Білору́си (біл. беларусы, biełarusy) — східнослов'янський етнос, основне і корінне населення Білорусі. Як етнос сформувався на землях сучасної Білорусі та частин суміжних земель сучасних: Литви, Польщі, України та Росії. За межами Білорусі проживають в США, Росії, Україні, Канаді, Латвії, Казахстані, Польщі, Литви, Естонії та багатьох інших країнах. Загальна чисельність перевищує 9 мільйонів осіб. З них більше 7 мільйонів мешкає в Білорусі. Більшість білорусів розмовляють білоруською та російською мовами, які належать до східнослов'янської мовної групи. За релігійною приналежністю — християни.
Білоруси | |||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||
Самоназва | біл. Беларусы, Biełarusy | ||||||||||||||||||||||||||||||
Кількість | ~ 10 млн. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Ареал | Білорусь: 12 419 | ||||||||||||||||||||||||||||||
Раса | європеоїдна | ||||||||||||||||||||||||||||||
Близькі до: | українці, поляки, литовці | ||||||||||||||||||||||||||||||
Мова | білоруська (рідна й історична) російська (панівна) | ||||||||||||||||||||||||||||||
Релігія | Східне православ'я (Білоруський екзархат) |
Історія
Етнонім
Білоруська етнічна спільність складалася в XIV—XV століттях. Назва білоруси, білорусці сходить до топоніма Біла Русь, який в XIV—XVI століттях застосовувався щодо Вітебщини і північного сходу Могилівщини, а в XIX — на початку XX століття охоплював вже майже всю територію етнічних білорусів.
Перший письмовий випадок використання слова білорус (грецько-латинське Leucorussus) як самоназви вихідців із сучасної території Білорусі датується 1586 роком, але на той час це визначення не було поширене як етнонім. До кінця XVIII ст. як самоназва вживалися етноніми литвини і русини. У XIV—XVI століттях західна частина майбутніх Мінської і Вітебської губерній, Гродненщина (виключаючи Берестейщину) називалася Чорною Руссю, а південна болотиста і лісиста рівнина — Поліссям. Форма сучасної назви — білоруси — виникла в XVII столітті та почала насаджуватися російською царською владою супроти назві — литвини. У цей же час з'явилася назва для білорусько-українського населення — поліщуки. Як самоназва етнонім білоруси набув широкого поширення лише після утворення Білоруської РСР (1919).
Самоназва білорусів як етнонім почала прикріплюватися до білоруського етносу (майже на всій його етнічній території) лише в середині 1860-х років (після національно-визвольного повстання 1863—1864 рр. у працях російського етнографа Родеріха Еркерта). У 1903 р. етнограф Євген Карський зазначив, що найбільш консервативне селянство не знало цієї новоствореної книжної назви.
У 1918 році полковник Кастусь Єзовітов так описав самосвідомість генерала БНР Станіслава Булак-Балаховича: «Я хотів би бути ближче до своєї батьківщини (Вільно). Колись він вважав себе литвином, але тепер він дізнався про білорусів і не знає, хто він».
Тим часом назва литвини стала історичним етнонімом білорусів. Як зазначає білоруський історик Володимир Орлов у книзі «Країна Білорусь. Велике князівство Литовське», «Ми — білоруси, але ми також литвини, спадкоємці історії та культури могутньої європейської держави — Великого князівства Литовського».
В Україні відомі назви білорусів:
- Литви́ни — історична самоназва сучасних білорусів у ВКЛ, яка використовувалась поряд із руси́ни. Як назва білорусів, назва «литвини» широко використовувалася аж до XX століття і досі частково використовується як самоназва селян. (Див. литвинство)
- Білору́сці — назва багато-етнічного населення Білої Русі (жителів Полоцького, Вітебського, Мстиславського і частково Мінського воєводств Речі Посполитої, а також західної Смоленщини і північної Чернігівщини, південної Псковщини) спеціально застосовувалася в офіційних документах Російської імперії в XVII—XVIII ст для зближення з росіянами, як і для українців «малороси». У XIX столітті так називали вже тільки білорусів, і сама ця назва трансформувалась у етнонім «білоруси» і також для Чорної Русі;
- Білоруси́ни — у польських і українських джерелах XIX — XX століття.
- Бульба́ші — етнофолізм, іронічне, іноді зневажливе, часом жартівливе прізвисько білорусів.
Антропологія
Формування білоруської етнічної спільності відбувалося в умовах конфесійних суперечностей між православ'ям і католицтвом, полонізації в епоху Речі Посполитої і русифікації у складі Росії, до якої білоруські землі відійшли в результаті трьох розділів Польщі (1772, 1793, 1795). До кінця 17 століття стародавньо-білоруська мова була витіснена з суспільного життя польською. Публікації літературною білоруською мовою, що створювалася на основі живої розмовної мови, з'явилися лише в 19 — початку 20 століття. Сам факт існування білорусів як самостійної етнічної спільності ставився під сумнів, білорусів намагалися представити частиною росіян або поляків. Унаслідок конфесійної роз'єднаності, політики церкви і держави самосвідомість білорусів часто підмінялася уявленням про конфесійну приналежність. Нерідко вони називали себе «католиками» або «православними», а часто «тутейшими», тобто місцевими. Наприкінці 19 століття посилюється процес формування національної самосвідомості білорусів.
При загальній однорідності білоруської культури сформувалися її регіональні відмінности. Виділяється шість історико-етнографічних районів:
- Поозер'я (північ),
- Подніпров'я (схід),
- Центральна Білорусь,
- Понімання (північний захід),
- Східне Полісся,
- Західне Полісся.
Після створення Білоруської РСР відбулися радикальні зміни у функціонуванні білоруської мови, виробленні літературних норм. Проте в післявоєнний період його функції різко скоротилися, більша частина білорусів перейшла на російську мову у всіх сферах суспільного життя. У 1988 в білоруських школах навчалося лише 14 % всіх школярів. Відбулися серйозні зміни не тільки в мовній поведінці, але і в менталітеті білорусів. Для деякої частини білорусів характерне байдуже ставлення до національної культури. У Республіці Білорусь (проголошена в 1991) вживається заходам для відродження білоруської мови і культури.
Етнічна територія
Окрім Білорусі живуть також у Росії (північно-західна частина Брянщини, Смоленщина та південь Псковщини. Також відомі колонії білорусів у Сибіру), Віленський край у Литві, Латвії, Естонії, в Україні, в Казахстані, у Білостоцькому краї у Польщі, в США , Канаді, Аргентині, Австралії, Великій Британії, Франції та ін. Загальна чисельність близько 10 млн осіб.
На початку ХХ століття, згідно з науковими дослідженнями, які в основному були підтверджені офіційними переписами населення, білоруси становили більшість жителів історичної Смоленської та Стародубської областей (нині частина Смоленської та Брянської областей Росії), як а також Вільнюс та південно-східна Трочка., східне Підляшшя (частина Підляського воєводства Польщі) та південно-східні Інфлянти (частина Дагдинського, Двіно-Зілупського, Краславського та Луцинського районів Латвії). Згідно з Третьою хартією, на основі чисельної переваги білорусів ці території були проголошені частиною Білоруської Народної Республіки в 1918 р., а в 1919 р. більшість із них увійшли до складу Білоруської РСР, утвореної в Смоленську. Однак незабаром московські більшовики забрали не тільки Смоленщину та Стародубщину, але й історичну Амстиславську область разом з Амстиславом, Оршанською областю з Оршею, Вітебську область з Вітебськом, Панізове з Речицею та Полоцьку область з Полоцьком, тим часом західна половина Білорусі була передана Польській Республіці. І частина Польщі з передмістям Друя Придруйськ — частина Латвії. У вересні 1939 р., після приєднання Західної Білорусі до СРСР, Сталін поступився Литві більшою частиною Вільноської області з Вільно, а також південно-східною Троччиною з Троками та частиною Браславської області, а в жовтні 1940 р. Ошмянщиною з Гадутишками, Девянишки, Салечники та Свенцяни, також у 1939 р. до УРСР приєднали частину Пінська з Висоцьком, Дольськом, Дубровицею, Любяшовим, Нобелем та Погостом Заречним. Москва передала Польщі все Підляшшя, західну Гродно (Васильків, Гарадок, Дубров Гродно, Заблудов, Карітін, Кринки, Кузниця, Ліпськ, Соколка, Сідра, Супрасль, Суховол, Штабінка, Янув та Янов) Телиця.
Приєднання етнічно білоруських земель до інших держав, а також відсутність можливостей для навчання рідною мовою (у 1930-х рр. уся діяльність білорусів на Смоленщині була заборонена, водночас латвійська влада остаточно ліквідувала білоруські навчальні заклади в білоруській частині Інфлянтів, у 1945 р. уряд Литви в особі міністра освіти Жугжди не дозволив відкривати жодної білоруської школи у Вільнюсі, одночасно ліквідуючи Вільнюську білоруську гімназію та Білоруський музей Івана Луцкевича.) призвело до майже повної асиміляції місцевого білоруського населення.
Білоруси є автохтонами Білорусі. Основу білоруського етносу склали східно-слов'янські племена кривичів, дреговичів, а також частково радимичів і деревлян. Важливу роль у формуванні білорусів як етносу відіграли балтійські народи, насамперед литовські племена: литва, пруси, ятвяги, жемайти, аукштайти.
Процес формування білоруської нації тривав довго і відбувався під впливом географічних, кліматичних, соціально-економічних, політичних, церковно-релігійних факторів, а також європейських етнічних тенденцій. За розрахунками, зробленими на основі великої кількості антропогенетичних та генодемографічних матеріалів, білоруси (корінне населення) ведуть свій родовід щонайменше 130—140 поколінь, що відповідає періоду майже 1500 р. до н. e.
Етногенез білорусів відбувався переважно у Верхньому Подніпров'ї, Середньому Подніпров'ї, Панямонні, Побужжі та Прип'ятському Поліссі. Слід мати на увазі, що процес формування білоруської нації охоплював землі, що перевищували межі сучасної Білорусі. Таким чином, крім того, це відбулося на територіях сучасної Литви (Вільнюс та околиці), Латвії (Двінськ), Польщі (Білосток та Біла) та Росії (Смоленськ, Невель, Брянськ).
У науці немає однозначності щодо хронологічних рамок формування білоруського народу. Деякі дослідники стверджують, що білоруси як етнічна група вже існували у ХІІІ ст., а процес формування білоруської нації розпочався у XVII-XVIII ст. (Георгій Штихов, Микола Єрмалович, Михайло Ткачов та ін.) За словами Валентина Сєдова, білоруська етнічна спільнота склалася в ХІІІ-XIV століттях. Мойсей Грінблатт вважав, що формування білорусів відбувалося в XIV-XVI ст.
Не існує єдиної точки зору щодо предків білорусів. Серед основних понять — «фінська», «балтійська», «криворізько-дріговицько-радзіміцька» та «давньоруська».
Чисельність
Білоруська діаспора
Білоруси в Україні
Загальна численність білорусів в Україні за даними перепису 2001 року становила 275 763 чоловік (439 900 у 1989 році).
Найдавніші поселення знаходяться у смузі україно-білоруської етнічної території (Рокитнівський район, Рівненська область). Значна кількість білорусів переселилась із Білорусі у східні райони Українського Полісся і на Слобожанщину після першого поділу Польщі. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст у Північному Причорномор'ї виникає ряд військових поселень з білорусів у зв'язку з необхідністю захищати південні землі від турецько-татарських нападів (села Бармашове, , та ін.). Ці села були засновані вихідцями з Бобилецького повіту Могильовської губернії, звідки вони були переселені під час Вітчизняної війни 1812 року у зв'язку зі створенням на місцях їх мешкання військових поселень Єлецького мушкетерського полку.
Ряд білоруських селян, як і бобилецьких, було переселено примусово, однак в числі небагатьох переселенців вони одержали права іноземних колоністів. Підставою тому було намагання царського уряду розвантажити перенаселені північні губернії. Під приводом, що:
наши колонисты полезнее ещё могут быть, нежели иностранные |
З Смоленської губернії у 1807—1812 роках було переселено 3002 чоловіки до Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Переселенці отримували кошти на переїзд «до перших жнив» і повне облаштування на новому місці, по 15 десятин землі на кожну особу чоловічої статі і звільнялися від сплати податків на новому місці протягом 5 років. Вони заснували чотири села — , Гайчул, Темрюк і . Поступово цих «колоністів» обмежили в правах, оскільки вільних земель залишалося все менше.
Виникнення інших білоруських поселень півдня пов'язане з розвитком капіталістичних стосунків, відносним аграрним перенаселенням у білоруських губерніях (так з'явилося село Сурсько-Литовське у Дніпропетровській області) і з міграцією білоруського населення у промислові центри в радянський час.
Біографи українських письменників Лесі Українки та Михайла Стельмаха вказують на їх білоруські родинні корені (у Л. Українки — батько, у Стельмаха — мати).
Мова
Рідною мовою білорусів є білоруська мова слов'янської групи індоєвропейської сім'ї, однак білоруси розмовляють також російською мовою через зросійщення, яке проводилось Російською Імперією, радянським режимом і режимом Лукашенка. Білоруська мова з точки зору лексики є найближчою до української мови (84 % спільної лексики). Розрізняються південно-західний, північно-східний діалекти білоруської мови, так звані поліські говірки. Поширені польська, литовська, українська мови. Писемність на основі кирилиці та латиниці.
Існує два варіанти правопису білоруської мови: наркомівка, який вважається офіційним правописом, і тарашкевиця, який є класичний правопис. Тарашкевиця в основному використовується в середовищі прихильників традиційно білоруської культури та опозиційних урядові О. Лукашенка силах. Наркомівка у свою чергу штучно зблизила білоруську та російські мови, змінивши такі норми, наприклад:
- Було прибрано з алфавіту кириличну літеру «ґ» для позначення звука [ɡ], наприклад: Ґаза, Ґамбія, Ґент, Ґібральтар, Ґітлін, Аґра, Арлінґтан, Рэдынґ; у літературній білоруській мові вибуховий звук [g] (і його м'який еквівалент [gʲ]) вимовляється в білоруських словах у кореневій комбінації [зг], [дзґ], [джґ]: во[зґ]ры, ма[зґ’]і, ро[зґ’]і, абры[зґ]лы, бра[зґ]аць, пляву[зґ]аць, вэ[дзґ]аць, [джґ]аць і ў шэрагу пазычаньняў: [ґ]анак, [ґ]арсэт, [ґ]валт, [ґ]зымс, [ґ]онта, [ґ]узік, а[ґ]рэст, [ґ’]ер[ґ’]етаць, ля[ґ]уна, цу[ґ]лі, шва[ґ’]ер та інші. Це дало змогу відновити в ХХ столітті вживання літери «ґ», яка використовувалась у руській мові. У власних назвах з неслов'янською лексичною основою вибуховий [g] традиційно вимовляється білоруською мовою як фрикативний [γ]; тоді як збереження [g] у вимові не кваліфікується як порушення орфоепічної норми: [Г]арыбальдзі й [Ґ]арыбальдзі, [Г]рэнляндыя й [Ґ]рэнляндыя, [Г’]ётэ й [Ґ’]ётэ, [Г’]ібральтар і [Ґ’]ібральтар.
- Передача грецької літери «θ» через «т» або «ф» залежно від правил російської мови (анафема, арфаграфія, Афіны, эфір, Эфіопія, кафедра, марафон, міф, пафас замість анатема, артаграфія, Атэны, этэр, Этыёпія, катэдра, маратон, міт, патас), а не послідовно через «т»;
- Передача грецької літери «β» через «б» і «в» залежно від правил російської мови (абат, араб, Варвара, Варфаламей, Візантыя, Ліван, сімвал, Фівы, Фавор замість абат, араб, Барбара, Барталамей, Бізантыя, Лібан, сымбаль, Тэбы, Табор), а не послідовно через «б»;
- Скасовано передавання м'якого [lʲ] у словах західноєвропейського походження, за винятком більшості англіцизмів. У запозиченнях з інших мов звук транслітерувався залежно від твердості або м'якості звуку мовою-джерелом, приклад: блок, маналог, парламент, план, лампа, логіка, Платон, клон, філалогія замість блёк, маналёг, плян, парлямэнт, лямпа, лёгіка, Плятон, клон, філялёгія;
- Прибрано пом'якшення приголосних [з], [с], [б], [п], [в], [ф], [м], [н] перед голосною [e], наприклад: кааперацыя, фанетыка замість каапэрацыя, фанэтыка;
- Скасувано позначення асимілятивного пом'якшення приголосних [з], [с], [ц], наприклад: сцяг, свет, снег, след, з'ява, змест, дзве, дзвер, цвёрды замість сьцяг, сьвет, сьнег, сьлед, зьява, зьмест, дзьве, дзьвер, цьвёрды;
- Скасувано зберігання твердості [з], [c], коли ті розташовані на початку, а іноді і в середині слова, наприклад: сімптом, сігнал, фізіка, казіно, апельсін замість сымптом, сыгнал, фізыка, казіно, апэльсін;
- Скасувано зберігання твердості [б], [в], [м], [н], [п], [ф] перед переднім голосвним [е], наприклад: абанент, універсітэт, кабінет, метрапалітэн, музей, секцыя, пенсіянер, дэбет замість абанэнт, унівэрсытэт, кабінэт, мэтрапалітэн, музэй, сэкцыя, пэнсыянэр, дэбэт;
- Було прибрано м'який знак між подовженими приголосними [з], [с], [ц], [н], [л], наприклад: вызваленне, насенне, наваколле, галлё, ззяе, развіццё, рыззё, калоссе, сёння, суддзя, жыццё замість вызваленьне, насеньне, навакольле, гальлё, зьзяе, рызьзё, разьвіцьцё, сёньня, калосьсе, судзьдзя, жыцьцё; Це правило стосуються і тих випадків, коли на вимову звуку, що стоїть на кінці слова, впливає звук, що стоїть на початку наступного: з ягонай, з вялікіх, без мяне замість зь ягонай, зь вялікіх, безь мяне.
- Скасовано заміну буквосполучень -тар, -дар на -тр, -др у кінці слів, наприклад: тэатр, літр, механізм, цэнтр замість тэатар, літар, механізам, цэнтар;
Також окремо карта — мапа, пасол — амбасадар, Еўропа — Эўропа, Расія — Расея, Літва — Летува, Германія — Нямеччына, Англія — Ангельшчына, Венгрыя — Вугоршчына, Мінск — Менск, Гродна — Гародня, Брэст — Берасьце, Навагрудак — Наваградак, Маладзечна — Маладэчна. Крім того, існують ще інші лексичні, фонетичні та морфологічні правила, які зблизили білоруську та російську мови.
