Історія Полтави — історичний розвиток міста Полтави, адміністративного центру Полтавської області України,від дописемних часів і дотепер
Доісторичний та античний період
Освоєння земель сучасної Полтави первісною людиною припадає на кам'яну добу — пізнього палеоліту (35 — 11 тис. р. до н. е.). Саме цим часом датуються рештки виявленого 1919 року на південній окраїні Полтави, на місці колишнього Щемилівського глиняного кар'єру, короткочасного стійбища первісних мисливців пізньомадленської доби. Рештки неолітичного поселення (IV тис. до н. е.) та поселення періоду бронзи (II тис. до н. е.) були знайдені в урочищі Білій Горі, поблизу міста.
На межі енеоліту і доби ранньої бронзи (XXII—XIX ст. до н. е.) лісостепові простори Поворскля заселили індо-арійські племена ямної культурно-історичної спільноти. Саме вони були будівниками перших величних земляних гробниць на території Полтави — курганів, які насипали, відправляючи у подорож до потойбічного світу своїх співплемінників. Недовготривалі поселення та стійбища населення ямного часу знаходилися по сучасній , на березі Кобищанського струмка. В межах міста знаходиться і ряд поховальних пам'яток ямної культури — група курганів на захід від села Зінці, кургани біля села Івашки. Знайдено і чимало окремих знахідок цієї доби — кам'яні свердлені сокири-молоти з мікрорайонів Алмазний, Сади та сіл Рибці, Жуки, Супрунівка.
Майже тисячолітній період бронзової доби (XIX—IX ст. до н. е.) представлений на території міста досить нерівномірно. На західній межі міста, біля села Михайлики, досліджено унікальний «довгий» курган з насипом фалічної в плані форми та похованнями культури багатоваликової кераміки (XVII ст. до н. е.) і зрубної культури (XVI ст. до н. е.). В одному з перших знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу, що свідчить про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації більше 3, 5 тисячі років тому.
Найбільшим поселенням скіфської доби на території Полтави було селище VII—VI століття до нашої ери площею понад 10 гектарів, що займало значну частину Іванової гори. Збереглися й курганні некрополі населення: три кургани біля пам'ятника «Шведам від шведів» у Побиванці, десять — по вулиці Нагірній в Дальніх Яківцях, серед яких є насипи заввишки понад 3 метри, більше десятка курганів між селом Патлаївка та Верхніми Яківцями, до 20 курганів нараховувалося в 1920-х роках біля села Гора.
У 1946 році під час розкопок на території нинішнього Соборного майдану виявлено також господарські ями скіфського часу (VI—V ст. до н. е.) та рештки жител, які належали племені сіверян, і пам'ятки культури періоду Київської Русі VIII—XIII ст. н. е. Ці знахідки дали підставу археологам стверджувати, що слов'янське поселення на території міста існувало ще на зорі утворення древньоруської держави. 1905 року тут знайдено скарб срібних речей початку X століття, що складався із шийної гривни, 8 дротяних браслетів та 12 височних кілець.
Зі знахідок пізньоантичного періоду, які були виявлені на вулиці Соборності, одною з найвизначніших є пеньківський комплекс ряду прикрас мартинівського кола, характерний, зокрема, і для мазурського поозер'я Східної Пруссії.
Перша згадка та походження назви міста
Перша літописна згадка міститься у Іпатіївському літописі:
«Игорь же слышавъ то поѣха противу Половцемь и переѣха Въросколъ оу Лтавы кь Пеӕславлю»
Оригінальний текст (укр.)«Того ж року, на Петрів день, Ігор Святославич, зібравши війська свої, поїхав у поле за Ворскол і стрів половців, які тут підстерігають язика. Він захопив їх, і розповів йому колодник, що [хани] Кобяк і Кончак пішли до Переяславля. Ігор тоді, почувши це, поїхав супроти половців і переїхав Ворскол коло Лтави, [йдучи] до Переяславля
Щодо походження назви міста Полтава існує кілька версій, кожна з котрих має своє обґрунтування та не є беззаперечною.
Слов'янська
Перша літописна згадка у давньоруському Іпатіївському літописі згадує місто під назвою «Лтава», коли сіверський князь Ігор Святославич, розгромивши війська половецьких ханів Кобяка і Кончака і переслідуючи їх, переїхав Ворсклу поблизу Лтави. Тож переважна група вчених вважає, що назва Полтави походить від назви річечки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ. Тож назві приписують слов'янське походження. Як іменник на -ава — Лтава досить поширений у балто-слов'янськоїгідронімії. Зокрема зі схожим гідронімом Летава окремі дослідники пов'язують назву Литви.
Булгарська
Назва Полтава може бути українізованою формою давньобулгарської назви Балтавар. В часи існування на українських землях багатоплемінного державно-політичного об'єднання під назвою Велика Булгарія, на місці Полтави уже було поселення в VII столітті. Найбільшого розквіту Велика Булгарія набула за хана Кубрата. Кубрат переніс столицю із Приазов'я у Подніпров'я, а місцем відпочинку після боїв стала його резиденція, яка знаходилась у поселенні Балтавар на території сучасної Полтави. Назва «Балтавар» у перекладі з давньобулгарської мови тюрків означає «володар».
Інші
Полтавський історик Лев Падалка спершу висував теорію походження сучасної назви міста від слів «плот», «плести», «плетінь», що означало укріплення, обплетене тином, але пізніше дійшов до висновку, що його теорія хибна[].
Сучасна назва міста зафіксована в часи Великого князівства Литовського. Як свідчать сумнівної достовірності записи родоводу Глинських, у 1430 році великий князь литовський Вітовт нібито подарував Полтаву, Глинськ та Глиницю (Опішню) своєму васалові — татарському мурзі Лександі Мансурксановичу.
Середньовіччя
Засноване слов'янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації (Соборний майдан, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважають 899 рік. Починаючи з XII століття переяславські князі Русі створюють систему глибоко ешелонованої оборони супроти половців, включаючи до неї й простори межиріччя Псла і Ворскли, на південь від добре обжитого Посулля — посульську оборонну лінію. Одним з крайніх авангардних південних рубежів Переяславської землі стає річка Ворскла, вздовж якої будуються городища і ділянки «змійових валів» — ескарпів оборонної лінії. У Нижньому Поворсклі ключові позиції починає відігравати Лтава, вали якої поновлюються, а посад заселяється вихідцями з Правобережжя і Посулля. Вигідне стратегічне й торгово-економічне розташування поселення на межі зі степом, на перехресті торованих шляхів від Половецької землі до столиці Переяславського князівства і головних центрів Посульської волості, від Переволочинської переправи через Дніпро до Верхнього Поворскля, наявність твердого броду і значної ширини заболоченої заплави ріки виводять невелике укріплення в ряд значних форпостів півдня Переяславської землі.
Наявні археологічні свідчення погрому поселення дружиною Бориса Володимировича на початку XI ст. Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатіївського літопису 1174 року: «на Петров день» (12 липня), Ігор Святославич, переслідуючи орди половецьких ханів Кобяка і Кончака, «переїхав Въросколь оу Лтави» і рушив у напрямку Переяслава, де дружина Ігоря завдала поразки половцям. Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до 1999 року. 1974 року вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтаві. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього у літопису. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII—IX ст.
Монголо-татарська навала 1240 р. не завдала шкоди Полтаві, жодних тогочасних руйнувань не виявлено. Життя на території городища продовжувалося й у XIII—XIV століттях, що підтверджується численними знахідками кружальної кераміки вказаного часу, бронзовим та шиферним натільними хрестиками, виявленими при розкопках на Соборному майдані. Імовірно, що в цей час площа посаду Лтави значно скоротилася і поселення існувало тільки на Івановій горі. Як вважається полтавське поселення було знищене 1399 року татарами, відколи у пониззі Ворскли відбулася битва військ Вітовта із золотоординцями Тімур-Кутлука, припинивши життєдіяльність городища на два століття.
У першій половині XV століття поселення вже згадується під нинішньою своєю назвою — Полтава. В цей час Полтава перебувала під владою литовського князя Вітовта, який у першій чверті XV століття утвердився на середньому Подніпров'ї. 1430 року Вітовт передав її Олександру Глинському. 1482 року татари під проводом Менглі-Гірея спустошили значну частину Подніпров'я. Особливо потерпіла нинішня Полтавщина. Багато населених пунктів було зовсім зруйновано. В документах того часу вони називаються вже не містами й селами, а городищами, селищами й «пустими землями». Відновлювані поселення знову руйнувалися татарами. Така ж доля спіткала і Полтаву."
Полтава у складі Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої
У середині XIV ст. Великий князь литовський Ольгерд приєднує до свого князівства на васальних правах Київське князівство, до складу якого входила Полтавщина.
Згідно складеного у XVI ст. родоводу Глинських, який не вважається достовірним, у 1430 році згадується Полтава, яка перебувала під владою литовського князя Вітовта який нібито передав її татарському князю Олександру Глинському.
У 1482 на Полтаву напав хан Криму Менглі Гірей. Серед численних набігів татар цей був одним із найспустошливих. Багато населених пунктів було зовсім зруйновано. В документах того часу вони називаються вже не містами й селами, а городищами, селищами й «пустими землями». Відновлювані поселення знову руйнувалися татарами. Така ж доля спіткала і Полтаву. З 1503-го Полтава належала маршалкові князю Михайлу Глинському. У 1508 року вона була в нього відібрана польським королем Сигізмундом I за участь в антипольському повстанні. Однак пізніше все ж таки була повернута родині Глинських. Першим, відомим згідно збережених документів, козаком містечка був Григір Масло. У 1537 господарем Полтави стає зять Глинських — Байбуза.
До 1569 р. ці землі перебувалаи у складі Великого князівства Литовського, з 1569 р. в складі Речі Посполитої.
У 1630 Полтава як «пуста слобода» віддана на врядування королівському секретарю Бартоломію Обалковському. 28 лютого 1637-го, опісля смерті воєводи брацлавського Лукаша Жолкевського, його статки в Україні разом з містечком відійшли Станіславу Конєцпольському, який значно зміцнив оборону міста, розширивши та укріпивши існуючу фортецю. На той час поштовхом до заселення Полтави був факт її входження до промислового басейну з видобування селітри.
У другій половині XVI ст., на Полтавщині значилося близько 300 поселень, серед яких були міста, слободи, села: ці місця масово заселялися. У XVI—XVII полтавські землі перейшли під володіння польських магнатів.
У 1641 році, в історичному документі Полтава була названа містом і згадуються передмістя, де оселялися заїжджі купці, ремісники, дрібна шляхта. 1646 року Полтаву, опісля смерті Конецпольського, захопили загони Яреми Вишневецького. На той момент, за офіційними документом у місті нараховувалося 812 господарств. Населення постійно збільшувалося за рахунок втікачів з Чернігівщини та Київщини, що було однією з причин сварок Вишневецьких з Мартином Калиновським.
Полтава у складі Гетьманщини
У 1-й половині XVII століття на Ворсклі, в околиці Полтави, закладаються «буди» — підприємства для виробництва поташу й селітри, підпорядковані королівським комісарам. У деяких документах того часу Полтава називається «селітряною державою». Ремісники, які виробляли одні й ті ж вироби, або торгівці, що торгували одними і тими ж товарами, оселялися групами на певних вулицях, які через це звалися Гончарними, Ковальськими, Чоботарськими і т. ін. Багато жителів міста займалися також землеробством і скотарством. Значні площі міської землі були зайняті під пасовищами, вигонами, левадами.
За своїм соціальним складом населення міста поділялось на кілька груп. Основну масу міського населення становили ремісники і торгові люди. Найнижчою верствою була міська біднота, найбезправніша і найнезабезпеченіша частина населення. Це були зубожілі ремісники, учні, робочий люд, зайнятий на різних промислах, що належали місту. Більшість їх не мала навіть права міського громадянства. В усіх антифеодальних повстаннях міська біднота активно виступала разом з селянством.
Міська знать складалася з купців, лихварів, окремих майстрів, багатих орендарів, власників міських фільварків, хуторів і промислів. Багаті жителі міста захоплювали всі найважливіші міські посади і жорстоко експлуатували бідноту.
Хоч Полтаві ще в XVII столітті було надано магдебурзьке право, її населення мало виконувати різні повинності на користь феодалів — власників міста. В міському магістраті порядкували багаті купці та лихварі. Найбільших утисків трудівники міста зазнавали з боку польсько-литовських феодалів. Тому вже з самого початку визвольної війни українського народу проти польської шляхти в козацьких військах було багато жителів міста. Поряд з біднотою виступали ремісники, а нерідко — і заможні верстви.
Полтава була однією із значних резервних баз війська Богдана Хмельницького. Вона відіграла велику роль у постачанні повстанцям зброї, пороху та продовольства.
У 1648 Полтава стала військово-адміністративним центром Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 по 1775 роки). Першим полтавським полковником був Мартин Пушкар. Під проводом М. Пушкаря Полтавський полк брав участь у битві під Зборовом у 1649 році та в інших бойових операціях проти польської шляхти. Багато зробив М. Пушкар для успішного проведення Переяславської Ради.
У 1650 році на честь звільнення краю від магнатів і шляхти, з дозволу київського митрополита Сильвестра було засновано Хрестовоздвиженський монастир.
У січні 1654 року на Переяславській раді посланці Полтави присягають на вірність Московському царству. На початку лютого для приведення полтавчан до присяги у місто прибуває стольник А. І. Спасителев, надісланий В. В. Бутурліним, який очолював московське посольство на раді. Загалом присягнуло 1335 осіб — козаків, міщан, кравців і шевських майстрів.
У 1658 році Полтава стала центром повстання проти Івана Виговського. Літописець С. Величко зазначав, що полтавський полковник М. Пушкар «зібрав собі з винників, броварників, пастухів і наймитів людських полк піхотний і назвав його дейнеками». В січні 1658 року повстанці розбили під Диканькою великий загін Виговського. Той вдався по допомогу до кримського хана і в травні 1658 року вирушив на Полтаву, де були зосереджені основні сили повстанців. Бойові дії тривали з 18 травня по 1 червня. Спершу успіх мали повстанці. Тоді Виговський попросив підтримки у татар, які були залишені ним за дві милі від Полтави. Сталася ще одна запекла битва, сили були дуже нерівні, і повстанці зазнали поразки. В бою загинув і сам М. Пушкар. Після цього Виговський зайняв Полтаву. Протягом трьох днів татари руйнували і грабували місто, по-звірячому вбивали та забирали в неволю людей.
У 1660—1680 рр. серед козацької старшини Лівобережної України точилася гостра боротьба за гетьманську владу, і Полтаву не раз руйнували татари. Нападали татари на Полтаву і під час війни Росії з Туреччиною в 1680—1690 рр. Востаннє вони зруйнували місто в 1695 році, коли на Полтаву вчиняють набіг кримські татари, на чолі яких стояв гетьман Ханської України Петро Іваненко. Татари грабують околиці та спустошують Хрестовоздвиженський монастир.
З часом навколо Полтави були споруджені нові укріплення: місто було обнесене ровом і оточене валом. По периметру був зведений дубовий частокіл з п'ятьма вежами, десятьма бастіонами і 28 гарматами. На початку XIX століття, коли місто почали реконструювати, всі укріплення знесли.
У боротьбі українського народу проти татарської та турецької агресії козаки Полтавського полку брали найактивнішу участь. Особливо відзначилися вони в азовсько-дніпровських походах у 1695—1696 рр. Про ці події нагадує дзвін «Казикермен», вилитий з гармат, захоплених при взятті фортеці Казикермен. Цей дзвін нині експонується у Полтавському краєзнавчому музеї.
- Полтавська фортеця на карті Гійома де Боплана (1650).
-
Під час Північної війни
Важливою віхою в історії Полтави була Північна війна 1700—1721 років. Вже на початку війни в Прибалтику разом з московськими військами були відправлені українські козацькі полки, в тому числі і Полтавський.
21 квітня 1708 року генеральний суддя козацького війська Василь Кочубей і полтавський полковник Іван Іскра подали Петру I донос з 25 статей на Івана Мазепу, але цар не повірив і наказав стратити донощиків.
Однією з найвизначніших подій у Північній війні була Полтавська битва. Перші відомості про намір шведів іти на Полтаву надійшли в Україну ще в січні 1709 року. Полтава була важливим стратегічним пунктом, оскільки через неї пролягали шляхи, які вели в Росію (зокрема т. зв. Муравський шлях — головна комунікація між Південною Україною на північ до кордону з Московською державою). Падіння Полтави негативно вплинуло б на весь хід воєнних дій, тому обороні цієї фортеці московське командування надавало великого значення. На початку 1709 року Петро І послав у фортецю три полки солдатів на чолі з полковником О. С. Келіним, який був досвідченою у військовій справі людиною. «Степанич один вартий фортеці»,— зауважив Петро І, призначаючи Келіна на посаду коменданта Полтави. Келін почав готувати місто до оборони. На допомогу військовому гарнізону було озброєно 2600 жителів міста (яке мало тоді всього понад 4 тис. чол. населення). Збільшились і запаси бойового спорядження — пороху, ядер, свинцю, сірки, селітри, картечі, а також продовольства. З боку Ворскли Полтаву прикривала майже непрохідна для війська широка болотиста рівнина. Сама фортеця з усіх боків була оточена земляними валами з бійницями і дубовим частоколом. У фортеці було 10 бастіонів з 28 гарматами різного калібру.
1 квітня 1709 року почалася облога Полтави військами Карла XII. Карл XII сподівався захопити її без особливих труднощів. Шведи кілька разів — з квітня до початку травня — намагалися захопити місто штурмом, але зазнали невдачі. Тоді вони почали копати траншеї, намагаючись наблизитися до фортечних стін, але й це їм не допомогло, бо гарнізон пильно стежив за всіма діями ворога. Велику допомогу подавали московському війську жителі околиць, які повідомляли про дії шведів. Завдяки цьому захисники фортеці вчасно вживали контрзаходів, щоб перешкодити ворогові вести облогові роботи.
Під час боїв зв'язок між окремими частинами міста та з навколишніми населеними пунктами підтримувався через численні підземні ходи, більшість яких була споруджена ще у XVI—XVII століттях для захисту від нападів татар.
В перших числах травня шведи почали облогу. 23 травня вони зробили підкоп під стіни міста з боку теперішнього парку «Перемога» і заклали бочки з порохом, але захисники своєчасно помітили це, витягли бочки і перекотили їх у Полтаву. Був ущент розбитий також трьохтисячний загін ворога, який намагався вдертися в Полтаву. Мало не щодня ворожі війська, незважаючи на великі втрати, штурмували фортецю. Співвідношення сил було дуже нерівним, укріплення фортеці за час боїв пошкоджені. В місті не вистачало людей і бойового спорядження.
Петро І, що перебував на той час у Воронежі, дав наказ О. Меншикову підійти з військами до Полтави, а при можливості допомогти їй і людьми. В місто надійшло підкріплення: загін у 900 чоловік на чолі з бригадиром О. Головіним пробився в Полтаву, значно збільшивши сили її гарнізону і запаси пороху. 27 травня до Полтави прибув із своїм військом і Б. Шереметєв. 1 червня загін шведів з 3 тис. чоловік кинув на місто кілька бомб. Почалась пожежа. Частина гарнізону мусила залишити вали і кинулась її гасити. Цим скористалися шведи. Вони вилізли на міські вали і поставили там свої прапори. Але марно шведи вважали себе переможцями. На допомогу гарнізонові прийшло майже все населення міста, навіть жінки і діти. Через деякий час міські вали були очищені від ворога. Після цього бою шведи запропонували полтавчанам здатися, погрожуючи знищити все місто і населення. Це була вже восьма пропозиція. Келін від імені всіх захисників Полтави відкинув її і зразу ж організував наступ на шведів, вибивши їх з окопів аж до самої Ворскли і затримавши запланований рух шведської армії на Москву через Харків і Бєлгород.
4 червня під Полтаву прибув Петро І з військами. Він надіслав захисникам міста листа, який був «негайно в бомбу покладений і в Полтаву кинутий». Петро дякував їм за відвагу і стійкість і обіцяв незабаром визволити з облоги. Прочитавши цей лист біля Спаської церкви, гарнізон і жителі міста дали клятву боронитися до останньої краплі крові.
Після військової ради 16—17 червня в таборі біля села Крутого Берега — нині околиці Полтави — Петро І розпочав підготовку до генеральної битви. 21 червня шведи знову підкопались під стіни, заклавши бочки з порохом. Але захисники і на цей раз зробили вдалий контрпідкоп і витягли бочки. Шведи цього не помітили і пішли на приступ. Почався запеклий бій, який тривав цілу добу. На світанку 22 червня штурм відновився. Він тривав дві години. Захисники міста і на цей раз відкинули ворога.
Після битви гарнізон і жителі міста зібралися біля Спаської церкви і всі ще раз присягнули не здаватися шведам, а боротись до перемоги. Дорого заплатили шведи — першокласна тоді європейська армія — за своє настирливе намагання захопити Полтаву. З 1 травня по 22 червня 1709 року вони втратили під її стінами 6176 чол. — більше, ніж одну п'яту армії. Захисники Полтави за той же час втратили вбитими 1186 солдатів і місцевих жителів, а 1728 чол. було поранено. Шведи почали відводити від Полтави основні свої сили. Біля фортеці лишилася тільки частина війська.
Генеральна битва московських військ з шведами, що увійшла в історію як Полтавська битва, відбулася за 5 км від міста. Територія, на якій розташувалися війська Петра І, була рівною, правий фланг її був відкритим, а лівий межував із густим Яківчанським лісом. Тил табору московської армії прикривав урвистий берег Ворскли. З фронту цю рівнину облямовував Будищанський ліс, а у північній частині вона закінчувалась пологим спуском до лісу. Шведи могли наступати тільки між Яківчанським та Будищанським лісами на північно-західній частині поля бою. Готуючись до бою, московське командування добре укріпило свої позиції. Перед табором було споруджено шість поперечних і чотири поздовжні земляні укріплення — редути, які розрізали лад наступаючого шведського війська. Це були чотирикутні укріплення, розташовані один від одного на відстані рушничного пострілу. Кожен редут був обведений ще високим земляним валом та обкопаний ровом. У редуті розташовувалися батальйон піхоти та гармати. У складі обох армій були козацькі полки, у московській армії — на чолі з Семеном Палієм, у шведській — на чолі з Іваном Мазепою та Костем Гордієнко. Напередодні бою московська армія налічувала близько 42 тис. чоловік. Крім того, її дуже посилили загони українських козацьких полків — Миргородського, Полтавського, Київського, Ізюмського, Харківського, Ніжинського, що підійшли до поля бою 26 червня. На них покладалося завдання відрізати противнику шлях до відступу на захід.
На світанку 27 червня кінні і піші полки шведського війська (близько 30 тис. чоловік) почали наступ на московські редути. Початок руху шведів був помічений О. Меншиковим. Московська кіннота негайно вишикувалась у бойовий порядок, а артилерія, розміщена в редутах, відкрила вогонь по ворогу. Противники зустрілися перед лінією редутів. Московські кавалеристи завзято боролися з ворогом і кілька разів примушували його відступати. Але шведську кінноту підтримувала піхота. Незважаючи на ці труднощі, московська кавалерія продовжувала завдавати шведам значних втрат. О. Меншиков відправив Петру І захоплені у ворога перші трофеї — військові прапори. Проте дії московської кінноти в цьому авангардному бою повинні були мати лише допоміжний характер. Вона мала затримати шведів на деякий час, розладнати їх ряди і, головне, дати можливість основним московським силам підготуватися до генеральної битви. Тому Петро І о п'ятій годині наказав Меншикову відійти за лінію редутів. Шведам удалося ціною великих втрат захопити два незакінчені (перпендикулярні) редути.
З відходом московської кінноти шведи пробилися на головне поле бою. Їх просуванню дуже заважали два перпендикулярні редути, з яких росіяни вели вогонь. Обстріл з невеликої відстані по зімкнутих рядах завдавав ворогам величезних втрат і примусив їхнє праве крило — трьохтисячний загін кінноти, і піхоти на чолі з генералом Росом — повернути праворуч і відірватися від головних сил. Решта військ лишилась на полі бою — рівнині, на правому фланзі якої був розташований московський табір.
Подальші події підтвердили правильність розрахунків московського командування. Ліве крило шведів, що опинилося в полі обстрілу московської артилерії, розташованої в таборі, змушене було відступити і розташувалося в Будищанському лісі. Авангардний бій на цьому закінчився.
Користуючись перервою, Петро І розташував свої війська для другого вирішального етапу битви. В центрі розмістилися 42 батальйони піхоти, на правому крилі — кіннота під командуванням Р. О. Боура. Лівий фланг зайняли п'ять драгунських полків під командуванням Меншикова.
Саме в цей час, коли московські полки готувалися до вирішальної битви, їм оголосили наказ Петра І (який дійшов до нас в літературному оформленні пізніших часів), де він писав: «Воїни! От прийшов час, який вирішить долю вітчизни. Отже, не повинні ви думати, що боретесь за Петра, але за державу, Петру вручену, за рід свій, за вітчизну».
Генеральний бій розпочався о дев'ятій годині ранку. Першою вступила в бій московська артилерія. Зімкнутими рядами почали зближуватись обидві армії. На відстані 25 саженів росіяни зробили перші рушничні залпи, які завдали шведам дуже великих втрат. Московські полки зустріли вогонь ворога. Після цього розпочалася запекла рукопашна битва. Навальним натиском на ворога московські війська змусили його відступити. Незабаром відступ перетворився на безладну втечу. Під час бою шведи втратили понад 9200 чол. вбитими, понад 3000 чол. було захоплено в полон. Втрати московської армії становили 1345 чол. вбитими, 3290 чол. було поранено.
Уцілілі шведські частини — близько 16 тис. чол.— почали відступати до Дніпра. 30 червня біля села Переволочної їх наздогнали і захопили в полон московська кіннота під командуванням О. Меншикова та козацькі полки під командуванням С. Палія. Таким чином, Полтавська битва закінчилась цілковитим розгромом шведської армії. Ця перемога фактично визначила кінець Північної війни, хоч вона ще тривала багато років. В той час, як на полі бою вирішувалась доля головних сил шведської армії, московське військо генерала , розгромивши загін шведського генерала Роса, встигло енергійним ударом захопити шведський табір під Полтавою, в якому були здобуті багаті трофеї. 28 червня відбувся урочистий вступ московських військ у Полтаву. Біля міської брами московські полки, очолені Петром І, зустрічали захисники міста на чолі з полковником О. С. Келіним.
У 1787 році на полі Полтавської битви під керівництвом відомих московських полководців О. В. Суворова і М. І. Кутузова були проведені маневри московських військ, які повторювали Полтавський бій. Героям битви споруджено монумент Слави у центрі міста, пам'ятник на місті відпочинку Петра І після Полтавської битви, пам'ятник захисникам і комендантові міста полковнику Келіну. На місці Полтавської битви створено у 1950 році музей.
Коротка історія Полтави до поділу України на губернії
Економічний розвиток Полтави у другій половині XVII та в першій половині XVIII століть виявився у подальшому зростанні ремесел та торгівлі. В місті виникли перші цехи. Ще в 1662 році полковник Дем'ян Гуджол видав універсал з дозволом на утворення цеху ткачів, а в 1676 році полковник Павло Семенович дозволив утворити в Полтаві бондарський цех. Пізніше, аж до 1719 року, ці універсали підтверджувалися й іншими представниками козацької старшини. На початку XVIII століття в місті були також кушнірський, кравецький та інші цехи, в яких об'єднувалося близько 300 ремісників.
Крім ремесел, у Полтаві розвивалися такі промисли, як млинарство, гуральництво, селітроваріння, гутництво тощо. 1722 року були складені відомості по сотнях Полтавського полку для того, щоб дізнатися про грошові і хлібні податки, що збиралися раніше гетьманом, і передати їх у царську казну. Відомості мають такі статті: тютюнництво, млинарство, бджільництво, винокуріння. Крім того, тут є дані про податки з броварень, солодовень, воскобоєнь, ярмарок, мостів тощо. З них видно, що тютюн розводили козаки в Жуках, Тахтаулові, Івонченцях, Гавронцях, Рибцях, Супрунівці, Івашках, Петрівці, Нижніх Млинах та інших приміських селах. Усі вони, за винятком окремих осіб старшинських, сплачували «по гривні на владу гетьманську», тобто в особистий доход гетьмана. Млинів у Полтаві і найближчих до неї селах було 38, каменів млинарських — 83, ступ — 19. Вуликів у полтавських жителів — козаків, міщан, посполитих, церковних і монастирських — було 4980. Щодо винниць і винокурних казанів, то у козацької старшини, з якої за них нічого не бралося, їх було 61, у міщан — 109 (вони належали 45 господарям).
Дворів шинкових було 38, шинків горілчаних — 18, відеркових шинків — 46, бражниць — 11, солодовень — 11, воскобоєнь — 2. Шинки належали не тільки багатіям міста, а й церквам та окремим цехам. Були і «козацькі братські» шинки. У місті було 4 ярмарки, на яких з купців бралося ярмаркове: на полковника полтавського по 2 алтини, а на старшину — по копійці.
Значного розвитку набирала чумацька торгівля. Зростали торговельні зв'язки міста з іншими українськими і московськими містами. Із Москівщини сюди возили сіль, металеві вироби, хутра, а звідси — поташ, скляні вироби, селітру, продукти сільського господарства. Величезну роль у торговельному обміні відігравав великий полтавський ярмарок. Сюди привозили залізні вироби з Тули, шерстяні і шовкові тканини московських, українських і польських мануфактур. Була навіть компанія, яка виписувала товари з «Шлезії» і, зокрема, з Лейпцига. Всі ці товари розвозились потім по південних містах і містечках. На північ вивозили «коней тутешніх заводів», худобу, овець, вовну, шкіри та інші продукти тваринництва, олію, прядиво, горілку тощо. 1784 року тут було 1226 купців, міщан і цехових.
Розвиток торгівлі сприяв і дальшому поширенню млинарства, винокуріння, пивоваріння, тютюнництва, бджільництва тощо. За даними Румянцевського перепису 1767—1769 рр., тільки у козаків, що жили в місті, було вуликів 1084, млинів — 7, винокурень — 3 тощо. Частина козаків займалася торгівлею. Як далеко зайшла економічна нерівність серед козаків, можна судити хоча б з таких даних: Лапощенко Михайло мав винокурню, яка давала йому 150 крб. прибутку на рік, не рахуючи інших прибутків від господарства; Кошовенко Василь їздив торгувати на Запорізьку Січ; Литвин Федір торгував маслом аж у Стародубі і Новгородку; Соляник Кіндрат торгував рибою та сіллю і їздив у Крим, мав 2 млини на 5 каменів і ступу; Носенко Павло — значковий товариш — мав хутір в урочищі Тагамлик, де жили «піддані йому селяни» — посполиті (6 родин). У той же час деякі козацькі сім'ї не мали навіть власної хати, 73 родини на хліб заробляли собі «по різних людях». У інших «земля лежала пуста», бо обробити її нічим. Звичайно, це викликало незадоволення козацької бідноти своїм становищем, і вона виступала як проти місцевого «начальства», так і проти політики уряду.
Із зміцненням феодально-кріпосницької системи посилювалась експлуатація трудящих мас. Шляхта і козацька старшина, за підтримкою царського уряду, взявши владу до своїх рук, експлуатували селянство і міську бідноту, а також рядове козацтво. Населення міста змушене було сплачувати різні податки, головний тягар яких падав на міщан і селян. Особливо тяжким був збір на утримання російських військ (квартири, паливо, провіант, фураж), а також на козацьку старшину та міську адміністрацію — т. зв. ральці, на церкву тощо. Щороку чимало людей посилали на будівництво фортець міст, каналів. Багато з них гинуло там від голоду і пошестей.
В магістраті Полтави засідали представники міської верхівки та козацької старшини — полковник, городовий отаман, війт, бурмистр. При розгляді деяких справ голосував навіть воєвода. Вони і вирішували всі питання у своїх інтересах.
Козацька старшина і керівники магістрату захоплювали також міські землі, змушували населення виконувати різні повинності.
Навколо Полтави було розкидано чимало сіл і хуторів, які пізніше увійшли в межі міста, — Павленки, Кривохатки, Кобищани тощо. Жителі цих сіл і хуторів, а також Івонченців, Івашок, Грабинівки і частини села Осмачок, де наприкінці XVIII століття було понад 300 селянських господарств з 1147 ревізькими душами, платили з кожного господарства місту по 1 крб. податку та ще за кожну хату по 50 коп. (т. зв. «подимне»). Крім того, магістрат користувався даровою працею селян для різних міських робіт, особливо під час квартирування в місті генералітету і полків. Селяни тоді возили дрова, сіно, солому, воду тощо. А кошти, які місто одержувало від підлеглих йому сіл, йшли на купівлю землі для розширення території міста, на утримання адміністрації, на боротьбу з пошестями і т. ін. За рахунок цих коштів, використовуючи своє становище, збагачувалася міська знать.
У 1767 році трудящі міста підписали наказ депутатам, обраним до комісії, створеної Катериною II для складання законів. Жителі міста просили, щоб місту повернули у всій повноті магдебурзьке право, а їх звільнили від засилля багатіїв тощо.
- В 1751—1770 роках тривало будівництво Свято-Успенського кафедрального собору. Так довго його будували через відсутність достатнього фінансування та інші причини. Це був перший кам'яний собор Полтави.
- Важливим у житті Полтави був і Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769 років: за його даними у місті було близько 50 вулиць.
- В 1769 році в Полтаві народився І. П. Котляревський, який став одним з перших письменників що використовували народну мову, і твори якого згодом значно вплинули на сучасну українську мову Наддніпрянщини.
- Наприкінці XVIII ст. Полтава була вже досить великим полковим містом: У 1770 р. почали роботу кілька цегельних заводів, які виготовляли цеглу для споруджування кам'яних церков, а протягом того ж 1770 року збиралося чотири ярмарки, в понеділок і п'ятницю проходили торги, на яких торгували хутром, залізними виробами, худобою, вівцями, смушками, шкірами, овечої вовною, коров'ячим маслом, сіллю, вином, дьогтем. В Полтаві був полковий лікар і аптека. Місто мало свій герб, а полкова канцелярія і магістрат — свої печатки.
- 1774-го опис міста здійснив Йоганн Гюльденштедт.
- Полтаву турбували і повстання селян та гайдамаків у середині-кінці XVIII ст.:
У 13 липня 1752 року полтавський полковник Андрій Горленко у рапорті гетьману Кирилу Розумовському повідомив про появу у Коломацькому лісі гайдамацьких загонів. У тому ж році Кирилом Розумовським місту затверджено Магдебурзьке право.
9 серпня 1774 р. командир Дніпровського пікінерного полку послав до Полтави команду з 100 чоловік для утримання караулів: бо були помічені повстанські (гайдамацькі) загони, які діяли в районі річок Коломака та Кагамлика.
Полтава у складі Російської імперії
Полтава у складі Новоросійської губернії
- 1764 Початок анексії козацьких володінь російським царатом — загарбано територію 13-ти сотень Полтавського полку, з козаків цих земель сформовано 8 рот Дніпровського пікінерного полку, штаб якого знаходився в Переволочній.
- 1775 Полтава приєдналася до Новоросійської губернії.
- 1778 року коштом бургомістра полтавського магістрату Павла Яковича Руденка був зведений перший пам'ятник на згадку про битву 1709 року, в пам'ять звільнення його батька із шведського полону під час Північної війни.
- 1779 Засновано Полтавське повітове училище — перший навчальний заклад світського типу.
- 1782 Полтаву відвідав російський мандрівник Василь Зуєв, який дав її перший опис: Полтава — невелике містечко з тисячею дерев'яних, низьких, але чисто зовні вибілених будиночків, з яких лише два або три кам'яних.
- 1787 Подорожуючи Україною, Катерина II на зворотному шляху з Криму заїхала до Полтави. 7 червня 1787 війська, які знаходилися тут, імітували битву 1709 року. Командувачами були П. А. Румянцев і О. В. Суворов (за іншими даними — О. В. Суворов та М. І. Кутузов). Цього дня Г. О. Потьомкіну був подарований титул «князя Таврійського».
- 1797 року лікар Іван Тишевський побудував власним коштом першу міську лікарню на 50 ліжок. До 1803 року він лікував у ній безкоштовно. Витративши всі свої заощадження, він звернувся до уряду з проханням прийняти лікарню на державне утримання або надати йому грошову допомогу. Але з Петербурга надійшов наказ продати його будинок з торгів під заклад.
Полтава як центр Полтавської губернії
Перша половина XIX століття
Основна маса жителів Полтави — цехові ремісники і посадські — складала стан міщан. На початку XIX століття в місті було 10 цехів, у яких об'єднувалося 359 ремісників, 26 підмайстрів, 446 учнів, 325 робітників, а в 1853 році — вже 538 майстрів, 483 підмайстри, 357 учнів. Згідно з царським указом від 20 червня 1808 року для посилення в Росії виробництва сукна з Богемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії та інших німецьких князівств було запрошено ремісників — «суконних фабрикантів». У Полтаві поселилися 54 сім'ї (249 чоловік). Для їх розміщення на околиці міста було побудовано близько 50 глиномазаних будинків — Німецька слобода, або Колонія (нині район вулиць Семена Антонця і Сковороди).. Колоністам було надано ряд пільг, проте більшість із них поступово розорювалась і лише деякі стали потім підприємцями. Так, наприклад, у 1814 році в Полтаві іноземець Киршстен заснував сукновальню, яка поступово зростала і в 1847 році виробляла 910 аршин сукна на суму 525 крб. сріблом.
За період XVII—XVIII століть Полтава багато разів змінювала свій адміністративний статус: з 1648 до 1775 року вона була центром Полтавського полку, з 1775 року — повітовим центром Новоросійської губернії, з 1784 року по 1796 рік — Катеринославського намісництва, з 1796 року по 1802 рік — Чернігівської губернії, яка згодом почала називатися Малоросійською губернією, а з 1802 року 8-тисячне місто стало центром нової Полтавської губернії.
Спочатку в її складі було 10, потім 12, а з 1803 року — 15 повітів. При губернському правлінні у 1803—1805 роках було створено будівельну експедицію і губернську креслярську, які очолював Михайло Амвросимов. Під його керівництвом було розроблено проєкт забудови Полтави, за яким місто було поділено на квартали і межі його були відсунуті на захід. Новий центр міста отримав форму кола — сучасна Кругла площа — діаметром 345 метрів, від якого радіально розходяться вісім вулиць.
Мандрівники, які бували в Полтаві у цей час, характеризували її як невелике, невпорядковане місто. Так, Василь Зуєв, який відвідав Полтаву в 1782 році, писав: «Це невелике містечко з 1000 дерев'яних, низьких, але чисто знадвору вибілених будиночків, з яких всього 2 чи 3 кам'яних…». 1787 року французький посол при російському уряді граф Сеґюр, який супроводив Катерину II під час її мандрівки по Україні, писав: «Полтава невелике містечко, погано прикрашене і мало заселене, не привертає уваги жодним чудовим будинком». , перебуваючи в Полтаві в 1802 році, так говорив про неї: «Полтава — бідне і маленьке містечко, в якому немає ні правильних вулиць, ні порядних споруд».
Князь Долгоруков, що був у Полтаві вже в 1812 році, не знав, де йому зупинитись, бо готелів у місті не було. Їх заміняли так звані «гербери», тобто заїжджі двори, та й дворів цих було всього три. Долгоруков, може, під впливом того, що йому довелося якийсь час жити в «гербері», не пошкодував фарб, щоб змалювати Полтаву в найгіршому вигляді. За його словами, в Полтаві страшна пилюка, грязюка така, що «полтавські дами їздили на вечори волами», що бруківка в місті прокладена тільки від Собору і до Стрітенської церкви, та й то низької якості.
Звичайно, враження таких людей, які звикли до Петербурга, Парижа, Москви чи інших великих міст, слід сприймати критично. В Полтаві вже й тоді були кам'яні споруди — церкви, крамниці, приватні будинки козацької старшини, поміщиків, купців,— але їх було ще небагато. Наприкінці XVIII століття матеріали перепису називають у місті 51 вулицю.
Коли Полтава стала губернським центром, вона була перепланована і забудована при безпосередній участі українських і російських зодчих. У 1803—1805 рр. губернський архітектор М. Амвросимов розробив проєкт планування, за яким Полтава мала стати «малим Петербургом». Згідно з цим проєктом межі її відсунулись на захід. Місто було розчленовано на квартали, його прикрасили нові прямолінійні вулиці; багато невпорядкованих садиб і будівель зносились зовсім або переносились на нові місця. Тоді ж було прокладено і нову головну вулицю (тепер вулиця Соборності), яка з'єднувала старий центр (фортецю) з новим адміністративним центром, утвореним на історичному місці зустрічі полтавчан з російською армією, очолюваною Петром І, після Полтавської битви. Новий центр мав форму круглої площі діаметром 345 метрів, від якої радіусами розходилися 8 вулиць. Кожна з них закінчувалась у перспективі церквами, пам'ятниками або урядовими будинками.
В цих секторах-кварталах з 1804 по 1811 рік, за т. зв. «зразковими» проєктами видатного російського зодчого А. Захарова та інших, було збудовано 7 великих адміністративних будинків у стилі класицизму, а в геометричному центрі кола на честь 100-річного ювілею Полтавської битви в 1805—1811 рр. споруджено Монумент Слави. Початковий проєкт монументу належить М. Амвросимову, остаточний варіант виконав професор Петербурзької академії мистецтв, відомий архітектор Тома де Томон. Згодом, уже в 1850-х рр. ця кругла площа була обсаджена деревами і з часом перетворена на міський, т. зв. Корпусний сад.
Поряд з будівництвом приміщень для урядових установ, повільно поліпшувалось комунальне господарство. Збудували міст через Ворсклу (до цього там був тільки «водохідний дуб»), бульвари, колодязі з навісами, ринок, відкрили заїжджі двори, забрукували кілька вулиць (до того часу була тільки одна вимощена вулиця). Правда, мостили вулиці дрібним щебенем, набиваючи піском, від чого влітку в місті стояла величезна пилюка, а весною і восени на немощених вулицях була така багнюка, що в ній тонули коні і екіпажі. «В Полтаві з її передмістям, — писав наприкінці 1840-х рр. відомий історик і етнограф В. В. Пассек,— налічується 1500 приватних будинків — число значне, але, мабуть, тільки якась сотня з них може називатись будинками: решта — мазанки, хати… . Приватні будинки — найпростішої архітектури, без будь-яких прикрас, але здебільшого побілені за українським звичаєм. Майже при кожному будинку є сад».
