Рів довга глибока канава що має оборонне призначення Здебільшого рови влаштовувались як перешкода перед валами або оборо

Рів — довга глибока канава, що має оборонне призначення. Здебільшого рови влаштовувались як перешкода перед валами або оборонним муром, чим значно збільшували обороноздатність і оточували замок чи місто, утворюючи первісну лінію оборони. При можливості рови наповнювали водою, іноді навіть перетворюючи їх на штучні озера; там де рів був сухий, він, завдяки своїй глибині, робив мур ще вищим для тих, хто атакував.

Рів

Рів у Вікісховищі

Сухий рів з валом поблизу міста Солсбері, Англія, будований ще за часів Залізної Доби.

Оточений ровом з водою маєток у Ворикширі, Англія.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рів (значення).

Історія

Стародавні часи

Довкола укріплень стародавнього Єгипту виявлено свідоцтва існування ровів. Один з таких прикладів — розкопки фортеці в Бухені, що в Нубії. Інші сліди стародавніх ровів збереглись у руїнах Вавилона.

Європа

Замок *Бодіам* XIV ст. у Східнім Суссексі, Англія.

Інколи рови заповнювали водою, з'єднуючи їх з природними водоймищами — річками й озерами. Рів ускладнював приступ до муру важких облогових знарядь — облогових башт і таранів, адже застосування таких знарядь було ефективне лише коли їх наближали впритул до фортечного чи замкового муру. Заповнений водою рів робив дуже важким підкопування, тобто риття тунелів під муром, з тим щоб домогтися краху оборони. Там де це дозволяли природні умови, замки чи фортеці зводили на островах і півостровах озер і річок, отже природне водоймище поставало за фортифікаційний рів. Також утворювали одне або навіть декілька штучних озер навколо фортець, але іноді навпаки, створювали штучний острів посеред озер (наприклад, кранног — в Ірландії й Шотландії). Замки з ровами або оточені штучними озерами були поширені в Англії, Шотландії, Уельсі, також у Нідерландах, Німеччині, Австрії й Данії. Подекуди в воду рову зливали людські випорожнення (нечистоти), також у рові гнили трупи полеглих тварин і залишки харчових відходів. Все це мало викликати огиду в ворогів і втримати супротивника навіть від самої думки перепливти рів; але й це важко було зробити, бо зі дна рову стирчали загострені коли.

У післясередньовічний період фортеці, що були пристосовані вже до вогнепальної зброї артилерії, здебільшого мали сухий рів або канаву, і лише інколи включали водяні бар'єри в систему захисту від штурму, як, наприклад, бастіон в Оломоуці. Розроблені в XIX ст. полігональні форти спирались на сухі рови в забезпеченні ближньої оборони. Для додаткового посилення (а надалі — для відведення дощових і ґрунтових вод) посередині сухого рову прокладали вузьку канаву — кюнет (кювет).

З часом численні укріплені замки перетворилися на палаци або пишні резиденції, втративши своє первісне оборонне призначення. Рови та озера навколо них стали лише декоративним оздобленням.

Азія

Японські замки часто мали складні системи ровів, інколи це було кілька ровів, викладених у концентричні кола навколо замку. Замки Японії були центральною частиною міст, отже замкові рови були їхніми важливими водними артеріями. Навіть у наші часи система ровів японського імператорського палацу є місцем досить активної діяльності міського життя — це прокат човнів, рибальські ставки й ресторани. Більшість сучасних японських замків мають рови з водою, але в середньовічну добу замки найчастіше мали сухі рови.

Замкові рови можна побачити у Забороненому Місті в Пекіні (Китай), у Токійськім Імператорськім палаці (Японія), у Веллорі в Індії, в Ангкор-Ват у Камбоджі і Чіанг Май у Таїланді.

Фотогалерея

Мюйдерслот, Нідерланди
Замок Мацумото, префектура Наґано, Японія
Керлаверок, замок XIII ст. на англо-шотландському кордоні
Заборонене місто, Пекін: північно-західний ріг
Ангкор-Ват, Камбоджа
Замок Егесков, Данія
Рів і вал городища VI–III ст. до.н.е. поблизу села Сухоносівка (Полтавська область)
Вал і рів дитинця городища Х–ХІ ст. поблизу села Заріччя на Київщині
Рів і вал городища поблизу села Заріччя

Див. також

Література

Василь Пірко. Оборонні споруди у межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця (друга половина 17 — 18 ст.). Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім. — 2007. — 176 с.
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2002. — 472 с.