Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (березень 2017) |
Млинки́ (Млинки Шкільникові та Млинки Сівкові) — мікрорайон Дрогобича, розташований на південь від міста, в напрямі гори Тептюж та м. Борислав. Раніше ділилися на дві частини (присілки) Млинки Шкільникові та Сівкові.
Млинки Дрогобич | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
49°19′52″ пн. ш. 23°29′08″ сх. д. / 49.3312500000277723° пн. ш. 23.48578000002777699° сх. д.Координати: 49°19′52″ пн. ш. 23°29′08″ сх. д. / 49.3312500000277723° пн. ш. 23.48578000002777699° сх. д. | ||||
Країна | Україна, Австрійська імперія і Австро-Угорщина | |||
Адмінодиниця | Дрогобич | |||
Водойма | Тисмениця | |||
Засновано | 1780-ті | |||
Поштовий індекс | 82103 | |||
Головні вулиці | ||||
Карта | ||||
Млинки Млинки (Львівська область) Млинки Млинки (Дрогобич) |
Історія
Перша писемна згадка про Млин та Млинарство на річці Тисмениці в околицях теперішнього мікрорайону Млинки датуються 1563 р., коли королівський люстратор укладав інвентар королівського села Модричі. Щоправда присілок утворився значно пізніше ‒ у 1780-х рр., коли один із молодих представників модрицького роду Євстахія Шкільника який надав одному із синів земельний спадок на північ від гори Тептюж і побудував біля р. Тисмениці млин. Звідти і пішла назва Млинки Шкільникові. Натомість інша частина млинок отримала назву Сівкові, від імені власника Савки. Щоправда існує версія про походження назви від типу млина, який мав сіялку (сіяти, висівати). На відміну від XVIII ‒ XIX ст. з міжвоєнної доби збереглося значно більше джерельних свідчень про життя національних громад в Млинках Шкільникових та Сівкових.
Українська національна громада
Впродовж усього ХІХ ‒ початку ХХ ст. українська національна громада завжди ідентифікувала себе із громадою Модричі, через приналежність до місцевої парафії Св. Димитрія. Відтак усі державні, церковні та соціальні новини мешканці отримували від унійних парохів, які здійснювали чинності у Модричах. До 1932 р. усі без виключення миряни Млинок, як дочірних до модрицької церкви парафій хрестилися, вінчалися і ховалися виключно в Модричах. Добре відомо, що у міжвоєнний час настоятелями Модрич та Млинок були о. Миколай Івановський (1895-пом.1920), о. Корнилій Кузик (1922-пом.1926) та о. Юліан Слонський.
Поволі млинківська громада набирала все більшого розвитку, позаяк більшість мешканців займалася не тільки сільським господарством, але й працювала на рафінерії «Galicja», яка починаючи від 1863 р. «збирала» все більше робітничого люду нетільки з околиць Дрогобицького повіту, але й Ясла, Горлиць, Кросна та ін. місцевостей. Близькість до будівельних цехів нафтопереробного заводу та відносно стабільні прибутки спонукали громаду обох Млинок (адміністративно підпорядковувалися модрицькій сільській раді (1920—1939 р.) зорганізувати «Комітет з будови каплиці в Млинках». Утворився комітет десь у 1932 р., адже вже 16 листопада 1932 р. комітет заплатив 80 зл. дрогобицькому будівничому Володмиру Барану за укладання плану кошторису та пробного організаційного плану побудови каплиці. Насправді в юридичній документації Комітет назвав проект храму під назвою каплиця. Це було зроблено з двох причин: по-перше каплиця рахувалася малою архітектурною спорудою, відтак унійна громада отримала змогу сплачувати менший податок державі; по-друге шовіністична адміністрація директора заводу Пйонтровського все ж таки менше уваги звертала на життя греко-католиків на сусідніх Млинках при умові наявності каплиці, а не великої церкви. Кошти почали збирати до спільної каси. Дзвін для дзвіниці певний час переховувався на подвір'ї у Сенівих, у парафіновому покритті, накритий балією, як говорилося «щоб поляки не поцупили». Зауважимо, що у міжвоєнну добу на Млинках існувала певна національна недовіра через нещодавню українсько-польську війну 1919—1920 рр.
До наших днів збереглася докладна касова книга «Комітету будови Каплиці в Млинках» 1934—1938 рр., яку громада укладала разом із усіма чеками та квитами в одному журналі. Так, 14 травня 1934 р. дрогобицький нотаріус Іґнацій Жакі засвідчив акт дарування землі під будову каплиці в Млинках Шкільникових. У 1934 р. комітет почав по-волі формувати власний бюджет, домовлятися про впорядкування ґрунту для забудови, а для ведення рахунків у 1937 р. було зареєстровано власну печатку.
Під проводом Теодора Сеніва, Дмитра Шкільника і Івана Коцка Комітет звернувся до відомого в Галичині українського архітектора, дрогобичанина Лева Шелевича (нар.13.04.1883 Лежайськ–пом.8.09.1966 Чикаго) з проханням збудувати церкву. Архітектор погодився безкоштовно виготовити план і розпочати будівництво, щоправда громада мала оплатити лише матеріал. При цьому пан Л. Шелевич дав власних робітників. 10 жовтня 1934 р. Л. Шелевич уклав докладний опис проекту каплиці/церкви, де розкреслив усі необхідні деталі. 10 серпня 1937 р. генеральний план греко-католицької каплиці в Млинках був завершений і стверджений підписом архітектора Л. Шелевича. 25 квітня 1937 р. Комітет уклав угоду із мурувальною фірмою Василя Антоніва про оплату роботи за будівельні матеріали та робітників на загальну суму 1340 зл. Остаточно угоду було скріплено 29 серпня 1937 р.
В процесі побудови Комітет організовував доброчинні забави для парафіян з метою збору додаткових коштів. Урочиста парафіяльна забава відбулася 12 лютого 1938 р. з метою збору коштів на майбутню посвяту храму. Під час організації парафіяльного празника пожертви здійснювали хто як міг: грошима чи натуральними продуктами. На день парафіяльного свята — Св. Юрія у 1938 р. Комітет попросив о. Юліана (Слонського) з Модрич освятити нову каплицю/церкву. З найрізноманітніших спогадів та документів дізнаємося, що о. Юліан був людиною сильної волі та духу. В часі І Світової війни він брав активну участь у місіях УГКЦ безпосередньо на фронтах, зокрема у перемиському Фельдсуперіаті до 1920 р. Станом на 1938 р. у метричній книзі парафії було вписано 235 мирян. Щоправда за непідтвердженими даними Романа Пастуха вже в 1939 р. в Млинках проживало близько 600 осіб (близько 90 хат).
Впродовж 26 грудня 1938 — 15 січня 1939 р. монтування віконних рам здійснював представник відомого на Дрогобиччині роду Віктор Коссак, який був неперевершеним майстром у справі слюсарства і мав власний верстат. З побудовою власного храму духовно-релігійний та культурний ритм Млинок серйозно змінився, адже церковний комітет разом із філією Товариства «Просвіта» постійно організовували в парафії найрізноманітніші свята та концерти. Особливо Шевченківські дні, вечорниці, Колядування, парафіяльні празники тощо. Для цього комітет заздалегідь друкував в Підкарпатській друкарні на Площі Св. Трійці приблизно по 500 запрошень. Так, під час Різдвяних свят у 1939 р. братство мирян ходило колядою не тільки по домівках парафіян Млинок Шкільникових та Сівкових, але й Модрич, пам'ятаючи тим самим тяглість давньої парафіяльної традиції. Тоді на млинківську церкву громада заколядувала 109 злотих 20 грош.
Після завершення ІІ світової війни комітет було закрито разом із парафією. Про долю о. Юліана (Слонського) поки що не вдалося віднайти однозначних документальних свідчень Оскільки парохів із таким прізвищем було чимало по завершенню війни. Так, один із його однофамільців емігрував за кордон і довгий час виконував місії УГКЦ, яко парох в костелі сестер Уршулянок при таборі Гельбрун в м. Лєксенфельд. У 1972 р. цей же парох згадується у Філадельфії, як один із постійних жертводавців пресового органу газети «Свобода». Однак на нашу думку о. Юліан скоріш за все був вивезений на Схід, і у 1958 р. помер у Казахстані. До слова частина млинківчан була вивезена саме в Казахстан.
