Російська абетка

Росі́йська абе́тка — абетка російської мови, у теперішньому вигляді з 33 літерами, що існує фактично з 1918 року (офіційно тільки з 1942 року: раніше вважалося, що в російській абетці 32 літери, оскільки Е (українською — є) та Ё (українською — йо) розглядалися як варіанти однієї літери):

Російська абетка
Вид	Алфавіт
Мови	Російська мова
Напрям	Зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

А а	Б б	В в	Г г	Д д	Е е	Ё ё	Ж ж	З з	И и	Й й
К к	Л л	М м	Н н	О о	П п	Р р	С с	Т т	У у	Ф ф
Х х	Ц ц	Ч ч	Ш ш	Щ щ	ъ	ы	ь	Э э	Ю ю	Я я

Історія російської абетки

Літери, що сьогодні використовуються у більшості слов'янських мов, були створені проповідниками християнства Кирилом і Мефодієм у IX ст. Кирило і Мефодій мали візантійське походження та, через відсутність безпосереднього контакту з жителями Київської Русі, створили абетку — глаголиця — на основі звучання близької їм болгарської мови. Створена вона була задля перекладу Біблії. Перші літери мають майже нічого спільного з кирилицею. Вже учні Кирила і Мефодія модифікували абетку, зробивши її більш подібною до грецької, та назвали її кирилицею. Ця абетка і стала основою для церковнослов'янської мови, що, поєднавшись із цивільної староруською, сформувала російську мову, а з ними і варіації в літерах. Вже пізніше, у 1708-1710 рр. Петро I провів реформу письма, що усунула рідко-вживані літери з кириличного алфавіту та створив спрощений друкований шрифт, що дістав назву гражданський шрифт. Орфографія мови була значно змінена реформою 1918 року: зокрема, були скасовані літери — І, Ѣ, Ѳ, Ѵ.

Відмінності від української абетки

Російська абетка до реформи 1918 року

Деякі літери виконують не ті ж функції, що в українській абетці:

• г слід читати як українську ґ;
• е слід читати як українську є;
• ё позначає йотоване о, у більшості літератури замість неї використана е (окрім дитячої літератури та посібників для вивчення російської мови як іноземної);
• и слід читати як українську і;
• ч завжди позначає м'який приголосний;
• ъ є зазвичай аналогом апострофа, найчастіше відокремлює префікс від кореню (пор. подъезд з укр. під'їзд);
• ы подібне до української и, проте вимовляється з напруженням як 'і (апостроф та і), тобто російські ъ та и;
• э слід читати як українську е.

Загалом в російській абетці відсутні українські літери Ґ ґ, Є є, І і, Ї ї. Натомість присутні літери Ё ё, ъ, ы, Э э, котрих в українській абетці немає.

Таблиця транслітерації

Російська літера	Український відповідник
А а	А
Б б	Б
В в	В
Г г	Ґ; Г (у Господь; ого! та деяких діалектах); В (его та у деяких суфіксах: -ого, -его, напр. лучшего)
Д д	Д
Е е	Є
Ё ё	Йо
Ж ж	Ж
З з	З
И и	І
Й й	Й
К к	К
Л л	Л
М м	М
Н н	Н
О о	під наголосом вимовляється, як О, без наголосу — як А
П п	П
Р р	Р
С с	С
Т т	Т
У у	У
Ф ф	Ф
Х х	Х
Ц ц	Ц
Ч ч	Ч; Ш (у деяких словах: что і т. д.)
Ш ш	Ш
Щ щ	вимовляється як українське [шь] (як у слові «затишшя»), але транслітерується як Щ
Ъ ъ	'
Ы ы	И
Ь ь	Ь
Э э	Е
Ю ю	Ю
Я я	Я

Див. також

• Кирилиця
• Російська мова
• Українська абетка

Примітки

1. Русский язык за 18 минут. YouTube. Arzamas. 20 грудня 2017. оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
2. Трегубова, Ярослава (9 листопада 2018). Українці користуються шрифтом Петра І, а треба своїм – каліграф Чебаник. Радіо Свобода. оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2021.