Дунайський лімес нім Donaulimes належить до римського військового кордону або лімесу який лежить уздовж річки Дунай у су

Дунайський лімес
Дунайський лімес
Frontiers of the Roman Empire -- The Danube Limes
	Світова спадщина
	Дунайський лімес
Країна	Німеччина Австрія Словаччина
Тип	Лімес
Критерії	(ii)(iii)(iv)
Об'єкт №	1608
Зареєстровано:	2021 (45 сесія)

Дунайський лімес (нім. Donaulimes) належить до римського військового кордону або лімесу, який лежить уздовж річки Дунай у сучасній німецькій землі Баварія, в Австрії, Словаччині, Угорщині, Хорватії, Сербії, Болгарії та Румунії.

Дунай не завжди або скрізь використовувався римлянами як військовий кордон, який у деяких місцях переміщувався на північ або на південь, відповідно до військових завоювань, але він у багатьох місцях підтримувався як досить постійна оборонна споруда протягом тривалого часу.

Кордон був зміцнений численними (сторожовими вежами), таборами легіонів (castra) і фортами (castella). Через заболоченість і дендритність берегів Дунаю, не було споруджено жодних прикордонних валів, на відміну від в Німеччині. Каструми були побудовані в середині І ст. пізніше, за Траяна, каструми, які спочатку були оточені лише земляними валами, були обнесені кам'яними стінами.

Римська дорога, Дунайський шлях (лат. Via Istrum) було прокладено вздовж лімесу, який з'єднував станції, табори та форти аж до дельти Дунаю.

У 2021 році західна ділянка Дунайського лімесу була внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як частина об'єктів Світової спадщини «Кордони Римської імперії».

Підрозділи

Через велику довжину цього кордону Дунайський лімес часто поділяють на такі підрозділи:

, лише ті елементи вздовж Дунаю враховуються як частина Дунайського лімесу.
Норичний лімес
(Паннонський лімес) (у Верхній і Нижній Паннонії)
(Мезійський лімес).

Верхньогермансько-реційський лімес між Рейном і Дунаєм
Норіко-паннонський лімес на території сучасної Австрії
Паннонський лімес на території сучасної Словаччини, Угорщини, Хорватії та Сербії
Знімок Мезійського лімесу — однієї з ділянок у сучасних Болгарії та Румунії

Німеччина та Австрія

Вежа Зальц (*Зальцтюрм*) у Тульні, Нижня Австрія, колишня західна підковоподібна вежа (*Hufeisenturm*) у Комагені

Найдавнішим римським табором в Австрії був . За чотирнадцять кілометрів на захід неподалік від (сьогодні в муніципалітеті ) у Верхній Австрії був побудований допоміжний форт (Hilfskastelle). У той час лімеси йшли від Відня до Лінца приблизно за сучасною (B 1).

Оскільки Дунай не завжди забезпечував належний захист, на його північних берегах були побудовані плацдарми проти маркоманів, наприклад, у або в . Однак вони були знову розчищені за сина Марка Аврелія Коммода, і семикілометрова «смуга смерті» була прокладена вздовж Дунаю.

Зростаюча кількість укріплень, які занепадали, були знову оновлені за імператора Валентиніана I (364—375) і модернізовані відповідно до новітньої військової тактики. Були потовщені стіни, оновлені оборонні рови. Крім того, уздовж стін були побудовані вежі, наприклад, сторожова вежа, виявлена поблизу в 1960 році. Ці укріплення проіснували лише ще сто років до падіння Римської імперії. 488 року була очищена земля нинішньої Австрії. Римські укріплення вздовж нижньої течії Дунаю були знову капітально відремонтовані, особливо за Анастасія I та Юстиніана I. Вони нарешті стали нагоді під час , його наступника Фоки, як основа для більших військових операцій, а деякі з них підтримувалися у провінції Мезія Секунда до навали булгар у 679 році.

Кілька оборонних веж збереглися у , Нижня Австрія, у (Фавіаніс) і у (Августіана). У Тульні та також збереглися рештки. У поблизу Лінца є залишки сторожової вежі римського періоду.

Табори легіонів були створені в

(Лауріакум) (Енс)
? ()
Віндобона (Відень)
(Карнунтум)

Табори (castra) і форти (castella) в Австрії із заходу на схід:

()
()
((Ефердінг))
(Лінц)
()
((Пехларн))
(Мельк)
()
Барбарікум ( — на північ від Дунаю)
()
()
(Тульн)
()
(Клостернойбург)
(Швехат)
? (Мікулов — Чехіен)
(Фішаменд)
()
()

Нижня Паннонія

У 103 році нашої ери імператор Траян розділив провінцію Паннонію на дві частини: та Паннонію Нижню. Провінція Нижня Паннонія пролягала вздовж східного берега Дунаю, сьогодні входить до складу Угорщини, Сербії, Хорватії та Боснії і Герцеговини. По обидва боки Дунаю, крім римських фортів, гарнізонів і баз, були побудовані колонії та міста. Деякі з найбільш помітних були:

Транзаквінкум, Контра Аквінкум (Пешт)
Матрица ()
Ветус Саліна ((Адонія))
Інтерціза (Дунауйварош)
Люсоніум (Пакш)
Аліска ад лятус ()
Ад Статуас ()
Луджо/Флоренція ()
Альтінум ()
Ад Мілітаре ((Батина))
Ад Новас ((Змаєваць))
Колонія Елія Мурза (Осієк)
Тевтобург ((Даль))
Куккіум (Ілок)
Кузум (Петроварадин)
Бургене ()
Колонія Сінгідунум (Белград)

Нижній Дунай

Нижньодунайський лімес і Північні Балкани в VI ст. Зображені провінції, великі населені пункти та військові шляхи

На Нижньому Дунаї, між сучасними Болгарією та Румунією, за імператора Тиберія в І столітті нашої ери на болгарському березі річки була побудована Нижньодунайська дорога.

По обидва боки Дунаю були побудовані римські табори, менші гарнізони та сторожові вежі. Будувалися також цивільні поселення, переважно для ветеранів та колишніх легіонерів. Наступні римські гарнізони були першими, які були засновані упродовж 1 століття на Нижньому Дунаї:

Августи (біля с. (Хирлець))
Валеріана (біля с. (Долішній Вадин))
Вар'яна (біля с. (Лесковець))
Альмус (поблизу м. Лом)
Регіанум (поблизу м. (Козлодуй))
Сексагінта Пріста (поблизу м. Русе)
Доросторум (поблизу м. Сілістра)
(поблизу м. (Арчар))
(поблизу м. Свиштова)
(Вімінаціум)
Сінгідун (Белград)

Посилання

* Назва в офіційному англомовному списку
The widespread name for the lower courses of the Danube river in Roman times was the Ister.
. UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 27 жовтня 2021.
The Roman Limes in Austria [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] retrieved 25 May 2009

Література

Ральф Ф. Ходдінот: Болгарія в давнину. Археологічний вступ. Ernest Benn Ltd., Лондон, 1975 р.,, с. 111–142.
Курт Гензер: Der Donaulimes in Österreich (= Schriften des Limesmuseums Aalen. Vol. 44). Württembergisches Landesmuseum, Штутгарт, 1990.
Герда фон Бюлов та ін. (ред.): Der Limes an der unteren Donau von Diokletian bis Heraklios. Vorträge der Internationalen Konferenz Svištov, Болгарія (1–5 вересня 1998 р.). Verlag NOUS, Софія, 1999,.
Сюзанна Бігерт (ред.): фон Август біс Аттіла. Leben am ungarischen Donaulimes (= Schriften des Limesmuseums Aalen. Vol. 53). Theiss, Штутгарт, 2000,.
Herwig Friesinger та ін. (ред.): Der römische Limes в Österreich. Führer zu den archäologischen Denkmälern. 2-е, перероблене видання. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Відень, 2002 р.,.
Соня Йілек: Grenzen des Römischen Reiches: Der Donaulimes, eine römische Flussgrenze. Uniwersytet Warszawski, Варшава, 2009,.

Посилання

Рада пам'ятників Словацької Республіки (опубл.): Братислава, 2011 р., отримано 4 травня 2013 р. (pdf; 5.8 МБ).
Жолт Мате у. а.: Національне управління культурної спадщини, Будапешт, 2011 р.,, отримано 4 травня 2013 (pdf; 3.1 МБ).
Жолт Мате у. а.: Національне управління культурної спадщини, Будапешт, 2011 р., отримано 4 травня 2013 р. (pdf; 119 МБ).
Жолт Вісі: Печський університет, кафедра археології, Печ, 2011 р.,, отримано 4 травня 2013 (pdf; 24 МБ).
Інформаційні сторінки про Дунайський Лимес [ 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] (нім., англійська)

[1] * Назва в офіційному англомовному списку

[2] The widespread name for the lower courses of the Danube river in Roman times was the Ister.

[3] . UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 27 жовтня 2021.

[the_FRE_Project-4] The Roman Limes in Austria [ 31 березня 2017 у Wayback Machine.] retrieved 25 May 2009