Богородча ни діалект Богоро дчєни селище в Івано Франківському районі Івано Франківської області адміністративний центр

48°48′29″ пн. ш. 24°32′17″ сх. д. / 48.80806° пн. ш. 24.53806° сх. д.Координати: 48°48′29″ пн. ш. 24°32′17″ сх. д. / 48.80806° пн. ш. 24.53806° сх. д.

Висота над рівнем моря

333 м

Водойма

р. Бистриця Солотвинська

Відстань

Найближча залізнична станція:

Тарновиця

До станції:

18,2 км

До обл. центру:

- фізична:

16 км

- автошляхами:

18,4 км

Селищна влада

Адреса

77701, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 68

Голова селищної ради

Заремба Ростислав Дмитрович

Вебсторінка

Богородчанська селищна рада

Карта

Богородчани

Богородчани

Богородчани у Вікісховищі

Історія

Давня історія

Перша встановлена письмова згадка про Богородчани (ще як село) належить до 3 січня 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача — він же Ян Бучацький, староста теребовлянський. Цей документ був опублікований на латинській мові в «Актах гродських і земських» 16 січня 1441 року. Ось його зміст: «Ми, Іван з Бучача, староста Теребовлянський, маємо сплатити 300 марок.., сто по шістдесят широких грошей празької монети вельможному Петрові Одрованжу, старості Симбірському та Галицькому... Якщо не сплатимо, то повинні ми дати право на вступ в маєтки наші Черніїв, Богородзічани, Ляхівці... ».

У податковому реєстрі 1515 року в Богордчанах документується піп (отже, уже тоді була церква) і 12 ланів (близько 300 га) оброблюваної землі.

У другій половині XVI століття Богородчани стали володінням Потоцьких.

1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах споруджується костел, а навколо нього оселяється група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі.

У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. До них приєдналися й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем зробили напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.

За першим поділом Польщі 1772 року Богородчани опинилися під владою Габсбурґів у Священній Римській імперії. Австрійська влада у 1789 року відкрила німецьку школу, а 1790 року заснувала українську народну школу. Польські урядовці, яких в Галичині за часів Австрійської імперії було досить багато, не сприяли розвитку української культури. Богородчани залишались у другій половині XVIII століття дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1 134 жителі.

ХІХ-ХХ сторіччя

У середині XIX століття у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено місцеву Руську раду, до складу якої увійшло 29 членів.

Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. Наприкінці XIX століття на них працювало понад 100 робітників.

У 1900 р. в місті з 4706 жителів було 1970 українців, 786 поляків, 1937 німців та 3 інших національностей (1703 греко-католики, 768 римо-католиків, 2219 юдеїв і 16 інших віровизнань).

Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки Першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі та його околицях лютувала епідемії тифу й холери. Господарство занепало.

27 червня 1941 року Богородчани окупували гітлерівці. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. 28 липня 1944 року в Богородчани увійшли частини 161-ї стрілецької дивізії Червоної Армії. Літом 1947 року в Богородчанах було насильно організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. У 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех . В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на PTG (з 1961 року — «Сільгосптехніка»).

У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.

Населення

Юдейський рабин

У 1938 році в місті мешкало 1670 греко-католиків. Окрім того, у Богородчанах та присілку Скобичівка разом мешкало 795 римо-католиків, 40 окатоличених українців та 1931 юдеїв.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними :

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7379	98.86%
російська	75	1.01%
білоруська	3	0.04%
польська	2	0.03%
угорська	1	0.01%
румунська	1	0.01%
словацька	1	0.01%
інші/не вказали	2	0.03%
Усього	7464	100%

Пам'ятки архітектури

У місті збереглися:

Домініканський монастир (1742–1762 роки, мурований); фундатор — Станіслав Коссаковський — каштелян камінський.;
Костел домініканів (1745 рік, мурований);
Палати духовенства — келії (1762 рік, муровані);
Церква Іоана Євангелиста (1930-1934 рр.), споруджена за проектом архітектора Євгена Нагірного.

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень (м. Київ) вніс смт. Богородчани до списку найважливіших історичних населених місць України та їхніх пам'яток. Список затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878.

Церква св. Івана Євангелиста

Станом на кінець XIX століття майже в самому центрі поселення існував дерев’яний храм Пресвятої Тріїці, в якому зберігався золочений іконостас Манявського скиту (нині входить в експозицію Львівського музею українського мистецтва).

