Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині

Станом на 2024 рік на території Німеччини розташовані 52 об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО, що складає 4,33% від усієї кількості (1199) таких об'єктів у світі.

Головною передумовою для внесення об'єкту до списку є ратифікація країною Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, що була прийнята 16 листопада 1972 року. Обидві німецькі держави її ратифікували: Федеративна Республіка Німеччина 23 серпня 1976 року, а Німецька Демократична Республіка — 12 серпня 1988. Від 3 жовтня 1990 року, дня утворення єдиної сучасної німецької держави, зобов'язання згідно з конвенції поширюються на всю територію возз'єднаної Німеччини.

Список об'єктів

Легенда

   Об'єкт культурного типу

   Об'єкт природного типу

Список

Тип	Об'єкт	№ WHC	Розташування	Час внесення	Інформація	(Критерії)
1	Аахенський собор (нім. Aachener Dom)	3	Аахен	1978 (корекція меж у 2013)	Собор розпочали зводити 793 року по вказівці Карла I Великого, який того часу перетворив Аахен на місто-резиденцію та хотів створити «новий Рим». Від самого початку будівля задумувалась як символ об'єднання західного світу. Сам Карл I Великий тут і похований. Собор був одним з перших об'єктів, внесених до списку ЮНЕСКО, а то на основі декількох критеріїв. По-перше, він мав великий вплив на розвиток усієї європейської архітектури, адже протягом усього Середньовіччя був взірцем для побудови інших соборів та завжди вважався великим досягненням людської творчості. По-друге, це перша будівля з куполом на північ від Альп з часів Античності. Накінець, у соборі відбувалися коронації німецьких королів з 934 по 1531 роки, а сама німецька корона була однією з корон імператора Священної Римської імперії.	i, ii, iv, vi
2	Шпаєрський собор (нім. Dom zu Speyer)	168	Шпаєр	1981	Побудова собору розпочалася 1030 року на вимогу Конрада II і на той час він був однією з найбільших церков у світі. З художньої точки зору це видатний взірець романської архітектури, а також це найбільший збережений храм у такому стилі. У 1689 році пожежа серйозно пошкодила будівлю, але протягом 1772—1778 років пробігла детальна реставрація, яка максимально опиралася на архівні дані, таким чином вона заклала основи сучасних принципів реставрації історичних об'єктів. Собор мав і велику політичну роль: протягом майже 300 років тут ховали імператорів Священної Римської імперії.	ii
3	Резиденція єпископа з парком і палацовою площею у Вюрцбургу (нім. Würzburger Residenz mit Hofgarten und Residenzplatz)	169	Вюрцбург	1981 (корекція меж у 2010)	Вюрцбурзька резиденція є одним з найбільших барокових палаців у Німеччині, а зі стилістичної точки зору найбільш канонічним представником цієї течії. Будівлю зводили та оздоблювали від 1720 до 1770, сад створювали від 1765 до 1780, і разом вони стали унікальним продуктом співпраці низки видатних архітекторів, скульпторів та малярів з різних куточків Європи (Бальтазар Нойманн, Робер де Котт, Жермен Бофран, Лукас фон Гільдебрандт, , , Джованні Баттіста Тьєполо, ), а тому є символом не тільки німецької культури, а й європейської загалом.	i, iv
4	Паломницька церква у Вісі (нім. Wallfahrtskirche auf der Wies)	271	Штайнгаден, міська частина Віс	1983 (корекція меж у 2011)	Церква у Вісі є видатним прикладом баварського рококо, співпраці видатних митців та увіковічненням традицій паломництва. 1738 року на місці у полі, де буде збудована церква, замироточила вирізьблена скульптура Ісуса. Опісля наплив паломників був настільки великий, що абат вирішив побудувати церкву, у якій би помістив скульптуру. Творінням головував архітектор , його брат оздоблював стелю та стіни, над вівтарем працювали та .	i, iii
5	Палац Августусбург і мисливський замок Фалькенлуст у Брюлі (нім. Schlösser Augustusburg und Falkenlust in Brühl)	288	Брюль	1984	Резиденція Августусбург та мисливський палц Фалькенлуст належать до одних з перших прикладів архітектури рококо на теренах сучасної Німеччини. Основний палац побудований на руїнах середньовічного замку на бажання Клеменса I Августа, архієпископа Кельна, і протягом наступного століття служив взірцем для створення інших резиденцій аристократії. Увесь комплекс (резиденція, мисливський палац, сади довкола) окрім художньої цінності має ще й історичну важливість, адже наочно демонструє як виглядало житло знаті у XVIII столітті.	ii, iv
6	Кафедральний собор Св. Марії і церква Св.Михайла в Гільдесгаймі (нім. Dom St. Mariae und Michaeliskirche in Hildesheim)	187	Гільдесгайм	1985 (корекція меж у 2008)	Обидва храми є найяскравішими прикладами ранньої романської архітектури загалом та оттонської архітектури зокрема. Ба більше, церква святого Михайла (на фото) скрізь віки практично не змінилася, тим самим надаючи найкращий серед усіх храмів наочний приклад того, як має випадати та буди оздобленою романська церква. У скарбниці собору міститься низка унікальних середньовічних мистецьких об'єктів, таких як зі сценами з Книги Буття та життя Ісуса, чи зі сценами з Нового Завіту, яка була створена на основі колони Траяна.	i, ii, iii
7	Давньоримські пам'ятки, кафедральний собор Св. Петра та церква Богоматері в місті Трір (нім. Römische Baudenkmäler, Dom und Liebfrauenkirche in Trier)	367	Трір та Ігель	1986	Трір є найстарішим німецьким містом — його заснували римляни ще в 17 році до н. е. Одразу шість об'єктів (Порта-Нігра, амфітеатр, імператорські терми, базиліка Констянтина, терми Варвари, Римський міст) являють собою унікальну культурну спадщину римської цивілізації. Особливої уваги заслуговує Порта-Нігра, вінець фортифікаційних умінь римлян. За часів тетрархії він був однією зі столиць імперії та й загалом одним з найбільших міст, з культурної точки зору є прикладом того, як виглядало та розвивалося велике місто під час поділу Римської імперії. Саме у Трірі правив Констянтин Великий, звідси він розпочав свій похід супроти Максенція, якого переміг у 312 році: ця битва у подальшому вилилась у визнання християнства в імперії. Ще один об'єкт (Ігельська колона) знаходиться у містечку Ігель неподалік міста. Окрім римських споруд складовими об'єкта ЮНЕСКО є ще дві церкви: церква Богоматері, унікальна середньовічна готична споруда, та собор, який заклали ще за Констянтина, але який протягом віків увібрав у себе елементи усіх історичних стилів від античності до Нового часу.	i, iii, iv, vi
8	Ганзейське місто Любек (нім. Historische Hansestadt Lübeck)	272	Любек	1987, (корекція меж у 2009)	Любек свого часу був найголовнішим містом ганзейського союзу, який об'єднував близько 200 міст на півночі Європи, та досі залишається важливим морським портом цього регіону. Не зважаючи на те, що десь біля 20% історичної забудови було знищено під час Другої світової війни, збережені райони міста служать наочним прикладом того, як виглядало типове гайзенське купецьке місто зокрема та історичної ролі цілого союзу загалом.	iv
9	Укріплені рубежі Римської імперії (нім. Grenzanlagen des Römischen Reichs)	430	Ділянка довжиною 550 км від Райнбролю до	1987 (корекція меж у 2005 та 2008 роках)	Міжнародний об'єкт ЮНЕСКО, який складається з різного ступеня збереженості лімесів Римської імперії, тобто укріплених кордонів. У Великій Британії складовими об'єкту є Адріанові та Антонінові вали. У Німеччині об'єкт представлений Верхньогермансько-реційським лімесом. Ці укріплені рубежі відповідають одразу декільком критеріям для внесення до світової спадщини. По-перше, вони наочно демонструють високий розвиток військової інженерії та архітектури у Римській імперії. По-друге, у північних частинах імперії ці ідеї чи не вперше демонструвалися місцевому населенню, яке згодом перебирало їх; таким чином вони впливали на подальший розвиток громад, а саме на урбанізм, архітектуру, ландшафтний дизайн. У деяких місцях цей вплив зберігся до сучасності. По-третє, ці межі побудовані за доби розквіту імперії, тобто є символами максимуму її розвитку, успіху в колонізації регіонів та романізації народів, служили кордоном між римським світом та варварами.	ii, iii, iv
10	^[de] (нім. Schlösser und Gärten von Potsdam und Berlin)	532	Потсдам і Берлін	1990 (корекція меж у 1992 та 1999 роках)	Об'єкт являє собою ансамбль будівель, збудованих у часто разюче відмінних стилях, та парків: з 1730 до 1916 року низка видатних архітекторів (Кнобельсдорф, Ґонтард, Ланґганс, Шинкель, Ленне) працювали над його складовими, а тому палаци, вілли та парки є прикладом видатного людського мистецького досягнення. Попри різні стилі вони формують гармонійне ціле, а тому є прекрасним прикладом синтезу різних художніх віянь, який у подальшому вплинув на монументальне мистцетво у всій Німеччині. Насамкінець разом з вюрцбургзькою резиденцією ці палаци та парки є одними з найяскравіших представників європейських монарших резиденцій — уособленнями їхньої сили та влади. У Потсдамі зокрема складовими об'єкту є а однойменний палац, , Мармуровий палац, Новий палац, Шарлоттенгоф. У Берліні — та .	i, ii, iv
11	Монастир і набрамна капела в місті Лорш (нім. Abtei und Altenmünster des Klosters Lorsch)	515	Лорш	1991 (корекція меж у 2011)	Історія монастиря в Лорші своїм початком сягає середини VIII століття, і протягом середньовіччя це був потужній культурний та релігійний центр, зокрема саме тут була написана . Хоча більша частина монастиря не збереглась, королівська надбрамна зала з майже 1200-літньою історією дійшла до сучасності без руйнувань і є одним з небагатьох екземплярів недоторканної дороманської , а також наочним прикладом Каролінгського відродження.	iii, iv
12	Старовинні копальні Раммельсберга, історичне місто Гослар та ^[de] (нім. Bergwerk Rammelsberg, Altstadt von Goslar und Oberharzer Wasserwirtschaft)	623	Гослар	1992 (корекція меж у 2008 та 2010 роках)	Копальні та шахти Раммельсберга увійшли до списку ЮНЕСКО як унікальний наочний символ розвитку гірництва та кольорової металургії: ці галузі тут були активні від XI століття до 1988 року і протягом цього часу постійно вигадувалися та імплементувалися різноманітні технологічні інновації, які мали вплив на розвиток цих сфер у всій Європі. Зокрема, De Re Metallica була написана під враженнями від тутешніх практик. Гослар, який знаходиться неподалік, завдяки цьому сусідству зазнав великого піднесення за часів Священної Римської імперії, був одним з її головних міст та важливим членом ганзейського союзу. Середньовічний історичний центр міста добре зберігся і може похвалитися біля 1500 фахверками. Водне управління Верхнього Гарцу, яке складається зі складної системи водних каналів (загалом 310 км), штучних озер (загалом 107), та ровів, також є наочним прикладом розвитку водного господарства крізь віки. Разом копальні, водне управління та Гослар формують єдиний технологічний та культурний ансамбль, який є визначним людським творінням.	i, ii, iii, iv
13	Монастирський комплекс Маульбронн (нім. Zisterzienserabtei Kloster Maulbronn)	546	Маульбронн	1993 (корекція меж у 2019)	Історія цього цистерціанського монастирського комплексу починається у 1147 році, активне формування архітектурного ансамблю тривало аж до 16 століття і йому характерний перехід від елементів романської архітектури до готики. Вважається, що саме завдяки монастирю у Маульбронні готика поширилась північною та центральною Європою. Цистерціанці відомі своїми інноваціями в гідравліці, система іригаційних каналів та резервуарів монастиря, з'єднаних з Зальцахем, є однією з найбільших та найкраще збережених з доби Середньовіччя, та й загалом це найбільш збережений середньовічний монастирський комплекс на північ від Альпів.	ii, iv
14	Місто Бамберг (нім. Altstädte von Bamberg)	624	Бамберг	1993	У Бамбергу збереглися близько 1200 архітектурних об'єктів, що зводилися між XI та XVIII століттями, завдяки ним воно є чудовим взірцем того, як виглядало раннє середньовічне центральноєвропейське місто. Усі ці об'єкти розміщені у трьох історичних та органічно поєднаних зонах: у релігійному центрі на пагорбах (Bergstadt) з великою кількістю церков — основи місцевої дієцезії, на острові (так зване острівне місто — Inselstadt), де домінує типова міська забудова, та у місті садівників (Gärtnerstadt) — «зеленій» частині міста, де віддавна розвивалось садівництво. Принципи містобудування та архітектура Бамберга впливали на розвиток інших центральноєвропейських міст..	ii, iv
15	Колегіатська церква, замок і Старе місто в Кведлінбурзі (нім. Stiftskirche und Altstadt Quedlinburg)	535	Кведлінбург	1994	Історична важливість міста полягає у тому, що це була столиця Східного Франкського королівства, першої німецької держави. З архітектурної та культурної точки зору Кведлінбург наочно демонструє, як із звичайного поселення довкола замку виникло важливе і розвинуте місто, та як загалом виглядало типове середньовічне місто. Історичну цінність демонструють 2069 фахверків, велика кількість яких будували опісля Тридцятилітньої війни, коли Кведлінбург зажив ще один період розквіту. Накінець, визначною середньовічною пам'яткою архітектури є колегіатська церква святого Серватія (складова кведлінбурського абатства), побудована у романському стилі, та яка містить могилу першого німецького короля Генріха I Птахолова. Її склепіння, могили та капітелі відносяться до найвидатніших прикладів мистцетва X-XII століть.	iv
16	Залізоробний завод у місті Фельклінген (нім. Völklinger Hütte)	687	Фельклінген	1994	Металургійний завод у Фельклінгені, заснований 1873 року, є єдиним збереженим серед усіх заводів з доменною піччю, збудованих у Європі та Північній Америці протягом XIX та XX століття. Остання перебудова цьому об'єкті відбулась 1935 року, але навіть тоді більшість споруд XIX століття залишились недоторканними, наприклад єдиний у світі похилий рудний ліфт, вугільна вежа з 1898 року, шість газових двигунів з 1905—1914 років. Через це він служить унікальним наочним прикладом того, як виглядав та як розвивався типовий металургійний завод з вироблення переробного чавуна зокрема, та як розвивалась металургія протягом першої та другої промислових революцій. Низка технічних нововведеннь вперше з'явились у Фельклінгені, а потім розповсюдилися по всьому світу.	ii, iv
17	Археологічні знахідки в кар'єрі Мессель (нім. Grube Messel)	720	Мессель	1995 (корекція меж у 2010)	Кар'єр поблизу Месселя є найбагатшою за кількістю знахідок скам'янілостей палеогенового періоду, насамперед еоценової епохи, і, таким чином, є безцінною для як тодішньої флори та фауни загалом, так і для вивчення ссавців зокрема — класу, що тоді активно зароджувався.	viii
18	Кельнський собор (нім. Kölner Dom)	292	Кельн	1996 (корекція меж у 2008)	Натхненні готичними церквами Парижу, містяни Кельна хотіли побудувати церкву, яка би перевершувала паризькі аналоги. Будівництво розпочалося 1248 року, а завершилось у 1880. Незавжаючи на шість століть будування, усі частини собору виконані суворо у відповідності з превинним задумом, а тому ця церква вважається одним з найвизначніших готичних храмів, а за визнанням комісії ЮНЕСКО «винятковим творінням людського генія». Вважається, що собор є прикладом кульмінації у будуванні подібних споруд та символом міцності християнства у Європі за Середньовіччя та Нового часу. У церкві розміщена низка унікальних артефактів, важливих у християнському світі, як-от та .	i, ii, iv
19	Пам'ятники архітектурної школи Баугауз в містах Веймар, Дессау та Бернау (нім. Bauhaus-Stätten: Bauhaus Dessau, Kunstschule und Kunstgewerbeschule Weimar, Musterhaus Am Horn)	729	Ваймар, Дессау та Бернау	1996 (корекція меж у 2017)	Архітектурна школа Баугауз, з ідей якої розпочався модернізм, виникла 1919 року у Ваймарі, 1925 року перемістилась до Дессау, накінець 1932—1933 роках існувала в Берліні, опісля була закрита на вимогу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Використання нових матеріалів, як-от цемент, сталь та скло, та нових підходів у проєктуванні (скляні фасади, сталеві несучі конструкції), відмова від орнаментів та традиційних архітектурних форм, акцент на функції будівлі, а не на її формі чи оздобленні, використання наукового підґрунття та соціального контексту при плануванні — усі ці ідеї вперше виникли у стінах Баугаузу та сформували подальшу архітектуру XX століття. Основоположниками та працівниками школи були такі видатні архітектори, як Вальтер Ґропіус, Анрі ван де Вельде, Ласло Могой-Надь, Василь Кандидський. Складовими цього об'єкту є власне будова Баугаузу з майстернями та будинки зі входом з балкону в Дессау, будова колишньої мистецької школи та Дім на розі у Ваймарі, торгова школа в Бернау, заразом вони є важливими символами втілення ідей початку XX століття.	ii, iv, vi
20	Пам'ятні місця Лютера в містах Айслебен і Віттенберг (нім. Lutherstädte Eisleben und Wittenberg)	783	Айслебен і Віттенберг	1996	Розпочата Лютером Реформація є однією з найважливіших подій в історії західної цивілізації. Пам'ятними місцями в Айслебені та Віттенбергу, які напряму пов'язані з його життям та життям його послідовника Філіппа Меланхтона, є: будиники, у яких Лютер народився та помер (Айслебен), дім Меланхтона, дім Лютера, місцева парафільяна церква та замкова церква Всіх Святих, де він вперше опублікував свої «95 тез».	iv, vi
21	«Класичний Ваймар» (нім. Klassisches Weimar)	846	Ваймар	1998	У кінці XVIII — на початку XIX століття під патронажем герцогині Анни Амалії та її сина Ваймар став одним з найголовніших інтелектуальних та культурних центрів Європи: у цей період, який названо «ваймарським класицизмом», у місті творили Гете, Шиллер та Гердер. 12 будівель, що разом формують єдиний об'єкт ЮНЕСКО, серед яких бібліотека герцогині Анни Амалії, є наочним прикладом високого розвитку, якогось місто досягнуло у той час..	iii, vi
22	Музейний острів в Берліні (нім. Museumsinsel in Berlin)	896	Берлін	1999	На острові розташовані п'ять музеїв (Старий музей, Новий музей, Стара національна галерея, Пергамський музей та музей Боде), які містять культурні, природничі та історичні об'єкти, які ілюструють близько 6000 років людської історії. Їхнє будівництво тривало з 1824 по 1930 рік і вони наочно демонструють як протягом цього століття змінювався підхід до музею як соціального явища, еволюцію його дизайну та форми. Музейний острів був цілеспрямовано створений як вінець міста, і, беручи натхнення з Акрополя, мав відігравати роль місця зібрання містян. На думку комітету ЮНЕСКО, він є одним з найяскравіших прикладів реалізації та надання форми самій ідеї «музею».	ii, iv
23	Замок Вартбург (нім. Wartburg bei Eisenach)	897	поблизу Айзенаху	1999	Замок Вартбург має велике значення як для формування єдиної Німеччини, так і для всього світу. Саме тут Мартін Лютер переклав на німецьку Новий заповіт, що допомогло у майбутньому сформувати єдиний стандарт німецької мови, а також було важливим епізодом в історії Реформації. 18 жовтня 1807 року тут відбувся — зустріч 500 протестантських студентів, які висловились на підтримку створення єдиної німецької держави. Замок цінний і з архітектурної точки зору — хоча сучасний ансамбль набув своїх рис під час реконструкції XIX століття, деякі його елементи, як-от палац з XII століття, є наочним прикладом піздньої романської архітектури.	iii, vi
24	Паркове королівство Дессау-Верліц (нім. Dessau-Wörlitzer Gartenreich)	534	Дессау і	2000 (корекція меж у 2019)	Паркове королівство було ідеєю та , які надихалися парками в Англії та давніми спорудами в Італії. Мова йде про перший парк англійського типу на континентальній Європі, який до того ж був створений на засадах гармонії у час Просвітництва: і ландшафт, і покращені сільськогосподарські угіддя, і архітектура за задумом повинні були служити як для естетичних цілей, так і для навчальних (ландшафтний дизайн) та господарських цілей. Дизайн парку мав вплив на у подальшому створені у Європі подібні об'єкти. Локальна архітектура (понад 100 будівель) також впливала на континентальну архітектуру: палац був першою у Німеччині неокласичною будівлею, а повпливав на зародження неоготичної архітектури в центральній Європі. З площею 140 квадратних кілометрів, парковий комплекс є одним з найвизначніших таких об'єктів XVII століття — часу зародження ландшафтного дизайну.	ii, iv
25	Монастирський острів Райхенау (нім. Klosterinsel Reichenau im Bodensee)	974	Боденське озеро	2000	Три церкви — базиліка Святого Петра та Павла, церква Святої Марії та Марка та церква святого Юрія — є важливими зразками монастирської архітектури раннього Середньовіччя, були зведені в проміжку між IX та XI століттям як складові бенедиктинського монастиря. Вони багаті на деталі, характерні для каролінгської, оттонської та салічної архітектур, а отже важливі для розуміння розвитку монастирської архітектури загалом: середхрестя базиліки є дуже раннім та чудово збереженим прикладом такого архітектурного вирішення, настінні малюнки у церкві святого Георгія є єдиними збереженими такими малюнками з першого тисячоліття на північ від Альп. Рівень образотворчого мистцетва вказує ще й на те, що монастир на Райхенау був важливими культурним центром в південній Німеччині.	iii, iv, vi
26	Індустріальний комплекс вугільної шахти Цольферайн (нім. Industriekomplex Zeche Zollverein in Essen)	975	Ессен	2001	Заснована ще в середині XIX століття, свого зеніту Цольферайн досягла в міжвоєнний період на фоні поступового посилення міжнародної торгівлі та глобалізації. Відкрита у 1932 році шахта №12, яка є основою об'єкту ЮНЕСКО, стала уособоленням цього розвитку, символом ревучих двадцятих та індустріалізації. Увесь комплекс побудований у відповідності до принципів баугазу, що робить його ще й визначним архітектурним об'єктом.	ii, iii
27	Долина Середнього Рейну (нім. Kulturlandschaft Oberes Mittelrheintal zwischen Bingen/Rüdesheim und Koblenz)	1066	Федеральні землі Рейнланд-Пфальц і Гессен	2002	65-кілометрова ділянка Рейну простягається від Бінгену-ам-Райн аж до так званого Німецького кута в Кобленці. Вузькість річки сприяла виникненню поселень на обох берегах, які активно торгували та взаємодіяли між собою: саме у цій ділянці річки відбувався один з найінтенсивніших обмінів ідеями та надбаннями між північною та південною частинами Європи. На схилах та берегах розташовані понад 40 замків різного віку та 60 містечок, які служать наочним прикладом того, як розвивалися людські поселення та людська взаємодія у вузьких долинах річок. Долина Середнього Рейну являє собою визначні ландшафти, які виникли під впливом як природи, так і людської праці та фантазії. Місцеві краєвиди служили натхненням для німецьких романтиків (так звана течія рейнського романтизму), зокрема тут розташована Лореляй, яка надихнула Гейне на написання .	ii, iv, v
28	Історичні центри міст Вісмар і Штральзунд (нім. Die historischen Altstädte Stralsund und Wismar)	1067	Вісмар і Штральзунд	2002	І Вісмар, і Штральзунд були складоваю Ганзи — протягом XIII—XV століть — це провідні міста її вендської складової, а протягом XVII—XVIII століття — це важливі центри Шведської імперії на окупованих німецьких землях. У цих населених пунктах бурно розвивалася будівництво з використанням цегли (зокрема так звана цегляна готика), а перебування у складі територіально великих держав та наддержавних союзів дозволило їй звідси поширитись Північною Європою. Низка типів житлових будинків, як-от Kemladen та Dielenhaus, які у подальшому стали візитівкою цього регіону, також виникали та поширювалися звідси. Типову архітектуру того часу можна спостерігати у збережених ще зі Середньовіччя історичних центрах міст, найяскравішими прикладами якої є , у Вісмарі чи в Штральзунді.	ii, iv
29	Бременська ратуша і статуя Роланда на Ринковій площі (нім. Rathaus und Roland in Bremen)	1087	Бремен	2004	Бременська ратуша збудована в XV столітті як готична будова, однак у XVII столітті була перебудована відповідно до канонів везерського ренесансу і є одним з найяскравіших прикладів цього стилю. Разом зі вона є символом розвитку міських та громадських свобод: статуя зайняла своє місце на площі ще у 1404 році за часів Священної Римської імперії, а ратуша було збудована опісля приєднання міста до Ганзи, союзу, що захищав торгівлю між вільними містами. У ті часи такі статуї були символом наданих свобод для певного міста, бременська статуя є найстарішою зі збережених і сиволізувала не тільки типові права (торгові чи судові), але також вказувала на статус Бремена як імперського міста.	iii, iv, vi
30	Парк Мускау/Парк Музаковскі (нім. Fürst-Pückler-Park Bad Muskau)	1127	найближче місто Бад-Мускау	2004	Парк площею 559,9 га був створений між 1815 та 1844 роками особисто . На відміну від класичного підходу, парк не створювався як ідеальне фантастичне місце з екзотичними рослинами, навпаки, для його розбудови використовували місцеві рослини, а усі його складові органічно вписані та змішані з місцевою природою долини Ниси-Лужицької. Також вони плавно переходили в парки та сквери довколишніх міст. Такий підхід (інтеграція населених пунктів до загальної композиції) у подальшому мав вплив на ландшафтний дизайн та планування міст в Європі та у світі, як-от в Бостоні. Свої ідеї та досвід створення цього парку Пюклер-Мускау опублікував у книзі «Andeutungen über Landschaftsgärtnerei». Також він мав учнів, як іу подальшому створили школу ландшафтного дизайну. Таким чином, виникнення парку Мускау мала великий вплив на формування ландшафтної архітектури як дисципліни. Одна третина парку знаходиться в Німеччині, дві третини — у Польщі.	i, iv
31	Старе місто Регенсбурга, включно з районом ^[de] (нім. Altstadt Regensburg mit Stadtamhof)	1155	Регенсбург	2006	Регенсбург заснований у 179 році нашої ери, як форпост Римської імперії і протягом віків перетворився у важливий політичний, культурний та торговий центр Європи. Переживши війни, у тому числі і Другу світову, його антична, готична, романська та інші архітектури, збереглися до сучасності. Регензбург є добре збереженим прикладом того, як виглядало середньовічне європейське місто. Він був важливим транзитним пунктом для купців з різних кутків Європи та навіть Азії (Великий шовковий шлях) і, як наслідок, місцем обміну ідеями та взаємодії різних культур. Місто також було одним із центрів Священної Римської імперії: з 1663 і аж по розпад імперії у 1806 році тут засідав Райхстаг. Це відобразилося на архітектурі міста, зокрема наявністю залишків імператорських палаців.	ii, iii, iv
32	Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи (нім. Alte Buchenwälder und Buchenurwälder der Karpaten und anderer Regionen Europas)	1133	Ясмунд Серран Грумсін Гайніх Келлервальд	2007 (розширено у 2011, 2017, 2021 та 2023 роках)	До цього об'єкту входять 94 складові у 18 країнах, у тому числі і в Україні, які представлені відносно недоторканими буковими лісами, які безцінні з точки зору вивчення еволюції та поширення буків. Ліси розташовані у різних країнах, кліматичних зонах та висотах, і таким чином демонструють широкий спектр комплексних екологічних моделей і процесів за різних умов. У Німеччині розташовані 5 складових: букові ліси національного парку Ясмунд на острові Рюкен, Серранові пагорби (складова Мекленбурського озерного плато), ліс Грумсін в біосферному заповіднику Шорфхайде-Хорін, букові ліси національного парку Гайніх та ліси національного парку Келлервальд-Едерзее.	ix
33	Райони житлової забудови в стилі берлінського модернізму (нім. Siedlungen der Berliner Moderne)	1239	Берлін	2008	Шість районів (місто-сад Фалькенберг, Зіменсштадт, поселення імені Карла Легіна, Бріц (поселення-підкова), Шиллерпарк та «Біле місто») є наочним свідченням реформ у житловій сфері, яка пробігала протягом 10-х — 30-х років XX століття у Берліні. Окрім архітектурних, дизайнерських та гігієнічних нововведень, які стали взірцем для майбутніх архітекторів, революційним було й те, що квартири (добре освітлені, з балконами та ванними кімнатами) у цих районах були доступні для людей зі середніми та низькими доходами. Серед архітекторів, що працювали над цією забудовою, були Бруно Таут, , Вальтер Гропіус, Ганс Шарун, , .	ii, iv
34	Ватове море (нім. Wattenmeer)	1314	Федеральні землі Нижня Саксонія та Шлезвіг-Гольштейн	2009 (корекція меж у 2011 та 2014 роках)	Міжнародний об'єкт, його складові окрім Німеччини розташовані ще в Нідерландах та Данії. Мова йде про 1 143 403 га безперервних літоралей з недоторканною природою. У контексті відсутності антропогенного впливу мова йде про одну з останніх приливно-відпливних зон, де геоморфологія місцевості формується виключно природним шляхом. У світовому масштабі йдеться про території з однією з найбільших біологічних продуктивностей у світі: лише кількість птахів, що мігрують через Ватове море, становить 10-12 мільйонів особин, ще близько 5000 видів становлять виключно локальну флору та фауну. Ці території є також ключовими місцями перепочинку птахів, шо мігрують уздовж східно-атлантичних та афро-євразійських перельотних шляхів. Унікальності Ватовому морю надає той факт, що по суті розмаїття місцевого рельєфу (бар'єрні острови, вати, канали, марші) формується виключно під впливом приливів та відпливів, практично без впливу річок.	viii, ix, x
35	Фабрика Фагус в Альфельді (нім. Fagus-Werk in Alfeld)	1368	Альфельд	2011	Взуттєва фабрика в Альфельді була спроєктована Валтером Гропіусом та Адольфом Меєром і є передтечією та натхненням баугаузу і модерністської архітектури. Новизною стало використання широких скляних панелей, засклених кутів, менш виражених опорних структур. Архітектори поєднали в одне архітектурне та функціональне ціле одразу 10 будівель фабрики, таким чином формуючи тренди у побудові майбутніх індустріальних об'єктів та намагаючись по-гуманістичному відповідати на соціальні та естетичні зміни, пов'язані з індустріалізацією, створити дійсно «людські» умови праці за допомогою архітектури.	ii, iv
36	Доісторичні пальові поселення в Альпах (нім. Prähistorische Pfahlbauten um die Alpen)	1363	Альпи	2011	111 поселень з хатинами на палях розкидані уздовж Альп на території 6 європейських країн: Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Словенії. У Німеччині розташовані 18 таких місцин. Зважаючи на їхній вік (найстаріші об'єкти датують 5000 роком до нашої ери, найпізніші — 500 роком до нашої ери), вони є важливим джерелом вивчення побуту та звичаїв людини в цій місцевості за неоліту та бронзової доби, принципів ведення сільського господарства, маршрутів торгівлі та розвитку самих поселень. Зокрема, під час розкопок віднайдені найстаріший у Європі віз з колесами (3400 рік до нашої ери) та зразки текстилю (3000 років до нашої ери).	iv, v
37	Маркграфський оперний театр (нім. Markgräfliches Opernhaus)	1379	Байройт	2012	Опера була збудована протягом 1746—1750 років у бароковому стилі одним з найкращих тодішніх архітекторів опер на замовлення маркграфині Вільгеміни. Хоча функціонально опера була придворовою, тобто вистави споглядали , його дружина та наближені аристократи, її розташували не в палаці, а посеред міста у зазделегіть підготовленому місці. Вважається, що у подальному це повпливало на розміщення інших оперних театрів у майбутньому і, як наслідок, їхній доступності широкій публіці. Маркграфська опера збергла своє оригінальне розміщення, фасад, інтер'єр та дах, що робить її єдиним повністю збереженим бароковим театром.	i, iv
38	Гірський парк Вільгельма (нім. Bergpark Wilhelmshöhe)	1413	Кассель	2013	На території парку, чия площа складає 240 гектарів, розміщено багато штучних водоспадів, гротів, фонтанів, водних каскадів, озер, ставків та каналів, що з'єднанні між собою. Завдяки своїм розмірам, монументальні водні споруди цього парку не мають аналогів у світі. На штучному пагорбі, з якого розпочинається каскад водоспадів, розміщена статуя Геркулеса, що домінує над усім парковим комплексом, згідно з ЮНЕСКО, це «найвеличніша та найпропрацьованіша статуя раннього Нового часу». Через монументальність та розміри парку, вважається, що він є чудовим прикладом мистецьким об'єктом-символом доби абсолютизму. З художньої точки зору, він визначний представник парків доби бароко та романтизму.	iii, vi
39	^[de] (нім. Karolingisches Westwerk und Klosterstadt Corvey)	1447	Гекстер	2014	Вестверк неподалік Гекстеру є єдиною спорудою такого типу, яка збереглася з часів Каролінгів. Вважається, що він вплинув на архітектуру культових будівель у романському, готичному та навіть бароковому періодах. Абатство Корвей, складовою якого є вестверк, було знищено під час Тридцятилітньої війни та відновлено у бароковій формі в XVII столітті. Попри це, у Середні віки це був один з найважливіших монастирів у Європі, центр паломництва, науки та запорука влади Каролінгів на периферії їхньої держави. Місцеві монахи займалися поширенням християнства на місцевих землях, а довкола самого монастиря виникали цілі поселення з людьми зі світськими заняттями. Абатство Корвей ввійшло до списку ЮНЕСОК, адже є наочним прикладом того, яку важливу релігійну та державну функцію виконували подібні монастирі у франкській державі.	ii, iii, iv
40	Старовинний комплекс пакгаузів Шпайхерштадт і район Конторхауз з будівлею Чиліхауз у Гамбурзі (нім. Speicherstadt und Chilehaus mit dem Kontorhausviertel in Hamburg)	1467	Гамбург	2015	Об'єкт сформований двома районами: Шпайхерштадтом, який збудований у 1885—1927 роках у неоготичному цегляному стилі та являє собою біля 300000 м^2 складських приміщень для потреб місцевого порту (найбільший такий комплекс у світі), та Конторхаузем — міською частиною площею 5 гектарів, наповненою офісними будівлями, що збудовані між 20-ми та 40-ми роками XX століття у стилі модернізм. Офісна робота тут також здебільшого пов'язана з діяльністю порту. Таким чином обидва райони формують одне функціональне ціле, яке є взірцем змін у розвитку міста під впливом великого росту міжнародної торгівлі кінця XIX — початку XX століть.	iv
41	(нім. Das architektonische Werk von Le Corbusier - ein herausragender Beitrag zur Moderne)	1321	Штутгарт	2016	Міжнародний об'єкт, шедевр людської творчості, що складається зі 17 будівель у 7 країнах (Німеччина, Японія, Франція, Індія, Аргентина, Швейцарія та Бельгія), які є втіленням ідей Ле Корбюзьє, видатного архітектора, одного з основоположників архітектурного модернізму. 50 років праці архітектора по всій земній кулі вилилися в обмін ідеями між різними континентами та поширенню засад архітектури модернізму, по суті мова йде про чи не першу спробу використання одної і тої ж самої «архітектурної мови» у планетарному масштабі. Модернізм повністю відмовився від попередніх традицій в архітектурі і намагався задовільнити потреби людини в новій епосі («потреби нової людини в епоху машин»), використовуючи нові матеріали та форми. Він багато у чому досі впливає на архітектуру XXI століття. Будівлі у цьому об'єкті стали зразком для інших модерних архітекторів: наприклад, стала передтечією пуризму, Житлова одиниця у Марселі — бруталізму. У Німеччині складовою спадщини будинки в Вайсенгофі, для яких характерне новаторське використання цементних балок. Крім того, ці будинки служили прикладом потенційної побудови доступного житла для менш заможніх верств суспільства. Таким чином Ле Корбюзьє хотів показати, що ця течія — це рух не для малого соціального прошарку, а для суспільства загалом.	i, ii, vi
42	(нім. Höhlen und Eiszeitkunst im Schwäbischen Jura)	1527	Швабський Альб	2017	Розкопки у середині XIX століття у 6 печерах у Швабському Альбі виявили фігурки, ювелірні прикраси та музичні інструмети, вік яких становить 33 000 — 43 000 тисячі років — вік тотожний часу прибуття перших сучасних людей до Європи під час останнього льодовикового періоду. Це одні з найстаріших таких об'єктів у світі. Вирізьблені фігурки зображають тогочасну фауну (мамонти, печерні леви та ведмеді), але також людей (Венера з Голе-Фельс) та гібридів людей та тварин (людинолев зі Штаделю). Ці об'єкти безцінні для розуміння розвитку людської культури у Європі на її самих початках.	iii
43	Наумбурзький собор (нім. Naumburger Dom)	1470	Наумбург	2018	Собор має наву, виконану в романському стилі, та два готичні хори (один зі західної сторони, а один — зі східної), і таким чином є прикладом переходу в пізньому Середньовіччі від одного стилю до іншого. Західний хор є творінням анонімного митця, відомого як «Майстер з Наумбургу»: для підсилення художнього ефекту під час творення хору він поєднував архітектуру, скульптуру та кольорове скло — унікальний для того часу синтез мистецтв, що знаменав новий підхід в образотворчому мистцетві та релігійній традиції. Дванадцять фігур засновників собору у натуральну величину та рельєфи хресної дороги також вважають видатними прикладами середьовічної скульптури. «Майстер з Наумбурга» надихався церквами Франції, свої ідеї приніс до Наумбурга (сучасна Саксонія-Ангальт, тодішня Священна Римська імперія), заснував тут школу, де трудилися архітектори та скульптури, чиї напрацювання у подальшому ширились Європою — таким чином собор є ще й прикладом культурного обміну між частинами континенту.	i, ii
44	Прикордонний археологічний комплекс Хедебю та Даневірке (нім. Archäologischer Grenzkomplex Haithabu und Danewerk)	1553	Шлезвіг-Гольштейн	2018	Хедебю — це археологічний об'єкт, складовою якого є колишнє данське торгове місто, розташований неподалік Бусдорфу (земля Шлезвіг-Гольштейн). Даневірке — оборонна лінія, побудована датськими королями, також розташована в землі Шлезвіг-Шольштейн. Розташовуючись у минулому між франкськими державними утвореннями та скандинавськими королівствами, вони були центром обміну ідеями та культурними надбаннями між північною та західною Європою. Завдяки добрій збереженності та розмаїттю археологічного матеріалу, ці місця мають велику цінність у вивчені побуту, основ соціального та політичного життя і принципів торгівлі та економіки вікінгів та їхнього впливу на Європу у VIII—XI століттях.	iii, iv
45	(нім. Montanregion Erzgebirge/Krušnohoří)	1478	Саксонія	2019	Транскордонний об'єкт (Чехія та Німеччина). Гірнича справа у цьому регіоні розпочалася з видобування срібла, а в XX ст. була на піку завдяки видобуванню урану. Загалом вона має понад 800 років, протягом яких задля ефективнішого видобування руд застосовувалися інноваційні технічні рішення, які в подальшому впливали на галузь у цілому світі. Перший дослідницький інститут, який вивчав питання гірництва, також виник на цих землях. Окрім історії самої галузі, на прикладі Рудних Гір можна простежити її вплив на побудову міст. Загалом у регіоні розташовані 22 об'єкти ЮНЕСКО, 17 з них в Німеччині: середньовічна копальня срібла в Діппольдісвальде, гірничий регіон в Альтенберзі—Цінвальді, Лявенштайн, гірничий регіон у Фрайберзі, гірничий регіон у Гогер Фрості, гірничий регіон у Шниберзі, завод з виготовлення синьої фарби Еразмуса Шиндлера, гірничий регіон в Аннаберзі—Фронау, гірничий регіон у Пелберзі, гірничий регіон у Бухгольці, історичний центр Марієнбергу, а разом з ним гірничий регіон Лявта, Еренфрідерсдорф, зейгерні печі в Ґрюнталі, гірничий регіон в Айбенштоку, гірничий регіон на Червоній Горі, уранові копальні в західній частині Рудних Гір.	ii, iii, iv
46	(нім. Augsburger Wassermanagement-System)	1580	Аугсбург	2019	Система управління водними ресурсами в Аугзбурзі виникла ще в XIV столітті. Завдяки своєму безперервному розвитку вона зробила місто піонером у цій царині: ще у XV столітті тут почали розмежовувати питну воду та воду для виробництва, у проміжку між XV та XVII століттями побудували водонапірні вежі, що завдяки спеціальним насосам перекачували воду з водойм до міста, у XVII столітті побудували м'ясний цех з водним охолодженням, у XIX столітті — нові гідравлічні станції, що одними з перших використовували посудини високого тиску та перейняли на себе завдання по забезпеченню питною водою, у подальшому —гідроелектростанції, що досі забезпечують Аугсбург електрикою. Загалом 22 елементи формують цей об'єкт ЮНЕСКО, серед них і три фонтани великої мистецької цінності (Август, Геркулес та Меркурій) та водонапірна башня біля Червоних воріт, що є найстарішою будівлею у своєму роді у Європі.	ii, iv
47	Укріплені рубежі Римської імперії — Дунайські рубежі (західний сегмент) (нім. Grenzen des Römischen Reichs – Donaulimes (westliches Segment))	1608	Ділянка 600 км від Бад Геггінг (Німеччина) до Іжи (Словаччина)	2021	Рубежі простягаються на 600 кілометрів від Баварії через Австрію і аж до Словаччини. Вони є прикладом досягнень римлян у побудові фортифікацій, оглядових веж, таборів, доріг, а також пов'язаних з ними цивільних споруд, а також демонструють, як римляним модифікували свою військову та цивільну архітектуру у відповідності з особливостями географії. Ці табори були також центрами установлення римських звичаїв на периферії імперії та регулювали торгівлю річкою, а тому і були місцем обміну ідеями та здобутками між римляними та іншими народами. Опісля падіння Римської імперії на основі таборів і фортів розбудовувалися середньовічні міста, визначаючи таким чином адміністративний поділ у цій частині Європи.	ii, iii, iv
48	Великі курортні міста Європи (нім. Bedeutende Kurstädte Europas)	1613	Бад Емс Баден-Баден Бад Кіссінген	2021	До цього міжнародного об'єкту входять 11 міст, 8 поза Німеччиною (Баден (Австрія), Спа (Бельгія), Віші (Франція), Карлові Вари, Маріанські Лазні та Франтішкові Лазні (Чехія), Монтекатіні-Терме (Італія) та Бат (Велика Британія)) та 3 у ній: Бад Емс, Баден-Баден та Бад Кіссінген. Перелічені міста є прикладами розвитку курортної культури з XVIII ст аж по 30-ті роки XX ст. на європейському континенті, для якої характерні поєднання медицини та відпочинку в одному місці. Вона впливала та задавала тренди в урбаністиці таких містечок, що вилилося у проєктування типових для курортів споруд, як бювети та колонади, а також великої кількості об'єктів для проведення вільного часу (театри, казино, парки). Курорти Європи посприяли міжнародному обміну в сфері науки та охорони здоров'я, насамперед у бальнеології, сприяли поширенню таких міст по всьому світу.	ii, iii
49	Колонія митців у Дармштадті (нім. Mathildenhöhe Darmstadt)	1614	Дармштадт	2021	Колонія митців у Дармштадті на пагорбі Матільденгеге, чия діяльність мала великий вплив на архітектуру, дизайн житлових просторів та ландшафтний дизайн, існувала з 1897 по 1914 рік та була центром реформ в мистецтві загалом та архітектурі з урбанізмом окремо. Локальні об'єкти (загалом їх 23, як-от Весільна вежа, басейн з ліліями, павільйон «Лебединий храм») зазнали великого впливу руху мистецтв та ремесел і сецесії та були передтечією модернізму: деякі елементи та тенденції, характерні для сучасної архітектури (чіткі лінії, плоскі дахи, мінімальна кількість орнаменту) вперше використовувалися саме тут. Об'єкти створювалися на засадах , тобто синтезу архітектури, дизайну та образотворчого мистецтва у відповідності з єдиним задумом заради створення певного цілісного об'єкту. 1901, 1904, 1908 та 1914 років тут проводили архітектурні експозиції, які вплинули на проведення подібних заходів у майбутньому. Зокрема чи не вперше складовою виставки стали житлові будинки.	ii, iv
50	(нім. Grenzen des Römischen Reiches – Niedergermanischer Limes)	1631	400 км від Райнських сланцевих гір поблизу Бонна до аж до узбережжя Північного моря у Нідерландах	2021	Транскордонний об'єкт, до якого входять 102 компоненти (воєнні бази, форти, акведуки, дороги) у 44 кластерах, з них 64 — у Німеччині, що служили північним кордоном для Нижньої Германії. Побудова рубежів у цих місцинах є наочних прикладом того, як римляни приносили на периферію своєї імперії розвинуту архітектуру та технології. Ці лімеси хоч і були відповіддю на неможливість встановити тривалий мир зі сусідніми племенами дипломатичним шляхом, усе ж були відкриті для торгівлі та контрольованої міграції, а тому служили місцями взаємодії між різними народами та соціальними верствами. Вони також демонструють максимальні межі, яких досягла Римська імперія, та куди сягла романізація. Не менш важливою є можливість вивчення побути звичайних римських солдат та їх сімей.	ii, iii, iv
51	Об'єкти в містах ШУМ: Шпаєр, Вормс і Майнц (нім. SchUM-Stätten von Speyer, Worms und Mainz)	1636	Шпаєр, Вормс, Майнц	2021	Об'єкт складається з єврейських цвинтарів у Майнці та Вормсі, єврейський двір у Шпаєрі (чоловіча та жіночі синагоги, залишки єшіви, міква) та комплекс єврейських будівель у Вормсі (чоловіча та жіночі синагоги, міква та громадський зал). Споруди та кладовища дозволяють вивчити історію виникнення та розвитку єврейських громад на північ від Альп від самого моменту їхнього виникнення, а також появу культуральних відмінностей євреїв-ашкеназі. Кількість об'єктів та їхня збереженість не має аналогів в інших частинах центральної Європи. Архітектура локальних будівель та приципи створення кладовищ надалі були взірцями для інших єврейських громад в центральній Європі та Англії. ШУМ є абрівіатурою, де кожна літера є першою літерою єврейської назви Шпаєра (Шпіра), Вормса (Вармайса (розпочинається з єврейської літери «вав») та Майнца (Магеназа).	ii, iii, vi
52	Середньовічна єврейська спадщина в Ерфурті (нім. Jüdisch-Mittelalterliches Erbe in Erfurt)	1656	Ерфурт	2023	Синагога, Кам'яний будинок та міква в Ерфурті є добре збереженими середньовічними єврейськими об'єктами, їхня архітектура та оздоблення є наочними прикладами того, як єврейська спільнота у центальній Європі адаптувала свої звичаї задля співжиття з місцевими християнами. Вони також демонструють високий рівень розвитку центральноєвропейської єврейської громади перед початком чуми та погромів.	iv

Розташування об'єктів

Колишні об'єкти

Тип	Об'єкт	№ WHC	Розташування	Час перебування	Інформація	(Критерії)
	Долина Ельби біля Дрездену (нім. Kulturlandschaft Dresdner Elbtal)	1156	Дрезден та його околиці	2004—2009	18-кілометрову берегову лінію Ельби, що простягалася від палацу Юбігау до палацу Пілнітц, внесли до спадщини ЮНЕСКО 2004 року як через її визначну палацову архітектуру, будівлі середнього класу, парки та приміські віли, виноградники, так і через вплив Дрездена на розвиток центральної Європи. 2009 року об'єкт позбавили статусу через побудову Вальдшльосхенського мосту в межах ареалу.	ii, iii, iv, v

Долина Ельби біля Дрездену Колишні об'єкти Світової спадщини на мапі Німеччини

Попередній список

Кандидати

№	Об'єкт	№ WHC	Розташування	Час внесення	Інформація	(Критерії)
	Соціальні установи Франке в Галле: сиротинець та освітня архітектура (нім. Die Franckeschen Stiftungen zu Halle: Waisenhaus und Bildungsarchitektur)
	Мрії, втілені в камені — палаци короля Баварії Людовіка II: Нойшваншайтайн, Ліндергоф та Герренкімзе (нім. Gebaute Träume – Die Schlösser Neuschwanstein, Linderhof und Herrenchiemsee des Bayerischen Königs Ludwig II)
	Ансамбль палацу-резиденції у Шверині — культурний ландшафт романтичного історизму (нім. Residenzensemble Schwerin – Kulturlandschaft des romantischen Historismus)
	Альпійські та приальпійські лучні та болотні ландшафти (історичні антропогенні ландшафти Вердефельзер-Лянду, Аммергау, озера Штафель та Мурнавер-Моосу в районі Гарміш-Партенкірхен (нім. Alpine und voralpine Wiesen-, Weide- und Moorlandschaften im Werderfelser Land, Ammergau, Staffelseegebiet und Murnauer Moos)
	Єврейське кладовище в Альтоні (нім. Jüdischer Friedhof Altona)
	Поселення Моравської церкви (нім. Siedlungen der Herrnhuter Brüdergemeine)
	Замкова каплиця Торгау (нім. Lutherstätten)
	Розширення об'єкту «Райони житлової забудови в стилі берлінського модернізму» (нім. Siedlungen der Berliner Moderne)
	Телевізійна вежа в Штутгарті: архетип і символ сучасної масової комунікації (нім. Der Fernsehturm Stuttgart: Archetyp und Symbol moderner Massenkommunikation)
	Місця шенінгенських списів — люди та полювання 300 000 років тому назад (нім. Fundstätte der Schöninger Speere – Mensch und Jagd vor 300.000 Jahren (Niedersachsen))
	Претцинський водозлив (нім. Pretziener Wehr)
	Олімпійський парк в Мюнхені (нім. Olympiapark München)
	Зелений пояс (нім. Grünes Band)

Соціальні установи в Галле 1 2 3 4 Палац Шверин 1 2 3 4 Єврейське кладовище в Альтоні Геррнгут Берлінський модернізм Телевізійна вежа в Штутгарті Шенінгенські списи Претцинський водозлив Олімпійський парк Торгау Кандидати на потрапляння до Світової спадщини на мапі Німеччини

Зелений пояс Німеччини

Колишні кандидати

Низка об'єктів протягом історії мала шанси стати складовою Світової спадщини, однак з різних причин вони цього статусу неотримали, зокрема і тому, що не мали «виключної універсальної цінності». Ще під час третьої сесії комітету Світової спадщини пролунало прохання про те, що кожна країна мала би підготувавти список потенційний кандидатів. Вже через рік Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) разом з Канадою були першими двома країнами, які опублікували такі переліки. До німецького списку ввійшли як успішні у майбутньому номінації (Шпаєрський собор, церква у Візі, у Гільдесгаймі, резиденція у Вюрцбурзі, історичний центр Любеку та поселення-підкова у Берліні), так і три номінації, які ніколи не стали успішними:

Тип	Об'єкт	№ WHC	Розташування	Час перебування	Інформація	(Критерії)
	Церква Святої Єлизавети (нім. Elisabethkirche)	—	Марбург	1980—1996	Номінація ґрунтувалася на великій культурній та архітектурній цінності церкви: разом з церквою Богоматері у Трірі, церква Святої Єлизавети була однією з найперших готичних храмів у Німеччині та слугувала прикладом для інших церков у подальшому. Також тут зберігаються кістки Єлизавети Угорської. Номінація була наявна в оновленому списку кандидатів 1993 року, але відсутня у оновлення за 1996 рік.	—
	Замок та історичний центр Гайдельбергу (нім. Heidelberger Schloss und Altstadt)	—	Гайдельберг	1980—1996 1999—2015	Перша номінація відбулася 1980 року, апліканти вказували як на його велику художню цінність («одне з найкращих свідоцтв поширення Ренесансу на північ від Альп»), так і на культурну (зв'язок з історичним центром Гайдельберга, з його університетом — одним з найперших університетів Європи). У списку кандидатів за 1985 рік номінація видозмінилася: номінували не тільки замок, а й увесь історичний центр міста. Список за серпень 1993 знову наводив лише замок. У 1996 році номінацію закрили, але 1999 року повторно спробували здобути статус, номінуючи як замок, так й історичний центр, знову вказуючи на нього, як на визначний приклад німецького Відродження, як на центр німецького романтизму в XIX столітті, а також як на приклад однієї з перших сучасних консервацій архітектурного об'єкта. Під час голосування у 2007 році, комітет відмовив у статусі Світової спадщини, а 2015 року заявка була скасована.	— ii, iii, iv, vi
	Вальгалла (нім. Walhalla)	—	Донаустауф	1980—1996	Побудована як місце слави великих германців. Висувалася як один з найвеличніших німецьких національних пам'ятників, зі стилістичим зв'язком з Античністю та ідейним зв'язком з лицарством зі Середньовіччя. Номінація була наявна в оновленому списку кандидатів 1993 року, але відсутня у оновлення за 1996 рік. З 1984 по 1993 кандидатом на включення була не тільки сама Вальгалла, але і долина Дунаю поблизу неї.	—

1984 року ФРН видала оновлений список кандидатів. Він складався з 52 об'єктів, зокрема успішних у майбутньому об'єктів у Трірі, монастиря у Лорші, острова Райхенау, історичних центрів Бамбергу, Гослару та Регенсбургу, монастиря Маульбронн, ратуші у Бремені, опери у Байроті, торгових кварталів у Гамбурзі, павичевого острова у Берліні разом з палацом Ґлініке (у подальшому складова палаців та парків Постдаму). Решту об'єктів, що не стали спадщиною ЮНЕСКО, перераховані нижче (ані критерії, ані висвітлення унікальності та важливості цих документів ненаведені):

• Вормський собор
  1984—1993
• Абатство Марії Лаах
  1984—1993
• Екстернські камені
  1984—1996
• Брайншвайзький лев
  1984—1996
• Фрайбурзький собор
  1984—1996
• Монастир Ебербах
  1984—1996
• Імператорський пфальц Гельнгаузен
  1984—1996
• Замок Ельтц
  1984—1996
• Ратуша в Люнебурзі
  1984—1993
• Цитадель Шпандау
  1984—1996
• Абатство Вайнгартен
  1984—1996
• Монастир Оттобойрен
  1984—1993
• Замок Вайсенштайн
  1984—1996
• Палац Німфенбург
  1984—1996
• Театр у Байроті
  1984—1993
• Ульмська фортеця
  1984—1993
• Вулиця Максиміліана в Аузбурзі
  1984—1993
• Вулиця Людвіга в Мюнхені
  1984—1993
• Площа Людвіга в Заарбрюкені
  1984—1996
• Ротенбург-на-Таубері, Нердлінген та Дінкельсбуль
  1984—1993
• Історичний центр Ландсгуту
  1984—1993
• Історичний центр Пассау
  1984—1993
• Історичний центр Вольфенбюттелю
  1984—1993
• Долина Майнцу між монастирем Банц та Базилікою чотирнадцяти святих
  1984—1993
• Долина Дунаю біля Вельтенбургу
  1984—1993
• Артланд — ландшафт з фермами
  1984—1993

Велика кількість об'єктів у цьому списку не мала глобальної цінності, а тому на прохання ЮНЕСКО 1993 року відбувся перегляд кандидатів. У новому списку серед неуспішних потенційних номінацій з'явилися:

• Замок Мюнценбург — 1993—1996
• Фортеця Юліх — 1993 —1996
• Будинок Гете — 1993—1996
• Вежа Гелдерліна — 1993—1996
• Церква святого Павла — 1993—1996
• Фабрика турбін АЕГ — 1993—1996
• Берлінська філармонія 1 1993—1996
• Королівська площа в Мюнхені — 1993—1996
• Арсенал в Аусбурзі — 1993—1996
• Римська вілла з мозаїками у Неннігу — 1993—1996

Церква Св. Єлизавети Гайдельберг Вальгалла Екстернське каміння Вормський собор Абатство Марії Лаах Брауншвайзький лев Фрайбурзький собор Монастир Ебербах Гельнгаузен Ельтц Люненбурзька ратуша Шпандау Абатство Вайнгартен Абатство Оттобойрен Вайсенштайн Колишні кандидати на потрапляння до Світової спадщини на мапі Німеччини

Примітки

1. Centre, UNESCO World Heritage. States Parties - UNESCO World Heritage Convention. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 19 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
2. Centre, UNESCO World Heritage. Aachen Cathedral. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 25 квітня 2023.
3. Aachen Cathedral. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 25 квітня 2023.
4. Centre, UNESCO World Heritage. Speyer Cathedral. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
5. Speyer Cathedral. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
6. Centre, UNESCO World Heritage. Würzburg Residence with the Court Gardens and Residence Square. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 12 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
7. Würzburg Residenz Palace and Court Gardens. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
8. Centre, UNESCO World Heritage. Pilgrimage Church of Wies. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
9. Wieskirche Pilgrimage Church. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
10. Centre, UNESCO World Heritage. Castles of Augustusburg and Falkenlust at Brühl. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
11. Castles of Augustusburg and Falkenlust in Brühl. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
12. Centre, UNESCO World Heritage. St Mary's Cathedral and St Michael's Church at Hildesheim. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 28 квітня 2023.
13. St. Mary's Cathedral and St. Michael's Church in Hildesheim. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
14. Centre, UNESCO World Heritage. Roman Monuments, Cathedral of St Peter and Church of Our Lady in Trier. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 жовтня 2005. Процитовано 29 квітня 2023.
15. GDKE. UNESCO-Weltkulturerbe. Burgenlandschaft Pfalz (нім.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 29 квітня 2023.
16. Centre, UNESCO World Heritage. Hanseatic City of Lübeck. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 30 квітня 2023.
17. Hanseatic City of Lübeck - The Old Town. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 30 квітня 2023.
18. Centre, UNESCO World Heritage. Frontiers of the Roman Empire. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 30 квітня 2023.
19. Frontiers of the Roman Empire: Upper Germanic-Rhaetian Limes. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 30 квітня 2023.
20. Centre, UNESCO World Heritage. Palaces and Parks of Potsdam and Berlin. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 2 травня 2023.
21. Palaces and parks of Potsdam and Berlin. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 2 травня 2023.
22. Centre, UNESCO World Heritage. Abbey and Altenmünster of Lorsch. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 2 травня 2023.
23. Lorsch Abbey. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 2 травня 2023.
24. Centre, UNESCO World Heritage. Mines of Rammelsberg, Historic Town of Goslar and Upper Harz Water Management System. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
25. Mines of Rammelsberg, Historic Town of Goslar and Upper Harz Water Management System. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
26. Centre, UNESCO World Heritage. Maulbronn Monastery Complex. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
27. Maulbronn Monastery Complex. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 8 травня 2023. Процитовано 8 травня 2023.
28. Centre, UNESCO World Heritage. Town of Bamberg. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 12 травня 2023.
29. Bamberg Old Town. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 12 травня 2023. Процитовано 12 травня 2023.
30. The Visitor Centre. welterbe.bamberg.de (en-gb) . оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 12 травня 2023.
31. Centre, UNESCO World Heritage. Collegiate Church, Castle and Old Town of Quedlinburg. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
32. Collegiate Church, Castle and Old Town of Quedlinburg. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
33. Centre, UNESCO World Heritage. Völklingen Ironworks. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 14 травня 2023.
34. admin. Völklingen Ironworks. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 14 травня 2023. Процитовано 14 травня 2023.
35. Centre, UNESCO World Heritage. Messel Pit Fossil Site. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 10 травня 2023.
36. admin. Messel Pit Fossil Site. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 10 травня 2023.
37. В період з 2004 по 2006 рік знаходився в списку об'єктів під загрозою знищення, але був виключений з нього по причині відмови влади від висотної забудови в районі собору. Див. Cologne Cathedral (Germany) ... removed from List of World Heritage in Danger (англійською) . UNESCO World Heritage Centre. 10 липня 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 28 грудня 2009.
38. Centre, UNESCO World Heritage. Cologne Cathedral. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 28 травня 2023.
39. admin. Cologne Cathedral. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
40. Centre, UNESCO World Heritage. Bauhaus and its Sites in Weimar, Dessau and Bernau. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
41. admin. Bauhaus sites in Weimar, Dessau und Bernau. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 9 листопада 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
42. 1919–1933 - Bauhaus-Archiv | Museum für Gestaltung, Berlin. www.bauhaus.de (нім.). оригіналу за 8 листопада 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
43. Centre, UNESCO World Heritage. Luther Memorials in Eisleben and Wittenberg. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 21 січня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
44. admin. Luther memorials in Eisleben and Wittenberg. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 22 січня 2024. Процитовано 22 січня 2024.
45. Centre, UNESCO World Heritage. Classical Weimar. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 2 червня 2023.
46. admin. Classical Weimar. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 2 червня 2023. Процитовано 2 червня 2023.
47. Centre, UNESCO World Heritage. Museumsinsel (Museum Island), Berlin. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 10 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
48. admin. Berlin Museum Island. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 21 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
49. Centre, UNESCO World Heritage. Wartburg Castle. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
50. admin. Wartburg Castle. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
51. Centre, UNESCO World Heritage. Garden Kingdom of Dessau-Wörlitz. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
52. admin. Gartenreich Dessau-Wörlitz. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
53. Centre, UNESCO World Heritage. Monastic Island of Reichenau. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
54. admin. Monastic Island of Reichenau. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 29 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
55. Centre, UNESCO World Heritage. Zollverein Coal Mine Industrial Complex in Essen. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
56. admin. Complexe industriel de la mine de charbon de Zollverein à Essen. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
57. Centre, UNESCO World Heritage. Upper Middle Rhine Valley. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
58. Upper Middle Rhine Valley. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
59. Centre, UNESCO World Heritage. Historic Centres of Stralsund and Wismar. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
60. admin. Historic Centres of Stralsund and Wismar. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 18 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
61. Centre, UNESCO World Heritage. Town Hall and Roland on the Marketplace of Bremen. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
62. admin. Town hall and Roland statue in Bremen. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 18 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
63. Roland - Landesamt für Denkmalpflege. www.denkmalpflege.bremen.de. оригіналу за 18 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
64. Centre, UNESCO World Heritage. Muskauer Park / Park Mużakowski. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
65. admin. Muskauer Park. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
66. Centre, UNESCO World Heritage. Old town of Regensburg with Stadtamhof. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 26 лютого 2024. Процитовано 3 березня 2024.
67. admin. Altstadt von Regensburg mit Stadtamhof. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 3 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
68. Stadt Regensburg - Stadtgeschichte - Regensburg in der Antike. www.regensburg.de (нім.). оригіналу за 21 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
69. Centre, UNESCO World Heritage. Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions of Europe. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 9 травня 2023.
70. Primeval Beech Forests of the Carpathians and the Ancient Beech Forests of Germany. UNESCO World Heritage (англ.). оригіналу за 9 травня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
71. Centre, UNESCO World Heritage. Berlin Modernism Housing Estates. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 16 березня 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
72. admin. Siedlungen der Berliner Moderne. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
73. Centre, UNESCO World Heritage. Wadden Sea. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
74. admin. Wadden Sea. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
75. Centre, UNESCO World Heritage. Fagus Factory in Alfeld. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
76. admin. Fagus-Werk in Alfeld. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
77. Centre, UNESCO World Heritage. Prehistoric Pile Dwellings around the Alps. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 23 січня 2024.
78. admin. Prehistoric Pile Dwellings around the Alps. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 23 січня 2024. Процитовано 23 січня 2024.
79. Centre, UNESCO World Heritage. Margravial Opera House Bayreuth. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
80. admin. Margravial Opera House in Bayreuth. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
81. Centre, UNESCO World Heritage. Bergpark Wilhelmshöhe. UNESCO World Heritage Centre (англ.) . оригіналу за 20 лютого 2024. Процитовано 17 лютого 2024.
82. admin. Bergpark Wilhelmshöhe. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 17 лютого 2024. Процитовано 17 лютого 2024.
83. Centre, UNESCO World Heritage. Carolingian Westwork and Civitas Corvey. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 2 лютого 2024.
84. admin. Carolingian Westwork and Civitas Corvey. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 2 лютого 2024. Процитовано 2 лютого 2024.
85. Centre, UNESCO World Heritage. Speicherstadt and Kontorhaus District with Chilehaus. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 14 травня 2023.
86. Speicherstadt and Kontorhaus district with Chilehaus. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 14 травня 2023. Процитовано 14 травня 2023.
87. Centre, UNESCO World Heritage. The Architectural Work of Le Corbusier, an Outstanding Contribution to the Modern Movement. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 2 червня 2023.
88. admin. Le Corbusier's work. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 2 червня 2023. Процитовано 2 червня 2023.
89. Centre, UNESCO World Heritage. Caves and Ice Age Art in the Swabian Jura. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 24 січня 2024.
90. UNESCO-Welterbe Höhlen und Eiszeitkunst der Schwäbischen Alb | Deutsche UNESCO-Kommission. www.unesco.de (нім.). оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 24 січня 2024.
91. Centre, UNESCO World Heritage. Naumburg Cathedral. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 5 лютого 2024. Процитовано 12 березня 2024.
92. UNESCO-Welterbe Naumburger Dom | Deutsche UNESCO-Kommission. www.unesco.de (нім.). оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
93. Centre, UNESCO World Heritage. Archaeological Border complex of Hedeby and the Danevirke. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 4 березня 2024.
94. admin. Archäologischer Grenzkomplex Haithabu und Danewerk. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 4 березня 2024. Процитовано 4 березня 2024.
95. Centre, UNESCO World Heritage. Erzgebirge/Krušnohoří Mining Region. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 28 травня 2023.
96. admin. Erzgebirge/Krušnohoří Mining region. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
97. Centre, UNESCO World Heritage. Water Management System of Augsburg. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 6 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
98. admin. Augsburger Wassermanagement-System. UNESCO-Welterbestätten Deutschland e. V. (de-DE) . оригіналу за 3 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
99. The 22 elements of Augsburg's water system | Das Augsburger Wassersystem. wassersystem-augsburg.de. оригіналу за 3 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
100. Centre, UNESCO World Heritage. Frontiers of the Roman Empire – The Danube Limes (Western Segment). UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
101. UNESCO-Welterbe Grenzen des Römischen Reiches - Donaulimes (westlicher Abschnitt) | Deutsche UNESCO-Kommission. www.unesco.de (нім.). оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
102. Centre, UNESCO World Heritage. The Great Spa Towns of Europe. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 28 травня 2023.
103. Centre, UNESCO World Heritage. Mathildenhöhe Darmstadt. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 28 жовтня 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
104. Spohr, Miles. Darmstadt Artists’ Colony on Mathildenhöhe. UNESCO World Heritage (амер.). оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
105. Centre, UNESCO World Heritage. Frontiers of the Roman Empire – The Lower German Limes. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 12 червня 2023.
106. Lower German Limes | For UNESCO World Heritage Travellers. www.worldheritagesite.org. оригіналу за 12 червня 2023. Процитовано 12 червня 2023.
107. UNESCO-Welterbe SchUM-Stätten Speyer, Worms und Mainz | Deutsche UNESCO-Kommission. www.unesco.de (нім.). оригіналу за 17 лютого 2024. Процитовано 17 лютого 2024.
108. Home. SchUM Städte e.V. (англ.). оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 17 лютого 2024.
109. Centre, UNESCO World Heritage. Jewish-Medieval Heritage of Erfurt. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 18 вересня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
110. Centre, UNESCO World Heritage. Dresden Elbe Valley. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 2 листопада 2005. Процитовано 21 березня 2024.
111. Centre, UNESCO World Heritage. Dresden is deleted from UNESCO’s World Heritage List. UNESCO World Heritage Centre (англ.). оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 21 березня 2024.
112. List of cultural and natural properties suitable for inclusion in the World Heritage List (PDF) (англ.) . UNESCO. (PDF) оригіналу за 25 березня 2024. Процитовано 25 березня 2024.
113. List of cultural and natural properties suitable for inclusion in the World Heritage List (PDF) (англ.) . UNESCO. (PDF) оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 26 березня 2024.
114. Tentative Lists (PDF) (англ.) . UNESCO. Процитовано 4 квітня 2024.
115. Information on Tentative Lists (PDF) (англ.) . UNESCO. Процитовано 4 квіня 2024.
116. Tentative lists of cultural and natural properties received since the Eighth Ordinary Session of the Comittee (PDF) (англ.) . UNESCO. (PDF) оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 26 березня 2024.
117. Tentative lists (PDF) (англ.) . UNESCO. (PDF) оригіналу за 21 серпня 2023. Процитовано 26 березня 2024.
118. Information on tentative lists (PDF) (англ.) . UNESCO. (PDF) оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 26 березня 2024.
119. Nomination of natural, mixed and cultural properties to the world heritage list - Heidelberg Castle and Old Town. UNESCO. оригіналу за 26 березня 2024. Процитовано 26 березня 2024.
120. . web.archive.org. 11 жовтня 2014. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 26 березня 2024.
121. . web.archive.org. 23 березня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2015.
122. Tentative Lists (PDF) (англ.) . UNESCO. Процитовано 6 квітня 2024.

Посилання

• Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині [Архівовано 27 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
• Каталог посилань по Світовій спадщині в Німеччині [ 1 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)