В часі репресій частина парафіян перейшло у підпілля, яке особливо активізувалося із поверненням млинківчан із Сибіру. Окрема таємна станиця УГКЦ певний час (на кінці 60-х рр.) резидувала в будинку родини Сенівих по вул. Матросова тепер Олени Теліги. Збереглося фото, щоправда не підписано хто з отців присутній. Серйозне візію у плані збереження унійної традиції в підпіллі Млинківської парафії виконувала світлої пам'яті Євгенія Сенів, яка приїхавши із Сибіру разом із чоловіком брала активну участь у таємних зустрічах у Стебнику, Млинках і т. д. Більшість млинківчан зберегли віру предків і зуміли передати унійну обрядовість наступним поколінням вірних. Зрештою навіть у 70-х-80-х рр. таємне вінчання молодих пар та хрещення дітей ніколи не припинялося у більшості млинківських сімей.
Українська національна громада була представлена такими давніми родами, як Шкільник Сенів, Веселий, Проц (Процик), Мінчак, Коцко, Крайчик, Наум҆'як, Лех та ін.
Подібно до українців польська національна громада організувала власне культурно-релегійне життя, відокремлене інших національних громад особливою замкнутістю та прив'язаністю до інтелігенції прилеглої рафінерії «Галичина». Римо-католицька каплиця (костьол) будувалася біля р. Тисмениці фактично паралельно із українською каплицею в останні роки перед початком ІІ Свіотової війни завдячуючи серйозній підтримці та патронату дирекції рафінерії. Внутрішні розписи та вівтар (oltarz-tabernakulum) виготовив відомий дрогобицький художник та сницар, працівник рафнерії Фелікс Ляхович. Вівтар містив різьблені фігури Діви Марії з дитям, а по обох боках фігури Св. Францішка та Св. Станіслава. Загалам архітектурна форма каплиці є прикладом міжвоєнного стилю функціоналізму та простоти. Інколи її відносять до стилю необароко. На жаль навіть польські дослідники констатують про відсутність докладної інформації про душпастирську діяльність цієї парафії. До 1941 р. Млинківська парафія належала до юрисдикції дрогобицького костьолу, тому офіційним урядником вважався о. Казимир Сваровський, який був репресований в часи першої радянської окупації. Також відомо, що у 1939 р. 1946 рр. неофіційний нагляд за парафією здійснював о. Станіслав Банась.
В міжвоєнну добу в околицях Млинок Шкільникових завжди траплялися найрізноманітніші детективні історії зумовлені кримінальним світом «Нафтової каліфорнії». Врешті давня «австрійська дорога» кінця XVIII ст., яка проила через Млинки Шкільникові гору Тептюж і далі вела до Борислава завжди була ласою територією для місцевих криміналітетів. Тут пролягав торговельний та бізнесовий шлях зокрема із рафінерії «Галичина». Саме цією дорогою щодня ходили сотні заробітчан нафтової справи, їздили торговельні фіакри та місцева еліта, які часто ставали жертвами розбійних нападів. Більше того гора Тептюж принамні від другої половини ХІХ ст. була вдалим місцем для переховування злодіїв, про що нераз згадували журналісти у дрогобицькій пресі. Наприклад, у 1932 р. дрогобицька поліція організувала масштабну операцію-облогу грізного злочинця Ліневича, який переховувався у селі Млинки Шкільникові. Поліція озброїла групу працівників у спеціальне спорядження «панцерники», позаяк злочинець мав статус безжалісного убивці. Під час операції Ліневич переховувався у будинку С. Скітерлого. ПІд час оточення будинку злочинець здійснив три пстріли з револьвера, погасив лампу і вискочив через вікно. Полісмени, які були на варті по периметру будинку почали стріляти з двухствольних карабінів, важко поранивши Ліневича у чоло та праве рамено. Один із полісменів також був поранений у паху, але завдяки бронижелету зостався живий. Подія серйозно зворушила нетільки населення Дрогобича, але й усієї Польщі.
В польській історіографії та краєзнавстві часто зустрічаємо свідчення про участь дрогобичан та млинківчан у звірствах по відношенню до різних національних громад зокрема українців та євреїв у часі німецької окупації Дрогобиччини. Так, польський краєзнавець Християн Сокіл досі розшукує інформацію про Дзюника Яворського, який, мовляв, у віці 17 років вступив до лав української поліції і співпрацював з ГЕСТАПО. У 1941 р. Дз. Яворський брав активну участь у мордуванні цивільного населення, зокрема дітей української та єврейської національних громад. У 1946 р. сліди його перебування відомі у Камянці Забковецькому, згодом в Лондках. Щоправда в інформації яку подає польський краєзнавець немає жодних покликів на джерела, при цьому на початку репліки хронологію звірств автор чомусь датує 1940 р., коли німецької адміністрації ще не було.
До наших днів збереглися цікаві спогади одного із представників польської національної громади ‒ Мар'яна Дині, який народився 1922 р. і до 1945 р. мешкав в Млинок Шкільникових (у 2007 р. мешкав у Новій Солі). Спогади були написані на прохання Болеслава Ґарбачика, який прагнув більше дізнатися про свої корені. М. Диня уклав докладний список прізвищ мешканців Млинок Шкільникових відповідно до національних громад. Відповідно до серед польських родин тут проживали родини «Chomieniec, Drabik, Dynia, Garbacilc, Gaweł, Gąsiorek, Gierula, Klimczak, Leśniak, Łysak, Marynowski, Papierski, Płachta, Popiel, Proć, Rodziński, Ryba, Sawiński, Siarkiewicz, Słodyczek, Sondeł, Stasina, Świder, Tłuczek, Weis (mieszana polsko-niemiecka), Zajda, Zgoda». Серед українських родин автор називає прізвища «Боднар, Черепушинські, Чукла, Геврик, Ясеницький, Кісила, Коцко, Михайловський, Наумʼяк, Олейцик, Паньків, Савка, Сенів, Смола, Стецик, Сидорик, Шашкевич, Шкільник, Веселий». Були й німецькі родини: «Боґуш, Шмідт та Унтершутц». В Млинках проживала родина чехів Гинеків, а також три родини євреїв — Карп, Надель та Шмілко. Серед польських родин найдавнішою була родина пана Пляхта, представники якої здавна працювали на рафінерії «Галичина» у парафіновому цеху. Родина проживала у одній із найгарніших млинківських вілл по центральній вулиці.
Під час німецької окупації упродовж 1941—1944 рр. в будинку родини авлів функціонував зв'язковий пункт Армії Крайової, яким керував Броніслава Ґавел. Млинківчанка серйозно допомагала навіть польським воякам з Борислава. Також вона мала зв'язок із Софією Ґарчинською з вул. Бориславської, яка теж належала до підпілля АК Жешовської станиці, адже її чоловік Валентин працював саме там.
Єврейська національна громада
Значно менше інформації нам вдалося віднайти про діяльність єврейської національної громади Млинок Шкільникових та Сівкових. Щоправда вдалося з'ясувати, що одною із найдавніших родин, яка тут проживала були Тілемани. Деякі генеалогічні відомості вдалося віднайти зокрема про Осіаса Тілемана, який народився в Млинках Шкільникових 13 березня 1913 р., а в часі 1939—1941 рр. воював у польській армії проти німців.
З різних джерел довідуємося, що мешканці Млинок Шкільникових та Сівкових серйозно долучилися до рятування євреїв Дрогобича та околиць у власних будинках під час Голокосту 1941—1942 рр. Наприклад, Кароль Климчак разом із своєю дружиною переховували в Млинках Шкільникових в спеціальній кімнаті переобладнаній під склад сіна і соломи представників єврейських родин Й. Ґроссмана, Л. Фассмана, Штембаха, Димка, Вайс, Дример та ін. Конспірація здійснювалася за допомоги млинківчанина Петра Стецика, який був братом дружини Климчака та сусідом поляка Яна Савінського. Такі спільні зусилля свідчать про добрі спільні взаємини між усіма національними громадами. Загалом Я. Савінський та П. Стецик переховували 54 євреї. Також до справи долучилися Софія Савінська та Бартоломей Стецик житель Млинок Шкільникових (народився у 1910 р. в Бориславі).
- Меморіал цивільним жертвам тоталітарних режимів на горі Тептюж біля Млинок Шкільникових.