2 лютого 1808 року було відкрито .
- У 1810 році у Німецькій колонії (нині Театральний провулок) закінчено спорудження будівлі першого стаціонарного театру, збудованого на кошти міста.
- У серпні 1812 року у зв'язку з початком Франко-російської війни за дорученням малоросійського генерал-губернатора Я. І. Лобанова-Ростовського письменник І. П. Котляревський формує 5-й Полтавський кінний козачий полк. У вересні формування ополчення переважно закінчене. Воно складається з 13 тисяч кінних і піших козаків і 3 тисяч казенних поселян. Наприкінці вересня 6-й Полтавський козачий полк під командуванням М. Свічки вирушає на Орел, потім через Калугу до армій М. І. Кутузова. 12 прапорів Полтавського ополчення, яке повернулось з в 1814 році, зберігались в Успенському кафедральному соборі Полтави.
На 1802 рік у місті налічувалося тільки 7975 чол. населення, з них поміщицьких селян — 412 душ, козаків — 300, ремісників — 300, решта — різночинці, міщани, та дворяни. З середини XIX століття населення міста зростало досить швидко — у 1838 році тут проживало 15 521 чол., у 1842 році — 16 787 чол., у 1851 році — 20 819 чоловік.
На цей час Полтава стала значним культурним центром. Вона відігравала також помітну роль у розвитку громадсько-політичної думки. Активну діяльність розгорнули тут декабристи. З 1818 по 1821 рік у Полтаві жив М. М. Муравйов, член таємного товариства «Союз благоденства», який тоді був ад'ютантом полтавського генерал-губернатора князя М. Г. Рєпніна. Тут же проводив велику роботу М. Новиков, член «Союзу порятунку». Новиков заснував у Полтаві Масонську Ложу, через яку залучав до революційної діяльності найздібніших і революційно налаштованих дворян. Є відомості, що до складу цієї ложі входив і І. П. Котляревський.
Очолюючи діяльність таємного товариства в Полтаві, Новиков зберігав у себе програмний документ «Союзу благоденства» — «Зелену книгу». Очевидно, полтавська організація «Союзу благоденства» була однією з діючих управ товариства. До Полтави часто приїздили П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рюмін, С. Г. Волконський, М. І. Лорер, М. С. Лунін, М. М. Муравйов тощо.
Попри реакційну русифікаторську політику царського уряду в XIX столітті відбулися значні зрушення в культурному розвитку міста. Крім початкових шкіл, відкрилось повітове училище (1799 рік), гімназія (1808 рік). 1818 року було відкрито інститут шляхетних дівчат та духовне училище, в 1820 році — школу садівництва, яку потім в 1841 році закрили, передавши будинок інституту шляхетних дівчат. 1840 року відкрили кадетський корпус.
І хоч навчання в усіх цих закладах здебільшого мало схоластичний характер, з їх вихованців вийшло чимало визначних діячів культури. Зокрема, в полтавській гімназії навчалися: один із засновників петербурзької математичної школи М. В. Остроградський, талановитий український поет-байкар Л. І. Глібов, засновники і керівники однієї з перших у країні революційних організацій різночинної інтелігенції — Харківсько-Київського таємного товариства Я. М. Бекман та В. О. Португалов, видатний письменник, театральний і культурно-громадський діяч М. П. Старицький, історик та громадський діяч буржуазно-демократичного напряму М. П. Драгоманов тощо. В 1840-х рр. тут працював викладачем гімназії видатний український поет-романтик Л. І. Боровиковський. З учителем цієї ж гімназії був особисто знайомий Т. Г. Шевченко, який приїздив до Полтави 1845 року. Тут він створив картини «Полтавський монастир» та «Будинок Котляревського». Нині про це нагадує меморіальна дошка на будинку 3-ї середньої школи (вул. В'ячеслава Чорновола, № 4). В Полтавській духовній семінарії вчилися український письменник М. І. Гнідич, українські письменники В. П. Гоголь (батько М. В. Гоголя), М. М. Макаровський — автор збірки «», О. М. Бодянський — український філолог-славіст, письменник і педагог С. П. Стеблін-Камінський. У Полтавському повітовому училищі в 1818—1819 рр. вчився великий український письменник М. В. Гоголь. Директором училищ Полтавської губернії у 1820—1823 рр. працював передовий на той час громадський діяч, український письменник В. В. Капніст.
- У 1818 році відкрито Полтавський інститут шляхетних дівчат — середній навчальний заклад для дівчат дворянського походження. Його засновниця і попечительки — В. О. Рєпніна, дружина малоросійського генерал-губернатора князя М. Г. Рєпніна (рідного брата декабриста С. Г. Волконського). У різні роки тут працювали педагогами український поет і етнограф Л. І. Боровиковський, чеський та український музикознавець В. В. Єдличка і його брат музикознавець і композитор А. В. Єдличка, громадський і культурний діяч, член Кирило-Мефодіївського товаристваД. П. Пильчиков, письменник С. П. Стеблін-Каменський.
- У 1817—1821 роках одним з директорів Полтавського вільного театру був І. П. Котляревський. 1819 року він написав п'єсу «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які поклали початок новій українській драматургії. У 1818—1821 роках на сцені театру грав М. С. Щепкін — майбутній великий український і російський актор, основоположник критичного реалізму в російському та українському театральному мистецтві, викуплений з кріпацтва на кошти, зібрані жителями Полтави і губернії.
- У 1818—1819 роках в Полтавському повітовому училищі навчався М. В. Гоголь.
- У 1836 році в десяти цехах міста (шевському, різницькому, ковальському, кравецькому, шапковому, ткацькому, кушнірський, шаповальському, бондарському, гончарному) налічувалось 359 ремісників, 26 підмайстрів, 446 учнів, 325 працівників.
З 2 квітня 1838 року в місті почала видаватись щотижнева газета «Полтавские губернские ведомости». Редактором її тривалий час був П. І. Бодянський, який вмістив у газеті багато статей з географії, історії та етнографії Полтавщини. П. І. Бодянський видав також окремі книги «Достопримечательности Полтавы» та «Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год», де зібрано значний статистичний матеріал про Полтаву та Полтавську губернію.
На посаді керуючого палатою державних маєтностей працював історик М. І. Арандаренко. Його тритомна праця «Записки о Полтавской губернии» ще й тепер не втратила цінності як довідкова книга з історії Полтавщини.
На 1820—183-х рр. припадає найвище піднесення творчості уродженця Полтави І. П. Котляревського, кращі твори якого — «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» — знаменували початок становлення нової української літератури. В цей же період у місті виник професійний театр, що прийшов на зміну домашньому поміщицькому театрові. Тут у 1818—1821 рр. в трупі Штейна почав свою діяльність М. С. Щепкін — основоположник реалістичного українського театру. В ці роки Щепкіним створений весь його основний репертуар. При театрі було організовано хор, звідси часто забирали до Петербурга хлопчиків — альтів і дискантів. З цією метою в 1836 році до міста приїздив композитор М. І. Глінка.
- 1839 року в Полтаві було 27 кам'яних будинків, дерев'яних — 1521, церков кам'яних сім, дерев'яних — шість, Інститут шляхетних дівчат, богоугодний заклад, чотири казенних училища, в тому числі чоловіча гімназія. Проживало 15090 чоловік.
- Влітку 1845 року місто відвідав великий український поет-демократ Т. Г. Шевченко. Він зустрівся з художником Ф. Л. Ткаченком, з яким навчався в Петербурзі в Академії мистецтв, з людьми, які знали І. П. Котляревського, зробив замальовки його будинку і Хрестовоздвиженського монастиря. Пізніше поет зобразив образ Котляревського, описав місто і його історичні пам'ятки в повісті «Близнюки».
- 14 грудня 1846 в сім'ї військовослужбовця народився М. О. Ярошенко (1846 — 1898), один з активних членів Товариства пересувних художніх виставок.
- В описі Полтави 1848 року йдеться, що вода в місті здорова, береться з річки та 232 колодязів. Тут 83 вулиці та провулків, чотири площі, публічний сад, 630 приватних садів, 905 городів, 1770 будинків, в тому числі 46 кам'яних. Жителів 20 009 чоловік.
- У 1846 році полтавці — В. М. Білозерський, Д. П. Пильчиков, Г. Л. Андрузький та інші — увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства, яке своєю кінцевою метою ставило ліквідацію кріпацтва та самодержавства і створення держави у формі федеративної слов'янської республіки. Члени товариства провадили досить широку роботу серед передової інтелігенції міста. Про це красномовно свідчить і лист члена лівого крила товариства І. Я. Посяди до вчителя полтавської гімназії Л. І. Боровиковського.
- 27 червня 1849 року відкрився Пам'ятник на місці відпочинку Петра I — там, де знаходилась колишня квартира коменданта фортеці О. С. Келіна. Монумент відлитий у Петербурзі в майстерні художника І. Гамбургера за проєктом професора архітектури О. П. Брюллова (брата відомого російського художника К. П. Брюллова).
Друга половина XIX століття
На той час було створено завод сільськогосподарських машин, цегельні заводи та різні дрібні підприємства по переробці сільськогосподарських продуктів і майстерні по обслуговуванню найрізноманітніших потреб населення. В 1852—1853 роках до Полтави з Ромен переведено Іллінський ярмарок — один з найбільших в Російській імперії: так у 1853 році на нього привезено товарів на суму понад 16,7 мільйона карбованців, що дало місту майже 68 тисяч карбованців чистого доходу. В місті почалося також посилене будівництво — за 3 роки було споруджено 171 будинок. Міський бюджет зріс з 20 до 30 тис. крб., а кількість постійних купців — з 41 до 852. На ярмарок, який славився торгівлею сукон, шерстяних тканин, та хутрами, з'їжджались до 40 тис. чоловік — майже удвоє більше, ніж жителів міста. Приїжджали австрійські, прусські та інші іноземні купці, які закуповували вовну. У перші роки тут продавали багато селянських товарів. Тільки одеські купці купували їх майже на один мільйон карбованців. З Дону сюди приганяли для продажу табуни коней. З 1880-х рр. Іллінський ярмарок почав поступово перетворюватися на ярмарок місцевого значення.
Діяльність «Громади»
В 1855—1862 роках в чоловічій гімназії на посаді старшого вчителя історії працював викладач і громадський діяч О. І. Стронін — один із засновників і керівників полтавської «Громади» — організації ліберально-буржуазної інтелігенції, головним завданням якої була культурно-освітня робота. Крім основного ліберально-буржуазного ядра, до її складу входила і зв'язана з народниками учнівська молодь. Навесні 1862 року кількість «громадівців» становила близько 60 чоловік. Серед них були В. В. Лобода — начальник полтавської телеграфної станції, О. І. Стронін — учитель гімназії, Д. П. Пильчиков — учитель кадетського корпусу, О. Я. Кониський — чиновник губернського правління, В. С. Кулик — дрібнопомісний дворянин, Є. I. Милорадович — поміщиця тощо.
Громадівці поширювали твори Т. Г. Шевченка, О. I. Герцена, в недільних школах для робітників проводили т. зв. «народні читання», які були дуже популярні, пропагували атеїстичні погляди. Деякі члени Полтавської «громади» — О. І. Стронін, , , І. І. Ничипоренко — навіть їздили в Лондон до О. І. Герцена. Пізніше майже всі вони були заарештовані і засуджені до заслання та ув'язнення.
О. І. Стронін був особисто знайомий з О. І. Герценом, зустрічався з ним в 1858 році в Лондоні, звідки привіз «Колокол» і інші нелегальні видання. В тому ж році Стронін робить спробу відкрити при чоловічої гімназії першу недільну школу, викладачами якої стають і учні 6 — 7 класів. У вересні 1860 року в школу записалося 209 осіб. З червня 1860 року відкрилися недільні школи при приватних жіночих пансіонах Дейнеки в Лерцер, а з вересня 1861 року — при Маріїнської жіночої гімназії. На чолі цієї школи стояла ліберальна поміщиця Є. І. Милорадович, на кошти якої для учнів недільних шкіл були видані «Граматика» А. І. Стронина і «Українські прописи» О. Я. Кониського. На початку 1861 року Т. Г. Шевченко через свого товариша по Академії мистецтв, у той час вчителя малювання Полтавської чоловічої гімназії Ф. Л. Ткаченко, посилає для учнів недільних шкіл 1000 примірників свого «Букваря» («Букварь южнорусскій») за умови передачі виручених грошей в касу шкіл. У місті на 30 тисяч осіб — п'ять недільних і суботніх шкіл, щоденна школа, народна бібліотека, жіноча гімназія. Влаштовуються літературно-музичні ранки і вечори, публічні читання, ведеться велика просвітницька робота, за що Полтава отримує назву українських Афін.
6 травня 1861 року над дорогою в саду І. Н. Гуссона в пам'ять про Т. Г. Шевченка полтавською «Громадою» посаджений дуб — живий пам'ятник поетові.
На початку 60-х років полтавська «Громада» була розгромлена, частина її членів звільнена з роботи, частина заслана.
Рисами глибокого демократизму позначена творчість багатьох письменників і культурно-освітніх діячів, які в 2-й половині XIX та на початку XX століття жили в Полтаві. З 1871 року тут працював Панас Мирний (П. Я. Рудченко). Понад двадцять років (з 1900 по 1921 рік) прожив у Полтаві російський письменник-демократ і громадський діяч В. Г. Короленко. У Полтаві написав повість «Дві московки» І. С. Нечуй-Левицький, який у 1865—1866 рр. працював викладачем духовної семінарії.
З 1865 по 1879 рік у Полтавській гімназії викладав історію педагог і просвітитель І. І. Нечипоренко. В Полтаві вчителював також поет і педагог М. А. Вербицький (Миколайчик Білокопитний), на творчості якого яскраво позначився вплив Т. Г. Шевченка. В. С. Гнилосиров (Гнилосир) — український педагог і письменник, що народився в Полтаві, з 1873 року до кінця свого життя (1901 рік) працював директором повітової школи в Каневі і доглядав могилу Т. Г. Шевченка. П. Й. Капельгородський (пізніше відомий український письменник) видавав журнал «Вісник життя і знання».
Викладачі навчальних закладів міста — історики, філологи, етнографи — проводили також велику роботу по вивченню історії Полтавщини. Цінні фактичні дані та матеріали зібрані в «Трудах Полтавской ученой архивной комиссии», у виданні яких брали активну участь відомі історики Полтавщини І. Ф. Павловський, Л. В. Падалка, В. О. Пархоменко тощо.
Значні зміни в економічному та культурному розвитку міста відбулися після скасування кріпосного права. Яскравим показником капіталістичного розвитку міста після реформи 1861 року було швидке зростання населення. Так, якщо в 1863 році у Полтаві проживало 29 502 чол., в 1869 році — 31 782 чол., в 1873 році — 34 253 чол., то в 1897 році, за даними першого всеросійського перепису, — 53 703 чоловіки.
Значним поштовхом для розвитку промисловості в місті стало залізничне будівництво. 1 серпня 1870 відкрито залізничний рух на ділянці Кременчук — Полтава, розпочато будівництво Головних паровозних майстерень, що завершилося 15 березня 1871. 16 червня відкрито залізничну лінію Полтава — Харків, яка зв'язала Кременчуцьку ділянку з Курсько-Харківсько-Азовської дорогою, яка зв'язала місто не тільки з Харковом та Миколаєвом, а й з Москвою, Петербургом, чорноморськими портами — Одесою та Херсоном. У 1870—1890 рр. стали до ладу ще Лібаво-Роменська та Києво-Полтавська залізниці, які проходили по території Полтавщини; Полтава була зв'язана також з Донбасом через Костянтиноград — Лозову та з Катеринославом — через Костянтиноград — Катеринослав. 1874 року в Полтаві було відкрито залізничні майстерні та паровозне депо. В майстернях уже тоді працювало кілька сотень робітників.
- Тоді ж у місті поселяється український письменник революційно-демократичного напрямку Панас Мирний (Панас Якович Рудченко, 1849 — 1920). Тут він написав твори («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), «Повія», «Лимерівна» та інші.
- Починаючи з 1871 року, в Яківцях, під Полтавою (нині це Київський район міста) влітку відпочивав М. В. Скліфосовський (1836 — 1904) — видатний український хірург, вчений, громадський діяч, член багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових товариств, людина вкрай широких і глибоких знань. Він оперував хворих у Полтавській земській лікарні (нині Полтавська обласна клінічна лікарня імені Скліфосовського), брав активну участь у громадському житті міста.
На початку 1860-х рр. революційну пропаганду серед трудящих Полтави проводили члени гуртка О. І. Строніна. Наприкінці 1870-х рр. розгорнувся рух народників, які, зазнавши невдач на селі, проводили революційну роботу і серед міських робітників. 1875 року в Полтаві діяло таємне товариство «Унія», члени якого ставили за мету боротися за національну незалежність України, популяризувати серед трудящих соціалістичну та радикально-демократичну літературу, збуджуючи в них ненависть до існуючих порядків. Він об'єднував демократично налаштовану інтелігенцію, студентів, які навчалися в Київському, Харківському та інших університетах, гімназистів старших класів. До складу гуртка входило близько 80 осіб, серед них С. Шахін, Д. П. Пильчиков, П. Я. Рудченко (Панас Мирний), Л. О. Волкенштейн, Я. Жарко, О. Остапенко, Р. А. Стеблін-Каменський, , Д. А. Лизогуб — пізніше один із засновників народницької організації «Земля і воля», страчений у 1879 році за підготовку замаху на життя Олександра II, І. Ходуля та інші. Вони підтримували зв'язок з революційними народницькими організаціями інших міст України та Росії, вели антиурядову пропаганду в Полтаві і губернії, поширювали твори О. І. Герцена, М. Г. Чернишевського, Т. Г. Шевченка, Марко Вовчок. 1875 року поліція розгромила гурток. Після розгрому «Унії» поліцією та ув'язнення і заслання багатьох найактивніших діячів цього гуртка діяльність народників у Полтаві не припинилася. Тут створюються нові гуртки, активними учасниками яких були студенти О. М. Калюжний, М. А. Олеховський, Н. Я. Стронський, І. Я. Чернишов, П. Д. Максимов, Л. М. Димський, К. І. Гриневич, В. Колесников та інші.
- Після закінчення в 1874 році Київського університету почав працювати вчителем історії в Петровському Полтавському кадетському корпусі І. Ф. Павловський — український історик, дослідник історії Полтавщини, автор багатьох фундаментальних праць з історії краю.
Розвиток капіталізму всюди супроводився посиленням експлуатації трудящих і погіршенням їх становища.
Із зростанням і розвитком робітничого класу посилювалась його боротьба проти експлуататорів. У середині 1875 року відбувся один з перших страйків у Полтаві. 22 липня 60 робітників, що працювали на будівництві приміщення духовної семінарії та училища, припинили роботу і оголосили страйк через те, що їм несвоєчасно видавали заробітну плату. Вимоги робітників були задоволені. Безперечно, це був непоодинокий виступ у місті, хоч великих підприємств, за винятком залізничних майстерень, тут не було і робітники були розпорошені по дрібних підприємствах.
На початку 1876 року революційну роботу серед залізничників Полтави провадив , московський робітник. У квітні 1876 року його заарештували і судовим процесом «193-х» засудили до 9 років каторги.
В умовах розвитку капіталізму місто дедалі більше набувало характеру промислово-торгового центру губернії. У 1877—1878 роках в місті працювали чотири заводи сальних свічок, два воскових, шість цегельних, два шкіряних, чотири пивоварних, горілчаний, миловарний, гончарний, селітряні і механічний заводи, а також три суконні фабрики, дві тютюнові, фабрика масляних фарб. Діяли навчальні заклади: інститут шляхетних дівчат, Петровська військова гімназія (так якийсь час називався Петровський Полтавський кадетський корпус), жіноча гімназія, реальне, повітове і парафіяльне училища. 1879 року тут було 30 промислових підприємств, де працював 441 чоловік. Продукція підприємств обчислювалась у 701 247 крб.; в 1888 році підприємства міста випускали продукції на 1 487 291 крб., в 1890 році — на 1 821 727 крб.; в 1895 році в місті було 89 підприємств, на яких працювало 869 робітників. Це були головним чином підприємства по переробці сільськогосподарських продуктів — ковбасні, маслобійні, винокурні, пивоварні, горілчані, тютюнові, канатні та інші заводи і фабрики. Працювали також механічні, чавуноливарні, мідноливарні, ковальські, лісопильні, каретні, цегельні, селітрові, кахльові, сірникові, свічкові, миловарні, млини та інші підприємства. Всі вони, як правило, були невеликими.
Кінець XIX — початок ХХ століття
з полтавськими залізничниками був зв'язаний гадяцький гурток народовольців. З полтавських робітників до нього входили О. Г. Гавриленко, Нечипоров (Нечипоренко), Гервольський тощо.
Полтавські народницькі організації підтримували зв'язки з київською групою організації «Народна воля», а також з народниками — студентами Харківського, Новоросійського університетів та Петербурзької медичної академії. Діяльність народників серед робітників Полтави залишила помітний слід. Саме в ці роки відбулися перші виступи робітників полтавських залізничних майстерень — найбільшого підприємства міста. Тут працювали сотні кваліфікованих робітників з Москви та інших промислових міст, а також селяни з навколишніх сіл та передмість.
З 1883 року віце-президентом Полтавського сільськогосподарського товариства працював український вчений, агроном О. О. Ізмаїльський, який присвятив свої праці історії розвитку степів та боротьбі з посухою.
У 1883 році відбувся один з перших великих страйків в Україні — виступ робітників Полтавських залізничних майстерень. На знак протесту проти затримки виплати заробітної плати вони припинили роботу. Налякана адміністрація тимчасово закрила майстерні, 50 робочих звільнено з роботи.
- У лютому 1883 року лікар-ординатор хірургічного відділення Полтавської земської лікарні М. П Коробкін вперше в Російській Імперії зробив операцію на легенях, врятувавши життя безнадійно хворої дівчинки.
- 21 квітня 1884 року пройшов другий масовий страйк у залізничних майстернях, приводом до якого послужила несвоєчасна видача заробітної плати та грубе поводження адміністрації. Близько 600 робітників припинили роботу. Увечері в Полтаву прибув з Харкова начальник залізниці. Хоча гроші робітникам були виплачені, страйк не припинився. 23 квітня страйкарі вимагали підвищення заробітної плати та звільнення з роботи начальника майстерень. Адміністрація викликала жандармів і солдат. За угодою з губернатором майстерні тимчасово закрилися, близько 40 осіб звільнено.
Про стан охорони здоров'я трудящих можна судити хоча б з того, що в місті була лише одна земська соматична лікарня та одна психіатрична. В соматичній лікарні налічувалося 300 ліжок для хворих, у психіатричній — 335, в колонії для психічно хворих — 560. В цих лікарнях працювало 18 лікарів, 45 фельдшерів та акушерів і 46 сестер-жалібниць. У лютому 1883 року лікар земської лікарні М. П. Коробкін вперше в Російській імперії здійснив операцію на легенях. У роботі земської лікарні після 1871 року активну участь брав вчений, хірург і громадський діяч М. В. Скліфосовський, який жив тоді у с. Яківцях під Полтавою (нині це вже територія міста); тут він і похований. З 1886 року психіатричну лікарню в місті очолював , у 1890 році він організував колонію для психічно хворих з безплатним лікуванням.
Для вивчення природи краю багато зробили в ці роки великий російський учений, засновник сучасного ґрунтознавства В. В. Докучаєв, який працював у місті з 1888 по 1894 рік, його учні В. І. Вернадський, основоположник геохімії та біохімії, і Ф. Ю. Левінсон-Лессинг, пізніше — видатні радянські природознавці.
Полтава, яка поряд з Харковом була колискою українського професіонального реалістичного і демократичного театру, з 1890-х років, після деякого послаблення утисків української культури, знову почала набувати слави театрального міста. Тут часто гастролювали трупи під керівництвом П. К. Саксаганського, М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського. полтавці і жителі навколишніх сіл, що часто приїздили на вистави, мали змогу познайомитись також із творчістю таких видатних митців, як М. К. Заньковецька, І. К. Карпенко-Карий, І. О. Загорський, Г. П. Затиркевич-Карпинська тощо. В репертуарі цих труп були кращі твори тогочасної драматургії.
У нерозривному зв'язку з театром розвивалось музичне мистецтво. Ще на початку 1870-х рр. для підготовки церковних регентів у місті були створені т. зв. синодальні регентські курси. Керував ними відомий на той час композитор, автор опери «» П. А. Щуровський. Учнями Щуровського були вчитель хорового співу Г. П. Гладкий, автор першої музики на слова шевченківського «Заповіту», та , згодом відомий полтавський хормейстер.
Протягом 44 років з 1848 року у місті жив український музикознавець, педагог і композитор А. В. Єдлічка — автор однієї з перших редакцій музики до «Наталки Полтавки». Зібрані ним записи українського фольклору використовував у своїх творах М. В. Лисенко та інші композитори. На початку XX ст. у місті було організовано симфонічний оркестр, музичну школу.
Успішно розвивалося в Полтаві і образотворче мистецтво. В одному з мальовничих куточків міста біля ботанічного саду до наших днів зберігся будинок, що належав художникові В. О. Волкову. Тут у [1880-х рр. часто бували Г. Г. М'ясоєдов — один з організаторів Товариства пересувних художніх виставок (з середини. 1890-х років, близько 20 років, він прожив у Полтаві), І. К. Зайцев, який з 1846 року працював викладачем малювання в кадетському корпусі, уродженець міста, відомий художник М. О. Ярошенко, що вчився в кадетському корпусі.
- У вересні 1891 року з ініціативи В. В. Докучаєва в місті було відкрито краєзнавчий музей. Першими експонатами музею стали збірки В. В. Докучаєва з ґрунтознавства, ґрунтові карти — 4 тис. зразків ґрунтів, 500 зразків гірничих порід, великий гербарій. 1906 року музей збагатився новим коштовним дарунком К. М. Скаржинської, що складався з понад 20 тис. експонатів з археології, історії, етнографії, великої бібліотеки стародруків тощо. Значні збірки експонатів з етнографії передав музею в 1907 році П. П. Бобровський. Уже до свого десятиріччя музей мав природничий, сільськогосподарський, археологічний та етнографічний відділи. Спочатку він містився у невеликому флігелі на подвір'ї земства, а в 1902 році частину експонатів перевезли у споруджений міською управою будинок Просвітительського товариства ім. М. В. Гоголя (нині тут — Державний архів Полтавської області). Коли ж у 1904 році було зведено новий будинок губернського земства, мансарду його теж передали музею. Працівники музею проводили значну роботу по вивченню природних багатств краю та поширенню природничих знань серед населення губернії.
У 1891 році в залізничних майстернях знову вибухнув страйк у зв'язку із запровадженням нових правил найму, які значно погіршували становище і умови праці залізничників. Робітники домагалися скорочення робочого дня і скасування в «Правилах» параграфів, які ставили їх в умови арештантського режиму. Стійкість і наполегливість залізничників увінчалась перемогою — начальство вимушене було піти на поступки. В 1898—1899 рр. кілька страйків відбулося на невеликих підприємствах, в тому числі на цегельних заводах. Проте в цілому у 1880—1890 роках страйковий рух у місті був ще дуже слабкий.
В зв'язку з тим, що Полтава була малорозвинутим у промисловому відношенні провінціальним містом, царський уряд використовував її як місце адміністративного заслання. У 1880 —1890-х рр. тут перебували у засланні , , , та інші народовольці. Пізніше сюди почали висилати і революціонерів-марксистів. У 1890-х рр. та на початку XX століття сюди були вислані О. Г. Шліхтер, , І. А. Саммер, В. П. Ногін та інші.
У 1892 році в полтавському театрі працював відомий діяч української культури М. Л. Кропивницький. В його групу входили корифеї українського театру Микола Садовський, Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський. Вперше на сцені полтавського театру з величезним успіхом пройшла п'єса Панаса Мирного «Лимерівна» в постановці Кропивницького.
У 1893 році в Полтаві утворилась марксистська група на чолі з О. Г. Шліхтером, яка вивчала і поширювала марксистську літературу і встановила зв'язки з марксистами Харкова. У її складі — заслані за участь у революційному русі політичні піднаглядні з Києва, Харкова, Тули, Петербурга. Активну ідейну боротьбу вела група полтавських марксистів проти народників. П. Л. Тучапський — член Київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», який перебував у Полтаві з осені 1895 року до кінця 1896 року, у своїх спогадах писав, що тут «створилося щось подібне до клубу, де проходили палкі дебати між марксистами і народниками». У 1896 році до Полтави, за дорученням Леніна, приїздила Н. К. Крупська у справах підготовки до І з'їзду партії. Коли почала виходити ленінська «Искра», в Полтаві утворилась одна з перших іскрівських груп у Російській імперії. В організації цієї групи велику роль відіграв висланий до Полтави у 1899 році петербурзький робітник соціал-демократ В. П. Ногін. Тут він працював до втечі за кордон — у серпні 1900 року. Після цього до Полтави приїхала після Псковської наради , яка керувала групою.
- За даними першого Всеросійського перепису населення 1897 року, в місті проживає 53 703 особи, в тому числі чоловіків — 28 390, жінок — 25313. У повіті проживає 227795 осіб, з них чоловіків — 114 167, жінок — 113 628. Грамотних в Полтаві 48,6 відсотка, в повіті — 21,3 відсотка.
- 21 червня 1897 року в Полтаві народився Ю. В. Кондратюк (Олександр Гнатович Шаргей), видатний український вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів, автор книги «Завоювання міжпланетних просторів».
- Восени 1900 року на постійне проживання в Полтаву приїхав видатний російський і українській письменник, публіцист, прогресивний громадський діяч В. Г. Короленко. Тут він створив такі твори, як «Історія мого сучасника», другий цикл сибірських оповідань, «Сорочинська трагедія», «Румунські нариси», «Побутове явище» тощо.
У січні 1901 року у Полтаві було одержано іскрівські видання, в тому числі перший номер «Искры» зі статтями В. І. Леніна. Другий транспорт літератури прибув до Полтави у квітні 1901 року. Коли наприкінці квітня — на початку травня 1901 року в місті розпочалися масові обшуки, поліція виявила багато примірників першого та другого номерів «Искры», прокламацій і відозв РСДРП («Геть царське самодержавство!», «Травневі дні у Харкові»), тексти революційних пісень «», «Інтернаціоналу» тощо.
Полтавська група «Искры», одержуючи іскрівські видання, широко пропагувала марксистську літературу не тільки в місті, а й на селах. Так, за поширення газети і революційну пропаганду серед селян в 1902 році був заарештований і засланий на 3 роки до Архангельської губернії слюсар полтавських залізничних майстерень М. Ф. Калениченко, житель села Федорівки Костянтиноградського повіту.
В період підготовки до II з'їзду в Полтаві знайомилися з «Проєктом програми Російської соціал-демократичної робітничої партії», опублікованим у № 21 «Искры». Крім того, розповсюджувався проєкт програми, надрукований як додаток із ленінськими поясненнями до брошури «До сільської бідноти».
Пізніше в Полтаві був нелегальний склад іскрівської літератури. Звідси вона надсилалася у Катеринослав, Луганськ, Київ, Харків, Кременчук, Самару, Москву. До Полтави не раз приїздили агенти «Искры» — І. В. Бабушкін, , , , І. І. Радченко. Тісно була зв'язана з полтавською групою «Искры» Р. С. Землячка. Деякий час у місті жив іскровець Ф. В. Ленгнік. Незабаром після виходу в світ книги В. І. Леніна «Що робити?» її читали полтавські соціал-демократи. Агент «Искры» М. О. Сільвін у своїх спогадах писав, що інтерес до неї був величезний.
Полтавська група «Искры» збирала кошти на «Искру», організовувала явки, куди можна було доставляти іскрівську літературу, подавала допомогу редакції «Искры» в транспортуванні цієї літератури з-за кордону в Російську імперію. У місті була створена нелегальна друкарня.
Завдяки ленінському керівництву і постійному зв'язку з «Искрой», полтавська організація РСДРП, яка оформилася в 1901 році і обрала комітет, відіграла значну роль у революційному русі, зокрема в селянських повстаннях 1902 року. Незважаючи на поразку, ці виступи стали повчальним уроком не тільки для селянства, а й для міських робітників. В. І. Ленін підкреслював, що «… нам треба тільки частіше нагадувати селянам про цей урок, і вони легко зрозуміють, чому необхідна зміна державних порядків, чому необхідна політична свобода».
На початку 1902 року полтавський комітет РСДРП видав дві прокламації до робітників: одну про страйкову боротьбу, другу—про політичну. 5 лютого 1902 року в Полтавському театрі відбулася маніфестація на честь Л. М. Толстого, в якій брали участь широкі маси населення міста. Перед третім актом п'єси Л. М. Толстого «», з гальорки полетіли різнокольорові листки з портретом Л. М. Толстого і написом: «Хай живе відлучений від церкви Л. М. Толстой, борець за свободу!». Протягом кількох хвилин у театрі не стихали вигуки: «Хай живе Толстой!», «Хай живе свобода!»… Через кілька днів після цієї події в місті почалися масові обшуки, було арештовано 44 чол., запідозрені в організації демонстрації. Вони оголосили голодовку. Звістка про це схвилювала все місто. Побоюючись трудящих, що зібралися перед будинком тюрми, 11 лютого адміністрація звеліла перевести арештованих у камери, вікна яких виходили в двір. Ув'язнені не скорилися цьому наказові. На допомогу їм кинулися інші в'язні. Вони виламали двері і розігнали варту. Тільки батальйон солдатів, викликаний по телефону, допоміг адміністрації тюрми знову кинути в'язнів у камери.
У 1903 році в Полтавській підпільній друкарні було надруковано першу програму РСДРП, прийняту II з'їздом партії.
- В 1903 році Полтава була поділена на три частини: Міську, Заполтавську і Подільську. Будинки в місті здебільшого були дерев'яні, без жодних прикрас, ретельно вимазані і вибілені, майже при кожному будинку був сад. Кам'яні будівлі були зосереджені в центрі міста, передмістя мали сільський вигляд і відрізнялися великою кількістю садів. У місті було дев'ять площ і 36 вулиць, вимощені бруківкою були тільки центральні.
Визначною подією в культурному житті не тільки Полтави, а й усієї України було урочисте відкриття тут пам'ятника І. П. Котляревському, першого пам'ятника українському письменникові в Російській імперії, яке відбулося 30 серпня 1903 року. В підготовці цього святкування величезну роль відіграв Панас Мирний та інші громадські та культурні діячі Полтави. До міста з цієї нагоди прибули видатні письменники, артисти, вчені, громадські діячі — М. М. Коцюбинський, Леся Українка, С. В. Васильченко, В. С. Стефаник, Олена Пчілка, М. П. Старицький, В. І. Самійленко, Б. Д. Грінченко, О. Я. Єфименко, М. В. Лисенко, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий, М. Л. Кропивницький, Г. М. Хоткевич та інші, які виступали з привітаннями і промовами.
Святкування почалося 30 серпня з відвідання могили Котляревського та встановлення на ній надмогильного обеліску. Потім усі рушили до бульвару (тепер вул. Котляревського), де було встановлено пам'ятник письменникові (автори пам'ятника — відомий скульптор Л. В. Позен та архітектор ). В організації і проведенні літературно музичного ранку та вистави «Наталка Полтавка» брали участь найкращі представники українського театру та музики. Так, музичною підготовкою всіх виступів керував видатний український композитор М. В. Лисенко. Виконавцями драматичних творів І. П. Котляревського були М. Л. Кропивницький, І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, С. В. Тобілевич та інші визначні артисти.
У 1903 році в Полтаві з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському була влаштована виставка творів українських художників. Друга така ж виставка відбулася в 1906 році, з нагоди закінчення будівництва будинку Полтавського земства (тепер тут Полтавський краєзнавчий музей). Автором проєкту цього будинку був відомий архітектор-художник В. Г. Кричевський. Проєкти орнаментальних розписів і картини для будинку: «Вибори полковником Мартина Пушкаря», «Чумацький Ромоданівський шлях» та «Козак Голота» виконував видатний український живописець-реаліст С. І. Васильківський, а різьбу по дереву — відомий різьбяр з Диканщини П. Ф. Юхименко.
Революція 1905—1907 років
Полтаву як центр російської губернії не обминули і події Революції 1905—1907 років. Під час першої буржуазно-демократичної революції Полтавський комітет РСДРП керував усіма виступами трудящих. Широкий відгук серед робітників міста мали січневі події в Петербурзі. 2 лютого 1905 року відбувся страйк робітників 7 махоркових та тютюнових фабрик, а також фабрики аптекарських трав. Усього страйкувало в цей день 900 робітників. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, обов'язкового страхування від нещасних випадків і при непрацездатності (через хворобу, старість), збільшення заробітної плати від 15 до 50 % тощо.
1—2 травня 1905 року комітет РСДРП організував нові страйки на підприємствах, були також проведені маївки за містом. Поряд з економічними вимогами робітники висували тут і політичні: святкування Дня праці, 8-годинний робочий день, свобода страйків, свобода слова, недоторканність особи тощо. 2 і 4 травня в місті страйкувало більше як 2 тис. залізничників. 2 травня близько 300 робочих депо припинили роботу і направились в залізничні майстерні. Наступного дня вони пред'явили політичні та економічні вимоги правлінню залізниці.
30 травня, під час засідання надзвичайного губернського земського зібрання, на хорах, де сиділи громадяни, що прийшли послухати промови земських гласних, почулися вигуки: «… Ми вимагаємо припинення кровопролиття!… Геть самодержавство! Геть царя!». З гаслами «Геть самодержавство! Хай живе свобода, революція!», з співами «Марсельєзи» та «» вся публіка пішла з хорів на вулицю.
На головній вулиці міста, нині вулиця Соборності, соціал-демократи створили т. зв. «біржу», де відбувалися зустрічі партійних активістів, агітаторів, обговорювались поточні питання, поширювались листівки та брошури, надруковані у підпільній друкарні. 4 вересня козаки й поліція з оголеними шаблями накинулися на «учасників біржі» і почали розганяти їх. На знак протесту соціал-демократи підійняли червоний прапор. Почали виступати оратори, залунали пісні: «Марсельєза», «Сбейте оковы и дайте свободу» та заклики «Геть самодержавство!».
У жовтневі дні 1905 року залізничники Полтави взяли участь у Всеросійському страйку. Страйк полтавських залізничників почався 10 жовтня. Згодом до них приєдналися робітники міських підприємств та учні середніх навчальних закладів. 12 жовтня відбувся великий мітинг полтавських залізничників у т. зв. «Канаві» — складальному цеху паровозоремонтних майстерень. 13 жовтня залізничники послали свою делегацію спеціальним поїздом до Харкова, на з'їзд представників страйкуючих залізниць. 15 жовтня застрайкували поштовики. Весь день 17 жовтня робітники проводили на вулицях, влаштовуючи мітинги.
18 жовтня 1905 року робітники Полтави, зібравшись на площі біля готелю Воробйової (ріг теперішніх вулиць Небесної Сотні, Європейської та 1100-річчя Полтави), вирішили звільнити заарештованих. З революційними піснями вони пішли до в'язниці, відкрили ворота, роззброїли наглядачів, позбивали замки з камер та звільнили політичних в'язнів. Але прислані сюди козаки та солдати жорстоко розправилися з демонстрантами.
Керовані більшовиками, робітники-залізничники у ці дні запобігли намірам чорносотенців, які готували погром. Вони розбилися на десятки й сотні і зі зброєю в руках охороняли порядок у місті. Крім того, проводилась роз'яснювальна робота серед населення міста. На мітингах попри погрози чорносотенців активно виступав проти політики самодержавства видатний російський письменник-гуманіст В. Г. Короленко.
Велику революційну активність виявили робітники Полтави у грудневі дні 1905 року. На знак солідарності з московськими робітниками уже 9 грудня на станції Полтава-Південна припинили роботу всі майстерні, було виведено з ладу кілька паровозів. Створений у ці дні «Полтавський страйковий комітет» усунув з посад начальників станції та майстерні і призначив інших — з числа робітників і службовців. До складу комітету входили Д. Тарасов, О. X. Риженков, І. Логвинов, П. Т. Носенко та інші. До 23 грудня він був фактичним господарем залізничного вузла. Активну участь в революційних виступах у Полтаві брали також В. А. Балєєв, І. М. Лисюченко, П. Ф. Свєтов, О. П. Геращенко, I. П. Шаповал, I. Д. Литвин, Г. С. Книш, М. К. Дубина, П. Т. Бушневський, В. І. Радько, I. Ф. Зверков тощо.
12 січня 1906 року у газеті «Полтавщина» Володимир Короленко опублікував «Відкритий лист до статського радника Філонова», в якому звинувачував представника царської влади в беззаконних катуваннях селян і вимагав притягнення його до судової відповідальності за скоєні злочини.
Влітку 1906 року більшовики посилили агітацію у військових частинах Полтави. У травні повстали солдати 33-го Єлецького та 34-го Севського полків, які намагалися звільнити з тюрми політичних в'язнів-солдатів.
Між двома революціями
У 1906 році, маючи на меті організувати перший український стаціонарний театр у Києві, М. К. Садовський обрав Полтаву для попереднього навчання трупи і підготовки репертуару. Активно включилися в роботу театру і полтавські та ніжинські аматори. 15 вересня 1906 року трупа і розпочала тут свій перший сезон виставою І. К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Надалі актори цього театру, працюючи постійно у Києві, часто приїздили до Полтави на гастролі.
В 1906 році лубенська поміщиця, громадська діячка Катерина Скаржинська передала в дар музею Полтавського губернського земства понад 20 тисяч цінних експонатів, архів рукописів і наукову бібліотеку. В цьому ж році в місто для вдосконалення російської приїхав вихованець російського відділення учительського інституту в Назареті (тоді Османська імперія) Михайло Нуайме. До 1911 року він навчався в Полтавській духовній семінарії.
Революційна діяльність у Полтаві не припинялась і після поразки революції, хоч полтавська організація РСДРП опинилась в особливо скрутному становищі. В червні 1907 року жандармерія провела арешти і вирвала з її рядів досвідчених більшовиків. Було заарештовано і вислано членів комітету А. С. Макаренка та М. Заславського, знищено підпільну друкарню. Згодом керівництво комітетом захопили ліквідатори, які ухвалили перейти до «культурно-освітньої діяльності».
Проте вже влітку 1908 року робота Полтавського комітету РСДРП почала знову оживати.
В 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви було споруджено кілька пам'ятників: Пам'ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну, Шведам від росіян і Шведам від шведів, обеліск поблизу місця переправи російських військ на правий берег Ворскли. На місці, де колись стояла старовинна Сампсоніївська вежа, було споруджено Білу альтанку.
Наприкінці січня 1909 року на вимогу робітників-більшовиків відбулись організаційні збори, на яких у запеклій боротьбі проти ліквідаторів перемогли більшовики. Замість ліквідаторського комітету була створена Тимчасова виконавча комісія, а згодом — новий комітет РСДРП.
Комітет об'єднував 3 групи соціал-демократів, за числом організованих партійних гуртків. Два гуртки (по 12 чол. у кожному) діяли в місті, а третій —з робітників-залізничників — на залізничній станції. Їх керівниками комітет призначив робітників-партійців Тимофія Довгушина, Іллю Бондаренка та Петра Капранова. На заняттях гуртків більшовики роз'яснювали присутнім програму партії, рішення V конференції РСДРП, читали газети «Пролетарий» і «Социал-демократ», вивчали правила конспірації. У відновленому комітеті полтавські більшовики успішно здійснювали ленінську ідею єдиного фронту з меншовиками-партійцями, не приховуючи в той же час своїх ідейних незгод з ними.
Могутньою зброєю в боротьбі за відродження організації і розгортання революційної боротьби серед мас стали для більшовиків Полтави рішення V Всеросійської конференції РСДРП. У січні 1909 року вони разом з меншовиками-партійцями створили організаційну комісію, що стала центром об'єднання партійних сил міста. Завдяки її діяльності в Полтаві було відновлено комітет, який узяв курс на зміцнення нелегальної партійної організації.
27 червня 1909 року був урочисто відкритий Петровський парк, названий на честь Петра I. Він був створений під безпосереднім керівництвом садівника І. М. Орловського, який багато зробив для озеленення міста.
Розвиток освіти серед населення міста в другій половині XIX та на початку XX століття був повільним. Трудящих змушували задовольнятися церковнопарафіяльними початковими, а в кращому випадку — двокласними початковими школами чи вищими початковими училищами. За даними першого всеросійського перепису, в Полтаві письменних було 39,8 %, в тому числі серед жінок —27,74 %. 1910 року кількість письменних зросла до 56 %. На 1916 рік у місті діяли такі навчальні заклади: учительський інститут, відкритий з 1 вересня 1914 року, інститут шляхетних дівчат, кадетський корпус, реальне та комерційне училища, 8 гімназій, професійні школи: фельдшерська, садівництва, училища — ремісниче, землемірне, для сліпих дівчат, три навчальних заклади духовного відомства 6 земських шкіл, 27 церковнопарафіяльних та 19 єврейських — початкових і хедерів.
Було також 5 клубів та 9 бібліотек. У п'яти з них з читачів брали плату. До того ж бібліотеки були засмічені монархічною та релігійною літературою. Слід підкреслити, що на бібліотеки міська управа і земство витрачали 500 карбованців, а «на наймання, ремонт та утримання арештних приміщень» на 1915 рік земство асигнувало 37 907 крб. 61 коп.
За переписом населення 1910 року в Полтаві з кварталами за межами міста і передмістями налічувалось 11 420 господарств, населення — 55986 осіб. У самому місті, без околиць і передмість, всіх господарств — 10 333, населення з найманими робітниками — 49 956 осіб. У Полтаві діяв чавуноливарний завод, махоркова, макаронна і ковбасна фабрики, паровий і сім вальцьових млинів, винокурний і пивоварний заводи, два заводи штучних мінеральних вод з механічними двигунами, три електричних ковбасних підприємства, очисний винний завод, дві слюсарно-механічні майстерні, дві чавуноливарні механічні майстерні, дві електричні друкарні.
Значно активізували свою діяльність соціал-демократи Полтави в роки нового революційного піднесення. Вже в 1911 році М. Заславський намагався відновити нелегальну партійну організацію серед залізничників і налагодити поширення в Полтаві революційної літератури.
Навесні 1912 року, після Празької (VI) партійної конференції РСДРП, більшовики Полтави створили партійну групу, до якої увійшли М. Заславський, В. Дем'яновський, К. Шеснівська та інші. Вона встановила міцні зв'язки з робітниками залізничних майстерень та інших підприємств міста.
До 1 травня 1912 року більшовики підготували листівку на знак протесту проти . Однак за кілька днів до свята охранці вдалося зірвати її випуск. Влітку 1913 року до полтавських більшовиків прибув делегат Празької конференції Д. Шварцман. У листі до Н. К. Крупської він повідомляв, що Полтавський комітет, цілком підтримуючи ленінську ідею про об'єднання більшовицьких сил Півдня, вирішив узяти участь у роботі конференції, яку намічалось скликати з цього приводу.
Під керівництвом більшовиків полтавські робітники брали участь у збиранні коштів у фонд «Правды». Про тісні зв'язки більшовиків міста з редакцією «Правды» свідчать вміщені в ній кореспонденції, присвячені становищу полтавських робітників та їх революційній боротьбі.
У вересні 1913 року було відкрито Полтавський учительський інститут. На перший курс було прийнято 26 осіб, в числі яких був і А. С. Макаренко.
У 1913 році з Ростова-на-Дону до Полтави були вислані більшовики , Є. О. Квантеліані, М. І. Гуров та інші, з Харкова — , М. Н. Доброхотов, які активно включилися в партійну роботу. Більшовики міста через Н. К. Крупську встановили зв'язки з В. І. Леніним, а також безпосередньо з Російським бюро ЦК, що перебувало в Петербурзі. Розгортання партійної роботи потребувало кваліфікованих кадрів, тому в листі до бюро ЦК вони просили надіслати пропагандиста, який би допоміг їм у цій справі.
Користуючись зв'язками прибулих ростовських більшовиків з редакцією «Правды», партійна група налагодила поширення газети, особливо серед залізничників. За далеко неповними даними, в місті щоденно поширювалося серед робітників 75—100 примірників «Правды».
Вже наприкінці 1913 року партійна група Полтави оформилась у комітет РСДРП, який очолив більшовик . Комітет енергійно взявся за керівництво революційним рухом, встановив зв'язки з більшовиками Петербурга, Харкова, Києва, Катеринослава, Ростова-на-Дону, Кременчука.
Більшовики зміцнювали свої позиції у непримиренній боротьбі проти меншовиків та троцькістів, поєднуючи нелегальну діяльність з роботою у легальних організаціях, посилювали керівництво страйковим рухом. У першій половині 1914 року у місті відбулися значні виступи — страйкували робітники залізничних майстерень, друкарі. Палко відгукнувся робітничий клас міста і на першотравневу листівку Полтавського комітету РСДРП, яка закликала знову продемонструвати «нездоланну силу пролетарського руху». Відзначаючи другу річницю з дня виходу в світ газети «Правда», робітники Полтави збирали кошти у «залізний фонд» «Правды». Цей день пройшов у місті під знаком подальшого зміцнення зв'язків робітничого класу і робітничої преси, підтверджуючи ленінський висновок, що в Російській імперії «чотири п'ятих свідомих робітників ідуть за правдизмом».
Перед Першою світовою війною в Полтаві було 53 значних підприємства, не рахуючи залізничних майстерень, паровозного та вагонного депо, з них з паровими двигунами 35 — чавуноливарний, винокурний, крохмальні, олійні, маслоробні, цегельні заводи, фабрики — тютюнові, макаронна, ковбасні та інші, друкарні і т. ін. Загальна вартість продукції цих підприємств, за далеко неповними і неточними даними, становила — без залізничних підприємств і млинів — понад 6 мільйонів карбованців. На підприємствах і в кустарних майстернях міста працювало понад 6 тис. робітників, при загальній кількості населення — 60 131 чоловік.
Переважна більшість населення жила на окраїнах в дерев'яних мазаних будівлях із солом'яними стріхами. Електрикою користувались тільки в будинках, розташованих на центральних вулицях міста, а на околицях — гасовими лампами. Вулиці центру освітлювалися електричними ліхтарями, інші — газовими, на околицях не освітлювалися зовсім. Водогін обслужував знову ж таки тільки центр міста, інші райони користувались колодязями. Каналізації в місті зовсім не було. Вулиці забруковувалися лише в центрі.
В грудні 1915 року на честь 75-річчя заснування Петровського Полтавського кадетського корпусу у вестибюлі будівлі було встановлено статую Петра I (скульптор Амандус Адамсон). Кошти на пам'ятник (близько восьми тисяч рублів) збиралися випускниками корпусу протягом трьох років. 1950 року статую було перенесено до музею історії Полтавської битви.
-
- Біла альтанка на старовинній світлині.
-
Українська революція
В цей час згідно опису Несвицького у місті відбувалися наступні значимі події:
- Після виступів та демонстрацій місцевої РРСіЧД до міста задля укріплення порядку ввели 4-й Житомирський резервний полк. На ділі ж порядок допомагають підтримувати офіцери та юнкера евакуйованого до Полтави Віленського училища котрі заявляють про підтримку УЦР.
- 22 та 27 серпня відповідно грабіжниками вбито племінницю Гоголя М. В. Рахубівську та командуючого Полтавської місцевої бригади ЦР генерала .
- 23 вересня полтавські залізничники підтримали загальнонаціональний страйк вимагаючи підвищення заробітної платні.
- 7 жовтня до Полтави прибула колекція Миколи Ярошенка котра була передана місцевій галереї згідно заповіту.
- 12-14 листопада відбулися вибори до Всеросійських Установчих зборів.
- Увечері 15 грудня в готелі «Європейський» вбито командувача військами полтавського гарнізону Юрія Ластівченко. Після цього українці оточили будинок губернатора і застосувавши кулемети розігнали Раду робочих депутатів.
- За добу 16 грудня в місті оголошено військовий стан.
- 22 грудня головою Полтавської губернської земської управи обрано М. Д. Токарівського.
- 24 грудня з Києва прибув наказ про розформування Кадетського корпусу.
- 31 грудня поновив діяльність РРСіЧД.
Більшовицька окупація. Боротьба із російськими окупантами 1920-1923 р. р.
1920 року встановилася російська комуністична окупація.
Навесні 1920 р. селяни одержали, нарешті, поміщицьку землю в повному обсязі (т. зв. трудова норма на Полтавщині склала 15-20 дес. на пересічне господарство). Однак продрозкладка й розколювання села за допомогою комнезамів різко знизили підтримку влади основною масою селянства. В останні місяці 1920 р. і в перші місяці 1921 р. антирадянський рух не тільки не припинився, але й набув ще більшого розмаху. Внаслідок цього діяльність органів радянської влади на селі була фактично паралізована. На придушення «політичного бандитизму» більшовикам довелося кинути дві третини реґулярних військ РСЧА
Свідчення 2. З офіційних даних Полтавського губному КП(б)У (19 грудня 1924р.):
«…на Полтавщині з 1920 р. по 1923 р. було політичних і кримінально-політичних банд до 200, що нараховували понад 10000 чоловік».
Свідчення 3. Уривки з офіційних звітів Полтавського губвиконкому (1921 p.):
«Громадянська війна на селі розпочалася», «Повітові виконкоми зайняті боротьбою з бандитизмом», «У Полтавському повіті всі волості і сільські виконкоми зруйновані», «Товариші, котрі працюють у місті, бояться виїздити в повіт без збройної сили».
Нова хвиля антирадянських повстань покотилася повітами Полтавщини у березні 1921 р. Практично повсюди діяли партизанські формування, чисельність яких нерідко сягала сотень багнетів і шабель. Найбільшими були загони отаманів Андрія Левченка, Петра Погорілого, Якова Андру-щенка в Кобеляцькому, Леонтія Христового і Максима Мандика в Гадяць-кому, Дмитра Боровика в Чутівському, Гаврила Куреди (Чорного) в Переяславському і Золотоніському, Сергія Греся в Лохвицькому повітах. Активно діяли десятки невеликих мобільних повстанських загонів. Активізації повстанського руху на Полтавщині сприяли останні рейди Н. Махна.
Боротьба повстанців із більшовицьким режимом відзначалася жорстокістю і безкомпромісністю з обох боків. Узагальнюючих даних про кількість жертв цієї боротьби в 1921-1922 pp. немає. Але й фраґментарні відомості вражають. Протягом 1921 р. повстанці знищили на Полтавщині одних лише продаґентів і продзаготівельників майже 400 чоловік. А кількість вбитих у боях та розстріляних органами влади повстанців становила понад 750 осіб.
Свідчення 4. Начштабу і заступник голови Ради Революційної повстанської армії України (махновців) Віктор Білаш:
«…бійці так стомилися, так занепали духом, що не будь червоного терору, готові були розійтися по домівках. В армії їх утримувала не так ідейна боротба з Радвладою, як несправедливість влади, репресії і боязнь чека. Якби не це, махновщина на другий день після вранґелівщини припинила б своє існування. Батрацька група, яки раніше вірила в махновський «соціалізм», нині майже вся покинула махновщину і стала об’єдуватися в ко-незами. Інші селянські групи (бідняки, середняки, куркулі), що завжди шукали у махновщині захисника, також були розчаровані…»
Уклавши угоду з більшовиками, Н. Махно здійснив два рейди по тилах П. Врангеля (четвертий і п’ятий рейди: 22-24, 26-31 жовтня 1920 р.) і знаменитий Кримський (шостий) рейд 2-15 листопада 1920 р. Після «чорної зради» більшовиків 26 жовтня 1920 р. Н. Махно знову підійняв проти них зброю. Дочекавшись виходу в розташування головних сил Кримської групи (сьомий рейд: 26 жовтня – 6 грудня 1920 p.), Н. Махно відновив рейди у більшовицьке запілля (восьмий рейд: 20 грудня 1920 – 15 лютого 1921 pp.; дев’ятий рейд: 29 травня – 8 липня 1921 p.; десятий рейд: 9 липня – 27 серпня 1921 p.).
Маневруючи в оточенні реґулярних червоних військ, Н. Махно виявив неабиякі здібності полководця. Його марш-маневри були вражаючі за швидкістю і сміливістю. На одному місці махновці більше дня чи ночі не затримувалися, щоб не потрапити в оточення. У випадку невдачі проривалися дрібними групами, зарані визначивши місце збору. Більшовицькі стратеги називали воєнні дії проти Н. Махна «битвою лева з хмарою комарів». Удар лев’ячої лапи розсіював хмару без особливої шкоди для неї або марно розсікав повітря, а хмара купчилася в іншому місці. Воюючи проти вчорашніх союзників, Н. Махно широко оповіщав амністію червоноармій-цям і безжальну розправу з командирами і комісарами.
В цей час повстанці-махновці налічували у своїх лавах 15 тис. бійців, здебільшого кіннотників і кулеметників на тачанках. Відчутні втрати у безперервних боях із переважаючими силами противника, фізична і моральна втома знизили боєздатність армії.
Тому було ухвалено рішення вийти в рейд на Херсонщину і Київщину для пошуку союзників і продовольчої бази та пропаганди ідей Третьої Соціальної революції. 20 грудня 1920 р. 5-тисячний загін махновців вийшов із с. Заливне і наступного дня по льоду переправився на правий берег Дніпра. На розгром повстанців були кинуті кращі військові сили: 1-ша Кінна армія і корпус Червоного козацтва. Однак зусилля червоних командирів не увінчалися успіхом. Упіймати Н. Махна не вдалося. Навпаки, у швидкоплинному бою біля с. Бучки махновці полонили і розстріляли командира 14-ї дивізії О. Я. Пархоменка.
Н. Махно.
Подолавши з боями 500 верст, повстанці 6 січня 1921 р. досягли с. Межиріч. Незважаючи на сподівання, великих повстанських загонів на Київщині, здатних поповнити армію, не виявилося. На нараді командирів було прийняте рішення продовжити рейд територією Полтавщини. 7 січня Н, Мах-но переправив своє поріділе військо (3 тис. чол., 200 кулеметів, 6 гармат) через Дніпро південніше Канева. 8 січня махновці з боєм зайняли с. Піщане за 15 верст від Золотоноші. Звідти головні сили махновців рушили на Оржицю. їх переслідувала 8-а дивізія Червоного козацтва, перекинута з Київщини залізницею і висаджена з ешелонів між Гребінкою і Золотоношею. Відірвавшись від переслідувачів, махновці 21 січня досягли Оржиці і рушили далі на схід. Неподалік від Хорола вони потрапили в оточення. Шлях перетинав крутий залізничний насип, перейти через який можна було тільки біля переїзду, де курсував бронепоїзд. Із флангів і тилу махновців охоплювали кіннотники 14-ї будьоннівської дивізії, зведеного загону Г. Котовського і червоних козаків. Однак Н. Махно знайшов вихід.
Свідчення 5. Комбриг Червоного козацтва І. Дубинський:
«У його штабі знайшлося посвідчення на ім’я командира взводу 84-го полку 14-ї дивізії. З цим документом ординарець батька примчав до бронепоїзда. Пред’явивши документ, підвів командира до амбразури. Показав на махновців, які наближалися:
— Це наші. А там, — повів пальцем у бік будьоннівців — махновці. Коні наші зморені, до атаки не здатні. Так що начдив просить вдарити ураганним… поки пройдемо. За переїздом станемо… будемо чекати червоних козаків…
Простодушний командир бронепоїзду попався на махновський трюк. 1 цього разу анархо-бан-дити вирвалися із ретельно приготовленої для них пастки…»
Свідчення 6. Командарм 1-ї Кінної С. Будьонний:
«…Вже майже місяць ганялися ми за Махном, а суттєвих результатів не досягли. Стан гострої роздратованості охоплював мене. Протягом десяти днів війська фронту розгромили багатотисячну реґулярну армію Врангеля з могутнім озброєнням, а тут тіж самі частини фронту не можуть справитися з якоюсь бандитською ватагою. Нам було соромно дивитися один на одного…»
Із Бірок один загін махновців пішов до Миргорода, а головні сили рушили на північ. Через Лютеньку-Веприк-Липову Долину, а потім через Недригайлів-Тер-ни-Віри-Річки махновські загони вийшли до району, який контролювали повстанці O.G. Антонова. Через політичні розбіжності союз двох найбільших антибільшовицьких повстанських армій не склався. Повернувши на південний схід, махновці пройшли територією Курської, Воронезької і Харківської губерній до с. Берестове біля Ізюма, де 15 лютого 1921 р. закінчили свій зимовий рейд. Здолавши 2-ти-сячоверстний шлях, армія виснажилася. В її лавах залишилося бл. 2000 шабель з 2 гарматами і 50 кулеметами, майже без боєприпасів. Замість укрупнення, армія розпалася на дрібні загони. До весни 1921 р. Н. Махно маневрував територією Таврійської і Катеринославської губерній, а потім пішов у підпілля.
29 травня 1921 р. реорганізований штаб Революційної повстанської армії (штарм) повів махновців у новий рейд на Полтавщину. Кіннота та посаджена на тачанки піхота, долаючи на день десятки кілометрів, стрімко пройшли через Павлоградський, Новомосковський повіти Катеринославської губернії і увірвалися на територію нашого краю. Загальна кількість бійців під командуванням штарму не перевищувала 2000 шабель і 3000 штиків при 300 кулеметах і 12 гарматах. Пройшовши Сахновщину, повстанці 31 травня зайняли Мачухи і Решетилівку, за кілька верств від Полтави. У губернському центрі виникла паніка. Поява махновського з’єднання в районі полтавських цукрових заводів неабияк стурбувала радянське командування. Проти махновців були кинуті реґулярні війська з бронепоїздами, в т. ч. 8-а дивізія Червоного козацтва. 2 червня група повстанців здійснила наліт на Зіньків, а головні сили зайняли Шишаки.
Під час рейду махновці за підтримкою місцевих повстанських загонів на короткий час захоплювали села і навіть повітові центри, розганяли органи радянської влади, роздавали селянам із гамазеїв і складів заготовлений за продрозкладкою хліб.
Свідчення 9. Із інформаційного зведення Полтавського губвиконкому (7 липня 1921р.):
«В Кобеляцькому повіті політстан після рейда банд Махна, Щуся, Марусі надзвичайно важкий, настрій селян пригнічений, влади на селі майже немає. На місцях зруйнована всі радянська і продовольча робота. Немає зв’язку з чотирма волостями… Банди оперували в Царичан-ській, Кустопавлівській, Велико-Кобе-ляцькій волостях. Прийшовши в Нові Санжари, пішли в Полтавський повіт. Всього бандами залишено жертв близько 22 чол.
Миргородський повіт. Зв язок з усіма волостями, крім трьох. Через Peuiemwiie-ку[] пройшла банда Махна на чолі n ятір-ки із Щуся, Махна, Тарановського, Ку-сенка і Хоми. <…> В Успіивииькій волості бандою захоплено 15 коней: іншим волостям завдано значних збитків, поки що не підрахованих…»
«Неймовірні трюки і бої» (В. Білаш) на теренах Полтавщини продовжувалися до 4 липня 1921 р. Попри величезну перевагу червоних військ оточити й знищити Н. Махна не вдалося. Маневрені загони махновців прорвали червоні заслони і, перейшовши Роменський, Гадяцький, Зіньківський повіти, на початку липня залишили територію Полтавщини. 8 липня рештки махновської армії (800 шабель, 700 штиків, 72 кулемети) відступили на територію Харківської губернії, де 8 липня закінчили свій рейд. У зв’язку з засухою і голодом ситуація для махновської армії влітку 1921 р. ускладнилася. Оголошена більшовиками амністія й обіцянка влади скасувати продрозкладку призвели до того, що значна частина активних учасників руху стала відходити від махновщини.
Не змиряючись з поразкою, 9 липня 1921 р. Н. Махно виступив у останній рейд в ім’я анархії. Він був упевнений, що збере нові повстанські сили на Дону і Волзі. Але голод у цих районах змусив його повернутися назад. Через Старобіль-щину, Ізюмщину і Костянтиноградщину Н. Махно пішов на Захід. В районі Сах-новщини до махновців приєднався загін Іванюка (100 чол.). Пройшовши Кобеляцький повіт, 16 серпня 1921 р. Н. Махно переправив біля Переволочної через Дніпро рештки своєї армії: 300 чол. із 4 кулеметами. В сутичці з комнезамами у с. Мишурин Рік батько одержав 11-те тяжке поранення. Подальший рейд нагадував втечу. 27 серпня 1921 p. H. Махно з кількома десятками соратників переправився через Дністер на територію Румунії.
Боротьба з селянським повстанським рухом стала для радянського уряду першочерговою і однією з найгостріших проблем. 8 грудня 1920 р. голова РНК УСРР X. Раковський, командуючий військами М.В. Фрунзе і секретар КП(б)У В.М. Молотов затвердили т. зв. «Стислу інструкцію по боротьбі з бандитизмом на Україні». «Стислий» документ містив 55 пунктів, причому майже всі вони закінчувалися погрозами: розстріляти, конфіскувати, знищити. 19 лютого 1921 р. була створена Постійна нарада по боротьбі з бандитизмом при Раді Народних Комісарів УСРР. На місцях, зокрема в Полтавській і Кременчуцькій губерніях, створювались губернські постійні наради на чолі з головами губвиконкомів. Членами нарад були секретарі губкомів КП(б)У, губвоєнкоми, голови ЧК (з 1922 р. – ДПУ).
Губернські постійні комісії по боротьбі з бандитизмом координували операції військ та каральних органів по ліквідації повстанських загонів, здійснювали загальний нагляд за станом охорони підприємств, складів і залізниць в межах губерній, керували формуванням частин особливого призначення (ЧОП) з комуністів і комсомольців, загонів комітетів незаможних селян (КНС), спрямовували діяльність ревтрибуналів при військових частинах, які переслідували повстанців.
Свідчення 12. З інструкції ДПУ УСРР про методи боротби з повстанським рухом (1922 p.):
«Існує два методи: активна І пасивна боротьба. До методів активної боротьби з бандитизмом необхідно віднести: 1.Організація летючих рухомих винищувальних загонів і окремих груп, що мають завдання знищення живої активної збройної сили супротивника. 2-Ліквідація підпільних організацій, осередків, що підживлюють і керують бандитизмом.
3.Викачування зброї серед селянського населення.
До методів пасивної боротьби відносяться:
1.Організація широкої Інформаційної та агентурної мережі на селі. 2.Вербовка інформаторів з числа амністованих бандитів.
З.Засилка сексотів у оперуючі банди з аґентурноінформаиійною метою, а іноді для активної боротьби серед них, вбивство главарів банд, розклад залишків їх і схиляння до добровільного переходу рад-влади.
4.Введення інституту заручників. 5.Розклад бандитизму і підрив його авторитету в очах населення, шляхом проведення посилено? аґітаиійної роботи на селі».
Для боротьби з повстанцями на Полтавщині зосереджувались значні збройні сили: 7-а Володимирівська та 25-а стрілецькі дивізії, 14-а Полтавська піхотна школа комскладу, частини військ внутрішньої охорони, Полтавська бриґада частин особливого призначення, міліцейські підрозділи,загони ЧК та комітетів незаможних селян.
Із літа 1921 p., повстанський рух на Полтавщині став затухати. Відмова більшовицької верхівки від політики «воєнного комунізму» сприяла поліпшенню стосунків трудового селянства з радянською владою. Далася взнаки і дія закону ВУЦВК від 3 березня 1921 р. про амністію повстанцям, які добровільно складуть зброю. Чимало селян скористались цим законом і повернулися до мирного господарювання. І все ж у кін. 1921 р. – на поч. 1922 р. повстанський рух у Полтавській і Кременчуцькій губерніях залишався найсильнішим на Лівобережній Україні. За даними ДПУ, станом на 1 січня 1922 p., незважаючи на сувору зиму, на Полтавщині оперували 15 повстанських загонів чисельністю від 20 до 50 бійців. Із настанням весняного тепла кількість загонів зросла.
У 1922-1923 pp. великою мірою змінилась тактика дій повстанців. Вони уникали нападати на військові частини, повітові міста і великі села. Удари тепер наносились по хлібозаготівельних пунктах, залізничних складах, комунах, вчинялись диверсії на транспорті, напади із засідок на невеликі групи військовиків, міліціонерів, сільських активістів. Відповідно змінювались і методи боротьби з повстанським рухом. Якщо в 1920 р. така боротьба розумілась каральними органами лише як необхідність знищення живої сили супротивника і зводилась до безсистемних переслідувань повстанських загонів мобільними частинами Червоної армії, то з кінця 1921 р. поряд із військовими операціями, посилюється робота по внутрішньому розкладу повстанського руху. З цією метою серед селянства та безпосередньо в самих загонах насаджувалась аґентура ДПУ (секретні співробітники – «сексоти»). Вони повідомляли про місця дислокації і пересування повстанців, розпалювали серед них чвари, сіяли зневіру в можливості перемоги в боротьбі з радянською владою.
Нова тактика дозволяла більшовикам більш вдало проводити облави, обшуки та каральні акції. У липні 1923 р. за «наводкою» чекістської аґентури були розгромлені основні сили гадяцьких повстанських загонів Л. Христового і М. Мандика. Сам Л. Христовий був тяжко поранений, а згодом убитий. У січні наступного року частини 57-го полку знищили загони П. Погорілого та А. Левченка. Отаман П. Погорілий тоді загинув, а А. Левченку вдалося втекти, але у квітні 1922 р. чекісти схопили його в Катеринославі і згодом розстріляли.
Серйозним ударом по повстанському рухові став розгром у 1921-1923 pp. національно-патріотичного підпілля на Полтавщині. Наприкінці липня 1921 р. органи ЧК викрили підпільну організацію учнів учительської семінарії в Пирятині. її учасники влаштували конспіративні зібрання в лісі й накопичували зброю для повстанців. Восени того ж року чекісти заарештували понад 50 членів підпільної організації в Чутовому. Влітку 1922 р. у с. Красносельце Кременчуцької губернії ДПУ розгромило підпільну організацію під назвою «1-й Український полк імені Симона Петлюри».
У 1923 р. було ліквідовано ще кілька підпільних організацій, серед них «Лубенський повстанський комітет» на чолі з учителем С.В. Ковалев-ським. Організація, до складу якої входили вчителі, студенти, колишні офіцери, підтримувала зв’язки із закордонним урядом УНР, із часом мала підняти на Лівобережжі масове антирадянське повстання та очолити тут всі збройні повстанські формування. Тоді ж викрито підпільну організацію «Українсько-російський національний союз повстання проти III Інтернаціоналу». ДПУ заарештувало керівників організації П.Ф. Чергинце-ва і Б.А. Михайловського та 17 рядових членів. При обшуку була вилучена зброя, знаряддя друку, чисті бланки з печатками, велика кількість прокламацій, плани Полтави з позначенням у місті військових частин, списки установ і відповідальних партійних і радянських працівників. Все це мало бути використане під час масового антирадянського повстання.
У серпні 1923 р. була ліквідована підпільна повстанська організація в Краснограді на чолі з О.Г. Коломієць. Організація, що прагнула до відновлення влади Української Народної Республіки, проводила свою роботу в межах Красноградського повіту, мала зв’язок з Кременчуком і Кобеляками. Тоді ж подібні підпільні організації були викриті в Переяславі, в Золотоноші, в селах Бреусівка Кобеляцького, Безручки і Жуки Полтавського повітів. Ці організації налічували по 20-25 чол. із числа учителів, студентів, селян. Деякі з них, наприклад, Переяслівська і Золотоніська мали зв’язки з повстанкомами в Холодному Яру, місцевими повстанськими загонами.
Економічне життя, культура Полтави у міжвоєнний радянський період (1921-1941)
Економічні перетворення у місті здійснювалися відповідно до загальної політики комуністичної партії. 20- ті роки - час розквіту НЕПу (нової економічної політики). З кінця 20-х років розпочинає ться поступова індустріалізація Полтави.
Почали працювати деякі підприємства, раніше законсервовані через відсутність сировини, палива, коштів тощо. Так, восени 1924 року було пущено 59-й державний олійзавод, миловарний завод у цьому ж році збільшив кількість холодильників з 7 до 12.
1 грудня 1924 року комітет боротьби з безробіттям організував панчішну фабрику «Текстильник» (згодом — фабрика ім. 8 березня), де працювало 25 робітниць. На 1 грудня 1925 року кількість робітників тут збільшилась до 227 чоловік.
28 травня 1925 року почала працювати тютюнова фабрика, яка до жовтня цього ж року виробила 6850 ящиків махорки на суму 147 700 карбованців.
На цей час діяли майже всі промислові підприємства міста. Для підприємств у школах фабрично-заводського навчання готувалися кваліфіковані кадри. 1924 року в Полтаві було вже 28 шкіл ФЗН, де навчався 1291 чоловік. Створювались масові школи, лікнепи та школи для малописьменних. У грудні 1923 року в місті було організовано Товариство допомоги ліквідації неписьменності, вже в липні 1924 року в ньому налічувався 1251 член.
Учительські кадри готував Полтавський інститут народної освіти, створений у 1921 році шляхом об'єднання педагогічного інституту та історико-філологічного факультету — філіалу Харківського університету. На інститут був перетворений і агрокооперативний технікум (нині це Полтавська державна аграрна академія). Колишнє земське ремісниче училище реорганізували в індустріальний технікум. Агрономічні кадри готувала школа садівництва. Колишню фельдшерську школу перетворили на акушерську, відкрили педагогічне училище — пізніше його реорганізовано в технікум, торгово-промислову профшколу, кооперативну профшколу (згодом технікум) та ряд інших спеціальних навчальних закладів.
Вже в перші роки індустріалізації в місті розгорнулося значне промислове будівництво. Були розширені діючі підприємства. На початку 1927 року приступили до перетворення залізничних майстерень на паровозоремонтний завод. Тоді ж розпочато реконструкцію ремонтно-механічного заводу «Метал», який обслуговував місцеву промисловість і сільське господарство Полтавської округи: ремонтував сільськогосподарські машини, трактори, автомобілі, виробляв для панчішних фабрик панчішні та мотальні машини, які раніше ввозилися з-за кордону.
Створювались також нові підприємства по переробці сільськогосподарської продукції. В березні 1926 року стала до ладу беконна фабрика. В цьому році на ній було забито 25 тисяч свиней, а в 1927 році — 95 тисяч. Вироби фабрики на виставці в Парижі дістали найвищу оцінку. Збільшився експорт полтавського бекону (мороженої свинини, солоних окороків — у Англію, Францію, смальцю — в Нідерланди тощо).
В 1927 році розпочалось будівництво великої м'ясохолодильні, у 1928 році побудували маслозавод. 1929 року було створено Полтавський м'ясокомбінат, який виготовляв широкий асортимент харчових продуктів (м'ясо, ковбаси, харчові та технічні жири, кормові продукти тощо). Тут же був створений єдиний у СРСР струнний цех.
В роки першої п'ятирічки до ладу стали фабрики: панчішна, поліграфічна, взуття, термометрів, рукавична, закінчено реконструкцію заводу «Метал». Було збудовано олійний та миловарний заводи, реконструйовано кондитерську фабрику, паровозоремонтний завод тощо.
Наприкінці 1932 року підприємства міста виробили продукції на суму 109 млн карбованців, в той час як у 1928 році їх продукція обчислювалася у 33,9 млн карбованців. Переважала легка промисловість, питома вага якої становила 51,2 % у загальному обсязі промислової продукції міста, за нею йшла харчова — 35,9 %, а потім важка — 12,9 %.
На підприємствах міста у цей час працювало 13 024 робітники (у 1928 році — 6415 робітників).
В роки другої п'ятирічки ще більше розгорнулося промислове будівництво в місті: стали до ладу , хлібозавод, реконструювався , після консервації почав працювати шкіряний завод. Полтава перетворювалась на один із значних промислових центрів України. Всього до Німецько-радянської війни в місті Полтаві працювало 83 промислових підприємства союзного, республіканського і обласного підпорядкування. На них працювало 42 000 робітників. Проти дореволюційного часу загальний обсяг промислової продукції зріс у 20 разів. За кількістю робітників найбільшими підприємствами в 1940 році, крім залізничних, були: , де працювало 1959 чол., панчішна фабрика — 1397 чол., м'ясокомбінат — 915 чол., рукавична фабрика — 821 чол., 12-а взуттєва — 818 чол., швейна — 416 чол., поліграфічна фабрика — 370 чол., кондитерська — 254 чоловіки. З розвитком промисловості зростала і загальна кількість населення в місті. 1924 року тут проживало 75 639 чол., у 1926 — 92 515 чол., а в 1939—130 305 чоловік.
Зводились нові житлові будинки для робітників паровозоремонтного заводу на Подолі, був споруджений житловий масив — на розі вулиць Пушкінської та Костянтинівської (нині вулиці Юліана Матвійчука та Симона Петлюри), для робітників панчішних фабрик — на розі Жовтневої вулиці та площі Леніна (нині вул. Соборності й площа Конституції) та на розі вулиць Котляревського й Пушкінської, а на Сінній площі (нині майдан Незалежності) та — для робітників заводу «Метал» тощо. Вже на початок 1930-х років в межі Полтави увійшли навколишні села Пушкарівка, Мала Рудка, Кулики, Нижні Млини, Дублянщина тощо. Було прокладено водопровід, споруджено каналізацію. Вулицями міста пішли перші автобуси.
Напередодні Німецько-радянської війни в місті діяли 2 науково-дослідні інститути союзного значення — кормів та свинарства, 3 вищих учбових заклади — педагогічний, сільськогосподарський та будівельний інститути, кілька технікумів і професійних шкіл, понад 30 середніх та неповних середніх шкіл.
Для "задоволення культурних потреб населення" в місті відкрили кілька клубів, у тому числі клуб залізничників із залом на 1000 глядачів, з бібліотекою, різними кабінетами, клуб ім. Карла Маркса для панчішників у колишньому будинку дворянського зібрання (зараз там кінотеатр ім. Котляревського), клуб ім. С. М. Кірова — для службовців радянських і торговельних установ, Будинок партійної освіти (пізніше радпартшкола) та ряд інших, де проводилась велика культурно-масова робота.
У 1926 році відбувся перший концерт капели бандуристів, створеної групою любителів-співаків у Полтаві наприкінці 1925 року. Керував цим колективом відомий композитор Гнат Хоткевич, диригентом і художнім керівником у перші роки існування капели був талановитий полтавський музикант В. А. Кабачок. 1930 року капелі присвоїли звання зразкової, а пізніше на її основі в Києві створили капелу бандуристів Української РСР, якою керував заслужений діяч мистецтв УРСР О. 3. Міньківський. Нині це Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди — прославлений колектив, яким керує народний артист України Ю. В. Курач.
Було засновано стаціонарний музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя. Тут починали свою діяльність актори, пізніше народні артисти СРСР М. М. Тарханов, І. С. Козловський, В. С. Василько. В місті працювали також композитори В. М. Верховинець, Ф. М. Попадич.
На гастролі в Полтаву часто приїздили визначні радянські і закордонні музиканти та співаки.
Значну культосвітню роботу в місті проводили музеї. Багату експозицію мав краєзнавчий музей. У його фондах напередодні Німецько-радянської війни налічувалося 117 900 експонатів, в архіві зберігалися цінні рукописи, перші видання з історії України та Полтавщини. Працівники музею проводили розкопки скіфських та слов'янських поселень на території Полтавщини, збирали документи та інші матеріали з історії країни.
У 1928 році в будинку, де жив і працював видатний український письменник В. Г. Короленко, було відкрито літературно-меморіальний музей. Експозиція його складалася з цікавих документів, фотографій і речей, переданих рідними письменника. Літературно-меморіальний музей у 1940 році з нагоди 90-річчя з дня народження класика української літератури П. Мирного було відкрито в його будинку. Тоді ж на базі державної картинної галереї, заснованої ще в 1919 році, створено художній музей. В основу його експозиції покладено збірку картин М. О. Ярошенка. В місті було відкрито пам'ятники Т. Г. Шевченку за проєктом І. П. Кавалерідзе (1926), М. В. Гоголю (1934).
Під час Німецько-радянської війни
Перші бої із передовими загонами німців прийняли бійці мотострілецького батальйону 132-ї танкової бригади РСЧА під керівництвом капітана О. Семенова. 18 вересня армія Рейху заволоділа містом і батальйон зайняв оборону по Ворсклі та утримував її до 28 вересня
З 18 вересня 1941 року два роки Полтава перебувала у складі німецького окупаційного утворення Рейхскомісаріат Україна. В перші дні окупації було розстріляно понад тисячу полтавців.
У ході боїв у Полтаві було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, парки, вузи, школи, лікарні, дитячі заклади, кінотеатри, клуби, бібліотеки, всі установи. Збитки, завдані місту, становили 1 мільярд 137 мільйонів карбованців.
Вранці 23 вересня 1943 року з'єднання 5-ї Гвардійської армії та війська 53-ї Армії Степового фронту РСЧА витіснили німецьку армію і зайшли в Полтаву. Відновився радянський режим.
12 полтавців одержали звання "Героя Радянського Союзу".
Колишній працівник однієї з будівельних організацій міста — учасник антинацистського повстання в «блоці смерті» табору Маутгаузен, один з небагатьох, кому вдалося врятуватися.
Герої Радянського Союзу — уродженці Полтави
- Михайло Мойсейович Геращенко, лейтенант (отримав звання Героя 17.10.43, іменем названо одну з вулиць міста)
- Георгій Васильович Дикун, гвардії майор (отримав звання Героя 24.03.45)
- Олександр Сергійович Лютий, старший матрос (отримав звання Героя 29.05.45 — посмертно, іменем названо одну з вулиць міста)
- Віктор Арсентійович Мироненко, капітан (отримав звання Героя 03.06.44 — посмертно, іменем названо одну з вулиць міста, встановлена меморіальна дошка)
- Володимир Миронович Ніколаєнко, лейтенант (отримав звання Героя 23.04.44 — посмертно, іменем названо одну з вулиць міста, встановлена меморіальна дошка)
- Микола Михайлович Стадничук, старший лейтенант (отримав звання Героя 17.10.43, на честь Стадничука була встановлена меморіальна дошка)
- Віктор Михайлович Штриголь, гвардії підполковник (отримав звання Героя 19.03.44)
- Олександр Федорович Щербаков, гвардії старший лейтенант (отримав звання Героя 24.12.43)
- Анатолій Іванович Якушев, гвардії майор (отримав звання Героя 23.09.44)
Підпілля ОУН у Полтаві
З початком радянсько-німецької війни із Західної України на схід вирушили утворені ОУН похідні групи мельниківського та бандерівського спрямування, до складу яких за різними даними входило від 4 до 7 тис. чоловік. Здебільшого це були молоді люди, щирі патріоти України, які прагнули в умовах нацистської окупації згуртувати українців навколо національної ідеї і повести їх на боротьбу за свободу й незалежність своєї Батьківщини, яка потерпала під гнітом двох тоталітарних режимів — сталінського,комуністичного й гітлерівського.
Шлях похідних груп ОУН на Слобожанщину і Донбас пролягав через Полтавщину. У Києві мельниківці створили свій керівний орган — ОСУЗ (осередні та східні українські землі), який охоплював Київську, Полтавську, Чернігівську, Житомирську і Вінницьку області України. Одну з похідних груп ОУН (мельниківців) очолив Ярослав Якимець. До неї входили студенти-галичани Ярослав Лашин, Володимир Попович і Степан (прізвище невідоме). Серед учасників похідних груп були й полтавці, учасники визвольних змагань 1917–1921 років, які з різних причин опинилися на еміграції. Зокрема, протягом 17–19 липня 1941 року на схід вирушили Іван Гармаш, Григорій Падалка, Юрій і Денис Матвіїви, Іван Прохват, Степан Шахрай, Володимир Бідик та Марія Безпалова. Наприкінці вересня 1941 року до Полтави перевели голову обласного проводу ОУН на Вінниччині Василя Яворіва.
Значну роботу з виявлення і згуртування національних сил на Полтавщині провів один із лідерів ОУН мельниківської орієнтації, уродженець міста Рогатина на Галичині Богдан Онуфрик («Коник»). Одним із його завдань було формування з українських патріотів органів місцевої влади — допоміжної окупаційної адміністрації з тим, щоб ці люди стали носіями української державницької ідеї на окупованих німцями землях.
Із різних джерел, що збереглися, достеменно відомо, що українське націоналістичне підпілля у формі осередків чи симпатиків ОУН діяло не лише в Полтаві, а й Кременчуці, Лубнах, Миргороді, Пирятині, Лохвиці, Золотоноші, Яготині, Кишеньках і Малій Перещепині.
Центром національно-патріотичного підпілля мельниківського спрямування в Полтаві стала міська управа. Її очолював бургомістр Федір Борківський — колишній старшина армії УНР, особисто знайомий із Симоном Петлюрою та Євгеном Коновальцем. Проходив у справі Спілки визволення України, протягом 10 років поневірявся у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення мешкав у Полтаві на вулиці Монастирській, 15. Напередодні радянсько-німецької війни працював бухгалтером Полтавського хлібзаводу.
У Полтаві діяли підпільники ОУН як мельниківської, так і бандерівської орієнтації. Прикриттям для підпілля ОУН була робота в органах місцевої окупаційної адміністрації та тилових німецьких установах і штабах. Притулок їм давали українські патріоти, які ще залишалися живими після двадцяти років більшовицького терору. Зокрема, допомогу членам похідних груп ОУН надавала Полтавська управа Українського Червоного Хреста, у тому числі голова управи Галина В’юн та її мати Єлизавета Гришко, священик Української автокефальної православної церкви Демид Бурко та його дружина Антоніна, родини Потапенків, Потульницьких та ін.
Полтавські енкавеесівці вважали, що підпільну організацію мельниківців у Полтаві очолював Петро Петрович Дейнеко — службовець міської управи. Напередодні війни П. Дейнеко працював садівником у Полтаві, зокрема доглядав Корпусний сад. Найближчим його помічником, як вважали енкавеесівці, була Галина В’юн (у написаних у 1961 році спогадах вона про це не згадує), а активними учасниками — Андрій Багмет і Олександр Дигас. За словами М. Соколовського, мельниківцями були бургомістр Полтави Ф. Борківський, редактор обласної газети «Голос Полтавщини» Петро Сагайдачний (можливо, це — псевдо), начальник полтавської поліції, член ОУН ще з еміграції Петро Чуй та його заступник Мирошниченко, завідувач земельного відділу міської управи Микола Скрипченко, агроном Григорій Оснач, майор Червоної армії Петро (прізвище невідоме), брати Петро й Олексій Громи та ін. Із підпіллям ОУН(м) був пов’язаний і кобзар Іван Скляр.
Полтавська поліція поряд із міською управою стала основним осередком мельниківців. До складу мельниківського підпілля ОУН, як свідчив 19 жовтня 1943 року на допиті в органах НКВС Степан Грига, входило близько 30 чоловік із числа жителів Полтави та навколишніх сіл. Крім названих вище, серед них були: Костянтин Павлович Вайденко, 1893 року народження — завідувач паливним відділом міської управи; Яків Семенович Четверило, 1895 року народження, уродженець села Чорноглазівки; Пацагула — завідувач Інвалідним будинком при Добродійному відділі Полтавської міської управи; Іван Трохимович Васильченко — виконавець міської управи; Петро Васильович Грінченко — бухгалтер міської управи; Степан Степанович Грига — завідувач адресним столом міської управи, а також Петро Прокопович Марченко й Арсеній Григорович Дникало.
Бандерівці також мали в Полтаві свою «п’ятірку», яку очолювали Ярослав Мудрий («Окулярчик») та Василь Яворів («Зелений»). Вони прибули до Полтави зі Львова незабаром після приходу німців. Осідок бандерівці мали на квартирі Олександри (Олесі) Потапенко на вулиці Котляревського, навпроти скверика. Господарка квартири була донькою відомого полтавського поета Мусія Кононенка і дружиною Митрофана Потапенка — працівника споживчої кооперації, репресованого в 1937 році. Будучи членом ОУН(б), О. Потапенко працювала в Полтавській управі Українського Червоного Хреста. «Це була жертовна і відважна жінка-патріотка, — згадував пізніше М. Мартинюк, — безмежно віддана справі чинного націоналізму». Запасна явка бандерівців знаходилася в їдальні на вулиці Олександрівській, де деякий час працювала Антоніна Кушнір (навпроти нинішнього ЦУМу).
Основним завданням українських патріотів, як указувалося в доповідній записці наркома НКВС УРСР Рясного на ім’я М. Хрущова, було ведення націоналістичної пропаганди серед населення і військовополонених, яким вони доносили «ідеї боротьби з більшовиками, а також із німцями за створення «самостійної Української держави» . Найбільш сприятливий ґрунт вона знаходила серед національно свідомої української інтелігенції та селянства, серед якого панували сильні антиколгоспні настрої. У числі інших завдань українських націоналістів було залучення нових членів до свого підпілля, створення фонду допомоги сім’ям репресованих комуністичним режимом людей, збір коштів для ОУН та ін.
Ідеї державної незалежності України підпільники ОУН пропагували під час збирання продуктів, грошей і одягу для радянських військовополонених, якими опікувався Український Червоний Хрест, по містах і селах Полтавщини. З цією метою вони неодноразово були в Котельві, Нових Санжарах, Опішному, Диканьці, Мачухах та ін. Організацією допомоги військовополоненим від Українського Червоного Хреста займалися Андрій Багмет та Зінаїда Потульницька — дружина протоієрея Олексія Потульницького. З дозволу окупаційної влади вони виїжджали в села, скликали сходи й закликали людей робити пожертви для українських бранців-полонених.
Український Червоний Хрест у Полтаві став легальним осередком, навколо якого гуртувалися всі національно свідомі українські елементи, у тому числі й підпілля ОУН. У своїх спогадах про співпрацю з українськими патріотами Г. В’юн писала: «Зовсім природно в колах нашого товариства знайшло значну підтримку українське національно-визвольне підпілля, очолюване тоді, як відомо, обома гілками ОУН.
Навесні 1942 року німецьке фронтове командування передало Полтавщину в управління цивільної влади — вона була включена до рейхскомісаріату «Україна». Відтоді й почалися масові репресії проти національно свідомих українців. Першими жертвами нацистського терору стали учасники Похідних груп ОУН — молоді підпільники-націоналісти, які прибули на Полтавщину з Галичини та еміграції, щоб допомогти полтавцям у будівництві національного життя. Завдяки спільним клопотанням Полтавської управи Українського Червоного Хреста та керівництва Полтавської міської управи, зокрема Борківського, перших в’язнів удалося врятувати. Але наприкінці березня 1942 року, невдовзі після Шевченківських свят, які урочисто пройшли в приміщенні міської управи, було заарештоване і її керівництво на чолі з бургомістром Борківським. Нацистська служба безпеки у одному документі писала: «У Полтаві було заарештовано мера і трьох інших осіб. Мер проводив у себе збори з прибічниками Бандери, в ході яких він пропагував ідею створення української армії для її боротьби з німецьким вермахтом». За це його і розстріляли нацистські окупанти у 1942 році.
Якщо на початку окупації України нацисти ставилися до спроб українського національного відродження з настороженістю і зневажливою байдужістю, то надалі почали вбачати в ньому джерело неприємного клопоту для себе. З весни 1942 року почалися гоніння на будь-які прояви українського національного життя. Зі шпальт українських окупаційних газет зникають публікації про героїчні сторінки минулого, зменшується кількість повідомлень про місцеве життя. Нацисти заборонили використовувати українську національну символіку, виконувати гімн «Ще не вмерла Україна», діяльність «Просвіт» та інших українських громадських організацій. Водночас посилюється пропаганда нацистської ідеології, збільшується обсяг офіційних німецьких повідомлень.
Прикриттям для вцілілих прихильників Української державності в Полтаві стала управа Українського Червоного Хреста, яку очолювала Галина В’юн. Нарком НКВС Рясний, як видно з його доповідної записки на ім’я секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка, вважав її наступником керівника полтавського підпілля ОУН П. Дейнеки, де вона начебто відала організаційними питаннями. Після ліквідації німцями в липні 1942 року УЧХ деякі його функції перебрав благодійний відділ Полтавської міської управи. Офіційно відділ займався наданням матеріальної допомоги соціально незахищеним верствам населення, але його співробітники, як вважали чекісти, проводили «контрреволюційну націоналістичну агітацію» серед військовополонених і цивільного населення та намагалися залучити до підпілля ОУН українську інтелігенцію
Після повернення комуністичного режиму на Полтавщину ті з українських патріотів, які врятувалися від нацистів, опинилися в застінках НКДБ. У жовтні 1943 року чекісти заарештували П. Марченка, С. Григу, А. Багмета та ін. Кілька учасників націоналістичного підпілля (К. Вайденко, Я. Четверило, А. Даниленко, І. Шпигун та Деркач) перебували в розшуку.
Після проведених органами НКДБ арештів українське національно-патріотичне підпілля не було остаточно викорінене. У доповідній записці комісара внутрішніх справ УРСР Рясного на ім’я М. С. Хрущова відзначалося, що «в період окупації Полтави була створена підпільна Організація українських націоналістів, яка ставила за мету залучення нових учасників у організацію, проведення серед населення і військовополонених націоналістичної пропаганди. Організація проіснувала до листопада 1943 року. На підставі свідчення арештованих можна зробити переконливі висновки, що на території Полтавської області існує глибоке націоналістичне підпілля.
Частина українських патріотів, яка, рятуючись від репресій радянських каральних органів, втекла на захід, вступила до Української повстанської армії. Так, в одному з підрозділів УПА воювали Сергій Нестеренко («Туча»), Петро Гребенюк («Сагайдачний») та Григорій Жалинський («Чабан») із Мачух, Андрій Винник («Сагайдачний») з Верхолів, Євген Піддубник («Наливайко») із Жуків, Володимир Захарченко («Всесвітній») із Гребінки та ін.
Саме з жителів Наддніпрянщини керівництво ОУН—УПА організовувало нові Похідні групи, які після короткотермінової підготовки направлялися для підпільної роботи у східні й центральні області України після повернення туди радянської влади. На відміну від першої хвилі Похідних груп вони були менш чисельними і складалися майже повністю з місцевих жителів, які з різних причин опинилися на західних теренах України.
Німецький окупаційний режим і радянська влада однаковою мірою були ворожими до національних домагань українського народу. Але попри терор нацистів і комуністів серед полтавців продовжувала жити ідея незалежності України, яку ціною власного життя поширювали учасники національно-патріотичного підпілля. Як бачимо з доповіді Чарнецького, зробленої 6 червня 1944 року на зборах партійно-господарського активу області, ОУН «в період окупації Полтавщини провела немалу роботу по згуртуванню антирадянських націоналістичних сил. Вели підготовчу роботу по створенню банд у Кременчуцькому та інших районах області з метою залишити їх у нашому тилу із завданням вести підривну роботу» .
Ні нацистський, ні комуністичний режими не змогли знищити прагнення українців бути господарями на своїй землі й господарями власної долі.
Після Німецько-радянської війни
На 4-й день після визволення станція Полтава-Південна змогла прийняти перші ешелони з військовим вантажем, через тиждень почав давати продукцію завод «М'ясомолмаш», на 25-й день — Полтавський молокозавод.
22 грудня 1943 року дав перший чавун ливарний цех Полтавського паровозоремонтного заводу. Тут достроково завершили відбудовні роботи першої черги. В 1943—1944 роках основні цехи заводу працювали на повну потужність.
У 1960-х рр. у місті діяло понад 50 великих, оснащених найновішою технікою, підприємств. Перше місце за питомою вагою у промисловій продукції Полтави належало підприємствам харчової промисловості — м'ясокомбінату, олієжиркомбінату, птахокомбінату, кондитерській фабриці, молокозаводу, борошномельним підприємствам. Легка промисловість була представлена фабриками: бавовнопрядильною, трикотажно-рукавичною, швейними, фабрикою художнього вишивання ім. Лесі Українки, фабрикою баянів, шкіряно-взуттєвим комбінатом та іншими. З підприємств хімічної промисловості в Полтаві був склозавод, який випускав мірні медичні і ампульні вироби для науково-дослідних інститутів, завод також постачав свою продукцію на експорт — в Індію, Єгипет, Шрі-Ланку, Бірму, країни народної демократії. В Полтаві діяли завод залізобетонних виробів, керамічний завод напівсухого пресування цегли, що випускав чверть усієї кількості цегли в області, комбінат будівельних матеріалів, який об'єднував всі цегельно-черепичні заводи міста.
До найбільших підприємств машинобудівної та металообробної промисловості належали тепловозоремонтний, , , турбомеханічний, , , автоагрегатний та інші заводи. Автоагрегатний завод спеціалізувався на випуску агрегатів і вузлів автомобілів — рульового управління, гальмівної апаратури, підйомного механізму самоскида тощо. Турбомеханічний завод ремонтував найскладніші парові турбіни різних систем для електростанцій нашої країни, виготовляв маслоочисні машини, повітряні вимикачі релейного захисту електропередач, компресори для тепловозів та електровозів. Проводилася реконструкція Полтавського заводу «Електромотор», були введені в дію заводи газорозрядних ламп, штучних алмазів та інструментів.
З 1964 року почалось будівництво заводу хімічного машинобудування. Дедалі ширше застосовувалися на підприємствах міста вироби та деталі із пластмаси, зокрема 15 видів пластмасових деталей вагою від 0,1 до 340 грамів. Обсяг переробки пластмас за 1963 рік досяг 68 тонн.
За повоєнні роки в місті велося активне житлове будівництво, яке мало вирішити житлові проблеми десятків тисяч робітників, колишніх селян, яких комуністична влада видавила із села і використовувала їхню працю для розвитку імперської економіки. Молодь бажала отримати паспорти, яких комуністи не давали їхнім батькам-селянам і фактично створили кріпацтво у добу космічних кораблів. Також потребували житлових площ мешканці інших республік СРСР, переважно росіяни, які не лише приїжджали працювати на підприємства, але і стали авангардом русифікації, слугували для створення "нової історичної пільноти - совітської людини".
Загальна площа міста становила в 1943 році — 4337 га, в 1964 році — 7 686 га; житлова площа відповідно — 359 200 кв. метрів, 1 036 360 тис. кв. метрів. 1965 року введено в експлуатацію ще понад 53 тисячі кв. метрів.
За переписом 1959 року, в Полтаві налічувалося 143 097 чол. На 1 січня 1965 року кількість населення досягла 170 100 чол., на 1 січня 1966 року — 177 515 чоловік.
У відбудованому приміщенні колишнього театру відкрився широкоекранний кінотеатр «Колос», стали до ладу Палац піонерів (нині ), Палац культури бавовно-прядильної фабрики, Центральний універмаг, Головпоштамт, 4-а міська лікарня, дитячі садки та ясла. З 1963 року працювала обладнана найновішою технікою стоматологічна лікарня. Закінчилась відбудова унікального будинку краєзнавчого музею, 23 вересня 1964 року музей відчинив свої двері для відвідувачів.
З 1960 року було введено в дію газопровід Полтава — Радченкове, завдяки чому газифіковано понад 19 тис. квартир і майже всі підприємства міста, що економило країні щодня один ешелон кам'яного вугілля. Створено значний енергетичний вузол, але потужність його вже не задовольняла зростаючих потреб промисловості і населення міста в електроенергії, тому Полтаву було підключено також до Зміївської ДРЕС. 1962 року здано в експлуатацію першу чергу міського тролейбуса, згодом тролейбуси курсували по чотирьох маршрутах. 55 маршрутів обслуговував автобусний парк міста. Щодня автостанції відправляли понад 150 автобусів.
У трьох інститутах: педагогічному ім. В. Г. Короленка, сільськогосподарському та інженерно-будівельному в 1966 році навчалося 10 446 студентів, з них 6425 заочників. 1967 року в місті відкрито медичний стоматологічний інститут. Тут був науково-дослідний інститут свинарства, в якому працював відомий учений, академік АН УРСР Герой Соціалістичної Праці О. В. Квасницький, єдина в СРСР гравіметрична обсерваторія Академії наук УРСР, заснована в 1926 році, якою керував доктор математичних наук, член-кореспондент АН УРСР 3. М. Аксентьєва. Висококваліфіковані фахівці працювали на Полтавській державній сільськогосподарській станції — одній із найстаріших в Україні.
Великий успіх мав у глядачів музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя. В театрі працювали талановиті актори , К. С. Сидорчук, І. П. Моровщик, В. І. Конопацький, Т. І. Кислякова. Хорові і драматичні колективи, ансамблі, духові та струнні оркестри, музичні, циркові й балетні студії, художні кіностудії, різні спортивні гуртки працювали у Палаці культури турбомеханічного заводу, бавовнопрядильної фабрики, міському Будинку культури, клубі залізничників. При Палаці культури бавовнопрядильної фабрики створено жіночий ансамбль «Горлиця». Великою популярністю не тільки в Полтаві, а й далеко за її межами користувалася народна капела бандуристо. Багато талановитих артистів, музикознавців, викладачів музики підготувало Полтавське музичне училище.
Широку культосвітню роботу проводили полтавські музеї — краєзнавчий, історії Полтавської битви, художній, літературно-меморіальні — В. Г. Короленка, П. Мирного, І. П. Котляревського.
На початку 1990-х рр. у місті діяло 5 вищих навчальних закладів.
За часів Незалежності
- У 2003 році відбудовано Успенський собор
- З середини 2000-х років починаються спроби встановити пам'ятник Івану Мазепі. Він був виготовлений за кошти громадськості, але через протидію міської влади був відкритий лише у 2016 році.
- Полтавці активно долучалися до Революції гідності. Протягом кількох тижнів приміщення Обласної Ради перебувало під контролем протестувальників.
- У 2016 році, в рамках декомунізації в місті було перейменовано 115 топонімів.
Уродженцями Полтави є П. Величковський, І. Котляревський, М. Ярошенко, М. І. Гнідич, педагог і письменник В. С. Гнилосиров, фундатор зібрання Полтавського краєзнавчого музею П. Бобровський, економіст Л. Хінчук, А. Луначарський, С. Петлюра, 2-й президент Ізраїлю Бен-Цві Іцхак, В. Холодна, Ю. Кондратюк, патріарх Мстислав (Скрипник), М. Гришко, І. Францевич, С. Брауде, артист Ю. Тимошенко (сценічний псевдонім — Тарапунька), С. Висоцький. У Полтаві жили і працювали М. Щепкін, М. Остроградський, поет і педагог М. А. Вербицький, письменник В. В. Капніст, хірург М. Скліфосовський, О. Русов, П. Мирний, І. С. Нечуй-Левицький, І. О. Бунін, І. Павловський, В. Короленко, С. Васильківський, В. Кричевський, А. Макаренко. У місті навчались український революційний діяч Я. М. Бекман, український філолог і письменник О. М. Бодянський, український байкар Л. І. Глібов, український письменник В. П. Гоголь, М. П. Драгоманов, ліванський письменник М. Нуайме, М. П. Старицький, український письменник і педагог С. П. Стеблін-Камінський. Тут бували Т. Г. Шевченко, декабристи П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рюмін, С. Г. Волконський, М. І. Лорер, М. С. Лунін, М. М. Муравйов.
Пам'ятки архітектури: собор і дзвіниця Хрестовоздвиженського монастиря, Успенський собор та його дзвіниця, Спаська церква, ансамбль Круглої площі, Свято-Сампсоніївська церква, кілька громадських будівель початку XX століття, у тому числі будинок земства (нині Полтавський краєзнавчий музей).
Численні пам'ятники, пов'язані з Полтавською битвою, зокрема колона Слави. Пам'ятники І. Котляревському, Т. Шевченку, М. Гоголю, М. Чурай (українській пісні) тощо.
Музеї: краєзнавчий, історії Полтавської битви (у складі заповідника «Поле Полтавської битви»), художній, авіації та космонавтики, важкої бомбардувальної авіації, меморіальні музеї І. Котляревского, В. Короленка, П. Мирного.
Примітки
- О. Б. Супруненко, Я. В. Володарець-Урбанович, Ю. О. Пуголовок Комплекс кола «мартинівки» з Полтави (полтавський скарб 2014 р.) // In Sclavenia terra К.: Інститут археології НАН України, 2016. — 256 с. (91-131 с.)
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 січня 2017.
- Літопис Руський. 29. VI 1171
- . Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 9 січня 2016.
- Кривчик, Геннадій (5 жовтня 2023). Колись Полтава була столицею Булгарії. Останній Бастіон (Укр.) .
- Дворний, Віктор (12 липня 2012). «Кубрат збирає своїх нащадків». Голос України (Укр.) .
- Кривчик, Г.Г. (2003). Дистанційний курс історії України (Укр.) . Дніпропетровськ.
- . Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 9 січня 2016.
- Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О. Дослідження літописної Лтави: Іванова гора. Частина 1 — Київ: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2015. — 180 с. (21 с.): іл. + XII кол. вкл. —
- Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И. И. Срезневский. — СПб.: Типография ИАН, 1860 (11-12с.) (рос.)
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 19 січня 2012.
- Бажан О. Г. Полтава Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 358. — .
- Кривошея, 2014, с. 5.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 17 квітня 2011.
- Волошин, 2016, с. 24.
- . Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- На той час пам'ятник був єдиною прикрасою невеликого міста Полтави. Павло Сумароков 1802 року назвав його «єдиним у тутешніх місцях трофеєм». Князь Долгорукий І. М. після подорожі 1810 року писав: «… оскільки місто є славним (по історичних спогадах), остільки ж зле воно виглядає зовні. Баталії можуть уславити місце, надати йому бучної слави в дієписах, та зробити місто красивим, славнозвісним може одна торгівля, а якій же їй бути тут? Єдиною окрасою Полтави є пам'ятник на честь Полтавського бойовища, споруджений Руденком».— Рудинський М. Я. у книзі: Архитектурне обличчя Полтави, 1919.— С. 7. посилається на: Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXIII.
- Хроніка найважливіших подій (1800—1849 рр.)
- Хроніка найважливіших подій (1850—1899 рр.)
- Хроніка найважливіших подій (1910—1917 рр.)
- . Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 14 грудня 2013.
- Ця формація вирізнялася цілковитою недисциплінованістю та мародерством. У Житомирі з нагоди його відходу служили молебень. Були відомості, що до цього резервного полку були зараховані до 600 осіб кримінальних, але амністованих.
- В м. Полтава найбільше голосів зібрали: блок Української партії соціалістів-революціонерів та партії соціалістів-революціонерів (всеросійської) — 20,4 %, Партія народної свободи (конституційні, демократи) — 17,2 %, більшовики — 16 %. В цілому по губернії переважна більшість виборців проголосувала за блок Української селянської спілки та Українських соціалістів-революціонерів.
- . Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Посилання
- Історичний нарис про місто Полтава [ 26 січня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Україна: литовська доба 1320—1569 К.: Балтія-Друк, 2008,
- Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 1028 с.
- Бажан О. Г., Вортман Д. Я. ПОЛТАВА [Електронний ресурс] http://www.history.org.ua/?termin=Poltava_mst
- Кривчик Г.Г., Дистанційний курс історії України. — Дніпропетровськ, 2003.
- Полтава: книга для туристов/Г. А. Антипович, И. Д. Буряк, В. Ф. Волосков и др.. — 2-е изд., дораб. и доп. — Х.; Прапор, 1989.
- Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл., .
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — .
- Волошин, Юрій (2016).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Poltavi istorichnij rozvitok mista Poltavi administrativnogo centru Poltavskoyi oblasti Ukrayini vid dopisemnih chasiv i doteperDoistorichnij ta antichnij periodOsvoyennya zemel suchasnoyi Poltavi pervisnoyu lyudinoyu pripadaye na kam yanu dobu piznogo paleolitu 35 11 tis r do n e Same cim chasom datuyutsya reshtki viyavlenogo 1919 roku na pivdennij okrayini Poltavi na misci kolishnogo Shemilivskogo glinyanogo kar yeru korotkochasnogo stijbisha pervisnih mislivciv piznomadlenskoyi dobi Reshtki neolitichnogo poselennya IV tis do n e ta poselennya periodu bronzi II tis do n e buli znajdeni v urochishi Bilij Gori poblizu mista Na mezhi eneolitu i dobi rannoyi bronzi XXII XIX st do n e lisostepovi prostori Povorsklya zaselili indo arijski plemena yamnoyi kulturno istorichnoyi spilnoti Same voni buli budivnikami pershih velichnih zemlyanih grobnic na teritoriyi Poltavi kurganiv yaki nasipali vidpravlyayuchi u podorozh do potojbichnogo svitu svoyih spivpleminnikiv Nedovgotrivali poselennya ta stijbisha naselennya yamnogo chasu znahodilisya po suchasnij na berezi Kobishanskogo strumka V mezhah mista znahoditsya i ryad pohovalnih pam yatok yamnoyi kulturi grupa kurganiv na zahid vid sela Zinci kurgani bilya sela Ivashki Znajdeno i chimalo okremih znahidok ciyeyi dobi kam yani sverdleni sokiri moloti z mikrorajoniv Almaznij Sadi ta sil Ribci Zhuki Suprunivka Majzhe tisyacholitnij period bronzovoyi dobi XIX IX st do n e predstavlenij na teritoriyi mista dosit nerivnomirno Na zahidnij mezhi mista bilya sela Mihajliki doslidzheno unikalnij dovgij kurgan z nasipom falichnoyi v plani formi ta pohovannyami kulturi bagatovalikovoyi keramiki XVII st do n e i zrubnoyi kulturi XVI st do n e V odnomu z pershih znajdeni ridkisni namistini vigotovleni z davnoyegipetskogo fayansu sho svidchit pro ustalenist zv yazkiv davnogo naselennya dobi bronzi Dniprovskogo Livoberezhzhya z centrami svitovoyi civilizaciyi bilshe 3 5 tisyachi rokiv tomu Najbilshim poselennyam skifskoyi dobi na teritoriyi Poltavi bulo selishe VII VI stolittya do nashoyi eri plosheyu ponad 10 gektariv sho zajmalo znachnu chastinu Ivanovoyi gori Zbereglisya j kurganni nekropoli naselennya tri kurgani bilya pam yatnika Shvedam vid shvediv u Pobivanci desyat po vulici Nagirnij v Dalnih Yakivcyah sered yakih ye nasipi zavvishki ponad 3 metri bilshe desyatka kurganiv mizh selom Patlayivka ta Verhnimi Yakivcyami do 20 kurganiv narahovuvalosya v 1920 h rokah bilya sela Gora U 1946 roci pid chas rozkopok na teritoriyi ninishnogo Sobornogo majdanu viyavleno takozh gospodarski yami skifskogo chasu VI V st do n e ta reshtki zhitel yaki nalezhali plemeni siveryan i pam yatki kulturi periodu Kiyivskoyi Rusi VIII XIII st n e Ci znahidki dali pidstavu arheologam stverdzhuvati sho slov yanske poselennya na teritoriyi mista isnuvalo she na zori utvorennya drevnoruskoyi derzhavi 1905 roku tut znajdeno skarb sribnih rechej pochatku X stolittya sho skladavsya iz shijnoyi grivni 8 drotyanih brasletiv ta 12 visochnih kilec Zi znahidok piznoantichnogo periodu yaki buli viyavleni na vulici Sobornosti odnoyu z najviznachnishih ye penkivskij kompleks ryadu prikras martinivskogo kola harakternij zokrema i dlya mazurskogo poozer ya Shidnoyi Prussiyi Persha zgadka ta pohodzhennya nazvi mistaPersha litopisna zgadka mistitsya u Ipatiyivskomu litopisi Igor zhe slyshav to poѣha protivu Polovcem i pereѣha Vroskol ou Ltavy k Peӕslavlyu Originalnij tekst ukr Togo zh roku na Petriv den Igor Svyatoslavich zibravshi vijska svoyi poyihav u pole za Vorskol i striv polovciv yaki tut pidsterigayut yazika Vin zahopiv yih i rozpoviv jomu kolodnik sho hani Kobyak i Konchak pishli do Pereyaslavlya Igor todi pochuvshi ce poyihav suproti polovciv i pereyihav Vorskol kolo Ltavi jduchi do Pereyaslavlya Shodo pohodzhennya nazvi mista Poltava isnuye kilka versij kozhna z kotrih maye svoye obgruntuvannya ta ne ye bezzaperechnoyu Slov yanska Persha litopisna zgadka u davnoruskomu Ipatiyivskomu litopisi zgaduye misto pid nazvoyu Ltava koli siverskij knyaz Igor Svyatoslavich rozgromivshi vijska poloveckih haniv Kobyaka i Konchaka i peresliduyuchi yih pereyihav Vorsklu poblizu Ltavi Tozh perevazhna grupa vchenih vvazhaye sho nazva Poltavi pohodit vid nazvi richechki Ltava pravoyi pritoki Vorskli j zgodom pohidne Po Ltava sebto Po Ltavi sho tekla Mazurivskim yarom na Podil Tozh nazvi pripisuyut slov yanske pohodzhennya Yak imennik na ava Ltava dosit poshirenij u balto slov yanskoyigidronimiyi Zokrema zi shozhim gidronimom Letava okremi doslidniki pov yazuyut nazvu Litvi Bulgarska Nazva Poltava mozhe buti ukrayinizovanoyu formoyu davnobulgarskoyi nazvi Baltavar V chasi isnuvannya na ukrayinskih zemlyah bagatopleminnogo derzhavno politichnogo ob yednannya pid nazvoyu Velika Bulgariya na misci Poltavi uzhe bulo poselennya v VII stolitti Najbilshogo rozkvitu Velika Bulgariya nabula za hana Kubrata Kubrat perenis stolicyu iz Priazov ya u Podniprov ya a miscem vidpochinku pislya boyiv stala jogo rezidenciya yaka znahodilas u poselenni Baltavar na teritoriyi suchasnoyi Poltavi Nazva Baltavar u perekladi z davnobulgarskoyi movi tyurkiv oznachaye volodar Inshi Poltavskij istorik Lev Padalka spershu visuvav teoriyu pohodzhennya suchasnoyi nazvi mista vid sliv plot plesti pletin sho oznachalo ukriplennya obpletene tinom ale piznishe dijshov do visnovku sho jogo teoriya hibna neavtoritetne dzherelo Suchasna nazva mista zafiksovana v chasi Velikogo knyazivstva Litovskogo Yak svidchat sumnivnoyi dostovirnosti zapisi rodovodu Glinskih u 1430 roci velikij knyaz litovskij Vitovt nibito podaruvav Poltavu Glinsk ta Glinicyu Opishnyu svoyemu vasalovi tatarskomu murzi Leksandi Mansurksanovichu SerednovichchyaPam yatnik knyazyu Igoryu Novgorod Siverskij Zasnovane slov yanami siveryanami u IX st ukriplene pershoposelennya na Ivanovij gori poklalo pochatok rozvitku davnoruskogo gradu H HIII st poselennyam XIV XV vikiv Rozkopki provedeni v istorichnomu centri Poltavi vchenimi Oblasnogo centru arheologiyi upravlinnya kulturi Poltavskoyi oblderzhadministraciyi Sobornij majdan vul Spaska Pershotravnevij prospekt viyavili dilyanki miskoyi zabudovi vulici zhitlo gospodarski i virobnichi primishennya davnih poltavciv Ci naukovi svidchennya stali fundamentom oficijnogo viznannya 1100 litnogo viku Poltavi u 1999 roci Tozh nini oficijnim chasom zasnuvannya Poltavi vvazhayut 899 rik Pochinayuchi z XII stolittya pereyaslavski knyazi Rusi stvoryuyut sistemu gliboko eshelonovanoyi oboroni suproti polovciv vklyuchayuchi do neyi j prostori mezhirichchya Psla i Vorskli na pivden vid dobre obzhitogo Posullya posulsku oboronnu liniyu Odnim z krajnih avangardnih pivdennih rubezhiv Pereyaslavskoyi zemli staye richka Vorskla vzdovzh yakoyi buduyutsya gorodisha i dilyanki zmijovih valiv eskarpiv oboronnoyi liniyi U Nizhnomu Povorskli klyuchovi poziciyi pochinaye vidigravati Ltava vali yakoyi ponovlyuyutsya a posad zaselyayetsya vihidcyami z Pravoberezhzhya i Posullya Vigidne strategichne j torgovo ekonomichne roztashuvannya poselennya na mezhi zi stepom na perehresti torovanih shlyahiv vid Poloveckoyi zemli do stolici Pereyaslavskogo knyazivstva i golovnih centriv Posulskoyi volosti vid Perevolochinskoyi perepravi cherez Dnipro do Verhnogo Povorsklya nayavnist tverdogo brodu i znachnoyi shirini zabolochenoyi zaplavi riki vivodyat nevelike ukriplennya v ryad znachnih forpostiv pivdnya Pereyaslavskoyi zemli Nayavni arheologichni svidchennya pogromu poselennya druzhinoyu Borisa Volodimirovicha na pochatku XI st Persha pismova zgadka pro litopisnu Ltavu znajdena na storinkah Ipatiyivskogo litopisu 1174 roku na Petrov den 12 lipnya Igor Svyatoslavich peresliduyuchi ordi poloveckih haniv Kobyaka i Konchaka pereyihav Vroskol ou Ltavi i rushiv u napryamku Pereyaslava de druzhina Igorya zavdala porazki polovcyam Same vid ciyeyi dati bulo prijnyato rozpochinati vidlik viku Poltavi do 1999 roku 1974 roku vpershe urochisto bulo vidznacheno 800 richchya Poltavi Ale misto viniklo znachno ranishe za chas zgadki pro nogo u litopisu Piznishi arheologichni doslidzhennya prostezhili bezperervne prozhivannya lyudej u Poltavi azh do rubezhu VIII IX st Mongolo tatarska navala 1240 r ne zavdala shkodi Poltavi zhodnih togochasnih rujnuvan ne viyavleno Zhittya na teritoriyi gorodisha prodovzhuvalosya j u XIII XIV stolittyah sho pidtverdzhuyetsya chislennimi znahidkami kruzhalnoyi keramiki vkazanogo chasu bronzovim ta shifernim natilnimi hrestikami viyavlenimi pri rozkopkah na Sobornomu majdani Imovirno sho v cej chas plosha posadu Ltavi znachno skorotilasya i poselennya isnuvalo tilki na Ivanovij gori Yak vvazhayetsya poltavske poselennya bulo znishene 1399 roku tatarami vidkoli u ponizzi Vorskli vidbulasya bitva vijsk Vitovta iz zolotoordincyami Timur Kutluka pripinivshi zhittyediyalnist gorodisha na dva stolittya U pershij polovini XV stolittya poselennya vzhe zgaduyetsya pid ninishnoyu svoyeyu nazvoyu Poltava V cej chas Poltava perebuvala pid vladoyu litovskogo knyazya Vitovta yakij u pershij chverti XV stolittya utverdivsya na serednomu Podniprov yi 1430 roku Vitovt peredav yiyi Oleksandru Glinskomu 1482 roku tatari pid provodom Mengli Gireya spustoshili znachnu chastinu Podniprov ya Osoblivo poterpila ninishnya Poltavshina Bagato naselenih punktiv bulo zovsim zrujnovano V dokumentah togo chasu voni nazivayutsya vzhe ne mistami j selami a gorodishami selishami j pustimi zemlyami Vidnovlyuvani poselennya znovu rujnuvalisya tatarami Taka zh dolya spitkala i Poltavu Poltava u skladi Velikogo Knyazivstva Litovskogo i Rechi PospolitoyiDokladnishe Povstannya Glinskogo Vitovt Yarema Vishneveckij U seredini XIV st Velikij knyaz litovskij Olgerd priyednuye do svogo knyazivstva na vasalnih pravah Kiyivske knyazivstvo do skladu yakogo vhodila Poltavshina Zgidno skladenogo u XVI st rodovodu Glinskih yakij ne vvazhayetsya dostovirnim u 1430 roci zgaduyetsya Poltava yaka perebuvala pid vladoyu litovskogo knyazya Vitovta yakij nibito peredav yiyi tatarskomu knyazyu Oleksandru Glinskomu U 1482 na Poltavu napav han Krimu Mengli Girej Sered chislennih nabigiv tatar cej buv odnim iz najspustoshlivih Bagato naselenih punktiv bulo zovsim zrujnovano V dokumentah togo chasu voni nazivayutsya vzhe ne mistami j selami a gorodishami selishami j pustimi zemlyami Vidnovlyuvani poselennya znovu rujnuvalisya tatarami Taka zh dolya spitkala i Poltavu Z 1503 go Poltava nalezhala marshalkovi knyazyu Mihajlu Glinskomu U 1508 roku vona bula v nogo vidibrana polskim korolem Sigizmundom I za uchast v antipolskomu povstanni Odnak piznishe vse zh taki bula povernuta rodini Glinskih Pershim vidomim zgidno zberezhenih dokumentiv kozakom mistechka buv Grigir Maslo U 1537 gospodarem Poltavi staye zyat Glinskih Bajbuza Do 1569 r ci zemli perebuvalai u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo z 1569 r v skladi Rechi Pospolitoyi U 1630 Poltava yak pusta sloboda viddana na vryaduvannya korolivskomu sekretaryu Bartolomiyu Obalkovskomu 28 lyutogo 1637 go opislya smerti voyevodi braclavskogo Lukasha Zholkevskogo jogo statki v Ukrayini razom z mistechkom vidijshli Stanislavu Konyecpolskomu yakij znachno zmicniv oboronu mista rozshirivshi ta ukripivshi isnuyuchu fortecyu Na toj chas poshtovhom do zaselennya Poltavi buv fakt yiyi vhodzhennya do promislovogo basejnu z vidobuvannya selitri U drugij polovini XVI st na Poltavshini znachilosya blizko 300 poselen sered yakih buli mista slobodi sela ci miscya masovo zaselyalisya U XVI XVII poltavski zemli perejshli pid volodinnya polskih magnativ U 1641 roci v istorichnomu dokumenti Poltava bula nazvana mistom i zgaduyutsya peredmistya de oselyalisya zayizhdzhi kupci remisniki dribna shlyahta 1646 roku Poltavu opislya smerti Konecpolskogo zahopili zagoni Yaremi Vishneveckogo Na toj moment za oficijnimi dokumentom u misti narahovuvalosya 812 gospodarstv Naselennya postijno zbilshuvalosya za rahunok vtikachiv z Chernigivshini ta Kiyivshini sho bulo odniyeyu z prichin svarok Vishneveckih z Martinom Kalinovskim Poltava u skladi GetmanshiniDokladnishe Hmelnichchina Dokladnishe Povstannya Pushkarya i Barabasha U 1 j polovini XVII stolittya na Vorskli v okolici Poltavi zakladayutsya budi pidpriyemstva dlya virobnictva potashu j selitri pidporyadkovani korolivskim komisaram U deyakih dokumentah togo chasu Poltava nazivayetsya selitryanoyu derzhavoyu Remisniki yaki viroblyali odni j ti zh virobi abo torgivci sho torguvali odnimi i timi zh tovarami oselyalisya grupami na pevnih vulicyah yaki cherez ce zvalisya Goncharnimi Kovalskimi Chobotarskimi i t in Bagato zhiteliv mista zajmalisya takozh zemlerobstvom i skotarstvom Znachni ploshi miskoyi zemli buli zajnyati pid pasovishami vigonami levadami Za svoyim socialnim skladom naselennya mista podilyalos na kilka grup Osnovnu masu miskogo naselennya stanovili remisniki i torgovi lyudi Najnizhchoyu verstvoyu bula miska bidnota najbezpravnisha i najnezabezpechenisha chastina naselennya Ce buli zubozhili remisniki uchni robochij lyud zajnyatij na riznih promislah sho nalezhali mistu Bilshist yih ne mala navit prava miskogo gromadyanstva V usih antifeodalnih povstannyah miska bidnota aktivno vistupala razom z selyanstvom Miska znat skladalasya z kupciv lihvariv okremih majstriv bagatih orendariv vlasnikiv miskih filvarkiv hutoriv i promisliv Bagati zhiteli mista zahoplyuvali vsi najvazhlivishi miski posadi i zhorstoko ekspluatuvali bidnotu Hoch Poltavi she v XVII stolitti bulo nadano magdeburzke pravo yiyi naselennya malo vikonuvati rizni povinnosti na korist feodaliv vlasnikiv mista V miskomu magistrati poryadkuvali bagati kupci ta lihvari Najbilshih utiskiv trudivniki mista zaznavali z boku polsko litovskih feodaliv Tomu vzhe z samogo pochatku vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu proti polskoyi shlyahti v kozackih vijskah bulo bagato zhiteliv mista Poryad z bidnotoyu vistupali remisniki a neridko i zamozhni verstvi Poltava bula odniyeyu iz znachnih rezervnih baz vijska Bogdana Hmelnickogo Vona vidigrala veliku rol u postachanni povstancyam zbroyi porohu ta prodovolstva U 1648 Poltava stala vijskovo administrativnim centrom Poltavskogo polku v skladi Getmanskoyi Ukrayini z 1648 po 1775 roki Pershim poltavskim polkovnikom buv Martin Pushkar Pid provodom M Pushkarya Poltavskij polk brav uchast u bitvi pid Zborovom u 1649 roci ta v inshih bojovih operaciyah proti polskoyi shlyahti Bagato zrobiv M Pushkar dlya uspishnogo provedennya Pereyaslavskoyi Radi U 1650 roci na chest zvilnennya krayu vid magnativ i shlyahti z dozvolu kiyivskogo mitropolita Silvestra bulo zasnovano Hrestovozdvizhenskij monastir U sichni 1654 roku na Pereyaslavskij radi poslanci Poltavi prisyagayut na virnist Moskovskomu carstvu Na pochatku lyutogo dlya privedennya poltavchan do prisyagi u misto pribuvaye stolnik A I Spasitelev nadislanij V V Buturlinim yakij ocholyuvav moskovske posolstvo na radi Zagalom prisyagnulo 1335 osib kozakiv mishan kravciv i shevskih majstriv U 1658 roci Poltava stala centrom povstannya proti Ivana Vigovskogo Litopisec S Velichko zaznachav sho poltavskij polkovnik M Pushkar zibrav sobi z vinnikiv brovarnikiv pastuhiv i najmitiv lyudskih polk pihotnij i nazvav jogo dejnekami V sichni 1658 roku povstanci rozbili pid Dikankoyu velikij zagin Vigovskogo Toj vdavsya po dopomogu do krimskogo hana i v travni 1658 roku virushiv na Poltavu de buli zoseredzheni osnovni sili povstanciv Bojovi diyi trivali z 18 travnya po 1 chervnya Spershu uspih mali povstanci Todi Vigovskij poprosiv pidtrimki u tatar yaki buli zalisheni nim za dvi mili vid Poltavi Stalasya she odna zapekla bitva sili buli duzhe nerivni i povstanci zaznali porazki V boyu zaginuv i sam M Pushkar Pislya cogo Vigovskij zajnyav Poltavu Protyagom troh dniv tatari rujnuvali i grabuvali misto po zviryachomu vbivali ta zabirali v nevolyu lyudej U 1660 1680 rr sered kozackoyi starshini Livoberezhnoyi Ukrayini tochilasya gostra borotba za getmansku vladu i Poltavu ne raz rujnuvali tatari Napadali tatari na Poltavu i pid chas vijni Rosiyi z Turechchinoyu v 1680 1690 rr Vostannye voni zrujnuvali misto v 1695 roci koli na Poltavu vchinyayut nabig krimski tatari na choli yakih stoyav getman Hanskoyi Ukrayini Petro Ivanenko Tatari grabuyut okolici ta spustoshuyut Hrestovozdvizhenskij monastir Z chasom navkolo Poltavi buli sporudzheni novi ukriplennya misto bulo obnesene rovom i otochene valom Po perimetru buv zvedenij dubovij chastokil z p yatma vezhami desyatma bastionami i 28 garmatami Na pochatku XIX stolittya koli misto pochali rekonstruyuvati vsi ukriplennya znesli U borotbi ukrayinskogo narodu proti tatarskoyi ta tureckoyi agresiyi kozaki Poltavskogo polku brali najaktivnishu uchast Osoblivo vidznachilisya voni v azovsko dniprovskih pohodah u 1695 1696 rr Pro ci podiyi nagaduye dzvin Kazikermen vilitij z garmat zahoplenih pri vzyatti forteci Kazikermen Cej dzvin nini eksponuyetsya u Poltavskomu krayeznavchomu muzeyi Poltavska fortecya na karti Gijoma de Boplana 1650 Hrestovozdvizhenskij monastir Pid chas Pivnichnoyi vijni Dokladnishe Poltavska bitva Vazhlivoyu vihoyu v istoriyi Poltavi bula Pivnichna vijna 1700 1721 rokiv Vzhe na pochatku vijni v Pribaltiku razom z moskovskimi vijskami buli vidpravleni ukrayinski kozacki polki v tomu chisli i Poltavskij 21 kvitnya 1708 roku generalnij suddya kozackogo vijska Vasil Kochubej i poltavskij polkovnik Ivan Iskra podali Petru I donos z 25 statej na Ivana Mazepu ale car ne poviriv i nakazav stratiti donoshikiv Odniyeyu z najviznachnishih podij u Pivnichnij vijni bula Poltavska bitva Pershi vidomosti pro namir shvediv iti na Poltavu nadijshli v Ukrayinu she v sichni 1709 roku Poltava bula vazhlivim strategichnim punktom oskilki cherez neyi prolyagali shlyahi yaki veli v Rosiyu zokrema t zv Muravskij shlyah golovna komunikaciya mizh Pivdennoyu Ukrayinoyu na pivnich do kordonu z Moskovskoyu derzhavoyu Padinnya Poltavi negativno vplinulo b na ves hid voyennih dij tomu oboroni ciyeyi forteci moskovske komanduvannya nadavalo velikogo znachennya Na pochatku 1709 roku Petro I poslav u fortecyu tri polki soldativ na choli z polkovnikom O S Kelinim yakij buv dosvidchenoyu u vijskovij spravi lyudinoyu Stepanich odin vartij forteci zauvazhiv Petro I priznachayuchi Kelina na posadu komendanta Poltavi Kelin pochav gotuvati misto do oboroni Na dopomogu vijskovomu garnizonu bulo ozbroyeno 2600 zhiteliv mista yake malo todi vsogo ponad 4 tis chol naselennya Zbilshilis i zapasi bojovogo sporyadzhennya porohu yader svincyu sirki selitri kartechi a takozh prodovolstva Z boku Vorskli Poltavu prikrivala majzhe neprohidna dlya vijska shiroka bolotista rivnina Sama fortecya z usih bokiv bula otochena zemlyanimi valami z bijnicyami i dubovim chastokolom U forteci bulo 10 bastioniv z 28 garmatami riznogo kalibru 1 kvitnya 1709 roku pochalasya obloga Poltavi vijskami Karla XII Karl XII spodivavsya zahopiti yiyi bez osoblivih trudnoshiv Shvedi kilka raziv z kvitnya do pochatku travnya namagalisya zahopiti misto shturmom ale zaznali nevdachi Todi voni pochali kopati transheyi namagayuchis nablizitisya do fortechnih stin ale j ce yim ne dopomoglo bo garnizon pilno stezhiv za vsima diyami voroga Veliku dopomogu podavali moskovskomu vijsku zhiteli okolic yaki povidomlyali pro diyi shvediv Zavdyaki comu zahisniki forteci vchasno vzhivali kontrzahodiv shob pereshkoditi vorogovi vesti oblogovi roboti Pid chas boyiv zv yazok mizh okremimi chastinami mista ta z navkolishnimi naselenimi punktami pidtrimuvavsya cherez chislenni pidzemni hodi bilshist yakih bula sporudzhena she u XVI XVII stolittyah dlya zahistu vid napadiv tatar V pershih chislah travnya shvedi pochali oblogu 23 travnya voni zrobili pidkop pid stini mista z boku teperishnogo parku Peremoga i zaklali bochki z porohom ale zahisniki svoyechasno pomitili ce vityagli bochki i perekotili yih u Poltavu Buv ushent rozbitij takozh trohtisyachnij zagin voroga yakij namagavsya vdertisya v Poltavu Malo ne shodnya vorozhi vijska nezvazhayuchi na veliki vtrati shturmuvali fortecyu Spivvidnoshennya sil bulo duzhe nerivnim ukriplennya forteci za chas boyiv poshkodzheni V misti ne vistachalo lyudej i bojovogo sporyadzhennya Petro I sho perebuvav na toj chas u Voronezhi dav nakaz O Menshikovu pidijti z vijskami do Poltavi a pri mozhlivosti dopomogti yij i lyudmi V misto nadijshlo pidkriplennya zagin u 900 cholovik na choli z brigadirom O Golovinim probivsya v Poltavu znachno zbilshivshi sili yiyi garnizonu i zapasi porohu 27 travnya do Poltavi pribuv iz svoyim vijskom i B Sheremetyev 1 chervnya zagin shvediv z 3 tis cholovik kinuv na misto kilka bomb Pochalas pozhezha Chastina garnizonu musila zalishiti vali i kinulas yiyi gasiti Cim skoristalisya shvedi Voni vilizli na miski vali i postavili tam svoyi prapori Ale marno shvedi vvazhali sebe peremozhcyami Na dopomogu garnizonovi prijshlo majzhe vse naselennya mista navit zhinki i diti Cherez deyakij chas miski vali buli ochisheni vid voroga Pislya cogo boyu shvedi zaproponuvali poltavchanam zdatisya pogrozhuyuchi znishiti vse misto i naselennya Ce bula vzhe vosma propoziciya Kelin vid imeni vsih zahisnikiv Poltavi vidkinuv yiyi i zrazu zh organizuvav nastup na shvediv vibivshi yih z okopiv azh do samoyi Vorskli i zatrimavshi zaplanovanij ruh shvedskoyi armiyi na Moskvu cherez Harkiv i Byelgorod 4 chervnya pid Poltavu pribuv Petro I z vijskami Vin nadislav zahisnikam mista lista yakij buv negajno v bombu pokladenij i v Poltavu kinutij Petro dyakuvav yim za vidvagu i stijkist i obicyav nezabarom vizvoliti z oblogi Prochitavshi cej list bilya Spaskoyi cerkvi garnizon i zhiteli mista dali klyatvu boronitisya do ostannoyi krapli krovi Pislya vijskovoyi radi 16 17 chervnya v tabori bilya sela Krutogo Berega nini okolici Poltavi Petro I rozpochav pidgotovku do generalnoyi bitvi 21 chervnya shvedi znovu pidkopalis pid stini zaklavshi bochki z porohom Ale zahisniki i na cej raz zrobili vdalij kontrpidkop i vityagli bochki Shvedi cogo ne pomitili i pishli na pristup Pochavsya zapeklij bij yakij trivav cilu dobu Na svitanku 22 chervnya shturm vidnovivsya Vin trivav dvi godini Zahisniki mista i na cej raz vidkinuli voroga Pislya bitvi garnizon i zhiteli mista zibralisya bilya Spaskoyi cerkvi i vsi she raz prisyagnuli ne zdavatisya shvedam a borotis do peremogi Dorogo zaplatili shvedi pershoklasna todi yevropejska armiya za svoye nastirlive namagannya zahopiti Poltavu Z 1 travnya po 22 chervnya 1709 roku voni vtratili pid yiyi stinami 6176 chol bilshe nizh odnu p yatu armiyi Zahisniki Poltavi za toj zhe chas vtratili vbitimi 1186 soldativ i miscevih zhiteliv a 1728 chol bulo poraneno Shvedi pochali vidvoditi vid Poltavi osnovni svoyi sili Bilya forteci lishilasya tilki chastina vijska Generalna bitva moskovskih vijsk z shvedami sho uvijshla v istoriyu yak Poltavska bitva vidbulasya za 5 km vid mista Teritoriya na yakij roztashuvalisya vijska Petra I bula rivnoyu pravij flang yiyi buv vidkritim a livij mezhuvav iz gustim Yakivchanskim lisom Til taboru moskovskoyi armiyi prikrivav urvistij bereg Vorskli Z frontu cyu rivninu oblyamovuvav Budishanskij lis a u pivnichnij chastini vona zakinchuvalas pologim spuskom do lisu Shvedi mogli nastupati tilki mizh Yakivchanskim ta Budishanskim lisami na pivnichno zahidnij chastini polya boyu Gotuyuchis do boyu moskovske komanduvannya dobre ukripilo svoyi poziciyi Pered taborom bulo sporudzheno shist poperechnih i chotiri pozdovzhni zemlyani ukriplennya reduti yaki rozrizali lad nastupayuchogo shvedskogo vijska Ce buli chotirikutni ukriplennya roztashovani odin vid odnogo na vidstani rushnichnogo postrilu Kozhen redut buv obvedenij she visokim zemlyanim valom ta obkopanij rovom U reduti roztashovuvalisya bataljon pihoti ta garmati U skladi oboh armij buli kozacki polki u moskovskij armiyi na choli z Semenom Paliyem u shvedskij na choli z Ivanom Mazepoyu ta Kostem Gordiyenko Naperedodni boyu moskovska armiya nalichuvala blizko 42 tis cholovik Krim togo yiyi duzhe posilili zagoni ukrayinskih kozackih polkiv Mirgorodskogo Poltavskogo Kiyivskogo Izyumskogo Harkivskogo Nizhinskogo sho pidijshli do polya boyu 26 chervnya Na nih pokladalosya zavdannya vidrizati protivniku shlyah do vidstupu na zahid Na svitanku 27 chervnya kinni i pishi polki shvedskogo vijska blizko 30 tis cholovik pochali nastup na moskovski reduti Pochatok ruhu shvediv buv pomichenij O Menshikovim Moskovska kinnota negajno vishikuvalas u bojovij poryadok a artileriya rozmishena v redutah vidkrila vogon po vorogu Protivniki zustrilisya pered liniyeyu redutiv Moskovski kavaleristi zavzyato borolisya z vorogom i kilka raziv primushuvali jogo vidstupati Ale shvedsku kinnotu pidtrimuvala pihota Nezvazhayuchi na ci trudnoshi moskovska kavaleriya prodovzhuvala zavdavati shvedam znachnih vtrat O Menshikov vidpraviv Petru I zahopleni u voroga pershi trofeyi vijskovi prapori Prote diyi moskovskoyi kinnoti v comu avangardnomu boyu povinni buli mati lishe dopomizhnij harakter Vona mala zatrimati shvediv na deyakij chas rozladnati yih ryadi i golovne dati mozhlivist osnovnim moskovskim silam pidgotuvatisya do generalnoyi bitvi Tomu Petro I o p yatij godini nakazav Menshikovu vidijti za liniyu redutiv Shvedam udalosya cinoyu velikih vtrat zahopiti dva nezakincheni perpendikulyarni reduti Z vidhodom moskovskoyi kinnoti shvedi probilisya na golovne pole boyu Yih prosuvannyu duzhe zavazhali dva perpendikulyarni reduti z yakih rosiyani veli vogon Obstril z nevelikoyi vidstani po zimknutih ryadah zavdavav vorogam velicheznih vtrat i primusiv yihnye prave krilo trohtisyachnij zagin kinnoti i pihoti na choli z generalom Rosom povernuti pravoruch i vidirvatisya vid golovnih sil Reshta vijsk lishilas na poli boyu rivnini na pravomu flanzi yakoyi buv roztashovanij moskovskij tabir Podalshi podiyi pidtverdili pravilnist rozrahunkiv moskovskogo komanduvannya Live krilo shvediv sho opinilosya v poli obstrilu moskovskoyi artileriyi roztashovanoyi v tabori zmushene bulo vidstupiti i roztashuvalosya v Budishanskomu lisi Avangardnij bij na comu zakinchivsya Koristuyuchis perervoyu Petro I roztashuvav svoyi vijska dlya drugogo virishalnogo etapu bitvi V centri rozmistilisya 42 bataljoni pihoti na pravomu krili kinnota pid komanduvannyam R O Boura Livij flang zajnyali p yat dragunskih polkiv pid komanduvannyam Menshikova Same v cej chas koli moskovski polki gotuvalisya do virishalnoyi bitvi yim ogolosili nakaz Petra I yakij dijshov do nas v literaturnomu oformlenni piznishih chasiv de vin pisav Voyini Ot prijshov chas yakij virishit dolyu vitchizni Otzhe ne povinni vi dumati sho boretes za Petra ale za derzhavu Petru vruchenu za rid svij za vitchiznu Generalnij bij rozpochavsya o dev yatij godini ranku Pershoyu vstupila v bij moskovska artileriya Zimknutimi ryadami pochali zblizhuvatis obidvi armiyi Na vidstani 25 sazheniv rosiyani zrobili pershi rushnichni zalpi yaki zavdali shvedam duzhe velikih vtrat Moskovski polki zustrili vogon voroga Pislya cogo rozpochalasya zapekla rukopashna bitva Navalnim natiskom na voroga moskovski vijska zmusili jogo vidstupiti Nezabarom vidstup peretvorivsya na bezladnu vtechu Pid chas boyu shvedi vtratili ponad 9200 chol vbitimi ponad 3000 chol bulo zahopleno v polon Vtrati moskovskoyi armiyi stanovili 1345 chol vbitimi 3290 chol bulo poraneno Ucilili shvedski chastini blizko 16 tis chol pochali vidstupati do Dnipra 30 chervnya bilya sela Perevolochnoyi yih nazdognali i zahopili v polon moskovska kinnota pid komanduvannyam O Menshikova ta kozacki polki pid komanduvannyam S Paliya Takim chinom Poltavska bitva zakinchilas cilkovitim rozgromom shvedskoyi armiyi Cya peremoga faktichno viznachila kinec Pivnichnoyi vijni hoch vona she trivala bagato rokiv V toj chas yak na poli boyu virishuvalas dolya golovnih sil shvedskoyi armiyi moskovske vijsko generala rozgromivshi zagin shvedskogo generala Rosa vstiglo energijnim udarom zahopiti shvedskij tabir pid Poltavoyu v yakomu buli zdobuti bagati trofeyi 28 chervnya vidbuvsya urochistij vstup moskovskih vijsk u Poltavu Bilya miskoyi brami moskovski polki ocholeni Petrom I zustrichali zahisniki mista na choli z polkovnikom O S Kelinim U 1787 roci na poli Poltavskoyi bitvi pid kerivnictvom vidomih moskovskih polkovodciv O V Suvorova i M I Kutuzova buli provedeni manevri moskovskih vijsk yaki povtoryuvali Poltavskij bij Geroyam bitvi sporudzheno monument Slavi u centri mista pam yatnik na misti vidpochinku Petra I pislya Poltavskoyi bitvi pam yatnik zahisnikam i komendantovi mista polkovniku Kelinu Na misci Poltavskoyi bitvi stvoreno u 1950 roci muzej Per Denis Martin Poltavska bitva 1726 Soborna plosha i Uspenskij sobor na listivci poch XX stolittya Spaska cerkva z obeliskom na chest peremogi u Poltavskij bataliyi na listivci poch HH stolittya Korotka istoriya Poltavi do podilu Ukrayini na guberniyi Ekonomichnij rozvitok Poltavi u drugij polovini XVII ta v pershij polovini XVIII stolit viyavivsya u podalshomu zrostanni remesel ta torgivli V misti vinikli pershi cehi She v 1662 roci polkovnik Dem yan Gudzhol vidav universal z dozvolom na utvorennya cehu tkachiv a v 1676 roci polkovnik Pavlo Semenovich dozvoliv utvoriti v Poltavi bondarskij ceh Piznishe azh do 1719 roku ci universali pidtverdzhuvalisya j inshimi predstavnikami kozackoyi starshini Na pochatku XVIII stolittya v misti buli takozh kushnirskij kraveckij ta inshi cehi v yakih ob yednuvalosya blizko 300 remisnikiv Krim remesel u Poltavi rozvivalisya taki promisli yak mlinarstvo guralnictvo selitrovarinnya gutnictvo tosho 1722 roku buli skladeni vidomosti po sotnyah Poltavskogo polku dlya togo shob diznatisya pro groshovi i hlibni podatki sho zbiralisya ranishe getmanom i peredati yih u carsku kaznu Vidomosti mayut taki statti tyutyunnictvo mlinarstvo bdzhilnictvo vinokurinnya Krim togo tut ye dani pro podatki z brovaren solodoven voskoboyen yarmarok mostiv tosho Z nih vidno sho tyutyun rozvodili kozaki v Zhukah Tahtaulovi Ivonchencyah Gavroncyah Ribcyah Suprunivci Ivashkah Petrivci Nizhnih Mlinah ta inshih primiskih selah Usi voni za vinyatkom okremih osib starshinskih splachuvali po grivni na vladu getmansku tobto v osobistij dohod getmana Mliniv u Poltavi i najblizhchih do neyi selah bulo 38 kameniv mlinarskih 83 stup 19 Vulikiv u poltavskih zhiteliv kozakiv mishan pospolitih cerkovnih i monastirskih bulo 4980 Shodo vinnic i vinokurnih kazaniv to u kozackoyi starshini z yakoyi za nih nichogo ne bralosya yih bulo 61 u mishan 109 voni nalezhali 45 gospodaryam Dvoriv shinkovih bulo 38 shinkiv gorilchanih 18 viderkovih shinkiv 46 brazhnic 11 solodoven 11 voskoboyen 2 Shinki nalezhali ne tilki bagatiyam mista a j cerkvam ta okremim ceham Buli i kozacki bratski shinki U misti bulo 4 yarmarki na yakih z kupciv bralosya yarmarkove na polkovnika poltavskogo po 2 altini a na starshinu po kopijci Znachnogo rozvitku nabirala chumacka torgivlya Zrostali torgovelni zv yazki mista z inshimi ukrayinskimi i moskovskimi mistami Iz Moskivshini syudi vozili sil metalevi virobi hutra a zvidsi potash sklyani virobi selitru produkti silskogo gospodarstva Velicheznu rol u torgovelnomu obmini vidigravav velikij poltavskij yarmarok Syudi privozili zalizni virobi z Tuli sherstyani i shovkovi tkanini moskovskih ukrayinskih i polskih manufaktur Bula navit kompaniya yaka vipisuvala tovari z Shleziyi i zokrema z Lejpciga Vsi ci tovari rozvozilis potim po pivdennih mistah i mistechkah Na pivnich vivozili konej tuteshnih zavodiv hudobu ovec vovnu shkiri ta inshi produkti tvarinnictva oliyu pryadivo gorilku tosho 1784 roku tut bulo 1226 kupciv mishan i cehovih Rozvitok torgivli spriyav i dalshomu poshirennyu mlinarstva vinokurinnya pivovarinnya tyutyunnictva bdzhilnictva tosho Za danimi Rumyancevskogo perepisu 1767 1769 rr tilki u kozakiv sho zhili v misti bulo vulikiv 1084 mliniv 7 vinokuren 3 tosho Chastina kozakiv zajmalasya torgivleyu Yak daleko zajshla ekonomichna nerivnist sered kozakiv mozhna suditi hocha b z takih danih Laposhenko Mihajlo mav vinokurnyu yaka davala jomu 150 krb pributku na rik ne rahuyuchi inshih pributkiv vid gospodarstva Koshovenko Vasil yizdiv torguvati na Zaporizku Sich Litvin Fedir torguvav maslom azh u Starodubi i Novgorodku Solyanik Kindrat torguvav riboyu ta sillyu i yizdiv u Krim mav 2 mlini na 5 kameniv i stupu Nosenko Pavlo znachkovij tovarish mav hutir v urochishi Tagamlik de zhili piddani jomu selyani pospoliti 6 rodin U toj zhe chas deyaki kozacki sim yi ne mali navit vlasnoyi hati 73 rodini na hlib zaroblyali sobi po riznih lyudyah U inshih zemlya lezhala pusta bo obrobiti yiyi nichim Zvichajno ce viklikalo nezadovolennya kozackoyi bidnoti svoyim stanovishem i vona vistupala yak proti miscevogo nachalstva tak i proti politiki uryadu Iz zmicnennyam feodalno kriposnickoyi sistemi posilyuvalas ekspluataciya trudyashih mas Shlyahta i kozacka starshina za pidtrimkoyu carskogo uryadu vzyavshi vladu do svoyih ruk ekspluatuvali selyanstvo i misku bidnotu a takozh ryadove kozactvo Naselennya mista zmushene bulo splachuvati rizni podatki golovnij tyagar yakih padav na mishan i selyan Osoblivo tyazhkim buv zbir na utrimannya rosijskih vijsk kvartiri palivo proviant furazh a takozh na kozacku starshinu ta misku administraciyu t zv ralci na cerkvu tosho Shoroku chimalo lyudej posilali na budivnictvo fortec mist kanaliv Bagato z nih ginulo tam vid golodu i poshestej V magistrati Poltavi zasidali predstavniki miskoyi verhivki ta kozackoyi starshini polkovnik gorodovij otaman vijt burmistr Pri rozglyadi deyakih sprav golosuvav navit voyevoda Voni i virishuvali vsi pitannya u svoyih interesah Kozacka starshina i kerivniki magistratu zahoplyuvali takozh miski zemli zmushuvali naselennya vikonuvati rizni povinnosti Navkolo Poltavi bulo rozkidano chimalo sil i hutoriv yaki piznishe uvijshli v mezhi mista Pavlenki Krivohatki Kobishani tosho Zhiteli cih sil i hutoriv a takozh Ivonchenciv Ivashok Grabinivki i chastini sela Osmachok de naprikinci XVIII stolittya bulo ponad 300 selyanskih gospodarstv z 1147 revizkimi dushami platili z kozhnogo gospodarstva mistu po 1 krb podatku ta she za kozhnu hatu po 50 kop t zv podimne Krim togo magistrat koristuvavsya darovoyu praceyu selyan dlya riznih miskih robit osoblivo pid chas kvartiruvannya v misti generalitetu i polkiv Selyani todi vozili drova sino solomu vodu tosho A koshti yaki misto oderzhuvalo vid pidleglih jomu sil jshli na kupivlyu zemli dlya rozshirennya teritoriyi mista na utrimannya administraciyi na borotbu z poshestyami i t in Za rahunok cih koshtiv vikoristovuyuchi svoye stanovishe zbagachuvalasya miska znat U 1767 roci trudyashi mista pidpisali nakaz deputatam obranim do komisiyi stvorenoyi Katerinoyu II dlya skladannya zakoniv Zhiteli mista prosili shob mistu povernuli u vsij povnoti magdeburzke pravo a yih zvilnili vid zasillya bagatiyiv tosho V 1751 1770 rokah trivalo budivnictvo Svyato Uspenskogo kafedralnogo soboru Tak dovgo jogo buduvali cherez vidsutnist dostatnogo finansuvannya ta inshi prichini Ce buv pershij kam yanij sobor Poltavi Vazhlivim u zhitti Poltavi buv i Rum yancevskij opis Malorosiyi 1765 1769 rokiv za jogo danimi u misti bulo blizko 50 vulic V 1769 roci v Poltavi narodivsya I P Kotlyarevskij yakij stav odnim z pershih pismennikiv sho vikoristovuvali narodnu movu i tvori yakogo zgodom znachno vplinuli na suchasnu ukrayinsku movu Naddnipryanshini Naprikinci XVIII st Poltava bula vzhe dosit velikim polkovim mistom U 1770 r pochali robotu kilka cegelnih zavodiv yaki vigotovlyali ceglu dlya sporudzhuvannya kam yanih cerkov a protyagom togo zh 1770 roku zbiralosya chotiri yarmarki v ponedilok i p yatnicyu prohodili torgi na yakih torguvali hutrom zaliznimi virobami hudoboyu vivcyami smushkami shkirami ovechoyi vovnoyu korov yachim maslom sillyu vinom dogtem V Poltavi buv polkovij likar i apteka Misto malo svij gerb a polkova kancelyariya i magistrat svoyi pechatki 1774 go opis mista zdijsniv Jogann Gyuldenshtedt Poltavu turbuvali i povstannya selyan ta gajdamakiv u seredini kinci XVIII st U 13 lipnya 1752 roku poltavskij polkovnik Andrij Gorlenko u raporti getmanu Kirilu Rozumovskomu povidomiv pro poyavu u Kolomackomu lisi gajdamackih zagoniv U tomu zh roci Kirilom Rozumovskim mistu zatverdzheno Magdeburzke pravo 9 serpnya 1774 r komandir Dniprovskogo pikinernogo polku poslav do Poltavi komandu z 100 cholovik dlya utrimannya karauliv bo buli pomicheni povstanski gajdamacki zagoni yaki diyali v rajoni richok Kolomaka ta Kagamlika Poltava u skladi Rosijskoyi imperiyiPoltava u skladi Novorosijskoyi guberniyi 1764 Pochatok aneksiyi kozackih volodin rosijskim caratom zagarbano teritoriyu 13 ti soten Poltavskogo polku z kozakiv cih zemel sformovano 8 rot Dniprovskogo pikinernogo polku shtab yakogo znahodivsya v Perevolochnij 1775 Poltava priyednalasya do Novorosijskoyi guberniyi 1778 roku koshtom burgomistra poltavskogo magistratu Pavla Yakovicha Rudenka buv zvedenij pershij pam yatnik na zgadku pro bitvu 1709 roku v pam yat zvilnennya jogo batka iz shvedskogo polonu pid chas Pivnichnoyi vijni 1779 Zasnovano Poltavske povitove uchilishe pershij navchalnij zaklad svitskogo tipu 1782 Poltavu vidvidav rosijskij mandrivnik Vasil Zuyev yakij dav yiyi pershij opis Poltava nevelike mistechko z tisyacheyu derev yanih nizkih ale chisto zovni vibilenih budinochkiv z yakih lishe dva abo tri kam yanih 1787 Podorozhuyuchi Ukrayinoyu Katerina II na zvorotnomu shlyahu z Krimu zayihala do Poltavi 7 chervnya 1787 vijska yaki znahodilisya tut imituvali bitvu 1709 roku Komanduvachami buli P A Rumyancev i O V Suvorov za inshimi danimi O V Suvorov ta M I Kutuzov Cogo dnya G O Potomkinu buv podarovanij titul knyazya Tavrijskogo 1797 roku likar Ivan Tishevskij pobuduvav vlasnim koshtom pershu misku likarnyu na 50 lizhok Do 1803 roku vin likuvav u nij bezkoshtovno Vitrativshi vsi svoyi zaoshadzhennya vin zvernuvsya do uryadu z prohannyam prijnyati likarnyu na derzhavne utrimannya abo nadati jomu groshovu dopomogu Ale z Peterburga nadijshov nakaz prodati jogo budinok z torgiv pid zaklad Poltava yak centr Poltavskoyi guberniyi Persha polovina XIX stolittya Osnovna masa zhiteliv Poltavi cehovi remisniki i posadski skladala stan mishan Na pochatku XIX stolittya v misti bulo 10 cehiv u yakih ob yednuvalosya 359 remisnikiv 26 pidmajstriv 446 uchniv 325 robitnikiv a v 1853 roci vzhe 538 majstriv 483 pidmajstri 357 uchniv Zgidno z carskim ukazom vid 20 chervnya 1808 roku dlya posilennya v Rosiyi virobnictva sukna z Bogemiyi Moraviyi Elzasu Saksoniyi ta inshih nimeckih knyazivstv bulo zaprosheno remisnikiv sukonnih fabrikantiv U Poltavi poselilisya 54 sim yi 249 cholovik Dlya yih rozmishennya na okolici mista bulo pobudovano blizko 50 glinomazanih budinkiv Nimecka sloboda abo Koloniya nini rajon vulic Semena Antoncya i Skovorodi Kolonistam bulo nadano ryad pilg prote bilshist iz nih postupovo rozoryuvalas i lishe deyaki stali potim pidpriyemcyami Tak napriklad u 1814 roci v Poltavi inozemec Kirshsten zasnuvav suknovalnyu yaka postupovo zrostala i v 1847 roci viroblyala 910 arshin sukna na sumu 525 krb sriblom Monument Slavi na Kruglij ploshi na listivci poch HH stolittya Oleksandrivska Krugla plosha robota Yevgrafa Krendovskogo 1830 ti rr Za period XVII XVIII stolit Poltava bagato raziv zminyuvala svij administrativnij status z 1648 do 1775 roku vona bula centrom Poltavskogo polku z 1775 roku povitovim centrom Novorosijskoyi guberniyi z 1784 roku po 1796 rik Katerinoslavskogo namisnictva z 1796 roku po 1802 rik Chernigivskoyi guberniyi yaka zgodom pochala nazivatisya Malorosijskoyu guberniyeyu a z 1802 roku 8 tisyachne misto stalo centrom novoyi Poltavskoyi guberniyi Spochatku v yiyi skladi bulo 10 potim 12 a z 1803 roku 15 povitiv Pri gubernskomu pravlinni u 1803 1805 rokah bulo stvoreno budivelnu ekspediciyu i gubernsku kreslyarsku yaki ocholyuvav Mihajlo Amvrosimov Pid jogo kerivnictvom bulo rozrobleno proyekt zabudovi Poltavi za yakim misto bulo podileno na kvartali i mezhi jogo buli vidsunuti na zahid Novij centr mista otrimav formu kola suchasna Krugla plosha diametrom 345 metriv vid yakogo radialno rozhodyatsya visim vulic Mandrivniki yaki buvali v Poltavi u cej chas harakterizuvali yiyi yak nevelike nevporyadkovane misto Tak Vasil Zuyev yakij vidvidav Poltavu v 1782 roci pisav Ce nevelike mistechko z 1000 derev yanih nizkih ale chisto znadvoru vibilenih budinochkiv z yakih vsogo 2 chi 3 kam yanih 1787 roku francuzkij posol pri rosijskomu uryadi graf Segyur yakij suprovodiv Katerinu II pid chas yiyi mandrivki po Ukrayini pisav Poltava nevelike mistechko pogano prikrashene i malo zaselene ne privertaye uvagi zhodnim chudovim budinkom perebuvayuchi v Poltavi v 1802 roci tak govoriv pro neyi Poltava bidne i malenke mistechko v yakomu nemaye ni pravilnih vulic ni poryadnih sporud Knyaz Dolgorukov sho buv u Poltavi vzhe v 1812 roci ne znav de jomu zupinitis bo goteliv u misti ne bulo Yih zaminyali tak zvani gerberi tobto zayizhdzhi dvori ta j dvoriv cih bulo vsogo tri Dolgorukov mozhe pid vplivom togo sho jomu dovelosya yakijs chas zhiti v gerberi ne poshkoduvav farb shob zmalyuvati Poltavu v najgirshomu viglyadi Za jogo slovami v Poltavi strashna pilyuka gryazyuka taka sho poltavski dami yizdili na vechori volami sho brukivka v misti prokladena tilki vid Soboru i do Stritenskoyi cerkvi ta j to nizkoyi yakosti Zvichajno vrazhennya takih lyudej yaki zvikli do Peterburga Parizha Moskvi chi inshih velikih mist slid sprijmati kritichno V Poltavi vzhe j todi buli kam yani sporudi cerkvi kramnici privatni budinki kozackoyi starshini pomishikiv kupciv ale yih bulo she nebagato Naprikinci XVIII stolittya materiali perepisu nazivayut u misti 51 vulicyu Koli Poltava stala gubernskim centrom vona bula pereplanovana i zabudovana pri bezposerednij uchasti ukrayinskih i rosijskih zodchih U 1803 1805 rr gubernskij arhitektor M Amvrosimov rozrobiv proyekt planuvannya za yakim Poltava mala stati malim Peterburgom Zgidno z cim proyektom mezhi yiyi vidsunulis na zahid Misto bulo rozchlenovano na kvartali jogo prikrasili novi pryamolinijni vulici bagato nevporyadkovanih sadib i budivel znosilis zovsim abo perenosilis na novi miscya Todi zh bulo prokladeno i novu golovnu vulicyu teper vulicya Sobornosti yaka z yednuvala starij centr fortecyu z novim administrativnim centrom utvorenim na istorichnomu misci zustrichi poltavchan z rosijskoyu armiyeyu ocholyuvanoyu Petrom I pislya Poltavskoyi bitvi Novij centr mav formu krugloyi ploshi diametrom 345 metriv vid yakoyi radiusami rozhodilisya 8 vulic Kozhna z nih zakinchuvalas u perspektivi cerkvami pam yatnikami abo uryadovimi budinkami V cih sektorah kvartalah z 1804 po 1811 rik za t zv zrazkovimi proyektami vidatnogo rosijskogo zodchogo A Zaharova ta inshih bulo zbudovano 7 velikih administrativnih budinkiv u stili klasicizmu a v geometrichnomu centri kola na chest 100 richnogo yuvileyu Poltavskoyi bitvi v 1805 1811 rr sporudzheno Monument Slavi Pochatkovij proyekt monumentu nalezhit M Amvrosimovu ostatochnij variant vikonav profesor Peterburzkoyi akademiyi mistectv vidomij arhitektor Toma de Tomon Zgodom uzhe v 1850 h rr cya krugla plosha bula obsadzhena derevami i z chasom peretvorena na miskij t zv Korpusnij sad Poryad z budivnictvom primishen dlya uryadovih ustanov povilno polipshuvalos komunalne gospodarstvo Zbuduvali mist cherez Vorsklu do cogo tam buv tilki vodohidnij dub bulvari kolodyazi z navisami rinok vidkrili zayizhdzhi dvori zabrukuvali kilka vulic do togo chasu bula tilki odna vimoshena vulicya Pravda mostili vulici dribnim shebenem nabivayuchi piskom vid chogo vlitku v misti stoyala velichezna pilyuka a vesnoyu i voseni na nemoshenih vulicyah bula taka bagnyuka sho v nij tonuli koni i ekipazhi V Poltavi z yiyi peredmistyam pisav naprikinci 1840 h rr vidomij istorik i etnograf V V Passek nalichuyetsya 1500 privatnih budinkiv chislo znachne ale mabut tilki yakas sotnya z nih mozhe nazivatis budinkami reshta mazanki hati Privatni budinki najprostishoyi arhitekturi bez bud yakih prikras ale zdebilshogo pobileni za ukrayinskim zvichayem Majzhe pri kozhnomu budinku ye sad 2 lyutogo 1808 roku bulo vidkrito Dokladnishe Poltavskij vilnij teatr U 1810 roci u Nimeckij koloniyi nini Teatralnij provulok zakincheno sporudzhennya budivli pershogo stacionarnogo teatru zbudovanogo na koshti mista U serpni 1812 roku u zv yazku z pochatkom Franko rosijskoyi vijni za doruchennyam malorosijskogo general gubernatora Ya I Lobanova Rostovskogo pismennik I P Kotlyarevskij formuye 5 j Poltavskij kinnij kozachij polk U veresni formuvannya opolchennya perevazhno zakinchene Vono skladayetsya z 13 tisyach kinnih i pishih kozakiv i 3 tisyach kazennih poselyan Naprikinci veresnya 6 j Poltavskij kozachij polk pid komanduvannyam M Svichki virushaye na Orel potim cherez Kalugu do armij M I Kutuzova 12 praporiv Poltavskogo opolchennya yake povernulos z v 1814 roci zberigalis v Uspenskomu kafedralnomu sobori Poltavi Levko Borovikovskij Dmitro Pilchikov Ivan Kotlyarevskij Mihajlo Shepkin Mikola Gogol Taras Shevchenko Budinok Kotlyarevskogo u Poltavi robota Tarasa Shevchenka 1845 r Pam yatnik na misci vidpochinku Petra I na listivci poch HH stolittya Na 1802 rik u misti nalichuvalosya tilki 7975 chol naselennya z nih pomishickih selyan 412 dush kozakiv 300 remisnikiv 300 reshta riznochinci mishani ta dvoryani Z seredini XIX stolittya naselennya mista zrostalo dosit shvidko u 1838 roci tut prozhivalo 15 521 chol u 1842 roci 16 787 chol u 1851 roci 20 819 cholovik Na cej chas Poltava stala znachnim kulturnim centrom Vona vidigravala takozh pomitnu rol u rozvitku gromadsko politichnoyi dumki Aktivnu diyalnist rozgornuli tut dekabristi Z 1818 po 1821 rik u Poltavi zhiv M M Muravjov chlen tayemnogo tovaristva Soyuz blagodenstva yakij todi buv ad yutantom poltavskogo general gubernatora knyazya M G Ryepnina Tut zhe provodiv veliku robotu M Novikov chlen Soyuzu poryatunku Novikov zasnuvav u Poltavi Masonsku Lozhu cherez yaku zaluchav do revolyucijnoyi diyalnosti najzdibnishih i revolyucijno nalashtovanih dvoryan Ye vidomosti sho do skladu ciyeyi lozhi vhodiv i I P Kotlyarevskij Ocholyuyuchi diyalnist tayemnogo tovaristva v Poltavi Novikov zberigav u sebe programnij dokument Soyuzu blagodenstva Zelenu knigu Ochevidno poltavska organizaciya Soyuzu blagodenstva bula odniyeyu z diyuchih uprav tovaristva Do Poltavi chasto priyizdili P I Pestel M P Bestuzhev Ryumin S G Volkonskij M I Lorer M S Lunin M M Muravjov tosho Popri reakcijnu rusifikatorsku politiku carskogo uryadu v XIX stolitti vidbulisya znachni zrushennya v kulturnomu rozvitku mista Krim pochatkovih shkil vidkrilos povitove uchilishe 1799 rik gimnaziya 1808 rik 1818 roku bulo vidkrito institut shlyahetnih divchat ta duhovne uchilishe v 1820 roci shkolu sadivnictva yaku potim v 1841 roci zakrili peredavshi budinok institutu shlyahetnih divchat 1840 roku vidkrili kadetskij korpus I hoch navchannya v usih cih zakladah zdebilshogo malo sholastichnij harakter z yih vihovanciv vijshlo chimalo viznachnih diyachiv kulturi Zokrema v poltavskij gimnaziyi navchalisya odin iz zasnovnikiv peterburzkoyi matematichnoyi shkoli M V Ostrogradskij talanovitij ukrayinskij poet bajkar L I Glibov zasnovniki i kerivniki odniyeyi z pershih u krayini revolyucijnih organizacij riznochinnoyi inteligenciyi Harkivsko Kiyivskogo tayemnogo tovaristva Ya M Bekman ta V O Portugalov vidatnij pismennik teatralnij i kulturno gromadskij diyach M P Starickij istorik ta gromadskij diyach burzhuazno demokratichnogo napryamu M P Dragomanov tosho V 1840 h rr tut pracyuvav vikladachem gimnaziyi vidatnij ukrayinskij poet romantik L I Borovikovskij Z uchitelem ciyeyi zh gimnaziyi buv osobisto znajomij T G Shevchenko yakij priyizdiv do Poltavi 1845 roku Tut vin stvoriv kartini Poltavskij monastir ta Budinok Kotlyarevskogo Nini pro ce nagaduye memorialna doshka na budinku 3 yi serednoyi shkoli vul V yacheslava Chornovola 4 V Poltavskij duhovnij seminariyi vchilisya ukrayinskij pismennik M I Gnidich ukrayinski pismenniki V P Gogol batko M V Gogolya M M Makarovskij avtor zbirki O M Bodyanskij ukrayinskij filolog slavist pismennik i pedagog S P Steblin Kaminskij U Poltavskomu povitovomu uchilishi v 1818 1819 rr vchivsya velikij ukrayinskij pismennik M V Gogol Direktorom uchilish Poltavskoyi guberniyi u 1820 1823 rr pracyuvav peredovij na toj chas gromadskij diyach ukrayinskij pismennik V V Kapnist U 1818 roci vidkrito Poltavskij institut shlyahetnih divchat serednij navchalnij zaklad dlya divchat dvoryanskogo pohodzhennya Jogo zasnovnicya i popechitelki V O Ryepnina druzhina malorosijskogo general gubernatora knyazya M G Ryepnina ridnogo brata dekabrista S G Volkonskogo U rizni roki tut pracyuvali pedagogami ukrayinskij poet i etnograf L I Borovikovskij cheskij ta ukrayinskij muzikoznavec V V Yedlichka i jogo brat muzikoznavec i kompozitor A V Yedlichka gromadskij i kulturnij diyach chlen Kirilo Mefodiyivskogo tovaristvaD P Pilchikov pismennik S P Steblin Kamenskij U 1817 1821 rokah odnim z direktoriv Poltavskogo vilnogo teatru buv I P Kotlyarevskij 1819 roku vin napisav p yesu Natalka Poltavka i vodevil Moskal charivnik yaki poklali pochatok novij ukrayinskij dramaturgiyi U 1818 1821 rokah na sceni teatru grav M S Shepkin majbutnij velikij ukrayinskij i rosijskij aktor osnovopolozhnik kritichnogo realizmu v rosijskomu ta ukrayinskomu teatralnomu mistectvi vikuplenij z kripactva na koshti zibrani zhitelyami Poltavi i guberniyi U 1818 1819 rokah v Poltavskomu povitovomu uchilishi navchavsya M V Gogol U 1836 roci v desyati cehah mista shevskomu riznickomu kovalskomu kraveckomu shapkovomu tkackomu kushnirskij shapovalskomu bondarskomu goncharnomu nalichuvalos 359 remisnikiv 26 pidmajstriv 446 uchniv 325 pracivnikiv Z 2 kvitnya 1838 roku v misti pochala vidavatis shotizhneva gazeta Poltavskie gubernskie vedomosti Redaktorom yiyi trivalij chas buv P I Bodyanskij yakij vmistiv u gazeti bagato statej z geografiyi istoriyi ta etnografiyi Poltavshini P I Bodyanskij vidav takozh okremi knigi Dostoprimechatelnosti Poltavy ta Pamyatnaya knizhka Poltavskoj gubernii za 1865 god de zibrano znachnij statistichnij material pro Poltavu ta Poltavsku guberniyu Na posadi keruyuchogo palatoyu derzhavnih mayetnostej pracyuvav istorik M I Arandarenko Jogo tritomna pracya Zapiski o Poltavskoj gubernii she j teper ne vtratila cinnosti yak dovidkova kniga z istoriyi Poltavshini Na 1820 183 h rr pripadaye najvishe pidnesennya tvorchosti urodzhencya Poltavi I P Kotlyarevskogo krashi tvori yakogo Eneyida Natalka Poltavka Moskal charivnik znamenuvali pochatok stanovlennya novoyi ukrayinskoyi literaturi V cej zhe period u misti vinik profesijnij teatr sho prijshov na zminu domashnomu pomishickomu teatrovi Tut u 1818 1821 rr v trupi Shtejna pochav svoyu diyalnist M S Shepkin osnovopolozhnik realistichnogo ukrayinskogo teatru V ci roki Shepkinim stvorenij ves jogo osnovnij repertuar Pri teatri bulo organizovano hor zvidsi chasto zabirali do Peterburga hlopchikiv altiv i diskantiv Z ciyeyu metoyu v 1836 roci do mista priyizdiv kompozitor M I Glinka 1839 roku v Poltavi bulo 27 kam yanih budinkiv derev yanih 1521 cerkov kam yanih sim derev yanih shist Institut shlyahetnih divchat bogougodnij zaklad chotiri kazennih uchilisha v tomu chisli cholovicha gimnaziya Prozhivalo 15090 cholovik Vlitku 1845 roku misto vidvidav velikij ukrayinskij poet demokrat T G Shevchenko Vin zustrivsya z hudozhnikom F L Tkachenkom z yakim navchavsya v Peterburzi v Akademiyi mistectv z lyudmi yaki znali I P Kotlyarevskogo zrobiv zamalovki jogo budinku i Hrestovozdvizhenskogo monastirya Piznishe poet zobraziv obraz Kotlyarevskogo opisav misto i jogo istorichni pam yatki v povisti Bliznyuki 14 grudnya 1846 v sim yi vijskovosluzhbovcya narodivsya M O Yaroshenko 1846 1898 odin z aktivnih chleniv Tovaristva peresuvnih hudozhnih vistavok V opisi Poltavi 1848 roku jdetsya sho voda v misti zdorova beretsya z richki ta 232 kolodyaziv Tut 83 vulici ta provulkiv chotiri ploshi publichnij sad 630 privatnih sadiv 905 gorodiv 1770 budinkiv v tomu chisli 46 kam yanih Zhiteliv 20 009 cholovik U 1846 roci poltavci V M Bilozerskij D P Pilchikov G L Andruzkij ta inshi uvijshli do zasnovanogo v Kiyevi Kirilo Mefodiyivskogo tovaristva yake svoyeyu kincevoyu metoyu stavilo likvidaciyu kripactva ta samoderzhavstva i stvorennya derzhavi u formi federativnoyi slov yanskoyi respubliki Chleni tovaristva provadili dosit shiroku robotu sered peredovoyi inteligenciyi mista Pro ce krasnomovno svidchit i list chlena livogo krila tovaristva I Ya Posyadi do vchitelya poltavskoyi gimnaziyi L I Borovikovskogo 27 chervnya 1849 roku vidkrivsya Pam yatnik na misci vidpochinku Petra I tam de znahodilas kolishnya kvartira komendanta forteci O S Kelina Monument vidlitij u Peterburzi v majsterni hudozhnika I Gamburgera za proyektom profesora arhitekturi O P Bryullova brata vidomogo rosijskogo hudozhnika K P Bryullova Druga polovina XIX stolittya Dokladnishe Illinskij yarmarok Na toj chas bulo stvoreno zavod silskogospodarskih mashin cegelni zavodi ta rizni dribni pidpriyemstva po pererobci silskogospodarskih produktiv i majsterni po obslugovuvannyu najriznomanitnishih potreb naselennya V 1852 1853 rokah do Poltavi z Romen perevedeno Illinskij yarmarok odin z najbilshih v Rosijskij imperiyi tak u 1853 roci na nogo privezeno tovariv na sumu ponad 16 7 miljona karbovanciv sho dalo mistu majzhe 68 tisyach karbovanciv chistogo dohodu V misti pochalosya takozh posilene budivnictvo za 3 roki bulo sporudzheno 171 budinok Miskij byudzhet zris z 20 do 30 tis krb a kilkist postijnih kupciv z 41 do 852 Na yarmarok yakij slavivsya torgivleyu sukon sherstyanih tkanin ta hutrami z yizhdzhalis do 40 tis cholovik majzhe udvoye bilshe nizh zhiteliv mista Priyizhdzhali avstrijski prusski ta inshi inozemni kupci yaki zakupovuvali vovnu U pershi roki tut prodavali bagato selyanskih tovariv Tilki odeski kupci kupuvali yih majzhe na odin miljon karbovanciv Z Donu syudi priganyali dlya prodazhu tabuni konej Z 1880 h rr Illinskij yarmarok pochav postupovo peretvoryuvatisya na yarmarok miscevogo znachennya Diyalnist Gromadi Dokladnishe Gromadi tovaristva Obkladinka Bukvarya Tarasa Shevchenka 1861 r Yelizaveta Miloradovich Panas Mirnij Mikola Sklifosovskij V 1855 1862 rokah v cholovichij gimnaziyi na posadi starshogo vchitelya istoriyi pracyuvav vikladach i gromadskij diyach O I Stronin odin iz zasnovnikiv i kerivnikiv poltavskoyi Gromadi organizaciyi liberalno burzhuaznoyi inteligenciyi golovnim zavdannyam yakoyi bula kulturno osvitnya robota Krim osnovnogo liberalno burzhuaznogo yadra do yiyi skladu vhodila i zv yazana z narodnikami uchnivska molod Navesni 1862 roku kilkist gromadivciv stanovila blizko 60 cholovik Sered nih buli V V Loboda nachalnik poltavskoyi telegrafnoyi stanciyi O I Stronin uchitel gimnaziyi D P Pilchikov uchitel kadetskogo korpusu O Ya Koniskij chinovnik gubernskogo pravlinnya V S Kulik dribnopomisnij dvoryanin Ye I Miloradovich pomishicya tosho Gromadivci poshiryuvali tvori T G Shevchenka O I Gercena v nedilnih shkolah dlya robitnikiv provodili t zv narodni chitannya yaki buli duzhe populyarni propaguvali ateyistichni poglyadi Deyaki chleni Poltavskoyi gromadi O I Stronin I I Nichiporenko navit yizdili v London do O I Gercena Piznishe majzhe vsi voni buli zaareshtovani i zasudzheni do zaslannya ta uv yaznennya O I Stronin buv osobisto znajomij z O I Gercenom zustrichavsya z nim v 1858 roci v Londoni zvidki priviz Kolokol i inshi nelegalni vidannya V tomu zh roci Stronin robit sprobu vidkriti pri cholovichoyi gimnaziyi pershu nedilnu shkolu vikladachami yakoyi stayut i uchni 6 7 klasiv U veresni 1860 roku v shkolu zapisalosya 209 osib Z chervnya 1860 roku vidkrilisya nedilni shkoli pri privatnih zhinochih pansionah Dejneki v Lercer a z veresnya 1861 roku pri Mariyinskoyi zhinochoyi gimnaziyi Na choli ciyeyi shkoli stoyala liberalna pomishicya Ye I Miloradovich na koshti yakoyi dlya uchniv nedilnih shkil buli vidani Gramatika A I Stronina i Ukrayinski propisi O Ya Koniskogo Na pochatku 1861 roku T G Shevchenko cherez svogo tovarisha po Akademiyi mistectv u toj chas vchitelya malyuvannya Poltavskoyi cholovichoyi gimnaziyi F L Tkachenko posilaye dlya uchniv nedilnih shkil 1000 primirnikiv svogo Bukvarya Bukvar yuzhnorusskij za umovi peredachi viruchenih groshej v kasu shkil U misti na 30 tisyach osib p yat nedilnih i subotnih shkil shodenna shkola narodna biblioteka zhinocha gimnaziya Vlashtovuyutsya literaturno muzichni ranki i vechori publichni chitannya vedetsya velika prosvitnicka robota za sho Poltava otrimuye nazvu ukrayinskih Afin Dokladnishe Dub Shevchenka v Poltavi 6 travnya 1861 roku nad dorogoyu v sadu I N Gussona v pam yat pro T G Shevchenka poltavskoyu Gromadoyu posadzhenij dub zhivij pam yatnik poetovi Na pochatku 60 h rokiv poltavska Gromada bula rozgromlena chastina yiyi chleniv zvilnena z roboti chastina zaslana Risami glibokogo demokratizmu poznachena tvorchist bagatoh pismennikiv i kulturno osvitnih diyachiv yaki v 2 j polovini XIX ta na pochatku XX stolittya zhili v Poltavi Z 1871 roku tut pracyuvav Panas Mirnij P Ya Rudchenko Ponad dvadcyat rokiv z 1900 po 1921 rik prozhiv u Poltavi rosijskij pismennik demokrat i gromadskij diyach V G Korolenko U Poltavi napisav povist Dvi moskovki I S Nechuj Levickij yakij u 1865 1866 rr pracyuvav vikladachem duhovnoyi seminariyi Z 1865 po 1879 rik u Poltavskij gimnaziyi vikladav istoriyu pedagog i prosvititel I I Nechiporenko V Poltavi vchitelyuvav takozh poet i pedagog M A Verbickij Mikolajchik Bilokopitnij na tvorchosti yakogo yaskravo poznachivsya vpliv T G Shevchenka V S Gnilosirov Gnilosir ukrayinskij pedagog i pismennik sho narodivsya v Poltavi z 1873 roku do kincya svogo zhittya 1901 rik pracyuvav direktorom povitovoyi shkoli v Kanevi i doglyadav mogilu T G Shevchenka P J Kapelgorodskij piznishe vidomij ukrayinskij pismennik vidavav zhurnal Visnik zhittya i znannya Vikladachi navchalnih zakladiv mista istoriki filologi etnografi provodili takozh veliku robotu po vivchennyu istoriyi Poltavshini Cinni faktichni dani ta materiali zibrani v Trudah Poltavskoj uchenoj arhivnoj komissii u vidanni yakih brali aktivnu uchast vidomi istoriki Poltavshini I F Pavlovskij L V Padalka V O Parhomenko tosho Znachni zmini v ekonomichnomu ta kulturnomu rozvitku mista vidbulisya pislya skasuvannya kriposnogo prava Yaskravim pokaznikom kapitalistichnogo rozvitku mista pislya reformi 1861 roku bulo shvidke zrostannya naselennya Tak yaksho v 1863 roci u Poltavi prozhivalo 29 502 chol v 1869 roci 31 782 chol v 1873 roci 34 253 chol to v 1897 roci za danimi pershogo vserosijskogo perepisu 53 703 choloviki Dokladnishe Lokomotivne depo Poltava Znachnim poshtovhom dlya rozvitku promislovosti v misti stalo zaliznichne budivnictvo 1 serpnya 1870 vidkrito zaliznichnij ruh na dilyanci Kremenchuk Poltava rozpochato budivnictvo Golovnih parovoznih majsteren sho zavershilosya 15 bereznya 1871 16 chervnya vidkrito zaliznichnu liniyu Poltava Harkiv yaka zv yazala Kremenchucku dilyanku z Kursko Harkivsko Azovskoyi dorogoyu yaka zv yazala misto ne tilki z Harkovom ta Mikolayevom a j z Moskvoyu Peterburgom chornomorskimi portami Odesoyu ta Hersonom U 1870 1890 rr stali do ladu she Libavo Romenska ta Kiyevo Poltavska zaliznici yaki prohodili po teritoriyi Poltavshini Poltava bula zv yazana takozh z Donbasom cherez Kostyantinograd Lozovu ta z Katerinoslavom cherez Kostyantinograd Katerinoslav 1874 roku v Poltavi bulo vidkrito zaliznichni majsterni ta parovozne depo V majsternyah uzhe todi pracyuvalo kilka soten robitnikiv Todi zh u misti poselyayetsya ukrayinskij pismennik revolyucijno demokratichnogo napryamku Panas Mirnij Panas Yakovich Rudchenko 1849 1920 Tut vin napisav tvori Hiba revut voli yak yasla povni Poviya Limerivna ta inshi Pochinayuchi z 1871 roku v Yakivcyah pid Poltavoyu nini ce Kiyivskij rajon mista vlitku vidpochivav M V Sklifosovskij 1836 1904 vidatnij ukrayinskij hirurg vchenij gromadskij diyach chlen bagatoh vitchiznyanih i zarubizhnih naukovih tovaristv lyudina vkraj shirokih i glibokih znan Vin operuvav hvorih u Poltavskij zemskij likarni nini Poltavska oblasna klinichna likarnya imeni Sklifosovskogo brav aktivnu uchast u gromadskomu zhitti mista Na pochatku 1860 h rr revolyucijnu propagandu sered trudyashih Poltavi provodili chleni gurtka O I Stronina Naprikinci 1870 h rr rozgornuvsya ruh narodnikiv yaki zaznavshi nevdach na seli provodili revolyucijnu robotu i sered miskih robitnikiv 1875 roku v Poltavi diyalo tayemne tovaristvo Uniya chleni yakogo stavili za metu borotisya za nacionalnu nezalezhnist Ukrayini populyarizuvati sered trudyashih socialistichnu ta radikalno demokratichnu literaturu zbudzhuyuchi v nih nenavist do isnuyuchih poryadkiv Vin ob yednuvav demokratichno nalashtovanu inteligenciyu studentiv yaki navchalisya v Kiyivskomu Harkivskomu ta inshih universitetah gimnazistiv starshih klasiv Do skladu gurtka vhodilo blizko 80 osib sered nih S Shahin D P Pilchikov P Ya Rudchenko Panas Mirnij L O Volkenshtejn Ya Zharko O Ostapenko R A Steblin Kamenskij D A Lizogub piznishe odin iz zasnovnikiv narodnickoyi organizaciyi Zemlya i volya strachenij u 1879 roci za pidgotovku zamahu na zhittya Oleksandra II I Hodulya ta inshi Voni pidtrimuvali zv yazok z revolyucijnimi narodnickimi organizaciyami inshih mist Ukrayini ta Rosiyi veli antiuryadovu propagandu v Poltavi i guberniyi poshiryuvali tvori O I Gercena M G Chernishevskogo T G Shevchenka Marko Vovchok 1875 roku policiya rozgromila gurtok Pislya rozgromu Uniyi policiyeyu ta uv yaznennya i zaslannya bagatoh najaktivnishih diyachiv cogo gurtka diyalnist narodnikiv u Poltavi ne pripinilasya Tut stvoryuyutsya novi gurtki aktivnimi uchasnikami yakih buli studenti O M Kalyuzhnij M A Olehovskij N Ya Stronskij I Ya Chernishov P D Maksimov L M Dimskij K I Grinevich V Kolesnikov ta inshi Pislya zakinchennya v 1874 roci Kiyivskogo universitetu pochav pracyuvati vchitelem istoriyi v Petrovskomu Poltavskomu kadetskomu korpusi I F Pavlovskij ukrayinskij istorik doslidnik istoriyi Poltavshini avtor bagatoh fundamentalnih prac z istoriyi krayu Rozvitok kapitalizmu vsyudi suprovodivsya posilennyam ekspluataciyi trudyashih i pogirshennyam yih stanovisha Iz zrostannyam i rozvitkom robitnichogo klasu posilyuvalas jogo borotba proti ekspluatatoriv U seredini 1875 roku vidbuvsya odin z pershih strajkiv u Poltavi 22 lipnya 60 robitnikiv sho pracyuvali na budivnictvi primishennya duhovnoyi seminariyi ta uchilisha pripinili robotu i ogolosili strajk cherez te sho yim nesvoyechasno vidavali zarobitnu platu Vimogi robitnikiv buli zadovoleni Bezperechno ce buv nepoodinokij vistup u misti hoch velikih pidpriyemstv za vinyatkom zaliznichnih majsteren tut ne bulo i robitniki buli rozporosheni po dribnih pidpriyemstvah Na pochatku 1876 roku revolyucijnu robotu sered zaliznichnikiv Poltavi provadiv moskovskij robitnik U kvitni 1876 roku jogo zaareshtuvali i sudovim procesom 193 h zasudili do 9 rokiv katorgi V umovah rozvitku kapitalizmu misto dedali bilshe nabuvalo harakteru promislovo torgovogo centru guberniyi U 1877 1878 rokah v misti pracyuvali chotiri zavodi salnih svichok dva voskovih shist cegelnih dva shkiryanih chotiri pivovarnih gorilchanij milovarnij goncharnij selitryani i mehanichnij zavodi a takozh tri sukonni fabriki dvi tyutyunovi fabrika maslyanih farb Diyali navchalni zakladi institut shlyahetnih divchat Petrovska vijskova gimnaziya tak yakijs chas nazivavsya Petrovskij Poltavskij kadetskij korpus zhinocha gimnaziya realne povitove i parafiyalne uchilisha 1879 roku tut bulo 30 promislovih pidpriyemstv de pracyuvav 441 cholovik Produkciya pidpriyemstv obchislyuvalas u 701 247 krb v 1888 roci pidpriyemstva mista vipuskali produkciyi na 1 487 291 krb v 1890 roci na 1 821 727 krb v 1895 roci v misti bulo 89 pidpriyemstv na yakih pracyuvalo 869 robitnikiv Ce buli golovnim chinom pidpriyemstva po pererobci silskogospodarskih produktiv kovbasni maslobijni vinokurni pivovarni gorilchani tyutyunovi kanatni ta inshi zavodi i fabriki Pracyuvali takozh mehanichni chavunolivarni midnolivarni kovalski lisopilni karetni cegelni selitrovi kahlovi sirnikovi svichkovi milovarni mlini ta inshi pidpriyemstva Vsi voni yak pravilo buli nevelikimi Kinec XIX pochatok HH stolittya Poltavskij krayeznavchij muzej na pochatku 1880 h rr z poltavskimi zaliznichnikami buv zv yazanij gadyackij gurtok narodovolciv Z poltavskih robitnikiv do nogo vhodili O G Gavrilenko Nechiporov Nechiporenko Gervolskij tosho Poltavski narodnicki organizaciyi pidtrimuvali zv yazki z kiyivskoyu grupoyu organizaciyi Narodna volya a takozh z narodnikami studentami Harkivskogo Novorosijskogo universitetiv ta Peterburzkoyi medichnoyi akademiyi Diyalnist narodnikiv sered robitnikiv Poltavi zalishila pomitnij slid Same v ci roki vidbulisya pershi vistupi robitnikiv poltavskih zaliznichnih majsteren najbilshogo pidpriyemstva mista Tut pracyuvali sotni kvalifikovanih robitnikiv z Moskvi ta inshih promislovih mist a takozh selyani z navkolishnih sil ta peredmist Z 1883 roku vice prezidentom Poltavskogo silskogospodarskogo tovaristva pracyuvav ukrayinskij vchenij agronom O O Izmayilskij yakij prisvyativ svoyi praci istoriyi rozvitku stepiv ta borotbi z posuhoyu U 1883 roci vidbuvsya odin z pershih velikih strajkiv v Ukrayini vistup robitnikiv Poltavskih zaliznichnih majsteren Na znak protestu proti zatrimki viplati zarobitnoyi plati voni pripinili robotu Nalyakana administraciya timchasovo zakrila majsterni 50 robochih zvilneno z roboti U lyutomu 1883 roku likar ordinator hirurgichnogo viddilennya Poltavskoyi zemskoyi likarni M P Korobkin vpershe v Rosijskij Imperiyi zrobiv operaciyu na legenyah vryatuvavshi zhittya beznadijno hvoroyi divchinki 21 kvitnya 1884 roku projshov drugij masovij strajk u zaliznichnih majsternyah privodom do yakogo posluzhila nesvoyechasna vidacha zarobitnoyi plati ta grube povodzhennya administraciyi Blizko 600 robitnikiv pripinili robotu Uvecheri v Poltavu pribuv z Harkova nachalnik zaliznici Hocha groshi robitnikam buli viplacheni strajk ne pripinivsya 23 kvitnya strajkari vimagali pidvishennya zarobitnoyi plati ta zvilnennya z roboti nachalnika majsteren Administraciya viklikala zhandarmiv i soldat Za ugodoyu z gubernatorom majsterni timchasovo zakrilisya blizko 40 osib zvilneno Pro stan ohoroni zdorov ya trudyashih mozhna suditi hocha b z togo sho v misti bula lishe odna zemska somatichna likarnya ta odna psihiatrichna V somatichnij likarni nalichuvalosya 300 lizhok dlya hvorih u psihiatrichnij 335 v koloniyi dlya psihichno hvorih 560 V cih likarnyah pracyuvalo 18 likariv 45 feldsheriv ta akusheriv i 46 sester zhalibnic U lyutomu 1883 roku likar zemskoyi likarni M P Korobkin vpershe v Rosijskij imperiyi zdijsniv operaciyu na legenyah U roboti zemskoyi likarni pislya 1871 roku aktivnu uchast brav vchenij hirurg i gromadskij diyach M V Sklifosovskij yakij zhiv todi u s Yakivcyah pid Poltavoyu nini ce vzhe teritoriya mista tut vin i pohovanij Z 1886 roku psihiatrichnu likarnyu v misti ocholyuvav u 1890 roci vin organizuvav koloniyu dlya psihichno hvorih z bezplatnim likuvannyam Dlya vivchennya prirodi krayu bagato zrobili v ci roki velikij rosijskij uchenij zasnovnik suchasnogo gruntoznavstva V V Dokuchayev yakij pracyuvav u misti z 1888 po 1894 rik jogo uchni V I Vernadskij osnovopolozhnik geohimiyi ta biohimiyi i F Yu Levinson Lessing piznishe vidatni radyanski prirodoznavci Poltava yaka poryad z Harkovom bula koliskoyu ukrayinskogo profesionalnogo realistichnogo i demokratichnogo teatru z 1890 h rokiv pislya deyakogo poslablennya utiskiv ukrayinskoyi kulturi znovu pochala nabuvati slavi teatralnogo mista Tut chasto gastrolyuvali trupi pid kerivnictvom P K Saksaganskogo M L Kropivnickogo M K Sadovskogo poltavci i zhiteli navkolishnih sil sho chasto priyizdili na vistavi mali zmogu poznajomitis takozh iz tvorchistyu takih vidatnih mitciv yak M K Zankovecka I K Karpenko Karij I O Zagorskij G P Zatirkevich Karpinska tosho V repertuari cih trup buli krashi tvori togochasnoyi dramaturgiyi U nerozrivnomu zv yazku z teatrom rozvivalos muzichne mistectvo She na pochatku 1870 h rr dlya pidgotovki cerkovnih regentiv u misti buli stvoreni t zv sinodalni regentski kursi Keruvav nimi vidomij na toj chas kompozitor avtor operi P A Shurovskij Uchnyami Shurovskogo buli vchitel horovogo spivu G P Gladkij avtor pershoyi muziki na slova shevchenkivskogo Zapovitu ta zgodom vidomij poltavskij hormejster Protyagom 44 rokiv z 1848 roku u misti zhiv ukrayinskij muzikoznavec pedagog i kompozitor A V Yedlichka avtor odniyeyi z pershih redakcij muziki do Natalki Poltavki Zibrani nim zapisi ukrayinskogo folkloru vikoristovuvav u svoyih tvorah M V Lisenko ta inshi kompozitori Na pochatku XX st u misti bulo organizovano simfonichnij orkestr muzichnu shkolu Uspishno rozvivalosya v Poltavi i obrazotvorche mistectvo V odnomu z malovnichih kutochkiv mista bilya botanichnogo sadu do nashih dniv zberigsya budinok sho nalezhav hudozhnikovi V O Volkovu Tut u 1880 h rr chasto buvali G G M yasoyedov odin z organizatoriv Tovaristva peresuvnih hudozhnih vistavok z seredini 1890 h rokiv blizko 20 rokiv vin prozhiv u Poltavi I K Zajcev yakij z 1846 roku pracyuvav vikladachem malyuvannya v kadetskomu korpusi urodzhenec mista vidomij hudozhnik M O Yaroshenko sho vchivsya v kadetskomu korpusi Dokladnishe Poltavskij krayeznavchij muzej U veresni 1891 roku z iniciativi V V Dokuchayeva v misti bulo vidkrito krayeznavchij muzej Pershimi eksponatami muzeyu stali zbirki V V Dokuchayeva z gruntoznavstva gruntovi karti 4 tis zrazkiv gruntiv 500 zrazkiv girnichih porid velikij gerbarij 1906 roku muzej zbagativsya novim koshtovnim darunkom K M Skarzhinskoyi sho skladavsya z ponad 20 tis eksponativ z arheologiyi istoriyi etnografiyi velikoyi biblioteki starodrukiv tosho Znachni zbirki eksponativ z etnografiyi peredav muzeyu v 1907 roci P P Bobrovskij Uzhe do svogo desyatirichchya muzej mav prirodnichij silskogospodarskij arheologichnij ta etnografichnij viddili Spochatku vin mistivsya u nevelikomu fligeli na podvir yi zemstva a v 1902 roci chastinu eksponativ perevezli u sporudzhenij miskoyu upravoyu budinok Prosvititelskogo tovaristva im M V Gogolya nini tut Derzhavnij arhiv Poltavskoyi oblasti Koli zh u 1904 roci bulo zvedeno novij budinok gubernskogo zemstva mansardu jogo tezh peredali muzeyu Pracivniki muzeyu provodili znachnu robotu po vivchennyu prirodnih bagatstv krayu ta poshirennyu prirodnichih znan sered naselennya guberniyi U 1891 roci v zaliznichnih majsternyah znovu vibuhnuv strajk u zv yazku iz zaprovadzhennyam novih pravil najmu yaki znachno pogirshuvali stanovishe i umovi praci zaliznichnikiv Robitniki domagalisya skorochennya robochogo dnya i skasuvannya v Pravilah paragrafiv yaki stavili yih v umovi areshtantskogo rezhimu Stijkist i napoleglivist zaliznichnikiv uvinchalas peremogoyu nachalstvo vimushene bulo piti na postupki V 1898 1899 rr kilka strajkiv vidbulosya na nevelikih pidpriyemstvah v tomu chisli na cegelnih zavodah Prote v cilomu u 1880 1890 rokah strajkovij ruh u misti buv she duzhe slabkij V zv yazku z tim sho Poltava bula malorozvinutim u promislovomu vidnoshenni provincialnim mistom carskij uryad vikoristovuvav yiyi yak misce administrativnogo zaslannya U 1880 1890 h rr tut perebuvali u zaslanni ta inshi narodovolci Piznishe syudi pochali visilati i revolyucioneriv marksistiv U 1890 h rr ta na pochatku XX stolittya syudi buli vislani O G Shlihter I A Sammer V P Nogin ta inshi Marko Kropivnickij Mikola Sadovskij Mariya Zankovecka Ivan Karpenko Karij Panas Saksaganskij Na vidkritti pam yatnika Ivanu Kotlyarevskomu v Poltavi 1903 rik Zliva napravo Mihajlo Kocyubinskij Vasil Stefanik Olena Pchilka Lesya Ukrayinka Mihajlo Starickij Gnat Hotkevich Volodimir Samijlenko U 1892 roci v poltavskomu teatri pracyuvav vidomij diyach ukrayinskoyi kulturi M L Kropivnickij V jogo grupu vhodili korifeyi ukrayinskogo teatru Mikola Sadovskij Mariya Zankovecka Ivan Karpenko Karij Panas Saksaganskij Vpershe na sceni poltavskogo teatru z velicheznim uspihom projshla p yesa Panasa Mirnogo Limerivna v postanovci Kropivnickogo Yurij Kondratyuk U 1893 roci v Poltavi utvorilas marksistska grupa na choli z O G Shlihterom yaka vivchala i poshiryuvala marksistsku literaturu i vstanovila zv yazki z marksistami Harkova U yiyi skladi zaslani za uchast u revolyucijnomu rusi politichni pidnaglyadni z Kiyeva Harkova Tuli Peterburga Aktivnu idejnu borotbu vela grupa poltavskih marksistiv proti narodnikiv P L Tuchapskij chlen Kiyivskogo Soyuzu borotbi za vizvolennya robitnichogo klasu yakij perebuvav u Poltavi z oseni 1895 roku do kincya 1896 roku u svoyih spogadah pisav sho tut stvorilosya shos podibne do klubu de prohodili palki debati mizh marksistami i narodnikami U 1896 roci do Poltavi za doruchennyam Lenina priyizdila N K Krupska u spravah pidgotovki do I z yizdu partiyi Koli pochala vihoditi leninska Iskra v Poltavi utvorilas odna z pershih iskrivskih grup u Rosijskij imperiyi V organizaciyi ciyeyi grupi veliku rol vidigrav vislanij do Poltavi u 1899 roci peterburzkij robitnik social demokrat V P Nogin Tut vin pracyuvav do vtechi za kordon u serpni 1900 roku Pislya cogo do Poltavi priyihala pislya Pskovskoyi naradi yaka keruvala grupoyu Dokladnishe Perepis naselennya Rosijskoyi imperiyi 1897 Za danimi pershogo Vserosijskogo perepisu naselennya 1897 roku v misti prozhivaye 53 703 osobi v tomu chisli cholovikiv 28 390 zhinok 25313 U poviti prozhivaye 227795 osib z nih cholovikiv 114 167 zhinok 113 628 Gramotnih v Poltavi 48 6 vidsotka v poviti 21 3 vidsotka 21 chervnya 1897 roku v Poltavi narodivsya Yu V Kondratyuk Oleksandr Gnatovich Shargej vidatnij ukrayinskij vchenij vinahidnik odin iz pioneriv raketnoyi tehniki i teoriyi kosmichnih polotiv avtor knigi Zavoyuvannya mizhplanetnih prostoriv Voseni 1900 roku na postijne prozhivannya v Poltavu priyihav vidatnij rosijskij i ukrayinskij pismennik publicist progresivnij gromadskij diyach V G Korolenko Tut vin stvoriv taki tvori yak Istoriya mogo suchasnika drugij cikl sibirskih opovidan Sorochinska tragediya Rumunski narisi Pobutove yavishe tosho U sichni 1901 roku u Poltavi bulo oderzhano iskrivski vidannya v tomu chisli pershij nomer Iskry zi stattyami V I Lenina Drugij transport literaturi pribuv do Poltavi u kvitni 1901 roku Koli naprikinci kvitnya na pochatku travnya 1901 roku v misti rozpochalisya masovi obshuki policiya viyavila bagato primirnikiv pershogo ta drugogo nomeriv Iskry proklamacij i vidozv RSDRP Get carske samoderzhavstvo Travnevi dni u Harkovi teksti revolyucijnih pisen Internacionalu tosho Poltavska grupa Iskry oderzhuyuchi iskrivski vidannya shiroko propaguvala marksistsku literaturu ne tilki v misti a j na selah Tak za poshirennya gazeti i revolyucijnu propagandu sered selyan v 1902 roci buv zaareshtovanij i zaslanij na 3 roki do Arhangelskoyi guberniyi slyusar poltavskih zaliznichnih majsteren M F Kalenichenko zhitel sela Fedorivki Kostyantinogradskogo povitu V period pidgotovki do II z yizdu v Poltavi znajomilisya z Proyektom programi Rosijskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi opublikovanim u 21 Iskry Krim togo rozpovsyudzhuvavsya proyekt programi nadrukovanij yak dodatok iz leninskimi poyasnennyami do broshuri Do silskoyi bidnoti Piznishe v Poltavi buv nelegalnij sklad iskrivskoyi literaturi Zvidsi vona nadsilalasya u Katerinoslav Lugansk Kiyiv Harkiv Kremenchuk Samaru Moskvu Do Poltavi ne raz priyizdili agenti Iskry I V Babushkin I I Radchenko Tisno bula zv yazana z poltavskoyu grupoyu Iskry R S Zemlyachka Deyakij chas u misti zhiv iskrovec F V Lengnik Nezabarom pislya vihodu v svit knigi V I Lenina Sho robiti yiyi chitali poltavski social demokrati Agent Iskry M O Silvin u svoyih spogadah pisav sho interes do neyi buv velicheznij Poltavska grupa Iskry zbirala koshti na Iskru organizovuvala yavki kudi mozhna bulo dostavlyati iskrivsku literaturu podavala dopomogu redakciyi Iskry v transportuvanni ciyeyi literaturi z za kordonu v Rosijsku imperiyu U misti bula stvorena nelegalna drukarnya Zavdyaki leninskomu kerivnictvu i postijnomu zv yazku z Iskroj poltavska organizaciya RSDRP yaka oformilasya v 1901 roci i obrala komitet vidigrala znachnu rol u revolyucijnomu rusi zokrema v selyanskih povstannyah 1902 roku Nezvazhayuchi na porazku ci vistupi stali povchalnim urokom ne tilki dlya selyanstva a j dlya miskih robitnikiv V I Lenin pidkreslyuvav sho nam treba tilki chastishe nagaduvati selyanam pro cej urok i voni legko zrozumiyut chomu neobhidna zmina derzhavnih poryadkiv chomu neobhidna politichna svoboda Na pochatku 1902 roku poltavskij komitet RSDRP vidav dvi proklamaciyi do robitnikiv odnu pro strajkovu borotbu drugu pro politichnu 5 lyutogo 1902 roku v Poltavskomu teatri vidbulasya manifestaciya na chest L M Tolstogo v yakij brali uchast shiroki masi naselennya mista Pered tretim aktom p yesi L M Tolstogo z galorki poletili riznokolorovi listki z portretom L M Tolstogo i napisom Haj zhive vidluchenij vid cerkvi L M Tolstoj borec za svobodu Protyagom kilkoh hvilin u teatri ne stihali viguki Haj zhive Tolstoj Haj zhive svoboda Cherez kilka dniv pislya ciyeyi podiyi v misti pochalisya masovi obshuki bulo areshtovano 44 chol zapidozreni v organizaciyi demonstraciyi Voni ogolosili golodovku Zvistka pro ce shvilyuvala vse misto Poboyuyuchis trudyashih sho zibralisya pered budinkom tyurmi 11 lyutogo administraciya zvelila perevesti areshtovanih u kameri vikna yakih vihodili v dvir Uv yazneni ne skorilisya comu nakazovi Na dopomogu yim kinulisya inshi v yazni Voni vilamali dveri i rozignali vartu Tilki bataljon soldativ viklikanij po telefonu dopomig administraciyi tyurmi znovu kinuti v yazniv u kameri U 1903 roci v Poltavskij pidpilnij drukarni bulo nadrukovano pershu programu RSDRP prijnyatu II z yizdom partiyi V 1903 roci Poltava bula podilena na tri chastini Misku Zapoltavsku i Podilsku Budinki v misti zdebilshogo buli derev yani bez zhodnih prikras retelno vimazani i vibileni majzhe pri kozhnomu budinku buv sad Kam yani budivli buli zoseredzheni v centri mista peredmistya mali silskij viglyad i vidriznyalisya velikoyu kilkistyu sadiv U misti bulo dev yat plosh i 36 vulic vimosheni brukivkoyu buli tilki centralni Viznachnoyu podiyeyu v kulturnomu zhitti ne tilki Poltavi a j usiyeyi Ukrayini bulo urochiste vidkrittya tut pam yatnika I P Kotlyarevskomu pershogo pam yatnika ukrayinskomu pismennikovi v Rosijskij imperiyi yake vidbulosya 30 serpnya 1903 roku V pidgotovci cogo svyatkuvannya velicheznu rol vidigrav Panas Mirnij ta inshi gromadski ta kulturni diyachi Poltavi Do mista z ciyeyi nagodi pribuli vidatni pismenniki artisti vcheni gromadski diyachi M M Kocyubinskij Lesya Ukrayinka S V Vasilchenko V S Stefanik Olena Pchilka M P Starickij V I Samijlenko B D Grinchenko O Ya Yefimenko M V Lisenko M K Sadovskij I K Karpenko Karij M L Kropivnickij G M Hotkevich ta inshi yaki vistupali z privitannyami i promovami Svyatkuvannya pochalosya 30 serpnya z vidvidannya mogili Kotlyarevskogo ta vstanovlennya na nij nadmogilnogo obelisku Potim usi rushili do bulvaru teper vul Kotlyarevskogo de bulo vstanovleno pam yatnik pismennikovi avtori pam yatnika vidomij skulptor L V Pozen ta arhitektor V organizaciyi i provedenni literaturno muzichnogo ranku ta vistavi Natalka Poltavka brali uchast najkrashi predstavniki ukrayinskogo teatru ta muziki Tak muzichnoyu pidgotovkoyu vsih vistupiv keruvav vidatnij ukrayinskij kompozitor M V Lisenko Vikonavcyami dramatichnih tvoriv I P Kotlyarevskogo buli M L Kropivnickij I K Karpenko Karij M K Sadovskij S V Tobilevich ta inshi viznachni artisti U 1903 roci v Poltavi z nagodi vidkrittya pam yatnika I P Kotlyarevskomu bula vlashtovana vistavka tvoriv ukrayinskih hudozhnikiv Druga taka zh vistavka vidbulasya v 1906 roci z nagodi zakinchennya budivnictva budinku Poltavskogo zemstva teper tut Poltavskij krayeznavchij muzej Avtorom proyektu cogo budinku buv vidomij arhitektor hudozhnik V G Krichevskij Proyekti ornamentalnih rozpisiv i kartini dlya budinku Vibori polkovnikom Martina Pushkarya Chumackij Romodanivskij shlyah ta Kozak Golota vikonuvav vidatnij ukrayinskij zhivopisec realist S I Vasilkivskij a rizbu po derevu vidomij rizbyar z Dikanshini P F Yuhimenko Revolyuciya 1905 1907 rokiv Volodimir Korolenko Dokladnishe Revolyuciya 1905 1907 Poltavu yak centr rosijskoyi guberniyi ne obminuli i podiyi Revolyuciyi 1905 1907 rokiv Pid chas pershoyi burzhuazno demokratichnoyi revolyuciyi Poltavskij komitet RSDRP keruvav usima vistupami trudyashih Shirokij vidguk sered robitnikiv mista mali sichnevi podiyi v Peterburzi 2 lyutogo 1905 roku vidbuvsya strajk robitnikiv 7 mahorkovih ta tyutyunovih fabrik a takozh fabriki aptekarskih trav Usogo strajkuvalo v cej den 900 robitnikiv Voni vimagali 8 godinnogo robochogo dnya obov yazkovogo strahuvannya vid neshasnih vipadkiv i pri nepracezdatnosti cherez hvorobu starist zbilshennya zarobitnoyi plati vid 15 do 50 tosho 1 2 travnya 1905 roku komitet RSDRP organizuvav novi strajki na pidpriyemstvah buli takozh provedeni mayivki za mistom Poryad z ekonomichnimi vimogami robitniki visuvali tut i politichni svyatkuvannya Dnya praci 8 godinnij robochij den svoboda strajkiv svoboda slova nedotorkannist osobi tosho 2 i 4 travnya v misti strajkuvalo bilshe yak 2 tis zaliznichnikiv 2 travnya blizko 300 robochih depo pripinili robotu i napravilis v zaliznichni majsterni Nastupnogo dnya voni pred yavili politichni ta ekonomichni vimogi pravlinnyu zaliznici 30 travnya pid chas zasidannya nadzvichajnogo gubernskogo zemskogo zibrannya na horah de sidili gromadyani sho prijshli posluhati promovi zemskih glasnih pochulisya viguki Mi vimagayemo pripinennya krovoprolittya Get samoderzhavstvo Get carya Z gaslami Get samoderzhavstvo Haj zhive svoboda revolyuciya z spivami Marselyezi ta vsya publika pishla z horiv na vulicyu Na golovnij vulici mista nini vulicya Sobornosti social demokrati stvorili t zv birzhu de vidbuvalisya zustrichi partijnih aktivistiv agitatoriv obgovoryuvalis potochni pitannya poshiryuvalis listivki ta broshuri nadrukovani u pidpilnij drukarni 4 veresnya kozaki j policiya z ogolenimi shablyami nakinulisya na uchasnikiv birzhi i pochali rozganyati yih Na znak protestu social demokrati pidijnyali chervonij prapor Pochali vistupati oratori zalunali pisni Marselyeza Sbejte okovy i dajte svobodu ta zakliki Get samoderzhavstvo U zhovtnevi dni 1905 roku zaliznichniki Poltavi vzyali uchast u Vserosijskomu strajku Strajk poltavskih zaliznichnikiv pochavsya 10 zhovtnya Zgodom do nih priyednalisya robitniki miskih pidpriyemstv ta uchni serednih navchalnih zakladiv 12 zhovtnya vidbuvsya velikij miting poltavskih zaliznichnikiv u t zv Kanavi skladalnomu cehu parovozoremontnih majsteren 13 zhovtnya zaliznichniki poslali svoyu delegaciyu specialnim poyizdom do Harkova na z yizd predstavnikiv strajkuyuchih zaliznic 15 zhovtnya zastrajkuvali poshtoviki Ves den 17 zhovtnya robitniki provodili na vulicyah vlashtovuyuchi mitingi 18 zhovtnya 1905 roku robitniki Poltavi zibravshis na ploshi bilya gotelyu Vorobjovoyi rig teperishnih vulic Nebesnoyi Sotni Yevropejskoyi ta 1100 richchya Poltavi virishili zvilniti zaareshtovanih Z revolyucijnimi pisnyami voni pishli do v yaznici vidkrili vorota rozzbroyili naglyadachiv pozbivali zamki z kamer ta zvilnili politichnih v yazniv Ale prislani syudi kozaki ta soldati zhorstoko rozpravilisya z demonstrantami Kerovani bilshovikami robitniki zaliznichniki u ci dni zapobigli namiram chornosotenciv yaki gotuvali pogrom Voni rozbilisya na desyatki j sotni i zi zbroyeyu v rukah ohoronyali poryadok u misti Krim togo provodilas roz yasnyuvalna robota sered naselennya mista Na mitingah popri pogrozi chornosotenciv aktivno vistupav proti politiki samoderzhavstva vidatnij rosijskij pismennik gumanist V G Korolenko Veliku revolyucijnu aktivnist viyavili robitniki Poltavi u grudnevi dni 1905 roku Na znak solidarnosti z moskovskimi robitnikami uzhe 9 grudnya na stanciyi Poltava Pivdenna pripinili robotu vsi majsterni bulo vivedeno z ladu kilka parovoziv Stvorenij u ci dni Poltavskij strajkovij komitet usunuv z posad nachalnikiv stanciyi ta majsterni i priznachiv inshih z chisla robitnikiv i sluzhbovciv Do skladu komitetu vhodili D Tarasov O X Rizhenkov I Logvinov P T Nosenko ta inshi Do 23 grudnya vin buv faktichnim gospodarem zaliznichnogo vuzla Aktivnu uchast v revolyucijnih vistupah u Poltavi brali takozh V A Balyeyev I M Lisyuchenko P F Svyetov O P Gerashenko I P Shapoval I D Litvin G S Knish M K Dubina P T Bushnevskij V I Radko I F Zverkov tosho 12 sichnya 1906 roku u gazeti Poltavshina Volodimir Korolenko opublikuvav Vidkritij list do statskogo radnika Filonova v yakomu zvinuvachuvav predstavnika carskoyi vladi v bezzakonnih katuvannyah selyan i vimagav prityagnennya jogo do sudovoyi vidpovidalnosti za skoyeni zlochini Vlitku 1906 roku bilshoviki posilili agitaciyu u vijskovih chastinah Poltavi U travni povstali soldati 33 go Yeleckogo ta 34 go Sevskogo polkiv yaki namagalisya zvilniti z tyurmi politichnih v yazniv soldativ Mizh dvoma revolyuciyami U 1906 roci mayuchi na meti organizuvati pershij ukrayinskij stacionarnij teatr u Kiyevi M K Sadovskij obrav Poltavu dlya poperednogo navchannya trupi i pidgotovki repertuaru Aktivno vklyuchilisya v robotu teatru i poltavski ta nizhinski amatori 15 veresnya 1906 roku trupa i rozpochala tut svij pershij sezon vistavoyu I K Karpenka Karogo Martin Borulya Nadali aktori cogo teatru pracyuyuchi postijno u Kiyevi chasto priyizdili do Poltavi na gastroli V 1906 roci lubenska pomishicya gromadska diyachka Katerina Skarzhinska peredala v dar muzeyu Poltavskogo gubernskogo zemstva ponad 20 tisyach cinnih eksponativ arhiv rukopisiv i naukovu biblioteku V comu zh roci v misto dlya vdoskonalennya rosijskoyi priyihav vihovanec rosijskogo viddilennya uchitelskogo institutu v Nazareti todi Osmanska imperiya Mihajlo Nuajme Do 1911 roku vin navchavsya v Poltavskij duhovnij seminariyi Revolyucijna diyalnist u Poltavi ne pripinyalas i pislya porazki revolyuciyi hoch poltavska organizaciya RSDRP opinilas v osoblivo skrutnomu stanovishi V chervni 1907 roku zhandarmeriya provela areshti i virvala z yiyi ryadiv dosvidchenih bilshovikiv Bulo zaareshtovano i vislano chleniv komitetu A S Makarenka ta M Zaslavskogo znisheno pidpilnu drukarnyu Zgodom kerivnictvo komitetom zahopili likvidatori yaki uhvalili perejti do kulturno osvitnoyi diyalnosti Prote vzhe vlitku 1908 roku robota Poltavskogo komitetu RSDRP pochala znovu ozhivati V 1909 roci z nagodi 200 richchya Poltavskoyi bitvi bulo sporudzheno kilka pam yatnikiv Pam yatnik slavnim zahisnikam Poltavi i komendantu forteci Oleksiyu Kelinu Shvedam vid rosiyan i Shvedam vid shvediv obelisk poblizu miscya perepravi rosijskih vijsk na pravij bereg Vorskli Na misci de kolis stoyala starovinna Sampsoniyivska vezha bulo sporudzheno Bilu altanku Naprikinci sichnya 1909 roku na vimogu robitnikiv bilshovikiv vidbulis organizacijni zbori na yakih u zapeklij borotbi proti likvidatoriv peremogli bilshoviki Zamist likvidatorskogo komitetu bula stvorena Timchasova vikonavcha komisiya a zgodom novij komitet RSDRP Komitet ob yednuvav 3 grupi social demokrativ za chislom organizovanih partijnih gurtkiv Dva gurtki po 12 chol u kozhnomu diyali v misti a tretij z robitnikiv zaliznichnikiv na zaliznichnij stanciyi Yih kerivnikami komitet priznachiv robitnikiv partijciv Timofiya Dovgushina Illyu Bondarenka ta Petra Kapranova Na zanyattyah gurtkiv bilshoviki roz yasnyuvali prisutnim programu partiyi rishennya V konferenciyi RSDRP chitali gazeti Proletarij i Social demokrat vivchali pravila konspiraciyi U vidnovlenomu komiteti poltavski bilshoviki uspishno zdijsnyuvali leninsku ideyu yedinogo frontu z menshovikami partijcyami ne prihovuyuchi v toj zhe chas svoyih idejnih nezgod z nimi Mogutnoyu zbroyeyu v borotbi za vidrodzhennya organizaciyi i rozgortannya revolyucijnoyi borotbi sered mas stali dlya bilshovikiv Poltavi rishennya V Vserosijskoyi konferenciyi RSDRP U sichni 1909 roku voni razom z menshovikami partijcyami stvorili organizacijnu komisiyu sho stala centrom ob yednannya partijnih sil mista Zavdyaki yiyi diyalnosti v Poltavi bulo vidnovleno komitet yakij uzyav kurs na zmicnennya nelegalnoyi partijnoyi organizaciyi 27 chervnya 1909 roku buv urochisto vidkritij Petrovskij park nazvanij na chest Petra I Vin buv stvorenij pid bezposerednim kerivnictvom sadivnika I M Orlovskogo yakij bagato zrobiv dlya ozelenennya mista Rozvitok osviti sered naselennya mista v drugij polovini XIX ta na pochatku XX stolittya buv povilnim Trudyashih zmushuvali zadovolnyatisya cerkovnoparafiyalnimi pochatkovimi a v krashomu vipadku dvoklasnimi pochatkovimi shkolami chi vishimi pochatkovimi uchilishami Za danimi pershogo vserosijskogo perepisu v Poltavi pismennih bulo 39 8 v tomu chisli sered zhinok 27 74 1910 roku kilkist pismennih zrosla do 56 Na 1916 rik u misti diyali taki navchalni zakladi uchitelskij institut vidkritij z 1 veresnya 1914 roku institut shlyahetnih divchat kadetskij korpus realne ta komercijne uchilisha 8 gimnazij profesijni shkoli feldsherska sadivnictva uchilisha remisniche zemlemirne dlya slipih divchat tri navchalnih zakladi duhovnogo vidomstva 6 zemskih shkil 27 cerkovnoparafiyalnih ta 19 yevrejskih pochatkovih i hederiv Bulo takozh 5 klubiv ta 9 bibliotek U p yati z nih z chitachiv brali platu Do togo zh biblioteki buli zasmicheni monarhichnoyu ta religijnoyu literaturoyu Slid pidkresliti sho na biblioteki miska uprava i zemstvo vitrachali 500 karbovanciv a na najmannya remont ta utrimannya areshtnih primishen na 1915 rik zemstvo asignuvalo 37 907 krb 61 kop Za perepisom naselennya 1910 roku v Poltavi z kvartalami za mezhami mista i peredmistyami nalichuvalos 11 420 gospodarstv naselennya 55986 osib U samomu misti bez okolic i peredmist vsih gospodarstv 10 333 naselennya z najmanimi robitnikami 49 956 osib U Poltavi diyav chavunolivarnij zavod mahorkova makaronna i kovbasna fabriki parovij i sim valcovih mliniv vinokurnij i pivovarnij zavodi dva zavodi shtuchnih mineralnih vod z mehanichnimi dvigunami tri elektrichnih kovbasnih pidpriyemstva ochisnij vinnij zavod dvi slyusarno mehanichni majsterni dvi chavunolivarni mehanichni majsterni dvi elektrichni drukarni Znachno aktivizuvali svoyu diyalnist social demokrati Poltavi v roki novogo revolyucijnogo pidnesennya Vzhe v 1911 roci M Zaslavskij namagavsya vidnoviti nelegalnu partijnu organizaciyu sered zaliznichnikiv i nalagoditi poshirennya v Poltavi revolyucijnoyi literaturi Navesni 1912 roku pislya Prazkoyi VI partijnoyi konferenciyi RSDRP bilshoviki Poltavi stvorili partijnu grupu do yakoyi uvijshli M Zaslavskij V Dem yanovskij K Shesnivska ta inshi Vona vstanovila micni zv yazki z robitnikami zaliznichnih majsteren ta inshih pidpriyemstv mista Do 1 travnya 1912 roku bilshoviki pidgotuvali listivku na znak protestu proti Odnak za kilka dniv do svyata ohranci vdalosya zirvati yiyi vipusk Vlitku 1913 roku do poltavskih bilshovikiv pribuv delegat Prazkoyi konferenciyi D Shvarcman U listi do N K Krupskoyi vin povidomlyav sho Poltavskij komitet cilkom pidtrimuyuchi leninsku ideyu pro ob yednannya bilshovickih sil Pivdnya virishiv uzyati uchast u roboti konferenciyi yaku namichalos sklikati z cogo privodu Pid kerivnictvom bilshovikiv poltavski robitniki brali uchast u zbiranni koshtiv u fond Pravdy Pro tisni zv yazki bilshovikiv mista z redakciyeyu Pravdy svidchat vmisheni v nij korespondenciyi prisvyacheni stanovishu poltavskih robitnikiv ta yih revolyucijnij borotbi U veresni 1913 roku bulo vidkrito Poltavskij uchitelskij institut Na pershij kurs bulo prijnyato 26 osib v chisli yakih buv i A S Makarenko U 1913 roci z Rostova na Donu do Poltavi buli vislani bilshoviki Ye O Kvanteliani M I Gurov ta inshi z Harkova M N Dobrohotov yaki aktivno vklyuchilisya v partijnu robotu Bilshoviki mista cherez N K Krupsku vstanovili zv yazki z V I Leninim a takozh bezposeredno z Rosijskim byuro CK sho perebuvalo v Peterburzi Rozgortannya partijnoyi roboti potrebuvalo kvalifikovanih kadriv tomu v listi do byuro CK voni prosili nadislati propagandista yakij bi dopomig yim u cij spravi Koristuyuchis zv yazkami pribulih rostovskih bilshovikiv z redakciyeyu Pravdy partijna grupa nalagodila poshirennya gazeti osoblivo sered zaliznichnikiv Za daleko nepovnimi danimi v misti shodenno poshiryuvalosya sered robitnikiv 75 100 primirnikiv Pravdy Vzhe naprikinci 1913 roku partijna grupa Poltavi oformilas u komitet RSDRP yakij ocholiv bilshovik Komitet energijno vzyavsya za kerivnictvo revolyucijnim ruhom vstanoviv zv yazki z bilshovikami Peterburga Harkova Kiyeva Katerinoslava Rostova na Donu Kremenchuka Bilshoviki zmicnyuvali svoyi poziciyi u neprimirennij borotbi proti menshovikiv ta trockistiv poyednuyuchi nelegalnu diyalnist z robotoyu u legalnih organizaciyah posilyuvali kerivnictvo strajkovim ruhom U pershij polovini 1914 roku u misti vidbulisya znachni vistupi strajkuvali robitniki zaliznichnih majsteren drukari Palko vidguknuvsya robitnichij klas mista i na pershotravnevu listivku Poltavskogo komitetu RSDRP yaka zaklikala znovu prodemonstruvati nezdolannu silu proletarskogo ruhu Vidznachayuchi drugu richnicyu z dnya vihodu v svit gazeti Pravda robitniki Poltavi zbirali koshti u zaliznij fond Pravdy Cej den projshov u misti pid znakom podalshogo zmicnennya zv yazkiv robitnichogo klasu i robitnichoyi presi pidtverdzhuyuchi leninskij visnovok sho v Rosijskij imperiyi chotiri p yatih svidomih robitnikiv idut za pravdizmom Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu v Poltavi bulo 53 znachnih pidpriyemstva ne rahuyuchi zaliznichnih majsteren parovoznogo ta vagonnogo depo z nih z parovimi dvigunami 35 chavunolivarnij vinokurnij krohmalni olijni maslorobni cegelni zavodi fabriki tyutyunovi makaronna kovbasni ta inshi drukarni i t in Zagalna vartist produkciyi cih pidpriyemstv za daleko nepovnimi i netochnimi danimi stanovila bez zaliznichnih pidpriyemstv i mliniv ponad 6 miljoniv karbovanciv Na pidpriyemstvah i v kustarnih majsternyah mista pracyuvalo ponad 6 tis robitnikiv pri zagalnij kilkosti naselennya 60 131 cholovik Perevazhna bilshist naselennya zhila na okrayinah v derev yanih mazanih budivlyah iz solom yanimi strihami Elektrikoyu koristuvalis tilki v budinkah roztashovanih na centralnih vulicyah mista a na okolicyah gasovimi lampami Vulici centru osvitlyuvalisya elektrichnimi lihtaryami inshi gazovimi na okolicyah ne osvitlyuvalisya zovsim Vodogin obsluzhuvav znovu zh taki tilki centr mista inshi rajoni koristuvalis kolodyazyami Kanalizaciyi v misti zovsim ne bulo Vulici zabrukovuvalisya lishe v centri V grudni 1915 roku na chest 75 richchya zasnuvannya Petrovskogo Poltavskogo kadetskogo korpusu u vestibyuli budivli bulo vstanovleno statuyu Petra I skulptor Amandus Adamson Koshti na pam yatnik blizko vosmi tisyach rubliv zbiralisya vipusknikami korpusu protyagom troh rokiv 1950 roku statuyu bulo pereneseno do muzeyu istoriyi Poltavskoyi bitvi Pam yatnik Kelinu Bila altanka na starovinnij svitlini Simon Petlyura Ukrayinska revolyuciyaV cej chas zgidno opisu Nesvickogo u misti vidbuvalisya nastupni znachimi podiyi Pislya vistupiv ta demonstracij miscevoyi RRSiChD do mista zadlya ukriplennya poryadku vveli 4 j Zhitomirskij rezervnij polk Na dili zh poryadok dopomagayut pidtrimuvati oficeri ta yunkera evakujovanogo do Poltavi Vilenskogo uchilisha kotri zayavlyayut pro pidtrimku UCR 22 ta 27 serpnya vidpovidno grabizhnikami vbito pleminnicyu Gogolya M V Rahubivsku ta komanduyuchogo Poltavskoyi miscevoyi brigadi CR generala 23 veresnya poltavski zaliznichniki pidtrimali zagalnonacionalnij strajk vimagayuchi pidvishennya zarobitnoyi platni 7 zhovtnya do Poltavi pribula kolekciya Mikoli Yaroshenka kotra bula peredana miscevij galereyi zgidno zapovitu 12 14 listopada vidbulisya vibori do Vserosijskih Ustanovchih zboriv Uvecheri 15 grudnya v goteli Yevropejskij vbito komanduvacha vijskami poltavskogo garnizonu Yuriya Lastivchenko Pislya cogo ukrayinci otochili budinok gubernatora i zastosuvavshi kulemeti rozignali Radu robochih deputativ Za dobu 16 grudnya v misti ogolosheno vijskovij stan 22 grudnya golovoyu Poltavskoyi gubernskoyi zemskoyi upravi obrano M D Tokarivskogo 24 grudnya z Kiyeva pribuv nakaz pro rozformuvannya Kadetskogo korpusu 31 grudnya ponoviv diyalnist RRSiChD Bilshovicka okupaciya Borotba iz rosijskimi okupantami 1920 1923 r r 1920 roku vstanovilasya rosijska komunistichna okupaciya Navesni 1920 r selyani oderzhali nareshti pomishicku zemlyu v povnomu obsyazi t zv trudova norma na Poltavshini sklala 15 20 des na peresichne gospodarstvo Odnak prodrozkladka j rozkolyuvannya sela za dopomogoyu komnezamiv rizko znizili pidtrimku vladi osnovnoyu masoyu selyanstva V ostanni misyaci 1920 r i v pershi misyaci 1921 r antiradyanskij ruh ne tilki ne pripinivsya ale j nabuv she bilshogo rozmahu Vnaslidok cogo diyalnist organiv radyanskoyi vladi na seli bula faktichno paralizovana Na pridushennya politichnogo banditizmu bilshovikam dovelosya kinuti dvi tretini regulyarnih vijsk RSChA Svidchennya 2 Z oficijnih danih Poltavskogo gubnomu KP b U 19 grudnya 1924r na Poltavshini z 1920 r po 1923 r bulo politichnih i kriminalno politichnih band do 200 sho narahovuvali ponad 10000 cholovik Svidchennya 3 Urivki z oficijnih zvitiv Poltavskogo gubvikonkomu 1921 p Gromadyanska vijna na seli rozpochalasya Povitovi vikonkomi zajnyati borotboyu z banditizmom U Poltavskomu poviti vsi volosti i silski vikonkomi zrujnovani Tovarishi kotri pracyuyut u misti boyatsya viyizditi v povit bez zbrojnoyi sili Nova hvilya antiradyanskih povstan pokotilasya povitami Poltavshini u berezni 1921 r Praktichno povsyudi diyali partizanski formuvannya chiselnist yakih neridko syagala soten bagnetiv i shabel Najbilshimi buli zagoni otamaniv Andriya Levchenka Petra Pogorilogo Yakova Andru shenka v Kobelyackomu Leontiya Hristovogo i Maksima Mandika v Gadyac komu Dmitra Borovika v Chutivskomu Gavrila Kuredi Chornogo v Pereyaslavskomu i Zolotoniskomu Sergiya Gresya v Lohvickomu povitah Aktivno diyali desyatki nevelikih mobilnih povstanskih zagoniv Aktivizaciyi povstanskogo ruhu na Poltavshini spriyali ostanni rejdi N Mahna Borotba povstanciv iz bilshovickim rezhimom vidznachalasya zhorstokistyu i bezkompromisnistyu z oboh bokiv Uzagalnyuyuchih danih pro kilkist zhertv ciyeyi borotbi v 1921 1922 pp nemaye Ale j fragmentarni vidomosti vrazhayut Protyagom 1921 r povstanci znishili na Poltavshini odnih lishe prodagentiv i prodzagotivelnikiv majzhe 400 cholovik A kilkist vbitih u boyah ta rozstrilyanih organami vladi povstanciv stanovila ponad 750 osib Svidchennya 4 Nachshtabu i zastupnik golovi Radi Revolyucijnoyi povstanskoyi armiyi Ukrayini mahnovciv Viktor Bilash bijci tak stomilisya tak zanepali duhom sho ne bud chervonogo teroru gotovi buli rozijtisya po domivkah V armiyi yih utrimuvala ne tak idejna borotba z Radvladoyu yak nespravedlivist vladi represiyi i boyazn cheka Yakbi ne ce mahnovshina na drugij den pislya vrangelivshini pripinila b svoye isnuvannya Batracka grupa yaki ranishe virila v mahnovskij socializm nini majzhe vsya pokinula mahnovshinu i stala ob yeduvatisya v ko nezami Inshi selyanski grupi bidnyaki serednyaki kurkuli sho zavzhdi shukali u mahnovshini zahisnika takozh buli rozcharovani Uklavshi ugodu z bilshovikami N Mahno zdijsniv dva rejdi po tilah P Vrangelya chetvertij i p yatij rejdi 22 24 26 31 zhovtnya 1920 r i znamenitij Krimskij shostij rejd 2 15 listopada 1920 r Pislya chornoyi zradi bilshovikiv 26 zhovtnya 1920 r N Mahno znovu pidijnyav proti nih zbroyu Dochekavshis vihodu v roztashuvannya golovnih sil Krimskoyi grupi somij rejd 26 zhovtnya 6 grudnya 1920 p N Mahno vidnoviv rejdi u bilshovicke zapillya vosmij rejd 20 grudnya 1920 15 lyutogo 1921 pp dev yatij rejd 29 travnya 8 lipnya 1921 p desyatij rejd 9 lipnya 27 serpnya 1921 p Manevruyuchi v otochenni regulyarnih chervonih vijsk N Mahno viyaviv neabiyaki zdibnosti polkovodcya Jogo marsh manevri buli vrazhayuchi za shvidkistyu i smilivistyu Na odnomu misci mahnovci bilshe dnya chi nochi ne zatrimuvalisya shob ne potrapiti v otochennya U vipadku nevdachi prorivalisya dribnimi grupami zarani viznachivshi misce zboru Bilshovicki strategi nazivali voyenni diyi proti N Mahna bitvoyu leva z hmaroyu komariv Udar lev yachoyi lapi rozsiyuvav hmaru bez osoblivoyi shkodi dlya neyi abo marno rozsikav povitrya a hmara kupchilasya v inshomu misci Voyuyuchi proti vchorashnih soyuznikiv N Mahno shiroko opovishav amnistiyu chervonoarmij cyam i bezzhalnu rozpravu z komandirami i komisarami V cej chas povstanci mahnovci nalichuvali u svoyih lavah 15 tis bijciv zdebilshogo kinnotnikiv i kulemetnikiv na tachankah Vidchutni vtrati u bezperervnih boyah iz perevazhayuchimi silami protivnika fizichna i moralna vtoma znizili boyezdatnist armiyi Tomu bulo uhvaleno rishennya vijti v rejd na Hersonshinu i Kiyivshinu dlya poshuku soyuznikiv i prodovolchoyi bazi ta propagandi idej Tretoyi Socialnoyi revolyuciyi 20 grudnya 1920 r 5 tisyachnij zagin mahnovciv vijshov iz s Zalivne i nastupnogo dnya po lodu perepravivsya na pravij bereg Dnipra Na rozgrom povstanciv buli kinuti krashi vijskovi sili 1 sha Kinna armiya i korpus Chervonogo kozactva Odnak zusillya chervonih komandiriv ne uvinchalisya uspihom Upijmati N Mahna ne vdalosya Navpaki u shvidkoplinnomu boyu bilya s Buchki mahnovci polonili i rozstrilyali komandira 14 yi diviziyi O Ya Parhomenka N Mahno Podolavshi z boyami 500 verst povstanci 6 sichnya 1921 r dosyagli s Mezhirich Nezvazhayuchi na spodivannya velikih povstanskih zagoniv na Kiyivshini zdatnih popovniti armiyu ne viyavilosya Na naradi komandiriv bulo prijnyate rishennya prodovzhiti rejd teritoriyeyu Poltavshini 7 sichnya N Mah no perepraviv svoye poridile vijsko 3 tis chol 200 kulemetiv 6 garmat cherez Dnipro pivdennishe Kaneva 8 sichnya mahnovci z boyem zajnyali s Pishane za 15 verst vid Zolotonoshi Zvidti golovni sili mahnovciv rushili na Orzhicyu yih peresliduvala 8 a diviziya Chervonogo kozactva perekinuta z Kiyivshini zalizniceyu i visadzhena z esheloniv mizh Grebinkoyu i Zolotonosheyu Vidirvavshis vid peresliduvachiv mahnovci 21 sichnya dosyagli Orzhici i rushili dali na shid Nepodalik vid Horola voni potrapili v otochennya Shlyah peretinav krutij zaliznichnij nasip perejti cherez yakij mozhna bulo tilki bilya pereyizdu de kursuvav bronepoyizd Iz flangiv i tilu mahnovciv ohoplyuvali kinnotniki 14 yi budonnivskoyi diviziyi zvedenogo zagonu G Kotovskogo i chervonih kozakiv Odnak N Mahno znajshov vihid Svidchennya 5 Kombrig Chervonogo kozactva I Dubinskij U jogo shtabi znajshlosya posvidchennya na im ya komandira vzvodu 84 go polku 14 yi diviziyi Z cim dokumentom ordinarec batka primchav do bronepoyizda Pred yavivshi dokument pidviv komandira do ambrazuri Pokazav na mahnovciv yaki nablizhalisya Ce nashi A tam poviv palcem u bik budonnivciv mahnovci Koni nashi zmoreni do ataki ne zdatni Tak sho nachdiv prosit vdariti uragannim poki projdemo Za pereyizdom stanemo budemo chekati chervonih kozakiv Prostodushnij komandir bronepoyizdu popavsya na mahnovskij tryuk 1 cogo razu anarho ban diti virvalisya iz retelno prigotovlenoyi dlya nih pastki Svidchennya 6 Komandarm 1 yi Kinnoyi S Budonnij Vzhe majzhe misyac ganyalisya mi za Mahnom a suttyevih rezultativ ne dosyagli Stan gostroyi rozdratovanosti ohoplyuvav mene Protyagom desyati dniv vijska frontu rozgromili bagatotisyachnu regulyarnu armiyu Vrangelya z mogutnim ozbroyennyam a tut tizh sami chastini frontu ne mozhut spravitisya z yakoyus banditskoyu vatagoyu Nam bulo soromno divitisya odin na odnogo Iz Birok odin zagin mahnovciv pishov do Mirgoroda a golovni sili rushili na pivnich Cherez Lyutenku Veprik Lipovu Dolinu a potim cherez Nedrigajliv Ter ni Viri Richki mahnovski zagoni vijshli do rajonu yakij kontrolyuvali povstanci O G Antonova Cherez politichni rozbizhnosti soyuz dvoh najbilshih antibilshovickih povstanskih armij ne sklavsya Povernuvshi na pivdennij shid mahnovci projshli teritoriyeyu Kurskoyi Voronezkoyi i Harkivskoyi gubernij do s Berestove bilya Izyuma de 15 lyutogo 1921 r zakinchili svij zimovij rejd Zdolavshi 2 ti syachoverstnij shlyah armiya visnazhilasya V yiyi lavah zalishilosya bl 2000 shabel z 2 garmatami i 50 kulemetami majzhe bez boyepripasiv Zamist ukrupnennya armiya rozpalasya na dribni zagoni Do vesni 1921 r N Mahno manevruvav teritoriyeyu Tavrijskoyi i Katerinoslavskoyi gubernij a potim pishov u pidpillya 29 travnya 1921 r reorganizovanij shtab Revolyucijnoyi povstanskoyi armiyi shtarm poviv mahnovciv u novij rejd na Poltavshinu Kinnota ta posadzhena na tachanki pihota dolayuchi na den desyatki kilometriv strimko projshli cherez Pavlogradskij Novomoskovskij poviti Katerinoslavskoyi guberniyi i uvirvalisya na teritoriyu nashogo krayu Zagalna kilkist bijciv pid komanduvannyam shtarmu ne perevishuvala 2000 shabel i 3000 shtikiv pri 300 kulemetah i 12 garmatah Projshovshi Sahnovshinu povstanci 31 travnya zajnyali Machuhi i Reshetilivku za kilka verstv vid Poltavi U gubernskomu centri vinikla panika Poyava mahnovskogo z yednannya v rajoni poltavskih cukrovih zavodiv neabiyak sturbuvala radyanske komanduvannya Proti mahnovciv buli kinuti regulyarni vijska z bronepoyizdami v t ch 8 a diviziya Chervonogo kozactva 2 chervnya grupa povstanciv zdijsnila nalit na Zinkiv a golovni sili zajnyali Shishaki Pid chas rejdu mahnovci za pidtrimkoyu miscevih povstanskih zagoniv na korotkij chas zahoplyuvali sela i navit povitovi centri rozganyali organi radyanskoyi vladi rozdavali selyanam iz gamazeyiv i skladiv zagotovlenij za prodrozkladkoyu hlib Svidchennya 9 Iz informacijnogo zvedennya Poltavskogo gubvikonkomu 7 lipnya 1921r V Kobelyackomu poviti politstan pislya rejda band Mahna Shusya Marusi nadzvichajno vazhkij nastrij selyan prignichenij vladi na seli majzhe nemaye Na miscyah zrujnovana vsi radyanska i prodovolcha robota Nemaye zv yazku z chotirma volostyami Bandi operuvali v Carichan skij Kustopavlivskij Veliko Kobe lyackij volostyah Prijshovshi v Novi Sanzhari pishli v Poltavskij povit Vsogo bandami zalisheno zhertv blizko 22 chol Mirgorodskij povit Zv yazok z usima volostyami krim troh Cherez Peuiemwiie ku sho projshla banda Mahna na choli n yatir ki iz Shusya Mahna Taranovskogo Ku senka i Homi lt gt V Uspiiviikij volosti bandoyu zahopleno 15 konej inshim volostyam zavdano znachnih zbitkiv poki sho ne pidrahovanih Nejmovirni tryuki i boyi V Bilash na terenah Poltavshini prodovzhuvalisya do 4 lipnya 1921 r Popri velicheznu perevagu chervonih vijsk otochiti j znishiti N Mahna ne vdalosya Manevreni zagoni mahnovciv prorvali chervoni zasloni i perejshovshi Romenskij Gadyackij Zinkivskij poviti na pochatku lipnya zalishili teritoriyu Poltavshini 8 lipnya reshtki mahnovskoyi armiyi 800 shabel 700 shtikiv 72 kulemeti vidstupili na teritoriyu Harkivskoyi guberniyi de 8 lipnya zakinchili svij rejd U zv yazku z zasuhoyu i golodom situaciya dlya mahnovskoyi armiyi vlitku 1921 r uskladnilasya Ogoloshena bilshovikami amnistiya j obicyanka vladi skasuvati prodrozkladku prizveli do togo sho znachna chastina aktivnih uchasnikiv ruhu stala vidhoditi vid mahnovshini Ne zmiryayuchis z porazkoyu 9 lipnya 1921 r N Mahno vistupiv u ostannij rejd v im ya anarhiyi Vin buv upevnenij sho zbere novi povstanski sili na Donu i Volzi Ale golod u cih rajonah zmusiv jogo povernutisya nazad Cherez Starobil shinu Izyumshinu i Kostyantinogradshinu N Mahno pishov na Zahid V rajoni Sah novshini do mahnovciv priyednavsya zagin Ivanyuka 100 chol Projshovshi Kobelyackij povit 16 serpnya 1921 r N Mahno perepraviv bilya Perevolochnoyi cherez Dnipro reshtki svoyeyi armiyi 300 chol iz 4 kulemetami V sutichci z komnezamami u s Mishurin Rik batko oderzhav 11 te tyazhke poranennya Podalshij rejd nagaduvav vtechu 27 serpnya 1921 p H Mahno z kilkoma desyatkami soratnikiv perepravivsya cherez Dnister na teritoriyu Rumuniyi Borotba z selyanskim povstanskim ruhom stala dlya radyanskogo uryadu pershochergovoyu i odniyeyu z najgostrishih problem 8 grudnya 1920 r golova RNK USRR X Rakovskij komanduyuchij vijskami M V Frunze i sekretar KP b U V M Molotov zatverdili t zv Stislu instrukciyu po borotbi z banditizmom na Ukrayini Stislij dokument mistiv 55 punktiv prichomu majzhe vsi voni zakinchuvalisya pogrozami rozstrilyati konfiskuvati znishiti 19 lyutogo 1921 r bula stvorena Postijna narada po borotbi z banditizmom pri Radi Narodnih Komisariv USRR Na miscyah zokrema v Poltavskij i Kremenchuckij guberniyah stvoryuvalis gubernski postijni naradi na choli z golovami gubvikonkomiv Chlenami narad buli sekretari gubkomiv KP b U gubvoyenkomi golovi ChK z 1922 r DPU Gubernski postijni komisiyi po borotbi z banditizmom koordinuvali operaciyi vijsk ta karalnih organiv po likvidaciyi povstanskih zagoniv zdijsnyuvali zagalnij naglyad za stanom ohoroni pidpriyemstv skladiv i zaliznic v mezhah gubernij keruvali formuvannyam chastin osoblivogo priznachennya ChOP z komunistiv i komsomolciv zagoniv komitetiv nezamozhnih selyan KNS spryamovuvali diyalnist revtribunaliv pri vijskovih chastinah yaki peresliduvali povstanciv Svidchennya 12 Z instrukciyi DPU USRR pro metodi borotbi z povstanskim ruhom 1922 p Isnuye dva metodi aktivna I pasivna borotba Do metodiv aktivnoyi borotbi z banditizmom neobhidno vidnesti 1 Organizaciya letyuchih ruhomih vinishuvalnih zagoniv i okremih grup sho mayut zavdannya znishennya zhivoyi aktivnoyi zbrojnoyi sili suprotivnika 2 Likvidaciya pidpilnih organizacij oseredkiv sho pidzhivlyuyut i keruyut banditizmom 3 Vikachuvannya zbroyi sered selyanskogo naselennya Do metodiv pasivnoyi borotbi vidnosyatsya 1 Organizaciya shirokoyi Informacijnoyi ta agenturnoyi merezhi na seli 2 Verbovka informatoriv z chisla amnistovanih banditiv Z Zasilka seksotiv u operuyuchi bandi z agenturnoinformaiijnoyu metoyu a inodi dlya aktivnoyi borotbi sered nih vbivstvo glavariv band rozklad zalishkiv yih i shilyannya do dobrovilnogo perehodu rad vladi 4 Vvedennya institutu zaruchnikiv 5 Rozklad banditizmu i pidriv jogo avtoritetu v ochah naselennya shlyahom provedennya posileno agitaiijnoyi roboti na seli Dlya borotbi z povstancyami na Poltavshini zoseredzhuvalis znachni zbrojni sili 7 a Volodimirivska ta 25 a strilecki diviziyi 14 a Poltavska pihotna shkola komskladu chastini vijsk vnutrishnoyi ohoroni Poltavska brigada chastin osoblivogo priznachennya milicejski pidrozdili zagoni ChK ta komitetiv nezamozhnih selyan Iz lita 1921 p povstanskij ruh na Poltavshini stav zatuhati Vidmova bilshovickoyi verhivki vid politiki voyennogo komunizmu spriyala polipshennyu stosunkiv trudovogo selyanstva z radyanskoyu vladoyu Dalasya vznaki i diya zakonu VUCVK vid 3 bereznya 1921 r pro amnistiyu povstancyam yaki dobrovilno skladut zbroyu Chimalo selyan skoristalis cim zakonom i povernulisya do mirnogo gospodaryuvannya I vse zh u kin 1921 r na poch 1922 r povstanskij ruh u Poltavskij i Kremenchuckij guberniyah zalishavsya najsilnishim na Livoberezhnij Ukrayini Za danimi DPU stanom na 1 sichnya 1922 p nezvazhayuchi na suvoru zimu na Poltavshini operuvali 15 povstanskih zagoniv chiselnistyu vid 20 do 50 bijciv Iz nastannyam vesnyanogo tepla kilkist zagoniv zrosla U 1922 1923 pp velikoyu miroyu zminilas taktika dij povstanciv Voni unikali napadati na vijskovi chastini povitovi mista i veliki sela Udari teper nanosilis po hlibozagotivelnih punktah zaliznichnih skladah komunah vchinyalis diversiyi na transporti napadi iz zasidok na neveliki grupi vijskovikiv milicioneriv silskih aktivistiv Vidpovidno zminyuvalis i metodi borotbi z povstanskim ruhom Yaksho v 1920 r taka borotba rozumilas karalnimi organami lishe yak neobhidnist znishennya zhivoyi sili suprotivnika i zvodilas do bezsistemnih peresliduvan povstanskih zagoniv mobilnimi chastinami Chervonoyi armiyi to z kincya 1921 r poryad iz vijskovimi operaciyami posilyuyetsya robota po vnutrishnomu rozkladu povstanskogo ruhu Z ciyeyu metoyu sered selyanstva ta bezposeredno v samih zagonah nasadzhuvalas agentura DPU sekretni spivrobitniki seksoti Voni povidomlyali pro miscya dislokaciyi i peresuvannya povstanciv rozpalyuvali sered nih chvari siyali zneviru v mozhlivosti peremogi v borotbi z radyanskoyu vladoyu Nova taktika dozvolyala bilshovikam bilsh vdalo provoditi oblavi obshuki ta karalni akciyi U lipni 1923 r za navodkoyu chekistskoyi agenturi buli rozgromleni osnovni sili gadyackih povstanskih zagoniv L Hristovogo i M Mandika Sam L Hristovij buv tyazhko poranenij a zgodom ubitij U sichni nastupnogo roku chastini 57 go polku znishili zagoni P Pogorilogo ta A Levchenka Otaman P Pogorilij todi zaginuv a A Levchenku vdalosya vtekti ale u kvitni 1922 r chekisti shopili jogo v Katerinoslavi i zgodom rozstrilyali Serjoznim udarom po povstanskomu ruhovi stav rozgrom u 1921 1923 pp nacionalno patriotichnogo pidpillya na Poltavshini Naprikinci lipnya 1921 r organi ChK vikrili pidpilnu organizaciyu uchniv uchitelskoyi seminariyi v Piryatini yiyi uchasniki vlashtuvali konspirativni zibrannya v lisi j nakopichuvali zbroyu dlya povstanciv Voseni togo zh roku chekisti zaareshtuvali ponad 50 chleniv pidpilnoyi organizaciyi v Chutovomu Vlitku 1922 r u s Krasnoselce Kremenchuckoyi guberniyi DPU rozgromilo pidpilnu organizaciyu pid nazvoyu 1 j Ukrayinskij polk imeni Simona Petlyuri U 1923 r bulo likvidovano she kilka pidpilnih organizacij sered nih Lubenskij povstanskij komitet na choli z uchitelem S V Kovalev skim Organizaciya do skladu yakoyi vhodili vchiteli studenti kolishni oficeri pidtrimuvala zv yazki iz zakordonnim uryadom UNR iz chasom mala pidnyati na Livoberezhzhi masove antiradyanske povstannya ta ocholiti tut vsi zbrojni povstanski formuvannya Todi zh vikrito pidpilnu organizaciyu Ukrayinsko rosijskij nacionalnij soyuz povstannya proti III Internacionalu DPU zaareshtuvalo kerivnikiv organizaciyi P F Chergince va i B A Mihajlovskogo ta 17 ryadovih chleniv Pri obshuku bula viluchena zbroya znaryaddya druku chisti blanki z pechatkami velika kilkist proklamacij plani Poltavi z poznachennyam u misti vijskovih chastin spiski ustanov i vidpovidalnih partijnih i radyanskih pracivnikiv Vse ce malo buti vikoristane pid chas masovogo antiradyanskogo povstannya U serpni 1923 r bula likvidovana pidpilna povstanska organizaciya v Krasnogradi na choli z O G Kolomiyec Organizaciya sho pragnula do vidnovlennya vladi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki provodila svoyu robotu v mezhah Krasnogradskogo povitu mala zv yazok z Kremenchukom i Kobelyakami Todi zh podibni pidpilni organizaciyi buli vikriti v Pereyaslavi v Zolotonoshi v selah Breusivka Kobelyackogo Bezruchki i Zhuki Poltavskogo povitiv Ci organizaciyi nalichuvali po 20 25 chol iz chisla uchiteliv studentiv selyan Deyaki z nih napriklad Pereyaslivska i Zolotoniska mali zv yazki z povstankomami v Holodnomu Yaru miscevimi povstanskimi zagonami Ekonomichne zhittya kultura Poltavi u mizhvoyennij radyanskij period 1921 1941 Ekonomichni peretvorennya u misti zdijsnyuvalisya vidpovidno do zagalnoyi politiki komunistichnoyi partiyi 20 ti roki chas rozkvitu NEPu novoyi ekonomichnoyi politiki Z kincya 20 h rokiv rozpochinaye tsya postupova industrializaciya Poltavi Pochali pracyuvati deyaki pidpriyemstva ranishe zakonservovani cherez vidsutnist sirovini paliva koshtiv tosho Tak voseni 1924 roku bulo pusheno 59 j derzhavnij olijzavod milovarnij zavod u comu zh roci zbilshiv kilkist holodilnikiv z 7 do 12 1 grudnya 1924 roku komitet borotbi z bezrobittyam organizuvav panchishnu fabriku Tekstilnik zgodom fabrika im 8 bereznya de pracyuvalo 25 robitnic Na 1 grudnya 1925 roku kilkist robitnikiv tut zbilshilas do 227 cholovik 28 travnya 1925 roku pochala pracyuvati tyutyunova fabrika yaka do zhovtnya cogo zh roku virobila 6850 yashikiv mahorki na sumu 147 700 karbovanciv Na cej chas diyali majzhe vsi promislovi pidpriyemstva mista Dlya pidpriyemstv u shkolah fabrichno zavodskogo navchannya gotuvalisya kvalifikovani kadri 1924 roku v Poltavi bulo vzhe 28 shkil FZN de navchavsya 1291 