Грецька література |
Давньогрецька література Візантійська література Новогрецька література |
Давньогрецька література — сукупність літературних творів античних авторів, що включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та інших аж до кінця історії Стародавньої Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.
Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:
- перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;
- другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.
У творчу добу давньогрецької літератури виділяють два проміжні періоди. У першому періоді керівна роль належала колоніям, у другому беззаперечно панували Афіни:
- перший — розвиток епосу, лірики (меліка), виникнення драми і всіх видів прози, тривав приблизно до 480 до н. е.;
- другий — так званий, аттичний період — доба вищого процвітання драми, красномовства, філософії, історіографії з переходом до точних наук.
Догрецька та егейська доба
Найдавніші письмово зафіксовані пам'ятки давньогрецької літератури, гомерівські поеми, є результатом тривалого розвитку, який може бути відновлений лише приблизно і в найзагальніших рисах. Певна частина цього розвитку падає на догрецький період, що передував утворенню грецьких племен шляхом схрещення народів, які вторгалися впродовж другого тисячоліття до н. е. на територію Еллади з півночі, з місцевим населенням, носіями пізнішої егейської культури. Спадкоємний зв'язок давньогрецької літератури із догрецькими народами, що володіли багатою матеріальною культурою і розвиненою писемністю, виявляється в негрецьких найменуваннях цілої низки літературних жанрів і у збігу багатьох сюжетів, мотивів і навіть формул грецької літератури із літературами народів східного та південного Середземномор'я, що перебували в тривалому спілкуванні з народами егейської культур. Підтверджується ця спадкоємність і аналогічним зв'язком інших елементів грецької культури з догрецької періодом.
Історичне значення давньогрецької літератури для пізніших літератур полягає в тому, що зачатки словесного мистецтва, які в державах Сходу при ідеологічному пануванні жрецтва підіймалися до рівня літератури лише настільки, наскільки вони могли служити інтересам релігії та практичної «мудрості». В умовах грецької історії література отримала можливість подолати «табу», магічну і культову зв'язаність, і дати ту різноманітність літературних форм, яка через спадкоємну римську літературу зуміло збагатити літературу Нової Європи. З іншого боку, залишки зв'язку з культом забезпечили грецькій літературі консервативність форм, яка дозволяє сучасному дослідникові, незважаючи на втрату величезної кількості пам'яток давньогрецької літератури, відновити основні лінії її розвитку.
В основі давньогрецької літератури лежать жанри, які були відомі і всім сусіднім народам: робітничі, військові та маршові пісні — ембатерії, заклинання, пісні культові та обрядові. В усіх цих утвореннях слово виступає в нерозривному зв'язку із музикою і ритмічними рухами тіла, будь то трудові операції або ритуальний танець, що здійснювався одиничною особою або колективом («хоровод»). Для свят та обрядів, пов'язаних з родючістю, характерні сліди колись панівного статевого розгулу, суперечки, «ритуального лихослів'я», «глузливі пісні». Як показують назви більшої частини цих пісень, вони мають догрецьке походження. Обряди нерідко були складною системою магічно-мімічних дій — зачатками давньогрецької драми. Для подальшого розвитку найбільше значення мали культові та обрядові пісні, оскільки консервативність ритуалу створювала стійкі традиції і єдиний стиль. Поряд з піснями, греки знали й інші види «усній словесності» — казки, загадки, прислів'я, — і в їх склад безперервно просочувалися, перероблялися і засвоювалися нові матеріали з багатої скарбниці Сходу.
Архаїчна доба
У міру того, як громадське та особисте життя ставало різноманітнішим і складнішим, особливо в багатіючих торгових колоніях, народжувалася й нові форми поетичної творчості. Спадкова монархія поступилася місцем олігархічної або демократичного правління, або вийшла з боротьби партій і спочатку спиралася на тиранію. Поезія багато втратила в урочистості, але не менше виграла в практичному, життєвому значенні. Із натхненних глашатаїв муз або Аполлона поети звернулися до простих смертних, що видавалися над натовпом більшою чуйністю, мудрістю практичних порад або влучністю і в'їдливістю критики. В лавах поетів того часу почесне місце належало великому афінському законодавцю Солону; інший афінський громадянин Тіртей, добував своїми піснями перемоги спартанцям; Теогнід користувався віршованою формою для нещадного переслідування політичних супротивників. Сама форма віршів — елегійний двовірш із гекзаметра і пентаметра — відрізнялася у порівнянні з епічним віршем стислістю і виразністю, а ямбічних розмір сатиричних віршів ще більше зближував поетичну мову із повсякденною, розмовної. Злість дня в її нескінченному розмаїтті була предметом поетичного вираження в елегіях і ямбах впродовж 7-6 століть до н. е. Виробленими тоді віршованими формами охоче користувалися і пізніше. Старовинні елегії виконувалися під акомпанемент флейти. З числа елегійних і ямбічних поетів: Каллін, Сімонід, Мімнерм, Фокілід, Ксенофан, Гіппонакс, Архілох — належали малоазійськім містам і островам; Солон, Теогнід, Тіртей — уродженці Аттики і Мегари.
Хоча епос і елегія розвивалися не без зв'язку з музикою, перший час музика була досить простою і монотонною; віршовані тексти декламувалися і удосконалювалися незалежно від музичного акомпанементу. Не так було з поезією власне ліричною, або пісенною, успіхи якої були підготовлені розвитком музики і яка окремо від музики не існувала, іноді до музики приєднувалися й ритмічні рухи, орхестіка. Початки лірики містилися в найдавніших народних піснях, але свідома розробка її у зв'язку з музикою починається з Терпандра родом з Лесбоса, який у 7 столітті до н. е. на Карнейських і Піфійських зборах в Спарті і Дельфах виступив (з семиструнною лірою замість первісної чотириструнної) як виконавець релігійних піснеспівів, номів, з удосконаленим музичним супроводом. Він відкрив гаму звуків, встановив основні гармонії, лади грецької музики і взагалі поклав початок систематичному музичному мистецтву.
Лірика
Грецька лірика ділилася на власне пісню та хоровий спів і розвивалася в один час з елегією та ямбом: Терпандр передував Архілоху, а в один час із Солоном жили головні представники обох видів лірики: Алкей та Сапфо, Стесіхор. Елегія і ямби примикали за мовою до іонійського епосу, лірична поезія, за самою своєю природою більш індивідуальна, представляла нескінченну різноманітність місцевих говірок у тісній залежності кожного поета від його батьківщини і місця діяльності. , еолійські, дорійські говірки були рівноправні в ліриці. Не меншою різноманітністю відрізнялося віршування ліричних пісень залежно від особистості поета і від найтонших відтінків його настрою. Якщо номи і просодії Терпандра і Клонаса, що виконувалися під акомпанемент кіфари, флейти, користувалися гекзаметром, ямбом і елегійним двовіршем, то наступні лірики виявляли в цьому відношенні надзвичайну винахідливість і свободу творчості.
Втім головним чином генієм Архілоха, були введені в обіг окрім гекзаметра і пентаметра ямб, трохея, анапест. З видатних ліриків мало не кожен додавав нові віршовані форми, які назавжди отримували за собою імена своїх творців, або накладав печать власної індивідуальності на форми вже існуючі, змінюючи і вдосконалюючи їх. Відносно винахідливості всіх ліриків перевершив спартанський поет половини 7 століття до н. н. Алкман, у якого вперше знаходимо розміри іонійські і логахдичні; він же перший вживав розмір, що виявився вельми придатним для хвалебних віршів. Починання Алкмана знайшли собі продовжувача у Стесіхорі з Гімери. У середовищі ліриків стало звичаєм розчленовування вірша на строфи. Взагалі в давньогрецькій ліриці розрізняються напрямки еолійські й іонійські, з одного боку, і дорійські — з іншого. Головні представники першого — Алкей, Сапфо, Анакреонт, другого — Алкман, Стесіхор, Ібік, Сімонід з Кеоса, Аріон, Вакхілід, Піндар.
Тільки перші поети — лірики в сучасному розумінні, які виражали у своїх творах особисті душевні стани; другі, власне грецькі лірики, що займали в грецькому житті почесніше місце, призначали свої пісні для прикраси свята прославлення богів, внаслідок чого зміст їхніх творів мав більше спільного, ніж особистого, проте саме урочистість стала відмінною рисою дорійської поезії. Одні пісні призначалися для виконання одним голосом, у приватному житті окремих громадян, інші були хорові і мали значення переважно релігійно-громадське, виконувалися в публічних місцях. Будова пісень першої категорії була незрівнянно простішою; тут допускалося безперервне чергування окремих віршів, або ж строфи однакової будови слідували одна за другою. Незрівнянно великою різноманітністю відрізнялося строфічні будова хорових пісень, особливо з часу Стесіхора, який ввів у віршування чергування потрійних груп — строфи, антистрофи і еподи, — відповідно рухам хору вправо, зворотному вліво і заключного перебування на місці. Хорові пісні були значніші і за обсягом. Переможні пісні Піндара складені на славу переможців на чотирьох загальноеллінських святах і дійшли до нас в числі 44, це єдині і пречудові зразки хорової грецької лірики.
Драма
Одна з форм цієї ж лірики, дифірамб, була джерелом трагедії, а з жартівливих хорових пісень, теж на честь Діоніса, вийшла давньогрецька комедія. Споконвічні початки драми, що містилися в самому житті древнього грека і особливо в культі Діоніса, розвинулися швидко до класичних зразків драматичної поезії завдяки досягнутим раніше успіхам лірики, зокрема — дифірамба. Діфірамбічному хору дав правильну організацію Аріон із Коринфа, а славнозвісні лірики розповсюдили дифірамбічну пісню з Діоніса і на інші міфічні особистості. Вже за Солона, на початку 6 столітті до н. е., в Афінах можна було бачити перші досліди драматизування дифірамба за допомогою одного актора, яким був сам винуватець нововведення, ікарієць Феспід.
Драматичні вистави зайняли місце поряд з дифірамбом у вшануванні Діоніса, оскільки це були народні свята, держава була зацікавлена в якомога привабливішому виконанні їх, і драматичні письменники знаходили достатньо для себе задоволення і заохочення в гарячому співчутті і розуміння багатьох тисяч глядачів. Спорудження в Афінах кам'яного театру Діоніса близько 500 до н. е. було зовнішнім виразом того, що драматичні вистави стали предметом державної дбайливості. Феспід, Херіл, Пратін, Фрініх — попередники батька трагедії, Есхіла. Глибина і різноманітність психологічних спостережень, напружений інтерес до чисто людських сторон міфічних і легендарних героїв, старанне мотивування їх рішень і зіткнень, закономірна комбінація зовнішніх обставин і душевних станів дійових осіб — такі риси аттичної драми, що забезпечили за нею на багато століть освітнє значення. Надзвичайно швидкому розвитку драми сприяли також успіхи громадянськості в Афінській республіці і високий загальний розвиток маси афінських громадян. Тільки за наявності вільних демократичних інституцій стала можливою в Афінах стародавня політична комедія, що вийшла з фалічних пісень і спочатку склалася в дорійських Мегарах. Нраворятуюча комедія в першій порі розвитку також належала дорянам, пізніше ж почала складатися серед сицилійців у 7 столітті до н. е. Вона вважається «старшою сестрою» середньої і нової аттичної комедії.
Обладнання театру
З часів Феспіда постійної тетральної будівлі не було. В Афінах, наприклад, в якості театральної сцени використовували центральну площу, на ній амфітеатром розташовували поміст для глядачів. А в інших містах деколи обиралась галявина, оточена з боків пагорбами, де розташовувались глядачі. З моменту виникнення театр набуває всенародного характеру, тому вже тоді на вистави приходило дуже багато глядачів.
Актор і хор преродягались у скене, спеціальному наметі; а виступали на майданчику перед нею. Пізніше для використання під час теартальних постанов почали будувати дерев'яні приміщення.
Але у 500 році до н. е. під час театрального дійства сталося непербачуване: лавки, на яких розмістились глядачі, невитримавши напруги від ваги, обвалились. Це призвело до великої кількості жертв. Після цієї події Афінські Народні збори ухвалили назавжди відмовитись від тимчасових ненадійних театральних приміщень і розпочати будування театр у священному окрузі Діоніса. Відтоді грецькі театри почали будувати просто неба.
Класичний грецький театр складався з трьох частин - театрону, орхестри і скене, які вдосконавлювались протягом V і особливо IV ст. до н. е.
Театрон
Театрон - це місця в класичному грецькому театрі для глядачів, розташовані на схилі пагорбів. Вони вирубувались прямо в скелі і розміщувались концетрично, або ж прокопувались в землі і зверху накривались дерев'яними дошками або кам'яними плитами. Для особливих шанованих осіб сидіння вироблялись із мармуру і ставились в перших рядах, . Театрон спускався до орхестри і був поділений на тринадцять секторів вузькими проходами.
Актори
З самого початку виникнення трагедії, коли вона ще була драмою одного актора, її автор водночас був і виконавцем головної ролі. Акторами були і Есхіл, і Феспід. Проте швидко ці професії розбігаються.
Відомо, що саме Есхіл на початку V ст. до н. е. першим виводить а сцену другого актора. Поява другого актора — девтерагоніста не тільки обмежує хор і певною мірою ускладнює дію, але й вимагає появи професійних акторів. Коли Софокл увводить третього актора, тритагоніста, акторський фах уже був поширеним, а самі актори, особливо протагоністи, отримують величезну популярність і славу серед суспільства. Бували і нетипічні для еллінського театру випадки, коли на сцену виходили навіть четверті актори, але вони вже не брали такої участі в діалогах і були просто статистами, так само як і ті, хто зображував варту чи гурт людей.
Акторами могли бути лише вільні громадяни-чоловіки — навіть коли потрібно було виконувати жіночі ролі, їх виконували дорослі чоловіки і юнаки. З деяких соціально-побутових причин жінки не допускалися до драматичних ролей. До акторів ставилися надзвичайно високі вимоги. Вони повинні були мати гучний голос, бездоганну дикцію, вміти співати, особливо, мала вміти декламувати , а ще танцювати і грати на музичних інструментах. Дуже цінувалося вміння грати протилежні ролі, мовою і рухами передавати психологічний стан зображуваної особи. Завдання актора ускладнювалося композиційними особливостями трагедії.Особливо актор впливав на присутніх своїм мистецтвом декламації.