Вершина та лісистий масив гори Тептюж у часі Другої світової війни були місцем для частих розстрілів «не благодійних» громадян Дрогобиччини. Місце скоєння вбивства цивільного населення знаходиться на вершині гори Тептюж на місці колишнього нафтового шибу, який діяв у міжвоєнний період. Гора межує з різними населеними пунктами: на півночі –Млинками (Шкільникові та Сівникові), на північному заході — с. Дережичі, на південному сході — с. Модричі, на південному заході — с. Губичі. З півдня г. Тептюж оточує р. Вишниця, а з заходу — р. Тисмениця. Сучасна офіційна назва гори в офіційній документації позначається, як , що є помилково і побутує виключно на планах та картосхемах лісових угідь Дрогобицького лісництва, позначаючи таким чином квадрат № 38, який сьогодні знаходиться у підпорядкуванні Трускавецького лісгоспу. Зазначимо, що ці картосхеми укладались у 50-х рр. ХХ ст., тоді, ймовірно, працівниками лісгоспу була допущена банальна помилка в написанні географічної назви «Тептюж», яку записали, як «Кіптяж», і яку автоматично на поч. 90-х рр. ХХ ст. перенесли, без необхідних уточнень, в картосхему сучасного районування Дрогобицького лісництва. Сьогодні земельна територія Тептюжа належить юридичному підпорядкуванню Модрицької сільської ради. Гора вперше описується Іваном Франком у творі «Boa constrictor». На північно-західному схилі Тептюжа знаходиться відоме середньовічне оборонне городище домонгольського періоду ХІ ‒ ХІІ ст.
У 2013 р. парох млинківської парафії Св. Юрія Побідоносця о. Євстахій (Ладика) звернувся з проханням про організацію ексгумаційних робіт на меморіальному комплексі 1941 р. Роботи виконувалися у серпні 2013 р. згідно «Програми вшанування пам'яті жертв війни та політичних репресій» Львівської обласної ради: в околиці с. Модричі на прохання о. Євстахія Ладики та кандидата історичних Лазорака Богдана (ДДПУ ім. І. Франка).
До моменту проведення пошуково-дослідницьких робіт у 2013 році в літературі висувалися різні версії стосовно кількості жертв. Так, член Дрогобицького обласного Проводу ОУН Адольф Гладилович, який у 1941 р. виконував обов'язки референта зв'язків з адміністрацією мав можливість особисто обстежити наслідки злочинів сил НКВС в околицях Дрогобича. За його даними на горі Тептюж під час відступу радянської армії у кінці червня 1941 р. було розстріляно 19 чоловіків. Розшукуючи свого батька, А. Гладилович мав надію побачити його серед загиблих, відтак докладно описав побачене: «Кілька днів пізніше в лісі на горі Тептюжі, куди веде дорога з Дрогобича до Тустанович, діти збирали ягоди. Під однією дитиною запалася земля. В ямі, що була ледве прикрита землею, були розстріляні — дев'ятнадцять чоловіків. Я зараз пішов туди. Розстріляні, між ними один у вишиваній сорочці, лежали вже рядом, а люди приходили й розпізнавали. Розпізнавати не було легко, бо обличчя були здеформовані від пострілів. Я пильно приглядався до кожного обличчя, але батька між розстріляними не було». Від себе зазначу, що моя бабця Павліна Возна, колишній остарбайтер та учасник греко-католицького підпілля в Дрогобичі будучи молодою дівчиною теж ходила у липні 1941 р. впізнавати загиблих на Тептюж, розповідаючи, що серед них було й двоє військових. Нещодавно поет Роман Пастух, послуговуючись усними свідченнями старожилів помилково констатував, що на горі було замордовано 24 жертв.
Таке ж число жертв згадується у невеликій замітці під назвою «Шана тлінним останкам героїв», опублікованій в газеті «Вільне слово» за 27 липня 1941 р. У ній, зокрема, говориться: «Дня 23 липня 1941 р. в 3 годині пополудні відбулись похорони 24 ново відкритих жертв озвірілого московсько-жидівського садизму, що їх знайдено в дрогобицькому лісі Тептюжі. Хоча цього дня природа немов оплакувала ці невинні жертви, сіючи дрібним дощем — сльозами, українське громадянство взяло масову участь, щоб віддати належну шану тлінним останкам героїв. Після похоронних церемоній один з-поміж священиків виголосив зворушливу промову та висловив якнайширшу подяку представникам Німецької Армії за визволення з-під енкаведівського терору. Мішаний хор відспівав панахиду та декілька революційних пісень. Цікаво, що двох польських священиків не захотіли за лишитись до кінця і при перших словах пісні „Не пора, не пора“ покинули похорони».
У 1989 р. на місці поховання було відновлено символічну могилу та встановлено залізний хрест із написом «Вічна пам'ять жертвам сталінського терору» (фото 1-2). Із здобуттям Незалежності України історична пам'ять про жертв сталінських репресій на Тептюжі відродилася, що спостерігалося частими щорічними організаціями панахид, упорядкуванням могили та околиці. На початку 90-х рр. минулого століття могилу було засаджено калиною.
У 90-х рр. ХХ ст. дрогобичанка пані Воробець з вулиці Стрийської, а також пані Поппель дали свідчення Петрові Сов҆яку в яких також підтвердили масові звірства НКВД над українцями на горі Тептюж. Жителька Млинок Шкільникових Євгенія Весела (з Сидоренків) розповіла свою історію. Як виявилося її батько брав участь у обмиванні та захороненні убитих на горі Тептюж, за що його згодом вивезли у Сибір радянські «освободители». Щоправда свідчення іншої млинківчанки Мирослави Сенів серйозно відрізняються від усталеної в історичній пам'яті версії. Інформатор вперше зазначила, що насправді на горі Тептюж було розстріляно не українців, а євреїв.
Уже під час проведення пошукових досліджень у серпні 2013 року з'явилася інформація, що поховані на Тептюжі можуть бути євреями, розстріляними німцями у липні 1941 р. Зокрема у щоденнику командира айнзатцкоманди та Фелікса Ландау говориться:
Дрогобич. 12 липня 1941 року. О шостій ранку мене розбудили: «Необхідно виконати вирок!..» Ну що ж, прекрасно, я знову буду катом, а потім і могильником, чому б і ні?.. Двадцять три людини повинні бути страчені, серед них дві жінки... Ми повинні були знайти підходяще місце для розстрілу та поховання. Декілька хвилин, і воно було знайдено. Засуджені – з лопатами, повинні самі викопати собі могили. Двоє беззвучно плакали. Інші проявляли неймовірну мужність. Я наказав швидше копати, щоб не думали... Дивно, я абсолютно спокійний. Ніякої жалості, нічого. Цінні речі, годинник і гроші – все в одну купу... Ці дві жінки повинні були стати на крайку рову і бути розстріляні першими. Вони йшли й оберталися. Шестеро з нас повинні стріляти. Ми розподілили роботу таким чином – троє повинні були потрапити в голову, троє в серце. Я цілив у серце. Постріли були точні, і мізки вилітали в повітря. Три кулі в череп – надто багато, майже зносять голову. Майже усі впали без звуку, тільки двоє довго мучилися. Пістолетний постріл нічого не коштує, але це не наша невдача, ми стріляємо разом. Остання група повинна засипати убитих у рові, потім настає й її черга, і вони падають у рів. Втомлений, без задніх ніг, повернувся додому ... |
Відтак серйозні підстави має версія, що знайдені тіла помилково були прийняті за жертв репресій НКВС поховані 23 липня 1941 р. за участю священиків. Оскільки церква Млинок Шкільникових була дочірньою парафією Модричі службу відправив о. Юліан Слонський (одночасно із Модричами та Млинками правив у Сільці), який був парохом до 1944 р.
У 1989 р. на місці поховання було відновлено символічну могилу та встановлено залізний хрест із написом «Вічна пам'ять жертвам сталінського терору». Із здобуттям Незалежності України історична пам'ять про жертв сталінських репресій на Тептюжі відродилася, що спостерігалося частими щорічними організаціями панахид, упорядкуванням могили та околиці. На початку 90-х рр. минулого століття могилу було засаджено калиною. Свого часу поховання впорядковували співробітники музею «Дрогобиччина» на чолі із Марією Головкевич. Пізніше пам'ятку відновлював також Ігор Чиж, який сьогодні працює оператором ТОВ «Алсет Плюс».
Відповідальну християнську візію за доглядом над могилою понад 20 років сумлінно здійснював парафіяльний священик о. Володимир (Маців), який служив на парафії Св. Юра у Млинках Шкільникових впродовж 1991—2012 рр. Щоправда варто зауважити, що в останні кілка років мерія міста Дрогобича та влада району, керманичі культури та численні політичні діячі, зовсім не реагували на прохання млинківчан зупинити масовий вивіз сміття на гору Тептюж, де якраз навпроти пам'ятної могили було влаштовано сміттєзвалище. Цей безнадійний факт пасивності привернув увагу журналістів інформаційного агентства «ZIK», за словами яких «ліс завалено мішками побутових відходів: склотарою, пластиковими пляшками та будівельними відходами». Таке знущання припинилося допоки студенти історичного факультету ДДПУ ім. І. Франка власноруч не взялися за прибирання території у травні 2012 р.
