Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Василь Гнилосиров | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | А. Гавриш, О. Гавриш | |||
| Народився | 22 березня 1836 хут. Гавришівка, Кобеляцький повіт Полтавська губернія | |||
| Помер | 22 жовтня 1900 (64 роки) Канів, Київська губернія | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, публіцист, adult educator, педагог | |||
| Сфера роботи | література[1][1], публіцистика[1][1], освіта[d][1][1] і викладання[1][1] | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | українська | |||
| | ||||
Гнилосиров Василь Степанович (22 березня 1836 хут. Гавришівка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія — 22 жовтня 1900 Канів, Київська губернія, Російська імперія) — український педагог, публіцист, просвітник.
Біографія
Народився 22 березня 1836 року на хуторі Гавришівці. Був позашлюбною дитиною гусарського полковника у відставці та . Виховувався у сім'ї управителя поміщицького маєтку С. А. Гнилосирова.
Навчання
У 1850 році закінчив (Полтавське повітове училище). Навчався у Полтавській гімназії, де був учнем педагога Олександра Івановича Строніна, який викладав історію, а літературу у нього викладав поет і байкар Левко Іванович Боровиковський. 1857 року вступив до Харківського університету на медичний факультет, а 1861 року перейшов на історико-філологічний факультет.
Громадська діяльність
Під час навчання в університеті він став одним із організаторів і активних членів Харківської громади, що залишила в історії національного руху помітний слід. Тут працювали такі, пізніше відомі українські діячі, як В. С. Мова, О. О. Потебня, Д. І. Багалій, О. Я. Єфименко, П. С. Єфименко, Л. М. Жебуньов, та ін. З 1860 року на громадських засадах працював розпорядником, вчителем і вихователем у недільній школі, входив до складу педагогічної ради, яка координувала діяльність всіх недільних шкіл.
Він займався також збиранням пожертв на видання українських посібників. У зв'язку з нестачею україномовних книжок, а, особливо, підручників, Василь Гнилосиров, від імені Харківської громади, звернувся з листом-проханням до Тараса Шевченка, котрий відгукнувся на нього, надіславши близько 3000 примірників свого «Букваря». Він болісно сприйняв смерть Тараса Шевченка, при цьому організувавши громадську підписку на користь родини покійного поета та музично-літературний вечір.
Розповсюдження українських книжок також було частиною громадської діяльності просвітника — у Інституті рукописів НБУ ім. В. І. Вернадського знаходиться «Билет на разрешение торговли разными книгами студенту Василию Гнилосирову», виданий комітетом торгівлі і підписаний міським головою. Розповсюдження книг охоплювало Охтирський, Богодухівський, Лебединський, Сумський, Суджанський, та інші повіти.
У 1865 році отримав у подарунок від Олександра Потебні єдиний рукопис свого українського букваря, який Василь Степанович у 1898 році передав до редакції громадівського журналу «Киевская старина», де буквар одразу надрукували як додаток до журналу під заголовком «Руководство к обучению грамоте, составленное А. А. Потебней для малорусских воскресных школ».
Василь Гнилосиров разом із своїми однодумцями здійснював етнографічні експедиції по Харківщині. Влітку 1861 року таку подорож він здійснив разом з П. О. Кулішем.
Педагогічна діяльність
У 1861 році Василь Степанович Гнилосиров припинив навчання у Харківському університеті через відсутність надійної матеріальної підтримки. Не закінчивши повного курсу історико-філологічного факультету, він склав іспит на звання вчителя. Першим місцем його роботи стала повітова школа в Охтирці, де учителював протягом двох років.
У 1864 році Василь Степанович повернувся до Харкова, де викладав в училищі й гімназії російську мову аж до 1869 року. У 1870 році він влаштувався вчителем російської мови в Звенигородське двокласне міське училище, а у 1873 році, уже в званні колезького асесора, отримав місце штатного наглядача такого ж училища в Каневі. Окрім російської мови, він викладав ще й історію та географію, працював його директором. В Каневі він залишався вже до кінця життя, вчителював тут протягом 23 років.
Могила Тараса Шевченка
Період життя й діяльності просвітника в Каневі можна з повним правом назвати шевченківським: одним з основних обов'язків, виконуваних за велінням душі й за дорученням Київської громади, було збереження й догляд за могилою поета. У березні 1861 року приятель, студент-грек Феоктист Хартахай, котрий був на похороні Кобзаря на Смоленському цвинтарі в Петербурзі, надіслав Василеві Степановичу листок з лаврового вінка, яким уквітчали мертвого поета, та дві нитки з китиці від домовини — срібну і просту. До останнього свого дня В. С. Гнилосиров зберігав їх у власному щоденнику. Нині ці предмети є експонатами музею Канівського заповідника, як і документи з його архіву, де в усіх подробицях простежується історія Тарасової гори: встановлення пам'ятника-хреста, оренда й викуп землі під могилою, спорудження Тарасової світлиці, що започаткувала собою перший у світі народний музей поета — «Тарасова світлиця».
Він також був ініціатором створення «Книги для відвідувачів», яка ведеться тут уже понад 100 років. Першим розписався в ньому в 1897 році український композитор Микола Лисенко. У 80-ті роки створив рукописну книжку «До історії могили Т. Г. Шевченка».
Останні роки життя
У 1895 році керівництво відправило Василя Степановича у відставку. Не маючи засобів до прожиття він був змушений просити високого чиновника залишити його на посаді до серпня, аби дати змогу зорієнтуватися, налагодити подальше життя. Як зазначалося в «Атестаті», підписаному попечителем Київського навчального округу М. І. Зерновим 30 вересня 1896 року, В. С Гнилосиров не мав родового маєтку, завдяки якому він міг би себе матеріально забезпечити. Гарантував він йому вільне проживання в усіх містах Російської імперії і скромну пенсію. Василь Степанович залишився доживати віку в Каневі. В. С. Гнилосиров тихо пішов із життя 22 жовтня 1900 року і був похований на Канівському цвинтарі, але його могила не збереглася до наших днів.
Літературна спадщина
Літературна спадщина просвітника невелика. Крім уже згаданих публікацій у журналах, окремими виданнями виходили поема «Закохана» (1893), казка «Царівна-русалка» (1895), а в 1897 році — збірка оповідань.
Праці
- Г. В. (Гнилосиров В. С.) Киевская публичная библиотека // Киев, старина. 1888 . № 8.
- Гавриш (Гнилосиров В. С.) Ученики переяславских славяно-латинских школ в 1744 году // Там само. № 10.
- Гавриш (Гнилосиров В. С.) Десятилетие Каневской публичной библиотеки (1878—1887) // Там само. 1889 . № 8.
- Гнилосиров В. Замітки з природознавства // ІР НБУВ. Ф.1, № 5103 .
- Гнилосиров В. Наброски педагогического характера // Там само. № 5090 .
- Гнилосиров В. Приготовление к географии // Там само. № 763/1095 .
- Гнилосиров В. Проба складання підручника з історії // Там само. № 331 .
- Гаврыш А. (Гнилосиров В.) Пять дней из жизни х-го студента // Основа. 1862 . № 9.
- Гнилосиров В. Статья «Этнографические элементы барона Корфа в деле организации национальной школы» // ІР НБУВ. Ф. 2, № 2151, арк. 1-2.
- Гнилосиров В. Щоденник // Там само. Ф. 1, № 354 .
Відзнаки
У 1879 році, був нагороджений орденом святого Станіслава III ступеня. У 1890 році його нагородили орденом святої Анни III ступеня.
Джерела
- Усенко П. Г. Гнилосиров Василь Степанович [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 129. — .
- Педагогічне краєзнавство [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Полтави
- Західно-Українська Асоціація «Спадщина України»[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Супрунюк О. Харківська громада наприкінці 1862 р. // Київ, старовина. 1898 . № 2.
- Науменко В. Памяти В. С. Гнилосирова // Киев, старина. 1901 . № 1-3.
- Житецъкий I . Шевченко і харківська молодь // Україна. 1925 . № 1-2.
- Житецъкий І. О. О. Потебня і Харківська громада в 1861-63 pp.: Із щоденника та листування В. С. Гнилосирова // За сто літ. 1927 . № 1.
- Гніп М. До історії громадського руху 1860-х pp. // За сто літ. 1927 . № 12.
- Франчук В. Олександр Опанасович Потебня. К, 1985 .
- Франчук В. Ю. З оточення Олександра Потебні // Київ, старовина. 1993 . № 1.
- Тархан-Береза 3. Святиня. К, 1998 .
- Побірченко Н. Харківська громада // Педагогічна і просвітницька діяльність українських Громад у другій половині XIX — на початку XX століття: У 2 кн. Кн. 2: Громади Наддніпрянської України. К., 2000 .
Посилання
- В. Науменко: Памяти В. С. Гнилосырова. Киевская старина. — 1901. — Т. 72. — № 2. Отд. 1. — С. 301—307. [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Наталія Побірченко: ГНИЛОСИРОВ ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ (1836—1900) [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . (жовтень 2011) |
- Czech National Authority Database
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Vasil GnilosirovPsevdonimA Gavrish O GavrishNarodivsya22 bereznya 1836 1836 03 22 hut Gavrishivka Kobelyackij povit Poltavska guberniyaPomer22 zhovtnya 1900 1900 10 22 64 roki Kaniv Kiyivska guberniyaGromadyanstvoRosijska imperiyaNacionalnistukrayinecDiyalnistpismennik publicist adult educator pedagogSfera robotiliteratura 1 1 publicistika 1 1 osvita d 1 1 i vikladannya 1 1 Alma materHNU im V N KarazinaZakladHNU im V N KarazinaMova tvorivukrayinska Gnilosirov Vasil Stepanovich 22 bereznya 1836 hut Gavrishivka Kobelyackij povit Poltavska guberniya 22 zhovtnya 1900 Kaniv Kiyivska guberniya Rosijska imperiya ukrayinskij pedagog publicist prosvitnik BiografiyaNarodivsya 22 bereznya 1836 roku na hutori Gavrishivci Buv pozashlyubnoyu ditinoyu gusarskogo polkovnika u vidstavci ta Vihovuvavsya u sim yi upravitelya pomishickogo mayetku S A Gnilosirova Navchannya U 1850 roci zakinchiv Poltavske povitove uchilishe Navchavsya u Poltavskij gimnaziyi de buv uchnem pedagoga Oleksandra Ivanovicha Stronina yakij vikladav istoriyu a literaturu u nogo vikladav poet i bajkar Levko Ivanovich Borovikovskij 1857 roku vstupiv do Harkivskogo universitetu na medichnij fakultet a 1861 roku perejshov na istoriko filologichnij fakultet Gromadska diyalnist Pid chas navchannya v universiteti vin stav odnim iz organizatoriv i aktivnih chleniv Harkivskoyi gromadi sho zalishila v istoriyi nacionalnogo ruhu pomitnij slid Tut pracyuvali taki piznishe vidomi ukrayinski diyachi yak V S Mova O O Potebnya D I Bagalij O Ya Yefimenko P S Yefimenko L M Zhebunov ta in Z 1860 roku na gromadskih zasadah pracyuvav rozporyadnikom vchitelem i vihovatelem u nedilnij shkoli vhodiv do skladu pedagogichnoyi radi yaka koordinuvala diyalnist vsih nedilnih shkil Vin zajmavsya takozh zbirannyam pozhertv na vidannya ukrayinskih posibnikiv U zv yazku z nestacheyu ukrayinomovnih knizhok a osoblivo pidruchnikiv Vasil Gnilosirov vid imeni Harkivskoyi gromadi zvernuvsya z listom prohannyam do Tarasa Shevchenka kotrij vidguknuvsya na nogo nadislavshi blizko 3000 primirnikiv svogo Bukvarya Vin bolisno sprijnyav smert Tarasa Shevchenka pri comu organizuvavshi gromadsku pidpisku na korist rodini pokijnogo poeta ta muzichno literaturnij vechir Rozpovsyudzhennya ukrayinskih knizhok takozh bulo chastinoyu gromadskoyi diyalnosti prosvitnika u Instituti rukopisiv NBU im V I Vernadskogo znahoditsya Bilet na razreshenie torgovli raznymi knigami studentu Vasiliyu Gnilosirovu vidanij komitetom torgivli i pidpisanij miskim golovoyu Rozpovsyudzhennya knig ohoplyuvalo Ohtirskij Bogoduhivskij Lebedinskij Sumskij Sudzhanskij ta inshi poviti U 1865 roci otrimav u podarunok vid Oleksandra Potebni yedinij rukopis svogo ukrayinskogo bukvarya yakij Vasil Stepanovich u 1898 roci peredav do redakciyi gromadivskogo zhurnalu Kievskaya starina de bukvar odrazu nadrukuvali yak dodatok do zhurnalu pid zagolovkom Rukovodstvo k obucheniyu gramote sostavlennoe A A Potebnej dlya malorusskih voskresnyh shkol Vasil Gnilosirov razom iz svoyimi odnodumcyami zdijsnyuvav etnografichni ekspediciyi po Harkivshini Vlitku 1861 roku taku podorozh vin zdijsniv razom z P O Kulishem Pedagogichna diyalnist U 1861 roci Vasil Stepanovich Gnilosirov pripiniv navchannya u Harkivskomu universiteti cherez vidsutnist nadijnoyi materialnoyi pidtrimki Ne zakinchivshi povnogo kursu istoriko filologichnogo fakultetu vin sklav ispit na zvannya vchitelya Pershim miscem jogo roboti stala povitova shkola v Ohtirci de uchitelyuvav protyagom dvoh rokiv U 1864 roci Vasil Stepanovich povernuvsya do Harkova de vikladav v uchilishi j gimnaziyi rosijsku movu azh do 1869 roku U 1870 roci vin vlashtuvavsya vchitelem rosijskoyi movi v Zvenigorodske dvoklasne miske uchilishe a u 1873 roci uzhe v zvanni kolezkogo asesora otrimav misce shtatnogo naglyadacha takogo zh uchilisha v Kanevi Okrim rosijskoyi movi vin vikladav she j istoriyu ta geografiyu pracyuvav jogo direktorom V Kanevi vin zalishavsya vzhe do kincya zhittya vchitelyuvav tut protyagom 23 rokiv Mogila Tarasa Shevchenka Tarasova svitlicya tvorinnya Vasilya Stepanovicha Period zhittya j diyalnosti prosvitnika v Kanevi mozhna z povnim pravom nazvati shevchenkivskim odnim z osnovnih obov yazkiv vikonuvanih za velinnyam dushi j za doruchennyam Kiyivskoyi gromadi bulo zberezhennya j doglyad za mogiloyu poeta U berezni 1861 roku priyatel student grek Feoktist Hartahaj kotrij buv na pohoroni Kobzarya na Smolenskomu cvintari v Peterburzi nadislav Vasilevi Stepanovichu listok z lavrovogo vinka yakim ukvitchali mertvogo poeta ta dvi nitki z kitici vid domovini sribnu i prostu Do ostannogo svogo dnya V S Gnilosirov zberigav yih u vlasnomu shodenniku Nini ci predmeti ye eksponatami muzeyu Kanivskogo zapovidnika yak i dokumenti z jogo arhivu de v usih podrobicyah prostezhuyetsya istoriya Tarasovoyi gori vstanovlennya pam yatnika hresta orenda j vikup zemli pid mogiloyu sporudzhennya Tarasovoyi svitlici sho zapochatkuvala soboyu pershij u sviti narodnij muzej poeta Tarasova svitlicya Vin takozh buv iniciatorom stvorennya Knigi dlya vidviduvachiv yaka vedetsya tut uzhe ponad 100 rokiv Pershim rozpisavsya v nomu v 1897 roci ukrayinskij kompozitor Mikola Lisenko U 80 ti roki stvoriv rukopisnu knizhku Do istoriyi mogili T G Shevchenka Ostanni roki zhittya U 1895 roci kerivnictvo vidpravilo Vasilya Stepanovicha u vidstavku Ne mayuchi zasobiv do prozhittya vin buv zmushenij prositi visokogo chinovnika zalishiti jogo na posadi do serpnya abi dati zmogu zoriyentuvatisya nalagoditi podalshe zhittya Yak zaznachalosya v Atestati pidpisanomu popechitelem Kiyivskogo navchalnogo okrugu M I Zernovim 30 veresnya 1896 roku V S Gnilosirov ne mav rodovogo mayetku zavdyaki yakomu vin mig bi sebe materialno zabezpechiti Garantuvav vin jomu vilne prozhivannya v usih mistah Rosijskoyi imperiyi i skromnu pensiyu Vasil Stepanovich zalishivsya dozhivati viku v Kanevi V S Gnilosirov tiho pishov iz zhittya 22 zhovtnya 1900 roku i buv pohovanij na Kanivskomu cvintari ale jogo mogila ne zbereglasya do nashih dniv Literaturna spadshinaLiteraturna spadshina prosvitnika nevelika Krim uzhe zgadanih publikacij u zhurnalah okremimi vidannyami vihodili poema Zakohana 1893 kazka Carivna rusalka 1895 a v 1897 roci zbirka opovidan Praci G V Gnilosirov V S Kievskaya publichnaya biblioteka Kiev starina 1888 8 Gavrish Gnilosirov V S Ucheniki pereyaslavskih slavyano latinskih shkol v 1744 godu Tam samo 10 Gavrish Gnilosirov V S Desyatiletie Kanevskoj publichnoj biblioteki 1878 1887 Tam samo 1889 8 Gnilosirov V Zamitki z prirodoznavstva IR NBUV F 1 5103 Gnilosirov V Nabroski pedagogicheskogo haraktera Tam samo 5090 Gnilosirov V Prigotovlenie k geografii Tam samo 763 1095 Gnilosirov V Proba skladannya pidruchnika z istoriyi Tam samo 331 Gavrysh A Gnilosirov V Pyat dnej iz zhizni h go studenta Osnova 1862 9 Gnilosirov V Statya Etnograficheskie elementy barona Korfa v dele organizacii nacionalnoj shkoly IR NBUV F 2 2151 ark 1 2 Gnilosirov V Shodennik Tam samo F 1 354 VidznakiU 1879 roci buv nagorodzhenij ordenom svyatogo Stanislava III stupenya U 1890 roci jogo nagorodili ordenom svyatoyi Anni III stupenya DzherelaUsenko P G Gnilosirov Vasil Stepanovich 18 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 129 ISBN 966 00 0405 2 Pedagogichne krayeznavstvo 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Istoriya Poltavi Zahidno Ukrayinska Asociaciya Spadshina Ukrayini nedostupne posilannya z lipnya 2019 LiteraturaSuprunyuk O Harkivska gromada naprikinci 1862 r Kiyiv starovina 1898 2 Naumenko V Pamyati V S Gnilosirova Kiev starina 1901 1 3 Zhiteckij I Shevchenko i harkivska molod Ukrayina 1925 1 2 Zhiteckij I O O Potebnya i Harkivska gromada v 1861 63 pp Iz shodennika ta listuvannya V S Gnilosirova Za sto lit 1927 1 Gnip M Do istoriyi gromadskogo ruhu 1860 h pp Za sto lit 1927 12 Franchuk V Oleksandr Opanasovich Potebnya K 1985 Franchuk V Yu Z otochennya Oleksandra Potebni Kiyiv starovina 1993 1 Tarhan Bereza 3 Svyatinya K 1998 Pobirchenko N Harkivska gromada Pedagogichna i prosvitnicka diyalnist ukrayinskih Gromad u drugij polovini XIX na pochatku XX stolittya U 2 kn Kn 2 Gromadi Naddnipryanskoyi Ukrayini K 2000 PosilannyaV Naumenko Pamyati V S Gnilosyrova Kievskaya starina 1901 T 72 2 Otd 1 S 301 307 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Nataliya Pobirchenko GNILOSIROV VASIL STEPANOVICh 1836 1900 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti zhovten 2011 Czech National Authority Database d Track Q13550863