Васи́ль Льво́вич Вели́чко (*2 (14) липня 1860 — †31 грудня 1903 (13 січня 1904)) — російський поет, а також публіцист і громадський діяч вкрай націоналістичного спрямування, один із ранніх представників чорносотенства.
Величко Василь Львович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 2 (14) липня 1860 Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 31 грудня 1903 (13 січня 1904) (43 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія | |||
Країна | Російська імперія | |||
Діяльність | журналіст, політик, поет, драматург, публіцист, історик, етнограф | |||
Сфера роботи | d[1], поезія[1], драма[1], публіцистика[1], етнографія[1] і політика[1] | |||
Alma mater | Училище правознавства | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | з 1880 | |||
Партія | Російські збори | |||
Нагороди | d | |||
| ||||
Величко Василь Львович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився в м. Прилуки Полтавської губернії в дворянській сім’ї. Велички вели свій родовід від Якова Степановича Величка, І-го полкового осавула Прилуцького полку Війська Запорозького (1742–1764), потім підкоморія Прилуцького повіту. Батько, Лев Миколайович Величко (1827–1902), відставний штабс-ротмістр, учасник оборони Севастополя (1854–1855) на той період служив у Прилуках повітовим справником. Мати, Анастасія Василівна (1838–1870), походила з старовинного козацько-старшинського роду Тарновських. Дитячі роки пройшли на хуторі Вернигорівщина біля села Хаєнки Прилуцького повіту в маєтку, придбаному прадідом, Іваном Яковичем Величком, на початку 19-го століття у поміщиків Горленків.
Освіту здобув у київському пансіонаті Даніеля і в Училищі правознавства у Санкт-Петербурзі (1883). Служив у Міністерстві юстиції та у Міністерстві державного майна, отримав чин статського радника, за заслуги був нагороджений орденом Святої Анни ІІІ ступеня.
Літературна творчість
Василь Величко почав публікуватися ще в студентські роки, з 1880 р. друкував свої вірші в періодичних та газетних виданнях під псевдонімами В. Воронецький і В. Львов. Після виходу у відставку поет остаточно віддався літературі. У 1890 р. вийшов перший збірник його найкращих творів під назвою «Східні мотиви», до якого увійшли переклади віршів грузинських, тюркських і перських поетів. Друга частина збірника під назвою «З кавказьких наспівів» вийшла в 1895 р. Василь Величко був першим, хто переклав віршами Омара Хаяма.
Літературні критики відзначали «безсумнівне і велике поетичне обдарування автора». Поет увійшов до антології П. П. Перцова «Молода поезія», виданої в 1895 р.
Також був популярним автором текстів, покладених на музику в період «Срібного століття російського романсу». Всього відомо дванадцять романсів на вірші зі збірки «Східні мотиви». Романс «Прилив», музику до якого написали С. М. Ляпунов і Е. Я. Длусський, інколи виконується і понині.
В. Величко пробував свої сили і в прозі, він писав повісті й оповідання («Нежданчик», «Записки Духа», «Порядні люди»), і драматичні твори («Душогубка», «Дві милостині», «Перша муха», «Нафтовий фонтан», «Потомок Дон-Жуана», «Меншиков»). П'єси «Перша муха» і «Нафтовий фонтан» ставилися в театрах Санкт-Петербурга і Москви, за п'єсу «Перша муха» поет отримав Грибоєдовську премію.
Співавтором деяких літературних творів була Марія Георгіївна Муретова (1863–1912) (псевдонім Марія Маро), вдова надвірного радника, дочка французького графа Георга Ла Барта. Вона доводилася поетові двоюрідною сестрою по матері ; близький друг Василя Величка письменник Микола Лєсков у своїх записках, які не публікувалися за життя, називає М. Г. Муретову його дружиною.
В. Величко видав також «Збірку поезій для дітей» (1894), а остання збірка його віршів «Арабески» вийшла 1903 р.
Громадська та політична діяльність
У 1890-х роках цілком успішний поет і драматург був близьким до ліберальних літературно-художніх кіл, але потім його погляди різко змінилися. Як відзначав П. П. Перцов, «...з космополіта школи Стасюлевича він став ...націоналістом школи Каткова».
1897 р. В. Л. Величко був затверджений на п'ять років редактором офіціозної газети «Кавказ», яка видавалася в Тифлісі. Там він став публікувати гострі публіцистичні та політичні статті і памфлети, в яких виступав із непримиренних вірменофобських позицій, чим нажив багато ворогів. Діяльність Величка настільки збурила громадськість Тифліса, що головнокомандувач цивільної частини на Кавказі князь Г. С. Голіцин запропонував йому покинути місто в 24 години; вночі 31 грудня 1900 р. В. Величко назавжди виїхав з Кавказу.
Повернувшись у Санкт-Петербург, він у 1900–1901 рр. став головним ініціатором і одним з організаторів першої у Російській імперії монархічної православно-консервативної суспільно-політичної організації, названої «Російські збори».
Ставши у 1902 р. другим редактором «Російського вісника», почав поміщати в ньому гострі публіцистичні статті на національні теми під загальним заголовком «Російські промови», в частині яких, як зараз пишуть, сформулював чорносотенну концепцію вирішення єврейського питання. А вершиною творчості публіциста Величка стала книга «Кавказ», видана вже після його смерті.
На Прилуччині
У свій маєток на хуторі Вернигорівщина В. Величко приїздив переважно влітку, коли в державних установах Санкт-Петербурга починалися літні вакації. Велички були основними землевласниками в селі Хаєнки, в 1890 р. за ними значилося 843 десятини орних земель. В селі нічого не чули про «чорносотенця» Величка, для місцевих жителів він був дбайливим поміщиком і меценатом, який всіляко допомагав землякам.
В. Величко збудував у селі жіночу церковнопарафіяльну школу, яка відкрилася в жовтні 1897 р. Школа носила ім'я А. В. Величко в пам'ять покійної матері. В. Величко став опікуном школи, взявши на себе всі проблеми, пов'язані з фінансуванням і матеріальним забезпеченням. Будівля церковнопарафіяльної школи збереглася, зараз там знаходиться фельдшерський пункт.
В. Величко був парафіянином місцевої церкви Іоанна Богослова, куди вносив пожертви, також подарував церкві Ікону Пресвятої Богородиці «Достойно єсть», написану ченцями Афонського монастиря у 19-му столітті. Зараз ікона зберігається в церкві Святої Покрови сусіднього села Заудайка.
В серпні 1903 р. В. Величко організував паломництво дітей до Чернігова, взявши на себе всі витрати. В Чернігів з ним поїхали 62 учні церковнопарафіяльних шкіл Хаєнок і Воронівки. На згадку про екскурсію Василь Величко подарував усім дітям ікону Св. Феодосія Чернігівського. В тому ж місяці в Хаєнках при жіночій школі на кошти Василя Величка відкрилася безкоштовна народна бібліотека Товариства ревнителів Російського Історичного Просвітництва.
Після смерті батька Василь Величко став одноосібним власником земель в Хаєнках та родового маєтку і планував переселитися сюди на постійне проживання. Зимою 1902–1903 рр., облаштовуючи справи спадщини, відвідав Прилуки, де був обраний почесним мировим суддею Прилуцького повіту.
Напередодні нового 1904 р. за старим стилем Величко раптово помер у Санкт-Петербурзі від запалення легень. Перебуваючи на смертному ложі, розпорядився виділити з своїх капіталів 8 тисяч рублів з тим, щоб відсотки від цієї суми йшли на поточні потреби жіночої школи в Хаєнках, а також пожертвував 3000 рублів сільській церкві. Решту капіталів він заповів дітям, а маєтності в Прилуцькому повіті успадкувала Марія Муретова.
Влітку 1904 р. труну з прахом Василя Величка привезли із Санкт-Петербурга, і 24 липня він був похований на хуторі Вернигорівщина в родовій усипальні. Усипальню знищили в радянський період, садиба також була зруйнована і до 1926 р. повністю розібрана на будматеріали.. В 2013 р. на місці усипальні встановлено пам’ятний знак.
Сім’я
В. Л. Величко був одружений з баронесою Марією Олександрівною фон Дольст (1858–1924), діти: дочка Анастасія (1884–?); син Андрій (1886–1922). Шлюб виявився невдалим, подружжя розійшлося близько 1886 р. Марія Олександрівна померла в еміграції (м. Нові Сад, Сербія). Андрій Величко був вбитий у Китаї, куди втік, рятуючись від терору більшовиків.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Борис Гузь. Прилуцькі дворяни Велички.
- Граф Ла Барт де.
- Борис Гузь. Останні поміщики Хаєнок: Муретови
- Лесков А.Н. Жизнь Николая Лескова. – М.: Художественная литература, 1984. – Т. 2. – 607 с.
- "Василий Львович Величко". Кавказ.
- Гузь Борис. До історії Чернігівщини. Персоналії, біографії, події. – Кривий Ріг: Видавець Чернявський Д.О., 2021. – С. 16.
- Борис Гузь. Учениці школи села Хаєнки в гостях у імператриці Олександри.
- Гузь Б.О. На берегах Іченьки. Історія села Хаєнки. – Кривий Ріг: Мінерал, 2014. – С. 125.
- Адрес-календарь Полтавской губернии на 1904 г. – Прилукский уезд. Почетные мировые судьи
- Борис Гузь. До історії дворянських родів Величків, Дабіж, Ростковських.
- ДАЧО, Чернігів. Ф. 1530, оп. 2, с. 1440, л. 63. – Церковь Иоанна Богослова с. Хаенки Прилукского уезда. – Об умерших.
- Самбурський К. І. Щоденники 1918–1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки / Упорядники: В. Моренець, В. Шевченко. – К.: Гнозіс, 2015. – С. 207, 215, 779.
- Борис Гузь. Пам’яті поета Величка / Оживає минувшина. Книга третя. Упорядники: Наталія Черненко, Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. – К.: Гнозіс, 2015. – С. 74–81.
Джерела та література
- Биография Величко в «Новом энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Анатолий Степанов. Василий Львович Величко. Из книги «Черная сотня». [ 4 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Величко Василь Львович. Енциклопедія сучасної України.
- Величко Василь Львович. Поет, прозаїк, публіцист. Прилуцький краєзнавчий музей.
- Гузь Б.О. На берегах Іченьки. Історія села Хаєнки. – Кривий Ріг: Мінерал, 2014. – 182 с. .
- Гузь Борис. До історії Чернігівщини. Персоналії, біографії, події. – Кривий Ріг: Видавець Чернявський Д.О., 2021. – 360 с. .
- Віталій Шевченко. Енциклопедія Ічнянщини. 10 тисяч статей, довідок, документів, ілюстрацій: довідник / тексти, упорядкування, макет автора.; фото Б. Шевченко, М. Смілика, М. Терещенка та ін. – К.: Гнозіс, 2014. – 928 с. .
- Терещенко Микола, Шевченко Віталій. Ічнянщина: першоджерела. Історія краю в документах / Автори-упорядники Микола Терещенко, Віталій Шевченко. – К.: Гнозіс, 2017. – 952 с. .
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Velichko Vasi l Lvo vich Veli chko 2 14 lipnya 1860 18600714 31 grudnya 1903 13 sichnya 1904 19040113 rosijskij poet a takozh publicist i gromadskij diyach vkraj nacionalistichnogo spryamuvannya odin iz rannih predstavnikiv chornosotenstva Velichko Vasil LvovichNarodivsya2 14 lipnya 1860 Priluki Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer31 grudnya 1903 13 sichnya 1904 43 roki Sankt Peterburg Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistzhurnalist politik poet dramaturg publicist istorik etnografSfera robotid 1 poeziya 1 drama 1 publicistika 1 etnografiya 1 i politika 1 Alma materUchilishe pravoznavstvaMova tvorivrosijskaRoki aktivnostiz 1880PartiyaRosijski zboriNagorodid Velichko Vasil Lvovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v m Priluki Poltavskoyi guberniyi v dvoryanskij sim yi Velichki veli svij rodovid vid Yakova Stepanovicha Velichka I go polkovogo osavula Priluckogo polku Vijska Zaporozkogo 1742 1764 potim pidkomoriya Priluckogo povitu Batko Lev Mikolajovich Velichko 1827 1902 vidstavnij shtabs rotmistr uchasnik oboroni Sevastopolya 1854 1855 na toj period sluzhiv u Prilukah povitovim spravnikom Mati Anastasiya Vasilivna 1838 1870 pohodila z starovinnogo kozacko starshinskogo rodu Tarnovskih Dityachi roki projshli na hutori Vernigorivshina bilya sela Hayenki Priluckogo povitu v mayetku pridbanomu pradidom Ivanom Yakovichem Velichkom na pochatku 19 go stolittya u pomishikiv Gorlenkiv Osvitu zdobuv u kiyivskomu pansionati Danielya i v Uchilishi pravoznavstva u Sankt Peterburzi 1883 Sluzhiv u Ministerstvi yusticiyi ta u Ministerstvi derzhavnogo majna otrimav chin statskogo radnika za zaslugi buv nagorodzhenij ordenom Svyatoyi Anni III stupenya Literaturna tvorchist Vasil Velichko pochav publikuvatisya she v studentski roki z 1880 r drukuvav svoyi virshi v periodichnih ta gazetnih vidannyah pid psevdonimami V Voroneckij i V Lvov Pislya vihodu u vidstavku poet ostatochno viddavsya literaturi U 1890 r vijshov pershij zbirnik jogo najkrashih tvoriv pid nazvoyu Shidni motivi do yakogo uvijshli perekladi virshiv gruzinskih tyurkskih i perskih poetiv Druga chastina zbirnika pid nazvoyu Z kavkazkih naspiviv vijshla v 1895 r Vasil Velichko buv pershim hto pereklav virshami Omara Hayama Literaturni kritiki vidznachali bezsumnivne i velike poetichne obdaruvannya avtora Poet uvijshov do antologiyi P P Percova Moloda poeziya vidanoyi v 1895 r Takozh buv populyarnim avtorom tekstiv pokladenih na muziku v period Sribnogo stolittya rosijskogo romansu Vsogo vidomo dvanadcyat romansiv na virshi zi zbirki Shidni motivi Romans Priliv muziku do yakogo napisali S M Lyapunov i E Ya Dlusskij inkoli vikonuyetsya i ponini V Velichko probuvav svoyi sili i v prozi vin pisav povisti j opovidannya Nezhdanchik Zapiski Duha Poryadni lyudi i dramatichni tvori Dushogubka Dvi milostini Persha muha Naftovij fontan Potomok Don Zhuana Menshikov P yesi Persha muha i Naftovij fontan stavilisya v teatrah Sankt Peterburga i Moskvi za p yesu Persha muha poet otrimav Griboyedovsku premiyu Spivavtorom deyakih literaturnih tvoriv bula Mariya Georgiyivna Muretova 1863 1912 psevdonim Mariya Maro vdova nadvirnogo radnika dochka francuzkogo grafa Georga La Barta Vona dovodilasya poetovi dvoyuridnoyu sestroyu po materi blizkij drug Vasilya Velichka pismennik Mikola Lyeskov u svoyih zapiskah yaki ne publikuvalisya za zhittya nazivaye M G Muretovu jogo druzhinoyu V Velichko vidav takozh Zbirku poezij dlya ditej 1894 a ostannya zbirka jogo virshiv Arabeski vijshla 1903 r Gromadska ta politichna diyalnist U 1890 h rokah cilkom uspishnij poet i dramaturg buv blizkim do liberalnih literaturno hudozhnih kil ale potim jogo poglyadi rizko zminilisya Yak vidznachav P P Percov z kosmopolita shkoli Stasyulevicha vin stav nacionalistom shkoli Katkova 1897 r V L Velichko buv zatverdzhenij na p yat rokiv redaktorom oficioznoyi gazeti Kavkaz yaka vidavalasya v Tiflisi Tam vin stav publikuvati gostri publicistichni ta politichni statti i pamfleti v yakih vistupav iz neprimirennih virmenofobskih pozicij chim nazhiv bagato vorogiv Diyalnist Velichka nastilki zburila gromadskist Tiflisa sho golovnokomanduvach civilnoyi chastini na Kavkazi knyaz G S Golicin zaproponuvav jomu pokinuti misto v 24 godini vnochi 31 grudnya 1900 r V Velichko nazavzhdi viyihav z Kavkazu Povernuvshis u Sankt Peterburg vin u 1900 1901 rr stav golovnim iniciatorom i odnim z organizatoriv pershoyi u Rosijskij imperiyi monarhichnoyi pravoslavno konservativnoyi suspilno politichnoyi organizaciyi nazvanoyi Rosijski zbori Stavshi u 1902 r drugim redaktorom Rosijskogo visnika pochav pomishati v nomu gostri publicistichni statti na nacionalni temi pid zagalnim zagolovkom Rosijski promovi v chastini yakih yak zaraz pishut sformulyuvav chornosotennu koncepciyu virishennya yevrejskogo pitannya A vershinoyu tvorchosti publicista Velichka stala kniga Kavkaz vidana vzhe pislya jogo smerti Na Priluchchini U svij mayetok na hutori Vernigorivshina V Velichko priyizdiv perevazhno vlitku koli v derzhavnih ustanovah Sankt Peterburga pochinalisya litni vakaciyi Velichki buli osnovnimi zemlevlasnikami v seli Hayenki v 1890 r za nimi znachilosya 843 desyatini ornih zemel V seli nichogo ne chuli pro chornosotencya Velichka dlya miscevih zhiteliv vin buv dbajlivim pomishikom i mecenatom yakij vsilyako dopomagav zemlyakam V Velichko zbuduvav u seli zhinochu cerkovnoparafiyalnu shkolu yaka vidkrilasya v zhovtni 1897 r Shkola nosila im ya A V Velichko v pam yat pokijnoyi materi V Velichko stav opikunom shkoli vzyavshi na sebe vsi problemi pov yazani z finansuvannyam i materialnim zabezpechennyam Budivlya cerkovnoparafiyalnoyi shkoli zbereglasya zaraz tam znahoditsya feldsherskij punkt V Velichko buv parafiyaninom miscevoyi cerkvi Ioanna Bogoslova kudi vnosiv pozhertvi takozh podaruvav cerkvi Ikonu Presvyatoyi Bogorodici Dostojno yest napisanu chencyami Afonskogo monastirya u 19 mu stolitti Zaraz ikona zberigayetsya v cerkvi Svyatoyi Pokrovi susidnogo sela Zaudajka V serpni 1903 r V Velichko organizuvav palomnictvo ditej do Chernigova vzyavshi na sebe vsi vitrati V Chernigiv z nim poyihali 62 uchni cerkovnoparafiyalnih shkil Hayenok i Voronivki Na zgadku pro ekskursiyu Vasil Velichko podaruvav usim dityam ikonu Sv Feodosiya Chernigivskogo V tomu zh misyaci v Hayenkah pri zhinochij shkoli na koshti Vasilya Velichka vidkrilasya bezkoshtovna narodna biblioteka Tovaristva revniteliv Rosijskogo Istorichnogo Prosvitnictva Pislya smerti batka Vasil Velichko stav odnoosibnim vlasnikom zemel v Hayenkah ta rodovogo mayetku i planuvav pereselitisya syudi na postijne prozhivannya Zimoyu 1902 1903 rr oblashtovuyuchi spravi spadshini vidvidav Priluki de buv obranij pochesnim mirovim suddeyu Priluckogo povitu Naperedodni novogo 1904 r za starim stilem Velichko raptovo pomer u Sankt Peterburzi vid zapalennya legen Perebuvayuchi na smertnomu lozhi rozporyadivsya vidiliti z svoyih kapitaliv 8 tisyach rubliv z tim shob vidsotki vid ciyeyi sumi jshli na potochni potrebi zhinochoyi shkoli v Hayenkah a takozh pozhertvuvav 3000 rubliv silskij cerkvi Reshtu kapitaliv vin zapoviv dityam a mayetnosti v Priluckomu poviti uspadkuvala Mariya Muretova Vlitku 1904 r trunu z prahom Vasilya Velichka privezli iz Sankt Peterburga i 24 lipnya vin buv pohovanij na hutori Vernigorivshina v rodovij usipalni Usipalnyu znishili v radyanskij period sadiba takozh bula zrujnovana i do 1926 r povnistyu rozibrana na budmateriali V 2013 r na misci usipalni vstanovleno pam yatnij znak Sim yaV L Velichko buv odruzhenij z baronesoyu Mariyeyu Oleksandrivnoyu fon Dolst 1858 1924 diti dochka Anastasiya 1884 sin Andrij 1886 1922 Shlyub viyavivsya nevdalim podruzhzhya rozijshlosya blizko 1886 r Mariya Oleksandrivna pomerla v emigraciyi m Novi Sad Serbiya Andrij Velichko buv vbitij u Kitayi kudi vtik ryatuyuchis vid teroru bilshovikiv PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Boris Guz Prilucki dvoryani Velichki Graf La Bart de Boris Guz Ostanni pomishiki Hayenok Muretovi Leskov A N Zhizn Nikolaya Leskova M Hudozhestvennaya literatura 1984 T 2 607 s Vasilij Lvovich Velichko Kavkaz Guz Boris Do istoriyi Chernigivshini Personaliyi biografiyi podiyi Krivij Rig Vidavec Chernyavskij D O 2021 S 16 Boris Guz Uchenici shkoli sela Hayenki v gostyah u imperatrici Oleksandri Guz B O Na beregah Ichenki Istoriya sela Hayenki Krivij Rig Mineral 2014 S 125 Adres kalendar Poltavskoj gubernii na 1904 g Prilukskij uezd Pochetnye mirovye sudi Boris Guz Do istoriyi dvoryanskih rodiv Velichkiv Dabizh Rostkovskih DAChO Chernigiv F 1530 op 2 s 1440 l 63 Cerkov Ioanna Bogoslova s Haenki Prilukskogo uezda Ob umershih Samburskij K I Shodenniki 1918 1928 rr Girka ukrayinska istoriya ochima psalomshika z Guzhivki Uporyadniki V Morenec V Shevchenko K Gnozis 2015 S 207 215 779 Boris Guz Pam yati poeta Velichka Ozhivaye minuvshina Kniga tretya Uporyadniki Nataliya Chernenko Tetyana Chumak Vitalij Shevchenko K Gnozis 2015 S 74 81 Dzherela ta literaturaBiografiya Velichko v Novom enciklopedicheskom slovare Brokgauza i Efrona 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Anatolij Stepanov Vasilij Lvovich Velichko Iz knigi Chernaya sotnya 4 veresnya 2011 u Wayback Machine Velichko Vasil Lvovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini Velichko Vasil Lvovich Poet prozayik publicist Priluckij krayeznavchij muzej Guz B O Na beregah Ichenki Istoriya sela Hayenki Krivij Rig Mineral 2014 182 s ISBN 978 966 7830 85 4 Guz Boris Do istoriyi Chernigivshini Personaliyi biografiyi podiyi Krivij Rig Vidavec Chernyavskij D O 2021 360 s ISBN 978 617 7784 94 3 Vitalij Shevchenko Enciklopediya Ichnyanshini 10 tisyach statej dovidok dokumentiv ilyustracij dovidnik teksti uporyadkuvannya maket avtora foto B Shevchenko M Smilika M Tereshenka ta in K Gnozis 2014 928 s ISBN 978 966 2760 11 8 Tereshenko Mikola Shevchenko Vitalij Ichnyanshina pershodzherela Istoriya krayu v dokumentah Avtori uporyadniki Mikola Tereshenko Vitalij Shevchenko K Gnozis 2017 952 s ISBN 978 966 2760 68 2 Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi