Літера кирилиці Ѣ | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Unicode (hex) | ||||||
велика: U+0462 | ||||||
мала: U+0463 | ||||||
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
А̄ | Ӑ | Ӓ | ||||
Ә | Ӛ | |||||
Ӕ | Ғ | Ӷ | ||||
Ԃ | Ꚃ | Ԫ | ||||
Ӗ | Е̄ | Ӂ | Җ | |||
Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | ||
Ӡ | Ԇ | Ӣ | Ҋ | Ӥ | Қ | |
Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԛ | Ӆ | |
Ԯ | Ӎ | Ӊ | ||||
Ң | Ӈ | Ҥ | О̆ | |||
О̄ | Ӧ | Ө | Ӫ | Ҩ | ||
Ԥ | Ҧ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ | |
Ҭ | Ӯ | |||||
Ӱ | Ӳ | Ү | Ұ | |||
Ҳ | Һ | Ꚕ | ||||
Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | |
Ꚗ | Ҽ | Ҿ | Ӹ | |||
Ҍ | Ӭ | |||||
Я̄ | ||||||
Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | |
Ѿ | Ѣ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ | |
Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙥ | Ꙩ | ||
Ꙭ | ꙮ | Ꚛ | ||||
Літери кирилиці |
Ѣ, ѣ («ять» — чоловічого роду) — літера кирилиці та глаголиці. На теперішній час відсутня в усіх цивільних варіантах кирилиці, використовується лише у церковнослов'янській мові. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст., довше за все протрималася у Болгарії та Закарпатті — до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»).
Історія
У старослов'янській кирилиці мала накреслення , числового значення не мала.
У глаголиці мала вигляд і також не мала числового значення.
Український правопис
Тривалий час зберігалася в українському правописі — починаючи з давньоруських пам'яток. У XVI і особливо XVII ст. ять широко використовувався для позначення звука [і] в іншомовних словах (мѣнута, фѣґура тощо), бо літери и/і були позначали сучасне українське [ɪ] («и»). В українських етимологічних правописах кінця XVIII — 1-ї половини XIX ст. вона позначала звук [і] та звукосполучення [ji]. Символ ѣ використовували не тільки ярижка (у ранній ярижці — етимологічно, у пізніх її варіантах — для позначення звука ['e], [je], який зараз позначають літерою є), але й правопис Русалки Дністрової, максимовичівка. У правописі Павловського (1818) літера вживалася як у пізній ярижці (для позначення звука [е] після м'яких приголосних). З української абетки ять уперше вилучено в 1857 році — у правописі Гатцука. У желехівці, драгоманівці, правописі Грінченка літера також відсутня. Отже, ять перестав використовуватися в українській графіці в середині (у Галичині — в кінці) XIX ст. На Закарпатті він використовувався в етимологічних правописах аж до 1945 р.
У графічних системах інших мов
- Білоруська мова
У власне білоруських абетках ѣ ніколи не використовувався, проте є книги написані зросійщеним варіантом білоруської мови у 19 столітті з використанням літери ѣ. Прикладом такої літератури є Бѣлорусскій сборник: губернія Могилевская.
- Болгарська мова
У болгарському правописі ять уперше скасовано під час реформи 1921 року. Проте, два роки по тому літеру відновлено й остаточно вилучено лише у 1945 році. Після 1989 року з'явилися пропозиції відновити його в абетці. У сучасній Болгарії спостерігається використовування літери в торгових знаках, візитках тощо, іноді її помилково вживають на місці ъ у старому правописі.
- Російська мова
В усній російській мові ять вимовлявся як [ieː]. Точно такою ж стала вимова літери е, отже, ці букви почали дублювати одна одну. У текстах XVII століття ять іноді змішується з е в ненаголошеному положенні, але ніколи — під наголосом. Беззастережне збереження ятя після Петрівської реформи азбуки 1708 року вказує на те, що різниця у вимові е і ѣ тоді ще залишалася помітною. Сучасник і ровесник Петра Федір Полікарпов зазначає, що буква ѣ була введена для позначення «тончайшего от письмя (тобто літери) е произношения» і що вона позначає дифтонг /іе/: «тако е последи положено, а i под ним мало отделено и связано сицевым образом: ie».
У XVIII столітті з'явилися пропозиції скасування ѣ у російській цивільній абетці (зокрема, це пропонував В. К. Тредіаковський), проти чого виступав М. В. Ломоносов, вказуючи на збереження відмінностей у вимові цих літер українцями і деякими великоросіянами, а також необхідність графічного розрізнення омонімів:
Нѣкоторые покушались истребить букву Ѣ изъ азбуки Россїйской. Но сїе какъ не возможно, такъ и сво́йствамъ Россїйскаго языка противно. Ибо ежели безъ буквы Ѣ начать писать, а особливо печатать; то 1) тѣмъ, которые раздѣлять Е отъ Ѣ умѣютъ, не токмо покажется странно, но и въ чтенїи препятствовать станетъ. 2) Малороссїянамъ, которые и въ просторѣчїи Е отъ Ѣ явственно различаютъ, будетъ противъ сво́йства природнаго ихъ нарѣчїя. 3) Уничтожится различїе реченїй разнаго знаменованїя, а сходнаго произношенїя, напр. лечу, летѣтъ, отъ лѣчу, лѣчить; пеню, имя въ винительномъ отъ пѣню, пѣнишь; пенье, пеньевъ, отъ пѣнье, пѣнья; пленъ, родительный множественный отъ именительнаго, плена́, отъ плѣнъ, то есть поло́нъ; которыя всѣ и другїя многїя сими двумя буквами различаются. |
...буквы Е и Ѣ въ просторѣчіи едва имѣютъ чувствительную разность, которую въ чтеніи весьма явственно слухъ раздѣляетъ и требуетъ <…> въ Е дебелости, въ Ѣ тонкости |
, народжений через 8 років після смерті Ломоносова, вже не бачив у вимові двох букв жодної різниці. Він писав: «Буква ѣ, втративши справжню свою вимову, схожа на древній камінь, не на місці лежачий, о який всі спотикаються і не відносять його в сторону тому лише, що він древній і колись був потрібний для будівлі» («Буква „ѣ“, потеряв настоящий свой выговор, походит на древний камень, не у места лежащий, о который все спотыкаются и не относят его в сторону затем только, что он древний и некогда нужен был для здания»).
У 1831 році основоположник російського мовознавства О. Х. Востоков відзначає у своїй «Російській граматиці», що буква ѣ «вимовляється нині в російській мові абсолютно схоже з буквою е». У 1885 році Я. К. Грот також констатує в «Російському правописі»: «у їхній вимові немає жодної різниці».
Бѣлый, блѣдный, бѣдный бѣсъ
Убѣжалъ голодный въ лѣсъ.
Лѣшимъ по лѣсу онъ бѣгалъ,
Рѣдькой съ хрѣномъ пообѣдалъ
И за горькій тотъ обѣдъ
Далъ обѣтъ надѣлать бѣдъ.
Вѣдай, братъ, что клѣть и клѣтка,
Рѣшето, рѣшетка, сѣтка,
Вѣжа и желѣзо съ ять, —
Такъ и надобно писать.
Наши вѣки и рѣсницы
Защищаютъ глазъ зѣницы,
Вѣки жмуритъ цѣлый вѣкъ
Ночью каждый человѣкъ…
Вѣтеръ вѣтки поломалъ,
Нѣмецъ вѣники связалъ,
Свѣсилъ вѣрно при промѣнѣ,
За двѣ гривны продалъ въ Вѣнѣ.
Днѣпръ и Днѣстръ, какъ всѣмъ извѣстно,
Двѣ рѣки въ сосѣдствѣ тѣсномъ,
Дѣлитъ области ихъ Бугъ,
Рѣжетъ съ сѣвера на югъ.
Кто тамъ гнѣвно свирѣпѣетъ?
Крѣпко сѣтовать такъ смѣетъ?
Надо мирно споръ рѣшить
И другъ друга убѣдить…
Птичьи гнѣзда грѣхъ зорить,
Грѣхъ напрасно хлѣбъ сорить,
Надъ калѣкой грѣхъ смѣяться,
Надъ увѣчнымъ издѣваться…
Існує легенда, що Микола I обмірковував, чи не варто скасувати цю букву, але був зупинений зауваженням , який відповів на його питання про призначення букви: «це відзнака письменних від неписьменних». Проект реформи орфографії 1911 року, випрацьований Імператорською Академією наук, був законсервований найвищим велінням Миколи II. Буква «ять» залишилася на час кошмаром російських школярів: від труднощів засвоєння довгого списку слів, незважаючи на запам'ятовування мнемонічних віршів, очевидно, і з'явилася приказка «вивчити на ять».
З російської цивільної абетки ять вилучено під час реформи 1918 року — із заміною його на е. Реформа була підготована задовго до Жовтневого перевороту й оголошена кількома циркулярами Тимчасового уряду влітку 1917 року. 23 грудня перехід школи на новий правопис підтвердив декрет радянської влади, а в 1918 році ще одним декретом на нього були переведені справочинство і преса.
У масовій же свідомості реформа (і скасування ятя, як найяскравіший її пункт) міцно поєдналася зі справами більшовиків, тож буква ѣ стала мало не символом білої інтелігенції (фактично серед прихильників її скасування, які брали участь в розробці проекту 1911 р., було чимало представників правих академічних кіл, в тому числі член Союзу російського народу академік О. І. Соболевський). Емігрантські видання (окрім троцькістських та деяких інших) переважно друкувалися по-старому аж до Другої світової війни, а невелика частина їх зберігає дореформену орфографію і після неї, аж до кінця XX століття (особливо в книгах церковних видавництв).
Зі скасуванням ятя стали омонімами багато слів, утворених від різних коренів: ѣсть («їсти») і есть («є», «єсть»), лѣчу («лікую») і лечу («лечу»), синѣ́е («синіше») і си́нее («синє»), вѣ́дѣніе («відання») і веде́ніе («ведення»); частково ці неоднозначності усуваються розставленням наголосів і крапок над ё: всѣ («всі») і все («все») розрізняють тепер як все — всё.
На хвилі інтересу до всього, що стосується дореволюційного минулого, у сучасній Росії теж спостерігають випадки його неофіційного вжитку — у назвах комерційних підприємств, рекламі, причому нерідко з помилками. Окрім того, ять пропонували як .
- Сербська мова
У сербській абетці не вживається з першої половини XIX ст. — після переходу на вуковицю.
Звук ѣ
Походження
У фонетичній реконструкції праслов'янської мови звук [ѣ] умовно відновлюють як [æ] — звук, середній між [a] і [ɛ].
У транскрипції він позначається символом ě, взятим з чеської абетки, де літера ě передає звук на місці праслов'янського ятя. Рідше для цієї мети вживають символ ä («а-умлаут»), котрий використовують у німецькому правописі для позначення звука [æ].
Походження праслов'янського *ě може бути різним, це підтверджується як морфологічним аналізом деяких слов'янських слів, так і шляхом порівняння слов'янських мов з іншими індоєвропейськими:
- Від праіндоєвропейського *ē (довгого е): прасл. *viděti («видіти», «бачити») — лат. vīdēre; прасл. *sěděti («сидіти») — лит. sēdēti і лат. sīdēre; прасл. *zvěrь («звір») — лит. žvėrìs і грец. θήρ. Короткий варіант праіндоєвропейського *е започаткував іншу праслов'янську фонему — *e.
- Від праіндоєвропейського дифтонга *oi̯ у закритому складі при висхідній інтонації: пор. *věmь (раніша форма *vědmь) — грец. οίδα («знаю»); прасл. *cěna («ціна») — ранньо-прасл. *koi̯na, лит. kaina (звук *c виник пізніше з *k унаслідок другої палаталізації). Походження ě від *oi̯ підтверджують і дані внутрішньої реконструкції: праслов. *pěti («співати», «пі́ти») походить від ранішої форми *poi̯ti — пор. форма першої особи однини *pojǫ < *poi̯ǫ («співаю», «пію»); дієслово *děliti («ділити») походить з ранішої форми *doi̯liti — пор. іменник *dolja («доля»).
- Від праіндоєвропейського дифтонга *ai̯: пор. праслов. *sněgъ («сніг») — гот. snaiws.
- Вимова ѣ збереглася в столиці Австрії. Вѣна, вимовляється як wienna. Тобто ійє. Пізніше в українській мові залишилася і, а в російській є.
Окрім того, *ě міг виникати з носового *ę: прасл. pěnędzь («пінязь») < давн.в-нім. pfenning («пфеніг»), де другий *ę дисимілював перший.
Під час метатези плавних у південнослов'янських мовах відбувалося подовження праслов'янських *e та *o. Відповідно до законів слов'янської фонетики ē (подовжений праслов'янський *e) перейшов у *ě, а ō — в *a. Цим пояснюється відповідання східнослов'янських -е-, -о- і південнослов'янських -ѣ-, -а-: дав.-рус. полонъ, шеломъ, веремѧ, городъ, ворота — староцерк.-слов. плѣнъ, шлѣмъ, врѣмѧ, градъ, врата.
Питання про те, як же звучав ять у праслов'янській мові, досі остаточно не розв'язане. Головною проблемою є широкий діапазон звуків, у які перейшов у різних слов'янських мовах — від [æ] до [i]. Засновник слов'янського порівняльного мовознавства О. Х. Востоков утруднявся дати точне визначення вимови; Ф. І. Буслаєв вважав його простим довгим [e] (тобто ē), але небагато науковців поділяли його погляди; Ф. П. Фортунатов убачав у ньому дифтонг [ie], — широкий монофтонг [æ], тоді як інші лінгвісти — відкритий дифтонг типу [ia]. Нарешті, існує думка, що праслов'янський ять вимовлявся по-різному в різних праслов'янських діалектах і навіть у межах одного діалекту — наприклад, могла розрізнюватися вимова *ě на місці праіндоєвропейського *ē і *ě з дифтонгів *oi̯, *ai̯. На користь вимови як [æ] зазначають, що лат. rapa («ріпа») було запозичене до праслов'янської як *rěpa. У низці найдавніших фінських запозичень зі східнослов'янських діалектів слова з ятем передаються через ӓ, ӓӓ (втім, це може бути особливістю давньоновгородського діалекту). Проте, припускають, що на території східнослов'янського мовного ареалу *ě стали вимовляти закрито — [ẹ] або [ie], внаслідок чого він збігся з часом з [e] > [je] (білоруська й російська мови), або [i] (українська мова, деякі північноросійські діалекти). Підтвердженням цієї версії є передавання нім. Wien через ять (укр. Відень < Вѣдень, рос. Вена < Вѣна, пол. Wiedeń, чеськ. Vídeň); а також передавання рос. совет, совѣтъ як soviet (ять транслітерувався як ie і після того, як збігся з е).
Звук був успадкований з праслов'янської всіми давніми слов'янськими мовами, але його вимова стала різнитися від праслов'янської. У староцерковнослов'янській мові (що виникла на основі солунського говору давньоболгарської мови) звук ě, очевидно, вимовляли як [æ], близьке до [ja]. Це підтверджується тим, що у глаголиці кириличним літерам і відповідав єдиний символ . За допомогою цієї букви передавали як ě, так і ja. Це може свідчити про те, що для укладача глаголиці звуки ě і ja були настільки близькі за артикуляцією, що він навіть не створив окремих символів для кожного з них. Навіть у пам'ятках, написаних кирилицею (що вже містила окремі літери для цих звуків), спостерігають як вживання замість , так і змішування цих букв.
Грецький літургійний термін στιχηρὰ («стихира») в церковнослов'янській передачі існував як у формі стихира, так і у формі стихѣра — через ять, що тут передавав η (у середньогрецькій вимові читалася як /i/).
У східному ареалі праслов'янської мови ě вимовлялася як [ẹ] або як дифтонг [ie]. Історія цієї фонеми була неоднаковою у різних східнослов'янських діалектах.
Вплив на вимову приголосних
- «Ять» з праіндоєвропейських дифтонгів *oi̯ і *ai̯ викликав під час другої палаталізації пом'якшення попередніх приголосних [g], [k], [x] і їхній перехід у звуки [d͡z] > [z], [c] і [s].
- Праіндоєвропейський *ē (з якого надалі теж розвинувся «ять»), спричинив під час першої палаталізації пом'якшення попередніх приголосних [g], [k], [x] і їхній перехід у [ž], [č] і [š]. При цьому *ē після палаталізованих задньоязикових приголосних перейшов не в «ять», як в інших позиціях, а в [a]: *vidēti («бачити», «видіти») > *viděti, але *krikēti («кричати») > *kričati/*kričeti, а також слово з різними рефлексами того ж звука *bēgēti («бігти») > běžati («бігти», «біжати»).
Подальший розвиток у слов'янських мовах
У білоруській мові у більшості випадків ять збігся з [ɛ] (праслов. *e) і перейшов у [je] («є»), що позначається на письмі літерою е. Рідше спостерігають перехід ятя в [ja] (святло).
У російській мові звук перетворився на [je] («є»). У московському говорі, що ліг в основу російської літературної мови, ять вимовляли як [ie:]. Надалі ять збігся з [ɛ] (праслов. *e) і перейшов у [je] («є»). Колишня відмінність між звуками тривалий час зберігалася в орфографії: слова, де колись звучав /ě/, писали через ѣ, де звучав e — через е. Втім, правило правопису було непослідовним, тому іноді ѣ писали на місці праслов'янського *e (рѣдька) і навпаки.
У польській мові /ě/, відповідно до закону лехітської переголосовки, перед приголосними [t], [d], [n], [s], [z], [l], [r] перейшов у [ja], де передається буквосполученням ia (biały, wiara), а після м'яких приголосних — літерою a (las). В інших випадках /ě/ збігся у вимові з [je], і передається на письмі літерою e (chleb, na ręce, na nodze) або буквосполученням ie (wierzyć, Wiedeń).
У чеській мові /ě/ став вимовлятися як [ɛ], [jɛ] (на письмі — ě), або [iː] (на письмі — í).
У словацькій мові /ě/, очевидно, перейшов у [jɛ], і позначається на письмі як ie (biely, viera) або e (les).
У лужицьких мовах /ě/, очевидно, перейшов у [e], і позначається на письмі як ě.
У болгарській літературній мові вимова /ě/ схожа із староцерковнослов'янською, і близька до [ja], ['a] перед твердим приголосним (хляб, бял, вяра), і [е] — перед м'яким (бѐли). У діалектах вимова може сильно різнитися. У зв'язку з тим виділяють два діалектних ареали, розділених ізоглосою — так званою . У заходноболгарських і македонських говорах на місці ě вимовляють [е] (бел, бѐла, бѐло, бѐли), у східноболгарських — на місці ě перед твердим приголосним вимовляють [а], перед мя'ким — [е] (б'ал, б’àла, б’àло, але бѐли), у низці східноболгарських говорів [а] звучить у всіх позиціях (б'ал, б’àла, б’àло, б’àли). Літературна фонетична норма бере основу з східноболгарської вимови.
У македонській мові на місці /ě/ вимовляють [е] — як у західноболгарських говорах. Фонетична норма македонської мови основується на фонетиці македонських діалектів.
У літературній сербській мові /ě/ перейшов у [e]. У діалектах рефлекси давнього ятя можуть різнитися залежно від типу вимови:
- Екавський тип — [e]
- Єкавський тип — [je]
- Ікавський тип — [i]
У хорватській /ě/ став вимовлятися як [je]. Так само, як і в сербській, у діалектах рефлекси різняться:
- Екавський тип — [e]
- Єкавський тип — [je]
- Ікавський тип — [i]
У словенській мові /ě/ перетворився на [e].
В українській мові
У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) трапляється голосний [і]. Очевидно, що перехід [ě] у [і] відбувся вже після злиття звуків [і] і [ɨ] — інакше б [ě] збігся у вимові з новим звуком [ɪ].
У руських пам'ятках взаємозаміна літер ѣ/и стає поширеною з XIII ст. У південноукраїнських говорах звук перейшов у закритий [e] (é) у першій половині XI ст., який звузився до і в Галичині й на Буковині на кінець XIII ст., а на Волині не пізніше 1434 р. У північноукраїнських говорах дифтонгічна вимова ятя утрималася під наголосом, а в ненаголошених складах відбулася монофтонгізація в [e] або [ɪ] не пізніше початку XV ст.
Голосний [і] на місці [ě] зустрічається у південно-західних та південно-східних говірках і становить норму сучасної української літературної мови (літо, ріка). У північних (поліських) говірках у наголошеній позиції найчастіше вживається дифтонг [ie], а в частині говорів — монофтонги [ɪ], [e], [ê]. У ненаголошеній позиції трапляються [e] або [ɪ] з твердим попереднім приголосним, порівняймо: діед — дедóк, дидóк.
Перехід ятя в «и»
У деяких словах ě у ненаголошеному складі з наступним наголошеним перейшов в [і], а надалі — в [ɪ] (на письмі — «и»): дитина, сидіти, а також діал. мизинець (прасл. *dětina, *sěděti, *mězinecь). У наголошеному стані й у випадках, коли склад з ятем був закритим, переходу ě > і > ɪ не відбувалося — пор. діти, сідниці.
«Новий ять»
Руські пам'ятки, починаючи з XII ст., засвідчують так званий «новий ять», який позначав подовжений (або «звужений» за Ю. В. Шевельовим) голосний [ē], що постав з [e] в новозакритих складах після занепаду редукованих (камѣнь, матѣрь — з раніших камень, матерь). У сучасних українських говорах ареали рефлексів голосного [e] в новозакритих складах у цілому збігаються з ареалами рефлексів [ě]. Термін «новий ять» уперше запропонований російським мовознавцем О. І. Соболевським.
Зміни в графіці
Після переходу [ě] в голосний [і] літера ѣ продовжувала вживатися для позначення цього звука. Так, зберігалася літера ѣ там, де у вимові звучав [і], зокрема й на місці о, е в новозакритих складах (вѣнъ, жѣнка, тѣлько) у творах Івана Некрашевича, цією ж літерою передавався звук [і] будь-якого походження в Літописі Граб'янки 1710 р., іноді для цього звука паралельно з ѣ вживалася й літера и (априля, потимъ, тилко), напр., у Літописі Величка 1720 р. і т. ін. Переважно за етимологією ѣ пишеться в «Енеїді» Івана Котляревського.
Внормовано вживання ятя в правописі Максимовича (1827 р.) та «Русалки Дністрової» (1837 р.). Максимовичівка закріпилась на Галичині. Але на Східній Україні під впливом російської вимови літер на поч. XIX ст. символ ѣ поступово перестали використовувати для позначення [і]. У правописі Гатцука ѣ замінено на ı (і без крапки). У правописі Куліша вже використовується і.
У західноукраїнській орфографії кінця XIX — початку XX століття, зокрема желехівці, на місці ятя (у тому числі й нового) для передачі «сильно пом'якшеного» [і] (таким він був у позиції після м'яких зубних приголосних д, т, з, ц, с, л, н) використовувалася літера ї: хлїб, дїд, нинї, цїлий. Але оскільки в Східній Україні відмінність між цим звуком і «звичайним» [і] зменшилася, вже Грінченко у своєму Словарі української мови відмовився від такого вжитку літери ї, і це вплинуло на зникнення цієї відмінності й на заході України. Таку відмову зафіксував Український правопис 1921 року.
Цікаві факти
- Згідно з літописними джерелами, ім'я «Володимир» 1000 років тому писалося не через и, а через «ять» — Володимѣръ.
- Фразеологізм «притча во язиціх» академічний «Словник української мови в 11 томах» подає як «притча во язицех» — незважаючи на те, що оригінальне церковнослов'янське написання цього вислову з біблійної книги «Повторення закону» є во языцѣхъ, а ѣ згідно з українською вимовою правильно передавати не як е, а як і. Варіант «во язицех», певно, запозичений з церковнослов'янської через посередництво російської мови.
- В «Енциклопедії історії України» (2003—2013) назва стародавньої монети пінязь (староцерк.-слов. пѣнѧsь) передана як «пенязь» — з транлітерацією «ятя» сучасною українською е. Примітно, що старі словники завжди подають це слово через і (пінязь, піняз).
- Назва міста Вінниця, засвідчена в старовинних джерелах як Вѣница, іншими слов'янськими мовами передається без врахування колишньої наявності ятя (біл. Вінніца, рос. Винница, пол. Winnica).
Примітки
- Глущенко В. А. Ять [ 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2002.
- Федор Поликарпов. Технологіа. Искусство грамматики. Издание и исследование Е.Бабаевой. СПб, ИНА-Пресс, 2000. . Стр. 149, 151
- Россїйская грамматика — Наставленїе второе, о чтенїи и правописанїи Россїйскомъ. авторъ Махайло Ломоносовъ (1711—1765) / Глава 5, О ПРАВОПИСАНІИ.
- . Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020.
- Русская грамматика Александра Востокова: по начертанію его же сокращенной Грамматики вполне изложенная, СПб, 1831, стр. 346
- . Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 6 вересня 2020.
- http://index.ru/event/actions/ruble/froma/index.html [ 21 квітня 2005 у Wayback Machine.]
http://www.directdesign.ru/rubl/people/S_Dobrydnev.html [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] - Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 48. з джерела 10 вересня 2017
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
- Происхождение русского, украинского и белорусского языков. М.: КомКнига, 2006, стр. 163 слл.
- Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 71
- Иванова Т. А. Старославянский язык. — Москва: Высшая школа, 1997. — с. 56.
- Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 92
- (2002). (болг.). София: Книги за Македония. Архів оригіналу за 24 лютого 2017.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
() - Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002. — С. 543
- Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002. — С. 552
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — .
- Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002.
- Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 68-87.
- . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 18 травня 2020.
- Притча // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Язик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Піняз // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела
- Глущенко В. А. Ять [ 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2002.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Litera kirilici Ѣ Unicode hex velika U 0462 mala U 0463 Kirilicya A B V G G D Ѓ Ђ E Ѐ Ye Yo Zh Z Z Ѕ I Ѝ I Yi J Ј K L Љ M N Њ O P R S S T Ћ Ќ U Ў F H C Ch Џ Sh Sh Y E Yu Ya Neslov yanski literi A Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ Ԃ Ꚃ Ԫ Ӗ E Ӂ Җ Ꚅ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ӡ Ԇ Ӣ Ҋ Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԛ Ӆ Ԯ Ӎ Ӊ Ң Ӈ Ҥ O O Ӧ Ө Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ Ҭ Ӯ Ӱ Ӳ Ү Ұ Ҳ Һ Ꚕ Ҵ Ꚏ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ Ꚗ Ҽ Ҿ Ӹ Ҍ Ӭ Ya Ԙ Ԝ Ӏ Zastarili literi Ꙁ Ꙇ Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѿ Ѣ IYa Ѥ Yusi Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ Ꙟ Ꙡ Ꙥ Ꙩ Ꙭ ꙮ Ꚛ Literi kirilici Ne plutati z napivm yakim znakom Ҍ Ѣ ѣ yat cholovichogo rodu litera kirilici ta glagolici Na teperishnij chas vidsutnya v usih civilnih variantah kirilici vikoristovuyetsya lishe u cerkovnoslov yanskij movi V ukrayinskomu pismi vzhivalasya do kincya XIX st u rosijskomu do pochatku XX st dovshe za vse protrimalasya u Bolgariyi ta Zakarpatti do 1945 roku U suchasnij ukrayinskij movi u slovah na misci ѣ e vimovlyayetsya u bilshosti vipadkiv golosnij i i IstoriyaU staroslov yanskij kirilici mala nakreslennya chislovogo znachennya ne mala U glagolici mala viglyad i takozh ne mala chislovogo znachennya Ukrayinskij pravopis Div takozh Ukrayinskij pravopis Div takozh Trivalij chas zberigalasya v ukrayinskomu pravopisi pochinayuchi z davnoruskih pam yatok U XVI i osoblivo XVII st yat shiroko vikoristovuvavsya dlya poznachennya zvuka i v inshomovnih slovah mѣnuta fѣgura tosho bo literi i i buli poznachali suchasne ukrayinske ɪ i V ukrayinskih etimologichnih pravopisah kincya XVIII 1 yi polovini XIX st vona poznachala zvuk i ta zvukospoluchennya ji Simvol ѣ vikoristovuvali ne tilki yarizhka u rannij yarizhci etimologichno u piznih yiyi variantah dlya poznachennya zvuka e je yakij zaraz poznachayut literoyu ye ale j pravopis Rusalki Dnistrovoyi maksimovichivka U pravopisi Pavlovskogo 1818 litera vzhivalasya yak u piznij yarizhci dlya poznachennya zvuka e pislya m yakih prigolosnih Z ukrayinskoyi abetki yat upershe vilucheno v 1857 roci u pravopisi Gatcuka U zhelehivci dragomanivci pravopisi Grinchenka litera takozh vidsutnya Otzhe yat perestav vikoristovuvatisya v ukrayinskij grafici v seredini u Galichini v kinci XIX st Na Zakarpatti vin vikoristovuvavsya v etimologichnih pravopisah azh do 1945 r U grafichnih sistemah inshih mov Biloruska mova U vlasne biloruskih abetkah ѣ nikoli ne vikoristovuvavsya prote ye knigi napisani zrosijshenim variantom biloruskoyi movi u 19 stolitti z vikoristannyam literi ѣ Prikladom takoyi literaturi ye Bѣlorusskij sbornik guberniya Mogilevskaya Bolgarska mova U bolgarskomu pravopisi yat upershe skasovano pid chas reformi 1921 roku Prote dva roki po tomu literu vidnovleno j ostatochno vilucheno lishe u 1945 roci Pislya 1989 roku z yavilisya propoziciyi vidnoviti jogo v abetci U suchasnij Bolgariyi sposterigayetsya vikoristovuvannya literi v torgovih znakah vizitkah tosho inodi yiyi pomilkovo vzhivayut na misci u staromu pravopisi Rosijska mova V usnij rosijskij movi yat vimovlyavsya yak ieː Tochno takoyu zh stala vimova literi e otzhe ci bukvi pochali dublyuvati odna odnu U tekstah XVII stolittya yat inodi zmishuyetsya z e v nenagoloshenomu polozhenni ale nikoli pid nagolosom Bezzasterezhne zberezhennya yatya pislya Petrivskoyi reformi azbuki 1708 roku vkazuye na te sho riznicya u vimovi e i ѣ todi she zalishalasya pomitnoyu Suchasnik i rovesnik Petra Fedir Polikarpov zaznachaye sho bukva ѣ bula vvedena dlya poznachennya tonchajshego ot pismya tobto literi e proiznosheniya i sho vona poznachaye diftong ie tako e posledi polozheno a i pod nim malo otdeleno i svyazano sicevym obrazom ie U XVIII stolitti z yavilisya propoziciyi skasuvannya ѣ u rosijskij civilnij abetci zokrema ce proponuvav V K Trediakovskij proti chogo vistupav M V Lomonosov vkazuyuchi na zberezhennya vidminnostej u vimovi cih liter ukrayincyami i deyakimi velikorosiyanami a takozh neobhidnist grafichnogo rozriznennya omonimiv Nѣkotorye pokushalis istrebit bukvu Ѣ iz azbuki Rossyijskoj No syie kak ne vozmozhno tak i svo jstvam Rossyijskago yazyka protivno Ibo ezheli bez bukvy Ѣ nachat pisat a osoblivo pechatat to 1 tѣm kotorye razdѣlyat E ot Ѣ umѣyut ne tokmo pokazhetsya stranno no i v chtenyii prepyatstvovat stanet 2 Malorossyiyanam kotorye i v prostorѣchyii E ot Ѣ yavstvenno razlichayut budet protiv svo jstva prirodnago ih narѣchyiya 3 Unichtozhitsya razlichyie rechenyij raznago znamenovanyiya a shodnago proiznoshenyiya napr lechu letѣt ot lѣchu lѣchit penyu imya v vinitelnom ot pѣnyu pѣnish pene penev ot pѣne pѣnya plen roditelnyj mnozhestvennyj ot imenitelnago plena ot plѣn to est polo n kotoryya vsѣ i drugyiya mnogyiya simi dvumya bukvami razlichayutsya bukvy E i Ѣ v prostorѣchii edva imѣyut chuvstvitelnuyu raznost kotoruyu v chtenii vesma yavstvenno sluh razdѣlyaet i trebuet lt gt v E debelosti v Ѣ tonkosti narodzhenij cherez 8 rokiv pislya smerti Lomonosova vzhe ne bachiv u vimovi dvoh bukv zhodnoyi riznici Vin pisav Bukva ѣ vtrativshi spravzhnyu svoyu vimovu shozha na drevnij kamin ne na misci lezhachij o yakij vsi spotikayutsya i ne vidnosyat jogo v storonu tomu lishe sho vin drevnij i kolis buv potribnij dlya budivli Bukva ѣ poteryav nastoyashij svoj vygovor pohodit na drevnij kamen ne u mesta lezhashij o kotoryj vse spotykayutsya i ne otnosyat ego v storonu zatem tolko chto on drevnij i nekogda nuzhen byl dlya zdaniya U 1831 roci osnovopolozhnik rosijskogo movoznavstva O H Vostokov vidznachaye u svoyij Rosijskij gramatici sho bukva ѣ vimovlyayetsya nini v rosijskij movi absolyutno shozhe z bukvoyu e U 1885 roci Ya K Grot takozh konstatuye v Rosijskomu pravopisi u yihnij vimovi nemaye zhodnoyi riznici Mnemonichni virshi z ѣ Bѣlyj blѣdnyj bѣdnyj bѣs Ubѣzhal golodnyj v lѣs Lѣshim po lѣsu on bѣgal Rѣdkoj s hrѣnom poobѣdal I za gorkij tot obѣd Dal obѣt nadѣlat bѣd Vѣdaj brat chto klѣt i klѣtka Rѣsheto rѣshetka sѣtka Vѣzha i zhelѣzo s yat Tak i nadobno pisat Nashi vѣki i rѣsnicy Zashishayut glaz zѣnicy Vѣki zhmurit cѣlyj vѣk Nochyu kazhdyj chelovѣk Vѣter vѣtki polomal Nѣmec vѣniki svyazal Svѣsil vѣrno pri promѣnѣ Za dvѣ grivny prodal v Vѣnѣ Dnѣpr i Dnѣstr kak vsѣm izvѣstno Dvѣ rѣki v sosѣdstvѣ tѣsnom Dѣlit oblasti ih Bug Rѣzhet s sѣvera na yug Kto tam gnѣvno svirѣpѣet Krѣpko sѣtovat tak smѣet Nado mirno spor rѣshit I drug druga ubѣdit Ptichi gnѣzda grѣh zorit Grѣh naprasno hlѣb sorit Nad kalѣkoj grѣh smѣyatsya Nad uvѣchnym izdѣvatsya Prof N K Kulman Metodika russkago yazyka 3 e izd SPb izdanie Ya Bashmakova i Ko 1914 S 182 Isnuye legenda sho Mikola I obmirkovuvav chi ne varto skasuvati cyu bukvu ale buv zupinenij zauvazhennyam yakij vidpoviv na jogo pitannya pro priznachennya bukvi ce vidznaka pismennih vid nepismennih Proekt reformi orfografiyi 1911 roku vipracovanij Imperatorskoyu Akademiyeyu nauk buv zakonservovanij najvishim velinnyam Mikoli II Bukva yat zalishilasya na chas koshmarom rosijskih shkolyariv vid trudnoshiv zasvoyennya dovgogo spisku sliv nezvazhayuchi na zapam yatovuvannya mnemonichnih virshiv ochevidno i z yavilasya prikazka vivchiti na yat Z rosijskoyi civilnoyi abetki yat vilucheno pid chas reformi 1918 roku iz zaminoyu jogo na e Reforma bula pidgotovana zadovgo do Zhovtnevogo perevorotu j ogoloshena kilkoma cirkulyarami Timchasovogo uryadu vlitku 1917 roku 23 grudnya perehid shkoli na novij pravopis pidtverdiv dekret radyanskoyi vladi a v 1918 roci she odnim dekretom na nogo buli perevedeni spravochinstvo i presa U masovij zhe svidomosti reforma i skasuvannya yatya yak najyaskravishij yiyi punkt micno poyednalasya zi spravami bilshovikiv tozh bukva ѣ stala malo ne simvolom biloyi inteligenciyi faktichno sered prihilnikiv yiyi skasuvannya yaki brali uchast v rozrobci proektu 1911 r bulo chimalo predstavnikiv pravih akademichnih kil v tomu chisli chlen Soyuzu rosijskogo narodu akademik O I Sobolevskij Emigrantski vidannya okrim trockistskih ta deyakih inshih perevazhno drukuvalisya po staromu azh do Drugoyi svitovoyi vijni a nevelika chastina yih zberigaye doreformenu orfografiyu i pislya neyi azh do kincya XX stolittya osoblivo v knigah cerkovnih vidavnictv Zi skasuvannyam yatya stali omonimami bagato sliv utvorenih vid riznih koreniv ѣst yisti i est ye yest lѣchu likuyu i lechu lechu sinѣ e sinishe i si nee sinye vѣ dѣnie vidannya i vede nie vedennya chastkovo ci neodnoznachnosti usuvayutsya rozstavlennyam nagolosiv i krapok nad yo vsѣ vsi i vse vse rozriznyayut teper yak vse vsyo Na hvili interesu do vsogo sho stosuyetsya dorevolyucijnogo minulogo u suchasnij Rosiyi tezh sposterigayut vipadki jogo neoficijnogo vzhitku u nazvah komercijnih pidpriyemstv reklami prichomu neridko z pomilkami Okrim togo yat proponuvali yak Serbska mova U serbskij abetci ne vzhivayetsya z pershoyi polovini XIX st pislya perehodu na vukovicyu Zvuk ѣPohodzhennya U fonetichnij rekonstrukciyi praslov yanskoyi movi zvuk ѣ umovno vidnovlyuyut yak ae zvuk serednij mizh a i ɛ U transkripciyi vin poznachayetsya simvolom e vzyatim z cheskoyi abetki de litera e peredaye zvuk na misci praslov yanskogo yatya Ridshe dlya ciyeyi meti vzhivayut simvol a a umlaut kotrij vikoristovuyut u nimeckomu pravopisi dlya poznachennya zvuka ae Pohodzhennya praslov yanskogo e mozhe buti riznim ce pidtverdzhuyetsya yak morfologichnim analizom deyakih slov yanskih sliv tak i shlyahom porivnyannya slov yanskih mov z inshimi indoyevropejskimi Vid praindoyevropejskogo e dovgogo e prasl videti viditi bachiti lat videre prasl sedeti siditi lit sedeti i lat sidere prasl zver zvir lit zveris i grec 8hr Korotkij variant praindoyevropejskogo e zapochatkuvav inshu praslov yansku fonemu e Vid praindoyevropejskogo diftonga oi u zakritomu skladi pri vishidnij intonaciyi por vem ranisha forma vedm grec oida znayu prasl cena cina ranno prasl koi na lit kaina zvuk c vinik piznishe z k unaslidok drugoyi palatalizaciyi Pohodzhennya e vid oi pidtverdzhuyut i dani vnutrishnoyi rekonstrukciyi praslov peti spivati pi ti pohodit vid ranishoyi formi poi ti por forma pershoyi osobi odnini pojǫ lt poi ǫ spivayu piyu diyeslovo deliti diliti pohodit z ranishoyi formi doi liti por imennik dolja dolya Vid praindoyevropejskogo diftonga ai por praslov sneg snig got snaiws Vimova ѣ zbereglasya v stolici Avstriyi Vѣna vimovlyayetsya yak wienna Tobto ijye Piznishe v ukrayinskij movi zalishilasya i a v rosijskij ye Okrim togo e mig vinikati z nosovogo e prasl penedz pinyaz lt davn v nim pfenning pfenig de drugij e disimilyuvav pershij Div takozh Monoftongizaciya diftongiv u praslov yanskij movi Pid chas metatezi plavnih u pivdennoslov yanskih movah vidbuvalosya podovzhennya praslov yanskih e ta o Vidpovidno do zakoniv slov yanskoyi fonetiki e podovzhenij praslov yanskij e perejshov u e a ō v a Cim poyasnyuyetsya vidpovidannya shidnoslov yanskih e o i pivdennoslov yanskih ѣ a dav rus polon shelom veremѧ gorod vorota starocerk slov plѣn shlѣm vrѣmѧ grad vrata Div takozh Metateza plavnih u slov yanskih movah Pitannya pro te yak zhe zvuchav yat u praslov yanskij movi dosi ostatochno ne rozv yazane Golovnoyu problemoyu ye shirokij diapazon zvukiv u yaki perejshov u riznih slov yanskih movah vid ae do i Zasnovnik slov yanskogo porivnyalnogo movoznavstva O H Vostokov utrudnyavsya dati tochne viznachennya vimovi F I Buslayev vvazhav jogo prostim dovgim e tobto e ale nebagato naukovciv podilyali jogo poglyadi F P Fortunatov ubachav u nomu diftong ie shirokij monoftong ae todi yak inshi lingvisti vidkritij diftong tipu ia Nareshti isnuye dumka sho praslov yanskij yat vimovlyavsya po riznomu v riznih praslov yanskih dialektah i navit u mezhah odnogo dialektu napriklad mogla rozriznyuvatisya vimova e na misci praindoyevropejskogo e i e z diftongiv oi ai Na korist vimovi yak ae zaznachayut sho lat rapa ripa bulo zapozichene do praslov yanskoyi yak repa U nizci najdavnishih finskih zapozichen zi shidnoslov yanskih dialektiv slova z yatem peredayutsya cherez ӓ ӓӓ vtim ce mozhe buti osoblivistyu davnonovgorodskogo dialektu Prote pripuskayut sho na teritoriyi shidnoslov yanskogo movnogo arealu e stali vimovlyati zakrito ẹ abo ie vnaslidok chogo vin zbigsya z chasom z e gt je biloruska j rosijska movi abo i ukrayinska mova deyaki pivnichnorosijski dialekti Pidtverdzhennyam ciyeyi versiyi ye peredavannya nim Wien cherez yat ukr Viden lt Vѣden ros Vena lt Vѣna pol Wieden chesk Viden a takozh peredavannya ros sovet sovѣt yak soviet yat transliteruvavsya yak ie i pislya togo yak zbigsya z e Zvuk buv uspadkovanij z praslov yanskoyi vsimi davnimi slov yanskimi movami ale jogo vimova stala riznitisya vid praslov yanskoyi U starocerkovnoslov yanskij movi sho vinikla na osnovi solunskogo govoru davnobolgarskoyi movi zvuk e ochevidno vimovlyali yak ae blizke do ja Ce pidtverdzhuyetsya tim sho u glagolici kirilichnim literam i vidpovidav yedinij simvol Za dopomogoyu ciyeyi bukvi peredavali yak e tak i ja Ce mozhe svidchiti pro te sho dlya ukladacha glagolici zvuki e i ja buli nastilki blizki za artikulyaciyeyu sho vin navit ne stvoriv okremih simvoliv dlya kozhnogo z nih Navit u pam yatkah napisanih kiriliceyu sho vzhe mistila okremi literi dlya cih zvukiv sposterigayut yak vzhivannya zamist tak i zmishuvannya cih bukv Greckij liturgijnij termin stixhrὰ stihira v cerkovnoslov yanskij peredachi isnuvav yak u formi stihira tak i u formi stihѣra cherez yat sho tut peredavav h u serednogreckij vimovi chitalasya yak i U shidnomu areali praslov yanskoyi movi e vimovlyalasya yak ẹ abo yak diftong ie Istoriya ciyeyi fonemi bula neodnakovoyu u riznih shidnoslov yanskih dialektah Vpliv na vimovu prigolosnih Yat z praindoyevropejskih diftongiv oi i ai viklikav pid chas drugoyi palatalizaciyi pom yakshennya poperednih prigolosnih g k x i yihnij perehid u zvuki d z gt z c i s Praindoyevropejskij e z yakogo nadali tezh rozvinuvsya yat sprichiniv pid chas pershoyi palatalizaciyi pom yakshennya poperednih prigolosnih g k x i yihnij perehid u z c i s Pri comu e pislya palatalizovanih zadnoyazikovih prigolosnih perejshov ne v yat yak v inshih poziciyah a v a videti bachiti viditi gt videti ale kriketi krichati gt kricati kriceti a takozh slovo z riznimi refleksami togo zh zvuka begeti bigti gt bezati bigti bizhati Podalshij rozvitok u slov yanskih movah U biloruskij movi u bilshosti vipadkiv yat zbigsya z ɛ praslov e i perejshov u je ye sho poznachayetsya na pismi literoyu e Ridshe sposterigayut perehid yatya v ja svyatlo U rosijskij movi zvuk peretvorivsya na je ye U moskovskomu govori sho lig v osnovu rosijskoyi literaturnoyi movi yat vimovlyali yak ie Nadali yat zbigsya z ɛ praslov e i perejshov u je ye Kolishnya vidminnist mizh zvukami trivalij chas zberigalasya v orfografiyi slova de kolis zvuchav e pisali cherez ѣ de zvuchav e cherez e Vtim pravilo pravopisu bulo neposlidovnim tomu inodi ѣ pisali na misci praslov yanskogo e rѣdka i navpaki U polskij movi e vidpovidno do zakonu lehitskoyi peregolosovki pered prigolosnimi t d n s z l r perejshov u ja de peredayetsya bukvospoluchennyam ia bialy wiara a pislya m yakih prigolosnih literoyu a las V inshih vipadkah e zbigsya u vimovi z je i peredayetsya na pismi literoyu e chleb na rece na nodze abo bukvospoluchennyam ie wierzyc Wieden U cheskij movi e stav vimovlyatisya yak ɛ jɛ na pismi e abo iː na pismi i U slovackij movi e ochevidno perejshov u jɛ i poznachayetsya na pismi yak ie biely viera abo e les U luzhickih movah e ochevidno perejshov u e i poznachayetsya na pismi yak e U bolgarskij literaturnij movi vimova e shozha iz starocerkovnoslov yanskoyu i blizka do ja a pered tverdim prigolosnim hlyab byal vyara i e pered m yakim bѐli U dialektah vimova mozhe silno riznitisya U zv yazku z tim vidilyayut dva dialektnih areali rozdilenih izoglosoyu tak zvanoyu U zahodnobolgarskih i makedonskih govorah na misci e vimovlyayut e bel bѐla bѐlo bѐli u shidnobolgarskih na misci e pered tverdim prigolosnim vimovlyayut a pered mya kim e b al b ala b alo ale bѐli u nizci shidnobolgarskih govoriv a zvuchit u vsih poziciyah b al b ala b alo b ali Literaturna fonetichna norma bere osnovu z shidnobolgarskoyi vimovi U makedonskij movi na misci e vimovlyayut e yak u zahidnobolgarskih govorah Fonetichna norma makedonskoyi movi osnovuyetsya na fonetici makedonskih dialektiv U literaturnij serbskij movi e perejshov u e U dialektah refleksi davnogo yatya mozhut riznitisya zalezhno vid tipu vimovi Ekavskij tip e Yekavskij tip je Ikavskij tip i U horvatskij e stav vimovlyatisya yak je Tak samo yak i v serbskij u dialektah refleksi riznyatsya Ekavskij tip e Yekavskij tip je Ikavskij tip i U slovenskij movi e peretvorivsya na e V ukrayinskij movi Litera yat u pryamomu shrifti kursivi ta pivustavi Rukopisna litera yat U suchasnij ukrayinskij movi u slovah na misci ѣ e traplyayetsya golosnij i Ochevidno sho perehid e u i vidbuvsya vzhe pislya zlittya zvukiv i i ɨ inakshe b e zbigsya u vimovi z novim zvukom ɪ U ruskih pam yatkah vzayemozamina liter ѣ i staye poshirenoyu z XIII st U pivdennoukrayinskih govorah zvuk perejshov u zakritij e e u pershij polovini XI st yakij zvuzivsya do i v Galichini j na Bukovini na kinec XIII st a na Volini ne piznishe 1434 r U pivnichnoukrayinskih govorah diftongichna vimova yatya utrimalasya pid nagolosom a v nenagoloshenih skladah vidbulasya monoftongizaciya v e abo ɪ ne piznishe pochatku XV st Golosnij i na misci e zustrichayetsya u pivdenno zahidnih ta pivdenno shidnih govirkah i stanovit normu suchasnoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi lito rika U pivnichnih poliskih govirkah u nagoloshenij poziciyi najchastishe vzhivayetsya diftong ie a v chastini govoriv monoftongi ɪ e e U nenagoloshenij poziciyi traplyayutsya e abo ɪ z tverdim poperednim prigolosnim porivnyajmo died dedok didok Perehid yatya v i U deyakih slovah e u nenagoloshenomu skladi z nastupnim nagoloshenim perejshov v i a nadali v ɪ na pismi i ditina siditi a takozh dial mizinec prasl detina sedeti mezinec U nagoloshenomu stani j u vipadkah koli sklad z yatem buv zakritim perehodu e gt i gt ɪ ne vidbuvalosya por diti sidnici Novij yat Dokladnishe Novij yat Ruski pam yatki pochinayuchi z XII st zasvidchuyut tak zvanij novij yat yakij poznachav podovzhenij abo zvuzhenij za Yu V Shevelovim golosnij e sho postav z e v novozakritih skladah pislya zanepadu redukovanih kamѣn matѣr z ranishih kamen mater U suchasnih ukrayinskih govorah areali refleksiv golosnogo e v novozakritih skladah u cilomu zbigayutsya z arealami refleksiv e Termin novij yat upershe zaproponovanij rosijskim movoznavcem O I Sobolevskim Zmini v grafici Pislya perehodu e v golosnij i litera ѣ prodovzhuvala vzhivatisya dlya poznachennya cogo zvuka Tak zberigalasya litera ѣ tam de u vimovi zvuchav i zokrema j na misci o e v novozakritih skladah vѣn zhѣnka tѣlko u tvorah Ivana Nekrashevicha ciyeyu zh literoyu peredavavsya zvuk i bud yakogo pohodzhennya v Litopisi Grab yanki 1710 r inodi dlya cogo zvuka paralelno z ѣ vzhivalasya j litera i aprilya potim tilko napr u Litopisi Velichka 1720 r i t in Perevazhno za etimologiyeyu ѣ pishetsya v Eneyidi Ivana Kotlyarevskogo Vnormovano vzhivannya yatya v pravopisi Maksimovicha 1827 r ta Rusalki Dnistrovoyi 1837 r Maksimovichivka zakripilas na Galichini Ale na Shidnij Ukrayini pid vplivom rosijskoyi vimovi liter na poch XIX st simvol ѣ postupovo perestali vikoristovuvati dlya poznachennya i U pravopisi Gatcuka ѣ zamineno na i i bez krapki U pravopisi Kulisha vzhe vikoristovuyetsya i U zahidnoukrayinskij orfografiyi kincya XIX pochatku XX stolittya zokrema zhelehivci na misci yatya u tomu chisli j novogo dlya peredachi silno pom yakshenogo i takim vin buv u poziciyi pislya m yakih zubnih prigolosnih d t z c s l n vikoristovuvalasya litera yi hlyib dyid ninyi cyilij Ale oskilki v Shidnij Ukrayini vidminnist mizh cim zvukom i zvichajnim i zmenshilasya vzhe Grinchenko u svoyemu Slovari ukrayinskoyi movi vidmovivsya vid takogo vzhitku literi yi i ce vplinulo na zniknennya ciyeyi vidminnosti j na zahodi Ukrayini Taku vidmovu zafiksuvav Ukrayinskij pravopis 1921 roku Cikavi faktiZgidno z litopisnimi dzherelami im ya Volodimir 1000 rokiv tomu pisalosya ne cherez i a cherez yat Volodimѣr Frazeologizm pritcha vo yazicih akademichnij Slovnik ukrayinskoyi movi v 11 tomah podaye yak pritcha vo yaziceh nezvazhayuchi na te sho originalne cerkovnoslov yanske napisannya cogo vislovu z biblijnoyi knigi Povtorennya zakonu ye vo yazycѣh a ѣ zgidno z ukrayinskoyu vimovoyu pravilno peredavati ne yak e a yak i Variant vo yaziceh pevno zapozichenij z cerkovnoslov yanskoyi cherez poserednictvo rosijskoyi movi V Enciklopediyi istoriyi Ukrayini 2003 2013 nazva starodavnoyi moneti pinyaz starocerk slov pѣnѧs peredana yak penyaz z tranliteraciyeyu yatya suchasnoyu ukrayinskoyu e Primitno sho stari slovniki zavzhdi podayut ce slovo cherez i pinyaz pinyaz Nazva mista Vinnicya zasvidchena v starovinnih dzherelah yak Vѣnica inshimi slov yanskimi movami peredayetsya bez vrahuvannya kolishnoyi nayavnosti yatya bil Vinnica ros Vinnica pol Winnica PrimitkiGlushenko V A Yat 8 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinska mova Enciklopediya Kiyiv 2002 Fedor Polikarpov Tehnologia Iskusstvo grammatiki Izdanie i issledovanie E Babaevoj SPb INA Press 2000 ISBN 5 87135 092 5 Str 149 151 Rossyijskaya grammatika Nastavlenyie vtoroe o chtenyii i pravopisanyii Rossyijskom avtor Mahajlo Lomonosov 1711 1765 Glava 5 O PRAVOPISANII Arhiv originalu za 13 serpnya 2020 Procitovano 6 veresnya 2020 Russkaya grammatika Aleksandra Vostokova po nachertaniyu ego zhe sokrashennoj Grammatiki vpolne izlozhennaya SPb 1831 str 346 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2017 Procitovano 6 veresnya 2020 http index ru event actions ruble froma index html 21 kvitnya 2005 u Wayback Machine http www directdesign ru rubl people S Dobrydnev html 29 veresnya 2007 u Wayback Machine Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1985 T 2 D Kopci In t movoznavstva im O O Potebni AN URSR ukl N S Rodzevich ta in 572 s L P Pavlenko Istorichna gramatika ukrayinskoyi movi navch posib dlya stud vish navch zakl Larisa Petrivna Pavlenko Luck Volin nac un t im Lesi Ukrayinki 2010 S 48 z dzherela 10 veresnya 2017 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1989 T 4 N P ukl R V Boldiryev ta in red tomu V T Kolomiyec V G Sklyarenko 656 s ISBN 966 00 0590 3 Proishozhdenie russkogo ukrainskogo i belorusskogo yazykov M KomKniga 2006 str 163 sll T A Ivanova Staroslavyanskij yazyk Uchebnik S P Avalon Azbuka klassika 2005 S 71 Ivanova T A Staroslavyanskij yazyk Moskva Vysshaya shkola 1997 s 56 T A Ivanova Staroslavyanskij yazyk Uchebnik S P Avalon Azbuka klassika 2005 S 92 2002 bolg Sofiya Knigi za Makedoniya Arhiv originalu za 24 lyutogo 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Yurij Shevelov Istorichna fonologiya ukrayinskoyi movi Harkiv Akta 2002 S 543 Yurij Shevelov Istorichna fonologiya ukrayinskoyi movi Harkiv Akta 2002 S 552 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 2006 T 5 R T ukl R V Boldiryev ta in 704 s ISBN 966 00 0785 X Yurij Shevelov Istorichna fonologiya ukrayinskoyi movi Harkiv Akta 2002 L P Pavlenko Istorichna gramatika ukrayinskoyi movi navch posib dlya stud vish navch zakl Larisa Petrivna Pavlenko Luck Volin nac un t im Lesi Ukrayinki 2010 S 68 87 litopys org ua Arhiv originalu za 13 lyutogo 2020 Procitovano 18 travnya 2020 Pritcha Slovnik ukrayinskoyi movi v 11 t Kiyiv Naukova dumka 1970 1980 Yazik Slovnik ukrayinskoyi movi v 11 t Kiyiv Naukova dumka 1970 1980 Pinyaz Slovar ukrayinskoyi movi v 4 t za red Borisa Grinchenka K Kievskaya starina 1907 1909 DzherelaGlushenko V A Yat 8 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinska mova Enciklopediya Kiyiv 2002