Історіографія
Цьому періоду нових політичних утворень належать перші досліди прози історико-географічної та філософської, яка за своїм змістом тісно примикала до епічної поезії і народної міфології. Грецька історіографія почалася з перекладання в прозу поетичних переказів у порядку хронологічної послідовності і з запису пам'яток окремих міст і народів. Кадм, Діонісій, Гекатей Мілетський, Ксанф з Лідії, Харон з Лампсака, Гелланік з Мітилени є найдавнішими історичними письменниками. Представниками найдавнішої грецької філософії є Фалес, Анаксимен, Анаксимандр (див. давньогрецька філософія). Наприкінці першого періоду історії грецької літератури всі частини еллінського світу були охоплені політичним і розумовим рухом, а нагромадження багатств торгівлею і промислами та отримання з Єгипту папірусу — порівняно дешевого матеріалу — полегшували літературну продуктивність міських республік і сприяли їх розумовому зближення. Вельми характерними виразниками тієї епохи збудження і повсюдної напруженої діяльності були, так звані, «сім мудреців» (Біант, Хілон, Клеобул, Періандр, Піттак, Фалес, Солон) — розсіяні по різних містах практичні діячі та вчителі, які у віршованій, стислій формі пропонували уроки життєвої мудрості — гноми
Найвидатніші грецькі історіографи:
- Геродот - "батько історії". Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських війн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.;
- Гекатей Мілетський - "Генеалогія"; "Землеописи" та ін.;
- Ксенофонт - "Спогади"("Мемораблії"); "Агесілай"; "Гієрон"; "Ананабис"; "Кіропедія"; "Грецька історія";
- Фукідід - Відомі твори - "Історія"
Ксенофонт, Геродот та Фукідід стали класиками і найвидатнішими істориками Греції, тому їхні праці дійшли до нас. Але крім них був ще цілий ряд визначних істориків, що були свого часу пополярні. Збереглися імена і, на жаль, лише назви творів історіографів Ктесея, Кратіппа, Тімея, Ефора, Філіста, Феопомпа, Іона та ін.; окремі факти їх життєписів, деякі фрагменти історичних творів.
Класичний період
Трагедії
Початком наступного періоду можна вважати 478 до н. е., коли утворився Перший Афінський морський союз і Стародавні Афіни на довгий час стали загальновизнаним гегемоном значної частині Еллади. Споконвіку в народній поезії існуючі зачатки драми були опрацьовані в Афінах до рівня довговічного зразку драматичної творчості. Хоча наявність високо розвинених форм епосу й лірики сильно полегшувала розвиток аттичної драми, тим не менше і трагедія, і комедія були оригінальним створенням афінян, найбільше зобов'язаним сукупності політичних і культурних умов в Афінах. З двох видів драми трагедія за своїми сюжетами тісно прилягала до народних сказань і міфів, а давньогрецька комедія черпала зміст зі спостережень над сучасними політичними діячами, поточними суспільними подіями, звичаями. Піднімаючись над приватними практичними інтересами, трагедія вводила глядачів у коло інтересів і понять загального характеру, релігійних, етичних та громадських, втілюючи їх у типові образи, кожному близькі й зрозумілі. За своїм змістом твори афінських трагіків були здебільшого прямим продовженням Гомера та інших кіклічних поетів: ті ж освячені вірою імена і взаємні відносини божеств і героїв, та ж, до Евріпіда, щирість віри. Тим знаменнішими були нові способи обробки народних сказань, які більш гармоніювали зі світським настроєм суспільства та з успіхами узагальнення у сфері думки і почуття.
Вже починаючи з Есхіла, панівним предметом зображення в трагедії, а отже — і симпатій глядача, стало душевне життя людини з її сподіваннями, побоюваннями, пристрастями. Міфічна старовина зберігалася лише як зручна, всіма визнана форма, під якою чулося биття живої дійсності; легендарні особистості були перекладачами або виразниками того, чим жили сучасники трагіка. Ніколи раніше афінська публіка не підходила так близько за допомогою поетичних зображень до природного зв'язку причин і наслідків. Надзвичайна популярність аттичної трагедії виявляється у тому, що впродовж 5 століття до н. е. для афінського театру написано не менше 1 000 трагедій. На жаль, з цього величезного числа до нас дійшли тільки 31 — по сім від Есхіла і Софокла та 17 — від Евріпіда, а також одна сатирична драма Евріпіда «Циклоп». На афінському театрі тримався до 4 століття звичай ставити трагедії групами, так званими тетралогіями, при чому подання трьох трагедій полягало пустотливою п'єсою на зразок водевілю. Хори цих п'єс складалися з сатирів, постійних супутників Діоніса, звідки і сама назва сатиричної драми. Від величезного чис збереглися деякі імена і незначні уривки. Крім Есхіла, Софокла і Евріпіда, які затьмарили собою не тільки сучасних їм трагіків, але й наступних, відоміші Іон, Агафон, Ахей, Критій, Евфоріон, Евріпід Молодший.
Існує кілька версій тлумачення походження слова «трагедія». Однією з таких версій є те, що слово «трагедія» означало пісні, які виконувалися хором під час культового обряду, присвяченого Діонісу, який був богом родючості. Цей хор складався із почту Діоніса — сатирів, які одягалися у цап'ячі шкури, прославляючи цього бога. Саме тому іноді сатирів називали просто цапами, а їхня пісня отримала назву «трагедія». Другою версією походження називають пісні, які співали учасники ритуалу, коли приносили в жертву цапа для бога Діоніса. Цей обряд виконувався під час святкування свята Діоніса. Ті пісні називалися трагедіями. Під час жертвоприношення бідна тварина кричала, її останні звуки, за останньою версією походження слова «трагедія», і називали трагедією.
Комедії
Паралельно з трагедією розвивалася в Афінах і комедія, перенесена сюди з Мегари і тільки тут досягша високого ступеня досконалості і величезного впливу. Хіонід, Магнет, Кратін, Евполід, Кратет, Ферекрат, Платон підготували повний розквіт аттичної комедії у 5 столітті до н. е. у творах Аристофана, з 64 п'єс якого дійшли до нас 11. Найхарактернішою особливістю аристофанівської комедії була парабаза, що розривали подання на дві частини. Це пісня, яку виконував весь хор чи корифей і в якій від імені автора висловлювалися глядачам поради, застереження, скарги на літературних суперників і політичних ворогів автора, судження про сучасні події та осіб. Політична свобода, високий розумовий розвиток громадян, як і геній Арістофана та його попередників перетворили грубий фарс, яким була комедія спочатку і залишилася назавжди в інших частинах Еллади, на оригінальній вид драми, який поєднував у собі риси нещадної сатири і памфлету, з одного боку, художнє створення — з іншого. Звичайно, критика аттичної комедії, чи стосувалася вона політики (Клеон), літератури (Евріпід) або філософії (Сократ), була односторонньою і мала на увазі повернути добрий старий час марафономахів, озброїти громадську думку проти новаторів, тому значення древньої комедії як джерела для політичної історії дуже відносне.
Однак сміх Аристофана не зупинявся ні перед чим, проникаючи у всі сфери життя і насправді підриваючи традиційні початки. Блудливий Зевс, жадібний до золота Гермес, Опора і Теорія в образі гетер — такі божества комедії «Мир». Помістивши між небом і землею пташине царство загрожує відняти у богів і жертовний дим, і любовні насолоди («Птахи»). У «Дедалі» Зевс зображений злодієм і брехуном. Поруч з Евріпідом і Агафоном закидам Арістофана піддавався й урочистий, богобоязний Есхіл. Наслідки ж комедій виходили далеко не ті, яких, можливо, бажав сам комедіограф: не послаблювала, а скоріше посилювала аттична комедія дух сумніву й критики у сучасному суспільстві. Питання політичні, приватні та загальні, соціальні, літературні, педагогічні, філософські знаходили собі місце в давній комедії, як можна бачити і за уцілілими п'єсами Аристофана, і обговорювалися криво з не баченою ні раніше, ні пізніше свободою. Вже в числі комедій Аристофана є кілька вільних від особистих нападок («Птахи», «Мир», «Лісістрата», , «Оси», «Жінки в народних зборах»). Особиста критика є в них лише побіжно, у вигляді натяків, поступаючись головним місцем сатирі на цілі напрямки в літературі та громадського життя, а також на цілі класи громадян.
Так звані, середня і нова комедія (від відновлення афінської демократії після тиранії тридцяти в 403 до н. е. до александрівського періоду), зовнішнім чином відрізнялися від аристофанівської відсутністю хору, являючи собою тільки більш постійний і послідовний розвиток тих елементів пародії на міфологічні особистості і на трагіків, які містилися у достатку в самих зародках аттичної і взагалі грецької комедії і в творах Аристофана, з іншого боку, не зовсім були вигнані з цих пізніших видів комедії й особисті нападки на політичних діячів. Головним представником нової аттичної комедії вважався Менандр, вона відома нам майже виключно за римськими наслідуваннями, що належать авторству Плавта і Теренція.
Давня комедія вже остаточно як жанр сформувалася в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-х роках до н. е. Точних даних про її походження немає, отже це питання, як і походження трагедії, є досить складним. Першимджерелом виникнення трагедії, безсумнівно, можна вважати вже згадувані народні свята на честь бога Діоніса. Арістотель, наприкла, у своєму творі «Поетика» стверджує, шо комедія виникла «від заспівувача фалічних пісень» і була «зображенням усього порівняно поганого в людині» (V, 1449а). Що ж собою являли заспіви, згадувані Арістотелем? Це були урочисті пісні, яких заспівували землероби під час сільських свят на честь улюбленого бога плодючості Діоніса, коли вже починалася весела й карнавальна, нестримно буйна частина урочистостей, і їх виконувала процесія селян. Вони несли кошики з різними видами сільськогосподарських плодів, деякі з них тримали в руках великі зображення символів плодючості — фала, які символізували животворні сили природи. Учасники процесії часто одягали шкури тварин, мастили собі обличчя виноградним суслом, і, імітуючи їхні рухи, жестами вітали прихід весни й перші теплі промені сонця. Усе це супроводжувалося співом розгульних, часто сороміцьких пісень, непристойність яких була зумовлена традиціями самого обряду. Цей галасливий радісний натовп ряджених йшов по полях, деколи заходив до місцевих селищ, де її зустрічали юрби святкуючих, які теж могли приєднувалася до процесії. Під час її руху могли розігруватися примітивні театральні сценки, а якщо зустрічалася інша процесія, то виникали жартівливі суперечки чи сварки. З рядів ряджених лунали іронічні чи сатиричні вигуки, непристойності, когось називали на ім’я і соромили чи висміювали. Фалофори («носії зображення фалів») мали право вибігати з рядів, лаяти чи сварити когось із присутніх глядачів.
Мовні засоби
Діалектика і красномовство всіх видів входили істотними частинами в поетичну мову трагедії і комедії. Намагання переконати супротивника, довести вину його і свою правоту складають головну задачу драматичних діалогів і багатьох монологів. Для життєвих відносин афінської демократії потрібна була ретельно оброблена прозаїчна ораторська мова. Вільне переконливе слово було сильним важелем успіху в афінської республіці і навіть більше: воно було одним з дієвих засобів самозахисту в справах політичних і приватних. Там, де в силу закону кожен громадянин зобов'язаний був свою тяганину вести особисто і судочинство було усним, публічним, мало характер змагання, там, де суспільне значення окремої особистості і активна участь у справах батьківщини визначалися насамперед особистими даруваннями, вмінням переконати повновладні Народні збори — там мистецтво ораторської мови і можливість навчитися йому ставали одним із предметів першої необхідності. Афінська республіка в порівняно короткий період часу породила велике число ораторів і вчителів красномовства, неперевершених в наступні часи: Антіфон, Андокід, Лісій, Ісократ, Ісей, Лікург, Гіперід, Демосфен та багато інших.
Афінська школа красномовства була створена софістами і вчителями теорії красномовства, уродженцями Сицилії. У творах знаменитих ораторів аттична проза вперше досягла остаточного розвитку і з половини 4 століття до н. е. піднялася на висоту літературної мови всіх еллінів. Втім, найдавнішим з уцілілих зразків аттичної прози має вважатися приписуваний Ксенофонтові трактат «Про афінський державний устрій» (425 до н. е.). Антифон, Лісій, Ісократ дали зразки складу високого, середнього та низького, причому справжнім творцем еллінської літературної прози був Ісократ. Число учнів його було дуже великим; до них належали й історики-ритори 4 століття до н. е. Феопомп й Ефор. Проте найбільшим оратором Афін був Демосфен, який навчався в Ісея. Все життя Демосфена — яскраве свідчення того, якою силою володіла громадська думка в Стародавніх Афінах, а з іншого боку — і того, якого впливу досягав у Афінської республіці громадянин, що віддавався служінню батьківщині і гідним чином підготував себе до громадської діяльності.
Наукова проза
Драматичному діалогу в поезії відповідала розмовна літературна проза в застосуванні до предметів філософії. Творцем її вважається Сократ, а незрівнянним виразником в літературі — Платон, автор численних діалогів, які крім філософського значення відзначалися високими перевагами як літературні твори. Абстрактні думки Платон нерідко втілює у художні образи і картини. Часто розмова переривається натхненною розповіддю, яка переносить читача у світ вищих понять, надій і бажань. Чудовим учнем Платона був Аристотель, творець наукової прози. Продовжувачем Аристотеля став Феофраст. У 4 столітті до н. е. виникли разом з колишніми нові напрямки філософської думки — епікуреїзм і стоїцизм (див. давньогрецька філософія). Далі від практичного життя стояла історіографія, яка теж в Афінах або під афінським впливом знайшла собі таких представників, як Геродот, Фукідід, Ксенофонт. Перший з них уродженець дорійської-іонійського Галікарнасу, писав іонійською прозою, був справжнім афінянином за своїми політичними симпатіями і особистими стосунками, через основні думки всієї розповіді, згідно з якою рятівниками Еллади від ярма варварів були афіняни. Ідеєю безперестанного втручання караючого і впокорюючого божества об'єднується в історика різнорідні матеріали, які часто лише зовнішнім чином відноситься до головного предмету оповідання — елліно-варварської боротьбі.
Легендам і байкам відводиться ще багато місця. Тільки одній сучасній події присвячена історична праця Фукідіда про Пелопоннеську війну. Рівень критики тут незрівнянно вищий, ніж у Геродота, але місце релігійної тенденції заступає художня. Виразною ознакою такої зміни виступає велика кількість речей в Фукідідовському творі, які відповідають поняттю художньої правди, але не документальної, історичної. Головним чинником історичних подій і катастроф Фукідід вважає не богів, але саме у людину з її характером і розумом, її розрахунками та помилками. Історику доводилося боротися з недосконалостями тодішньої прози, якими обумовлена відносна складність викладу. Глибокодумністю і точністю висловів окупаються стилістичні недоліки. Ідеал державного діяча для Фукідіда — Перикл.
Найважливіша історична праця Ксенофонта — «Історія Еллади», присвячена головним чином часу гегемонії Спарти і Фів після Пелопоннеської війни, що закінчилося банкрутством і політичним занепадом Афін. Ксенофонт як письменник належить Афінам за походженням, освітою і мовою (на якому помітно вплинув Ісократа), але не за суспільним настроєм і не за особистими симпатіями. Шанобливий учень Сократа, він у той же час був гарячим прихильником спартанця Агесілая і ідеалізував Кіра Великого («Агесілай», «Кіропедія»). За ступенем достовірності та неупередженості, за вірністю розуміння подій він далеко поступається Фукідіду, але настільки ж перевершує його як цікавий оповідач про різнорідні предмети домашнього побуту і суспільних відносин, виховання, моралі. Рішуче порвавши пута полісного, навіть еллінського патріотизму, Ксенофонт більш охоче йшов на службу до перського царевича або спартанського царя, ніж залишався на батьківщині, де не все відповідало його політичним ідеалам і правилами поведінки. У його «Кіропедії» знаходимо найдавніший зразок романічної розповіді в європейській літературі. Його «Відступ десяти тисяч» рясніє картинами і описами вдач напівдиких народів.
Перехід до еллінізму
В цей час з'являються нові жанри, методи у поезії, музиці, живопису. Їх яскравими представниками були Тимофій Мілетський, Антімах Колофонський, Ерінна, Евен Пароський.
Доба еллінізму
Походи Александра Македонського і створення після них еллінських держав-монархій на Сході відкрили новий, другий етап становлення грецької цивілізації. Термін «еллінський» застосовується до давніх греків(або еллінів), а термін «елліністичний» — лише до одного з періодів їхньої історії: від смерті Александра Македонського(323 р. до н. е) до завоювання Еллади Римом(пор.: «доба еллінізму», але «література еллінів».
Порівняно з місцевим населенням східних міст, елліни користувалися значними привілеями, що дедалі поглиблювало ворожнечу на національному піддґрунті. Проте це мало турбувало честолюбних грецьких монархів. Вони були упевнені в своїй безнаказаності, а тільки мріяли про майбутню славу, отож прагнули залишити після себе незаперечні символи і докази своєї величі, достатку і могутності у спадок наступним поколінням, і вразити уяву грандіозністю і красою свого мистецтва. Тому саме в цей час мистецтво, зокрема і література особливо збагачується новими іменами та їх працями; воно тяжіє до пишноти і мальовничості, до грандіозних форм, які, і справді, не могли не приголомшити людину.
Із встановленням македонського панування були закріплені і отримали нову силу умови грецької освіченості й літератури, що складалася в цей час під впливом внутрішніх відносин в самому еллінському світі. Потреба у більш задовільній і доцільній політичній організації відчувалася задовго до появи на історичній сцені Філіппа ІІ та його сина Александра Великого. Узи полісного патріотизму були зруйновані успіхами філософської думки та художньої творчості, торговельними та промисловими відносинами. За словами Ісократа, «афіняни досягли того, що ім'я елліна стало даватися не за приналежність до еллінської расою, але за розумовий розвиток, і має додаватися скоріше до тих людей, які причетні до нашої освіченості, ніж до тих, які одного з нами походження». Сократ вчив, що людина — громадянин усього світу.
Практично вплив подібних ідей і такого настрою можна спостерігати вже у Ксенофонта. Відчувалася потреба в такій політичній організації, яка поєднала б у собі вигоди широкої обласної автономії і силу національної єдності. Завойовники Еллади, як македоняни, так пізніше і римляни, не задовольнили цієї потреби; багато що вони зруйнували, решту пристосували до своїх національних інтересів. Ось чому звернення Еллади в стан, залежний від македонських царів, від римського народу чи римських імператорів, не супроводжувалося творчим рухом в області мистецтва або філософії. Хоча все-таки еллінський геній не вичерпався і в нових, менш сприятливих умовах; він втратив тільки колишню яскравість і оригінальність, продуктивність його ослабла. Як у македонському, так і довгий час в римському періоді твори еллінського мистецтва і науки залишалися головним чинником освіти стародавнього світу.
Стан політичної залежності від Македонії і виникнення нових центрів еллінської освіченості збігаються в літературі із, так званим, александрійським періодом, що тривав приблизно до перших часів Римської імперії (300–330 роки до н. е.). Участь Лагідів в літературі, починаючи з Птолемея I, заснування в Александрії Музею і двох бібліотек — все це визначало характер і зміст нової літературної діяльності та змінило собою ті стимули художньої і наукової творчості, які містилися в органічному зв'язку між діяльним громадянством та виразниками його потреб і прагнень. Цілі галузі літератури перестали існувати, зокрема політичне красномовство, політична комедія, також трагедія. Інші отримали новий напрям, переважно риторичний і стилістичний (історіографія, деякі види поезії). Треті ж виникли і пройшли процес становлення, як більшість наукових спеціальних дисциплін, а в поезії — ідилія й еротична лірика. Розумове життя виражалася головним чином у збиранні, класифікації та вивченні матеріалу. Найбільше александрійським вченим Європа зобов'язана тим, що збереглося від грецької старовини; вся римська наука і середньовічна були ні чим іншим, як засвоєнням того, до чого у своїх дослідженнях прийшли александрійські вчені. Наскільки важливий цей період для європейської науки, випливає з того, наприклад, що продовжувачем Архімеда в науковій механіці був Галілео Галілей. «Елементи» Евкліда представляють дотепер зразок керівництва з геометрії, нинішня філологічна критика багато зобов'язана тодішнім граматикам тощо. Значні досідження у фізиці зробив Стратон Лампсакський.
Водночас давньогрецька культура справила відчутний вплив на народи підкорені греками або колонізовані. Це стосується мідян, вавилонян, сирійців, мешканців Малої Азії, а також навіть юдеїв. Серед останніх слід відзначити автора драм Єзекіля.
У поезії переважна увага зверталася на ретельну розробку та обробку існуючих форм, на внесення в область віршованого викладу нових тем і сюжетів, дидактичних, міфологічних, еротичних, жартівливих (Каллімах, Ріан, Аполлоній Родоський). Віддалення поезії від політики відшкодовано ідилічними картинками пастушого і взагалі простонародного життя, сповненими художньої правди, щирого почуття у віршах Теокріта, Біона, Мосха. Все більшого розвитку набуває творчість еротичного характеру (Елефантида та ін.) Крім Александрії, важливим центром літературного і взагалі розумового руху була резиденція Атталідів — Пергам.
Наукова проза
У низці наукових дисциплін того часу перше місце займала філологія або літературна критика. Каллімаху, Зенодоту, Аристофану, Аристарху, Дідіму, Діонісію Фракійському, Неоптолему Парійському належать величезні заслуги з відновлення, збереження і пояснення стародавніх текстів. Засновниками наукової географії та хронології були Ератосфен, Аполлодор Афінський, Тімей. Цікаві дослідження з географії зробив Агатархід. Історіографія розвивалася у двоякому напрямку: з одного боку, не бракувало спроб побудувати універсальну, загальну історію (Полібій), з іншого — численність досліджень в галузі історії окремих міст і країн (Філохор, Істр, Мегасфен, Манефон, Тімаген та ін.). З'являються перші життєписи, зокрема Антигона. У риториці панували три школи: афінська, азійська, родоська — їх представники Гегесій Магнесійський, Гермагор. Розвивались й науки природно-історичні, математичні та медицина — Темісон Лаодікейський, Асклепіад Віфінський.
У цей період зі змінами в соціально-політичному житті елліністичного суспільства красномовство теж змінюється: деякі його види зникають, з'являються нові. Насампер зміни торкнулись такого виду ораторського мистецтва, як політичних промов, які були породжені розвитком демократичного ладу в Греції. Тепер громадянин був фактично відсунутий від вирішення усіх справ, які стосувались управління державою. Встановлення монархічного диктаторського устрою означало занепад, а потім і повну загибель політичного красномовства, адже вікрита політична боротьба перестала існувати, отже і саме громадянське суспільство змінило до демократії своє ставлення - воно просто стало до неї байдужим. Останні етапи боротьби за відновлення демократії супроводжувались і останніми політичними промовами.
Разом із політичним ораторським красномовством занепадало і судове ораторське мистецтво. Воно вже втратило своє практичне значення. Суд звершували призначені на цю посаду "зверху" судді, а судів присяжних (геліей) в еллінізованих державах не було. Лише зрідка, у якихось виняткових випадках у залі засідання суду лунали промови захисників звинуваченого. Форму подібної промови в добу елінізму починають використовувати з розважальною метою.
Лише урочиста (епідиктична) промова, як і епітафії, не тільки продовжує існування, але отримує нове життя і бурхливими темпами розвивається і вдосконалюється. Її основи були закладені давньогрецьким філософом і риториком Ісократом. Він детально розробив композицію цієї промови, протиставляючи свою пишну благозвучну похвальну промову поетичному слову як рівноцінну заміну, тобто створив своєрідний "прозовий енкомій". Прославляючи певну особу, зокрема політичного діяча, він спочатку звертається до його біографії, розповідає про предків, дає самому діячу характеристику, після чого вихваляє його заслуги перед народом та його діяльність загалом, і закінчує апологетичним возвеличуванням, порівнюючи особу, про яку розповідає, з божеством ( як, наприклад, "смертне божество", "бог серед людей"). За схемою Ісократа і створюються хвалебні епідиктичні промови доби еллінізму.
Але тепер таі промови вже мають вигляд "царських", тобто панегіричних промов на честь правлячого монарха, якого в кінці промови, за схемою Ісократа, порінюють з божеством. Подібні промови створювали на честь Александра Македонського за його життя, а потім вони прославляли еллінських монархів та римських імператорів.
Умов для розвитку насправді дійового ораторського мистецтва часів еллінізму вже не було, тому поети, створюючи свої промови, робили акцент на суто формальних елементах. Передусім подібне захоплення словесними формами проявляли оратори азійсько-еллінських держав; потім воно поширилось на Грецію, а згодом і на Рим. Цей специфічний стиль, що був сповнений дзвінкими, яскравими фразами, риторичними фігурами та своєрідними стилістичними художніми засобами стали називати аніанізмом.
Майже 200 років тривала боротьба між цим і старим, традиційним ораторським мистецтвом, аттикізмом, який був створений в Аттиці. Ученим періоду еллінізму вдалось зберегти промови аттикістів, віддаючи перевагу саме їм за чистоту мови, композиційну стислість і ясність вираженої думки.
-Визначними промовцями були афінські державні діячі Фемістокл та Ефіальт. Але особливо вишуканим даром слова володів Перікл, якого через це називали "олімпійцем" — з-за трибуни він «кидав громи й блискавки», його промови підкоряли могутністю й силою ораторського пафосу, проникливістю і бездоганною формою. Однак вони до нас не дійшли.
У розвиток давньогрецького красномовства значний внесок зробили і сучасники Демосфена Гіперід і Лікург. Промови Гіперіда вирізнялися надзвичайною простотою і природністю, переконливою аргументацією. Він ігнорував встановлені правила ораторського мистецтва, зокрема його «фігури». Лікург уславився своєю чесністю і боротьбою за справедливість, а також як автор ряду законів. Його промови характеризувалися урочистою повільністю, щирістю і деякою грубуватістю.
Римська доба
Найбільш характеристичну приналежність римського періоду грецької літератури становить софістика, яка за формою являла собою відродження класичної літератури (див. вище). Вона була підготовлена зусиллями стилістів-теоретиків доби Августа воскресити для літератури аттицизм у всій класичній його чистоті. Тому попередниками блискучого періоду софістики вважаються Діонісій Галікарнаський та Цецилій з Калакти.
Однак софісти не задовольнялися вивченням і засвоєнням аттичних письменників, вони хизувалися один перед одним і перед публікою вишуканістю слів та зворотів, які вони знаходили в забутих літературних пам'ятниках. 2 та 3 століття до н. е. стали завдяки софістам справжнім торжеством грецької мови та освіченості, святом дотепності, винахідливості і витонченості мови, що постійно підтримувало інтерес до давньогрецької культурі. Імператор Адріан і Антоніни, Флавій Клавдій Юліан і його наступники представляють два періоди цієї пізнішої софістики, кожен з них мав і свого історика — Філострата Афінського, Філострата Старшого, Філострата Молодшого й Евнапія.
Успіх софістики чимало сприяв поширенню грецької мови і літератури у віддалених частинах римського світу. Грецькі школи в цей період процвітали не тільки в Афінах або Александрії, у Пергам або на острові Родос, але також в Антіохії, Тарсі, Візантії, Массілії. Причетними до грецької літературі стали крім греків юдеї, сирійці, єгиптяни. Політичне підпорядкування Риму визнавалося в еллінському середовищі явищем неминучим і благодійним (Полібій, Страбон, Діодор, Діонісій Галікарнаський). Ще не набула чинності софістика, напрямок александрійської школи залишався панівним і після звернення Єгипту на римську провінцію. Космополітична і разом повчальна тенденція проявляється яскраво в історіографії (Діодор, Діонісій Галікарнаський, Микола Дамаський, Плутарх), пізніші Арріан, Діон Касій, Аппіан та інші. З географів і періегетів найбільш прославилися Страбон, Павсаній, Птолемей, система світобудови якого трималася непорушно до Коперника. Зразками софістичного красномовства можуть служити промови Діона Хрисостома кінця першого століття, Елія Арістіда, Максима Тірського, Фемістій та інші. У 2-3 століттях нашої ери Отці Церкви Григорій Назіанський, Василій Великий, Іван Золотоустий шанувалися учнями відомих софістів-язичників — Гімерія, Лібанія. Чудова особистість в літературі II століття — сирієць за походженням, дуже плідний і дотепний письменник, Лукіан з Самосати. Продовжив традиції лірики критянин Месомед. Теорія красномовства розроблялася також з великим старанням: Гермоген у 2 столітті і Лонг у 3 столітті. У філософії переважали стоїцизм (Епіктет, Марк Аврелій) і неоплатонізм (Плотін, Порфирій, Прокл).
Заняття граматикою, вивчення прислівників, складання словників тривали і в цей період. Через весь римський період проходить у поступовому розвитку жанр прозової літератури, який все ближче відповідає нашому поняттю роману, хоча складові елементи його — еротизм, видовищність, описовість — існували в грецькій літературі споконвіку. Однак систематичне поєднання всіх необхідних для роману елементів воєдино, в прозові оповідання про закоханих, з докладними описами картин природи, з перерахуванням різного роду перешкод і пригод належить римському періоду (Антоній Діоген, Харитон Афродісіадський, Ямбліх, Ксенофонт із Ефесу, Геліодор з Емеси, Мусей, Ахіл Татій та інші). Християнські письменники змагалися з язичницькими у складанні подібних «драм». П'яте століття нашої ери ознаменувалося подобою відродження античних видів творчості, переважно епосу і гімнів (Квінт Смірнський, Нонн Панополітанський з Єгипту), історичних творах (Олімпіадор Фіванський, Зосім та ін.), філосфських та церковних праць (Сінесій, Немесій, Іоанн Філопон), продовжується складання епіграм, одним з останніх античних представників цього жанру був Паллад.
У III столітті з'являються збірки літературних праць авторів періоду розквіту античної літератури (Афіней та ін.). Вони складаються до V століття (Іоанн Стобей та ін.)
Історично-культурне значення зв'язку римської літератури з грецькою:
Після давньогрецької цівилізації, другою органічною складовою античного світу була римська. У цих двох величних цивілізацій були схожі історичні етапи розвитку. Протягом VI— V ст. до н. е. первісно-родова община поступилася місцем рабовласницькому суспільству, спочатку дрібному з його республікансько-полісною системою, а пізніше й великому, що привело до зміни державного устрою і появи монархії, імперської диктатури. Проте в Римі цей процес відбувався значно пізніше і в інших географічних та політичних умовах, ніж в Елладі. Римська держава піднеслася тоді, коли могутня Грецька цивілізація після бурхливого розквіту в V ст. до н. е. вже вступила в період глибокої кризи і врешті стала легкою добиччю молодого, але вже агресивного Риму,який і завоював її наприкінці 11 ст. до. н. е. Перетворення держави Еллади у римську колонію мала величезне значення для самих римлян, ажде для них Греція стала величезним культурним центром-спадщиною, музеєм. Кожний заможній римлянин уважав необхідним отримати освіту саме в Греції. А римські письменники, в свою чергу, ознайомлювались з усією найрізноманітнішою культурною і літературною спадщиною, яку залишила після себе донедавна наймогутніша і найбагатіша цивілізація еллінів. Але це не було сліпим запозиченням римлянами спадку переможеного народу Греції; римські митці намагались, базуючись на досвіді своїх попередників-греків, привнести в літературу свою національну ідею і колорит самобутності Риму. Вони, взявши порушену грецькими письменниками проблему розкриття внутрішнього світу особистості, світу її почуттів, зокрема кохання; і в цьому випередили своїх попередників і, можна сказати, учителів. Зразком такого глибокого проникнення в людську душу може послугувати часом манірна лірика Овідія; щира і справжня — Катулла; надзвичайно драматична лірика Вергілія, зокрема і так зворушливо розкрита історія кохання його Дідони з його останнього і найвизначнішого твору «Енеїди».
Сучасна література давньогрецькою мовою
Попри певний занепад володіння давньогрецькою мовою після припинення її вивчення у середніх навчальних закладах у першій третині ХХ століття, в ХХІ столітті з ровитком новітніх технологій ця мова отримала нове дихання. І хоча нею весь час десь щось перекладалося (переважно з навчальною метою), лише на початку третього тисячоліття давньогрецкою почали перекладати сучасну класику. В 2004 році було перекладено книгу Джоан Роулінґ «Гаррі Поттер і філософський камінь» (перекладач — проф. Ендрю Вільсон), пізніше — «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері (перекладач — Хуан Кодерч, 2017 р.), наприкінці 2021 року п'єса Оскара Вайлда «Як важливо бути серйозним» (перекладач — Хуан Кодерч). Крім перекладів є і оригінальні твори, написані давньогрецькою. Серед них варто згадати епопею чеського полігістора [cs] [cs] (1995)
У зв'язку з виникненням перекладів сучасної літератури словниковий запас давньогрецької мови також збагачується, переважно через переосмислення старих слів, а також калькування. При цьому перекладачі виходять з того, що нові слова мали б бути певною мірою зрозумілі «античному читачеві», такими є, наприклад, неологізми «γεώμηλον» (картопля) — «земляне яблуко», «ἅρμα μάχης" (танк) — «візок битви», «ὀνόματα κεχιασμένα» (кросворд) — «схрещені слова».
Сучасна давньогрецька література вже стала предметом кількох об'ємних досліджень.
Перелік оригінальних творів і значних перекладів
1995 — Ян Кршесадло (Ἰωάννης Πυρεῖα) [cs] (оригінальний твір)
2004 — Джоан Роулінґ «Гаррі Поттер і філософський камень» — «Ὁ Ἅρειος Πότηρ καὶ ἡ τοῦ φιλοσόφου λίθος» (перекладач — проф. Ендрю Вільсон)
2010 — Don Camillo And Sherlock Holmes In Classical Greek (перекладач — Хуан Кодерч)
2017 — Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (перекладач — Хуан Кодерч)
2021 — Оскар Вайлд «Як важливо бути серйозним» (перекладач — Хуан Кодерч)
Література
- Антигона / Софокл. - Чернівці : Руська Рада, 1911. - 76 с.
- Антигона / Софокль; перевіршував Петро Нїщинський; із переднім словом про розвиток грецької драми, про автора та перекладчика "Антигони", із 8 образками, фотографією статуї Софокля та портретом Нїщинського. - Чернівцї : Накладом "Біблїотеки для молодежи", 1911. - XXX; 76 с. : іл.
- Антігона / Софокл; перевіршував Петро Ніщинський, під ред. Єв. Тимченка, вступ. ст. В. Державина, [обкл. худ. Слуцького, вступ. ст. Є. Тимченка]. - Харків ; Київ : Держ. вид-во " Література й мистецтво ", 1930. - 104 с.
- Давньогрецька трагедія. Есхіл. Софокл. Евріпід : пер. з давньогрецької / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України ; [худож.-іл. К. Ю. Акізов ; худож.-оформл. Б. П. Бублик]. - Х. : Фоліо, 2006. - 479 с. : ілюстр. - (Бібліотека світової літератури). - . (Зміст: Есхіл. Прометей закутий, Орестея: Агамемнон, Жертва біля гробу, Евменіди; Софокл. Цар Едіп, Антігона; Евріпід. Медея, Гіпполіт)
- Давньогрецька трагедія : збірник / пер. із старогрец. Борис Тен ; [передм. і прим. Вадима Пащенка]. - К. : Дніпро, 1981. - 232 с. : ілюстр. - (Вершини світового письменства ; т. 37). (Зміст: Есхіл. Прометей закутий; Софокл. Цар Едіп; Софокл. Антігона; Евріпід. Медея)
- Деревицький О. М. Про початок історико-літературних занять в Стародавній Греції. — Харків, 1891.
- Едіп-цар : трагедія / Софокл ; пер. з грец. Іван Франко. - Львів : З друк. ін-ту Ставропігійського, 1894. - 16 с.
- "Любов до грецьких муз..." : Зб. укр. перекладів давньогрец. творів / Харків. міське тов. греків "Геліос", Харків. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Центр. наук. б-ка, Одес. філія Грец. фонду кульури ; Авт.передм.: І. Журавльова, О. Сучалкіна, О. Узбек, Упоряд. І. Журавльова, О. Узбек. - Х. : Майдан, 2006. - 303 с. : ілюстр. - ISBN 966-372-076-Х (Зміст: Софокл. Антигона; Арістофан. Хмари; Лонг. Пастуша повість про Дафніса і Хлою; Менандр. Право дитини. Із мудрості Менандра)
- Тараса Лучук. Остап Луцький – перекладач давньогрецької поезії // Муза і чин Остапа Луцького / Упорядники Василь Деревінський, Данило Ільницький, Петро Ляшкевич, Надія Мориквас. – Київ: Смолоскип, 2016. – 936 с. («Грецькі строфи», «Пісні Анакреонта» і «Старі пісні» - вірші Алкея, Сапфо й Анакреонта.)
- Трагедії : пер. з давньогрец. / Софокл ; [передм. та комент. Андрія Білецького] ; худож. Олександр Кононов. - Київ : Дніпро, 1989. - 303 с. : іл. - . (Зміст: Електра, Цар Едіп, Антігона, Філоктет, Едіп у Колоні)
Джерела
- Ξενοφώντος. Ἀνάβασις. (авдіозапис) (укр.).
- Іван Франко. Ораторія ТЕОГОНІЯ(галіс.)
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Велика радянська енциклопедія [Архівовано 21 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Литературная энциклопедия
- Твори античної літератури: Греція [Архівовано 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання
- Орфічна поезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 165.
- Музика і література // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 348. — 634 с.
- Література архаїчної Греції // Антична література : авт.-уклад. В.І. Пащенко, Н І. Пащенко - Київ : ВЦ "Либідь", 2001. -- С. 29 - 111 с.
Примітки
- Ю. І. Ковбасенко. Антична література: Навчальний посібник для студентів. — К.: Київський ун-тет імені Бориса Грінченка, 2011. — 247 с.
- Harry Potter in Ancient Greek (The Classics Pages). www.users.globalnet.co.uk. Архів оригіналу за 21 червня 2008. Процитовано 18 січня 2022.
- Little Prince (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- Weise, Stefan (1 січня 2017). HELLENISTI! - Altgriechisch als Literatursprache im neuzeitlichen Europa. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- The Hellenizing Muse (англ.). De Gruyter. 8 листопада 2021. doi:10.1515/9783110652758/html. ISBN . Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- Sherlock Holmes in Classical Greek. AKROPOLIS WORLD NEWS - Τὰ νέα ἑλληνιστὶ γεγραμμένα (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- The Little Prince in Ancient Greek. AKROPOLIS WORLD NEWS - Τὰ νέα ἑλληνιστὶ γεγραμμένα (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- "The Importance of Being Earnest" in Ancient Greek and Latin. Classical Greek: A New Grammar – Latin: A New Grammar (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Grecka literatura Davnogrecka literatura do 4 stolittya Vizantijska literatura 4 15 stolittya Novogrecka literatura z 15 stolittya nini por Davnogrecka literatura sukupnist literaturnih tvoriv antichnih avtoriv sho vklyuchaye v sebe usyu tvorchist davnogreckih poetiv istorikiv filosofiv oratoriv ta inshih azh do kincya istoriyi Starodavnoyi Greciyi takozh vona najdavnisha z nacionalnih literatur Yevropi Vona vinikla na osnovi folkloru greckih narodnostej Viniknennya literaturi pov yazane iz rozpadom rodovih zv yazkiv vseredini polisnoyi gromadi i pidvishennyam osobistoyi samosvidomosti individa yake she ne perehodit u vidokremlennya vid kolektivu Krajnimi mezhami istoriyi davnogreckoyi literaturi viznachayut 11 stolittya do n e koli sklalisya chislenni opovidi pro geroyiv Troyanskoyi vijni i pershu polovinu 6 stolittya n e koli za rozporyadzhennyam imperatora Yustiniana 529 roku buli zakriti filosofski shkoli v Afinah U comu promizhku chasu rozriznyayut dva periodi pershij vid zarodzhennya literaturi do 3 stolittya do n e perevazhno tvorchij period drugij vid pochatku aleksandrijskoyi vchenosti do Yustiniana perevazhno chas vivchennya kolishnoyi literaturi i zasvoyennya davnogreckoyi osvichenosti inshimi narodnostyami Dionis na gepardi Pella Greciya U tvorchu dobu davnogreckoyi literaturi vidilyayut dva promizhni periodi U pershomu periodi kerivna rol nalezhala koloniyam u drugomu bezzaperechno panuvali Afini pershij rozvitok eposu liriki melika viniknennya drami i vsih vidiv prozi trivav priblizno do 480 do n e drugij tak zvanij attichnij period doba vishogo procvitannya drami krasnomovstva filosofiyi istoriografiyi z perehodom do tochnih nauk Zmist 1 Dogrecka ta egejska doba 2 Arhayichna doba 2 1 Lirika 2 2 Drama 2 3 Istoriografiya 3 Klasichnij period 3 1 Tragediyi 3 2 Komediyi 3 3 Movni zasobi 3 4 Naukova proza 3 5 Perehid do ellinizmu 4 Doba ellinizmu 4 1 Naukova proza 5 Rimska doba 6 Suchasna literatura davnogreckoyu movoyu 6 1 Perelik originalnih tvoriv i znachnih perekladiv 7 Literatura 8 Dzherela 9 Posilannya 10 PrimitkiDogrecka ta egejska dobared Dokladnishe Doistorichna Greciya ta Egejska civilizaciya Najdavnishi pismovo zafiksovani pam yatki davnogreckoyi literaturi gomerivski poemi ye rezultatom trivalogo rozvitku yakij mozhe buti vidnovlenij lishe priblizno i v najzagalnishih risah Pevna chastina cogo rozvitku padaye na dogreckij period sho pereduvav utvorennyu greckih plemen shlyahom shreshennya narodiv yaki vtorgalisya vprodovzh drugogo tisyacholittya do n e na teritoriyu Elladi z pivnochi z miscevim naselennyam nosiyami piznishoyi egejskoyi kulturi Spadkoyemnij zv yazok davnogreckoyi literaturi iz dogreckimi narodami sho volodili bagatoyu materialnoyu kulturoyu i rozvinenoyu pisemnistyu viyavlyayetsya v negreckih najmenuvannyah ciloyi nizki literaturnih zhanriv i u zbigu bagatoh syuzhetiv motiviv i navit formul greckoyi literaturi iz literaturami narodiv shidnogo ta pivdennogo Seredzemnomor ya sho perebuvali v trivalomu spilkuvanni z narodami egejskoyi kultur Pidtverdzhuyetsya cya spadkoyemnist i analogichnim zv yazkom inshih elementiv greckoyi kulturi z dogreckoyi periodom Istorichne znachennya davnogreckoyi literaturi dlya piznishih literatur polyagaye v tomu sho zachatki slovesnogo mistectva yaki v derzhavah Shodu pri ideologichnomu panuvanni zhrectva pidijmalisya do rivnya literaturi lishe nastilki naskilki voni mogli sluzhiti interesam religiyi ta praktichnoyi mudrosti V umovah greckoyi istoriyi literatura otrimala mozhlivist podolati tabu magichnu i kultovu zv yazanist i dati tu riznomanitnist literaturnih form yaka cherez spadkoyemnu rimsku literaturu zumilo zbagatiti literaturu Novoyi Yevropi Z inshogo boku zalishki zv yazku z kultom zabezpechili greckij literaturi konservativnist form yaka dozvolyaye suchasnomu doslidnikovi nezvazhayuchi na vtratu velicheznoyi kilkosti pam yatok davnogreckoyi literaturi vidnoviti osnovni liniyi yiyi rozvitku V osnovi davnogreckoyi literaturi lezhat zhanri yaki buli vidomi i vsim susidnim narodam robitnichi vijskovi ta marshovi pisni embateriyi zaklinannya pisni kultovi ta obryadovi V usih cih utvorennyah slovo vistupaye v nerozrivnomu zv yazku iz muzikoyu i ritmichnimi ruhami tila bud to trudovi operaciyi abo ritualnij tanec sho zdijsnyuvavsya odinichnoyu osoboyu abo kolektivom horovod Dlya svyat ta obryadiv pov yazanih z rodyuchistyu harakterni slidi kolis panivnogo statevogo rozgulu superechki ritualnogo lihosliv ya gluzlivi pisni Yak pokazuyut nazvi bilshoyi chastini cih pisen voni mayut dogrecke pohodzhennya Obryadi neridko buli skladnoyu sistemoyu magichno mimichnih dij zachatkami davnogreckoyi drami Dlya podalshogo rozvitku najbilshe znachennya mali kultovi ta obryadovi pisni oskilki konservativnist ritualu stvoryuvala stijki tradiciyi i yedinij stil Poryad z pisnyami greki znali j inshi vidi usnij slovesnosti kazki zagadki prisliv ya i v yih sklad bezperervno prosochuvalisya pereroblyalisya i zasvoyuvalisya novi materiali z bagatoyi skarbnici Shodu Arhayichna dobared Dokladnishe Arhayichna Greciya nbsp Attichnij chervonofigurnij kalaf Alkej i Sapfo Vazopisec Briga Blizko 470 do n e Derzhavne antichne zibrannya Myunhen U miru togo yak gromadske ta osobiste zhittya stavalo riznomanitnishim i skladnishim osoblivo v bagatiyuchih torgovih koloniyah narodzhuvalasya j novi formi poetichnoyi tvorchosti Spadkova monarhiya postupilasya miscem oligarhichnoyi abo demokratichnogo pravlinnya abo vijshla z borotbi partij i spochatku spiralasya na tiraniyu Poeziya bagato vtratila v urochistosti ale ne menshe vigrala v praktichnomu zhittyevomu znachenni Iz nathnennih glashatayiv muz abo Apollona poeti zvernulisya do prostih smertnih sho vidavalisya nad natovpom bilshoyu chujnistyu mudristyu praktichnih porad abo vluchnistyu i v yidlivistyu kritiki V lavah poetiv togo chasu pochesne misce nalezhalo velikomu afinskomu zakonodavcyu Solonu inshij afinskij gromadyanin Tirtej dobuvav svoyimi pisnyami peremogi spartancyam Teognid koristuvavsya virshovanoyu formoyu dlya neshadnogo peresliduvannya politichnih suprotivnikiv Sama forma virshiv elegijnij dvovirsh iz gekzametra i pentametra vidriznyalasya u porivnyanni z epichnim virshem stislistyu i viraznistyu a yambichnih rozmir satirichnih virshiv she bilshe zblizhuvav poetichnu movu iz povsyakdennoyu rozmovnoyi Zlist dnya v yiyi neskinchennomu rozmayitti bula predmetom poetichnogo virazhennya v elegiyah i yambah vprodovzh 7 6 stolit do n e Viroblenimi todi virshovanimi formami ohoche koristuvalisya i piznishe Starovinni elegiyi vikonuvalisya pid akompanement flejti Z chisla elegijnih i yambichnih poetiv Kallin Simonid Mimnerm Fokilid Ksenofan Gipponaks Arhiloh nalezhali maloazijskim mistam i ostrovam Solon Teognid Tirtej urodzhenci Attiki i Megari Hocha epos i elegiya rozvivalisya ne bez zv yazku z muzikoyu pershij chas muzika bula dosit prostoyu i monotonnoyu virshovani teksti deklamuvalisya i udoskonalyuvalisya nezalezhno vid muzichnogo akompanementu Ne tak bulo z poeziyeyu vlasne lirichnoyu abo pisennoyu uspihi yakoyi buli pidgotovleni rozvitkom muziki i yaka okremo vid muziki ne isnuvala inodi do muziki priyednuvalisya j ritmichni ruhi orhestika Pochatki liriki mistilisya v najdavnishih narodnih pisnyah ale svidoma rozrobka yiyi u zv yazku z muzikoyu pochinayetsya z Terpandra rodom z Lesbosa yakij u 7 stolitti do n e na Karnejskih i Pifijskih zborah v Sparti i Delfah vistupiv z semistrunnoyu liroyu zamist pervisnoyi chotiristrunnoyi yak vikonavec religijnih pisnespiviv nomiv z udoskonalenim muzichnim suprovodom Vin vidkriv gamu zvukiv vstanoviv osnovni garmoniyi ladi greckoyi muziki i vzagali poklav pochatok sistematichnomu muzichnomu mistectvu Lirikared Grecka lirika dililasya na vlasne pisnyu ta horovij spiv i rozvivalasya v odin chas z elegiyeyu ta yambom Terpandr pereduvav Arhilohu a v odin chas iz Solonom zhili golovni predstavniki oboh vidiv liriki Alkej ta Sapfo Stesihor Elegiya i yambi primikali za movoyu do ionijskogo eposu lirichna poeziya za samoyu svoyeyu prirodoyu bilsh individualna predstavlyala neskinchennu riznomanitnist miscevih govirok u tisnij zalezhnosti kozhnogo poeta vid jogo batkivshini i miscya diyalnosti Ionijski eolijski dorijski govirki buli rivnopravni v lirici Ne menshoyu riznomanitnistyu vidriznyalosya virshuvannya lirichnih pisen zalezhno vid osobistosti poeta i vid najtonshih vidtinkiv jogo nastroyu Yaksho nomi i prosodiyi Terpandra i Klonasa sho vikonuvalisya pid akompanement kifari flejti koristuvalisya gekzametrom yambom i elegijnim dvovirshem to nastupni liriki viyavlyali v comu vidnoshenni nadzvichajnu vinahidlivist i svobodu tvorchosti Vtim golovnim chinom geniyem Arhiloha buli vvedeni v obig okrim gekzametra i pentametra yamb troheya anapest Z vidatnih lirikiv malo ne kozhen dodavav novi virshovani formi yaki nazavzhdi otrimuvali za soboyu imena svoyih tvorciv abo nakladav pechat vlasnoyi individualnosti na formi vzhe isnuyuchi zminyuyuchi i vdoskonalyuyuchi yih Vidnosno vinahidlivosti vsih lirikiv perevershiv spartanskij poet polovini 7 stolittya do n n Alkman u yakogo vpershe znahodimo rozmiri ionijski i logahdichni vin zhe pershij vzhivav rozmir sho viyavivsya velmi pridatnim dlya hvalebnih virshiv Pochinannya Alkmana znajshli sobi prodovzhuvacha u Stesihori z Gimeri U seredovishi lirikiv stalo zvichayem rozchlenovuvannya virsha na strofi Vzagali v davnogreckij lirici rozriznyayutsya napryamki eolijski j ionijski z odnogo boku i dorijski z inshogo Golovni predstavniki pershogo Alkej Sapfo Anakreont drugogo Alkman Stesihor Ibik Simonid z Keosa Arion Vakhilid Pindar nbsp Sappho at Mitylene Pierre Olivier J Coomans 1876 Tilki pershi poeti liriki v suchasnomu rozuminni yaki virazhali u svoyih tvorah osobisti dushevni stani drugi vlasne grecki liriki sho zajmali v greckomu zhitti pochesnishe misce priznachali svoyi pisni dlya prikrasi svyata proslavlennya bogiv vnaslidok chogo zmist yihnih tvoriv mav bilshe spilnogo nizh osobistogo prote same urochistist stala vidminnoyu risoyu dorijskoyi poeziyi Odni pisni priznachalisya dlya vikonannya odnim golosom u privatnomu zhitti okremih gromadyan inshi buli horovi i mali znachennya perevazhno religijno gromadske vikonuvalisya v publichnih miscyah Budova pisen pershoyi kategoriyi bula nezrivnyanno prostishoyu tut dopuskalosya bezperervne cherguvannya okremih virshiv abo zh strofi odnakovoyi budovi sliduvali odna za drugoyu Nezrivnyanno velikoyu riznomanitnistyu vidriznyalosya strofichni budova horovih pisen osoblivo z chasu Stesihora yakij vviv u virshuvannya cherguvannya potrijnih grup strofi antistrofi i epodi vidpovidno ruham horu vpravo zvorotnomu vlivo i zaklyuchnogo perebuvannya na misci Horovi pisni buli znachnishi i za obsyagom Peremozhni pisni Pindara skladeni na slavu peremozhciv na chotiroh zagalnoellinskih svyatah i dijshli do nas v chisli 44 ce yedini i prechudovi zrazki horovoyi greckoyi liriki Dramared Dokladnishe Davnogreckij teatr nbsp Teatr Dionisa Afini rekonstrukciya Odna z form ciyeyi zh liriki difiramb bula dzherelom tragediyi a z zhartivlivih horovih pisen tezh na chest Dionisa vijshla davnogrecka komediya Spokonvichni pochatki drami sho mistilisya v samomu zhitti drevnogo greka i osoblivo v kulti Dionisa rozvinulisya shvidko do klasichnih zrazkiv dramatichnoyi poeziyi zavdyaki dosyagnutim ranishe uspiham liriki zokrema difiramba Difirambichnomu horu dav pravilnu organizaciyu Arion iz Korinfa a slavnozvisni liriki rozpovsyudili difirambichnu pisnyu z Dionisa i na inshi mifichni osobistosti Vzhe za Solona na pochatku 6 stolitti do n e v Afinah mozhna bulo bachiti pershi doslidi dramatizuvannya difiramba za dopomogoyu odnogo aktora yakim buv sam vinuvatec novovvedennya ikariyec Fespid Dramatichni vistavi zajnyali misce poryad z difirambom u vshanuvanni Dionisa oskilki ce buli narodni svyata derzhava bula zacikavlena v yakomoga privablivishomu vikonanni yih i dramatichni pismenniki znahodili dostatno dlya sebe zadovolennya i zaohochennya v garyachomu spivchutti i rozuminnya bagatoh tisyach glyadachiv Sporudzhennya v Afinah kam yanogo teatru Dionisa blizko 500 do n e bulo zovnishnim virazom togo sho dramatichni vistavi stali predmetom derzhavnoyi dbajlivosti Fespid Heril Pratin Frinih poperedniki batka tragediyi Eshila Glibina i riznomanitnist psihologichnih sposterezhen napruzhenij interes do chisto lyudskih storon mifichnih i legendarnih geroyiv staranne motivuvannya yih rishen i zitknen zakonomirna kombinaciya zovnishnih obstavin i dushevnih staniv dijovih osib taki risi attichnoyi drami sho zabezpechili za neyu na bagato stolit osvitnye znachennya Nadzvichajno shvidkomu rozvitku drami spriyali takozh uspihi gromadyanskosti v Afinskij respublici i visokij zagalnij rozvitok masi afinskih gromadyan Tilki za nayavnosti vilnih demokratichnih institucij stala mozhlivoyu v Afinah starodavnya politichna komediya sho vijshla z falichnih pisen i spochatku sklalasya v dorijskih Megarah Nravoryatuyucha komediya v pershij pori rozvitku takozh nalezhala doryanam piznishe zh pochala skladatisya sered sicilijciv u 7 stolitti do n e Vona vvazhayetsya starshoyu sestroyu serednoyi i novoyi attichnoyi komediyi Obladnannya teatru Z chasiv Fespida postijnoyi tetralnoyi budivli ne bulo V Afinah napriklad v yakosti teatralnoyi sceni vikoristovuvali centralnu ploshu na nij amfiteatrom roztashovuvali pomist dlya glyadachiv A v inshih mistah dekoli obiralas galyavina otochena z bokiv pagorbami de roztashovuvalis glyadachi Z momentu viniknennya teatr nabuvaye vsenarodnogo harakteru tomu vzhe todi na vistavi prihodilo duzhe bagato glyadachiv Aktor i hor prerodyagalis u skene specialnomu nameti a vistupali na majdanchiku pered neyu Piznishe dlya vikoristannya pid chas teartalnih postanov pochali buduvati derev yani primishennya Ale u 500 roci do n e pid chas teatralnogo dijstva stalosya neperbachuvane lavki na yakih rozmistilis glyadachi nevitrimavshi naprugi vid vagi obvalilis Ce prizvelo do velikoyi kilkosti zhertv Pislya ciyeyi podiyi Afinski Narodni zbori uhvalili nazavzhdi vidmovitis vid timchasovih nenadijnih teatralnih primishen i rozpochati buduvannya teatr u svyashennomu okruzi Dionisa Vidtodi grecki teatri pochali buduvati prosto neba nbsp Ancient theatre Klasichnij greckij teatr skladavsya z troh chastin teatronu orhestri i skene yaki vdoskonavlyuvalis protyagom V i osoblivo IV st do n e Teatron Teatron ce miscya v klasichnomu greckomu teatri dlya glyadachiv roztashovani na shili pagorbiv Voni virubuvalis pryamo v skeli i rozmishuvalis koncetrichno abo zh prokopuvalis v zemli i zverhu nakrivalis derev yanimi doshkami abo kam yanimi plitami Dlya osoblivih shanovanih osib sidinnya viroblyalis iz marmuru i stavilis v pershih ryadah proedriyah Teatron spuskavsya do orhestri i buv podilenij na trinadcyat sektoriv vuzkimi prohodami Aktori Z samogo pochatku viniknennya tragediyi koli vona she bula dramoyu odnogo aktora yiyi avtor vodnochas buv i vikonavcem golovnoyi roli Aktorami buli i Eshil i Fespid Prote shvidko ci profesiyi rozbigayutsya Vidomo sho same Eshil na pochatku V st do n e pershim vivodit a scenu drugogo aktora Poyava drugogo aktora devteragonista ne tilki obmezhuye hor i pevnoyu miroyu uskladnyuye diyu ale j vimagaye poyavi profesijnih aktoriv Koli Sofokl uvvodit tretogo aktora tritagonista aktorskij fah uzhe buv poshirenim a sami aktori osoblivo protagonisti otrimuyut velicheznu populyarnist i slavu sered suspilstva Buvali i netipichni dlya ellinskogo teatru vipadki koli na scenu vihodili navit chetverti aktori ale voni vzhe ne brali takoyi uchasti v dialogah i buli prosto statistami tak samo yak i ti hto zobrazhuvav vartu chi gurt lyudej Aktorami mogli buti lishe vilni gromadyani choloviki navit koli potribno bulo vikonuvati zhinochi roli yih vikonuvali dorosli choloviki i yunaki Z deyakih socialno pobutovih prichin zhinki ne dopuskalisya do dramatichnih rolej Do aktoriv stavilisya nadzvichajno visoki vimogi Voni povinni buli mati guchnij golos bezdogannu dikciyu vmiti spivati osoblivo mala vmiti deklamuvati a she tancyuvati i grati na muzichnih instrumentah Duzhe cinuvalosya vminnya grati protilezhni roli movoyu i ruhami peredavati psihologichnij stan zobrazhuvanoyi osobi Zavdannya aktora uskladnyuvalosya kompozicijnimi osoblivostyami tragediyi Osoblivo aktor vplivav na prisutnih svoyim mistectvom deklamaciyi Istoriografiyared nbsp Comu periodu novih politichnih utvoren nalezhat pershi doslidi prozi istoriko geografichnoyi ta filosofskoyi yaka za svoyim zmistom tisno primikala do epichnoyi poeziyi i narodnoyi mifologiyi Grecka istoriografiya pochalasya z perekladannya v prozu poetichnih perekaziv u poryadku hronologichnoyi poslidovnosti i z zapisu pam yatok okremih mist i narodiv Kadm Dionisij Gekatej Miletskij Ksanf z Lidiyi Haron z Lampsaka Gellanik z Mitileni ye najdavnishimi istorichnimi pismennikami Predstavnikami najdavnishoyi greckoyi filosofiyi ye Fales Anaksimen Anaksimandr div davnogrecka filosofiya Naprikinci pershogo periodu istoriyi greckoyi literaturi vsi chastini ellinskogo svitu buli ohopleni politichnim i rozumovim ruhom a nagromadzhennya bagatstv torgivleyu i promislami ta otrimannya z Yegiptu papirusu porivnyano deshevogo materialu polegshuvali literaturnu produktivnist miskih respublik i spriyali yih rozumovomu zblizhennya Velmi harakternimi viraznikami tiyeyi epohi zbudzhennya i povsyudnoyi napruzhenoyi diyalnosti buli tak zvani sim mudreciv Biant Hilon Kleobul Periandr Pittak Fales Solon rozsiyani po riznih mistah praktichni diyachi ta vchiteli yaki u virshovanij stislij formi proponuvali uroki zhittyevoyi mudrosti gnomi Najvidatnishi grecki istoriografi Gerodot batko istoriyi Avtor Istoriyi v dev yati knigah prisvyachenih opisu greko perskih vijn z vikladom istoriyi derzhavi Ahemenidiv Yegiptu ta in mistit pershij sistematichnij opis zhittya i pobutu skifiv Gekatej Miletskij Genealogiya Zemleopisi ta in Ksenofont Spogadi Memorabliyi Agesilaj Giyeron Ananabis Kiropediya Grecka istoriya Fukidid Vidomi tvori Istoriya Ksenofont Gerodot ta Fukidid stali klasikami i najvidatnishimi istorikami Greciyi tomu yihni praci dijshli do nas Ale krim nih buv she cilij ryad viznachnih istorikiv sho buli svogo chasu popolyarni Zbereglisya imena i na zhal lishe nazvi tvoriv istoriografiv Kteseya Kratippa Timeya Efora Filista Feopompa Iona ta in okremi fakti yih zhittyepisiv deyaki fragmenti istorichnih tvoriv Klasichnij periodred Dokladnishe Klasichna Greciya ta Starodavni Afini Tragediyired nbsp Evripid Pochatkom nastupnogo periodu mozhna vvazhati 478 do n e koli utvorivsya Pershij Afinskij morskij soyuz i Starodavni Afini na dovgij chas stali zagalnoviznanim gegemonom znachnoyi chastini Elladi Spokonviku v narodnij poeziyi isnuyuchi zachatki drami buli opracovani v Afinah do rivnya dovgovichnogo zrazku dramatichnoyi tvorchosti Hocha nayavnist visoko rozvinenih form eposu j liriki silno polegshuvala rozvitok attichnoyi drami tim ne menshe i tragediya i komediya buli originalnim stvorennyam afinyan najbilshe zobov yazanim sukupnosti politichnih i kulturnih umov v Afinah Z dvoh vidiv drami tragediya za svoyimi syuzhetami tisno prilyagala do narodnih skazan i mifiv a davnogrecka komediya cherpala zmist zi sposterezhen nad suchasnimi politichnimi diyachami potochnimi suspilnimi podiyami zvichayami Pidnimayuchis nad privatnimi praktichnimi interesami tragediya vvodila glyadachiv u kolo interesiv i ponyat zagalnogo harakteru religijnih etichnih ta gromadskih vtilyuyuchi yih u tipovi obrazi kozhnomu blizki j zrozumili Za svoyim zmistom tvori afinskih tragikiv buli zdebilshogo pryamim prodovzhennyam Gomera ta inshih kiklichnih poetiv ti zh osvyacheni viroyu imena i vzayemni vidnosini bozhestv i geroyiv ta zh do Evripida shirist viri Tim znamennishimi buli novi sposobi obrobki narodnih skazan yaki bilsh garmoniyuvali zi svitskim nastroyem suspilstva ta z uspihami uzagalnennya u sferi dumki i pochuttya Vzhe pochinayuchi z Eshila panivnim predmetom zobrazhennya v tragediyi a otzhe i simpatij glyadacha stalo dushevne zhittya lyudini z yiyi spodivannyami poboyuvannyami pristrastyami Mifichna starovina zberigalasya lishe yak zruchna vsima viznana forma pid yakoyu chulosya bittya zhivoyi dijsnosti legendarni osobistosti buli perekladachami abo viraznikami togo chim zhili suchasniki tragika Nikoli ranishe afinska publika ne pidhodila tak blizko za dopomogoyu poetichnih zobrazhen do prirodnogo zv yazku prichin i naslidkiv Nadzvichajna populyarnist attichnoyi tragediyi viyavlyayetsya u tomu sho vprodovzh 5 stolittya do n e dlya afinskogo teatru napisano ne menshe 1 000 tragedij Na zhal z cogo velicheznogo chisla do nas dijshli tilki 31 po sim vid Eshila i Sofokla ta 17 vid Evripida a takozh odna satirichna drama Evripida Ciklop Na afinskomu teatri trimavsya do 4 stolittya zvichaj staviti tragediyi grupami tak zvanimi tetralogiyami pri chomu podannya troh tragedij polyagalo pustotlivoyu p yesoyu na zrazok vodevilyu Hori cih p yes skladalisya z satiriv postijnih suputnikiv Dionisa zvidki i sama nazva satirichnoyi drami Vid velicheznogo chis zbereglisya deyaki imena i neznachni urivki Krim Eshila Sofokla i Evripida yaki zatmarili soboyu ne tilki suchasnih yim tragikiv ale j nastupnih vidomishi Ion Agafon Ahej Kritij Evforion Evripid Molodshij Isnuye kilka versij tlumachennya pohodzhennya slova tragediya Odniyeyu z takih versij ye te sho slovo tragediya oznachalo pisni yaki vikonuvalisya horom pid chas kultovogo obryadu prisvyachenogo Dionisu yakij buv bogom rodyuchosti Cej hor skladavsya iz pochtu Dionisa satiriv yaki odyagalisya u cap yachi shkuri proslavlyayuchi cogo boga Same tomu inodi satiriv nazivali prosto capami a yihnya pisnya otrimala nazvu tragediya Drugoyu versiyeyu pohodzhennya nazivayut pisni yaki spivali uchasniki ritualu koli prinosili v zhertvu capa dlya boga Dionisa Cej obryad vikonuvavsya pid chas svyatkuvannya svyata Dionisa Ti pisni nazivalisya tragediyami Pid chas zhertvoprinoshennya bidna tvarina krichala yiyi ostanni zvuki za ostannoyu versiyeyu pohodzhennya slova tragediya i nazivali tragediyeyu Komediyired nbsp Aristofan Paralelno z tragediyeyu rozvivalasya v Afinah i komediya perenesena syudi z Megari i tilki tut dosyagsha visokogo stupenya doskonalosti i velicheznogo vplivu Hionid Magnet Kratin Evpolid Kratet Ferekrat Platon pidgotuvali povnij rozkvit attichnoyi komediyi u 5 stolitti do n e u tvorah Aristofana z 64 p yes yakogo dijshli do nas 11 Najharakternishoyu osoblivistyu aristofanivskoyi komediyi bula parabaza sho rozrivali podannya na dvi chastini Ce pisnya yaku vikonuvav ves hor chi korifej i v yakij vid imeni avtora vislovlyuvalisya glyadacham poradi zasterezhennya skargi na literaturnih supernikiv i politichnih vorogiv avtora sudzhennya pro suchasni podiyi ta osib Politichna svoboda visokij rozumovij rozvitok gromadyan yak i genij Aristofana ta jogo poperednikiv peretvorili grubij fars yakim bula komediya spochatku i zalishilasya nazavzhdi v inshih chastinah Elladi na originalnij vid drami yakij poyednuvav u sobi risi neshadnoyi satiri i pamfletu z odnogo boku hudozhnye stvorennya z inshogo Zvichajno kritika attichnoyi komediyi chi stosuvalasya vona politiki Kleon literaturi Evripid abo filosofiyi Sokrat bula odnostoronnoyu i mala na uvazi povernuti dobrij starij chas marafonomahiv ozbroyiti gromadsku dumku proti novatoriv tomu znachennya drevnoyi komediyi yak dzherela dlya politichnoyi istoriyi duzhe vidnosne Odnak smih Aristofana ne zupinyavsya ni pered chim pronikayuchi u vsi sferi zhittya i naspravdi pidrivayuchi tradicijni pochatki Bludlivij Zevs zhadibnij do zolota Germes Opora i Teoriya v obrazi geter taki bozhestva komediyi Mir Pomistivshi mizh nebom i zemleyu ptashine carstvo zagrozhuye vidnyati u bogiv i zhertovnij dim i lyubovni nasolodi Ptahi U Dedali Zevs zobrazhenij zlodiyem i brehunom Poruch z Evripidom i Agafonom zakidam Aristofana piddavavsya j urochistij bogoboyaznij Eshil Naslidki zh komedij vihodili daleko ne ti yakih mozhlivo bazhav sam komediograf ne poslablyuvala a skorishe posilyuvala attichna komediya duh sumnivu j kritiki u suchasnomu suspilstvi Pitannya politichni privatni ta zagalni socialni literaturni pedagogichni filosofski znahodili sobi misce v davnij komediyi yak mozhna bachiti i za ucililimi p yesami Aristofana i obgovoryuvalisya krivo z ne bachenoyu ni ranishe ni piznishe svobodoyu Vzhe v chisli komedij Aristofana ye kilka vilnih vid osobistih napadok Ptahi Mir Lisistrata Bagatstvo Osi Zhinki v narodnih zborah Osobista kritika ye v nih lishe pobizhno u viglyadi natyakiv postupayuchis golovnim miscem satiri na cili napryamki v literaturi ta gromadskogo zhittya a takozh na cili klasi gromadyan Tak zvani serednya i nova komediya vid vidnovlennya afinskoyi demokratiyi pislya tiraniyi tridcyati v 403 do n e do aleksandrivskogo periodu zovnishnim chinom vidriznyalisya vid aristofanivskoyi vidsutnistyu horu yavlyayuchi soboyu tilki bilsh postijnij i poslidovnij rozvitok tih elementiv parodiyi na mifologichni osobistosti i na tragikiv yaki mistilisya u dostatku v samih zarodkah attichnoyi i vzagali greckoyi komediyi i v tvorah Aristofana z inshogo boku ne zovsim buli vignani z cih piznishih vidiv komediyi j osobisti napadki na politichnih diyachiv Golovnim predstavnikom novoyi attichnoyi komediyi vvazhavsya Menandr vona vidoma nam majzhe viklyuchno za rimskimi nasliduvannyami sho nalezhat avtorstvu Plavta i Terenciya nbsp Davnya komediya vzhe ostatochno yak zhanr sformuvalasya v Attici zokrema v Afinah u 480 h rokah do n e Tochnih danih pro yiyi pohodzhennya nemaye otzhe ce pitannya yak i pohodzhennya tragediyi ye dosit skladnim Pershimdzherelom viniknennya tragediyi bezsumnivno mozhna vvazhati vzhe zgaduvani narodni svyata na chest boga Dionisa Aristotel naprikla u svoyemu tvori Poetika stverdzhuye sho komediya vinikla vid zaspivuvacha falichnih pisen i bula zobrazhennyam usogo porivnyano poganogo v lyudini V 1449a Sho zh soboyu yavlyali zaspivi zgaduvani Aristotelem Ce buli urochisti pisni yakih zaspivuvali zemlerobi pid chas silskih svyat na chest ulyublenogo boga plodyuchosti Dionisa koli vzhe pochinalasya vesela j karnavalna nestrimno bujna chastina urochistostej i yih vikonuvala procesiya selyan Voni nesli koshiki z riznimi vidami silskogospodarskih plodiv deyaki z nih trimali v rukah veliki zobrazhennya simvoliv plodyuchosti fala yaki simvolizuvali zhivotvorni sili prirodi Uchasniki procesiyi chasto odyagali shkuri tvarin mastili sobi oblichchya vinogradnim suslom i imituyuchi yihni ruhi zhestami vitali prihid vesni j pershi tepli promeni soncya Use ce suprovodzhuvalosya spivom rozgulnih chasto soromickih pisen nepristojnist yakih bula zumovlena tradiciyami samogo obryadu Cej galaslivij radisnij natovp ryadzhenih jshov po polyah dekoli zahodiv do miscevih selish de yiyi zustrichali yurbi svyatkuyuchih yaki tezh mogli priyednuvalasya do procesiyi Pid chas yiyi ruhu mogli rozigruvatisya primitivni teatralni scenki a yaksho zustrichalasya insha procesiya to vinikali zhartivlivi superechki chi svarki Z ryadiv ryadzhenih lunali ironichni chi satirichni viguki nepristojnosti kogos nazivali na im ya i soromili chi vismiyuvali Falofori nosiyi zobrazhennya faliv mali pravo vibigati z ryadiv layati chi svariti kogos iz prisutnih glyadachiv Movni zasobired Dialektika i krasnomovstvo vsih vidiv vhodili istotnimi chastinami v poetichnu movu tragediyi i komediyi Namagannya perekonati suprotivnika dovesti vinu jogo i svoyu pravotu skladayut golovnu zadachu dramatichnih dialogiv i bagatoh monologiv Dlya zhittyevih vidnosin afinskoyi demokratiyi potribna bula retelno obroblena prozayichna oratorska mova Vilne perekonlive slovo bulo silnim vazhelem uspihu v afinskoyi respublici i navit bilshe vono bulo odnim z diyevih zasobiv samozahistu v spravah politichnih i privatnih Tam de v silu zakonu kozhen gromadyanin zobov yazanij buv svoyu tyaganinu vesti osobisto i sudochinstvo bulo usnim publichnim malo harakter zmagannya tam de suspilne znachennya okremoyi osobistosti i aktivna uchast u spravah batkivshini viznachalisya nasampered osobistimi daruvannyami vminnyam perekonati povnovladni Narodni zbori tam mistectvo oratorskoyi movi i mozhlivist navchitisya jomu stavali odnim iz predmetiv pershoyi neobhidnosti Afinska respublika v porivnyano korotkij period chasu porodila velike chislo oratoriv i vchiteliv krasnomovstva neperevershenih v nastupni chasi Antifon Andokid Lisij Isokrat Isej Likurg Giperid Demosfen ta bagato inshih Afinska shkola krasnomovstva bula stvorena sofistami i vchitelyami teoriyi krasnomovstva urodzhencyami Siciliyi U tvorah znamenitih oratoriv attichna proza vpershe dosyagla ostatochnogo rozvitku i z polovini 4 stolittya do n e pidnyalasya na visotu literaturnoyi movi vsih elliniv Vtim najdavnishim z ucililih zrazkiv attichnoyi prozi maye vvazhatisya pripisuvanij Ksenofontovi traktat Pro afinskij derzhavnij ustrij 425 do n e Antifon Lisij Isokrat dali zrazki skladu visokogo serednogo ta nizkogo prichomu spravzhnim tvorcem ellinskoyi literaturnoyi prozi buv Isokrat Chislo uchniv jogo bulo duzhe velikim do nih nalezhali j istoriki ritori 4 stolittya do n e Feopomp j Efor Prote najbilshim oratorom Afin buv Demosfen yakij navchavsya v Iseya Vse zhittya Demosfena yaskrave svidchennya togo yakoyu siloyu volodila gromadska dumka v Starodavnih Afinah a z inshogo boku i togo yakogo vplivu dosyagav u Afinskoyi respublici gromadyanin sho viddavavsya sluzhinnyu batkivshini i gidnim chinom pidgotuvav sebe do gromadskoyi diyalnosti Naukova prozared Dramatichnomu dialogu v poeziyi vidpovidala rozmovna literaturna proza v zastosuvanni do predmetiv filosofiyi Tvorcem yiyi vvazhayetsya Sokrat a nezrivnyannim viraznikom v literaturi Platon avtor chislennih dialogiv yaki krim filosofskogo znachennya vidznachalisya visokimi perevagami yak literaturni tvori Abstraktni dumki Platon neridko vtilyuye u hudozhni obrazi i kartini Chasto rozmova pererivayetsya nathnennoyu rozpoviddyu yaka perenosit chitacha u svit vishih ponyat nadij i bazhan Chudovim uchnem Platona buv Aristotel tvorec naukovoyi prozi Prodovzhuvachem Aristotelya stav Feofrast U 4 stolitti do n e vinikli razom z kolishnimi novi napryamki filosofskoyi dumki epikureyizm i stoyicizm div davnogrecka filosofiya Dali vid praktichnogo zhittya stoyala istoriografiya yaka tezh v Afinah abo pid afinskim vplivom znajshla sobi takih predstavnikiv yak Gerodot Fukidid Ksenofont Pershij z nih urodzhenec dorijskoyi ionijskogo Galikarnasu pisav ionijskoyu prozoyu buv spravzhnim afinyaninom za svoyimi politichnimi simpatiyami i osobistimi stosunkami cherez osnovni dumki vsiyeyi rozpovidi zgidno z yakoyu ryativnikami Elladi vid yarma varvariv buli afinyani Ideyeyu bezperestannogo vtruchannya karayuchogo i vpokoryuyuchogo bozhestva ob yednuyetsya v istorika riznoridni materiali yaki chasto lishe zovnishnim chinom vidnositsya do golovnogo predmetu opovidannya ellino varvarskoyi borotbi Legendam i bajkam vidvoditsya she bagato miscya Tilki odnij suchasnij podiyi prisvyachena istorichna pracya Fukidida pro Peloponnesku vijnu Riven kritiki tut nezrivnyanno vishij nizh u Gerodota ale misce religijnoyi tendenciyi zastupaye hudozhnya Viraznoyu oznakoyu takoyi zmini vistupaye velika kilkist rechej v Fukididovskomu tvori yaki vidpovidayut ponyattyu hudozhnoyi pravdi ale ne dokumentalnoyi istorichnoyi Golovnim chinnikom istorichnih podij i katastrof Fukidid vvazhaye ne bogiv ale same u lyudinu z yiyi harakterom i rozumom yiyi rozrahunkami ta pomilkami Istoriku dovodilosya borotisya z nedoskonalostyami todishnoyi prozi yakimi obumovlena vidnosna skladnist vikladu Glibokodumnistyu i tochnistyu visloviv okupayutsya stilistichni nedoliki Ideal derzhavnogo diyacha dlya Fukidida Perikl Najvazhlivisha istorichna pracya Ksenofonta Istoriya Elladi prisvyachena golovnim chinom chasu gegemoniyi Sparti i Fiv pislya Peloponneskoyi vijni sho zakinchilosya bankrutstvom i politichnim zanepadom Afin Ksenofont yak pismennik nalezhit Afinam za pohodzhennyam osvitoyu i movoyu na yakomu pomitno vplinuv Isokrata ale ne za suspilnim nastroyem i ne za osobistimi simpatiyami Shanoblivij uchen Sokrata vin u toj zhe chas buv garyachim prihilnikom spartancya Agesilaya i idealizuvav Kira Velikogo Agesilaj Kiropediya Za stupenem dostovirnosti ta neuperedzhenosti za virnistyu rozuminnya podij vin daleko postupayetsya Fukididu ale nastilki zh perevershuye jogo yak cikavij opovidach pro riznoridni predmeti domashnogo pobutu i suspilnih vidnosin vihovannya morali Rishuche porvavshi puta polisnogo navit ellinskogo patriotizmu Ksenofont bilsh ohoche jshov na sluzhbu do perskogo carevicha abo spartanskogo carya nizh zalishavsya na batkivshini de ne vse vidpovidalo jogo politichnim idealam i pravilami povedinki U jogo Kiropediyi znahodimo najdavnishij zrazok romanichnoyi rozpovidi v yevropejskij literaturi Jogo Vidstup desyati tisyach ryasniye kartinami i opisami vdach napivdikih narodiv Perehid do ellinizmured V cej chas z yavlyayutsya novi zhanri metodi u poeziyi muzici zhivopisu Yih yaskravimi predstavnikami buli Timofij Miletskij Antimah Kolofonskij Erinna Even Paroskij Doba ellinizmured Dokladnishe Ellinistichna civilizaciya ta Ellinistichna Greciya nbsp Ksenofon Pohodi Aleksandra Makedonskogo i stvorennya pislya nih ellinskih derzhav monarhij na Shodi vidkrili novij drugij etap stanovlennya greckoyi civilizaciyi Termin ellinskij zastosovuyetsya do davnih grekiv abo elliniv a termin ellinistichnij lishe do odnogo z periodiv yihnoyi istoriyi vid smerti Aleksandra Makedonskogo 323 r do n e do zavoyuvannya Elladi Rimom por doba ellinizmu ale literatura elliniv 1 Porivnyano z miscevim naselennyam shidnih mist ellini koristuvalisya znachnimi privileyami sho dedali pogliblyuvalo vorozhnechu na nacionalnomu piddgrunti Prote ce malo turbuvalo chestolyubnih greckih monarhiv Voni buli upevneni v svoyij beznakazanosti a tilki mriyali pro majbutnyu slavu otozh pragnuli zalishiti pislya sebe nezaperechni simvoli i dokazi svoyeyi velichi dostatku i mogutnosti u spadok nastupnim pokolinnyam i vraziti uyavu grandioznistyu i krasoyu svogo mistectva Tomu same v cej chas mistectvo zokrema i literatura osoblivo zbagachuyetsya novimi imenami ta yih pracyami vono tyazhiye do pishnoti i malovnichosti do grandioznih form yaki i spravdi ne mogli ne prigolomshiti lyudinu Iz vstanovlennyam makedonskogo panuvannya buli zakripleni i otrimali novu silu umovi greckoyi osvichenosti j literaturi sho skladalasya v cej chas pid vplivom vnutrishnih vidnosin v samomu ellinskomu sviti Potreba u bilsh zadovilnij i docilnij politichnij organizaciyi vidchuvalasya zadovgo do poyavi na istorichnij sceni Filippa II ta jogo sina Aleksandra Velikogo Uzi polisnogo patriotizmu buli zrujnovani uspihami filosofskoyi dumki ta hudozhnoyi tvorchosti torgovelnimi ta promislovimi vidnosinami Za slovami Isokrata afinyani dosyagli togo sho im ya ellina stalo davatisya ne za prinalezhnist do ellinskoyi rasoyu ale za rozumovij rozvitok i maye dodavatisya skorishe do tih lyudej yaki prichetni do nashoyi osvichenosti nizh do tih yaki odnogo z nami pohodzhennya Sokrat vchiv sho lyudina gromadyanin usogo svitu Praktichno vpliv podibnih idej i takogo nastroyu mozhna sposterigati vzhe u Ksenofonta Vidchuvalasya potreba v takij politichnij organizaciyi yaka poyednala b u sobi vigodi shirokoyi oblasnoyi avtonomiyi i silu nacionalnoyi yednosti Zavojovniki Elladi yak makedonyani tak piznishe i rimlyani ne zadovolnili ciyeyi potrebi bagato sho voni zrujnuvali reshtu pristosuvali do svoyih nacionalnih interesiv Os chomu zvernennya Elladi v stan zalezhnij vid makedonskih cariv vid rimskogo narodu chi rimskih imperatoriv ne suprovodzhuvalosya tvorchim ruhom v oblasti mistectva abo filosofiyi Hocha vse taki ellinskij genij ne vicherpavsya i v novih mensh spriyatlivih umovah vin vtrativ tilki kolishnyu yaskravist i originalnist produktivnist jogo oslabla Yak u makedonskomu tak i dovgij chas v rimskomu periodi tvori ellinskogo mistectva i nauki zalishalisya golovnim chinnikom osviti starodavnogo svitu nbsp Aleksandr Makedonskij mozayika Stan politichnoyi zalezhnosti vid Makedoniyi i viniknennya novih centriv ellinskoyi osvichenosti zbigayutsya v literaturi iz tak zvanim aleksandrijskim periodom sho trivav priblizno do pershih chasiv Rimskoyi imperiyi 300 330 roki do n e Uchast Lagidiv v literaturi pochinayuchi z Ptolemeya I zasnuvannya v Aleksandriyi Muzeyu i dvoh bibliotek vse ce viznachalo harakter i zmist novoyi literaturnoyi diyalnosti ta zminilo soboyu ti stimuli hudozhnoyi i naukovoyi tvorchosti yaki mistilisya v organichnomu zv yazku mizh diyalnim gromadyanstvom ta viraznikami jogo potreb i pragnen Cili galuzi literaturi perestali isnuvati zokrema politichne krasnomovstvo politichna komediya takozh tragediya Inshi otrimali novij napryam perevazhno ritorichnij i stilistichnij istoriografiya deyaki vidi poeziyi Treti zh vinikli i projshli proces stanovlennya yak bilshist naukovih specialnih disciplin a v poeziyi idiliya j erotichna lirika Rozumove zhittya virazhalasya golovnim chinom u zbiranni klasifikaciyi ta vivchenni materialu Najbilshe aleksandrijskim vchenim Yevropa zobov yazana tim sho zbereglosya vid greckoyi starovini vsya rimska nauka i serednovichna buli ni chim inshim yak zasvoyennyam togo do chogo u svoyih doslidzhennyah prijshli aleksandrijski vcheni Naskilki vazhlivij cej period dlya yevropejskoyi nauki viplivaye z togo napriklad sho prodovzhuvachem Arhimeda v naukovij mehanici buv Galileo Galilej Elementi Evklida predstavlyayut doteper zrazok kerivnictva z geometriyi ninishnya filologichna kritika bagato zobov yazana todishnim gramatikam tosho Znachni dosidzhennya u fizici zrobiv Straton Lampsakskij Vodnochas davnogrecka kultura spravila vidchutnij vpliv na narodi pidkoreni grekami abo kolonizovani Ce stosuyetsya midyan vavilonyan sirijciv meshkanciv Maloyi Aziyi a takozh navit yudeyiv Sered ostannih slid vidznachiti avtora dram Yezekilya U poeziyi perevazhna uvaga zvertalasya na retelnu rozrobku ta obrobku isnuyuchih form na vnesennya v oblast virshovanogo vikladu novih tem i syuzhetiv didaktichnih mifologichnih erotichnih zhartivlivih Kallimah Rian Apollonij Rodoskij Viddalennya poeziyi vid politiki vidshkodovano idilichnimi kartinkami pastushogo i vzagali prostonarodnogo zhittya spovnenimi hudozhnoyi pravdi shirogo pochuttya u virshah Teokrita Biona Mosha Vse bilshogo rozvitku nabuvaye tvorchist erotichnogo harakteru Elefantida ta in Krim Aleksandriyi vazhlivim centrom literaturnogo i vzagali rozumovogo ruhu bula rezidenciya Attalidiv Pergam Naukova prozared U nizci naukovih disciplin togo chasu pershe misce zajmala filologiya abo literaturna kritika Kallimahu Zenodotu Aristofanu Aristarhu Didimu Dionisiyu Frakijskomu Neoptolemu Parijskomu nalezhat velichezni zaslugi z vidnovlennya zberezhennya i poyasnennya starodavnih tekstiv Zasnovnikami naukovoyi geografiyi ta hronologiyi buli Eratosfen Apollodor Afinskij Timej Cikavi doslidzhennya z geografiyi zrobiv Agatarhid Istoriografiya rozvivalasya u dvoyakomu napryamku z odnogo boku ne brakuvalo sprob pobuduvati universalnu zagalnu istoriyu Polibij z inshogo chislennist doslidzhen v galuzi istoriyi okremih mist i krayin Filohor Istr Megasfen Manefon Timagen ta in Z yavlyayutsya pershi zhittyepisi zokrema Antigona U ritorici panuvali tri shkoli afinska azijska rodoska yih predstavniki Gegesij Magnesijskij Germagor Rozvivalis j nauki prirodno istorichni matematichni ta medicina Temison Laodikejskij Asklepiad Vifinskij Krasnomovstvo U cej period zi zminami v socialno politichnomu zhitti ellinistichnogo suspilstva krasnomovstvo tezh zminyuyetsya deyaki jogo vidi znikayut z yavlyayutsya novi Nasamper zmini torknulis takogo vidu oratorskogo mistectva yak politichnih promov yaki buli porodzheni rozvitkom demokratichnogo ladu v Greciyi Teper gromadyanin buv faktichno vidsunutij vid virishennya usih sprav yaki stosuvalis upravlinnya derzhavoyu Vstanovlennya monarhichnogo diktatorskogo ustroyu oznachalo zanepad a potim i povnu zagibel politichnogo krasnomovstva adzhe vikrita politichna borotba perestala isnuvati otzhe i same gromadyanske suspilstvo zminilo do demokratiyi svoye stavlennya vono prosto stalo do neyi bajduzhim Ostanni etapi borotbi za vidnovlennya demokratiyi suprovodzhuvalis i ostannimi politichnimi promovami Razom iz politichnim oratorskim krasnomovstvom zanepadalo i sudove oratorske mistectvo Vono vzhe vtratilo svoye praktichne znachennya Sud zvershuvali priznacheni na cyu posadu zverhu suddi a sudiv prisyazhnih geliej v ellinizovanih derzhavah ne bulo Lishe zridka u yakihos vinyatkovih vipadkah u zali zasidannya sudu lunali promovi zahisnikiv zvinuvachenogo Formu podibnoyi promovi v dobu elinizmu pochinayut vikoristovuvati z rozvazhalnoyu metoyu Lishe urochista epidiktichna promova yak i epitafiyi ne tilki prodovzhuye isnuvannya ale otrimuye nove zhittya i burhlivimi tempami rozvivayetsya i vdoskonalyuyetsya Yiyi osnovi buli zakladeni davnogreckim filosofom i ritorikom Isokratom Vin detalno rozrobiv kompoziciyu ciyeyi promovi protistavlyayuchi svoyu pishnu blagozvuchnu pohvalnu promovu poetichnomu slovu yak rivnocinnu zaminu tobto stvoriv svoyeridnij prozovij enkomij Proslavlyayuchi pevnu osobu zokrema politichnogo diyacha vin spochatku zvertayetsya do jogo biografiyi rozpovidaye pro predkiv daye samomu diyachu harakteristiku pislya chogo vihvalyaye jogo zaslugi pered narodom ta jogo diyalnist zagalom i zakinchuye apologetichnim vozvelichuvannyam porivnyuyuchi osobu pro yaku rozpovidaye z bozhestvom yak napriklad smertne bozhestvo bog sered lyudej Za shemoyu Isokrata i stvoryuyutsya hvalebni epidiktichni promovi dobi ellinizmu Ale teper tai promovi vzhe mayut viglyad carskih tobto panegirichnih promov na chest pravlyachogo monarha yakogo v kinci promovi za shemoyu Isokrata porinyuyut z bozhestvom Podibni promovi stvoryuvali na chest Aleksandra Makedonskogo za jogo zhittya a potim voni proslavlyali ellinskih monarhiv ta rimskih imperatoriv Umov dlya rozvitku naspravdi dijovogo oratorskogo mistectva chasiv ellinizmu vzhe ne bulo tomu poeti stvoryuyuchi svoyi promovi robili akcent na suto formalnih elementah Peredusim podibne zahoplennya slovesnimi formami proyavlyali oratori azijsko ellinskih derzhav potim vono poshirilos na Greciyu a zgodom i na Rim Cej specifichnij stil sho buv spovnenij dzvinkimi yaskravimi frazami ritorichnimi figurami ta svoyeridnimi stilistichnimi hudozhnimi zasobami stali nazivati anianizmom Majzhe 200 rokiv trivala borotba mizh cim i starim tradicijnim oratorskim mistectvom attikizmom yakij buv stvorenij v Attici Uchenim periodu ellinizmu vdalos zberegti promovi attikistiv viddayuchi perevagu same yim za chistotu movi kompozicijnu stislist i yasnist virazhenoyi dumki Viznachnimi promovcyami buli afinski derzhavni diyachi Femistokl ta Efialt Ale osoblivo vishukanim darom slova volodiv Perikl yakogo cherez ce nazivali olimpijcem z za tribuni vin kidav gromi j bliskavki jogo promovi pidkoryali mogutnistyu j siloyu oratorskogo pafosu proniklivistyu i bezdogannoyu formoyu Odnak voni do nas ne dijshli U rozvitok davnogreckogo krasnomovstva znachnij vnesok zrobili i suchasniki Demosfena Giperid i Likurg Promovi Giperida viriznyalisya nadzvichajnoyu prostotoyu i prirodnistyu perekonlivoyu argumentaciyeyu Vin ignoruvav vstanovleni pravila oratorskogo mistectva zokrema jogo figuri Likurg uslavivsya svoyeyu chesnistyu i borotboyu za spravedlivist a takozh yak avtor ryadu zakoniv Jogo promovi harakterizuvalisya urochistoyu povilnistyu shiristyu i deyakoyu grubuvatistyu nbsp Afinska shkola Rafael SantiRimska dobared Dokladnishe Rimska imperiya ta Rimska Greciya Najbilsh harakteristichnu prinalezhnist rimskogo periodu greckoyi literaturi stanovit sofistika yaka za formoyu yavlyala soboyu vidrodzhennya klasichnoyi literaturi div vishe Vona bula pidgotovlena zusillyami stilistiv teoretikiv dobi Avgusta voskresiti dlya literaturi atticizm u vsij klasichnij jogo chistoti Tomu poperednikami bliskuchogo periodu sofistiki vvazhayutsya Dionisij Galikarnaskij ta Cecilij z Kalakti Odnak sofisti ne zadovolnyalisya vivchennyam i zasvoyennyam attichnih pismennikiv voni hizuvalisya odin pered odnim i pered publikoyu vishukanistyu sliv ta zvorotiv yaki voni znahodili v zabutih literaturnih pam yatnikah 2 ta 3 stolittya do n e stali zavdyaki sofistam spravzhnim torzhestvom greckoyi movi ta osvichenosti svyatom dotepnosti vinahidlivosti i vitonchenosti movi sho postijno pidtrimuvalo interes do davnogreckoyi kulturi Imperator Adrian i Antonini Flavij Klavdij Yulian i jogo nastupniki predstavlyayut dva periodi ciyeyi piznishoyi sofistiki kozhen z nih mav i svogo istorika Filostrata Afinskogo Filostrata Starshogo Filostrata Molodshogo j Evnapiya Uspih sofistiki chimalo spriyav poshirennyu greckoyi movi i literaturi u viddalenih chastinah rimskogo svitu Grecki shkoli v cej period procvitali ne tilki v Afinah abo Aleksandriyi u Pergam abo na ostrovi Rodos ale takozh v Antiohiyi Tarsi Vizantiyi Massiliyi Prichetnimi do greckoyi literaturi stali krim grekiv yudeyi sirijci yegiptyani Politichne pidporyadkuvannya Rimu viznavalosya v ellinskomu seredovishi yavishem neminuchim i blagodijnim Polibij Strabon Diodor Dionisij Galikarnaskij She ne nabula chinnosti sofistika napryamok aleksandrijskoyi shkoli zalishavsya panivnim i pislya zvernennya Yegiptu na rimsku provinciyu Kosmopolitichna i razom povchalna tendenciya proyavlyayetsya yaskravo v istoriografiyi Diodor Dionisij Galikarnaskij Mikola Damaskij Plutarh piznishi Arrian Dion Kasij Appian ta inshi Z geografiv i periegetiv najbilsh proslavilisya Strabon Pavsanij Ptolemej sistema svitobudovi yakogo trimalasya neporushno do Kopernika Zrazkami sofistichnogo krasnomovstva mozhut sluzhiti promovi Diona Hrisostoma kincya pershogo stolittya Eliya Aristida Maksima Tirskogo Femistij ta inshi U 2 3 stolittyah nashoyi eri Otci Cerkvi Grigorij Nazianskij Vasilij Velikij Ivan Zolotoustij shanuvalisya uchnyami vidomih sofistiv yazichnikiv Gimeriya Libaniya Chudova osobistist v literaturi II stolittya siriyec za pohodzhennyam duzhe plidnij i dotepnij pismennik Lukian z Samosati Prodovzhiv tradiciyi liriki krityanin Mesomed Teoriya krasnomovstva rozroblyalasya takozh z velikim starannyam Germogen u 2 stolitti i Long u 3 stolitti U filosofiyi perevazhali stoyicizm Epiktet Mark Avrelij i neoplatonizm Plotin Porfirij Prokl Zanyattya gramatikoyu vivchennya prislivnikiv skladannya slovnikiv trivali i v cej period Cherez ves rimskij period prohodit u postupovomu rozvitku zhanr prozovoyi literaturi yakij vse blizhche vidpovidaye nashomu ponyattyu romanu hocha skladovi elementi jogo erotizm vidovishnist opisovist isnuvali v greckij literaturi spokonviku Odnak sistematichne poyednannya vsih neobhidnih dlya romanu elementiv voyedino v prozovi opovidannya pro zakohanih z dokladnimi opisami kartin prirodi z pererahuvannyam riznogo rodu pereshkod i prigod nalezhit rimskomu periodu Antonij Diogen Hariton Afrodisiadskij Yamblih Ksenofont iz Efesu Geliodor z Emesi Musej Ahil Tatij ta inshi Hristiyanski pismenniki zmagalisya z yazichnickimi u skladanni podibnih dram P yate stolittya nashoyi eri oznamenuvalosya podoboyu vidrodzhennya antichnih vidiv tvorchosti perevazhno eposu i gimniv Kvint Smirnskij Nonn Panopolitanskij z Yegiptu istorichnih tvorah Olimpiador Fivanskij Zosim ta in filosfskih ta cerkovnih prac Sinesij Nemesij Ioann Filopon prodovzhuyetsya skladannya epigram odnim z ostannih antichnih predstavnikiv cogo zhanru buv Pallad U III stolitti z yavlyayutsya zbirki literaturnih prac avtoriv periodu rozkvitu antichnoyi literaturi Afinej ta in Voni skladayutsya do V stolittya Ioann Stobej ta in Istorichno kulturne znachennya zv yazku rimskoyi literaturi z greckoyu Pislya davnogreckoyi civilizaciyi drugoyu organichnoyu skladovoyu antichnogo svitu bula rimska U cih dvoh velichnih civilizacij buli shozhi istorichni etapi rozvitku Protyagom VI V st do n e pervisno rodova obshina postupilasya miscem rabovlasnickomu suspilstvu spochatku dribnomu z jogo respublikansko polisnoyu sistemoyu a piznishe j velikomu sho privelo do zmini derzhavnogo ustroyu i poyavi monarhiyi imperskoyi diktaturi Prote v Rimi cej proces vidbuvavsya znachno piznishe i v inshih geografichnih ta politichnih umovah nizh v Elladi Rimska derzhava pidneslasya todi koli mogutnya Grecka civilizaciya pislya burhlivogo rozkvitu v V st do n e vzhe vstupila v period glibokoyi krizi i vreshti stala legkoyu dobichchyu molodogo ale vzhe agresivnogo Rimu yakij i zavoyuvav yiyi naprikinci 11 st do n e Peretvorennya derzhavi Elladi u rimsku koloniyu mala velichezne znachennya dlya samih rimlyan azhde dlya nih Greciya stala velicheznim kulturnim centrom spadshinoyu muzeyem Kozhnij zamozhnij rimlyanin uvazhav neobhidnim otrimati osvitu same v Greciyi A rimski pismenniki v svoyu chergu oznajomlyuvalis z usiyeyu najriznomanitnishoyu kulturnoyu i literaturnoyu spadshinoyu yaku zalishila pislya sebe donedavna najmogutnisha i najbagatisha civilizaciya elliniv Ale ce ne bulo slipim zapozichennyam rimlyanami spadku peremozhenogo narodu Greciyi rimski mitci namagalis bazuyuchis na dosvidi svoyih poperednikiv grekiv privnesti v literaturu svoyu nacionalnu ideyu i kolorit samobutnosti Rimu Voni vzyavshi porushenu greckimi pismennikami problemu rozkrittya vnutrishnogo svitu osobistosti svitu yiyi pochuttiv zokrema kohannya i v comu viperedili svoyih poperednikiv i mozhna skazati uchiteliv Zrazkom takogo glibokogo proniknennya v lyudsku dushu mozhe posluguvati chasom manirna lirika Ovidiya shira i spravzhnya Katulla nadzvichajno dramatichna lirika Vergiliya zokrema i tak zvorushlivo rozkrita istoriya kohannya jogo Didoni z jogo ostannogo i najviznachnishogo tvoru Eneyidi Suchasna literatura davnogreckoyu movoyured Popri pevnij zanepad volodinnya davnogreckoyu movoyu pislya pripinennya yiyi vivchennya u serednih navchalnih zakladah u pershij tretini HH stolittya v HHI stolitti z rovitkom novitnih tehnologij cya mova otrimala nove dihannya I hocha neyu ves chas des shos perekladalosya perevazhno z navchalnoyu metoyu lishe na pochatku tretogo tisyacholittya davnogreckoyu pochali perekladati suchasnu klasiku V 2004 roci bulo perekladeno knigu Dzhoan Rouling Garri Potter i filosofskij kamin perekladach prof Endryu Vilson 2 piznishe Malenkij princ Antuana de Sent Ekzyuperi perekladach Huan Koderch 2017 r 3 naprikinci 2021 roku p yesa Oskara Vajlda Yak vazhlivo buti serjoznim perekladach Huan Koderch Krim perekladiv ye i originalni tvori napisani davnogreckoyu Sered nih varto zgadati epopeyu cheskogo poligistora Yana Krshesadla cs Ἁstronaytilia cs 1995 U zv yazku z viniknennyam perekladiv suchasnoyi literaturi slovnikovij zapas davnogreckoyi movi takozh zbagachuyetsya perevazhno cherez pereosmislennya starih sliv a takozh kalkuvannya Pri comu perekladachi vihodyat z togo sho novi slova mali b buti pevnoyu miroyu zrozumili antichnomu chitachevi takimi ye napriklad neologizmi gewmhlon kartoplya zemlyane yabluko ἅrma maxhs tank vizok bitvi ὀnomata kexiasmena krosvord shresheni slova Suchasna davnogrecka literatura vzhe stala predmetom kilkoh ob yemnih doslidzhen 4 5 Perelik originalnih tvoriv i znachnih perekladivred 1995 Yan Krshesadlo Ἰwannhs Pyreῖa Ἁstronaytilia cs originalnij tvir 2004 Dzhoan Rouling Garri Potter i filosofskij kamen Ὁ Ἅreios Pothr kaὶ ἡ toῦ filosofoy li8os perekladach prof Endryu Vilson 2010 Don Camillo And Sherlock Holmes In Classical Greek 6 perekladach Huan Koderch 2017 Antuan de Sent Ekzyuperi Malenkij princ 7 perekladach Huan Koderch 2021 Oskar Vajld Yak vazhlivo buti serjoznim 8 perekladach Huan Koderch Literaturared Antigona Sofokl Chernivci Ruska Rada 1911 76 s Antigona Sofokl perevirshuvav Petro Nyishinskij iz perednim slovom pro rozvitok greckoyi drami pro avtora ta perekladchika Antigoni iz 8 obrazkami fotografiyeyu statuyi Sofoklya ta portretom Nyishinskogo Chernivcyi Nakladom Biblyioteki dlya molodezhi 1911 XXX 76 s il Antigona Sofokl perevirshuvav Petro Nishinskij pid red Yev Timchenka vstup st V Derzhavina obkl hud Sluckogo vstup st Ye Timchenka Harkiv Kiyiv Derzh vid vo Literatura j mistectvo 1930 104 s Davnogrecka tragediya Eshil Sofokl Evripid per z davnogreckoyi In t l ri im T G Shevchenka NAN Ukrayini hudozh il K Yu Akizov hudozh oforml B P Bublik H Folio 2006 479 s ilyustr Biblioteka svitovoyi literaturi ISBN 966 03 3444 3 Zmist Eshil Prometej zakutij Oresteya Agamemnon Zhertva bilya grobu Evmenidi Sofokl Car Edip Antigona Evripid Medeya Gippolit Davnogrecka tragediya zbirnik per iz starogrec Boris Ten peredm i prim Vadima Pashenka K Dnipro 1981 232 s ilyustr Vershini svitovogo pismenstva t 37 Zmist Eshil Prometej zakutij Sofokl Car Edip Sofokl Antigona Evripid Medeya Derevickij O M Pro pochatok istoriko literaturnih zanyat v Starodavnij Greciyi Harkiv 1891 Edip car tragediya Sofokl per z grec Ivan Franko Lviv Z druk in tu Stavropigijskogo 1894 16 s Lyubov do greckih muz Zb ukr perekladiv davnogrec tvoriv Harkiv miske tov grekiv Gelios Harkiv nac un t im V N Karazina Centr nauk b ka Odes filiya Grec fondu kuluri Avt peredm I Zhuravlova O Suchalkina O Uzbek Uporyad I Zhuravlova O Uzbek H Majdan 2006 303 s ilyustr ISBN 966 372 076 H Zmist Sofokl Antigona Aristofan Hmari Long Pastusha povist pro Dafnisa i Hloyu Menandr Pravo ditini Iz mudrosti Menandra Tarasa Luchuk Ostap Luckij perekladach davnogreckoyi poeziyi Muza i chin Ostapa Luckogo Uporyadniki Vasil Derevinskij Danilo Ilnickij Petro Lyashkevich Nadiya Morikvas Kiyiv Smoloskip 2016 936 s Grecki strofi Pisni Anakreonta i Stari pisni virshi Alkeya Sapfo j Anakreonta Tragediyi per z davnogrec Sofokl peredm ta koment Andriya Bileckogo hudozh Oleksandr Kononov Kiyiv Dnipro 1989 303 s il ISBN 5 308 00169 3 Zmist Elektra Car Edip Antigona Filoktet Edip u Koloni Dzherelared 3enofwntos Ἀnabasis avdiozapis ukr Ivan Franko Oratoriya TEOGONIYa galis Enciklopedichnij slovnik Brokgauza ta Yefrona Arhivovano 29 serpnya 2011 u Wayback Machine Velika radyanska enciklopediya Arhivovano 21 travnya 2008 u Wayback Machine Literaturnaya enciklopediya Tvori antichnoyi literaturi Greciya Arhivovano 24 lipnya 2010 u Wayback Machine Posilannyared Orfichna poeziya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 165 Muzika i literatura Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 348 634 s Literatura arhayichnoyi Greciyi Antichna literatura avt uklad V I Pashenko N I Pashenko Kiyiv VC Libid 2001 S 29 111 s nbsp Portal Istoriya nbsp Portal Starodavnya Greciya Primitkired Yu I Kovbasenko Antichna literatura Navchalnij posibnik dlya studentiv K Kiyivskij un tet imeni Borisa Grinchenka 2011 247 s Harry Potter in Ancient Greek The Classics Pages www users globalnet co uk Arhiv originalu za 21 chervnya 2008 Procitovano 18 sichnya 2022 Little Prince PDF Arhiv originalu PDF za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 Weise Stefan 1 sichnya 2017 HELLENISTI Altgriechisch als Literatursprache im neuzeitlichen Europa Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 The Hellenizing Muse angl De Gruyter 8 listopada 2021 doi 10 1515 9783110652758 html ISBN 978 3 11 065275 8 Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 Sherlock Holmes in Classical Greek AKROPOLIS WORLD NEWS Tὰ nea ἑllhnistὶ gegrammena angl Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 The Little Prince in Ancient Greek AKROPOLIS WORLD NEWS Tὰ nea ἑllhnistὶ gegrammena angl Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 The Importance of Being Earnest in Ancient Greek and Latin Classical Greek A New Grammar Latin A New Grammar angl Arhiv originalu za 18 sichnya 2022 Procitovano 18 sichnya 2022 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Davnogrecka literatura amp oldid 41760859