Сучасні форми розмовної білоруської мови (її найважливіші фонетичні, граматичні та лексичні особливості) у формі різних діалектів почали розвиватися в XIII—XV століттях під час етногенезу білорусів, а отже, насамперед у результаті тісної взаємодії східнослов'янських діалектів, що знаходились у складі Великого князівства Литовського. Різні мови використовувались як літературні, навіть кілька мов паралельно.
З XIV ст. до кінця XVIII ст. латинська мова іноді використовувалась як писемна мова великокнязівської канцелярії, але починаючи з XIV століття до середини XVII ст. головною та масовою мовою документів великокнязівської канцелярії та місцевих адміністрацій у ВКЛ була слов'янська мова — руська мова, яка поступово до середини XVI ст. вже набула багатьох рис сучасної розмовної білоруської мови (особливо в лексиці та фразеології) і не набула рис балтійських діалектів. Сучасні білоруські вчені також називають літературну «руську мову» Великого князівства Литовського як «старобілоруську мову».
Літературна «руська мова» (давньобілоруська мова) Великого князівства Литовського відображала багато мовних явищ, характерних для розмовної білоруської мови, хоча до кінця XV ст. ще не відійшов далеко від традиційних канонів, що складались дотепер, і був представлений переважно юридичними документами. Близько до нього були місцеві твори церковнослов'янською мовою. Наприклад, білоруські мовознавці дійшли висновку, що мовою друкованих видань книг Біблії Франциска Скорини, зроблених ним у 1517—1519 роках, є білоруська редакція церковнослов'янської мови («словенська мова»), де це певний вплив розмовної білоруської, чеської та польської мов. Водночас цю мову, безумовно, розуміло слов'яномовне населення Великого князівства Литовського, і друковані книги Франциска Скарини були адресовані саме йому. Франциск Скорина став східнослов'янським першодрукарем. Письмова руська мова Великого князівства Литовського в 14-17 ст. вирізнявся широтою державних функцій (мала статус державної мови, нею писався Статут ВКЛ), розвитком стилів (переважав офіційно-діловий стиль, який отримав більшість рис розмовної білоруської мови, на противагу до церковного стилю, і яким найбільше користувалася світська знать).
З середини XVII ст. в офіційних записах культурне та громадське життя міст та вищого класу ВКЛ замість руської мови почала домінувати польська мова. Вивчення літературної польської мови було дуже легким і набагато легшим для білоруськомовного населення (через близькість розмовної білоруської та польської мов), ніж для балтомовного населення ВКЛ. У той же час письмова руська мова (давньобілоруська мова) використовувалася в офіційних записах Великого князівства Литовського до самого кінця Речі Посполитої (1795) як фрагменти або повні тексти (польською латинкою), які були часто вставляються в польськомовні офіційні документи, руські тексти листів, привілеїв, актів тощо. Крім того, греко-католицька церква застосовувала в управлінні церквою з 1740-х років також польська мова, у богослужінні весь час — церковнослов'янська; деякі духовні пісні («краї») також були складені для греко-католиків старобілоруською мовою. Католицька церква використовувала латинську та польську мови, які у XVII—XVIII ст. були мовами високої культури в Співдружності. Серед магнатів у XVIII ст. набула поширення і французька мова. Шляхта паралельно знала кілька мов, зокрема розмовну білоруську.
[[Файл:Wincenty_Dunin-Marcinkiewicz_2.jpg|міні|[[Вінцент[недоступне посилання] Дунін-Мартинкевич]] (1808—1884) у Мінську, фото 1863]] Після включення білоруських земель (1772, 1793, 1795) до складу Російської імперії офісною мовою стала російська, хоча до кінця придушення Листопадового повстання (1830—1831) польська мова офіційно використовувалася у багатьох державних установах, особливо дворянських та судових. У 1803 р. у Вільно було створено Вільненський університет (1803—1832), де романтизм набув великої популярності серед багатьох викладачів та студентів, що спонукало їх цікавитись народною культурою та мовою.
Результати Січневого повстання (1863—1864) були несприятливими для розвитку культури, оскільки багато потенційні діячі культури з дворянства брали участь у повстанні, були репресовані або змушені емігрувати за межі Російської імперії. Російська мова зайняла домінуюче становище у всіх сферах суспільного життя, у тому числі в галузі початкової освіти. Російська влада заборонила видавати білоруськомовні книги латиницею і не заохочувала друкувати кирилицею. У результаті розвиток білоруськомовної літератури та мови було зупинено майже на 30 років.
Найбільший вплив на формування білоруської національної самосвідомості серед широкого селянства та інтелігенції зробив на початку 1890-х років за фінансової підтримки ліберально-консервативного заможного білоруського маєтку католицької знаті Мінської губернії, якій вдалося пережити поразку Січневого повстання та зберегти для нових поколінь маєтки навіть за дискримінаційними законами щодо католиків у литовсько-білоруських провінціях Російської імперії. Патріарх професійних білоруських досліджень у 1880–1890-х роках. Олександр Єльський (1834—1916), багатий католик-католик, член Мінського товариства сільського господарства, письменник, журналіст консервативного польськомовного петербурзького журналу «Край» і перший справжній білоруський енциклопедист, який став і прийняв культурну традиція Вінсента Дуніна-Марцінкевича. Саме Єльський у Російській імперії всебічно осмислив розвиток білоруської мови та літератури, популяризував розвиток білоруськомовної культури, став справжнім автором ідеології білоруської суб'єктності та білорусоцентричної концепції історії народу Білоруська «(1891): білоруський народ, де» живе наша мова "; що «наша мова така ж людська і панська»; що наша «земля» — це «Білорусь» (не велика, не мала, не червона, не чорна, а біла); що Білорусь була територіальною основою ВКЛ («як те зерно в горісі»). Сама передмова Франциска Богушевича стала своєрідним маніфестом білоруського національно-культурного відродження та сильним поштовхом для розвитку професійної білоруськомовної культури.
Після запровадження владою Російської імперії свободи використання будь-якої мови в 1904 р. та свободи преси в 1905 р. процес формування білоруської професійної мистецької культури прискорився: білоруські видавництва та періодичні видання з'явилися як латиницею, так і кирилицею (у Західній Білорусі в 1921—1939 рр. латиниця та кирилиця співіснували, а в БССР — виключно кирилиця з 1919 р.). Праці Явхима Карського «Білоруси» (т. 1-3, 1903—1922), газета «Наша нива» (1906), статті Митрофана Довнар-Запольського, «Коротка історія Білорусі» суттєво вплинули на подальше формування національна самосвідомість та система наукових поглядів на білорусів «(1910) Вацлава Ластовського, газета» Білорусь "(1913) та ін. Примітно, що вперше в Російській імперії нову білоруську літературну мову почали викладати як окремий предмет у школах Польського товариства Просвіти в Мінську. Сучасна білоруська літературна мова остаточно була заснована на мінському діалекті середньобілоруської групи діалектів (у широких околицях Мінська — до Маладечно та Бобруйська), оскільки на ній створювали свої твори найвизначніші письменники початку XX століття — Янка Лучина, Янка Купала, Якуб Колас, Максим Багданович та інші.
За часів БРСР (1919—1991 рр.) білоруська мова набула державного статусу і розвинулася білоруська література різних жанрів, але білорусько-російська двомовність із домінуванням російської мови (особливо із зростанням урбанізації) стала характерною для білорусів. У Республіці Білорусь 53,22 % білорусів назвали білоруську рідною мовою під час перепису населення 2009 року, а 23,43 % назвали її тією, якою переважно розмовляють вдома.
- Перший аркуш Псалтиря, біблійної книги циклу Старого Завіту, виданий Франциском Скориною в Празі (Чехія), 1517 рік.
- Статут Великого князівства Литовського (1588 р.) старобілоруською мовою, який служив збірником основних законів держави
- Книга Петра Казимира Ляцького про прославлення родини Хадкевичів «Septem Chodkiewicii heroes exercitvs Lithvanici dvces [...]» (1642), Вільно
- Список 14 підписантів у рукописному польськомовному оригіналі Конституції від 3 травня 1791 року
- «Білоруська граматика для шкіл» Броніслава Тарашкевича. Вільнюс, 1929 рік
Традиційна культура
Свята
Історично склалося так, що білоруси відзначають такі традиційні народні свята:
Національні свята білорусів (у Білорусі за часів проросійського режиму Лукашенко відзначаються неофіційно, також відзначаються білоруською діаспорою):
- День волі (25 березня) — святкування відновлення державної незалежності, яке відзначається під національним біло-червоно-білим прапором та гербом погонею. Він приурочений до річниці утворення національної держави, коли в 1918 році Рада Білоруської Народної Республіки прийняла Третю статутну грамоту.
- Свято Грюнвальду (15 липня) — день перемоги в 1410 р. об'єднаної армії Великого князівства Литовського та Королівства Польського над хрестоносцями.
- День преси (6 серпня) — видання у 1517 р. Франциском Скориною першої білоруської друкованої книги.
- День відновлення (25 серпня) — річниця прийняття в 1991 році Декларації про суверенітет Білорусі конституційним законом, відновлення незалежної державності.
- День білоруської військової слави (8 вересня) — святкування Перемоги в Орші, коли в 1514 р. армія Великого князівства Литовського повністю розгромила чисельно більшу армію Московської держави і на деякий час зупинила московську агресію на ВКЛ.
- День героїв, або День Слуцьких збройних дій, (27 листопада) — річниця початку у 1920 р. бойових дій проти більшовицької армії Першим Слуцьким полком Білоруської Народної Республіки.
Архітектура
Пам'ятники білоруської традиційної дерев'яної архітектури з різних історико-етнографічних регіонів Білорусі зберігаються просто неба в Білоруському державному музеї народної архітектури та побуту (м. Строчиця). Експозицію музею складають пам'ятки архітектури трьох областей — Центральної Білорусі (основна частина Мінська та західна частина Могильовської області), Придніпровської області (Могильовська область, Оршанський та Дубровенський райони Вітебської області), а також Гомельська область вздовж Дніпра та Дніпра. Центральні та західні території Вітебської області, а також частково північні райони Мінської області).
Поряд із традиційною дерев'яною архітектурою відзначається оригінальна мурована готична архітектура Великого князівства Литовського (білоруська готика), відмітною рисою якої є поєднання кладки з червоної цегли з білими оштукатуреними нішами. Поява в Нясвіжі другого в Європі твору архітектури бароко — Парафіяльної церкви — допомогла виявити в цьому стилі найбільший внесок білорусів в європейське мистецтво завдяки унікальній мурованій архітектурі Вільно та Могилевського бароко.
Заняття
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
Традиційні заняття білорусів — землеробство, тваринництво, а також бджільництво, збирання. Вирощували озиме жито, пшеницю, гречку, ячмінь, горох, льон, просо, коноплі, картоплю. На городах садили капусту, буряк, огірки, цибулю, часник, редьку, мак, моркву. У садах — яблуні, груші, вишні, сливи, ягідні чагарники (аґрус, смородину, ожину, малину і ін.). Пануючою системою землекористування на початку 20 століття було трипілля, у малоземельних — двопілля.
Основні орні знаряддя — соха (поліська, або литовська, вітебська). Використовували також рало, сошку. Для боронування застосовувалася плетена або в'язана борона і більш архаїчна борона-суковатка. З кінця 19 століття з'явилися залізні плуг і борона. Знаряддя збирання врожаю — серпи, коси, вила, граблі. Зерно сушили в зрубових приміщеннях — осетях або євнях. Для обмолоту використовували ціп, круглу колоду. Зерно зберігали в коморах і клітях, картопля — в льохах, склепах.
У тваринництві велику роль грало свинарство. Розводили також велику рогату худобу. На всій території Білорусі поширено вівчарство. Конярство найбільш розвинено на північному сході. Повсюдно збирали в лісі ягоди, гриби, заготовлювали кленовий і березовий соки. У річках і озерах ловили рибу.
Одержали розвиток промисли і ремесла — виготовлення рогож, землеробських знарядь, обробка шкір, овчини, хутра, виготовлення взуття, транспортних засобів, меблів, керамічного посуду, бочок і домашнього начиння з дерева. Особливе значення мало виготовлення декоративно-прикладних виробів з текстильної сировини і шкіри, виробів з народною вишивкою. Окремі види промислів і ремесел зберігалися, але багато зникло. Останніми роками почали відроджуватися плетіння з соломки, виготовлення поясів, вишивка одягу і ін.
Поселення та житло
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
Основні типи поселень білорусів — вёска (село), містечка, застінки (поселення на орендованій землі), виселки, хутори. Найбільшого поширення набули села. Історично розвинулося декілька форм планування поселень:
- скупчена (безсистемна), була найпоширеніша на північному сході, особливо в шляхетских околицях.
- лінійна (рядова). Лінійне планування (садиби розташовані уздовж вулиці з однієї її сторони) на всій території Білорусі широкого поширення набула в 16-17 століттях. Число будинків в поселенні — від 10 до 100 (переважно в Поліссі).
- вулична і ін. У сучасних селах переважає вуличне планування, будинки розташовуються уздовж доріг з обох боків, торцем до дороги.
Селянський двір складався з хатини, комори (клеті), навісу для дрів (паветкі), сараю для худоби (хлявы), сараю для сіна (ёўня, асець). Виділяється три основних типи планування садиб:
- віночний — весь комплекс житлових і господарських споруд утворює квадрат або прямокутник, всі будови пов'язані один з одним;
- погонний — житлові і господарські споруди утворюють ряд в декілька десятків метрів;
- незв'язані будови (з'явився недавно, частіше зустрічається в Мінській, Брестській і Гродненській областях).
У післяреволюційний час відпала необхідність в деяких господарських спорудах, наприклад, приміщеннях для обмолоту зерна, утримання коней, волів і др.; ліквідація їх привела до трансформації традиційного планування в дворядну погонну, Г-подібну і з незв'язаними будовами.
Традиційне житло білорусів еволюціонувало від землянки до однокамерних, пізніше багатокамерних споруд. На початку 20 століття основними типами були 1-2-3-камерні зроблені з колод будови з двоскатним, рідше чотирьохскатним дахом, покритою соломою, дранкою, дошкою; переважаюче планування: хатина + сіни і хатина + сіни + комора (кліть). Поступово третя будова придбала житлову функцію: хатина + сіни + хатина; ускладнилося внутрішнє планування, виділилися окремі приміщення. Внутрішнє планування було стійке — піч розміщувалася в правому або лівому кутку від входу і челюстями повернена до довгої стіни з вікном. У протилежному кутку по діагоналі від печі знаходився красний кут (кут, покуць), почесне місце в будинку. Там стояв стіл і знаходилася ікона. Уздовж стін розміщувалися лавки. Від печі уздовж глухої стіни були помости — нари. Пізніше з'явилися ліжка. Біля дверей стояли невеликі лавки (услоны). На стіні на кухні — полиця для посуду. Інтер'єр оформлявся різними мереживами, домотканими скатертинами, рушниками і покривалами, килимами і ковдрами. Декоративно-архітектурні орнаменти прикрашали житло із зовнішньої сторони. Еволюція сучасного житла білорусів виразилася в зростанні будинків-п'ятистінок, появі цегляних, нерідко двоповерхових будинків, часто з водопроводом, газом.
Сім'я
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
У 19 столітті багато селян жили великими сім'ями — батьківськими (включали батьків, неодружених дітей, одружених синів, невісток і внуків) і братськими (з братів і їх сімей). Процес розпаду великих сімей завершився наприкінці 19 століття; стали переважати проста нуклеарна сім'я і складна, розширена, в яку окрім шлюбної пари з дітьми або без них входили ще і батьки подружжя. Було поширене примачество. У 19 і навіть на початку 20 століття в селі зберігалися елементи громадської організації — взаємодопомога односельців в роботі — талока, сябрини. Багато важливих справ розв'язувалися на сільському сході, в якому брали участь голови сімей (гаспадар). На сході вибирали старосту, призначали опікунів, обговорювали сімейні конфлікти і ін.
Обряди
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
З сімейних обрядів найбарвистішим було весілля. Весільні обряди можна підрозділити на передвесільні (сватання, заручини); власне весілля (суборна субота, печення короваю, посад, зустріч дружин молодих, зведення молодих, ділення короваю). Найважливішими вважали посад нареченої і жениха, викуп коси, ділення короваю і ін. Багато традиційних обрядів, в скороченому вигляді або переосмислені, збереглися і в сучасному весіллі білорусів, багато хто відтворюється в ігровій формі. Головний момент пологових обрядів — розбивання горщика, пригощання бабиною кашею, катання бабці-повитухи на бороні, санях, конях. Похоронний обряд включав ряд архаїчних елементів — поминальна трапеза з обов'язковою кутею, запалювання свічок і ін.
Великою різноманітністю відрізняється календарний обрядовий цикл. Напередодні Різдва влаштовували вечерю (пісну), обов'язкова страва — ячмінна каша. Дівчата ворожили про свою долю. Співали колядки (калядки) і щедрівки. У другий день Різдва група молоді, вбравшись Козою, Ведмедем, Конем і ін., обходила будинки сусідів і виконувала величальні пісні (калядки). На Масницю пекли млинці, каталися на конях, проте масляничні обряди білорусів були менш розвинені, чим у росіян або українців. Зустріч весни наголошувалася співом веснянок. Зі східнослов'янських народів обрядовий характер зустрічі весни найдовше зберігався у білорусів.
Національну специфіку складали волочебні пісні, які у білорусів були поширенішими, ніж у росіян і українців. Вони виконувалися на Великдень під час обходу дворів волочебниками (дорослі чоловіки), що бажали господарям урожаю, багатства в будинку. На другий день Великодня водили хороводи. Особливий пласт народної поезії представляє купальські пісні. Це свято зберегло найбільш архаїчні риси. У ніч на Івана Купалу , хлопці і дівчата стрибали через них, шукали чудодійну квітку папороті, купалися, ворожили, пускали вінки водою і ін. Збереглося багато купальських пісень. Широко поширені дожинки. Плели дожинковий вінок, прикрашали останній сніп, влаштовували святкову трапезу. Дожинки супроводжувалися особливими піснями.
Національний одяг
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
Традиційний комплекс чоловічого одягу складався з сорочки, наговиць (поясний одяг), безрукавки (камізельки). Сорочку носили навипуск, підперізувалися кольоровим поясом. Взуття — личаки, шкіряні постоли, боти, взимку валянки. Головні убори — солом'яний капелюх (бриль), валяна шапка (магерка), взимку хутряна шапка (аблавуха). Через плече носили шкіряну сумку. У чоловічому костюмі переважав білий колір, а вишивки, прикраси були на комірі, внизу сорочки; пояс був різноколірним.
