Запит Красний кут перенаправляє сюди Не слід плутати з Красний Кут По куть також по кут по куття у традиційній українськ

Запит «Красний кут» перенаправляє сюди. Не слід плутати з Красний Кут.

По́куть, також по́кут, по́куття — у традиційній українській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.

Покут у хаті з села Кунцеве Полтавської області, 1860-1870-х років будівництва

Назви

Покуть українська.
(Микола Пимоненко Картина «Свати». 1882 рік)

Загальна назва «красний кут (куток)» означає «гарне місце» чи «гарна частина»

Священний кут житла в українців відомий і як «покут», «покуть», «покуття», в білорусів — «кут», «покуць». Іменник «кут» відомий також у південних регіонах Росії, а на новгородщині, псковщині, смоленщині, курщині вживається «красний угол» (рос. красный угол). На Підляшші — «покуцє» (пол. pokucie), «кут» (пол. kut), в Мазовії — «кат гонорови» (пол. kąt honorowy, почесний кут), «святи кат» (пол. święty kąt, святий кут), «покацє» (пол. pokącie).

Композиція

На покуті, як правило, висіли ікони, пучки колосків, трав. Ікони Ісуса Христа та Божої Матері обрамляли спеціальним вишитим рушником — божником. Там розташовувався стіл або полиця «божниця», що слугує своєрідним вівтарем.

Покут властивий передусім будинкам, де світлиця виконує функції кухні; тобто, де піч розташована в головній житловій кімнаті. В будинках іншого влаштування ікони поміщалися в кімнатах над ліжком, навпроти входу, на столі чи шафі.

В українській селянській хаті покут розміщений по діагоналі від печі, де сходяться краями дві лави. В покуті розташовувалися цінні речі: ікони (о́брази), Біблія, свічки (у тому числі вінчальні); стіл (хатній престіл), за яким відбувалися трапези, як родинні, так і гостьові.

У сучасних житлах іноді облаштовується покут, але також ікони можуть вішатися навпроти входу, над ліжком, ставитися на полицях шаф.

Обряди та звичаї

Більшість обрядів, пов'язаних із покутем, стосуються християнської обрядовості. В покуті проводилися обряди, що позначають поворотні моменти в житті людини. Там відбувалася купіль новонародженої дитини; в покуті мусив стояти горщик обрядової каші на її хрестини; там садили молодят на весілля та їхніх хрещених батьків; мерців клали головою до божниці. В покуті виголошувалися обітниці.

Зважаючи на священний статус покутя та божниці, коли людина заходила в хату, їй належало перехреститися на покуть. В цьому місці крім того зберігали найцінніші речі. Українці лишали на покуті окраєць хліба і ставлять там на Різдво дідух.

Рідновіри використовують покут як домашній вівтар богів і предків із їхніми символами та ідолами.

Символізм

Красний кут у росіян
(Василь Максимов, «Хворий чоловік», 1881 рік)

Внутрішній кут будинку в слов'янських віруваннях у цілому символізував безпечне місце. Куток вважався основою будинку, тому при зведенні нового житла вдавалися до ворожіння. Наприклад, на місці майбутнього кутка клали хлібину чи зерно; якщо за кілька днів вони не псувалися — місце вважалося сприятливим для будівництва. Звідси також звичаї закопування під кутком жертви: гілок верби, залишків великодньої їжі.

Куток будинку за межами України відомий як місце «подвійного поховання». В Білорусі, Словаччині та Македонії, а також у фінів, існував звичай виймати кістки померлих із поховань і, після обмивання, повторно ховати їх у кутку. З цим можна пов'язувати уявлення про те, що мерці в своєму загробному існуванні позбавлені власного звичайного житла. В них хата, де «ні куточка, ні віконця». В Білорусі та Росії зафіксовано вірування, що куток є місцем проживання домовика. Йосип Лозинський тому вбачав у шануванні покутя «забуток звичаю ідолопоклоніння, бо в куті стояв божок домовий — Покуть».

