Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дмитро́ Дми́трович Віто́вський (літ. псевдонім — Гнат Буряк; 8 листопада 1887, с. Медуха, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна — 2 серпня 1919, Ратибор, Сілезьке воєводство, Польща) — український громадсько-військовий діяч, політик часів Габсбурзької монархії, військовик і літератор, письменник, сотник Легіону Українських січових стрільців, полковник УГА, начальний командант Української галицької армії, один з організаторів Листопадового чину та Української галицької армії. Державний секретар військових справ ЗУНР.
| Дмитро Дмитрович Вітовський | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сотник (гауптман), Полковник | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 8 листопада 1887 с. Медуха, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина | |||
| Смерть | 2 серпня 1919 (31 рік) Ратибор, Сілезія, Польща | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
| Alma Mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка | |||
| Псевдо | Гнат Буряк | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  ЗУНР | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УСС УГА | |||
| Війни / битви | Листопадовий чин Бої за гору Маківка | |||
| Командування | ||||
| Державний секретар Військових Справ ЗУНР | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 Вітовський Дмитро Дмитрович у Вікісховищі | ||||
Батько Дмитра Вітовського, поручника УПА.
Життєпис
Народився 8 листопада 1887 року в дрібношляхетській родині в селі Медуха Станиславівського повіту, випускник Станиславівської гімназії та правничого факультету Львівського університету.
Член Головної управи Української радикальної партії, організатор «Січей», голова драгоманівської таємної організації, один із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в'язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини графа Андрія Потоцького. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії, якого отримав 1908 року. В 1910 р. ув'язнений за політичну діяльність, після звільнення закінчував студії у Краківському університеті. Брав активну участь у створенні «Січей», а згодом УСС.
В Легіоні УСС
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, , Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
Від початку Першої світової війни, зі серпня 1914 р., Дмитро Вітовський — сотник у легіоні Українських січових стрільців, член Української бойової управи, співзасновник Стрілецького фонду.
В легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир однієї з найкращих сотень напівкуреня Шухевича.
У жовтні сотню Вітовського підпорядкували генералу Леману, командиру восьмої кінної дивізії, яка брала участь у жовтневому наступі Австрійських військ на Галичині. Наступ здійснювали в напрямі з Ужка до Старого Самбора. За словами самого Вітовського це пов'язання з кіннотою було не надто вдалим:
«Важко навздігнати її, та ще й нами як єдиною піхотною частиною закривали всі діри».
Згодом сотня Вітовського брала участь у боях під Туркою та Нагуєвичами, де заледве не потрапила до російського полону.
Сотник Вітовський пройшов усі бої УСС у Карпатах, відзначився у визволенні Семиківців і Бурканів. За перемогу на Маківці нагороджений медаллю «За хоробрість». 28 червня 1915 р. був призначений комендантом здобутого у боях княжого Галича. За його розпорядженням на ратуші було піднято синьо-жовтий прапор. Після поранення в ногу його перевели на Волинь, де разом із четарями Миколою Саєвичем та Михайлом Гаврилком було організовано одинадцять українських народних шкіл.
Дмитро Вітовський був стрілецьким ідеологом та одним із неформальних лідерів УСС, ініціатором стрілецького фонду.
В 1916–1917 рр. разом із четарями Миколою Саєвичем і М. Гаврилком організовував українське шкільництво на Волині, а в 1918 — на Поділлі. У період Української держави деякий час був комендантом Жмеринки, де послідовно здійснював організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади. Вітовський — один з ідеологів стрілецької політичної думки.
Листопадовий чин
Один із керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командувач збройних сил ЗУНР, згодом — державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії. Під час Листопадового чину після розпаду Австро-Угорської імперії, зумів зайняти Львів. Новостворену Українську Галицьку армію очолював 1-3 листопада 1918 (невдовзі її чисельність склала 100000 багнетів), здобув низку вагомих перемог. Запропонував укласти військовий союз з УНР, а згодом підписав договір з УНР у Фастові. Як державний секретар військових справ (міністр) ЗУНР вніс до Української Національної ради законопроєкт про Злуку — об'єднання УНР і ЗУНР. В Універсалі зазначалося: «…Після чотирьох із половиною років муки, ридання й жалоби сповнилась народна воля! Зі сльозами радості сповіщаємо Вам велике слово: вчера упав кордон між українськими землями, і від вчера ми всі вже громадяни великої Народної Республіки… Ще хвиля кровавого зусилля — і слово станеться ділом! З крові і пожежі та руїни встане Велика Україна…».
У травні 1919 року — член делегації на мирній конференції в Парижі. 3 травня 1919 року в складі делегації ЗУНР прибув на мирну конференцію в Париж. На жаль, тут з різних причин не вдалось захистити українські інтереси. Тому полковник Дмитро Вітовський вирішив повернутись до УГА, яка тоді вела разом з військом УНР наступ на Київ.
Загибель в авіакатастрофі
Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі на літаку ВПС УНР «R-71» під Ратибором (Сілезія) разом із ад'ютантом, чотарем УГА Юліяном Чучманом (1895—1919), повертаючись з мирної конференції, на якій намагався переконати Антанту в необхідності визнати Україну, а не лише Польщу, Чехословаччину і Югославію, новою державою на карті Європи. На момент смерті йому було 31 рік. Донедавна вважалося, що він загинув 4 серпня 1919 року, проте київський історик Павло Гай-Нижник на підставі раніше невідомих документів встановив, що Дмитро Вітовський загинув 2 серпня 1919 року.
Поховання і перепоховання в Україні
Похований був у Берліні 14 серпня 1919 року на цвинтарі Гугенотів.
25 серпня 1928 року останки були перепоховані на цвинтарі Ст. Гедвіґс-Фрідгоф на Лізенштрассе. На траурному заході, окрім представників української громади Берліна, були присутні українські депутати польського Сейму, які в той час брали участь у роботі з'їзду Міжпарламентського союзу — організації, у яку входили парламенти більшості держав світу: Дм. Левицький (голова делегації), Блажкевич, О. Вислоцький, В. Кохан, Ст. Кузик, О. Луцький, А. Максимович, Дм. Палій, Мілена Рудницька, В. Целевич (всі від партії УНДО), а також полковник Євген Коновалець (у той час голова ОУН), який над могилою зробив виступ.
1 листопада 2002 року прах Дмитра Вітовського було урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі міста Львова ; перепохованням опікувався Ференцевич Юрій.
Літературна творчість
Літературний псевдонім — Гнат Буряк.
Як засновник Стрілецького Фонду, був також засновником його друкованого органу — журналу «Шляхи», в якому й опублікував більшість своїх прозових творів, зокрема: «Із смутно-ясних спогадів» («Шляхи», 1915, ч. 2., с. 63; присвята пам'яті четаря І.Балюка), «Маківка».
Новела «Звіт» була опублікована у літ.-мистецькому збірнику «Тим, що впали» (Львів, 1917).
Твори
- Із смутно-ясних настроїв[недоступне посилання з вересня 2019]
Вшанування пам'яті
- Встановлено пам'ятники: в селищі Брошнів-Осада (2003), селі Підгороддя біля Рогатина та в рідному селі Медусі (всі — Івано-Франківська область).
- На честь Дмитра Вітовського названо вулиці у Львові, Калуші, Івано-Франківську, Яремчі, Долині, Коломиї, Чорткові, Мукачевому.
Примітки
- Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 419. —
- Стрілецька Голгофа. Спроба антології. — Л. : Каменяр, 1992. — С. 382.
- . Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
- Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — Київ : Книги - XXI, 2007. — С. 85. — 464 с. — .
- Стрілецька Голгофа… — С. 72-74.
- Стрілецька Голгофа… — С. 69-70.
Література
- Дмитро Вітовський Програма «Велич особистості» (26.12.2017)
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — К.: Генеза, 1993. [ 20 грудня 2005 у Wayback Machine.]
- Думін О. Історія Легіону Українських Січових Стрільців. — Львів, 1936;
- Заклинський М. Дмитро Вітовський. — Львів, 1936. — С. 32.
- Ярославин С. Визвольна боротьба на західно-українських землях в 1918—1923 рр. — Філадельфія, 1956;
- Науменко К. Полковник Дмитро Вітовський // «Армія України», 1992, 17 верес.
- Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. — Львів, 1995.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998.
- Заклинський М. Дмитро Вітовський. — Ню Йорк, 1967. — С. 124.
- Ходак І. Дмитро Вітовський — провідник Листопадового чину / І.Ходак // Літопис Червоної Калини. — 1991. — № 2. — С. 45-50.
Посилання
- ДМИТРО ВІТОВСЬКИЙ | Програма «Велич особистості» || 2017 (ВІДЕО)
- К. Є. Науменко. Вітовський Дмитро [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 580. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vitovskij Dmitro Dmi trovich Vito vskij lit psevdonim Gnat Buryak 8 listopada 1887 18871108 s Meduha Stanislavivskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina nini Galickij rajon Ivano Frankivska oblast Ukrayina 2 serpnya 1919 Ratibor Silezke voyevodstvo Polsha ukrayinskij gromadsko vijskovij diyach politik chasiv Gabsburzkoyi monarhiyi vijskovik i literator pismennik sotnik Legionu Ukrayinskih sichovih strilciv polkovnik UGA nachalnij komandant Ukrayinskoyi galickoyi armiyi odin z organizatoriv Listopadovogo chinu ta Ukrayinskoyi galickoyi armiyi Derzhavnij sekretar vijskovih sprav ZUNR Dmitro Dmitrovich Vitovskij Sotnik gauptman PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya 8 listopada 1887 1887 11 08 s Meduha Stanislavivskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro UgorshinaSmert 2 serpnya 1919 1919 08 02 31 rik Ratibor Sileziya PolshaPohovannya Lichakivskij cvintar 1 Alma Mater yuridichnij fakultet Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana FrankaPsevdo Gnat BuryakVijskova sluzhbaPrinalezhnist ZUNRVid ZS Zbrojni sili Avstro Ugorshini USS UGAVijni bitvi Listopadovij chin Boyi za goru MakivkaKomanduvannyaDerzhavnij sekretar Vijskovih Sprav ZUNRNagorodi ta vidznakiYuvilejnij hrest Hrest Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina Medal za horobrist Avstro Ugorshina Vitovskij Dmitro Dmitrovich u Vikishovishi Batko Dmitra Vitovskogo poruchnika UPA ZhittyepisNarodivsya 8 listopada 1887 roku v dribnoshlyahetskij rodini v seli Meduha Stanislavivskogo povitu vipusknik Stanislavivskoyi gimnaziyi ta pravnichogo fakultetu Lvivskogo universitetu Chlen Golovnoyi upravi Ukrayinskoyi radikalnoyi partiyi organizator Sichej golova dragomanivskoyi tayemnoyi organizaciyi odin iz najaktivnishih providnikiv studentskoyi molodi Brav uchast u borotbi za stvorennya ukrayinskogo universitetu rozrobiv plan zvilnennya z v yaznici Miroslava Sichinskogo kotrij zdijsniv zamah na namisnika Galichini grafa Andriya Potockogo Za aktivnu politichnu diyalnist buv zasudzhenij ta pozbavlenij starshinskogo stupenya avstrijskoyi armiyi yakogo otrimav 1908 roku V 1910 r uv yaznenij za politichnu diyalnist pislya zvilnennya zakinchuvav studiyi u Krakivskomu universiteti Brav aktivnu uchast u stvorenni Sichej a zgodom USS V Legioni USS Starshini USS zliva napravo Petro Didushok Osip Navrockij Dmitro Vitovskij Ivan Rogulskij Mihajlo Matchak Starshini 2 go kurenya USS berezen 1915 bilya Slavska Zliva napravo perednij ryad Dmitro Vitovskij Antin Zelenij Stepan Shuhevich pozadu Kost Macyurak Roman Gavanskij Avgustin Belyaj Starshini sotni Vitovskogo zliva napravo Grigorij Truh Dmitro Vitovskij Omelyan Levickij Grigorij Ivanenko Derzhavnij sekretariat vijskovih sprav ZUNR lyutij 1919 Sidyat zliva napravo Volodimir Bemko Orest Pidlyasheckij Petro Bubela Dmitro Vitovskij Rostislav Edmund Bilas Nikifor Girnyak Roman Shipajlo Stoyat zliva napravo Nestor Gamorak Yulian Bucmanyuk Gric Gerasimovich Ostap Borodiyevich Semen Magalyas Volodimir Timcyurak Vasil Panchak Ivan Boberskij Grupa starshin UGA zliva napravo otaman N Girnyak poruchnik V Starosolskij chotar M Sayevich polkovnik D Vitovskij chotar M Gavrilko I Boberskij sotnik O Semenyuk do 2 08 1919 Vid pochatku Pershoyi svitovoyi vijni zi serpnya 1914 r Dmitro Vitovskij sotnik u legioni Ukrayinskih sichovih strilciv chlen Ukrayinskoyi bojovoyi upravi spivzasnovnik Strileckogo fondu V legioni USS kudi buv perevedenij z avstrijskogo vijska perebuvav iz serpnya 1914 roku komandir odniyeyi z najkrashih soten napivkurenya Shuhevicha U zhovtni sotnyu Vitovskogo pidporyadkuvali generalu Lemanu komandiru vosmoyi kinnoyi diviziyi yaka brala uchast u zhovtnevomu nastupi Avstrijskih vijsk na Galichini Nastup zdijsnyuvali v napryami z Uzhka do Starogo Sambora Za slovami samogo Vitovskogo ce pov yazannya z kinnotoyu bulo ne nadto vdalim Vazhko navzdignati yiyi ta she j nami yak yedinoyu pihotnoyu chastinoyu zakrivali vsi diri Zgodom sotnya Vitovskogo brala uchast u boyah pid Turkoyu ta Naguyevichami de zaledve ne potrapila do rosijskogo polonu Sotnik Vitovskij projshov usi boyi USS u Karpatah vidznachivsya u vizvolenni Semikivciv i Burkaniv Za peremogu na Makivci nagorodzhenij medallyu Za horobrist 28 chervnya 1915 r buv priznachenij komendantom zdobutogo u boyah knyazhogo Galicha Za jogo rozporyadzhennyam na ratushi bulo pidnyato sino zhovtij prapor Pislya poranennya v nogu jogo pereveli na Volin de razom iz chetaryami Mikoloyu Sayevichem ta Mihajlom Gavrilkom bulo organizovano odinadcyat ukrayinskih narodnih shkil Dmitro Vitovskij buv strileckim ideologom ta odnim iz neformalnih lideriv USS iniciatorom strileckogo fondu V 1916 1917 rr razom iz chetaryami Mikoloyu Sayevichem i M Gavrilkom organizovuvav ukrayinske shkilnictvo na Volini a v 1918 na Podilli U period Ukrayinskoyi derzhavi deyakij chas buv komendantom Zhmerinki de poslidovno zdijsnyuvav organizacijnu diyalnist zi stvorennya ukrayinskih derzhavnih organiv vladi Vitovskij odin z ideologiv strileckoyi politichnoyi dumki Listopadovij chin Odin iz kerivnikiv Listopadovogo chinu 1918 roku u Lvovi komanduvach zbrojnih sil ZUNR zgodom derzhavnij sekretar vijskovih sprav ZUNR chlen UNRadi vid Ukrayinskoyi radikalnoyi partiyi Pid chas Listopadovogo chinu pislya rozpadu Avstro Ugorskoyi imperiyi zumiv zajnyati Lviv Novostvorenu Ukrayinsku Galicku armiyu ocholyuvav 1 3 listopada 1918 nevdovzi yiyi chiselnist sklala 100000 bagnetiv zdobuv nizku vagomih peremog Zaproponuvav uklasti vijskovij soyuz z UNR a zgodom pidpisav dogovir z UNR u Fastovi Yak derzhavnij sekretar vijskovih sprav ministr ZUNR vnis do Ukrayinskoyi Nacionalnoyi radi zakonoproyekt pro Zluku ob yednannya UNR i ZUNR V Universali zaznachalosya Pislya chotiroh iz polovinoyu rokiv muki ridannya j zhalobi spovnilas narodna volya Zi slozami radosti spovishayemo Vam velike slovo vchera upav kordon mizh ukrayinskimi zemlyami i vid vchera mi vsi vzhe gromadyani velikoyi Narodnoyi Respubliki She hvilya krovavogo zusillya i slovo stanetsya dilom Z krovi i pozhezhi ta ruyini vstane Velika Ukrayina U travni 1919 roku chlen delegaciyi na mirnij konferenciyi v Parizhi 3 travnya 1919 roku v skladi delegaciyi ZUNR pribuv na mirnu konferenciyu v Parizh Na zhal tut z riznih prichin ne vdalos zahistiti ukrayinski interesi Tomu polkovnik Dmitro Vitovskij virishiv povernutis do UGA yaka todi vela razom z vijskom UNR nastup na Kiyiv Zagibel v aviakatastrofi Mogila Dmitra Vitovskogo u Lvovi na Lichakivskomu cvintari Povertayuchis v Ukrayinu zaginuv v aviakatastrofi na litaku VPS UNR R 71 pid Ratiborom Sileziya