Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карбишев Дмитро Михайлович (рос. Карбышев Дмитрий Михайлович; 14 (24) жовтня 1880, Омськ — 18 лютого 1945, концтабір Маутгаузен) — російський та радянський військовик, генерал-лейтенант інженерних військ, професор Військової академії Генерального штабу, доктор військових наук. Особа, пов'язана зі встановленням радянської влади на території України.
| Дмитро Михайлович Карбишев | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Дмитрий Михайлович Карбышев | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народження | 14 (26) жовтня 1880 Омськ, Російська імперія | |||||||||||
| Смерть | 18 лютого 1945 (64 роки) концтабір Маутгаузен гіпотермія | |||||||||||
| Країна |  Російська імперія →  СРСР | |||||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||||
| Рід військ |  інженерні війська | |||||||||||
| Освіта | Миколаївське інженерне училище[d] | |||||||||||
| Роки служби | 1898—1945 | |||||||||||
| Партія | ВКП(б) | |||||||||||
| Звання |  Підполковник Генерал-лейтенант | |||||||||||
| Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна | |||||||||||
| Діти | d | |||||||||||
| Нагороди | СРСР
Російської імперії
| |||||||||||
 Карбишев Дмитро Михайлович у Вікісховищі | ||||||||||||
16 серпня 1946 отримав посмертно звання Героя Радянського Союзу за те, що у гітлерівських концтаборах провів три з половиною роки та не зрадив присязі СРСР. У радянській пропаганді був символом незламної стійкості.
Біографія
Ранні роки
Народився у сім'ї військового чиновника-дворянина в Омську. У юному віці залишився без батька, виховувався матір'ю.
У 1891 поступив, у 1898 закінчив Сибірський кадетський корпус в Омську по першому розряду. У вересні того ж року вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, яке закінчив восени 1900 року, отримавши ранг підпоручика та призначення ротним командиром в Східно-Сибірський саперний батальйон, дислокований у Китаї. У червні 1903 року отримав звання поручика.
Узяв участь у російсько-японській війні в ході якої в складі батальйону зміцнював позиції, встановлював засоби зв'язку, наводив мости, вів розвідку боєм. Брав участь у битві під Мукденом. Нагороджений орденами і медалями Російської імперії.
У 1907 у Владивостоці формувався ще один саперний фортечний батальйон. Терміново знадобились досвідчені офіцери. Став командиром роти Владивостоцького фортечного саперного батальйону. У 1908 отримав звання штабс-капітана, також поступив у Миколаївську інженерну академію, яку закінчив у 1911. Як один з найкращих випускників отримав право вибрати собі місце подальшої служби з наявних вакансій. Обрав Севастопольську фортецю, став командиром роти Севастопольського мінного батальйону. 1911 отримав звання воєнного інженера і наступний ранг — капітана.
Після початку війни на західних кордонах Російської імперії йому запропонували замість Севастополя посаду молодшого виконавця в Осовці чи Бересті (обрав Берестя). Тут доручили реконструкцію діючого VII форту що мав знаходитись на другій лінії оборони, проте форт мав досить важливе значення бо перша лінія ще не була збудована. В листопаді 1914, перебуваючи у Бересті, звернувся з проханням до управління направити його в діючу армію.
Воював у Карпатах під командуванням генерала Величка, керував укріпленням позицій діючої армії. У 1915 році взяв участь в облозі фортеці Перемишль, де був поранений. За хоробрість та відвагу нагороджений орденом Святої Анни другого ступеня, та підвищення до підполковника. Всю осінь 1915 і весну 1916 провів на будові Київської тилової оборонної межі.
Перехід на сторону більшовиків
Перейшов на сторону більшовиків слідом за своїми вчителями і командирами:
- викладачем Імперської інженерної академії Величком Костянтином Івановичем;
- командуючим Південно-Західним фронтом Брусиловим Олексієм Олексійовичем.
З жовтня 1920 — заступник начальника інженерів Південного фронту, керував будівництвом укріплень на Каховському плацдармі. У листопаді 1920 керував інженерним забезпеченням штурму чонгарських укріплень і Перекопу. У 1921—1923 — помічник, заступник, а потім начальник інженерів «Збройних сил України і Криму».
