrema silami togo zh Chetvertogo Ukrayinskogo frontu opisuye general Petro Grigorenko Do oseni 1944 roku lyudej v krayini vzhe ne bulo Gotuvalas mobilizaciya 1927 roku tobto simnadcyatirichnih yunakiv Vid 4 go Ukrayinskogo frontu vimagali vishukuvannya lyudskih resursiv na miscyah mobilizaciyi voyuyuchih vikovih kategorij na Zahidnij Ukrayini verbuvannya dobrovolciv na Zakarpatti Nestacha lyudej bula nastilki vidchutna sho mobilizaciyu peretvorili po suti v lovlyu lyudej yak v svij chas rabotorgivci lovili negriv v Africi Dobrovilnist bula organizovana po radyanski priblizno tak yak organizovuyetsya stoprocentna dobrovilna yavka radyanskih gromadyan do viborchih urn Zi skladu diviziyi vidilyalis vijska v rozporyadzhennya mobilizatoriv ta verbuvalnikiv i povertayuchis nazad oficeri j soldati rozpovidali Os odna z takih rozpovidej Mi otochili selo na svitanku Bulo nakazano v bud kogo hto sprobuye vtekti z sela strilyati pislya pershogo zh poperedzhennya Pislya togo specialna komanda vhodila v selo j obhodyachi hati viganyala vsih cholovikiv nezalezhno vid viku j stanu zdorov ya na ploshu Potim yih konvoyuvali v specialni tabori Originalnij tekst ros K oseni 1944 goda lyudej v strane uzhe ne bylo Gotovilas mobilizaciya 1927 goda t e semnadcatiletnih yuncov Ot 4 go Ukrainskogo fronta trebovali izyskaniya lyudskih resursov na meste mobilizacii voyuyushih vozrastov na Zapadnoj Ukraine verbovki dobrovolcev v Zakarpate Nehvatka lyudej byla stol oshutima chto mobilizaciyu prevratili po suti v lovlyu lyudej kak v svoe vremya rabotorgovcy lovili negrov v Afrike Dobrovolchestvo bylo organizovano po sovetski primerno tak kak organizuetsya stoprocentnaya dobrovolnaya yavka sovetskih grazhdan k izbiratelnym urnam Iz divizii vydelyalis vojska v rasporyazhenie mobilizatorov i verbovshikov i vozvrashayas obratno oficery i soldaty rasskazyvali Vot odin iz takih rasskazov My ocepili selo na rassvete Bylo prikazano v lyubogo kto popytaetsya bezhat iz sela strelyat posle pervogo preduprezhdeniya Vsled za tem specialnaya komanda vhodila v selo i obhodya doma vygonyala vseh muzhchin nezavisimo ot vozrasta i zdorovya na ploshad Zatem ih konvoirovali v specialnye lagerya 15 serpnya 1944 v misti vidnovleno postachannya elektroenergiyi 3 veresnya vidnovleno podachu vodi ta gazu 9 veresnya 1944 PNVK uklav dogovir mizh PNR i URSR pid nazvoyu Ugoda mizh Uryadom Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki i Polskim Komitetom Nacionalnogo vizvolennya pro evakuaciyu ukrayinskogo naselennya z teritoriyi Polshi i polskih gromadyan z teritoriyi URSR Zgidno z ciyeyu ugodoyu dlya viselennya polyakiv ta yevreyiv oblasnij centr Drogobich stav odnim z punktiv perebuvannya rajonnih Upovnovazhenih Polskoyi Storoni Takozh takimi punktami stali rajonni centri oblasti Sambir Strij Hodoriv A rajcentr Lisko stav punktom perebuvannya rajonnih Upovnovazhenih Ukrayinskoyi Storoni dlya viselennya ukrayinciv hoch rajcentr ta j ves Liskivskij rajon na toj chas she perebuvali v skladi URSR U zhovtni vidkrito misku partijnu shkolu Na vsih zavodah ta v ustanovah stvoreno pervinni organizaciyi VKP b ta VLKSM Utvoreno tovaristvo z poshirennya politichnih i naukovih znan Dlya vihovannya narodu yakij za slovami sekretarya Drogobickogo obkomu ta miskomu KP b U v 1944 1946 rokah Stepana Oleksenka protyagom stolit pidpadav vplivu vorozhoyi nam nacionalistichnoyi burzhuaznoyi propagandi v dusi komunistichnoyi ideologiyi organizovuyutsya dopovidi lekciyi ta politinformaciyi z vrahuvannyam gramotnosti ta politichnoyi obiznanosti riznih prosharkiv suspilstva ta socialnih grup napriklad okremo dlya vchiteliv dlya zhinok inteligenciyi likariv molodi robitnikiv tosho Kilkist propagandistskih zahodiv na pidpriyemstvah v zakladah i organizaciyah mista j oblasti ta yih vidviduvannya spivrobitnikami zgidno z principami totalitarizmu strogo fiksuyetsya ta kontrolyuyetsya Stvoreno gurtki ta seminari po vivchennyu tvoriv Karla Marksa Fridriha Engelsa Volodimira Ulyanova Lenina ta Josipa Stalina vsilyako zaohochuyetsya samostijna robota nad yih pracyami Stanom na 1 sichnya 1945 roku v oblasti provedeno 17 000 zboriv na rizni politichni temi u yakih brali uchast 1 mln 300 tis gromadyan Partijno gospodarskij aparat Drogobicha povnistyu sformovano z predstavnikiv shidnih oblastej Ukrayini ta inshih respublik SRSR dlya chogo v misto protyagom kilkoh misyaciv skerovano 330 osib Monastir svyatih Apostoliv Petra i Pavla livoruch ta tyurma NKVS pravoruch U listopadi pislya vimushenoyi perervi v period okupaciyi ponovleno navchannya na istorichnomu movno literaturnomu ta fiziko matematichnomu fakultetah uchitelskogo institutu 1944 roku cerkvu Petra ta Pavla peretvoreno na peresilnij punkt pri oblasnomu upravlinni NKVS dlya represovanih meshkanciv Drogobichchini U zv yazku zi znachnim vinishennyam yevreyiv pid chas okupaciyi na teritoriyi Drogobickoyi oblasti do 20 3 zbilshilas kilkist polskoyi gromadi V samomu misti cej vidsotok buv she bilshim Naprikinci roku z evakuaciyi z Uzbekistanu mista Urgench povernulas trupa drogobickogo teatru i ob yednalas z miscevim amatorskim Pribuvayut u Drogobicku yak i v inshi zahidni oblasti vchiteli likari ta naukovci kilkist yakih pislya okupaciyi zmenshilas Zokrema na kinec 1944 roku v shkolah Drogobicha ne vistarchalo bilshe troh desyatkiv vikladachiv a v medichnih zakladah mista v nayavnosti 264 likari ta pracivniki serednogo medpersonalu pri potrebi 459 osib Hocha osnovnoyu prichinoyu skeruvannya ye nedovira do predstavnikiv miscevogo naselennya ta inteligenciyi zokrema Akcent robitsya na varyagiv ne pov yazanih rodinnimi konfesijnimi a chasto j etnichnimi zv yazkami z korinnim naselennyam yakimi legshe keruvati v ramkah totalitarnoyi derzhavi na shlyahu do pobudovi komunistichnogo suspilstva v usomu sviti Drogobichanam vidvodilas rol deshevoyi robochoyi sili Yaksho kogos z urodzhenciv krayu j priznachali do organiv upravlinnya to na drugoryadni posadi V toj zhe chas prislani specialisti chasto ne mayut vidpovidnoyi kvalifikaciyi napriklad v 1945 roci z shesti osib kerivnictva bilshe polovini bez vishoyi osviti U sichni 1945 roku v Drogobich priyihav Mikita Sergijovich Hrushov na toj chas pershij sekretar CK KP b U Za jogo uchastyu jmovirno 16 sichnya vidbulas narada kerivnikiv partijnih ta silovih struktur oblasti analogichna tij sho provodilas 10 sichnya po Lvivskij oblasti Na naradi Hrushov postaviv pered prisutnimi vimogu v trohmisyachnij termin pokinchiti na Drogobichchini z Armiyeyu Krajovoyu OUN ta UPA a pershij sekretar obkomu Stepan Oleksenko taku obicyanku dav Vlada znovu vdayetsya do viprobuvanih v 1939 1941 rokah