Пуату

Пуату (фр. Poitou) — історична область на заході Франції, розділена на департаменти Вандея, Де-Севр та . Ландшафт рівнинний, на північ від Ла-Рошелі простягаються . Головне місто — Пуатьє; інші історичні центри — Ньоро, Туар, Шательро.

Пуату
Прапор	Герб
Країна	Франція
Столиця	Пуатьє
Спільний кордон із	^d
Площа	19 709 км²
Категорія мап на Вікісховищі	^d
Пуату у Вікісховищі

Координати: 46°38′54″ пн. ш. 0°14′52″ зх. д. / 46.64861111002777250° пн. ш. 0.247777780028° зх. д. / 46.64861111002777250; -0.247777780028

Графство Пуату в 1154 році.

У давнину — племінна територія галлів — , потім — північна частина Аквітанії. З 778 року — володіння з роду , які в середині XI століття успадкували трон всієї Аквітанії. Шлюб с привів до входження Пуату до складу володінь англійської корони. Вже на початку XIII століття Іоанн Безземельний відмовився від Пуату на користь французького короля, однак під час Столітньої війни область на короткий час (1360-75 рр.) повернулася до англійців.

У XVI столітті Пуату в цілому і Ла-Рошель особливо стали цитаделлю французького протестантизму. Скасування Нантського едикту змусила гугенотів покинути рідні місця і переселитися до Америки, де їхні нащадки нині відомі як Акадійці та . Протестні руху вилилися в грандіозний . У Новий час аграрне Пуату з ініціативи центрального уряду прикрасилося раціонально розплануваними містами — такими, як Рошфор та Ла-Рош-сюр-Йон.

Див. також