Радянсько-фінська війна
Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років.
У складі групи заступника начальника Головного військово-інженерного управління з оборонного будівництва виробляв рекомендації військам щодо інженерного забезпечення прориву лінії Маннергейма.
З 1940 - член ВКП (б).
Друга світова війна та перебування в полоні
Після нападу радянських війск на Польщу, у 1940 році здійснював керівництво фортифікаційними роботами щодо удосконалення цитаделі Брестської фортеці.
За декілька тижнів до початку німецько-радянської війни генерал Карбишев був відряджений до Гродна для допомоги в оборонному будівництві на західному кордоні. 8 серпня при спробі вирватись з оточення на півночі від Могильова, був контужений та захоплений гітлерівцями в полон.
У червні 1942 року начальник штабу інженерних військ Червоної армії доповідав до Головного управління формування та укомплектування Червоної армії, що Д. М. Карбишев «у середині липня 1941 року, одягнений у цивільне вбрання, за тиждень до виходу загону Голубєва (командувач 10-ї армії) ) з оточення, пішов із загону у напрямку на Смоленськ».
У пресі з'явились версії та «факти», що радянська влада в серпні 1941, дізнавшись про полон Карбишева, запропонувала німцям влаштувати обмін радянського генерала на двох німецьких, проте в Берліні вирішили, що такий обмін «нееквівалентний». З того часу в Москві загубили слід генерала, в «Особистій справі» з 1941 офіційно зазначено: «Зник безвісти».
«Табірний шлях» розпочався в розподільному таборі біля польського міста Остров-Мазовецький. У таборі Карбишев перехворів на тяжку форму шигельозу (тоді називали дизентерією).
У жовтні 1941 ешелон полонених з Карбишевим переправили в Замостя. Генерала оселили в барак № 11, за котрим закріпилось звання «генеральський», що відрізнявся порівняно комфортними умовами та нормальним харчуванням. За дослідженням німецьких істориків, німці були переконані, що після пережитого у радянського полоненого повинно виникнути «почуття вдячності» й він погодиться на співробітництво.
У березні 1942 Карбишева перевели в суто концентаційний табір Гаммельбург (Баварія), що був призначений для радянських офіцерів. На початку 1943 року наглядачем у табір перевели полковника Пеліта з німецької піхотної частини. Пеліт розмовляв російською, закінчив юнкерське училище в Петербурзі і служив за Російської імперії з Карбишевим у Бресті. Німецьке командування поставило перед Пелітом завдання схилити Карбишева до вступу в комісію по написанню історії Червоної армії, що в результаті йому не вдалось.
Гестапівське командування вирішило продовжити роботу з полоненим і направили Карбишева в Берлін в окрему камеру без вікон, де постійно миготіла електрична лампа, без права на прогулянку. Через 2-3 тижні викликали на бесіду з німецьким фортифікатором професором Гайнцом Раунбегаймером, з котрим Карбишев по службі зустрічались раніше. Професор професору запропонував: звільнення з табору; матеріальне, технічне та ресурсне забезпечення; свободу дій та працю за фахом на будь-якому фронті за винятком Східного; повноцінний статус генерал-лейтенанта німецького рейху. Дмитро Карбишев відмовився.
Наступні півроку катування посилилось, що супроводжувалось пропозицією співпраці. Після чого перевели в концентаційний табір Флоссенбург, для котрого було характерне особливо жорстоке поводження з полоненими.
У серпні 1943 року Карбишев переведений до Нюрнберга в тюрму гестапо. Далі Освенцім, так званий бункер Целленбау у концтаборі Заксенгавзен, Маутхаузен.
Офіційна версія радянської пропаганди дотримується позиції, що 18 лютого 1945 року в Маутгаузені групу полонених разом Карбишевим на 12 градусному морозі обливали холодною водою, після чого генерал не вижив. Проте запити до німецьких архівів та дослідження «книг смерті» табору Маутгаузен не дали жодних доказів перебування в ньому Карбишева та факту його смерті від катувань, а погодні архіви вказали на відсутність морозів у лютому 1945 року в тому регіоні..
Сім'я
Дмитро Карбишев був одружений двічі. З першою дружиною, німкенею Алісою Карлівною Троянович познайомився у Владивостоці — вона була заміжня за іншим офіцером. Після 6 років шлюбу з Карбишевим, Аліса Троянович трагічно загинула 1913 року — застрелена з браунінга.
Вдруге Карбишев одружився в 1916-му році з Лідією Василівною Опацькою, сестрою поручника Опацького, з яким разом воював у І Світову. Мав трьох дітей. Одна з дочок стала теж воєнним інженером.
Вшанування пам'яті
Пам'ятник Дмитру Карбишеву встановлено біля входу до меморіалу на місці табору Маутхаузен (Австрія), крім того пам'ятники та пам'ятні знаки є в Москві, Омську, Кургані, Владивостоці, Херсоні. Меморіальні дошки встановлені:
- у Бересті на місці, де стояв будинок, в якому він жив;
- у Москві на будівлі колишньої Військово-інженерної академії, в якій він вчився, і на будинку, в якому він жив;
- у Самарі на будинку, в якому він працював;
- у Харкові на будинку, в якому він жив;
- у Коростені на збудованому Карбишевим об'єкті «Скеля» (запасний командний пункт штабу Південно-Західного фронту).
Його ім'я має мала планета Сонячної системи, танкер, пасажирський теплохід, школи, підприємства, носили піонерські дружини.
Його ім'я мали декілька урбанонімів, наприклад вулиця Вікентія Хвойки у місті Черкаси.
В Бресті (Республіка Білорусь) з 1958 року відбувається юнацький турнір з легкої атлетики пам'яті Дмитра Карбишева.
Київ:
- У 1967-2022 рр його ім'я носила вулиця Ірини Бекешкіної, на будинках 12 і 22 були встановлені гранітні анотаційні дошки про це.
- У 1979 році встановлено бронзову меморіальну дошку на фасаді школи № 184 по вулиці Едуарда Вільде, 5 (скульптор М. К. Вронський, архітектор В. Г. Гнєздилов).
На його честь названо астероїд 1959 Карбишев.
Примітки
- Іван Гавриш. Таємниця в'язня № 72192. Бандера у Заксенгаузені // Історія. — Львів, 2016. — № 2 (лют.). — С. 4.
- Тайна смерти генерала Карбышева [ 23 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- http://bfla.eu/wp-content/uploads/2019/11 http://bfla.eu/?p=55057.
{{}}: Пропущений або порожній|title=() - Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Джерела та література
- І. В. Мазило. Карбишев Дмитро Михайлович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 107. — .
- Р. В. Пилипчук. Карбишев Дмитро Михайлович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Посилання
- Біографія Д. М. Карбишева на сайті megabook [ 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю з вдовою генерала Карбишева [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karbishev Dmitro Mihajlovich ros Karbyshev Dmitrij Mihajlovich 14 24 zhovtnya 1880 18801024 Omsk 18 lyutogo 1945 konctabir Mautgauzen rosijskij ta radyanskij vijskovik general lejtenant inzhenernih vijsk profesor Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu doktor vijskovih nauk Osoba pov yazana zi vstanovlennyam radyanskoyi vladi na teritoriyi Ukrayini Dmitro Mihajlovich Karbishevros Dmitrij Mihajlovich KarbyshevNarodzhennya 14 26 zhovtnya 1880 1880 10 26 Omsk Rosijska imperiyaSmert 18 lyutogo 1945 1945 02 18 64 roki konctabir Mautgauzen gipotermiyaKrayina Rosijska imperiya SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk inzhenerni vijskaOsvita Mikolayivske inzhenerne uchilishe d Roki sluzhbi 1898 1945Partiya VKP b Zvannya Pidpolkovnik General lejtenantVijni bitvi Rosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Radyansko finska vijna Nimecko radyanska vijnaDiti dNagorodi SRSR Rosijskoyi imperiyi Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Karbishev Dmitro Mihajlovich u Vikishovishi 16 serpnya 1946 otrimav posmertno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu za te sho u gitlerivskih konctaborah proviv tri z polovinoyu roki ta ne zradiv prisyazi SRSR U radyanskij propagandi buv simvolom nezlamnoyi stijkosti BiografiyaRanni roki Narodivsya u sim yi vijskovogo chinovnika dvoryanina v Omsku U yunomu vici zalishivsya bez batka vihovuvavsya matir yu U 1891 postupiv u 1898 zakinchiv Sibirskij kadetskij korpus v Omsku po pershomu rozryadu U veresni togo zh roku vstupiv do Mikolayivskogo inzhenernogo uchilisha v Peterburzi yake zakinchiv voseni 1900 roku otrimavshi rang pidporuchika ta priznachennya rotnim komandirom v Shidno Sibirskij sapernij bataljon dislokovanij u Kitayi U chervni 1903 roku otrimav zvannya poruchika Uzyav uchast u rosijsko yaponskij vijni v hodi yakoyi v skladi bataljonu zmicnyuvav poziciyi vstanovlyuvav zasobi zv yazku navodiv mosti viv rozvidku boyem Brav uchast u bitvi pid Mukdenom Nagorodzhenij ordenami i medalyami Rosijskoyi imperiyi U 1907 u Vladivostoci formuvavsya she odin sapernij fortechnij bataljon Terminovo znadobilis dosvidcheni oficeri Stav komandirom roti Vladivostockogo fortechnogo sapernogo bataljonu U 1908 otrimav zvannya shtabs kapitana takozh postupiv u Mikolayivsku inzhenernu akademiyu yaku zakinchiv u 1911 Yak odin z najkrashih vipusknikiv otrimav pravo vibrati sobi misce podalshoyi sluzhbi z nayavnih vakansij Obrav Sevastopolsku fortecyu stav komandirom roti Sevastopolskogo minnogo bataljonu 1911 otrimav zvannya voyennogo inzhenera i nastupnij rang kapitana Pislya pochatku vijni na zahidnih kordonah Rosijskoyi imperiyi jomu zaproponuvali zamist Sevastopolya posadu molodshogo vikonavcya v Osovci chi Beresti obrav Berestya Tut doruchili rekonstrukciyu diyuchogo VII fortu sho mav znahoditis na drugij liniyi oboroni prote fort mav dosit vazhlive znachennya bo persha liniya she ne bula zbudovana V listopadi 1914 perebuvayuchi u Beresti zvernuvsya z prohannyam do upravlinnya napraviti jogo v diyuchu armiyu Voyuvav u Karpatah pid komanduvannyam generala Velichka keruvav ukriplennyam pozicij diyuchoyi armiyi U 1915 roci vzyav uchast v oblozi forteci Peremishl de buv poranenij Za horobrist ta vidvagu nagorodzhenij ordenom Svyatoyi Anni drugogo stupenya ta pidvishennya do pidpolkovnika Vsyu osin 1915 i vesnu 1916 proviv na budovi Kiyivskoyi tilovoyi oboronnoyi mezhi Perehid na storonu bilshovikiv Perejshov na storonu bilshovikiv slidom za svoyimi vchitelyami i komandirami vikladachem Imperskoyi inzhenernoyi akademiyi Velichkom Kostyantinom Ivanovichem komanduyuchim Pivdenno Zahidnim frontom Brusilovim Oleksiyem Oleksijovichem Z zhovtnya 1920 zastupnik nachalnika inzheneriv Pivdennogo frontu keruvav budivnictvom ukriplen na Kahovskomu placdarmi U listopadi 1920 keruvav inzhenernim zabezpechennyam shturmu chongarskih ukriplen i Perekopu U 1921 1923 pomichnik zastupnik a potim nachalnik inzheneriv Zbrojnih sil Ukrayini i Krimu Radyansko finska vijna Uchasnik radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rokiv U skladi grupi zastupnika nachalnika Golovnogo vijskovo inzhenernogo upravlinnya z oboronnogo budivnictva viroblyav rekomendaciyi vijskam shodo inzhenernogo zabezpechennya prorivu liniyi Mannergejma Z 1940 chlen VKP b Druga svitova vijna ta perebuvannya v poloni Pislya napadu radyanskih vijsk na Polshu u 1940 roci zdijsnyuvav kerivnictvo fortifikacijnimi robotami shodo udoskonalennya citadeli Brestskoyi forteci Za dekilka tizhniv do pochatku nimecko radyanskoyi vijni general Karbishev buv vidryadzhenij do Grodna dlya dopomogi v oboronnomu budivnictvi na zahidnomu kordoni 8 serpnya pri sprobi virvatis z otochennya na pivnochi vid Mogilova buv kontuzhenij ta zahoplenij gitlerivcyami v polon U chervni 1942 roku nachalnik shtabu inzhenernih vijsk Chervonoyi armiyi dopovidav do Golovnogo upravlinnya formuvannya ta ukomplektuvannya Chervonoyi armiyi sho D M Karbishev u seredini lipnya 1941 roku odyagnenij u civilne vbrannya za tizhden do vihodu zagonu Golubyeva komanduvach 10 yi armiyi z otochennya pishov iz zagonu u napryamku na Smolensk U presi z yavilis versiyi ta fakti sho radyanska vlada v serpni 1941 diznavshis pro polon Karbisheva zaproponuvala nimcyam vlashtuvati obmin radyanskogo generala na dvoh nimeckih prote v Berlini virishili sho takij obmin neekvivalentnij Z togo chasu v Moskvi zagubili slid generala v Osobistij spravi z 1941 oficijno zaznacheno Znik bezvisti Tabirnij shlyah rozpochavsya v rozpodilnomu tabori bilya polskogo mista Ostrov Mazoveckij U tabori Karbishev perehvoriv na tyazhku formu shigelozu todi nazivali dizenteriyeyu U zhovtni 1941 eshelon polonenih z Karbishevim perepravili v Zamostya Generala oselili v barak 11 za kotrim zakripilos zvannya generalskij sho vidriznyavsya porivnyano komfortnimi umovami ta normalnim harchuvannyam Za doslidzhennyam nimeckih istorikiv nimci buli perekonani sho pislya perezhitogo u radyanskogo polonenogo povinno viniknuti pochuttya vdyachnosti j vin pogoditsya na spivrobitnictvo U berezni 1942 Karbisheva pereveli v suto koncentacijnij tabir Gammelburg Bavariya sho buv priznachenij dlya radyanskih oficeriv Na pochatku 1943 roku naglyadachem u tabir pereveli polkovnika Pelita z nimeckoyi pihotnoyi chastini Pelit rozmovlyav rosijskoyu zakinchiv yunkerske uchilishe v Peterburzi i sluzhiv za Rosijskoyi imperiyi z Karbishevim u Bresti Nimecke komanduvannya postavilo pered Pelitom zavdannya shiliti Karbisheva do vstupu v komisiyu po napisannyu istoriyi Chervonoyi armiyi sho v rezultati jomu ne vdalos Gestapivske komanduvannya virishilo prodovzhiti robotu z polonenim i napravili Karbisheva v Berlin v okremu kameru bez vikon de postijno migotila elektrichna lampa bez prava na progulyanku Cherez 2 3 tizhni viklikali na besidu z nimeckim fortifikatorom profesorom Gajncom Raunbegajmerom z kotrim Karbishev po sluzhbi zustrichalis ranishe Profesor profesoru zaproponuvav zvilnennya z taboru materialne tehnichne ta resursne zabezpechennya svobodu dij ta pracyu za fahom na bud yakomu fronti za vinyatkom Shidnogo povnocinnij status general lejtenanta nimeckogo rejhu Dmitro Karbishev vidmovivsya Nastupni pivroku katuvannya posililos sho suprovodzhuvalos propoziciyeyu spivpraci Pislya chogo pereveli v koncentacijnij tabir Flossenburg dlya kotrogo bulo harakterne osoblivo zhorstoke povodzhennya z polonenimi U serpni 1943 roku Karbishev perevedenij do Nyurnberga v tyurmu gestapo Dali Osvencim tak zvanij bunker Cellenbau u konctabori Zaksengavzen Mauthauzen Oficijna versiya radyanskoyi propagandi dotrimuyetsya poziciyi sho 18 lyutogo 1945 roku v Mautgauzeni grupu polonenih razom Karbishevim na 12 gradusnomu morozi oblivali holodnoyu vodoyu pislya chogo general ne vizhiv Prote zapiti do nimeckih arhiviv ta doslidzhennya knig smerti taboru Mautgauzen ne dali zhodnih dokaziv perebuvannya v nomu Karbisheva ta faktu jogo smerti vid katuvan a pogodni arhivi vkazali na vidsutnist moroziv u lyutomu 1945 roku v tomu regioni Sim yaDmitro Karbishev buv odruzhenij dvichi Z pershoyu druzhinoyu nimkeneyu Alisoyu Karlivnoyu Troyanovich poznajomivsya u Vladivostoci vona bula zamizhnya za inshim oficerom Pislya 6 rokiv shlyubu z Karbishevim Alisa Troyanovich tragichno zaginula 1913 roku zastrelena z brauninga Vdruge Karbishev odruzhivsya v 1916 mu roci z Lidiyeyu Vasilivnoyu Opackoyu sestroyu poruchnika Opackogo z yakim razom voyuvav u I Svitovu Mav troh ditej Odna z dochok stala tezh voyennim inzhenerom Vshanuvannya pam yatiPam yatnik Dmitru Karbishevu vstanovleno bilya vhodu do memorialu na misci taboru Mauthauzen Avstriya krim togo pam yatniki ta pam yatni znaki ye v Moskvi Omsku Kurgani Vladivostoci Hersoni Memorialni doshki vstanovleni u Beresti na misci de stoyav budinok v yakomu vin zhiv u Moskvi na budivli kolishnoyi Vijskovo inzhenernoyi akademiyi v yakij vin vchivsya i na budinku v yakomu vin zhiv u Samari na budinku v yakomu vin pracyuvav u Harkovi na budinku v yakomu vin zhiv u Korosteni na zbudovanomu Karbishevim ob yekti Skelya zapasnij komandnij punkt shtabu Pivdenno Zahidnogo frontu Jogo im ya maye mala planeta Sonyachnoyi sistemi tanker pasazhirskij teplohid shkoli pidpriyemstva nosili pionerski druzhini Jogo im ya mali dekilka urbanonimiv napriklad vulicya Vikentiya Hvojki u misti Cherkasi V Bresti Respublika Bilorus z 1958 roku vidbuvayetsya yunackij turnir z legkoyi atletiki pam yati Dmitra Karbisheva Kiyiv U 1967 2022 rr jogo im ya nosila vulicya Irini Bekeshkinoyi na budinkah 12 i 22 buli vstanovleni granitni anotacijni doshki pro ce U 1979 roci vstanovleno bronzovu memorialnu doshku na fasadi shkoli 184 po vulici Eduarda Vilde 5 skulptor M K Vronskij arhitektor V G Gnyezdilov Na jogo chest nazvano asteroyid 1959 Karbishev PrimitkiIvan Gavrish Tayemnicya v yaznya 72192 Bandera u Zaksengauzeni Istoriya Lviv 2016 2 lyut S 4 Tajna smerti generala Karbysheva 23 listopada 2016 u Wayback Machine ros http bfla eu wp content uploads 2019 11 http bfla eu p 55057 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij title dovidka Cikavij Kiyiv nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros Dzherela ta literaturaI V Mazilo Karbishev Dmitro Mihajlovich 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 107 ISBN 978 966 00 0692 8 R V Pilipchuk Karbishev Dmitro Mihajlovich 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X PosilannyaBiografiya D M Karbisheva na sajti megabook 28 listopada 2020 u Wayback Machine ros Interv yu z vdovoyu generala Karbisheva 31 bereznya 2017 u Wayback Machine ros