metodiv masovi areshti tyuremni termini deportaciyi viselennya Pri comu tak zvanij partijno radyanskij aktiv neridko porushuvav radyanski zakoni 9 sichnya na bazarnomu majdani v prisutnosti 8 000 miscevih meshkanciv za virokom vijskovogo tribunalu povisheno meshkanciv Drogobickogo rajonu bijciv UPA Bezika 1923 roku narodzhennya ta Bilogo 1921 roku narodzhennya 20 sichnya 1945 roku zgidno z nakazom 58 Narodnogo Komisara naftovoyi promislovosti M Bajbakova stvorenij serednij specialnij navchalnij zaklad Drogobickij naftovij tehnikum Vnochi 22 sichnya jmovirno polskimi pidpilnikami vikradeno i chastkovo spaleno vsi dokumenti kotri znahodilis u primishennya polskoyi komisiyi z pereselennya polyakiv z Ukrayini do Polshi 1945 roku vnaslidok viselennya polskih rodin z Drogobicha na teritoriyu Polshi v misti povnistyu zakrito odnu zi shkil a zagalna chiselnist uchniv zmenshilas na 758 osib z 2 725 do 1 967 uchniv abo majzhe na 28 U berezni Birchanskij i Liskivskij rajoni ta zahidna chastina Peremishlskogo rajonu vklyuchno z mistom Peremishl zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polshi A vzhe u kvitni na peredani sela zokrema Berezka ta Sivchina kolishnogo Birchanskogo rajonu de meshkali perevazhno ukrayinci zdijsneno napadi pidrozdiliv Armiyi Krajovoyi Bataljoniv hlopskih za uchastyu selyan polyakiv z navkolishnih sil div Riznya v Berezci Riznya v Sivchini V chervni 1945 drogobicki NPZ doveli pererobku nafti do dovoyennogo rivnya Z lita 1945 i azh do oseni 1947 roku v misti diyala stvorena z iniciativi oblasnogo provodu OUN pri spriyanni ta kuratorstvi providnika SB Levka Grushaka psevdo Lev molodizhna pidpilna organizaciya Mesniki Kerivnij centr znahodivsya na vulici Ivana Franka v hati Viri Mihajlivskoyi aktivnoyi uchasnici Plastu kolishnoyi uchenici Krim vipusknikiv ostannoyi v roboti z rozpovsyudzhennya antiradyanskih listivok aktivnu uchast brali starshoklasniki serednih ta Diyala v misti j insha molodizhna grupa pid nazvoyu Kruti Pidpilniki poshiryuvali listivki na vulicyah Drogobicha chiplyali na stini budinkiv ta upravlinnya NKVS zakidali v kvartiri miscevih partijnih ta radyanskih funkcioneriv ta navit na podvir ya O Saburova yakij u toj chas obijmav posadu nachalnika Drogobickogo oblasnogo upravlinnya MVS A vigotovlyalas drukovana produkciya u pidpilnij drukarni kotra znahodilas u seli Z lipnya 1946 roku do chervnya 1949 roku pidpillya OUN ta viddili UPA proveli na Drogobichchini 748 zbrojnih akcij abo 23 vid 3190 akcij zdijsnenih v chotirnadcyati oblastyah 16 serpnya na bazi rafineriyi Dros stvoreno mashinobudivnij zavod nevdovzi peretvorenij na yedinij v Ukrayini dolotnij 1946 roku v Drogobichi stvoreno Zasluzhenij Prikarpatskij ansambl pisni j tancyu Verhovina pid kerivnictvom Yuliyana Korchinskogo Cej vidatnij kompozitor i folklorist zasluzhenij diyach mistectv bezzminno keruvav kolektivom azh do 1970 roku V 1947 roci zgidno z raportom kerivnictva mista Drogobich vidnoviv dovoyennij riven vipusku promislovoyi produkciyi Skasovano kartkovu sistemu V SRSR provedeno groshovu reformu Drogobickij dolotnij zavod vipustiv svoyu pershu partiyu dolit dlya burovih ustanovok Na pochatok 1948 roku v misti pracyuvali 33 biblioteki Budinok narodnoyi tvorchosti 2 kinoteatri 9 klubiv 31 medichna ustanova filarmoniya U travni Medikivskij rajon zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polshi Na kinec 1948 roku z 953 predstavnikiv drogobickoyi inteligenciyi lishe 216 osib abo menshe 23 z miscevogo naselennya a z 26 prislanih vikladachiv osnovnogo skladu vchitelskogo institutu zhodnogo doktora nauk i lishe odin kandidat filologichnih nauk zaviduvach kafedri literaturi M Korobko Za 1948 rik na terenah oblasti karalno represivnimi organami vidnajdeno 106 bunkeriv ta kriyivok UPA Na berezen 1949 roku na kerivnih posadah v organah administraciyi NKVS sudu prokuraturi planovih torgovelnih ta finansovih ustanov Drogobicha Zahidnu Ukrayinu reprezentuyut lishe p yatero v kerivnih komsomolskih ta partijnih organah z 36 osib zhodnogo 29 chervnya parafiyalnij kostel zakrito She odin drogobickij kostel sho znahodivsya na Vijtivskij gori peredano dlya necilovogo vikoristannya vijskovij chastini Cerkvi Paraskevi P yatnici Svyatoyi Trijci ta Rizdva Prechistoyi Bogorodici UGKC peredano RPC Duhovni svyatini yudeyiv protestantiv ta religijnih gromad inshih konfesij pograbovano a potim zrujnovano chi pereobladnano na gospodarski potrebi Za 1949 rik na Drogobichchini organami NKVS zaareshtovano 303 pidpilniki OUN ta zahopleno v polon 707 povstanciv UPA U grudni 1950 roku na zakritomu sudi vijskovogo tribunalu Prikarpatskogo vijskovogo okrugu troh chleniv molodizhnoyi organizaciyi OUN Mesniki zasudzheno do smertnoyi kari cherez rozstril She 11 patriotiv otrimali po 25 rokiv koncentracijnih taboriv 1951 roku zgidno z dogovorom pro obmin dilyankami teritorij Nizhno Ustrickij rajon zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polskij Narodnij Respublici Peredacha rajonu yak i ranishe Birchanskogo Liskivskogo Medikivskogo Peremishlskogo rajoniv suprovodzhuvalasya viselennyam ukrayinciv z ridnoyi zemli Provodyachi deportaciyu uryad Polshi yak i uryad SRSR keruvalisya Ugodoyu mizh cimi derzhavami pidpisanoyu v Lyublini 9 veresnya 1944 roku ale popri tekst ugodi v yakomu nagoloshuvalos sho Evakuaciyi pidlyagayut lishe ti z perelichenih osib yaki viyavili svoye bazhannya evakuyuvatisya i shodo prijnyattya yakih ye zgoda Uryadu Ukrayinskoyi RSR i Polskogo Komitetu Nacionalnogo Vizvolennya Evakuaciya ye dobrovilnoyu i tomu primus ne mozhe buti zastosovanij ni pryamo ni poseredno Bazhannya evakujovanih mozhe buti vislovleno yak usno tak i podano na pismi viselennya bulo primusovim i z zastosuvannyam vijskovih pidrozdiliv Krim togo naselennya Birchanskogo Liskivskogo ta zahidnoyi chastini Peremishlskogo rajonu potrapili she v 1947 roci pid etnichnu chistku pid chas operaciyi Visla vnaslidok yakoyi ukrayinci z Lemkivshini Nadsyannya Pidlyashshya i Holmshini buli pereseleni na shid na zemli sho perejshli do Polshi vid Nimechchini a same u novostvoreni Vroclavske Gdanske Olshtinske Poznanske i Shecinske voyevodstva Dlya najkrashoyi asimilyaciyi naselennya specialno rozmishuvalos nekompaktno ne bilshe 3 4 simej v odne selo U 1952 na pochatok navchalnogo roku v uchitelskomu instituti lishe 2 vikladachi z 40 osib vikladackogo skladu abo 5 rodom z Zahidnoyi Ukrayini Lishe p yatero z nih mayut vchenij stupin kandidat nauk 17 lyutogo uchitelskij institut perejmenovano na pedagogichnij 1953 roku cherez chotirnadcyat rokiv pislya prihodu Chervonoyi Armiyi ta cherez dev yat pislya povernennya popri shorichni vipuski v pedagogichnomu instituti ta peduchilishah v drogobickih shkolah miscevih lishe 34 vchiteli z 228 abo menshe 15 U chervni 1953 roku z 268 osib miskoyi partnomenklaturi miscevih lishe 29 abo menshe 11 z 52 direktoriv budivelnih promislovih ta transportnih pidpriyemstv Drogobicha rodom z Zahidnoyi Ukrayini lishe p yatero menshe 10 z 12 direktoriv shkil lishe dvoye menshe 17 Nemiscevi navit kerivniki lazni ta sanstanciyi Represiyi Predstavniki komunistichnoyi partiyi yaki ruhalis v obozi nastupayuchih vijsk Chervonoyi Armiyi znovu zajnyali primishennya ratushi utvorivshi novi skladi drogobickogo obkomu ta miskomu i vvazhali sho yih peremagayuchih u vijni vzhe nikoli j nihto zvidti ne poprosit Utvoreno tovaristvo z poshirennya politichnih i naukovih znan Shiroko vikoristovuyutsya v propagandi zasobi masovoyi informaciyi ta kinoteatri mista A dlya pevnosti vladni strukturi vidnovili represiyi yaki rozpochali stosovno polskogo ta ukrayinskogo naselennya she v veresni 1939 roku v planovomu provedenni kotrih yim zavadiv pochatok Nimecko radyanskoyi vijni Do 20 sichnya v zahidnih oblastyah URSR organami derzhbezpeki areshtovano 3225 osib v tomu chisli organami UNKVS Drogobickoyi oblasti zaareshtovano 939 osib sered yakih 330 osib chleni Armiyi Krajovoyi ta 388 osib tak zvani antiradyanski elementi Provodyatsya akciyi z zalyakuvannya ukrayinskogo naselennya Drogobichchini Ta ne tak stalosya yak gadalosya Ukrayinske naselennya bachilo v banderivcyah zahisnikiv vid svavoli radyanskih karalno represivnih organiv a povstanci navzamin otrimuvali dobrovilnih providnikiv prihistok dzherelo rozviduvalnoyi informaciyi ta prodovolchu bazu A dehto j sam vstupav v ryadi UPA yak napriklad urodzhenec mista Vasil Gak na psevdo Gart strilec sotni kurenya Mesniki V lyutomu NKVS dopovidalo kerivnictvu pro nayavnist na terenah oblasti 68 pidpilnih grup ta bilsh nizh 2 192 banditiv Yaksho polyakiv viselyayut z Drogobichchini na zahid to shlyah ukrayinciv prolyagaye v protilezhnomu napryamku v Sibir Mordoviyu Zvichajno viselennya simej ye zasib shvidkoyi likvidaciyi banditizmu ale ya povinen skazati sho ce zasib duzhe silnij i koli jogo po spravzhnomu vikoristati bude dobrij rezultat Zvazhayuchi na te sho mi v eshelon pomistili malo simej nam potribno nadati dopomogu na pershu polovinu sichnya neobhidno dati hocha b 150 vagoniv ce citata z dopovidi S Oleksenka naprikinci grudnya 1945 roku M Hrushovu na temu reaguvannya naselennya na viselennya simej ukrayinskih nacionalistiv Derzhavna zaliznicya nadaye tovarnyaki specsluzhbi zapovnyuyut yih represovanimi za najmenshoyi pidozri v simpatiyah do OUN miscevimi meshkancyami Yih majno znovu yak za pershih sovitiv konfiskovuyut abo j privlasnyuyut I take diyetsya ne tilki v Drogobickij a j po inshih oblastyah Iz spogadiv Homij Kaminskoyi Yevgeniyi Tomivni urodzhenki s Ternavka Zhidachivskogo rajonu v ti chasi Drogobickoyi a teper Lvivskoyi oblasti medsestri UPA zaareshtovanoyi 9 kvitnya 1946 roku Visim misyaciv ya vidbula u Drogobickij tyurmi pid slidstvom Strashno zgaduvati ti chasi Slidchi buli specialno trenovani do katuvannya lyudej i zastosovuvali strashni torturi Meni zaganyali golki pid nigti zatiskali palci v dveryah a yak bili garyachimi shompolami po p yatah to bili rivnomirno shob duzhche bolilo voni rozumilisya na tomu Enkavedisti ne propuskali nagodi priniziti nas moralno pogluzuvati z nashih idej i perekonan bo znali sho ce bolilo nas najdushe Koli u koridori zustrichalisya dva konvoyiri sho veli v yazniv na dopit to voni vitalisya takim chinom Slava Ukrayini krichav odin Geroyam slava vidpovidav drugij i obidva golosno regotali Serce oblivalosya krov yu ale mi musili movchati Nareshti slidstvo skinchilos Vidkrivayutsya dveri nashoyi 13 yi kameri i ya chuyu komandu Sobiratsya s veshami Nakaz vikonuyu shvidko Malenka polotnyana torbinka v odnij ruci pid pahoyu nevelichka podushka Os usi moyi tyuremni pozhitki Mayu dosit smishnij virnishe zhalyugidnij viglyad bo na nogah u mene zamist moyih garnih chobitok poderti kirzaki z shirokimi halyavami Na podvir yi drogobickoyi tyurmi Brigidki tri chetvirki visnazhenih muzhchin u chetvertij brakuye odniyeyi lyudini Kulak v spinu i ya vzhe stoyu chetverta Speredu z boku i zzadu chotiri konvoyiri sobaka Povoli rushayemo do brami Za neyu bagato zhinok cholovikiv starshogo viku zustrichayut nas plachem rozv yazuyut vuzliki shob nas prigostiti Odnak konvoj strilyaye vverh prikladom vidganyaye lyudej vid brami Pid yizhdzhaye chornij voron i nas vezut na sud Vin korotkij V kimnatu kudi mene zaveli sidit trijka Shvidenko zachituyut obvinitelnyj akt po st 54 1a 11 a she cherez 5 hvilin i virok 10 rokiv pozbavlennya voli 5 rokiv pozbavlennya gromadyanskih prav Vidbuvati pokarannya dovedetsya u dalekih taborah Vorkuti V koridori zustrichayus iz strilcem yakij pokazuye na palcyah sho jomu dali 15 rokiv katorgi dva inshih pokazuyut na hrestik Ce oznachaye smert Osoblivo nedobru slavu sered meshkanciv Drogobichchini mav kerivnik Drogobickogo oblasnogo upravlinnya NKVS z 31 serpnya 1944 po 16 bereznya 1951 roku piznishe perejmenovanogo v oblupravlinnya MVS Geroj Radyanskogo Soyuzu Saburov Oleksandr Mikolajovich yakij buv bezposerednim organizatorom vijskovih operacij proti Ukrayinskoyi Povstanskoyi Armiyi i pidpillya OUN ta chasto osobisto brav uchast u represiyah proti chleniv simej uchasnikiv Ruhu Oporu She v chasi Drugoyi svitovoyi vijni radyanski partizani pid komanduvannyam Saburova chasto pereodyagneni v nimecku uniformu zdijsnyuvali teroristichni akciyi i chinili masovi nasilstva shodo miscevogo naselennya I v pislyavoyennij chas pid jogo kerivnictvom stvoryuvalis specgrupi NKVD yaki pid viglyadom zagoniv UPA vchinyali zvirstva na teritoriyi oblasti Tim bilshe sho mali yak i strukturi NKDB MDB KDB na ce vidpovidni nakazi Nedaremno pro togochasni podiyi ukrayinskij narod sklav kolyadu Sumnij Svyatij vechir v sorok shostim roci Po vsij nashij Ukrayini plach na kozhnim kroci 1954 1991 roki Primishennya cehiv shvejnoyi fabriki Zorya Vid z boku vulici Grushevskogo Kinoteatr Avrora piznishe Prometej Suchasnij viglyad Primishennya navchalnogo korpusu Drogobickogo naftovogo tehnikumu Vid z boku vulici Grushevskogo Sprava kaplicya Bozhoyi materi z Isusom na rukah Stanciya dlya avtobusiv primiskogo spoluchennya Suchasnij viglyad Yedinij v Drogobichi dvanadcyatipoverhovij budinok po vulici Grushevskogo Pislya smerti 1954 roku Stalina tisyachi nevinno represovanih pochali vertatis z taboriv GULAGu hocha bagatom z nih zaboroneno prozhivati na teritoriyi Drogobickoyi Ivano Frankivskoyi Lvivskoyi ta Ternopilskoyi oblastej A