cholovik Stvoryuvalis masovi shkoli liknepi ta shkoli dlya malopismennih U grudni 1923 roku v misti bulo organizovano Tovaristvo dopomogi likvidaciyi nepismennosti vzhe v lipni 1924 roku v nomu nalichuvavsya 1251 chlen Uchitelski kadri gotuvav Poltavskij institut narodnoyi osviti stvorenij u 1921 roci shlyahom ob yednannya pedagogichnogo institutu ta istoriko filologichnogo fakultetu filialu Harkivskogo universitetu Na institut buv peretvorenij i agrokooperativnij tehnikum nini ce Poltavska derzhavna agrarna akademiya Kolishnye zemske remisniche uchilishe reorganizuvali v industrialnij tehnikum Agronomichni kadri gotuvala shkola sadivnictva Kolishnyu feldshersku shkolu peretvorili na akushersku vidkrili pedagogichne uchilishe piznishe jogo reorganizovano v tehnikum torgovo promislovu profshkolu kooperativnu profshkolu zgodom tehnikum ta ryad inshih specialnih navchalnih zakladiv Vzhe v pershi roki industrializaciyi v misti rozgornulosya znachne promislove budivnictvo Buli rozshireni diyuchi pidpriyemstva Na pochatku 1927 roku pristupili do peretvorennya zaliznichnih majsteren na parovozoremontnij zavod Todi zh rozpochato rekonstrukciyu remontno mehanichnogo zavodu Metal yakij obslugovuvav miscevu promislovist i silske gospodarstvo Poltavskoyi okrugi remontuvav silskogospodarski mashini traktori avtomobili viroblyav dlya panchishnih fabrik panchishni ta motalni mashini yaki ranishe vvozilisya z za kordonu Stvoryuvalis takozh novi pidpriyemstva po pererobci silskogospodarskoyi produkciyi V berezni 1926 roku stala do ladu bekonna fabrika V comu roci na nij bulo zabito 25 tisyach svinej a v 1927 roci 95 tisyach Virobi fabriki na vistavci v Parizhi distali najvishu ocinku Zbilshivsya eksport poltavskogo bekonu morozhenoyi svinini solonih okorokiv u Angliyu Franciyu smalcyu v Niderlandi tosho V 1927 roci rozpochalos budivnictvo velikoyi m yasoholodilni u 1928 roci pobuduvali maslozavod 1929 roku bulo stvoreno Poltavskij m yasokombinat yakij vigotovlyav shirokij asortiment harchovih produktiv m yaso kovbasi harchovi ta tehnichni zhiri kormovi produkti tosho Tut zhe buv stvorenij yedinij u SRSR strunnij ceh V roki pershoyi p yatirichki do ladu stali fabriki panchishna poligrafichna vzuttya termometriv rukavichna zakincheno rekonstrukciyu zavodu Metal Bulo zbudovano olijnij ta milovarnij zavodi rekonstrujovano konditersku fabriku parovozoremontnij zavod tosho Naprikinci 1932 roku pidpriyemstva mista virobili produkciyi na sumu 109 mln karbovanciv v toj chas yak u 1928 roci yih produkciya obchislyuvalasya u 33 9 mln karbovanciv Perevazhala legka promislovist pitoma vaga yakoyi stanovila 51 2 u zagalnomu obsyazi promislovoyi produkciyi mista za neyu jshla harchova 35 9 a potim vazhka 12 9 Na pidpriyemstvah mista u cej chas pracyuvalo 13 024 robitniki u 1928 roci 6415 robitnikiv V roki drugoyi p yatirichki she bilshe rozgornulosya promislove budivnictvo v misti stali do ladu hlibozavod rekonstruyuvavsya pislya konservaciyi pochav pracyuvati shkiryanij zavod Poltava peretvoryuvalas na odin iz znachnih promislovih centriv Ukrayini Vsogo do Nimecko radyanskoyi vijni v misti Poltavi pracyuvalo 83 promislovih pidpriyemstva soyuznogo respublikanskogo i oblasnogo pidporyadkuvannya Na nih pracyuvalo 42 000 robitnikiv Proti dorevolyucijnogo chasu zagalnij obsyag promislovoyi produkciyi zris u 20 raziv Za kilkistyu robitnikiv najbilshimi pidpriyemstvami v 1940 roci krim zaliznichnih buli de pracyuvalo 1959 chol panchishna fabrika 1397 chol m yasokombinat 915 chol rukavichna fabrika 821 chol 12 a vzuttyeva 818 chol shvejna 416 chol poligrafichna fabrika 370 chol konditerska 254 choloviki Z rozvitkom promislovosti zrostala i zagalna kilkist naselennya v misti 1924 roku tut prozhivalo 75 639 chol u 1926 92 515 chol a v 1939 130 305 cholovik Zvodilis novi zhitlovi budinki dlya robitnikiv parovozoremontnogo zavodu na Podoli buv sporudzhenij zhitlovij masiv na rozi vulic Pushkinskoyi ta Kostyantinivskoyi nini vulici Yuliana Matvijchuka ta Simona Petlyuri dlya robitnikiv panchishnih fabrik na rozi Zhovtnevoyi vulici ta ploshi Lenina nini vul Sobornosti j plosha Konstituciyi ta na rozi vulic Kotlyarevskogo j Pushkinskoyi a na Sinnij ploshi nini majdan Nezalezhnosti ta dlya robitnikiv zavodu Metal tosho Vzhe na pochatok 1930 h rokiv v mezhi Poltavi uvijshli navkolishni sela Pushkarivka Mala Rudka Kuliki Nizhni Mlini Dublyanshina tosho Bulo prokladeno vodoprovid sporudzheno kanalizaciyu Vulicyami mista pishli pershi avtobusi Naperedodni Nimecko radyanskoyi vijni v misti diyali 2 naukovo doslidni instituti soyuznogo znachennya kormiv ta svinarstva 3 vishih uchbovih zakladi pedagogichnij silskogospodarskij ta budivelnij instituti kilka tehnikumiv i profesijnih shkil ponad 30 serednih ta nepovnih serednih shkil Dlya zadovolennya kulturnih potreb naselennya v misti vidkrili kilka klubiv u tomu chisli klub zaliznichnikiv iz zalom na 1000 glyadachiv z bibliotekoyu riznimi kabinetami klub im Karla Marksa dlya panchishnikiv u kolishnomu budinku dvoryanskogo zibrannya zaraz tam kinoteatr im Kotlyarevskogo klub im S M Kirova dlya sluzhbovciv radyanskih i torgovelnih ustanov Budinok partijnoyi osviti piznishe radpartshkola ta ryad inshih de provodilas velika kulturno masova robota U 1926 roci vidbuvsya pershij koncert kapeli banduristiv stvorenoyi grupoyu lyubiteliv spivakiv u Poltavi naprikinci 1925 roku Keruvav cim kolektivom vidomij kompozitor Gnat Hotkevich dirigentom i hudozhnim kerivnikom u pershi roki isnuvannya kapeli buv talanovitij poltavskij muzikant V A Kabachok 1930 roku kapeli prisvoyili zvannya zrazkovoyi a piznishe na yiyi osnovi v Kiyevi stvorili kapelu banduristiv Ukrayinskoyi RSR yakoyu keruvav zasluzhenij diyach mistectv URSR O 3 Minkivskij Nini ce Nacionalna zasluzhena kapela banduristiv Ukrayini imeni Georgiya Majborodi proslavlenij kolektiv yakim keruye narodnij artist Ukrayini Yu V Kurach Bulo zasnovano stacionarnij muzichno dramatichnij teatr im M V Gogolya Tut pochinali svoyu diyalnist aktori piznishe narodni artisti SRSR M M Tarhanov I S Kozlovskij V S Vasilko V misti pracyuvali takozh kompozitori V M Verhovinec F M Popadich Na gastroli v Poltavu chasto priyizdili viznachni radyanski i zakordonni muzikanti ta spivaki Znachnu kultosvitnyu robotu v misti provodili muzeyi Bagatu ekspoziciyu mav krayeznavchij muzej U jogo fondah naperedodni Nimecko radyanskoyi vijni nalichuvalosya 117 900 eksponativ v arhivi zberigalisya cinni rukopisi pershi vidannya z istoriyi Ukrayini ta Poltavshini Pracivniki muzeyu provodili rozkopki skifskih ta slov yanskih poselen na teritoriyi Poltavshini zbirali dokumenti ta inshi materiali z istoriyi krayini U 1928 roci v budinku de zhiv i pracyuvav vidatnij ukrayinskij pismennik V G Korolenko bulo vidkrito literaturno memorialnij muzej Ekspoziciya jogo skladalasya z cikavih dokumentiv fotografij i rechej peredanih ridnimi pismennika Literaturno memorialnij muzej u 1940 roci z nagodi 90 richchya z dnya narodzhennya klasika ukrayinskoyi literaturi P Mirnogo bulo vidkrito v jogo budinku Todi zh na bazi derzhavnoyi kartinnoyi galereyi zasnovanoyi she v 1919 roci stvoreno hudozhnij muzej V osnovu jogo ekspoziciyi pokladeno zbirku kartin M O Yaroshenka V misti bulo vidkrito pam yatniki T G Shevchenku za proyektom I P Kavaleridze 1926 M V Gogolyu 1934 Pid chas Nimecko radyanskoyi vijniDiv takozh Poltavskij gebit Pershi boyi iz peredovimi zagonami nimciv prijnyali bijci motostrileckogo bataljonu 132 yi tankovoyi brigadi RSChA pid kerivnictvom kapitana O Semenova 18 veresnya armiya Rejhu zavolodila mistom i bataljon zajnyav oboronu po Vorskli ta utrimuvav yiyi do 28 veresnya Z 18 veresnya 1941 roku dva roki Poltava perebuvala u skladi nimeckogo okupacijnogo utvorennya Rejhskomisariat Ukrayina V pershi dni okupaciyi bulo rozstrilyano ponad tisyachu poltavciv U hodi boyiv u Poltavi bulo znisheno vsi 83 pidpriyemstva elektrostanciyu vodogin kanalizaciyu parki vuzi shkoli likarni dityachi zakladi kinoteatri klubi biblioteki vsi ustanovi Zbitki zavdani mistu stanovili 1 milyard 137 miljoniv karbovanciv Vranci 23 veresnya 1943 roku z yednannya 5 yi Gvardijskoyi armiyi ta vijska 53 yi Armiyi Stepovogo frontu RSChA vitisnili nimecku armiyu i zajshli v Poltavu Vidnovivsya radyanskij rezhim 12 poltavciv oderzhali zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Kolishnij pracivnik odniyeyi z budivelnih organizacij mista uchasnik antinacistskogo povstannya v bloci smerti taboru Mautgauzen odin z nebagatoh komu vdalosya vryatuvatisya Geroyi Radyanskogo Soyuzu urodzhenci Poltavi Mihajlo Mojsejovich Gerashenko lejtenant otrimav zvannya Geroya 17 10 43 imenem nazvano odnu z vulic mista Georgij Vasilovich Dikun gvardiyi major otrimav zvannya Geroya 24 03 45 Oleksandr Sergijovich Lyutij starshij matros otrimav zvannya Geroya 29 05 45 posmertno imenem nazvano odnu z vulic mista Viktor Arsentijovich Mironenko kapitan otrimav zvannya Geroya 03 06 44 posmertno imenem nazvano odnu z vulic mista vstanovlena memorialna doshka Volodimir Mironovich Nikolayenko lejtenant otrimav zvannya Geroya 23 04 44 posmertno imenem nazvano odnu z vulic mista vstanovlena memorialna doshka Mikola Mihajlovich Stadnichuk starshij lejtenant otrimav zvannya Geroya 17 10 43 na chest Stadnichuka bula vstanovlena memorialna doshka Viktor Mihajlovich Shtrigol gvardiyi pidpolkovnik otrimav zvannya Geroya 19 03 44 Oleksandr Fedorovich Sherbakov gvardiyi starshij lejtenant otrimav zvannya Geroya 24 12 43 Anatolij Ivanovich Yakushev gvardiyi major otrimav zvannya Geroya 23 09 44 Pidpillya OUN u Poltavi Z pochatkom radyansko nimeckoyi vijni iz Zahidnoyi Ukrayini na shid virushili utvoreni OUN pohidni grupi melnikivskogo ta banderivskogo spryamuvannya do skladu yakih za riznimi danimi vhodilo vid 4 do 7 tis cholovik Zdebilshogo ce buli molodi lyudi shiri patrioti Ukrayini yaki pragnuli v umovah nacistskoyi okupaciyi zgurtuvati ukrayinciv navkolo nacionalnoyi ideyi i povesti yih na borotbu za svobodu j nezalezhnist svoyeyi Batkivshini yaka poterpala pid gnitom dvoh totalitarnih rezhimiv stalinskogo komunistichnogo j gitlerivskogo Shlyah pohidnih grup OUN na Slobozhanshinu i Donbas prolyagav cherez Poltavshinu U Kiyevi melnikivci stvorili svij kerivnij organ OSUZ oseredni ta shidni ukrayinski zemli yakij ohoplyuvav Kiyivsku Poltavsku Chernigivsku Zhitomirsku i Vinnicku oblasti Ukrayini Odnu z pohidnih grup OUN melnikivciv ocholiv Yaroslav Yakimec Do neyi vhodili studenti galichani Yaroslav Lashin Volodimir Popovich i Stepan prizvishe nevidome Sered uchasnikiv pohidnih grup buli j poltavci uchasniki vizvolnih zmagan 1917 1921 rokiv yaki z riznih prichin opinilisya na emigraciyi Zokrema protyagom 17 19 lipnya 1941 roku na shid virushili Ivan Garmash Grigorij Padalka Yurij i Denis Matviyivi Ivan Prohvat Stepan Shahraj Volodimir Bidik ta Mariya Bezpalova Naprikinci veresnya 1941 roku do Poltavi pereveli golovu oblasnogo provodu OUN na Vinnichchini Vasilya Yavoriva Znachnu robotu z viyavlennya i zgurtuvannya nacionalnih sil na Poltavshini proviv odin iz lideriv OUN melnikivskoyi oriyentaciyi urodzhenec mista Rogatina na Galichini Bogdan Onufrik Konik Odnim iz jogo zavdan bulo formuvannya z ukrayinskih patriotiv organiv miscevoyi vladi dopomizhnoyi okupacijnoyi administraciyi z tim shob ci lyudi stali nosiyami ukrayinskoyi derzhavnickoyi ideyi na okupovanih nimcyami zemlyah Iz riznih dzherel sho zbereglisya dostemenno vidomo sho ukrayinske nacionalistichne pidpillya u formi oseredkiv chi simpatikiv OUN diyalo ne lishe v Poltavi a j Kremenchuci Lubnah Mirgorodi Piryatini Lohvici Zolotonoshi Yagotini Kishenkah i Malij Pereshepini Centrom nacionalno patriotichnogo pidpillya melnikivskogo spryamuvannya v Poltavi stala miska uprava Yiyi ocholyuvav burgomistr Fedir Borkivskij kolishnij starshina armiyi UNR osobisto znajomij iz Simonom Petlyuroyu ta Yevgenom Konovalcem Prohodiv u spravi Spilki vizvolennya Ukrayini protyagom 10 rokiv poneviryavsya u Soloveckomu tabori osoblivogo priznachennya Pislya zvilnennya meshkav u Poltavi na vulici Monastirskij 15 Naperedodni radyansko nimeckoyi vijni pracyuvav buhgalterom Poltavskogo hlibzavodu U Poltavi diyali pidpilniki OUN yak melnikivskoyi tak i banderivskoyi oriyentaciyi Prikrittyam dlya pidpillya OUN bula robota v organah miscevoyi okupacijnoyi administraciyi ta tilovih nimeckih ustanovah i shtabah Pritulok yim davali ukrayinski patrioti yaki she zalishalisya zhivimi pislya dvadcyati rokiv bilshovickogo teroru Zokrema dopomogu chlenam pohidnih grup OUN nadavala Poltavska uprava Ukrayinskogo Chervonogo Hresta u tomu chisli golova upravi Galina V yun ta yiyi mati Yelizaveta Grishko svyashenik Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Demid Burko ta jogo druzhina Antonina rodini Potapenkiv Potulnickih ta in Poltavski enkaveesivci vvazhali sho pidpilnu organizaciyu melnikivciv u Poltavi ocholyuvav Petro Petrovich Dejneko sluzhbovec miskoyi upravi Naperedodni vijni P Dejneko pracyuvav sadivnikom u Poltavi zokrema doglyadav Korpusnij sad Najblizhchim jogo pomichnikom yak vvazhali enkaveesivci bula Galina V yun u napisanih u 1961 roci spogadah vona pro ce ne zgaduye a aktivnimi uchasnikami Andrij Bagmet i Oleksandr Digas Za slovami M Sokolovskogo melnikivcyami buli burgomistr Poltavi F Borkivskij redaktor oblasnoyi gazeti Golos Poltavshini Petro Sagajdachnij mozhlivo ce psevdo nachalnik poltavskoyi policiyi chlen OUN she z emigraciyi Petro Chuj ta jogo zastupnik Miroshnichenko zaviduvach zemelnogo viddilu miskoyi upravi Mikola Skripchenko agronom Grigorij Osnach major Chervonoyi armiyi Petro prizvishe nevidome brati Petro j Oleksij Gromi ta in Iz pidpillyam OUN m buv pov yazanij i kobzar Ivan Sklyar Poltavska policiya poryad iz miskoyu upravoyu stala osnovnim oseredkom melnikivciv Do skladu melnikivskogo pidpillya OUN yak svidchiv 19 zhovtnya 1943 roku na dopiti v organah NKVS Stepan Griga vhodilo blizko 30 cholovik iz chisla zhiteliv Poltavi ta navkolishnih sil Krim nazvanih vishe sered nih buli Kostyantin Pavlovich Vajdenko 1893 roku narodzhennya zaviduvach palivnim viddilom miskoyi upravi Yakiv Semenovich Chetverilo 1895 roku narodzhennya urodzhenec sela Chornoglazivki Pacagula zaviduvach Invalidnim budinkom pri Dobrodijnomu viddili Poltavskoyi miskoyi upravi Ivan Trohimovich Vasilchenko vikonavec miskoyi upravi Petro Vasilovich Grinchenko buhgalter miskoyi upravi Stepan Stepanovich Griga zaviduvach adresnim stolom miskoyi upravi a takozh Petro Prokopovich Marchenko j Arsenij Grigorovich Dnikalo Banderivci takozh mali v Poltavi svoyu p yatirku yaku ocholyuvali Yaroslav Mudrij Okulyarchik ta Vasil Yavoriv Zelenij Voni pribuli do Poltavi zi Lvova nezabarom pislya prihodu nimciv Osidok banderivci mali na kvartiri Oleksandri Olesi Potapenko na vulici Kotlyarevskogo navproti skverika Gospodarka kvartiri bula donkoyu vidomogo poltavskogo poeta Musiya Kononenka i druzhinoyu Mitrofana Potapenka pracivnika spozhivchoyi kooperaciyi represovanogo v 1937 roci Buduchi chlenom OUN b O Potapenko pracyuvala v Poltavskij upravi Ukrayinskogo Chervonogo Hresta Ce bula zhertovna i vidvazhna zhinka patriotka zgaduvav piznishe M Martinyuk bezmezhno viddana spravi chinnogo nacionalizmu Zapasna yavka banderivciv znahodilasya v yidalni na vulici Oleksandrivskij de deyakij chas pracyuvala Antonina Kushnir navproti ninishnogo CUMu Osnovnim zavdannyam ukrayinskih patriotiv yak ukazuvalosya v dopovidnij zapisci narkoma NKVS URSR Ryasnogo na im ya M Hrushova bulo vedennya nacionalistichnoyi propagandi sered naselennya i vijskovopolonenih yakim voni donosili ideyi borotbi z bilshovikami a takozh iz nimcyami za stvorennya samostijnoyi Ukrayinskoyi derzhavi Najbilsh spriyatlivij grunt vona znahodila sered nacionalno svidomoyi ukrayinskoyi inteligenciyi ta selyanstva sered yakogo panuvali silni antikolgospni nastroyi U chisli inshih zavdan ukrayinskih nacionalistiv bulo zaluchennya novih chleniv do svogo pidpillya stvorennya fondu dopomogi sim yam represovanih komunistichnim rezhimom lyudej zbir koshtiv dlya OUN ta in Ideyi derzhavnoyi nezalezhnosti Ukrayini pidpilniki OUN propaguvali pid chas zbirannya produktiv groshej i odyagu dlya radyanskih vijskovopolonenih yakimi opikuvavsya Ukrayinskij Chervonij Hrest po mistah i selah Poltavshini Z ciyeyu metoyu voni neodnorazovo buli v Kotelvi Novih Sanzharah Opishnomu Dikanci Machuhah ta in Organizaciyeyu dopomogi vijskovopolonenim vid Ukrayinskogo Chervonogo Hresta zajmalisya Andrij Bagmet ta Zinayida Potulnicka druzhina protoiyereya Oleksiya Potulnickogo Z dozvolu okupacijnoyi vladi voni viyizhdzhali v sela sklikali shodi j zaklikali lyudej robiti pozhertvi dlya ukrayinskih branciv polonenih Ukrayinskij Chervonij Hrest u Poltavi stav legalnim oseredkom navkolo yakogo gurtuvalisya vsi nacionalno svidomi ukrayinski elementi u tomu chisli j pidpillya OUN U svoyih spogadah pro spivpracyu z ukrayinskimi patriotami G V yun pisala Zovsim prirodno v kolah nashogo tovaristva znajshlo znachnu pidtrimku ukrayinske nacionalno vizvolne pidpillya ocholyuvane todi yak vidomo oboma gilkami OUN Navesni 1942 roku nimecke frontove komanduvannya peredalo Poltavshinu v upravlinnya civilnoyi vladi vona bula vklyuchena do rejhskomisariatu Ukrayina Vidtodi j pochalisya masovi represiyi proti nacionalno svidomih ukrayinciv Pershimi zhertvami nacistskogo teroru stali uchasniki Pohidnih grup OUN molodi pidpilniki nacionalisti yaki pribuli na Poltavshinu z Galichini ta emigraciyi shob dopomogti poltavcyam u budivnictvi nacionalnogo zhittya Zavdyaki spilnim klopotannyam Poltavskoyi upravi Ukrayinskogo Chervonogo Hresta ta kerivnictva Poltavskoyi miskoyi upravi zokrema Borkivskogo pershih v yazniv udalosya vryatuvati Ale naprikinci bereznya 1942 roku nevdovzi pislya Shevchenkivskih svyat yaki urochisto projshli v primishenni miskoyi upravi bulo zaareshtovane i yiyi kerivnictvo na choli z burgomistrom Borkivskim Nacistska sluzhba bezpeki u odnomu dokumenti pisala U Poltavi bulo zaareshtovano mera i troh inshih osib Mer provodiv u sebe zbori z pribichnikami Banderi v hodi yakih vin propaguvav ideyu stvorennya ukrayinskoyi armiyi dlya yiyi borotbi z nimeckim vermahtom Za ce jogo i rozstrilyali nacistski okupanti u 1942 roci Yaksho na pochatku okupaciyi Ukrayini nacisti stavilisya do sprob ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya z nastorozhenistyu i znevazhlivoyu bajduzhistyu to nadali pochali vbachati v nomu dzherelo nepriyemnogo klopotu dlya sebe Z vesni 1942 roku pochalisya goninnya na bud yaki proyavi ukrayinskogo nacionalnogo zhittya Zi shpalt ukrayinskih okupacijnih gazet znikayut publikaciyi pro geroyichni storinki minulogo zmenshuyetsya kilkist povidomlen pro misceve zhittya Nacisti zaboronili vikoristovuvati ukrayinsku nacionalnu simvoliku vikonuvati gimn She ne vmerla Ukrayina diyalnist Prosvit ta inshih ukrayinskih gromadskih organizacij Vodnochas posilyuyetsya propaganda nacistskoyi ideologiyi zbilshuyetsya obsyag oficijnih nimeckih povidomlen Prikrittyam dlya vcililih prihilnikiv Ukrayinskoyi derzhavnosti v Poltavi stala uprava Ukrayinskogo Chervonogo Hresta yaku ocholyuvala Galina V yun Narkom NKVS Ryasnij yak vidno z jogo dopovidnoyi zapiski na im ya sekretarya CK KP b U D Korotchenka vvazhav yiyi nastupnikom kerivnika poltavskogo pidpillya OUN P Dejneki de vona nachebto vidala organizacijnimi pitannyami Pislya likvidaciyi nimcyami v lipni 1942 roku UChH deyaki jogo funkciyi perebrav blagodijnij viddil Poltavskoyi miskoyi upravi Oficijno viddil zajmavsya nadannyam materialnoyi dopomogi socialno nezahishenim verstvam naselennya ale jogo spivrobitniki yak vvazhali chekisti provodili kontrrevolyucijnu nacionalistichnu agitaciyu sered vijskovopolonenih i civilnogo naselennya ta namagalisya zaluchiti do pidpillya OUN ukrayinsku inteligenciyu Pislya povernennya komunistichnogo rezhimu na Poltavshinu ti z ukrayinskih patriotiv yaki vryatuvalisya vid nacistiv opinilisya v zastinkah NKDB U zhovtni 1943 roku chekisti zaareshtuvali P Marchenka S Grigu A Bagmeta ta in Kilka uchasnikiv nacionalistichnogo pidpillya K Vajdenko Ya Chetverilo A Danilenko I Shpigun ta Derkach perebuvali v rozshuku Pislya provedenih organami NKDB areshtiv ukrayinske nacionalno patriotichne pidpillya ne bulo ostatochno vikorinene U dopovidnij zapisci komisara vnutrishnih sprav URSR Ryasnogo na im ya M S Hrushova vidznachalosya sho v period okupaciyi Poltavi bula stvorena pidpilna Organizaciya ukrayinskih nacionalistiv yaka stavila za metu zaluchennya novih uchasnikiv u organizaciyu provedennya sered naselennya i vijskovopolonenih nacionalistichnoyi propagandi Organizaciya proisnuvala do listopada 1943 roku Na pidstavi svidchennya areshtovanih mozhna zrobiti perekonlivi visnovki sho na teritoriyi Poltavskoyi oblasti isnuye gliboke nacionalistichne pidpillya Chastina ukrayinskih patriotiv yaka ryatuyuchis vid represij radyanskih karalnih organiv vtekla na zahid vstupila do Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi Tak v odnomu z pidrozdiliv UPA voyuvali Sergij Nesterenko Tucha Petro Grebenyuk Sagajdachnij ta Grigorij Zhalinskij Chaban iz Machuh Andrij Vinnik Sagajdachnij z Verholiv Yevgen Piddubnik Nalivajko iz Zhukiv Volodimir Zaharchenko Vsesvitnij iz Grebinki ta in Same z zhiteliv Naddnipryanshini kerivnictvo OUN UPA organizovuvalo novi Pohidni grupi yaki pislya korotkoterminovoyi pidgotovki napravlyalisya dlya pidpilnoyi roboti u shidni j centralni oblasti Ukrayini pislya povernennya tudi radyanskoyi vladi Na vidminu vid pershoyi hvili Pohidnih grup voni buli mensh chiselnimi i skladalisya majzhe povnistyu z miscevih zhiteliv yaki z riznih prichin opinilisya na zahidnih terenah Ukrayini Nimeckij okupacijnij rezhim i radyanska vlada odnakovoyu miroyu buli vorozhimi do nacionalnih domagan ukrayinskogo narodu Ale popri teror nacistiv i komunistiv sered poltavciv prodovzhuvala zhiti ideya nezalezhnosti Ukrayini yaku cinoyu vlasnogo zhittya poshiryuvali uchasniki nacionalno patriotichnogo pidpillya Yak bachimo z dopovidi Charneckogo zroblenoyi 6 chervnya 1944 roku na zborah partijno gospodarskogo aktivu oblasti OUN v period okupaciyi Poltavshini provela nemalu robotu po zgurtuvannyu antiradyanskih nacionalistichnih sil Veli pidgotovchu robotu po stvorennyu band u Kremenchuckomu ta inshih rajonah oblasti z metoyu zalishiti yih u nashomu tilu iz zavdannyam vesti pidrivnu robotu Ni nacistskij ni komunistichnij rezhimi ne zmogli znishiti pragnennya ukrayinciv buti gospodaryami na svoyij zemli j gospodaryami vlasnoyi doli Pislya Nimecko radyanskoyi vijniNa 4 j den pislya vizvolennya stanciya Poltava Pivdenna zmogla prijnyati pershi esheloni z vijskovim vantazhem cherez tizhden pochav davati produkciyu zavod M yasomolmash na 25 j den Poltavskij molokozavod 22 grudnya 1943 roku dav pershij chavun livarnij ceh Poltavskogo parovozoremontnogo zavodu Tut dostrokovo zavershili vidbudovni roboti pershoyi chergi V 1943 1944 rokah osnovni cehi zavodu pracyuvali na povnu potuzhnist U 1960 h rr u misti diyalo ponad 50 velikih osnashenih najnovishoyu tehnikoyu pidpriyemstv Pershe misce za pitomoyu vagoyu u promislovij produkciyi Poltavi nalezhalo pidpriyemstvam harchovoyi promislovosti m yasokombinatu oliyezhirkombinatu ptahokombinatu konditerskij fabrici molokozavodu boroshnomelnim pidpriyemstvam Legka promislovist bula predstavlena fabrikami bavovnopryadilnoyu trikotazhno rukavichnoyu shvejnimi fabrikoyu hudozhnogo vishivannya im Lesi Ukrayinki fabrikoyu bayaniv shkiryano vzuttyevim kombinatom ta inshimi Z pidpriyemstv himichnoyi promislovosti v Poltavi buv sklozavod yakij vipuskav mirni medichni i ampulni virobi dlya naukovo doslidnih institutiv zavod takozh postachav svoyu produkciyu na eksport v Indiyu Yegipet Shri Lanku Birmu krayini narodnoyi demokratiyi V Poltavi diyali zavod zalizobetonnih virobiv keramichnij zavod napivsuhogo presuvannya cegli sho vipuskav chvert usiyeyi kilkosti cegli v oblasti kombinat budivelnih materialiv yakij ob yednuvav vsi cegelno cherepichni zavodi mista Do najbilshih pidpriyemstv mashinobudivnoyi ta metaloobrobnoyi promislovosti nalezhali teplovozoremontnij turbomehanichnij avtoagregatnij ta inshi zavodi Avtoagregatnij zavod specializuvavsya na vipusku agregativ i vuzliv avtomobiliv rulovogo upravlinnya galmivnoyi aparaturi pidjomnogo mehanizmu samoskida tosho Turbomehanichnij zavod remontuvav najskladnishi parovi turbini riznih sistem dlya elektrostancij nashoyi krayini vigotovlyav masloochisni mashini povitryani vimikachi relejnogo zahistu elektroperedach kompresori dlya teplovoziv ta elektrovoziv Provodilasya rekonstrukciya Poltavskogo zavodu Elektromotor buli vvedeni v diyu zavodi gazorozryadnih lamp shtuchnih almaziv ta instrumentiv Z 1964 roku pochalos budivnictvo zavodu himichnogo mashinobuduvannya Dedali shirshe zastosovuvalisya na pidpriyemstvah mista virobi ta detali iz plastmasi zokrema 15 vidiv plastmasovih detalej vagoyu vid 0 1 do 340 gramiv Obsyag pererobki plastmas za 1963 rik dosyag 68 tonn Za povoyenni roki v misti velosya aktivne zhitlove budivnictvo yake malo virishiti zhitlovi problemi desyatkiv tisyach robitnikiv kolishnih selyan yakih komunistichna vlada vidavila iz sela i vikoristovuvala yihnyu pracyu dlya rozvitku imperskoyi ekonomiki Molod bazhala otrimati pasporti yakih komunisti ne davali yihnim batkam selyanam i faktichno stvorili kripactvo u dobu kosmichnih korabliv Takozh potrebuvali zhitlovih plosh meshkanci inshih respublik SRSR perevazhno rosiyani yaki ne lishe priyizhdzhali pracyuvati na pidpriyemstva ale i stali avangardom rusifikaciyi sluguvali dlya stvorennya novoyi istorichnoyi pilnoti sovitskoyi lyudini Zagalna plosha mista stanovila v 1943 roci 4337 ga v 1964 roci 7 686 ga zhitlova plosha vidpovidno 359 200 kv metriv 1 036 360 tis kv metriv 1965 roku vvedeno v ekspluataciyu she ponad 53 tisyachi kv metriv Za perepisom 1959 roku v Poltavi nalichuvalosya 143 097 chol Na 1 sichnya 1965 roku kilkist naselennya dosyagla 170 100 chol na 1 sichnya 1966 roku 177 515 cholovik U vidbudovanomu primishenni kolishnogo teatru vidkrivsya shirokoekrannij kinoteatr Kolos stali do ladu Palac pioneriv nini Palac kulturi bavovno pryadilnoyi fabriki Centralnij univermag Golovposhtamt 4 a miska likarnya dityachi sadki ta yasla Z 1963 roku pracyuvala obladnana najnovishoyu tehnikoyu stomatologichna likarnya Zakinchilas vidbudova unikalnogo budinku krayeznavchogo muzeyu 23 veresnya 1964 roku muzej vidchiniv svoyi dveri dlya vidviduvachiv Z 1960 roku bulo vvedeno v diyu gazoprovid Poltava Radchenkove zavdyaki chomu gazifikovano ponad 19 tis kvartir i majzhe vsi pidpriyemstva mista sho ekonomilo krayini shodnya odin eshelon kam yanogo vugillya Stvoreno znachnij energetichnij vuzol ale potuzhnist jogo vzhe ne zadovolnyala zrostayuchih potreb promislovosti i naselennya mista v elektroenergiyi tomu Poltavu bulo pidklyucheno takozh do Zmiyivskoyi DRES 1962 roku zdano v ekspluataciyu pershu chergu miskogo trolejbusa zgodom trolejbusi kursuvali po chotiroh marshrutah 55 marshrutiv obslugovuvav avtobusnij park mista Shodnya avtostanciyi vidpravlyali ponad 150 avtobusiv U troh institutah pedagogichnomu im V G Korolenka silskogospodarskomu ta inzhenerno budivelnomu v 1966 roci navchalosya 10 446 studentiv z nih 6425 zaochnikiv 1967 roku v misti vidkrito medichnij stomatologichnij institut Tut buv naukovo doslidnij institut svinarstva v yakomu pracyuvav vidomij uchenij akademik AN URSR Geroj Socialistichnoyi Praci O V Kvasnickij yedina v SRSR gravimetrichna observatoriya Akademiyi nauk URSR zasnovana v 1926 roci yakoyu keruvav doktor matematichnih nauk chlen korespondent AN URSR 3 M Aksentyeva Visokokvalifikovani fahivci pracyuvali na Poltavskij derzhavnij silskogospodarskij stanciyi odnij iz najstarishih v Ukrayini Velikij uspih mav u glyadachiv muzichno dramatichnij teatr im M V Gogolya V teatri pracyuvali talanoviti aktori K S Sidorchuk I P Morovshik V I Konopackij T I Kislyakova Horovi i dramatichni kolektivi ansambli duhovi ta strunni orkestri muzichni cirkovi j baletni studiyi hudozhni kinostudiyi rizni sportivni gurtki pracyuvali u Palaci kulturi turbomehanichnogo zavodu bavovnopryadilnoyi fabriki miskomu Budinku kulturi klubi zaliznichnikiv Pri Palaci kulturi bavovnopryadilnoyi fabriki stvoreno zhinochij ansambl Gorlicya Velikoyu populyarnistyu ne tilki v Poltavi a j daleko za yiyi mezhami koristuvalasya narodna kapela banduristo Bagato talanovitih artistiv muzikoznavciv vikladachiv muziki pidgotuvalo Poltavske muzichne uchilishe Shiroku kultosvitnyu robotu provodili poltavski muzeyi krayeznavchij istoriyi Poltavskoyi bitvi hudozhnij literaturno memorialni V G Korolenka P Mirnogo I P Kotlyarevskogo Na pochatku 1990 h rr u misti diyalo 5 vishih navchalnih zakladiv Za chasiv NezalezhnostiU 2003 roci vidbudovano Uspenskij sobor Z seredini 2000 h rokiv pochinayutsya sprobi vstanoviti pam yatnik Ivanu Mazepi Vin buv vigotovlenij za koshti gromadskosti ale cherez protidiyu miskoyi vladi buv vidkritij lishe u 2016 roci Poltavci aktivno doluchalisya do Revolyuciyi gidnosti Protyagom kilkoh tizhniv primishennya Oblasnoyi Radi perebuvalo pid kontrolem protestuvalnikiv U 2016 roci v ramkah dekomunizaciyi v misti bulo perejmenovano 115 toponimiv Urodzhencyami Poltavi ye P Velichkovskij I Kotlyarevskij M Yaroshenko M I Gnidich pedagog i pismennik V S Gnilosirov fundator zibrannya Poltavskogo krayeznavchogo muzeyu P Bobrovskij ekonomist L Hinchuk A Lunacharskij S Petlyura 2 j prezident Izrayilyu Ben Cvi Ichak V Holodna Yu Kondratyuk patriarh Mstislav Skripnik M Grishko I Francevich S Braude artist Yu Timoshenko scenichnij psevdonim Tarapunka S Visockij U Poltavi zhili i pracyuvali M Shepkin M Ostrogradskij poet i pedagog M A Verbickij pismennik V V Kapnist hirurg M Sklifosovskij O Rusov P Mirnij I S Nechuj Levickij I O Bunin I Pavlovskij V Korolenko S Vasilkivskij V Krichevskij A Makarenko U misti navchalis ukrayinskij revolyucijnij diyach Ya M Bekman ukrayinskij filolog i pismennik O M Bodyanskij ukrayinskij bajkar L I Glibov ukrayinskij pismennik V P Gogol M P Dragomanov livanskij pismennik M Nuajme M P Starickij ukrayinskij pismennik i pedagog S P Steblin Kaminskij Tut buvali T G Shevchenko dekabristi P I Pestel M P Bestuzhev Ryumin S G Volkonskij M I Lorer M S Lunin M M Muravjov Pam yatki arhitekturi sobor i dzvinicya Hrestovozdvizhenskogo monastirya Uspenskij sobor ta jogo dzvinicya Spaska cerkva ansambl Krugloyi ploshi Svyato Sampsoniyivska cerkva kilka gromadskih budivel pochatku XX stolittya u tomu chisli budinok zemstva nini Poltavskij krayeznavchij muzej Chislenni pam yatniki pov yazani z Poltavskoyu bitvoyu zokrema kolona Slavi Pam yatniki I Kotlyarevskomu T Shevchenku M Gogolyu M Churaj ukrayinskij pisni tosho Muzeyi krayeznavchij istoriyi Poltavskoyi bitvi u skladi zapovidnika Pole Poltavskoyi bitvi hudozhnij aviaciyi ta kosmonavtiki vazhkoyi bombarduvalnoyi aviaciyi memorialni muzeyi I Kotlyarevskogo V Korolenka P Mirnogo PrimitkiO B Suprunenko Ya V Volodarec Urbanovich Yu O Pugolovok Kompleks kola martinivki z Poltavi poltavskij skarb 2014 r In Sclavenia terra K Institut arheologiyi NAN Ukrayini 2016 256 s 91 131 s ISBN 978 966 02 8144 8 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 25 sichnya 2017 Litopis Ruskij 29 VI 1171 Arhiv originalu za 10 sichnya 2016 Procitovano 9 sichnya 2016 Krivchik Gennadij 5 zhovtnya 2023 Kolis Poltava bula stoliceyu Bulgariyi Ostannij Bastion Ukr Dvornij Viktor 12 lipnya 2012 Kubrat zbiraye svoyih nashadkiv Golos Ukrayini Ukr Krivchik G G 2003 Distancijnij kurs istoriyi Ukrayini Ukr Dnipropetrovsk Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 9 sichnya 2016 Suprunenko O B Pugolovok Yu O Doslidzhennya litopisnoyi Ltavi Ivanova gora Chastina 1 Kiyiv CP NANU i UTOPIK 2015 180 s 21 s il XII kol vkl ISBN 978 966 8999 65 9 Skazaniya o svyatyh Borise i Glebe Silvestrovskij spisok XIV veka izdal I I Sreznevskij SPb Tipografiya IAN 1860 11 12s ros Arhiv originalu za 28 grudnya 2017 Procitovano 19 sichnya 2012 Bazhan O G Poltava Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 358 ISBN 978 966 00 1142 7 Krivosheya 2014 s 5 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2012 Procitovano 17 kvitnya 2011 Voloshin 2016 s 24 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2017 Procitovano 27 lyutogo 2017 Na toj chas pam yatnik buv yedinoyu prikrasoyu nevelikogo mista Poltavi Pavlo Sumarokov 1802 roku nazvav jogo yedinim u tuteshnih miscyah trofeyem Knyaz Dolgorukij I M pislya podorozhi 1810 roku pisav oskilki misto ye slavnim po istorichnih spogadah ostilki zh zle vono viglyadaye zovni Bataliyi mozhut uslaviti misce nadati jomu buchnoyi slavi v diyepisah ta zrobiti misto krasivim slavnozvisnim mozhe odna torgivlya a yakij zhe yij buti tut Yedinoyu okrasoyu Poltavi ye pam yatnik na chest Poltavskogo bojovisha sporudzhenij Rudenkom Rudinskij M Ya u knizi Arhitekturne oblichchya Poltavi 1919 S 7 posilayetsya na Pavlovskij I F Poltava Istoricheskij ocherk eya kak gubernskago goroda v epohu upravleniya general gubernatorami 1802 1856 Po arhivnym dannym s 80 ris i planom goroda Poltava Elektricheskaya Tipo Litografiya T va byv I A Dohman 1910 S XXIII Hronika najvazhlivishih podij 1800 1849 rr Hronika najvazhlivishih podij 1850 1899 rr Hronika najvazhlivishih podij 1910 1917 rr Arhiv originalu za 16 kvitnya 2014 Procitovano 14 grudnya 2013 Cya formaciya viriznyalasya cilkovitoyu nedisciplinovanistyu ta maroderstvom U Zhitomiri z nagodi jogo vidhodu sluzhili moleben Buli vidomosti sho do cogo rezervnogo polku buli zarahovani do 600 osib kriminalnih ale amnistovanih V m Poltava najbilshe golosiv zibrali blok Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv ta partiyi socialistiv revolyucioneriv vserosijskoyi 20 4 Partiya narodnoyi svobodi konstitucijni demokrati 17 2 bilshoviki 16 V cilomu po guberniyi perevazhna bilshist viborciv progolosuvala za blok Ukrayinskoyi selyanskoyi spilki ta Ukrayinskih socialistiv revolyucioneriv Arhiv originalu za 8 kvitnya 2018 Procitovano 7 kvitnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PosilannyaIstorichnij naris pro misto Poltava 26 sichnya 2016 u Wayback Machine DzherelaUkrayina litovska doba 1320 1569 K Baltiya Druk 2008 ISBN 966 8137 30 2 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Poltavska oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1028 s Bazhan O G Vortman D Ya POLTAVA Elektronnij resurs http www history org ua termin Poltava mst Krivchik G G Distancijnij kurs istoriyi Ukrayini Dnipropetrovsk 2003 Poltava kniga dlya turistov G A Antipovich I D Buryak V F Voloskov i dr 2 e izd dorab i dop H Prapor 1989 Poltava Istorichnij naris Poltava Poltavskij literator 280 s il 24 s vkl ISBN 966 7462 22 6 Za red A V Kudrickogo Poltavshina Encikl dovid K UE 1992 S 1024 ISBN 5 88500 033 6 Voloshin Yurij 2016