Бубела Петро

Петр́о Буб́ела (* 1887, с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада — (1920 ?) 1934) — український військовий діяч, отаман УГА. Учасник Першої світової війни, поручник австрійської армії. Один з основних організаторів Листопадового чину у Львові 1918 року. 1918—1919 роках товариш державного секретаря військових справ ЗУНР.

Петро Бубела
Отаман
Пам'ятник Петру Бубелі в с. Лисиничі
Загальна інформація
Народження	1887(1887) с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада
Смерть	невідомо м. Одеса
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Командування
товариш (заступник) державного секретаря військових справ ЗУНР

Життєпис

Державний секретаріат військових справ ЗУНР, лютий 1919.
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, , Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський

Народився в с. Лисиничі біля Львова. Можливо, мати була полькою. Закінчив гімназію, студіював право у Львівському університеті. Військову освіту здобув у австрійській старшинській школі, учасник Першої світової війни.

Один із керівників збройного повстання 1 листопада 1918 у Львові, член Центрального військового комітету. Один із організаторів Центрального Військового Комітету, опрацьовував план повстання у Львові, починаючи від 19 жовтня 1918 року, разом із Любомиром Огоновським і Дмитром Паліївим.

У роки української революції 1917—1921 років — заступник Державного секретаря військових справ уряду ЗУНР (ад'ютантом був Михайло Голинський.), тимчасово в. о. військового міністра, активний учасник військового будівницва ЗУНР. Разом із Дмитром Вітовським перебував у Тернополі, займався створенням регулярної армії.

За спогадами М. Омеляновича-Павленка, Петро Бубела був розстріляний більшовиками в Одесі після переходу УГА на бік Червоної армії у 1919 році.

За іншими даними, у квітні 1920 року заарештований в Одесі органами ЧК й ув'язнений до харківської тюрми. Після втечі повернувся до Одеси, де жив нелегально та працював в структурі Червоного Хреста. У 1934 році заарештований і там же страчений..

Вшанування пам'яті

• В рідному селі відкрито пам'ятник.

Примітки

1. М. Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України. — Київ: «Либідь», 1993. — 408 с. — . — С. 27.
2. П. Гуцал Голинський Михайло Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — .. — С. 379.
3. . Архів оригіналу за 27 серпня 2006. Процитовано 9 листопада 2016.
4. . Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.

Джерела

• Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917-1920): Документально-художнє видання / упоряд.: М. Ковальчук. — Київ : Темпора, 2007. — 608 с. — .
• Гуцал П. Бубела Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — .— С. 189.
• Кузьма О. Листопадові дні 1918 р.: з іл. і шкіцами. — Львів : Накладом автора, 1931. — 443 с.
• Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. — Нью-Йорк : Накладом Видавничої Кооперативи «Червона Калина», 1960. — 450 с.
• Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів : Інститут українознавства НАН України; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. — 488 с. — 700 прим. — .
• Науменко К. Бубела Петро // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1: А–В. — С. 385. — .

Посилання

• Бубела Петро [ 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]