Маутга́узен (нім. KZ Mauthausen) — німецький концтабір біля міста (Mauthausen, Австрія) в 1938—1945 роках. З 1940 був об'єднаний з концтабором Ґузен і став теж знаний як Маутгаузен-Ґузен (нім. Mauthausen-Gusen); йому підпорядковувався також цілий ряд другорядних таборів, розкиданих на всій території колишньої Австрії (Остмарка).
Історія
Створення
7 серпня 1938 в'язні з концентраційного табору Дахау були відправлені на будівництво нового табору в місто Маутхаузен поблизу Лінца в Австрії. Розташування табору було обрано виходячи з близькості до транспортного вузла Лінца і малозаселеності території.
Концтабір Маутхаузен був визначений як штрафний табір у системі концтаборів Німеччини та від заснування використовувався як місце утримання тих кримінальних злочинців, які вважалися невиправними, але з 8 травня 1939 він був визначений як місце утримання особливо небезпечних для режиму політичних в'язнів.
Табір від самого початку створювався як німецький державний об'єкт. Заснований він був приватною компанією як господарське підприємство. Власником каменярні поблизу Маутхаузена була компанія DEST (Deutsche Erd- und Steinwerke GmbH) та її керівник Освальд Поль, який також був важливою персоною в СС. Компанія, викупивши каменярні у місцевої влади Відня, розпочала розбудову табору. Граніт, який добували каменярні використовувався для замощення доріг Відня та інших австрійських міст. Проте архітектурна концепція перебудови багатьох німецьких міст потребувала великої кількості граніту. З осені 1938 DEST також розпочала видобування граніту в кар'єрах Гузена, відкривши там мережу концтаборів — філій Маутхаузена.
Кошти для побудови табору збиралися з різних джерел, серед яких були комерційні кредити від Дрезднер-Банку і празького Ескомпте-Банку, так званий фонд Рейнхардта (який представляв кошти, конфісковані в жертв концентраційних таборів), також німецького Червоного Хреста. Голова компанії DEST і декількох інших компаній Освальд Поль, як важливий чиновник СС, керував та розпоряджався фінансами в різних нацистських організаціях, крім того був директором німецького Червоного Хреста. 1938 року він переказав 8 мільйонів райхсмарок із сум членських пожертв Червоного Хреста на один із рахунків СС, які пізніше були пожертвувані в DEST у 1939.
До кінця Другої світової війни система концтаборів Маутхаузена-Гузен складалася з центрального табору та 49 філій, розкиданих по всій Верхній Австрії. Найбільшим філіалом був із регіональною адміністрацією компанії DEST в .
«Блок смерті»
Пізніше, в середині 1943 року на території табору побудували ще один барак — «Блок смерті». 1944 року барак № 20 був обнесений окремою кам'яною стіною. Туди відправляли в'язнів, засуджених до знищення за порушення режиму (переважно радянських офіцерів за втечі з таборів військовополонених або диверсії на виробництві) в рамках т. зв. «Акції Кугель».
Ув'язнені «20-го блоку» містилися на т. зв. «Штрафному режимі». Вони отримували половинне харчування, спали на підлозі, в будь-яку погоду від підйому до відбою перебували без верхнього одягу у дворі свого ізольованого від решти табору блоку № 20, піддаючись різним знущанням. У день тут вмирало 20-30 в'язнів, а середня тривалість життя становила лічені тижні.
«Блок смерті» також використовувався як тренувальний табір для підготовки співробітників СС із загонів «Мертва голова». В'язнів били і знущалися над ними. Ще пізніше така практика була введена на всій території табору. У будь-який час у будь-який барак міг увірватися загін «учнів» і забити на смерть скільки завгодно ув'язнених.
В ніч з 2 на 3 лютого 1945 року радянські офіцерами з «блоку смерті» була здійснена масова втеча приблизно 400—500 в'язнів. Використовуючи вогнегасники, камені, дерев'яні колодки взуття, вони вбили вартових на вежах, подолали 3,5-метрову стіну, рів з водою, колючий дріт і розбіглися по околицях табору. В процес полювання на втікачів були включені всі місцеві підрозділи СС, Вермахт, Гітлерюгенд та місцеве населення. У документах СС ця операція по імені місцевості називалася (нім. Mühlviertler Hasenjagd, так само був названий і знятий за мотивами цієї події документальний фільм, що викликав в Австрії широкий резонанс).
Хоча через кілька тижнів було оголошено про те, що всі втікачі були знищені, серед ув'язнених ходили чутки, що не дорахувалися 19 осіб. Через два десятиліття займався долями колишніх радянських військовополонених письменник С. С. Смірнов виявив перших в'язнів 20-го блоку, число яких надалі склало як мінімум 9 людей.
Знущання над смертниками «блоку № 20» фігурували на Нюрнберзькому процесі в 1946. Після втечі, в блок № 20 були поміщені укладені-євреї.
Звільнення концтабору
3 травня 1945 року СС і інші охоронці почали готуватися до евакуації табору. Наступного дня втікаючих охоронців замінив беззбройний загін фольксштурма, а також кілька поліцейських і пожежних, переважно похилого віку, евакуйованих з Відня. Поліцейський Мартін Геркен (Martin Gerken) прийняв командування на себе. Він намагався створити , який повинен був стати керівним органом табору, поки останній не був би звільнений американськими військами, що були на підході. Але був відкрито звинувачений у співпраці з есесівцями, і план провалився.
Роботи на всіх філіях Маутхаузена були зупинені і ув'язнені чекали звільнення. З основних філій Маутхаузен-Гузена тільки Гузен-3 повинен був бути евакуйований. 1 травня ув'язнені в терміновому порядку повинні були пройти Марш Смерті до Санкт-Георген (Sankt Georgen), але через кілька годин керівництво наказало їм повернутися назад в табір. Ту ж операцію повторили і наступного дня, але незабаром так само вчинив скасовує наказ. Увечері наступного дня есесівці остаточно кинули табір.
5 травня 1945 на територію табору Маутхаузен-Гузен увійшли американські розвідники. Обеззброївши поліцейських, вони покинули табір. До моменту звільнення табору більшість есесівців бігло, однак близько 30 залишилися і були вбиті ув'язненими, така ж кількість вбито в Гузен-2. До 6 травня всі філії табірного комплексу Маутхаузен-Гузен, за винятком двох таборів в (Loibl Pass), також були звільнені союзними військами. До прибуття в центральний табір військ 7 травня відбувалися збройні зіткнення в'язнів і окремих підрозділів есесівців поблизу табору.
Під час Другої Світової війни Маутгаузен був одним з найстрашніших концтаборів. Режим утримання в'язнів був жахливим. Навіть його персонал — 150 охоронців, зондеркоманда (в таборі так називався обслуговчий персонал крематорію) — жартувала, що з Маутгаузена можна втекти не інакше, як через трубу крематорію.
Коменданти
- (1 серпня 1938 — 1 квітня 1939
- Франц Цірайс (1 квітня 1939 — 3 травня 1945)
Жертви концтабору
В'язнями Маутгаузена було близько 335000 осіб; страчено понад 122000 чоловік (більше всіх — понад 32 тисячі — радянських громадян; серед них генерал Д. Карбишев). Після завершення Другої світової війни на місці Маутгаузена створено музей, у лютому 1948 року поставлено пам'ятник Д. Карбишеву.
Відомі в'язні концтабору
Серед в'язнів концтабору був також провідний грецький драматург 20 століття Іаковос Камбанелліс. 1963 року вийшла друком його автобіографія під назвою «Маутгаузен», присвячена кільком останнім місяцям виживання у концтаборі перед тим, як в'язні були звільнені союзницькою армією. Також була Едіт Єва Егер.
Примітки
- Ходыкин, Иван (1965). Живые не сдаются (Російська) . Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство. с. 196.
- Конопатченков, А.В. (2010). Концентрационные лагеря системы Маутхаузен в нацистской Германии (1938—1945 гг.): история, структура, сопротивление (Російська) . Москва: Московский гуманитарный университет.