Дослідження розпочалися 21 серпня і тривали до 28 серпня 2013 р. Перший етап розкопок полягав у розкритті території поховання за допомогою екскаватора. Після зняття насипу було встановлено, що периметр поховальної ями був обкладений кількома рядами цегли. Її розміри та фактура говорить, що ці дії були зроблені ще в липні 1941 р., коли здійснювалося поховання жертв розстрілу. Під час пошукових досліджень в околиці с. Модричі, на вершині г. Тептюж, виявлено місце поховання жертв репресій в кількості 23 особи. Вони лежали в дерев'яних трунах і згідно виявленого матеріалу були цивільним населенням. Згідно наявної інформації вони могли бути або українцями — жертвами органів НКВС, або євреями, розстріляними німецькою айнзатцкомандою у 1941 р. На жаль поганий стан збереження останків, відсутність ідентифікаційного супровідного матеріалу, а також суперечливість свідчень не дозволяє з впевненістю віднести їх до одних, чи других. Ексгумація не проводилася, а могила була відновлена у своєму первісному вигляді.
Особисті речі представлені лише кількома предметами. Зокрема, біля останків № 9 виявлено дві радянські монети номіналом 10 коп. 1939 р. карбування; ост. 12 — пластмасовий гребінь чорного кольору з клеймом «Austria» з одного боку і «Durabit Garantie» — з другого та залишки шкіряного гаманця з відтиснутим на ньому написом «Składy drzewa i parkietów f-my inż. J. Liliental. Kraków tel. 140-8…»; ост. № 14 — дуже знищені 5 копійок невстановленого року карбування; ост. № 18 — 2 однокронові словацькі монети 1940 та 1941 рр. і дві польські монети номіналом 2 злоті 1934 років випуску; ост. 19 — невеликий, погано збережений, ґудзик або значок з незрозумілим орнаментом чи зображенням.
Таким чином наявний супровідний матеріал дозволяє стверджувати, що поховані на вершині г. Тептюж люди були цивільними мешканцями, які загинули в результаті насильницької смерті. На жаль, визначити кого саме вони представляють — українців — жертв політичних репресій НКВС чи євреїв — жертв голокосту, на даний момент сказати важко. Через це було прийнято рішення ексгумацію не проводити, а могилу відновити у своєму первісному вигляді.
Проблеми мікрорайону
У мікрорайоні Млинки набільшою проблемою є водопостачання. У 2012—2013 рр. за правління Радзієвського і Коростельова і мікрорайон провели воду, яку подають людям за допомогою колонок часів Відбудови. Вода хороша, але її мало, і до неї треба ходити. В народі воду прозвали «Коростельовка».
Джерела
- Лазорак Богдан. Дрогобицька вчителька Галина Наум'як з Млинок Шкільникових (1912—1991): декілька епізодів з біографії за матеріалами родинного архіву http://maydan.drohobych.net/?p=29585 [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Дорогий О. Як ми будували читальню і церкву в Млинках Шкільникових // Дрогобиччина — земля Івана Франка. — 1973. — С. 324.
- Роман Миська. Археологічні дослідження середньовічного городища Модричі І у передгір'ї Карпат// Дрогобицький краєзнавчий збірник/Ред.кол. Л.Тимошенко (голов.ред.), Л.Винар, Л.Войтович, Г.Гмітерек та ін.– Вип.XIV-XV.– Дрогобич: Коло, 2011.– 648 с.
- Миська Р., Лазорак Б. Археологічні дослідження в урочищі Тептюж (Кіптяж) 2010 р. (південнаоколиця Дрогобича) // Старожитності Дрогобиччини. — № 3-4. — Дрогобич, 2010. — С. 3-6
Примітки
- Дорогий О. Як ми будували читальню і церкву в Млинках Шкільникових / О. Дорогий // ДЗІФ. — Т. І. — Ню Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1973. — С. 323
- Лазорак Б. О., Онищук Я. І. НКВС чи гестапо? Масове вбивство цивільного населення на горі Тептюж біля Млинок Шкільникових у липні 1941 року: суперечливі джерельні свідчення та сенсаційні факти археологічних досліджень серпня 2013 р.// Дрогобицький краєзнавчий збірник / Гол. редкол. Л. Тимошенко, упоряд. і наук. ред. Микола Галів, Василь Ільницький. — Спецвипуск II. — Дрогобич: Посвіт, 2015. — С. 187—199
Посилання
- У Дрогобичі в мікрорайоні Млинки нарешті запрацює водопровід [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- У Дрогобичі мешканці мікрорайону Млинки потерпають без води[недоступне посилання]
- Лазорак Богдан. Епізоди з історії Млинок Шкільникових та Сівкових біля Дрогобича (1919—1947 рр) [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Лазорак Богдан. Спортивна хроніка міжвоєнного Дрогобича: Пам'яті відомого мешканця Млинок Шкільникових Костянтини Кіцили // Дрогобицький краєзнавчий збірник вип. 17-18. [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Нарис про Млинки на сайті "Дрогобич Стародавній"[недоступне посилання]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti berezen 2017 Mlinki Mlinki Shkilnikovi ta Mlinki Sivkovi mikrorajon Drogobicha roztashovanij na pivden vid mista v napryami gori Teptyuzh ta m Borislav Ranishe dililisya na dvi chastini prisilki Mlinki Shkilnikovi ta Sivkovi Mlinki Drogobich Zagalna informaciya 49 19 52 pn sh 23 29 08 sh d 49 3312500000277723 pn sh 23 48578000002777699 sh d 49 3312500000277723 23 48578000002777699 Koordinati 49 19 52 pn sh 23 29 08 sh d 49 3312500000277723 pn sh 23 48578000002777699 sh d 49 3312500000277723 23 48578000002777699Krayina Ukrayina Avstrijska imperiya i Avstro UgorshinaAdminodinicya DrogobichVodojma TismenicyaZasnovano 1780 tiPoshtovij indeks 82103Golovni vulici Karta MlinkiMlinki Lvivska oblast Pokazati na mapi Lvivska oblastMlinkiMlinki Drogobich Pokazati na mapi Drogobich Nomerom 13 poznacheno Mlinki pivdenna okolicya Drogobicha Cerkva Svyatogo Yura na Mlinkah vul Brativ Kiciliv IstoriyaPersha pisemna zgadka pro Mlin ta Mlinarstvo na richci Tismenici v okolicyah teperishnogo mikrorajonu Mlinki datuyutsya 1563 r koli korolivskij lyustrator ukladav inventar korolivskogo sela Modrichi Shopravda prisilok utvorivsya znachno piznishe u 1780 h rr koli odin iz molodih predstavnikiv modrickogo rodu Yevstahiya Shkilnika yakij nadav odnomu iz siniv zemelnij spadok na pivnich vid gori Teptyuzh i pobuduvav bilya r Tismenici mlin Zvidti i pishla nazva Mlinki Shkilnikovi Natomist insha chastina mlinok otrimala nazvu Sivkovi vid imeni vlasnika Savki Shopravda isnuye versiya pro pohodzhennya nazvi vid tipu mlina yakij mav siyalku siyati visivati Na vidminu vid XVIII XIX st z mizhvoyennoyi dobi zbereglosya znachno bilshe dzherelnih svidchen pro zhittya nacionalnih gromad v Mlinkah Shkilnikovih ta Sivkovih Ukrayinska nacionalna gromada Vprodovzh usogo HIH pochatku HH st ukrayinska nacionalna gromada zavzhdi identifikuvala sebe iz gromadoyu Modrichi cherez prinalezhnist do miscevoyi parafiyi Sv Dimitriya Vidtak usi derzhavni cerkovni ta socialni novini meshkanci otrimuvali vid unijnih parohiv yaki zdijsnyuvali chinnosti u Modrichah Do 1932 r usi bez viklyuchennya miryani Mlinok yak dochirnih do modrickoyi cerkvi parafij hrestilisya vinchalisya i hovalisya viklyuchno v Modrichah Dobre vidomo sho u mizhvoyennij chas nastoyatelyami Modrich ta Mlinok buli o Mikolaj Ivanovskij 1895 pom 1920 o Kornilij Kuzik 1922 pom 1926 ta o Yulian Slonskij Povoli mlinkivska gromada nabirala vse bilshogo rozvitku pozayak bilshist meshkanciv zajmalasya ne tilki silskim gospodarstvom ale j pracyuvala na rafineriyi Galicja yaka pochinayuchi vid 1863 r zbirala vse bilshe robitnichogo lyudu netilki z okolic Drogobickogo povitu ale j Yasla Gorlic Krosna ta in miscevostej Blizkist do budivelnih cehiv naftopererobnogo zavodu ta vidnosno stabilni pributki sponukali gromadu oboh Mlinok administrativno pidporyadkovuvalisya modrickij silskij radi 1920 1939 r zorganizuvati Komitet z budovi kaplici v Mlinkah Utvorivsya komitet des u 1932 r adzhe vzhe 16 listopada 1932 r komitet zaplativ 80 zl drogobickomu budivnichomu Volodmiru Baranu za ukladannya planu koshtorisu ta probnogo organizacijnogo planu pobudovi kaplici Naspravdi v yuridichnij dokumentaciyi Komitet nazvav proekt hramu pid nazvoyu kaplicya Ce bulo zrobleno z dvoh prichin po pershe kaplicya rahuvalasya maloyu arhitekturnoyu sporudoyu vidtak unijna gromada otrimala zmogu splachuvati menshij podatok derzhavi po druge shovinistichna administraciya direktora zavodu Pjontrovskogo vse zh taki menshe uvagi zvertala na zhittya greko katolikiv na susidnih Mlinkah pri umovi nayavnosti kaplici a ne velikoyi cerkvi Koshti pochali zbirati do spilnoyi kasi Dzvin dlya dzvinici pevnij chas perehovuvavsya na podvir yi u Senivih u parafinovomu pokritti nakritij baliyeyu yak govorilosya shob polyaki ne pocupili Zauvazhimo sho u mizhvoyennu dobu na Mlinkah isnuvala pevna nacionalna nedovira cherez neshodavnyu ukrayinsko polsku vijnu 1919 1920 rr Do nashih dniv zbereglasya dokladna kasova kniga Komitetu budovi Kaplici v Mlinkah 1934 1938 rr yaku gromada ukladala razom iz usima chekami ta kvitami v odnomu zhurnali Tak 14 travnya 1934 r drogobickij notarius Ignacij Zhaki zasvidchiv akt daruvannya zemli pid budovu kaplici v Mlinkah Shkilnikovih U 1934 r komitet pochav po voli formuvati vlasnij byudzhet domovlyatisya pro vporyadkuvannya gruntu dlya zabudovi a dlya vedennya rahunkiv u 1937 r bulo zareyestrovano vlasnu pechatku Pid provodom Teodora Seniva Dmitra Shkilnika i Ivana Kocka Komitet zvernuvsya do vidomogo v Galichini ukrayinskogo arhitektora drogobichanina Leva Shelevicha nar 13 04 1883 Lezhajsk pom 8 09 1966 Chikago z prohannyam zbuduvati cerkvu Arhitektor pogodivsya bezkoshtovno vigotoviti plan i rozpochati budivnictvo shopravda gromada mala oplatiti lishe material Pri comu pan L Shelevich dav vlasnih robitnikiv 10 zhovtnya 1934 r L Shelevich uklav dokladnij opis proektu kaplici cerkvi de rozkresliv usi neobhidni detali 10 serpnya 1937 r generalnij plan greko katolickoyi kaplici v Mlinkah buv zavershenij i stverdzhenij pidpisom arhitektora L Shelevicha 25 kvitnya 1937 r Komitet uklav ugodu iz muruvalnoyu firmoyu Vasilya Antoniva pro oplatu roboti za budivelni materiali ta robitnikiv na zagalnu sumu 1340 zl Ostatochno ugodu bulo skripleno 29 serpnya 1937 r V procesi pobudovi Komitet organizovuvav dobrochinni zabavi dlya parafiyan z metoyu zboru dodatkovih koshtiv Urochista parafiyalna zabava vidbulasya 12 lyutogo 1938 r z metoyu zboru koshtiv na majbutnyu posvyatu hramu Pid chas organizaciyi parafiyalnogo praznika pozhertvi zdijsnyuvali hto yak mig groshima chi naturalnimi produktami Na den parafiyalnogo svyata Sv Yuriya u 1938 r Komitet poprosiv o Yuliana Slonskogo z Modrich osvyatiti novu kaplicyu cerkvu Z najriznomanitnishih spogadiv ta dokumentiv diznayemosya sho o Yulian buv lyudinoyu silnoyi voli ta duhu V chasi I Svitovoyi vijni vin brav aktivnu uchast u misiyah UGKC bezposeredno na frontah zokrema u peremiskomu Feldsuperiati do 1920 r Stanom na 1938 r u metrichnij knizi parafiyi bulo vpisano 235 miryan Shopravda za nepidtverdzhenimi danimi Romana Pastuha vzhe v 1939 r v Mlinkah prozhivalo blizko 600 osib blizko 90 hat Vprodovzh 26 grudnya 1938 15 sichnya 1939 r montuvannya vikonnih ram zdijsnyuvav predstavnik vidomogo na Drogobichchini rodu Viktor Kossak yakij buv neperevershenim majstrom u spravi slyusarstva i mav vlasnij verstat Z pobudovoyu vlasnogo hramu duhovno religijnij ta kulturnij ritm Mlinok serjozno zminivsya adzhe cerkovnij komitet razom iz filiyeyu Tovaristva Prosvita postijno organizovuvali v parafiyi najriznomanitnishi svyata ta koncerti Osoblivo Shevchenkivski dni vechornici Kolyaduvannya parafiyalni prazniki tosho Dlya cogo komitet zazdalegid drukuvav v Pidkarpatskij drukarni na Ploshi Sv Trijci priblizno po 500 zaproshen Tak pid chas Rizdvyanih svyat u 1939 r bratstvo miryan hodilo kolyadoyu ne tilki po domivkah parafiyan Mlinok Shkilnikovih ta Sivkovih ale j Modrich pam yatayuchi tim samim tyaglist davnoyi parafiyalnoyi tradiciyi Todi na mlinkivsku cerkvu gromada zakolyaduvala 109 zlotih 20 grosh Pislya zavershennya II svitovoyi vijni komitet bulo zakrito razom iz parafiyeyu Pro dolyu o Yuliana Slonskogo poki sho ne vdalosya vidnajti odnoznachnih dokumentalnih svidchen Oskilki parohiv iz takim prizvishem bulo chimalo po zavershennyu vijni Tak odin iz jogo odnofamilciv emigruvav za kordon i dovgij chas vikonuvav misiyi UGKC yako paroh v kosteli sester Urshulyanok pri tabori Gelbrun v m Lyeksenfeld U 1972 r cej zhe paroh zgaduyetsya u Filadelfiyi yak odin iz postijnih zhertvodavciv presovogo organu gazeti Svoboda Odnak na nashu dumku o Yulian skorish za vse buv vivezenij na Shid i u 1958 r pomer u Kazahstani Do slova chastina mlinkivchan bula vivezena same v Kazahstan V chasi represij chastina parafiyan perejshlo u pidpillya yake osoblivo aktivizuvalosya iz povernennyam mlinkivchan iz Sibiru Okrema tayemna stanicya UGKC pevnij chas na kinci 60 h rr reziduvala v budinku rodini Senivih po vul Matrosova teper Oleni Teligi Zbereglosya foto shopravda ne pidpisano hto z otciv prisutnij Serjozne viziyu u plani zberezhennya unijnoyi tradiciyi v pidpilli Mlinkivskoyi parafiyi vikonuvala svitloyi pam yati Yevgeniya Seniv yaka priyihavshi iz Sibiru razom iz cholovikom brala aktivnu uchast u tayemnih zustrichah u Stebniku Mlinkah i t d Bilshist mlinkivchan zberegli viru predkiv i zumili peredati unijnu obryadovist nastupnim pokolinnyam virnih Zreshtoyu navit u 70 h 80 h rr tayemne vinchannya molodih par ta hreshennya ditej nikoli ne pripinyalosya u bilshosti mlinkivskih simej Ukrayinska nacionalna gromada bula predstavlena takimi davnimi rodami yak Shkilnik Seniv Veselij Proc Procik Minchak Kocko Krajchik Naum