Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Величко Костянтин Іванович Вели чко 1856 1927 російський і радян

Величко Костянтин Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Величко.

Костянтин Іванович Вели́чко (1856—1927) — російський і радянський військовий інженер, інженер-генерал, заслужений ординарний професор Миколаївської інженерної академії.

Костянтин Іванович Величко
image
Народження1 червня (20 травня) 1856(1856-05-20)
Короча, Курська губернія
Смерть15 травня 1927(1927-05-15) (70 років)
Ленінград
Похованняd
Країнаimage Російська імперія
ПриналежністьЗбройні сили Російської імперії
Рід військінженерні війська
ОсвітаМиколаївське інженерне училище, Миколаївська інженерна академія
ПартіяРосійські збори
Званняimage інженер-генерал
Війни / битвиРосійсько-турецька війна (1877—1878)
Перша світова війна
Нагороди
image
Орден Святого Володимира 2 ступеня
image
Орден Святого Георгія
 image
image
Орден Святої Анни 1 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
image
Орден Білого Орла (Польща)
image Величко Костянтин Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 20 травня (1 червня) 1856 року в містечку Короча Курської губернії. Батько, (Іван Іванович Величко) (1787–1858), генерал-майор, походив з роду прилуцьких дворян Величків, які вели свій родовід від Якова Степановича Величка, І-го полкового осавула Прилуцького полку Війська Запорозького (1742–1764). Мати, Єлизавета Григорівна, вроджена Золотарьова, з дворян, поміщиця, володіла маєтками в Корочанському повіті.

Свого батька не знав, виховувався в маєтку матері, а потім визначальну роль у виборі його життєвого шляху відіграв брат матері [ru] (1837–1891), генерал-лейтенант (1886), який служив по Генеральному штабу.

К. Величко здобув освіту в 2-й Санкт-Петербурзькій військовій гімназії, потім закінчив Миколаївське інженерне училище (1875), брав участь у російсько-турецькій війні.

В 1881 р. закінчив Миколаївську інженерну академію і був залишений при ній викладачем, з 1891 р. – екстраординарний професор. Служив у Головному Інженерному управлінні, полковник (1893). З 1895 р. – керівник справами комісії з озброєння фортець, постійний член Інженерного комітету Головного інженерного управління (1895–1903). З 1901 р. –заслужений ординарний професор, генерал-майор (1901).

Взяв участь у російсько-японській війні (1904–1905), перебував у розпорядженні Командувача Манчжурської армії, генерал для особливих доручень.

З 1905 р. служив помічником начальника Головного інженерного управління, генерал-лейтенант (1907), з 1910 р. – постійний член Головного фортечного комітету, продовжував викладання в інженерній академії.

З 1914 р. був на Південно-Західному фронті, перебував у розпорядженні Головнокомандувача арміями, з 1916 р. – начальник інженерів армій Південно-Західного фронту, інженер-генерал (1916).

К. Величко був автором численних праць і проектів по фортифікації фортець та укріплень. За його кресленнями і вказівками будувалися військові фортеці на західних кордонах і на Далекому Сході. Він був автором проекту фортеці Порт-Артур. У роки I-ї світової війни запропонував нову форму інженерного оснащення місцевості для наступу – інженерні плацдарми. Вперше такий плацдарм був створений при підготовці Брусиловського прориву. Форт Величка за проектом 1909 р. став опорним пунктом піхоти. Також з 1910 р. був головним редактором багатотомної Військової енциклопедії.

Притримувався консервативно-монархічних поглядів, був членом монархічної православно-консервативної суспільно-політичної організації «Російські збори», створеної його племінником (Василем Величком), входив до складу Ради «Російських зборів» . У листопаді 1917 р. перейшов на бік радянської влади, в лютому 1918 р. добровільно вступив у Червону армію, керував інженерною обороною Петрограда. Далі очолював колегію з інженерної оборони при Центральному військово-технічному управлінні, а з 1919 р. був членом Інженерного комітету Головного військово-інженерного управління.

У серпні 1920 р. був заарештований ВНК у справі («Польської організації військової»), але відбувся, як писали, «легким переляком».

В 1925 р. був притягнутий до суду військового трибуналу за «недбале ставлення до обов'язків по службі», яке проявилось «у невстановленні фактів зловживань» начальника інженерів Петроградського укріпрайону, але був виправданий .

З 1923 р. – професор фортифікації у Військово-інженерній академії ім. Куйбишева. За роки викладацької роботи виховав плеяду військових інженерів, в числі яких був, зокрема, генерал Д.М. Карбишев.

Помер 15 травня 1927 р. в Ленінграді. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври в сімейному похованні поряд з дядьком, генерал-лейтенантом В.Г. Золотарьовим та першою дружиною Вірою Михайлівною .

Сім’ї

Перша дружина (1879) Віра Михайлівна, вроджена Абросимова (1858–1900), діти:

  • Лев Костянтинович Величко, (1881–1886);
  • Маргарита Костянтинівна Величко (Мультановська), нар. 1883;
  • Ксенія Костянтинівна Величко (Кірсанова), нар. 1888;
  • Віра Костянтинівна Величко (Вебер), нар. бл. 1892.

Друга дружина (бл. 1905) Єлизавета Василівна, вроджена Томас.

Нагороди

Ордени:

Іноземні ордени: Румунський Королівський офіцерський хрест (1886).

Примітки

  1. Гузь Борис. До історії Чернігівщини. Персоналії, біографії, події. – Кривий Ріг: Видавець Чернявський Д.О., 2021. – С. 17-19.
  2. Борис Гузь. Генерал К.І. Величко – невідомі сторінки біографії.
  3. Воинство святого Георгия: жизнеописания русских монархистов начала XX века. — СПб., 2006. — С. 726.
  4. Маляров В.М. Рабочие войска в эпоху больших потрясений. Часть 2. Рабочие войска Красной и Белой армий в годы Гражданской войны и иностранной военной интервенции. – Электронное научное издание. Альманах «Пространство и время», т. 8, вып. 2, 2015.
  5. Петербурзький некрополь.