Джерела та література
- Т. Вронська, Т. Пастушенко. Маутгаузен [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 559. — .
- Конопатченков А. В. Концентрационные лагеря системы Маутхаузен в нацистской Германии (1938—1945 гг.): история, структура, сопротивление [ 22 травня 2020 у Wayback Machine.] // Автореферат диссертации. — Московский гуманитарный университет, 2010.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Konzentrationslager Mauthausen-Gusen |
- Mauthausen-Gusen Memorial [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Mauthausen-Synopsis Shoaheducation.com[недоступне посилання з квітня 2019]
- Brief history of the GUSEN complex [ 19 червня 2009 у Wayback Machine.]
- KZ Gusen Memorial Committee [ 23 травня 2003 у Wayback Machine.]
- United States Holocaust Memorial Museum [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.remember.org/camps/mauthausen/ [ 4 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Sketches [ 9 травня 2006 у Wayback Machine.] from Diario di Gusen by Aldo Carpi
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mautga uzen nim KZ Mauthausen nimeckij konctabir bilya mista Mauthausen Avstriya v 1938 1945 rokah Z 1940 buv ob yednanij z konctaborom Guzen i stav tezh znanij yak Mautgauzen Guzen nim Mauthausen Gusen jomu pidporyadkovuvavsya takozh cilij ryad drugoryadnih taboriv rozkidanih na vsij teritoriyi kolishnoyi Avstriyi Ostmarka V yazni konctaboru Matgauzen sho vizhili Masova mogila trupi zagiblih v yazniv Matgauzena V yazni taboru Matgauzen na primusovij zaryadci IstoriyaStvorennya 7 serpnya 1938 v yazni z koncentracijnogo taboru Dahau buli vidpravleni na budivnictvo novogo taboru v misto Mauthauzen poblizu Linca v Avstriyi Roztashuvannya taboru bulo obrano vihodyachi z blizkosti do transportnogo vuzla Linca i malozaselenosti teritoriyi Konctabir Mauthauzen buv viznachenij yak shtrafnij tabir u sistemi konctaboriv Nimechchini ta vid zasnuvannya vikoristovuvavsya yak misce utrimannya tih kriminalnih zlochinciv yaki vvazhalisya nevipravnimi ale z 8 travnya 1939 vin buv viznachenij yak misce utrimannya osoblivo nebezpechnih dlya rezhimu politichnih v yazniv Tabir vid samogo pochatku stvoryuvavsya yak nimeckij derzhavnij ob yekt Zasnovanij vin buv privatnoyu kompaniyeyu yak gospodarske pidpriyemstvo Vlasnikom kamenyarni poblizu Mauthauzena bula kompaniya DEST Deutsche Erd und Steinwerke GmbH ta yiyi kerivnik Osvald Pol yakij takozh buv vazhlivoyu personoyu v SS Kompaniya vikupivshi kamenyarni u miscevoyi vladi Vidnya rozpochala rozbudovu taboru Granit yakij dobuvali kamenyarni vikoristovuvavsya dlya zamoshennya dorig Vidnya ta inshih avstrijskih mist Prote arhitekturna koncepciya perebudovi bagatoh nimeckih mist potrebuvala velikoyi kilkosti granitu Z oseni 1938 DEST takozh rozpochala vidobuvannya granitu v kar yerah Guzena vidkrivshi tam merezhu konctaboriv filij Mauthauzena Koshti dlya pobudovi taboru zbiralisya z riznih dzherel sered yakih buli komercijni krediti vid Drezdner Banku i prazkogo Eskompte Banku tak zvanij fond Rejnhardta yakij predstavlyav koshti konfiskovani v zhertv koncentracijnih taboriv takozh nimeckogo Chervonogo Hresta Golova kompaniyi DEST i dekilkoh inshih kompanij Osvald Pol yak vazhlivij chinovnik SS keruvav ta rozporyadzhavsya finansami v riznih nacistskih organizaciyah krim togo buv direktorom nimeckogo Chervonogo Hresta 1938 roku vin perekazav 8 miljoniv rajhsmarok iz sum chlenskih pozhertv Chervonogo Hresta na odin iz rahunkiv SS yaki piznishe buli pozhertvuvani v DEST u 1939 Do kincya Drugoyi svitovoyi vijni sistema konctaboriv Mauthauzena Guzen skladalasya z centralnogo taboru ta 49 filij rozkidanih po vsij Verhnij Avstriyi Najbilshim filialom buv iz regionalnoyu administraciyeyu kompaniyi DEST v Blok smerti Piznishe v seredini 1943 roku na teritoriyi taboru pobuduvali she odin barak Blok smerti 1944 roku barak 20 buv obnesenij okremoyu kam yanoyu stinoyu Tudi vidpravlyali v yazniv zasudzhenih do znishennya za porushennya rezhimu perevazhno radyanskih oficeriv za vtechi z taboriv vijskovopolonenih abo diversiyi na virobnictvi v ramkah t zv Akciyi Kugel Uv yazneni 20 go bloku mistilisya na t zv Shtrafnomu rezhimi Voni otrimuvali polovinne harchuvannya spali na pidlozi v bud yaku pogodu vid pidjomu do vidboyu perebuvali bez verhnogo odyagu u dvori svogo izolovanogo vid reshti taboru bloku 20 piddayuchis riznim znushannyam U den tut vmiralo 20 30 v yazniv a serednya trivalist zhittya stanovila licheni tizhni Blok smerti takozh vikoristovuvavsya yak trenuvalnij tabir dlya pidgotovki spivrobitnikiv SS iz zagoniv Mertva golova V yazniv bili i znushalisya nad nimi She piznishe taka praktika bula vvedena na vsij teritoriyi taboru U bud yakij chas u bud yakij barak mig uvirvatisya zagin uchniv i zabiti na smert skilki zavgodno uv yaznenih V nich z 2 na 3 lyutogo 1945 roku radyanski oficerami z bloku smerti bula zdijsnena masova vtecha priblizno 400 500 v yazniv Vikoristovuyuchi vognegasniki kameni derev yani kolodki vzuttya voni vbili vartovih na vezhah podolali 3 5 metrovu stinu riv z vodoyu kolyuchij drit i rozbiglisya po okolicyah taboru V proces polyuvannya na vtikachiv buli vklyucheni vsi miscevi pidrozdili SS Vermaht Gitleryugend ta misceve naselennya U dokumentah SS cya operaciya po imeni miscevosti nazivalasya nim Muhlviertler Hasenjagd tak samo buv nazvanij i znyatij za motivami ciyeyi podiyi dokumentalnij film sho viklikav v Avstriyi shirokij rezonans Hocha cherez kilka tizhniv bulo ogolosheno pro te sho vsi vtikachi buli znisheni sered uv yaznenih hodili chutki sho ne dorahuvalisya 19 osib Cherez dva desyatilittya zajmavsya dolyami kolishnih radyanskih vijskovopolonenih pismennik S S Smirnov viyaviv pershih v yazniv 20 go bloku chislo yakih nadali sklalo yak minimum 9 lyudej Znushannya nad smertnikami bloku 20 figuruvali na Nyurnberzkomu procesi v 1946 Pislya vtechi v blok 20 buli pomisheni ukladeni yevreyi Zvilnennya konctaboru 3 travnya 1945 roku SS i inshi ohoronci pochali gotuvatisya do evakuaciyi taboru Nastupnogo dnya vtikayuchih ohoronciv zaminiv bezzbrojnij zagin folksshturma a takozh kilka policejskih i pozhezhnih perevazhno pohilogo viku evakujovanih z Vidnya Policejskij Martin Gerken Martin Gerken prijnyav komanduvannya na sebe Vin namagavsya stvoriti yakij povinen buv stati kerivnim organom taboru poki ostannij ne buv bi zvilnenij amerikanskimi vijskami sho buli na pidhodi Ale buv vidkrito zvinuvachenij u spivpraci z esesivcyami i plan provalivsya Roboti na vsih filiyah Mauthauzena buli zupineni i uv yazneni chekali zvilnennya Z osnovnih filij Mauthauzen