duzhe chasto j nema kudi yihnye zhitlo konfiskovane ta peredano v chuzhu vlasnist Uryadom SRSR vzyato kurs na shvidku industrializaciyu Zahidnoyi Ukrayini v cilomu ta Drogobicha zokrema Prichomu nagolos robitsya na rozvitku ne legkoyi promislovosti dlya zadovolennya potreb naselennya a pidpriyemstv vazhkogo mashinobuduvannya ta naftopererobki U 1955 roci promislovist Drogobicha v 5 raz perevishila dovoyennij riven Stvoreno pershij generalnij plan rozvitku ta rekonstrukciyi mista 1956 roku utvoreno zavod zalizobetonnih virobiv Likvidovano istorichnij fakultet pedinstitutu studentiv perevedeno do Lvivskogo universitetu Na vulici Strijskij zbudovano nove primishennya serednoyi shkoli 4 Vidkrito miskij Budinok kulturi 1957 roku zasnovano plodokonservnij zavod Ansambl pisni j tancyu Verhovina za vistup na VI Vsesvitnomu festivali molodi i studentiv otrimav bronzovu medal ta zvannya laureata 1958 roku rozpochato budivnictvo drugoyi liniyi vodogonu Urizh Drogobich Na vulici Pilipa Orlika zvedeno pershij v misti bagatopoverhovij budinok visotoyu v p yat poverhiv 21 travnya 1959 Drogobicku oblast likvidovano teritoriyu peredano do Lvivskoyi Drogobich staye mistom oblasnogo pidporyadkuvannya zalishayuchis rajonnim centrom Drogobickogo rajonu v skladi Lvivskoyi oblasti U 1959 roci utvoreno misku organizaciyu Vsesoyuznogo tovaristva vinahidnikiv ta racionalizatoriv perevedeno v Drogobich ta ob yednano z miscevim sho majzhe v 2 razi zbilshilo kilkist studentiv Fakultet fizkulturi ta sportu Drogobickogo pedinstitutu DPI perevedeno do mista Kremenec Zasnovano zaochnij zagalnotehnichnij fakultet Lvivskoyi politehniki 1960 roku zdano v ekspluataciyu serednyu shkolu 5 ta nove primishennya SSh 2 31 travnya v pedinstituti vidkrito fakultet pidgotovki vchiteliv pochatkovih klasiv U 1961 roci z dekilkoh artilej utvoreno livarno mehanichnij zavod Zgodom jogo perejmenovano na zavod gazovoyi aparaturi Do teritoriyi mista priyednano prisilok Mlinki ta chastinu sela Lishnya 1962 roku utvoreno virobniche shvejne ob yednannya Zorya Na vulici Pavlova zbudovano centralnu rajonnu likarnyu na 705 likarnyanih lizhok Virobnictvo promislovoyi produkciyi v Drogobichi perevershilo riven 1945 roku v 11 raz Naprikinci 1963 roku NPZ Polmin ta Galiciya ob yednano v VO Drogobichnaftopererobka U 1964 roci budivnictvo drugoyi liniyi vodogonu Urizh Drogobich zaversheno 1965 roku na bazi drogobickogo cehu Lvivskogo zavodu avtonavantazhuvachiv stvoreno zavod avtomobilnih kraniv yakij 13 bereznya 1966 roku vipustiv svij pershij kran Kilka artilej ob yednano v zavod pobutovoyi himiyi Zbudovano miski ochisni sporudi Vidkrito PTU 19 U 1966 roci zavod gazovoyi aparaturi perejmenovano na Drogobickij eksperimentalno mehanichnij zavod gazovoyi aparaturi i specobladnannya Zbudovano ta zapusheno v diyu molokozavod 1967 roku promislovist Drogobicha v dvadcyat raziv perevishila dovoyennij riven Zakrito fakultet pidgotovki vchiteliv molodshih klasiv pedinstitutu U 1968 roci Drogobickij pedinstitut skladayetsya z shesti fakultetiv inozemnih mov metodiki ta pedagogiki pochatkovogo navchannya muzichno pedagogichnogo fiziko matematichnogo filologichnogo ta 16 kafedr 1969 roku teritoriya Drogobicha stanovila 3 177 ga Prijnyato drugij generalnij plan rozvitku mista na nastupni 25 30 rokiv zgidno z yakim napriklad v 2000 roci povinno dosyagti 160 000 osib Z kincya 60 h zavod avtomobilnih kraniv ta zavod gazovoyi aparaturi vedut intensivne budivnictvo dlya svoyih pracivnikiv a chasto j za yih dopomogoyu v pozarobochij chas zhitla po vulici Kosmonavtiv teper Knyagini Olgi U 1971 roci VO Drogobichnaftopererobka perejmenovano v derzhavne pidpriyemstvo Drogobickij NPZ Produkciya pererobki nafti a ce benzin parafin jde na eksport ta do vsih respublik SRSR Fiziko matematichnij fakultet pedinstitutu podileno na matematichnij ta fizichnij Vidkrito SPTU 19 Za period z 1971 po 1985 roki v misti pobudovano j vidkrito taki zakladi torgivli Avtomagazin Galantereya Dityachij svit Znannya Kamenyar Mistectvo Optika Perlina Sporttovari Univermag Universam Filateliya Yunij tehnik 1000 dribnic Pracyuyut muzichne uchilishe kooperativne ta shvejne 54 Zbudovano novi korpusi mehanichnogo ta naftovogo tehnikumiv U 1972 roci na vulici Ivana Franka vikopano ozero V misti pracyuyut 25 dityachih sadkiv v yakih doglyadayut 3 175 malenkih drogobichan 1973 roku prijnyala svoyih pershih uchniv po vulici Radyanskij teper Grushevskogo ta SSh 15 Starshoklasniki na urokah praci prohodyat virobniche navchannya Napriklad v SSh 14 hlopci v shkilnij majsterni na urokah praci na derevoobrobnih ta metalorizalnih verstatah vigotovlyayut detali vidpovidno dlya plodokonservnogo ta avtokranovogo zavodiv i razom z atestatom otrimuyut kvalifikacijne posvidchennya pro zdobuttya fahu tokarya 1 2 rozryadu a divchata v klasi mashinopisu zdobuvayut profesiyu sekretar drukarki Pri shkoli pobudovano futbolnij basketbolnij i volejbolnij majdanchik turniki neveliku teplicyu meteorologichnij majdanchik sporudi dlya zanyat pochatkovoyu vijskovoyu pidgotovkoyu PVP V klasi PVP uchni gotuyutsya do sluzhbi v Zbrojnih Silah SRSR znajomlyatsya z statutami vchatsya hoditi stroyem vikonuvati vijskovi komandi koristuvatis protigazom dozimetrom zagalnovijskovim zahisnim komplektom rozbirati ta zbirati spravzhni tilki z spilyanim bojkom avtomati Kalashnikova Piznishe v pidvalnomu primishenni zapracyuvav j shkilnij tir dlya strilbi z malokalibernih gvintivok Tulskogo zbrojovogo zavodu U 1975 roci sporudzheno zavod Znamya Produkciya elektroobladnannya dlya potreb VPK 1976 roku zbudovano vodogin Strij Drogobich Na vulici Sambirskij rozpochato budivnictvo novogo zhitlovogo masivu de zvedeno pershij v misti dim visotoyu v dev yat poverhiv Na vulici Truskaveckij pobudovano turistichnij kompleks z gotelem Drogobich U 1977 roci rozpochav robotu shirokoformatnij kinoteatr Avrora piznishe perejmenovanij na Prometej Ce najkrashij ale daleko ne yedinij takij zaklad v misti Pracyuyut she kinoteatri Pioner Komsomolec imeni Kirova Filmi pokazuyut v primishenni budtrestu ta navit v aktovomu zali serednoyi shkoli 14 po subotam pislya urokiv uchni za simvolichni 10 kopijok mayut zmogu pereglyanuti napriklad Zorro chi Fanfan Tyulpan Fakultet pidgotovki vchiteliv pochatkovih klasiv DPI ponoviv svoyu robotu V lipni 1978 roku na osnovi fizichnogo fakultetu DPI vidkrito fakultet pidgotovki vchiteliv zagalno tehnichnih disciplin ta praci U 1981 na vulici Sambirskij zbudovano zavod Granit Produkciya keramika ta kristali znovu dlya potreb VPK Ta j inshi pidpriyemstva Drogobicha mozhut za viniknennya potrebi shvidko pereoriyentuvatis na vipusk vijskovoyi produkciyi zamist civilnoyi Komplektuyuchi dlya zavodiv prihodyat z bagatoh respublik SRSR Takij samij yaksho na bilshij spisok otrimuvachiv gotovih promislovih tovariv Pri rozpadi Radyankogo Soyuzu rozriv cih zv yazkiv stane odniyeyu z prichin zanepadu miskoyi gospodarki Vidkrila dveri serednya shkola 16 ta hudozhnya shkola Miskomu Budinku kulturi prisvoyeno im ya Ivana Franka 1982 roku na vulici Strijskij pobudovano vokzal dlya avtobusiv mizhmiskogo spoluchennya zaraz ne pracyuye V misti nalichuyetsya 34 doshkilni dityachi ustanovi Na vulici Lesi Ukrayinki zapracyuvala muzichna shkola 2 U 1983 pochato zabudovu zhitlovogo masivu na vulici Volodimira Velikogo 1984 roku na vulici Pilipa Orlika pobudovano stanciyu dlya avtobusiv primiskogo spoluchennya Prijnyali molode pokolinnya drogobichan serednya shkola 17 ta dityacho yunacka sportivna shkola DYuSSh Za period z 1981 po 1985 rik v misti zbudovano 28 budinkiv z zagalnoyu plosheyu 105 000 m 1987 roku na ploshi Tarasa Shevchenka zvedeno gotelno restorannij kompleks Tustan 1988 roku cherez zaliznichnu koliyu po vulici Strijskij zbudovano shlyahoprovid Likvidovano zagalnotehnichnij fakultet Lvivskogo politehnichnogo institutu V misti stvoreno oseredok asociaciyi Zelenij svit 15 sichnya 1989 roku v Drogobichi stvoreno pervinnu organizaciyu Tovaristva ukrayinskoyi movi TUM 20 serpnya utvoreno V zhovtni pri TUM organizovano hor Vidrodzhennya V listopadi stvoreno oseredok tovaristva Memorial imeni Vasilya Stusa U 1989 roci po vulici Radyanskij teper Grushevskogo zvedeno yedinij poki sho v Drogobichi budinok zavvishki 12 poverhiv Shkolu internat peretvoreno na pedagogichnij licej pri miscevomu pedinstituti Krim togo pri pedinstituti utvoreno Malu akademiyu nauk MAN de uchni 8 10 klasiv mali zmogu poglibleno vivchati matematiku fiziku himiyu ukrayinsku ta rosijsku movu ta literaturu Naprikinci 1980 h v Drogobich z Sambora perevedeno bogoslovski kursi yaki zgodom peretvorilis na Drogobicku duhovnu seminariyu blazhennih svyashennomuchenikiv Severina Vitaliya ta Yakima UGKC Na pochatok 1990 roku 98 marshrutiv ta 195 avtobusiv na nih z yednuvali misto z bagatma naselenimi punktami yak Lvivshini tak i inshih oblastej URSR U travni stvoreno tovaristvo Dobre serce V lipni zasnovano pervinnu organizaciyu Spilki politichnih v yazniv 2 kvitnya 1990 roku v Narodnomu domi imeni Ivana Franka na pershij sesiyi Drogobickoyi miskoyi radi pershogo demokratichnogo sklikannya alternativnim golosuvannyam golovoyu miskradi vibrano chlena UGS Miroslava Glubisha a jogo zastupnikom u miskvikonkomi stav poperednij golova Yurij Dacyuk Drogobickij memorial Tyurma na Strijskij Informacijnij byuleten 1 cherven 2012 roku 3 tya storinka z fotografiyami zhertv represij 1939 1941 rokiv bilya kativni NKVS v Drogobichi na vulici Strijskij Druk vidavnictva Kolo Z 24 serpnya do 30 veresnya 1990 roku uchasnikami istoriko prosvitnickoyi organizaciyi Memorial chlenami Narodnogo ruhu Ukrayini za pidtrimki desyatkiv dobrovolciv na teritoriyi navchalnogo korpusu Drogobickogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu na vulici Strijskij 3 teper fiziko matematichnij fakultet DDPU imeni Ivana Franka v yakomu z veresnya 1939 roku i do kincya chervnya 1941 roku znahodilos Drogobicke oblasne upravlinnya NKVS razom z slidchoyu tyurmoyu vikopano kistkovi ostanki 486 osib 11 veresnya 1990 roku prokuraturoyu Lvivskoyi oblasti za faktom masovogo znishennya lyudej bulo porusheno kriminalnu spravu Yak svidchili rezultati sudovo medichnoyi ekspertizi vik u bilshosti viznachavsya u promizhku vid 20 do 40 rokiv pri comu 360 ostankiv nalezhali cholovikam 11 zhinkam v 16 vipadkah stat vstanoviti ne vdalos Krim togo 89 kistkovih ostankiv nalezhalo osobam pidlitkovogo ta yunackogo viku a vid 4 do 10 ostankiv osobam dityachogo viku Pri doslidzhenni kistok znajdeno znachnu kilkist ushkodzhen riznomanitnoyi lokalizaciyi zapodiyanih vognepalnoyu zbroyeyu tupimi a takozh gostrimi rubayuchimi predmetami V 43 cherepah viyavleno deformovani kuli kalibru 5 6 mm Sudovo balistichna ekspertiza 31 z nih vidnesla do patroniv yaki buli boyepripasami do sportivnih gvintivok pistoletiv ta revolveriv Postanovoyu Radi Ministriv URSR 308 vid 16 zhovtnya 1990 roku stvoreno uryadovu komisiyu Za visnovkami uryadovoyi komisiyi zokrema konstatovano zagibli gromadyani ostanki yakih viyavleni u rezultati rozkopok na teritoriyi navchalnogo korpusu pedinstitutu na vul Strijskij 3 v m Drogobichi ye zhertvami represij perevazhno 1939 1941 rokiv sho yih chinili NKVS NKDB u period stalinshini Vihodyachi z visnovkiv povtornoyi sudovo medichnoyi ekspertizi pro prinalezhnist vid 4 do 10 kistkovih ostankiv osobam dityachogo viku slidstvo prihodit do visnovku pro nezakonnist yih rozstrilu Sluzhbovi osobi Drogobickogo UNKVD dopuskali nezakonni areshti lyudej tim samim zlovzhivali vladoyu Slidstvo vbachaye v comu oznaki zlochiniv peredbachenih st 97 103 KK URSR v redakciyi 1927 r st 165 173 KK URSR Ne maye niyakih pidstav vvazhati sho ce navit chastkovo chinili gitlerivci tomu sho pid chas nimeckoyi okupaciyi 1941 1944 rokiv budinok vikoristovuvavsya lishe za svoyim pryamim priznachennyam yak sud a policiya ta gestapo funkcionuvali v inshih budivlyah mista 14 lipnya 1991 roku bagato tisyach meshkanciv Drogobichchini prijshli na miting rekviyem na centralnij majdan mista prinisshi z soboyu tudi desyatki portretiv zamordovanih bagato zhalobnih horugov ta majzhe piv tisyachi domovin z kistkami represovanih Pislya mitingu zhertvi komunistichnoyi vladi buli pereneseni na miskij cvintar ta vpershe znajshli vichnij spokij za hristiyanskimi na Poli Skorboti Vpershe tomu sho tila zakatovanih NKVS nihto ne hovav ni za yakim obryadom a prosto skidali u velichezni yami ta peresipali vapnom Na oblashtuvannya cogo Polya pasuyuchi pered ultimatumom Memorialu ta miskogo kerivnictva na choli z golovoyu Drogobickoyi miskoyi radi pershogo demokratichnogo sklikannya chlenom Ukrayinskoyi Gelsinskoyi Spilki Miroslavom Glubishem perestrashena rozgolosom podij Rada Ministriv URSR vidilila pevnu sumu groshej Tak samo pershij ta odnochasno ostannij raz V listopadi v Drogobichi utvoreno oseredok Spilki nezalezhnoyi ukrayinskoyi molodi SNUM U 1991 roci misto zajmalo teritoriyu 3 193 gektari malo 4 ploshi ta 206 vulic pryame zaliznichne spoluchennya z mistami yak Ukrayini Lviv Kiyiv Sambir Strij Truskavec tak i inshih respublik SRSR Vilnyus Minsk Moskva Sankt Peterburg Riga Organi vladi Drogobicha Oblast ocholyuvali 1 i sekretari obkomu KP b U KPU 1939 1941 roki Tkach Yakiv Mikitovich 1944 1946 roki Oleksenko Stepan Antonovich 1947 1949 roki Gorobec Ivan