Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вороні́вка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 82 осіб.
| село Воронівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Ічнянська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 82 |
| Площа | 0,873 км² |
| Поштовий індекс | 16709 |
| Телефонний код | +380 4633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°48′32″ пн. ш. 32°17′12″ сх. д. / 50.80889° пн. ш. 32.28667° сх. д.Координати: 50°48′32″ пн. ш. 32°17′12″ сх. д. / 50.80889° пн. ш. 32.28667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 131 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Воронівка | |
 Воронівка | |
| Мапа | |
Географія
Село Воронівка знаходиться і північно-західній частині району, на лівому березі річки Іченька, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Хаєнки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Лучківка, на протилежному березі - село Киколи. По селу протікає струмок що пересихає з загатою. До села примикає великий лісовий масив.
Відстань від Чернігова — близько 150 км, від Ічні — 9 км. Найближча залізнична станція — Августівка на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень – за 6 км.
Історія
Поблизу села виявлено залишки давньоруського городища IX-XIII століття. За народними переказами у ХІІ столітті на місці села знаходилася фортеця Вороньок. В першій половині XIII століття поселення по річках Сула та Удай, як і по всій Лівобережній Україні, були зруйновані монголо-татарами.
Село засноване на початку XVII століття. Вперше згадується в переписі Малоросії 1666 р..
Колись Воронівку оточував земляний вал із частоколом з дубових паль, на валу було кілька брам. Залишки валу збереглися до цього часу.
Спочатку Воронівка була вільним козацьким селом, яке з 1648 р. входило до складу Монастирищенської сотні Прилуцького полку (нині село Монастирище Ічнянського району). В середині XVIII століття село ввійшло до складу Ічнянської сотні Прилуцького полку.
Гетьман Іван Скоропадський (1646-1722) надав Воронівку охочекомонному полковнику Федяю, була це феодальна залежність, яка поширювалася на посполитих (підсусідків та вільних селян). Після його смерті в 1717 р. селом володів журавський сотник Михайло Ягельницький, село йому належало і під час перебування на посаді полкового судді (1728-1741). Пізніше Воронівка перейшла до сина судді, Івана Михайловича Ягельницького, який у чині бунчукового товариша володів нею до 1779 р. У 1752 р. гетьман Кирило Розумовський віддав полковнику Прилуцькому Івану Григоровичу Галагану містечко Ічню з прилеглими землями. До його володінь увійшла і частина земель Воронівки.
У 1740 р. у Воронівці було 12 хат селян, 2 хати козаків і 4 хати козачих підсусідків. У 1780 р. – 11 дворів (15 хат) селян «різних володінь», 5 дворів (8 хат) козаків. У 1797 р. в селі налічувалось 107 душ чоловічої статі податкового населення.
Селище було приписане до парафії церкви Іоанна Богослова села Хаєнок.
Після ліквідації Гетьманщини (1782) село входило до складу Чернігівського намісництва, а потім до Малоросійської губернії. Царським указом від 27 лютого 1802 року Малоросійська губернія була поділена на дві – Полтавську і Чернігівську. Воронівка ввійшла до складу Прилуцького повіту Полтавської губернії.
Є на мапі 1787 року.
Указом від 3 травня 1783 р. імператриця Катерина II зробила посполитих Воронівки кріпаками. На початку ХІХ століття 6 кріпаків у Воронівці мав статський радник, маршал Чернігівського дворянства (1808-1815) Микола Стороженко , потомок Григорія Стороженка, ічнянського сотника. У 1829 р. надвірний радник Андрій Іванович Маркевич мав на селі 14 дворів кріпаків, чоловічої статі – 59 і жіночої – 62. Його син, відставний поручик Микола Маркевич в 1837 р. мав у Воронівці 10 дворів та 40 кріпаків чоловічої і 60 – жіночої статі. Дворяни Тишкевичі мали в селі 1 двір та 2 кріпаків чоловічої і 2 – жіночої статі. Садиб поміщиків у селі не було.
В 1840 р. у Воронівці був 1 двір військових, 17 дворів козаків, 11 дворів кріпаків, 256 жителів. В 1859 р. у селі було 32 двори де жило 294 особи (150 чоловічої та 144 жиночої статі).
Після скасування у 1861 р. кріпосного права селяни-власники Воронівки утворили Галаганівську сільську громаду, яка ввійшла до складу Вільшанської волості. Козаки села підлягали Вільшанському волосному правлінню відомства Палати державного майна. У 1886 р. в селі було 27 дворів селян-власників, 51 двір козаків, 4 двори міщан та ін., 85 хат, 428 жителів. У 1910 р. налічувалось 114 господарств, з них козаків – 72, селян – 40, ін. непривілейованих – 2. В селі було 626 жителів, у тому числі 15 теслярів, 1 кравець, 1 швець, 20 ткачів, 41 поденник, 2 займалися інтелігентними та 57 – іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством на 725 десятинах придатної землі. З кінця ХІХ століття в селі діяла народна школа для хлопчиків, у якій навчалося 40 учнів.
Після жовтневого перевороту село знаходилося під владою Центральної Ради Української Народної Республіки (до кінця квітня 1918 р.), Гетьманату Української Держави Павла Скоропадського (до листопада 1918 р.) і Директорії УНР (до січня 1919 р.). В лютому 1919 р. Чернігівщину захопили більшовики, які у кінці серпня 1919 р. відступили під натиском Добровольчої армії генерала Антона Денікіна.
Більшовики повернулися в грудні 1919 р., влада в Прилуцькому повіті перейшла до більшовицького ревкому, почалися розстріли без суду, грабунок селян – відбиралася земля, хліб, коні. На повіт була накладена продрозкладка: 1 млн. пудів хліба, велика кількість голів рогатої худоби, свиней. Все це вивозилося до Росії. Все разом взяте призвело до активізації повстанського руху проти радянської влади. Згідно наявних документів у числі восьми сіл та хуторів Прилуцького повіту, де був поширений повстанський рух, названо і село Воронівка. Вжиті більшовиками широкомасштабні каральні заходи і терор призвели до поступового згасання повстанського руху.
У 1923 р. була проведена територіальна реформа, за якою Воронівка ввійшла до Малодівицького району Прилуцької округи, і була підпорядкована Хаєнківській сільраді. У 1925 р. у Воронівці було 148 дворів, 691 житель, а в 1930 р. – 143 двори, 643 жителі. На основі церковнопарафіяльної школи була організована чотирирічна початкова школа.
Під час колективізації 1929-1931 рр. у Воронівці був створена сільськогосподарська артіль ім. О.М. Горького.
У листопаді 1936 р. відбулася чергова територіальна реорганізація, село Воронівку передали зі складу Малодівицького до Ічнянського району Чернігівської області.
Під час Другої світової війни в результаті мобілізації літа 1941 р. на фронт пішла більша частина чоловіків села. З вересня 1941 р. по вересень 1943 р. село знаходилося під німецькою окупацією. В селі була створена сільська община, у якій організація праці була подібна до колгоспної. Селяни вирощували жито та просо, отримуючи трудодні, які оплачувалися після обмолоту врожаю. Для молоді села справжньою бідою стали примусові набори на роботи до Німеччини. Селяни підтримували партизанів із загону Є.Х. Соколовського, які по ночах з’являлися в селі.
Після звільнення у Воронівці було створене відділення колгоспу ім. М.Шевченка села Хаєнки, спеціалізувалися на вирощуванні свиней, птиці та зернових культур. Піл час Перебудови на основі колгоспу було створене акціонерне товариство “Світанок”.
Населення села поступово зменшується: за даними на 2013 р. в селі мешкало 105 жителів.
До 2017 року орган місцевого самоврядування — Хаєнківська сільська рада. Із 23.02.2017 р. село входить до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади. 17.07 2020 р. Ічнянський район був ліквідований , село ввійшло до складу Прилуцького району.
Примітки
- . Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
- Самбурський Костянтин Іванович. Щоденники 1918—1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки/ Упорядники: Віктор Моренець, Віталій Шевченко. — Київ: Гнозіс, 2015. — 1024 с. — Стор. 597-598.
- . Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
- (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 16 грудня 2021.
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- Клірові відомості церкви Іоанна Богослова села Хаєнки на 1829 р.
- Клірові відомості церкви Іоанна Богослова села Хаєнки на 1837 р.
- Клірові відомості церкви Іоанна Богослова села Хаєнки на 1840 р.
- ИнфоРост, Н. П. . elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
- Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
Література
- Д.О. Шкоропад, О.А. Савон. Прилуччина. Енциклопедичний довідник. – Ніжин: TOB "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 [ 22 серпня 2018 у Wayback Machine.].
- Борис Гузь. На берегах Іченьки. Історія села Хаєнки. – Кривий Ріг: Мінерал, 2014. – 182 с.
- Віктор Моренець. Земля, полита кров'ю. — К.: Історичний клуб «Холодний яр»; Український пріоритет, 2013. — 368 с.
Див. також
Посилання
- Погода в селі Воронівка [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Voronivka Voroni vka selo v Ukrayini u Priluckomu rajoni Chernigivskoyi oblasti Vhodit do skladu Ichnyanskoyi miskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi Naselennya stanovit 82 osib selo VoronivkaKrayina UkrayinaOblast Chernigivska oblastRajon Priluckij rajonGromada Ichnyanska miska gromadaOsnovni daniZasnovane 1600Naselennya 82Plosha 0 873 km Poshtovij indeks 16709Telefonnij kod 380 4633Geografichni daniGeografichni koordinati 50 48 32 pn sh 32 17 12 sh d 50 80889 pn sh 32 28667 sh d 50 80889 32 28667 Koordinati 50 48 32 pn sh 32 17 12 sh d 50 80889 pn sh 32 28667 sh d 50 80889 32 28667Serednya visota nad rivnem morya 131 mMisceva vladaAdresa radi 16703 Chernigivska obl Priluckij r n m Ichnya plosha T G Shevchenka 1KartaVoronivkaVoronivkaMapaGeografiyaSelo Voronivka znahoditsya i pivnichno zahidnij chastini rajonu na livomu berezi richki Ichenka vishe za techiyeyu na vidstani 3 km roztashovane selo Hayenki nizhche za techiyeyu na vidstani 2 km roztashovane selo Luchkivka na protilezhnomu berezi selo Kikoli Po selu protikaye strumok sho peresihaye z zagatoyu Do sela primikaye velikij lisovij masiv Vidstan vid Chernigova blizko 150 km vid Ichni 9 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Avgustivka na liniyi Bahmach Priluki Poltavskoyi direkciyi zaliznichnih perevezen za 6 km IstoriyaPoblizu sela viyavleno zalishki davnoruskogo gorodisha IX XIII stolittya Za narodnimi perekazami u HII stolitti na misci sela znahodilasya fortecya Voronok V pershij polovini XIII stolittya poselennya po richkah Sula ta Udaj yak i po vsij Livoberezhnij Ukrayini buli zrujnovani mongolo tatarami Selo zasnovane na pochatku XVII stolittya Vpershe zgaduyetsya v perepisi Malorosiyi 1666 r Kolis Voronivku otochuvav zemlyanij val iz chastokolom z dubovih pal na valu bulo kilka bram Zalishki valu zbereglisya do cogo chasu Spochatku Voronivka bula vilnim kozackim selom yake z 1648 r vhodilo do skladu Monastirishenskoyi sotni Priluckogo polku nini selo Monastirishe Ichnyanskogo rajonu V seredini XVIII stolittya selo vvijshlo do skladu Ichnyanskoyi sotni Priluckogo polku Getman Ivan Skoropadskij 1646 1722 nadav Voronivku ohochekomonnomu polkovniku Fedyayu bula ce feodalna zalezhnist yaka poshiryuvalasya na pospolitih pidsusidkiv ta vilnih selyan Pislya jogo smerti v 1717 r selom volodiv zhuravskij sotnik Mihajlo Yagelnickij selo jomu nalezhalo i pid chas perebuvannya na posadi polkovogo suddi 1728 1741 Piznishe Voronivka perejshla do sina suddi Ivana Mihajlovicha Yagelnickogo yakij u chini bunchukovogo tovarisha volodiv neyu do 1779 r U 1752 r getman Kirilo Rozumovskij viddav polkovniku Priluckomu Ivanu Grigorovichu Galaganu mistechko Ichnyu z prileglimi zemlyami Do jogo volodin uvijshla i chastina zemel Voronivki U 1740 r u Voronivci bulo 12 hat selyan 2 hati kozakiv i 4 hati kozachih pidsusidkiv U 1780 r 11 dvoriv 15 hat selyan riznih volodin 5 dvoriv 8 hat kozakiv U 1797 r v seli nalichuvalos 107 dush cholovichoyi stati podatkovogo naselennya Selishe bulo pripisane do parafiyi cerkvi Ioanna Bogoslova sela Hayenok Pislya likvidaciyi Getmanshini 1782 selo vhodilo do skladu Chernigivskogo namisnictva a potim do Malorosijskoyi guberniyi Carskim ukazom vid 27 lyutogo 1802 roku Malorosijska guberniya bula podilena na dvi Poltavsku i Chernigivsku Voronivka vvijshla do skladu Priluckogo povitu Poltavskoyi guberniyi Ye na mapi 1787 roku Ukazom vid 3 travnya 1783 r imperatricya Katerina II zrobila pospolitih Voronivki kripakami Na pochatku HIH stolittya 6 kripakiv u Voronivci mav statskij radnik marshal Chernigivskogo dvoryanstva 1808 1815 Mikola Storozhenko potomok Grigoriya Storozhenka ichnyanskogo sotnika U 1829 r nadvirnij radnik Andrij Ivanovich Markevich mav na seli 14 dvoriv kripakiv cholovichoyi stati 59 i zhinochoyi 62 Jogo sin vidstavnij poruchik Mikola Markevich v 1837 r mav u Voronivci 10 dvoriv ta 40 kripakiv cholovichoyi i 60 zhinochoyi stati Dvoryani Tishkevichi mali v seli 1 dvir ta 2 kripakiv cholovichoyi i 2 zhinochoyi stati Sadib pomishikiv u seli ne bulo V 1840 r u Voronivci buv 1 dvir vijskovih 17 dvoriv kozakiv 11 dvoriv kripakiv 256 zhiteliv V 1859 r u seli bulo 32 dvori de zhilo 294 osobi 150 cholovichoyi ta 144 zhinochoyi stati Pislya skasuvannya u 1861 r kriposnogo prava selyani vlasniki Voronivki utvorili Galaganivsku silsku gromadu yaka vvijshla do skladu Vilshanskoyi volosti Kozaki sela pidlyagali Vilshanskomu volosnomu pravlinnyu vidomstva Palati derzhavnogo majna U 1886 r v seli bulo 27 dvoriv selyan vlasnikiv 51 dvir kozakiv 4 dvori mishan ta in 85 hat 428 zhiteliv U 1910 r nalichuvalos 114 gospodarstv z nih kozakiv 72 selyan 40 in neprivilejovanih 2 V seli bulo 626 zhiteliv u tomu chisli 15 teslyariv 1 kravec 1 shvec 20 tkachiv 41 podennik 2 zajmalisya inteligentnimi ta 57 inshimi nezemlerobskimi zanyattyami vse inshe dorosle naselennya zajmalosya zemlerobstvom na 725 desyatinah pridatnoyi zemli Z kincya HIH stolittya v seli diyala narodna shkola dlya hlopchikiv u yakij navchalosya 40 uchniv Pislya zhovtnevogo perevorotu selo znahodilosya pid vladoyu Centralnoyi Radi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki do kincya kvitnya 1918 r Getmanatu Ukrayinskoyi Derzhavi Pavla Skoropadskogo do listopada 1918 r i Direktoriyi UNR do sichnya 1919 r V lyutomu 1919 r Chernigivshinu zahopili bilshoviki yaki u kinci serpnya 1919 r vidstupili pid natiskom Dobrovolchoyi armiyi generala Antona Denikina Bilshoviki povernulisya v grudni 1919 r vlada v Priluckomu poviti perejshla do bilshovickogo revkomu pochalisya rozstrili bez sudu grabunok selyan vidbiralasya zemlya hlib koni Na povit bula nakladena prodrozkladka 1 mln pudiv hliba velika kilkist goliv rogatoyi hudobi svinej Vse ce vivozilosya do Rosiyi Vse razom vzyate prizvelo do aktivizaciyi povstanskogo ruhu proti radyanskoyi vladi Zgidno nayavnih dokumentiv u chisli vosmi sil ta hutoriv Priluckogo povitu de buv poshirenij povstanskij ruh nazvano i selo Voronivka Vzhiti bilshovikami shirokomasshtabni karalni zahodi i teror prizveli do postupovogo zgasannya povstanskogo ruhu U 1923 r bula provedena teritorialna reforma za yakoyu Voronivka vvijshla do Malodivickogo rajonu Priluckoyi okrugi i bula pidporyadkovana Hayenkivskij silradi U 1925 r u Voronivci bulo 148 dvoriv 691 zhitel a v 1930 r 143 dvori 643 zhiteli Na osnovi cerkovnoparafiyalnoyi shkoli bula organizovana chotiririchna pochatkova shkola Pid chas kolektivizaciyi 1929 1931 rr u Voronivci buv stvorena silskogospodarska artil im O M Gorkogo U listopadi 1936 r vidbulasya chergova teritorialna reorganizaciya selo Voronivku peredali zi skladu Malodivickogo do Ichnyanskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni v rezultati mobilizaciyi lita 1941 r na front pishla bilsha chastina cholovikiv sela Z veresnya 1941 r po veresen 1943 r selo znahodilosya pid nimeckoyu okupaciyeyu V seli bula stvorena silska obshina u yakij organizaciya praci bula podibna do kolgospnoyi Selyani viroshuvali zhito ta proso otrimuyuchi trudodni yaki oplachuvalisya pislya obmolotu vrozhayu Dlya molodi sela spravzhnoyu bidoyu stali primusovi nabori na roboti do Nimechchini Selyani pidtrimuvali partizaniv iz zagonu Ye H Sokolovskogo yaki po nochah z yavlyalisya v seli Pislya zvilnennya u Voronivci bulo stvorene viddilennya kolgospu im M Shevchenka sela Hayenki specializuvalisya na viroshuvanni svinej ptici ta zernovih kultur Pil chas Perebudovi na osnovi kolgospu bulo stvorene akcionerne tovaristvo Svitanok Naselennya sela postupovo zmenshuyetsya za danimi na 2013 r v seli meshkalo 105 zhiteliv Do 2017 roku organ miscevogo samovryaduvannya Hayenkivska silska rada Iz 23 02 2017 r selo vhodit do skladu Ichnyanskoyi miskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi 17 07 2020 r Ichnyanskij rajon buv likvidovanij selo vvijshlo do skladu Priluckogo rajonu Primitki Arhiv originalu za 22 serpnya 2018 Procitovano 24 serpnya 2018 Samburskij Kostyantin Ivanovich Shodenniki 1918 1928 rr Girka ukrayinska istoriya ochima psalomshika z Guzhivki Uporyadniki Viktor Morenec Vitalij Shevchenko Kiyiv Gnozis 2015 1024 s Stor 597 598 Arhiv originalu za 24 serpnya 2018 Procitovano 24 serpnya 2018 PDF ukr Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Arhiv originalu PDF za 21 sichnya 2022 Procitovano 16 grudnya 2021 www etomesto ru Arhiv originalu za 16 grudnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2021 Klirovi vidomosti cerkvi Ioanna Bogoslova sela Hayenki na 1829 r Klirovi vidomosti cerkvi Ioanna Bogoslova sela Hayenki na 1837 r Klirovi vidomosti cerkvi Ioanna Bogoslova sela Hayenki na 1840 r InfoRost N P elib shpl ru Arhiv originalu za 15 sichnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2021 Arhiv originalu za 23 serpnya 2018 Procitovano 24 serpnya 2018 Arhiv originalu za 13 sichnya 2021 Procitovano 10 chervnya 2021 LiteraturaD O Shkoropad O A Savon Priluchchina Enciklopedichnij dovidnik Nizhin TOB Vidavnictvo Aspekt Poligraf 2007 22 serpnya 2018 u Wayback Machine Boris Guz Na beregah Ichenki Istoriya sela Hayenki Krivij Rig Mineral 2014 182 s Viktor Morenec Zemlya polita krov yu K Istorichnij klub Holodnij yar Ukrayinskij prioritet 2013 368 s Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PosilannyaPogoda v seli Voronivka 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi