Бучач — місто, районний центр Тернопільської області України. Магдебурзьке (німецьке) міське право отримав наприкінці XIV ст. або 1393 року.
Історія
Початки, давньоруський період
Східнотребовельське князівство з центром у Теребовлі було останнім відламом Великої Хорватії. Рюрик Ростиславич після смерті батька Ростислава Володимировича (пом. 1067), разом із братами Васильком (пом. 1024) та Володарем стали князями-ізгоями, не отримали ніяких уділів. Рюрик перебував на службі у волинського князя Ярополка Ізяславича, і, можливо, тоді увійшов у контакти із верхівкою майбутньої Галицької землі, тоді ще складовою частиною Волинського князівства, яка пам'ятала про незалежні хорватські князівства. У 1084 році Рюрик Ростиславич захопив Перемишль та отримав повну підтримку місцевого населення. Невдовзі до нього приєднались брати Василько, який став княжити у Теребовлі, та Володар, який осів у Звенигороді Галицькому. Всеволод Ярославич, великий князь київський, визнав за братами захоплені ними землі.
На території теперішнього міста було давнє слов'янське поселення. Польські джерела стверджують: місто (або поселення) було руським, існувало в XII ст. (за часів окремих Галицького, Теребовлянського князівств). Дослідниця Анна Сильвія Чиж вказувала на спробу Олександра Чоловського та Богдана Януша твердити про існування тут «руської осади» у XII ст. Хоча у самій праці (автор розділ Чоловський) на вказаних нею сторінках відсутні звістки про Бучач.
Григорій Логвин припускав, що місто, мабуть, виникло як укріплена оселя у XII—XIII ст.
Перша письмова згадка про місто — 1260 р., коли згадується Гаврило (Габріель) Бучацький, староста кам'янецький). Зокрема, її наводить о. Садок Баронч, посилаючись на працю Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, Zkąd Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego…», що дає підстави стверджувати про існування міста чи поселення.
Бучач входив до складу Королівства Руси (Галицько-Волинського князівства). До важливих подій у Галицько-Волинському князівстві перед датою першої згадки про місто є:
- визнання князем Данилом Романовичем васальної залежности від Орди у 1245—1246 роках.
- коронація князя Данила Романовича у 1253 році у Дорогичині, його успішна війна проти ординців 1254—1255 років проти орд Куремси та поразка від елітних військ Бурундая 1259 року, який після цього наказав князям зруйнувати замки у своїх землях, приєднатися до ординської виправи на Литву і Польщу.
- після смерті короля Данила його син Лев отримав Галичину — землі Галицьку й Перемишльську; не до кінця відомо, яку волость отримав Мстислав Данилович, можливо Теребовельщину.
На думку Олега Рибчинського, давня міська площа Ринок мала форму трикутника, у місті простежується стара «руська» композиційна структура середмістя (як і, зокрема, в Язловці, Чернелиці).
Часи боротьби за спадщину Романовичів
Влітку 1338 року відбувся Другий з'їзд монархів в угорському Вишеграді. Його результатом стала домовленість між королями Польщі (Казимир (Казімеж) III) та Угорщини (Карл I Роберт), що у випадку відсутності синів у першого права на польський трон переходять до сина Карла І Роберта — тоді принца Людовика.
У квітні 1340 року короля Руси Юрія ІІ Болеслава, який, на думку бояр, занадто протегував католикам, отруїли у Володимирі. Після цього розпочалась Війна за галицько-волинську спадщину між Великим князівством Литовським і союзними Королівствами Польським та Угорським, яка тривала у 1340—1392 роках. Після отримання про звістки про отруєння короля Руси Казімеж III та Карл І Роберт (угорців очолив палатин Вілерм десь наприкінці квітня) вислали війська в Галичину. військо Казимира III несподіваним наскоком захопило кілька замків, забрало чимало здобичі. Можливо, відбулась якась битва біля Перемишля з руським військом. Дмитро Дедько, який став управителем Королівства, вислав послів до татар, які переконували останніх піти походом проти поляків та угорців.
Віталій Михайловський стверджував, що західна межа Подільського князівства, яке виникло в середині 1340-х років, проходила межиріччям річок Стрипи та Золотої, а кордони Подільського воєводства стабілізувалися в середині XV ст.
2 лютого 1348 року відбулась катастрофічна для ВКЛ битва над Стравою. Правдоподібно, Казимир III (він мав певні підстави на спадщину Романовичів), уклавши у 1349 році перемир'я з татарами, восени 1349 року з великим військом напав на Галичину. Князь Любарт — зверхник Галичини — не був готовим до такого повороту подій, тому не відбулось якихось серйозних сутичок. Казимир III захопив головніші замки Королівства Руси, крім Луцька, зокрема, теребовлянський. Найімовірніше, як і сусідня княжа Теребовля, з 1349 р. було захоплене поляками (у поході брали участь і угри). М. Грушевський стверджував, що Поділля (Подільська земля) була новотвором, появилось внаслідок відлучення від давньої Королівства Руси, частину якої — Теребовельщину — захопив король Польщі Казимир III та приєднав до Галичини у 1349 році. У 1350 році, коли процес оволодіння землями поляками королівства Русі затягнувся, а війна проти Любарта-Дмитра Ґедиміновича не принесла швидкого успіху, Казимир III визнав право Угорщини на спадщину Романовичів, разом із королем Угорщини Людовиком I підтвердив укладений раніше договір з умовою, що у випадку народження сина у Казимира III Людовик І чи його наступники у будь-який момент можуть викупити Королівство Руси за 100 000 флоринів.
Любарт-Дмитро, останній правитель Королівства Русі (об'єднаного Галицько-Волинського князівства), 1351 року здобув Галич, намагався здобути Львів. Будучи в угорському полоні разом із братом, князем тракайським, гродненським і берестейським Кейстутом, підписав 15 серпня 1351 року угоду, за якою відмовлявся від претензій на Галичину, але зберігав за собою більшу частину Волині з центром у Луцьку. 1352 року Любарт і Кейстут разом з іншими соратниками-Гедиміновичами від імені великого князя литовського Ольгерда уклали мирний договір щодо Галичини та Волині також із Казимиром III і мазовецькими князями на таких само умовах, що й з угорцями
Влітку 1352 року Казимир III позичив у міщан Кракова 1000 кіп грошів і, певне, вирушив у похід проти литовських князів (зокрема, у серпні перебував у руському місті Щебрешині). Після цього було укладено перемир'я (його невдовзі порушили), за яким Галичина залишалась за поляками. За словами Грушевського, «се був важний успіх із польської сторони — … був початком трівкого прилучення Галичини до Польської корони.» У травні, липні, вересні 1353-го Любарт очолив три великі походи на Галичину, однак відновити свою владу над нею не зміг. У 1354 році відбувся спільний польсько-угорський похід на татар.
За Казимира III Галичина перебувала під загрозою відібрання від Польщі. Тому для зміцнення позицій польський уряд різними способами сприяв появі нових осадників — німецьких та польських «приходнів», які також витискали русичів із їх осад.
Після смерті польського короля Казимира III у 1370 р. його наступником — правителем Польщі — став король Угорщини Людовик I. Від його імені у 1372—1379 роках Галичиною керував намісник — титулярний «Король Руси» Владислав Опольчик. У 1374 році на світ появився Кошицький привілей короля Людовика І, згідно з яким жоден замок у Польщі не міг бути зданим у державлення чи управу на якийсь час чи назавжди жодному князю, нащадку княжої династії. У грудні 1378 року Людовик І видав у Вишеграді грамоту, якою постановив взяти від Владислава Опольського «землю нашу Руську з усіма її правами, землями й приналежностями в володіння своє, своїх дітей і сьвятої корони нашої», чим перетворював Галичину на звичайну провінцію Угорського королівства. У цей час безпосередню владу на місцях мали угорські (також вихідці з Сілезії) старости. Дуже ймовірно, в місті (як і в інших галицьких містах) була угорська залога. Після смерті Людовика Угорського (пом. 1382) його старша дочка Марія стала угорською королевою (однак вже не титулувалася королевою польською), видавала грамоти для Галичини. 1383 р. польські стани в Серадзі висунули вимогу до королеви повернути Галичину Польщі. Король Неаполю Карл III Малий 1385 року став королем Угорщини, однак у лютому 1386 року він помер після убивства внаслідок інтриг матері королеви Марії — Єлизавети Боснійської. Його наступником на угорському троні став Сигізмунд Люксембург, чоловік Марії.
1387 р. польська королева Ядвіґа організувала й очолила військовий похід на Галичину, яка знову опинилась у складі Польщі. У 1387—1389 роках королева Ядвіга та король Ягайло зобов'язались не відлучати Галичини від Польської Корони, старостою ставити тільки поляків або русинів шляхетського роду. Угорщина не визнала анексії Галичини Польщею у 1387 р. хоча все обмежилося дипломатичними протестами, а, ймовірно, за посередництвом Папи римського 1388 року королі Угорщини Сигізмунд Люксембург та Польщі Ягайло уклали перемир'я на один рік, а 1398-го уклали ще одну угоду на 16 років. У польсько-угорських угодах 1412, 1415 та 1423 рр. вирішення цього відкладалося на пізніше.
На Поділлі (округи Теребовлі та Стінки вважав Грушевський колишніми галицькими аннексами Поділля) з 1393 року почалась боротьба між литовськими боярами, які вважали своїм зверхником Вітовта, та польськими шляхтичами, які визнавали зверхність Ягайла. Після смерті Спитка з Мельштина у битві на Ворсклі у 1399 році Ягайло не захотів залишати Поділля в руках його вдови та віддав край князю Свидригайлу. На початку 1430-х років йшла боротьба в Теребовельщині (на межі з Волинню) між русинами та поляками.
Після польської окупації Бучач належав магнатам Бучацьким гербу Абданк. За даними польського дослідника С. Ковальського, у 1360-х рр., після закінчення етапу війни за галицько-волинську спадщину, рід польських Абданків почав осідати на східних рубежах завойованої території, які прославилися при захисті Галицької Руси і Поділля від кримських та монголо-татар; після окупації Польщею сприяли поширенню католицизму. Наразі інформація про точий час надання Бучача Абданкам та текст грамоти відсутні.
За старішими даними, 28 липня 1379 р. року власник міста Міхал Адванець видав грамоту-привілей, якою виділив кошти для розбудови замку, перебудови костелу, надав кошти для утримання костелу та католицької парафії (за С. Барончом, Пресвятої Діви Марії (semper virginis Marie) (Matki Najświętszej), за А. С. Чиж та Б. Гутовським — Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii)); виділив місце (пустинь) між селами Переволока та Рукомиш, яке звалось Журавинці, для заснування села з правами, які мали названі села, під юрисдикцію пробощів (ксьондзів).. За новішими (припущеннями Єжи Сперки, з ним згідний Руслан Підставка), Міхал Адванець видав 2 грамоти — одну в 1373 році, іншу (повторну) — 28 липня 1379. Ймовірність того, що грамота є фальсифікатом, дуже низька.
Магдебурзьке (німецьке) право міста
Заснування громад німецького (зокрема, магдебурзького) права у Галичині сприяло появі іноземних колоністів-католиків — німців, поляків, — на підтримку яких оперлися після окупації Галичини король Казимир III та його наступник на престолі Людовик І Угорський під час боротьби з литовцями за галицько-волинську спадщину. Розвиток цієї колонізації та німецького права мав політичну мету: збільшити кількість неукраїнців, денаціоналізувати Галицьку Русь..
На прохання власника Міхала Авданця місто отримало магдебурзьке право, яке надав король Владислав II Яґайло. Точна дата не вказана.
Такі нові «осади» (громади), як правило, засновувались для того, щоб до нових місць приїжджали іноземці-колоністи (на початках надань магдебурзького права в княжі часи переважно німці, за Польщі — також поляки, «люди з Угорщини» чи німці з Угорщини). Як правило, новоприбулі були «людьми промисловими та грошовитими», і творили вони «нові, відокремлені громади при руських містах, що далі жили собі старим (руським) устроєм» — себто згідно руського права. Осадчий міста відразу отримував уряд війта для себе та нащадків.
На думку Н. Білоус: 1) магдебурзьке право в часи середньовіччя пов'язувалось із заснуванням нових міст; 2) запровадження нової організаційної моделі міської громади супроводжувало прибуття значної маси поселенців; 3) виникнення нових міст у Галичині після її переходу під владу поляків зумовлювалось необхідністю захисту від частих нападів ворогів. Взірцем для міської організації в тодішній Польщі був не власне Магдебург, а шлезькі міста («право шродське»). За польських часів німецький міський устрій вважався привілеєм, який призначався для «протеґованих зайдів»-католиків (передусім німців, поляків).
Часи руського права
Таке визначення дав Михайло Грушевський періоду історії Галичини до її поділу на воєводства у 1434 році. Вчений стверджував, що нові володарі не мали наміру консервувати старі руські порядки, також спеціально їх нищити. Старі порядки залишались там, де нових не вимагали політичні інтереси. На відміну від шляхти власне польських земель, вся шляхта Галичини знаходилась у гіршому становищі через те, що, крім обов'язку військової служби, мала більше обов'язків та виплат до скарбниці.
1401 р. брати Міхал і Теодор Бучацькі (в присутності воєводи Міхала, також Прадонти Копичинського з Бествіни, їх адвоката Януша) видали в Бучачі грамоту-привілей, якою забезпечувалося виділення майна і коштів для утримання костелу та католицької парафії.
1415 р. (перед Зеленими святами) — король Владислав II Яґайло або був у місті, або проїжджав повз нього, добираючись до Снятина з Теребовлі (через Бучач, Галич, Коломию) на прийняття васальної присяги молдавським господарем Александру чел Буном («Добрим»).
Граф Казімеж Стадніцький свого часу стверджував: 1) не відомо, який час Міхал Абданк тримав Бучач, а відсутність документів не дозволяла ствердити про те, хто отримав місто після його смерті; 2) у 1417 році шляхтич Дерслав Конопка — власник міст Бучач та пол. Załosie — відпродав їх Теодорику з Язловця. При цьому дослідник посилався на документ із приватної збірки.
1427 р. Міхал «Мужило» Бучацький посів місто після поділу спадку батька та перевів його на польське (хелмінське) право. Король підтвердив посідання міста М. «М.» Бучацьким та переведення міста на польське право.
Подальші роки у складі Польського Королівства
У 1434—1772 роках місто перебувало у складі Галицької землі новоутвореного Руського воєводства. З 1578 р. місто перебувало на теренах Галицького повіту землі пізніше — до її Теребовельського повіту. Через місто проходив торговий «Волоський шлях».
За польської влади містом управляв війт, якого призначав дідич з-поміж міщан. Бурмістрів, присяжних, інших урядовців вибирали міщани самі щороку на Зелені СвятаЛьвівський магістрат був апеляційною інстанцією для магістрату Бучача: при виникненні юридичних колізій справи передавалися до львівської (як головного міста) Лави, котра отримала це право від короля 1444 року. Далі справи йшли на розгляд до вищого суду Кракова. З часом ці суди втратили своє значення порівняно з апеляцією до «королівського маєстату». В 1550 році шляхта добилась, що її суперечки з міщанами у вищих інстанціях мали йти не до судів німецького права, а до королівського. З часом апеляційною інстанцією у міських справах став королівський асесорський суд.
Між 1480 та 1485 рр. власник міста Давид Бучацький грамотою, написаною в Голгочому, виділив для старого фарного (головного) костелу Бучача десятину з дібр в Голгочому і кошти на виготовлення вівтаря, забезпечив утримання вівтариста Миколая зі Свіржева, який повинен був тричі щотижня відправляти меси, допомагати ксьондзу. Привілей (грамота) був затверджений львівським католицьким митрополитом (арцибіскупом) Яном Стшелецьким «Вонтробкою».
Принаймні з останньої чверті XV ст. в місті було 2 костели (більший, або фарний — кам'яний, однонавний, мав 2 бічні каплиці, які утворювали псевдотрансепт, з фронту була вежа; менший — костел Св. Хреста, розібраний перед будівництвом Церкви Воздвиження Чесного Хреста (Здвиженської) Бучацького василіянського монастиря).
Власниця міста — донька, спадкоємиця воєводи Якуба Бучацького Катажина Бучацька стала дружиною Яна Творовського гербу Пилява; посагом був Бучач, ця гілка Творовських стає Бучацькими-Творовськими (або Бучацькими гербу Пилява). Бучацькі-Творовські гербу Пилява володіли містом до кінця XVI століття, відтак — Гольські гербу Роля (Роліч) після одруження Катажини Бучацької-Творовської (доньки Яна Бучацького-Творовського (молодшого) і Катажини з Баранова за руським воєводою Станіславом Ґольським (†1612), потім — Потоцькі гербу Пилява.
За іншими даними, місто перейшло до Потоцьких після шлюбу Катажини Бучацької-Творовської — доньки Миколая Бучацького-Творовського — з кам'янецьким каштеляном (пізніше) Анджеєм Потоцьким, відтак, після шлюбу їх доньки Анни та Станіслава Ґольського, перейшло до останнього, після його смерті до брата, кам'янецького каштеляна Яна Ґольського. Після смерті Яна Ґольського власницею стала його вдова Зоф'я з Замєхова (Бонецький вказував 1617 рік), яка отримала для зберігання скарб Могилянки в замку Підгаців. Після тривалих феодальних сутичок, судових позовів у 1618 р. після укладення угоди місто перейшло до Стефана Потоцького, представники різних гілок яких були власниками міста до 1772 р., дідичами до 1939 р.
Влітку 1498 р. Бучач завоювали війська Штефана III, його союзників — турків; їх помстою за попередні невдачі стала руйнація міста, полонення частини його жителів.
В. Диняк писав, що у XVI ст. розпочався процес спольщення, який перетворив українців на селянську націю, позбавлену шляхетської еліти, яка стала польською.
У 1506—1509 роках Молдовсько-польська війна охопила терени Галичини, Поділля та Буковини. У 1508 р. до міста тимчасово перенесли засідання ґродського (старостинського) суду зі сильно зруйнованої татарами Теребовлі.
1515 року було повторно (привілеєм короля Сигізмунда I Старого) отримане магдебурзьке право. 1518 року в Бучачі, як і у всій Польщі, запроваджена панщина; почала діяти урядова заборона селянам Галичини подавати скарги на феодалів. 25 липня 1524 року татари, які спустошили всю Галичину, підійшли до Львова.
У Королівстві Польському в 1543 році дозволено вживати польську мову поряд із латинською. Сейм 1552 року визначив, що польська мова є необхіднішою за латинську.
З 1558 року, за привілеєм короля Сиґізмунда II Авґуста (прохання власниці — вдови Катажини Бучацької-Творовської), 2-чі на рік (на святих Прокопа та Єнджея) проводилися ярмарки, щотижня в четвер — торги, що сприяло зростанню добробуту міщан, розвитку ремесел. Власник міста Миколай Бучацький-Творовський — зять Радзивілла Миколи Христофора «Чорного» — був кальвіністом, сприяв поширенню цієї течії християнства, перетворив фарний костел на кальвінський збір. Більшість міщан займалися ремеслами і рільництвом, відробляли панщину, сплачували десятину, виконували різні повинності.
1580-і роки — закінчена перебудова фортеці Тривалий час (до 1675 р.) місто з успіхом оборонялось завдяки замку та оборонно-спостережним вежам.
1610 р. збудовано та освячено муровану церкву Св. Миколая. «Congregatio de propaganda fide» згадує, що 1612 р. за сприяння Марії Амалії Могилянки-Потоцької (православної за віросповіданням) на правому березі Стрипи — на найвищому бучацькому узгір'ї — для православних монахів збудували муровані церкву Святої Трійці та монастир (старий валився)
Не відомо, чи у місті діяв третій органу магістрату — колегія мужів (її аналоги — колегія 40-ка мужів у Львові з 1577 чи 1579 року, колегія 30-ти — у Крем'янці (заснована 1615 року, але так і не діяла) колегія 30-ти — в Олиці).
За твердженням М. Грушевського: наприкінці XV ст. до Королівства Польського почали масово переселятись євреї (пол. żydzi) із Заходу, особливо після розпорядження цісаря Максиміліяна I Габсбурга, який вигнав їх із Німецького цісарства; старости Королівства Польського, зацікавлені в отриманні прибутків, маючи конкурентні стосунки з міськими громадами, сприяли масовому розселенню євреїв, з яких брали спеціальні податки, у Короні, в тому числі й Українських містах та містечках; «особливо множили ся жидівські осади по містах приватних».
Шляхтич Павел Домбський довірив С. Гольському зберігання свого депозиту (3000 зл., клейноти, срібло) в бучацькому замку. Після смерті останнього 80-річний Домбський вимагав його повернення в Зофії Гольської, але її слуги зневажили старого. НаБучачі був забезпечений посаг першої дружини С. Гольського Катажини та Ельжбети Бучацької з Падневських, першої дружини Єжи Войцеха Бучацького-Творовського.
Конфлікт між Зофією Ґольською та Іваном-Юрієм Радзивіллом
У січні 1614 р. в результаті феодальних «розбірок» замок у Бучачі, який належав тоді Зофії з Замєхова Стадніцькій-Ґольській, здобув завдяки підкупу залоги ординат Несвіжу, троцький каштелянІван-Юрій Радзивілл при допомозі Станіслава Влодека. Причина конфлікту — наслідок несплаченого боргу Станіслава Ґольського: його жовніри ще за життя «сюзерена» спричинили шкоду в маєтках дружини І.-Ю. Радзивілла — власниці Язловця Елеонори з князів Острозьких Язловецької (вдови Героніма Язловецького), оцінені І.-Ю. Радзивіллом у 90000 злотих. Після позову до суду він від імені дружини отримав право на Бучач як відшкодування втрат, які оцінив у 90 000 злотих.
Напад на замок відбувся під претекстом примусового виконання рішення суду. З. Ґольська, повторно вирішивши вступити в шлюб з подільським воєводою Станіславом Лянцкоронським (він у 1616 році купив, зокрема, Бучач і Підгайці з прилеглостями), подала позов до Коронного трибуналу з приводу нападу на Бучач, вимагала повернути 60 000 гривень. С. Лянцкоронський, використовуючи зв'язки, добився кари інфамії та баніції для Я. Є. Радзивілла. Остаточно закінчилась суперечка «полюбовно» 11 лютого 1615 року за посередництва київського воєводи Станіслава Жолкевського та руського воєводи Яна Даниловича. Спочатку маєтність перевели до секвестру, а після скасування всіх поданих позовів Бучач мав відійти до Лянцкоронських.
Подальші роки
1622 року почався конфлікт між пробощами Бучача та дідичами з іншими сторонами конфлікту через відбирання останніми «ґрунтів», несплату коштів на утримання вікарія.
До, під час та після Хмельниччини
У 1630-х роках відбулась чергова перебудова замку.
Після початку визвольної війни проти польсько-шляхетського панування в місті було скликано всю громаду для проведення наради щодо подальших дій. Восени 1648 року міщани Чорткова та селяни з Білої здійснили похід на Бучач. Володимир Грабовецький стверджував про здобуття замку повстанцями. 1648 року фортецею безуспішно намагались оволодіти незначні частини козацько-селянсько-татарського війська. Обороною замку командував власник міста Ян Потоцький. Було підпалено околишні будинки.
У 1652 р. власник (дідич) міста Ян Потоцький подарував «на вічні часи» василіянський монастир Св. Трійці з церквою та всім майном (час заснування та побудови дерев'яних будівель поки що невідомий, був реставрований за кошти, виділені його матір'ю — Марією Амалією Потоцькою з Могил) католицькому ордену домініканів, надав ґрунт (земельну ділянку) для кляштора. За одними даними, Ян Потоцький надав кошти для спорудження костелу (на плані мав форму латинського хреста) Воскресіння Господнього За іншою версією, при православному монастирі василіян кам'яна церкву збудували коштом власниці Марії Могилянки-Потоцької. За часів володіння містом Яном Потоцьким при фарному костелі існувала школа, шпиталь для 8 хворих. Також він близько 1664 року заснував у місті греко-католицьку парафію.
У 1653 році через Бучач прямувало коронне військо на Кам'янець, яке потрапило в облогу під Жванцем.
Під Бучачем під час походу на захід військ Богдана Хмельницького разом із московитами відбувся бій їх загонів із загоном кінноти, висланим коронним гетьманом Станіславом «Реверою» Потоцьким. Через значні втрати коронне військо відступило на захід. Михайло Грушевський, «Історія України-Руси»:
З-під Ягольниці пішли ми до Львова сентября 4, і по дорозі твої ратні люди у польських городів Язлівця, Бучача, Бережан, Теребовлі, Потока, Тернополя, Підгайців і за Дністром Галича, Поморян, Голих Гір, Бужська попалили «посади». В Язлівці, Бучачу і Бережанах в маленьких городках засіли Ляхи, Жиди, Вірмени, і міщан богато, і ми до них приступати не веліли, тому що городки муровані, тверді-аби не наробити утрат. |
1655, 1667 рр. — фортецю намагалися захопити кримські татари та московити, але зазнали невдачі, відступаючи, спалили місто.
Мандрівник-німець Ульріх фон Вердум, відвідавши місто в 1671 (або 1672) році, залишив опис, за яким:
…місто було великим, оточене камінним муром, мало непогані доми, 3 папські (римо-католицькі) костели, руський монастир (жили монахи-домініканці, мова про переданий Яном (Янушем) Потоцьким монастир), вірменська церква (в оригіналі пол. koścoił); жидівські: божниця, гарне окописько, оточене окремим муром. Замок, його фортифікації кам'яні.
У XVII—XVIII ст. тут працювало близько 10 водяних млинів: 3 на потічку з передмістя Нагірянки, решта на Стрипі. Один із млинів називавсся папірнею (вгору по Стрипі, неподалік Підзамочка): у великих ступах товкли ганчір'я, з маси робили папір. На початку XX ст. малі та віддалені млини занепали, деякі переробили на електростанції. На сьогодні залишились 2 колишні мукомельні споруди (не мають великого дерев'яного колеса зі скриньками для води, жолобом для її подачі. Теперішня вул. Стрипна колись називалась Млинарською.
Весною 1672 р. гетьман Петро Дорошенко разом із турецьким султаном Мехмедом IV почали війну, 18 серпня відбили у поляків Кам'янець-Подільський. 1672 р.: турецько-татарське військо зруйнувало тільки частину міста та замку; 18 жовтня у Бучачі під деревом «Золота Липа», яке збереглося при дорозі на Соколів, був підписаний мирний договір між Туреччиною та Річчю Посполитою. Султан Мехмед IV мав за тимчасову резиденцію бучацький замок
За легендою, кордон пройшов по річці Стрипа і поділив місто на дві частини — східну (турецьку) і західну (польську). Окупація лівобережної частини Бучача турками тривала 11 років (тепер вона виглядає малоймовірною, бо в листопаді 1673 р. поляки здобули перемогу над турками в битві під Хотином, статті Бучацького договору втратили силу), після демаркації в 1680 р. польсько-турецького кордону в складі Речі Посполитої був навіть Джурин, також, зокрема, Трибухівці, Майдан, Крогулець. Підтвердженням також є факт збору жителів Руського воєводства (урядників, лицарства, простих мешканців) 3 серпня 1674 р. на Бучацькому замку (керівником (губернатором) замку в той час був Кшиштоф Струшевич) з метою організації життя відповідно до потреб того часу (ймовірної навали турків).
1675 р. турецько-татарське військо облягало Теребовлю під командуванням Ібраґіма Шишмана; він наказав кільком башам здобути Бучацький замок, у якому перебували шляхтичі та міщани. Місто було взяте без надзусиль та підпалене. Частину євреїв догнали під брамою замку та вбили. Замок боронився завзято, але шансів на тривалу оборону було мало; врятувала звістка про підхід військ під проводом короля Яна III Собеського. Вересень 1676 р. турецько-татарське військо під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші на прізвисько «Шейтан» сильно зруйнувало замок, всі житлові будинки міста. Після здобуття Бучача, Язловця, Золотого Потоку Ібраґім-паша «Шейтан» дав наказ розбити табір в околицях Бучача.
Король Ян III Собеський був у Бучачі 1683 року (очевидно, до «Віденської відсічі» 12 вересня). У місті пам'ятають про «Джерело Яна Собеського». На опорній стіні було встановлено 2 пам'ятні плити з барельєфом та написами, що біля цього джерела відпочивав король (нині збереглася лише кам'яна).
У 1684 році посли Галицької землі запропонували сеймові задовольнити прохання щодо звільнення від сплати податків маєтності Бучач і Золотий Потік принаймні на 6 років, оскільки вони зазнали руйнувань від ворога та кілька разів через них переходило коронне військо.
Під Бучачем знаходився табір війська під командуванням гетьмана коронного Станіслава Яна Яблоновського під час його кампанії на Поділлі в 1688 році. Король 26 серпня вислав сюди Станіслава Антонія Щуку, щоб він переконав гетьмана коронного та гетьмана великого литовського Казимира Яна Сапегу піти на Молдавію. Після прибуття до Бучача близько 3 вересня С. А. Щука переконався, що К. Я. Сапега на сеймиках готує політичні акції, не готуючись до походу. Після укладення проекту угоди між К. Я. Сапегою та королем С. А. Щука в середині вересня виїхав до короля (Золочів).
Існували , , , припускають про існування теребовлянської, загайпільської брам. Француз д'Алерак — придворний короля Яна III Собеського — в своїх описах вказував про існування мурів та 4-бічних башт у місті.
Серпень 1687 року: король Ян III Собеський стояв у Бучачі та околицях із табором (обозом), проводив військову раду щодо здобуття Кам'янецької фортеці, після отримання звістки про перемогу над турками князя Лотаринґії Леопольда I Габсбурґа в Угорщині наказав відспівати молитву Te Deum. За час перебування короля в місті воно не отримало від нього великої допомоги у відновленні. 7 серпня 1687 р. сеймик Галицької землі звільнив маєтки С. А. Потоцького від оподаткування (в тому числі Бучач) через знищення. 1688 р. Галицький сеймик підняв питання, щоб С. А. Потоцького, в чиїх маєтках були розквартировані жовніри, отримав за це належне йому «уконтентування»; справу мали розглядати на січневому сеймі в Гродно.
1699 р. єврейська громада отримала від короля підтвердження своїх прав. 20 травня 1699 р. власник міста — стражник великий коронний Стефан Александр Потоцький — видав грамоту-привілей для єврейської громади Бучача, в якій визначались права та обов'язки представників цієї етнічної громади міста. Завдяки цьому етносу в місті з'являються ґуральні, набуває поширення звичай (потім — звичка) вживати горілку. До цього міщани віддавали перевагу меду, пиву, вину. В одній із тогочасних пісень були рядки:
Га-ча-ча, га-ча-ча, горілочка з Бучача,
А келішок з Терембовлі,
Дай нам, Боже, здоров'я!
Відсутність міста на мапі 1700 р., напевне, можна пояснити або наслідками польсько-турецьких воєн, або автори просто не позначили сильно зруйноване місто.
15 травня 1703 р. власник міста С. А. Потоцький видав привілей для шевських цехів (більшого та меншого); 16 серпня 1703 р. менший шевський цех отримав ще один привілей від дідича. Ще одна грамота-привілей для відновлення та розвитку міста була видана С. А. Потоцьким 8 листопада 1706 р. в Бучачі. Грудень 1707 р. — цар Московії Петро І наказав арештувати С. А. Потоцького за підозрою в шпигунстві на користь Речі Посполитої; власник міста зумів уникнути арешту, але в його маєтках були розквартировані близько 8000 московських солдатів під командуванням бригадира Г. Кропотова (довірена особа царя, підлеглий А. Мєньшикова, які грабували, ґвалтували мешканців Бучача (також інших маєтків власника, чим завдали йому та його містам, селам значних матеріяльних збитків).
7 грудня 1712 р. в Любліні С. А. Потоцький видав фундаційну грамоту про заснування монастиря оо. Василіянів на місці костелу Св. Хреста в Бучачі (незвичний для тодішньої Речі Посполитої вчинок). Монахи-василіяни, які переїхали до міста з Литви, починають навчати в заснованій теологічній школі як вже діючих священиків, так і дітей, які планували ними стати. Після його смерті в 1727 р. містом керувала власниця — його вдова Йоанна з Сенявських Потоцька до своєї смерті в 1733 р.; після неї — син Микола Василь.
1715 року кс. Александер Млодкевіч заснував при костелі «Братство шкапліра Матері Божої», 20 липня відбулись перші вибори до нього. 1728 року було закінчено будівництво головної синагоги міста
Середина XVIII століття — час містобудівної діяльності мецената М. В. Потоцького, архітекторів Бернарда Меретина та Яна Ґотфріда Гофмана, скульптора Йогана-Ґеорґа Пінзеля. Зведено ряд визначних пам'яток пізнього бароко, які сформували обличчя старого міста: придорожня скульптура («фігура») Святого Яна Непомука (1750), міська ратуша і придорожня «фігура» Святої Анни (1751), Бучацький монастир (1751—1770), парафіяльний костел (1761—1763), церква Покрови Пресвятої Богородиці (1764). 1754 р. М. В. Потоцький, за привілеєм короля Августа III Фрідріха, засновує василіянську гімназію. Ним у місті було засновано власну ґуральню на березі потічка (неподалік новозбудованого палацу, тепер тут — Бучацький мальтозно-спиртовий завод)
8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис знаходиться в архіві домініканів у Кракові). Згідно з ним:
- місто Бучач із палацом, передмістями, селом Підзамочок та 14 сіл, належних до цього «Бучацького ключа», отримували (?—1766) і його брат — львівський каштелян Юзеф. Також всі спадкоємці мали отримати права на столове срібло та інші цінності, які знаходились у депозиті у монахів-домініканців Кам'янець-Подільського конвенту… до рівного поділу.
Поділ мав контролювати Теодор Потоцький (1738—1812). Цілий і детальний перелік цінностей (пол. nobilitów) був у палаці М. В. Потоцького в Бучачі, доглядав за ним Каєтан Домбровський. М. В. Потоцький зобов'язав всіх наступних спадкоємців до виплати щороку 50 000 флоринів для утримання костелів Бучача, Потоку, Городенки. Записом нові дідичі Бучача Антоній Міхал та Юзеф Потоцький зобов'язувались змурувати нову церкву в місті, бо стара руйнувалась. Документи були додані до архіву урядових актів у Львові 15 листопада 1764 року, до архіву земських актів у Галичі 21 листопада 1764 року.
У місті проповідував відомий польський історик, дослідник генеалогії та геральдики, єзуїт Каспер Несецький. 1765 р. місто — центр новоутвореного римо-католицького деканату.
Грушевський казав:
Польсько-жидівське місто, з його никлим життєм, пародією торгівлі та промислу, — на місці … інтензивного міського життя руських часів — було одним із найбільш характеристичних дарів «культурної місії» Польщі на Руси.
Австрійський період
У складі Габсбурзької монархії
1772 р., після першого поділу Польщі, Бучач відійшов до володінь Габсбургів у Габсбурзької монархії (з 1804 р. — Австрійської імперії). 3 жовтня 1772 р. власник М. В. Потоцький зі смутком спостерігав за проходженням частин війська монархії Габсбурґів: вони ночували у Бучачі, а вранці 4 жовтня вирушили в напрямку Чорткова. 15 квітня 1773 року з полудня почалась пожежа за язловецькою брамою (або на тодішньому покровецькому передмісті); сильний вітер сприяв пожежі, загорілись 130 будинків.
1773 р. при монастирі оо. Василіян відкрито вищі філософські курси
Після першого поділу Речі Посполитої наприкінці 1773 року сусідні Монастириська — найближче до Бучача місто — та Чортків стали центрами двох з 13 дистриктів Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. 14 березня 1775 року Галицька придворна канцелярія затвердила проект від 11 жовтня 1774 року, за яким реформований Галицький округ (крайс, циркул) з центром у Станіславові складався з 4 дистриктів, старі Монастириський, Чортківський дистрикти скасовувалися. Новим дистриктовими центрами ставали, зокрема, Галич, Заліщики. Декретом від 2 вересня 1780 року губернатор Галичини був зобов'язаний провести нову адмінреформу коронного краю. 22 березня 1782 року цісарева Марія Терезія видала патент, за яким взагалі скасовувались дистрикти, створювалися 18 округів, остаточні межі затвердив цісарський патент від 25 листопада 1783 року. — Бучач і навколишні села ввійшли до складу Станіславського округу Габсбурзької імперії.
1 лютого 1779 р. до міста прибув граф Ян Потоцький (син графа львівського каштеляна Юзефа Потоцького, рідного брата Антонія Міхала, староста канівський з 1782 р.) з дружиною Йоанною — за заповітом Миколи Василя Потоцького — новий дідич Бучача. 1781 р. почала діяти пошта
У 1783 р. розпорядженням цісаря Йозефа II кладовища біля храмів мали бути ліквідовані, могили навколо них підлягали знесенню, крипти мали бути звільнені від домовин, ховати в криптах заборонялося. 13 травня 1783 року Йозеф II видав декрет про піднесення міст Галичини та Лодомерії, за яким Бучач був віднесений до III класу міст (мали власний магістрат).
В 1786 році місто потрапило під секвестр за рішенням трибуналу (причина невідома). 7 червня 1786 р. через виїзд до Литви дідичка графиня Йоанна Потоцька права на дідицтво міста передала рідному брату чоловіка (каноніку ґнєзненському, краківському) графу Каєтану Потоцькому Після цього містом керував магістрат із 4 осіб: президента (пол. prezes, судді (пол. sędyk), радника (пол. radca) та бурмістра (пол. burmistrz). Для його утримання були призначені 964 морґи землі громади. У цей час було виготовлено печатку магістрату з гербом міста. пізніше магістрат був скасований, було утворено «домініум».
26 травня 1790 року після спільного засідання міського уряду та представників ізраелітського кагалу було видане свідоцтво, за яким скарга кагалу стосовно ймовірного пограбування бучацькими студентами Мошка Берковича вважалась безпідставною через відсутність факту злочину, про що було також повідомлено кримінальний суд у Станіславові. 19 травня 1799 року єврейський кагал вніс прохання до керівників міста покарати ізраелітів, які бунтували, арештом чи грошовим штрафом, тільки не тілесно; воно було задоволене.
У складі Австрійської імперії
1804 року при монастирі отців Василіян відновила діяльність гімназія, в якій навчалися відомі українські та польські діячі культури, літератури і мистецтва (Антін Любич Могильницький, Корнило Устиянович, Іван Гушалевич, Порфирій Бажанський, перший комендант Львова часу ЗУНР Микола Маринович, польський художник Юліуш Коссак, письменник Станіслав Россовський, літератор Ян Лям Серед викладачів — поети о. Юліян Добриловський, Іларіон Грабович, біолог .
Після організації у Львові на початку XIX ст. Галицької крайової будівельної дирекції в місті почав діяти будівельний комісаріат як її територіальний підрозділ.
1809—1811 роках проходила ліквідація Бучацького римо-католицького деканату через окупацію частини його території росіянами. 1811 року: австрійська влада винесла ухвалу, за якою містом вважався населений пункт із міським привілеєм, що мало тільки облікове, не правове значення; значна пожежа в місті.
Дідичі — каноніки Павел та Каєтан Потоцькі — продали євреям замок, які почали розбирати його на матеріал для будівництва 1812 р. дідичі — каноніки П. та К. Потоцькі — наказали розібрати останню з спостережних башт Бучача на горі Федір та спорудити з каменю гробницю-каплицю в стилі класицизму на міському цвинтарі.
1814 р. після смерті каноніка графа К. Потоцького (1751—24.4 1814) дідичем став його рідний брат граф Павел — канонік краківськийсхоластик катедральний луцький За часів каноніків Потоцьких було розпочато будівництво приміщення римо-католицької плебанії (ймовірно, тепер на цьому місці — дитячий садок «Теремок» біля костелу). 27 вересня 1818 р. помер дідич граф Павел Потоцький. Дідичем став тоді малолітній граф (1803/1804, Бучач—1890, Підпечери), опікуном був його батько Марцелій Мар'ян (1775/1781—1851) (син графа Домініка — рідного брата каноніків).
Після Віденського конгресу влітку 1815 року Тернопільський край повернено Австрійській імперії. Чеський письменник , подорожуючи Галичиною в 1830-х, залишив цікаві спостереження про побут і звичаї Бучача, сіл повіту; польський архітектор, художник Єжи (Юрій) Ґлоґовський виконав кілька акварелей із краєвидами міста. В I-й половині XIX ст. в місті вироблялись орнаментальні тканини поряд із такими містами, як Борщів, Косів, Яворів, Броди, Сокаль
В 1822 році за сприяння латинського пароха кс. Міхала Домбровського було закінчено будівництво плебанії, розпочате дідичем — графом К. Потоцьким.
З 1830-х років почала діяти Бучацька золототкацька мануфактура. Щоправда, сучасні польські дослідники А. Чиж, Б. Ґутовський стверджують про її заснування дідичем Оскаром Потоцьким у другій половині XIX ст. 1831 року: епідемія холери забрала 770 бучачан (110 християн, 660 юдеїв), згоріла синагога.
Після створення 2 травня 1848 року у Львові Головної Руської Ради (ГРР) в місті почала діяти окружна Руська Рада. Зокрема, окружна Руська Рада в місті скаржилася Головній Руській Раді, що
…польські поміщики грабують, мучать народ руський, а австрійський уряд не перешкоджає йому, на скарги селян не звертає уваги, і, взагалі, селяни не можуть поскаржитись на пана, бо він за допомогою … властей покарає їх.
У серпні 1848 р. Руська Рада в Бучачі повідомляла ГРР про переслідування українського селянства за підтримку вимоги поділу Галичини на 2 провінції.
Скасування панщини 1848 р. сприяло розвитку економіки, основне місце в якій продовжувало займати рільництво, що мало натуральний характер. З 1856 р. тричі на тиждень, з 1861 р., після побудови залізниці з Відня до Львова, — щодня ходив поштовий диліжанс. 1863 р. почав діяти телеграф, звичайна пошта — в 1871 р.
1840-ві рр. — відновлено Бучацький деканат РКЦ.
З 1854 р. через місто проходили 3 муровані дороги (гостинці): 1) Бучач — Озеряни — Монастириськ — Нижнів — Станіслав, 2) Бучач — Трибухівці — Чортків — Тернопіль (або Чернівці), 3) Бучач — Зелена — Струсів — Тернопіль. У 1856 році закінчили будівництво мурованого «гостинця» Бучач — Язловець — Товсте.
2 травня 1855 року о 3-й годині по обіді була потужна злива, стрімка вода потоку (з Нагірянки) зруйнувала млини, місток між старим та новим містом (збереглись залишки, які видно з вул. Підгаєцької трошки вище церкви святого Миколая), будинки, крамниці.
1864 р. Бучач мав 9535 мешканців (не враховано позамісцевих учнів); з них: 8809 народжених у місті, 726 прибулих; євреїв 5272 осіб. Домів: всього — 919, мурованих 90, з «пруського муру» 359, дерев'яних 360. Крамниць єврейських 158, католицьких 2; заїзних домів 46, шинків 168. Було 2 цехи: шевський, ковальський; кушнірський, ткацький, кравецький скасовані. Серед майстрів 30 католиків, євреїв 372. Челядників євреїв 215, католиків 60. Було 2 уряди (адміністрації): повітова, скарбова (податкова). Духівників усіх 18 (в тому числі 12 вчителів), урядовців. Були аптека, гарбарня, фабрика поташу. Місто мало 1753 морґів орного поля, 244 — сіножатей, 1454 морґи лісу, всього 3451 морґів; пасовища не було. Дідичу належали: 492 морґи поля, 41 — сіножатей, 1241 — лісу. Місто мало 204 коней, 62 воли, 395 корів, 126 овець, 627 свиней.
У Бучачі були нижча гімназія (160 учнів), народна школа, «препаранда» для підготовки вчителів початкових шкіл (всього 244 учні).
На передмістях Ґавронець, Нагірянка проживали 1663 ос., з них: 994 греко-католики, 495 латинників, 1 протестант, 173 євреї. За професією: 2 урядовці, 7 військовиків, 2 літерати і мистці, 1 лікар, 143 власники ґрунту, 4 власники домів, 14 промисловців і ремісників, денних зарібників 134, ремісників-челядників 11, слуг 86, наємників 206. Орного поля 3635 м, сіножатей 203 м, лісу 498 м, всього 4336 м. Дідичу належали: 761 м поля, 139 — сіножатей, 282 — лісу.
29 липня 1865 р. велика пожежа, під час якої згоріло 220 будинків, в тому числі ратуша, монастир і його бібліотека, церква, костел та синагога, і, найприкріше для істориків, — архіви магістрату, суду та інші цінні документи, відсутність яких дуже ускладнює працю дослідників міста.
За «Громадським законом» від 12 серпня 1866 року, «уставодатним» та контрольним органом ставала міська рада, яку обирали за куріальною системою. Її виконавчим органом був магістрат (бурмістр, його заступник, делегати ради).
У складі Австро-Угорщини (з 1867 р.)
Станом на 1870 р. в місті проживало 8959 мешканців, з них 6,077 (67,9 %) були юдеями.
Станом на 1880 р.: територія міста — 3055 моргів, проживало 8967 жителів у тому числі:
- юдеїв — 6077 (67,8 %), римо-католиків — 1816 (20,25 %), греко-католиків — 1066 (11,9 %)
- за іншими даними, всього — 9970 осіб; з них: українців — 1761 (17,7 %), 1920 поляків (19,3 %), 6281 (63,0 %) єврей 8 (0,1 %) євангелістів; будинків — 1017.
Прокладення в 1884 р. залізниці Станиславів — Гусятин призвело до пожвавлення розвитку промисловості й торгівлі, Бучач став одним із найбільших торгових містечок Галичини, найважливішим із Тернополем на Галицькому Поділлі. У другій половині XIX століття Бучач славився ткацькими виробами та килимами, які виробляла фабрика в Підзамочку (була закладена в II половині XIX ст., за дідича, графа Оскара Потоцького) на засадах місцевого народного ткацтва (зокрема, працювали майстри Володимир, Іван, Степан, Дмитро Нагірянські). Галицький історик та фольклорист Садок Баронч написав перші історичні праці про Бучаччину — «Язлівецькі пам'ятки» (1862 р.), «Pamiątki buczackie (Пам'ятки бучацькі», 1882 р.), видані у Львові.
У 1880-х збудували 4-й гостинець: Бучач — Золотий Потік — Коломия.
У 1870-х роках у місті перебував білоруський та польський художник Наполеон Орда, який виконав малюнки міста. 1887 р. перебував на гастролях Театр товариства «Руська Бесіда»: серед акторів — Степан Янович (Курбас), дружина Ванда Яновичева, з ними піврічний син Лесь Курбас — майбутній реформатор українського театру.
Станом на 1880 рік:
- до Австрійського парламенту обирали 1-го посла:
- міська громада Бучача разом із громадами Коломиї, Снятина (III курія)
- більші землевласники разом з адміністративними повітами Станіслав, Богородчани, Товмач (I-ша курія)
- сільські громади разом з сільськими громадами Чортківського повіту (IV курія).
- до Галицького парламенту більші землевласники Бучача і повіту разом з адміністративними повітами Чортків, Гусятин, Борщів, Заліщики (I-ша курія) обирали 3 послів
- діяли 4-класні державні («етатові») народна школа з українською мовою навчання для хлопців та з польською мовою — для дівчат.
У 1880-х роках під прикриттям протидії полонізації у місті посилились позиції москвофілів. Перед Першою світовою війною лідерами бучацьких москвофілів були лікар доктор В. Могильницький (одружений із московкою), гімназійний учитель (платний агент). Утворене в місті відділення «Общєства ім. Качковського» утримувало бурсу для гімназистів (сприяли деякі священики — Ульванський, Копистянський), найбільше гімназистів-«кацапів» було з Джурина
1890 р. після смерті графа Адама Потоцького дідичами стали його сини: Еміль, Артур, Оскар, які виділили кошти для ремонту ратуші.
1891—1899 рр., за проектом Топольницького і Джованні Батісти Феррарі (1851—1905, або львівських архітекторів Тадеуша Мостовського, Гіполіта Слівінського), спорудили будівлю державної 8-класної гімназії, в якій навчалися, зокрема, Адам Коцко, історик Іван Джиджора, художник Володимир Ласовський, письменник Осип Назарук, поет-січовик Балюк Іван, польський актор, радіо- та кіносценарист Єжи Яніцький инші відомі люди. Урочисте відкриття було 10 січня 1899 р., виступав намісник Галичини ; на фасаді були погруддя польських поетів-пророків Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Зигмунта Красінського.
15 липня 1893 р. перестала діяти василіянська гімназія у місті. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у місті було збудовано торговий пасаж. Центр міста було в основному забудовано у стилі модерн (як і центри Тернополя, Скалата, Заліщиків, Підгайців)
1900 р.: всього — 11756 осіб, з них: українців — 1948 (16,6 %), 3078 поляків (27,1 %), 6730 (57,3 %) євреїв. Рік невідомий: всього — 13 000 осіб, з них: українців — 2000, поляків — 3500, євреїв — 7500.
1904 р. заснована філія товариства «Сокіл» (керівник — Станіслав Сіяк); 1907 р. — філія товариства «Просвіти»: перші загальні збори відбулися 25 березня 1908 р., керівником обраний вчитель гімназії Никифор Даниш(1877—1954) (читальня «Просвіти» існувала до утворення філії, понад 8 років містилася в домі Гриня Бобика, орієнтовно до 1909 р.; після утворення філії перемістилася до мешкання Гриня Чекановського, де була до 1914 р.). Було засновано по селах читальні «Просвіти», з 27 березня по 15 квітня 1911 р. пройшли перші торгово-касові курси для жителів міста та повіту, організовані філією «Просвіти». Почесним членом повітової філії «Просвіти» був Володимир Гнатюк — уродженець Бучаччини.
У 1904—1905 р. було збудовано 3-поверховий будинок 7-класової жіночої школи (тепер приміщення Бучацької ЗОШ № 1). У 1904—1905 р. було збудовано 7-класову хлоп'ячу школу з 4-класовою школою для дівчат (так звана школа «на Бараках», не збереглась, була знищена після бомбардування червоними військами у 1944 р. через те, що в ній розташовувався госпіталь; зараз на її місці галявина, збереглись підпірні стіни площі, розташована між насипом залізниці та будівлею сучасного районного військового комісаріату).
7 вересня 1905 року в місті відбулась виставка промислової та сільськогосподарської продукції, одним із переможців — золота медаль — стала продукція «Фірми Бачевського».
На загальних виборах до Австрійського парламенту 1907 р. Бучач увійшов до 60-го сільського змішаного округу (IV курія; Бучач, Підгайці, Монастирська, Вишнівчик); депутат — львівський адвокат доктор Генрик Ґабль, заступник — доктор Лонгин Цегельський. З 1907 року діяла юдейська друкарня, в якій, зокрема, виходив тижневик «Der Jüdische Wecker» (редактор Елазар Роках, за іншими даними, друкувався тут з 1905 року).
1913—1914 рр. у ремісничо-будівельній школі при монастирі навчався письменник Дмитро Бедзик. На початку XX ст. звели ряд громадських і житлових споруд: будинок польського товариства «Сокул» (1905 р., тепер Будинок культури), церкву Святого Архангела Михаїла (1910 р.) на Нагірянці, «Касу хворих» (тепер корпус районної лікарні). 1910 року в місті проживало 14 286 осіб.
Перед I-ю світовою Бучач був одним із небагатьох повітових центрів Галичини, в якому:
- не було приміщення «Народного Дому», тому мандрівний театр «Руської бесіди» вистави давав, наприклад, в заїзді Шнітліха
- мав міщан-українців.
1914 р. величавим концертом було вшановано 100-ту річницю народження Т. Г. Шевченка.
Перед 1914 р. у місті було 2 готелі («Центральний» на 10 номерів, «Імперіял» — на 8) з ресторанами, звичайних шинків-корчм — понад 10. Були заїжджі двори «Брістоль», «Молдавія» (номер коштував 2,5—4,0 корони). Ресторани: Леліґдовича, Рогозинського Климентія, «Казино» (всі працювали за попереднім замовленням), на двірці (тобто на залізничній станції; будівля Бучацького залізничного вокзалу не збереглась). Місто було досить брудним.
Повітовим старостою за Австро-Угорщини, зокрема, був Юзеф Бєрнацький, його заступником — барон , міським посадником — Прусак.
1913 року в місті діяла броварня.
Перша світова війна
На початку Першої світової московські війська спричинили пожежу, вся середина міста і передмістя поза церкву Св. Покрови вигоріла дотла (згарища залишались до початку ІІ-ї світової) Місто (як Галич, Гусятин зокрема) було сильно зруйноване (зокрема, «врятувалась» лівобережна частина, ступінь знищення — понад 60 % спалене внаслідок дій російських окупантів як помста за ліквідацію шпигунського осередку, очолюваного москвофілом Ґецівим Знову згоріла частина міських архівів.
Під час Першої світової війни в межиріччі Серету і Стрипи проходила лінія фронту. 15 серпня 1914 року в місто вдерлася російська армія (після Лютневої революції в Росії активізувались більшовики). Російські частини стояли тут, за даними одних дослідників, безперервно до липня 1917 року до моменту, коли його знову відвоювали австро-німецькі війська. За іншими даними, московити брали місто двічі: після початку Галицької битви у серпні 1914, потім — після т. зв. Брусиловського прориву 7 червня 1916 року
У лютому 1916 року, коли велась позиційна війна, залізничну станцію та місто бомбардували під час нічних нальотів московські-російські нападники, одного разу використавши при цьому заряди із задушливими газами.
У місті якийсь час знаходився штаб 7-ї російської армії після початку наступу в 1917 році. Під час відступу росіян у ході П'ятої Галицької битви 12 липня 1917 р. Бучач залишили частини 7-ї російської армії, натомість увійшли частини армій Німеччини, Австро-Угорщини під командуванням генералів фон Ботмера, Вінклера.
В останні дня жовтня 1918 р. в місті була невелика військова залога, відділ для охорони тунелю (в основному — галичани-ополченці), відділ саперів (в основному — боснійці-ополченці), які провадили вузькоторівку до Золотого Потока. З проголошенням ЗУНР частини склали зброю. Шефом експозитури для відбудови поселень був майор Віктор Лучків. Станиця жандармерії була трохи більша, ніж у мирний час, серед них — українці (зокрема, заступник команданта Павло Кухтин із Переволоки). Останнім повітовим старостою був Юзеф Бернацький (Józef Biernacki), його заступником барон Лєвартовський (Lewartowski), посадником міста Прусак.
За москвофільство було арештовано і вивезено до Талергофу: Івана та Стефана Беріз, Івана Лісовського, Григорія Громадського, Н. Мандіровича, д-ра Володимира Могильницького з дружиною, Антіна Шведу, Н. Нагірянського, Кирила Крижанівського (помер на тиф у таборі).
Читальня «Просвіти» під час Першої світової війни не діяла.
Пошкодження міста внаслідок війни оцінюються як нищівні.
1 листопада 1918 року українці перебрали владу в Галичині і створили Західноукраїнську Народну Республіку (офіційна назва віл 13 листопада 1918 р.). Перехід влади до українців у місті відбувся швидко (як і в Станіславі, Стрию, Коломиї, Бродах, Збаражі), спокійно. 1—2 листопада 1918 року місто увійшло до складу Української держави — ЗУНР. 2 листопада було встановлено владу Української держави в місті та повіті Бучач.
Першим міським головою (посадником) міста тоді був Рогозинський Климентій, першим державним повітовим комісаром (обраний на повітовій нараді більшістю голосів) — доктор Боцюрків Іларіон. Після виборів повітового комісара на зборах 7 листопада 1918 р. за участи 209 делегатів із 70 громад повіту представники власників великої земельної власності, пізніше — представники єврейської громади — склали заяву лояльности ЗУНР Делегатом до Української національної Ради був Остап Сіяк. Помітний вплив на життя міста того часу мала родина його пароха о. Дениса Нестайка.
Тимчасові призначення ЗУНР (для повіту): майор інженер Лучків Віктор — військовий командант (невдовзі четар Михайло Босаків), хорунжий Евген Носковський — залізниця, поручник Юліян Нестайко — жандармерія (невдовзі Павло Кухтин), Теодор Марків — начальник суду, Матитчак — скарбовий уряд, професор Василь Винар — шкільництво, Сіяк Остап — пошта.
У період Української державності діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.
У грудні 1918 р. директорія УНР заарештувала Митрополита Київського, «відомого україножера» Антонія Храповицького та єпископа Житомирського Євлогія і вислала до Бучача. Владик помістили в монастирі отців Василіян, де вони перебували до травня 1919 року.
Зі Станіславова до Бучача було евакуйовано уряд ЗУНР за допомогою збройного залізничного загону на чолі з сотником Іваном Сіяком. Травень — червень 1919 р. — в місті перебувала Начальна команда Галицької армії (двічі: вперше — під час відступу до «Трикутника смерті», вдруге — після звільнення міста від польських окупантів під час Чортківської офензиви).
25 травня 1919 р. Державний секретаріат змушено покинув Станиславів та переїхав до Бучача. 2 червня (за іншими даними, 31 травня відбулося засідання послів Української Народної Ради) 1919 р. в монастирі відбулася нарада з участю президента ЗУНР доктора Евгена Петрушевича, державних секретарів, генералів Михайла Омеляновича-Павленка і Олександра Грекова, полковника Віктора Курмановича та інших старшин УГА. Переглядали «фатальну ситуацію на фронті», вирішили використати всі можливості для оборони Галичини, в крайньому випадку — перевести УГА за Збруч.
У період ЗУНР у місті було відкрито українську гімназію (всього в ЗУНР — 20).
10 червня 1919 р. передові частини II-го Корпусу УГА підійшли до міста, куди противник перекинув резерви, виявлені летунами УГА. Важливу роль при звільненні міста відіграла артилерія УГА. 11 червня місто було визволене від польських військ. Першими увійшли в місто артилеристи сотника Степана Когута, батарейці Володимира Ґалана, які відбили сильну контратаку уланів. Безпосереднім учасником подій був отаман Степан Шухевич, який відзначав дії начальника штабу II-го Корпусу УГА Альфреда Шаманека. У ті дні добровольцями стали УГА близько 5000 мешканців міста та повіту. 19 червня 1919 р. до міста переїхала НКГА, в Бучачі почала формуватися 16-та Бучацька бриґада (комендант — отаман Антін Виметаль.
Місто було одним з орієнтирів планованого напрямку наступу армійських груп польських генералів Ю. Галлера (Сокаль — Красне — Бережани — Бучач) та Івашкевича (напрямок Самбір — Дрогобич — Стрий — Бучач) весню 1919 р. Бучач — один з опорних пунктів базування УГА (також Чортків, Заліщики) під час відступу УГА під натиском поляків наприкінці травня 1919 р. Місто входило до планованого коридору наступу УГА (під командуванням генерала М. Тарнавського; напрямок Чортків — Бучач — Станіслав — Калуш — Стрий — Лавочне) для отримання виходу до Чехословаччини.
У липні 1919 р. місто окупували польські війська.
Бої за місто, у складі ГСРР
Наприкінці липня — на початку серпня 1920 р. більшовики створили в Чорткові ударну групу для наступу на Бучач. У серпні 1920 р. в місті перебував штаб Дієвої армії УНР під командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка. 6 серпня більшовиками було проведено гарматний обстріл міста, війська УНР опинились у небезпеці оточення, тому генерал М. Омелянович-Павленко віддав наказ покинути місто. 11 серпня при допомозі Волинської та Київської дивізій місто було звільнене від червоних. До 17 серпня бойових дій не було. 18 серпня за наказом командування війська УНР покинули місто через прорив червоними лінії фронту в районі Ходорова.
18 серпня — 15 вересня 1920 р. під владою більшовиків. Бучацький ревком (голова М. Галон) виконував декрети більшовицького Галицького революційного комітету (Галревкому), що містився в Тернополі. Каральним органом була Галицька Чрєзвичайна (Надзвичайна) Комісія (ГЧК, ГНК, так звана ГАНКА). У місті ГАНКА (чекісти) організувала показовий суд.
Від більшовиків місто 16 вересня звільнили частини Дієвої Армії УНР (Бучацький повіт визволяла середня група під командою генерала Олександра Загродського в складі 1-ї Запорізької, 2-ї Волинської, 6-ї січової дивізій група.
У складі II Речі Посполитої
Центр Бучацького повіту.
Після закінчення першої світової війни почала діяти Версальсько-вашингтонська система. Доля ЗУНР визначилась внаслідок Паризької мирної конференції 1919—1920 рр., Варшавського договору 1920 р., Ризького миру 1921 року, Ґенуезької конференції, Конференції в Сан-Ремо та інших міжнародних договорів. 14 березня 1923 року в Парижі Рада послів великих держав — Великої Британії, Франції, Італії та Японії ухвалила рішення про визнання суверенітету Польщі над всією територією, якою вона фактично володіла, в тому числі і над Східною Галичиною (фактично ухвалила приєднати Галичину до Польщі з умовою надання їй автономії). Намагаючись змінити рішення Ради Послів, з Раймоном Пуанкаре зустрічався митрополит Андрей Шептицький, але безуспішно. Бучач, як частина ЗУНР, був анексований Польщею. Тодішній польський уряд не думав надавати Галичині автономію, посилив заходи, щоб припинити український розвиток, проводячи політику полонізації.
1921 р. значна частина міста (центр, найближчі вулички), спалена в перших роках I-ї світової, була в руїнах.
1922 р., за почином учнів та учениць-семінаристок створено бібліотеку (містилась у найбільшій із кімнат банку «Праця». Після війни 1918—1919 років, незважаючи на тиск влади, відновлюють роботу українські громадські організації «Просвіта», «Пласт», «Сільський господар», «Рідна школа», «Сокіл»; члени повітових філій товариств «Просвіта» та москвофільського «Общества ім. Качковського» утворюють «Українське міщанське братство» (УМБ), яке діяло на основі статуту «Просвіти» (1923 р.): у 1923—1924 роках було збудовано будинок УМБ, засновано бібліотеку товариства «Просвіта», 1924 року — повітову учительську бібліотеку. 24 серпня 1924 р. відбулись установчі збори «Повітового Союзу кооператив» (ПСК) (головою Надзірної (тепер спостережної) Ради було обрано пароха Бучача о. Дениса Нестайка, після нього був о. Іван Галібей; директорами були доктор Роман Слюзар, Сильвестр Вінницький. 1924—1925 рр. — зводиться будинок дитячої захоронки (садка) під опікою монахинь СС. Служебниць Станиславівської єпархії УГКЦ (теперішня районна поліклініка). Педагог, музикант Софія Ілевич відкрила в місті музичну школу на початку 1920-х років. 1927 р. в місті відкрив адвокатську канцелярію доктор Гринів Василь.
Незважаючи на утиски українського населення зі сторони польської окупаційної адміністрації, вона докладала певних зусиль для збереження, відновлення обличчя міста.
Автобусне сполучення діяло у 1920-х роках. Від залізничного вокзалу до центру міста можна було доїхати кінним екіпажем (вартістю від 2 до 3 злотих), авто чи автобусом.
На початку 1920-х у місті перебував ординарій Кам'янець-подільської дієцезії РКЦ біскуп Пйотр Маньковський (*1866—†1933, заснував у місті Малу духовну семінарію). До 1930-го діяла дівоча семінарія, яку закрили через брак коштів.
У 1930-х роках дідич Артур граф Потоцький (1893—1974, президент (голова) Ради Бучацького повіту) залучав археологів, простих міщан до розкопок замкових підземель, нічого особливо цінного не знайшов.
У 1920—1930-х роках на місці ґуральні, заснованої М. В. Потоцьким, за сприянням дідича міста — графа Артура Марії Потоцького — діяла модернізована ґуральня, де працювали 4 робітників.
16 жовтня 1930 року у місті відбулась «пацифікація українців», зокрема, знищили Повітовий Союз Кооператив.
1 квітня 1934 р. територія міста розширена шляхом вилучення зі складу села Нагірянка присілку Гавронець і включення його до міста.
Перед I-ю світовою в місті діяли наступні Марійські Дружини (надалі М. Д.):
- М. Д. Пань — канонічно ериґована, аґреґована до Риму у 1932 р., мала 27 членок, провідник о. М. Р.
- М. Д. дівчат-міщанок — членок 75, провідник о Висаріон Бородайко ЧСВВ
- М. Д. учнів при інституті ОО. Василіян, членів 54, провідник о. Й. Маркевич ЧСВВ
- М. Д. учнів державної ґімназії, членів 40, провідник о. Іван Терешкун
- М. Д. учениць державної ґімназії, членок 29, провідник о. Іван Терешкун
- М. Д. ремісників, членів 33, провідник о. М. Ґрень ЧСВВ.
Переписи:
- 1921 р.: всього — 7517 осіб, разом із приміськими селами Нагірянкою і Підзамочком — 12309; 847 будинків; євреї — 51,3 %.
- 1931 р. в місті 1110 мешкальних домів.
- 1939 р.: 2400 (21,6 %) українців, 3550 (32,0 %) поляків, 5150 (46,4 %) євреїв.
За цей час було зведено будинки:
- Українського Міщанського Братства (1923—1924)
- «Каси хворих», до якого після І-ї світової перенесли Повітове староство і скарбовий уряд.
Брак приватного капіталу та податкова політика уряду РП унеможливлювали справжній розвиток промислу і торгівлі. Місто підупадало надалі (аж до 1939 року), не вважалось торговим.
«Перші совіти»
У вересні 1939 р. Галичину легко окупували радянські (зважаючи на тільки спорадичний збройний опір польського війська) та нацистські війська. Зокрема, після вторгнення 17 вересня кам'янецька «оперативна група» (команд. І. Тюлєнєв) отримала наказ до кінця дня через Чортків вийти до Станиславова. Через погану організацію наказ не виконали (зокрема, дії 25-го танкового корпусу), тільки вдосвіта 18 вересня танки з Чорткова пішли на Бучач, куди також скерували групу військових інженерів та гідрогеологів. Штаб армії червоних отримав вістку про руйнування моста в Бучачі. На аеродромах довкола міста поляки залишили літаки, знявши апаратуру, і 26 таких винищувачів та бомбардувальників захопили червоні
18 вересня 1939 р. в місто прийшов тоталітарний сталінський режим. 13 квітня 1940 року з Бучача вивезли 46 родин (128 осіб).
Прихід нової влади був по різному зустрінутий представниками як етнічних громад Бучача (української, єврейської, польської), так і різних соціальних прошарків — інформовані жителі знали про Голодомор, репресії 1937—1939 років. На жаль, для нової влади чільні представники української громади міста становили «буржуазно-націоналістичну» загрозу, були «занадто інтелігентними та свідомими», тому їх переслідування не забарилось (зокрема, у квітні 1940 року з двірця (залізничної станції) Бучача до Казахстану виїхало 28 товарняків із 694 особами), а закінчилось воно жахливою різнею перед відступом більшовиків із Бучача. Тільки 1989 року рештки 148 бучачан, знайдених у підвалі церкви Св. Покрови, були поховані в спільну могилу біля церкви Св. Покрови.
Поляки — мешканці Бучача — створили підпільну організацію для боротьби з більшовиками, керівником була донька торговця Антонія Красовського Яніна (налічувала 50 осіб). 14 квітня 1940 р. Я. Красовська була арештована НКВД, під час процесу над воєводською організацією була засуджена до страти. Ймовірно, діяли в організації брати Евґеніюш та Єжи Осотовичі.
За нової влади почала виходити районна газета «За нове життя», на базі майстерні створили ливарно-механічний завод, відкрили зооветеринарний технікум (переведений із Язловця).
Під час відступу більшовиками було знищено та спалено міський архів.
Гітлерівська окупація
Аерофотосвілину повоєнного міста дивіться в Ізраїльській вікі.
5 або 7 липня 1941 р. Бучач зайняли війська вермахту. Проведений нашвидкуруч перепис встановив: в місті проживали понад 8000 євреїв, трохи більше 3600 українців, 3500 поляків. Спочатку Бучач увійшов до окружного староства (крайсгауптманшафту) Бережани, а згодом — Чортків (нім. Kreishauptmannschaft Tschortkau). Крайсгауптмани: [de], Ганс Куят. Грошовою одиницею з 18 вересня 1941 року замість рубля (карбованця) став злотий.
20 липня 1941 року відбулось громадське зібрання, на якому прийняли резолюцію, в якій проголошувалось відновлення Української Держави і підтверджувалось, що організаційні заходи щодо створення Тернопільської округи має здійснювати Провід округи під керівництвом Василя Охримовича, а Бучач мав стати центром одного з повітів
З 1 березня 1943 року ляндкомісаром Бучача був нім. Verwaltungsobersekretär Вальтер Гофер. 1 липня 1943 року було утворено «Ляндкомісаріат Бучач» (нім. Landkommissariate Buczacz).
Перше повідомлення влади для єврейської громади було у липні чи серпні 1941 р.: 800 молодих чоловіків віком 18—50 років зібрали під загрозою кари смерти біля великої синагоги під претекстом висилки на роботу. Однак вони були ув'язнені в бучацькій тюрмі, а наступного ранку розстріляні. Частина молодих робітників була переведена до концтабору у Великих Бірках, звідки ніхто не повернувся
Гітлерівці знищили близько 7500 жителів міста і району, переважно євреїв. Молодих людей примусово вивозили на роботу до Німеччини. Під час Другої світової війни колію залізниці у напрямку до Станіславова було зруйновано, пізніше — розібрано, не відновлено по цей час (місцями залишилися насипи — «штрики»).
Восени 1942 р. нацисти утворили «ґетто» та окремий табір біля вулиці Підгаєцької; число євреїв доходило до 15 000 осіб. 17 жовтня 1942 р. гітлерівці розпочали першу масштабну «Акцію» в Бучачі. Німецька поліція порядку та, під примусом, українська поліція нападали на єврейські домівки і насильно конвоювали мешканців на міську площу; деякі євреї ховались у підвалах та бункерах, тож почалися ретельні обшуки. Більшість бункерів були добре замасковані, гітлерівці розбирали будинки та руйнували фундаменти, сподіваючись знайти захованих. Багато спромоглися втекти з площі, де їх зібрали перед відправкою, близько 200 було вбито при спробі втечі. Того дня було заарештовано 1600 осіб, яких потім відправили на залізничну станцію для транспортування в запечатаних товарних вагонах у табір смерті в Берґен-Бельзен. 30 листопада 1942 р. була ще одна «акція» (знищено 1800 осіб). Місто було визначене гітлерівцями як «Judenfrei» у квітні-травні 1943 р. (жоден єврей, під загрозою негайного розстрілу, не мав права перебувати) Залишились живими близько 50 осіб. У червні 1943 р. місто проголошене «Юденрайн» (вільне від євреїв), залишки яких примусово вивезли ніби до Копичинець, розстріляні в околиці Товстого.
25 березня 1944 року був затверджений план фельдмаршала Е. Манштайна щодо прориву оточених німецьких сил у західному напрямку через територію Тернопільщини, відповідно до якого прорив оточеної 1-ї танкової армії повинен був забезпечити зустрічний удар 2-го танкового корпусу СС (9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен» і 10-та танкова дивізія СС «Фрундсберг», 100-та легкопіхотна, 367-ма піхотна дивізія Вермахту) в районі Підгайці — Бучач.
25 березня 1944 року нацисти покинули місто, натомість увійшли червоні. Однак 6 квітня вояки Вермахту, одні з яких проривались із котла поблизу Кам'янця (зокрема, 254 дивізія генерала Тільманна), інші наступали з боку Монастириська (дивізії , «Ґроссдойчлянд»), повернули контроль над містом. Невдовзі зі сходу утворився фронт, місто та околиці часто бомбили літаки червоних Виведення оточених німецьких військ за р. Стрипу у районі Бучача тривало з 6 по 18 квітня.
Червоні літаки робили нічні прольоти над містом та околицями, підсвічуючи собі прожекторами, і бомблячи у випадку виявлення цілі (що бувало нечасто, зокрема, 1 травня 1944 року).
Опустілий Бучач, за одними даними, 15, за іншими 21 липня взяли червоні.
У цей час також:
- діяв місцевий осередок Українського учительського об'днання праці (УУОП), який опікувався вчительською семінарією і торговельною школою
- виходила газета «Бучацькі вісті».
- діяв відділок Армії Крайової у Бучачі (садиба спочатку в Монастириськах, командант — Станіслав Ігнатович, пс. Старий, Стахура, уродженець с. Збиднюв, пов. Тарнобжег, проживав у доньки в Березівці, посмертно нагороджений Срібним хрестом заслуги з мечами еміграційним урядом Польщі в Лондоні; за припущенням Зб. Жиромського, вбитий упівцями; з 1 січня 1945 року садиба у Бучачі, командант Міхал Горват пол. Michał Horvath, арештований НКВС 30 січня 1945, отримав 15 років, вийшов з ув'язнення в 1956 році, виїхав до Польщі)
- створений Юденрат на чолі з Менделем Райхом невдовзі розпустили через недостатню співпрацю з нацистами.
«Другі совіти»
Репресовані
Червона Армія зайняла місто в результаті успішного проведення Проскурівсько-Чернівецької операції (в рамках Дніпровсько-Карпатської операції) наприкінці березня 1941. Однак оточене військами 1-го Українському фронту до 28 березня угруповання нацистів з району Кам'янець-Подільського почало пробиватися в напрямі на Бучач. Водночас із району міста три піхотні і дві танкові дивізії гітлерівців завдали сильного контрудару, щоб деблокувати свої війська. 5 квітня 1-й танковій армії вермахту вдалося з'єднатися зі своїми військами, а 17 квітня війська 1-го Українського фронту за наказом Ставки перейшли до оборони. У результаті Бучач знову опинився під контролем Райху.
Остаточно червоні захопили місто 21 липня 1944 року, яке знову стало районним центром УРСР На верху Федір-гори, біля старого цвинтаря, 1984 року відкрили меморіал на місці поховання радянських вояків (скульптор Є. Карпов, архітектор О. Зайцев). Боротьбу проти гітлерівських окупантів вели ОУН та підрозділи УПА. За 100 м за корпусом СПТУ височить символічна могила-курган, насипана 1992 року в пам'ять полеглих за волю України членів ОУН, вояків УПА.
1945 р. заборонено Богослужіння в костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, храм перетворений на склад
1947 р. в місті проживали 3288 осіб.
Одним зі «звичаїв» в роботі місцевого НКВД було залишати тіла вбитих біля стіни власної будівлі на кілька діб. Родичі загиблих боялись чи остерігались підійти, бо могли отримати ло 25 років тюрми чи таборів. Тіла потім вивозили, зокрема, на міський цвинтар на Федір-горі, де їх іноді їли собаки. Зокрема, так сталось із загиблим повстанцем Дмитром Тичишиним (псевдо «Меч»), тіло якого 3 доби лежало біля «управи», після вивезення його на цвинтар собаки відгризли голову.
Після війни старе місто було частково відбудоване; розширено територію (за рахунок передмість), житловий, промисловий потенціал. Тоталітарний режим і надалі проводив «зачищення» міста від «буржуазно-націоналістичного елементу»: потрапляли в тюрми, табори та на спецпоселення представники довоєнних інтелігенції, підприємців; іноді повторно, після повернення до Бучача (родини Берез, Крушельницьких та ін.). З храмів діяла тільки Миколаївська церква, примусово переведена до РПЦ. Підпільну службу вів о. Ярослав Богатюк. Костел, монастир оо. Василіян, церква св. Покрови використовувались не за призначенням (в них знаходились склади, музеї), було частково зруйновано придорожні статуї роботи Й.-Ґ. Пінзеля. На жаль, почали приживатись безбожництво, лихослів'я, пияцтво та інші неодмінні атрибути більшовицького способу життя, в приміщенні колишнього відділку НКВД облаштували кафе «Золота рибка».
1947 р. організовано автошколу, 1950 р. — школу механізації сільського господарства (тепер СПТУ № 26). 1951—1980 рр. діяла обласна школа майстрів сільського господарства У 1952 р. в приміщенні колишнього млина дідичів Потоцьких почала працювати ГЕС «на Топольках» (працювала до 1972 р.), Невдовзі ГЕС «на Топольках» включили до новоствореного Бучацького РЕМу, з якого розпочалась електрифікація всієї області. Зокрема, електрифікація Бучацького і Монастириського районів проводилась підрядним способом від ТЕЦ Бучацької цукроварні. За якийсь час побудували першу лінію електропередач Бучач-Монастириськ із найвищою на той час в області напругою 35 кВ.
1955—1958 рр. на західній околиці міста побудовано цукровий завод, біля нього — селище цукровиків і середню школу. 1958 р. початок регулярних автобусних рейсів на Львів, Тернопіль і Чортків, міське сполучення.
30 квітня 1965 року село Нагірянка приєднане до міста.
29 жовтня — 5 листопада 1966 р. в Бучачі на реконструйованому стадіоні «Колос» проходив фінальний раунд змагань ЦР ДСТ «Колгоспник» (тепер «Колос»). Бучацький «Колос» став срібним призером, поступившись команді м. Севастополь.
На східній околиці міста, біля Трибухівців, в 1970-х зведене навчальне містечко радгосп-технікуму; Бучацький коледж Подільського ДАТУ, створений на його базі 1999 року, — один із найбільших навчальних закладів України цього профілю. 30 грудня 1982 р. — початок діяльності Бучацького історико-краєзнавчого музею.
1965 р. на місці старого спортмайданчику на г. Федір, де відбувся перший футбольний матч у місті, було збудовано стадіон «Колос». З 4 по 12 жовтня на стадіоні відбулись ігри фінальної частини першості СССР за Кубок «Золотий колос» серед сільських футбольних колективів. 1966—1973 роки: футбольна команда «Колос» Бучач — багаторазовий чемпіон області з футболу, чемпіон України та СССР серед сільських команд, 3-разовий володар «Кубка „Золотий колос“».
У місті відбувались зйомки фільму «Дума про Ковпака».
Період незалежної України
- Пам'ятник Тарасові Шевченку, до 2015
- Пам'ятник Тарасові Шевченку після реконструкції, 2016
- Пам'ятник Степанові Бандері
- Василіянський монастир
- Церква Св. Покрови. 26.10.2013
- Майдан Волі, 19.11.2013
- Майдан Волі, 26.10.2013
- Податкова
- Дитячий садок «Сонечко»
- Центр. Осінній ранок 2013
- Вигляд на центр міста, осінь 2013
- Адмінбудинок ДП «Бучацьке лісове господарство». Осінь 2013
- Ботанічна пам'ятка «Бучацька липа» (400-річна). Осінь 2013
- Залізнична станція. Осінь 2013
- Початкова школа. Осінь 2013
- Фасад будівлі редакції газети «Нова доба», осінь 2013
- Осінній ранок 2013
- Будівля відділення Пенсійного фонду, осінь 2013
- Вулиця св. Миколая, осінь 2014
- Нові сходи від ц. св. Миколая до «Сонечка»
- Туман, осінь 2014
- Будинок
- Вигляд на василіяни, костел з вул. Галицької
- Старий будинок
- «Фігура» Богородиці, Південний масив
Після відновлення незалежності України місто перестає бути радянсько-сірим та безликим, почало набувати європейських обрисів (хоча роботи — дуже багато, враховуючи сьогоднішні морально-економічні реалії): позбулось частини «радянського спадку», частково відновлено пам'ятки архітектури, почастішали відвідини іноземних туристів. Спеціалістами кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів (РРАК) Львівської політехніки (завідувач — уродженець Бучача Микола Бевз) розроблена науково-проектна документація для відкриття історико-культурного заповідника в місті. Спроби створення Бучацького історико-архітектурного (або історико-культурного) заповідника, на жаль, поки були невдалими.
- Донині не відреставровано ратушу, в незадовільному стані — приміщення художньої школи.
- Почала виходити газета «Золота Пілава» (тепер «Нова доба», головний редактор — Василь Тракало), інтернет-видання «Бучацькі оголошення», сайти «Бучач сьогодні» [ 30 березня 2015 у Wayback Machine.], .
- Діє мистецький «Арт-двір» (засновник, керівник — Віктор Гребеньовський).
- У серпні 2000 року у Бучачі проходив Синод Єпископів УГКЦ, на якому було створено дві нові єпархії — Стрийську і Сокальську, реорганізовано Тернопільську і Зборівську: утворено Тернопільсько-Зборівську та Бучацьку єпархії.
- 28—29 березня 2002 року в місті відбувся Собор Бучацької єпархії УГКЦ під назвою «Ісус Христос — відродження українського народу».
2003 р. завдяки монастирю оо. Василіян відновила роботу ГЕС (називають Топольківською)
- 24 листопада 2013 р. на Майдані Волі відбулось громадське віче на підтримку асоціації України з ЄС. 26 листопада 2013 р. в актовому залі Бучацької райради відбулась спільна сесія Бучацьких міської та районної рад, на якій одноголосно було підтримано підписання Угоди про асоціацію України з ЄС у Вільнюсі (в тому числі депутати-регіонали.
- 3 грудня 2013 р. відкрито СТО «Автоцентр Південний» — першу філію фірми «Magneti Marelli» в Україні.
- 23 лютого 2014 р. відбулася панахида за загиблим під час Протистояння в Києві 20 лютого 2014 р. Героєм України, уродженцем Зубреця Ігорем Костенком.
- 1—6 листопада у місті відбувся Молодіжний форум Бучача за участі гостей, зокрема, зі Львова, Бережан, Чорткова.
- 16 листопада 2014 року о. В. Шафраном, кс. Д. Пєхніком, о. Т. Дручком, М. Суканцем за участи голів міста, райради, в. о. голови РДА, директора Львівської національної галереї мистецтв Лариси Возницької освячено пам'ятник Іоанну-Георгію Пінзелю (скульптор — Роман Вільгушинський, меценат — В. Бабала).
- На початку липня 2015 року розпочато роботи із заміни пішохідного моста поблизу міського скверу.
- Влітку 2015 року на вул. Гнатюка науковці держпідприємства ОАСУ «Подільська археологія» (Тернопіль) під час розкопок встановили, що на цій ділянці було масове перепоховання наприкінці XVIII — на початку XIX ст. (знайдені кістки датують XIV—XVII ст.), а на території колишнього цвинтаря велось будівництво.
- 3—5 червня 2016 року відбувся перший мистецький фестиваль-академія «Дні Пінзеля».
Див. також
Зауваги
- мова може йти про зрівняння його прав як представника «шляхти руської» з правами шляхтичів Мало- та Великопольщі
- у виданні Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 13. — помилково вказано: 1) назву роду як Творських; 2) дату — «у кінці XIV ст.»
- не вказано герб
Примітки
- Кобельський М. В. Бучач [ 23 травня 2018 у Wayback Machine.] … — С. 674.
- Smulski A. Mój Buczacz. — Kielce : Światowid, 2014. — S. 5. — . (пол.)
- Войтович Л. Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 53.
- Войтович Л. Перша галицька династія // Генеалогічні записки. — Львів, 2009. — Вип. 7 (нової серії 1). — С. 1.
- Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 4.
- Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 2—3.
- Бучач // Енциклопедія українознавства… — Т. 1. — С. 200.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi… — S. 141.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 14.
- власне, так стверджували Чоловський та Януш
- Anna Sylwia Czyż [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- «Przeszlość і zabytki województwa Tarnapolskiego»
- Логвин Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. Поділля. Частина 2 [ 8 червня 2017 у Wayback Machine.].
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 64—70.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С.72.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 83—90.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 92.
- Рибчинський О. Особливості композиційно-планувальної структури містечка Чернелиця… — С. 30.
- .Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — С. 44.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 26.
- Михайловський В. Подільське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 305. — .
- Михайловський В. Подільське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 304. — .
- Войтович Л.Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 2011. — Вип. 46. — С. 41.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 33—34.
- Ковальчук М. Теребовлянський замок. Історична розвідка. — Львів : Каменяр, 1997. — іл. — С. 56. — .
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С.24.
- Войтович Л.Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]… — С. 37.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 35.
- Чобіт Д. Українська Волинська держава XIV—XV століть // Пам'ятки України. Національна спадщина. — К., 2017. — С. 18. — ISSN 0868-9644.
- .Шабульдо Ф. Любарт, Любарт-Дмитро Гедимінович [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 372. — .
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 39—40.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 42—43.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 20—21.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 112.
- Михайловський В. Васальні стосунки князів Коріятовичів із Казимиром III та Людовиком Угорським // Український історичний журнал. — К. — 2010. — № 4 (493) (лип.—серп.). — С. 9—10. — ISSN 0130-5247.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 114—115.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 38.
- ,Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи [ 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII. — С. 63.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 123.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 175—176.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 177.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 193.
- Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec-Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — S. 33. — . (пол.)
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 12.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 26.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 27.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 5; 87; 158.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 155.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87, 155—158. (лат.)
- Підставка Р., Рибчинський Р. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм. — Збараж, 2013. — С. 29—31.
- Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 42.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 228.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 226—227.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 344.
- Білоус Н. О. До питання про запровадження маґдебурзького права в Києві [ 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2008. — № 1. — С. 123. — ISSN 0130-5247.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 231.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 238.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 20.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 73—75.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87, 158—159.
- Długosz J. Dziejów polskich ksiąg dwanaście. — Kraków : Drukarnia «Czas», 1869. — Т. V. — S. 174. (пол.)
- hr. Stadnicki Kazim. Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Przewodnik naukowy i literacki. — S. 147. (пол.)
- Dörflerówna A. Buczacki Michał Mużyło, h. Abdank (†1470) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — S. 85. — (репринт 1989 р.) — . (пол.)
- ,Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 30.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини / Бучач і Бучаччина… — С. 30—31.
- Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — С. 66.
- Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374—1413. — T. III. — S. 264. (пол.)
- .Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина… — С. 64.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 353—354.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87.
- маєтків
- поселення було його власністю
- можливо, Свіржа
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87—88, 159—161.
- Бараніва або Баранув
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 49.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 15.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)
- «інтерцизи»
- Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 88—89.
- Wojewodzina Golska [ 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Ададуров В. Меморандуми польських авторів початку XIX ст. як джерело уявлень уряду Наполеона Бонапарта про південно-західні окраїни Російської імперії // Український історичний журнал. — 2008. — № 2 (479) (бер.—квіт.). — С. 155. — ISSM 0130-5247.
- Вирський Д. Богдан III Одноокий [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 311—312.
- Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі… — С. 60.
- Ковальчук М. Теребовлянський замок… — С. 61.
- за Грушевським
- Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów, 1844. — 492 s. — S. 147. (пол.)
- Фаріон І. Мовний рубікон з поляками: Люблінська унія 1569 // Слово Просвіти. — 2016. — № 32 (976) (11-17 серп.). — С. 10. (На часі)
- Фаріон посилається на працю Митрополита Іларіона Огієнка 1930 року (С. 42-43)
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 5.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 5—6.
- .Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 19.
- Козак М., (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник… — С. 27.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 62.
- .Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина… — С. 69.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 349.
- Там само. — Т. V. — С. 352.
- Грушевський М. Жиди // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 255.
- Грушевський М. Жиди // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 257.
- Грушевський М. Жиди // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 260.
- Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 79.
- Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 81.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 222. (пол.)
- Radziwillowie (02) [ 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (англ.), (пол.)
- Lulewicz H. Radziwiłł Jan Jerzy h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 198. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 336. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
- Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів : Світ, 1990. — С. 123.
- Грабовецький В. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654рр [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — К.: Наукова думка, 1972. — С. 82.
- Там само. — С. 83.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 36.
- Barącz S. Pamiątki buczacki… — S. 6.
- Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana…[недоступне посилання]. — Warszawa, 1845. — Т. II, cz. 2. — S. 713. (пол.)
- Józefowicz J. T. Kronika miasta Lwowa: od roku 1634 do 1690: obejmująca w ogólności dzieje dawnej Rusi Czerwonej: a zwłaszcza Historyą arcybiskupstwa lwowskiego w tejże epoce / napisana spółcześnie w języku łacińskim przez J. Tomasza Józefowicza. — Lwów : Drukarnia «Zakladu narodowego im.Ossolińskych», 1854. — 504 s. — S. 150. (пол.)
- .Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 16.
- Smoliński Aleksander. Buczacz — perła podolskiego baroku [ 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 56.
- Проф. д-р Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 38.
- Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів : Світ, 1990. — С. 314.
- Грушевський М. Історія України-Руси [ 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — Том IX. — Розділ X. — С. 6.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 13.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 154—155.
- S. Barącz. Pamiątki buczacki… S. 12
- .Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 17.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi… — S. 143.
- Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I. — t. 18. — 368 s., 508 il. — S. 283. — . (пол.)
- Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Нова доба. — Бучач, 2014. — №; 33 (8603) (15 серп.). — С. 4.
- [ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. Akta grodskie і ziemskie z czasów Rzeczpospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie… Lauda Halickich sejmów 1575—1695 rr. — Lwów, 1931. — t. 24. — 586 s. — S. 380. (пол.), (лат.)]
- Akta grodskie і ziemskie [ 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — t. 24. — S. 380—382.
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 39—40.
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 63.
- .Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 12.
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 65.
- Zaucha Tomasz. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — tom 18. — 386 s. — 509 il. — S. 186. — . (пол.)
- Palkij Henryk. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, z. 194. — S. 471. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 34.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 17.
- Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska…[недоступне посилання] — S. 721.
- Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — Tom XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 177. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 14—16.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 155—156.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 16—20.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 20—22.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 24—27.
- Глава третья. Секретная переписка в петровскую эпоху. Виды шифров [ 29 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 73.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 18.
- Проф. д-р Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 41.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 33.
- Там само. — S. 90.
- .Бобик І. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням // Бучач і Бучаччина… — С. 477.
- [ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. Akta grodskie і ziemskie… — Lwów, 1868. — t. 1. — 215 s. — S. 145—146. (пол.), (лат.)]
- .Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 156.
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 78—79.
- Zaucha T. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, Tom 18. — 368 s., 508 il. — S. 190. — . (пол.)
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 261.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 34.
- .Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 19.
- Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною… — С. 37—39.
- ,Potoccy (07) [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Potoccy (03) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 19.
- .Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 21.
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — 272 с. — С. 34. — .
- Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 105.
- В сусідній Теребовлі у 1777 році ліквідували війтівство, всі справи управи та суду в своїх руках зосередив магістрат → Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — С. 88.
- .Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 35.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 36.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 36—37.
- Весна Х., Мельничук Б. Маринович Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 459. — .
- Медведик П., Пиндус Б. Коссак Юліуш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 193. — .
- .Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 22.
- Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 112.
- Zaucha T. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii… — S. 190.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 18.
- .Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 42.
- .Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 37.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 20.
- Adam hr. Potocki h. Pilawa (Złota) [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- Marceli Marian hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: lu.23255) [ 19 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- .Гординський С. Бучач і його мистецькі традиції // Бучач і Бучаччина… — С. 95.
- Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 100—101.
- Станкевич М. Бучацька золототкацька мануфактура // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 206. — .
- Полянський О. Західна Україна у двох революціях. — Тернопіль : Джура, 1998. — 52 с.: іл. — С. 11.
- Полянський О. Західна Україна у двох революціях… — С. 17.
- Kościoły i klasztory rzymskokatolickie… — S. 117.
- Товсте // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 146. — .
- Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина… — С. 64—65.
- є також дата 26 липня → Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 765 (прим.).
- . Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- як і в Теребовлі → Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — С. 89.
- History of the Jews in Buczacz. Translated by Adam Prager [ 21 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Михайло Островерха (1972). . НТШ. с. 442. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 19 травня 2022.
- ,Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 442.
- ,Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 447.
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 12.
- Боднарук І. Бучач сто років тому… — С. 65.
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
- .Проф. д-р Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини… — С. 57.
- Там само. — С. 57—58.
- .Коцик Р. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття… — С. 177.
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 16.
- ,Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 23.
- о. Назарко І. Марійські Дружини в Бучачі // Бучач і Бучаччина… — С. 233.
- Пелехатий Я. Архітектура Тернопільщини… — С. 52.
- Там само. — С. 54.
- Теодор Данилів. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина — С. 281.
- Колцьо Володимир. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина — С. 254.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . С. 488
- Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині… — С. 258.
- Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині… — С. 262.
- в емігранських та довоєнних виданнях — 2-поверховий
- Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453—454.
- Драк М. Фірма Бачевських у Львові і розвиток лікеро-горілчаної промисловості в Галичині (1782—1939). — Львів, 2004. — 38 с., іл. — С. 15.
- Коцик Р. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // Бучач і Бучаччина… — С. 177.
- Drukarnia // Instytucje religijne [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- . Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
- The Jewish Awakener (Der Jüdische Wecker) [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Дуда І., Пиндус Б. Бедзик Дмитро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 94. — .
- Гузар М. Жмут спогадів про Бучач // Бучач і Бучаччина… — С. 184.
- .Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 448.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 73.
- Бойцун Л. Бровар (броварня) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 188. — .
- .Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 454.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 91.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 10 березня 2015.
- Wodziczko Elżbieta. Tęsknota za Buczaczem // Głos buczaczan… — S. 63.
- .Промисл і торгівля в Бучачі // Бучач і Бучаччина… — С. 178.
- Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 15. — .
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 14.
- Шимов Ярослав. Австро-Венгерская империя [ 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] — С. .
- Часопис «Дзвін» [ 9 вересня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1992. — № ? — С. 128.
- Ткачов С. Перша світова війна і Тернопільщина // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 94. — .
- Ткачов С. Перша світова війна і Тернопільщина // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 95. — .
- Шипилявий С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу… — С. 73.
- Макотерський Юхим. Тигровий скок. — Чортків, 2004. — С. 6.
- . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 10 березня 2015.
- . Архів оригіналу за 25 грудня 2007. Процитовано 10 березня 2015.
- .Шипилявий С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу… — С. 74.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 87.
- Отець Жан Й. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина… — С. 87—89.
- Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 121. — .
- Бодна Ольга. Іван Макух // ЗУНР 1918—1923. Уряди. Постаті [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 180.
- Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // Бучач і Бучаччина… — С. 78.
- Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні.… — С. 102.
- Полянський О. Західна Україна у двох революціях… — С. 39.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 195.
- Полянський О. Західна Україна у двох революціях… — С. 46.
- Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 129. — .
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 196.
- Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // Бучач і Бучаччина… — С. 80.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 182.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 189.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 223.
- Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920… — С. 82—83.
- Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область… — С. 18.
- Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920… — С. 84.
- Гузар Михайло. Жмут спогадів про Бучач… — С. 197.
- Гузар Михайло. Жмут спогадів про Бучач… — С. 201.
- Калейдоскоп минулого… — С. 447—448.
- Калейдоскоп минулого… — С. 448—449.
- Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 292.
- Реабілітовані історією. Тернопільська область… — Т. 1. — С. 584.
- Калейдоскоп минулого… С. 454
- Залеський О. Піяністка Софія Ілевич // Бучач і Бучаччина… — С. 173.
- Шипилявий С. Календар «Просвіти» за 1927 рік // Бучач і Бучаччина… — С. 244.
- Kunzek Tomasz. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą)… — S. 39.
- Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках XX столілля // Бучач і Бучаччина… — С. 209.
- Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 20.
- о. Шимчій Доротей ЧСВВ. Старі Петликівці // Бучач і Бучаччина… — С. 623.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 lutego 1934 r. o zmianie granic miasta Buczacza w powiecie buczackim, województwie tarnopolskiem. [ 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- о. Назарко І. Марійські Дружини в Бучачі // Бучач і Бучаччина… — С. 235.
- Ткачов С. Польсько-радянська війна 1939 року і Тернопільщина // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 167. — .
- .Ткачов С. Польсько-радянська війна 1939 року і Тернопільщина // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 171. — .
- Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 11.
- Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 25.
- за іншими даними — 151
- .Бобик І. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням // Бучач і Бучаччина… — С. 475.
- [1] [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] — P. 33. (англ.)
- Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 194. — .
- Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 195. — .
- Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 197. — .
- .Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 200. — .
- landkomissar [ 2 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Kreishauptmannschaft Czortków [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- за спогадами Івана Бобика → Бобик І. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням // Бучач і Бучаччина… — С. 476.
- спогади Ізидора Ґельбарта
- .Бобик І. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням // Бучач і Бучаччина… — С. 477.
- .Іван Бобик. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням // Бучач і Бучаччина… — С. 476.
- .Бобик Іван. Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням (лист Ізидора Ґельбарта) // Бучач і Бучаччина… — С. 478.
- [2] [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] — P. 53. (англ.)
- Семенів О.Військово-історичні чинники прориву оточеної 1-ї танкової армії вермахту на півдні Тернопільської області у квітні 1944 р. [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 168.
- . Głos buczaczan… — 2014. — № 1 (71). — S..
- Семенів О.Військово-історичні чинники прориву оточеної 1-ї танкової армії вермахту на півдні Тернопільської області у квітні 1944 р. [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 171.
- Rozen Milek. Przetrwać holokaust i żyć dalej (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — 92 s. — S. 78—79. (пол.)
- Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 206. — .
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 14.
- Курилишин К. Бучацькі вісті // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 84. — .
- Żyromski Zbigniew. Uprowadzenie komandanta Obwodu AK w Buczaczu // Głos buczaczan… — S. 40—42.
- Żyromski Zbigniew. Uprowadzenie komandanta Obwodu AK w Buczaczu // Głos buczaczan… — S. 66.
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
- затиснуті в районі на північний схід від Кам'янця-Подільського до 20 ворожих дивізій, у тому числі 10 танкових і моторизованих
- Грицюк Валерій. Дніпровсько-Карпатська стратегічна наступальна операція (24.12.43– 17.4.44) // Воєнно-історичний музей.
- .Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 15.
- .Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 23.
- Страшків С. Спогади Петра Шкляра // Трибухівці. Минуле і сьогодення. — Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. — іл. — С. 49—50.
- Там само. — С. 47.
- .Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 25.
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 лютого 2022.
- Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6.
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 18.
- газета «Перемога». — Бучач, 1969. — № 117 (4 жовт.). — С. 4.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
- . Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 10 березня 2015.
- Газета «Нова доба». — 2013. — № 48 (8566) (29 лист.). — С. 1—2.
- Газета «Нова доба». — 2013. — № 48 (8566) (3 груд.). — С. 4.
- О. Чорній. Герої Небесної Сотні із Зубреця / «Нова доба». — Бучач, 2014. — № 9 (8579) (28 лют.). — С. 1, 5.
- Молодіжний форум Бучача / Бучацькі новини[недоступне посилання з жовтня 2019]
- . Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 7 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2015.
Джерела
- Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Верига В. Галицька Соціялістична Совєтська Республіка 1920 р. [ 11 вересня 2014 у Wayback Machine.]. — НТШ, 1986. — том 203. — С. 16, 56, 85, 91, 107, 114, 129, 149, 156.
- Городиський Леон, Зінчишин Ігор. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., 44 арк. іл. — .
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. —0.
- Дуда І., Оверко О. Бучач // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211-213. — .
- Енциклопедія Сучасної України. — К.: ВАТ «Поліграфкнига», 2001—2008. — Т. 1—8. — А-Дя. — .
- Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник. — Тернопіль: ВАТ «Збруч», 2010. — 64 с., іл.
- Козловський П., (відповідальний), Балюх В., Легка Л., Тракало В. (автори тексту). Бучач. Туристичний путівник. — Тернопіль : ВАТ «Збруч»,2005. — 60 с. .
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — .
- Михайлина П. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569—1654 рр.). — К.: Наукова думка, 1975. — 260 с. — С. 28, 155.
- Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К.: Атіка, 2006. — 160 с. — -9.
- Огуй О. Обіг австрійських паперових грошей у ГАЛИЧИНІ та на Буковині (1785—1857) [ 15 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — С. 172—203.
- Пелехатий Я. Архітектура Тернопільщини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 51—55. — .
- Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — 728 с. — .
- Рибчинський О. В. Ринкові площі в композиційно-планувальній структурі історичного міста [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 204—211.
- Семенів О. Є. Тернопільщина у вихорі війни (весна-літо 1944 року): монографія. — Тернопіль : Астон, 2013. — 176 с.: 24 іл. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Buchach misto rajonnij centr Ternopilskoyi oblasti Ukrayini Magdeburzke nimecke miske pravo otrimav naprikinci XIV st abo 1393 roku IstoriyaPochatki davnoruskij period Teritoriya Buchacha na mapi knyazivstva Rusi u 1054 1132 rokahKorolivstvo Rusi za pravlinnya Svarna Danilovicha 1264 1269 Shidnotrebovelske knyazivstvo z centrom u Terebovli bulo ostannim vidlamom Velikoyi Horvatiyi Ryurik Rostislavich pislya smerti batka Rostislava Volodimirovicha pom 1067 razom iz bratami Vasilkom pom 1024 ta Volodarem stali knyazyami izgoyami ne otrimali niyakih udiliv Ryurik perebuvav na sluzhbi u volinskogo knyazya Yaropolka Izyaslavicha i mozhlivo todi uvijshov u kontakti iz verhivkoyu majbutnoyi Galickoyi zemli todi she skladovoyu chastinoyu Volinskogo knyazivstva yaka pam yatala pro nezalezhni horvatski knyazivstva U 1084 roci Ryurik Rostislavich zahopiv Peremishl ta otrimav povnu pidtrimku miscevogo naselennya Nevdovzi do nogo priyednalis brati Vasilko yakij stav knyazhiti u Terebovli ta Volodar yakij osiv u Zvenigorodi Galickomu Vsevolod Yaroslavich velikij knyaz kiyivskij viznav za bratami zahopleni nimi zemli Na teritoriyi teperishnogo mista bulo davnye slov yanske poselennya Polski dzherela stverdzhuyut misto abo poselennya bulo ruskim isnuvalo v XII st za chasiv okremih Galickogo Terebovlyanskogo knyazivstv Doslidnicya Anna Silviya Chizh vkazuvala na sprobu Oleksandra Cholovskogo ta Bogdana Yanusha tverditi pro isnuvannya tut ruskoyi osadi u XII st Hocha u samij praci avtor rozdil Cholovskij na vkazanih neyu storinkah vidsutni zvistki pro Buchach Grigorij Logvin pripuskav sho misto mabut viniklo yak ukriplena oselya u XII XIII st Persha pismova zgadka pro misto 1260 r koli zgaduyetsya Gavrilo Gabriel Buchackij starosta kam yaneckij Zokrema yiyi navodit o Sadok Baronch posilayuchis na pracyu Bartosha Paprockogo Gniazdo Cnoty Zkad Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego Wielkiego Ksiestwa Litewskiego Ruskiego Pruskiego Mazowieckiego Zmudzkiego sho daye pidstavi stverdzhuvati pro isnuvannya mista chi poselennya Buchach vhodiv do skladu Korolivstva Rusi Galicko Volinskogo knyazivstva Do vazhlivih podij u Galicko Volinskomu knyazivstvi pered datoyu pershoyi zgadki pro misto ye viznannya knyazem Danilom Romanovichem vasalnoyi zalezhnosti vid Ordi u 1245 1246 rokah koronaciya knyazya Danila Romanovicha u 1253 roci u Dorogichini jogo uspishna vijna proti ordinciv 1254 1255 rokiv proti ord Kuremsi ta porazka vid elitnih vijsk Burundaya 1259 roku yakij pislya cogo nakazav knyazyam zrujnuvati zamki u svoyih zemlyah priyednatisya do ordinskoyi vipravi na Litvu i Polshu pislya smerti korolya Danila jogo sin Lev otrimav Galichinu zemli Galicku j Peremishlsku ne do kincya vidomo yaku volost otrimav Mstislav Danilovich mozhlivo Terebovelshinu Na dumku Olega Ribchinskogo davnya miska plosha Rinok mala formu trikutnika u misti prostezhuyetsya stara ruska kompozicijna struktura seredmistya yak i zokrema v Yazlovci Chernelici Chasi borotbi za spadshinu Romanovichiv Oriyentovne roztashuvannya Buchacha na mapi v skladi Koroni v 1385 1434 rokah Vlitku 1338 roku vidbuvsya Drugij z yizd monarhiv v ugorskomu Vishegradi Jogo rezultatom stala domovlenist mizh korolyami Polshi Kazimir Kazimezh III ta Ugorshini Karl I Robert sho u vipadku vidsutnosti siniv u pershogo prava na polskij tron perehodyat do sina Karla I Roberta todi princa Lyudovika variant gerbu Abdank U kvitni 1340 roku korolya Rusi Yuriya II Boleslava yakij na dumku boyar zanadto proteguvav katolikam otruyili u Volodimiri Pislya cogo rozpochalas Vijna za galicko volinsku spadshinu mizh Velikim knyazivstvom Litovskim i soyuznimi Korolivstvami Polskim ta Ugorskim yaka trivala u 1340 1392 rokah Pislya otrimannya pro zvistki pro otruyennya korolya Rusi Kazimezh III ta Karl I Robert ugorciv ocholiv palatin Vilerm des naprikinci kvitnya vislali vijska v Galichinu vijsko Kazimira III nespodivanim naskokom zahopilo kilka zamkiv zabralo chimalo zdobichi Mozhlivo vidbulas yakas bitva bilya Peremishlya z ruskim vijskom Dmitro Dedko yakij stav upravitelem Korolivstva vislav posliv do tatar yaki perekonuvali ostannih piti pohodom proti polyakiv ta ugorciv Vitalij Mihajlovskij stverdzhuvav sho zahidna mezha Podilskogo knyazivstva yake viniklo v seredini 1340 h rokiv prohodila mezhirichchyam richok Stripi ta Zolotoyi a kordoni Podilskogo voyevodstva stabilizuvalisya v seredini XV st 2 lyutogo 1348 roku vidbulas katastrofichna dlya VKL bitva nad Stravoyu Pravdopodibno Kazimir III vin mav pevni pidstavi na spadshinu Romanovichiv uklavshi u 1349 roci peremir ya z tatarami voseni 1349 roku z velikim vijskom napav na Galichinu Knyaz Lyubart zverhnik Galichini ne buv gotovim do takogo povorotu podij tomu ne vidbulos yakihos serjoznih sutichok Kazimir III zahopiv golovnishi zamki Korolivstva Rusi krim Lucka zokrema terebovlyanskij Najimovirnishe yak i susidnya knyazha Terebovlya z 1349 r bulo zahoplene polyakami u pohodi brali uchast i ugri M Grushevskij stverdzhuvav sho Podillya Podilska zemlya bula novotvorom poyavilos vnaslidok vidluchennya vid davnoyi Korolivstva Rusi chastinu yakoyi Terebovelshinu zahopiv korol Polshi Kazimir III ta priyednav do Galichini u 1349 roci U 1350 roci koli proces ovolodinnya zemlyami polyakami korolivstva Rusi zatyagnuvsya a vijna proti Lyubarta Dmitra Gediminovicha ne prinesla shvidkogo uspihu Kazimir III viznav pravo Ugorshini na spadshinu Romanovichiv razom iz korolem Ugorshini Lyudovikom I pidtverdiv ukladenij ranishe dogovir z umovoyu sho u vipadku narodzhennya sina u Kazimira III Lyudovik I chi jogo nastupniki u bud yakij moment mozhut vikupiti Korolivstvo Rusi za 100 000 floriniv Lyubart Dmitro ostannij pravitel Korolivstva Rusi ob yednanogo Galicko Volinskogo knyazivstva 1351 roku zdobuv Galich namagavsya zdobuti Lviv Buduchi v ugorskomu poloni razom iz bratom knyazem trakajskim grodnenskim i berestejskim Kejstutom pidpisav 15 serpnya 1351 roku ugodu za yakoyu vidmovlyavsya vid pretenzij na Galichinu ale zberigav za soboyu bilshu chastinu Volini z centrom u Lucku 1352 roku Lyubart i Kejstut razom z inshimi soratnikami Gediminovichami vid imeni velikogo knyazya litovskogo Olgerda uklali mirnij dogovir shodo Galichini ta Volini takozh iz Kazimirom III i mazoveckimi knyazyami na takih samo umovah sho j z ugorcyami Vlitku 1352 roku Kazimir III pozichiv u mishan Krakova 1000 kip groshiv i pevne virushiv u pohid proti litovskih knyaziv zokrema u serpni perebuvav u ruskomu misti Shebreshini Pislya cogo bulo ukladeno peremir ya jogo nevdovzi porushili za yakim Galichina zalishalas za polyakami Za slovami Grushevskogo se buv vazhnij uspih iz polskoyi storoni buv pochatkom trivkogo priluchennya Galichini do Polskoyi koroni U travni lipni veresni 1353 go Lyubart ocholiv tri veliki pohodi na Galichinu odnak vidnoviti svoyu vladu nad neyu ne zmig U 1354 roci vidbuvsya spilnij polsko ugorskij pohid na tatar Za Kazimira III Galichina perebuvala pid zagrozoyu vidibrannya vid Polshi Tomu dlya zmicnennya pozicij polskij uryad riznimi sposobami spriyav poyavi novih osadnikiv nimeckih ta polskih prihodniv yaki takozh vitiskali rusichiv iz yih osad Pislya smerti polskogo korolya Kazimira III u 1370 r jogo nastupnikom pravitelem Polshi stav korol Ugorshini Lyudovik I Vid jogo imeni u 1372 1379 rokah Galichinoyu keruvav namisnik titulyarnij Korol Rusi Vladislav Opolchik U 1374 roci na svit poyavivsya Koshickij privilej korolya Lyudovika I zgidno z yakim zhoden zamok u Polshi ne mig buti zdanim u derzhavlennya chi upravu na yakijs chas chi nazavzhdi zhodnomu knyazyu nashadku knyazhoyi dinastiyi U grudni 1378 roku Lyudovik I vidav u Vishegradi gramotu yakoyu postanoviv vzyati vid Vladislava Opolskogo zemlyu nashu Rusku z usima yiyi pravami zemlyami j prinalezhnostyami v volodinnya svoye svoyih ditej i svyatoyi koroni nashoyi chim peretvoryuvav Galichinu na zvichajnu provinciyu Ugorskogo korolivstva U cej chas bezposerednyu vladu na miscyah mali ugorski takozh vihidci z Sileziyi starosti Duzhe jmovirno v misti yak i v inshih galickih mistah bula ugorska zaloga Pislya smerti Lyudovika Ugorskogo pom 1382 jogo starsha dochka Mariya stala ugorskoyu korolevoyu odnak vzhe ne tituluvalasya korolevoyu polskoyu vidavala gramoti dlya Galichini 1383 r polski stani v Seradzi visunuli vimogu do korolevi povernuti Galichinu Polshi Korol Neapolyu Karl III Malij 1385 roku stav korolem Ugorshini odnak u lyutomu 1386 roku vin pomer pislya ubivstva vnaslidok intrig materi korolevi Mariyi Yelizaveti Bosnijskoyi Jogo nastupnikom na ugorskomu troni stav Sigizmund Lyuksemburg cholovik Mariyi 1387 r polska koroleva Yadviga organizuvala j ocholila vijskovij pohid na Galichinu yaka znovu opinilas u skladi Polshi U 1387 1389 rokah koroleva Yadviga ta korol Yagajlo zobov yazalis ne vidluchati Galichini vid Polskoyi Koroni starostoyu staviti tilki polyakiv abo rusiniv shlyahetskogo rodu Ugorshina ne viznala aneksiyi Galichini Polsheyu u 1387 r hocha vse obmezhilosya diplomatichnimi protestami a jmovirno za poserednictvom Papi rimskogo 1388 roku koroli Ugorshini Sigizmund Lyuksemburg ta Polshi Yagajlo uklali peremir ya na odin rik a 1398 go uklali she odnu ugodu na 16 rokiv U polsko ugorskih ugodah 1412 1415 ta 1423 rr virishennya cogo vidkladalosya na piznishe Na Podilli okrugi Terebovli ta Stinki vvazhav Grushevskij kolishnimi galickimi anneksami Podillya z 1393 roku pochalas borotba mizh litovskimi boyarami yaki vvazhali svoyim zverhnikom Vitovta ta polskimi shlyahtichami yaki viznavali zverhnist Yagajla Pislya smerti Spitka z Melshtina u bitvi na Vorskli u 1399 roci Yagajlo ne zahotiv zalishati Podillya v rukah jogo vdovi ta viddav kraj knyazyu Svidrigajlu Na pochatku 1430 h rokiv jshla borotba v Terebovelshini na mezhi z Volinnyu mizh rusinami ta polyakami Pislya polskoyi okupaciyi Buchach nalezhav magnatam Buchackim gerbu Abdank Za danimi polskogo doslidnika S Kovalskogo u 1360 h rr pislya zakinchennya etapu vijni za galicko volinsku spadshinu rid polskih Abdankiv pochav osidati na shidnih rubezhah zavojovanoyi teritoriyi yaki proslavilisya pri zahisti Galickoyi Rusi i Podillya vid krimskih ta mongolo tatar pislya okupaciyi Polsheyu spriyali poshirennyu katolicizmu Narazi informaciya pro tochij chas nadannya Buchacha Abdankam ta tekst gramoti vidsutni Za starishimi danimi 28 lipnya 1379 r roku vlasnik mista Mihal Advanec vidav gramotu privilej yakoyu vidiliv koshti dlya rozbudovi zamku perebudovi kostelu nadav koshti dlya utrimannya kostelu ta katolickoyi parafiyi za S Baronchom Presvyatoyi Divi Mariyi semper virginis Marie Matki Najswietszej za A S Chizh ta B Gutovskim Vnebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi Wniebowziecia Najswietszej Panny Marii vidiliv misce pustin mizh selami Perevoloka ta Rukomish yake zvalos Zhuravinci dlya zasnuvannya sela z pravami yaki mali nazvani sela pid yurisdikciyu proboshiv ksondziv Za novishimi pripushennyami Yezhi Sperki z nim zgidnij Ruslan Pidstavka Mihal Advanec vidav 2 gramoti odnu v 1373 roci inshu povtornu 28 lipnya 1379 Jmovirnist togo sho gramota ye falsifikatom duzhe nizka Magdeburzke nimecke pravo mista Zasnuvannya gromad nimeckogo zokrema magdeburzkogo prava u Galichini spriyalo poyavi inozemnih kolonistiv katolikiv nimciv polyakiv na pidtrimku yakih operlisya pislya okupaciyi Galichini korol Kazimir III ta jogo nastupnik na prestoli Lyudovik I Ugorskij pid chas borotbi z litovcyami za galicko volinsku spadshinu Rozvitok ciyeyi kolonizaciyi ta nimeckogo prava mav politichnu metu zbilshiti kilkist neukrayinciv denacionalizuvati Galicku Rus Na prohannya vlasnika Mihala Avdancya misto otrimalo magdeburzke pravo yake nadav korol Vladislav II Yagajlo Tochna data ne vkazana Taki novi osadi gromadi yak pravilo zasnovuvalis dlya togo shob do novih misc priyizhdzhali inozemci kolonisti na pochatkah nadan magdeburzkogo prava v knyazhi chasi perevazhno nimci za Polshi takozh polyaki lyudi z Ugorshini chi nimci z Ugorshini Yak pravilo novopribuli buli lyudmi promislovimi ta groshovitimi i tvorili voni novi vidokremleni gromadi pri ruskih mistah sho dali zhili sobi starim ruskim ustroyem sebto zgidno ruskogo prava Osadchij mista vidrazu otrimuvav uryad vijta dlya sebe ta nashadkiv Na dumku N Bilous 1 magdeburzke pravo v chasi serednovichchya pov yazuvalos iz zasnuvannyam novih mist 2 zaprovadzhennya novoyi organizacijnoyi modeli miskoyi gromadi suprovodzhuvalo pributtya znachnoyi masi poselenciv 3 viniknennya novih mist u Galichini pislya yiyi perehodu pid vladu polyakiv zumovlyuvalos neobhidnistyu zahistu vid chastih napadiv vorogiv Vzircem dlya miskoyi organizaciyi v todishnij Polshi buv ne vlasne Magdeburg a shlezki mista pravo shrodske Za polskih chasiv nimeckij miskij ustrij vvazhavsya privileyem yakij priznachavsya dlya protegovanih zajdiv katolikiv peredusim nimciv polyakiv Chasi ruskogo prava Take viznachennya dav Mihajlo Grushevskij periodu istoriyi Galichini do yiyi podilu na voyevodstva u 1434 roci Vchenij stverdzhuvav sho novi volodari ne mali namiru konservuvati stari ruski poryadki takozh specialno yih nishiti Stari poryadki zalishalis tam de novih ne vimagali politichni interesi Na vidminu vid shlyahti vlasne polskih zemel vsya shlyahta Galichini znahodilas u girshomu stanovishi cherez te sho krim obov yazku vijskovoyi sluzhbi mala bilshe obov yazkiv ta viplat do skarbnici 1401 r brati Mihal i Teodor Buchacki v prisutnosti voyevodi Mihala takozh Pradonti Kopichinskogo z Bestvini yih advokata Yanusha vidali v Buchachi gramotu privilej yakoyu zabezpechuvalosya vidilennya majna i koshtiv dlya utrimannya kostelu ta katolickoyi parafiyi 1415 r pered Zelenimi svyatami korol Vladislav II Yagajlo abo buv u misti abo proyizhdzhav povz nogo dobirayuchis do Snyatina z Terebovli cherez Buchach Galich Kolomiyu na prijnyattya vasalnoyi prisyagi moldavskim gospodarem Aleksandru chel Bunom Dobrim Graf Kazimezh Stadnickij svogo chasu stverdzhuvav 1 ne vidomo yakij chas Mihal Abdank trimav Buchach a vidsutnist dokumentiv ne dozvolyala stverditi pro te hto otrimav misto pislya jogo smerti 2 u 1417 roci shlyahtich Derslav Konopka vlasnik mist Buchach ta pol Zalosie vidprodav yih Teodoriku z Yazlovcya Pri comu doslidnik posilavsya na dokument iz privatnoyi zbirki 1427 r Mihal Muzhilo Buchackij posiv misto pislya podilu spadku batka ta pereviv jogo na polske helminske pravo Korol pidtverdiv posidannya mista M M Buchackim ta perevedennya mista na polske pravo Podalshi roki u skladi Polskogo Korolivstva U 1434 1772 rokah misto perebuvalo u skladi Galickoyi zemli novoutvorenogo Ruskogo voyevodstva Z 1578 r misto perebuvalo na terenah Galickogo povitu zemli piznishe do yiyi Terebovelskogo povitu Cherez misto prohodiv torgovij Voloskij shlyah Za polskoyi vladi mistom upravlyav vijt yakogo priznachav didich z pomizh mishan Burmistriv prisyazhnih inshih uryadovciv vibirali mishani sami shoroku na Zeleni SvyataLvivskij magistrat buv apelyacijnoyu instanciyeyu dlya magistratu Buchacha pri viniknenni yuridichnih kolizij spravi peredavalisya do lvivskoyi yak golovnogo mista Lavi kotra otrimala ce pravo vid korolya 1444 roku Dali spravi jshli na rozglyad do vishogo sudu Krakova Z chasom ci sudi vtratili svoye znachennya porivnyano z apelyaciyeyu do korolivskogo mayestatu V 1550 roci shlyahta dobilas sho yiyi superechki z mishanami u vishih instanciyah mali jti ne do sudiv nimeckogo prava a do korolivskogo Z chasom apelyacijnoyu instanciyeyu u miskih spravah stav korolivskij asesorskij sud Mizh 1480 ta 1485 rr vlasnik mista David Buchackij gramotoyu napisanoyu v Golgochomu vidiliv dlya starogo farnogo golovnogo kostelu Buchacha desyatinu z dibr v Golgochomu i koshti na vigotovlennya vivtarya zabezpechiv utrimannya vivtarista Mikolaya zi Svirzheva yakij povinen buv trichi shotizhnya vidpravlyati mesi dopomagati ksondzu Privilej gramota buv zatverdzhenij lvivskim katolickim mitropolitom arcibiskupom Yanom Stsheleckim Vontrobkoyu Prinajmni z ostannoyi chverti XV st v misti bulo 2 kosteli bilshij abo farnij kam yanij odnonavnij mav 2 bichni kaplici yaki utvoryuvali psevdotransept z frontu bula vezha menshij kostel Sv Hresta rozibranij pered budivnictvom Cerkvi Vozdvizhennya Chesnogo Hresta Zdvizhenskoyi Buchackogo vasiliyanskogo monastirya Vlasnicya mista donka spadkoyemicya voyevodi Yakuba Buchackogo Katazhina Buchacka stala druzhinoyu Yana Tvorovskogo gerbu Pilyava posagom buv Buchach cya gilka Tvorovskih staye Buchackimi Tvorovskimi abo Buchackimi gerbu Pilyava Buchacki Tvorovski gerbu Pilyava volodili mistom do kincya XVI stolittya vidtak Golski gerbu Rolya Rolich pislya odruzhennya Katazhini Buchackoyi Tvorovskoyi donki Yana Buchackogo Tvorovskogo molodshogo i Katazhini z Baranova za ruskim voyevodoyu Stanislavom Golskim 1612 potim Potocki gerbu Pilyava Za inshimi danimi misto perejshlo do Potockih pislya shlyubu Katazhini Buchackoyi Tvorovskoyi donki Mikolaya Buchackogo Tvorovskogo z kam yaneckim kashtelyanom piznishe Andzheyem Potockim vidtak pislya shlyubu yih donki Anni ta Stanislava Golskogo perejshlo do ostannogo pislya jogo smerti do brata kam yaneckogo kashtelyana Yana Golskogo Pislya smerti Yana Golskogo vlasniceyu stala jogo vdova Zof ya z Zamyehova Boneckij vkazuvav 1617 rik yaka otrimala dlya zberigannya skarb Mogilyanki v zamku Pidgaciv Pislya trivalih feodalnih sutichok sudovih pozoviv u 1618 r pislya ukladennya ugodi misto perejshlo do Stefana Potockogo predstavniki riznih gilok yakih buli vlasnikami mista do 1772 r didichami do 1939 r Vlitku 1498 r Buchach zavoyuvali vijska Shtefana III jogo soyuznikiv turkiv yih pomstoyu za poperedni nevdachi stala rujnaciya mista polonennya chastini jogo zhiteliv Maket Buchackogo zamku V Dinyak pisav sho u XVI st rozpochavsya proces spolshennya yakij peretvoriv ukrayinciv na selyansku naciyu pozbavlenu shlyahetskoyi eliti yaka stala polskoyu Buchach na mapi 1613 rokuBuchach na mapi 1614 rokuStanislav GolskijMariya Amaliya Mogilyanka U 1506 1509 rokah Moldovsko polska vijna ohopila tereni Galichini Podillya ta Bukovini U 1508 r do mista timchasovo perenesli zasidannya grodskogo starostinskogo sudu zi silno zrujnovanoyi tatarami Terebovli 1515 roku bulo povtorno privileyem korolya Sigizmunda I Starogo otrimane magdeburzke pravo 1518 roku v Buchachi yak i u vsij Polshi zaprovadzhena panshina pochala diyati uryadova zaborona selyanam Galichini podavati skargi na feodaliv 25 lipnya 1524 roku tatari yaki spustoshili vsyu Galichinu pidijshli do Lvova U Korolivstvi Polskomu v 1543 roci dozvoleno vzhivati polsku movu poryad iz latinskoyu Sejm 1552 roku viznachiv sho polska mova ye neobhidnishoyu za latinsku Z 1558 roku za privileyem korolya Sigizmunda II Avgusta prohannya vlasnici vdovi Katazhini Buchackoyi Tvorovskoyi 2 chi na rik na svyatih Prokopa ta Yendzheya provodilisya yarmarki shotizhnya v chetver torgi sho spriyalo zrostannyu dobrobutu mishan rozvitku remesel Vlasnik mista Mikolaj Buchackij Tvorovskij zyat Radzivilla Mikoli Hristofora Chornogo buv kalvinistom spriyav poshirennyu ciyeyi techiyi hristiyanstva peretvoriv farnij kostel na kalvinskij zbir Bilshist mishan zajmalisya remeslami i rilnictvom vidroblyali panshinu splachuvali desyatinu vikonuvali rizni povinnosti 1580 i roki zakinchena perebudova forteci Trivalij chas do 1675 r misto z uspihom oboronyalos zavdyaki zamku ta oboronno sposterezhnim vezham 1610 r zbudovano ta osvyacheno murovanu cerkvu Sv Mikolaya Congregatio de propaganda fide zgaduye sho 1612 r za spriyannya Mariyi Amaliyi Mogilyanki Potockoyi pravoslavnoyi za virospovidannyam na pravomu berezi Stripi na najvishomu buchackomu uzgir yi dlya pravoslavnih monahiv zbuduvali murovani cerkvu Svyatoyi Trijci ta monastir starij valivsya Ne vidomo chi u misti diyav tretij organu magistratu kolegiya muzhiv yiyi analogi kolegiya 40 ka muzhiv u Lvovi z 1577 chi 1579 roku kolegiya 30 ti u Krem yanci zasnovana 1615 roku ale tak i ne diyala kolegiya 30 ti v Olici Za tverdzhennyam M Grushevskogo naprikinci XV st do Korolivstva Polskogo pochali masovo pereselyatis yevreyi pol zydzi iz Zahodu osoblivo pislya rozporyadzhennya cisarya Maksimiliyana I Gabsburga yakij vignav yih iz Nimeckogo cisarstva starosti Korolivstva Polskogo zacikavleni v otrimanni pributkiv mayuchi konkurentni stosunki z miskimi gromadami spriyali masovomu rozselennyu yevreyiv z yakih brali specialni podatki u Koroni v tomu chisli j Ukrayinskih mistah ta mistechkah osoblivo mnozhili sya zhidivski osadi po mistah privatnih Shlyahtich Pavel Dombskij doviriv S Golskomu zberigannya svogo depozitu 3000 zl klejnoti sriblo v buchackomu zamku Pislya smerti ostannogo 80 richnij Dombskij vimagav jogo povernennya v Zofiyi Golskoyi ale yiyi slugi znevazhili starogo NaBuchachi buv zabezpechenij posag pershoyi druzhini S Golskogo Katazhini ta Elzhbeti Buchackoyi z Padnevskih pershoyi druzhini Yezhi Vojceha Buchackogo Tvorovskogo Konflikt mizh Zofiyeyu Golskoyu ta Ivanom Yuriyem Radzivillom U sichni 1614 r v rezultati feodalnih rozbirok zamok u Buchachi yakij nalezhav todi Zofiyi z Zamyehova Stadnickij Golskij zdobuv zavdyaki pidkupu zalogi ordinat Nesvizhu trockij kashtelyanIvan Yurij Radzivill pri dopomozi Stanislava Vlodeka Prichina konfliktu naslidok nesplachenogo borgu Stanislava Golskogo jogo zhovniri she za zhittya syuzerena sprichinili shkodu v mayetkah druzhini I Yu Radzivilla vlasnici Yazlovcya Eleonori z knyaziv Ostrozkih Yazloveckoyi vdovi Geronima Yazloveckogo ocineni I Yu Radzivillom u 90000 zlotih Pislya pozovu do sudu vin vid imeni druzhini otrimav pravo na Buchach yak vidshkoduvannya vtrat yaki ociniv u 90 000 zlotih Napad na zamok vidbuvsya pid pretekstom primusovogo vikonannya rishennya sudu Z Golska povtorno virishivshi vstupiti v shlyub z podilskim voyevodoyu Stanislavom Lyanckoronskim vin u 1616 roci kupiv zokrema Buchach i Pidgajci z prileglostyami podala pozov do Koronnogo tribunalu z privodu napadu na Buchach vimagala povernuti 60 000 griven S Lyanckoronskij vikoristovuyuchi zv yazki dobivsya kari infamiyi ta baniciyi dlya Ya Ye Radzivilla Ostatochno zakinchilas superechka polyubovno 11 lyutogo 1615 roku za poserednictva kiyivskogo voyevodi Stanislava Zholkevskogo ta ruskogo voyevodi Yana Danilovicha Spochatku mayetnist pereveli do sekvestru a pislya skasuvannya vsih podanih pozoviv Buchach mav vidijti do Lyanckoronskih Podalshi roki 1622 roku pochavsya konflikt mizh proboshami Buchacha ta didichami z inshimi storonami konfliktu cherez vidbirannya ostannimi gruntiv nesplatu koshtiv na utrimannya vikariya Do pid chas ta pislya Hmelnichchini Buchach na fragmenti specialnoyi mapi Ukrayini Boplana 1650Buchach na mapi 1660 rokuPam yatna doshka krulyu Yanu III osin 2013 U 1630 h rokah vidbulas chergova perebudova zamku Pislya pochatku vizvolnoyi vijni proti polsko shlyahetskogo panuvannya v misti bulo sklikano vsyu gromadu dlya provedennya naradi shodo podalshih dij Voseni 1648 roku mishani Chortkova ta selyani z Biloyi zdijsnili pohid na Buchach Volodimir Graboveckij stverdzhuvav pro zdobuttya zamku povstancyami 1648 roku forteceyu bezuspishno namagalis ovoloditi neznachni chastini kozacko selyansko tatarskogo vijska Oboronoyu zamku komanduvav vlasnik mista Yan Potockij Bulo pidpaleno okolishni budinki U 1652 r vlasnik didich mista Yan Potockij podaruvav na vichni chasi vasiliyanskij monastir Sv Trijci z cerkvoyu ta vsim majnom chas zasnuvannya ta pobudovi derev yanih budivel poki sho nevidomij buv restavrovanij za koshti vidileni jogo matir yu Mariyeyu Amaliyeyu Potockoyu z Mogil katolickomu ordenu dominikaniv nadav grunt zemelnu dilyanku dlya klyashtora Za odnimi danimi Yan Potockij nadav koshti dlya sporudzhennya kostelu na plani mav formu latinskogo hresta Voskresinnya Gospodnogo Za inshoyu versiyeyu pri pravoslavnomu monastiri vasiliyan kam yana cerkvu zbuduvali koshtom vlasnici Mariyi Mogilyanki Potockoyi Za chasiv volodinnya mistom Yanom Potockim pri farnomu kosteli isnuvala shkola shpital dlya 8 hvorih Takozh vin blizko 1664 roku zasnuvav u misti greko katolicku parafiyu U 1653 roci cherez Buchach pryamuvalo koronne vijsko na Kam yanec yake potrapilo v oblogu pid Zhvancem Pid Buchachem pid chas pohodu na zahid vijsk Bogdana Hmelnickogo razom iz moskovitami vidbuvsya bij yih zagoniv iz zagonom kinnoti vislanim koronnim getmanom Stanislavom Reveroyu Potockim Cherez znachni vtrati koronne vijsko vidstupilo na zahid Mihajlo Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Z pid Yagolnici pishli mi do Lvova sentyabrya 4 i po dorozi tvoyi ratni lyudi u polskih gorodiv Yazlivcya Buchacha Berezhan Terebovli Potoka Ternopolya Pidgajciv i za Dnistrom Galicha Pomoryan Golih Gir Buzhska popalili posadi V Yazlivci Buchachu i Berezhanah v malenkih gorodkah zasili Lyahi Zhidi Virmeni i mishan bogato i mi do nih pristupati ne velili tomu sho gorodki murovani tverdi abi ne narobiti utrat 1655 1667 rr fortecyu namagalisya zahopiti krimski tatari ta moskoviti ale zaznali nevdachi vidstupayuchi spalili misto Starij budinok kolishnya bursa Zdvizhenska cerkva fasadMikola Vasil Potockij Mandrivnik nimec Ulrih fon Verdum vidvidavshi misto v 1671 abo 1672 roci zalishiv opis za yakim misto bulo velikim otochene kaminnim murom malo nepogani domi 3 papski rimo katolicki kosteli ruskij monastir zhili monahi dominikanci mova pro peredanij Yanom Yanushem Potockim monastir virmenska cerkva v originali pol koscoil zhidivski bozhnicya garne okopisko otochene okremim murom Zamok jogo fortifikaciyi kam yani U XVII XVIII st tut pracyuvalo blizko 10 vodyanih mliniv 3 na potichku z peredmistya Nagiryanki reshta na Stripi Odin iz mliniv nazivavssya papirneyu vgoru po Stripi nepodalik Pidzamochka u velikih stupah tovkli ganchir ya z masi robili papir Na pochatku XX st mali ta viddaleni mlini zanepali deyaki pererobili na elektrostanciyi Na sogodni zalishilis 2 kolishni mukomelni sporudi ne mayut velikogo derev yanogo kolesa zi skrinkami dlya vodi zholobom dlya yiyi podachi Teperishnya vul Stripna kolis nazivalas Mlinarskoyu Vesnoyu 1672 r getman Petro Doroshenko razom iz tureckim sultanom Mehmedom IV pochali vijnu 18 serpnya vidbili u polyakiv Kam yanec Podilskij 1672 r turecko tatarske vijsko zrujnuvalo tilki chastinu mista ta zamku 18 zhovtnya u Buchachi pid derevom Zolota Lipa yake zbereglosya pri dorozi na Sokoliv buv pidpisanij mirnij dogovir mizh Turechchinoyu ta Richchyu Pospolitoyu Sultan Mehmed IV mav za timchasovu rezidenciyu buchackij zamok Za legendoyu kordon projshov po richci Stripa i podiliv misto na dvi chastini shidnu turecku i zahidnu polsku Okupaciya livoberezhnoyi chastini Buchacha turkami trivala 11 rokiv teper vona viglyadaye malojmovirnoyu bo v listopadi 1673 r polyaki zdobuli peremogu nad turkami v bitvi pid Hotinom statti Buchackogo dogovoru vtratili silu pislya demarkaciyi v 1680 r polsko tureckogo kordonu v skladi Rechi Pospolitoyi buv navit Dzhurin takozh zokrema Tribuhivci Majdan Krogulec Pidtverdzhennyam takozh ye fakt zboru zhiteliv Ruskogo voyevodstva uryadnikiv licarstva prostih meshkanciv 3 serpnya 1674 r na Buchackomu zamku kerivnikom gubernatorom zamku v toj chas buv Kshishtof Strushevich z metoyu organizaciyi zhittya vidpovidno do potreb togo chasu jmovirnoyi navali turkiv 1675 r turecko tatarske vijsko oblyagalo Terebovlyu pid komanduvannyam Ibragima Shishmana vin nakazav kilkom basham zdobuti Buchackij zamok u yakomu perebuvali shlyahtichi ta mishani Misto bulo vzyate bez nadzusil ta pidpalene Chastinu yevreyiv dognali pid bramoyu zamku ta vbili Zamok boronivsya zavzyato ale shansiv na trivalu oboronu bulo malo vryatuvala zvistka pro pidhid vijsk pid provodom korolya Yana III Sobeskogo Veresen 1676 r turecko tatarske vijsko pid provodom bejlerbeya Damasku Ibragima pashi na prizvisko Shejtan silno zrujnuvalo zamok vsi zhitlovi budinki mista Pislya zdobuttya Buchacha Yazlovcya Zolotogo Potoku Ibragim pasha Shejtan dav nakaz rozbiti tabir v okolicyah Buchacha Korol Yan III Sobeskij buv u Buchachi 1683 roku ochevidno do Videnskoyi vidsichi 12 veresnya U misti pam yatayut pro Dzherelo Yana Sobeskogo Na opornij stini bulo vstanovleno 2 pam yatni pliti z barelyefom ta napisami sho bilya cogo dzherela vidpochivav korol nini zbereglasya lishe kam yana U 1684 roci posli Galickoyi zemli zaproponuvali sejmovi zadovolniti prohannya shodo zvilnennya vid splati podatkiv mayetnosti Buchach i Zolotij Potik prinajmni na 6 rokiv oskilki voni zaznali rujnuvan vid voroga ta kilka raziv cherez nih perehodilo koronne vijsko Pid Buchachem znahodivsya tabir vijska pid komanduvannyam getmana koronnogo Stanislava Yana Yablonovskogo pid chas jogo kampaniyi na Podilli v 1688 roci Korol 26 serpnya vislav syudi Stanislava Antoniya Shuku shob vin perekonav getmana koronnogo ta getmana velikogo litovskogo Kazimira Yana Sapegu piti na Moldaviyu Pislya pributtya do Buchacha blizko 3 veresnya S A Shuka perekonavsya sho K Ya Sapega na sejmikah gotuye politichni akciyi ne gotuyuchis do pohodu Pislya ukladennya proektu ugodi mizh K Ya Sapegoyu ta korolem S A Shuka v seredini veresnya viyihav do korolya Zolochiv Isnuvali pripuskayut pro isnuvannya terebovlyanskoyi zagajpilskoyi bram Francuz d Alerak pridvornij korolya Yana III Sobeskogo v svoyih opisah vkazuvav pro isnuvannya muriv ta 4 bichnih basht u misti Serpen 1687 roku korol Yan III Sobeskij stoyav u Buchachi ta okolicyah iz taborom obozom provodiv vijskovu radu shodo zdobuttya Kam yaneckoyi forteci pislya otrimannya zvistki pro peremogu nad turkami knyazya Lotaringiyi Leopolda I Gabsburga v Ugorshini nakazav vidspivati molitvu Te Deum Za chas perebuvannya korolya v misti vono ne otrimalo vid nogo velikoyi dopomogi u vidnovlenni 7 serpnya 1687 r sejmik Galickoyi zemli zvilniv mayetki S A Potockogo vid opodatkuvannya v tomu chisli Buchach cherez znishennya 1688 r Galickij sejmik pidnyav pitannya shob S A Potockogo v chiyih mayetkah buli rozkvartirovani zhovniri otrimav za ce nalezhne jomu ukontentuvannya spravu mali rozglyadati na sichnevomu sejmi v Grodno 1699 r yevrejska gromada otrimala vid korolya pidtverdzhennya svoyih prav 20 travnya 1699 r vlasnik mista strazhnik velikij koronnij Stefan Aleksandr Potockij vidav gramotu privilej dlya yevrejskoyi gromadi Buchacha v yakij viznachalis prava ta obov yazki predstavnikiv ciyeyi etnichnoyi gromadi mista Zavdyaki comu etnosu v misti z yavlyayutsya guralni nabuvaye poshirennya zvichaj potim zvichka vzhivati gorilku Do cogo mishani viddavali perevagu medu pivu vinu V odnij iz togochasnih pisen buli ryadki Ga cha cha ga cha cha gorilochka z Buchacha A kelishok z Terembovli Daj nam Bozhe zdorov ya Vidsutnist mista na mapi 1700 r napevne mozhna poyasniti abo naslidkami polsko tureckih voyen abo avtori prosto ne poznachili silno zrujnovane misto Tereni mista na mapi 1700 roku 15 travnya 1703 r vlasnik mista S A Potockij vidav privilej dlya shevskih cehiv bilshogo ta menshogo 16 serpnya 1703 r menshij shevskij ceh otrimav she odin privilej vid didicha She odna gramota privilej dlya vidnovlennya ta rozvitku mista bula vidana S A Potockim 8 listopada 1706 r v Buchachi Gruden 1707 r car Moskoviyi Petro I nakazav areshtuvati S A Potockogo za pidozroyu v shpigunstvi na korist Rechi Pospolitoyi vlasnik mista zumiv uniknuti areshtu ale v jogo mayetkah buli rozkvartirovani blizko 8000 moskovskih soldativ pid komanduvannyam brigadira G Kropotova dovirena osoba carya pidleglij A Myenshikova yaki grabuvali gvaltuvali meshkanciv Buchacha takozh inshih mayetkiv vlasnika chim zavdali jomu ta jogo mistam selam znachnih materiyalnih zbitkiv 7 grudnya 1712 r v Lyublini S A Potockij vidav fundacijnu gramotu pro zasnuvannya monastirya oo Vasiliyaniv na misci kostelu Sv Hresta v Buchachi nezvichnij dlya todishnoyi Rechi Pospolitoyi vchinok Monahi vasiliyani yaki pereyihali do mista z Litvi pochinayut navchati v zasnovanij teologichnij shkoli yak vzhe diyuchih svyashenikiv tak i ditej yaki planuvali nimi stati Pislya jogo smerti v 1727 r mistom keruvala vlasnicya jogo vdova Joanna z Senyavskih Potocka do svoyeyi smerti v 1733 r pislya neyi sin Mikola Vasil 1715 roku ks Aleksander Mlodkevich zasnuvav pri kosteli Bratstvo shkaplira Materi Bozhoyi 20 lipnya vidbulis pershi vibori do nogo 1728 roku bulo zakincheno budivnictvo golovnoyi sinagogi mista Seredina XVIII stolittya chas mistobudivnoyi diyalnosti mecenata M V Potockogo arhitektoriv Bernarda Meretina ta Yana Gotfrida Gofmana skulptora Jogana Georga Pinzelya Zvedeno ryad viznachnih pam yatok piznogo baroko yaki sformuvali oblichchya starogo mista pridorozhnya skulptura figura Svyatogo Yana Nepomuka 1750 miska ratusha i pridorozhnya figura Svyatoyi Anni 1751 Buchackij monastir 1751 1770 parafiyalnij kostel 1761 1763 cerkva Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici 1764 1754 r M V Potockij za privileyem korolya Avgusta III Fridriha zasnovuye vasiliyansku gimnaziyu Nim u misti bulo zasnovano vlasnu guralnyu na berezi potichka nepodalik novozbudovanogo palacu teper tut Buchackij maltozno spirtovij zavod 8 listopada 1764 roku u Lvovi bulo oformleno akt daruvannya Mikolaya na Buchachi Potoci Gorodenci Pechenizhini Potockogo voyevodicha belzkogo vidpis znahoditsya v arhivi dominikaniv u Krakovi Zgidno z nim misto Buchach iz palacom peredmistyami selom Pidzamochok ta 14 sil nalezhnih do cogo Buchackogo klyucha otrimuvali 1766 i jogo brat lvivskij kashtelyan Yuzef Takozh vsi spadkoyemci mali otrimati prava na stolove sriblo ta inshi cinnosti yaki znahodilis u depoziti u monahiv dominikanciv Kam yanec Podilskogo konventu do rivnogo podilu Podil mav kontrolyuvati Teodor Potockij 1738 1812 Cilij i detalnij perelik cinnostej pol nobilitow buv u palaci M V Potockogo v Buchachi doglyadav za nim Kayetan Dombrovskij M V Potockij zobov yazav vsih nastupnih spadkoyemciv do viplati shoroku 50 000 floriniv dlya utrimannya kosteliv Buchacha Potoku Gorodenki Zapisom novi didichi Buchacha Antonij Mihal ta Yuzef Potockij zobov yazuvalis zmuruvati novu cerkvu v misti bo stara rujnuvalas Dokumenti buli dodani do arhivu uryadovih aktiv u Lvovi 15 listopada 1764 roku do arhivu zemskih aktiv u Galichi 21 listopada 1764 roku U misti propoviduvav vidomij polskij istorik doslidnik genealogiyi ta geraldiki yezuyit Kasper Neseckij 1765 r misto centr novoutvorenogo rimo katolickogo dekanatu Grushevskij kazav Polsko zhidivske misto z jogo niklim zhittyem parodiyeyu torgivli ta promislu na misci intenzivnogo miskogo zhittya ruskih chasiv bulo odnim iz najbilsh harakteristichnih dariv kulturnoyi misiyi Polshi na Rusi Avstrijskij period U skladi Gabsburzkoyi monarhiyi Buchach ta okolici na mapi fon Miga XVIII st Administrativnij podil Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi u 1777 1782 rokahBuchach na mapi Galichini u skladi Gabsburzkoyi monarhiyi 1800 r Buchach na mapi 1897 r Buchach povitovij centr Shidnoyi Galichini 1910 r Buchach iz zamku avstrijske misto 1772 r pislya pershogo podilu Polshi Buchach vidijshov do volodin Gabsburgiv u Gabsburzkoyi monarhiyi z 1804 r Avstrijskoyi imperiyi 3 zhovtnya 1772 r vlasnik M V Potockij zi smutkom sposterigav za prohodzhennyam chastin vijska monarhiyi Gabsburgiv voni nochuvali u Buchachi a vranci 4 zhovtnya virushili v napryamku Chortkova 15 kvitnya 1773 roku z poludnya pochalas pozhezha za yazloveckoyu bramoyu abo na todishnomu pokroveckomu peredmisti silnij viter spriyav pozhezhi zagorilis 130 budinkiv 1773 r pri monastiri oo Vasiliyan vidkrito vishi filosofski kursi Pislya pershogo podilu Rechi Pospolitoyi naprikinci 1773 roku susidni Monastiriska najblizhche do Buchacha misto ta Chortkiv stali centrami dvoh z 13 distriktiv Galickogo cirkulu Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi 14 bereznya 1775 roku Galicka pridvorna kancelyariya zatverdila proekt vid 11 zhovtnya 1774 roku za yakim reformovanij Galickij okrug krajs cirkul z centrom u Stanislavovi skladavsya z 4 distriktiv stari Monastiriskij Chortkivskij distrikti skasovuvalisya Novim distriktovimi centrami stavali zokrema Galich Zalishiki Dekretom vid 2 veresnya 1780 roku gubernator Galichini buv zobov yazanij provesti novu adminreformu koronnogo krayu 22 bereznya 1782 roku cisareva Mariya Tereziya vidala patent za yakim vzagali skasovuvalis distrikti stvoryuvalisya 18 okrugiv ostatochni mezhi zatverdiv cisarskij patent vid 25 listopada 1783 roku Buchach i navkolishni sela vvijshli do skladu Stanislavskogo okrugu Gabsburzkoyi imperiyi 1 lyutogo 1779 r do mista pribuv graf Yan Potockij sin grafa lvivskogo kashtelyana Yuzefa Potockogo ridnogo brata Antoniya Mihala starosta kanivskij z 1782 r z druzhinoyu Joannoyu za zapovitom Mikoli Vasilya Potockogo novij didich Buchacha 1781 r pochala diyati poshta U 1783 r rozporyadzhennyam cisarya Jozefa II kladovisha bilya hramiv mali buti likvidovani mogili navkolo nih pidlyagali znesennyu kripti mali buti zvilneni vid domovin hovati v kriptah zaboronyalosya 13 travnya 1783 roku Jozef II vidav dekret pro pidnesennya mist Galichini ta Lodomeriyi za yakim Buchach buv vidnesenij do III klasu mist mali vlasnij magistrat V 1786 roci misto potrapilo pid sekvestr za rishennyam tribunalu prichina nevidoma 7 chervnya 1786 r cherez viyizd do Litvi didichka grafinya Joanna Potocka prava na didictvo mista peredala ridnomu bratu cholovika kanoniku gnyeznenskomu krakivskomu grafu Kayetanu Potockomu Pislya cogo mistom keruvav magistrat iz 4 osib prezidenta pol prezes suddi pol sedyk radnika pol radca ta burmistra pol burmistrz Dlya jogo utrimannya buli priznacheni 964 morgi zemli gromadi U cej chas bulo vigotovleno pechatku magistratu z gerbom mista piznishe magistrat buv skasovanij bulo utvoreno dominium 26 travnya 1790 roku pislya spilnogo zasidannya miskogo uryadu ta predstavnikiv izraelitskogo kagalu bulo vidane svidoctvo za yakim skarga kagalu stosovno jmovirnogo pograbuvannya buchackimi studentami Moshka Berkovicha vvazhalas bezpidstavnoyu cherez vidsutnist faktu zlochinu pro sho bulo takozh povidomleno kriminalnij sud u Stanislavovi 19 travnya 1799 roku yevrejskij kagal vnis prohannya do kerivnikiv mista pokarati izraelitiv yaki buntuvali areshtom chi groshovim shtrafom tilki ne tilesno vono bulo zadovolene U skladi Avstrijskoyi imperiyi Buchacka ratusha iz starim zniklim kupolom 1804 roku pri monastiri otciv Vasiliyan vidnovila diyalnist gimnaziya v yakij navchalisya vidomi ukrayinski ta polski diyachi kulturi literaturi i mistectva Antin Lyubich Mogilnickij Kornilo Ustiyanovich Ivan Gushalevich Porfirij Bazhanskij pershij komendant Lvova chasu ZUNR Mikola Marinovich polskij hudozhnik Yuliush Kossak pismennik Stanislav Rossovskij literator Yan Lyam Sered vikladachiv poeti o Yuliyan Dobrilovskij Ilarion Grabovich biolog Pislya organizaciyi u Lvovi na pochatku XIX st Galickoyi krajovoyi budivelnoyi direkciyi v misti pochav diyati budivelnij komisariat yak yiyi teritorialnij pidrozdil 1809 1811 rokah prohodila likvidaciya Buchackogo rimo katolickogo dekanatu cherez okupaciyu chastini jogo teritoriyi rosiyanami 1811 roku avstrijska vlada vinesla uhvalu za yakoyu mistom vvazhavsya naselenij punkt iz miskim privileyem sho malo tilki oblikove ne pravove znachennya znachna pozhezha v misti Didichi kanoniki Pavel ta Kayetan Potocki prodali yevreyam zamok yaki pochali rozbirati jogo na material dlya budivnictva 1812 r didichi kanoniki P ta K Potocki nakazali rozibrati ostannyu z sposterezhnih basht Buchacha na gori Fedir ta sporuditi z kamenyu grobnicyu kaplicyu v stili klasicizmu na miskomu cvintari 1814 r pislya smerti kanonika grafa K Potockogo 1751 24 4 1814 didichem stav jogo ridnij brat graf Pavel kanonik krakivskijsholastik katedralnij luckij Za chasiv kanonikiv Potockih bulo rozpochato budivnictvo primishennya rimo katolickoyi plebaniyi jmovirno teper na comu misci dityachij sadok Teremok bilya kostelu 27 veresnya 1818 r pomer didich graf Pavel Potockij Didichem stav todi malolitnij graf 1803 1804 Buchach 1890 Pidpecheri opikunom buv jogo batko Marcelij Mar yan 1775 1781 1851 sin grafa Dominika ridnogo brata kanonikiv Pislya Videnskogo kongresu vlitku 1815 roku Ternopilskij kraj poverneno Avstrijskij imperiyi Cheskij pismennik podorozhuyuchi Galichinoyu v 1830 h zalishiv cikavi sposterezhennya pro pobut i zvichayi Buchacha sil povitu polskij arhitektor hudozhnik Yezhi Yurij Glogovskij vikonav kilka akvarelej iz krayevidami mista V I j polovini XIX st v misti viroblyalis ornamentalni tkanini poryad iz takimi mistami yak Borshiv Kosiv Yavoriv Brodi Sokal V 1822 roci za spriyannya latinskogo paroha ks Mihala Dombrovskogo bulo zakincheno budivnictvo plebaniyi rozpochate didichem grafom K Potockim Z 1830 h rokiv pochala diyati Buchacka zolototkacka manufaktura Shopravda suchasni polski doslidniki A Chizh B Gutovskij stverdzhuyut pro yiyi zasnuvannya didichem Oskarom Potockim u drugij polovini XIX st 1831 roku epidemiya holeri zabrala 770 buchachan 110 hristiyan 660 yudeyiv zgorila sinagoga Pislya stvorennya 2 travnya 1848 roku u Lvovi Golovnoyi Ruskoyi Radi GRR v misti pochala diyati okruzhna Ruska Rada Zokrema okruzhna Ruska Rada v misti skarzhilasya Golovnij Ruskij Radi sho polski pomishiki grabuyut muchat narod ruskij a avstrijskij uryad ne pereshkodzhaye jomu na skargi selyan ne zvertaye uvagi i vzagali selyani ne mozhut poskarzhitis na pana bo vin za dopomogoyu vlastej pokaraye yih U serpni 1848 r Ruska Rada v Buchachi povidomlyala GRR pro peresliduvannya ukrayinskogo selyanstva za pidtrimku vimogi podilu Galichini na 2 provinciyi Skasuvannya panshini 1848 r spriyalo rozvitku ekonomiki osnovne misce v yakij prodovzhuvalo zajmati rilnictvo sho malo naturalnij harakter Z 1856 r trichi na tizhden z 1861 r pislya pobudovi zaliznici z Vidnya do Lvova shodnya hodiv poshtovij dilizhans 1863 r pochav diyati telegraf zvichajna poshta v 1871 r 1840 vi rr vidnovleno Buchackij dekanat RKC Z 1854 r cherez misto prohodili 3 murovani dorogi gostinci 1 Buchach Ozeryani Monastirisk Nizhniv Stanislav 2 Buchach Tribuhivci Chortkiv Ternopil abo Chernivci 3 Buchach Zelena Strusiv Ternopil U 1856 roci zakinchili budivnictvo murovanogo gostincya Buchach Yazlovec Tovste 2 travnya 1855 roku o 3 j godini po obidi bula potuzhna zliva strimka voda potoku z Nagiryanki zrujnuvala mlini mistok mizh starim ta novim mistom zbereglis zalishki yaki vidno z vul Pidgayeckoyi troshki vishe cerkvi svyatogo Mikolaya budinki kramnici 1864 r Buchach mav 9535 meshkanciv ne vrahovano pozamiscevih uchniv z nih 8809 narodzhenih u misti 726 pribulih yevreyiv 5272 osib Domiv vsogo 919 murovanih 90 z pruskogo muru 359 derev yanih 360 Kramnic yevrejskih 158 katolickih 2 zayiznih domiv 46 shinkiv 168 Bulo 2 cehi shevskij kovalskij kushnirskij tkackij kraveckij skasovani Sered majstriv 30 katolikiv yevreyiv 372 Chelyadnikiv yevreyiv 215 katolikiv 60 Bulo 2 uryadi administraciyi povitova skarbova podatkova Duhivnikiv usih 18 v tomu chisli 12 vchiteliv uryadovciv Buli apteka garbarnya fabrika potashu Misto malo 1753 morgiv ornogo polya 244 sinozhatej 1454 morgi lisu vsogo 3451 morgiv pasovisha ne bulo Didichu nalezhali 492 morgi polya 41 sinozhatej 1241 lisu Misto malo 204 konej 62 voli 395 koriv 126 ovec 627 svinej U Buchachi buli nizhcha gimnaziya 160 uchniv narodna shkola preparanda dlya pidgotovki vchiteliv pochatkovih shkil vsogo 244 uchni Na peredmistyah Gavronec Nagiryanka prozhivali 1663 os z nih 994 greko katoliki 495 latinnikiv 1 protestant 173 yevreyi Za profesiyeyu 2 uryadovci 7 vijskovikiv 2 literati i mistci 1 likar 143 vlasniki gruntu 4 vlasniki domiv 14 promislovciv i remisnikiv dennih zaribnikiv 134 remisnikiv chelyadnikiv 11 slug 86 nayemnikiv 206 Ornogo polya 3635 m sinozhatej 203 m lisu 498 m vsogo 4336 m Didichu nalezhali 761 m polya 139 sinozhatej 282 lisu 29 lipnya 1865 r velika pozhezha pid chas yakoyi zgorilo 220 budinkiv v tomu chisli ratusha monastir i jogo biblioteka cerkva kostel ta sinagoga i najprikrishe dlya istorikiv arhivi magistratu sudu ta inshi cinni dokumenti vidsutnist yakih duzhe uskladnyuye pracyu doslidnikiv mista Za Gromadskim zakonom vid 12 serpnya 1866 roku ustavodatnim ta kontrolnim organom stavala miska rada yaku obirali za kurialnoyu sistemoyu Yiyi vikonavchim organom buv magistrat burmistr jogo zastupnik delegati radi U skladi Avstro Ugorshini z 1867 r Viglyad na misto z vidrogiv gori FedirBudivlya povitovogo starostva teper biblioteka osin 2013Gimnaziya imeni V Gnatyuka osin 2013Buchach do Pershoyi svitovoyi vijni Sprava za mostom budinok banku Pracya oseredku ukrayinskoyi gromadi mista Stanom na 1870 r v misti prozhivalo 8959 meshkanciv z nih 6 077 67 9 buli yudeyami Stanom na 1880 r teritoriya mista 3055 morgiv prozhivalo 8967 zhiteliv u tomu chisli yudeyiv 6077 67 8 rimo katolikiv 1816 20 25 greko katolikiv 1066 11 9 za inshimi danimi vsogo 9970 osib z nih ukrayinciv 1761 17 7 1920 polyakiv 19 3 6281 63 0 yevrej 8 0 1 yevangelistiv budinkiv 1017 Prokladennya v 1884 r zaliznici Stanislaviv Gusyatin prizvelo do pozhvavlennya rozvitku promislovosti j torgivli Buchach stav odnim iz najbilshih torgovih mistechok Galichini najvazhlivishim iz Ternopolem na Galickomu Podilli U drugij polovini XIX stolittya Buchach slavivsya tkackimi virobami ta kilimami yaki viroblyala fabrika v Pidzamochku bula zakladena v II polovini XIX st za didicha grafa Oskara Potockogo na zasadah miscevogo narodnogo tkactva zokrema pracyuvali majstri Volodimir Ivan Stepan Dmitro Nagiryanski Galickij istorik ta folklorist Sadok Baronch napisav pershi istorichni praci pro Buchachchinu Yazlivecki pam yatki 1862 r Pamiatki buczackie Pam yatki buchacki 1882 r vidani u Lvovi U 1880 h zbuduvali 4 j gostinec Buchach Zolotij Potik Kolomiya U 1870 h rokah u misti perebuvav biloruskij ta polskij hudozhnik Napoleon Orda yakij vikonav malyunki mista 1887 r perebuvav na gastrolyah Teatr tovaristva Ruska Besida sered aktoriv Stepan Yanovich Kurbas druzhina Vanda Yanovicheva z nimi pivrichnij sin Les Kurbas majbutnij reformator ukrayinskogo teatru Stanom na 1880 rik do Avstrijskogo parlamentu obirali 1 go posla miska gromada Buchacha razom iz gromadami Kolomiyi Snyatina III kuriya bilshi zemlevlasniki razom z administrativnimi povitami Stanislav Bogorodchani Tovmach I sha kuriya silski gromadi razom z silskimi gromadami Chortkivskogo povitu IV kuriya do Galickogo parlamentu bilshi zemlevlasniki Buchacha i povitu razom z administrativnimi povitami Chortkiv Gusyatin Borshiv Zalishiki I sha kuriya obirali 3 posliv diyali 4 klasni derzhavni etatovi narodna shkola z ukrayinskoyu movoyu navchannya dlya hlopciv ta z polskoyu movoyu dlya divchat U 1880 h rokah pid prikrittyam protidiyi polonizaciyi u misti posililis poziciyi moskvofiliv Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu liderami buchackih moskvofiliv buli likar doktor V Mogilnickij odruzhenij iz moskovkoyu gimnazijnij uchitel platnij agent Utvorene v misti viddilennya Obshyestva im Kachkovskogo utrimuvalo bursu dlya gimnazistiv spriyali deyaki svyasheniki Ulvanskij Kopistyanskij najbilshe gimnazistiv kacapiv bulo z Dzhurina 1890 r pislya smerti grafa Adama Potockogo didichami stali jogo sini Emil Artur Oskar yaki vidilili koshti dlya remontu ratushi 1891 1899 rr za proektom Topolnickogo i Dzhovanni Batisti Ferrari 1851 1905 abo lvivskih arhitektoriv Tadeusha Mostovskogo Gipolita Slivinskogo sporudili budivlyu derzhavnoyi 8 klasnoyi gimnaziyi v yakij navchalisya zokrema Adam Kocko istorik Ivan Dzhidzhora hudozhnik Volodimir Lasovskij pismennik Osip Nazaruk poet sichovik Balyuk Ivan polskij aktor radio ta kinoscenarist Yezhi Yanickij inshi vidomi lyudi Urochiste vidkrittya bulo 10 sichnya 1899 r vistupav namisnik Galichini na fasadi buli pogruddya polskih poetiv prorokiv Adama Mickevicha Yuliusha Slovackogo Zigmunta Krasinskogo 15 lipnya 1893 r perestala diyati vasiliyanska gimnaziya u misti Naprikinci XIX na pochatku XX st u misti bulo zbudovano torgovij pasazh Centr mista bulo v osnovnomu zabudovano u stili modern yak i centri Ternopolya Skalata Zalishikiv Pidgajciv 1900 r vsogo 11756 osib z nih ukrayinciv 1948 16 6 3078 polyakiv 27 1 6730 57 3 yevreyiv Rik nevidomij vsogo 13 000 osib z nih ukrayinciv 2000 polyakiv 3500 yevreyiv 7500 1904 r zasnovana filiya tovaristva Sokil kerivnik Stanislav Siyak 1907 r filiya tovaristva Prosviti pershi zagalni zbori vidbulisya 25 bereznya 1908 r kerivnikom obranij vchitel gimnaziyi Nikifor Danish 1877 1954 chitalnya Prosviti isnuvala do utvorennya filiyi ponad 8 rokiv mistilasya v domi Grinya Bobika oriyentovno do 1909 r pislya utvorennya filiyi peremistilasya do meshkannya Grinya Chekanovskogo de bula do 1914 r Bulo zasnovano po selah chitalni Prosviti z 27 bereznya po 15 kvitnya 1911 r projshli pershi torgovo kasovi kursi dlya zhiteliv mista ta povitu organizovani filiyeyu Prosviti Pochesnim chlenom povitovoyi filiyi Prosviti buv Volodimir Gnatyuk urodzhenec Buchachchini U 1904 1905 r bulo zbudovano 3 poverhovij budinok 7 klasovoyi zhinochoyi shkoli teper primishennya Buchackoyi ZOSh 1 U 1904 1905 r bulo zbudovano 7 klasovu hlop yachu shkolu z 4 klasovoyu shkoloyu dlya divchat tak zvana shkola na Barakah ne zbereglas bula znishena pislya bombarduvannya chervonimi vijskami u 1944 r cherez te sho v nij roztashovuvavsya gospital zaraz na yiyi misci galyavina zbereglis pidpirni stini ploshi roztashovana mizh nasipom zaliznici ta budivleyu suchasnogo rajonnogo vijskovogo komisariatu 7 veresnya 1905 roku v misti vidbulas vistavka promislovoyi ta silskogospodarskoyi produkciyi odnim iz peremozhciv zolota medal stala produkciya Firmi Bachevskogo Na zagalnih viborah do Avstrijskogo parlamentu 1907 r Buchach uvijshov do 60 go silskogo zmishanogo okrugu IV kuriya Buchach Pidgajci Monastirska Vishnivchik deputat lvivskij advokat doktor Genrik Gabl zastupnik doktor Longin Cegelskij Z 1907 roku diyala yudejska drukarnya v yakij zokrema vihodiv tizhnevik Der Judische Wecker redaktor Elazar Rokah za inshimi danimi drukuvavsya tut z 1905 roku 1913 1914 rr u remisnicho budivelnij shkoli pri monastiri navchavsya pismennik Dmitro Bedzik Na pochatku XX st zveli ryad gromadskih i zhitlovih sporud budinok polskogo tovaristva Sokul 1905 r teper Budinok kulturi cerkvu Svyatogo Arhangela Mihayila 1910 r na Nagiryanci Kasu hvorih teper korpus rajonnoyi likarni 1910 roku v misti prozhivalo 14 286 osib Pered I yu svitovoyu Buchach buv odnim iz nebagatoh povitovih centriv Galichini v yakomu ne bulo primishennya Narodnogo Domu tomu mandrivnij teatr Ruskoyi besidi vistavi davav napriklad v zayizdi Shnitliha mav mishan ukrayinciv 1914 r velichavim koncertom bulo vshanovano 100 tu richnicyu narodzhennya T G Shevchenka Pered 1914 r u misti bulo 2 goteli Centralnij na 10 nomeriv Imperiyal na 8 z restoranami zvichajnih shinkiv korchm ponad 10 Buli zayizhdzhi dvori Bristol Moldaviya nomer koshtuvav 2 5 4 0 koroni Restorani Leligdovicha Rogozinskogo Klimentiya Kazino vsi pracyuvali za poperednim zamovlennyam na dvirci tobto na zaliznichnij stanciyi budivlya Buchackogo zaliznichnogo vokzalu ne zbereglas Misto bulo dosit brudnim Buchach na mapi Administrativnij podil Korolivstva Galichina 1914 r Povitovim starostoyu za Avstro Ugorshini zokrema buv Yuzef Byernackij jogo zastupnikom baron miskim posadnikom Prusak 1913 roku v misti diyala brovarnya Persha svitova vijna Shidnij front u travni livoruch i vlitku pravoruch 1916 rokuNaslidki bombarduvannya Buchacha moskovitami 1916Moskoviti vstupayut u zrujnovanij nimi Buchach 1916 rikBuchach pislya rujnaciyi moskovitami v I shu svitovu Na pochatku Pershoyi svitovoyi moskovski vijska sprichinili pozhezhu vsya seredina mista i peredmistya poza cerkvu Sv Pokrovi vigorila dotla zgarisha zalishalis do pochatku II yi svitovoyi Misto yak Galich Gusyatin zokrema bulo silno zrujnovane zokrema vryatuvalas livoberezhna chastina stupin znishennya ponad 60 spalene vnaslidok dij rosijskih okupantiv yak pomsta za likvidaciyu shpigunskogo oseredku ocholyuvanogo moskvofilom Gecivim Znovu zgorila chastina miskih arhiviv Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni v mezhirichchi Seretu i Stripi prohodila liniya frontu 15 serpnya 1914 roku v misto vderlasya rosijska armiya pislya Lyutnevoyi revolyuciyi v Rosiyi aktivizuvalis bilshoviki Rosijski chastini stoyali tut za danimi odnih doslidnikiv bezperervno do lipnya 1917 roku do momentu koli jogo znovu vidvoyuvali avstro nimecki vijska Za inshimi danimi moskoviti brali misto dvichi pislya pochatku Galickoyi bitvi u serpni 1914 potim pislya t zv Brusilovskogo prorivu 7 chervnya 1916 roku U lyutomu 1916 roku koli velas pozicijna vijna zaliznichnu stanciyu ta misto bombarduvali pid chas nichnih nalotiv moskovski rosijski napadniki odnogo razu vikoristavshi pri comu zaryadi iz zadushlivimi gazami U misti yakijs chas znahodivsya shtab 7 yi rosijskoyi armiyi pislya pochatku nastupu v 1917 roci Pid chas vidstupu rosiyan u hodi P yatoyi Galickoyi bitvi 12 lipnya 1917 r Buchach zalishili chastini 7 yi rosijskoyi armiyi natomist uvijshli chastini armij Nimechchini Avstro Ugorshini pid komanduvannyam generaliv fon Botmera Vinklera V ostanni dnya zhovtnya 1918 r v misti bula nevelika vijskova zaloga viddil dlya ohoroni tunelyu v osnovnomu galichani opolchenci viddil saperiv v osnovnomu bosnijci opolchenci yaki provadili vuzkotorivku do Zolotogo Potoka Z progoloshennyam ZUNR chastini sklali zbroyu Shefom ekspozituri dlya vidbudovi poselen buv major Viktor Luchkiv Stanicya zhandarmeriyi bula trohi bilsha nizh u mirnij chas sered nih ukrayinci zokrema zastupnik komandanta Pavlo Kuhtin iz Perevoloki Ostannim povitovim starostoyu buv Yuzef Bernackij Jozef Biernacki jogo zastupnikom baron Lyevartovskij Lewartowski posadnikom mista Prusak Za moskvofilstvo bulo areshtovano i vivezeno do Talergofu Ivana ta Stefana Beriz Ivana Lisovskogo Grigoriya Gromadskogo N Mandirovicha d ra Volodimira Mogilnickogo z druzhinoyu Antina Shvedu N Nagiryanskogo Kirila Krizhanivskogo pomer na tif u tabori U skladi ZUNR listopad 1918 roku ZUNR Ukrayinska derzhava Krimskij krajovij uryad Kubanska narodna respublika Vsevelike Vijsko Donske Biloruska narodna respublika Litovska respublika Polska respublika Avstro Ugorshina Rumunske korolivstvo Korolivstvo Serbiya Radyanska Rosiya Chitalnya Prosviti pid chas Pershoyi svitovoyi vijni ne diyala Poshkodzhennya mista vnaslidok vijni ocinyuyutsya yak nishivni Ukrayinska Derzhavnist ZUNR 1 listopada 1918 roku ukrayinci perebrali vladu v Galichini i stvorili Zahidnoukrayinsku Narodnu Respubliku oficijna nazva vil 13 listopada 1918 r Perehid vladi do ukrayinciv u misti vidbuvsya shvidko yak i v Stanislavi Striyu Kolomiyi Brodah Zbarazhi spokijno 1 2 listopada 1918 roku misto uvijshlo do skladu Ukrayinskoyi derzhavi ZUNR 2 listopada bulo vstanovleno vladu Ukrayinskoyi derzhavi v misti ta poviti Buchach Pershim miskim golovoyu posadnikom mista todi buv Rogozinskij Klimentij pershim derzhavnim povitovim komisarom obranij na povitovij naradi bilshistyu golosiv doktor Bocyurkiv Ilarion Pislya viboriv povitovogo komisara na zborah 7 listopada 1918 r za uchasti 209 delegativ iz 70 gromad povitu predstavniki vlasnikiv velikoyi zemelnoyi vlasnosti piznishe predstavniki yevrejskoyi gromadi sklali zayavu loyalnosti ZUNR Delegatom do Ukrayinskoyi nacionalnoyi Radi buv Ostap Siyak Pomitnij vpliv na zhittya mista togo chasu mala rodina jogo paroha o Denisa Nestajka Voyaki UGA v Buchachi 1919 r Mapa 1920 roku Timchasovi priznachennya ZUNR dlya povitu major inzhener Luchkiv Viktor vijskovij komandant nevdovzi chetar Mihajlo Bosakiv horunzhij Evgen Noskovskij zaliznicya poruchnik Yuliyan Nestajko zhandarmeriya nevdovzi Pavlo Kuhtin Teodor Markiv nachalnik sudu Matitchak skarbovij uryad profesor Vasil Vinar shkilnictvo Siyak Ostap poshta U period Ukrayinskoyi derzhavnosti diyav Ukrayinskij vijskovij klub imeni getmana Pavla Polubotka U grudni 1918 r direktoriya UNR zaareshtuvala Mitropolita Kiyivskogo vidomogo ukrayinozhera Antoniya Hrapovickogo ta yepiskopa Zhitomirskogo Yevlogiya i vislala do Buchacha Vladik pomistili v monastiri otciv Vasiliyan de voni perebuvali do travnya 1919 roku Zi Stanislavova do Buchacha bulo evakujovano uryad ZUNR za dopomogoyu zbrojnogo zaliznichnogo zagonu na choli z sotnikom Ivanom Siyakom Traven cherven 1919 r v misti perebuvala Nachalna komanda Galickoyi armiyi dvichi vpershe pid chas vidstupu do Trikutnika smerti vdruge pislya zvilnennya mista vid polskih okupantiv pid chas Chortkivskoyi ofenzivi 25 travnya 1919 r Derzhavnij sekretariat zmusheno pokinuv Stanislaviv ta pereyihav do Buchacha 2 chervnya za inshimi danimi 31 travnya vidbulosya zasidannya posliv Ukrayinskoyi Narodnoyi Radi 1919 r v monastiri vidbulasya narada z uchastyu prezidenta ZUNR doktora Evgena Petrushevicha derzhavnih sekretariv generaliv Mihajla Omelyanovicha Pavlenka i Oleksandra Grekova polkovnika Viktora Kurmanovicha ta inshih starshin UGA Pereglyadali fatalnu situaciyu na fronti virishili vikoristati vsi mozhlivosti dlya oboroni Galichini v krajnomu vipadku perevesti UGA za Zbruch U period ZUNR u misti bulo vidkrito ukrayinsku gimnaziyu vsogo v ZUNR 20 10 chervnya 1919 r peredovi chastini II go Korpusu UGA pidijshli do mista kudi protivnik perekinuv rezervi viyavleni letunami UGA Vazhlivu rol pri zvilnenni mista vidigrala artileriya UGA 11 chervnya misto bulo vizvolene vid polskih vijsk Pershimi uvijshli v misto artileristi sotnika Stepana Koguta batarejci Volodimira Galana yaki vidbili silnu kontrataku ulaniv Bezposerednim uchasnikom podij buv otaman Stepan Shuhevich yakij vidznachav diyi nachalnika shtabu II go Korpusu UGA Alfreda Shamaneka U ti dni dobrovolcyami stali UGA blizko 5000 meshkanciv mista ta povitu 19 chervnya 1919 r do mista pereyihala NKGA v Buchachi pochala formuvatisya 16 ta Buchacka brigada komendant otaman Antin Vimetal Misto bulo odnim z oriyentiriv planovanogo napryamku nastupu armijskih grup polskih generaliv Yu Gallera Sokal Krasne Berezhani Buchach ta Ivashkevicha napryamok Sambir Drogobich Strij Buchach vesnyu 1919 r Buchach odin z opornih punktiv bazuvannya UGA takozh Chortkiv Zalishiki pid chas vidstupu UGA pid natiskom polyakiv naprikinci travnya 1919 r Misto vhodilo do planovanogo koridoru nastupu UGA pid komanduvannyam generala M Tarnavskogo napryamok Chortkiv Buchach Stanislav Kalush Strij Lavochne dlya otrimannya vihodu do Chehoslovachchini U lipni 1919 r misto okupuvali polski vijska Boyi za misto u skladi GSRR Naprikinci lipnya na pochatku serpnya 1920 r bilshoviki stvorili v Chortkovi udarnu grupu dlya nastupu na Buchach U serpni 1920 r v misti perebuvav shtab Diyevoyi armiyi UNR pid komanduvannyam generala M Omelyanovicha Pavlenka 6 serpnya bilshovikami bulo provedeno garmatnij obstril mista vijska UNR opinilis u nebezpeci otochennya tomu general M Omelyanovich Pavlenko viddav nakaz pokinuti misto 11 serpnya pri dopomozi Volinskoyi ta Kiyivskoyi divizij misto bulo zvilnene vid chervonih Do 17 serpnya bojovih dij ne bulo 18 serpnya za nakazom komanduvannya vijska UNR pokinuli misto cherez proriv chervonimi liniyi frontu v rajoni Hodorova 18 serpnya 15 veresnya 1920 r pid vladoyu bilshovikiv Buchackij revkom golova M Galon vikonuvav dekreti bilshovickogo Galickogo revolyucijnogo komitetu Galrevkomu sho mistivsya v Ternopoli Karalnim organom bula Galicka Chryezvichajna Nadzvichajna Komisiya GChK GNK tak zvana GANKA U misti GANKA chekisti organizuvala pokazovij sud Vid bilshovikiv misto 16 veresnya zvilnili chastini Diyevoyi Armiyi UNR Buchackij povit vizvolyala serednya grupa pid komandoyu generala Oleksandra Zagrodskogo v skladi 1 yi Zaporizkoyi 2 yi Volinskoyi 6 yi sichovoyi divizij grupa U skladi II Rechi Pospolitoyi Centr Buchackogo povitu Pislya zakinchennya pershoyi svitovoyi vijni pochala diyati Versalsko vashingtonska sistema Dolya ZUNR viznachilas vnaslidok Parizkoyi mirnoyi konferenciyi 1919 1920 rr Varshavskogo dogovoru 1920 r Rizkogo miru 1921 roku Genuezkoyi konferenciyi Konferenciyi v San Remo ta inshih mizhnarodnih dogovoriv 14 bereznya 1923 roku v Parizhi Rada posliv velikih derzhav Velikoyi Britaniyi Franciyi Italiyi ta Yaponiyi uhvalila rishennya pro viznannya suverenitetu Polshi nad vsiyeyu teritoriyeyu yakoyu vona faktichno volodila v tomu chisli i nad Shidnoyu Galichinoyu faktichno uhvalila priyednati Galichinu do Polshi z umovoyu nadannya yij avtonomiyi Namagayuchis zminiti rishennya Radi Posliv z Rajmonom Puankare zustrichavsya mitropolit Andrej Sheptickij ale bezuspishno Buchach yak chastina ZUNR buv aneksovanij Polsheyu Todishnij polskij uryad ne dumav nadavati Galichini avtonomiyu posiliv zahodi shob pripiniti ukrayinskij rozvitok provodyachi politiku polonizaciyi 1921 r znachna chastina mista centr najblizhchi vulichki spalena v pershih rokah I yi svitovoyi bula v ruyinah 1922 r za pochinom uchniv ta uchenic seminaristok stvoreno biblioteku mistilas u najbilshij iz kimnat banku Pracya Pislya vijni 1918 1919 rokiv nezvazhayuchi na tisk vladi vidnovlyuyut robotu ukrayinski gromadski organizaciyi Prosvita Plast Silskij gospodar Ridna shkola Sokil chleni povitovih filij tovaristv Prosvita ta moskvofilskogo Obshestva im Kachkovskogo utvoryuyut Ukrayinske mishanske bratstvo UMB yake diyalo na osnovi statutu Prosviti 1923 r u 1923 1924 rokah bulo zbudovano budinok UMB zasnovano biblioteku tovaristva Prosvita 1924 roku povitovu uchitelsku biblioteku 24 serpnya 1924 r vidbulis ustanovchi zbori Povitovogo Soyuzu kooperativ PSK golovoyu Nadzirnoyi teper sposterezhnoyi Radi bulo obrano paroha Buchacha o Denisa Nestajka pislya nogo buv o Ivan Galibej direktorami buli doktor Roman Slyuzar Silvestr Vinnickij 1924 1925 rr zvoditsya budinok dityachoyi zahoronki sadka pid opikoyu monahin SS Sluzhebnic Stanislavivskoyi yeparhiyi UGKC teperishnya rajonna poliklinika Pedagog muzikant Sofiya Ilevich vidkrila v misti muzichnu shkolu na pochatku 1920 h rokiv 1927 r v misti vidkriv advokatsku kancelyariyu doktor Griniv Vasil Zabudova Povitovogo Soyuzu KooperativDiyachi Prosviti Buchacha povituKomanda Burevij Starij BuchachStara hatina Buchach NagiryankaKerivnictvo Povitovogo Soyuzu Kooperativ Nezvazhayuchi na utiski ukrayinskogo naselennya zi storoni polskoyi okupacijnoyi administraciyi vona dokladala pevnih zusil dlya zberezhennya vidnovlennya oblichchya mista Avtobusne spoluchennya diyalo u 1920 h rokah Vid zaliznichnogo vokzalu do centru mista mozhna bulo doyihati kinnim ekipazhem vartistyu vid 2 do 3 zlotih avto chi avtobusom Na pochatku 1920 h u misti perebuvav ordinarij Kam yanec podilskoyi diyeceziyi RKC biskup Pjotr Mankovskij 1866 1933 zasnuvav u misti Malu duhovnu seminariyu Do 1930 go diyala divocha seminariya yaku zakrili cherez brak koshtiv U 1930 h rokah didich Artur graf Potockij 1893 1974 prezident golova Radi Buchackogo povitu zaluchav arheologiv prostih mishan do rozkopok zamkovih pidzemel nichogo osoblivo cinnogo ne znajshov U 1920 1930 h rokah na misci guralni zasnovanoyi M V Potockim za spriyannyam didicha mista grafa Artura Mariyi Potockogo diyala modernizovana guralnya de pracyuvali 4 robitnikiv 16 zhovtnya 1930 roku u misti vidbulas pacifikaciya ukrayinciv zokrema znishili Povitovij Soyuz Kooperativ 1 kvitnya 1934 r teritoriya mista rozshirena shlyahom viluchennya zi skladu sela Nagiryanka prisilku Gavronec i vklyuchennya jogo do mista Pered I yu svitovoyu v misti diyali nastupni Marijski Druzhini nadali M D M D Pan kanonichno erigovana agregovana do Rimu u 1932 r mala 27 chlenok providnik o M R M D divchat mishanok chlenok 75 providnik o Visarion Borodajko ChSVV M D uchniv pri instituti OO Vasiliyan chleniv 54 providnik o J Markevich ChSVV M D uchniv derzhavnoyi gimnaziyi chleniv 40 providnik o Ivan Tereshkun M D uchenic derzhavnoyi gimnaziyi chlenok 29 providnik o Ivan Tereshkun M D remisnikiv chleniv 33 providnik o M Gren ChSVV Perepisi 1921 r vsogo 7517 osib razom iz primiskimi selami Nagiryankoyu i Pidzamochkom 12309 847 budinkiv yevreyi 51 3 1931 r v misti 1110 meshkalnih domiv 1939 r 2400 21 6 ukrayinciv 3550 32 0 polyakiv 5150 46 4 yevreyiv Za cej chas bulo zvedeno budinki Ukrayinskogo Mishanskogo Bratstva 1923 1924 Kasi hvorih do yakogo pislya I yi svitovoyi perenesli Povitove starostvo i skarbovij uryad Brak privatnogo kapitalu ta podatkova politika uryadu RP unemozhlivlyuvali spravzhnij rozvitok promislu i torgivli Misto pidupadalo nadali azh do 1939 roku ne vvazhalos torgovim Pershi soviti U veresni 1939 r Galichinu legko okupuvali radyanski zvazhayuchi na tilki sporadichnij zbrojnij opir polskogo vijska ta nacistski vijska Zokrema pislya vtorgnennya 17 veresnya kam yanecka operativna grupa komand I Tyulyenyev otrimala nakaz do kincya dnya cherez Chortkiv vijti do Stanislavova Cherez poganu organizaciyu nakaz ne vikonali zokrema diyi 25 go tankovogo korpusu tilki vdosvita 18 veresnya tanki z Chortkova pishli na Buchach kudi takozh skeruvali grupu vijskovih inzheneriv ta gidrogeologiv Shtab armiyi chervonih otrimav vistku pro rujnuvannya mosta v Buchachi Na aerodromah dovkola mista polyaki zalishili litaki znyavshi aparaturu i 26 takih vinishuvachiv ta bombarduvalnikiv zahopili chervoni 18 veresnya 1939 r v misto prijshov totalitarnij stalinskij rezhim 13 kvitnya 1940 roku z Buchacha vivezli 46 rodin 128 osib Prihid novoyi vladi buv po riznomu zustrinutij predstavnikami yak etnichnih gromad Buchacha ukrayinskoyi yevrejskoyi polskoyi tak i riznih socialnih prosharkiv informovani zhiteli znali pro Golodomor represiyi 1937 1939 rokiv Na zhal dlya novoyi vladi chilni predstavniki ukrayinskoyi gromadi mista stanovili burzhuazno nacionalistichnu zagrozu buli zanadto inteligentnimi ta svidomimi tomu yih peresliduvannya ne zabarilos zokrema u kvitni 1940 roku z dvircya zaliznichnoyi stanciyi Buchacha do Kazahstanu viyihalo 28 tovarnyakiv iz 694 osobami a zakinchilos vono zhahlivoyu rizneyu pered vidstupom bilshovikiv iz Buchacha Tilki 1989 roku reshtki 148 buchachan znajdenih u pidvali cerkvi Sv Pokrovi buli pohovani v spilnu mogilu bilya cerkvi Sv Pokrovi Polyaki meshkanci Buchacha stvorili pidpilnu organizaciyu dlya borotbi z bilshovikami kerivnikom bula donka torgovcya Antoniya Krasovskogo Yanina nalichuvala 50 osib 14 kvitnya 1940 r Ya Krasovska bula areshtovana NKVD pid chas procesu nad voyevodskoyu organizaciyeyu bula zasudzhena do strati Jmovirno diyali v organizaciyi brati Evgeniyush ta Yezhi Osotovichi Za novoyi vladi pochala vihoditi rajonna gazeta Za nove zhittya na bazi majsterni stvorili livarno mehanichnij zavod vidkrili zooveterinarnij tehnikum perevedenij iz Yazlovcya Pid chas vidstupu bilshovikami bulo znisheno ta spaleno miskij arhiv Gitlerivska okupaciya Svyatkuvannya Aktu vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavi 1941Starosta Ivan Bobik Poviti Distriktu Galichina na mapi General gubernatorstva Polsha Aerofotosvilinu povoyennogo mista divitsya v Izrayilskij viki Generalna guberniya Distrikt Galichina Rajhskomisariat Ukrayina u 1941 1945 rr 5 abo 7 lipnya 1941 r Buchach zajnyali vijska vermahtu Provedenij nashvidkuruch perepis vstanoviv v misti prozhivali ponad 8000 yevreyiv trohi bilshe 3600 ukrayinciv 3500 polyakiv Spochatku Buchach uvijshov do okruzhnogo starostva krajsgauptmanshaftu Berezhani a zgodom Chortkiv nim Kreishauptmannschaft Tschortkau Krajsgauptmani de Gans Kuyat Groshovoyu odiniceyu z 18 veresnya 1941 roku zamist rublya karbovancya stav zlotij 20 lipnya 1941 roku vidbulos gromadske zibrannya na yakomu prijnyali rezolyuciyu v yakij progoloshuvalos vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavi i pidtverdzhuvalos sho organizacijni zahodi shodo stvorennya Ternopilskoyi okrugi maye zdijsnyuvati Provid okrugi pid kerivnictvom Vasilya Ohrimovicha a Buchach mav stati centrom odnogo z povitiv Z 1 bereznya 1943 roku lyandkomisarom Buchacha buv nim Verwaltungsobersekretar Valter Gofer 1 lipnya 1943 roku bulo utvoreno Lyandkomisariat Buchach nim Landkommissariate Buczacz Pershe povidomlennya vladi dlya yevrejskoyi gromadi bulo u lipni chi serpni 1941 r 800 molodih cholovikiv vikom 18 50 rokiv zibrali pid zagrozoyu kari smerti bilya velikoyi sinagogi pid pretekstom visilki na robotu Odnak voni buli uv yazneni v buchackij tyurmi a nastupnogo ranku rozstrilyani Chastina molodih robitnikiv bula perevedena do konctaboru u Velikih Birkah zvidki nihto ne povernuvsya Gitlerivci znishili blizko 7500 zhiteliv mista i rajonu perevazhno yevreyiv Molodih lyudej primusovo vivozili na robotu do Nimechchini Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni koliyu zaliznici u napryamku do Stanislavova bulo zrujnovano piznishe rozibrano ne vidnovleno po cej chas miscyami zalishilisya nasipi shtriki Voseni 1942 r nacisti utvorili getto ta okremij tabir bilya vulici Pidgayeckoyi chislo yevreyiv dohodilo do 15 000 osib 17 zhovtnya 1942 r gitlerivci rozpochali pershu masshtabnu Akciyu v Buchachi Nimecka policiya poryadku ta pid primusom ukrayinska policiya napadali na yevrejski domivki i nasilno konvoyuvali meshkanciv na misku ploshu deyaki yevreyi hovalis u pidvalah ta bunkerah tozh pochalisya retelni obshuki Bilshist bunkeriv buli dobre zamaskovani gitlerivci rozbirali budinki ta rujnuvali fundamenti spodivayuchis znajti zahovanih Bagato spromoglisya vtekti z ploshi de yih zibrali pered vidpravkoyu blizko 200 bulo vbito pri sprobi vtechi Togo dnya bulo zaareshtovano 1600 osib yakih potim vidpravili na zaliznichnu stanciyu dlya transportuvannya v zapechatanih tovarnih vagonah u tabir smerti v Bergen Belzen 30 listopada 1942 r bula she odna akciya znisheno 1800 osib Misto bulo viznachene gitlerivcyami yak Judenfrei u kvitni travni 1943 r zhoden yevrej pid zagrozoyu negajnogo rozstrilu ne mav prava perebuvati Zalishilis zhivimi blizko 50 osib U chervni 1943 r misto progoloshene Yudenrajn vilne vid yevreyiv zalishki yakih primusovo vivezli nibi do Kopichinec rozstrilyani v okolici Tovstogo 25 bereznya 1944 roku buv zatverdzhenij plan feldmarshala E Manshtajna shodo prorivu otochenih nimeckih sil u zahidnomu napryamku cherez teritoriyu Ternopilshini vidpovidno do yakogo proriv otochenoyi 1 yi tankovoyi armiyi povinen buv zabezpechiti zustrichnij udar 2 go tankovogo korpusu SS 9 ta tankova diviziya SS Gogenshtaufen i 10 ta tankova diviziya SS Frundsberg 100 ta legkopihotna 367 ma pihotna diviziya Vermahtu v rajoni Pidgajci Buchach 25 bereznya 1944 roku nacisti pokinuli misto natomist uvijshli chervoni Odnak 6 kvitnya voyaki Vermahtu odni z yakih prorivalis iz kotla poblizu Kam yancya zokrema 254 diviziya generala Tilmanna inshi nastupali z boku Monastiriska diviziyi Grossdojchlyand povernuli kontrol nad mistom Nevdovzi zi shodu utvorivsya front misto ta okolici chasto bombili litaki chervonih Vivedennya otochenih nimeckih vijsk za r Stripu u rajoni Buchacha trivalo z 6 po 18 kvitnya Chervoni litaki robili nichni proloti nad mistom ta okolicyami pidsvichuyuchi sobi prozhektorami i bomblyachi u vipadku viyavlennya cili sho buvalo nechasto zokrema 1 travnya 1944 roku Opustilij Buchach za odnimi danimi 15 za inshimi 21 lipnya vzyali chervoni U cej chas takozh diyav miscevij oseredok Ukrayinskogo uchitelskogo ob dnannya praci UUOP yakij opikuvavsya vchitelskoyu seminariyeyu i torgovelnoyu shkoloyu vihodila gazeta Buchacki visti diyav viddilok Armiyi Krajovoyi u Buchachi sadiba spochatku v Monastiriskah komandant Stanislav Ignatovich ps Starij Stahura urodzhenec s Zbidnyuv pov Tarnobzheg prozhivav u donki v Berezivci posmertno nagorodzhenij Sribnim hrestom zaslugi z mechami emigracijnim uryadom Polshi v Londoni za pripushennyam Zb Zhiromskogo vbitij upivcyami z 1 sichnya 1945 roku sadiba u Buchachi komandant Mihal Gorvat pol Michal Horvath areshtovanij NKVS 30 sichnya 1945 otrimav 15 rokiv vijshov z uv yaznennya v 1956 roci viyihav do Polshi stvorenij Yudenrat na choli z Mendelem Rajhom nevdovzi rozpustili cherez nedostatnyu spivpracyu z nacistami Drugi soviti Represovani Dokladnishe Budivlya rajderzhadministraciyi osin 2013 roku analogichnij do budivli Lyubomlya Chervona Armiya zajnyala misto v rezultati uspishnogo provedennya Proskurivsko Cherniveckoyi operaciyi v ramkah Dniprovsko Karpatskoyi operaciyi naprikinci bereznya 1941 Odnak otochene vijskami 1 go Ukrayinskomu frontu do 28 bereznya ugrupovannya nacistiv z rajonu Kam yanec Podilskogo pochalo probivatisya v napryami na Buchach Vodnochas iz rajonu mista tri pihotni i dvi tankovi diviziyi gitlerivciv zavdali silnogo kontrudaru shob deblokuvati svoyi vijska 5 kvitnya 1 j tankovij armiyi vermahtu vdalosya z yednatisya zi svoyimi vijskami a 17 kvitnya vijska 1 go Ukrayinskogo frontu za nakazom Stavki perejshli do oboroni U rezultati Buchach znovu opinivsya pid kontrolem Rajhu Ostatochno chervoni zahopili misto 21 lipnya 1944 roku yake znovu stalo rajonnim centrom URSR Na verhu Fedir gori bilya starogo cvintarya 1984 roku vidkrili memorial na misci pohovannya radyanskih voyakiv skulptor Ye Karpov arhitektor O Zajcev Borotbu proti gitlerivskih okupantiv veli OUN ta pidrozdili UPA Za 100 m za korpusom SPTU visochit simvolichna mogila kurgan nasipana 1992 roku v pam yat poleglih za volyu Ukrayini chleniv OUN voyakiv UPA 1945 r zaboroneno Bogosluzhinnya v kosteli Vnebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi hram peretvorenij na sklad 1947 r v misti prozhivali 3288 osib Odnim zi zvichayiv v roboti miscevogo NKVD bulo zalishati tila vbitih bilya stini vlasnoyi budivli na kilka dib Rodichi zagiblih boyalis chi osterigalis pidijti bo mogli otrimati lo 25 rokiv tyurmi chi taboriv Tila potim vivozili zokrema na miskij cvintar na Fedir gori de yih inodi yili sobaki Zokrema tak stalos iz zagiblim povstancem Dmitrom Tichishinim psevdo Mech tilo yakogo 3 dobi lezhalo bilya upravi pislya vivezennya jogo na cvintar sobaki vidgrizli golovu Pislya vijni stare misto bulo chastkovo vidbudovane rozshireno teritoriyu za rahunok peredmist zhitlovij promislovij potencial Totalitarnij rezhim i nadali provodiv zachishennya mista vid burzhuazno nacionalistichnogo elementu potraplyali v tyurmi tabori ta na specposelennya predstavniki dovoyennih inteligenciyi pidpriyemciv inodi povtorno pislya povernennya do Buchacha rodini Berez Krushelnickih ta in Z hramiv diyala tilki Mikolayivska cerkva primusovo perevedena do RPC Pidpilnu sluzhbu viv o Yaroslav Bogatyuk Kostel monastir oo Vasiliyan cerkva sv Pokrovi vikoristovuvalis ne za priznachennyam v nih znahodilis skladi muzeyi bulo chastkovo zrujnovano pridorozhni statuyi roboti J G Pinzelya Na zhal pochali prizhivatis bezbozhnictvo lihosliv ya piyactvo ta inshi neodminni atributi bilshovickogo sposobu zhittya v primishenni kolishnogo viddilku NKVD oblashtuvali kafe Zolota ribka 1947 r organizovano avtoshkolu 1950 r shkolu mehanizaciyi silskogo gospodarstva teper SPTU 26 1951 1980 rr diyala oblasna shkola majstriv silskogo gospodarstva U 1952 r v primishenni kolishnogo mlina didichiv Potockih pochala pracyuvati GES na Topolkah pracyuvala do 1972 r Nevdovzi GES na Topolkah vklyuchili do novostvorenogo Buchackogo REMu z yakogo rozpochalas elektrifikaciya vsiyeyi oblasti Zokrema elektrifikaciya Buchackogo i Monastiriskogo rajoniv provodilas pidryadnim sposobom vid TEC Buchackoyi cukrovarni Za yakijs chas pobuduvali pershu liniyu elektroperedach Buchach Monastirisk iz najvishoyu na toj chas v oblasti naprugoyu 35 kV 1955 1958 rr na zahidnij okolici mista pobudovano cukrovij zavod bilya nogo selishe cukrovikiv i serednyu shkolu 1958 r pochatok regulyarnih avtobusnih rejsiv na Lviv Ternopil i Chortkiv miske spoluchennya 30 kvitnya 1965 roku selo Nagiryanka priyednane do mista 29 zhovtnya 5 listopada 1966 r v Buchachi na rekonstrujovanomu stadioni Kolos prohodiv finalnij raund zmagan CR DST Kolgospnik teper Kolos Buchackij Kolos stav sribnim prizerom postupivshis komandi m Sevastopol Na shidnij okolici mista bilya Tribuhivciv v 1970 h zvedene navchalne mistechko radgosp tehnikumu Buchackij koledzh Podilskogo DATU stvorenij na jogo bazi 1999 roku odin iz najbilshih navchalnih zakladiv Ukrayini cogo profilyu 30 grudnya 1982 r pochatok diyalnosti Buchackogo istoriko krayeznavchogo muzeyu 1965 r na misci starogo sportmajdanchiku na g Fedir de vidbuvsya pershij futbolnij match u misti bulo zbudovano stadion Kolos Z 4 po 12 zhovtnya na stadioni vidbulis igri finalnoyi chastini pershosti SSSR za Kubok Zolotij kolos sered silskih futbolnih kolektiviv 1966 1973 roki futbolna komanda Kolos Buchach bagatorazovij chempion oblasti z futbolu chempion Ukrayini ta SSSR sered silskih komand 3 razovij volodar Kubka Zolotij kolos U misti vidbuvalis zjomki filmu Duma pro Kovpaka Period nezalezhnoyi Ukrayini Pam yatnik Tarasovi Shevchenku do 2015 Pam yatnik Tarasovi Shevchenku pislya rekonstrukciyi 2016 Pam yatnik Stepanovi Banderi Vasiliyanskij monastir Cerkva Sv Pokrovi 26 10 2013 Majdan Voli 19 11 2013 Majdan Voli 26 10 2013 Podatkova Dityachij sadok Sonechko Centr Osinnij ranok 2013 Viglyad na centr mista osin 2013 Adminbudinok DP Buchacke lisove gospodarstvo Osin 2013 Botanichna pam yatka Buchacka lipa 400 richna Osin 2013 Zaliznichna stanciya Osin 2013 Pochatkova shkola Osin 2013 Fasad budivli redakciyi gazeti Nova doba osin 2013 Osinnij ranok 2013 Budivlya viddilennya Pensijnogo fondu osin 2013 Vulicya sv Mikolaya osin 2014 Novi shodi vid c sv Mikolaya do Sonechka Tuman osin 2014 Budinok Viglyad na vasiliyani kostel z vul Galickoyi Starij budinok Figura Bogorodici Pivdennij masiv Pislya vidnovlennya nezalezhnosti Ukrayini misto perestaye buti radyansko sirim ta bezlikim pochalo nabuvati yevropejskih obrisiv hocha roboti duzhe bagato vrahovuyuchi sogodnishni moralno ekonomichni realiyi pozbulos chastini radyanskogo spadku chastkovo vidnovleno pam yatki arhitekturi pochastishali vidvidini inozemnih turistiv Specialistami kafedri restavraciyi ta rekonstrukciyi arhitekturnih kompleksiv RRAK Lvivskoyi politehniki zaviduvach urodzhenec Buchacha Mikola Bevz rozroblena naukovo proektna dokumentaciya dlya vidkrittya istoriko kulturnogo zapovidnika v misti Sprobi stvorennya Buchackogo istoriko arhitekturnogo abo istoriko kulturnogo zapovidnika na zhal poki buli nevdalimi Donini ne vidrestavrovano ratushu v nezadovilnomu stani primishennya hudozhnoyi shkoli Pochala vihoditi gazeta Zolota Pilava teper Nova doba golovnij redaktor Vasil Trakalo internet vidannya Buchacki ogoloshennya sajti Buchach sogodni 30 bereznya 2015 u Wayback Machine Diye misteckij Art dvir zasnovnik kerivnik Viktor Grebenovskij U serpni 2000 roku u Buchachi prohodiv Sinod Yepiskopiv UGKC na yakomu bulo stvoreno dvi novi yeparhiyi Strijsku i Sokalsku reorganizovano Ternopilsku i Zborivsku utvoreno Ternopilsko Zborivsku ta Buchacku yeparhiyi 28 29 bereznya 2002 roku v misti vidbuvsya Sobor Buchackoyi yeparhiyi UGKC pid nazvoyu Isus Hristos vidrodzhennya ukrayinskogo narodu 2003 r zavdyaki monastiryu oo Vasiliyan vidnovila robotu GES nazivayut Topolkivskoyu 24 listopada 2013 r na Majdani Voli vidbulos gromadske viche na pidtrimku asociaciyi Ukrayini z YeS 26 listopada 2013 r v aktovomu zali Buchackoyi rajradi vidbulas spilna sesiya Buchackih miskoyi ta rajonnoyi rad na yakij odnogolosno bulo pidtrimano pidpisannya Ugodi pro asociaciyu Ukrayini z YeS u Vilnyusi v tomu chisli deputati regionali 3 grudnya 2013 r vidkrito STO Avtocentr Pivdennij pershu filiyu firmi Magneti Marelli v Ukrayini 23 lyutogo 2014 r vidbulasya panahida za zagiblim pid chas Protistoyannya v Kiyevi 20 lyutogo 2014 r Geroyem Ukrayini urodzhencem Zubrecya Igorem Kostenkom 1 6 listopada u misti vidbuvsya Molodizhnij forum Buchacha za uchasti gostej zokrema zi Lvova Berezhan Chortkova 16 listopada 2014 roku o V Shafranom ks D Pyehnikom o T Druchkom M Sukancem za uchasti goliv mista rajradi v o golovi RDA direktora Lvivskoyi nacionalnoyi galereyi mistectv Larisi Voznickoyi osvyacheno pam yatnik Ioannu Georgiyu Pinzelyu skulptor Roman Vilgushinskij mecenat V Babala Na pochatku lipnya 2015 roku rozpochato roboti iz zamini pishohidnogo mosta poblizu miskogo skveru Vlitku 2015 roku na vul Gnatyuka naukovci derzhpidpriyemstva OASU Podilska arheologiya Ternopil pid chas rozkopok vstanovili sho na cij dilyanci bulo masove perepohovannya naprikinci XVIII na pochatku XIX st znajdeni kistki datuyut XIV XVII st a na teritoriyi kolishnogo cvintarya velos budivnictvo 3 5 chervnya 2016 roku vidbuvsya pershij misteckij festival akademiya Dni Pinzelya Div takozhIstoriya Buchacha hronologiya Zauvagimova mozhe jti pro zrivnyannya jogo prav yak predstavnika shlyahti ruskoyi z pravami shlyahtichiv Malo ta Velikopolshi u vidanni Stankevich M Buchach ta okolici S 13 pomilkovo vkazano 1 nazvu rodu yak Tvorskih 2 datu u kinci XIV st ne vkazano gerbPrimitkiKobelskij M V Buchach 23 travnya 2018 u Wayback Machine S 674 Smulski A Moj Buczacz Kielce Swiatowid 2014 S 5 ISBN 978 83 62509 03 4 pol Vojtovich L Prikarpattya v drugij polovini I tisyacholittya n n najdavnishi knyazivstva 10 serpnya 2017 u Wayback Machine Visnik Lvivskogo universitetu 2010 Vip 45 S 53 Vojtovich L Persha galicka dinastiya Genealogichni zapiski Lviv 2009 Vip 7 novoyi seriyi 1 S 1 Vojtovich L Persha galicka dinastiya S 4 Vojtovich L Persha galicka dinastiya S 2 3 Buchach Enciklopediya ukrayinoznavstva T 1 S 200 Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Galicyi S 141 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 14 vlasne tak stverdzhuvali Cholovskij ta Yanush Anna Sylwia Czyz 4 bereznya 2016 u Wayback Machine pol Przeszlosc i zabytki wojewodztwa Tarnapolskiego Logvin G Po Ukrayini Starodavni mistecki pam yatki Podillya Chastina 2 8 chervnya 2017 u Wayback Machine Baracz S Pamiatki buczackie S 40 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T III S 64 70 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T III S 72 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T III S 83 90 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T III S 92 Ribchinskij O Osoblivosti kompozicijno planuvalnoyi strukturi mistechka Chernelicya S 30 Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini S 44 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 26 Mihajlovskij V Podilske knyazivstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 305 ISBN 978 966 00 1142 7 Mihajlovskij V Podilske voyevodstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 304 ISBN 978 966 00 1142 7 Vojtovich L Polskij korol Kazimir III i borotba za spadshinu Romanovichiv 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Visnik Lvivskogo universitetu Seriya istorichna Lviv 2011 Vip 46 S 41 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 33 34 Kovalchuk M Terebovlyanskij zamok Istorichna rozvidka Lviv Kamenyar 1997 il S 56 ISBN 966 7255 00 X Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 24 Vojtovich L Polskij korol Kazimir III i borotba za spadshinu Romanovichiv 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine S 37 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 35 Chobit D Ukrayinska Volinska derzhava XIV XV stolit Pam yatki Ukrayini Nacionalna spadshina K 2017 S 18 ISSN 0868 9644 Shabuldo F Lyubart Lyubart Dmitro Gediminovich 16 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 372 ISBN 978 966 00 1028 1 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 39 40 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 42 43 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 20 21 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 112 Mihajlovskij V Vasalni stosunki knyaziv Koriyatovichiv iz Kazimirom III ta Lyudovikom Ugorskim Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2010 4 493 lip serp S 9 10 ISSN 0130 5247 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 114 115 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 38 Vojtovich L Korolivstvo Rusi fakti i mifi 19 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Drogobickij krayeznavchij zbirnik Zbirnik naukovih prac 2003 Vip VII S 63 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 123 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 175 176 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 177 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 193 Kowalski S J Powiat buczacki i jego zabytki Bialy Dunajec Ostrog Wolanie z Wolynia 2005 S 33 ISBN 83 88863 16 9 pol Stankevich M Buchach ta okolici S 12 Andrusyak N Minule Buchachchini S 26 Andrusyak N Minule Buchachchini S 27 Baracz S Pamiatki buczackie S 5 87 158 Baracz S Pamiatki buczackie S 155 Baracz S Pamiatki buczackie S 87 Baracz S Pamiatki buczackie S 87 155 158 lat Pidstavka R Ribchinskij R Yazlovec 640 Istoriya arhitektura turizm Zbarazh 2013 S 29 31 Mihajlovskij V Pravlinnya Koriatovichiv na Podilli 1340 vi 1394 rr socialna struktura knyazivskogo otochennya Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2009 5 488 ver zhovt S 42 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 228 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 226 227 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 344 Bilous N O Do pitannya pro zaprovadzhennya magdeburzkogo prava v Kiyevi 5 travnya 2016 u Wayback Machine Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2008 1 S 123 ISSN 0130 5247 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 231 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 238 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 20 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 73 75 Baracz S Pamiatki buczackie S 87 158 159 Dlugosz J Dziejow polskich ksiag dwanascie Krakow Drukarnia Czas 1869 T V S 174 pol hr Stadnicki Kazim Wspomnienie o Abdankach Konopkach Buczackich i Jazlowieckich 4 kvitnya 2016 u Wayback Machine Przewodnik naukowy i literacki S 147 pol Dorflerowna A Buczacki Michal Muzylo h Abdank 1470 Polski Slownik Biograficzny Krakow 1937 T 3 S 85 reprint 1989 r ISBN 83 04 03291 0 pol Andrusyak N Minule Buchachchini Buchach i Buchachchina S 30 Andrusyak N Minule Buchachchini Buchach i Buchachchina S 30 31 Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini S 66 Szajnocha K Jadwiga a Jagiello 1374 1413 T III S 264 pol Bodnaruk I Buchach sto rokiv tomu Buchach i Buchachchina S 64 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 353 354 Baracz S Pamiatki buczackie S 87 mayetkiv poselennya bulo jogo vlasnistyu mozhlivo Svirzha Baracz S Pamiatki buczackie S 87 88 159 161 Baraniva abo Baranuv Baracz S Pamiatki buczackie S 49 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 15 Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno Wydawnicze 1903 Cz 1 t 6 S 194 pol intercizi Lozinski W Prawem i lewem T 2 S 88 89 Wojewodzina Golska 23 veresnya 2013 u Wayback Machine pol Adadurov V Memorandumi polskih avtoriv pochatku XIX st yak dzherelo uyavlen uryadu Napoleona Bonaparta pro pivdenno zahidni okrayini Rosijskoyi imperiyi Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2008 2 479 ber kvit S 155 ISSM 0130 5247 Virskij D Bogdan III Odnookij 6 travnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il S 311 312 Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli S 60 Kovalchuk M Terebovlyanskij zamok S 61 za Grushevskim Zubryckyj D Kronika miasta Lwowa Lwow 1844 492 s S 147 pol Farion I Movnij rubikon z polyakami Lyublinska uniya 1569 Slovo Prosviti 2016 32 976 11 17 serp S 10 Na chasi Farion posilayetsya na pracyu Mitropolita Ilariona Ogiyenka 1930 roku S 42 43 Baracz S Pamiatki buczackie S 5 Baracz S Pamiatki buczackie S 5 6 Stankevich M Buchach ta okolici S 19 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach Fotoputivnik S 27 Stankevich M Buchach ta okolici S 62 Bodnaruk I Buchach sto rokiv tomu Buchach i Buchachchina S 69 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 349 Tam samo T V S 352 Grushevskij M Zhidi Istoriya Ukrayini Rusi T V S 255 Grushevskij M Zhidi Istoriya Ukrayini Rusi T V S 257 Grushevskij M Zhidi Istoriya Ukrayini Rusi T V S 260 Lozinski W Prawem i lewem T 2 S 79 Lozinski W Prawem i lewem T 2 S 81 Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Cz 1 t 2 S 222 pol Radziwillowie 02 12 lyutogo 2013 u Wayback Machine angl pol Lulewicz H Radziwill Jan Jerzy h Traby Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1987 Tom XXX 2 zeszyt 125 S 198 pol Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S Orgelbranda S yn ow 1909 Cz 1 t 13 S 336 pol Baracz S Pamiatki buczackie S 89 Krip yakevich I P Bogdan Hmelnickij vidannya druge vipravlene i dopovnene Lviv Svit 1990 S 123 Graboveckij V Zahidno Ukrayinski zemli v period narodno vizvolnoyi vijni 1648 1654rr 12 serpnya 2020 u Wayback Machine K Naukova dumka 1972 S 82 Tam samo S 83 Andrusyak N Minule Buchachchini S 36 Baracz S Pamiatki buczacki S 6 Balinski M Lipinski T Starozytna Polska pod wzgledem historycznym jeograficznym i statystycznym opisana nedostupne posilannya Warszawa 1845 T II cz 2 S 713 pol Jozefowicz J T Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690 obejmujaca w ogolnosci dzieje dawnej Rusi Czerwonej a zwlaszcza Historya arcybiskupstwa lwowskiego w tejze epoce napisana spolczesnie w jezyku lacinskim przez J Tomasza Jozefowicza Lwow Drukarnia Zakladu narodowego im Ossolinskych 1854 504 s S 150 pol Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 16 Smolinski Aleksander Buczacz perla podolskiego baroku 24 veresnya 2017 u Wayback Machine S 56 Prof d r Andrusyak N Minule Buchachchini S 38 Krip yakevich I P Bogdan Hmelnickij vidannya druge vipravlene i dopovnene Lviv Svit 1990 S 314 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi 20 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Tom IX Rozdil X S 6 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 13 Stankevich M Buchach ta okolici S 154 155 S Baracz Pamiatki buczacki S 12 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 17 Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Galicyi S 143 Biernat M Kosciol parafialny p w Matki Boskiej Nieustajacej Pomocy w Trybuchowcach Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Krakow Antykwa drukarnia Skleniarz 2010 Cz I t 18 368 s 508 il S 283 ISBN 978 83 89273 79 6 pol Pidstavka R Yazloveckij klyuch Podillya Nova doba Buchach 2014 33 8603 15 serp S 4 PDF Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2019 Procitovano 26 lyutogo 2019 Akta grodskie i ziemskie z czasow Rzeczpospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie Lauda Halickich sejmow 1575 1695 rr Lwow 1931 t 24 586 s S 380 pol lat Akta grodskie i ziemskie 25 lyutogo 2019 u Wayback Machine t 24 S 380 382 Andrusyak N Minule Buchachchini S 39 40 Skrzypecki T H Potok Zloty S 63 Baracz S Pamiatki buczackie S 12 Skrzypecki T H Potok Zloty S 65 Zaucha Tomasz Kosciol parafialny p w Narodzenia Najsw Panny Marii i Sw Szczepana pirwszego meczenika w Potoku Zlotym Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Krakow Antykwa drukarnia Skleniarz 2010 Cz I tom 18 386 s 509 il S 186 ISBN 978 83 89273 79 6 pol Palkij Henryk Szczuka St Antoni h Grabie ps Candidus Veronensis ok 1654 1710 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow 2011 t XLVII 3 z 194 S 471 pol Baracz S Pamiatki buczackie S 34 Stankevich M Buchach ta okolici S 17 Balinski M Lipinski T Starozytna Polska nedostupne posilannya S 721 Link Lenczowski A Potocki Stefan h Pilawa zm 1726 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1985 Tom XXVIII 2 Zeszyt 117 S 177 pol Baracz S Pamiatki buczackie S 14 16 Stankevich M Buchach ta okolici S 155 156 Baracz S Pamiatki buczackie S 16 20 Baracz S Pamiatki buczackie S 20 22 Baracz S Pamiatki buczackie S 24 27 Glava tretya Sekretnaya perepiska v petrovskuyu epohu Vidy shifrov 29 serpnya 2014 u Wayback Machine ros Skrzypecki T H Potok Zloty S 73 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 18 Prof d r Andrusyak N Minule Buchachchini S 41 Baracz S Pamiatki buczackie S 33 Tam samo S 90 Bobik I Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam Buchach i Buchachchina S 477 PDF Arhiv originalu PDF za 26 lyutogo 2019 Procitovano 26 lyutogo 2019 Akta grodskie i ziemskie Lwow 1868 t 1 215 s S 145 146 pol lat Stankevich M Buchach ta okolici S 156 Skrzypecki T H Potok Zloty S 78 79 Zaucha T Kosciol parafialny p w Narodzenia Najsw Panny Marii i Sw Szczepana pierwszego meczenika w Potoku Zlotym Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Krakow Antykwa drukarnia Skleniarz 2010 Cz I Tom 18 368 s 508 il S 190 ISBN 978 83 89273 79 6 pol Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T V S 261 Baracz S Pamiatki buczackie S 34 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 19 Nastasyak I Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu S 37 39 Potoccy 07 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine pol Potoccy 03 5 bereznya 2016 u Wayback Machine pol Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 19 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 21 Melnik B Vulicyami starovinnogo Lvova Lviv Svit 2001 272 s S 34 ISBN 966 603 048 9 Nastasyak I Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 S 105 V susidnij Terebovli u 1777 roci likviduvali vijtivstvo vsi spravi upravi ta sudu v svoyih rukah zoserediv magistrat Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini S 88 Baracz S Pamiatki buczackie S 35 Baracz S Pamiatki buczackie S 36 Baracz S Pamiatki buczackie S 36 37 Vesna H Melnichuk B Marinovich Mikola Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 459 ISBN 966 528 199 2 Medvedik P Pindus B Kossak Yuliush Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 193 ISBN 966 528 199 2 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 22 Nastasyak I Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 S 112 Zaucha T Kosciol parafialny p w Narodzenia Najsw Panny Marii S 190 Stankevich M Buchach ta okolici S 18 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 42 Baracz S Pamiatki buczackie S 37 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 20 Adam hr Potocki h Pilawa Zlota 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine pol Marceli Marian hr Potocki h Pilawa Zlota ID lu 23255 19 bereznya 2016 u Wayback Machine pol Gordinskij S Buchach i jogo mistecki tradiciyi Buchach i Buchachchina S 95 Baracz S Pamiatki buczackie S 100 101 Stankevich M Buchacka zolototkacka manufaktura Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 206 ISBN 966 528 197 6 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah Ternopil Dzhura 1998 52 s il S 11 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah S 17 Koscioly i klasztory rzymskokatolickie S 117 Tovste Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 2 G L S 146 ISBN 978 966 457 228 3 Bodnaruk I Buchach sto rokiv tomu Buchach i Buchachchina S 64 65 ye takozh data 26 lipnya Prichinki do istoriyi Buchackih shkil Zapiski Chinu Svyatogo Vasiliya Velikogo T IV Vip 3 4 S 765 prim Arhiv originalu za 5 serpnya 2016 Procitovano 29 travnya 2016 yak i v Terebovli Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini S 89 History of the Jews in Buczacz Translated by Adam Prager 21 lipnya 2015 u Wayback Machine angl Mihajlo Ostroverha 1972 NTSh s 442 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 19 travnya 2022 Kalejdoskop minulogo Buchach i Buchachchina S 442 Kalejdoskop minulogo Buchach i Buchachchina S 447 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 12 Bodnaruk I Buchach sto rokiv tomu S 65 Arhiv originalu za 3 kvitnya 2015 Procitovano 10 bereznya 2015 Prof d r Nikola Andrusyak Minule Buchachchini S 57 Tam samo S 57 58 Kocik R Buchach pri kinci XIX go i z pochatkom XX go stolittya S 177 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 16 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 23 o Nazarko I Marijski Druzhini v Buchachi Buchach i Buchachchina S 233 Pelehatij Ya Arhitektura Ternopilshini S 52 Tam samo S 54 Teodor Daniliv Organizaciya molodi v Buchachchini Buchach i Buchachchina S 281 Kolco Volodimir Pracya i rozvitok chitalen t va Prosvita v Buchachchini Buchach i Buchachchina S 254 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 S 488 Kolco V Pracya i rozvitok chitalen t va Prosvita v Buchachchini S 258 Kolco V Pracya i rozvitok chitalen t va Prosvita v Buchachchini S 262 v emigranskih ta dovoyennih vidannyah 2 poverhovij Bobik I Buchach i jogo mishanstvo Buchach i Buchachchina S 453 454 Drak M Firma Bachevskih u Lvovi i rozvitok likero gorilchanoyi promislovosti v Galichini 1782 1939 Lviv 2004 38 s il S 15 Kocik R Buchach pri kinci XIX go i z pochatkom XX go stolittya Buchach i Buchachchina S 177 Drukarnia Instytucje religijne 15 serpnya 2016 u Wayback Machine pol Arhiv originalu za 23 chervnya 2016 Procitovano 23 chervnya 2016 The Jewish Awakener Der Judische Wecker 23 chervnya 2016 u Wayback Machine angl Duda I Pindus B Bedzik Dmitro Ivanovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 94 ISBN 966 528 197 6 Guzar M Zhmut spogadiv pro Buchach Buchach i Buchachchina S 184 Kalejdoskop minulogo Buchach i Buchachchina S 448 Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 73 Bojcun L Brovar brovarnya Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 188 ISBN 966 528 197 6 Bobik I Buchach i jogo mishanstvo Buchach i Buchachchina S 454 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 91 Arhiv originalu za 23 bereznya 2016 Procitovano 10 bereznya 2015 Wodziczko Elzbieta Tesknota za Buczaczem Glos buczaczan S 63 Promisl i torgivlya v Buchachi Buchach i Buchachchina S 178 Reabilitovani istoriyeyu Ternopilska oblast u 5 kn O Bazhan Ye Gasaj P Gucal uporyadniki Ternopil Zbruch 2008 Kn 1 S 15 ISBN 978 966 528 297 6 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 14 Shimov Yaroslav Avstro Vengerskaya imperiya 9 veresnya 2018 u Wayback Machine S Chasopis Dzvin 9 veresnya 2018 u Wayback Machine Lviv 1992 S 128 Tkachov S Persha svitova vijna i Ternopilshina Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 94 ISBN 978 966 457 228 3 Tkachov S Persha svitova vijna i Ternopilshina Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 95 ISBN 978 966 457 228 3 Shipilyavij S Buchachchina v borotbi za samostijnu Ukrayinsku derzhavu S 73 Makoterskij Yuhim Tigrovij skok Chortkiv 2004 S 6 Arhiv originalu za 5 listopada 2013 Procitovano 10 bereznya 2015 Arhiv originalu za 25 grudnya 2007 Procitovano 10 bereznya 2015 Shipilyavij S Buchachchina v borotbi za samostijnu Ukrayinsku derzhavu S 74 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 87 Otec Zhan J Urivki z diyariya Buchach i Buchachchina S 87 89 Tomin Yu Romanishin Yu Koritko R Parashak I Persha koliya do 150 richchya Lvivskoyi zaliznici Lviv TzOV Zahidnoukrayinskij Konsaltingovij Centr ZUKC 2011 il S 121 ISBN 978 617 655 000 6 Bodna Olga Ivan Makuh ZUNR 1918 1923 Uryadi Postati 24 veresnya 2015 u Wayback Machine S 180 Shankovskij L Buchachchina v roki vizvolnoyi vijni 1918 1920 Buchach i Buchachchina S 78 Stockij Ya Buchackij monastir otciv Vasiliyan na sluzhbi Bogovi j Ukrayini S 102 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah S 39 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 195 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah S 46 Litvin M Naumenko K Istoriya Galickogo strilectva Lviv Kamenyar 1991 S 129 ISBN 5 7745 0394 1 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 196 Shankovskij L Buchachchina v roki vizvolnoyi vijni 1918 1920 Buchach i Buchachchina S 80 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 182 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 189 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 223 Shankovskij L Buchachchina v roki vizvolnoyi vijni 1918 1920 S 82 83 Bazhan O Gasaj Ye Gucal P uporyadniki Reabilitovani istoriyeyu Ternopilska oblast S 18 Shankovskij L Buchachchina v roki vizvolnoyi vijni 1918 1920 S 84 Guzar Mihajlo Zhmut spogadiv pro Buchach S 197 Guzar Mihajlo Zhmut spogadiv pro Buchach S 201 Kalejdoskop minulogo S 447 448 Kalejdoskop minulogo S 448 449 Shipilyavij S Nacionalno ekonomichne vidrodzhennya Buchachchini Buchach i Buchachchina S 292 Reabilitovani istoriyeyu Ternopilska oblast T 1 S 584 Kalejdoskop minulogo S 454 Zaleskij O Piyanistka Sofiya Ilevich Buchach i Buchachchina S 173 Shipilyavij S Kalendar Prosviti za 1927 rik Buchach i Buchachchina S 244 Kunzek Tomasz Przewodnik po wojewodztwie Tarnopolskim z mapa S 39 D r Melnik P Buchacka gimnaziya v 20 h i 30 h rokah XX stolillya Buchach i Buchachchina S 209 Stankevich M Buchach ta okolici S 20 o Shimchij Dorotej ChSVV Stari Petlikivci Buchach i Buchachchina S 623 Rozporzadzenie Ministra Spraw Wewnetrznych z dnia 20 lutego 1934 r o zmianie granic miasta Buczacza w powiecie buczackim wojewodztwie tarnopolskiem 27 grudnya 2016 u Wayback Machine pol o Nazarko I Marijski Druzhini v Buchachi Buchach i Buchachchina S 235 Tkachov S Polsko radyanska vijna 1939 roku i Ternopilshina Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 167 ISBN 978 966 457 228 3 Tkachov S Polsko radyanska vijna 1939 roku i Ternopilshina Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 171 ISBN 978 966 457 228 3 Sinenka Oresta Za ridnij kraj za narid svij S 11 Czyz A S Gutowski B Cmentarz miejski w Buczaczu S 25 za inshimi danimi 151 Bobik I Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam Buchach i Buchachchina S 475 1 8 kvitnya 2016 u Wayback Machine P 33 angl Polyanskij F Ternopilshina u period nimecko radyanskoyi vijni 1941 1944 rr Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 194 ISBN 978 966 457 228 3 Polyanskij F Ternopilshina u period nimecko radyanskoyi vijni 1941 1944 rr Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 195 ISBN 978 966 457 228 3 Polyanskij F Ternopilshina u period nimecko radyanskoyi vijni 1941 1944 rr Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 197 ISBN 978 966 457 228 3 Polyanskij F Ternopilshina u period nimecko radyanskoyi vijni 1941 1944 rr Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 200 ISBN 978 966 457 228 3 landkomissar 2 lyutogo 2015 u Wayback Machine angl Kreishauptmannschaft Czortkow 4 bereznya 2016 u Wayback Machine nim za spogadami Ivana Bobika Bobik I Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam Buchach i Buchachchina S 476 spogadi Izidora Gelbarta Bobik I Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam Buchach i Buchachchina S 477 Ivan Bobik Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam Buchach i Buchachchina S 476 Bobik Ivan Spivzhittya buchackih mishan iz zhidivskim naselennyam list Izidora Gelbarta Buchach i Buchachchina S 478 2 8 kvitnya 2016 u Wayback Machine P 53 angl Semeniv O Vijskovo istorichni chinniki prorivu otochenoyi 1 yi tankovoyi armiyi vermahtu na pivdni Ternopilskoyi oblasti u kvitni 1944 r 17 listopada 2016 u Wayback Machine S 168 Glos buczaczan 2014 1 71 S Semeniv O Vijskovo istorichni chinniki prorivu otochenoyi 1 yi tankovoyi armiyi vermahtu na pivdni Ternopilskoyi oblasti u kvitni 1944 r 17 listopada 2016 u Wayback Machine S 171 Rozen Milek Przetrwac holokaust i zyc dalej 2 Glos buczaczan Wroclaw drukarnia osiedlowa 2015 1 72 92 s S 78 79 pol Polyanskij F Ternopilshina u period nimecko radyanskoyi vijni 1941 1944 rr Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil TzOV Terno graf 2014 T 1 A J S 206 ISBN 978 966 457 228 3 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 14 Kurilishin K Buchacki visti Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2010 T 4 A Ya dodatkovij S 84 ISBN 978 966 528 318 8 Zyromski Zbigniew Uprowadzenie komandanta Obwodu AK w Buczaczu Glos buczaczan S 40 42 Zyromski Zbigniew Uprowadzenie komandanta Obwodu AK w Buczaczu Glos buczaczan S 66 Arhiv originalu za 15 serpnya 2016 Procitovano 23 chervnya 2016 zatisnuti v rajoni na pivnichnij shid vid Kam yancya Podilskogo do 20 vorozhih divizij u tomu chisli 10 tankovih i motorizovanih Gricyuk Valerij Dniprovsko Karpatska strategichna nastupalna operaciya 24 12 43 17 4 44 Voyenno istorichnij muzej Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 15 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 23 Strashkiv S Spogadi Petra Shklyara Tribuhivci Minule i sogodennya Ivano Frankivsk Nova Zorya 2004 il S 49 50 Tam samo S 47 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 25 Arhiv originalu za 7 listopada 2017 Procitovano 26 lyutogo 2022 Kubkovi vershini Kolosa Nova doba 34 8656 21 serp S 6 Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach S 18 gazeta Peremoga Buchach 1969 117 4 zhovt S 4 Arhiv originalu za 22 listopada 2015 Procitovano 13 serpnya 2015 Arhiv originalu za 20 bereznya 2015 Procitovano 10 bereznya 2015 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2014 Procitovano 10 bereznya 2015 Gazeta Nova doba 2013 48 8566 29 list S 1 2 Gazeta Nova doba 2013 48 8566 3 grud S 4 O Chornij Geroyi Nebesnoyi Sotni iz Zubrecya Nova doba Buchach 2014 9 8579 28 lyut S 1 5 Molodizhnij forum Buchacha Buchacki novini nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Arhiv originalu za 8 lipnya 2015 Procitovano 7 lipnya 2015 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 10 veresnya 2015 DzherelaBuchach Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII 944 s il Veriga V Galicka Sociyalistichna Sovyetska Respublika 1920 r 11 veresnya 2014 u Wayback Machine NTSh 1986 tom 203 S 16 56 85 91 107 114 129 149 156 Gorodiskij Leon Zinchishin Igor Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini Istorichnij naris putivnik Lviv Kamenyar 1998 294 s 44 ark il ISBN 966 7255 01 8 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T 0 Duda I Overko O Buchach Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 211 213 ISBN 966 528 197 6 Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini K VAT Poligrafkniga 2001 2008 T 1 8 A Dya ISBN 966 02 2074 X Kozak M avtor tekstu Bubnij P litredaktor Buchach Fotoputivnik Ternopil VAT Zbruch 2010 64 s il Kozlovskij P vidpovidalnij Balyuh V Legka L Trakalo V avtori tekstu Buchach Turistichnij putivnik Ternopil VAT Zbruch 2005 60 s ISBN 966 528 236 0 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini vidavnicha firma Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 Mihajlina P Vizvolna borotba trudovogo naselennya mist Ukrayini 1569 1654 rr K Naukova dumka 1975 260 s S 28 155 Nastasyak I Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 K Atika 2006 160 s ISBN 966 3261 191 9 Oguj O Obig avstrijskih paperovih groshej u GALIChINI ta na Bukovini 1785 1857 15 lyutogo 2019 u Wayback Machine S 172 203 Pelehatij Ya Arhitektura Ternopilshini Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 51 55 ISBN 966 528 197 6 Reabilitovani istoriyeyu Ternopilska oblast u 5 kn O Bazhan Ye Gasaj P Gucal uporyadniki Ternopil Zbruch 2008 Kn 1 728 s ISBN 978 966 528 297 6 Ribchinskij O V Rinkovi ploshi v kompozicijno planuvalnij strukturi istorichnogo mista 18 sichnya 2017 u Wayback Machine S 204 211 Semeniv O Ye Ternopilshina u vihori vijni vesna lito 1944 roku monografiya Ternopil Aston 2013 176 s 24 il