Grigorovich 1949 1952 roki Oleksenko Stepan Antonovich 1952 1956 roki Gapij Dmitro Gavrilovich 1956 1959 roki Druzhinin Volodimir Mikolajovich 2 i sekretari obkomu KP b U KPU 1939 1941 roki Zagorodnij Oleksij Grigorovich 1944 1947 roki Gorobec Ivan Grigorovich 1947 1950 roki Korolenko Luka Vanifatijovich 1950 1951 roki Shtefan Mihajlo Mikolajovich 1951 1955 roki Ustenko Andrij Ivanovich 1955 1956 roki Sheleh Mikola Rodionovich 1956 1959 roki Kasheyev Ivan Andrijovich Golovami oblvikonkomu obiralisya 1939 1941 i 1944 1946 roki Lezhenko Danilo Dmitrovich 1946 1947 roki Kravchuk Ivan Yurijovich 1947 1951 roki Yavorskij Ivan Josipovich 1951 1952 roki Tarnavskij Illya Yevstahijovich 1952 1957 roki Yavorskij Ivan Josipovich 1957 1959 roki Tarnavskij Illya Yevstahijovich Drogobicke oblasne upravlinnya NKVS MVS ocholyuvali 4 12 1939 28 3 1941 kapitan derzhbezpeki Zachepa Ivan Ivanovich 28 3 1941 7 1941 lejtenant derzhbezpeki Volkov Oleksandr Mikitovich 31 8 1944 16 3 1951 general major Saburov Oleksandr Mikolajovich 16 3 1951 19 3 1953 Saharov Serafim Ivanovich 19 3 1953 11 6 1953 polkovnik Stehov Sergij Trohimovich 11 6 1953 23 9 1953 polkovnik Himchenko Andrij Dmitrovich 23 9 1953 5 6 1954 polkovnik Gricenko Oleksij Varfolomijovich 1954 1959 roki polkovnik Skopin Viktor Dmitrovich Drogobicke oblasne upravlinnya NKDB MDB KDB ocholyuvali 15 4 1941 7 1941 kapitan derzhbezpeki Zachepa Ivan Ivanovich 9 10 1944 9 12 1948 polkovnik Majstruk Volodimir Fedorovich 15 12 1948 6 12 1951 polkovnik Moroz Mikola Tihonovich 6 12 1951 28 4 1952 general major Kozhevnikov Sergij Fedorovich 28 4 1952 19 3 1953 polkovnik Stehov Sergij Trohimovich 5 6 1954 05 1959 polkovnik Gricenko Oleksij Varfolomijovich 21 travnya 1959 Drogobicka oblast vklyuchena do skladu Lvivskoyi oblasti utvorivshi yiyi pivdennu chastinu Ce bula ostannya velika zmina adiministrativno teritorialnogo podilu Ukrayini na oblasnomu rivni Na moment skasuvannya oblast skladalas z 20 rajoniv i 4 mist oblasnogo pidporyadkuvannya Borislav Drogobich Sambir Strij Drogobich zalishivsya tilki rajonnim centrom odnojmennogo rajonu v yakij ne vhodit ta mistom oblasnogo pidporyadkuvannya Lvivskoyi oblasti Misto ocholyuvali 1 i sekretari miskogo komitetu KP b U KPU 1939 1941 roki Tkach Yakiv Mikitovich 1944 1946 roki Oleksenko Stepan Antonovich 1946 1949 roki Gorobec Ivan Grigorovich 1949 1950 roki Oleksenko Stepan Antonovich 1950 1950 rik Maksimov Panas Panasovich 1950 1953 roki Kostyuk Oleksij Grigorovich 1953 1958 roki Zhukov Timofij Semenovich 1958 1968 roki Zakroj Georgij Gavrilovich 1968 1969 roki Chechel Viktor Antonovich 1969 1985 roki Bariban Volodimir Platonovich 1985 1987 roki Borisyuk Viktor Mikolajovich 1987 1991 roki Radziyevskij Oleksij Vasilovich Golovami miskvikonkomu obiralisya 1939 1941 roki Popinachenko Ipolit Kindratovich 1944 1946 roki Bobrov Ivan Ivanovich 1946 1953 roki Gorodiskij Yaroslav Josipovich 1953 1959 roki Panchenko Vasil Prokopovich 1959 1965 roki Stratonov Anatolij Stepanovich 1965 1987 roki Bulba Grigorij Savich 1987 1990 roki Dacyuk Yurij Yakovich V nezalezhnij UkrayiniV chasi nezalezhnoyi Ukrayini mistom keruvali Miski golovi 1990 1994 roki Glubish Miroslav Ivanovich 1994 1996 roki Dacyuk Yurij Yakovich 20 07 1940 11 03 1996 03 1996 10 1996 v o Furdin Osip Fedorovich 1996 1998 roki Luzheckij Mihajlo Petrovich 1998 2002 roki Radziyevskij Oleksij Vasilovich 2002 2006 roki Luzheckij Mihajlo Petrovich 2006 13 02 2008 roku Guk Mikola Petrovich 13 02 2008 25 05 2009 roku v o Gladun Alla Volodimirivna sekretar miskradi 25 05 2009 roku 2010 rik Guk Mikola Petrovich 2010 25 02 2014 roku Radziyevskij Oleksij Vasilovich 16 03 2014 08 2014 v o Kurchik Roman Mihajlovich sekretar miskradi 08 2014 11 2014 roku Radziyevskij Oleksij Vasilovich 11 2014 11 2015 roku v o Metik Taras Mihajlovich sekretar miskradi 11 2015 Kuchma Taras Yaroslavovich2012 rik Kramnicya Foto Kvellye plosha Rinok 8 Suchasnij Drogobich ne perestaye divuvati svoyimi drevnimi tayemnicyami U nich z 1 bereznya na 2 bereznya 2012 roku obvalilas pidloga v kramnici Foto Kvellye angl Foto Quelle za adresoyu plosha Rinok 8 Utvorilas yama glibinoyu do troh metriv v yaku provalilas chastina ofisnoyi tehniki Pri oglyadi yiyi spivrobitnikami MNS viyavleno pidzemni hodi odin z yakih viv v storonu kostelu inshij do ratushi 17 kvitnya v misti projshla Velika Gayivka uchast v yakij vzyali yak minimum 5 583 uchasniki Dosyagnennya zafiksovano predstavnikami Knigi rekordiv Ukrayini Dokladnishe Velika Gayivka Drogobich 9 travnya u Drogobichi vidznachili paradom do memorialu vijskovoyi slavi Vichnogo Vognyu Chleni komunistichnoyi partiyi partijnih praporiv ne rozgortali ale jshli kolonoyu v vijskovij formi z radyanskoyu simvolikoyu i napisom ros Kommunichticheskaya partiya Ukrainy Na memoriali vijskovoyi slavi bula provedena panahida za dushami zagiblih na poli boyu yaku vidpraviv o Mikola Manzyuk UPC MP Vishivanka fest 2012 Uchasniki konkursu kostyumiv vigotovlenih v narodnomu stili z netradicijnih materialiv ta yih kerivnikZovnishni videofajliTilo Vladiki Yuliyana pribulo do DrogobichaProshannya z Vladikoyu Yuliyanom Voronovskim 2 03 2013 Propovidprotosinkela Sambirsko Drogobickoyi Yeparhiyi UGKC otcya Grigoriya Komara Proshalne slovo VladikiVenedikta na parastasi 3 03 2013 Slovo VladikiYaroslava pislya parastasu 2 03 2013 Pominalna Arhiyerejska Sluzhba Bozha 1 4 03 2013 Pominalna Arhiyerejska Sluzhba Bozha 2 4 03 2013 Pominalna Arhiyerejska Sluzhba Bozha 3 4 03 2013 Drogobich proshayetsya z yepiskopom YuliyanomOstannya put Vladiki Yuliyana Voronovskogo 4 03 2013 20 travnya 2012 roku u Drogobichi vidbuvsya festival Vishivanka fest 2012 Iniciatorom provedennya festivalyu stala molodizhna gromadska organizaciya Ukrayinskij molodizhnij proriv Pid chas festivalyu bulo provedeno parad vishivanok vistavki majsterklasi vistupi etno ta rok kolektiviv Dokladnishe Vishivanka fest 12 lipnya v misti po vulici Strijskij 3 vidkrito Memorial Tyurma na Strijskij Na zavershennya ceremoniyi vidkrittya Memorialu Tyurma na Strijskij duhovenstvom UGKC UAPC ta UPC KP vidsluzheno panahidu po zasmuchenih ta osvyacheno Memorial U chasi spivu Vichna pam yat Preosvyashenni Vladiki Yaroslav Pririz yepiskop Sambirsko Drogobickij UGKC i Mihayil Keruyuchij spravami Drogobickoyi ta Sambirskoyi Yeparhiyi UPC KP okropili Memorialni pliti martirologi a vijskovi vshanuvali salyutom zakatovanih drogobichan 1 veresnya Drogobich vidvidav apostolskij nuncij arhiyepiskop Tomas Edvard Gallikson angl Thomas Edvard Gullicson Ce jogo pershij vizit v misto pid chas yakogo Tomas Edvard Gallikson vidvidav Katedralnij sobor Presvyatoyi Trijci de na jogo chest vidbulasya urochista vidprava ta blagodijnij fond Karitas 8 veresnya Drogobich vidvidav prezident Ukrayini V A Yushenko 28 zhovtnya drogobichani vzyali aktivnu uchast u viborah do Verhovnoyi Radi Ukrayini Meshkanci mista ta rajonu a takozh Borislava j Truskavcya golosuvali po odnomandatnomu viborchomu okrugu 121 Kilkist viborciv vnesenih do spisku viborciv na moment zakinchennya golosuvannya stanovila 175 230 osib viborchi byuleteni otrimali 113 554 osobi Yavka stanovila 64 80 Po Lvivskij oblasti yavka viborciv skladala 67 13 i bula najvishoyu po Ukrayini Na dilnici 461717 v bula viyavlena ruchka zi znikayuchim chornilom Po odnomandatnomu okrugu 121 popri sprobi falsifikacij peremogu zdobuv predstavnik ob yednanoyi opoziciyi chlen partiyi Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina Roman Ilik yakij otrimav 54 641 golosiv viborciv abo 49 11 Najblizhchij peresliduvach samovisuvanec Pavlo Barnackij otrimav 9 65 golosiv pidtrimki Po bagatomandatnomu viborchomu okrugu peremogu na Lvivshini svyatkuvala partiya Vseukrayinske ob yednannya Svoboda yaka zdobula 38 02 golosiv Za Svobodu progolosuvali 499 703 viborci sho u 9 9 raziv bilshe nizh na viborah 2007 roku Na drugomu misci Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina 36 48 golosiv Partiya regioniv nabrala po oblasti 4 70 abo 61 794 golosiv sho na 757 golosiv 1 2 menshe nizh na viborah 2007 roku Znachnu chastinu golosiv Partiya regioniv nabrala v zakritih viborchih dilnicyah u vijskovih chastinah ta penitenciarnih zakladah Zokrema u vipravnih vihovnih koloniyah yakih na teritoriyi oblasti ye 8 sered nih drogobicka VK 40 abo sorokivka za Partiyu regioniv progolosuvali 18 67 viborciv zekiv sho v 4 razi bilshe nizh v serednomu po oblasti Liderom u pidtrimci ciyeyi politsili stala vipravna koloniya dlya nepovnolitnih u Sambori de za neyi progolosuvalo 55 71 uv yaznenih z pravom golosu 12 listopada misto z neoficijnim vizitom vidvidav Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol SShA v Ukrayini Dzhon Tefft ta oglyanuv cerkvu svyatogo Yura 2013 rik 28 lyutogo 2013 roku u Lvovi na 77 roci zhittya pomer vladika Sambirsko Drogobickoyi yeparhiyi UGKC Yulian Voronovskij yakij 45 rokiv vikonuvav obov yazki svyashenika UGKC z nih 27 yepiskopom 1 bereznya tilo vladiki pribulo v Drogobich i bulo pomisheno do Katedralnogo hramu Presvyatoyi Trijci Tri dni v sobori prohodilo proshannya virnih UGKC z vladikoyu vidpravlyalis Sluzhbi Bozhi za upokij dushi arhiyereya chitalosya Yevangeliye 4 bereznya o 10 godini u Kafedralnomu sobori rozpochalasya soborova arhiyerejska Bozhestvenna Liturgiya u yakij vzyali uchast priblizno 300 svyashennikiv i yepiskopiv ta tisyachi miryan Liturgiyu ocholiv i vigolosiv propovid arhiyepiskop i mitropolit Ivano Frankivskij Volodimir Vijtishin Pislya liturgiyi traurna procesiya prostyagnulasya vid soboru Presvyatoyi Trijci do hramu Pereobrazhennya Gospodnogo zvidki pislya panahidi tilo novoperestavlenogo Arhiyereya vidvezli zgidno zapovitu do Uneva 25 chervnya u misti vidbulosya vidkrittya drugoyi chergi Memorialnogo kompleksu Tyurma na Strijskij muzeyu Tyurma na Strijskij Drogobickij yevromajdan Pochinayuchi z 22 listopada 2013 roku v misti prohodili viche na pidtrimku yevrointegraciyi Ukrayini U nedilyu 24 listopada 2013 roku v Drogobichi kolona lyudej z nezareyestrovanogo religijnogo ugrupovannya UPGKC tak zvana sekta Dognala z vigukami i transparantami proti Yevrosoyuzu namagalas sprovokuvati na bilya ratushi sutichku z uchasnikami bilsh nizh tisyachnogo viche na pidtrimku Yevromajdanu Koli prihilniki yevrointegraciyi vitisnili oponentiv z golovnoyi ploshi mista ostanni zdijsnili sprobu zirvati bogosluzhinnya u hrami Petra i Pavla ale buli j zvidti vignani parafiyanami ta uchasnikami mitingu do yakih priyednalos chimalo nebajduzhih drogobichan 2 grudnya u Drogobichi startuvali shirokomasshtabni strajkovi akciyi Yak povidomila 3 grudnya Informacijna Agenciya ZIK z posilannyam na misku Koordinacijnu radu Drogobickij Yevromajdan U Drogobichi shodnya zbirayut 10 15 tisyach griven na pidtrimku akciyi u Kiyevi Prapor Ukrayini z napisom Drogobich na barikadi protestuvalnikiv bilya stadionu Dinamo v Kiyevi 26 01 2014 Moleben za Ukrayinu 30 listopada 2013 roku svyashennikiv UGKC v Drogobichi pered Drogobickoyu ratusheyu na miskomu viche yake zasudilo silovij rozgin Yevromajdanu v Kiyevi Seminaristi Drogobickoyi duhovnoyi seminariyi blazhennih svyashennomuchenikiv Severina Vitaliya ta Yakima UGKC na mitingu 27 listopada 2013 roku v Drogobichi na pidtrimku Yevromajdanu Listivka z zaklikom vstupati do Pershoyi Drogobickoyi sotni imeni Ivana Chmoli samooboroni Majdanu Miting v Drogobichi pered Drogobickoyu ratusheyu na pidtrimku Yevromajdanu ta pidpisannya Ugodi pro asociaciyu mizh Ukrayinoyu ta Yevropejskim Soyuzom 27 listopada 2013 roku Uchasniki Yevromajdanu v Drogobichi Uchasniki Drogobickogo Yevromajdanu Vid malih ditej i po pensioneriv vklyuchno Divchata z nacionalnimi praporami Miting na pidtrimku Yevromajdanu 3 12 2013 roku Listivki v Drogobichi z zaklikami vstupati do Pershoyi Drogobickoyi sotni imeni Ivana Chmoli samooboroni Yevromajdanu ta pro zbir medikamentiv odyagu ta harchovih produktiv dlya Yevromajdanu Drogobich vulicya Pilipa Orlika navproti horalnoyi sinagogi 2014 20 lyutogo u Kiyevi vbiti silovikami troye majdanivciv z Drogobichchini urodzhenec mista Ushnevich Oleg Mihajlovich 1982 r n drogobichanin Shiling Josip Mihajlovich 1952 r n ta meshkanec sela Letnya Drogobickogo rajonu Vajda Bogdan Ivanovich 1965 r n Dokladnishe Spisok zagiblih uchasnikiv Yevromajdanu ta Protistoyannya v Ukrayini z 18 lyutogo 2014 Molitva v Drogobichi 20 lyutogo 2014 roku za vbitimi na Yevromajdani Pominalna molitva v Drogobichi za vbitimi na Yevromajdani Drogobichani v molitvi za zagiblimi na Majdani Zbir dobrovilnih pozhertv vid drogobichan Yevromajdanu Pominalni svichki vid drogobichan v spomin dush lyudej vbitih na Yevromajdani Togo zh dnya na pozachergovij sesiyi Drogobickoyi miskradi sho vidbulas pizno vvecheri na ploshi Rinok bilya Ratushi zaboroneno na teritoriyi mista diyalnist i simvoliku Partiyi regioniv ta Kompartiyi Ukrayini a takozh rozmishennya v kabinetah chinovnikiv portretiv Viktora Yanukovicha 2015 Stanom na kinec lyutogo v borotbi za Nezalezhnist Ukrayini zaginulo vzhe 16 meshkanciv Drogobichchini Krim troh Geroyiv Nebesnoyi sotni ce uchasniki ATO Artur Gulik zaginuv 26 chervnya 2014 Boris Igor Volodimirovich Dishel Mar yan Mironovich zaginuli 11 lipnya 2014 Shevchuk Sergij Miroslavovich zaginuv 17 serpnya 2014 Leseshak Dmitro Vasilovich zaginuv 21 serpnya 2014 Komar Yurij Igorovich zaginuv 26 serpnya 2014 Gabchak Ivan Mikolajovich zaginuv 29 serpnya 2014 roku v Ilovajskomu kotli Zozulya Taras Vasilovich zaginuv 31 serpnya 2014 Brodyak Stepan Mikolajovich zaginuv 5 veresnya 2014 Isik Ivan Vasilovich 5 veresnya 2014 tyazhko poranenij potrapiv u polon pomer 14 veresnya 2014 u veresni 2014 poranenij pid Gorlivkoyu pomer vid poranen 29 grudnya 2014 Didich Igor Josipovich 5 sichnya 2015 na trasi poblizu mista Bahmut potrapiv v avariyu v kotrij zaginulo 12 bijciv jogo bataljonu otrimav vazhki travmi pomer 17 sichnya 2015 ta dobrovolec boyec 93 yi okremoyi mehanizovanoyi brigadi Yackiv Petro Mikolajovich zaginuv 20 lyutogo 2015 pid Piskami Dokladnishe Vtrati silovih struktur vnaslidok rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu 2014 2023 U nich na 16 lyutogo tri raketi RF vluchili v ob yekt kritichnoyi infrastrukturi Zrujnovano ta poshkodzheno nizku budivel Vibuhovoyu hvileyu chastkovo vibito vikna v budivlyah v radiusi oriyentovno 700 metriv Takozh vnaslidok raketnih udariv obvalilasya stelya v primishenni magazinu 21 veresnya priblizno o piv na somu ranku vijska RF zavdali po teritoriyi mista tri raketnih udari z vluchannyam po promislovomu ob yektu 29 grudnya priblizno o piv na dev yatu ranku vijska RF zavdali povtornogo raketnogo udaru po mistu vluchivshi v infrastrukturnij ob yekt 2024 7 lyutogo priblizno o 7 ranku v Drogobichi vnaslidok raketnogo obstrilu z boku RF progrimili vibuhi V rezultati vluchannya v ob yekt promislovoyi infrastrukturi vidbulosya rujnuvannya budivel promislovogo ob yekta ta vinikla pozhezha yaku bulo likvidovano profilnimi strukturami Div takozhProces 62 h 1941 Drogobicka GolgofaDzherela posilannya ta literaturaIstoriya Drogobicha u sestrinskih VikiproyektahOznachennya u Vikislovniku Fajli u Vikishovishi Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Isayevich Ya D Z istoriyi Drogobicha XVI XVIII st V kn Naukovi zapiski Institutu suspilnih nauk AN Ukrayinskoyi RSR K 1961 Narisi z istoriyi Drogobicha vid najdavnishih chasiv do pochatku XXI st Drogobich Kolo 2009 rik ISBN 978 966 7996 46 8 IMiS URSR Lvivska oblast K 1968 Suhij O M Galichina Mizh Shodom i Zahodom Lviv 1997 Litopis neskorenoyi Ukrayini dokumenti materiali spogadi Kniga I Institutu ukrayinoznavstva AN Ukrayini Lvivskogo viddilennya institutu ukrayinskoyi arheografiyi AN Ukrayini Vseukrayinskogo bratstva voyakiv UPA Vseukrayinskogo tovaristva politv yazniv ta represovanih vidavnictva Prosvita Lviv 1993 r Drogobich Info 17 sichnya 2021 u Wayback Machine Drogobichchina 14 bereznya 2022 u Wayback Machine Interaktivna karta Drogobicha 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine Drogobickij portal 16 sichnya 2021 u Wayback Machine Gazeta Fortuna 13 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Oficijnij miskij portal Drogobicha 13 bereznya 2022 u Wayback Machine Sajt redakciyi gazeti Galicka Zorya m Drogobich 19 veresnya 2018 u Wayback Machine Drogobich Zamki ta hrami Ukrayini Drohobycz Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1881 T II S 150 pol Drogobych Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Istoriya Drogobicha Oblikova kartka na oficijnomu vebsajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Pamyatniki istorii i kultury Ukrainskoj SSR K 1987 Drogobichchina zemlya Ivana Franka t 4 Drogobich NTSh firma Vidrodzhennya 1997 776 s Novini Drogobichchini 14 bereznya 2022 u Wayback Machine Ukrayinske provodove movlennya Lvivska obl 11 listopada 2011 u Wayback Machine Cinamonovij Drogobich 13 grudnya 2011 u Wayback Machine Bronepotyagi forteci na rejkah Pechenyuk S I Drohobyczer zeitung Drogobich pid chas nacizmu 4 listopada 2013 u Wayback Machine FragmentiBozhestvennoyi liturgiyi u Katedralnomu sobori Presvyatoyi Trijci u Drogobichi 04 03 2013 roku pid chas proshannya z vladikoyu Yulianom Voronovskim 3 serpnya 2016 u Wayback Machine Usi knigi pro Drogobich ta yih elektronni versiyi 17 listopada 2015 u Wayback Machine Sim sporud Drogobicha yaki rozkazhut pro zhittya mista svoyeyu istoriyeyuPrimitki Arhiv originalu za 30 veresnya 2007 Procitovano 4 chervnya 2012 Ksiega radziecka miasta Drohobycza 1542 1563 Z papierow posmiertnych s p Stefana Sochaniewicza wydala Helena Polaczkowna Zabytki Dziejowe Lwow 1936 T 4 z 1 S 31 Narisi z istoriyi Drogobicha Vid najdavnishih chasiv do pochatku HHI st nauk red L Timoshenko Drogobich 2009 Narisi z istoriyi Drogobicha vid najdavnishih chasiv do pochatku XXI st Drogobich Kolo 2009 rik ISBN 978 966 7996 46 8 Kurtyka J Rzeszowski Jan Jan z Rzeszowa Rudnej zwany Rudzkim h Polkozic zm 1477 8 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Polska Akademja Nauk 1992 1993 T XXXIV S 81 pol Kurtyka J Rabsztynski Jan h Topor zm 1498 9 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Polska Akademja Nauk 1992 1993 T XXIX S 568 pol Kurtyka J Rzeszowski Jan h Polkozic 1345 lub 1346 1436 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Polska Akademja Nauk 1992 1993 T XXXIV S 62 70 pol takozh buv starostoyu gorodockim i lyubachivskim vojskim sambirskim pomer 1539 roku Div Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV XVIII ww opracowal K Prszybos Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1987 S 346 pol Kamionacz Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1882 T III S 777 pol S 777 Drohobycz 19 grudnya 2017 u Wayback Machine S 152 pol Narisi z istoriyi Drogobicha vid najdavnishih chasiv do pochatku XXI st Drogobich Vidavnictvo Kolo 2009 rik ISBN 978 966 7996 46 8 Arhiv originalu za 20 listopada 2011 Procitovano 11 travnya 2012 Arhiv originalu za 3 serpnya 2014 Procitovano 11 travnya 2012 DROGOBYCh nedostupne posilannya z chervnya 2019 Tomin Yu Romanishin Yu Koritko R Parashak I Persha koliya do 150 richchya Lvivskoyi zaliznici Lviv TzOV Zahidnoukrayinskij Konsaltingovij Centr ZUKC 2011 il S 151 152 ISBN 978 617 655 000 6 Gazeta Vilne slovo 23 501 za 7 13 chervnya 2012 roku Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2013 Procitovano 24 travnya 2012 Chava I Mizhvoyennij Drogobich do harakteristiki diyalnosti organiv vladi ta upravlinnya 9 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Igor Chava Drogobickij krayeznavchij zbirnik 2014 Vip 17 18 S 276 277 Mirchuk P Naris istoriyi OUN Za red Lenkavskogo S Shtikala D Chajkivskogo D Myunhen London Nyu Jork Ukrayinske vidavnictvo 1968 S 276 V Trofimovich A Usach Vijskovi viddili nacionalistiv Ukrayina u Drugij svitovij vijni dzherela ta interpretaciyi do 65 richchya Velikoyi Peremogi Materiali mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Vidpovidalnij redaktor Legasova L V K 2011 s 604