Літера Ё Кирилиця А Б В Г Ґ Д Ѓ Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З З Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј К Л Љ М Н Њ О П Р С С Т Ћ Ќ У Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я

Літера Ё

Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄			Ӑ			Ӓ
			Ә			Ӛ
Ӕ	Ғ					Ӷ
	Ԃ	Ꚃ			Ԫ
Ӗ	Е̄				Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ
Ӡ	Ԇ	Ӣ		Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ		Ԛ	Ӆ
Ԯ					Ӎ	Ӊ
Ң		Ӈ	Ҥ			О̆
	О̄	Ӧ	Ө		Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ		Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
	Ҭ					Ӯ
Ӱ		Ӳ	Ү		Ұ
Ҳ			Һ			Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ
Ꚗ		Ҽ	Ҿ			Ӹ
Ҍ				Ӭ
					Я̄
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ
Ѿ	Ѣ		ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ		Ꙥ		Ꙩ
	Ꙭ	ꙮ		Ꚛ
Літери кирилиці

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ё (значення).

Не слід плутати з Ë — літерою розширеної латиниці.

Ё, ё — 7-а літера білоруської, русинської та російської абеток. Використовується також в деяких неслов'янських абетках на основі гражданської кирилиці (наприклад, у киргизькій, монгольській, чуваській і удмуртській). Після приголосних означає їхню м'якість (якщо це можливо) і звук [o]; у інших випадках — поєднання [jo].

У російській мові (тобто в російському правописі) літера «ё» використовується перш за все в тих позиціях, де вимова [(j)o] утворилася з [(j)e], чим і пояснюється похідна від «е» форма літери (запозичена із західних писемностей). У російському правописі, на відміну від білоруського, простановка крапок над «ё» факультативна.

У словах російського походження (окрім слів з приставками рос. трёх- і рос. четырёх-) завжди несе наголос. У окремих випадках ненаголошеного використання (що можливо тільки в запозиченнях: рос. кёнигсбе́ргские сёрфинги́сты, або словах з префіксами трёх- і четырёх-: рос. четырёхча́стный) фонетично тотожна з російськими «е» і «я» або має побічний наголос, але може відображати особливості написання в мові-джерелі.

В інших слов'янських кирилицях літера «ё» не використовується. В українській і болгарській писемностях для позначення відповідних звуків пишуть ьо після м'яких приголосних і йо в інших випадках. У сербській писемності (і побудованої на її базі македонської) взагалі немає особливих літер для голосних йотованих і (або) пом'якшувальних попередню приголосну, оскільки для відмінності складів з м'якою і твердою приголосною там застосовуються не різні голосні літери, а різні приголосні, а йот завжди пишеться окремою літерою. У церковнослов'янській абетках аналогічної «ё» літери немає внаслідок відсутності у питомих словах відповідних поєднань звуків, у запозиченнях для даного звукосполучення використовували диграф «їо»; російське є поширеною помилкою при читанні церковнослов'янського тексту.

Таблиця кодів

Кодування	Реєстр	Десятковий код	Шістнадцятковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод (монолітний)	Велика	1025	0401	002001	00000100 00000001
Юнікод (монолітний)	Мала	1105	0451	002121	00000100 01010001
Юнікод (розкладання)	Велика	68485896	0415 0308	00405201410	00000100 00010101 00000011 00001000
Юнікод (розкладання)	Мала	70583048	0435 0308	00415201410	00000100 00110101 00000011 00001000
ISO 8859-5	Велика	161	A1	241	10100001
ISO 8859-5	Мала	241	F1	361	11110001
КОІ-8	Велика	179	B3	263	10110011
КОІ-8	Мала	163	A3	243	10100011
Windows-1251	Велика	168	A8	250	10101000
Windows-1251	Мала	184	B8	270	10111000

У мові HTML велику літеру Ё можна записати як Ё чи Ё, а малу ё — як ё чи ё.

Розкладка клавіатури

Літера «ё» міститься в стандартній російській розкладці клавіатури для Microsoft Windows. Через віддаленість літери «ё» від основних літер на клавіатурі (ё = ~), з часом літера «ё» використовується в процесі набору текстів все рідше і рідше. У зв'язку з цим, з'являються групи людей, що підтримують ідею обов'язкового використання літери «ё» в російській мові.

Хоча літера «ё» не входить в нинішню українську абетку, вона містилася в стандартній українській розкладці клавіатури для Microsoft Windows, при цьому в розкладці не містився використовуваний для набору українських текстів апостроф. Тільки у Windows Vista це непорозуміння було виправлене.

Див. також

Йофікатор

Примітки

Знак тієї ж форми використовується в деяких екзотичних слов'янських латиницях, на зразок кашубської, але з абсолютно іншим звуковим змістом
Літера «ё» використовувалася в деяких старих системах українського правопису, що пропонувалися і застосовувалися в XIX столітті, у тому числі і в так званій «кулішівці»

[1] Знак тієї ж форми використовується в деяких екзотичних слов'янських латиницях, на зразок кашубської, але з абсолютно іншим звуковим змістом

[2] Літера «ё» використовувалася в деяких старих системах українського правопису, що пропонувалися і застосовувалися в XIX столітті, у тому числі і в так званій «кулішівці»