Посилання

Література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Velichko Kostyantin Ivanovich Veli chko 1856 1927 rosijskij i radyanskij vijskovij inzhener inzhener general zasluzhenij ordinarnij profesor Mikolayivskoyi inzhenernoyi akademiyi Kostyantin Ivanovich VelichkoNarodzhennya1 chervnya 20 travnya 1856 1856 05 20 Korocha Kurska guberniyaSmert15 travnya 1927 1927 05 15 70 rokiv LeningradPohovannyadKrayinaRosijska imperiyaPrinalezhnistZbrojni sili Rosijskoyi imperiyiRid vijskinzhenerni vijskaOsvitaMikolayivske inzhenerne uchilishe Mikolayivska inzhenerna akademiyaPartiyaRosijski zboriZvannyainzhener generalVijni bitviRosijsko turecka vijna 1877 1878 Persha svitova vijnaNagorodiOrden Svyatogo Volodimira 2 stupenya Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatoyi Anni 1 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya Orden Bilogo Orla Polsha Velichko Kostyantin Ivanovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 20 travnya 1 chervnya 1856 roku v mistechku Korocha Kurskoyi guberniyi Batko Ivan Ivanovich Velichko 1787 1858 general major pohodiv z rodu priluckih dvoryan Velichkiv yaki veli svij rodovid vid Yakova Stepanovicha Velichka I go polkovogo osavula Priluckogo polku Vijska Zaporozkogo 1742 1764 Mati Yelizaveta Grigorivna vrodzhena Zolotarova z dvoryan pomishicya volodila mayetkami v Korochanskomu poviti Svogo batka ne znav vihovuvavsya v mayetku materi a potim viznachalnu rol u vibori jogo zhittyevogo shlyahu vidigrav brat materi ru 1837 1891 general lejtenant 1886 yakij sluzhiv po Generalnomu shtabu K Velichko zdobuv osvitu v 2 j Sankt Peterburzkij vijskovij gimnaziyi potim zakinchiv Mikolayivske inzhenerne uchilishe 1875 brav uchast u rosijsko tureckij vijni V 1881 r zakinchiv Mikolayivsku inzhenernu akademiyu i buv zalishenij pri nij vikladachem z 1891 r ekstraordinarnij profesor Sluzhiv u Golovnomu Inzhenernomu upravlinni polkovnik 1893 Z 1895 r kerivnik spravami komisiyi z ozbroyennya fortec postijnij chlen Inzhenernogo komitetu Golovnogo inzhenernogo upravlinnya 1895 1903 Z 1901 r zasluzhenij ordinarnij profesor general major 1901 Vzyav uchast u rosijsko yaponskij vijni 1904 1905 perebuvav u rozporyadzhenni Komanduvacha Manchzhurskoyi armiyi general dlya osoblivih doruchen Z 1905 r sluzhiv pomichnikom nachalnika Golovnogo inzhenernogo upravlinnya general lejtenant 1907 z 1910 r postijnij chlen Golovnogo fortechnogo komitetu prodovzhuvav vikladannya v inzhenernij akademiyi Z 1914 r buv na Pivdenno Zahidnomu fronti perebuvav u rozporyadzhenni Golovnokomanduvacha armiyami z 1916 r nachalnik inzheneriv armij Pivdenno Zahidnogo frontu inzhener general 1916 K Velichko buv avtorom chislennih prac i proektiv po fortifikaciyi fortec ta ukriplen Za jogo kreslennyami i vkazivkami buduvalisya vijskovi forteci na zahidnih kordonah i na Dalekomu Shodi Vin buv avtorom proektu forteci Port Artur U roki I yi svitovoyi vijni zaproponuvav novu formu inzhenernogo osnashennya miscevosti dlya nastupu inzhenerni placdarmi Vpershe takij placdarm buv stvorenij pri pidgotovci Brusilovskogo prorivu Fort Velichka za proektom 1909 r stav opornim punktom pihoti Takozh z 1910 r buv golovnim redaktorom bagatotomnoyi Vijskovoyi enciklopediyi Pritrimuvavsya konservativno monarhichnih poglyadiv buv chlenom monarhichnoyi pravoslavno konservativnoyi suspilno politichnoyi organizaciyi Rosijski zbori stvorenoyi jogo pleminnikom Vasilem Velichkom vhodiv do skladu Radi Rosijskih zboriv U listopadi 1917 r perejshov na bik radyanskoyi vladi v lyutomu 1918 r dobrovilno vstupiv u Chervonu armiyu keruvav inzhenernoyu oboronoyu Petrograda Dali ocholyuvav kolegiyu z inzhenernoyi oboroni pri Centralnomu vijskovo tehnichnomu upravlinni a z 1919 r buv chlenom Inzhenernogo komitetu Golovnogo vijskovo inzhenernogo upravlinnya U serpni 1920 r buv zaareshtovanij VNK u spravi Polskoyi organizaciyi vijskovoyi ale vidbuvsya yak pisali legkim perelyakom V 1925 r buv prityagnutij do sudu vijskovogo tribunalu za nedbale stavlennya do obov yazkiv po sluzhbi yake proyavilos u nevstanovlenni faktiv zlovzhivan nachalnika inzheneriv Petrogradskogo ukriprajonu ale buv vipravdanij Z 1923 r profesor fortifikaciyi u Vijskovo inzhenernij akademiyi im Kujbisheva Za roki vikladackoyi roboti vihovav pleyadu vijskovih inzheneriv v chisli yakih buv zokrema general D M Karbishev Pomer 15 travnya 1927 r v Leningradi Pohovanij na Nikolskomu cvintari Oleksandro Nevskoyi lavri v simejnomu pohovanni poryad z dyadkom general lejtenantom V G Zolotarovim ta pershoyu druzhinoyu Viroyu Mihajlivnoyu Sim yiPersha druzhina 1879 Vira Mihajlivna vrodzhena Abrosimova 1858 1900 diti Lev Kostyantinovich Velichko 1881 1886 Margarita Kostyantinivna Velichko Multanovska nar 1883 Kseniya Kostyantinivna Velichko Kirsanova nar 1888 Vira Kostyantinivna Velichko Veber nar bl 1892 Druga druzhina bl 1905 Yelizaveta Vasilivna vrodzhena Tomas NagorodiOrdeni sv Stanislava 3 go stupenya 1887 sv Anni 3 go stupenya 1891 sv Stanislava 2 go stupenya 1895 sv Anni 2 go stupenya 1896 sv Volodimira 3 go stupenya 1903 sv Stanislava 1 go stupenya z mechami 1905 sv Anni 1 go stupenya z mechami 1905 sv Volodimira 2 go stupenya 1911 Bilogo Orla z mechami 1915 Inozemni ordeni Rumunskij Korolivskij oficerskij hrest 1886 Zolota zbroya Za horobrist 1906 PrimitkiGuz Boris Do istoriyi Chernigivshini Personaliyi biografiyi podiyi Krivij Rig Vidavec Chernyavskij D O 2021 S 17 19 Boris Guz General K I Velichko nevidomi storinki biografiyi Voinstvo svyatogo Georgiya zhizneopisaniya russkih monarhistov nachala XX veka SPb 2006 S 726 Malyarov V M Rabochie vojska v epohu bolshih potryasenij Chast 2 Rabochie vojska Krasnoj i Beloj armij v gody Grazhdanskoj vojny i inostrannoj voennoj intervencii Elektronnoe nauchnoe izdanie Almanah Prostranstvo i vremya t 8 vyp 2 2015 Peterburzkij nekropol PosilannyaBiografiya Velichko K I na sajte Hronos ros Velichko Konstantin Ivanovich Russkaya armiya v Pervoj mirovoj vojne ros Velichko Konstantin Ivanovich Oficery Rossijskoj imperatorskoj armii ros Guz Boris Do istoriyi Chernigivshini Personaliyi biografiyi podiyi Krivij Rig Vidavec Chernyavskij D O 2021 360 s Rozdil 1 1 Priluckij rid Velichkiv S 7 58 Boris Guz General K I Velichko nevidomi storinki biografiyi LiteraturaVelichko Konstantin Ivanovich Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref ros Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Velichko Konstantin Ivanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 66 t 65 t i 1 dop gl red O Yu Shmidt M Sovetskaya enciklopediya 1926 1947 ros
Топ