У 1930-му за ініціативи єпископа Станіславівського Григорія Хомишина (1867 – 1945) в містечку його ж турботами (майбутній мученик греко-католицької церкви надав землю та виступав фундатором) був освячений наріжний камінь майбутнього собору поруч з тією самою дерев’яною Троїцькою церквою. Теперешній храм зводився за проєктом талановитого львівського архітектора Євгена Васильовича Нагірного (1885 – 1951) чотири роки, і після освячення в 1934-ому став однією з головних уніатських святинь Прикарпаття завдяки унікальності своєї символічної архітектури, за зразок якої були взяті зразки світової класики

Чотиристовпна цегляна базиліка головного греко-католицького храму Богородчан з шестиколонним портиком доричного ордеру центрального входу є окрасою центральної частини містечка. Її еклектичний образ з ухилом в необароко по зовнішніх фасадах від початку був не тинькований і тільки після повернення в 1990-х сакральної суті отримав свій сучасний вигляд. Прикрашена високими вузькими віконними арками, контрфорсами, балконом на портику за тонкими балясинами парапету у доповненні тонких штрихів обвідки, головний зовнішній акцент перлини зосереджено на верхній частині піднесеним куполом з круглими світловими віконцями на високому світловому барабані, маленькими пологими шоломоподібними куполами на кутах, величними бароковими декоративними фронтонами та сиґнатуркою під хрестом, що візуально спрямовують силует у вир. Багатий внутрішній розпис зі святими образами та витончені вітражі лише підкреслюють чотири монументальні опорні колони купольного барабану на високих стилобатах, а сім нехарактерних колон захристії символічно відповідають за кількістю святим таїнствам. Окрему увагу привертає образ Богородчанської Божої Матері, урочисто прибраний рушниками на простій тринозі.

Освіта

У місті є 2 загальноосвітні ліцеї та .

У міжвоєнний період діяли дві 7-класові школи, зокрема хлопчача та дівоча утраквістична.

Транспорт

Автобусне сполучення з Івано-Франківськом. Через селище проходить автомагістраль Івано-Франківськ — Надвірна.

Відомі особи

Народилися

Олекса Гірник (27 березня 1912 — 21 січня 1978, Канів) — Герой України, український дисидент, політв'язень. В 60-ті роковини проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918 року) вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації;
Антон фон Калік — австрійський генерал-майор, перший керівник військової розвідки Австрійської імперії;
Август Салаба (1840—1894) — австрійський і чеський учений, інженер-механік, винахідник, педагог, професор;
Теодор Мартинець — сотник УГА;
Богдан Пташник — український математик, член-кореспондент НАН України, академік АН ВШ України;
Мирослав Мартинець — український військовий та громадський діяч.

Працювали, перебували

Басанець Віталій Васильович — учитель Богородчанської ЗОШ № 1, заслужений вчитель України;
Глинський Теофан — галицький український письменник, публіцист, культурний і громадський діяч. Під час революції 1848 в Австрійській імперії був обраний секретарем Богородчанської Руської ради;
Кохановський Іван — делегат Української Національної Ради ЗУНР, суддя УГА, після емеритури (вихід на пенсію) відкрив власну адвокатську канцелярію в Богородчанах.

Парламентські посли від Богородчан

доктор Криницький Богдан — правник, громадський діяч (москвофіл), посол Галицького сейму 9-го скликання..

Галерея

Богородчанський районний суд
Районний палац культури
Пам'ятник до 60-ліття УПА
Борцям за волю України
Пам'ятник
Церква
Домініканські костел і монастир у Богородчанах

Див. також

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] с.92
Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] с.93
Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938. — Станиславів, 1938. — С. 27-28.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Акти ґродські і земські [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — Львів, 1928. — Т. 23. — S. 451.
. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — С. 143.
Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. 228 c.; іл. с. 113—114; 144

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богородчани

У Вікіджерелах є

Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938/Богородчани

Г. А. Вербиленко. Богородчани [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 317. — .
БОГОРОДЧА́НИ [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
Неофіційний портал Богородчан. [ 22 березня 2019 у Wayback Machine.] Перевірено 2009-06-12.
Замки та храми України. Богородчани [ 6 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Богородчани — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [ 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)

[2] Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] с.92

[3] Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] с.93

[4] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.

[5] Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).

[shematyzm-6] Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938. — Станиславів, 1938. — С. 27-28.

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[8] Акти ґродські і земські [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — Львів, 1928. — Т. 23. — S. 451.

[9] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 5 листопада 2019.

[10] Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — С. 143.

[11] Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. 228 c.; іл. с. 113—114; 144