Жіночий костюм різноманітніший, з вираженою національною специфікою. Виділяються чотири комплекси: із спідницею і фартухом; із спідницею, фартухом і гарсетом; із спідницею, до якої пришитий лиф-гарсет; з паневой, фартухом, гарсетом. Два перших відомі на всій території Білорусі, два останніх в східних і північно-східних районах. Є три типу сорочок: з прямими плечовими вставками, туникоподібна, з кокеткою; велика увага приділялася вишивкам на рукавах. Поясний одяг — різноманітного фасону спідниці (андарак, саян, палатнянік, летнік), а також поньови, фартухи. Спідниці — червоні, синьо-зелені, в сіро-білу клітку, з подовжніми і поперечними смугами. Фартухи прикрашалися мереживами, складками; безрукавки (гарсет) — вишивкою, мереживами.
Головний убір дівчат — вузенькі стрічки (скідочка, шлячок), вінки. Заміжні жінки прибирали волосся під чіпець, надягали рушниковий головний убір (намітка), хустку; існувала безліч способів їх зав'язувати. Щоденне жіноче взуття — личаки, святкова — постоли і хромові боти. Верхній чоловічий і жіночий одяг майже не відрізнявся. Її шили з валеного нефарбованого сукна (свита, сярмяга, бурка, латушка) і дубленої (казачина) і недубленой (кожух) овчини. Носили також каптан, кабат. У сучасному костюмі використовуються традиції національної вишивки, крою, колірної гамми.
-
- Білоруски з дітьми,
- Білоруски,
- Білорус і білоруска, Мозирський повіт
Фольклор
У фольклорі білорусів представлений широкий спектр жанрів — казки, легенди, перекази, прислів'я, приказки, загадки, , календарна і сімейна обрядова поезія, народний театр і ін.
У легендах, переказах, биличках знайшли віддзеркалення дохристиянські уявлення білорусів про походження світу. Багата пісенна творчість білорусів. З музичних інструментів популярні були батлейка, , жалійка, ліра, бубон та ін.
Кухня
Цей розділ містить , але походження тверджень у ньому через практично повну відсутність . (серпень 2023) |
Традиційна кухня білорусів включає різноманітні страви з борошна, круп, овочів, картоплі, м'яса і молока. Способи збереження продуктів — сушка, квашення, соління. У харчуванні велику роль грали дикорослі рослини — щавель, цибуля лугова, польовий часник, кропива і ін. Найбільш стародавній вид рослинної їжі — каші з ячмінних зерен, проса, вівса, ячної і гречаної круп. Каші з ячмінних зерен (кутя, ) зберігаються і зараз як обрядові на родини, поминання. З борошна (переважно житнього) готували рідкі і напіврідкі страви: квашені — солодуха, кваша, кулага і неквашені — калатуша, затерла, галушки, макарони, куліш, . З вівсяного борошна — киселі, жур, толокно.
Основу повсякденного харчування складав хліб (житній, рідше пшеничний). Його пекли переважно з кислого тіста з різними добавками — картоплею, буряком, з жолудями, половою і ін. залежно від достатку в сім'ї. З хлібного тіста пекли різні коржики — скавародники, праснаки, коржі; у свята — пироги. Традиційна їжа білорусів — млинці з житнього, пшеничного, гречаного борошна. Один з основних продуктів харчування білорусів — овочі. Горох і боби тушили; капусту, буряк, брукву, огірки солили; ріпу, моркву — парили і пекли. З овочів варили рідкі страви — ботвінья, холодник, борщ. З другої половини 19 століття міцні позиції в харчуванні зайняла картопля. Відомо більше 200 страв із застосуванням картоплі — печений, відварний, смажений, тушкований, пюре, , бабка або дранка, галушки, , млинці, гульбишники, суп, запіканки, пиріжки і т. д. Молоко частіше уживається в кислому вигляді; сир і особливо вершкове масло, сметана — в обмеженій кількості. М'ясо і м'ясні продукти використовувалися переважно у складі страв, частіше вживали свинину, баранину, м'ясо свійської птиці, рідше яловичину. З напоїв відомі березовий сік, медовий, хлібний, буряковий кваси.
Обрядова їжа: коровай на весіллі; фарбовані яйця, булки, паска, ковбаси на Пасху; кутя, млинці, киселі на поминаннях; бабина каша на родини; налисники на масницю; кулага на Івана Купала і ін.
Традиції харчування значною мірою зберігаються і зараз. У раціоні переважають страви з картоплі, млинці, каші, молочні страви. Збільшилося споживання м'ясних продуктів, соняшникової олії. З'явилися страви, запозичені у інших народів, — шашлик, , плов, гуляш, пельмені і ін. Зросла роль привезених напоїв — чаю, какао, кави. Зникли з вживання коноплі, лляне насіння, деякі страви з борошна — солодуха, кулага, толокно, борошняні киселі.
Національна символіка
Національними символами білорусів є біло-червоно-білий прапор і герб погоня, які були державними символами Білоруської Народної Республіки в 1918 році та Республіки Білорусь у 1991—1995 роках. У 1995 році вони були позбавлені державного статусу в результаті референдуму, ініційованого диктатором Олександром Лукашенко, який відзначився невідповідністю Конституції та законодавству країни, порушенням закону та фальсифікацією результатів голосування, у кінці чого були повернуті радянські символи Білоруської РСР.
Національні кольори
Національні кольори білорусів — білий та червоний — є історичною спадщиною білоруської матеріальної та духовної культури. Ці кольори можуть з'являтися у різних формах та виразах на різних носіях та предметах — на національному та звичайному одязі, у мистецтві, у геральдиці та вексилології. Червоні елементи на білому тлі вважаються найпоширенішим поєднанням кольорів в білоруському орнаменті, а особливістю білоруської готичної архітектури є поєднання червоної цегляної кладки з білими оштукатуреними нішами. Тим часом на вексилологічних матеріалах, що походять з Білорусі, ще з часів Середньовіччя фіксуються поєднання білого та червоного кольорів. Наприклад, прапором Великого князівства Литовського було червоне полотно із срібним вершником. Один з його найдавніших малюнків датується 1443 роком. Водночас герби воєводств Великого князівства Литовського, які займали територію сучасної Білорусі, за своєю кольоровою гамою найбільше відповідали червоно-білій гамі.
На думку дослідників історії духовної культури, поєднання білого і червоного сягає часів індоєвропейської єдності. На думку В'ячеслава Іванова, індоєвропейського та слов'янського вченого, «індоєвропейська ієрархічна символіка кольорів визначається співвідношенням вищого (священичого) чину з білим, а потім соціальним чином — військового — з червоним …». У процесі етногенезу білорусів, на думку історика Михайла Ткачова, білий став «знаком добра, знаком чистоти, джерельної води, благородного срібла», в свою чергу червоний — знаком життєдайного вогню, символом мужності та войовничість, мужність, доблесть і пролита кров, пролита за Вітчизну".
У християнській традиції червоний колір на білому тлі є знаком страждань Христа, пролитих кров для людства. Починаючи з Середньовіччя, багато художників зображували Спасителя, який тримав білий прапор з червоним хрестом або червоною смугою (наприклад, «Воскресіння Христа» Альбрехта Альтдорфера). Тим часом біло-червоно-біла стрічка ХІІ століття. входить до набору одягу білоруських церковних ієрархів і символізує світло Старого та Нового Завітів, яке повинен проповідувати єпископ.
Естетично поєднання білого і червоного вважається класикою і відповідає правилам геральдики. Червоний колір у національному біло-червоно-білому поєднанні походить від традиційного білоруського герба погоня, а переважання білого кольору було обумовлено самоназвою нації — білоруси.
Герб Погоня
Традиційний національний герб білорусів — Погоня — це державний герб Великого князівства Литовського, Білоруської Народної Республіки та Республіки Білорусь, який втілює ідею захисту батьківщини. Це зображення озброєного вершника на білому коні на червоній мішені. Вершник тримає меч у піднятій правій руці, білу, червону або синю мішень із золотим шестигранним хрестом у лівій. На лівій стороні вершника — ножна меча, з-під сідла висить трикутний джгут. Білоруський національний біло-червоно-білий прапор утворений з основних кольорів Погоні — національних кольорів білорусів.
За словами Михайла Ткачова, походження герба погоня сягає корінням у століття і має семантичний зв'язок із давньою військовою традицією погоні людей — найважливішою функцією організації життя та побуту східнослов'янських племен, коли всі були відповідальний за життя одноплемінника. У разі раптового нападу ворога та полону родичів кожен чоловік, який мав право носити зброю, повинен був бігти пішки або на коні в погоні за ворогом, щоб відвоювати. В умовах військової демократії традиція національних пошуків здійснювалася безумовно і зберігалася століттями як в епоху Русі, так і в часи Великого князівства Литовського. Великий князь литовський Ягайло у своєму (латинській) грамоті від 20 лютого 1387 р. Писав: «…за давнім звичаєм переслідування ворогів є обов'язком кожної людини на нашій землі; такий спільний рух з вигнання ворога з нашої литовської землі в народі називається „погоня“ (pohonia)». Як зазначає Аляксей Шаланда, білоруський герб, назва Погоня, не залишає сумнівів у білоруській етнічній приналежності суспільства, де з'явився і використовувався герб Великого князівства Литовського.
Перше відоме зображення Погоні розміщено на печаті великого князя Гедиміна і датується 1323 роком. Державний статус герб отримав за правління Вітовта Великого. У XV—XVIII століттях Погоню ставили біля воріт білоруських місць і замків. Це відображено в міській геральдиці — серед іншого, на гербі Могильова. Різні версії Погоні стали гербами воєводств Великого князівства Литовського — Вільно, Мінська, Бреста, Новогруда, Мстислава, Полоцька та інших (крім Жамойтії). При цьому зображення Погоні належать лише етнічній території білорусів, усі сусідні землі мають інші герби. З мінімальними стилістичними змінами погоня була державним гербом Великого князівства Литовського та частиною герба Речі Посполитої до 1795 р., коли внаслідок поділу Речі Посполитої територія Білорусі стала частиною Російської імперії. Таким чином, понад 500 років усі етнічно білоруські землі жили «під знаком Погоні», а предки сучасних білорусів просто не знали жодної іншої державної емблеми.
За часів московського панування Погоня входила до складу гербів «білоруської» (Полоцька намісництво, Могильовське намісництво, Вітебська губернія) та «Литовської» (Гродненська губернія та Віленська губернія) адміністративно-територіальних одиниць Російської імперії. Крім того, цей герб був присутній на прапорах військових частин, сформованих з вихідців з білоруських земель (Польовий гусарський білоруський полк, Полоцький мушкетний полк, Гродненський гусарський полк тощо). Крім того, колишній національний символ став частиною офіційних гербів східно-білоруських міст (Вітебськ, Веліж, Городок, Двінськ, Дриса, Лепель, Могилів, Невель, Полоцьк, Себеж, Сураж, Чериків). Наприкінці 1850-х років Погоня була розміщена на державному гербі Російської імперії як символ колишніх земель Великого князівства Литовського. Узагалі, у відображенні давньої Погоні на білоруських губернських, повітових, міських та військових гербах Російської імперії констатувалося розуміння сусідніми народами тотожності понять: географічне та етнічне — Білорусь, а геральдичне — погоня. З іншого боку, «Погоню» активно використовували учасники визвольного повстання 1830—1831 рр. та національно-визвольного повстання 1863—1864 рр. як символ боротьби за відновлення втраченої державності. Таким чином, герб погоня в XIX столітті з одного боку був офіційним символом, а з іншого — неофіційним, революційно-демократичним. Але у всіх випадках він ототожнювався з конкретною територією — територією сучасної Білорусі.
На початку XX століття Погоня разом із сформованим на її основі національним біло-червоно-білим прапором активно використовувався білоруським національним рухом, а в 1918 році вони отримали статус державного герба та прапора Білоруської Народної Республіки. У 1920 р. герб Погоня разом із біло-червоно-білим прапором як білоруський та державний використовували учасники Слуцького збройного дійства, військової боротьби за незалежність Білоруської держави. Після окупації й анексії Радянською Росією території БНР ці символи були таємно заборонені в СРСР, але продовжували активно використовуватися білорусами поза ним. Після відновлення незалежності в 1991 році «Погоня» з біло-червоно-білим прапором знову стала офіційною державною символікою Білорусі. Однак у 1995 році вони були позбавлені офіційного статусу в результаті референдуму, ініційованого Олександром Лукашенко, який відзначився невідповідністю Конституції та законодавству країни, порушенням закону та фальсифікацією результатів голосування. У 2007 році офіційний уряд Білорусі надав гербу погоня статус нематеріальної історико-культурної цінності.
Біло-червоно-білий прапор
Історичний національний прапор білорусів — біло-червоно-білий прапор — державний прапор Білорусі з 1918 року. Це тканина розміром 1:2, з трьома рівними горизонтальними смугами — двома білими і однією червоною між ними. Він сформований за правилами геральдики та вексилології з білоруських національних кольорів на основі традиційного національного герба погоня. Історична та культурна цінність білоруського народу, пов'язана з двома основними подіями в історії Білорусі — проголошенням незалежності національної держави 25 березня 1918 р. та її відновленням 25 серпня 1991 році.
Встановлення біло-червоно-білого прапора як символу білоруського національно-визвольного руху, метою якого було державне самовизначення білорусів, зазвичай приурочується до початку XX століття, хоча вексилологічні матеріали литовської та першим документальним підтвердженням використання біло-червоно-білого прапора є зображення XVI століття, присвячене Оршанській битві. Тим часом перша згадка про використання білорусами національного прапора в культурно-освітній діяльності сягає кінця XIX століття. Однак інформації про точну дату розробки та затвердження ескізу біло-червоно-білого прапора немає. Назвіть різні дати його появи — 1905, 1909, 1912, 1917. За численними свідченнями, автором проєкту сучасного зображення біло-червоно-білого прапора був білоруський громадсько-політичний та культурний діяч Клавдій Дуж-Душевський, який створив його на замовлення білоруських організацій у Санкт-Петербурзі. У своїх мемуарах Клавдія Дуж-Душевський засвідчив зв'язок білоруського національного прапора з гербом погонею: «Білоруси [давно] вважали білу Погоню на червоному полі своїм державним прапором».
Національний гімн
Кілька творів претендують на статус білоруського гімну, серед яких виділяється державний гімн Білоруської Народної Республіки — Ми вийдем щільними рядами. Це пісня національно-визвольної боротьби від автора Макара Касцевича (Кравцова) на музику Володимира Теравського, марш 1-ї Слуцької стрілецької бригади БНР під час Слуцького збройного дійства. У 1991 році відомі письменники Василь Биков, Алесь Адамович та Ригор Барадулін виступили з публічним закликом повернути цьому гімну статус державного.
Інші найвідоміші білоруські гімни:
- Могутній Боже — духовний гімн білорусів;
- Погоня — білоруська пісня на однойменний вірш Максима Багдановича, яку називають «Білоруською Марселю».
Живе Білорусь!
Патріотичне заклик «Живе Білорусь!» розглядається як національний девіз, (у розширеному вигляді — Хай живе вільна, незалежна Білорусь!), спрямована на пробудження національних та громадянських почуттів, консолідацію народу Білорусі на захист свободи, незалежності своєї країни, рідної мови, всієї національної культури. Широке використання цієї фразеології в різні часи стало можливим завдяки її змісту — прагненню до процвітання своєї землі, своєї держави. У цьому девізі білоруська національна ідея сформульована у найбільш лапідарній формі.
Релігія
Більшість віруючих білорусів — православні, менша кількість — римо-католики. Атеїзм поширився завдяки радянській боротьбі проти релігії в країні.
[[Файл:Сафійскі_сабор.jpg|міні|[[Софійський[недоступне посилання] собор (Полоцьк)|Полоцький Софійський собор]], XI ст. (про реконструкцію в стилі віленського бароко)]]
У давнину населення етнічної території білорусів було язичницьким. У Х-ХІ століттях тут почало поширюватися християнство. Одним з перших місіонерів був ісландський мандрівник Торвальд. Перша християнська Полоцька єпархія з'явилася в 992 році. Це була адміністративна одиниця Київської митрополії Константинопольського патріархату. Взагалі, є підстави вважати, що поширення східних, або візантійських, і західних, або римських обрядів християнства (поділ на православ'я та католицизм відбувся лише в 1054 р.) серед білорусів відбувалося одночасно і паралельно. У XIII—XIV століттях у Великому князівстві Литовському основний ареал формування білоруського етносу визначався переважанням слов'яномовного населення, яке переважно було християнським. Одночасно відбувалися контакти із сусіднім балтійським язичницьким населенням, яке поступово стало слов'янським. Присутність християн у Вільно та Кернаві, що відзначається з середини XIII століття, свідчить про тривале співіснування християнського та язичницького населення у Великому князівстві Литовському.
У середині XIII століття за часів Міндовга була сформована перша католицька єпархія (хоча в 1105 р. Києво-Печорський патріархат згадує про Туровську єпархію, а в першій половині XIII ст. Русинська єпархія діяла в Полоцьку і охоплювала землі Велике князівство Литовське. Пізніше територіальної організації римо-католицької церкви знову не було, хоча у 1320-х роках у Вільнюсі та Наваградку існував один монастир німецьких домініканців та францисканців, що не припиняло спроб місіонерської діяльності. У 1387 р. За наказом великого князя Ягайла прибалтійське язичницьке населення почало масово переходити в католицизм, що вважається другою хвилею християнізації балтів у Великому князівстві Литовському. Ягайло заснував Вільнюську єпархію, яка була поділена на сім парафій (включаючи Абольци, Гейне та Креве). Пізніше великі князі (наприклад, Вітовт Великий) проводили політику релігійної толерантності, а феодальний клас (знать) складався як з католиків, так і з православних. У другій половині XVI ст. хвилі релігійної реформації, а потім і контрреформації торкнулися переважно дворянства. Кальвінізм став найпопулярнішою деномінацією серед протестантської знаті. Однак у 1590-х та 1600-х роках більшість протестантської та православної шляхти прийняли римо-католицизм, і лише незначна частина дотримувалась православ'я чи протестантизму. У 1596 р. Внаслідок Брестської унії православні єпископи перевели Литовську (Київську) митрополію до Святого Престолу у вигляді Російської уніатської церкви. У 1632 р. Король і великий князь Владислав Ваза з метою збереження релігійного миру та зміцнення традиційної толерантності в Речі Посполитій офіційно відновив Київську митрополію Константинопольського патріархату, яка після війни між Московською державою та Річчю Посполитою в 1654—1667 рр. була анексована Московською церквою.
Наприкінці XVIII ст. близько 70 % білорусів належали до греко-католицької церкви, 15 % — римо-католики, 7 % — євреї і лише 6 % — православні урядового синоду Російської імперії (Московської церкви). У 1839 р. Російська влада заборонила греко-католицьку церкву і примусово приєднала її членів до урядового синоду.
Видатні білоруси
- Ковалевська Софія — математик.
- Громико Андрій Андрійович — міністр іноземних справ СРСР (1957—1985рр)
- Дідюля Валерій — гітарист та композитор.
- Домейко Ігнатій Іполітович.
Див. також
Примітки
- Этнаграфія беларусаў : гістарыяграфія, этнагенэз, этнічная гісторыя / В. Бандарчык, І. Чаквін, І. Углік [і інш.]. — Мн.: Навука і тэхніка, 1985. — С. 150.
- Латышонак А. Навуковыя крыніцы самаакрэслення Саламона Рысінскага як беларуса [ 3 червня 2015 у Wayback Machine.] // Рэфармацыя і грамадства: XVI стагоддзе: Матэрыялы Міжнароднай навуковай канферэнцыі. — Мн.: Беларускі кнігазбор, 2005. — С. 126—131.
- Якія старажытныя плямёны былі нашымі продкамі? // С. 2.
- Эркерт, Р. Ф. Этнографический атлас западнорусских губерний и соседних областей. ― Берлин, 1863.
- Эркерт, Р. Ф. Взгляд на историю и этнографию западных губерний России: (с атласом) / [соч.] Полк. Р. Ф. Эркерта. — Санкт-Петербург: тип. Дома призрения малолет. бедных, 1864. — 72 с.
- Карский Е. Ф. Белоруссы. Т. I. С. 116.
- Балахоўцы: Сведчанні, дакументы, даследаванні / пераклад, прадмова, каментары А. Вашкевіча, А. Чарнякевіча, Ю. Юркевіча. — 2. — Смаленск : Інбелкульт. — 470 с. — 750 прим. — .
- С. 5.
- С. 161.
- Гістарычная этнаніміка Палесся // Весці Акадэміі навук Беларускай ССР. — Серыя грамадскіх навук. 1985. № 4. С. 79—80.
- С. 697.
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.2: Аршыца — Беларусцы / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: изд. «БелЭн», 1996 г. — Т.2. — 480 с. — 10 000 экз. — (т.2). (біл.)
- Білорусини
- . Вялікае Княства Смаленскае [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.] // Наша Слова. № 34 (822), 5 верасьня 2007.
- С. 155.
- Як Вільня сталася жамойцкім горадам? // С. 70.
- . Беларусы ў генетычнай прасторы: Антрапалёгія этнасу. — Мн. : Тэхналогія, 2005. — 138 с. — .
- С. 137.
- С. 136.
- Шакун, Л. М. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1963. — С. 28, 78, 81.
- Шакун, Л. М. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1963. — С. 28.
- Шакун, Л. М. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1963. — С. 29, 83, 89, 93.
- Свяжынскі, У. Беларуская мова // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя: у 3 т. — Мінск: БелЭн, 2005. — Т.1. — С. 301; Шакун, Л. М. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1963. — С. 94, 108, 115, 137.
- Карский Е. Ф. Белорусы. Очерки словесности белорусского племени. Старая западнорусская письменность. — П., 1921. — Т. 3. — 246 с.
- Мальдзіс, А. Як жылі нашы продкі ў XVIII стагоддзі. — Мінск: Лімарыус, 2001. — С. 129—130.
- Лісейчыкаў, Д. В. Штодзённае жыццё ўніяцкага парафіяльнага святара беларуска-літоўскіх зямель: 1720—1839 гг… С. 86, 91, 92, 105, 106, 132.
- Шакун, Л. М. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1963. — С. 171.
- Ліс, А. Беларуская ідэя ў кантэксце адраджэння славян. 20-90-я гады XIX стагоддзя / А. Ліс // Цяжкая дарога свабоды: артыкулы, эцюды, партрэты / А. Ліс. — Мінск: Мастацкая літаратура, 1994. — С. 4—5.
- Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў. У 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск: Беларус. навука, 2010. — Т. 2. — С. 332.
- Сам Францішак Багушэвіч таксама некалькі год быў журналістам кансерватыўнага польскамоўнага санкт-пецярбургскага часопіса «Kraj», які адлюстроўваў погляды кансерватыўнага польскамоўнага дваранства Расійскай Імперыі.
- Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў. У 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск: Беларус. навука, 2010. — Т. 2. — С. 383.
- Жураўскі, А. І. Беларуская мова // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: у 6 т. — Мінск: БелЭн, 1993. — Т. 1. — С. 380.
- Нарысы па гісторыі беларускай мовы / Рэдкал.: П. Ф. Глебка і [і інш.]. — Мінск: Вучпедвыд БССР, 1957. — С. 17, 23; Жураўскі, А. І. Беларуская мова // Этнаграфія беларусаў: Энцыкл. — Мінск: БелСЭ, 1989. — С. 58.
- Беларусы: у 13 т. / Рэдкал.: В. К. Бандарчык [і інш]. — Мінск: Беларус. навука, 2001. — Т. 4. — С. 395, 404—406.
- Беларусы: у 13 т. / Рэдкал.: В. К. Бандарчык [і інш]. — Мінск: Беларус. навука, 2001. — Т. 4. — С. 406.
- Вячорка В. Якія гістарычныя даты павінны памятаць і шанаваць беларусы? // 100 пытаньняў і адказаў з гісторыі Беларусі С. 78.
- Краіна Беларусь. Вялікае Княства Літоўскае (2012) С. 293.
- Якімовіч Ю. Магілёўская школа дойлідства // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — . (біл.) С. 248.
- Вячорка В. «Кроў лягла чырвонай паласой» // З гісторыяй на «Вы»: Публіцыстычныя артыкулы. — Менск: Беларусь, 1991. С. 355—369.
- , TUT.BY, 11.11.2020 г.
- Фадзеева В. Арнамент // Этнаграфія Беларусі: Энцыкляпэдыя (1989), С. 36.
- Кароткі нарыс гісторыі беларускай нацыянальнай і дзяржаўнай сімволікі // Герольд Litherland. № 21, 2019. С. 6.
- Флагі Беларусі ўчора і сёньня С. 17.
- Иванов В. В. Цветовая символика в географических названиях в свете данных типологии (К названию Белоруссии) // Балто-славянские исследования. 1980. — М., 1981. С. 166.
- Беларускія нацыянальныя сімвалы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — . С. 392.
- Беларускія нацыянальныя сімвалы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — . С. 393.
- Чаму ў патрыярха і епіскапаў бел-чырвона-белыя стужкі на мантыях і гербах? // . № 9 (26), 2020. С. 32.
- Геральдыка Беларусі (2010), С. 106.
- Пагоня // С. 382.
- Беларускія нацыянальныя сімвалы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — . С. 391.
- Гісторыя Беларусі ў дакументах і матэрыялах (IX—XVIII ст.) / Склад.: В. Шчарбакоў, К. Кернажыцкі, Д. Даўгяла. Т. 1. — Менск: Выдавецтва АН БССР, 1936.
- Шаланда А. Кароткі нарыс гісторыі беларускай нацыянальнай і дзяржаўнай сімволікі // Герольд Litherland. № 21, 2019. С. 5.
- Генезіс «Пагоні» — дзяржаўнага герба Вялікага княства Літоўскага, Рускага і Жамойцкага // Беларускі Гістарычны Зборнік — Białoruskie Zeszyty Historyczne. № 16.
- Сімвал Вялікага княства [ 3 травня 2021 у Wayback Machine.] // . № 33 (13891), 28 сакавіка 1995 г.
- С. 25—26.
- Пытаньне дзяржаўнай сымболікі ў Беларусі: гісторыя і сучасны стан [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] // ARCHE Пачатак. № 1 (21), 2002. С. 98—112.
- Наш сымбаль — Пагоня, С. 38.
- Наш сымбаль — Пагоня, С. 36.
- Пастанова Вучонага савета Інстытута гісторыі ад 12 верасня 1991 года // Народная газета. 7 лютага 1995. С. 1.
- «Невялікая праблема» з забаронай БЧБ, Наша Ніва, 31 студзеня 2021 г.
- Кароткі нарыс гісторыі беларускай нацыянальнай і дзяржаўнай сімволікі // Герольд Litherland. № 21, 2019. С. 7.
- // Наша Ніва. № 6, 1998. С. 15.
- 50 фактаў за бел-чырвона-белы сьцяг. Радыё свабода. 16 студзеня 2021.
- Слуцкі збройны чын 1920 г. у дакумэнтах і ўспамінах / Укл. А. Гесь, У. Ляхоўскі, У. Міхнюк. — Менск: Энцыклапедыкс, 2001. С. 272.
- Дзевяноста першы (2016), С. 421.
- Беларускае слова 2020 году — «Жыве!» [ 28 червня 2021 у Wayback Machine.], Радыё Свабода, 11 сьнежня 2020 г.
- Дацэнт канстытуцыйнага права: Варта дадаць у Канстытуцыю яшчэ адзін дзяржаўны сімвал — дэвіз «Жыве Беларусь!» [ 28 червня 2021 у Wayback Machine.], Наша Ніва, 13 студзеня 2021 г.
- Жыве Беларусь! // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — . С. 377.
- Уладзімер Арлоў: Адбылося дафармаваньне беларускай нацыі і народны рэфэрэндум аб вяртаньні нацыянальнай сымболікі [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.], Радыё Свабода, 26 жніўня 2020 г.
- Калінкіна С. Жыве Беларусь! // Народная Воля. № 40, 27.05.2014. С. 1.
- Калі прыйшло на Беларусь хрысціянства // С. 4.
- Вайткявичус В. Нестереотипный взгляд на культуру восточнолитовских курганов [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Працы гістарычнага факультэта БДУ. Навук. зборнік. Вып. 3. — Мн., 2008. С. 186.
- С. 193, 197.
- Адкуль і калі прыйшла каталіцкая вера на Беларусь? // С. 34.
- С. 509.
Джерела
- Білоруси // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Етнонаціональні процеси в Україні. Історія та сучасність. Київ, 2001, стор. 17-18. -1
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Білоруси |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Білоруські прислів'я |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Білоруси
- Білоруси [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- (біл.)
- (В. Н. Топоров. Значение белорусского ареала в этногенетических исследованиях [ 14 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- етнографія [ 2 серпня 2005 у Wayback Machine.](англ.)
- БЕЛАРУСЫ — СЛАВЯНА-БАЛТЫ? [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (біл.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Biloru si bil belarusy bielarusy shidnoslov yanskij etnos osnovne i korinne naselennya Bilorusi Yak etnos sformuvavsya na zemlyah suchasnoyi Bilorusi ta chastin sumizhnih zemel suchasnih Litvi Polshi Ukrayini ta Rosiyi Za mezhami Bilorusi prozhivayut v SShA Rosiyi Ukrayini Kanadi Latviyi Kazahstani Polshi Litvi Estoniyi ta bagatoh inshih krayinah Zagalna chiselnist perevishuye 9 miljoniv osib Z nih bilshe 7 miljoniv meshkaye v Bilorusi Bilshist bilorusiv rozmovlyayut biloruskoyu ta rosijskoyu movami yaki nalezhat do shidnoslov yanskoyi movnoyi grupi Za religijnoyu prinalezhnistyu hristiyani BilorusiVseslav BryachislavichYefrosiniya PolockaFrancisk SkorinaOstafij VolovichIpatij PotijYan Karol HodkevichSimeon PolockijKipriyan ZhohovskijKastus KalinovskijFrancishek BogushevichVitold Byalinickij BirulyaEdvard VojnilovichYanka KupalaYakub KolasStepan NekrashevichVasil BikovPavlo SuhijAndrij GromikoStanislav ShushkevichRigor BorodulinDar ya DomrachevaSvitlana AleksiyevichSergij MihalokSvitlana TihanovskaLev SapigaMihas ZareckijYulij TavbinPlaton GolovachYan SeredaSamonazva bil Belarusy BielarusyKilkist 10 mln Areal Bilorus 7 957 252 SShA 781 000 Rosiya 521 443 Ukrayina 275 763 Kanada 70 000 Latviya 68 174 Kazahstan 62 694 Polsha 47 000 Litva 35 900 Estoniya 12 419Rasa yevropeoyidnaBlizki do ukrayinci polyaki litovciMova biloruska ridna j istorichna rosijska panivna Religiya Shidne pravoslav ya Biloruskij ekzarhat Katolicizm Latinska i Greko katolicka cerkva IstoriyaEtnonim Biloruska etnichna spilnist skladalasya v XIV XV stolittyah Nazva bilorusi bilorusci shodit do toponima Bila Rus yakij v XIV XVI stolittyah zastosovuvavsya shodo Vitebshini i pivnichnogo shodu Mogilivshini a v XIX na pochatku XX stolittya ohoplyuvav vzhe majzhe vsyu teritoriyu etnichnih bilorusiv Pershij pismovij vipadok vikoristannya slova bilorus grecko latinske Leucorussus yak samonazvi vihidciv iz suchasnoyi teritoriyi Bilorusi datuyetsya 1586 rokom ale na toj chas ce viznachennya ne bulo poshirene yak etnonim Do kincya XVIII st yak samonazva vzhivalisya etnonimi litvini i rusini U XIV XVI stolittyah zahidna chastina majbutnih Minskoyi i Vitebskoyi gubernij Grodnenshina viklyuchayuchi Berestejshinu nazivalasya Chornoyu Russyu a pivdenna bolotista i lisista rivnina Polissyam Forma suchasnoyi nazvi bilorusi vinikla v XVII stolitti ta pochala nasadzhuvatisya rosijskoyu carskoyu vladoyu suproti nazvi litvini U cej zhe chas z yavilasya nazva dlya bilorusko ukrayinskogo naselennya polishuki Yak samonazva etnonim bilorusi nabuv shirokogo poshirennya lishe pislya utvorennya Biloruskoyi RSR 1919 Samonazva bilorusiv yak etnonim pochala prikriplyuvatisya do biloruskogo etnosu majzhe na vsij jogo etnichnij teritoriyi lishe v seredini 1860 h rokiv pislya nacionalno vizvolnogo povstannya 1863 1864 rr u pracyah rosijskogo etnografa Roderiha Erkerta U 1903 r etnograf Yevgen Karskij zaznachiv sho najbilsh konservativne selyanstvo ne znalo ciyeyi novostvorenoyi knizhnoyi nazvi U 1918 roci polkovnik Kastus Yezovitov tak opisav samosvidomist generala BNR Stanislava Bulak Balahovicha Ya hotiv bi buti blizhche do svoyeyi batkivshini Vilno Kolis vin vvazhav sebe litvinom ale teper vin diznavsya pro bilorusiv i ne znaye hto vin Tim chasom nazva litvini stala istorichnim etnonimom bilorusiv Yak zaznachaye biloruskij istorik Volodimir Orlov u knizi Krayina Bilorus Velike knyazivstvo Litovske Mi bilorusi ale mi takozh litvini spadkoyemci istoriyi ta kulturi mogutnoyi yevropejskoyi derzhavi Velikogo knyazivstva Litovskogo V Ukrayini vidomi nazvi bilorusiv Litvi ni istorichna samonazva suchasnih bilorusiv u VKL yaka vikoristovuvalas poryad iz rusi ni Yak nazva bilorusiv nazva litvini shiroko vikoristovuvalasya azh do XX stolittya i dosi chastkovo vikoristovuyetsya yak samonazva selyan Div litvinstvo Biloru sci nazva bagato etnichnogo naselennya Biloyi Rusi zhiteliv Polockogo Vitebskogo Mstislavskogo i chastkovo Minskogo voyevodstv Rechi Pospolitoyi a takozh zahidnoyi Smolenshini i pivnichnoyi Chernigivshini pivdennoyi Pskovshini specialno zastosovuvalasya v oficijnih dokumentah Rosijskoyi imperiyi v XVII XVIII st dlya zblizhennya z rosiyanami yak i dlya ukrayinciv malorosi U XIX stolitti tak nazivali vzhe tilki bilorusiv i sama cya nazva transformuvalas u etnonim bilorusi i takozh dlya Chornoyi Rusi Bilorusi ni u polskih i ukrayinskih dzherelah XIX XX stolittya Bulba shi etnofolizm ironichne inodi znevazhlive chasom zhartivlive prizvisko bilorusiv Antropologiya Dokladnishe Formuvannya biloruskoyi etnichnoyi spilnosti vidbuvalosya v umovah konfesijnih superechnostej mizh pravoslav yam i katolictvom polonizaciyi v epohu Rechi Pospolitoyi i rusifikaciyi u skladi Rosiyi do yakoyi biloruski zemli vidijshli v rezultati troh rozdiliv Polshi 1772 1793 1795 Do kincya 17 stolittya starodavno biloruska mova bula vitisnena z suspilnogo zhittya polskoyu Publikaciyi literaturnoyu biloruskoyu movoyu sho stvoryuvalasya na osnovi zhivoyi rozmovnoyi movi z yavilisya lishe v 19 pochatku 20 stolittya Sam fakt isnuvannya bilorusiv yak samostijnoyi etnichnoyi spilnosti stavivsya pid sumniv bilorusiv namagalisya predstaviti chastinoyu rosiyan abo polyakiv Unaslidok konfesijnoyi roz yednanosti politiki cerkvi i derzhavi samosvidomist bilorusiv chasto pidminyalasya uyavlennyam pro konfesijnu prinalezhnist Neridko voni nazivali sebe katolikami abo pravoslavnimi a chasto tutejshimi tobto miscevimi Naprikinci 19 stolittya posilyuyetsya proces formuvannya nacionalnoyi samosvidomosti bilorusiv Pri zagalnij odnoridnosti biloruskoyi kulturi sformuvalisya yiyi regionalni vidminnosti Vidilyayetsya shist istoriko etnografichnih rajoniv Poozer ya pivnich Podniprov ya shid Centralna Bilorus Ponimannya pivnichnij zahid Shidne Polissya Zahidne Polissya Pislya stvorennya Biloruskoyi RSR vidbulisya radikalni zmini u funkcionuvanni biloruskoyi movi viroblenni literaturnih norm Prote v pislyavoyennij period jogo funkciyi rizko skorotilisya bilsha chastina bilorusiv perejshla na rosijsku movu u vsih sferah suspilnogo zhittya U 1988 v biloruskih