yak Leh ta in Podibno do ukrayinciv polska nacionalna gromada organizuvala vlasne kulturno relegijne zhittya vidokremlene inshih nacionalnih gromad osoblivoyu zamknutistyu ta priv yazanistyu do inteligenciyi prilegloyi rafineriyi Galichina Rimo katolicka kaplicya kostol buduvalasya bilya r Tismenici faktichno paralelno iz ukrayinskoyu kapliceyu v ostanni roki pered pochatkom II Sviotovoyi vijni zavdyachuyuchi serjoznij pidtrimci ta patronatu direkciyi rafineriyi Vnutrishni rozpisi ta vivtar oltarz tabernakulum vigotoviv vidomij drogobickij hudozhnik ta snicar pracivnik rafneriyi Feliks Lyahovich Vivtar mistiv rizbleni figuri Divi Mariyi z dityam a po oboh bokah figuri Sv Francishka ta Sv Stanislava Zagalam arhitekturna forma kaplici ye prikladom mizhvoyennogo stilyu funkcionalizmu ta prostoti Inkoli yiyi vidnosyat do stilyu neobaroko Na zhal navit polski doslidniki konstatuyut pro vidsutnist dokladnoyi informaciyi pro dushpastirsku diyalnist ciyeyi parafiyi Do 1941 r Mlinkivska parafiya nalezhala do yurisdikciyi drogobickogo kostolu tomu oficijnim uryadnikom vvazhavsya o Kazimir Svarovskij yakij buv represovanij v chasi pershoyi radyanskoyi okupaciyi Takozh vidomo sho u 1939 r 1946 rr neoficijnij naglyad za parafiyeyu zdijsnyuvav o Stanislav Banas V mizhvoyennu dobu v okolicyah Mlinok Shkilnikovih zavzhdi traplyalisya najriznomanitnishi detektivni istoriyi zumovleni kriminalnim svitom Naftovoyi kaliforniyi Vreshti davnya avstrijska doroga kincya XVIII st yaka proila cherez Mlinki Shkilnikovi goru Teptyuzh i dali vela do Borislava zavzhdi bula lasoyu teritoriyeyu dlya miscevih kriminalitetiv Tut prolyagav torgovelnij ta biznesovij shlyah zokrema iz rafineriyi Galichina Same ciyeyu dorogoyu shodnya hodili sotni zarobitchan naftovoyi spravi yizdili torgovelni fiakri ta misceva elita yaki chasto stavali zhertvami rozbijnih napadiv Bilshe togo gora Teptyuzh prinamni vid drugoyi polovini HIH st bula vdalim miscem dlya perehovuvannya zlodiyiv pro sho neraz zgaduvali zhurnalisti u drogobickij presi Napriklad u 1932 r drogobicka policiya organizuvala masshtabnu operaciyu oblogu griznogo zlochincya Linevicha yakij perehovuvavsya u seli Mlinki Shkilnikovi Policiya ozbroyila grupu pracivnikiv u specialne sporyadzhennya pancerniki pozayak zlochinec mav status bezzhalisnogo ubivci Pid chas operaciyi Linevich perehovuvavsya u budinku S Skiterlogo PId chas otochennya budinku zlochinec zdijsniv tri pstrili z revolvera pogasiv lampu i viskochiv cherez vikno Polismeni yaki buli na varti po perimetru budinku pochali strilyati z dvuhstvolnih karabiniv vazhko poranivshi Linevicha u cholo ta prave rameno Odin iz polismeniv takozh buv poranenij u pahu ale zavdyaki bronizheletu zostavsya zhivij Podiya serjozno zvorushila netilki naselennya Drogobicha ale j usiyeyi Polshi V polskij istoriografiyi ta krayeznavstvi chasto zustrichayemo svidchennya pro uchast drogobichan ta mlinkivchan u zvirstvah po vidnoshennyu do riznih nacionalnih gromad zokrema ukrayinciv ta yevreyiv u chasi nimeckoyi okupaciyi Drogobichchini Tak polskij krayeznavec Hristiyan Sokil dosi rozshukuye informaciyu pro Dzyunika Yavorskogo yakij movlyav u vici 17 rokiv vstupiv do lav ukrayinskoyi policiyi i spivpracyuvav z GESTAPO U 1941 r Dz Yavorskij brav aktivnu uchast u morduvanni civilnogo naselennya zokrema ditej ukrayinskoyi ta yevrejskoyi nacionalnih gromad U 1946 r slidi jogo perebuvannya vidomi u Kamyanci Zabkoveckomu zgodom v Londkah Shopravda v informaciyi yaku podaye polskij krayeznavec nemaye zhodnih poklikiv na dzherela pri comu na pochatku repliki hronologiyu zvirstv avtor chomus datuye 1940 r koli nimeckoyi administraciyi she ne bulo Do nashih dniv zbereglisya cikavi spogadi odnogo iz predstavnikiv polskoyi nacionalnoyi gromadi Mar yana Dini yakij narodivsya 1922 r i do 1945 r meshkav v Mlinok Shkilnikovih u 2007 r meshkav u Novij Soli Spogadi buli napisani na prohannya Boleslava Garbachika yakij pragnuv bilshe diznatisya pro svoyi koreni M Dinya uklav dokladnij spisok prizvish meshkanciv Mlinok Shkilnikovih vidpovidno do nacionalnih gromad Vidpovidno do sered polskih rodin tut prozhivali rodini Chomieniec Drabik Dynia Garbacilc Gawel Gasiorek Gierula Klimczak Lesniak Lysak Marynowski Papierski Plachta Popiel Proc Rodzinski Ryba Sawinski Siarkiewicz Slodyczek Sondel Stasina Swider Tluczek Weis mieszana polsko niemiecka Zajda Zgoda Sered ukrayinskih rodin avtor nazivaye prizvisha Bodnar Cherepushinski Chukla Gevrik Yasenickij Kisila Kocko Mihajlovskij Naumʼyak Olejcik Pankiv Savka Seniv Smola Stecik Sidorik Shashkevich Shkilnik Veselij Buli j nimecki rodini Bogush Shmidt ta Untershutc V Mlinkah prozhivala rodina chehiv Ginekiv a takozh tri rodini yevreyiv Karp Nadel ta Shmilko Sered polskih rodin najdavnishoyu bula rodina pana Plyahta predstavniki yakoyi zdavna pracyuvali na rafineriyi Galichina u parafinovomu cehu Rodina prozhivala u odnij iz najgarnishih mlinkivskih vill po centralnij vulici Pid chas nimeckoyi okupaciyi uprodovzh 1941 1944 rr v budinku rodini avliv funkcionuvav zv yazkovij punkt Armiyi Krajovoyi yakim keruvav Bronislava Gavel Mlinkivchanka serjozno dopomagala navit polskim voyakam z Borislava Takozh vona mala zv yazok iz Sofiyeyu Garchinskoyu z vul Borislavskoyi yaka tezh nalezhala do pidpillya AK Zheshovskoyi stanici adzhe yiyi cholovik Valentin pracyuvav same tam Yevrejska nacionalna gromada Znachno menshe informaciyi nam vdalosya vidnajti pro diyalnist yevrejskoyi nacionalnoyi gromadi Mlinok Shkilnikovih ta Sivkovih Shopravda vdalosya z yasuvati sho odnoyu iz najdavnishih rodin yaka tut prozhivala buli Tilemani Deyaki genealogichni vidomosti vdalosya vidnajti zokrema pro Osiasa Tilemana yakij narodivsya v Mlinkah Shkilnikovih 13 bereznya 1913 r a v chasi 1939 1941 rr voyuvav u polskij armiyi proti nimciv Z riznih dzherel doviduyemosya sho meshkanci Mlinok Shkilnikovih ta Sivkovih serjozno doluchilisya do ryatuvannya yevreyiv Drogobicha ta okolic u vlasnih budinkah pid chas Golokostu 1941 1942 rr Napriklad Karol Klimchak razom iz svoyeyu druzhinoyu perehovuvali v Mlinkah Shkilnikovih v specialnij kimnati pereobladnanij pid sklad sina i solomi predstavnikiv yevrejskih rodin J Grossmana L Fassmana Shtembaha Dimka Vajs Drimer ta in Konspiraciya zdijsnyuvalasya za dopomogi mlinkivchanina Petra Stecika yakij buv bratom druzhini Klimchaka ta susidom polyaka Yana Savinskogo Taki spilni zusillya svidchat pro dobri spilni vzayemini mizh usima nacionalnimi gromadami Zagalom Ya Savinskij ta P Stecik perehovuvali 54 yevreyi Takozh do spravi doluchilisya Sofiya Savinska ta Bartolomej Stecik zhitel Mlinok Shkilnikovih narodivsya u 1910 r v Borislavi Memorial civilnim zhertvam totalitarnih rezhimiv na gori Teptyuzh bilya Mlinok Shkilnikovih Vershina ta lisistij masiv gori Teptyuzh u chasi Drugoyi svitovoyi vijni buli miscem dlya chastih rozstriliv ne blagodijnih gromadyan Drogobichchini Misce skoyennya vbivstva civilnogo naselennya znahoditsya na vershini gori Teptyuzh na misci kolishnogo naftovogo shibu yakij diyav u mizhvoyennij period Gora mezhuye z riznimi naselenimi punktami na pivnochi Mlinkami Shkilnikovi ta Sivnikovi na pivnichnomu zahodi s Derezhichi na pivdennomu shodi s Modrichi na pivdennomu zahodi s Gubichi Z pivdnya g Teptyuzh otochuye r Vishnicya a z zahodu r Tismenicya Suchasna oficijna nazva gori v oficijnij dokumentaciyi poznachayetsya yak sho ye pomilkovo i pobutuye viklyuchno na planah ta kartoshemah lisovih ugid Drogobickogo lisnictva poznachayuchi takim chinom kvadrat 38 yakij sogodni znahoditsya u pidporyadkuvanni Truskaveckogo lisgospu Zaznachimo sho ci kartoshemi ukladalis u 50 h rr HH st todi jmovirno pracivnikami lisgospu bula dopushena banalna pomilka v napisanni geografichnoyi nazvi Teptyuzh yaku zapisali yak Kiptyazh i yaku avtomatichno na poch 90 h rr HH st perenesli bez neobhidnih utochnen v kartoshemu suchasnogo rajonuvannya Drogobickogo lisnictva Sogodni zemelna teritoriya Teptyuzha nalezhit yuridichnomu pidporyadkuvannyu Modrickoyi silskoyi radi Gora vpershe opisuyetsya Ivanom Frankom u tvori Boa constrictor Na pivnichno zahidnomu shili Teptyuzha znahoditsya vidome serednovichne oboronne gorodishe domongolskogo periodu HI HII st U 2013 r paroh mlinkivskoyi parafiyi Sv Yuriya Pobidonoscya o Yevstahij Ladika zvernuvsya z prohannyam pro organizaciyu eksgumacijnih robit na memorialnomu kompleksi 1941 r Roboti vikonuvalisya u serpni 2013 r zgidno Programi vshanuvannya pam yati zhertv vijni ta politichnih represij Lvivskoyi oblasnoyi radi v okolici s Modrichi na prohannya o Yevstahiya Ladiki ta kandidata istorichnih Lazoraka Bogdana DDPU im I Franka Do momentu provedennya poshukovo doslidnickih robit u 2013 roci v literaturi visuvalisya rizni versiyi stosovno kilkosti zhertv Tak chlen Drogobickogo oblasnogo Provodu OUN Adolf Gladilovich yakij u 1941 r vikonuvav obov yazki referenta zv yazkiv z administraciyeyu mav mozhlivist osobisto obstezhiti naslidki zlochiniv sil NKVS v okolicyah Drogobicha Za jogo danimi na gori Teptyuzh pid chas vidstupu radyanskoyi armiyi u kinci chervnya 1941 r bulo rozstrilyano 19 cholovikiv Rozshukuyuchi svogo batka A Gladilovich mav nadiyu pobachiti jogo sered zagiblih vidtak dokladno opisav pobachene Kilka dniv piznishe v lisi na gori Teptyuzhi kudi vede doroga z Drogobicha do Tustanovich diti zbirali yagodi Pid odniyeyu ditinoyu zapalasya zemlya V yami sho bula ledve prikrita zemleyu buli rozstrilyani dev yatnadcyat cholovikiv Ya zaraz pishov tudi Rozstrilyani mizh nimi odin u vishivanij sorochci lezhali vzhe ryadom a lyudi prihodili j rozpiznavali Rozpiznavati ne bulo legko bo oblichchya buli zdeformovani vid postriliv Ya pilno priglyadavsya do kozhnogo oblichchya ale batka mizh rozstrilyanimi ne bulo Vid sebe zaznachu sho moya babcya Pavlina Vozna kolishnij ostarbajter ta uchasnik greko katolickogo pidpillya v Drogobichi buduchi molodoyu divchinoyu tezh hodila u lipni 1941 r vpiznavati zagiblih na Teptyuzh rozpovidayuchi sho sered nih bulo j dvoye vijskovih Neshodavno poet Roman Pastuh poslugovuyuchis usnimi svidchennyami starozhiliv pomilkovo konstatuvav sho na gori bulo zamordovano 24 zhertv Take zh chislo zhertv zgaduyetsya u nevelikij zamitci pid nazvoyu Shana tlinnim ostankam geroyiv opublikovanij v gazeti Vilne slovo za 27 lipnya 1941 r U nij zokrema govoritsya Dnya 23 lipnya 1941 r v 3 godini popoludni vidbulis pohoroni 24 novo vidkritih zhertv ozvirilogo moskovsko zhidivskogo sadizmu sho yih znajdeno v drogobickomu lisi Teptyuzhi Hocha cogo dnya priroda nemov oplakuvala ci nevinni zhertvi siyuchi dribnim doshem slozami ukrayinske gromadyanstvo vzyalo masovu uchast shob viddati nalezhnu shanu tlinnim ostankam geroyiv Pislya pohoronnih ceremonij odin z pomizh svyashenikiv vigolosiv zvorushlivu promovu ta visloviv yaknajshirshu podyaku predstavnikam Nimeckoyi Armiyi za vizvolennya z pid enkavedivskogo teroru Mishanij hor vidspivav panahidu ta dekilka revolyucijnih pisen Cikavo sho dvoh polskih svyashenikiv ne zahotili za lishitis do kincya i pri pershih slovah pisni Ne pora ne pora pokinuli pohoroni U 1989 r na misci pohovannya bulo vidnovleno simvolichnu mogilu ta vstanovleno zaliznij hrest iz napisom Vichna pam yat zhertvam stalinskogo teroru foto 1 2 Iz zdobuttyam Nezalezhnosti Ukrayini istorichna pam yat pro zhertv stalinskih represij na Teptyuzhi vidrodilasya sho sposterigalosya chastimi shorichnimi organizaciyami panahid uporyadkuvannyam mogili ta okolici Na pochatku 90 h rr minulogo stolittya mogilu bulo zasadzheno kalinoyu U 90 h rr HH st drogobichanka pani Vorobec z vulici Strijskoyi a takozh pani Poppel dali svidchennya Petrovi Sov yaku v yakih takozh pidtverdili masovi zvirstva NKVD nad ukrayincyami na gori Teptyuzh Zhitelka Mlinok Shkilnikovih Yevgeniya Vesela z Sidorenkiv rozpovila svoyu istoriyu Yak viyavilosya yiyi batko brav uchast u obmivanni ta zahoronenni ubitih na gori Teptyuzh za sho jogo zgodom vivezli u Sibir radyanski osvoboditeli Shopravda svidchennya inshoyi mlinkivchanki Miroslavi Seniv serjozno vidriznyayutsya vid ustalenoyi v istorichnij pam yati versiyi Informator vpershe zaznachila sho naspravdi na gori Teptyuzh bulo rozstrilyano ne ukrayinciv a yevreyiv Uzhe pid chas provedennya poshukovih doslidzhen u serpni 2013 roku z yavilasya informaciya sho pohovani na Teptyuzhi mozhut buti yevreyami rozstrilyanimi nimcyami u lipni 1941 r Zokrema u shodenniku komandira ajnzatckomandi ta Feliksa Landau govoritsya Drogobich 12 lipnya 1941 roku O shostij ranku mene rozbudili Neobhidno vikonati virok Nu sho zh prekrasno ya znovu budu katom a potim i mogilnikom chomu b i ni Dvadcyat tri lyudini povinni buti stracheni sered nih dvi zhinki Mi povinni buli znajti pidhodyashe misce dlya rozstrilu ta pohovannya Dekilka hvilin i vono bulo znajdeno Zasudzheni z lopatami povinni sami vikopati sobi mogili Dvoye bezzvuchno plakali Inshi proyavlyali nejmovirnu muzhnist Ya nakazav shvidshe kopati shob ne dumali Divno ya absolyutno spokijnij Niyakoyi zhalosti nichogo Cinni rechi godinnik i groshi vse v odnu kupu Ci dvi zhinki povinni buli stati na krajku rovu i buti rozstrilyani pershimi Voni jshli j obertalisya Shestero z nas povinni strilyati Mi rozpodilili robotu takim chinom troye povinni buli potrapiti v golovu troye v serce Ya ciliv u serce Postrili buli tochni i mizki vilitali v povitrya Tri kuli v cherep nadto bagato majzhe znosyat golovu Majzhe usi vpali bez zvuku tilki dvoye dovgo muchilisya Pistoletnij postril nichogo ne koshtuye ale ce ne nasha nevdacha mi strilyayemo razom Ostannya grupa povinna zasipati ubitih u rovi potim nastaye j yiyi cherga i voni padayut u riv Vtomlenij bez zadnih nig povernuvsya dodomu Vidtak serjozni pidstavi maye versiya sho znajdeni tila pomilkovo buli prijnyati za zhertv represij NKVS pohovani 23 lipnya 1941 r za uchastyu svyashenikiv Oskilki cerkva Mlinok Shkilnikovih bula dochirnoyu parafiyeyu Modrichi sluzhbu vidpraviv o Yulian Slonskij odnochasno iz Modrichami ta Mlinkami praviv u Silci yakij buv parohom do 1944 r U 1989 r na misci pohovannya bulo vidnovleno simvolichnu mogilu ta vstanovleno zaliznij hrest iz napisom Vichna pam yat zhertvam stalinskogo teroru Iz zdobuttyam Nezalezhnosti Ukrayini istorichna pam yat pro zhertv stalinskih represij na Teptyuzhi vidrodilasya sho sposterigalosya chastimi shorichnimi organizaciyami panahid uporyadkuvannyam mogili ta okolici Na pochatku 90 h rr minulogo stolittya mogilu bulo zasadzheno kalinoyu Svogo chasu pohovannya vporyadkovuvali spivrobitniki muzeyu Drogobichchina na choli iz Mariyeyu Golovkevich Piznishe pam yatku vidnovlyuvav takozh Igor Chizh yakij sogodni pracyuye operatorom TOV Alset Plyus Vidpovidalnu hristiyansku viziyu za doglyadom nad mogiloyu ponad 20 rokiv sumlinno zdijsnyuvav parafiyalnij svyashenik o Volodimir Maciv yakij sluzhiv na parafiyi Sv Yura u Mlinkah Shkilnikovih vprodovzh 1991 2012 rr Shopravda varto zauvazhiti sho v ostanni kilka rokiv meriya mista Drogobicha ta vlada rajonu kermanichi kulturi ta chislenni politichni diyachi zovsim ne reaguvali na prohannya mlinkivchan zupiniti masovij viviz smittya na goru Teptyuzh de yakraz navproti pam yatnoyi mogili bulo vlashtovano smittyezvalishe Cej beznadijnij fakt pasivnosti privernuv uvagu zhurnalistiv informacijnogo agentstva ZIK za slovami yakih lis zavaleno mishkami pobutovih vidhodiv sklotaroyu plastikovimi plyashkami ta budivelnimi vidhodami Take znushannya pripinilosya dopoki studenti istorichnogo fakultetu DDPU im I Franka vlasnoruch ne vzyalisya za pribirannya teritoriyi u travni 2012 r Doslidzhennya rozpochalisya 21 serpnya i trivali do 28 serpnya 2013 r Pershij etap rozkopok polyagav u rozkritti teritoriyi pohovannya za dopomogoyu ekskavatora Pislya znyattya nasipu bulo vstanovleno sho perimetr pohovalnoyi yami buv obkladenij kilkoma ryadami cegli Yiyi rozmiri ta faktura govorit sho ci diyi buli zrobleni she v lipni 1941 r koli zdijsnyuvalosya pohovannya zhertv rozstrilu Pid chas poshukovih doslidzhen v okolici s Modrichi na vershini g Teptyuzh viyavleno misce pohovannya zhertv represij v kilkosti 23 osobi Voni lezhali v derev yanih trunah i zgidno viyavlenogo materialu buli civilnim naselennyam Zgidno nayavnoyi informaciyi voni mogli buti abo ukrayincyami zhertvami organiv NKVS abo yevreyami rozstrilyanimi nimeckoyu ajnzatckomandoyu u 1941 r Na zhal poganij stan zberezhennya ostankiv vidsutnist identifikacijnogo suprovidnogo materialu a takozh superechlivist svidchen ne dozvolyaye z vpevnenistyu vidnesti yih do odnih chi drugih Eksgumaciya ne provodilasya a mogila bula vidnovlena u svoyemu pervisnomu viglyadi Osobisti rechi predstavleni lishe kilkoma predmetami Zokrema bilya ostankiv 9 viyavleno dvi radyanski moneti nominalom 10 kop 1939 r karbuvannya ost 12 plastmasovij grebin chornogo koloru z klejmom Austria z odnogo boku i Durabit Garantie z drugogo ta zalishki shkiryanogo gamancya z vidtisnutim na nomu napisom Sklady drzewa i parkietow f my inz J Liliental Krakow tel 140 8 ost 14 duzhe znisheni 5 kopijok nevstanovlenogo roku karbuvannya ost 18 2 odnokronovi slovacki moneti 1940 ta 1941 rr i dvi polski moneti nominalom 2 zloti 1934 rokiv vipusku ost 19 nevelikij pogano zberezhenij gudzik abo znachok z nezrozumilim ornamentom chi zobrazhennyam Takim chinom nayavnij suprovidnij material dozvolyaye stverdzhuvati sho pohovani na vershini g Teptyuzh lyudi buli civilnimi meshkancyami yaki zaginuli v rezultati nasilnickoyi smerti Na zhal viznachiti kogo same voni predstavlyayut ukrayinciv zhertv politichnih represij NKVS chi yevreyiv zhertv golokostu na danij moment skazati vazhko Cherez ce bulo prijnyato rishennya eksgumaciyu ne provoditi a mogilu vidnoviti u svoyemu pervisnomu viglyadi Problemi mikrorajonuU mikrorajoni Mlinki nabilshoyu problemoyu ye vodopostachannya U 2012 2013 rr za pravlinnya Radziyevskogo i Korostelova i mikrorajon proveli vodu yaku podayut lyudyam za dopomogoyu kolonok chasiv Vidbudovi Voda horosha ale yiyi malo i do neyi treba hoditi V narodi vodu prozvali Korostelovka DzherelaLazorak Bogdan Drogobicka vchitelka Galina Naum yak z Mlinok Shkilnikovih 1912 1991 dekilka epizodiv z biografiyi za materialami rodinnogo arhivu http maydan drohobych net p 29585 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine Dorogij O Yak mi buduvali chitalnyu i cerkvu v Mlinkah Shkilnikovih Drogobichchina zemlya Ivana Franka 1973 S 324 Roman Miska Arheologichni doslidzhennya serednovichnogo gorodisha Modrichi I u peredgir yi Karpat Drogobickij krayeznavchij zbirnik Red kol L Timoshenko golov red L Vinar L Vojtovich G Gmiterek ta in Vip XIV XV Drogobich Kolo 2011 648 s Miska R Lazorak B Arheologichni doslidzhennya v urochishi Teptyuzh Kiptyazh 2010 r pivdennaokolicya Drogobicha Starozhitnosti Drogobichchini 3 4 Drogobich 2010 S 3 6PrimitkiDorogij O Yak mi buduvali chitalnyu i cerkvu v Mlinkah Shkilnikovih O Dorogij DZIF T I Nyu Jork Parizh Sidnej Toronto 1973 S 323 Lazorak B O Onishuk Ya I NKVS chi gestapo Masove vbivstvo civilnogo naselennya na gori Teptyuzh bilya Mlinok Shkilnikovih u lipni 1941 roku superechlivi dzherelni svidchennya ta sensacijni fakti arheologichnih doslidzhen serpnya 2013 r Drogobickij krayeznavchij zbirnik Gol redkol L Timoshenko uporyad i nauk red Mikola Galiv Vasil Ilnickij Specvipusk II Drogobich Posvit 2015 S 187 199PosilannyaU Drogobichi v mikrorajoni Mlinki nareshti zapracyuye vodoprovid 4 bereznya 2016 u Wayback Machine U Drogobichi meshkanci mikrorajonu Mlinki poterpayut bez vodi nedostupne posilannya Lazorak Bogdan Epizodi z istoriyi Mlinok Shkilnikovih ta Sivkovih bilya Drogobicha 1919 1947 rr 6 bereznya 2016 u Wayback Machine Lazorak Bogdan Sportivna hronika mizhvoyennogo Drogobicha Pam yati vidomogo meshkancya Mlinok Shkilnikovih Kostyantini Kicili Drogobickij krayeznavchij zbirnik vip 17 18 24 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Naris pro Mlinki na sajti Drogobich Starodavnij nedostupne posilannya