Хілон

Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».

Хілон
дав.-гр. Χίλων
Хілон
Народився	бл. 625 року до н. е. Спарта
Помер	552 рік до н. е.. Спарта
Поховання	^d^[1]
Громадянство	Лакедемон
Діяльність	філософ, письменник, поет, політик
Знання мов	давньогрецька
Посада	Ефор
Батько	Дамагет
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Походив із знатного ахейського роду, проте це не завадило йому досягти найвищої влади у дорійській Спарті.

З іменем Хілона пов'язують радикальні зміни у внутрішній та зовнішній політиці Лакедемона. Насамперед йдеться про реформу ефората, після якої ефори почали головувати в апеллі і остаточно підпорядкували собі царську владу, запровадження обов'язкових сисситій (які раніше були більш-менш добровільними) та інших заходах, спрямованих на перетворення Спарти на «громаду рівних», що втілилися у так званих . Деякі дослідники вважають Хілона автором Малих Ретр, що з політичних міркувань приписав їх Лікургу.

Саме за наполяганням Хілона, спартанці швидше за все відмовилися від приєднання нових земель і створили, натомість, Пелопоннесський союз.

За часів Хілона Спарта починає свою боротьбу з тиранами. Згідно з уривком папірусу, знайденим у 1911 році, Хілон разом з царем Анаксандрідом II скинули тирана Сікіона Есхіна та тирана Афін Гіппія. Оскільки вигнання Гіппія сталося вже після смерті Хілона та Анаксандріда, існує версія, що в папірусі йде мова про Гіппія тирана Мегар.

У 556 року до н. е. Хілон став ефором. За легендою, цим був дуже незадоволений його брат, який сам жадав стати ефором, Хілон відповів: «Це тому, що я вмію виносити несправедливості, а ти ні».

Хілон склав елегічні вірші у двісті строк, вважав, що чеснота людини в тому, щоб міркуванням досягати передбачення майбутнього.

За переказом, в старості Хілон зізнався, що не знає за собою жодного протизаконного вчинку за все своє життя, а сумнівається тільки в одному: коли судили його друга, він засудив його за законом, але товариша свого умовив його виправдати, бо він служив і закону, і дружбі.

Особливу славу меж греків принесло Хілону пророцтво про острів Киферу. Познайомившись з тим, який він є, Хілон вигукнув: «Краще б йому не виникати або, виникнувши й потонути!» передбачення це справдилось: Демарат, спартанський вигнанець, порадив Ксерксу зупинити свій кораблі, і якщо б Ксеркс послухався, то Греція потрапила б у полон. Потім Нікій в Пелопоннеську війну, відбив цей острів, заподіявши лакедемонянам великої шкоди.

Хілон помер у глибокій старості від надмірної радості, вітаючи свого сина з перемогою у кулачному бою на Олімпійських іграх.

У сучасній науці існують різні погляди на відносини Хілона з спартанським царем Анаксандрідом II. Існують версії як про дружбу, так і про ворожнечу.

Гноми Хілона

• «Не дозволяй язику своєму випереджати твою думку».
• «Про мертвих слід говорити лише добре».
• «Пробним каменем випробують золото, а золотом випробовують людину».
• «Наймудрішому філософу важко відповідати на дурні питання».
• «Будь стриманий на язик, особливо в застіллі».
• «Уникайте ганебного».
• «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді» .
• (Щодо судочинства) «Краще обирай покарання, ніж кару (страту), бо перше засмутить людину один раз, а друге назавжди.»
• «Не погрожуй: не чоловіча се справа».
• «Добре керувати у своєму домі».

Примітки

1. Παυσανίας 3.16.4 // Опис Еллади
   d:Track:Q3825645d:Track:Q192931
2. Cartledge P. Sparta and Lakonia, с.139.
3. Мустафін О. Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.38
4. Huxley G.L. Early Sparta, с.69
5. Печатнова, 2004, стр.38.
6. Хаммонд, 2007, c. 423.
7. Аполлодор, 244 °F 335 c
8. , II, 96 — 7
9. . Архів оригіналу за 30 січня 2008. Процитовано 15 лютого 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
10. Геродот, VII, 235
11. Діоген Лаертський, I, 3, 72
12. Кар, 2012, Anaxandridas II.
13. Bradford, 2011, с. 56.
14. Цю фразу Хілона Діоген Лаертський в трактаті («Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів») подає як «τὸν τεθνηκότα μὴ κακολογεῖν». В пізніх римських авторів вона перетворилася на вислів «De mortuis aut bene, aut nihil» (про мертвих — або добре, або нічого). Популярна легенда додає до цього вислову ще й завершення «окрім правди», яке, однак, не згадане в жодному з давніх джерел.
15. . Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 15 лютого 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

1. Альфред С. Бредфорд. Leonidas and the Kings of Sparta: Mightiest Warriors, Fairest Kingdom. — Оксфорд : ABC-CLIO, 2011. — 251 с. — .
2. Джон Кар. Sparta's Kings. — Pen & Sword, 2012. — 208 с. — .
3. Печатнова Л. Г. Античная традиция об эфоре Хилоне // Мнемон Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 3. — Санкт-Петербург : Исторический факультет СПбГУ, 2004. — С. 31-48. — ISBN 1318-193X.
4. Ніколас Хаммонд. Пелопоннес // Кембриджська історія стародавнього світу. Том 3, частина 3: Розширення грецького світу. VIII—VI століття до н. е. — Москва : Ладомир, 2007. — С. 382-429. — .