shkolah navchalosya lishe 14 vsih shkolyariv Vidbulisya serjozni zmini ne tilki v movnij povedinci ale i v mentaliteti bilorusiv Dlya deyakoyi chastini bilorusiv harakterne bajduzhe stavlennya do nacionalnoyi kulturi U Respublici Bilorus progoloshena v 1991 vzhivayetsya zahodam dlya vidrodzhennya biloruskoyi movi i kulturi Etnichna teritoriya Dokladnishe Karta rozselennya bilorusiv u Bilorusi na 1903 r Okrim Bilorusi zhivut takozh u Rosiyi pivnichno zahidna chastina Bryanshini Smolenshina ta pivden Pskovshini Takozh vidomi koloniyi bilorusiv u Sibiru Vilenskij kraj u Litvi Latviyi Estoniyi v Ukrayini v Kazahstani u Bilostockomu krayi u Polshi v SShA Kanadi Argentini Avstraliyi Velikij Britaniyi Franciyi ta in Zagalna chiselnist blizko 10 mln osib Na pochatku HH stolittya zgidno z naukovimi doslidzhennyami yaki v osnovnomu buli pidtverdzheni oficijnimi perepisami naselennya bilorusi stanovili bilshist zhiteliv istorichnoyi Smolenskoyi ta Starodubskoyi oblastej nini chastina Smolenskoyi ta Bryanskoyi oblastej Rosiyi yak a takozh Vilnyus ta pivdenno shidna Trochka shidne Pidlyashshya chastina Pidlyaskogo voyevodstva Polshi ta pivdenno shidni Inflyanti chastina Dagdinskogo Dvino Zilupskogo Kraslavskogo ta Lucinskogo rajoniv Latviyi Zgidno z Tretoyu hartiyeyu na osnovi chiselnoyi perevagi bilorusiv ci teritoriyi buli progolosheni chastinoyu Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki v 1918 r a v 1919 r bilshist iz nih uvijshli do skladu Biloruskoyi RSR utvorenoyi v Smolensku Odnak nezabarom moskovski bilshoviki zabrali ne tilki Smolenshinu ta Starodubshinu ale j istorichnu Amstislavsku oblast razom z Amstislavom Orshanskoyu oblastyu z Orsheyu Vitebsku oblast z Vitebskom Panizove z Rechiceyu ta Polocku oblast z Polockom tim chasom zahidna polovina Bilorusi bula peredana Polskij Respublici I chastina Polshi z peredmistyam Druya Pridrujsk chastina Latviyi U veresni 1939 r pislya priyednannya Zahidnoyi Bilorusi do SRSR Stalin postupivsya Litvi bilshoyu chastinoyu Vilnoskoyi oblasti z Vilno a takozh pivdenno shidnoyu Trochchinoyu z Trokami ta chastinoyu Braslavskoyi oblasti a v zhovtni 1940 r Oshmyanshinoyu z Gadutishkami Devyanishki Salechniki ta Svencyani takozh u 1939 r do URSR priyednali chastinu Pinska z Visockom Dolskom Dubroviceyu Lyubyashovim Nobelem ta Pogostom Zarechnim Moskva peredala Polshi vse Pidlyashshya zahidnu Grodno Vasilkiv Garadok Dubrov Grodno Zabludov Karitin Krinki Kuznicya Lipsk Sokolka Sidra Suprasl Suhovol Shtabinka Yanuv ta Yanov Telicya Priyednannya etnichno biloruskih zemel do inshih derzhav a takozh vidsutnist mozhlivostej dlya navchannya ridnoyu movoyu u 1930 h rr usya diyalnist bilorusiv na Smolenshini bula zaboronena vodnochas latvijska vlada ostatochno likviduvala biloruski navchalni zakladi v biloruskij chastini Inflyantiv u 1945 r uryad Litvi v osobi ministra osviti Zhugzhdi ne dozvoliv vidkrivati zhodnoyi biloruskoyi shkoli u Vilnyusi odnochasno likviduyuchi Vilnyusku bilorusku gimnaziyu ta Biloruskij muzej Ivana Luckevicha prizvelo do majzhe povnoyi asimilyaciyi miscevogo biloruskogo naselennya Etnogenez Dokladnishe Etnogenez bilorusiv Etnichna teritoriya bilorusiv Zgidno z Yu Karskim 1903 Zgidno z M Dovnar Zapolskim 1919 Suchasni kordoni Bilorusi Bilorusi ye avtohtonami Bilorusi Osnovu biloruskogo etnosu sklali shidno slov yanski plemena krivichiv dregovichiv a takozh chastkovo radimichiv i derevlyan Vazhlivu rol u formuvanni bilorusiv yak etnosu vidigrali baltijski narodi nasampered litovski plemena litva prusi yatvyagi zhemajti aukshtajti Proces formuvannya biloruskoyi naciyi trivav dovgo i vidbuvavsya pid vplivom geografichnih klimatichnih socialno ekonomichnih politichnih cerkovno religijnih faktoriv a takozh yevropejskih etnichnih tendencij Za rozrahunkami zroblenimi na osnovi velikoyi kilkosti antropogenetichnih ta genodemografichnih materialiv bilorusi korinne naselennya vedut svij rodovid shonajmenshe 130 140 pokolin sho vidpovidaye periodu majzhe 1500 r do n e Etnogenez bilorusiv vidbuvavsya perevazhno u Verhnomu Podniprov yi Serednomu Podniprov yi Panyamonni Pobuzhzhi ta Prip yatskomu Polissi Slid mati na uvazi sho proces formuvannya biloruskoyi naciyi ohoplyuvav zemli sho perevishuvali mezhi suchasnoyi Bilorusi Takim chinom krim togo ce vidbulosya na teritoriyah suchasnoyi Litvi Vilnyus ta okolici Latviyi Dvinsk Polshi Bilostok ta Bila ta Rosiyi Smolensk Nevel Bryansk U nauci nemaye odnoznachnosti shodo hronologichnih ramok formuvannya biloruskogo narodu Deyaki doslidniki stverdzhuyut sho bilorusi yak etnichna grupa vzhe isnuvali u HIII st a proces formuvannya biloruskoyi naciyi rozpochavsya u XVII XVIII st Georgij Shtihov Mikola Yermalovich Mihajlo Tkachov ta in Za slovami Valentina Syedova biloruska etnichna spilnota sklalasya v HIII XIV stolittyah Mojsej Grinblatt vvazhav sho formuvannya bilorusiv vidbuvalosya v XIV XVI st Ne isnuye yedinoyi tochki zoru shodo predkiv bilorusiv Sered osnovnih ponyat finska baltijska krivorizko drigovicko radzimicka ta davnoruska ChiselnistBiloruska diaspora Rosiya blizko 1 0 mln Ukrayina 0 3 mln Polsha 0 04 mln Bilorusi v Ukrayini Dokladnishe Bilorusi v Ukrayini ta Biloruska mova v Ukrayini Narodi Rosiyi Bilarusi Zagalna chislennist bilorusiv v Ukrayini za danimi perepisu 2001 roku stanovila 275 763 cholovik 439 900 u 1989 roci Najdavnishi poselennya znahodyatsya u smuzi ukrayino biloruskoyi etnichnoyi teritoriyi Rokitnivskij rajon Rivnenska oblast Znachna kilkist bilorusiv pereselilas iz Bilorusi u shidni rajoni Ukrayinskogo Polissya i na Slobozhanshinu pislya pershogo podilu Polshi Naprikinci XVIII na pochatku XIX st u Pivnichnomu Prichornomor yi vinikaye ryad vijskovih poselen z bilorusiv u zv yazku z neobhidnistyu zahishati pivdenni zemli vid turecko tatarskih napadiv sela Barmashove ta in Ci sela buli zasnovani vihidcyami z Bobileckogo povitu Mogilovskoyi guberniyi zvidki voni buli pereseleni pid chas Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku u zv yazku zi stvorennyam na miscyah yih meshkannya vijskovih poselen Yeleckogo mushketerskogo polku Ryad biloruskih selyan yak i bobileckih bulo pereseleno primusovo odnak v chisli nebagatoh pereselenciv voni oderzhali prava inozemnih kolonistiv Pidstavoyu tomu bulo namagannya carskogo uryadu rozvantazhiti perenaseleni pivnichni guberniyi Pid privodom sho nashi kolonisty poleznee eshyo mogut byt nezheli inostrannye Z Smolenskoyi guberniyi u 1807 1812 rokah bulo pereseleno 3002 choloviki do Oleksandrivskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi Pereselenci otrimuvali koshti na pereyizd do pershih zhniv i povne oblashtuvannya na novomu misci po 15 desyatin zemli na kozhnu osobu cholovichoyi stati i zvilnyalisya vid splati podatkiv na novomu misci protyagom 5 rokiv Voni zasnuvali chotiri sela Gajchul Temryuk i Postupovo cih kolonistiv obmezhili v pravah oskilki vilnih zemel zalishalosya vse menshe Viniknennya inshih biloruskih poselen pivdnya pov yazane z rozvitkom kapitalistichnih stosunkiv vidnosnim agrarnim perenaselennyam u biloruskih guberniyah tak z yavilosya selo Sursko Litovske u Dnipropetrovskij oblasti i z migraciyeyu biloruskogo naselennya u promislovi centri v radyanskij chas Biografi ukrayinskih pismennikiv Lesi Ukrayinki ta Mihajla Stelmaha vkazuyut na yih biloruski rodinni koreni u L Ukrayinki batko u Stelmaha mati MovaDokladnishe Biloruska mova Istoriya biloruskoyi movi ta Biloruska literatura Poshirennya biloruskoyi movi u 1915 roci u Shidnij Yevropi Ridnoyu movoyu bilorusiv ye biloruska mova slov yanskoyi grupi indoyevropejskoyi sim yi odnak bilorusi rozmovlyayut takozh rosijskoyu movoyu cherez zrosijshennya yake provodilos Rosijskoyu Imperiyeyu radyanskim rezhimom i rezhimom Lukashenka Biloruska mova z tochki zoru leksiki ye najblizhchoyu do ukrayinskoyi movi 84 spilnoyi leksiki Rozriznyayutsya pivdenno zahidnij pivnichno shidnij dialekti biloruskoyi movi tak zvani poliski govirki Poshireni polska litovska ukrayinska movi Pisemnist na osnovi kirilici ta latinici Isnuye dva varianti pravopisu biloruskoyi movi narkomivka yakij vvazhayetsya oficijnim pravopisom i tarashkevicya yakij ye klasichnij pravopis Tarashkevicya v osnovnomu vikoristovuyetsya v seredovishi prihilnikiv tradicijno biloruskoyi kulturi ta opozicijnih uryadovi O Lukashenka silah Narkomivka u svoyu chergu shtuchno zblizila bilorusku ta rosijski movi zminivshi taki normi napriklad Bulo pribrano z alfavitu kirilichnu literu g dlya poznachennya zvuka ɡ napriklad Gaza Gambiya Gent Gibraltar Gitlin Agra Arlingtan Redyng u literaturnij biloruskij movi vibuhovij zvuk g i jogo m yakij ekvivalent gʲ vimovlyayetsya v biloruskih slovah u korenevij kombinaciyi zg dzg dzhg vo zg ry ma zg i ro zg i abry zg ly bra zg ac plyavu zg ac ve dzg ac dzhg ac i y sheragu pazychannyay g anak g arset g valt g zyms g onta g uzik a g rest g er g etac lya g una cu g li shva g er ta inshi Ce dalo zmogu vidnoviti v HH stolitti vzhivannya literi g yaka vikoristovuvalas u ruskij movi U vlasnih nazvah z neslov yanskoyu leksichnoyu osnovoyu vibuhovij g tradicijno vimovlyayetsya biloruskoyu movoyu yak frikativnij g todi yak zberezhennya g u vimovi ne kvalifikuyetsya yak porushennya orfoepichnoyi normi G arybaldzi j G arybaldzi G renlyandyya j G renlyandyya G yote j G yote G ibraltar i G ibraltar Peredacha greckoyi literi 8 cherez t abo f zalezhno vid pravil rosijskoyi movi anafema arfagrafiya Afiny efir Efiopiya kafedra marafon mif pafas zamist anatema artagrafiya Ateny eter Etyyopiya katedra maraton mit patas a ne poslidovno cherez t Peredacha greckoyi literi b cherez b i v zalezhno vid pravil rosijskoyi movi abat arab Varvara Varfalamej Vizantyya Livan simval Fivy Favor zamist abat arab Barbara Bartalamej Bizantyya Liban symbal Teby Tabor a ne poslidovno cherez b Skasovano peredavannya m yakogo lʲ u slovah zahidnoyevropejskogo pohodzhennya za vinyatkom bilshosti anglicizmiv U zapozichennyah z inshih mov zvuk transliteruvavsya zalezhno vid tverdosti abo m yakosti zvuku movoyu dzherelom priklad blok manalog parlament plan lampa logika Platon klon filalogiya zamist blyok manalyog plyan parlyament lyampa lyogika Plyaton klon filyalyogiya Pribrano pom yakshennya prigolosnih z s b p v f m n pered golosnoyu e napriklad kaaperacyya fanetyka zamist kaaperacyya fanetyka Skasuvano poznachennya asimilyativnogo pom yakshennya prigolosnih z s c napriklad scyag svet sneg sled z yava zmest dzve dzver cvyordy zamist scyag svet sneg sled zyava zmest dzve dzver cvyordy Skasuvano zberigannya tverdosti z c koli ti roztashovani na pochatku a inodi i v seredini slova napriklad simptom signal fizika kazino apelsin zamist symptom sygnal fizyka kazino apelsin Skasuvano zberigannya tverdosti b v m n p f pered perednim golosvnim e napriklad abanent universitet kabinet metrapaliten muzej sekcyya pensiyaner debet zamist abanent universytet kabinet metrapaliten muzej sekcyya pensyyaner debet Bulo pribrano m yakij znak mizh podovzhenimi prigolosnimi z s c n l napriklad vyzvalenne nasenne navakolle gallyo zzyae razviccyo ryzzyo kalosse syonnya suddzya zhyccyo zamist vyzvalenne nasenne navakolle gallyo zzyae ryzzyo razviccyo syonnya kalosse sudzdzya zhyccyo Ce pravilo stosuyutsya i tih vipadkiv koli na vimovu zvuku sho stoyit na kinci slova vplivaye zvuk sho stoyit na pochatku nastupnogo z yagonaj z vyalikih bez myane zamist z yagonaj z vyalikih bez myane Skasovano zaminu bukvospoluchen tar dar na tr dr u kinci sliv napriklad teatr litr mehanizm centr zamist teatar litar mehanizam centar Takozh okremo karta mapa pasol ambasadar Eyropa Eyropa Rasiya Raseya Litva Letuva Germaniya Nyamechchyna Angliya Angelshchyna Vengryya Vugorshchyna Minsk Mensk Grodna Garodnya Brest Berasce Navagrudak Navagradak Maladzechna Maladechna Krim togo isnuyut she inshi leksichni fonetichni ta morfologichni pravila yaki zblizili bilorusku ta rosijsku movi Suchasni formi rozmovnoyi biloruskoyi movi yiyi najvazhlivishi fonetichni gramatichni ta leksichni osoblivosti u formi riznih dialektiv pochali rozvivatisya v XIII XV stolittyah pid chas etnogenezu bilorusiv a otzhe nasampered u rezultati tisnoyi vzayemodiyi shidnoslov yanskih dialektiv sho znahodilis u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Rizni movi vikoristovuvalis yak literaturni navit kilka mov paralelno Z XIV st do kincya XVIII st latinska mova inodi vikoristovuvalas yak pisemna mova velikoknyazivskoyi kancelyariyi ale pochinayuchi z XIV stolittya do seredini XVII st golovnoyu ta masovoyu movoyu dokumentiv velikoknyazivskoyi kancelyariyi ta miscevih administracij u VKL bula slov yanska mova ruska mova yaka postupovo do seredini XVI st vzhe nabula bagatoh ris suchasnoyi rozmovnoyi biloruskoyi movi osoblivo v leksici ta frazeologiyi i ne nabula ris baltijskih dialektiv Suchasni biloruski vcheni takozh nazivayut literaturnu rusku movu Velikogo knyazivstva Litovskogo yak starobilorusku movu Literaturna ruska mova davnobiloruska mova Velikogo knyazivstva Litovskogo vidobrazhala bagato movnih yavish harakternih dlya rozmovnoyi biloruskoyi movi hocha do kincya XV st she ne vidijshov daleko vid tradicijnih kanoniv sho skladalis doteper i buv predstavlenij perevazhno yuridichnimi dokumentami Blizko do nogo buli miscevi tvori cerkovnoslov yanskoyu movoyu Napriklad biloruski movoznavci dijshli visnovku sho movoyu drukovanih vidan knig Bibliyi Franciska Skorini zroblenih nim u 1517 1519 rokah ye biloruska redakciya cerkovnoslov yanskoyi movi slovenska mova de ce pevnij vpliv rozmovnoyi biloruskoyi cheskoyi ta polskoyi mov Vodnochas cyu movu bezumovno rozumilo slov yanomovne naselennya Velikogo knyazivstva Litovskogo i drukovani knigi Franciska Skarini buli adresovani same jomu Francisk Skorina stav shidnoslov yanskim pershodrukarem Pismova ruska mova Velikogo knyazivstva Litovskogo v 14 17 st viriznyavsya shirotoyu derzhavnih funkcij mala status derzhavnoyi movi neyu pisavsya Statut VKL rozvitkom stiliv perevazhav oficijno dilovij stil yakij otrimav bilshist ris rozmovnoyi biloruskoyi movi na protivagu do cerkovnogo stilyu i yakim najbilshe koristuvalasya svitska znat Z seredini XVII st v oficijnih zapisah kulturne ta gromadske zhittya mist ta vishogo klasu VKL zamist ruskoyi movi pochala dominuvati polska mova Vivchennya literaturnoyi polskoyi movi bulo duzhe legkim i nabagato legshim dlya biloruskomovnogo naselennya cherez blizkist rozmovnoyi biloruskoyi ta polskoyi mov nizh dlya baltomovnogo naselennya VKL U toj zhe chas pismova ruska mova davnobiloruska mova vikoristovuvalasya v oficijnih zapisah Velikogo knyazivstva Litovskogo do samogo kincya Rechi Pospolitoyi 1795 yak fragmenti abo povni teksti polskoyu latinkoyu yaki buli chasto vstavlyayutsya v polskomovni oficijni dokumenti ruski teksti listiv privileyiv aktiv tosho Krim togo greko katolicka cerkva zastosovuvala v upravlinni cerkvoyu z 1740 h rokiv takozh polska mova u bogosluzhinni ves chas cerkovnoslov yanska deyaki duhovni pisni krayi takozh buli skladeni dlya greko katolikiv starobiloruskoyu movoyu Katolicka cerkva vikoristovuvala latinsku ta polsku movi yaki u XVII XVIII st buli movami visokoyi kulturi v Spivdruzhnosti Sered magnativ u XVIII st nabula poshirennya i francuzka mova Shlyahta paralelno znala kilka mov zokrema rozmovnu bilorusku Priklad nedostupne posilannya vikoristannya starobiloruskoyi movi polskoyu latiniceyu v oficijnih zapisah Rosijskoyi imperiyi dokument 1844 roku Fajl Wincenty Dunin Marcinkiewicz 2 jpg mini Vincent nedostupne posilannya Dunin Martinkevich 1808 1884 u Minsku foto 1863 Pislya vklyuchennya biloruskih zemel 1772 1793 1795 do skladu Rosijskoyi imperiyi ofisnoyu movoyu stala rosijska hocha do kincya pridushennya Listopadovogo povstannya 1830 1831 polska mova oficijno vikoristovuvalasya u bagatoh derzhavnih ustanovah osoblivo dvoryanskih ta sudovih U 1803 r u Vilno bulo stvoreno Vilnenskij universitet 1803 1832 de romantizm nabuv velikoyi populyarnosti sered bagatoh vikladachiv ta studentiv sho sponukalo yih cikavitis narodnoyu kulturoyu ta movoyu Rezultati Sichnevogo povstannya 1863 1864 buli nespriyatlivimi dlya rozvitku kulturi oskilki bagato potencijni diyachi kulturi z dvoryanstva brali uchast u povstanni buli represovani abo zmusheni emigruvati za mezhi Rosijskoyi imperiyi Rosijska mova zajnyala dominuyuche stanovishe u vsih sferah suspilnogo zhittya u tomu chisli v galuzi pochatkovoyi osviti Rosijska vlada zaboronila vidavati biloruskomovni knigi latiniceyu i ne zaohochuvala drukuvati kiriliceyu U rezultati rozvitok biloruskomovnoyi literaturi ta movi bulo zupineno majzhe na 30 rokiv Avtograf poemi Yanki Kupali Zhniva 1911 rik Najbilshij vpliv na formuvannya biloruskoyi nacionalnoyi samosvidomosti sered shirokogo selyanstva ta inteligenciyi zrobiv na pochatku 1890 h rokiv za finansovoyi pidtrimki liberalno konservativnogo zamozhnogo biloruskogo mayetku katolickoyi znati Minskoyi guberniyi yakij vdalosya perezhiti porazku Sichnevogo povstannya ta zberegti dlya novih pokolin mayetki navit za diskriminacijnimi zakonami shodo katolikiv u litovsko biloruskih provinciyah Rosijskoyi imperiyi Patriarh profesijnih biloruskih doslidzhen u 1880 1890 h rokah Oleksandr Yelskij 1834 1916 bagatij katolik katolik chlen Minskogo tovaristva silskogo gospodarstva pismennik zhurnalist konservativnogo polskomovnogo peterburzkogo zhurnalu Kraj i pershij spravzhnij biloruskij enciklopedist yakij stav i prijnyav kulturnu tradiciya Vinsenta Dunina Marcinkevicha Same Yelskij u Rosijskij imperiyi vsebichno osmisliv rozvitok biloruskoyi movi ta literaturi populyarizuvav rozvitok biloruskomovnoyi kulturi stav spravzhnim avtorom ideologiyi biloruskoyi sub yektnosti ta bilorusocentrichnoyi koncepciyi istoriyi narodu Biloruska 1891 biloruskij narod de zhive nasha mova sho nasha mova taka zh lyudska i panska sho nasha zemlya ce Bilorus ne velika ne mala ne chervona ne chorna a bila sho Bilorus bula teritorialnoyu osnovoyu VKL yak te zerno v gorisi Sama peredmova Franciska Bogushevicha stala svoyeridnim manifestom biloruskogo nacionalno kulturnogo vidrodzhennya ta silnim poshtovhom dlya rozvitku profesijnoyi biloruskomovnoyi kulturi Pislya zaprovadzhennya vladoyu Rosijskoyi imperiyi svobodi vikoristannya bud yakoyi movi v 1904 r ta svobodi presi v 1905 r proces formuvannya biloruskoyi profesijnoyi misteckoyi kulturi priskorivsya biloruski vidavnictva ta periodichni vidannya z yavilisya yak latiniceyu tak i kiriliceyu u Zahidnij Bilorusi v 1921 1939 rr latinicya ta kirilicya spivisnuvali a v BSSR viklyuchno kirilicya z 1919 r Praci Yavhima Karskogo Bilorusi t 1 3 1903 1922 gazeta Nasha niva 1906 statti Mitrofana Dovnar Zapolskogo Korotka istoriya Bilorusi suttyevo vplinuli na podalshe formuvannya nacionalna samosvidomist ta sistema naukovih poglyadiv na bilorusiv 1910 Vaclava Lastovskogo gazeta Bilorus 1913 ta in Primitno sho vpershe v Rosijskij imperiyi novu bilorusku literaturnu movu pochali vikladati yak okremij predmet u shkolah Polskogo tovaristva Prosviti v Minsku Suchasna biloruska literaturna mova ostatochno bula zasnovana na minskomu dialekti serednobiloruskoyi grupi dialektiv u shirokih okolicyah Minska do Maladechno ta Bobrujska oskilki na nij stvoryuvali svoyi tvori najviznachnishi pismenniki pochatku XX stolittya Yanka Luchina Yanka Kupala Yakub Kolas Maksim Bagdanovich ta inshi Za chasiv BRSR 1919 1991 rr biloruska mova nabula derzhavnogo statusu i rozvinulasya biloruska literatura riznih zhanriv ale bilorusko rosijska dvomovnist iz dominuvannyam rosijskoyi movi osoblivo iz zrostannyam urbanizaciyi stala harakternoyu dlya bilorusiv U Respublici Bilorus 53 22 bilorusiv nazvali bilorusku ridnoyu movoyu pid chas perepisu naselennya 2009 roku a 23 43 nazvali yiyi tiyeyu yakoyu perevazhno rozmovlyayut vdoma Pershij arkush Psaltirya biblijnoyi knigi ciklu Starogo Zavitu vidanij Franciskom Skorinoyu v Prazi Chehiya 1517 rik Statut Velikogo knyazivstva Litovskogo 1588 r starobiloruskoyu movoyu yakij sluzhiv zbirnikom osnovnih zakoniv derzhavi Kniga Petra Kazimira Lyackogo pro proslavlennya rodini Hadkevichiv Septem Chodkiewicii heroes exercitvs Lithvanici dvces 1642 Vilno Spisok 14 pidpisantiv u rukopisnomu polskomovnomu originali Konstituciyi vid 3 travnya 1791 roku Biloruska gramatika dlya shkil Bronislava Tarashkevicha Vilnyus 1929 rikTradicijna kulturaSvyata Biloruski pisanki Istorichno sklalosya tak sho bilorusi vidznachayut taki tradicijni narodni svyata Bagach Velikden Didi Kolyada Komoyidicya Kupala Masnicya Pokrova Presvyatoyi Bogorodici Provodi Spasa Stritennya Trijcya Novij rik Ridzvo Hristove 100 richchya BNR u Minsku 2018 rik Nacionalni svyata bilorusiv u Bilorusi za chasiv prorosijskogo rezhimu Lukashenko vidznachayutsya neoficijno takozh vidznachayutsya biloruskoyu diasporoyu Den voli 25 bereznya svyatkuvannya vidnovlennya derzhavnoyi nezalezhnosti yake vidznachayetsya pid nacionalnim bilo chervono bilim praporom ta gerbom pogoneyu Vin priurochenij do richnici utvorennya nacionalnoyi derzhavi koli v 1918 roci Rada Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki prijnyala Tretyu statutnu gramotu Svyato Gryunvaldu 15 lipnya den peremogi v 1410 r ob yednanoyi armiyi Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Korolivstva Polskogo nad hrestonoscyami Den presi 6 serpnya vidannya u 1517 r Franciskom Skorinoyu pershoyi biloruskoyi drukovanoyi knigi Den vidnovlennya 25 serpnya richnicya prijnyattya v 1991 roci Deklaraciyi pro suverenitet Bilorusi konstitucijnim zakonom vidnovlennya nezalezhnoyi derzhavnosti Den biloruskoyi vijskovoyi slavi 8 veresnya svyatkuvannya Peremogi v Orshi koli v 1514 r armiya Velikogo knyazivstva Litovskogo povnistyu rozgromila chiselno bilshu armiyu Moskovskoyi derzhavi i na deyakij chas zupinila moskovsku agresiyu na VKL Den geroyiv abo Den Sluckih zbrojnih dij 27 listopada richnicya pochatku u 1920 r bojovih dij proti bilshovickoyi armiyi Pershim Sluckim polkom Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki Arhitektura Pokrovska cerkva XVIII st iz sela Lognavichi Pam yatniki biloruskoyi tradicijnoyi derev yanoyi arhitekturi z riznih istoriko etnografichnih regioniv Bilorusi zberigayutsya prosto neba v Biloruskomu derzhavnomu muzeyi narodnoyi arhitekturi ta pobutu m Strochicya Ekspoziciyu muzeyu skladayut pam yatki arhitekturi troh oblastej Centralnoyi Bilorusi osnovna chastina Minska ta zahidna chastina Mogilovskoyi oblasti Pridniprovskoyi oblasti Mogilovska oblast Orshanskij ta Dubrovenskij rajoni Vitebskoyi oblasti a takozh Gomelska oblast vzdovzh Dnipra ta Dnipra Centralni ta zahidni teritoriyi Vitebskoyi oblasti a takozh chastkovo pivnichni rajoni Minskoyi oblasti Berezvecka cerkva shedevr vilenskogo baroko zrujnovanij radyanskoyu vladoyu Poryad iz tradicijnoyu derev yanoyu arhitekturoyu vidznachayetsya originalna murovana gotichna arhitektura Velikogo knyazivstva Litovskogo biloruska gotika vidmitnoyu risoyu yakoyi ye poyednannya kladki z chervonoyi cegli z bilimi oshtukaturenimi nishami Poyava v Nyasvizhi drugogo v Yevropi tvoru arhitekturi baroko Parafiyalnoyi cerkvi dopomogla viyaviti v comu stili najbilshij vnesok bilorusiv v yevropejske mistectvo zavdyaki unikalnij murovanij arhitekturi Vilno ta Mogilevskogo baroko Zanyattya Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 Kartina Illi Ryepina Bilorus 1892 Tradicijni zanyattya bilorusiv zemlerobstvo tvarinnictvo a takozh bdzhilnictvo zbirannya Viroshuvali ozime zhito pshenicyu grechku yachmin goroh lon proso konopli kartoplyu Na gorodah sadili kapustu buryak ogirki cibulyu chasnik redku mak morkvu U sadah yabluni grushi vishni slivi yagidni chagarniki agrus smorodinu ozhinu malinu i in Panuyuchoyu sistemoyu zemlekoristuvannya na pochatku 20 stolittya bulo tripillya u malozemelnih dvopillya Osnovni orni znaryaddya soha poliska abo litovska vitebska Vikoristovuvali takozh ralo soshku Dlya boronuvannya zastosovuvalasya pletena abo v yazana borona i bilsh arhayichna borona sukovatka Z kincya 19 stolittya z yavilisya zalizni plug i borona Znaryaddya zbirannya vrozhayu serpi kosi vila grabli Zerno sushili v zrubovih primishennyah osetyah abo yevnyah Dlya obmolotu vikoristovuvali cip kruglu kolodu Zerno zberigali v komorah i klityah kartoplya v lohah sklepah U tvarinnictvi veliku rol gralo svinarstvo Rozvodili takozh veliku rogatu hudobu Na vsij teritoriyi Bilorusi poshireno vivcharstvo Konyarstvo najbilsh rozvineno na pivnichnomu shodi Povsyudno zbirali v lisi yagodi gribi zagotovlyuvali klenovij i berezovij soki U richkah i ozerah lovili ribu Oderzhali rozvitok promisli i remesla vigotovlennya rogozh zemlerobskih znaryad obrobka shkir ovchini hutra vigotovlennya vzuttya transportnih zasobiv mebliv keramichnogo posudu bochok i domashnogo nachinnya z dereva Osoblive znachennya malo vigotovlennya dekorativno prikladnih virobiv z tekstilnoyi sirovini i shkiri virobiv z narodnoyu vishivkoyu Okremi vidi promisliv i remesel zberigalisya ale bagato zniklo Ostannimi rokami pochali vidrodzhuvatisya pletinnya z solomki vigotovlennya poyasiv vishivka odyagu i in Poselennya ta zhitlo Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 Osnovni tipi poselen bilorusiv vyoska selo mistechka zastinki poselennya na orendovanij zemli viselki hutori Najbilshogo poshirennya nabuli sela Istorichno rozvinulosya dekilka form planuvannya poselen skupchena bezsistemna bula najposhirenisha na pivnichnomu shodi osoblivo v shlyahetskih okolicyah linijna ryadova Linijne planuvannya sadibi roztashovani uzdovzh vulici z odniyeyi yiyi storoni na vsij teritoriyi Bilorusi shirokogo poshirennya nabula v 16 17 stolittyah Chislo budinkiv v poselenni vid 10 do 100 perevazhno v Polissi vulichna i in U suchasnih selah perevazhaye vulichne planuvannya budinki roztashovuyutsya uzdovzh dorig z oboh bokiv torcem do dorogi Selyanskij dvir skladavsya z hatini komori kleti navisu dlya driv pavetki sarayu dlya hudobi hlyavy sarayu dlya sina yoynya asec Vidilyayetsya tri osnovnih tipi planuvannya sadib vinochnij ves kompleks zhitlovih i gospodarskih sporud utvoryuye kvadrat abo pryamokutnik vsi budovi pov yazani odin z odnim pogonnij zhitlovi i gospodarski sporudi utvoryuyut ryad v dekilka desyatkiv metriv nezv yazani budovi z yavivsya nedavno chastishe zustrichayetsya v Minskij Brestskij i Grodnenskij oblastyah U pislyarevolyucijnij chas vidpala neobhidnist v deyakih gospodarskih sporudah napriklad primishennyah dlya obmolotu zerna utrimannya konej voliv i dr likvidaciya yih privela do transformaciyi tradicijnogo planuvannya v dvoryadnu pogonnu G podibnu i z nezv yazanimi budovami Tradicijne zhitlo bilorusiv evolyucionuvalo vid zemlyanki do odnokamernih piznishe bagatokamernih sporud Na pochatku 20 stolittya osnovnimi tipami buli 1 2 3 kamerni zrobleni z kolod budovi z dvoskatnim ridshe chotirohskatnim dahom pokritoyu solomoyu drankoyu doshkoyu perevazhayuche planuvannya hatina sini i hatina sini komora klit Postupovo tretya budova pridbala zhitlovu funkciyu hatina sini hatina uskladnilosya vnutrishnye planuvannya vidililisya okremi primishennya Vnutrishnye planuvannya bulo stijke pich rozmishuvalasya v pravomu abo livomu kutku vid vhodu i chelyustyami povernena do dovgoyi stini z viknom U protilezhnomu kutku po diagonali vid pechi znahodivsya krasnij kut kut pokuc pochesne misce v budinku Tam stoyav stil i znahodilasya ikona Uzdovzh stin rozmishuvalisya lavki Vid pechi uzdovzh gluhoyi stini buli pomosti nari Piznishe z yavilisya lizhka Bilya dverej stoyali neveliki lavki uslony Na stini na kuhni policya dlya posudu Inter yer oformlyavsya riznimi merezhivami domotkanimi skatertinami rushnikami i pokrivalami kilimami i kovdrami Dekorativno arhitekturni ornamenti prikrashali zhitlo iz zovnishnoyi storoni Evolyuciya suchasnogo zhitla bilorusiv virazilasya v zrostanni budinkiv p yatistinok poyavi ceglyanih neridko dvopoverhovih budinkiv chasto z vodoprovodom gazom Sim ya Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 U 19 stolitti bagato selyan zhili velikimi sim yami batkivskimi vklyuchali batkiv neodruzhenih ditej odruzhenih siniv nevistok i vnukiv i bratskimi z brativ i yih simej Proces rozpadu velikih simej zavershivsya naprikinci 19 stolittya stali perevazhati prosta nuklearna sim ya i skladna rozshirena v yaku okrim shlyubnoyi pari z ditmi abo bez nih vhodili she i batki podruzhzhya Bulo poshirene primachestvo U 19 i navit na pochatku 20 stolittya v seli zberigalisya elementi gromadskoyi organizaciyi vzayemodopomoga odnoselciv v roboti taloka syabrini Bagato vazhlivih sprav rozv yazuvalisya na silskomu shodi v yakomu brali uchast golovi simej gaspadar Na shodi vibirali starostu priznachali opikuniv obgovoryuvali simejni konflikti i in Obryadi Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 Z simejnih obryadiv najbarvistishim bulo vesillya Vesilni obryadi mozhna pidrozdiliti na peredvesilni svatannya zaruchini vlasne vesillya suborna subota pechennya korovayu posad zustrich druzhin molodih zvedennya molodih dilennya korovayu Najvazhlivishimi vvazhali posad narechenoyi i zheniha vikup kosi dilennya korovayu i in Bagato tradicijnih obryadiv v skorochenomu viglyadi abo pereosmisleni zbereglisya i v suchasnomu vesilli bilorusiv bagato hto vidtvoryuyetsya v igrovij formi Golovnij moment pologovih obryadiv rozbivannya gorshika prigoshannya babinoyu kasheyu katannya babci povituhi na boroni sanyah konyah Pohoronnij obryad vklyuchav ryad arhayichnih elementiv pominalna trapeza z obov yazkovoyu kuteyu zapalyuvannya svichok i in Velikoyu riznomanitnistyu vidriznyayetsya kalendarnij obryadovij cikl Naperedodni Rizdva vlashtovuvali vecheryu pisnu obov yazkova strava yachminna kasha Divchata vorozhili pro svoyu dolyu Spivali kolyadki kalyadki i shedrivki U drugij den Rizdva grupa molodi vbravshis Kozoyu Vedmedem Konem i in obhodila budinki susidiv i vikonuvala velichalni pisni kalyadki Na Masnicyu pekli mlinci katalisya na konyah prote maslyanichni obryadi bilorusiv buli mensh rozvineni chim u rosiyan abo ukrayinciv Zustrich vesni nagoloshuvalasya spivom vesnyanok Zi shidnoslov yanskih narodiv obryadovij harakter zustrichi vesni najdovshe zberigavsya u bilorusiv Nacionalnu specifiku skladali volochebni pisni yaki u bilorusiv buli poshirenishimi nizh u rosiyan i ukrayinciv Voni vikonuvalisya na Velikden pid chas obhodu dvoriv volochebnikami dorosli choloviki sho bazhali gospodaryam urozhayu bagatstva v budinku Na drugij den Velikodnya vodili horovodi Osoblivij plast narodnoyi poeziyi predstavlyaye kupalski pisni Ce svyato zbereglo najbilsh arhayichni risi U nich na Ivana Kupalu hlopci i divchata stribali cherez nih shukali chudodijnu kvitku paporoti kupalisya vorozhili puskali vinki vodoyu i in Zbereglosya bagato kupalskih pisen Shiroko poshireni dozhinki Pleli dozhinkovij vinok prikrashali ostannij snip vlashtovuvali svyatkovu trapezu Dozhinki suprovodzhuvalisya osoblivimi pisnyami Nacionalnij odyag Dokladnishe Biloruskij nacionalnij strij ta Kultura Bilorusi Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 Nacionalnij odyag bilorusiv na poshtovij marci SRSR 1961 r Tradicijnij kompleks cholovichogo odyagu skladavsya z sorochki nagovic poyasnij odyag bezrukavki kamizelki Sorochku nosili navipusk pidperizuvalisya kolorovim poyasom Vzuttya lichaki shkiryani postoli boti vzimku valyanki Golovni ubori solom yanij kapelyuh bril valyana shapka magerka vzimku hutryana shapka ablavuha Cherez pleche nosili shkiryanu sumku U cholovichomu kostyumi perevazhav bilij kolir a vishivki prikrasi buli na komiri vnizu sorochki poyas buv riznokolirnim Zhinochij kostyum riznomanitnishij z virazhenoyu nacionalnoyu specifikoyu Vidilyayutsya chotiri kompleksi iz spidniceyu i fartuhom iz spidniceyu fartuhom i garsetom iz spidniceyu do yakoyi prishitij lif garset z panevoj fartuhom garsetom Dva pershih vidomi na vsij teritoriyi Bilorusi dva ostannih v shidnih i pivnichno shidnih rajonah Ye tri tipu sorochok z pryamimi plechovimi vstavkami tunikopodibna z koketkoyu velika uvaga pridilyalasya vishivkam na rukavah Poyasnij odyag riznomanitnogo fasonu spidnici andarak sayan palatnyanik letnik a takozh ponovi fartuhi Spidnici chervoni sino zeleni v siro bilu klitku z podovzhnimi i poperechnimi smugami Fartuhi prikrashalisya merezhivami skladkami bezrukavki garset vishivkoyu merezhivami Golovnij ubir divchat vuzenki strichki skidochka shlyachok vinki Zamizhni zhinki pribirali volossya pid chipec nadyagali rushnikovij golovnij ubir namitka hustku isnuvala bezlich sposobiv yih zav yazuvati Shodenne zhinoche vzuttya lichaki svyatkova postoli i hromovi boti Verhnij cholovichij i zhinochij odyag majzhe ne vidriznyavsya Yiyi shili z valenogo nefarbovanogo sukna svita syarmyaga burka latushka i dublenoyi kazachina i nedublenoj kozhuh ovchini Nosili takozh kaptan kabat U suchasnomu kostyumi vikoristovuyutsya tradiciyi nacionalnoyi vishivki kroyu kolirnoyi gammi Vitebska mishanka 1844 r Biloruski z ditmi Biloruski Bilorus i biloruska Mozirskij povit Folklor U folklori bilorusiv predstavlenij shirokij spektr zhanriv kazki legendi perekazi prisliv ya prikazki zagadki kalendarna i simejna obryadova poeziya narodnij teatr i in U legendah perekazah bilichkah znajshli viddzerkalennya dohristiyanski uyavlennya bilorusiv pro pohodzhennya svitu Bagata pisenna tvorchist bilorusiv Z muzichnih instrumentiv populyarni buli batlejka zhalijka lira bubon ta in Kuhnya Dokladnishe Biloruska kuhnya Cej rozdil mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nomu zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cej rozdil peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti rozdilu serpen 2023 Tradicijna kuhnya bilorusiv vklyuchaye riznomanitni stravi z boroshna krup ovochiv kartopli m yasa i moloka Sposobi zberezhennya produktiv sushka kvashennya solinnya U harchuvanni veliku rol grali dikorosli roslini shavel cibulya lugova polovij chasnik kropiva i in Najbilsh starodavnij vid roslinnoyi yizhi kashi z yachminnih zeren prosa vivsa yachnoyi i grechanoyi krup Kashi z yachminnih zeren kutya zberigayutsya i zaraz yak obryadovi na rodini pominannya Z boroshna perevazhno zhitnogo gotuvali ridki i napivridki stravi kvasheni soloduha kvasha kulaga i nekvasheni kalatusha zaterla galushki makaroni kulish Z vivsyanogo boroshna kiseli zhur tolokno Osnovu povsyakdennogo harchuvannya skladav hlib zhitnij ridshe pshenichnij Jogo pekli perevazhno z kislogo tista z riznimi dobavkami kartopleyu buryakom z zholudyami polovoyu i in zalezhno vid dostatku v sim yi Z hlibnogo tista pekli rizni korzhiki skavarodniki prasnaki korzhi u svyata pirogi Tradicijna yizha bilorusiv mlinci z zhitnogo pshenichnogo grechanogo boroshna Odin z osnovnih produktiv harchuvannya bilorusiv ovochi Goroh i bobi tushili kapustu buryak brukvu ogirki solili ripu morkvu parili i pekli Z ovochiv varili ridki stravi botvinya holodnik borsh Z drugoyi polovini 19 stolittya micni poziciyi v harchuvanni zajnyala kartoplya Vidomo bilshe 200 strav iz zastosuvannyam kartopli pechenij vidvarnij smazhenij tushkovanij pyure babka abo dranka galushki mlinci gulbishniki sup zapikanki pirizhki i t d Moloko chastishe uzhivayetsya v kislomu viglyadi sir i osoblivo vershkove maslo smetana v obmezhenij kilkosti M yaso i m yasni produkti vikoristovuvalisya perevazhno u skladi strav chastishe vzhivali svininu baraninu m yaso svijskoyi ptici ridshe yalovichinu Z napoyiv vidomi berezovij sik medovij hlibnij buryakovij kvasi Obryadova yizha korovaj na vesilli farbovani yajcya bulki paska kovbasi na Pashu kutya mlinci kiseli na pominannyah babina kasha na rodini nalisniki na masnicyu kulaga na Ivana Kupala i in Tradiciyi harchuvannya znachnoyu miroyu zberigayutsya i zaraz U racioni perevazhayut stravi z kartopli mlinci kashi molochni stravi Zbilshilosya spozhivannya m yasnih produktiv sonyashnikovoyi oliyi Z yavilisya stravi zapozicheni u inshih narodiv shashlik plov gulyash pelmeni i in Zrosla rol privezenih napoyiv chayu kakao kavi Znikli z vzhivannya konopli llyane nasinnya deyaki stravi z boroshna soloduha kulaga tolokno boroshnyani kiseli Nacionalna simvolika Gerb pogonya Nacionalnimi simvolami bilorusiv ye bilo chervono bilij prapor i gerb pogonya yaki buli derzhavnimi simvolami Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki v 1918 roci ta Respubliki Bilorus u 1991 1995 rokah U 1995 roci voni buli pozbavleni derzhavnogo statusu v rezultati referendumu inicijovanogo diktatorom Oleksandrom Lukashenko yakij vidznachivsya nevidpovidnistyu Konstituciyi ta zakonodavstvu krayini porushennyam zakonu ta falsifikaciyeyu rezultativ golosuvannya u kinci chogo buli povernuti radyanski simvoli Biloruskoyi RSR Nacionalni kolori Marka Biloruskoyi poshti z nacionalnim kostyumom ta ornamentom Nacionalni kolori bilorusiv bilij ta chervonij ye istorichnoyu spadshinoyu biloruskoyi materialnoyi ta duhovnoyi kulturi Ci kolori mozhut z yavlyatisya u riznih formah ta virazah na riznih nosiyah ta predmetah na nacionalnomu ta zvichajnomu odyazi u mistectvi u geraldici ta veksilologiyi Chervoni elementi na bilomu tli vvazhayutsya najposhirenishim poyednannyam koloriv v biloruskomu ornamenti a osoblivistyu biloruskoyi gotichnoyi arhitekturi ye poyednannya chervonoyi ceglyanoyi kladki z bilimi oshtukaturenimi nishami Tim chasom na veksilologichnih materialah sho pohodyat z Bilorusi she z chasiv Serednovichchya fiksuyutsya poyednannya bilogo ta chervonogo koloriv Napriklad praporom Velikogo knyazivstva Litovskogo bulo chervone polotno iz sribnim vershnikom Odin z jogo najdavnishih malyunkiv datuyetsya 1443 rokom Vodnochas gerbi voyevodstv Velikogo knyazivstva Litovskogo yaki zajmali teritoriyu suchasnoyi Bilorusi za svoyeyu kolorovoyu gamoyu najbilshe vidpovidali chervono bilij gami Na dumku doslidnikiv istoriyi duhovnoyi kulturi poyednannya bilogo i chervonogo syagaye chasiv indoyevropejskoyi yednosti Na dumku V yacheslava Ivanova indoyevropejskogo ta slov yanskogo vchenogo indoyevropejska iyerarhichna simvolika koloriv viznachayetsya spivvidnoshennyam vishogo svyashenichogo chinu z bilim a potim socialnim chinom vijskovogo z chervonim U procesi etnogenezu bilorusiv na dumku istorika Mihajla Tkachova bilij stav znakom dobra znakom chistoti dzherelnoyi vodi blagorodnogo sribla v svoyu chergu chervonij znakom zhittyedajnogo vognyu simvolom muzhnosti ta vojovnichist muzhnist doblest i prolita krov prolita za Vitchiznu U hristiyanskij tradiciyi chervonij kolir na bilomu tli ye znakom strazhdan Hrista prolitih krov dlya lyudstva Pochinayuchi z Serednovichchya bagato hudozhnikiv zobrazhuvali Spasitelya yakij trimav bilij prapor z chervonim hrestom abo chervonoyu smugoyu napriklad Voskresinnya Hrista Albrehta Altdorfera Tim chasom bilo chervono bila strichka HII stolittya vhodit do naboru odyagu biloruskih cerkovnih iyerarhiv i simvolizuye svitlo Starogo ta Novogo Zavitiv yake povinen propoviduvati yepiskop Estetichno poyednannya bilogo i chervonogo vvazhayetsya klasikoyu i vidpovidaye pravilam geraldiki Chervonij kolir u nacionalnomu bilo chervono bilomu poyednanni pohodit vid tradicijnogo biloruskogo gerba pogonya a perevazhannya bilogo koloru bulo obumovleno samonazvoyu naciyi bilorusi Gerb Pogonya Pogonya iz Litovskogo statutu vidannya 1614 roku Tradicijnij nacionalnij gerb bilorusiv Pogonya ce derzhavnij gerb Velikogo knyazivstva Litovskogo Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki ta Respubliki Bilorus yakij vtilyuye ideyu zahistu batkivshini Ce zobrazhennya ozbroyenogo vershnika na bilomu koni na chervonij misheni Vershnik trimaye mech u pidnyatij pravij ruci bilu chervonu abo sinyu mishen iz zolotim shestigrannim hrestom u livij Na livij storoni vershnika nozhna mecha z pid sidla visit trikutnij dzhgut Biloruskij nacionalnij bilo chervono bilij prapor utvorenij z osnovnih koloriv Pogoni nacionalnih koloriv bilorusiv Listivka BNR z Pogoneyu ta nacionalnim devizom 1918 rik Za slovami Mihajla Tkachova pohodzhennya gerba pogonya syagaye korinnyam u stolittya i maye semantichnij zv yazok iz davnoyu vijskovoyu tradiciyeyu pogoni lyudej najvazhlivishoyu funkciyeyu organizaciyi zhittya ta pobutu shidnoslov yanskih plemen koli vsi buli vidpovidalnij za zhittya odnopleminnika U razi raptovogo napadu voroga ta polonu rodichiv kozhen cholovik yakij mav pravo nositi zbroyu povinen buv bigti pishki abo na koni v pogoni za vorogom shob vidvoyuvati V umovah vijskovoyi demokratiyi tradiciya nacionalnih poshukiv zdijsnyuvalasya bezumovno i zberigalasya stolittyami yak v epohu Rusi tak i v chasi Velikogo knyazivstva Litovskogo Velikij knyaz litovskij Yagajlo u svoyemu latinskij gramoti vid 20 lyutogo 1387 r Pisav za davnim zvichayem peresliduvannya vorogiv ye obov yazkom kozhnoyi lyudini na nashij zemli takij spilnij ruh z vignannya voroga z nashoyi litovskoyi zemli v narodi nazivayetsya pogonya pohonia Yak zaznachaye Alyaksej Shalanda biloruskij gerb nazva Pogonya ne zalishaye sumniviv u biloruskij etnichnij prinalezhnosti suspilstva de z yavivsya i vikoristovuvavsya gerb Velikogo knyazivstva Litovskogo Pershe vidome zobrazhennya Pogoni rozmisheno na pechati velikogo knyazya Gedimina i datuyetsya 1323 rokom Derzhavnij status gerb otrimav za pravlinnya Vitovta Velikogo U XV XVIII stolittyah Pogonyu stavili bilya vorit biloruskih misc i zamkiv Ce vidobrazheno v miskij geraldici sered inshogo na gerbi Mogilova Rizni versiyi Pogoni stali gerbami voyevodstv Velikogo knyazivstva Litovskogo Vilno Minska Bresta Novogruda Mstislava Polocka ta inshih krim Zhamojtiyi Pri comu zobrazhennya Pogoni nalezhat lishe etnichnij teritoriyi bilorusiv usi susidni zemli mayut inshi gerbi Z minimalnimi stilistichnimi zminami pogonya bula derzhavnim gerbom Velikogo knyazivstva Litovskogo ta chastinoyu gerba Rechi Pospolitoyi do 1795 r koli vnaslidok podilu Rechi Pospolitoyi teritoriya Bilorusi stala chastinoyu Rosijskoyi imperiyi Takim chinom ponad 500 rokiv usi etnichno biloruski zemli zhili pid znakom Pogoni a predki suchasnih bilorusiv prosto ne znali zhodnoyi inshoyi derzhavnoyi emblemi Za chasiv moskovskogo panuvannya Pogonya vhodila do skladu gerbiv biloruskoyi Polocka namisnictvo Mogilovske namisnictvo Vitebska guberniya ta Litovskoyi Grodnenska guberniya ta Vilenska guberniya administrativno teritorialnih odinic Rosijskoyi imperiyi Krim togo cej gerb buv prisutnij na praporah vijskovih chastin sformovanih z vihidciv z biloruskih zemel Polovij gusarskij biloruskij polk Polockij mushketnij polk Grodnenskij gusarskij polk tosho Krim togo kolishnij nacionalnij simvol stav chastinoyu oficijnih gerbiv shidno biloruskih mist Vitebsk Velizh Gorodok Dvinsk Drisa Lepel Mogiliv Nevel Polock Sebezh Surazh Cherikiv Naprikinci 1850 h rokiv Pogonya bula rozmishena na derzhavnomu gerbi Rosijskoyi imperiyi yak simvol kolishnih zemel Velikogo knyazivstva Litovskogo Uzagali u vidobrazhenni davnoyi Pogoni na biloruskih gubernskih povitovih miskih ta vijskovih gerbah Rosijskoyi imperiyi konstatuvalosya rozuminnya susidnimi narodami totozhnosti ponyat geografichne ta etnichne Bilorus a geraldichne pogonya Z inshogo boku Pogonyu aktivno vikoristovuvali uchasniki vizvolnogo povstannya 1830 1831 rr ta nacionalno vizvolnogo povstannya 1863 1864 rr yak simvol borotbi za vidnovlennya vtrachenoyi derzhavnosti Takim chinom gerb pogonya v XIX stolitti z odnogo boku buv oficijnim simvolom a z inshogo neoficijnim revolyucijno demokratichnim Ale u vsih vipadkah vin ototozhnyuvavsya z konkretnoyu teritoriyeyu teritoriyeyu suchasnoyi Bilorusi Bilo chervono bili prapori na kartini Bitva pid Orsheyu 1524 rik Na pochatku XX stolittya Pogonya razom iz sformovanim na yiyi osnovi nacionalnim bilo chervono bilim praporom aktivno vikoristovuvavsya biloruskim nacionalnim ruhom a v 1918 roci voni otrimali status derzhavnogo gerba ta prapora Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki U 1920 r gerb Pogonya razom iz bilo chervono bilim praporom yak biloruskij ta derzhavnij vikoristovuvali uchasniki Sluckogo zbrojnogo dijstva vijskovoyi borotbi za nezalezhnist Biloruskoyi derzhavi Pislya okupaciyi j aneksiyi Radyanskoyu Rosiyeyu teritoriyi BNR ci simvoli buli tayemno zaboroneni v SRSR ale prodovzhuvali aktivno vikoristovuvatisya bilorusami poza nim Pislya vidnovlennya nezalezhnosti v 1991 roci Pogonya z bilo chervono bilim praporom znovu stala oficijnoyu derzhavnoyu simvolikoyu Bilorusi Odnak u 1995 roci voni buli pozbavleni oficijnogo statusu v rezultati referendumu inicijovanogo Oleksandrom Lukashenko yakij vidznachivsya nevidpovidnistyu Konstituciyi ta zakonodavstvu krayini porushennyam zakonu ta falsifikaciyeyu rezultativ golosuvannya U 2007 roci oficijnij uryad Bilorusi nadav gerbu pogonya status nematerialnoyi istoriko kulturnoyi cinnosti Bilo chervono bilij prapor Dokladnishe Bilo chervono bilij prapor ta Prapor Bilorusi Bilo chervono bilij prapor Istorichnij nacionalnij prapor bilorusiv bilo chervono bilij prapor derzhavnij prapor Bilorusi z 1918 roku Ce tkanina rozmirom 1 2 z troma rivnimi gorizontalnimi smugami dvoma bilimi i odniyeyu chervonoyu mizh nimi Vin sformovanij za pravilami geraldiki ta veksilologiyi z biloruskih nacionalnih koloriv na osnovi tradicijnogo nacionalnogo gerba pogonya Istorichna ta kulturna cinnist biloruskogo narodu pov yazana z dvoma osnovnimi podiyami v istoriyi Bilorusi progoloshennyam nezalezhnosti nacionalnoyi derzhavi 25 bereznya 1918 r ta yiyi vidnovlennyam 25 serpnya 1991 roci Vstanovlennya bilo chervono bilogo prapora yak simvolu biloruskogo nacionalno vizvolnogo ruhu metoyu yakogo bulo derzhavne samoviznachennya bilorusiv zazvichaj priurochuyetsya do pochatku XX stolittya hocha veksilologichni materiali litovskoyi ta pershim dokumentalnim pidtverdzhennyam vikoristannya bilo chervono bilogo prapora ye zobrazhennya XVI stolittya prisvyachene Orshanskij bitvi Tim chasom persha zgadka pro vikoristannya bilorusami nacionalnogo prapora v kulturno osvitnij diyalnosti syagaye kincya XIX stolittya Odnak informaciyi pro tochnu datu rozrobki ta zatverdzhennya eskizu bilo chervono bilogo prapora nemaye Nazvit rizni dati jogo poyavi 1905 1909 1912 1917 Za chislennimi svidchennyami avtorom proyektu suchasnogo zobrazhennya bilo chervono bilogo prapora buv biloruskij gromadsko politichnij ta kulturnij diyach Klavdij Duzh Dushevskij yakij stvoriv jogo na zamovlennya biloruskih organizacij u Sankt Peterburzi U svoyih memuarah Klavdiya Duzh Dushevskij zasvidchiv zv yazok biloruskogo nacionalnogo prapora z gerbom pogoneyu Bilorusi davno vvazhali bilu Pogonyu na chervonomu poli svoyim derzhavnim praporom Nacionalnij gimn Biloruskij nacionalnij shtandart Bilo chervono bilij prapor i gerb pogonya Listivka chasiv BNR Kilka tvoriv pretenduyut na status biloruskogo gimnu sered yakih vidilyayetsya derzhavnij gimn Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki Mi vijdem shilnimi ryadami Ce pisnya nacionalno vizvolnoyi borotbi vid avtora Makara Kascevicha Kravcova na muziku Volodimira Teravskogo marsh 1 yi Sluckoyi strileckoyi brigadi BNR pid chas Sluckogo zbrojnogo dijstva U 1991 roci vidomi pismenniki Vasil Bikov Ales Adamovich ta Rigor Baradulin vistupili z publichnim zaklikom povernuti comu gimnu status derzhavnogo Inshi najvidomishi biloruski gimni Mogutnij Bozhe duhovnij gimn bilorusiv Pogonya biloruska pisnya na odnojmennij virsh Maksima Bagdanovicha yaku nazivayut Biloruskoyu Marselyu Zhive Bilorus Dokladnishe Zhive Bilorus Patriotichne zaklik Zhive Bilorus rozglyadayetsya yak nacionalnij deviz u rozshirenomu viglyadi Haj zhive vilna nezalezhna Bilorus spryamovana na probudzhennya nacionalnih ta gromadyanskih pochuttiv konsolidaciyu narodu Bilorusi na zahist svobodi nezalezhnosti svoyeyi krayini ridnoyi movi vsiyeyi nacionalnoyi kulturi Shiroke vikoristannya ciyeyi frazeologiyi v rizni chasi stalo mozhlivim zavdyaki yiyi zmistu pragnennyu do procvitannya svoyeyi zemli svoyeyi derzhavi U comu devizi biloruska nacionalna ideya sformulovana u najbilsh lapidarnij formi ReligiyaDokladnishe Pravoslav ya v Bilorusi ta Katolicka cerkva v Bilorusi Bilshist viruyuchih bilorusiv pravoslavni mensha kilkist rimo katoliki Ateyizm poshirivsya zavdyaki radyanskij borotbi proti religiyi v krayini Vezhi nedostupne posilannya Mirskogo zamku Fajl Safijski sabor jpg mini Sofijskij nedostupne posilannya sobor Polock Polockij Sofijskij sobor XI st pro rekonstrukciyu v stili vilenskogo baroko Katolicka nedostupne posilannya cerkva v Ishkaldi XV st U davninu naselennya etnichnoyi teritoriyi bilorusiv bulo yazichnickim U H HI stolittyah tut pochalo poshiryuvatisya hristiyanstvo Odnim z pershih misioneriv buv islandskij mandrivnik Torvald Persha hristiyanska Polocka yeparhiya z yavilasya v 992 roci Ce bula administrativna odinicya Kiyivskoyi mitropoliyi Konstantinopolskogo patriarhatu Vzagali ye pidstavi vvazhati sho poshirennya shidnih abo vizantijskih i zahidnih abo rimskih obryadiv hristiyanstva podil na pravoslav ya ta katolicizm vidbuvsya lishe v 1054 r sered bilorusiv vidbuvalosya odnochasno i paralelno U XIII XIV stolittyah u Velikomu knyazivstvi Litovskomu osnovnij areal formuvannya biloruskogo etnosu viznachavsya perevazhannyam slov yanomovnogo naselennya yake perevazhno bulo hristiyanskim Odnochasno vidbuvalisya kontakti iz susidnim baltijskim yazichnickim naselennyam yake postupovo stalo slov yanskim Prisutnist hristiyan u Vilno ta Kernavi sho vidznachayetsya z seredini XIII stolittya svidchit pro trivale spivisnuvannya hristiyanskogo ta yazichnickogo naselennya u Velikomu knyazivstvi Litovskomu U seredini XIII stolittya za chasiv Mindovga bula sformovana persha katolicka yeparhiya hocha v 1105 r Kiyevo Pechorskij patriarhat zgaduye pro Turovsku yeparhiyu a v pershij polovini XIII st Rusinska yeparhiya diyala v Polocku i ohoplyuvala zemli Velike knyazivstvo Litovske Piznishe teritorialnoyi organizaciyi rimo katolickoyi cerkvi znovu ne bulo hocha u 1320 h rokah u Vilnyusi ta Navagradku isnuvav odin monastir nimeckih dominikanciv ta franciskanciv sho ne pripinyalo sprob misionerskoyi diyalnosti U 1387 r Za nakazom velikogo knyazya Yagajla pribaltijske yazichnicke naselennya pochalo masovo perehoditi v katolicizm sho vvazhayetsya drugoyu hvileyu hristiyanizaciyi baltiv u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Yagajlo zasnuvav Vilnyusku yeparhiyu yaka bula podilena na sim parafij vklyuchayuchi Abolci Gejne ta Kreve Piznishe veliki knyazi napriklad Vitovt Velikij provodili politiku religijnoyi tolerantnosti a feodalnij klas znat skladavsya yak z katolikiv tak i z pravoslavnih U drugij polovini XVI st hvili religijnoyi reformaciyi a potim i kontrreformaciyi torknulisya perevazhno dvoryanstva Kalvinizm stav najpopulyarnishoyu denominaciyeyu sered protestantskoyi znati Odnak u 1590 h ta 1600 h rokah bilshist protestantskoyi ta pravoslavnoyi shlyahti prijnyali rimo katolicizm i lishe neznachna chastina dotrimuvalas pravoslav ya chi protestantizmu U 1596 r Vnaslidok Brestskoyi uniyi pravoslavni yepiskopi pereveli Litovsku Kiyivsku mitropoliyu do Svyatogo Prestolu u viglyadi Rosijskoyi uniatskoyi cerkvi U 1632 r Korol i velikij knyaz Vladislav Vaza z metoyu zberezhennya religijnogo miru ta zmicnennya tradicijnoyi tolerantnosti v Rechi Pospolitij oficijno vidnoviv Kiyivsku mitropoliyu Konstantinopolskogo patriarhatu yaka pislya vijni mizh Moskovskoyu derzhavoyu ta Richchyu Pospolitoyu v 1654 1667 rr bula aneksovana Moskovskoyu cerkvoyu Naprikinci XVIII st blizko 70 bilorusiv nalezhali do greko katolickoyi cerkvi 15 rimo katoliki 7 yevreyi i lishe 6 pravoslavni uryadovogo sinodu Rosijskoyi imperiyi Moskovskoyi cerkvi U 1839 r Rosijska vlada zaboronila greko katolicku cerkvu i primusovo priyednala yiyi chleniv do uryadovogo sinodu Vidatni bilorusiKovalevska Sofiya matematik Gromiko Andrij Andrijovich ministr inozemnih sprav SRSR 1957 1985rr Didyulya Valerij gitarist ta kompozitor Domejko Ignatij Ipolitovich Div takozhVseukrayinskij soyuz bilorusiv Bilorusi v Ukrayini Biloruska mova Bilorus Bulbashi Trasyanka Polishuki Tudovlyani Zahidnopoliska movaPrimitkiEtnagrafiya belarusay gistaryyagrafiya etnagenez etnichnaya gistoryya V Bandarchyk I Chakvin I Uglik i insh Mn Navuka i tehnika 1985 S 150 Latyshonak A Navukovyya krynicy samaakreslennya Salamona Rysinskaga yak belarusa 3 chervnya 2015 u Wayback Machine Refarmacyya i gramadstva XVI stagoddze Materyyaly Mizhnarodnaj navukovaj kanferencyi Mn Belaruski knigazbor 2005 S 126 131 Yakiya starazhytnyya plyamyony byli nashymi prodkami S 2 Erkert R F Etnograficheskij atlas zapadnorusskih gubernij i sosednih oblastej Berlin 1863 Erkert R F Vzglyad na istoriyu i etnografiyu zapadnyh gubernij Rossii s atlasom soch Polk R F Erkerta Sankt Peterburg tip Doma prizreniya malolet bednyh 1864 72 s Karskij E F Belorussy T I S 116 Balahoycy Svedchanni dakumenty dasledavanni peraklad pradmova kamentary A Vashkevicha A Charnyakevicha Yu Yurkevicha 2 Smalensk Inbelkult 470 s 750 prim ISBN 978 5 9904531 9 7 S 5 S 161 Gistarychnaya etnanimika Palessya Vesci Akademii navuk Belaruskaj SSR Seryya gramadskih navuk 1985 4 S 79 80 S 697 Belaruskaya encyklapedyya U 18 t T 2 Arshyca Belaruscy Redkal G P Pashkoy i insh Mn izd BelEn 1996 g T 2 480 s 10 000 ekz ISBN 985 11 0061 7 t 2 bil Bilorusini Vyalikae Knyastva Smalenskae 25 bereznya 2022 u Wayback Machine Nasha Slova 34 822 5 verasnya 2007 S 155 Yak Vilnya stalasya zhamojckim goradam S 70 Belarusy y genetychnaj prastory Antrapalyogiya etnasu Mn Tehnalogiya 2005 138 s ISBN 985 458 122 5 S 137 S 136 Shakun L M Gistoryya belaruskaj litaraturnaj movy Minsk 1963 S 28 78 81 Shakun L M Gistoryya belaruskaj litaraturnaj movy Minsk 1963 S 28 Shakun L M Gistoryya belaruskaj litaraturnaj movy Minsk 1963 S 29 83 89 93 Svyazhynski U Belaruskaya mova Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya u 3 t Minsk BelEn 2005 T 1 S 301 Shakun L M Gistoryya belaruskaj litaraturnaj movy Minsk 1963 S 94 108 115 137 Karskij E F Belorusy Ocherki slovesnosti belorusskogo plemeni Staraya zapadnorusskaya pismennost P 1921 T 3 246 s Maldzis A Yak zhyli nashy prodki y XVIII stagoddzi Minsk Limaryus 2001 S 129 130 Lisejchykay D V Shtodzyonnae zhyccyo yniyackaga parafiyalnaga svyatara belaruska litoyskih zyamel 1720 1839 gg S 86 91 92 105 106 132 Shakun L M Gistoryya belaruskaj litaraturnaj movy Minsk 1963 S 171 Lis A Belaruskaya ideya y kanteksce adradzhennya slavyan 20 90 ya gady XIX stagoddzya A Lis Cyazhkaya daroga svabody artykuly ecyudy partrety A Lis Minsk Mastackaya litaratura 1994 S 4 5 Gistoryya belaruskaj litaratury XI XIX stagoddzyay U 2 t Nac akad navuk Belarusi In t movy i lit imya Ya Kolasa i Ya Kupaly navuk red toma U Marhel V Chamyarycki Minsk Belarus navuka 2010 T 2 S 332 Sam Francishak Bagushevich taksama nekalki god byy zhurnalistam kanservatyynaga polskamoynaga sankt pecyarburgskaga chasopisa Kraj yaki adlyustroyvay poglyady kanservatyynaga polskamoynaga dvaranstva Rasijskaj Imperyi Gistoryya belaruskaj litaratury XI XIX stagoddzyay U 2 t Nac akad navuk Belarusi In t movy i lit imya Ya Kolasa i Ya Kupaly navuk red toma U Marhel V Chamyarycki Minsk Belarus navuka 2010 T 2 S 383 Zhurayski A I Belaruskaya mova Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 t Minsk BelEn 1993 T 1 S 380 Narysy pa gistoryi belaruskaj movy Redkal P F Glebka i i insh Minsk Vuchpedvyd BSSR 1957 S 17 23 Zhurayski A I Belaruskaya mova Etnagrafiya belarusay Encykl Minsk BelSE 1989 S 58 Belarusy u 13 t Redkal V K Bandarchyk i insh Minsk Belarus navuka 2001 T 4 S 395 404 406 Belarusy u 13 t Redkal V K Bandarchyk i insh Minsk Belarus navuka 2001 T 4 S 406 Vyachorka V Yakiya gistarychnyya daty pavinny pamyatac i shanavac belarusy 100 pytannyay i adkazay z gistoryi Belarusi S 78 Kraina Belarus Vyalikae Knyastva Litoyskae 2012 S 293 Yakimovich Yu Magilyoyskaya shkola dojlidstva Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya red kal G P Pashkoy galoyny red T U Byalova i insh mastak Z E Gerasimovich 2 e vydanne Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 2005 2010 T 1 3 ISBN 978 985 11 0392 4 bil S 248 Vyachorka V Kroy lyagla chyrvonaj palasoj Z gistoryyaj na Vy Publicystychnyya artykuly Mensk Belarus 1991 S 355 369 Referendum 95 pra symboliku i movu nya byy legitymnym 26 sichnya 2021 u Wayback Machine Radyyo Svaboda 12 traynya 2019 g TUT BY 11 11 2020 g Fadzeeva V Arnament Etnagrafiya Belarusi Encyklyapedyya 1989 S 36 Karotki narys gistoryi belaruskaj nacyyanalnaj i dzyarzhaynaj simvoliki Gerold Litherland 21 2019 S 6 Flagi Belarusi ychora i syonnya S 17 Ivanov V V Cvetovaya simvolika v geograficheskih nazvaniyah v svete dannyh tipologii K nazvaniyu Belorussii Balto slavyanskie issledovaniya 1980 M 1981 S 166 Belaruskiya nacyyanalnyya simvaly Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 S 392 Belaruskiya nacyyanalnyya simvaly Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 S 393 Chamu y patryyarha i episkapay bel chyrvona belyya stuzhki na mantyyah i gerbah 9 26 2020 S 32 Geraldyka Belarusi 2010 S 106 Pagonya S 382 Belaruskiya nacyyanalnyya simvaly Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 S 391 Gistoryya Belarusi y dakumentah i materyyalah IX XVIII st Sklad V Shcharbakoy K Kernazhycki D Daygyala T 1 Mensk Vydavectva AN BSSR 1936 Shalanda A Karotki narys gistoryi belaruskaj nacyyanalnaj i dzyarzhaynaj simvoliki Gerold Litherland 21 2019 S 5 Genezis Pagoni dzyarzhaynaga gerba Vyalikaga knyastva Litoyskaga Ruskaga i Zhamojckaga Belaruski Gistarychny Zbornik Bialoruskie Zeszyty Historyczne 16 Simval Vyalikaga knyastva 3 travnya 2021 u Wayback Machine 33 13891 28 sakavika 1995 g S 25 26 Pytanne dzyarzhaynaj symboliki y Belarusi gistoryya i suchasny stan 10 listopada 2013 u Wayback Machine ARCHE Pachatak 1 21 2002 S 98 112 Nash symbal Pagonya S 38 Nash symbal Pagonya S 36 Pastanova Vuchonaga saveta Instytuta gistoryi ad 12 verasnya 1991 goda Narodnaya gazeta 7 lyutaga 1995 S 1 Ci pataptaysya b amapavec pa fatazdymku svayoj maci 18 listopada 2020 u Wayback Machine Radyyo Svaboda 10 listapada 2020 g Nevyalikaya prablema z zabaronaj BChB Nasha Niva 31 studzenya 2021 g Karotki narys gistoryi belaruskaj nacyyanalnaj i dzyarzhaynaj simvoliki Gerold Litherland 21 2019 S 7 Nasha Niva 6 1998 S 15 50 faktay za bel chyrvona bely scyag Radyyo svaboda 16 studzenya 2021 Slucki zbrojny chyn 1920 g u dakumentah i yspaminah Ukl A Ges U Lyahoyski U Mihnyuk Mensk Encyklapedyks 2001 S 272 Dzevyanosta pershy 2016 S 421 Belaruskae slova 2020 godu Zhyve 28 chervnya 2021 u Wayback Machine Radyyo Svaboda 11 snezhnya 2020 g Dacent kanstytucyjnaga prava Varta dadac u Kanstytucyyu yashche adzin dzyarzhayny simval deviz Zhyve Belarus 28 chervnya 2021 u Wayback Machine Nasha Niva 13 studzenya 2021 g Zhyve Belarus Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 S 377 Uladzimer Arloy Adbylosya dafarmavanne belaruskaj nacyi i narodny referendum ab vyartanni nacyyanalnaj symboliki 25 bereznya 2022 u Wayback Machine Radyyo Svaboda 26 zhniynya 2020 g Kalinkina S Zhyve Belarus Narodnaya Volya 40 27 05 2014 S 1 Kali pryjshlo na Belarus hrysciyanstva S 4 Vajtkyavichus V Nestereotipnyj vzglyad na kulturu vostochnolitovskih kurganov 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Pracy gistarychnaga fakulteta BDU Navuk zbornik Vyp 3 Mn 2008 S 186 S 193 197 Adkul i kali pryjshla katalickaya vera na Belarus S 34 S 509 DzherelaBilorusi Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Etnonacionalni procesi v Ukrayini Istoriya ta suchasnist Kiyiv 2001 stor 17 18 ISBN 9666 522 122 1PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Bilorusi Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Biloruski prisliv ya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bilorusi Bilorusi 6 travnya 2016 u Wayback Machine ESU bil V N Toporov Znachenie belorusskogo areala v etnogeneticheskih issledovaniyah 14 chervnya 2009 u Wayback Machine ros etnografiya 2 serpnya 2005 u Wayback Machine angl BELARUSY SLAVYaNA BALTY 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine bil