Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (липень 2017) |
Історія економічної думки має справу з різними мислителями і теоріями у напрямі, який згодом став політичною економією та економікою, від стародавнього світу до наших днів. Ця галузь поєднує чимало різних шкіл економічної думки.
Давньогрецькі письменники, такі як філософ Арістотель розглядали ідеї про мистецтво накопичення багатства, і поставили під сумнів переваги приватної або державної власності. У середньовічні часи схоласти, такі як Тома Аквінський, стверджували, що моральний обов'язок підприємств продавати товари за справедливою вартістю.
У західному світі, економіка (економічна теорія) не була окремою дисципліною, а частиною філософії аж до промислової революції XVIII—XIX століть і Європейського економічного дива (Великої дивергенції) XIX століття, які прискорили економічне зростання.
Економічна думка стародавніх часів (до 500 н. е.)
Стародавній Китай
(також відомий як Тао Чжу Ґонґ) (народився в 517 р. до н. е.), радник короля Гоузцяня королівства Юе, писав з економічних питань та розробив комплекс «золотих» правил ведення бізнесу.
Стародавня Індія
Чанак'я (народився в 350 р. до н. е.) часів Імперії Маур'їв, був автором Артхашастри разом з кількома іншими індійськими мудрецями — трактату про мистецтво державного управління, економічної політики і воєнної стратегії.
Артхашастра вибудовує свою власну теорію про те, що існує 4 обов'язкові галузі знань, Веди, (філософія Самх'я, Йоґа та Локаята), наука урядництва та наука економіки (Варта сільського господарства, худоби та торгівлі). Саме з цих чотирьох беруть початок усі інші знання, багатство та процвітання людства.
Греко-римський світ
Стародавні Афіни, розвинене місто-держава з прогресивним суспільством, розвинули ембріонну модель демократії.
Ксенофонт (бл. 430—354 до н. е.), автор трактату "ОйкономікосРеспубліка (з грец. «мистецтво ведення господарства») (бл. 360 до н. е..), у своїй роботі наводить діалог про ведення домашнього господарства й землеробство.
Платон, у своїх діалогах «Держава„ (бл. 380—360 рр. до н. е) описує ідеальне місто-державу, яким правлять воїни-філософи та дає натяки на поділ праці та виробництво. На думку Йозефа Шумпетера, Платон був першим відомим апологетом кредитної теорії грошей, тобто грошей як одиниці розрахунку за борги.
Арістотель в його “Політиці» (бл. 350 до н. е.) проаналізував різні форми держави (монархія, аристократія, конституційне правління, тиранія, олігархія і демократія) в ролі критики Платонівської моделі філософів-правителів. Особливим інтересом для економістів у Платона є перший нарис суспільства, заснованого на спільній власності ресурсів. Арістотель розглядав цю модель як олігархічну анафему. Хоча він і справді був прихильником думки про наявність багатьох споріднених речей, він стверджував, що не все може бути реалізовано, лише через просту «нечестивість людської природи».
«Вочевидь краще, якщо власність буде приватною», — писав Арістотель, «але її використання має бути спільне; а особлива справа законодавця створити в людях цю доброзичливу природу». У першій книзі «Політики», Арістотель обговорює загальний характер домогосподарств та ринкового обміну. Для нього існує певне «мистецтво придбання» або «надбання багатства», але тому що це одне і те ж багато людей схиблені на його накопиченні, і «надбання багатства» для домогосподарства є «необхідним і почесним», у той час як обмін в роздрібній торгівлі задля простого накопичення «справедливо засуджується, оскільки це ганебно». Пишучи про людей, Арістотель стверджував, що вони в цілому вважали надбання багатства (chrematistike) принципом ойкономії («ведення домашнього господарства»). Сам філософ був дуже низької думки про лихварство і зневажав заробляння грошей шляхом монополії.
Арістотель відкидав ідеї Платона про кредитну теорію грошей на користь металізму, теорії про те, що вартість грошей залежить від купівельної спроможності товару, на якому вони базуються, та є лише «інструментом», єдиним призначенням якого є засіб обміну, означаючи, що самі собою «гроші нічого не варті… нездатні бути корисними у будь-яких сферах життя».
Економічна думка у Середні Віки (500—1500 н. е.)
Тома Аквінський
Тома Аквінський (1225—1274) був італійським богословом та писав про економіку. Він викладав у Кельні і Парижі, і був частиною групи католицьких вчених, відомої як Схоласти, які винесли свої дослідження за межі теології у філософських і наукових дискусіях. У трактаті Сума теології Тома Аквінський розглядав поняття справедливої ціни, яку він вважав необхідною для відтворення соціального порядку. Будучи багато в чому схожою на сучасну концепцію довгострокової рівноваги, справедлива ціна мала бути справедливо достатньою, аби покрити витрати виробництва, у тому числі утримання працівника і його сім'ї. Аквінський стверджував, що це аморально для продавців піднімати ціни лише тому, що у покупців є нагальна потреба в продукті.
Тома Аквінський обговорює ряд питань в форматі запитань та відповідей і великих трактатів, маючи справу з теорією Арістотеля. Питання 77 і 78 стосуються економічних питань, в першу чергу, щодо того, якою може бути справедлива ціна, і чесність продавця, який збуває неякісний товар. Аквінський виступав проти будь-яких форм обману і рекомендував завжди сплачувати компенсацію за хороше обслуговування. У той час як людські закони не можуть запроваджувати санкції за несумлінну торгівлю, божественний закон, на його думку — міг.
Дунс Скот
Одним з головних критиків Томи Аквінського був Дунс Скот (1265—1308), родом з Дунс, що у Шотландії, який викладав в Оксфорді, Кельні та Парижі. У своїй роботі Сентенція (1295), він вважав можливим бути більш точним, ніж Тома в розрахунку справедливої ціни, звертаючи особливу увагу на оплату праці та витрати, хоча він визнавав, що останнє може бути інфльоване через роздуття, оскільки покупець і продавець, як правило, мають різні уявлення про справедливу ціну. Якщо люди не отримували вигоди від угоди, на думку Скота, вони не торгували. Скотт вважав, що торговці виконують необхідну і корисну соціальну роль, транспортуючи товари і роблячи їх доступними для громадськості.
Жан Бурідан
Жан Бурідан (фр.: [byʁidɑ̃]; лат. Johannes Buridanus; бл. 1300 — після 1358) був французьким священиком. Бурідан дивився на гроші з двох точок зору: своєї металевої вартості та своєї купівельної спроможності, яка як він визнавав, може змінюватись. Він стверджував, що агреговані, а не окремі, попит і пропозиція визначають ціни на ринку. А отже, для нього справедлива ціна була тою, яку усе суспільство, а не лише одна людина, готове заплатити.
Ібн Халдун
До публікації у 1964 році робти «Економічна думка в Ісламі: Ібн Халдун», Адам Сміт (1723—1790) все ще вважався «батьком економіки». Тепер є другий кандидат, арабський мусульманський вчений Ібн Халдун (1332—1406) з Тунісу, незважаючи на те, що вплив Халдуна на Захід не зовсім ясний. Арнольд Тойнбі назвав Ібн Халдуна «генієм», який, «здається не був натхнений жодним зі своїх попередників і не знайшов спорідненої душі серед своїх сучасників…однак, в Пролегомені () до своєї загальної історії він задумав і сформулював філософію історії, яка, безсумнівно, є найвеличнішим твором свого роду, який коли-небудь було створено будь-яким розумом в будь-які час або місце.» Ібн Халдун створив теорію життєвого циклу цивілізацій, поділ праці, та вартість грошей, радше як засобу обміну, ніж як засобу накопичення внутрішньої вартості. Його ідеї про податки мали разючу подібність до кривої Лаффера в економіці, орієнтованій на пропозицію, які стверджують, що після певного моменту вищий рівень податків знеохочує виробництво і власне викликає падіння доходів.
Ніколя Орезм
Французький філософ і священик Ніколя Орезм (1320—1382) написав De origine, natura, jure et mutationibus monetarum, про походження, природу, закони та зміни грошей. Це один з найбільш ранніх рукописів про концепцію грошей. Його праця стверджує яким чином гроші або валюта належать громаді, а уряд чи суверен економіки не має права контролювати вартість валюти лише для того аби мати з цього прибуток.
Антонін Флорентійський
Святий Антонін Флорентійський (1389—1459), був італійським монахом Домініканського ордену, який згодом став архієпископом Флоренції. Праці Антоніна дискутують на тему соціально-економічного розвитку, та стверджують, що держава зобов'язана втручатися у торгові справи заради суспільного блага, та повинна допомагати бідним і нужденним. У своїй основній роботі, «Сума теології» Антонін переважно був стурбований ціною, справедливістю і теорією капіталу. Як і Дунс Скот, він розрізняє природну вартість товару і практичну вартість. Остання визначається її здатністю задовольняти потреби (virtuositas), її рідкістю (raritas) і її суб'єктивною вартістю (complacibilitas). Через цей суб'єктивний компонент не може існувати лише одна справедлива ціна, а радше ряд відносно справедливих цін.
Меркантилізм та міжнародна торгівля (XVI—XVIII ст.)
Меркантилізм домінував у Європі з XVI по XVIII століття. Незважаючи на Середньовіччя, ослаблення феодалізму зумовило посилення нових національних економічних структур. Після відкриттів XV століття Христофора Колумба та інших дослідників відкрилися нові можливості для торгівлі з Новим Світом і Азією, нові потужні монархії жадали бути ще потужнішими воєнними державами, аби підвищити свій статус. Меркантилізм був політичним рухом та економічною теорією, яка виступала за використання державної військової сили для забезпечення захисту ринків і джерел постачань, вдаючись тим самим до протекціонізму.
Меркантилістські теоретики дотримувались думки, що міжнародна торгівля не може принести вигоду усім країнам одночасно. Гроші та дорогоцінні метали були єдиним джерелом багатства, на їхню думку, а обмежені ресурси повинні бути розподілені між країнами, таким чином варто використовувати тарифи аби заохотити експорт, який приносять гроші в країну, і знеохотити імпорт, який відправляє гроші за кордон. Іншими словами, варто дотримуватсь позитивного торгового балансу шляхом надлишкового експорту, часто підкріпленого військовою міццю. Незважаючи на домінування моделі, терміну меркантилізм не існувало вж до 1763, коли Віктор де Рікеті, маркіз де Мірабо (1715—1789) його запровадив, а Адам Сміт, який активно виступав проти цієї теорії, популяризував його у 1776.
Саламанкська школа
У 16 столітті Єзуїтська школа Саламанки в Іспанії розвинула економічну теорію до вищого рівня, занурюючись у ідеї, що згодом будуть сформульовані та деталізовані Австрійською школою. Усе це лише для того аби їхній внесок був забутий аж до XX століття.
Сер Томас Мор
У 1516 році англійський гуманіст сер Томас Мор (1478—1535) опублікував Утопію, яка описує ідеальне суспільство, де земля знаходиться в суспільній власності, є універсальна освіта та релігійна терпимість, надихнувши цим самим (1587) і майбутній комуністично-соціалістичний рух.
Миколай Коперник
У 1517 році польський астроном Миколай Коперник (1473—1543) опублікував перший відомий аргумент на користь кількісної теорії грошей. У 1519 році він також опублікував першу відому форму Закону Грешема: «Погані гроші витісняють хороші».
Жан Боден
У 1568 році Жан Боден (1530—1596) з Франції опублікував «Відповідь Малеструа» (Reply to Malestroit), в якій міститься перший відомий аналіз інфляції, яка на його думку була спричинена імпортом золота і срібла з Південної Америки, підтверджуючи таким чином кількісну теорію грошей.
Бартелемі де Лаффема
У 1598 році французький економіст-меркантиліст (1545—1612) опублікував роботу Les Trésors et richesses pour mettre l'Estat en splendeur, яка викликала гнів у тих, кому не подобався французький шовк, оскільки ця індустрія створювала робочі місця для бідних. Також у цій роботі була перша відома згадка , яку згодом вдосконалив Джон Мейнард Кейнс.
Леонардус Лессіус
У 1605 році фламандський єзуїтський теолог Леонардус Лессіус (1554—1623) опублікував працю «Про справедливість та закон» (On Justice and Law), найглибше морально-теологічне дослідження економіки з часів Томи Аквінського, чий підхід до справедливої ціни на думку Лессіуса вже не працював. Порівнявши ріст грошей, він першим зробив твердження про ціну страхування, що базується на ризику.
Едвард Міссельден та Жерар де Маліне
У 1622 році англійські комерсанти та почали дискутувати щодо вільної торгівлі та потреби у державному регулюванні компаній. Маліне критикував обмін валют, який знаходився під контролем банкірів, у той час як Міссельден стверджував, що міжнародний обмін грошей та коливання у валютному курсі залежать від міжнародної торгівлі, а не від банкірів, і що держава повинна регулювати торгівлю аби забезпечити надлишковий експорт.
Томас Ман
Англійський економіст Томас Ман (1571—1641) описує ранню меркантилістську політику у своїй книзі «Збагачення Англії міжнародною торгівлею» (England's Treasure by Foreign Trade), яка не була опублікована аж до 1664 року, хоча вона була в доволі широкому обігу у вигляді рукопису ще за його життя. Будучи членом Ост-Індійської Компанії, він також описав свій досвід міжнародної торгівлі у «Дискурсі про торгівлю Англії з Ост-Індією» (Discourse of Trade from England unto the East Indies) (1621).
Сер Вільям Петті
У 1662 році англійський економіст Сер Вільям Петті (1623—1687) почав публікувати короткі роботи, застосовуючи раціональний науковий метод Френсіса Бейкона у економіці, стверджуючи, що він використовує лише вимірювані феномени та шукає кількісну точність, впровадивши водночас термін «політична арифметика» (political arithmetick), поклавши тим самим початок статистичної математики та ставши першим економістом-науковцем.
Філіпп фон Хьорніґ
Філіпп фон Хьорніґ (1640—1712) народився у Франкфурті та став австрійським державним службовцем, пишучи у часи, коли його країні постійно загрожувало вторгнення Османської імперії. У «Австрія понад усе, якби ж вона лише захотіла» (Österreich Über Alles, Wann es Nur Will) (1684), він виклав одне з найкращих обґрунтувань меркантилістської політики, перераховуючи дев'ять принципів національної економіки:
- Кожен сантиметр землі країни повинен бути задіяний під сільське господарство, видобування ресурсів або виробництво.
- Уся сировина, яка виготовляється в країні повинна використовуватись у внутрішньому виробництві, оскільки вартість готової продукції значно вища, ніж вартість сировини.
- Велике робітниче населення повинно заохочуватись.
- Весь експорт золота та срібла повинен бути заборонений, а усі внутрішні гроші мають лишатись у обігу.
- Імпорт закордонних товарів має знеохочуватись наскільки це можливо.
- У випадках коли імпорт неможливо замістити, в оплату повинні йти в першу чергу внутрішні товари, а не золото й срібло.
- Імпорт має бути обмежений хоча б до рівня сировини, яку можна використати для виготовлення внутрішньої продукції.
- Можливості для продажу надлишку товарів іноземцям за золото та срібло повинні розглядатись постійно.
- Імпорт товарів, які ефективно та в достатній кількості виготовляються в країні повинен бути заборонений.
Іншими словами, головними аспектами такої політики були націоналізм, самодостатність та національна могутність.
Жан-Батіст Кольбер та П'єр Ле Пезан, де Буагільбер
У 1665—1683 роках Жан-Батіст Кольбер (1619—1683) був міністром фінансів Франції за правління короля Луї XIV, та заснував національні гільдії для регулювання основних індустрій. Шовк, лляне ткацтво, гобелени, виробництво меблів та вино були прикладами ремесел, на яких спеціалізувалась Франція, кожна з яких вимагала для ведення бізнесу членство в гільдії аж до Французької революції. На думку Кольбера «те, що творить велич та могутність країни всього на всього та виключно — достатність грошей». У 1695 році французький економіст П'єр Ле Пезан, де Буагільбер (1646—1714) подав звернення до короля Луї XIV аби покласти край меркантилістській програмі Кольбера, у якому містилось перша версія поняття економічного ринку. Таким чином Буагільбер став першим економістом, який піддав сумніву меркантилістську економічну політику та оцінив багатство країни за об'ємом виробництва та обміном товарів, замість активів як це було зазвичай до цього.
Чарльз Девенант
У 1696 році британський меркантиліст, член партії Торі, Чарльз Девенант (1656—1714) опублікував «Есе щодо торгівлі в Ост-Індії» (Essay on the East India Trade), показуючи перше розуміння споживчого попиту та досконалої конкуренції.
Сер Джеймс Стюарт
У 1767 році шотландський меркантиліст Сер Джеймс Стюарт (1713—1780) опублікував «Дослідження принципів політичної економії» (An Inquiry into the Principles of Political Economy), першу книгу англійською мовою, в якій був використаний термін «політична економія» (political economy) у назві.
Аурангзеб
Імператор Аурангзеб, правитель Імперії Великих Моголів, створив разом з кількома іншими мусульманськими вченими кодекс Фатава Алямґірі, заснований на законах шаріату, який містив у собі ісламську економіку, чиї принципи в результаті привели до періоду . Ця робота лишалась основним джерелом категорій регулювання у Південній Азії аж до XVIII ст.
Докласична економічна думка (XVII і XVIII ст.)
Британське просвітництво
У XVII столітті Британія зазнавала не найкращих часів, маючи справу не лише з політичним та релігійним поділом під час Англійської громадянської війни, стратою короля Чарльза I, та диктатурою Олівера Кромвеля, але й з Великою Лондонською чумою та Великою Лондонською пожежею. Реставрація монархії Чарльза ІІ, якого підтримували католицька церква, привела до смути та внутрішніх конфліктів, а його католицький спадкоємець Джеймс ІІ був швидко зміщений. На його місце було запрошено протестанта, Вільяма Оранського та Мері, які погодилась на Білль про права 1689, забезпечуючи таким чином, домінантне становище Парламенту, підсумовуючи подію, яка в історії отримала назву Славна революція.
Потрясіння країни супроводжувалось певною кількістю провідних наукових відкриттів, разом з винайденням константи тиску газу (Закон Бойля-Маріотта) Роберта Бойля та публікацією Philosophiae Naturalis Principia Mathematica сера Ісаака Ньютона, яка описувала закони Ньютона та універсальний закон гравітації.
Усі ці фактори сприяли розвитку економічної думки. Наприклад, Річард Кентіллон (1680—1734) свідомо зімітував Ньютонові сили інерції та гравітації в природному світі з людським розумом та ринковою конкуренцією в економічному світі. У своєму «Ессе про загальну природу комерції» (Essay on the Nature of Commerce in General), він стверджував, що раціональний власний інтерес у системі ринків, які вільно пристосовуються, призведе до порядку та взаємно сумісних цін. Проте, на відміну від меркантилістських мислителів, до багатства, на його думку, вела не торгівля, а людська праця. Першою людиною, яка зв'язала ці ідеї з політичною структорою став Джон Лок.
Джон Лок
Джон Лок (1632—1704) народився поблизу Брістоля, і отримав освіту в Лондоні та Оксфорді. Він вважається одним з найбільш значних філософів свого часу, переважно через його теорію суспільного договору та його критику Томаса Гоббса, який захищав абсолютизм в Левіафані (1651). Лок вважав, що люди «підписують контракт» із суспільством, яке зобов'язане захищати їхні майнові права. Він визначив власність широким поняттям, аби включити у нього людські життя та свободи, а також їхнє багатство. Коли люди поєднують свою працю зі своїм оточенням, це створює майнові права. Цитуючи його слова з його Другого трактату про громадянське правління(1689):
"Господь дав світ людям на спільне користування... Однак кожна людина маю свою особисту власність. Робота його тіла та робота його рук ми можемо сказати певна річ його. Якби там не було, він забирає у країни те, що природа створила і лишила в ній, він поєднав з цим свою працю та доєднав щось суто своє, таким чином зробивши це своєю власністю."
Лок стверджував, що уряд не лише має припинити втручання у власність людей (або у їх «життя, свободи та володіння»), але також, він повинен активно працювати для забезпечення їх захисту. Його погляди на ціну та гроші були викладені у листі до членів парламенту в 1691 році під назвою «Деякі міркування про наслідки зниження відсотку і підвищення вартості грошей» (Some Considerations on the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising of the Value of Money) (1691), стверджуючи, що «ціна будь-якого товару зростає або падає, відповідно до співвідношення кількості покупців і продавців», правило, яке «застосовується універсально до всіх речей, які мають бути куплені і продані.»
Дадлі Норт
Дадлі Норт (1641—1691) був багатим торговцем і землевласником, який працював в Королівській скарбниці і виступав проти більшості принципів меркантилістської політики. Його «Дискурси про торгівлю» (Discourses upon Trade) (1691), опубліковані анонімно, критикували необхідність позитивного торговельного балансу. Торгівля, на його думку, вигідна обом сторонам, сприяє спеціалізації, поділу праці і багатству для всіх. Регулювання ж торгівлі заважає цим благам, стверджував Норт.
Девід Х'юм
Девід Х'юм (1711—1776) погоджувався з філософією Норта та засуджував меркантилістські припущення. Його позиції були висловлені в «Політичних дискурсах» (Political Discourses) (1752), і згодом об'єднані в його «Есе, моральних, політичних, літературних» (Essays, Moral, Political, Literary) (1777). Приєднуючись до думки, що прагнення позитивного торговельного балансу не повинно бути, Х'юм стверджував, що це неможливо за будь-яких умов.
Х'юм вважав, що будь-які надлишки експорту мають компенсуватись за рахунок імпорту золота і срібла. Це б збільшило пропозицію грошей, що викликало б зростання цін. Що, в свою чергу, призвело б до зниження експорту до тих пір, доки баланс з імпортом не відновиться.
Бернард Мандевіль
Бернард Мандевіль, (1670—1733), був англо-голландським філософом, політичним економістом та письменником-сатириком. Його основна теза полягає в тому, що вчинки людей не можуть бути розділені на нижчі і вищі. Вище життя людини є лише фікцією, вигаданою філософами і правителями для спрощення управління та відносин в суспільстві. Чеснота (яку він визначав як «будь-яка діяльність, в якій людина, всупереч імпульсу природи, повинна прагнути до вигоди інших, або до підкорення власних бажань, виходячи з раціонального прагнення бути добрим») насправді є згубною для комерційного та інтелектуального прогресу держави. Все через то, що вади (тобто самочинні дії людей), самі по собі, за допомогою винаходів і обороту капіталу в поєднанні з розкішним життям, стимулюють суспільство до дій і прогресу.
Френсіс Хатчесон
(1694—1746), який був вчителем Адама Сміта з 1737 по 1740, вважається останнім в давній традиції думки про економіку, як «домогосподарство або сімейне (οἶκος) управління»,, що домінувала з часів роботи Ксенофонта «Ойкономікос».
Фізіократи та круговий обіг
Будучи розчарованим регулюванням торгівлі, яке було натхнене меркантилізмом, француз на ім'я (1712—1759) вважається першою людиною, яка запитала, чому було так важко laissez faire («нехай буде»), laissez passer («нехай проходить»), виступаючи за вільне підприємництво і вільну торгівлю. Він був одним з ранніх Фізіократів (грецьке слово, яке означає «влада природи»), який стверджував, що сільське господарство було джерелом багатства. Як писав згодом історик Девід Б. Денбом, Фізіократи «проклинали міста за їх штучність і схвалювали більш природні стилі життя. Вони шанували фермерів.». Впродовж кінця XVII і початку XVIII століття великі досягнення в галузі природничих наук і анатомії включали відкриття кровообігу у тілі людини. Ця концепція відобразилась в економічній теорії фізіократів, у вигляді поняття кругового потоку доходів в економіці.
Франсуа Кене
Франсуа Кене (1694—1774) був придворним лікарем французького короля Луї XV. Він вважав, що торгівля і промисловість не були джерелами багатства, і натомість у своїй книзі «Економічна таблиця» (Tableau économique) (1758) стверджував, що надлишки сільськогосподарської продукції, які проходять крізь економіку у вигляді оренди, зарплати, і закупівель були реальними рушіями економіки. По-перше, говорив Кене, регулювання перешкоджає потоку доходів серед усіх соціальних класів, а отже, економічному розвитку. По-друге, податки з виробничих класів, таких як фермери, повинні бути зменшені на користь збільшення подактів з невиробничих класів, таких як землевласники, оскільки їхній розкішний спосіб життя спотворює потік доходу. Девід Рікардо згодом показав, що податки на землю не підлягають перенесенню на орендарів у своєму (Law of Rent).
Жак Тюрґо
Жак Тюрґо (1727—1781) народився в Парижі у старій нормандській сім'ї. Його найвідоміша робота, «Роздуми про створення і розподіл багатств» (Réflexions sur la formation et la distribution des richesses) (1766), розвинула теорію Кене про те, що земля є єдиним джерелом багатства. Тюрґо розглядав суспільство з точки зору трьох класів: виробничого сільськогосподарського класу, класу найманих робітників (classe stipendice) і класу землевласників (classe disponible). Він стверджував, що лише чистий продукт (net product) землі повинен оподатковуватись і виступав за повну свободу торгівлі і промисловості.
У серпні 1774 року Тюрґо був призначений міністром фінансів, і впродовж наступних двох років він розробив багато анти-меркантилістських та антифеодальних заходів, які були підтримані королем. Його головними принципами, що він запропонував королю були: «ніякого банкрутства, ніяких зібльшень податку, ніяких запозичень». Головним бажанням Тюрґо був єдиний податок на землю та скасування всіх інших непрямих податків, проте, заходи, до яких він вдався до цього були піддані непоборній опозиції з боку землевласників. Два едикти, зокрема, перший, який зменшував corvées (збори аристократів з фермерів) та другий, який позбавив гільдій наданих їм раніше привілеїв, викликав обурення серед впливових людей. В результаті його позбавили посади в 1776 році.
Етьєн Бонно де Кондільяк
Етьєн Бонно де Кондільяк (1715—1780) народився у Греноблі. Один з тих фізіократів, який проголосив принцип «Діяти і дозволяти діяти» (faire et laisser faire). Його головний твір з економіки «Торгівля та уряд, розглянуті у їх взаємному співвідношенні, або Про вигоди вільної торгівлі» вийшла того ж 1776 р., що й робота Адама Сміта «Багатство народів». Деякі економісти вважають цю роботу першим маніфестом вільної торгівлі.
Класична економічна думка (XVIII і XIX ст.)
Фердинандо Ґаліані
У 1751 році неаполітанський філософ Фердинандо Ґаліані опублікував об'ємну працю (Della Moneta), за 25 років до «Багатства націй» Адама Сміта, яка як наслідок вважається потенційно першим по-справжньому сучасним економічним аналізом. У своїх п'яти главах, «Della Moneta» покрила усі сучасні аспекти монетарної теорії, разом з вартістю та походженням грошей, їх регулюванням та інфляцією. Цей текст різноманітні економісти цитували ще впродовж кількох століть, включно з Карлом Марксом та австрійським економістом Йозефом Шумпетером.
Адам Сміт та «Багатство народів»
Адам Сміт (1723—1790) часто розглядається як батько сучасної політичної економії. Його праця 1776 року, «Дослідження про природу і причини багатства народів» (An Inquiry Into the Nature and Causes of the Wealth of Nations) збіглася не лише з американською революцією, незадовго до загальноєвропейських потрясінь внаслідок французької революції, але й з початком нової промислової революції, яка дозволила створити більше капіталу в значно більших масштабах, ніж коли-небудь раніше. Сміт був шотландським філософом-моралістом, першою книгою якого стала «Теорія моральних почуттів» (Theory of Moral Sentiments) 1759 року. У ній він стверджував, що етичні системи людей розвиваються через особисті стосунки з іншими особами, і що правильне та неправильне сприймаються за допомогою реакцій інших на поведінку людини. Це надало Сміту більшої популярності, ніж його наступна робота, «Багатство народів», яку загальна публіка спочатку проігнорувала. Однак, політико-економічний опус Сміта був успішним серед професійних кіл.
Невидима рука Адама Сміта
Сміт виступав за «систему природної свободи», в якій індивідуальне зусилля було виробником соціальних благ. Він вважав, що навіть егоїсти всередині суспільства стримувались, і працювали на благо усіх, якщо діяли умови конкурентного ринку. Ціни часто не відповідають істинній вартості товарів і послуг. Будучи послідовником Джона Лока, Сміт вважав, що реальна вартість речей, походила від об'єму праці, вкладеної в них (див. Трудова теорія вартості).
"Кожна людина є багатою та бідною рівно настільки, наскільки вона може собі дозволити задовольняти свої потреби, комфорт та розваги людського життя. Проте після того як поділ праці остаточно стався, залишилась мала частина речей, які людина може собі забезпечити своєю працею. Значно більшу частину цих речей людина має отримувати працею інших людей, і її багатство чи бідність визначається об'ємом тієї праці, яку вона може задіяти або придбати. Вартість будь-якого товару, як наслідок, для людини яка володіє ним, і яка не має наміру спожити його чи використовувати власноруч, але обміняти на інший товар, рівна об'єму праці, яку вона може задіяти або придбати. Тому праця і є справжнім виміром обмінної вартості усіх товарів."—
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Дослідження про природу і причини багатства народів |
Коли м'ясники, пивовари та пекарі діяли в умовах обмежень відкритої ринкової економіки, їх прагнення задовольнити власний інтерес, на думку Сміта, парадоксально стимулює процес приведення реальних цін до їх справедливої вартості. Його класична теза про конкуренцію:
"Коли кількість будь-якого товару, що представлений на ринку, не здатна задовольнити поточний попит, усі хто готові платити... не можуть отримати об'єм, який їм потрібен... Деякі з них будуть готові заплатити більше. Між ними почнеться конкуренція, і ринкова ціна виросте... Коли ж кількість, що є на ринку, перевищує поточний попит, вона не може бути реалізованою у повному обсязі тим, хто готовий заплатити повну вартість оренди, зарплатні та прибутку, яка має бути сплачена аби товар з'явився на ринку... Ринкова ціна почне падати..."
Обмеження
Бачення Сміта щодо вільної ринкової економіки, що базується на власності, накопиченні капіталу, ринках, що розширяються та поділі праці, контрастує з меркантилістською тенденцією намагатися регулювати всі злі дії людей."
На додаток до необхідності державного лідерства у певних секторах, Сміт стверджував, що по-перше, картелі були небажаними через їхній потенціал обмежувати виробництво та якість товарів і послуг. По-друге, Сміт піддав критиці державну підтримку будь-якого роду монополій, що завжди встановлюють найвищу ціну, «яку можна вичавити з покупців». Існування монополії і потенціал для картелів, які згодом ляжуть в основу антимонопольного законодавства, може спотворити переваги вільних ринків на користь бізнесів за рахунок .
Вільям Пітт молодший
Вільям Пітт молодший (1759—1806), член партії Торі, прем'єр-міністр Великої Британії у 1783—1801 базував свої пропозиції щодо податків на ідеях Сміта, та виступав за вільну торгівлю, будучи відданим учнем Багатства народів.
Едмунд Берк
Адам Сміт висловлював прихильність до думки ірландського парламентарія, Едмунда Берка (1729—1797), який був добре відомий як політичний філософ:
" Берк є єдиною людиною з усіх кого я знаю, хто мислить про економічні теми точнісінько так само як це роблю я, без жодного попереднього спілкування між нами "—
Берк і сам був визнаним політичним економістом, знаний своєю книгою « (Thoughts and Details on Scarcity). Він достатньо активно критикував ліберальну політику, та засуджував французьку революцію, яка почалася в 1789 році. У «Роздумах про революцію у Франції» (Reflections on the Revolution in France) (1790) він писав, що «епоха лицарства мертва, і настала ера філософів, економістів та математиків, а слава Європи згасла назавжди».
Джеремі Бентам
Джеремі Бентам (1748—1832) був, певно, найрадикальнішим мислителем свого часу, який розробив концепцію утилітаризму. Бентам був атеїстом та реформатором в'язниць, активістом за права тварин, прихильником загального виборчого права, свободи слова, вільної торгівлі та медичного страхування, в той час, коли мало хто наважувався сперечатися щодо будь-якої з цих ідей. Він старанно отримував освіту з раннього віку, закінчивши університет та отримавши адвокатську ліцензію у 18. Його перша книга, «Фрагмент Про Уряд» (A Fragment on Government) 1776 року, опублікована анонімно, була різкою критикою «Коментарів щодо законів Англії» (Commentaries on the Laws of England) Вільяма Блекстоуна. Книга мала великий успіх, доки не з'ясувалося, що її написав молодий Бентам, а не якийсь шанований професор. Згодом у «Введенні до принципів моралі і законодавства» (An Introduction to the Principles of Morals and Legislation) (1789) Бентам виклав свою відому теорію корисності.
Жан-Батіст Сей
Жан-Батіст Сей (1767—1832) був французом, народженим в Ліоні, який допоміг популяризувати роботу Адама Сміта у Франції. Його книга «Трактат про політичну економію» (1803) містила короткий уривок, який пізніше став ортодоксальним у політичній економіці аж до Великої Депресії, відомий сьогодні як Закон ринку Сея. Сей стверджував, що ніколи не може існувати загального дефіциту попиту або загального товарів у всій економіці. Люди виробляють речі, аби радше задовольнити власні бажання, ніж інших осіб, тому виробництво — це не питання пропозиції, проте, ознака існування попиту на товари серед виробників.
Сей погоджувався, що частина доходу заощаджується домогосподарствами, але в довгостроковій перспективі, заощадження інвестуються. Інвестування і споживання є двома елементами попиту, отже виробництво є попитом, тому виробництво не здатне випередити попит, інакше виникне загальний . Сей також стверджував, що гроші були нейтральними, оскільки їх єдиною роллю є сприяння обміну, тому, люди вимагають гроші для придбання товарів; «гроші — це вуаль».
Девід Рікардо
Девід Рікардо (1772—1823) народився в Лондоні. Коли йому виповнилось 26 років він вже став заможним трейдером на фондовому ринку, і купив собі виборчий округ в Ірландії, щоб отримати платформу у Британському парламенті в палаті громад. Найвідомішою роботою Рікардо є книга «Про принципи політичної економії і оподаткування» (On Principles of Political Economy and Taxation) 1817 року, в якій міститься його критика бар'єрів у міжнародній торгівлі, а також опис процесу розподілення доходу серед населення. Рікардо стверджував про відмінність між робітниками, які отримували заробітну плату, прив'язану до рівня, за якого вони можуть вижити, землевласниками, які заробляють орендну плату, та капіталістами, які володіють капіталом і отримують прибуток, залишкову частину доходу.
Якщо населення зростає, виникає необхідність оброблювати додаткову землю, врожайність якої є нижчою, ніж у полів, які вже обробили, через закон спадної продуктивності. Таким чином, витрати на виробництво пшениці збільшуються, так само як і ціна на пшеницю: орендна плата збільшується також, зарплатня, що індексується в залежності від інфляції (оскільки вони повинні дозволити працівникам вижити), теж збільшується. Прибутки знижуються, допоки капіталісти більше не можуть інвестувати. Економіка, на думку Рікардо, неминуче тяжіє до сталого стану.
Жан Шарль Леонард де Сісмонді
Жан Шарль Леонард де Сісмонді (1773—1842) був першим автором системної .
Джон Сюарт Мілль
Джон Стюарт Мілль (1806—1873) був провідною фігурою в політичній економічній думці свого часу, а також членом парламенту у кріслі Вестмінстеру, та видатним політичним філософом. Міль був дитиною-генієм, читаючи давньогрецькі твори вже в 3 роки. Джона активно навчав його батько Джеймс Мілль. Джеремі Бентам водночас був його близьким ментором та другом сім'ї, з іншого боку на Мілля, окрім цього, доволі сильно вплинув Девід Рікардо. Підручник Мілля, вперше опублікований у 1848 році під назвою «Принципи політичної економії» (Principles of Political Economy), був загалом коротким викладом економічної думки середини XIX століття.
Книга «Принципи політичної економії» використовувалась як стандартний текст у більшості університетів аж до початку XX століття[]. Що ж до питання економічного зростання Мілль намагався знайти золоту середину між поглядами Адама Сміта на можливості для торгівлі та технологічноих інновацій, що постійно розширюються і поглядами Томаса Мальтуса на внутрішні обмеження населення. У своїй четвертій книзі Мілль визначає ряд можливих майбутніх сценаріїв, замість класичного на той час, прогнозування одного конкретного.
Класична політична економія
Класичних економістів як групу вперше об'єднав Карл Маркс. Однією з частин їхніх теорій, що їх об'єднувала, була теорія трудової вартості, на противагу вартості, яка випливала із . Ці економісти були свідками перших економічних та соціальних перетворень, які принесла промислова революція: сільську депопуляцію, соціальну нестабільність, бідність і появу робітничого класу.
Вони цікавились зростанням населення, оскільки демографічний перехід розпочався у Великій Британії на той час. Вони також ставили багато фундаментальних запитань, про джерело вартості, причини економічного зростання і роль грошей в економіці. Вони підтримували економіку вільних ринків, аргументуючи це тим, що така економіка була природною системою, заснованою на свободі та власності. Однак, думки цих економістів ділились і вони так і не змогли утворили єдиного потоку думки.
Помітною течією серед класичної економічної теорії була теорія недоспоживання, яку просувала і Томас Роберт Мальтус ще на початку XIX століття. Вони виступали за державні заходи щодо зменшення безробіття та економічних спадів, і загалом були інтелектуальним підґрунтям того, що згодом стане кейнсіанською економікою у 1930-х роках. Ще однією вагомою школою був , який виступав за вільну торгівлю та проти попередньої політики меркантилізму.
Карл Маркс та комунізм
Карл Маркс написав свій magnum opus «Капітал» (1867) в бібліотеці Британського музею у Лондоні. Маркс починає з концепції товарів. До капіталізму, за словами Маркса, виробництво було засноване на рабстві — у Стародавньому Римі, наприклад — далі кріпосне право у феодальних суспісльтвах середньовічної Європи. Поточний режим біржі праці спричинив нестійку та нестабільну ситуацію, що створює умови для революції. Люди купують і продають свою працю як люди купують і продають товари і послуги. Люди самі стали одноразовим товаром, писав Маркс у «Комуністичному маніфесті».
Маркс вживає слово «товар» у розлогій метафізичній дискусії про природу матеріального багатства, як об'єкти багатства сприймаються і як вони можуть бути використані. Товар контрастує з об'єктами природного світу. Коли люди змішують свою працю з об'єктом, він стає «товаром». В природному світі є дерева, алмази, залізна руда і люди. В економічному світі вони стають стільцями, каблучками, фабриками і робітниками. Однак, стверджує Маркс, товари мають двоїстий характер, двоїсте значення. Він розрізняє споживчу вартість речі від її . Споживча вартість товару існує лише доки товар використовується або споживається. Якщо товари вважаються абсолютно ізольованими від своїх споживчих якостей, спільна власність є людською працею в абстрактному відношенні. Маркс спробував обґрунтувати свою теорію зв'язуючи свої ідеї «надлишкової вартості» та з класичною трудовою теорією вартості та теоріями оренди. Маркс вважав, що люди переоцінюють товари, як наприклад мерехтливі діаманти. Маркс застосував відмінність між використанням і обміном до праці і говорив, що працедавці платять своїм працівникам менше в «обмінній вартості», ніж працівники виробляють в «споживчій вартості». Різниця, в термінології Маркса, є «додатковою вартістю». Отже, за словами Маркса, капіталізм є системою експлуатації.
Маркс вірив, що буде рости й рости, підсилюючи знижувальний тиск на заробітну плату, оскільки відчайдушні люди погоджувались працювати за менше. Однак це викличе дефіцит попиту, у той час як купівельна спроможність людей буде відставати. Як наслідок, виникатиме надлишок непроданих товарів, виробництво скорочуватиметься, а пробутки знижуватимуться допоки накопичення капіталу не зупиниться в економічній депресії. Коли надлишок розпроданий, економіка знову почне зростати аж до наступного циклічного вибуху. З кожним зростанням та падінням, з кожною капіталістичною кризою, на думку Маркса, напруга та конфлікт між поляризованими класами капіталістів та працівників буде збільшуватись. В результаті, разом з комуністичною партією, Маркс передбачив революцію та створення безкласового суспільства.
Генрі Джордж та джорджизм
Генрі Джордж (1839—1897) вважається інтелектуальним натхненником економічної філософії під назвою джорджизм. Джордж також відомий як останній класичний економіст. За свого життя, Джордж був одним з трьох найвідоміших американців, разом з Генрі Фордом та Томасом Едісоном. Його перша книга, (Progress and Poverty), стала однією з найбільш видаваних книг англійською, продавши від 3 до 6 мільйонів копій на початку 1900-х. «Прогрес і бідність» спричинила світовий рух реформ й подеколи навіть вважається початком . Джорджизм пішов на спад у другій половині XX століття, коли марксизм, кейнсіанство та неокласична Австрійська школа саме здобували популярність. Однак, сьогодні досі існують активні джорджистські організації та рухи за реформу земель у всьому світі. Ідеї Джорджа були інкорпоровані у філософії соціалізму, лібертаріанства та екологічної економіки. Пол Семюельсон вважав Генрі Джорджа одним з єдиних шести «американських святих» у класичній економіці
Лондонська школа економіки
У 1895 році була заснована Лондонська школа економіки (London School of Economics — LSE) членами Товариства Фабіана, (1859—1947), (1858—1943) та Джорджом Бернардом Шоу (1856—1950). Згодом школа доєдналась до Університету Лондону у 1900 році.
У 1930-х член Лондонської школи (1906—1983) популяризував використання математики в економіці.
Неокласична економічна думка (XIX — початок XX століття)
Неокласична економіка розвинулась в 1870-х роках. Існувало три основні незалежні школи. Кембриджська школа була заснована у 1871 році після публікації «Теорії політичної економії» (Theory of Political Economy) Джевонса, що призвело до виникнення теорій часткової рівноваги і зосередження на ринкових провалах. Її основними представниками були Стенлі Джевонс, Альфред Маршалл і Артур Пігу. Австрійська школа економіки створена австрійськими економістами Карлом Менгером, Ойґеном фон Бем-Баверком і Фрідріхом фон Візером, які розробили теорію капіталу і спробували пояснити економічні кризи. Вона була заснована у 1871 році після публікації «Принципів економіки» (Principles of Economics) Менгера. , яку очолювали Леон Вальрас і Вільфредо Парето, розробила та оптимум Парето. Вона утворилась у 1874 році після публікації «Елементів чистої економіки» (Elements of Pure Economics) Вальраса.
Англо-американський неокласицизм
Американський економіст Джон Бейтс Кларк (1847—1938) пропагував маржиналістську революцію, опублікувавши «Розподіл багатства» (The Distribution of Wealth) у 1899 році, в якій пропонувався закон капіталізму Кларка: «враховуючи конкуренцію та однорідні фактори виробництва, праці і капіталу, перерозподіл суспільного продукту відбуватиметься відповідно до продуктивності останнього фізичного використання одиниць праці і капіталу», який також пояснюється як «те, що отримує соціальний клас є по природному праву, тим, чим він сприяє загальному об'єму виробництва галузі». У 1947 році була заснована медаль Джона Бейтса Кларка на його честь.
Вільям Стенлі Джевонс
У 1871 році англійський колега Менгера, Стенлі Джевонс (1835—1882) незалежно опублікував «Теорію політичної економії» (Theory of Political Economy), заявивши, що на межі задоволення від товарів і послуг зменшується. Класичний приклад Теорії спадної маржинальної корисності — від кожного наступного апельсину, який їсть людина, вона отримує менше задоволення, аж доки не припинить їсти апельсини повністю.
Альфред Маршалл
Альфреду Маршаллу (1842—1924) закидають спробу покласти математику в основу економіки. Будучи першим професором економіки в Кембриджському університеті, його робота 1890-го року «Принципи економіки» (Principles of Economics) відмовилась від терміну «політична економія» на користь його улюбленого — «економіка». Він розглядав математику як спосіб спростити економічні міркування, хоча водночас мав певні застереження, як з'ясувалося, у листі до свого учня Артура Сесіла Пігу:
"(1) Використовуй математику радше як стенографічну мову, ніж двигун дослідження. (2) Користуйся нею доки не закінчиш. (3) Перекладай на англійську. (4) Далі проілюструй прикладами, що є важливими в реальному житті. (5) Облиш математику. (6) Якщо не можеш впоратись з 4-м пунктом, облиш 3-й. Я часто так роблю."
Нові інституційні школи
У 1972 році американські економісти Гарольд Демсец (1930—2019) і Армен Алчіан (1914—2013) опублікували «Виробництво, інформаційні витрати та економічна організація» (Production, Information Costs and Economic Organization), заснувавши , що стала оновленням робіт Рональда Коуза (1910—2013) мейнстрімною економікою.
Континентальний неокласицизм
Леон Вальрас
У 1874 році працюючи самостійно, французький економіст Леон Вальрас (1834—1910) узагальнив теорію маржинальності у економіці в «Елементах чистої економіки»: невеликі зміни в уподобаннях людей, наприклад, перехід з яловичини на гриби, призведе до зростання цін грибів та зниження цін на яловичину; це стимулює виробників переорієнтовувати виробництво, збільшуючи інвестиції в гриби, що призведе до збільшення ринкової пропозиції та нової цінової рівноваги між продуктами. У випадку багатьох товарів в економіці те ж саме станеться, якщо припустити, що ринки є конкурентними, люди обирають, базуючись на власних інтересах, як наслідок не виникає жодних витрат, пов'язаних з переорієнтацією виробництва.
Австрійська школа економіки
У той час як в економіці кінця дев'ятнадцятого століття і початку двадцятого усе більше домінував математичний аналіз, послідовники Карла Менгера (1840—1921) та його учні Ойґен фон Бем-Баверк (1851—1914) і Фрідріх фон Візер (1851—1926) (автор терміну «маржинальна корисність») пішли іншим шляхом, пропагуючи натомість застосування дедуктивної логіки. Ця група стала відомою як Австрійська школа економіки, відображаючи австрійське походження багатьох з ранніх її членів. Торстейн Веблен в «Упередженнях економічної науки» (Preconceptions of Economic Science) 1900 року, протиставив неокласичних маржиналістів в традиціях Альфреда Маршалла з філософією Австрійської школи.
Карл Менгер
У 1871 році економіст Австрійської школи Карл Менгер (1840—1921) переформулював основні принципи маржинальної корисності в «Принципах економіки» (Grundsätze der Volkswirtschaftslehre): споживачі діють раціонально, прагнучи максимізувати задоволення усіх своїх уподобань; люди розподіляють свої видатки так, що остання придбана одиниця товару створює не більше задоволення, ніж остання придбана одиниця іншого товару.
Френсіс Ісідро Еджворт
У 1881 році ірландський економіст Френсіс Ісідро Еджворт (1845—1926) опублікував роботу «Математична психіка: есе про застосування математики до моральних наук» (Mathematical Psychics: An Essay on the Application of Mathematics to the Moral Sciences), яка ввела криві байдужості та узагальнену функцію корисності, разом з , розширюючи модель Бертрана аби пояснити обмеження можливостей і запропонувавши парадокс Еджворта, у випадках коли не існує обмежень у тому, що компанії можуть продавати.
Фрідріх Хаєк (Фрідріх фон Гаєк)
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Фрідріх фон Гайєк |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шлях до кріпацтва |
Перегукуючись із «системою природної свободи» Адама Сміта, австрійський економіст Фрідріх Хаєк (1899—1992) стверджував, що ринок є явищем спонтанного порядку, та активно критикував концепцію «соціальної справедливості». Людвіг фон Мізес зі своєю відвертою критикою соціалізму, справив великий вплив на економічне мислення Фрідріха Хаєка, який, спершу симпатизуючи, став згодом одним з провідних академічних критиків колективізму в XX столітті. Хаєк вважав, що всі форми колективізму (навіть ті, що теоретично засновані на добровільній співпраці) можуть підтримуватись лише центральною владою. Проте він стверджував, що централізація економічних рішень може привести не лише до порушень свободи, але й до зниження рівня життя, оскільки централізовані експерти не змогли б зібрати і оцінити знання, необхідні для ефективного або продуктивного розподілу обмежених ресурсів. У своїй книзі «Шлях до кріпацтва» (The Road to Serfdom) 1944 року, та у своїх наступних роботах, Хаєк наголошував, що соціалізм вимагає централізованого економічного планування та що таке планування, у свою чергу, призведе до тоталітаризму. Хаєк приписував народження цивілізації приватній власності у своїй книзі «Згубна самовпевненість» (The Fatal Conceit) 1988 року. За його словами, є єдиним засобом, що дозволяє кожному приймачу економічних рішень передавати неявне знання або один одному, аби вирішити . Разом зі своїм сучасником шведського соціалізму та опонентом Гуннаром Мюрдалем (1898—1987), Хаєк був нагороджений Нобелівською премією з економіки у 1974 році.
Альтернативні школи (XIX століття)
Теорія бізнес-циклів
На початку 19 століття англійський астроном німецького походження, сер Вільям Гершель (1738—1822) помітив зв'язок між 11-річним циклом сонячної активності і цінами на пшеницю. У 1860 році французький економіст Клеман Жуґляр (1819—1905) визначив довжину бізнес-циклів в одинадцять років. У 1925 році російський економіст Микола Кондратьєв (1892—1938) запропонував існування хвиль Кондратьєва в західних капіталістичних країнах від п'ятдесяти до шістдесяти років.
Німецька історична школа економіки
В середині 1840-х німецький економіст Вільгельм Рошер (1817—1894) заснував Німецьку історичну школу економіки, яка пропагувала циклічну теорію націй — економіки проходять через стадії юності, дорослості та старості — та поширилась серед академій Британії та Сполучених Штатів, домінуючи в них впродовж решти XIX століття.
Торстейн Веблен і американський шлях
Торстейн Веблен (1857—1929), який походив із сільської місцевості середнього Заходу Америки і працював в університеті Чикаго, є одним із найвідоміших ранніх критиків «американського шляху». В (The Theory of the Leisure Class) 1899 року він нехаяв матеріалістичну культуру і заможних людей, які демонстративно споживали своє багатство як спосіб демонстрації успіху. В «Теорії компанії» (The Theory of Business Enterprise) 1904 року Веблен виділяє виробництво для використання речей людьми і виробництво заради чистого прибутку, стверджуючи, що перше часто є ускладненим, оскільки підприємства переслідують останнє. Виробництво і технологічний прогрес обмежуються бізнес-практиками та створенням монополій. Бізнес захищає свої поточні капіталовкладення і використовує розширене кредитування, що призводить до депресій і збільшення військових витрат і війн через бізнес-контроль над політичною владою. Ці дві книги, зосередившись на критиці конс'юмеризму і , не пропагували, однак, ніяких змін. Проте, у 1918 році Веблен переїхав до Нью-Йорку, аби почати роботу редактором журналу , а згодом у 1919 році, разом з Чарльзом А. Бірдом, і Джоном Дьюї, він допоміг заснувати Нову школу соціальних досліджень (відому сьогодні як «Нова школа»). Він був також частиною Технічного Альянсу, створеного в 1919 році . З 1919 по 1926 Веблен продовжував писати і брати участь у різних заходах у Новій школі. Впродовж того періоду він також написав книгу (The Engineers and the Price System), опубліковану у 1921 році.
Світові війни, революції і Велика депресія (початок — середина XX століття)
На початку Першої Світової Війни (1914—1918), Альфред Маршалл все ще працював над останньою редакцією його » (Principles of Economics). Початковий клімат оптимізму, який відчувався на початку XX століття незабаром було жорстоко розчленовано в окопах Західного фронту. Під час війни виробництво у Великій Британії, Німеччині і Франції було переорієнтовано на війну. В 1917 році Росію охопила революція під керівництвом Владіміра Лєніна, який пропагував Марксистську теорію та колективізовував засоби виробництва. Також в 1917 році Сполучені Штати Америки вступили у війну на боці Союзників (Франція та Велика Британія), з президентом Вудро Вілсоном, який обіцяв «зробити світ безпечним для демократії», розробляючи мирний план з чотирнадцяти пунктів. У 1918 році Німеччина розпочала весняний наступ, який провалився, а у той час як союзники перейшли до контрнаступу, й нові мільйони були вбиті, у Німеччині сталась Листопадова революція, Тимчасовий уряд якої попросив миру на основі чотирнадцяти пунктів Вілсона. Після війни Європа лежала в руїнах, матеріально, фізично та психологічно, а її майбутнє залежало від диктату Версальської конференції 1919 року.
Після Першої Світової Війни Європа та Совітський Союз лежали в руїнах, а існування Британської імперії добігало до свого кінця, залишаючи США провідною світовою економічною силою. До Другої Світової Війни, американські економісти відігравали незначну роль. За цей час інституційні економісти переважно критикували «американський спосіб» життя, особливо демонстративне споживання Буремних двадцятих до краху Волл-стріт 1929 року. Найважливішою частиною розвитку економічної думки під час Великої депресії, була , разом з публікацією у 1936 році «Загальної теорії зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money) Джона Мейнарда Кейнса. Як наслідок, виник більш ортодоксальний напрям думки, реагуючи на простий стиль дискусії Кейнса, та рематематизуючи професію. Ортодоксальність однак також була піддана випробуванню більш радикальною групою науковців, які базувались у Чиказькому університеті та виступали за «свободу» і «волю», озираючись на анти-інтервенційні уряди XIX століття.
Економетрика
У 1930-х норвезький економіст Раґнар Фріш (1895—1973) та голандський економіст Ян Тінберґен (1903—1994) започаткували економетрику, отримавши першу Нобелівську премію з економіки у 1969 році. У 1936 році американський економіст російського походження Василь Лєонтьєв (1905—1999) запропонував модель Витрат-випуску (Input-output model) економіки, яка використовувала лінійну алгебру та ідеально підходила для комп'ютерів, за що він отримав у 1973 році Нобелівську премію. Після Другої світової війни, Лоуренс Клейн (1920—2013) започаткував використання комп'ютерів в економетричному моделюванні, також отримавши за це Нобелівську премію у 1980 році. У той час як у 1963—1964 роках Джон Тьюкі з університету Принстону розробляв революційне Швидке перетворення Фур'є, яке надзвичайно пришвидшило обрахунок перетворень Фур'є, його британський асистент Сер Клайв Ґрейнджер (1934—2009) започаткував використання перетворень Фур'є в економіці, отримавши Нобелівську премію з економіки у 2003 році. Асистент Раґнара Фріша, Трюґве Гаавельмо (1911—1999) також отримав Нобелівську премію з економіки у 1989 році за пояснення економетричних основ імовірності та за аналіз одночасних економічних структур.
Мінс і корпоративне управління
Велика депресія була часом значних зрушень у світовій економіці. Один з найбільш оригінальних внесків у розуміння того, що пішло не так, походив від адвоката Гарвардського університету, (1895—1971), який як і Джон Мейнард Кейнс відійшов від дипломатичної роботи в Паризькій мирній конференції 1919 року та був глибоко зневірений Версальським договором. У своїй книзі разом з американським економістом (1896—1988) » (The Modern Corporation and Private Property) 1932 року він деталізував еволюцію в сучасній економіці великого бізнесу, і стверджував, що на тих, хто контролював великі фірми, мало бути покладено більше відповідальності. Директори компаній звітують перед акціонерами компаній, або ні, в залежності від правил, що містяться в статутах, складених за корпоративним правом. Вони можуть включати в себе права обирати та звільняти керівництво, вимагати регулярних загальних зборів, стандартів бухгалтерського обліку, і так далі. В Америці 1930-х типове корпоративне право (наприклад, у Делавері) не чітко визначало такі права. Берлі стверджував, що директори компаній без належної відповідальності були схильні спрямовувати плоди прибутку підприємства в свої власні кишені, як і керувати компанією у своїх власних інтересах. Здатність робити це підтверджувалась тим фактом, що більшістю акціонерів у великих державних компаніях були окремі фізичні особи, з мізерними шляхами зв'язку, іншими словами, вони були розділеними та підкореними. Берлі працював в адміністрації Президента Франкліна Делано Рузвельта під час Великої депресії як ключовий член його , розробивши чимало політик Нового курсу.
У 1967 році Берлі та Мінс опублікували нову та доповнену редакцію своєї роботи, в якій до передмови було додано новий вимір. До нього входило не лише відділення контролерів компаній від власників в ролі акціонерів. Вони поставили питання про те, чого корпоративна структура насправді прагнула досягти.
Економіка галузевої організації
У 1933 році американський економіст Едвард Чемберлін (1899—1967) опублікував «Теорію монополістичної конкуренції» (The Theory of Monopolistic Competition). У тому ж році британський економіст Джоан Робінсон (1903—1983) опублікував «Економіку недосконалої конкуренції» (The Economics of Imperfect Competition). Разом вони заснували . Чемберлін також створив Експериментальну економіку.
Лінійне програмування
У 1939 році російський економіст Леонід Канторович (1912—1986) створив лінійне програмування для оптимального розподілу ресурсів, отримавши за це у 1975 році Нобелівську премію з економіки.
Екологія та енергетика
До початку XX століття, промислова революція призвела до експоненційного зросту споживання ресурсів. Зростання рівнів здоров'я, багатства і населення сприймалось як звичайний шлях прогресу. Однак, в 1930-х роках економісти почали розробку моделей управління невідновними ресурсами (див. ) та стійкості добробуту в економіці, яка використовує невідновні ресурси. Побоювання з приводу екологічного і соціального впливу промисловості були висловлені деякими політичними економістами Просвітництва та учасниками руху романтизму 1800-х років. Перенаселення обговорювалось ще в есе Томаса Мальтуса (див. ), у той час як Джон Стюарт Мілль передбачив прагнення до сталого стану економіки, передчуваючи проблеми сучасної дисципліни екологічної економіки.
Екологічна економіка
Екологічна економіка була заснована на роботах Кеннета Боулдінга, , Германа Дейлі та інших. Дисциплінарне поле екологічної економіки також має деяку подібність до теми «зеленої» економіки.
За даними екологічного економіста Мальті Фейбера, екологічна економіка визначається її орієнтацією на природу, справедливість і час. Питання , впливу людини на середовище, невизначеності довгострокових результатів, обмежень термодинаміки у зростанні і сталого розвитку, спрямовують еколого-економічний аналіз та оцінку.
Облік енергії
був запропонований на початку 1930-х років як наукова альтернатива , або грошовому методу регулювання суспільства. вважає, що зменшення співвідношення витраченої і отриманої енергії (EROEI) є основною причиною розпаду складних суспільств. Падіння коефіцієнта EROEI через виснаження невідновних ресурсів також створює складну ситуацію для промислових економік. Сталість довкілля стає проблемою, оскільки виживання знаходиться під загрозою через зміни клімату.
Інституціональна економіка
У 1919 році єльський економіст представив термін «інституціональна економіка». У 1934 році Джон Коммонс (1862—1945), ще один економіст з середнього Заходу Америки, опублікував роботу «Інституціональна Економіка» (Institutional Economics), яка базувалась на концепції, що економіка є мережею відносин між людьми з різними інтересами (у тому числі монополії, великі корпорації, трудові спори) та бізнес-циклами, що коливаються. Вони, однак, зацікавлені у вирішенні цих спорів. Уряд, вважав Коммонс, повинен виступати посередником між групами, які конфліктують. Коммонс і сам присвятив більшу частину свого часу консультативній і посередницькій діяльності у державних радах і промислових комісіях.
Артур Сесіл Пігу
У 1920 році студент Альфреда Маршалла, Артур Сесіл Пігу (1877—1959), опублікував роботу «Багатство і добробут» (Wealth and Welfare), яка наполягала на можливості фіаско ринків, стверджуючи, що ринки неефективні у разі економічних екстерналій, і держава повинна втручатися, щоб запобігти цьому. Однак Пігу зберіг вільноринкові переконання, і в 1933 році, в умовах економічної кризи, — пояснив у «Теорії безробіття» (The Theory of Unemployment) що надмірне втручання держави у ринок праці було реальною причиною масового безробіття, оскільки урядом була встановлена мінімальна заробітна плата, яка заважала запрплатні саморегулюватись в умовах ринку. Це згодом стало об'єктом атак з боку Кейнса. В 1943 році Пігу опублікував працю «Класичний сталий стан» (The Classical Staionary State), яка популяризувала , стимулювання виробництва і зайнятість під час дефляції за рахунок збільшення споживання через зростання добробуту.
Ринковий соціалізм
У відповідь на , запропонованої Австрійською школою економіки, що сперечається щодо ефективності економіки, регульованої державою, була розроблена теорія ринкового соціалізму в кінці 1920-х і 1930-х років економістами (1855—1932), Оскаром Ланге (1904—1965), Аббою Лернером (1903—1982) та іншими, поєднуючи Марксистську економіку і неокласичну економічну теорію після відкидання трудової теорії вартості. У 1938 році Абрам Берґсон (1914—2003) визначив .
Стокгольмська школа економіки
У 1930-х роках, економістами (1879—1952), Бертілем Уліном (1899—1977), Гуннаром Мюрдалем (1898—1987) та іншими, базуючись на роботах Джона Мейнарда Кейнса та Кнута Вікселя, була заснована Стокгольмська школа економіки, яка консультувала провідників шведського соціалістичного добробуту.
У 1933 році Улін і Хекшер запропонували , яка стверджує, що країни будуть експортувати товари, які використовують фактори виробництва, що є дешевими і в достатку та імпортувати продукцію, яка використовує дефіцитні фактори виробництва. У 1977 році Улін був нагороджений Нобелівською премією.
У 1957 році Мюрдаль опублікував свою теорію , в якій зміна в одній інституції впливає на інші. У 1974 році він також отримав Нобелівську премію.
Французька школа регулювання
Французька включає таких економістів як (1938), (1950), (1943), (1948) та (1947). Це одна з двох гетеродоксальних шкіл у Франції, другою є Школа конвенцій (L'ecole des conventions). Їхніми інтересами переважно є режими регулювання специфічних історичних етапів капіталізму. Вони проаналізували фордистський режим регулювання, який відповідає післявоєнному періоду. Їхні дослідження полягають в поясненні як стабільний режим регулювання може виникнути в капіталістичній економіці, якій притаманні кризи. У той же час на противагу школі регулювання, ортодоксальні економісти намагаються пояснити причини криз та порушення рівноваги в саморегульованій економіці.
Американська Економічна Асоціація
У 1885 році Річардом Т. Елі (1854—1943) була заснована Американська економічна асоціація (АЕА), яка публікувала «Американський економічний огляд» (American Economic Review), починаючи з 1911-го. У 1918 році Елі опублікував «Приватну колонізацію землі» (Private Colonization of Land), заснувавши Лямбда Альфа Інтернешнл в 1930 році для популяризації видання .
Кейнсіанство (XX століття)
Джон Мейнард Кейнс (1883—1946) народився в Кембриджі, отримав освіту в Ітоні, та під науковим керівництвом А. С. Пігу і Альфреда Маршалла в Кембриджському університеті. Він розпочинав свою кар'єру як лектор перед початком роботи на британський уряд під час Першої світової війни, дійшовши до ролі фінансового представника Британії на Версальській конференції, де він категорично був незгоден з прийнятими рішеннями. Його зауваження були викладені в книзі «Економічні наслідки миру» (The Economic Consequences of the Peace) 1919 року, в якій він описував своє обурення з приводу нездатності дотримання Америкою «Чотирнадцяти пунктів», і настрою мстивості, який панував по відношенню до Німеччини. Внаслідок цього він покинув конференцію, використовуючи великі об'ми економічних даних, представлені на ній, стверджуючи, що якщо переможці змусять переможені Центральні держави сплачувати воєнні репарації, то невдовзі світ постане перед фінансовою кризою, що в свою чергу призведе до другої світової війни. Кейнс закінчив свій трактат, виступаючи, по-перше, за зниження репараційних платежів Німеччини до реального прийнятного рівня, підвищення внутрішньо-державного управління континентального видобутку вугілля та вільну торгову асоціацію через механізм Ліги Націй; по-друге, за домовленість щодо взаємозаліку боргів між союзними країнами; по-третє, за повну реформу міжнародної валютної біржі і міжнародного кредитного фонду; і по-четверте, за відновлення торгових відносин з Росією і Східною Європою.
Книга мала величезний успіх, і хоча вона була розкритикована за неправдиві прогнози великою кількістю людей, без змін, які пропагував Кейнс, його похмурі прогнози справдилися коли світ зіткнувся з Великою Депресією, яка почалася в 1929 році, і Другою світово війною у 1939 році. Перша світова війна позиціонувалась як «війна за закінчення всіх воєн», і тому абсолютний провал мирного врегулювання породив ще більшу рішучість не повторювати тих самих помилок. З розгромом фашизму, у липні 1944 року, відбулась Бреттон-Вудська конференція, задля встановлення нового економічного порядку, в якому Кейнс знову мав відіграти провідну роль.
Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей
У 1936 році Кейнс опублікував свою найважливішу роботу, «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money). Велика Депресія виникла внаслідок краху 1929 року на Волл-стріт, що призвело до масового зростання безробіття в Сполучених Штатах, що в свою чергу спричинило відкликання боргів у європейських позичальників, створюючи економічний ефект доміно по всьому світу. Ортодоксальні економісти закликали до скорочення витрат, доки впевненість підприємців і рівень прибутку не буде відновлений. Кейнс, навпаки, стверджував в «Трактаті про грошову реформу» (A Tract on Monetary Reform) 1923 року (який пропагував стабільну валюту), що різні фактори зумовлювали економічну активність, і що було недостатньо лише чекати довгострокової рівноваги ринку, аби відновитись. Знаменита теза Кейнса:
"...цей довгостроковий період помилковий шлях для поточних справ. У довгостроковому періоді ми всі мертві. Економісти створюють собі занадто просте і занадто марне завдання, якщо в буремні часи вони лише можуть нам сказати, що коли шторм мине, океан буде знову спокійним."
Окрім грошової маси, Кейнс визначив схильність до споживання, спонукання до інвестування, маржинальну ефективність капіталу, перевагу ліквідності, і ефект мультиплікатора як змінні, що визначають рівень об'єму економіки, зайнятості і рівня цін. Більша частина цієї езотеричної термінології була винайдена Кейнсом спеціально для його Загальної теорії. Кейнс стверджував, що якщо заощадження не інвестувались у фінансові ринки, загальний обсяг витрат падає, що призводить до зменшення доходів населення і безробіття, що в свою чергу знову знижує заощадження. Це продовжується до тих пір, доки бажання заощадити стає рівним бажанню інвестувати, що означає досягнення нової «рівноваги» і зниження витрат припиняється. Ця нова «рівновага» — це депресія, за якої люди менше інвестують, менше заощаджують і менше витрачають.
Кейнс стверджував, що зайнятість залежить від загального обсягу витрат, який складається зі споживчих витрат і бізнес-інвестицій у приватний сектор. Споживачі витрачають лише «пасивно», або відповідно до коливань їхніх доходів. Компанії, з іншого боку, спонукаються інвестувати за очікуваною ставкою дохідності на нові інвестиції (вигода) і сплаченою ставкою відсотку (витрати). Тому, говорив Кейнс, якщо очікування бізнесу залишалися такими ж як і були, а уряд знижує відсоткові ставки (витрати по позиках), інвестиції будуть зростати, і матимуть примножений ефект на загальну суму витрат. Відсоткові ставки, у свою чергу, залежать від кількості грошей і бажання тримати гроші на банківських рахунках (на відміну від інвестицій). Якщо не вистачає грошей, аби відповідати бажаному рівню заощаджень людей, відсоткові ставки будуть рости, доки на набереться достатня кількість людей. Таким чином, якщо кількість грошей збільшується, а бажання тримати гроші залишаєтьсяся стабільним, відсоткові ставки будуть знижуватися, що призведе до зростання інвестицій, виробництва і зайнятості. Для обох цих причин, Кейнс виступав за низькі відсоткові ставки і легкий кредит, аби боротись з безробіттям.
Однак, на думку Кейнса, в 1930-х роках умови вимагали дій державного сектору. Дефіцит видатків, каже Кейнс, розбурхає економічну діяльність. Цю ідею він адвокував у відкритому листі президентові США Франкліну Д. Рузвельту в Нью-Йорк Таймс (1933). Програма Новий Курс у США була на активній стадії на момент видання «Загальної теорії». Вона представила концептуальне підкріплення для політик, які вже впроваджували. Кейнс також вірив у більш егалітарний розподіл доходів, і оподаткування , стверджуючи, що високий рівень заощаджень (до якого більш схильні заможні люди) не є бажаним в розвиненій економіці. Кейнс, таким чином, адвокував як монетарне управління так і активну фіскальну політику.
Кембриджське коло
Під час Другої Світової Війни Кейнс знову виступав радником Королівської скарбниці, ведучи переговори щодо великих кредитів від США, допомагаючи розробляти плани для Міжнародного валютного фонду, Світового банку і у 1944 році на Бреттон-Вудській конференції, та пакет заходів, призначений для стабілізації світової економіки від коливань, які сталися у 1920-ті роки і для створення рівня торгівельної галузі по всьому світу. Кейнс помер трішки пізніше, ніж рік потому, але його ідеї вже встигли сформувати новий світовий економічний порядок, а всі західні уряди почали запроваджувати програму дефіцитних видатків Кейнсіанської економіки для запобігання криз і підтримки повної зайнятості.
Однією з учнів Кейнса в Кембриджі була Джоан Робінсон (1903—1983), член Кейнса, яка розвинула поняття про те, що конкуренція рідко буває досконалою на ринку. У своїй праці «Виробнича функція і теорія капіталу» (The Production Function and the Theory of Capital) 1953 року Робінсон описує, на її думку, певну циклічність в ортодоксальній економіці. Неокласики стверджують, що конкурентний ринок змушує виробників мінімізувати витрати виробництва. Робінсон говорила, що витрати виробництва є лише цінами таких факторів виробництва, як капітал. Капітальні товари отримують свою вартість з кінцевих продуктів. І якщо ціна готової продукції визначає ціну капіталу, то в такому випадку, стверджувала Робінсон, говорити, що ціна капіталу визначає ціну кінцевої продукції є абсолютно циклічним. Товари не можуть бути оцінені до тих пір, поки не будуть визначені витрати на виробництво. Це не матиме значення, однак, якщо все в економіці станеться миттєво. Але в реальному світі, на встановлення цін потрібен час — товари оцінюються, перш ніж бути проданими. Оскільки капітал не може бути адекватно оцінений у незалежних одиницях вимірювання, як можна показати, що капітал приносить дохід, рівний внеску у виробництво?
(1937—1988) був американським пост-кейнсіанським економістом, який кинув виклик неокласичному ціновому механізму і стверджував, що ціни не встановлюються через попит і пропозицію, а радше за допомогою цінової надбавки. Айхнер є одним із засновників пост-кейнсіанської школи економіки і був професором університету Ратґерс в час його смерті. Роботи Айхнера і адвокування думки, не збігались з теоріями Джона Мейнарда Кейнса, який був прихильником втручання уряду у вільний ринок і державних видатків з метою збільшення зайнятості. Айхнер стверджував, що інвестиції — ключ до економічного зростання. Він вважався прихильником концепції, що політика державних доходів не повинна допустити інфляції заробітної плати і врегулювання цін у зв'язку з митними, фіскальними та монетарними інструментами регулювання економіки.
Річард Кан (1905—1989) був членом Кембриджського кола, який в 1931 році запропонував мультиплікатор.
П'єро Сраффа (1898—1983) приїхав в Англію з фашистської Італії у 1920-х роках і став членом Кембриджського кола. В 1960 році він опублікував невелику книгу під назвою «Виробництво товарів за допомогою товарів» (Production of Commodities by Means of Commodities), яка пояснила, як технологічні відносини є основою для виробництва товарів і послуг. Ціни результують від компромісів між заробітною платнею та прибутком, ведення колективних переговорів, конфлікту робітників та керівництва і втручання державного планування. Як і Робінсон, Сраффа показував, як основний фактор ціноутворення в економіці не обов'язково був налагодженням ринку.
Джон Хікс (1904—1989) був англійським кейнсіанцем, який у 1937 році запропонував модель грошової маси інвестиційних заощаджень — переваги ліквідності (IS — LM), яка пояснює перетин кривих IS (Investment savings) та LM (Liquidity preference — money supply) як загальну рівновагу на обох ринках.
Нова Кейнсіанська Макроекономіка
У 1977 році Едмунд Фелпс (1933–) (який був нагороджений у 2006 році Нобелівською премією) і (1946–) опублікували роботу, яка доводить, що дає монетарній політиці роль у стабілізації економічних коливань, якщо заробітна плата і ціни є відносно стійкими, навіть якщо всі працівники і компанії мають раціональні очікування, що спонукало кейнсіанську економіку повернутись до традиційних економістів з . Її центральною темою є забезпечення мікроекономічних основ кейнсіанської макроекономіки, отриманих шляхом виявлення мінімальних відхилень від стандартних мікроекономічних передумов, які ведуть до кейнсіанських макроекономічних висновків, таких як можливість покращення добробуту від макроекономічної стабілізації.
У 1985 році Джордж Акерлоф (1940–) та Джанет Єллен (1946–) опублікували аргументи щодо , які показують, що в умовах недосконалої конкуренції, невеликі відхилення від раціональності генерують значну (в плані добробуту) жорсткість цін.
У 1987 році британський економіст (1958–) опублікував «Найпростішу модель недосконалої конкуренції з властивостями Вальраса» (A simple model of imperfect competition with Walrasian features), першу роботу, яка на прикладі простої моделі загальної рівноваги продемонструвала, що фіскальний мультиплікатор може збільшувати рівень недосконалої конкуренції на ринку, допомагаючи розвинути . Причина цього полягає в тому, що недосконала конкуренція на ринку виробництва веде до зниження , призводячи до переходу домогосподарства від споживання в бік відпочинку. Якщо державні витрати збільшуються, то відповідне збільшення спричиняє зниження і відпочинку і споживання. Чим більший рівень недосконалої конкуренції на ринку, тим нижче а, отже, скорочення більше припадає на дозвілля (тобто домогосподарства більше працюють), і менше на споживання. Отже, менше одиниці, але зростає відповідно до рівня недосконалої конкуренції на ринку.
У 1997 році американський економіст (1955) і аргентинський економіст (1953–) опублікували першу працю, що описує динамічні стохастичні моделі загальної рівноваги з мікроекономічним обґрунтуванням нової кейнсіанської макроекономічної моделі.
Сідні Вайнтрауб, Пол Девідсон і посткейнсіанська теорія
У 1975 році американські економісти (1914—1983) і (1914—1988) опублікували «Дохідну політику, засновану на податках» (A Tax-Based Incomes Policy), пропагуючи (TIP), використовуючи механізм податку на прибуток для реалізації антиінфляційної дохідної політики. У 1978 році Вайнтрауб і американський економіст (1930–) заснували Журнал посткейнсіанської економіки. Це відкрило двері для багатьох молодих економістів, таких як І. Рей Кентербері (1935-). Завжди сповідуючи посткейнсіанський стиль в своєму підході, Кентербері продовжував робити внески поза межами традиційного пост-кейнсіанства.
Кредитна теорія грошей
У 1913 році англійський економіст-дипломат (1864—1950) опублікував роботу «Що таке гроші?» (What Is Money?), яку позитивно оцінив Джон Мейнард Кейнс, а згодом в 1914 році «Кредитну теорію грошей» (The Credit Theory of Money), адвокуючи кредитну теорію грошей. Економіст Л. Рендалл Рей назвав ці дві роботи Мітчелла-Іннеса «найкращою парою статей про природу грошей, написану в двадцятому столітті».
Чиказька школа економіки (XX століття)
Урядові інтервенційні грошова і податково-бюджетна політики, які рекомендували повоєнні кейнсіанські економісти, були піддані нападу з боку групи теоретиків, що працювали в університеті Чикаго, який в 1950-х роках став відомим як Чиказька школа економіки. Перед Другою світовою війною, стара Чиказька школа сильних кейнсіанців була заснована Френком Найтом (1885—1972), Джейкобом Вайнером (1892—1970) і Генрі Калвертом Саймонсом (1899—1946). Друге покоління було відоме більш консервативною лінією думки, знову підтверджуючи свої лібертаріанські погляди на ринкову діяльність, в якій людей краще залишити вільними обирати як вести свої справи.
Рональд Коуз (1910—2013) з Чиказької школи економіки був найвидатнішим економічним аналітиком права, і лауреатом Нобелівської премії з економіки 1991 року. Його першою великою статтею стала (The Nature of the Firm) 1937 року, яка стверджувала, що причиною існування фірм (компаній, партнерств тощо) є існування трансакційних витрат. Гомоекономікус торгує на основі двосторонніх контрактів на відкритих ринках до тих пір, доки трансакційні витрати дозволяють виробляти речі більш економічно ефективно. Його друга велика стаття " (The Problem of Social Cost) 1960 року, яка стверджувала, що якби ми жили в світі без трансакційних витрат, люди торгували б один з одним, щоб створити такий самий розподіл ресурсів, незалежно від того, який вердикт може винести суд у майнових спорах. Коуз використовував приклад зі старої юридичної справи про Стерджес проти Бріджмена, в якій галасливий кондитер і тихий лікар були сусідами і звернулися до суду, щоб дізнатись, хто повинен був переїхати. Коуз стверджував, що незалежно від того, чи суддя встановить, що виробник солодощів мав припинити використання техніки, або що лікар мав примиритися з цим, вони можуть укласти взаємовигідну угоду, про те, хто виїжджає з будинку, яка досягає того ж результату розподілу ресурсів. Однак існування трансакційних витрат може перешкодити цьому. Таким чином закон повинен попередити те, що могло б статися, і керуватись найбільш ефективним рішенням. Ідея полягає в тому, що закон і правила не такі важливі й ефективні при наданні допомоги людям, якими юристи та урядові плановики їх вважають. Коуз та такі ж як він хотіли змінити підхід, щоб покласти тягар доведення позитивного впливу на уряд, який втручався в ринок, аналізуючи витрати на дію.
У 1960-х роках Гері Беккер (1930—2014) і Джейкоб Мінсер (1922—2006) з Чиказької школи економіки створили Нову домашню економіку, яка в свою чергу дала початок сімейній економіці.
У 1973 році учень Коуза Річард Познер (1939–) опублікував книгу «Економічний аналіз права» (Economic Analysis of Law), яка стала стандартним підручником, в результаті чого він став найбільш цитованим правознавцем XX століття. В 1981 році він опублікував «Економіку справедливості» (Economics of Justice), яка стверджувала, що судді тлумачили загальне право, ніби вони намагалися максимізувати економічний добробут.
Мілтон Фрідмен (1912—2006) з Чиказької школи економіки є одним з найбільш впливових економістів кінця XX століття, отримавши Нобелівську премію з економіки у 1976 році. Він відомий своєю працею « (A Monetary History of the United States) 1963 року, в якій він стверджував, що Велика депресія була викликана політикою Федерального резерву. Фрідман стверджує, що політика невтручання держави (laissez-faire) є більш бажаною, ніж державні інтервенції в економіку. Урядам слід прагнути до нейтральної грошово-кредитної політики, орієнтованої на довгострокове економічне зростання, шляхом поступового збільшення грошової маси. Він адвокує кількісну теорію грошей, стверджуючи, що загальні ціни визначаються грошима. Таким чином, активна грошово-кредитна (наприклад, легкий кредит) або фіскальна (наприклад, податки і видатки) політики можуть мати неочікувані негативні наслідки. У «Капіталізмі і свободі» (Capitalism and Freedom) 1962 року, Фрідмен писав:
"Між потребою в діях та визнанням цієї потреби урядом ймовірніше за все існує лаг; і ще більший лаг між визнанням потреби в дії і власне самих діях; проте ще більший лаг між самими діями та наслідками цих дій."
Фрідмен був також відомий своєю роботою над функцією споживання, гіпотезою постійного доходу (1957), яку Фрідман вважав своєю найкращою науковою роботою. Ця гіпотеза стверджує, що раціональні споживачі будуть витрачати суму, пропорційну сумі, яку вони сприймали як їхній постійний дохід. Непередбачені доходи будуть в основному заощаджені. Подібно до податкових пільг, раціональні споживачі прогнозують, що податки муситимуть зрости згодом, щоб збалансувати державні фінанси. До інших важливих внесків Фрідмена відносять його критику кривої Філліпса, і концепції природного рівня безробіття (1968).
Нова класична макроекономіка та неокласичний синтез
На початку 1970-х років американський економіст Чиказької школи Роберт Е. Лукас-молодший (1937–) заснував Нову класичну макроекономіку, яка базувалась на монетаристській критиці кейнсіанської макроекономіки Мілтона Фрідмана та ідеї раціональних очікувань, вперше запропонованій в 1961 році , виступаючи проти ідеї, що втручання держави може або повинно стабілізувати економіку. В (1975)Томаса Сарджента (1943) і (1939–), яка на перший погляд спростовувала базові постулати кейнсіанської економіки, також була запроваджена. Згідно з виробництво це функція грошей, або ціновий «сюрприз». У 1995 році Лукас був нагороджений Нобелівською премією з економіки.
На місце моделі Лукаса, яка вважалась стандартною моделлю неокласичної макроекономіки прийшла , яку запропонували в 1982 році Фінн Кідланд (1943) і Едвард К. Прескотт (1940–), що прагне пояснити коливання обсягу виробництва та зайнятості з точки зору реальних змінних, таких як зміни в технології і смаках. Якщо припустити існування конкурентних ринків, теорія реального ділового циклу стверджує, що циклічні коливання є оптимальною відповіддю мінливості технології і смаків, і що політика макроекономічної стабілізації повинна погіршити добробут.
У 1982 році Кідланд і Прескотт також започаткували теорію (DSGE), що є великими системами мікроекономічних рівнянь у поєднанні з моделями загальної економіки, яка стала центральною теорією в неокласичному синтезі, інкорпоруючи такі теоретичні елементи, як жорсткі ціни з нової кейнсіанської макроекономіки. Вони розділили Нобелівську премію у 2004 році.
Гіпотеза ефективного ринку
У 1965 році економіст Чиказької школи Юджин Фама (1939–) опублікував «Поведінку цін фондового ринку» (The Behavior of Stock Market Prices), яка виявила, що ціни на фондовому ринку характеризується випадковим блуканням, запропонувавши гіпотезу ефективного ринку, що полягає у тому, що випадковість притаманна фінансовому ринку, який досконало функціонує. У тому ж році Пол Сем'юелсон опублікував статтю, в якій дійшов того ж висновку, шляхом математичного доведення, розділивши досягнення. Раніше в 1948 році (1895—1985) опублікував статтю з такою ж думкою, проте не в математичній формі. У 1970 році Фама опублікував «Ефективні ринки капіталу: Огляд теорії та емпіричної роботи» (Efficient Capital Markets: A Review of Theory and Empirical Work), пропонуючи думку, що ефективні ринки можуть бути сильними, напів-сильними або слабкими, також запропонувавши , яка стверджує, що ідея ринкової ефективності не може бути відхилена без відхилення ринкового механізму.
Ігри, еволюція і зростання (XX століття)
У 1898 році Торстейн Веблен опублікував роботу «Чому економіка це не еволюційна наука» (Why is Economics not an Evolutionary Science), яка ввела у використання термін еволюційна економіка, застосовуючи антропологію для заперечення, що існує загальна людська природа, підкреслюючи конфлікт між «промисловою» або інструментальною і «фінансовою» або церемоніальною вартістю, що згодом увійшло в історію як Церемоніальна/інструментальна Дихотомія.
Йозеф Алоїз Шумпетер (1883—1950) був економістом Австрійської коли економіки і політологом, найбільш відомим своїми роботами з бізнес-циклів та інновацій. Він наполягав на ролі підприємців в економіці. У роботі «Бізнес-цикли: теоретичний, історичний та статистичний аналіз капіталістичного процесу» 1939 року Шумпетер синтезував теорії бізнес-циклів, припускаючи, що вони могли б пояснити економічну ситуацію. На думку Шумпетера, капіталізм неминуче йде через довгострокові цикли, оскільки він повністю заснований на наукових винаходах та інноваціях. Фаза розширення стає можливою завдяки інноваціям, оскільки вони приносять приріст продуктивності і стимулюють підприємців інвестувати. Однак, коли інвестори більше не мають можливостей для інвестицій, економіка переходить в рецесію, ряд компаній банкрутує та закривається. Ця фаза триває до моменту, доки інновації не призводять до процесу , іншими словами вони знищують старі продукти, зменшують зайнятість, проте дозволяють економіці розпочати новий етап зростання, базуючись на нових продуктах нових факторах виробництва.
У 1944 році угро-американський математик Джон фон Нейман і німецький економіст Оскар Морґенштерн опублікували роботу «Теорія ігор і економічна поведінка», започаткувавши теорію ігор, яка стала загальноприйнятою серед економістів. У 1951 році принстонський математик Джон Форбс Неш опублікував статтю «Некооперативні ігри» (Non-Cooperative Games), ставши першим хто визначив рівновагу Неша для ігор з ненульовою сумою.
У 1956 році американський економіст Роберт Солоу (1924–) і австралійський економіст (1918—1989), запропонували модель Солоу — Свона, яка базувалась на продуктивності, накопиченні капіталу, зростанні населення та технологічному прогресі. У 1956 році Свон також запропонував внутрішньо-зовнішнього балансу. У 1987 році Солоу був нагороджений Нобелівською премією.
Після Другої Світової Війни та глобалізації (середина XX століття)
Ера глобалізації розпочалась з кінця Другої світової війни, зайняттям Сполученими Штатами місця домінантної світової економічної сили, та створенням Організації Об'єднаних Націй (ООН). Аби запобігти ще одній світовій депресії, Сполучені Штати пробачили Німеччині її воєнні борги та використали свої запаси аби відбудувати Європу та заохотити реіндустріалізацію Німеччини і Японії. У 1960-х вони змінили свою роль на рециркулювання світових запасів.
Після Другої світової війни, канадець Джон Кеннет Ґелбрейт (1908—2006) став одним з прапороносців ідеї проактивного уряду і ліберально-демократичної політики. У « (The Affluent Society) 1958 року, Ґелбрейт стверджував, що виборці, досягаючи певного матеріального достатку, починають голосувати проти спільного блага. Він також стверджував, що консервативного консенсусу була недостатньою, щоб вирішити проблеми соціальної нерівності. В епоху великого бізнесу, на його думку, це нереалістично розмірковувати про ринки в їх класичному вигляді. Вони встановлюють ціни і використовують рекламу для створення штучного попиту на власну продукцію, спотворюючи реальні вподобання людей. Споживчі вподобання насправді відображають точку зору корпорації — «ефект залежності» — а економіка в цілому орієнтована на ірраціональні цілі. У (The New Industrial State) Ґелбрейт стверджував, що економічні рішення плануються приватною бюрократією, експертів, які маніпулюють маркетинговими каналами та зв'язками з громадськістю. Ця ієрархія обслуговує себе сама, а прибутки вже не є основним мотиватором, і навіть менеджери вже не мають контролю. Тому що вони є новими планувальниками, а корпорації не люблять ризикувати і вимагають сталої економіки і стабільних ринків. Вони наймають уряди, щоб забезпечити свої інтереси фіскальною та грошово-кредитною політиками, наприклад, дотримуючись монетаристських заходів, які збагачують лихварів у місті за допомогою підвищення відсоткових ставок. У той час як цілі заможного суспільства і залежного уряду служать ірраціональній техноструктурі, публічний простір одночасно бідніє. Ґелбрейт змальовує картину виходу з пентхаусу вілли на немощені вулиці, від впорядкованих садів до неохайних громадських парків. В « (Economics and the Public Purpose) 1973 року Ґелбрейт адвокує «новий соціалізм» як рішення, націоналізуючи військову промисловість і громадські послуги, такі як охорона здоров'я, впроваджуючи дисципліновану заробітну плату та регулювання цін, щоб зменшити нерівність.
На відміну від лінгвістичного стилю Ґелбрейта, післявоєнні економісти почали синтезувати більшість робіт Кейнса з математичними уявленнями. Вступний університетський курс економіки почав показувати економічну теорію як єдине ціле, що згодом почали називати неокласичним синтезом. «Позитивна економіка» стала терміном, створеним, щоб описати певні тенденції і «закони» економіки, які можуть бути об'єктивно досліджені і описані в безвартісний спосіб, окремо від оцінок та суджень «нормативної економіки».
Книга Пола Сем'юелсона (1915—2009) (Foundations of Economic Analysis), опублікувана у 1947 році, була спробою показати, що математичні методи можуть репрезентувати основу для тестування економічної теорії. (Пол Сем'юелсон був нагороджений Нобелівською премією з економіки в 1970 році за його поєднання математики та політичної економії.) Сем'юелсон почав з двох припущень. По-перше, люди і фірми будуть діяти таким чином, щоб максимізувати свої егоїстичні цілі. По-друге, ринки мають тенденцію тяжіти до рівноваги цін, за якої пропозиція відповідає попиту. Він розширив використання математики для опису рівноважної поведінки економічних систем, у тому числі нову макроекономічну теорію Джона Мейнарда Кейнса. У той час як Річард Кентіллон зімітував механічну фізику інерції і гравітації Сера Айсака Ньютона в моделі конкуренції та ринку, фізіократи скопіювали систему кровообігу в модель кругового потоку доходів, Вільям Джевонс виявив цикли зростання, які збігались з періодичністю сонячних плям, Сем'юелсон адаптував формули термодинаміки до економічної теорії. Відновлення економіки як складної науки було також проведене і в Сполученому Королівстві, і там святкували «відкриття» Вільяма Філліпса, який виявив кореляційний зв'язок між інфляцією та безробіттям. Робочий висновок стверджував, що забезпечення повної зайнятості могло б забезпечити зниження інфляції. Сем'юелсон інкорпорував ідею кривої Філліпса у свою роботу. Його підручник був впливовим та став загальноприйнятим.
З середині 1950-х до середини 1970-х років Джоан Робінсон, П'єро Сраффа, Пол Самуельсон, Роберт Солоу та інші видатні економісти вели теоретичну дискуссію, яка стала відома як «Кембриджська суперечка про капітал». Під критикою опинилась неокласична концепція сукупного виробництва та розподілу. Суперечка оголила теоретичні протиріччя в економічній науці, була продемонстрована нездатність маржиналізму та кейнсіанства пояснити природу і розмір прибутку на капітал у макроекономічному вимірі. Одним з результатів дискуссії була стаття Левхарі і Самуельсона, яка починалася словами: «Ми хочемо чітко заявити, що пов'язана з нами теорема про не переключення [технологій] з усією визначеністю невірна.» Сьоме видання «Економіки» Самуельсона було значно перероблене і очищене від продемонстрованих теоретичних помилок.
Американський економіст Кеннет Ерроу (1921—2017) опублікував книгу (Social Choice and Individual Values) в 1951 році. Вона розглядає зв'язки між економікою та політичною теорією. Це спричинило появу теорії соціального вибору з введенням його «теореми можливості». Це викликало широку дискусію з приводу того, як інтерпретувати різні умови теореми і які наслідки вона має для демократії і голосування. Найбільш суперечливою з його чотирьох (1963) або п'яти (1950/1951) умов є .
У 1950х Кеннет Ерроу і Жерар Дебре (1921—2004) розробили . У 1963 році Ерроу опублікував статтю, яка заснувала .
У 1971 році з Ерроу і Френк Хан опублікували роботу «Загальний конкурентний аналіз» (General Competitive Analysis), яка підтвердила теорію загальної рівноваги цін в економіці. У 1971 році президент США Річард Ніксон заявив, що , анонсуючи регулювання заробітних плат та цін. Він узяв цей вираз з коментарів Мілтона Фрідмена у 1965 році.
Міжнародна економіка
У 1951 році англійський економіст Джеймс Мід (1907—1995) опублікував «Платіжний баланс» (The Balance of Payments), перший том «Теорії міжнародної економічної політики» (The THeory of International Economic Policy), який запропонував теорію внутрішньої розбіжності (внутрішнього і зовнішнього балансу), і пропагував політичні інструменти для урядів. У 1955 році він опублікував другий том, «Торгівля і добробут» (Trade and Welfare), який запропонував теорію «другого кращого», і пропагував протекціонізм. Він розділив у 1977 році Нобелівську премію з економіки разом з Бертілом Уліном.
У 1979 році американський економіст Пол Круґман (1953–) опублікував статтю, яка заснувала , що намагається пояснити роль зростаючої віддачі масштабу та мережевих ефектів у міжнародній торгівлі. У 1991 році він опублікував статтю, що заснувала Нову економічну географію. Його підручник «Міжнародна економіка» (2007) з'являється серед списків літератури багатьох студентів. У 2008 році він був нагороджений Нобелівською премією з економіки в 2008 році.
Економіка розвитку
У 1954 році сент-люсійський економіст сер Артур Льюїс (1915—1991) запропонував економіки розвитку, яка стверджує, що капіталізм розширюється шляхом використання необмеженого запасу робочої сили з відсталого некапіталістичного «сектору проживання», доки не досягне Льюїсового переломного моменту, в якому зарплати починають рости, отримавши за це в 1979 році Нобелівську премію.
У 1955 році американський економіст єврейського походження Саймон Кузнець (1901—1985), який ввів поняття валового внутрішнього продукту (ВВП) у 1934 році, опублікував статтю, що виявляє перевернуту U-подібної форми залежність між нерівністю доходів і економічним зростанням, що означає, що економічне зростання збільшує розрив у рівні доходів між багатими і бідними в бідних країнах, але знижує його в багатих країнах. У 1971 році він отримав Нобелівську премію з економіки.
Індійський економіст Амартія Сен (1933–) висловлював помірний скепсис з приводу обґрунтованості неокласичних припущень, і доволі критично ставився до теорії раціональних очікувань, присвятивши свою роботу економіці розвитку та правам людини.
У 1981 році, Сен опублікував книгу «Бідність і голод: есе щодо права та його позбавлення», в якій він стверджував, що голод виникає не лише від нестачі їжі, а й від нерівностей, вбудованих в механізми розподілу продовольства. Сен також стверджував, що бенгальський голод був викликаний міським економічним бумом, який підняв ціни на продовольство, змусивши мільйони сільських працівників помирати з голоду, коли їх зарплата не наздоганяла ринковий рівень.
На додаток до своєї важливої роботи про причини голоду, робота Сена в галузі розвитку економіки справила неабиякий вплив на формулювання , оприлюдненому програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй. Це щорічне видання, яке ранжує країни за низкою економічних і соціальних показників, багато в чому завдячує внескам Сена серед інших теоретиків соціального вибору в галузі економічного виміру бідності та нерівності. Сен був нагороджений Нобелівською премією з економіки у 1998 році.
Нова економічна історія (Кліометрія)
У 1958 році американські економісти (1924—1970) і (1927—2009) заснували Нову економічну історію, яка в 1960 році була названа Кліометрією американським економістом (1925—2014) на честь Кліо, музи історії. Вона використовує неокласичну економічну теорію для того, щоб переосмислити історичні дані, поширюючись серед академічного товариства, та змушуючи зникати з катедр історії економічних істориків, недосвідчених в економіці. У 1933 році американські економісти-кліометрики Дуглас Сесіл Норт (1920—2015) і Роберт Вільям Фоґель (1926—2013) були нагороджені Нобелівською премією з економіки.
Теорія суспільного вибору і конституційна економіка
У 1962 році американські економісти Джеймс М. Б'юкенен (1919—2013) і Ґордон Таллок (1922—2014) опублікували книгу «Обрахунок згоди» (The Calculus of Consent), яка відродила Теорію суспільного вибору шляхом виділення політик (правил гри) від суспільної політики (стратегії, які мають бути прийняті в межах правил), заснувавши Конституційну економіку — економічний аналіз конституційного права. Б'юкенен був нагороджений Нобелівською премією з економіки в 1986 році.
Неможлива трійця
У 1962—1963 роках шотландський економіст Маркус Флемінг (1911—1976) і канадський економіст Роберт Манделл (1932–) опублікували , яка є розширенням моделі IS-LM до відкритої економіки, пропонуючи Неможливу трійцю: фіксований обмінний курс, вільний рух капіталу і незалежної грошово-кредитна політика, з яких лише два можуть існувати одночасно. У 1999 році Манделл отримав Нобелівську премію з економіки.
Ринок корпоративного контролю
У 1965 році американський економіст (1928—2015) опублікував статтю «Злиття і ринок корпоративного контролю» в Журналі політичної економії, яка стверджує, що зміни в ціні акцій на фондовому ринку будуть відбуватися набагато швидше, коли інсайдерська торгівля заборонена, ніж коли це допускається, засновуючи теорію .
Інформаційна економіка
У 1970 році Джордж Акерлоф (1940–) опублікував статтю «Ринок лимонів» (The Market for Lemons), засновуючи теорію Інформаційної економіки, отримавши за це у 2001 році Нобелівську премію з економіки.
Джозеф Ю. Стіґліц (1943–) також отримав Нобелівську премію з економіки в 2001 році за свою роботу в Інформаційній економіці. Він обіймав посаду голови Ради економічних консультантів Президента Клінтона, і головного економіста Світового банку. Стіґліц викладав у багатьох університетах, включно з Колумбійським університетом, Стенфордом, Оксфордом, Манчестером, Єльським університетом і Массачусетським технологічним інститутом. В останні роки він став затятим критиком глобальних економічних інститутів. В книзі « (Making Globalization Work) 2007 року він пропонує свої погляди на проблеми міжнародної економіки:
"Фундаментальна проблема неокласичної моделі і відповідної моделі в умовах ринкового соціалізму в тому, що вони не здатні враховувати ряд проблем, які виникають як наслідок відсутності досконалої інформації та витрат на отримання інформації, тако само як і недоліки в певних ключових ризиках та ринках капіталу."
Теорія будови ринку
У 1973 році польсько-американський математик-економіст Леонід Гурвич (1917—2008) заснував , також відому як Зворотна теорія ігор, яка дозволяє людям розрізняти ситуації, у яких ринки працюють добре від тих, у яких ні, допомагаючи виявити ефективні торгові механізми, схеми регулювання і процедури голосування; він розробив цю теорію з Еріком Мескіном (1950) і Роджером Маєрсоном (1951–), розділивши з ними у 2007 році Нобелівську премію з економіки.
Крива Лаффера та Рейганоміка
У 1974 році американський економіст Артур Лаффер сформулював криву Лаффера, яка постулює, що за маржинальних податкових ставок 0 % і 100 % не буде отримано жодного податкового доходу, та що повинна існувати хоча б одна ставка, за якої податкові надходження будуть дорівнювати ненульовому максимуму. Ця концепція була імплементована президентом США Рональдом Рейганом на початку 1980-х років, ставши основою Рейганоміки, в започаткуванні якої допомагав американський економіст Пол Крейг Робертс.
Регулювання ринку
У 1986 році французький економіст Жан Тіроль (1953–) опублікував статтю «Динамічні моделі олігополії», а згодом «Теорію індустріальної організації» (1988), розпочинаючи свій пошук розуміння ринкової сили і регулювання, результуючи Нобелівською премією з економіки в 2014 році.
Після фінансової кризи 2008 року (XXI століття)
У 2008 році світ поринув у фінансову кризу, яка призвела до глобальної рецесії. Це спонукало деяких економістів засумніватись в економічній ортодоксії.
Однією з відповідей стало 2008—2009 років. Воно виникло як консенсус серед деяких політиків і економістів заради кейнсіанського рішення, яке різко контрастувало з попередньою економічною ортодоксією в підтримку державного втручання в економіку. Серед економістів цієї школи були Домінік Стросс-Кан, Олів'є Бланшар, Ґордон Браун, Пол Круґман, і .
була ще однією відповіддю, яка передбачала політику скорочення . Політики жорсткої економії можуть включати скорочення витрат, підвищення податків, або суміш обох. Дві впливові наукові статті підтримують цю позицію. Першою є «Великі зміни в фіскальній політиці: податки проти видатків», опублікована в жовтні 2009 року і . Вона погоджувалась з думкою, що фіскальні заходи жорсткої економії не шкодили економіці, а насправді допомагали її відновленню. Другою є », опублікована в 2010 році і Кеннетом Роґоффом. Вона проаналізувала державний борг та зростання ВВП серед 20 країн з розвиненою економікою і стверджувала, що країни з великим боргом виросли на -0.1 % після Другої світової війни. Багато урядів погодились з цим і прийняли курс жорсткої економії.
У квітні 2013 року МВФ та виявили недоліки основного розрахунку статті Рейнхарта-Роґоффа, стверджуючи, що, коли недоліки були виправлені, зростання країн з «великим боргом» становило +2.2 %, що значно вище, ніж в оригінальній статті. Після цього, 6 червня 2013 Пол Круґман опублікував статтю «Як справа жорсткої економії розсипалась» в Нью-Йоркському огляді книг, стверджуючи, що справа для жорсткої економії була фундаментально помилковою, і закликаючи покінчити із цими заходами.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 18 квітня 2017.
- Wang, Robin R. . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2015.
- . Asiapac Books. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
- David Held, Models of Democracy (Polity, 2006) 3rd Ed., pp. 11 ff.
- Aristotle, Politics Book II, Part V [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Aristotle Politics Book I, Part X [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Book I, Part III
- M. M. Austin; Pierre Vidal-Naquet (1980). Economic and Social History of Ancient Greece. University of California Press. ISBN . Процитовано 11 квітня 2012.
- Aristotle, Politics Book I, Part XI [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Aristotle, Politics Book I, Part IX [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Mochrie (2005) p. 5
- Spengler, Joseph J. (April 1964). Economic Thought of Islam: Ibn Khaldun. Comparative Studies in Society and History vol6 no. 3. Cambridge University Press. с. 268—306. JSTOR 177577.
{{}}
: Пропущений або порожній|url=
() - Toynbee, Arnold J. A Study of History. Т. III. Royal Institute of International Affairs and Oxford University Press. с. 321. ASIN B000OF48G8.
- Lovewell, Mark. . Wayback Machine. Архів оригіналу за 8 червня 2003. Процитовано 18 квітня 2017.
This article, which is a supplement to Understanding Economics (McGraw-Hill Ryerson, 1998), describes the early Arab historian Ibn Khaldun's views of taxation, and their parallels with the modern-day Laffer Curve.
- Locke (1689) Chapter 9, section 124
- Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою:16
не вказано текст - Locke (1691) Considerations Part I, Thirdly
- Murray N. Rothbard An Austrian Perspective on the History of Economic Thought, vol. 1, Economic Thought Before Adam Smith (1995) [ 14 вересня 2014 у Wayback Machine.] Ludwig von Mises Institute Retrieved 2012-05-16
- Sarah B. Pomeroy, Xénophon — Xenophon, Oeconomicus: a social and historical commentary [ 9 червня 2016 у Wayback Machine.] Clarendon Press, 1994 Retrieved 2012-05-16
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad lipen 2017 Istoriya ekonomichnoyi dumki maye spravu z riznimi mislitelyami i teoriyami u napryami yakij zgodom stav politichnoyu ekonomiyeyu ta ekonomikoyu vid starodavnogo svitu do nashih dniv Cya galuz poyednuye chimalo riznih shkil ekonomichnoyi dumki Davnogrecki pismenniki taki yak filosof Aristotel rozglyadali ideyi pro mistectvo nakopichennya bagatstva i postavili pid sumniv perevagi privatnoyi abo derzhavnoyi vlasnosti U serednovichni chasi sholasti taki yak Toma Akvinskij stverdzhuvali sho moralnij obov yazok pidpriyemstv prodavati tovari za spravedlivoyu vartistyu U zahidnomu sviti ekonomika ekonomichna teoriya ne bula okremoyu disciplinoyu a chastinoyu filosofiyi azh do promislovoyi revolyuciyi XVIII XIX stolit i Yevropejskogo ekonomichnogo diva Velikoyi divergenciyi XIX stolittya yaki priskorili ekonomichne zrostannya Ekonomichna dumka starodavnih chasiv do 500 n e Starodavnij Kitaj takozh vidomij yak Tao Chzhu Gong narodivsya v 517 r do n e radnik korolya Gouzcyanya korolivstva Yue pisav z ekonomichnih pitan ta rozrobiv kompleks zolotih pravil vedennya biznesu Starodavnya Indiya Chanak ya narodivsya v 350 r do n e chasiv Imperiyi Maur yiv buv avtorom Arthashastri razom z kilkoma inshimi indijskimi mudrecyami traktatu pro mistectvo derzhavnogo upravlinnya ekonomichnoyi politiki i voyennoyi strategiyi Arthashastra vibudovuye svoyu vlasnu teoriyu pro te sho isnuye 4 obov yazkovi galuzi znan Vedi filosofiya Samh ya Joga ta Lokayata nauka uryadnictva ta nauka ekonomiki Varta silskogo gospodarstva hudobi ta torgivli Same z cih chotiroh berut pochatok usi inshi znannya bagatstvo ta procvitannya lyudstva Greko rimskij svit Platon ta jogo uchen Aristotel suttyevo vplinuli na Zahidnu filosofiyu Starodavni Afini rozvinene misto derzhava z progresivnim suspilstvom rozvinuli embrionnu model demokratiyi Ksenofont bl 430 354 do n e avtor traktatu OjkonomikosRespublika z grec mistectvo vedennya gospodarstva bl 360 do n e u svoyij roboti navodit dialog pro vedennya domashnogo gospodarstva j zemlerobstvo Platon u svoyih dialogah Derzhava bl 380 360 rr do n e opisuye idealne misto derzhavu yakim pravlyat voyini filosofi ta daye natyaki na podil praci ta virobnictvo Na dumku Jozefa Shumpetera Platon buv pershim vidomim apologetom kreditnoyi teoriyi groshej tobto groshej yak odinici rozrahunku za borgi Aristotel v jogo Politici bl 350 do n e proanalizuvav rizni formi derzhavi monarhiya aristokratiya konstitucijne pravlinnya tiraniya oligarhiya i demokratiya v roli kritiki Platonivskoyi modeli filosofiv praviteliv Osoblivim interesom dlya ekonomistiv u Platona ye pershij naris suspilstva zasnovanogo na spilnij vlasnosti resursiv Aristotel rozglyadav cyu model yak oligarhichnu anafemu Hocha vin i spravdi buv prihilnikom dumki pro nayavnist bagatoh sporidnenih rechej vin stverdzhuvav sho ne vse mozhe buti realizovano lishe cherez prostu nechestivist lyudskoyi prirodi Vochevid krashe yaksho vlasnist bude privatnoyu pisav Aristotel ale yiyi vikoristannya maye buti spilne a osobliva sprava zakonodavcya stvoriti v lyudyah cyu dobrozichlivu prirodu U pershij knizi Politiki Aristotel obgovoryuye zagalnij harakter domogospodarstv ta rinkovogo obminu Dlya nogo isnuye pevne mistectvo pridbannya abo nadbannya bagatstva ale tomu sho ce odne i te zh bagato lyudej shibleni na jogo nakopichenni i nadbannya bagatstva dlya domogospodarstva ye neobhidnim i pochesnim u toj chas yak obmin v rozdribnij torgivli zadlya prostogo nakopichennya spravedlivo zasudzhuyetsya oskilki ce ganebno Pishuchi pro lyudej Aristotel stverdzhuvav sho voni v cilomu vvazhali nadbannya bagatstva chrematistike principom ojkonomiyi vedennya domashnogo gospodarstva Sam filosof buv duzhe nizkoyi dumki pro lihvarstvo i znevazhav zaroblyannya groshej shlyahom monopoliyi Aristotel vidkidav ideyi Platona pro kreditnu teoriyu groshej na korist metalizmu teoriyi pro te sho vartist groshej zalezhit vid kupivelnoyi spromozhnosti tovaru na yakomu voni bazuyutsya ta ye lishe instrumentom yedinim priznachennyam yakogo ye zasib obminu oznachayuchi sho sami soboyu groshi nichogo ne varti nezdatni buti korisnimi u bud yakih sferah zhittya Ekonomichna dumka u Seredni Viki 500 1500 n e Toma Akvinskij 1225 1274 vchiv sho visoki cini u vidpovid na visokij popit ce kradizhka Toma Akvinskij Toma Akvinskij 1225 1274 buv italijskim bogoslovom ta pisav pro ekonomiku Vin vikladav u Kelni i Parizhi i buv chastinoyu grupi katolickih vchenih vidomoyi yak Sholasti yaki vinesli svoyi doslidzhennya za mezhi teologiyi u filosofskih i naukovih diskusiyah U traktati Suma teologiyi Toma Akvinskij rozglyadav ponyattya spravedlivoyi cini yaku vin vvazhav neobhidnoyu dlya vidtvorennya socialnogo poryadku Buduchi bagato v chomu shozhoyu na suchasnu koncepciyu dovgostrokovoyi rivnovagi spravedliva cina mala buti spravedlivo dostatnoyu abi pokriti vitrati virobnictva u tomu chisli utrimannya pracivnika i jogo sim yi Akvinskij stverdzhuvav sho ce amoralno dlya prodavciv pidnimati cini lishe tomu sho u pokupciv ye nagalna potreba v produkti Toma Akvinskij obgovoryuye ryad pitan v formati zapitan ta vidpovidej i velikih traktativ mayuchi spravu z teoriyeyu Aristotelya Pitannya 77 i 78 stosuyutsya ekonomichnih pitan v pershu chergu shodo togo yakoyu mozhe buti spravedliva cina i chesnist prodavcya yakij zbuvaye neyakisnij tovar Akvinskij vistupav proti bud yakih form obmanu i rekomenduvav zavzhdi splachuvati kompensaciyu za horoshe obslugovuvannya U toj chas yak lyudski zakoni ne mozhut zaprovadzhuvati sankciyi za nesumlinnu torgivlyu bozhestvennij zakon na jogo dumku mig Duns Skot Duns Skot 1265 1308 Odnim z golovnih kritikiv Tomi Akvinskogo buv Duns Skot 1265 1308 rodom z Duns sho u Shotlandiyi yakij vikladav v Oksfordi Kelni ta Parizhi U svoyij roboti Sentenciya 1295 vin vvazhav mozhlivim buti bilsh tochnim nizh Toma v rozrahunku spravedlivoyi cini zvertayuchi osoblivu uvagu na oplatu praci ta vitrati hocha vin viznavav sho ostannye mozhe buti inflovane cherez rozduttya oskilki pokupec i prodavec yak pravilo mayut rizni uyavlennya pro spravedlivu cinu Yaksho lyudi ne otrimuvali vigodi vid ugodi na dumku Skota voni ne torguvali Skott vvazhav sho torgovci vikonuyut neobhidnu i korisnu socialnu rol transportuyuchi tovari i roblyachi yih dostupnimi dlya gromadskosti Zhan Buridan Zhan Buridan fr byʁidɑ lat Johannes Buridanus bl 1300 pislya 1358 buv francuzkim svyashenikom Buridan divivsya na groshi z dvoh tochok zoru svoyeyi metalevoyi vartosti ta svoyeyi kupivelnoyi spromozhnosti yaka yak vin viznavav mozhe zminyuvatis Vin stverdzhuvav sho agregovani a ne okremi popit i propoziciya viznachayut cini na rinku A otzhe dlya nogo spravedliva cina bula toyu yaku use suspilstvo a ne lishe odna lyudina gotove zaplatiti Ibn Haldun Ibn Haldun 1332 1406 Do publikaciyi u 1964 roci robti Ekonomichna dumka v Islami Ibn Haldun Adam Smit 1723 1790 vse she vvazhavsya batkom ekonomiki Teper ye drugij kandidat arabskij musulmanskij vchenij Ibn Haldun 1332 1406 z Tunisu nezvazhayuchi na te sho vpliv Halduna na Zahid ne zovsim yasnij Arnold Tojnbi nazvav Ibn Halduna geniyem yakij zdayetsya ne buv nathnenij zhodnim zi svoyih poperednikiv i ne znajshov sporidnenoyi dushi sered svoyih suchasnikiv odnak v Prolegomeni do svoyeyi zagalnoyi istoriyi vin zadumav i sformulyuvav filosofiyu istoriyi yaka bezsumnivno ye najvelichnishim tvorom svogo rodu yakij koli nebud bulo stvoreno bud yakim rozumom v bud yaki chas abo misce Ibn Haldun stvoriv teoriyu zhittyevogo ciklu civilizacij podil praci ta vartist groshej radshe yak zasobu obminu nizh yak zasobu nakopichennya vnutrishnoyi vartosti Jogo ideyi pro podatki mali razyuchu podibnist do krivoyi Laffera v ekonomici oriyentovanij na propoziciyu yaki stverdzhuyut sho pislya pevnogo momentu vishij riven podatkiv zneohochuye virobnictvo i vlasne viklikaye padinnya dohodiv Nikolya Orezm Nikolya Orezm 1320 82 Francuzkij filosof i svyashenik Nikolya Orezm 1320 1382 napisav De origine natura jure et mutationibus monetarum pro pohodzhennya prirodu zakoni ta zmini groshej Ce odin z najbilsh rannih rukopisiv pro koncepciyu groshej Jogo pracya stverdzhuye yakim chinom groshi abo valyuta nalezhat gromadi a uryad chi suveren ekonomiki ne maye prava kontrolyuvati vartist valyuti lishe dlya togo abi mati z cogo pributok Antonin Florentijskij Svyatij Antonin Florentijskij 1389 1459 buv italijskim monahom Dominikanskogo ordenu yakij zgodom stav arhiyepiskopom Florenciyi Praci Antonina diskutuyut na temu socialno ekonomichnogo rozvitku ta stverdzhuyut sho derzhava zobov yazana vtruchatisya u torgovi spravi zaradi suspilnogo blaga ta povinna dopomagati bidnim i nuzhdennim U svoyij osnovnij roboti Suma teologiyi Antonin perevazhno buv sturbovanij cinoyu spravedlivistyu i teoriyeyu kapitalu Yak i Duns Skot vin rozriznyaye prirodnu vartist tovaru i praktichnu vartist Ostannya viznachayetsya yiyi zdatnistyu zadovolnyati potrebi virtuositas yiyi ridkistyu raritas i yiyi sub yektivnoyu vartistyu complacibilitas Cherez cej sub yektivnij komponent ne mozhe isnuvati lishe odna spravedliva cina a radshe ryad vidnosno spravedlivih cin Merkantilizm ta mizhnarodna torgivlya XVI XVIII st Merkantilizm dominuvav u Yevropi z XVI po XVIII stolittya Nezvazhayuchi na Serednovichchya oslablennya feodalizmu zumovilo posilennya novih nacionalnih ekonomichnih struktur Pislya vidkrittiv XV stolittya Hristofora Kolumba ta inshih doslidnikiv vidkrilisya novi mozhlivosti dlya torgivli z Novim Svitom i Aziyeyu novi potuzhni monarhiyi zhadali buti she potuzhnishimi voyennimi derzhavami abi pidvishiti svij status Merkantilizm buv politichnim ruhom ta ekonomichnoyu teoriyeyu yaka vistupala za vikoristannya derzhavnoyi vijskovoyi sili dlya zabezpechennya zahistu rinkiv i dzherel postachan vdayuchis tim samim do protekcionizmu Francuzkij port u chasi rozkvitu merkantilizmu Merkantilistski teoretiki dotrimuvalis dumki sho mizhnarodna torgivlya ne mozhe prinesti vigodu usim krayinam odnochasno Groshi ta dorogocinni metali buli yedinim dzherelom bagatstva na yihnyu dumku a obmezheni resursi povinni buti rozpodileni mizh krayinami takim chinom varto vikoristovuvati tarifi abi zaohotiti eksport yakij prinosyat groshi v krayinu i zneohotiti import yakij vidpravlyaye groshi za kordon Inshimi slovami varto dotrimuvats pozitivnogo torgovogo balansu shlyahom nadlishkovogo eksportu chasto pidkriplenogo vijskovoyu miccyu Nezvazhayuchi na dominuvannya modeli terminu merkantilizm ne isnuvalo vzh do 1763 koli Viktor de Riketi markiz de Mirabo 1715 1789 jogo zaprovadiv a Adam Smit yakij aktivno vistupav proti ciyeyi teoriyi populyarizuvav jogo u 1776 Salamankska shkola U 16 stolitti Yezuyitska shkola Salamanki v Ispaniyi rozvinula ekonomichnu teoriyu do vishogo rivnya zanuryuyuchis u ideyi sho zgodom budut sformulovani ta detalizovani Avstrijskoyu shkoloyu Use ce lishe dlya togo abi yihnij vnesok buv zabutij azh do XX stolittya Ser Tomas Mor 1478 1535 Ser Tomas Mor U 1516 roci anglijskij gumanist ser Tomas Mor 1478 1535 opublikuvav Utopiyu yaka opisuye idealne suspilstvo de zemlya znahoditsya v suspilnij vlasnosti ye universalna osvita ta religijna terpimist nadihnuvshi cim samim 1587 i majbutnij komunistichno socialistichnij ruh Mikolaj Kopernik U 1517 roci polskij astronom Mikolaj Kopernik 1473 1543 opublikuvav pershij vidomij argument na korist kilkisnoyi teoriyi groshej U 1519 roci vin takozh opublikuvav pershu vidomu formu Zakonu Greshema Pogani groshi vitisnyayut horoshi Zhan Boden U 1568 roci Zhan Boden 1530 1596 z Franciyi opublikuvav Vidpovid Malestrua Reply to Malestroit v yakij mistitsya pershij vidomij analiz inflyaciyi yaka na jogo dumku bula sprichinena importom zolota i sribla z Pivdennoyi Ameriki pidtverdzhuyuchi takim chinom kilkisnu teoriyu groshej Bartelemi de Laffema U 1598 roci francuzkij ekonomist merkantilist 1545 1612 opublikuvav robotu Les Tresors et richesses pour mettre l Estat en splendeur yaka viklikala gniv u tih komu ne podobavsya francuzkij shovk oskilki cya industriya stvoryuvala robochi miscya dlya bidnih Takozh u cij roboti bula persha vidoma zgadka yaku zgodom vdoskonaliv Dzhon Mejnard Kejns Leonardus Lessius U 1605 roci flamandskij yezuyitskij teolog Leonardus Lessius 1554 1623 opublikuvav pracyu Pro spravedlivist ta zakon On Justice and Law najglibshe moralno teologichne doslidzhennya ekonomiki z chasiv Tomi Akvinskogo chij pidhid do spravedlivoyi cini na dumku Lessiusa vzhe ne pracyuvav Porivnyavshi rist groshej vin pershim zrobiv tverdzhennya pro cinu strahuvannya sho bazuyetsya na riziku Edvard Misselden ta Zherar de Maline U 1622 roci anglijski komersanti ta pochali diskutuvati shodo vilnoyi torgivli ta potrebi u derzhavnomu regulyuvanni kompanij Maline kritikuvav obmin valyut yakij znahodivsya pid kontrolem bankiriv u toj chas yak Misselden stverdzhuvav sho mizhnarodnij obmin groshej ta kolivannya u valyutnomu kursi zalezhat vid mizhnarodnoyi torgivli a ne vid bankiriv i sho derzhava povinna regulyuvati torgivlyu abi zabezpechiti nadlishkovij eksport Tomas Man Mikolaj Kopernik 1473 1543 Anglijskij ekonomist Tomas Man 1571 1641 opisuye rannyu merkantilistsku politiku u svoyij knizi Zbagachennya Angliyi mizhnarodnoyu torgivleyu England s Treasure by Foreign Trade yaka ne bula opublikovana azh do 1664 roku hocha vona bula v dovoli shirokomu obigu u viglyadi rukopisu she za jogo zhittya Buduchi chlenom Ost Indijskoyi Kompaniyi vin takozh opisav svij dosvid mizhnarodnoyi torgivli u Diskursi pro torgivlyu Angliyi z Ost Indiyeyu Discourse of Trade from England unto the East Indies 1621 Ser Vilyam Petti U 1662 roci anglijskij ekonomist Ser Vilyam Petti 1623 1687 pochav publikuvati korotki roboti zastosovuyuchi racionalnij naukovij metod Frensisa Bejkona u ekonomici stverdzhuyuchi sho vin vikoristovuye lishe vimiryuvani fenomeni ta shukaye kilkisnu tochnist vprovadivshi vodnochas termin politichna arifmetika political arithmetick poklavshi tim samim pochatok statistichnoyi matematiki ta stavshi pershim ekonomistom naukovcem Filipp fon Hornig Filipp fon Hornig 1640 1712 narodivsya u Frankfurti ta stav avstrijskim derzhavnim sluzhbovcem pishuchi u chasi koli jogo krayini postijno zagrozhuvalo vtorgnennya Osmanskoyi imperiyi U Avstriya ponad use yakbi zh vona lishe zahotila Osterreich Uber Alles Wann es Nur Will 1684 vin viklav odne z najkrashih obgruntuvan merkantilistskoyi politiki pererahovuyuchi dev yat principiv nacionalnoyi ekonomiki Kozhen santimetr zemli krayini povinen buti zadiyanij pid silske gospodarstvo vidobuvannya resursiv abo virobnictvo Usya sirovina yaka vigotovlyayetsya v krayini povinna vikoristovuvatis u vnutrishnomu virobnictvi oskilki vartist gotovoyi produkciyi znachno visha nizh vartist sirovini Velike robitniche naselennya povinno zaohochuvatis Ves eksport zolota ta sribla povinen buti zaboronenij a usi vnutrishni groshi mayut lishatis u obigu Import zakordonnih tovariv maye zneohochuvatis naskilki ce mozhlivo U vipadkah koli import nemozhlivo zamistiti v oplatu povinni jti v pershu chergu vnutrishni tovari a ne zoloto j sriblo Import maye buti obmezhenij hocha b do rivnya sirovini yaku mozhna vikoristati dlya vigotovlennya vnutrishnoyi produkciyi Mozhlivosti dlya prodazhu nadlishku tovariv inozemcyam za zoloto ta sriblo povinni rozglyadatis postijno Import tovariv yaki efektivno ta v dostatnij kilkosti vigotovlyayutsya v krayini povinen buti zaboronenij Inshimi slovami golovnimi aspektami takoyi politiki buli nacionalizm samodostatnist ta nacionalna mogutnist Zhan Batist Kolber ta P yer Le Pezan de Buagilber U 1665 1683 rokah Zhan Batist Kolber 1619 1683 buv ministrom finansiv Franciyi za pravlinnya korolya Luyi XIV ta zasnuvav nacionalni gildiyi dlya regulyuvannya osnovnih industrij Shovk llyane tkactvo gobeleni virobnictvo mebliv ta vino buli prikladami remesel na yakih specializuvalas Franciya kozhna z yakih vimagala dlya vedennya biznesu chlenstvo v gildiyi azh do Francuzkoyi revolyuciyi Na dumku Kolbera te sho tvorit velich ta mogutnist krayini vsogo na vsogo ta viklyuchno dostatnist groshej U 1695 roci francuzkij ekonomist P yer Le Pezan de Buagilber 1646 1714 podav zvernennya do korolya Luyi XIV abi poklasti kraj merkantilistskij programi Kolbera u yakomu mistilos persha versiya ponyattya ekonomichnogo rinku Takim chinom Buagilber stav pershim ekonomistom yakij piddav sumnivu merkantilistsku ekonomichnu politiku ta ociniv bagatstvo krayini za ob yemom virobnictva ta obminom tovariv zamist aktiviv yak ce bulo zazvichaj do cogo Charlz Devenant U 1696 roci britanskij merkantilist chlen partiyi Tori Charlz Devenant 1656 1714 opublikuvav Ese shodo torgivli v Ost Indiyi Essay on the East India Trade pokazuyuchi pershe rozuminnya spozhivchogo popitu ta doskonaloyi konkurenciyi Ser Dzhejms Styuart U 1767 roci shotlandskij merkantilist Ser Dzhejms Styuart 1713 1780 opublikuvav Doslidzhennya principiv politichnoyi ekonomiyi An Inquiry into the Principles of Political Economy pershu knigu anglijskoyu movoyu v yakij buv vikoristanij termin politichna ekonomiya political economy u nazvi Aurangzeb Imperator Aurangzeb pravitel Imperiyi Velikih Mogoliv stvoriv razom z kilkoma inshimi musulmanskimi vchenimi kodeks Fatava Alyamgiri zasnovanij na zakonah shariatu yakij mistiv u sobi islamsku ekonomiku chiyi principi v rezultati priveli do periodu Cya robota lishalas osnovnim dzherelom kategorij regulyuvannya u Pivdennij Aziyi azh do XVIII st Doklasichna ekonomichna dumka XVII i XVIII st Britanske prosvitnictvo U XVII stolitti Britaniya zaznavala ne najkrashih chasiv mayuchi spravu ne lishe z politichnim ta religijnim podilom pid chas Anglijskoyi gromadyanskoyi vijni stratoyu korolya Charlza I ta diktaturoyu Olivera Kromvelya ale j z Velikoyu Londonskoyu chumoyu ta Velikoyu Londonskoyu pozhezheyu Restavraciya monarhiyi Charlza II yakogo pidtrimuvali katolicka cerkva privela do smuti ta vnutrishnih konfliktiv a jogo katolickij spadkoyemec Dzhejms II buv shvidko zmishenij Na jogo misce bulo zaprosheno protestanta Vilyama Oranskogo ta Meri yaki pogodilas na Bill pro prava 1689 zabezpechuyuchi takim chinom dominantne stanovishe Parlamentu pidsumovuyuchi podiyu yaka v istoriyi otrimala nazvu Slavna revolyuciya Potryasinnya krayini suprovodzhuvalos pevnoyu kilkistyu providnih naukovih vidkrittiv razom z vinajdennyam konstanti tisku gazu Zakon Bojlya Mariotta Roberta Bojlya ta publikaciyeyu Philosophiae Naturalis Principia Mathematica sera Isaaka Nyutona yaka opisuvala zakoni Nyutona ta universalnij zakon gravitaciyi Usi ci faktori spriyali rozvitku ekonomichnoyi dumki Napriklad Richard Kentillon 1680 1734 svidomo zimituvav Nyutonovi sili inerciyi ta gravitaciyi v prirodnomu sviti z lyudskim rozumom ta rinkovoyu konkurenciyeyu v ekonomichnomu sviti U svoyemu Esse pro zagalnu prirodu komerciyi Essay on the Nature of Commerce in General vin stverdzhuvav sho racionalnij vlasnij interes u sistemi rinkiv yaki vilno pristosovuyutsya prizvede do poryadku ta vzayemno sumisnih cin Prote na vidminu vid merkantilistskih misliteliv do bagatstva na jogo dumku vela ne torgivlya a lyudska pracya Pershoyu lyudinoyu yaka zv yazala ci ideyi z politichnoyu struktoroyu stav Dzhon Lok Dzhon Lok Dzhon Lok 1632 1704 narodivsya poblizu Bristolya i otrimav osvitu v Londoni ta Oksfordi Vin vvazhayetsya odnim z najbilsh znachnih filosofiv svogo chasu perevazhno cherez jogo teoriyu suspilnogo dogovoru ta jogo kritiku Tomasa Gobbsa yakij zahishav absolyutizm v Leviafani 1651 Lok vvazhav sho lyudi pidpisuyut kontrakt iz suspilstvom yake zobov yazane zahishati yihni majnovi prava Vin viznachiv vlasnist shirokim ponyattyam abi vklyuchiti u nogo lyudski zhittya ta svobodi a takozh yihnye bagatstvo Koli lyudi poyednuyut svoyu pracyu zi svoyim otochennyam ce stvoryuye majnovi prava Cituyuchi jogo slova z jogo Drugogo traktatu pro gromadyanske pravlinnya 1689 Gospod dav svit lyudyam na spilne koristuvannya Odnak kozhna lyudina mayu svoyu osobistu vlasnist Robota jogo tila ta robota jogo ruk mi mozhemo skazati pevna rich jogo Yakbi tam ne bulo vin zabiraye u krayini te sho priroda stvorila i lishila v nij vin poyednav z cim svoyu pracyu ta doyednav shos suto svoye takim chinom zrobivshi ce svoyeyu vlasnistyu Lok stverdzhuvav sho uryad ne lishe maye pripiniti vtruchannya u vlasnist lyudej abo u yih zhittya svobodi ta volodinnya ale takozh vin povinen aktivno pracyuvati dlya zabezpechennya yih zahistu Jogo poglyadi na cinu ta groshi buli vikladeni u listi do chleniv parlamentu v 1691 roci pid nazvoyu Deyaki mirkuvannya pro naslidki znizhennya vidsotku i pidvishennya vartosti groshej Some Considerations on the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising of the Value of Money 1691 stverdzhuyuchi sho cina bud yakogo tovaru zrostaye abo padaye vidpovidno do spivvidnoshennya kilkosti pokupciv i prodavciv pravilo yake zastosovuyetsya universalno do vsih rechej yaki mayut buti kupleni i prodani Dadli Nort Dadli Nort 1641 1691 buv bagatim torgovcem i zemlevlasnikom yakij pracyuvav v Korolivskij skarbnici i vistupav proti bilshosti principiv merkantilistskoyi politiki Jogo Diskursi pro torgivlyu Discourses upon Trade 1691 opublikovani anonimno kritikuvali neobhidnist pozitivnogo torgovelnogo balansu Torgivlya na jogo dumku vigidna obom storonam spriyaye specializaciyi podilu praci i bagatstvu dlya vsih Regulyuvannya zh torgivli zavazhaye cim blagam stverdzhuvav Nort Devid H yum 1711 76 Devid H yum Devid H yum 1711 1776 pogodzhuvavsya z filosofiyeyu Norta ta zasudzhuvav merkantilistski pripushennya Jogo poziciyi buli vislovleni v Politichnih diskursah Political Discourses 1752 i zgodom ob yednani v jogo Ese moralnih politichnih literaturnih Essays Moral Political Literary 1777 Priyednuyuchis do dumki sho pragnennya pozitivnogo torgovelnogo balansu ne povinno buti H yum stverdzhuvav sho ce nemozhlivo za bud yakih umov H yum vvazhav sho bud yaki nadlishki eksportu mayut kompensuvatis za rahunok importu zolota i sribla Ce b zbilshilo propoziciyu groshej sho viklikalo b zrostannya cin Sho v svoyu chergu prizvelo b do znizhennya eksportu do tih pir doki balans z importom ne vidnovitsya Bernard Mandevil Bernard Mandevil 1670 1733 buv anglo gollandskim filosofom politichnim ekonomistom ta pismennikom satirikom Jogo osnovna teza polyagaye v tomu sho vchinki lyudej ne mozhut buti rozdileni na nizhchi i vishi Vishe zhittya lyudini ye lishe fikciyeyu vigadanoyu filosofami i pravitelyami dlya sproshennya upravlinnya ta vidnosin v suspilstvi Chesnota yaku vin viznachav yak bud yaka diyalnist v yakij lyudina vsuperech impulsu prirodi povinna pragnuti do vigodi inshih abo do pidkorennya vlasnih bazhan vihodyachi z racionalnogo pragnennya buti dobrim naspravdi ye zgubnoyu dlya komercijnogo ta intelektualnogo progresu derzhavi Vse cherez to sho vadi tobto samochinni diyi lyudej sami po sobi za dopomogoyu vinahodiv i oborotu kapitalu v poyednanni z rozkishnim zhittyam stimulyuyut suspilstvo do dij i progresu Frensis Hatcheson 1694 1746 Frensis Hatcheson 1694 1746 yakij buv vchitelem Adama Smita z 1737 po 1740 vvazhayetsya ostannim v davnij tradiciyi dumki pro ekonomiku yak domogospodarstvo abo simejne oἶkos upravlinnya sho dominuvala z chasiv roboti Ksenofonta Ojkonomikos Fiziokrati ta krugovij obig Dokladnishe Fiziokrati ta Laissez faire Buduchi rozcharovanim regulyuvannyam torgivli yake bulo nathnene merkantilizmom francuz na im ya 1712 1759 vvazhayetsya pershoyu lyudinoyu yaka zapitala chomu bulo tak vazhko laissez faire nehaj bude laissez passer nehaj prohodit vistupayuchi za vilne pidpriyemnictvo i vilnu torgivlyu Vin buv odnim z rannih Fiziokrativ grecke slovo yake oznachaye vlada prirodi yakij stverdzhuvav sho silske gospodarstvo bulo dzherelom bagatstva Yak pisav zgodom istorik Devid B Denbom Fiziokrati proklinali mista za yih shtuchnist i shvalyuvali bilsh prirodni stili zhittya Voni shanuvali fermeriv Vprodovzh kincya XVII i pochatku XVIII stolittya veliki dosyagnennya v galuzi prirodnichih nauk i anatomiyi vklyuchali vidkrittya krovoobigu u tili lyudini Cya koncepciya vidobrazilas v ekonomichnij teoriyi fiziokrativ u viglyadi ponyattya krugovogo potoku dohodiv v ekonomici Fransua Kene 1694 1774 Fransua Kene Fransua Kene 1694 1774 buv pridvornim likarem francuzkogo korolya Luyi XV Vin vvazhav sho torgivlya i promislovist ne buli dzherelami bagatstva i natomist u svoyij knizi Ekonomichna tablicya Tableau economique 1758 stverdzhuvav sho nadlishki silskogospodarskoyi produkciyi yaki prohodyat kriz ekonomiku u viglyadi orendi zarplati i zakupivel buli realnimi rushiyami ekonomiki Po pershe govoriv Kene regulyuvannya pereshkodzhaye potoku dohodiv sered usih socialnih klasiv a otzhe ekonomichnomu rozvitku Po druge podatki z virobnichih klasiv takih yak fermeri povinni buti zmensheni na korist zbilshennya podaktiv z nevirobnichih klasiv takih yak zemlevlasniki oskilki yihnij rozkishnij sposib zhittya spotvoryuye potik dohodu Devid Rikardo zgodom pokazav sho podatki na zemlyu ne pidlyagayut perenesennyu na orendariv u svoyemu Law of Rent Zhak Tyurgo Ann Rober Zhak Tyurgo 1727 1781 Zhak Tyurgo 1727 1781 narodivsya v Parizhi u starij normandskij sim yi Jogo najvidomisha robota Rozdumi pro stvorennya i rozpodil bagatstv Reflexions sur la formation et la distribution des richesses 1766 rozvinula teoriyu Kene pro te sho zemlya ye yedinim dzherelom bagatstva Tyurgo rozglyadav suspilstvo z tochki zoru troh klasiv virobnichogo silskogospodarskogo klasu klasu najmanih robitnikiv classe stipendice i klasu zemlevlasnikiv classe disponible Vin stverdzhuvav sho lishe chistij produkt net product zemli povinen opodatkovuvatis i vistupav za povnu svobodu torgivli i promislovosti U serpni 1774 roku Tyurgo buv priznachenij ministrom finansiv i vprodovzh nastupnih dvoh rokiv vin rozrobiv bagato anti merkantilistskih ta antifeodalnih zahodiv yaki buli pidtrimani korolem Jogo golovnimi principami sho vin zaproponuvav korolyu buli niyakogo bankrutstva niyakih ziblshen podatku niyakih zapozichen Golovnim bazhannyam Tyurgo buv yedinij podatok na zemlyu ta skasuvannya vsih inshih nepryamih podatkiv prote zahodi do yakih vin vdavsya do cogo buli piddani nepobornij opoziciyi z boku zemlevlasnikiv Dva edikti zokrema pershij yakij zmenshuvav corvees zbori aristokrativ z fermeriv ta drugij yakij pozbaviv gildij nadanih yim ranishe privileyiv viklikav oburennya sered vplivovih lyudej V rezultati jogo pozbavili posadi v 1776 roci Etyen Bonno de Kondilyak Etyen Bonno de Kondilyak 1715 1780 narodivsya u Grenobli Odin z tih fiziokrativ yakij progolosiv princip Diyati i dozvolyati diyati faire et laisser faire Jogo golovnij tvir z ekonomiki Torgivlya ta uryad rozglyanuti u yih vzayemnomu spivvidnoshenni abo Pro vigodi vilnoyi torgivli vijshla togo zh 1776 r sho j robota Adama Smita Bagatstvo narodiv Deyaki ekonomisti vvazhayut cyu robotu pershim manifestom vilnoyi torgivli Klasichna ekonomichna dumka XVIII i XIX st Dokladnishe Klasichna ekonomichna teoriya Ferdinando Galiani U 1751 roci neapolitanskij filosof Ferdinando Galiani opublikuvav ob yemnu pracyu Della Moneta za 25 rokiv do Bagatstva nacij Adama Smita yaka yak naslidok vvazhayetsya potencijno pershim po spravzhnomu suchasnim ekonomichnim analizom U svoyih p yati glavah Della Moneta pokrila usi suchasni aspekti monetarnoyi teoriyi razom z vartistyu ta pohodzhennyam groshej yih regulyuvannyam ta inflyaciyeyu Cej tekst riznomanitni ekonomisti cituvali she vprodovzh kilkoh stolit vklyuchno z Karlom Marksom ta avstrijskim ekonomistom Jozefom Shumpeterom Adam Smit ta Bagatstvo narodiv Adam Smit 1723 1790 batko suchasnoyi politichnoyi ekonomiyi Dokladnishe Adam Smit ta Doslidzhennya pro prirodu i prichini bagatstva narodiv Adam Smit 1723 1790 chasto rozglyadayetsya yak batko suchasnoyi politichnoyi ekonomiyi Jogo pracya 1776 roku Doslidzhennya pro prirodu i prichini bagatstva narodiv An Inquiry Into the Nature and Causes of the Wealth of Nations zbiglasya ne lishe z amerikanskoyu revolyuciyeyu nezadovgo do zagalnoyevropejskih potryasin vnaslidok francuzkoyi revolyuciyi ale j z pochatkom novoyi promislovoyi revolyuciyi yaka dozvolila stvoriti bilshe kapitalu v znachno bilshih masshtabah nizh koli nebud ranishe Smit buv shotlandskim filosofom moralistom pershoyu knigoyu yakogo stala Teoriya moralnih pochuttiv Theory of Moral Sentiments 1759 roku U nij vin stverdzhuvav sho etichni sistemi lyudej rozvivayutsya cherez osobisti stosunki z inshimi osobami i sho pravilne ta nepravilne sprijmayutsya za dopomogoyu reakcij inshih na povedinku lyudini Ce nadalo Smitu bilshoyi populyarnosti nizh jogo nastupna robota Bagatstvo narodiv yaku zagalna publika spochatku proignoruvala Odnak politiko ekonomichnij opus Smita buv uspishnim sered profesijnih kil Titulnij arkush Bagatstva narodiv Adama Smita Nevidima ruka Adama Smita Dokladnishe Nevidima ruka rinku Smit vistupav za sistemu prirodnoyi svobodi v yakij individualne zusillya bulo virobnikom socialnih blag Vin vvazhav sho navit egoyisti vseredini suspilstva strimuvalis i pracyuvali na blago usih yaksho diyali umovi konkurentnogo rinku Cini chasto ne vidpovidayut istinnij vartosti tovariv i poslug Buduchi poslidovnikom Dzhona Loka Smit vvazhav sho realna vartist rechej pohodila vid ob yemu praci vkladenoyi v nih div Trudova teoriya vartosti Kozhna lyudina ye bagatoyu ta bidnoyu rivno nastilki naskilki vona mozhe sobi dozvoliti zadovolnyati svoyi potrebi komfort ta rozvagi lyudskogo zhittya Prote pislya togo yak podil praci ostatochno stavsya zalishilas mala chastina rechej yaki lyudina mozhe sobi zabezpechiti svoyeyu praceyu Znachno bilshu chastinu cih rechej lyudina maye otrimuvati praceyu inshih lyudej i yiyi bagatstvo chi bidnist viznachayetsya ob yemom tiyeyi praci yaku vona mozhe zadiyati abo pridbati Vartist bud yakogo tovaru yak naslidok dlya lyudini yaka volodiye nim i yaka ne maye namiru spozhiti jogo chi vikoristovuvati vlasnoruch ale obminyati na inshij tovar rivna ob yemu praci yaku vona mozhe zadiyati abo pridbati Tomu pracya i ye spravzhnim vimirom obminnoyi vartosti usih tovariv Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Doslidzhennya pro prirodu i prichini bagatstva narodiv Koli m yasniki pivovari ta pekari diyali v umovah obmezhen vidkritoyi rinkovoyi ekonomiki yih pragnennya zadovolniti vlasnij interes na dumku Smita paradoksalno stimulyuye proces privedennya realnih cin do yih spravedlivoyi vartosti Jogo klasichna teza pro konkurenciyu Koli kilkist bud yakogo tovaru sho predstavlenij na rinku ne zdatna zadovolniti potochnij popit usi hto gotovi platiti ne mozhut otrimati ob yem yakij yim potriben Deyaki z nih budut gotovi zaplatiti bilshe Mizh nimi pochnetsya konkurenciya i rinkova cina viroste Koli zh kilkist sho ye na rinku perevishuye potochnij popit vona ne mozhe buti realizovanoyu u povnomu obsyazi tim hto gotovij zaplatiti povnu vartist orendi zarplatni ta pributku yaka maye buti splachena abi tovar z yavivsya na rinku Rinkova cina pochne padati Obmezhennya Bachennya Smita shodo vilnoyi rinkovoyi ekonomiki sho bazuyetsya na vlasnosti nakopichenni kapitalu rinkah sho rozshiryayutsya ta podili praci kontrastuye z merkantilistskoyu tendenciyeyu namagatisya regulyuvati vsi zli diyi lyudej Na dodatok do neobhidnosti derzhavnogo liderstva u pevnih sektorah Smit stverdzhuvav sho po pershe karteli buli nebazhanimi cherez yihnij potencial obmezhuvati virobnictvo ta yakist tovariv i poslug Po druge Smit piddav kritici derzhavnu pidtrimku bud yakogo rodu monopolij sho zavzhdi vstanovlyuyut najvishu cinu yaku mozhna vichaviti z pokupciv Isnuvannya monopoliyi i potencial dlya karteliv yaki zgodom lyazhut v osnovu antimonopolnogo zakonodavstva mozhe spotvoriti perevagi vilnih rinkiv na korist biznesiv za rahunok Vilyam Pitt molodshij 1759 1806 Vilyam Pitt molodshij Vilyam Pitt molodshij 1759 1806 chlen partiyi Tori prem yer ministr Velikoyi Britaniyi u 1783 1801 bazuvav svoyi propoziciyi shodo podatkiv na ideyah Smita ta vistupav za vilnu torgivlyu buduchi viddanim uchnem Bagatstva narodiv Edmund Berk 1729 1797 Edmund Berk Adam Smit vislovlyuvav prihilnist do dumki irlandskogo parlamentariya Edmunda Berka 1729 1797 yakij buv dobre vidomij yak politichnij filosof Berk ye yedinoyu lyudinoyu z usih kogo ya znayu hto mislit pro ekonomichni temi tochnisinko tak samo yak ce roblyu ya bez zhodnogo poperednogo spilkuvannya mizh nami Dzheremi Bentam 1748 1832 viriv u najbilshe blago dlya najbilshoyi kilkosti Berk i sam buv viznanim politichnim ekonomistom znanij svoyeyu knigoyu Thoughts and Details on Scarcity Vin dostatno aktivno kritikuvav liberalnu politiku ta zasudzhuvav francuzku revolyuciyu yaka pochalasya v 1789 roci U Rozdumah pro revolyuciyu u Franciyi Reflections on the Revolution in France 1790 vin pisav sho epoha licarstva mertva i nastala era filosofiv ekonomistiv ta matematikiv a slava Yevropi zgasla nazavzhdi Dzheremi Bentam Dzheremi Bentam 1748 1832 buv pevno najradikalnishim mislitelem svogo chasu yakij rozrobiv koncepciyu utilitarizmu Bentam buv ateyistom ta reformatorom v yaznic aktivistom za prava tvarin prihilnikom zagalnogo viborchogo prava svobodi slova vilnoyi torgivli ta medichnogo strahuvannya v toj chas koli malo hto navazhuvavsya sperechatisya shodo bud yakoyi z cih idej Vin staranno otrimuvav osvitu z rannogo viku zakinchivshi universitet ta otrimavshi advokatsku licenziyu u 18 Jogo persha kniga Fragment Pro Uryad A Fragment on Government 1776 roku opublikovana anonimno bula rizkoyu kritikoyu Komentariv shodo zakoniv Angliyi Commentaries on the Laws of England Vilyama Blekstouna Kniga mala velikij uspih doki ne z yasuvalosya sho yiyi napisav molodij Bentam a ne yakijs shanovanij profesor Zgodom u Vvedenni do principiv morali i zakonodavstva An Introduction to the Principles of Morals and Legislation 1789 Bentam viklav svoyu vidomu teoriyu korisnosti Zakon Seya yakij viviv Zhan Batist Sej 1767 1832 svidchit sho propoziciya zavzhdi dorivnyuye popitu Jogo ridko piddavali kritici azh do XX stolittya Zhan Batist Sej Zhan Batist Sej 1767 1832 buv francuzom narodzhenim v Lioni yakij dopomig populyarizuvati robotu Adama Smita u Franciyi Jogo kniga Traktat pro politichnu ekonomiyu 1803 mistila korotkij urivok yakij piznishe stav ortodoksalnim u politichnij ekonomici azh do Velikoyi Depresiyi vidomij sogodni yak Zakon rinku Seya Sej stverdzhuvav sho nikoli ne mozhe isnuvati zagalnogo deficitu popitu abo zagalnogo tovariv u vsij ekonomici Lyudi viroblyayut rechi abi radshe zadovolniti vlasni bazhannya nizh inshih osib tomu virobnictvo ce ne pitannya propoziciyi prote oznaka isnuvannya popitu na tovari sered virobnikiv Sej pogodzhuvavsya sho chastina dohodu zaoshadzhuyetsya domogospodarstvami ale v dovgostrokovij perspektivi zaoshadzhennya investuyutsya Investuvannya i spozhivannya ye dvoma elementami popitu otzhe virobnictvo ye popitom tomu virobnictvo ne zdatne viperediti popit inakshe vinikne zagalnij Sej takozh stverdzhuvav sho groshi buli nejtralnimi oskilki yih yedinoyu rollyu ye spriyannya obminu tomu lyudi vimagayut groshi dlya pridbannya tovariv groshi ce vual Devid Rikardo David Rikardo 1772 1823 vidomij za jogo zakon porivnyalnih perevag Devid Rikardo 1772 1823 narodivsya v Londoni Koli jomu vipovnilos 26 rokiv vin vzhe stav zamozhnim trejderom na fondovomu rinku i kupiv sobi viborchij okrug v Irlandiyi shob otrimati platformu u Britanskomu parlamenti v palati gromad Najvidomishoyu robotoyu Rikardo ye kniga Pro principi politichnoyi ekonomiyi i opodatkuvannya On Principles of Political Economy and Taxation 1817 roku v yakij mistitsya jogo kritika bar yeriv u mizhnarodnij torgivli a takozh opis procesu rozpodilennya dohodu sered naselennya Rikardo stverdzhuvav pro vidminnist mizh robitnikami yaki otrimuvali zarobitnu platu priv yazanu do rivnya za yakogo voni mozhut vizhiti zemlevlasnikami yaki zaroblyayut orendnu platu ta kapitalistami yaki volodiyut kapitalom i otrimuyut pributok zalishkovu chastinu dohodu Yaksho naselennya zrostaye vinikaye neobhidnist obroblyuvati dodatkovu zemlyu vrozhajnist yakoyi ye nizhchoyu nizh u poliv yaki vzhe obrobili cherez zakon spadnoyi produktivnosti Takim chinom vitrati na virobnictvo pshenici zbilshuyutsya tak samo yak i cina na pshenicyu orendna plata zbilshuyetsya takozh zarplatnya sho indeksuyetsya v zalezhnosti vid inflyaciyi oskilki voni povinni dozvoliti pracivnikam vizhiti tezh zbilshuyetsya Pributki znizhuyutsya dopoki kapitalisti bilshe ne mozhut investuvati Ekonomika na dumku Rikardo neminuche tyazhiye do stalogo stanu Zhan Sharl Leonard de Sismondi Zhan Sharl Leonard de Sismondi 1773 1842 buv pershim avtorom sistemnoyi Dzhon Syuart Mill Dzhon Styuart Mill 1806 1873 buv providnoyu figuroyu v politichnij ekonomichnij dumci svogo chasu a takozh chlenom parlamentu u krisli Vestminsteru ta vidatnim politichnim filosofom Mil buv ditinoyu geniyem chitayuchi davnogrecki tvori vzhe v 3 roki Dzhona aktivno navchav jogo batko Dzhejms Mill Dzheremi Bentam vodnochas buv jogo blizkim mentorom ta drugom sim yi z inshogo boku na Millya okrim cogo dovoli silno vplinuv Devid Rikardo Pidruchnik Millya vpershe opublikovanij u 1848 roci pid nazvoyu Principi politichnoyi ekonomiyi Principles of Political Economy buv zagalom korotkim vikladom ekonomichnoyi dumki seredini XIX stolittya Kniga Principi politichnoyi ekonomiyi vikoristovuvalas yak standartnij tekst u bilshosti universitetiv azh do pochatku XX stolittya dzherelo Sho zh do pitannya ekonomichnogo zrostannya Mill namagavsya znajti zolotu seredinu mizh poglyadami Adama Smita na mozhlivosti dlya torgivli ta tehnologichnoih innovacij sho postijno rozshiryuyutsya i poglyadami Tomasa Maltusa na vnutrishni obmezhennya naselennya U svoyij chetvertij knizi Mill viznachaye ryad mozhlivih majbutnih scenariyiv zamist klasichnogo na toj chas prognozuvannya odnogo konkretnogo Klasichna politichna ekonomiya Klasichnih ekonomistiv yak grupu vpershe ob yednav Karl Marks Odniyeyu z chastin yihnih teorij sho yih ob yednuvala bula teoriya trudovoyi vartosti na protivagu vartosti yaka viplivala iz Ci ekonomisti buli svidkami pershih ekonomichnih ta socialnih peretvoren yaki prinesla promislova revolyuciya silsku depopulyaciyu socialnu nestabilnist bidnist i poyavu robitnichogo klasu Voni cikavilis zrostannyam naselennya oskilki demografichnij perehid rozpochavsya u Velikij Britaniyi na toj chas Voni takozh stavili bagato fundamentalnih zapitan pro dzherelo vartosti prichini ekonomichnogo zrostannya i rol groshej v ekonomici Voni pidtrimuvali ekonomiku vilnih rinkiv argumentuyuchi ce tim sho taka ekonomika bula prirodnoyu sistemoyu zasnovanoyu na svobodi ta vlasnosti Odnak dumki cih ekonomistiv dililis i voni tak i ne zmogli utvorili yedinogo potoku dumki Pomitnoyu techiyeyu sered klasichnoyi ekonomichnoyi teoriyi bula teoriya nedospozhivannya yaku prosuvala i Tomas Robert Maltus she na pochatku XIX stolittya Voni vistupali za derzhavni zahodi shodo zmenshennya bezrobittya ta ekonomichnih spadiv i zagalom buli intelektualnim pidgruntyam togo sho zgodom stane kejnsianskoyu ekonomikoyu u 1930 h rokah She odniyeyu vagomoyu shkoloyu buv yakij vistupav za vilnu torgivlyu ta proti poperednoyi politiki merkantilizmu Karl Marks ta komunizm Karl Marks 1818 1883 opublikuvav fundamentalnu kritika klasichnoyi politichnoyi ekonomiyi na osnovi trudovoyi teoriyi vartosti Karl Marks napisav svij magnum opus Kapital 1867 v biblioteci Britanskogo muzeyu u Londoni Marks pochinaye z koncepciyi tovariv Do kapitalizmu za slovami Marksa virobnictvo bulo zasnovane na rabstvi u Starodavnomu Rimi napriklad dali kriposne pravo u feodalnih suspisltvah serednovichnoyi Yevropi Potochnij rezhim birzhi praci sprichiniv nestijku ta nestabilnu situaciyu sho stvoryuye umovi dlya revolyuciyi Lyudi kupuyut i prodayut svoyu pracyu yak lyudi kupuyut i prodayut tovari i poslugi Lyudi sami stali odnorazovim tovarom pisav Marks u Komunistichnomu manifesti Marks vzhivaye slovo tovar u rozlogij metafizichnij diskusiyi pro prirodu materialnogo bagatstva yak ob yekti bagatstva sprijmayutsya i yak voni mozhut buti vikoristani Tovar kontrastuye z ob yektami prirodnogo svitu Koli lyudi zmishuyut svoyu pracyu z ob yektom vin staye tovarom V prirodnomu sviti ye dereva almazi zalizna ruda i lyudi V ekonomichnomu sviti voni stayut stilcyami kabluchkami fabrikami i robitnikami Odnak stverdzhuye Marks tovari mayut dvoyistij harakter dvoyiste znachennya Vin rozriznyaye spozhivchu vartist rechi vid yiyi Spozhivcha vartist tovaru isnuye lishe doki tovar vikoristovuyetsya abo spozhivayetsya Yaksho tovari vvazhayutsya absolyutno izolovanimi vid svoyih spozhivchih yakostej spilna vlasnist ye lyudskoyu praceyu v abstraktnomu vidnoshenni Marks sprobuvav obgruntuvati svoyu teoriyu zv yazuyuchi svoyi ideyi nadlishkovoyi vartosti ta z klasichnoyu trudovoyu teoriyeyu vartosti ta teoriyami orendi Marks vvazhav sho lyudi pereocinyuyut tovari yak napriklad merehtlivi diamanti Marks zastosuvav vidminnist mizh vikoristannyam i obminom do praci i govoriv sho pracedavci platyat svoyim pracivnikam menshe v obminnij vartosti nizh pracivniki viroblyayut v spozhivchij vartosti Riznicya v terminologiyi Marksa ye dodatkovoyu vartistyu Otzhe za slovami Marksa kapitalizm ye sistemoyu ekspluataciyi Marks viriv sho bude rosti j rosti pidsilyuyuchi znizhuvalnij tisk na zarobitnu platu oskilki vidchajdushni lyudi pogodzhuvalis pracyuvati za menshe Odnak ce vikliche deficit popitu u toj chas yak kupivelna spromozhnist lyudej bude vidstavati Yak naslidok vinikatime nadlishok neprodanih tovariv virobnictvo skorochuvatimetsya a probutki znizhuvatimutsya dopoki nakopichennya kapitalu ne zupinitsya v ekonomichnij depresiyi Koli nadlishok rozprodanij ekonomika znovu pochne zrostati azh do nastupnogo ciklichnogo vibuhu Z kozhnim zrostannyam ta padinnyam z kozhnoyu kapitalistichnoyu krizoyu na dumku Marksa napruga ta konflikt mizh polyarizovanimi klasami kapitalistiv ta pracivnikiv bude zbilshuvatis V rezultati razom z komunistichnoyu partiyeyu Marks peredbachiv revolyuciyu ta stvorennya bezklasovogo suspilstva Beatris Vebb 1858 1943 Dzhordzh Bernard Shou 1856 1950 Genri Dzhordzh ta dzhordzhizm Genri Dzhordzh 1839 1897 vvazhayetsya intelektualnim nathnennikom ekonomichnoyi filosofiyi pid nazvoyu dzhordzhizm Dzhordzh takozh vidomij yak ostannij klasichnij ekonomist Za svogo zhittya Dzhordzh buv odnim z troh najvidomishih amerikanciv razom z Genri Fordom ta Tomasom Edisonom Jogo persha kniga Progress and Poverty stala odniyeyu z najbilsh vidavanih knig anglijskoyu prodavshi vid 3 do 6 miljoniv kopij na pochatku 1900 h Progres i bidnist sprichinila svitovij ruh reform j podekoli navit vvazhayetsya pochatkom Dzhordzhizm pishov na spad u drugij polovini XX stolittya koli marksizm kejnsianstvo ta neoklasichna Avstrijska shkola same zdobuvali populyarnist Odnak sogodni dosi isnuyut aktivni dzhordzhistski organizaciyi ta ruhi za reformu zemel u vsomu sviti Ideyi Dzhordzha buli inkorporovani u filosofiyi socializmu libertarianstva ta ekologichnoyi ekonomiki Pol Semyuelson vvazhav Genri Dzhordzha odnim z yedinih shesti amerikanskih svyatih u klasichnij ekonomici Londonska shkola ekonomiki U 1895 roci bula zasnovana Londonska shkola ekonomiki London School of Economics LSE chlenami Tovaristva Fabiana 1859 1947 1858 1943 ta Dzhordzhom Bernardom Shou 1856 1950 Zgodom shkola doyednalas do Universitetu Londonu u 1900 roci U 1930 h chlen Londonskoyi shkoli 1906 1983 populyarizuvav vikoristannya matematiki v ekonomici Neoklasichna ekonomichna dumka XIX pochatok XX stolittya Neoklasichna ekonomika rozvinulas v 1870 h rokah Isnuvalo tri osnovni nezalezhni shkoli Kembridzhska shkola bula zasnovana u 1871 roci pislya publikaciyi Teoriyi politichnoyi ekonomiyi Theory of Political Economy Dzhevonsa sho prizvelo do viniknennya teorij chastkovoyi rivnovagi i zoseredzhennya na rinkovih provalah Yiyi osnovnimi predstavnikami buli Stenli Dzhevons Alfred Marshall i Artur Pigu Avstrijska shkola ekonomiki stvorena avstrijskimi ekonomistami Karlom Mengerom Ojgenom fon Bem Baverkom i Fridrihom fon Vizerom yaki rozrobili teoriyu kapitalu i sprobuvali poyasniti ekonomichni krizi Vona bula zasnovana u 1871 roci pislya publikaciyi Principiv ekonomiki Principles of Economics Mengera yaku ocholyuvali Leon Valras i Vilfredo Pareto rozrobila ta optimum Pareto Vona utvorilas u 1874 roci pislya publikaciyi Elementiv chistoyi ekonomiki Elements of Pure Economics Valrasa Vilyam Stenli Dzhevons 1835 1882 spriyav populyarizaciyi teoriyi marzhinalnoyi korisnosti Anglo amerikanskij neoklasicizm Amerikanskij ekonomist Dzhon Bejts Klark 1847 1938 propaguvav marzhinalistsku revolyuciyu opublikuvavshi Rozpodil bagatstva The Distribution of Wealth u 1899 roci v yakij proponuvavsya zakon kapitalizmu Klarka vrahovuyuchi konkurenciyu ta odnoridni faktori virobnictva praci i kapitalu pererozpodil suspilnogo produktu vidbuvatimetsya vidpovidno do produktivnosti ostannogo fizichnogo vikoristannya odinic praci i kapitalu yakij takozh poyasnyuyetsya yak te sho otrimuye socialnij klas ye po prirodnomu pravu tim chim vin spriyaye zagalnomu ob yemu virobnictva galuzi U 1947 roci bula zasnovana medal Dzhona Bejtsa Klarka na jogo chest Vilyam Stenli Dzhevons U 1871 roci anglijskij kolega Mengera Stenli Dzhevons 1835 1882 nezalezhno opublikuvav Teoriyu politichnoyi ekonomiyi Theory of Political Economy zayavivshi sho na mezhi zadovolennya vid tovariv i poslug zmenshuyetsya Klasichnij priklad Teoriyi spadnoyi marzhinalnoyi korisnosti vid kozhnogo nastupnogo apelsinu yakij yist lyudina vona otrimuye menshe zadovolennya azh doki ne pripinit yisti apelsini povnistyu Alfred Marshall 1842 1924 Alfred Marshall Alfredu Marshallu 1842 1924 zakidayut sprobu poklasti matematiku v osnovu ekonomiki Buduchi pershim profesorom ekonomiki v Kembridzhskomu universiteti jogo robota 1890 go roku Principi ekonomiki Principles of Economics vidmovilas vid terminu politichna ekonomiya na korist jogo ulyublenogo ekonomika Vin rozglyadav matematiku yak sposib sprostiti ekonomichni mirkuvannya hocha vodnochas mav pevni zasterezhennya yak z yasuvalosya u listi do svogo uchnya Artura Sesila Pigu Garold Demsec 1930 2019 1 Vikoristovuj matematiku radshe yak stenografichnu movu nizh dvigun doslidzhennya 2 Koristujsya neyu doki ne zakinchish 3 Perekladaj na anglijsku 4 Dali proilyustruj prikladami sho ye vazhlivimi v realnomu zhitti 5 Oblish matematiku 6 Yaksho ne mozhesh vporatis z 4 m punktom oblish 3 j Ya chasto tak roblyu Novi institucijni shkoli U 1972 roci amerikanski ekonomisti Garold Demsec 1930 2019 i Armen Alchian 1914 2013 opublikuvali Virobnictvo informacijni vitrati ta ekonomichna organizaciya Production Information Costs and Economic Organization zasnuvavshi sho stala onovlennyam robit Ronalda Kouza 1910 2013 mejnstrimnoyu ekonomikoyu Leon Valras 1834 1910 Kontinentalnij neoklasicizm Leon Valras U 1874 roci pracyuyuchi samostijno francuzkij ekonomist Leon Valras 1834 1910 uzagalniv teoriyu marzhinalnosti u ekonomici v Elementah chistoyi ekonomiki neveliki zmini v upodobannyah lyudej napriklad perehid z yalovichini na gribi prizvede do zrostannya cin gribiv ta znizhennya cin na yalovichinu ce stimulyuye virobnikiv pereoriyentovuvati virobnictvo zbilshuyuchi investiciyi v gribi sho prizvede do zbilshennya rinkovoyi propoziciyi ta novoyi cinovoyi rivnovagi mizh produktami U vipadku bagatoh tovariv v ekonomici te zh same stanetsya yaksho pripustiti sho rinki ye konkurentnimi lyudi obirayut bazuyuchis na vlasnih interesah yak naslidok ne vinikaye zhodnih vitrat pov yazanih z pereoriyentaciyeyu virobnictva Ojgen fon Bem Baverk 1851 1914 Avstrijska shkola ekonomiki Fridrih fon Vizer 1851 1926 Golovna kategoriya Avstrijska shkola U toj chas yak v ekonomici kincya dev yatnadcyatogo stolittya i pochatku dvadcyatogo use bilshe dominuvav matematichnij analiz poslidovniki Karla Mengera 1840 1921 ta jogo uchni Ojgen fon Bem Baverk 1851 1914 i Fridrih fon Vizer 1851 1926 avtor terminu marzhinalna korisnist pishli inshim shlyahom propaguyuchi natomist zastosuvannya deduktivnoyi logiki Cya grupa stala vidomoyu yak Avstrijska shkola ekonomiki vidobrazhayuchi avstrijske pohodzhennya bagatoh z rannih yiyi chleniv Torstejn Veblen v Uperedzhennyah ekonomichnoyi nauki Preconceptions of Economic Science 1900 roku protistaviv neoklasichnih marzhinalistiv v tradiciyah Alfreda Marshalla z filosofiyeyu Avstrijskoyi shkoli Frensis Isidro Edzhvort 1845 1926 Karl Menger U 1871 roci ekonomist Avstrijskoyi shkoli Karl Menger 1840 1921 pereformulyuvav osnovni principi marzhinalnoyi korisnosti v Principah ekonomiki Grundsatze der Volkswirtschaftslehre spozhivachi diyut racionalno pragnuchi maksimizuvati zadovolennya usih svoyih upodoban lyudi rozpodilyayut svoyi vidatki tak sho ostannya pridbana odinicya tovaru stvoryuye ne bilshe zadovolennya nizh ostannya pridbana odinicya inshogo tovaru Frensis Isidro Edzhvort U 1881 roci irlandskij ekonomist Frensis Isidro Edzhvort 1845 1926 opublikuvav robotu Matematichna psihika ese pro zastosuvannya matematiki do moralnih nauk Mathematical Psychics An Essay on the Application of Mathematics to the Moral Sciences yaka vvela krivi bajduzhosti ta uzagalnenu funkciyu korisnosti razom z rozshiryuyuchi model Bertrana abi poyasniti obmezhennya mozhlivostej i zaproponuvavshi paradoks Edzhvorta u vipadkah koli ne isnuye obmezhen u tomu sho kompaniyi mozhut prodavati Fridrih Hayek 1899 1992 Fridrih Hayek Fridrih fon Gayek Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Fridrih fon GajyekDokladnishe Fridrih Gayek Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Shlyah do kripactva Peregukuyuchis iz sistemoyu prirodnoyi svobodi Adama Smita avstrijskij ekonomist Fridrih Hayek 1899 1992 stverdzhuvav sho rinok ye yavishem spontannogo poryadku ta aktivno kritikuvav koncepciyu socialnoyi spravedlivosti Lyudvig fon Mizes zi svoyeyu vidvertoyu kritikoyu socializmu spraviv velikij vpliv na ekonomichne mislennya Fridriha Hayeka yakij spershu simpatizuyuchi stav zgodom odnim z providnih akademichnih kritikiv kolektivizmu v XX stolitti Hayek vvazhav sho vsi formi kolektivizmu navit ti sho teoretichno zasnovani na dobrovilnij spivpraci mozhut pidtrimuvatis lishe centralnoyu vladoyu Prote vin stverdzhuvav sho centralizaciya ekonomichnih rishen mozhe privesti ne lishe do porushen svobodi ale j do znizhennya rivnya zhittya oskilki centralizovani eksperti ne zmogli b zibrati i ociniti znannya neobhidni dlya efektivnogo abo produktivnogo rozpodilu obmezhenih resursiv U svoyij knizi Shlyah do kripactva The Road to Serfdom 1944 roku ta u svoyih nastupnih robotah Hayek nagoloshuvav sho socializm vimagaye centralizovanogo ekonomichnogo planuvannya ta sho take planuvannya u svoyu chergu prizvede do totalitarizmu Hayek pripisuvav narodzhennya civilizaciyi privatnij vlasnosti u svoyij knizi Zgubna samovpevnenist The Fatal Conceit 1988 roku Za jogo slovami ye yedinim zasobom sho dozvolyaye kozhnomu prijmachu ekonomichnih rishen peredavati neyavne znannya abo odin odnomu abi virishiti Razom zi svoyim suchasnikom shvedskogo socializmu ta oponentom Gunnarom Myurdalem 1898 1987 Hayek buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki u 1974 roci Alternativni shkoli XIX stolittya Teoriya biznes cikliv Ser Vilyam Gershel 1738 1822 Kleman Zhuglyar 1819 1905 Na pochatku 19 stolittya anglijskij astronom nimeckogo pohodzhennya ser Vilyam Gershel 1738 1822 pomitiv zv yazok mizh 11 richnim ciklom sonyachnoyi aktivnosti i cinami na pshenicyu U 1860 roci francuzkij ekonomist Kleman Zhuglyar 1819 1905 viznachiv dovzhinu biznes cikliv v odinadcyat rokiv U 1925 roci rosijskij ekonomist Mikola Kondratyev 1892 1938 zaproponuvav isnuvannya hvil Kondratyeva v zahidnih kapitalistichnih krayinah vid p yatdesyati do shistdesyati rokiv Nimecka istorichna shkola ekonomiki V seredini 1840 h nimeckij ekonomist Vilgelm Rosher 1817 1894 zasnuvav Nimecku istorichnu shkolu ekonomiki yaka propaguvala ciklichnu teoriyu nacij ekonomiki prohodyat cherez stadiyi yunosti doroslosti ta starosti ta poshirilas sered akademij Britaniyi ta Spoluchenih Shtativ dominuyuchi v nih vprodovzh reshti XIX stolittya Vilgelm Rosher 1817 1894 Torstejn Veblen i amerikanskij shlyah Torstejn Veblen 1857 1929 yakij pohodiv iz silskoyi miscevosti serednogo Zahodu Ameriki i pracyuvav v universiteti Chikago ye odnim iz najvidomishih rannih kritikiv amerikanskogo shlyahu V The Theory of the Leisure Class 1899 roku vin nehayav materialistichnu kulturu i zamozhnih lyudej yaki demonstrativno spozhivali svoye bagatstvo yak sposib demonstraciyi uspihu V Teoriyi kompaniyi The Theory of Business Enterprise 1904 roku Veblen vidilyaye virobnictvo dlya vikoristannya rechej lyudmi i virobnictvo zaradi chistogo pributku stverdzhuyuchi sho pershe chasto ye uskladnenim oskilki pidpriyemstva peresliduyut ostannye Virobnictvo i tehnologichnij progres obmezhuyutsya biznes praktikami ta stvorennyam monopolij Biznes zahishaye svoyi potochni kapitalovkladennya i vikoristovuye rozshirene kredituvannya sho prizvodit do depresij i zbilshennya vijskovih vitrat i vijn cherez biznes kontrol nad politichnoyu vladoyu Ci dvi knigi zoseredivshis na kritici kons yumerizmu i ne propaguvali odnak niyakih zmin Prote u 1918 roci Veblen pereyihav do Nyu Jorku abi pochati robotu redaktorom zhurnalu a zgodom u 1919 roci razom z Charlzom A Birdom i Dzhonom Dyuyi vin dopomig zasnuvati Novu shkolu socialnih doslidzhen vidomu sogodni yak Nova shkola Vin buv takozh chastinoyu Tehnichnogo Alyansu stvorenogo v 1919 roci Z 1919 po 1926 Veblen prodovzhuvav pisati i brati uchast u riznih zahodah u Novij shkoli Vprodovzh togo periodu vin takozh napisav knigu The Engineers and the Price System opublikovanu u 1921 roci Svitovi vijni revolyuciyi i Velika depresiya pochatok seredina XX stolittya Na pochatku Pershoyi Svitovoyi Vijni 1914 1918 Alfred Marshall vse she pracyuvav nad ostannoyu redakciyeyu jogo Principles of Economics Pochatkovij klimat optimizmu yakij vidchuvavsya na pochatku XX stolittya nezabarom bulo zhorstoko rozchlenovano v okopah Zahidnogo frontu Pid chas vijni virobnictvo u Velikij Britaniyi Nimechchini i Franciyi bulo pereoriyentovano na vijnu V 1917 roci Rosiyu ohopila revolyuciya pid kerivnictvom Vladimira Lyenina yakij propaguvav Marksistsku teoriyu ta kolektivizovuvav zasobi virobnictva Takozh v 1917 roci Spolucheni Shtati Ameriki vstupili u vijnu na boci Soyuznikiv Franciya ta Velika Britaniya z prezidentom Vudro Vilsonom yakij obicyav zrobiti svit bezpechnim dlya demokratiyi rozroblyayuchi mirnij plan z chotirnadcyati punktiv U 1918 roci Nimechchina rozpochala vesnyanij nastup yakij provalivsya a u toj chas yak soyuzniki perejshli do kontrnastupu j novi miljoni buli vbiti u Nimechchini stalas Listopadova revolyuciya Timchasovij uryad yakoyi poprosiv miru na osnovi chotirnadcyati punktiv Vilsona Pislya vijni Yevropa lezhala v ruyinah materialno fizichno ta psihologichno a yiyi majbutnye zalezhalo vid diktatu Versalskoyi konferenciyi 1919 roku Pislya Pershoyi Svitovoyi Vijni Yevropa ta Sovitskij Soyuz lezhali v ruyinah a isnuvannya Britanskoyi imperiyi dobigalo do svogo kincya zalishayuchi SShA providnoyu svitovoyu ekonomichnoyu siloyu Do Drugoyi Svitovoyi Vijni amerikanski ekonomisti vidigravali neznachnu rol Za cej chas institucijni ekonomisti perevazhno kritikuvali amerikanskij sposib zhittya osoblivo demonstrativne spozhivannya Buremnih dvadcyatih do krahu Voll strit 1929 roku Najvazhlivishoyu chastinoyu rozvitku ekonomichnoyi dumki pid chas Velikoyi depresiyi bula razom z publikaciyeyu u 1936 roci Zagalnoyi teoriyi zajnyatosti vidsotkiv i groshej The General Theory of Employment Interest and Money Dzhona Mejnarda Kejnsa Yak naslidok vinik bilsh ortodoksalnij napryam dumki reaguyuchi na prostij stil diskusiyi Kejnsa ta rematematizuyuchi profesiyu Ortodoksalnist odnak takozh bula piddana viprobuvannyu bilsh radikalnoyu grupoyu naukovciv yaki bazuvalis u Chikazkomu universiteti ta vistupali za svobodu i volyu ozirayuchis na anti intervencijni uryadi XIX stolittya Ekonometrika Ragnar Frish 1895 1973 Yan Tinbergen 1903 1994 U 1930 h norvezkij ekonomist Ragnar Frish 1895 1973 ta golandskij ekonomist Yan Tinbergen 1903 1994 zapochatkuvali ekonometriku otrimavshi pershu Nobelivsku premiyu z ekonomiki u 1969 roci U 1936 roci amerikanskij ekonomist rosijskogo pohodzhennya Vasil Lyeontyev 1905 1999 zaproponuvav model Vitrat vipusku Input output model ekonomiki yaka vikoristovuvala linijnu algebru ta idealno pidhodila dlya komp yuteriv za sho vin otrimav u 1973 roci Nobelivsku premiyu Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Lourens Klejn 1920 2013 zapochatkuvav vikoristannya komp yuteriv v ekonometrichnomu modelyuvanni takozh otrimavshi za ce Nobelivsku premiyu u 1980 roci U toj chas yak u 1963 1964 rokah Dzhon Tyuki z universitetu Prinstonu rozroblyav revolyucijne Shvidke peretvorennya Fur ye yake nadzvichajno prishvidshilo obrahunok peretvoren Fur ye jogo britanskij asistent Ser Klajv Grejndzher 1934 2009 zapochatkuvav vikoristannya peretvoren Fur ye v ekonomici otrimavshi Nobelivsku premiyu z ekonomiki u 2003 roci Asistent Ragnara Frisha Tryugve Gaavelmo 1911 1999 takozh otrimav Nobelivsku premiyu z ekonomiki u 1989 roci za poyasnennya ekonometrichnih osnov imovirnosti ta za analiz odnochasnih ekonomichnih struktur Mins i korporativne upravlinnya Adolf Avgust Berl molodshij 1895 1971 razom z buv zasnovnikom suchasnogo korporativnogo upravlinnya Velika depresiya bula chasom znachnih zrushen u svitovij ekonomici Odin z najbilsh originalnih vneskiv u rozuminnya togo sho pishlo ne tak pohodiv vid advokata Garvardskogo universitetu 1895 1971 yakij yak i Dzhon Mejnard Kejns vidijshov vid diplomatichnoyi roboti v Parizkij mirnij konferenciyi 1919 roku ta buv gliboko znevirenij Versalskim dogovorom U svoyij knizi razom z amerikanskim ekonomistom 1896 1988 The Modern Corporation and Private Property 1932 roku vin detalizuvav evolyuciyu v suchasnij ekonomici velikogo biznesu i stverdzhuvav sho na tih hto kontrolyuvav veliki firmi malo buti pokladeno bilshe vidpovidalnosti Direktori kompanij zvituyut pered akcionerami kompanij abo ni v zalezhnosti vid pravil sho mistyatsya v statutah skladenih za korporativnim pravom Voni mozhut vklyuchati v sebe prava obirati ta zvilnyati kerivnictvo vimagati regulyarnih zagalnih zboriv standartiv buhgalterskogo obliku i tak dali V Americi 1930 h tipove korporativne pravo napriklad u Delaveri ne chitko viznachalo taki prava Berli stverdzhuvav sho direktori kompanij bez nalezhnoyi vidpovidalnosti buli shilni spryamovuvati plodi pributku pidpriyemstva v svoyi vlasni kisheni yak i keruvati kompaniyeyu u svoyih vlasnih interesah Zdatnist robiti ce pidtverdzhuvalas tim faktom sho bilshistyu akcioneriv u velikih derzhavnih kompaniyah buli okremi fizichni osobi z mizernimi shlyahami zv yazku inshimi slovami voni buli rozdilenimi ta pidkorenimi Berli pracyuvav v administraciyi Prezidenta Franklina Delano Ruzvelta pid chas Velikoyi depresiyi yak klyuchovij chlen jogo rozrobivshi chimalo politik Novogo kursu U 1967 roci Berli ta Mins opublikuvali novu ta dopovnenu redakciyu svoyeyi roboti v yakij do peredmovi bulo dodano novij vimir Do nogo vhodilo ne lishe viddilennya kontroleriv kompanij vid vlasnikiv v roli akcioneriv Voni postavili pitannya pro te chogo korporativna struktura naspravdi pragnula dosyagti Ekonomika galuzevoyi organizaciyi U 1933 roci amerikanskij ekonomist Edvard Chemberlin 1899 1967 opublikuvav Teoriyu monopolistichnoyi konkurenciyi The Theory of Monopolistic Competition U tomu zh roci britanskij ekonomist Dzhoan Robinson 1903 1983 opublikuvav Ekonomiku nedoskonaloyi konkurenciyi The Economics of Imperfect Competition Razom voni zasnuvali Chemberlin takozh stvoriv Eksperimentalnu ekonomiku Leonid Kantorovich 1912 1986 Linijne programuvannya U 1939 roci rosijskij ekonomist Leonid Kantorovich 1912 1986 stvoriv linijne programuvannya dlya optimalnogo rozpodilu resursiv otrimavshi za ce u 1975 roci Nobelivsku premiyu z ekonomiki Ekologiya ta energetika Do pochatku XX stolittya promislova revolyuciya prizvela do eksponencijnogo zrostu spozhivannya resursiv Zrostannya rivniv zdorov ya bagatstva i naselennya sprijmalos yak zvichajnij shlyah progresu Odnak v 1930 h rokah ekonomisti pochali rozrobku modelej upravlinnya nevidnovnimi resursami div ta stijkosti dobrobutu v ekonomici yaka vikoristovuye nevidnovni resursi Poboyuvannya z privodu ekologichnogo i socialnogo vplivu promislovosti buli vislovleni deyakimi politichnimi ekonomistami Prosvitnictva ta uchasnikami ruhu romantizmu 1800 h rokiv Perenaselennya obgovoryuvalos she v ese Tomasa Maltusa div u toj chas yak Dzhon Styuart Mill peredbachiv pragnennya do stalogo stanu ekonomiki peredchuvayuchi problemi suchasnoyi disciplini ekologichnoyi ekonomiki Ekologichna ekonomika Ekologichna ekonomika bula zasnovana na robotah Kenneta Bouldinga Germana Dejli ta inshih Disciplinarne pole ekologichnoyi ekonomiki takozh maye deyaku podibnist do temi zelenoyi ekonomiki Za danimi ekologichnogo ekonomista Malti Fejbera ekologichna ekonomika viznachayetsya yiyi oriyentaciyeyu na prirodu spravedlivist i chas Pitannya vplivu lyudini na seredovishe neviznachenosti dovgostrokovih rezultativ obmezhen termodinamiki u zrostanni i stalogo rozvitku spryamovuyut ekologo ekonomichnij analiz ta ocinku Oblik energiyi buv zaproponovanij na pochatku 1930 h rokiv yak naukova alternativa abo groshovomu metodu regulyuvannya suspilstva vvazhaye sho zmenshennya spivvidnoshennya vitrachenoyi i otrimanoyi energiyi EROEI ye osnovnoyu prichinoyu rozpadu skladnih suspilstv Padinnya koeficiyenta EROEI cherez visnazhennya nevidnovnih resursiv takozh stvoryuye skladnu situaciyu dlya promislovih ekonomik Stalist dovkillya staye problemoyu oskilki vizhivannya znahoditsya pid zagrozoyu cherez zmini klimatu Institucionalna ekonomika Dzhon R Kommons 1862 1945 U 1919 roci yelskij ekonomist predstaviv termin institucionalna ekonomika U 1934 roci Dzhon Kommons 1862 1945 she odin ekonomist z serednogo Zahodu Ameriki opublikuvav robotu Institucionalna Ekonomika Institutional Economics yaka bazuvalas na koncepciyi sho ekonomika ye merezheyu vidnosin mizh lyudmi z riznimi interesami u tomu chisli monopoliyi veliki korporaciyi trudovi spori ta biznes ciklami sho kolivayutsya Voni odnak zacikavleni u virishenni cih sporiv Uryad vvazhav Kommons povinen vistupati poserednikom mizh grupami yaki konfliktuyut Kommons i sam prisvyativ bilshu chastinu svogo chasu konsultativnij i poserednickij diyalnosti u derzhavnih radah i promislovih komisiyah Artur Sesil Pigu Artur Sesil Pigu 1877 1959 U 1920 roci student Alfreda Marshalla Artur Sesil Pigu 1877 1959 opublikuvav robotu Bagatstvo i dobrobut Wealth and Welfare yaka napolyagala na mozhlivosti fiasko rinkiv stverdzhuyuchi sho rinki neefektivni u razi ekonomichnih eksternalij i derzhava povinna vtruchatisya shob zapobigti comu Odnak Pigu zberig vilnorinkovi perekonannya i v 1933 roci v umovah ekonomichnoyi krizi poyasniv u Teoriyi bezrobittya The Theory of Unemployment sho nadmirne vtruchannya derzhavi u rinok praci bulo realnoyu prichinoyu masovogo bezrobittya oskilki uryadom bula vstanovlena minimalna zarobitna plata yaka zavazhala zaprplatni samoregulyuvatis v umovah rinku Ce zgodom stalo ob yektom atak z boku Kejnsa V 1943 roci Pigu opublikuvav pracyu Klasichnij stalij stan The Classical Staionary State yaka populyarizuvala stimulyuvannya virobnictva i zajnyatist pid chas deflyaciyi za rahunok zbilshennya spozhivannya cherez zrostannya dobrobutu Rinkovij socializm Fred M Tejlor 1855 1932 Oskar R Lange 1904 1965 Abba Lerner 1903 1982 U vidpovid na zaproponovanoyi Avstrijskoyu shkoloyu ekonomiki sho sperechayetsya shodo efektivnosti ekonomiki regulovanoyi derzhavoyu bula rozroblena teoriya rinkovogo socializmu v kinci 1920 h i 1930 h rokiv ekonomistami 1855 1932 Oskarom Lange 1904 1965 Abboyu Lernerom 1903 1982 ta inshimi poyednuyuchi Marksistsku ekonomiku i neoklasichnu ekonomichnu teoriyu pislya vidkidannya trudovoyi teoriyi vartosti U 1938 roci Abram Bergson 1914 2003 viznachiv Stokgolmska shkola ekonomiki Bertil Ulin 1899 1977 Gunnar Myurdal 1898 1987 Knut Viksel 1851 1926 U 1930 h rokah ekonomistami 1879 1952 Bertilem Ulinom 1899 1977 Gunnarom Myurdalem 1898 1987 ta inshimi bazuyuchis na robotah Dzhona Mejnarda Kejnsa ta Knuta Vikselya bula zasnovana Stokgolmska shkola ekonomiki yaka konsultuvala providnikiv shvedskogo socialistichnogo dobrobutu U 1933 roci Ulin i Heksher zaproponuvali yaka stverdzhuye sho krayini budut eksportuvati tovari yaki vikoristovuyut faktori virobnictva sho ye deshevimi i v dostatku ta importuvati produkciyu yaka vikoristovuye deficitni faktori virobnictva U 1977 roci Ulin buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu U 1957 roci Myurdal opublikuvav svoyu teoriyu v yakij zmina v odnij instituciyi vplivaye na inshi U 1974 roci vin takozh otrimav Nobelivsku premiyu Francuzka shkola regulyuvannya Francuzka vklyuchaye takih ekonomistiv yak 1938 1950 1943 1948 ta 1947 Ce odna z dvoh geterodoksalnih shkil u Franciyi drugoyu ye Shkola konvencij L ecole des conventions Yihnimi interesami perevazhno ye rezhimi regulyuvannya specifichnih istorichnih etapiv kapitalizmu Voni proanalizuvali fordistskij rezhim regulyuvannya yakij vidpovidaye pislyavoyennomu periodu Yihni doslidzhennya polyagayut v poyasnenni yak stabilnij rezhim regulyuvannya mozhe viniknuti v kapitalistichnij ekonomici yakij pritamanni krizi U toj zhe chas na protivagu shkoli regulyuvannya ortodoksalni ekonomisti namagayutsya poyasniti prichini kriz ta porushennya rivnovagi v samoregulovanij ekonomici Amerikanska Ekonomichna Asociaciya Richard T Eli 1854 1943 U 1885 roci Richardom T Eli 1854 1943 bula zasnovana Amerikanska ekonomichna asociaciya AEA yaka publikuvala Amerikanskij ekonomichnij oglyad American Economic Review pochinayuchi z 1911 go U 1918 roci Eli opublikuvav Privatnu kolonizaciyu zemli Private Colonization of Land zasnuvavshi Lyambda Alfa Interneshnl v 1930 roci dlya populyarizaciyi vidannya Kejnsianstvo XX stolittya Dzhon Mejnard Kejns 1883 1946 pravoruch zi svoyim amerikanskim kolegoyu Garri Vajtom na Bretton Vudskij konferenciyi Dokladnishe Kejnsianstvo ta Neokejnsianska ekonomika Dzhon Mejnard Kejns 1883 1946 narodivsya v Kembridzhi otrimav osvitu v Itoni ta pid naukovim kerivnictvom A S Pigu i Alfreda Marshalla v Kembridzhskomu universiteti Vin rozpochinav svoyu kar yeru yak lektor pered pochatkom roboti na britanskij uryad pid chas Pershoyi svitovoyi vijni dijshovshi do roli finansovogo predstavnika Britaniyi na Versalskij konferenciyi de vin kategorichno buv nezgoden z prijnyatimi rishennyami Jogo zauvazhennya buli vikladeni v knizi Ekonomichni naslidki miru The Economic Consequences of the Peace 1919 roku v yakij vin opisuvav svoye oburennya z privodu nezdatnosti dotrimannya Amerikoyu Chotirnadcyati punktiv i nastroyu mstivosti yakij panuvav po vidnoshennyu do Nimechchini Vnaslidok cogo vin pokinuv konferenciyu vikoristovuyuchi veliki ob mi ekonomichnih danih predstavleni na nij stverdzhuyuchi sho yaksho peremozhci zmusyat peremozheni Centralni derzhavi splachuvati voyenni reparaciyi to nevdovzi svit postane pered finansovoyu krizoyu sho v svoyu chergu prizvede do drugoyi svitovoyi vijni Kejns zakinchiv svij traktat vistupayuchi po pershe za znizhennya reparacijnih platezhiv Nimechchini do realnogo prijnyatnogo rivnya pidvishennya vnutrishno derzhavnogo upravlinnya kontinentalnogo vidobutku vugillya ta vilnu torgovu asociaciyu cherez mehanizm Ligi Nacij po druge za domovlenist shodo vzayemozaliku borgiv mizh soyuznimi krayinami po tretye za povnu reformu mizhnarodnoyi valyutnoyi birzhi i mizhnarodnogo kreditnogo fondu i po chetverte za vidnovlennya torgovih vidnosin z Rosiyeyu i Shidnoyu Yevropoyu Kniga mala velicheznij uspih i hocha vona bula rozkritikovana za nepravdivi prognozi velikoyu kilkistyu lyudej bez zmin yaki propaguvav Kejns jogo pohmuri prognozi spravdilisya koli svit zitknuvsya z Velikoyu Depresiyeyu yaka pochalasya v 1929 roci i Drugoyu svitovo vijnoyu u 1939 roci Persha svitova vijna pozicionuvalas yak vijna za zakinchennya vsih voyen i tomu absolyutnij proval mirnogo vregulyuvannya porodiv she bilshu rishuchist ne povtoryuvati tih samih pomilok Z rozgromom fashizmu u lipni 1944 roku vidbulas Bretton Vudska konferenciya zadlya vstanovlennya novogo ekonomichnogo poryadku v yakomu Kejns znovu mav vidigrati providnu rol Zagalna teoriya zajnyatosti vidsotkiv i groshej U 1936 roci Kejns opublikuvav svoyu najvazhlivishu robotu Zagalna teoriya zajnyatosti vidsotkiv i groshej The General Theory of Employment Interest and Money Velika Depresiya vinikla vnaslidok krahu 1929 roku na Voll strit sho prizvelo do masovogo zrostannya bezrobittya v Spoluchenih Shtatah sho v svoyu chergu sprichinilo vidklikannya borgiv u yevropejskih pozichalnikiv stvoryuyuchi ekonomichnij efekt domino po vsomu svitu Ortodoksalni ekonomisti zaklikali do skorochennya vitrat doki vpevnenist pidpriyemciv i riven pributku ne bude vidnovlenij Kejns navpaki stverdzhuvav v Traktati pro groshovu reformu A Tract on Monetary Reform 1923 roku yakij propaguvav stabilnu valyutu sho rizni faktori zumovlyuvali ekonomichnu aktivnist i sho bulo nedostatno lishe chekati dovgostrokovoyi rivnovagi rinku abi vidnovitis Znamenita teza Kejnsa cej dovgostrokovij period pomilkovij shlyah dlya potochnih sprav U dovgostrokovomu periodi mi vsi mertvi Ekonomisti stvoryuyut sobi zanadto proste i zanadto marne zavdannya yaksho v buremni chasi voni lishe mozhut nam skazati sho koli shtorm mine okean bude znovu spokijnim Okrim groshovoyi masi Kejns viznachiv shilnist do spozhivannya sponukannya do investuvannya marzhinalnu efektivnist kapitalu perevagu likvidnosti i efekt multiplikatora yak zminni sho viznachayut riven ob yemu ekonomiki zajnyatosti i rivnya cin Bilsha chastina ciyeyi ezoterichnoyi terminologiyi bula vinajdena Kejnsom specialno dlya jogo Zagalnoyi teoriyi Kejns stverdzhuvav sho yaksho zaoshadzhennya ne investuvalis u finansovi rinki zagalnij obsyag vitrat padaye sho prizvodit do zmenshennya dohodiv naselennya i bezrobittya sho v svoyu chergu znovu znizhuye zaoshadzhennya Ce prodovzhuyetsya do tih pir doki bazhannya zaoshaditi staye rivnim bazhannyu investuvati sho oznachaye dosyagnennya novoyi rivnovagi i znizhennya vitrat pripinyayetsya Cya nova rivnovaga ce depresiya za yakoyi lyudi menshe investuyut menshe zaoshadzhuyut i menshe vitrachayut Kejns stverdzhuvav sho zajnyatist zalezhit vid zagalnogo obsyagu vitrat yakij skladayetsya zi spozhivchih vitrat i biznes investicij u privatnij sektor Spozhivachi vitrachayut lishe pasivno abo vidpovidno do kolivan yihnih dohodiv Kompaniyi z inshogo boku sponukayutsya investuvati za ochikuvanoyu stavkoyu dohidnosti na novi investiciyi vigoda i splachenoyu stavkoyu vidsotku vitrati Tomu govoriv Kejns yaksho ochikuvannya biznesu zalishalisya takimi zh yak i buli a uryad znizhuye vidsotkovi stavki vitrati po pozikah investiciyi budut zrostati i matimut primnozhenij efekt na zagalnu sumu vitrat Vidsotkovi stavki u svoyu chergu zalezhat vid kilkosti groshej i bazhannya trimati groshi na bankivskih rahunkah na vidminu vid investicij Yaksho ne vistachaye groshej abi vidpovidati bazhanomu rivnyu zaoshadzhen lyudej vidsotkovi stavki budut rosti doki na naberetsya dostatnya kilkist lyudej Takim chinom yaksho kilkist groshej zbilshuyetsya a bazhannya trimati groshi zalishayetsyasya stabilnim vidsotkovi stavki budut znizhuvatisya sho prizvede do zrostannya investicij virobnictva i zajnyatosti Dlya oboh cih prichin Kejns vistupav za nizki vidsotkovi stavki i legkij kredit abi borotis z bezrobittyam Odnak na dumku Kejnsa v 1930 h rokah umovi vimagali dij derzhavnogo sektoru Deficit vidatkiv kazhe Kejns rozburhaye ekonomichnu diyalnist Cyu ideyu vin advokuvav u vidkritomu listi prezidentovi SShA Franklinu D Ruzveltu v Nyu Jork Tajms 1933 Programa Novij Kurs u SShA bula na aktivnij stadiyi na moment vidannya Zagalnoyi teoriyi Vona predstavila konceptualne pidkriplennya dlya politik yaki vzhe vprovadzhuvali Kejns takozh viriv u bilsh egalitarnij rozpodil dohodiv i opodatkuvannya stverdzhuyuchi sho visokij riven zaoshadzhen do yakogo bilsh shilni zamozhni lyudi ne ye bazhanim v rozvinenij ekonomici Kejns takim chinom advokuvav yak monetarne upravlinnya tak i aktivnu fiskalnu politiku Kembridzhske kolo Pid chas Drugoyi Svitovoyi Vijni Kejns znovu vistupav radnikom Korolivskoyi skarbnici veduchi peregovori shodo velikih kreditiv vid SShA dopomagayuchi rozroblyati plani dlya Mizhnarodnogo valyutnogo fondu Svitovogo banku i u 1944 roci na Bretton Vudskij konferenciyi ta paket zahodiv priznachenij dlya stabilizaciyi svitovoyi ekonomiki vid kolivan yaki stalisya u 1920 ti roki i dlya stvorennya rivnya torgivelnoyi galuzi po vsomu svitu Kejns pomer trishki piznishe nizh rik potomu ale jogo ideyi vzhe vstigli sformuvati novij svitovij ekonomichnij poryadok a vsi zahidni uryadi pochali zaprovadzhuvati programu deficitnih vidatkiv Kejnsianskoyi ekonomiki dlya zapobigannya kriz i pidtrimki povnoyi zajnyatosti Dzhoan Robinson 1903 1983 Odniyeyu z uchniv Kejnsa v Kembridzhi bula Dzhoan Robinson 1903 1983 chlen Kejnsa yaka rozvinula ponyattya pro te sho konkurenciya ridko buvaye doskonaloyu na rinku U svoyij praci Virobnicha funkciya i teoriya kapitalu The Production Function and the Theory of Capital 1953 roku Robinson opisuye na yiyi dumku pevnu ciklichnist v ortodoksalnij ekonomici Neoklasiki stverdzhuyut sho konkurentnij rinok zmushuye virobnikiv minimizuvati vitrati virobnictva Robinson govorila sho vitrati virobnictva ye lishe cinami takih faktoriv virobnictva yak kapital Kapitalni tovari otrimuyut svoyu vartist z kincevih produktiv I yaksho cina gotovoyi produkciyi viznachaye cinu kapitalu to v takomu vipadku stverdzhuvala Robinson govoriti sho cina kapitalu viznachaye cinu kincevoyi produkciyi ye absolyutno ciklichnim Tovari ne mozhut buti ocineni do tih pir poki ne budut viznacheni vitrati na virobnictvo Ce ne matime znachennya odnak yaksho vse v ekonomici stanetsya mittyevo Ale v realnomu sviti na vstanovlennya cin potriben chas tovari ocinyuyutsya persh nizh buti prodanimi Oskilki kapital ne mozhe buti adekvatno ocinenij u nezalezhnih odinicyah vimiryuvannya yak mozhna pokazati sho kapital prinosit dohid rivnij vnesku u virobnictvo 1937 1988 buv amerikanskim post kejnsianskim ekonomistom yakij kinuv viklik neoklasichnomu cinovomu mehanizmu i stverdzhuvav sho cini ne vstanovlyuyutsya cherez popit i propoziciyu a radshe za dopomogoyu cinovoyi nadbavki Ajhner ye odnim iz zasnovnikiv post kejnsianskoyi shkoli ekonomiki i buv profesorom universitetu Ratgers v chas jogo smerti Roboti Ajhnera i advokuvannya dumki ne zbigalis z teoriyami Dzhona Mejnarda Kejnsa yakij buv prihilnikom vtruchannya uryadu u vilnij rinok i derzhavnih vidatkiv z metoyu zbilshennya zajnyatosti Ajhner stverdzhuvav sho investiciyi klyuch do ekonomichnogo zrostannya Vin vvazhavsya prihilnikom koncepciyi sho politika derzhavnih dohodiv ne povinna dopustiti inflyaciyi zarobitnoyi plati i vregulyuvannya cin u zv yazku z mitnimi fiskalnimi ta monetarnimi instrumentami regulyuvannya ekonomiki Richard Kan 1905 1989 buv chlenom Kembridzhskogo kola yakij v 1931 roci zaproponuvav multiplikator P yero Sraffa 1898 1983 priyihav v Angliyu z fashistskoyi Italiyi u 1920 h rokah i stav chlenom Kembridzhskogo kola V 1960 roci vin opublikuvav neveliku knigu pid nazvoyu Virobnictvo tovariv za dopomogoyu tovariv Production of Commodities by Means of Commodities yaka poyasnila yak tehnologichni vidnosini ye osnovoyu dlya virobnictva tovariv i poslug Cini rezultuyut vid kompromisiv mizh zarobitnoyu platneyu ta pributkom vedennya kolektivnih peregovoriv konfliktu robitnikiv ta kerivnictva i vtruchannya derzhavnogo planuvannya Yak i Robinson Sraffa pokazuvav yak osnovnij faktor cinoutvorennya v ekonomici ne obov yazkovo buv nalagodzhennyam rinku Dzhon Hiks 1904 1989 buv anglijskim kejnsiancem yakij u 1937 roci zaproponuvav model groshovoyi masi investicijnih zaoshadzhen perevagi likvidnosti IS LM yaka poyasnyuye peretin krivih IS Investment savings ta LM Liquidity preference money supply yak zagalnu rivnovagu na oboh rinkah Nova Kejnsianska Makroekonomika Dokladnishe Neokejnsianska ekonomika U 1977 roci Edmund Felps 1933 yakij buv nagorodzhenij u 2006 roci Nobelivskoyu premiyeyu i 1946 opublikuvali robotu yaka dovodit sho daye monetarnij politici rol u stabilizaciyi ekonomichnih kolivan yaksho zarobitna plata i cini ye vidnosno stijkimi navit yaksho vsi pracivniki i kompaniyi mayut racionalni ochikuvannya sho sponukalo kejnsiansku ekonomiku povernutis do tradicijnih ekonomistiv z Yiyi centralnoyu temoyu ye zabezpechennya mikroekonomichnih osnov kejnsianskoyi makroekonomiki otrimanih shlyahom viyavlennya minimalnih vidhilen vid standartnih mikroekonomichnih peredumov yaki vedut do kejnsianskih makroekonomichnih visnovkiv takih yak mozhlivist pokrashennya dobrobutu vid makroekonomichnoyi stabilizaciyi U 1985 roci Dzhordzh Akerlof 1940 ta Dzhanet Yellen 1946 opublikuvali argumenti shodo yaki pokazuyut sho v umovah nedoskonaloyi konkurenciyi neveliki vidhilennya vid racionalnosti generuyut znachnu v plani dobrobutu zhorstkist cin U 1987 roci britanskij ekonomist 1958 opublikuvav Najprostishu model nedoskonaloyi konkurenciyi z vlastivostyami Valrasa A simple model of imperfect competition with Walrasian features pershu robotu yaka na prikladi prostoyi modeli zagalnoyi rivnovagi prodemonstruvala sho fiskalnij multiplikator mozhe zbilshuvati riven nedoskonaloyi konkurenciyi na rinku dopomagayuchi rozvinuti Prichina cogo polyagaye v tomu sho nedoskonala konkurenciya na rinku virobnictva vede do znizhennya prizvodyachi do perehodu domogospodarstva vid spozhivannya v bik vidpochinku Yaksho derzhavni vitrati zbilshuyutsya to vidpovidne zbilshennya sprichinyaye znizhennya i vidpochinku i spozhivannya Chim bilshij riven nedoskonaloyi konkurenciyi na rinku tim nizhche a otzhe skorochennya bilshe pripadaye na dozvillya tobto domogospodarstva bilshe pracyuyut i menshe na spozhivannya Otzhe menshe odinici ale zrostaye vidpovidno do rivnya nedoskonaloyi konkurenciyi na rinku U 1997 roci amerikanskij ekonomist 1955 i argentinskij ekonomist 1953 opublikuvali pershu pracyu sho opisuye dinamichni stohastichni modeli zagalnoyi rivnovagi z mikroekonomichnim obgruntuvannyam novoyi kejnsianskoyi makroekonomichnoyi modeli Sidni Vajntraub Pol Devidson i postkejnsianska teoriya U 1975 roci amerikanski ekonomisti 1914 1983 i 1914 1988 opublikuvali Dohidnu politiku zasnovanu na podatkah A Tax Based Incomes Policy propaguyuchi TIP vikoristovuyuchi mehanizm podatku na pributok dlya realizaciyi antiinflyacijnoyi dohidnoyi politiki U 1978 roci Vajntraub i amerikanskij ekonomist 1930 zasnuvali Zhurnal postkejnsianskoyi ekonomiki Ce vidkrilo dveri dlya bagatoh molodih ekonomistiv takih yak I Rej Kenterberi 1935 Zavzhdi spoviduyuchi postkejnsianskij stil v svoyemu pidhodi Kenterberi prodovzhuvav robiti vneski poza mezhami tradicijnogo post kejnsianstva Kreditna teoriya groshej U 1913 roci anglijskij ekonomist diplomat 1864 1950 opublikuvav robotu Sho take groshi What Is Money yaku pozitivno ociniv Dzhon Mejnard Kejns a zgodom v 1914 roci Kreditnu teoriyu groshej The Credit Theory of Money advokuyuchi kreditnu teoriyu groshej Ekonomist L Rendall Rej nazvav ci dvi roboti Mitchella Innesa najkrashoyu paroyu statej pro prirodu groshej napisanu v dvadcyatomu stolitti Chikazka shkola ekonomiki XX stolittya Milton Fridmen 1912 2006 Geri Bekker 1930 2014 Richard Pozner 1939 Uryadovi intervencijni groshova i podatkovo byudzhetna politiki yaki rekomenduvali povoyenni kejnsianski ekonomisti buli piddani napadu z boku grupi teoretikiv sho pracyuvali v universiteti Chikago yakij v 1950 h rokah stav vidomim yak Chikazka shkola ekonomiki Pered Drugoyu svitovoyu vijnoyu stara Chikazka shkola silnih kejnsianciv bula zasnovana Frenkom Najtom 1885 1972 Dzhejkobom Vajnerom 1892 1970 i Genri Kalvertom Sajmonsom 1899 1946 Druge pokolinnya bulo vidome bilsh konservativnoyu liniyeyu dumki znovu pidtverdzhuyuchi svoyi libertarianski poglyadi na rinkovu diyalnist v yakij lyudej krashe zalishiti vilnimi obirati yak vesti svoyi spravi Ronald Kouz 1910 2013 z Chikazkoyi shkoli ekonomiki buv najvidatnishim ekonomichnim analitikom prava i laureatom Nobelivskoyi premiyi z ekonomiki 1991 roku Jogo pershoyu velikoyu statteyu stala The Nature of the Firm 1937 roku yaka stverdzhuvala sho prichinoyu isnuvannya firm kompanij partnerstv tosho ye isnuvannya transakcijnih vitrat Gomoekonomikus torguye na osnovi dvostoronnih kontraktiv na vidkritih rinkah do tih pir doki transakcijni vitrati dozvolyayut viroblyati rechi bilsh ekonomichno efektivno Jogo druga velika stattya Problema socialnih vitrat The Problem of Social Cost 1960 roku yaka stverdzhuvala sho yakbi mi zhili v sviti bez transakcijnih vitrat lyudi torguvali b odin z odnim shob stvoriti takij samij rozpodil resursiv nezalezhno vid togo yakij verdikt mozhe vinesti sud u majnovih sporah Kouz vikoristovuvav priklad zi staroyi yuridichnoyi spravi pro Sterdzhes proti Bridzhmena v yakij galaslivij konditer i tihij likar buli susidami i zvernulisya do sudu shob diznatis hto povinen buv pereyihati Kouz stverdzhuvav sho nezalezhno vid togo chi suddya vstanovit sho virobnik solodoshiv mav pripiniti vikoristannya tehniki abo sho likar mav primiritisya z cim voni mozhut uklasti vzayemovigidnu ugodu pro te hto viyizhdzhaye z budinku yaka dosyagaye togo zh rezultatu rozpodilu resursiv Odnak isnuvannya transakcijnih vitrat mozhe pereshkoditi comu Takim chinom zakon povinen poperediti te sho moglo b statisya i keruvatis najbilsh efektivnim rishennyam Ideya polyagaye v tomu sho zakon i pravila ne taki vazhlivi j efektivni pri nadanni dopomogi lyudyam yakimi yuristi ta uryadovi planoviki yih vvazhayut Kouz ta taki zh yak vin hotili zminiti pidhid shob poklasti tyagar dovedennya pozitivnogo vplivu na uryad yakij vtruchavsya v rinok analizuyuchi vitrati na diyu U 1960 h rokah Geri Bekker 1930 2014 i Dzhejkob Minser 1922 2006 z Chikazkoyi shkoli ekonomiki stvorili Novu domashnyu ekonomiku yaka v svoyu chergu dala pochatok simejnij ekonomici U 1973 roci uchen Kouza Richard Pozner 1939 opublikuvav knigu Ekonomichnij analiz prava Economic Analysis of Law yaka stala standartnim pidruchnikom v rezultati chogo vin stav najbilsh citovanim pravoznavcem XX stolittya V 1981 roci vin opublikuvav Ekonomiku spravedlivosti Economics of Justice yaka stverdzhuvala sho suddi tlumachili zagalne pravo nibi voni namagalisya maksimizuvati ekonomichnij dobrobut Milton Fridmen 1912 2006 z Chikazkoyi shkoli ekonomiki ye odnim z najbilsh vplivovih ekonomistiv kincya XX stolittya otrimavshi Nobelivsku premiyu z ekonomiki u 1976 roci Vin vidomij svoyeyu praceyu A Monetary History of the United States 1963 roku v yakij vin stverdzhuvav sho Velika depresiya bula viklikana politikoyu Federalnogo rezervu Fridman stverdzhuye sho politika nevtruchannya derzhavi laissez faire ye bilsh bazhanoyu nizh derzhavni intervenciyi v ekonomiku Uryadam slid pragnuti do nejtralnoyi groshovo kreditnoyi politiki oriyentovanoyi na dovgostrokove ekonomichne zrostannya shlyahom postupovogo zbilshennya groshovoyi masi Vin advokuye kilkisnu teoriyu groshej stverdzhuyuchi sho zagalni cini viznachayutsya groshima Takim chinom aktivna groshovo kreditna napriklad legkij kredit abo fiskalna napriklad podatki i vidatki politiki mozhut mati neochikuvani negativni naslidki U Kapitalizmi i svobodi Capitalism and Freedom 1962 roku Fridmen pisav Mizh potreboyu v diyah ta viznannyam ciyeyi potrebi uryadom jmovirnishe za vse isnuye lag i she bilshij lag mizh viznannyam potrebi v diyi i vlasne samih diyah prote she bilshij lag mizh samimi diyami ta naslidkami cih dij Fridmen buv takozh vidomij svoyeyu robotoyu nad funkciyeyu spozhivannya gipotezoyu postijnogo dohodu 1957 yaku Fridman vvazhav svoyeyu najkrashoyu naukovoyu robotoyu Cya gipoteza stverdzhuye sho racionalni spozhivachi budut vitrachati sumu proporcijnu sumi yaku voni sprijmali yak yihnij postijnij dohid Neperedbacheni dohodi budut v osnovnomu zaoshadzheni Podibno do podatkovih pilg racionalni spozhivachi prognozuyut sho podatki musitimut zrosti zgodom shob zbalansuvati derzhavni finansi Do inshih vazhlivih vneskiv Fridmena vidnosyat jogo kritiku krivoyi Fillipsa i koncepciyi prirodnogo rivnya bezrobittya 1968 Nova klasichna makroekonomika ta neoklasichnij sintez Preskott 1940 Sardzhent 1943 Kidland 1948 Na pochatku 1970 h rokiv amerikanskij ekonomist Chikazkoyi shkoli Robert E Lukas molodshij 1937 zasnuvav Novu klasichnu makroekonomiku yaka bazuvalas na monetaristskij kritici kejnsianskoyi makroekonomiki Miltona Fridmana ta ideyi racionalnih ochikuvan vpershe zaproponovanij v 1961 roci vistupayuchi proti ideyi sho vtruchannya derzhavi mozhe abo povinno stabilizuvati ekonomiku V 1975 Tomasa Sardzhenta 1943 i 1939 yaka na pershij poglyad sprostovuvala bazovi postulati kejnsianskoyi ekonomiki takozh bula zaprovadzhena Zgidno z virobnictvo ce funkciya groshej abo cinovij syurpriz U 1995 roci Lukas buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki Na misce modeli Lukasa yaka vvazhalas standartnoyu modellyu neoklasichnoyi makroekonomiki prijshla yaku zaproponuvali v 1982 roci Finn Kidland 1943 i Edvard K Preskott 1940 sho pragne poyasniti kolivannya obsyagu virobnictva ta zajnyatosti z tochki zoru realnih zminnih takih yak zmini v tehnologiyi i smakah Yaksho pripustiti isnuvannya konkurentnih rinkiv teoriya realnogo dilovogo ciklu stverdzhuye sho ciklichni kolivannya ye optimalnoyu vidpoviddyu minlivosti tehnologiyi i smakiv i sho politika makroekonomichnoyi stabilizaciyi povinna pogirshiti dobrobut U 1982 roci Kidland i Preskott takozh zapochatkuvali teoriyu DSGE sho ye velikimi sistemami mikroekonomichnih rivnyan u poyednanni z modelyami zagalnoyi ekonomiki yaka stala centralnoyu teoriyeyu v neoklasichnomu sintezi inkorporuyuchi taki teoretichni elementi yak zhorstki cini z novoyi kejnsianskoyi makroekonomiki Voni rozdilili Nobelivsku premiyu u 2004 roci Gipoteza efektivnogo rinku Yudzhin Fama 1939 U 1965 roci ekonomist Chikazkoyi shkoli Yudzhin Fama 1939 opublikuvav Povedinku cin fondovogo rinku The Behavior of Stock Market Prices yaka viyavila sho cini na fondovomu rinku harakterizuyetsya vipadkovim blukannyam zaproponuvavshi gipotezu efektivnogo rinku sho polyagaye u tomu sho vipadkovist pritamanna finansovomu rinku yakij doskonalo funkcionuye U tomu zh roci Pol Sem yuelson opublikuvav stattyu v yakij dijshov togo zh visnovku shlyahom matematichnogo dovedennya rozdilivshi dosyagnennya Ranishe v 1948 roci 1895 1985 opublikuvav stattyu z takoyu zh dumkoyu prote ne v matematichnij formi U 1970 roci Fama opublikuvav Efektivni rinki kapitalu Oglyad teoriyi ta empirichnoyi roboti Efficient Capital Markets A Review of Theory and Empirical Work proponuyuchi dumku sho efektivni rinki mozhut buti silnimi napiv silnimi abo slabkimi takozh zaproponuvavshi yaka stverdzhuye sho ideya rinkovoyi efektivnosti ne mozhe buti vidhilena bez vidhilennya rinkovogo mehanizmu Igri evolyuciya i zrostannya XX stolittya Dzhon fon Nejman 1903 1957 Dzhon Forbs Nesh 1928 2015 Jozef Aloyiz Shumpeter 1883 1950 Robert Solou 1924 U 1898 roci Torstejn Veblen opublikuvav robotu Chomu ekonomika ce ne evolyucijna nauka Why is Economics not an Evolutionary Science yaka vvela u vikoristannya termin evolyucijna ekonomika zastosovuyuchi antropologiyu dlya zaperechennya sho isnuye zagalna lyudska priroda pidkreslyuyuchi konflikt mizh promislovoyu abo instrumentalnoyu i finansovoyu abo ceremonialnoyu vartistyu sho zgodom uvijshlo v istoriyu yak Ceremonialna instrumentalna Dihotomiya Jozef Aloyiz Shumpeter 1883 1950 buv ekonomistom Avstrijskoyi koli ekonomiki i politologom najbilsh vidomim svoyimi robotami z biznes cikliv ta innovacij Vin napolyagav na roli pidpriyemciv v ekonomici U roboti Biznes cikli teoretichnij istorichnij ta statistichnij analiz kapitalistichnogo procesu 1939 roku Shumpeter sintezuvav teoriyi biznes cikliv pripuskayuchi sho voni mogli b poyasniti ekonomichnu situaciyu Na dumku Shumpetera kapitalizm neminuche jde cherez dovgostrokovi cikli oskilki vin povnistyu zasnovanij na naukovih vinahodah ta innovaciyah Faza rozshirennya staye mozhlivoyu zavdyaki innovaciyam oskilki voni prinosyat pririst produktivnosti i stimulyuyut pidpriyemciv investuvati Odnak koli investori bilshe ne mayut mozhlivostej dlya investicij ekonomika perehodit v recesiyu ryad kompanij bankrutuye ta zakrivayetsya Cya faza trivaye do momentu doki innovaciyi ne prizvodyat do procesu inshimi slovami voni znishuyut stari produkti zmenshuyut zajnyatist prote dozvolyayut ekonomici rozpochati novij etap zrostannya bazuyuchis na novih produktah novih faktorah virobnictva U 1944 roci ugro amerikanskij matematik Dzhon fon Nejman i nimeckij ekonomist Oskar Morgenshtern opublikuvali robotu Teoriya igor i ekonomichna povedinka zapochatkuvavshi teoriyu igor yaka stala zagalnoprijnyatoyu sered ekonomistiv U 1951 roci prinstonskij matematik Dzhon Forbs Nesh opublikuvav stattyu Nekooperativni igri Non Cooperative Games stavshi pershim hto viznachiv rivnovagu Nesha dlya igor z nenulovoyu sumoyu U 1956 roci amerikanskij ekonomist Robert Solou 1924 i avstralijskij ekonomist 1918 1989 zaproponuvali model Solou Svona yaka bazuvalas na produktivnosti nakopichenni kapitalu zrostanni naselennya ta tehnologichnomu progresi U 1956 roci Svon takozh zaproponuvav vnutrishno zovnishnogo balansu U 1987 roci Solou buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu Pislya Drugoyi Svitovoyi Vijni ta globalizaciyi seredina XX stolittya Dzhon K Gelbrejt 1908 2006 pracyuvav v Novomu kursi administraciyi Franklina Delano RuzveltaPol Sem yuelson 1915 2009 pisav ekonomichni teksti bestselleri Kennet Errou 1921 Zherar Debre 1921 2004 Era globalizaciyi rozpochalas z kincya Drugoyi svitovoyi vijni zajnyattyam Spoluchenimi Shtatami miscya dominantnoyi svitovoyi ekonomichnoyi sili ta stvorennyam Organizaciyi Ob yednanih Nacij OON Abi zapobigti she odnij svitovij depresiyi Spolucheni Shtati probachili Nimechchini yiyi voyenni borgi ta vikoristali svoyi zapasi abi vidbuduvati Yevropu ta zaohotiti reindustrializaciyu Nimechchini i Yaponiyi U 1960 h voni zminili svoyu rol na recirkulyuvannya svitovih zapasiv Pislya Drugoyi svitovoyi vijni kanadec Dzhon Kennet Gelbrejt 1908 2006 stav odnim z praporonosciv ideyi proaktivnogo uryadu i liberalno demokratichnoyi politiki U The Affluent Society 1958 roku Gelbrejt stverdzhuvav sho viborci dosyagayuchi pevnogo materialnogo dostatku pochinayut golosuvati proti spilnogo blaga Vin takozh stverdzhuvav sho konservativnogo konsensusu bula nedostatnoyu shob virishiti problemi socialnoyi nerivnosti V epohu velikogo biznesu na jogo dumku ce nerealistichno rozmirkovuvati pro rinki v yih klasichnomu viglyadi Voni vstanovlyuyut cini i vikoristovuyut reklamu dlya stvorennya shtuchnogo popitu na vlasnu produkciyu spotvoryuyuchi realni vpodobannya lyudej Spozhivchi vpodobannya naspravdi vidobrazhayut tochku zoru korporaciyi efekt zalezhnosti a ekonomika v cilomu oriyentovana na irracionalni cili U The New Industrial State Gelbrejt stverdzhuvav sho ekonomichni rishennya planuyutsya privatnoyu byurokratiyeyu ekspertiv yaki manipulyuyut marketingovimi kanalami ta zv yazkami z gromadskistyu Cya iyerarhiya obslugovuye sebe sama a pributki vzhe ne ye osnovnim motivatorom i navit menedzheri vzhe ne mayut kontrolyu Tomu sho voni ye novimi planuvalnikami a korporaciyi ne lyublyat rizikuvati i vimagayut staloyi ekonomiki i stabilnih rinkiv Voni najmayut uryadi shob zabezpechiti svoyi interesi fiskalnoyu ta groshovo kreditnoyu politikami napriklad dotrimuyuchis monetaristskih zahodiv yaki zbagachuyut lihvariv u misti za dopomogoyu pidvishennya vidsotkovih stavok U toj chas yak cili zamozhnogo suspilstva i zalezhnogo uryadu sluzhat irracionalnij tehnostrukturi publichnij prostir odnochasno bidniye Gelbrejt zmalovuye kartinu vihodu z penthausu villi na nemosheni vulici vid vporyadkovanih sadiv do neohajnih gromadskih parkiv V Economics and the Public Purpose 1973 roku Gelbrejt advokuye novij socializm yak rishennya nacionalizuyuchi vijskovu promislovist i gromadski poslugi taki yak ohorona zdorov ya vprovadzhuyuchi disciplinovanu zarobitnu platu ta regulyuvannya cin shob zmenshiti nerivnist Na vidminu vid lingvistichnogo stilyu Gelbrejta pislyavoyenni ekonomisti pochali sintezuvati bilshist robit Kejnsa z matematichnimi uyavlennyami Vstupnij universitetskij kurs ekonomiki pochav pokazuvati ekonomichnu teoriyu yak yedine cile sho zgodom pochali nazivati neoklasichnim sintezom Pozitivna ekonomika stala terminom stvorenim shob opisati pevni tendenciyi i zakoni ekonomiki yaki mozhut buti ob yektivno doslidzheni i opisani v bezvartisnij sposib okremo vid ocinok ta sudzhen normativnoyi ekonomiki Kniga Pola Sem yuelsona 1915 2009 Foundations of Economic Analysis opublikuvana u 1947 roci bula sproboyu pokazati sho matematichni metodi mozhut reprezentuvati osnovu dlya testuvannya ekonomichnoyi teoriyi Pol Sem yuelson buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki v 1970 roci za jogo poyednannya matematiki ta politichnoyi ekonomiyi Sem yuelson pochav z dvoh pripushen Po pershe lyudi i firmi budut diyati takim chinom shob maksimizuvati svoyi egoyistichni cili Po druge rinki mayut tendenciyu tyazhiti do rivnovagi cin za yakoyi propoziciya vidpovidaye popitu Vin rozshiriv vikoristannya matematiki dlya opisu rivnovazhnoyi povedinki ekonomichnih sistem u tomu chisli novu makroekonomichnu teoriyu Dzhona Mejnarda Kejnsa U toj chas yak Richard Kentillon zimituvav mehanichnu fiziku inerciyi i gravitaciyi Sera Ajsaka Nyutona v modeli konkurenciyi ta rinku fiziokrati skopiyuvali sistemu krovoobigu v model krugovogo potoku dohodiv Vilyam Dzhevons viyaviv cikli zrostannya yaki zbigalis z periodichnistyu sonyachnih plyam Sem yuelson adaptuvav formuli termodinamiki do ekonomichnoyi teoriyi Vidnovlennya ekonomiki yak skladnoyi nauki bulo takozh provedene i v Spoluchenomu Korolivstvi i tam svyatkuvali vidkrittya Vilyama Fillipsa yakij viyaviv korelyacijnij zv yazok mizh inflyaciyeyu ta bezrobittyam Robochij visnovok stverdzhuvav sho zabezpechennya povnoyi zajnyatosti moglo b zabezpechiti znizhennya inflyaciyi Sem yuelson inkorporuvav ideyu krivoyi Fillipsa u svoyu robotu Jogo pidruchnik buv vplivovim ta stav zagalnoprijnyatim Z seredini 1950 h do seredini 1970 h rokiv Dzhoan Robinson P yero Sraffa Pol Samuelson Robert Solou ta inshi vidatni ekonomisti veli teoretichnu diskussiyu yaka stala vidoma yak Kembridzhska superechka pro kapital Pid kritikoyu opinilas neoklasichna koncepciya sukupnogo virobnictva ta rozpodilu Superechka ogolila teoretichni protirichchya v ekonomichnij nauci bula prodemonstrovana nezdatnist marzhinalizmu ta kejnsianstva poyasniti prirodu i rozmir pributku na kapital u makroekonomichnomu vimiri Odnim z rezultativ diskussiyi bula stattya Levhari i Samuelsona yaka pochinalasya slovami Mi hochemo chitko zayaviti sho pov yazana z nami teorema pro ne pereklyuchennya tehnologij z usiyeyu viznachenistyu nevirna Some vidannya Ekonomiki Samuelsona bulo znachno pereroblene i ochishene vid prodemonstrovanih teoretichnih pomilok Amerikanskij ekonomist Kennet Errou 1921 2017 opublikuvav knigu Social Choice and Individual Values v 1951 roci Vona rozglyadaye zv yazki mizh ekonomikoyu ta politichnoyu teoriyeyu Ce sprichinilo poyavu teoriyi socialnogo viboru z vvedennyam jogo teoremi mozhlivosti Ce viklikalo shiroku diskusiyu z privodu togo yak interpretuvati rizni umovi teoremi i yaki naslidki vona maye dlya demokratiyi i golosuvannya Najbilsh superechlivoyu z jogo chotiroh 1963 abo p yati 1950 1951 umov ye U 1950h Kennet Errou i Zherar Debre 1921 2004 rozrobili U 1963 roci Errou opublikuvav stattyu yaka zasnuvala U 1971 roci z Errou i Frenk Han opublikuvali robotu Zagalnij konkurentnij analiz General Competitive Analysis yaka pidtverdila teoriyu zagalnoyi rivnovagi cin v ekonomici U 1971 roci prezident SShA Richard Nikson zayaviv sho anonsuyuchi regulyuvannya zarobitnih plat ta cin Vin uzyav cej viraz z komentariv Miltona Fridmena u 1965 roci Mizhnarodna ekonomika Pol Krugman 1953 Dzhejms E Mid 1907 1995 U 1951 roci anglijskij ekonomist Dzhejms Mid 1907 1995 opublikuvav Platizhnij balans The Balance of Payments pershij tom Teoriyi mizhnarodnoyi ekonomichnoyi politiki The THeory of International Economic Policy yakij zaproponuvav teoriyu vnutrishnoyi rozbizhnosti vnutrishnogo i zovnishnogo balansu i propaguvav politichni instrumenti dlya uryadiv U 1955 roci vin opublikuvav drugij tom Torgivlya i dobrobut Trade and Welfare yakij zaproponuvav teoriyu drugogo krashogo i propaguvav protekcionizm Vin rozdiliv u 1977 roci Nobelivsku premiyu z ekonomiki razom z Bertilom Ulinom U 1979 roci amerikanskij ekonomist Pol Krugman 1953 opublikuvav stattyu yaka zasnuvala sho namagayetsya poyasniti rol zrostayuchoyi viddachi masshtabu ta merezhevih efektiv u mizhnarodnij torgivli U 1991 roci vin opublikuvav stattyu sho zasnuvala Novu ekonomichnu geografiyu Jogo pidruchnik Mizhnarodna ekonomika 2007 z yavlyayetsya sered spiskiv literaturi bagatoh studentiv U 2008 roci vin buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki v 2008 roci Ekonomika rozvitku Amartiya Sen 1933 U 1954 roci sent lyusijskij ekonomist ser Artur Lyuyis 1915 1991 zaproponuvav ekonomiki rozvitku yaka stverdzhuye sho kapitalizm rozshiryuyetsya shlyahom vikoristannya neobmezhenogo zapasu robochoyi sili z vidstalogo nekapitalistichnogo sektoru prozhivannya doki ne dosyagne Lyuyisovogo perelomnogo momentu v yakomu zarplati pochinayut rosti otrimavshi za ce v 1979 roci Nobelivsku premiyu U 1955 roci amerikanskij ekonomist yevrejskogo pohodzhennya Sajmon Kuznec 1901 1985 yakij vviv ponyattya valovogo vnutrishnogo produktu VVP u 1934 roci opublikuvav stattyu sho viyavlyaye perevernutu U podibnoyi formi zalezhnist mizh nerivnistyu dohodiv i ekonomichnim zrostannyam sho oznachaye sho ekonomichne zrostannya zbilshuye rozriv u rivni dohodiv mizh bagatimi i bidnimi v bidnih krayinah ale znizhuye jogo v bagatih krayinah U 1971 roci vin otrimav Nobelivsku premiyu z ekonomiki Indijskij ekonomist Amartiya Sen 1933 vislovlyuvav pomirnij skepsis z privodu obgruntovanosti neoklasichnih pripushen i dovoli kritichno stavivsya do teoriyi racionalnih ochikuvan prisvyativshi svoyu robotu ekonomici rozvitku ta pravam lyudini U 1981 roci Sen opublikuvav knigu Bidnist i golod ese shodo prava ta jogo pozbavlennya v yakij vin stverdzhuvav sho golod vinikaye ne lishe vid nestachi yizhi a j vid nerivnostej vbudovanih v mehanizmi rozpodilu prodovolstva Sen takozh stverdzhuvav sho bengalskij golod buv viklikanij miskim ekonomichnim bumom yakij pidnyav cini na prodovolstvo zmusivshi miljoni silskih pracivnikiv pomirati z golodu koli yih zarplata ne nazdoganyala rinkovij riven Na dodatok do svoyeyi vazhlivoyi roboti pro prichini golodu robota Sena v galuzi rozvitku ekonomiki spravila neabiyakij vpliv na formulyuvannya oprilyudnenomu programoyu rozvitku Organizaciyi Ob yednanih Nacij Ce shorichne vidannya yake ranzhuye krayini za nizkoyu ekonomichnih i socialnih pokaznikiv bagato v chomu zavdyachuye vneskam Sena sered inshih teoretikiv socialnogo viboru v galuzi ekonomichnogo vimiru bidnosti ta nerivnosti Sen buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki u 1998 roci Nova ekonomichna istoriya Kliometriya U 1958 roci amerikanski ekonomisti 1924 1970 i 1927 2009 zasnuvali Novu ekonomichnu istoriyu yaka v 1960 roci bula nazvana Kliometriyeyu amerikanskim ekonomistom 1925 2014 na chest Klio muzi istoriyi Vona vikoristovuye neoklasichnu ekonomichnu teoriyu dlya togo shob pereosmisliti istorichni dani poshiryuyuchis sered akademichnogo tovaristva ta zmushuyuchi znikati z katedr istoriyi ekonomichnih istorikiv nedosvidchenih v ekonomici U 1933 roci amerikanski ekonomisti kliometriki Duglas Sesil Nort 1920 2015 i Robert Vilyam Fogel 1926 2013 buli nagorodzheni Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki Teoriya suspilnogo viboru i konstitucijna ekonomika Dzhejms B yukenen 1919 2013 Gordon Tallok 1922 2014 U 1962 roci amerikanski ekonomisti Dzhejms M B yukenen 1919 2013 i Gordon Tallok 1922 2014 opublikuvali knigu Obrahunok zgodi The Calculus of Consent yaka vidrodila Teoriyu suspilnogo viboru shlyahom vidilennya politik pravil gri vid suspilnoyi politiki strategiyi yaki mayut buti prijnyati v mezhah pravil zasnuvavshi Konstitucijnu ekonomiku ekonomichnij analiz konstitucijnogo prava B yukenen buv nagorodzhenij Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki v 1986 roci Nemozhliva trijcya Robert Mandell 1932 U 1962 1963 rokah shotlandskij ekonomist Markus Fleming 1911 1976 i kanadskij ekonomist Robert Mandell 1932 opublikuvali yaka ye rozshirennyam modeli IS LM do vidkritoyi ekonomiki proponuyuchi Nemozhlivu trijcyu fiksovanij obminnij kurs vilnij ruh kapitalu i nezalezhnoyi groshovo kreditna politika z yakih lishe dva mozhut isnuvati odnochasno U 1999 roci Mandell otrimav Nobelivsku premiyu z ekonomiki Rinok korporativnogo kontrolyu U 1965 roci amerikanskij ekonomist 1928 2015 opublikuvav stattyu Zlittya i rinok korporativnogo kontrolyu v Zhurnali politichnoyi ekonomiyi yaka stverdzhuye sho zmini v cini akcij na fondovomu rinku budut vidbuvatisya nabagato shvidshe koli insajderska torgivlya zaboronena nizh koli ce dopuskayetsya zasnovuyuchi teoriyu Informacijna ekonomika Dzhordzh Akerlof 1940 Dzhozef Stiglic 1943 U 1970 roci Dzhordzh Akerlof 1940 opublikuvav stattyu Rinok limoniv The Market for Lemons zasnovuyuchi teoriyu Informacijnoyi ekonomiki otrimavshi za ce u 2001 roci Nobelivsku premiyu z ekonomiki Dzhozef Yu Stiglic 1943 takozh otrimav Nobelivsku premiyu z ekonomiki v 2001 roci za svoyu robotu v Informacijnij ekonomici Vin obijmav posadu golovi Radi ekonomichnih konsultantiv Prezidenta Klintona i golovnogo ekonomista Svitovogo banku Stiglic vikladav u bagatoh universitetah vklyuchno z Kolumbijskim universitetom Stenfordom Oksfordom Manchesterom Yelskim universitetom i Massachusetskim tehnologichnim institutom V ostanni roki vin stav zatyatim kritikom globalnih ekonomichnih institutiv V knizi Making Globalization Work 2007 roku vin proponuye svoyi poglyadi na problemi mizhnarodnoyi ekonomiki Fundamentalna problema neoklasichnoyi modeli i vidpovidnoyi modeli v umovah rinkovogo socializmu v tomu sho voni ne zdatni vrahovuvati ryad problem yaki vinikayut yak naslidok vidsutnosti doskonaloyi informaciyi ta vitrat na otrimannya informaciyi tako samo yak i nedoliki v pevnih klyuchovih rizikah ta rinkah kapitalu Teoriya budovi rinku Leonid Gurvich 1917 2008 Erik Meskin 1950 Rodzher Mayerson 1951 U 1973 roci polsko amerikanskij matematik ekonomist Leonid Gurvich 1917 2008 zasnuvav takozh vidomu yak Zvorotna teoriya igor yaka dozvolyaye lyudyam rozriznyati situaciyi u yakih rinki pracyuyut dobre vid tih u yakih ni dopomagayuchi viyaviti efektivni torgovi mehanizmi shemi regulyuvannya i proceduri golosuvannya vin rozrobiv cyu teoriyu z Erikom Meskinom 1950 i Rodzherom Mayersonom 1951 rozdilivshi z nimi u 2007 roci Nobelivsku premiyu z ekonomiki Kriva Laffera ta Rejganomika U 1974 roci amerikanskij ekonomist Artur Laffer sformulyuvav krivu Laffera yaka postulyuye sho za marzhinalnih podatkovih stavok 0 i 100 ne bude otrimano zhodnogo podatkovogo dohodu ta sho povinna isnuvati hocha b odna stavka za yakoyi podatkovi nadhodzhennya budut dorivnyuvati nenulovomu maksimumu Cya koncepciya bula implementovana prezidentom SShA Ronaldom Rejganom na pochatku 1980 h rokiv stavshi osnovoyu Rejganomiki v zapochatkuvanni yakoyi dopomagav amerikanskij ekonomist Pol Krejg Roberts Regulyuvannya rinku U 1986 roci francuzkij ekonomist Zhan Tirol 1953 opublikuvav stattyu Dinamichni modeli oligopoliyi a zgodom Teoriyu industrialnoyi organizaciyi 1988 rozpochinayuchi svij poshuk rozuminnya rinkovoyi sili i regulyuvannya rezultuyuchi Nobelivskoyu premiyeyu z ekonomiki v 2014 roci Pislya finansovoyi krizi 2008 roku XXI stolittya Karmen Rejnhart 1955 i Kennet Rogoff 1953 Oliv ye Blanshar 1948 U 2008 roci svit porinuv u finansovu krizu yaka prizvela do globalnoyi recesiyi Ce sponukalo deyakih ekonomistiv zasumnivatis v ekonomichnij ortodoksiyi Odniyeyu z vidpovidej stalo 2008 2009 rokiv Vono viniklo yak konsensus sered deyakih politikiv i ekonomistiv zaradi kejnsianskogo rishennya yake rizko kontrastuvalo z poperednoyu ekonomichnoyu ortodoksiyeyu v pidtrimku derzhavnogo vtruchannya v ekonomiku Sered ekonomistiv ciyeyi shkoli buli Dominik Stross Kan Oliv ye Blanshar Gordon Braun Pol Krugman i bula she odniyeyu vidpoviddyu yaka peredbachala politiku skorochennya Politiki zhorstkoyi ekonomiyi mozhut vklyuchati skorochennya vitrat pidvishennya podatkiv abo sumish oboh Dvi vplivovi naukovi statti pidtrimuyut cyu poziciyu Pershoyu ye Veliki zmini v fiskalnij politici podatki proti vidatkiv opublikovana v zhovtni 2009 roku i Vona pogodzhuvalas z dumkoyu sho fiskalni zahodi zhorstkoyi ekonomiyi ne shkodili ekonomici a naspravdi dopomagali yiyi vidnovlennyu Drugoyu ye opublikovana v 2010 roci i Kennetom Rogoffom Vona proanalizuvala derzhavnij borg ta zrostannya VVP sered 20 krayin z rozvinenoyu ekonomikoyu i stverdzhuvala sho krayini z velikim borgom virosli na 0 1 pislya Drugoyi svitovoyi vijni Bagato uryadiv pogodilis z cim i prijnyali kurs zhorstkoyi ekonomiyi U kvitni 2013 roku MVF ta viyavili nedoliki osnovnogo rozrahunku statti Rejnharta Rogoffa stverdzhuyuchi sho koli nedoliki buli vipravleni zrostannya krayin z velikim borgom stanovilo 2 2 sho znachno vishe nizh v originalnij statti Pislya cogo 6 chervnya 2013 Pol Krugman opublikuvav stattyu Yak sprava zhorstkoyi ekonomiyi rozsipalas v Nyu Jorkskomu oglyadi knig stverdzhuyuchi sho sprava dlya zhorstkoyi ekonomiyi bula fundamentalno pomilkovoyu i zaklikayuchi pokinchiti iz cimi zahodami Div takozhIstoriya ekonomichnoyi dumki v UkrayiniPrimitki Arhiv originalu za 30 veresnya 2015 Procitovano 18 kvitnya 2017 Wang Robin R Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 12 kvitnya 2015 Asiapac Books Arhiv originalu za 29 serpnya 2015 Procitovano 12 kvitnya 2015 David Held Models of Democracy Polity 2006 3rd Ed pp 11 ff Aristotle Politics Book II Part V 29 chervnya 2011 u Wayback Machine Aristotle Politics Book I Part X 29 chervnya 2011 u Wayback Machine Book I Part III M M Austin Pierre Vidal Naquet 1980 Economic and Social History of Ancient Greece University of California Press ISBN 9780520042674 Procitovano 11 kvitnya 2012 Aristotle Politics Book I Part XI 29 chervnya 2011 u Wayback Machine Aristotle Politics Book I Part IX 29 chervnya 2011 u Wayback Machine Mochrie 2005 p 5 Spengler Joseph J April 1964 Economic Thought of Islam Ibn Khaldun Comparative Studies in Society and History vol6 no 3 Cambridge University Press s 268 306 JSTOR 177577 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij url dovidka Toynbee Arnold J A Study of History T III Royal Institute of International Affairs and Oxford University Press s 321 ASIN B000OF48G8 Lovewell Mark Wayback Machine Arhiv originalu za 8 chervnya 2003 Procitovano 18 kvitnya 2017 This article which is a supplement to Understanding Economics McGraw Hill Ryerson 1998 describes the early Arab historian Ibn Khaldun s views of taxation and their parallels with the modern day Laffer Curve Locke 1689 Chapter 9 section 124 Pomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu 16 ne vkazano tekst Locke 1691 Considerations Part I Thirdly Murray N Rothbard An Austrian Perspective on the History of Economic Thought vol 1 Economic Thought Before Adam Smith 1995 14 veresnya 2014 u Wayback Machine Ludwig von Mises Institute Retrieved 2012 05 16 Sarah B Pomeroy Xenophon Xenophon Oeconomicus a social and historical commentary 9 chervnya 2016 u Wayback Machine Clarendon Press 1994 Retrieved 2012 05 16