Guzena tilki Guzen 3 povinen buv buti evakujovanij 1 travnya uv yazneni v terminovomu poryadku povinni buli projti Marsh Smerti do Sankt Georgen Sankt Georgen ale cherez kilka godin kerivnictvo nakazalo yim povernutisya nazad v tabir Tu zh operaciyu povtorili i nastupnogo dnya ale nezabarom tak samo vchiniv skasovuye nakaz Uvecheri nastupnogo dnya esesivci ostatochno kinuli tabir 5 travnya 1945 na teritoriyu taboru Mauthauzen Guzen uvijshli amerikanski rozvidniki Obezzbroyivshi policejskih voni pokinuli tabir Do momentu zvilnennya taboru bilshist esesivciv biglo odnak blizko 30 zalishilisya i buli vbiti uv yaznenimi taka zh kilkist vbito v Guzen 2 Do 6 travnya vsi filiyi tabirnogo kompleksu Mauthauzen Guzen za vinyatkom dvoh taboriv v Loibl Pass takozh buli zvilneni soyuznimi vijskami Do pributtya v centralnij tabir vijsk 7 travnya vidbuvalisya zbrojni zitknennya v yazniv i okremih pidrozdiliv esesivciv poblizu taboru Pid chas Drugoyi Svitovoyi vijni Mautgauzen buv odnim z najstrashnishih konctaboriv Rezhim utrimannya v yazniv buv zhahlivim Navit jogo personal 150 ohoronciv zonderkomanda v tabori tak nazivavsya obslugovchij personal krematoriyu zhartuvala sho z Mautgauzena mozhna vtekti ne inakshe yak cherez trubu krematoriyu Komendanti 1 serpnya 1938 1 kvitnya 1939 Franc Cirajs 1 kvitnya 1939 3 travnya 1945 Zhertvi konctaboruV yaznyami Mautgauzena bulo blizko 335000 osib stracheno ponad 122000 cholovik bilshe vsih ponad 32 tisyachi radyanskih gromadyan sered nih general D Karbishev Pislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni na misci Mautgauzena stvoreno muzej u lyutomu 1948 roku postavleno pam yatnik D Karbishevu Vidomi v yazni konctaboruSered v yazniv konctaboru buv takozh providnij greckij dramaturg 20 stolittya Iakovos Kambanellis 1963 roku vijshla drukom jogo avtobiografiya pid nazvoyu Mautgauzen prisvyachena kilkom ostannim misyacyam vizhivannya u konctabori pered tim yak v yazni buli zvilneni soyuznickoyu armiyeyu Takozh bula Edit Yeva Eger PrimitkiHodykin Ivan 1965 Zhivye ne sdayutsya Rosijska Novosibirsk Zapadno Sibirskoe knizhnoe izdatelstvo s 196 Konopatchenkov A V 2010 Koncentracionnye lagerya sistemy Mauthauzen v nacistskoj Germanii 1938 1945 gg istoriya struktura soprotivlenie Rosijska Moskva Moskovskij gumanitarnyj universitet Dzherela ta literaturaT Vronska T Pastushenko Mautgauzen 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 559 ISBN 978 966 00 1028 1 Konopatchenkov A V Koncentracionnye lagerya sistemy Mauthauzen v nacistskoj Germanii 1938 1945 gg istoriya struktura soprotivlenie 22 travnya 2020 u Wayback Machine Avtoreferat dissertacii Moskovskij gumanitarnyj universitet 2010 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Konzentrationslager Mauthausen Gusen Mauthausen Gusen Memorial 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Mauthausen Synopsis Shoaheducation com nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Brief history of the GUSEN complex 19 chervnya 2009 u Wayback Machine KZ Gusen Memorial Committee 23 travnya 2003 u Wayback Machine United States Holocaust Memorial Museum 19 listopada 2015 u Wayback Machine http www remember org camps mauthausen 4 lyutogo 2010 u Wayback Machine Sketches 9 travnya 2006 u Wayback Machine from Diario di Gusen by Aldo Carpi