razom iz ad yutantom chotarem UGA Yuliyanom Chuchmanom 1895 1919 povertayuchis z mirnoyi konferenciyi na yakij namagavsya perekonati Antantu v neobhidnosti viznati Ukrayinu a ne lishe Polshu Chehoslovachchinu i Yugoslaviyu novoyu derzhavoyu na karti Yevropi Na moment smerti jomu bulo 31 rik Donedavna vvazhalosya sho vin zaginuv 4 serpnya 1919 roku prote kiyivskij istorik Pavlo Gaj Nizhnik na pidstavi ranishe nevidomih dokumentiv vstanoviv sho Dmitro Vitovskij zaginuv 2 serpnya 1919 roku Pohovannya i perepohovannya v Ukrayini Pohovanij buv u Berlini 14 serpnya 1919 roku na cvintari Gugenotiv 25 serpnya 1928 roku ostanki buli perepohovani na cvintari St Gedvigs Fridgof na Lizenshtrasse Na traurnomu zahodi okrim predstavnikiv ukrayinskoyi gromadi Berlina buli prisutni ukrayinski deputati polskogo Sejmu yaki v toj chas brali uchast u roboti z yizdu Mizhparlamentskogo soyuzu organizaciyi u yaku vhodili parlamenti bilshosti derzhav svitu Dm Levickij golova delegaciyi Blazhkevich O Vislockij V Kohan St Kuzik O Luckij A Maksimovich Dm Palij Milena Rudnicka V Celevich vsi vid partiyi UNDO a takozh polkovnik Yevgen Konovalec u toj chas golova OUN yakij nad mogiloyu zrobiv vistup 1 listopada 2002 roku prah Dmitra Vitovskogo bulo urochisto perepohovano na Lichakivskomu cvintari mista Lvova perepohovannyam opikuvavsya Ferencevich Yurij Literaturna tvorchistLiteraturnij psevdonim Gnat Buryak Yak zasnovnik Strileckogo Fondu buv takozh zasnovnikom jogo drukovanogo organu zhurnalu Shlyahi v yakomu j opublikuvav bilshist svoyih prozovih tvoriv zokrema Iz smutno yasnih spogadiv Shlyahi 1915 ch 2 s 63 prisvyata pam yati chetarya I Balyuka Makivka Novela Zvit bula opublikovana u lit misteckomu zbirniku Tim sho vpali Lviv 1917 Tvori Iz smutno yasnih nastroyiv nedostupne posilannya z veresnya 2019 Vshanuvannya pam yatiVstanovleno pam yatniki v selishi Broshniv Osada 2003 seli Pidgoroddya bilya Rogatina ta v ridnomu seli Medusi vsi Ivano Frankivska oblast Na chest Dmitra Vitovskogo nazvano vulici u Lvovi Kalushi Ivano Frankivsku Yaremchi Dolini Kolomiyi Chortkovi Mukachevomu PrimitkiStepanovich K L Lichakivskij nekropol 2006 S 419 ISBN 978 966 8955 00 5 d Track Q62416080d Track Q116966495 Strilecka Golgofa Sproba antologiyi L Kamenyar 1992 S 382 Arhiv originalu za 30 chervnya 2018 Procitovano 30 chervnya 2018 Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti Za zag red A P Kocura N V Teres Kiyiv Knigi XXI 2007 S 85 464 s ISBN 978 966 8653 95 7 Strilecka Golgofa S 72 74 Strilecka Golgofa S 69 70 LiteraturaDmitro Vitovskij Programa Velich osobistosti 26 12 2017 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 20 grudnya 2005 u Wayback Machine Dumin O Istoriya Legionu Ukrayinskih Sichovih Strilciv Lviv 1936 Zaklinskij M Dmitro Vitovskij Lviv 1936 S 32 Yaroslavin S Vizvolna borotba na zahidno ukrayinskih zemlyah v 1918 1923 rr Filadelfiya 1956 Naumenko K Polkovnik Dmitro Vitovskij Armiya Ukrayini 1992 17 veres Kolyanchuk O ta in Generalitet ukrayinskih vizvolnih zmagan Lviv 1995 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 Zaklinskij M Dmitro Vitovskij Nyu Jork 1967 S 124 Hodak I Dmitro Vitovskij providnik Listopadovogo chinu I Hodak Litopis Chervonoyi Kalini 1991 2 S 45 50 PosilannyaDMITRO VITOVSKIJ Programa Velich osobistosti 2017 VIDEO K Ye Naumenko Vitovskij Dmitro 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 580 ISBN 966 00 0734 5