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Покуть

Виноски

Покут // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
Покуття // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
Ярощенко, Артур (1999). Український фенікс (укр.). Прапор. с. 74—75. ISBN .
Самійленко, Степан Пилипович (1964). Нариси з історичної морфології української мови (укр.). Radi︠a︡nsʹka shkola. с. 227.
Народна творчість та етнографія (укр.). Наукова думка. 1987. с. 35.
Даль, Владимир (2002). Толковый словарь живого великорусского языка. В 2 тт. Т. 1: А—О (рос.). ОЛМА Медиа Групп. с. 802. ISBN .
Mosio, Grażyna (2012). Święty kąt" w chłopskim domu – miejsce, symbolika, funkcja / Symbol – znak – przesłanie. Wytwory rąk człowieka. Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Uniwersytetu Papieskiego Jana Pawła II. с. 149—173.
Товкайло, Т. (2015). Покуть / Енциклопедичний словник символів України. Університет Григорія Сковороди в Переяславі. с. 628—630.
Схід будинку – для ікони. Новини Хмельницького "Є" (укр.). 24 жовтня 2013. Процитовано 28 грудня 2022.
Онацький, Є. (1963). Покуття, покуть / Українська мала енциклопедія. Т. 11. Буенос-Айрес: Накладом Адміністратури УАПЦеркви в Аргентині.
. Портал присвячений розвитку української культури, Рідної Віри. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 28 грудня 2022.
Агапкина, Т. А. (1995). Угол / Славянская мифология. Эллис Лак. с. 379—380.
Gasparini Е. Studies in old Slavic Religion: «Uhrus» // HR. — 1962/1963. — Vol. 2. — No. 1. — P. 112—139
Hasenfratz Н. P. Zum sozialen Tod in archaischen Gesellschaften I I Saeculum. -1983. — Bd. 34. — S. 126—137.
Григоренко Т. В. Етнографічна лексика і фразеологія у складі української літературної мови: монографія/Т. В. Григоренко. — Умань: ПП Жовтий, 2010 — 216 с. (С.139-140)

Джерела

Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
Бєзух Ю. В. Затишок для тіла і душі // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 43-53.

Посилання

Покуття, покуть // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1418. — 1000 екз.
Покуть // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 628. — 912 с.
http://uk.wikisource.org/wiki/Символіка_поселення_і_житла_українців [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.]
Оформлення покуті в Україні в Придніпров'ї — у збірці Музею народної архітектури та побуту України^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[sum20ua-1] Покут // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[2] Покуття // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[3] Ярощенко, Артур (1999). Український фенікс (укр.). Прапор. с. 74—75. ISBN .

[4] Самійленко, Степан Пилипович (1964). Нариси з історичної морфології української мови (укр.). Radi︠a︡nsʹka shkola. с. 227.

[:2-5] Народна творчість та етнографія (укр.). Наукова думка. 1987. с. 35.

[6] Даль, Владимир (2002). Толковый словарь живого великорусского языка. В 2 тт. Т. 1: А—О (рос.). ОЛМА Медиа Групп. с. 802. ISBN .

[:3-7] Mosio, Grażyna (2012). Święty kąt" w chłopskim domu – miejsce, symbolika, funkcja / Symbol – znak – przesłanie. Wytwory rąk człowieka. Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Uniwersytetu Papieskiego Jana Pawła II. с. 149—173.

[:0-8] Товкайло, Т. (2015). Покуть / Енциклопедичний словник символів України. Університет Григорія Сковороди в Переяславі. с. 628—630.

[9] Схід будинку – для ікони. Новини Хмельницького "Є" (укр.). 24 жовтня 2013. Процитовано 28 грудня 2022.

[10] Онацький, Є. (1963). Покуття, покуть / Українська мала енциклопедія. Т. 11. Буенос-Айрес: Накладом Адміністратури УАПЦеркви в Аргентині.

[11] . Портал присвячений розвитку української культури, Рідної Віри. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 28 грудня 2022.

[:1-12] Агапкина, Т. А. (1995). Угол / Славянская мифология. Эллис Лак. с. 379—380.

[13] Gasparini Е. Studies in old Slavic Religion: «Uhrus» // HR. — 1962/1963. — Vol. 2. — No. 1. — P. 112—139

[14] Hasenfratz Н. P. Zum sozialen Tod in archaischen Gesellschaften I I Saeculum. -1983. — Bd. 34. — S. 126—137.

[15] Григоренко Т. В. Етнографічна лексика і фразеологія у складі української літературної мови: монографія/Т. В. Григоренко. — Умань: ПП Жовтий, 2010 — 216 с. (С.139-140)