Су рсько Лито вське село в Україні центр Сурсько Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпро

Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпра — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.

Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.

Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).

Селом проходить автошлях Т 0421, а також лінія Апостолове—Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське. У селі Балка Трутова впадає у річку Мокру Суру.

Див. також Балка Кирпична.

Клімат

Клімат Сурсько-Литовського
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.
Середній максимум, °C	−1,3	−0,6	4	13,9	21,5	25,8	27,9	27,1	21,2	13,8	6	1,4
Середня температура, °C	−4,4	−3,8	0,6	9,2	16,2	20,4	22,4	21,4	15,8	9,3	3	−1,2
Середній мінімум, °C	−7,4	−6,9	−2,8	4,6	11	15	16,9	15,8	10,5	4,9	0	−3,8
Норма опадів, мм	43	35	33	37	44	59	53	38	36	33	41	46
Джерело: climate-data.org

Назва

…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.

Історія

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.

30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.

Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.

Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.

Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою.

Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.

У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.

На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.

Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.

За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква.

При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки.

У 1905 році в селі було організовано волосний комітет Селянської Спілки, куди увійшли волосний писар А.А. Мітюченко, вчителі С.І. Абрамчик та М.Т. Зуєв, які агітували проти уряду. Населення Сурсько-Литовського категорично відмовилося надавати каральним загонам підводи, після чого їх нещадно відшмагали. Солдати силою відбирали у селян коней і запрягали в брички.

У 1908 році населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.

На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.

З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-х років в селі створено 6 колгоспів.

1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.

Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.

У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.

У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.

Сучасність

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.

У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.

Заклади соціально-культурної сфери:

Ліцей;
Дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
Будинок культури;
Бібліотека.

Протягом 2015—2021 років завдяки децентралізації відбулося покращення інфраструктури села — ремонтується школа, лікарня, асфальтуються вулиці тощо.

У 2022 році — реконструйовано ліцей.

Пам'ятки

1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).

Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.

А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.

Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури побудована нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.

Свято-Духівський храм знаходиться за адресою - вул. Шкільна, 36-Б.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	2681	62.88%
українська	1547	36.28%
білоруська	25	0.59%
вірменська	1	0.02%
інші/не вказали	10	0.23%
Усього	4264	100%

Відомі уродженці

Решетников Федір Павлович (1906—1988) — радянський живописець і графік, автор відомої картини «Знову двійка»;
Щедрова Валентина Іванівна (1930) — українська скульпторка.

Галерея

Сільська рада
Свято-Духівський храм
Культурно-дозвільний центр
Свято-Троїцький храм та пам'ятник підірваному храму
Військовий меморіал
Вид на річку Мокра Сура

Примітки

Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 11 лютого 2017.
220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 26 лютого 2017.
Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180
Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)
Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022
рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Філіппов О.М. Су́рсько-Лито́вське // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.260-265

Джерела та посилання

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 260—265]
Сайт Дніпропетровської РДА
Міста і села Дніпропетровщини. Історико-краєзнавчі нариси. Сурсько-Литовське^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Сурсько-Литовське — історія села

[1] Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 11 лютого 2017.

[2] 220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 26 лютого 2017.

[3] Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180

[4] Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)

[5] Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246

[6] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[7] Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022

[8] рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911

[ukr-socialdata-mova-2001-9] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних