Сторінка про відомих людей, пов'язаних з містом Тараща
Вчені та науковці
- Александров Анатолій Петрович (1903, Тараща — 1994 Москва) — радянський фізик, фахівець з атомної фізики та енергетики, президент Академії Наук СРСР (з 1975 по 1986). Був директором Інституту фізичних проблем Академії Наук СРСР, та директором Інституту атомної енергії імені Ігоря Курчатова. Чотирьохразовий лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1951, 1953), лауреат Ленінської премії (1959), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1960, 1973), володар дев'яти орденів Леніна, (1968), (1978), та (1978).
- Баладинський Вадим Леонідович (1935, Тараща) — вчений-архітектор, доктор технічних наук (1982), професор (1984), завідувач кафедри будівельних машин Національного університету будівництва та архітектури України, директор Науково дослідного інституту будівельно-дорожної та інженерної техніки, з 1988 — президент Міжнародної асоціації з автоматизації та екології земляних робіт, лауреат премії імені М. Будникова (1995), заслужений діяч науки та техніки України (1994), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
- Бойко Юрій Володимирович (1962, Тараща) — вчений радіофізик, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри напівпровідникової електроніки радіофізичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка та завідувач інформаційно-обчислювального центру того ж університету.
- Бурляй (Бурлій) Юрій Васильович (1926, Тараща) — вчений-механік, доктор технічних наук, займав посади директора «УкрНДІпродмаш» та генерального директора Київського науково-виробничого об'єднання «Харчомаш».
- Вовк Прокіп Федорович (1887, с. Лісовичі — 1943, Солекамськ) — професор, проректор (декан) сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту (КПІ) та завідувач кафедри механізації сільського господарства КПІ, після відокремлення с.г. факультету від КПІ та організації на його основі Київської сільськогосподарської академій, працював на посаді професора академії. Крім того, завідував кафедрою сільськогосподарських машин Московської сільськогосподарської академії та працював у Науково-дослідному інституті сільськогосподарських машин імені (м. Москва). Арештований 1938. Помер в 1943 у виправно-трудовому таборі в Солекамську. Реабілітований 1955.
- Волковинський Валерій Миколайович (1948, Тараща — 2006, Київ) — український історик, доктор історичних наук, лауреат премії імені Михайла Грушевського. Серед авторських монографій історика вирізняються праці присвячені Михайлові Фрунзе, Павлу Постишеву, Християну Раковському, Нестору Махну. Остання монографія присвячена проблемі революційного тероризму в Російській імперії, та, зокрема, діяльності Ірини Каховської, революційної діячки родом з Таращі.
- Гайсинський Моїз (фр. Dr. Moïse Haïssinsky) (1898, Тараща — 1976, Париж) — французький хімік, автор першої в світі монографії з радіаційної хімії «Радіаційна хімія та її застосування» (Париж, 1957), що була перекладена, зокрема, російською (1961) та англійською (1964) мовами. Гайсинський захистив докторську дисертацію в Римському університеті ла Сапієнца та тривалий час працював у Паризькому університеті (добре відома Сорбонна). Він був членом італійської Національної академії наук деі Лінчеі (Рим, 1953), членом французької академії інженерних наук, а також різноманітних хімічних та фізичних товариств Європи та Америки.
- Гінтов Олег Борисович (1935, Тараща) — вчений-геофізик, випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу палеогеодинаміки Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України, лауреат державної премії України в галузі науки та техніки (1996).
- Горошко Михайло Васильович (1939, с. Ріжки) — доктор геолого-мінералогічних наук, провідний науковий співробітник Інституту тектоніки та геофізики ім. Ю. А. Косигіна міста Хабаровськ.
- (1952, с. Петрівське) — вчений-математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент механіко-математичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка. Автор більше 80 наукових праць. Заступник з наукової роботи декана факультету.
- Дахно Володимир Петрович (1928, с. Лісовичі) — український вчений-архітектор, кандидат архітектури (1961), член-кореспондент Української академії архітектури (1992), з 1981 по 1988 — директор Київського науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури та містобудування, серед реалізованих проектів адміністративний будинок (нині Міжнародний діловий центр) на вулиці М. Пирогова 7 в Києві, 1952 рік, та інтер'єр клубу Ради Міністрів УРСР (нині Кабінету Міністрів України) на вулиці Жовтневої революції 5 (нині це вулиця Інститутська), теж 1952 рік, обидва проекти реалізовані у співавторстві. Автор принаймні шести підручників та монографій. З 1995-го року проживає в Німеччині.
- Дробот Іван Іванович (1951 с. Лук'янівка) — український історик, доктор історичних наук, професор. Директор Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова та завідувач кафедри Історії України того ж університету.
- Жебокрицький Віктор Андрійович (1906, с. Калинове — 1975, Київ) — український історик, дослідник всесвітньої історії, балканіст, славіст, доктор історичних наук, професор. Почесний громадянин Болгарської народної республіки. Завідував кафедрою Нової історії та кафедрою Історії міжнародних відносин та зовнішньої політики СРСР Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював також у Республіканській партійній школі та Інституті історії Академії Наук УРСР.
- Калитка Валентина Василівна (1946, с. Потоки) — вчений-хімік, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри Загального землеробства Таврійського державного агротехнологічного університету (м. Мелітополь). Під керівництвом Валентини Василівни захищено сім кандидатських дисертацій, вона є членом спеціалізованої вченої ради з захисту дисертацій та членом експертної ради ВАК України з агрономії та лісового господарства. Є автором 148 наукових публікацій, в тому числі 119 повноцінних наукових статей, має 22 авторських свідоцтва та патенти. Нагороджена орденом княгині Ольги III-го ступеня.
- Ковалевський Сергій Борисович (1967, Тараща) — український лісівник, професор кафедри дендрології та лісової селекції, декан факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор сільськогосподарських наук.
- Кузьмін Марселій Петрович (1924, Тараща — 1999, Тула) — доктор технічних наук, професор, завідував кафедрою двигунів літальних апаратів, а також був деканом машинобудівного та факультетів Тульського політехнічного інституту. Заслужений діяч науки та техніки РРФСР (1984). Нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За трудову доблесть».
- Луковський Іван Олександрович (1935, с. Косяківка) — український математик і механік, доктор фізико-математичних наук, професор, засновник вітчизняної наукової школи з динаміки твердих і деформівних тіл, які мають порожнини, частково заповнені рідиною. Академік Національної академії наук України (2000), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки, премії НАН України імені Михайла Янгеля, та премії НАН України імені Миколи Крилова. Крім того, нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У творчому доробку вченого понад 180 наукових статей. Виховав 6 докторів і 25 кандидатів наук.
- Маркевич Олександр Прокопович (1905, с. Плоске — 1999) — радянський зоолог, доктор біологічних наук, професор, завідував кафедрою зоології безхребетних та паразитології Київського університету імені Тараса Шевченка, академік Національної академії наук України.
- Муранівський Тарас Васильович (англ. Taras Muranivsky) (1935, с. Косяківка — 2000) — доктор філософських наук, кандидат економічних наук, був професором кафедри інформаційних ресурсів Російського державного гуманітарного університету міста Москви, а також був першим ректором Українського університету () міста Москви. Працював також в Інституті вивчення США та Канади Російської академії наук та був президентом московського (російського) підрозділу Міжнародного інституту Шиллера.
- Наулко Всеволод Іванович (1933, Тараща) — вчений етнограф, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, працював на історичному, філософському та географічному факультетах Київського університету імені Тараса Шевченка. Нині завідує відділом в Інституті української археографії і джерелознавства НАН України імені Михайла Грушевського та є професором Київського славістичного університету. Обирався членом Академічної ради асоціації етнології та фольклору Європи від України. За різними оцінками, Наулко є автором від 350 до 470 етнографічних публікацій, в тому числі близько 10 підручників, посібників, довідників та монографій.
- (1932, с. Круті Горби) — вчений — педагог, кандидат педагогічних наук, професор. . Випускник Київського університету імені Тараса Шевченка. Тривалий час працював у Кіровоградському педагогічному інституті, де був завідувачем кафедри педагогіки, деканом педагогічного факультету, проректором із заочної освіти, проректором з навчальної роботи. Працював також завідувачем кафедри педагогіки Черкаського педагогічного інституту. Автор більше 100 наукових праць серед яких 15 посібників для студентів ВНЗів та 4 монографії.
- (1938. с. Ківшовата) — український винахідник, кандидат технічних наук, розробник радянської системи космічного зв'язку «Арістон» (проектував великий екран розміром 10 на 10 метрів, що використовується в центрі керування польотами космодрому Байконур) та кінескопів до телевізорів «Фотон-234К» та «Славутич-Ц280КП», лауреат державної премії СРСР в галузі науки та техніки. Розробив проект безпечного біотелевізора. Проект куплений за шалені гроші компанією Samsung. Фірма Samsung за проектом Осавуленка виготовити згаданий телевізор не змогла. Чи то з проектом не все в порядку, чи кваліфікація науковців фірми Samsung підгуляла, — поки що не з'ясовано.
- (1941, с. Степок) — кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри автоматизації Національного аграрного університету, має близько 70 наукових праць та 10 винаходів.
- (1915, с. Мала Березянка — 1999) — вчений історик, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України 19-го століття Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор книги «Людина з ім'ям комуніст: образ комуніста в українській повоєнній прозі» виданої в 1974-му в видавництвом «Знання» та перевиданої в 1978-му видавництвом «Вища школа».
- Ткаченко Анатолій Олександрович (1948, с. Лук'янівка —) — український вчений-літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури Київського національного університету мені Т. Шевченка, член Спілки письменників України.
- Топачевський Олександр Вікторович — народився на хуторі Бобрівка Таращанського повіту Київської губернії — український вчений, академік, директор Інституту гідробіології Академії наук УРСР з 1959 по 1973 роки, дійсний член Академії Наук УРСР.
- Улашин Генрик (пол. Henryk Ułaszyn) (1874, Таращанський район [можливо, с. Ківшовата] — 1956) — польський мовознавець-славіст, професор. Навчався в Київському університеті, а потім у Кракові, Відні, Лейпцизі. Викладав мовознавство у Польській університетській колегії в Києві. Був професором слов'янської філології в університетах Львова, Познані та Лодзі.
- (1931, с. Улашівка) — вчений — радіофізик, кандидат технічних наук (1973). Учасник розробки та запуску першого в світі штучного супутника Землі. Був відповідальним виконавцем з проектування, розробки, випробування і здачі в експлуатацію космічних геодезичних систем «Сфера» та «Сфера-4». Брав активну участь у цілому ряді інших важливих космічних проектів, включаючи програми з освоєння Місяця. Лауреат (1986). У 2007 році йому присвоєно почесне звання .
- (1937, Тараща) — вчений-зоолог, кандидат ветеринарних наук. Випускник Київського ветеринарного інституту. Працював завідувачем лабораторії з вивчення хвороб молодняка тварин Інституту експериментальної ветеринарії Сибіру та Далекого Сходу Росії. Автор понад 80 наукових праць та 2 монографій. Нагороджений великою та малою срібними та двома бронзовими медалями ВДНГ СРСР за досягнення в області ветеринарної науки. В наш час[] проживає з сім'єю в Детройті (США).
- (1926, с. Калинове — 1974, Київ) — вчений-педагог, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник НДІ педагогіки УРСР. Професійно займалася проблемами навчання людей з порушеними або втраченими функціями зору. Автор букваря для дорослих сліпих виданого в 1975 році після смерті автора: Царик Н. С. Буквар для дорослих сліпих. — К.: Рад. школа, 1975. — 317с.
- (1934, с. Петрівське) — вчений-геофізик доктор геолого-мінералогічних наук, професор, випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тривалий час працював на геологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де, крім іншого, займав посаду заступника декана (з 1979 по 1988), а з 1988 по 1999 був деканом геологічного факультету. Заслужений працівник освіти України (1999). В наш час[] працює викладачем приватного вищого навчального закладу післядипломної освіти геологічного спрямування.
Лікарі
- (1923, Тараща) — вчений анестезіолог та реаніматолог, кандидат медичних наук, доцент кафедри швидкої допомоги та медичних катастроф Башкирського державного медичного університету. Автор 76-ти наукових праць, у тому числі співавтор довідника зі швидкої медичної допомоги. Тема дисертації «Функціональний стан нирок у хворих з митральним пороком серця в зв'язку зі знеболюванням та операцією». Тривалий час був головним позаштатним анестезіологом-реаніматологом Міністерства охорони здоров'я республіки Башкирія.
- Мащенко Ігор Сергійович (1939, Тараща) — український вчений-стоматолог, доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України, професор кафедри терапевтичної стоматології та стоматології інтернів Дніпропетровської державної медичної академії. Працював деканом стоматологічного факультету, проректором з лікувальної роботи та проректором з навчальної роботи ДДМА. З 1982 по 2007 очолював кафедру терапевтичної стоматології ДДМА. Під керівництвом Ігоря Сергійовича захищено 43 кандидатських та 8 докторських дисертацій.
- (1966, Тараща) — заступник міністра охорони здоров'я України кабінету міністрів Віктора Януковича. Працював в. о. головного лікаря Київської клінічної лікарні № 15.
- (1953, с. Велика Березянка) — український лікар стоматолог та фармаколог, доктор медичних наук. Автор 2 підручників для студентів-медиків та 4 монографій. Член редакційних колегій журналів «Дентарит», «Український стоматологічний альманах», «Ортодент». Виховав 5 кандидатів медичних наук.
- Ніколаєв Анатолій Петрович (1896, Тараща — 1972) — український радянський лікар-гінеколог, професор, дійсний член Академії медичних наук СРСР, лауреат Сталінської (Державної) премії СРСР 1952. Був директором Інституту акушерства та гінекології Академії медичних наук СРСР. Крім того був професором Полтавського медичного інституту та працював у Київському, Донецькому та Куйбишевському інститутах охорони материнства та дитинства. Автор 12-ти підручників та монографій, деякі з них були багаторазово перевидані іноземними мовами. Автор сценарію науково-популярного фільму рос. «Победа над болью».
- (1964, Тараща) — лікар-ендокринолог, заслужений лікар України, директор Київського міського центру ендокринології та обміну речовин, Головний позаштатний спеціаліст з ендокринології Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, автор більше тридцяти наукових праць. Донька відомого українського політика Олександра Ткаченка.
- Ручківський Сергій Никифорович (1888, Тараща — 1967, Київ) — лікар-епідеміолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР з 1946-го року. Випускник Київського університету святого Володимира. Завідував відділом Київського бактеріологічного інституту, був професором Київського інституту вдосконалення лікарів, завідував кафедрою в Київському медичному інституті, працював у Київському науково-дослідному інституті епідеміології, мікробіології та паразитології. Автор більше 100 наукових праць, в тому числі 4 монографій. Науковий напрямок — бактеріологія та епідеміологія кишкових захворювань.
- (Тараща — Москва) — перша в Росії жінка, котра стала головним лікарем та завідувачкою великої клінічної лікарні. До революції лікарня розташовувалася по вулиці Багрушинській міста Москви. Після революції — ординатор хірургічного відділення лікарні імені професора Остроумова міста Москви. Сестра генерала-хорунжого армії Української Народної Республіки Володимира Сікевича.
- Стеченко Людмила Олександрівна (1943, Тараща) — вчений-медик, доктор біологічних наук, професор кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету імені Олександра Богомольця, та завідувачка лабораторії електронної мікроскопії того ж університету. Має членство в ряді місцевих та міжнародних медичних організацій. Автор 289 наукових праць, в тому числі 4 монографій та розділу підручника для студентів медиків; має 6 патентів на винаходи та 2 раціоналізаторські пропозиції. Під керівництвом Людмили Олександрівни захищено 4 докторських та 7 кандидатських дисертацій.
- (1946, с. Плоске) — головний лікар офтальмолог автономної республіки Крим. З 1987 року завідувачка мікрохірургічного відділення Республіканської клінічної лікарні імені Семашка. Лауреат премії «Золота фортуна» (1998). Заслужений лікар автономної республіки Крим (1999).
Діячі культури
- Блюміна Ірина Михайлівна (1924, Тараща) — український мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України (1996). Кандидат наук з мистецтвознавства (1969). З 1948 по 1958 — науковий співробітник Київського музею західного та східного мистецтв. З 1960 по 1983 — старший науковий співробітник головної редакції Української радянської енциклопедії. Член Національної спілки художників України (1967) та член Національної спілки журналістів України (1975). Є автором статей до енциклопедій України та інших країн, сценаріїв до теле- та радіопередач, упорядником книжок, альбомів та журналів.
- Бурляй (Бурлій) Юрій Семенович (1918, Тараща — 1998) — український письменник, доцент факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, заступник головного редактора газети «Літературна Україна». Автор літературно-критичних книжок «Зброєю слова» (1955), «Володимир Сосюра» (1959), «Михайло Стельмах» (1962), «Боєць життя нового» (1963), «Життя і слово» (1982), повісті «Спалах» (1969), книжки-альбому «Володимир Сосюра» (у співавторстві з І. Гончаренком, 1978), підручника для студентів «Основи літературно-художньої критики» (1985) та історичних романів «Світанок» (1980) і «Червоний вир» (1988), в яких відображено події Таращансько-Звенигородського збройного повстання 1918—1919 років. Учасник Другої Світової війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.
- Дяченко Григорій Онуфрійович (1896, с. Бовкун — 1972, Чехія) — український та чеський співак (тенор), композитор та хоровий диригент. Закінчив учительську школу Михайлівського золотоверхого монастиря (1914), з 1918 по 1919 навчався в Київському музично-драматичному інституті. З 1914 вчителював та диригував хорами. З 1919-го жив у Чехії. Закінчив Празьку консерваторія (в 1926-му — клас вокалу, в 1930-му — клас композиції). Соліст опер у містах Пльзень, Оломоуц, Опава. Автор багатьох музичних творів для фортепіано та хору.
- Злотник Олександр Йосипович (1948, Тараща) — народний артист України, композитор, автор музики до багатьох кінофільмів, опер-дум, мюзиклів, симфонічних творів, камерної та інструментальної музики, хорів тощо. Автор музики більш як тисячі пісень. Лауреат численних міжнародних та українських конкурсів, фестивалів «Пісенний вернісаж». Заслужений діяч мистецтв України (1996), член спілки композиторів України (з 1985). Лауреат міжнародної премії імені Сіді Таль. Кавалер , ордена «За заслуги» III ступеня, ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
- (1916, с. Чернин — 2000) — єврейський поет, 1948 року закінчив Вінницький педагогічний інститут, вчителював в Сумській, Саратовській, Хмельницькій та Херсонській областях. Друкувався з 1932-го року. Автор збірок «Людина вулиця» (1972), «Добре слово» (1980), «Мир у господі» (1987). Поезіям Кацева притаманні ліризм та м'який гумор. Для дітей написав збірки віршів «Дитячі пісні»(1940), «Лист до дідуся» (1975). Українською мовою окремі твори Кацева переклав Микола Братан.
- Крестовський Всеволод Володимирович (1839, с. Мала Березянка — 1895, Варшава) — російський письменник та поет, автор чотирохтомного роману «Петербурзькі нетрі» (рос. «Петербургские трущобы»), а також романів «Тьма єгипетська», «Тамара Бендавид», «Торжество Ваала» та інших. За мотивами роману Всеволода Крестовського «Петербурзькі нетрі» був знятий популярний 60-ти серійний телевізійний серіал «Петербурзькі таємниці».
- Лісняк Юрій Якович (1929, с. Ківшовата — 1995, м. Київ) — один з найбільш знаних українських перекладачів радянської доби. Пристойно володів англійською, німецькою, французькою, чеською та словацькою мовами. Перекладав на українську та російську мови твори Едгара Алана По, Роберта Льюїса Стівенсона, Карела Чапека, Айзека Азімова, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра, Генріха Гейне, Чарльза Діккенса, Германа Мелвілла, Вальтера Скотта, Бертольда Брехта, Джерома Клапки Джерома, Джеймса Джойса, Оноре де Бальзака, Жерара де Нерваля, Анатоля Франса, Генріха Манна, Джека Лондона, Редьярда Кіплінга, Еріха Марії Ремарка, Генріха Теодора Белля, Ярослава Гашека та багатьох інших авторів. Переклав близько сотні романів, повістей, оповідань, драматичних та поетичних творів. Лауреат літературної премії імені Максима Рильського (1991) та премії журналу «Всесвіт» імені Миколи Лукаша (1993).
- Мельниченко Тамара Йосипівна (1927, с. Антонівка — 2009) — українська поетеса, член спілки письменників України. Автор дитячої книги «Живи, жайворонок», повісті «Час вечірніх вогнів», поетичних книг: «Жага життя», «Біла казка», «Кохан-зілля» та інших.
- Мудрак Лариса Михайлівна (1968, с. Лука) — українська журналістка та телеведуча, лауреат загальнонаціональної програми «Людина року — 2003» в номінації в галузі друкованих ЗМІ», керівник Секретаріату Президента України Віктора Ющенка.
- Новицький Іван Петрович (1844, Тараща — 1890) — український історик, журналіст, етнограф. Автор багатьох статей в виданнях «Киянин», «Київські губернські вісті», та «Київська давнина». Працював у центральному архіві Київського університету святого Володимира, у археографічній комісії, у київському статистичному комітеті, та у київському відділі Імператорського географічного товариства, видав 2 томи матеріалів з історії селянства XV—XVIII віків (1877), брав участь у експедиції Павла Чубинського і для V-го тому її праць дістав близько 5000 пісень.
- (1959, с. Круті Горби) — український оперний співак, баритон, випускник Київської консерваторії, соліст Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва. Працював солістом Саратовського театру опери та балету та солістом Вроцлавського (Польща) театру опери та балету.
- Серебряков Леонід Борисович (1922, Тараща) — український письменник-гуморист, член спілки письменників України. Автор збірок «Гуморески», «Ой під вишнею», «Веселим пером», «Екскурсія в рай», «Чому лопнув меридіан», «Знайся кінь з конем», «Гриша Ополоник і сексуальні реформи», «У всякого своя доля», «Кум Омелько і Джоконда», «Звідусіль аж до Херсона», «А как же с моим вопросом?», «Не злізаючи з печі».
- Томашевський Борис (англ. Boris Thomashefsky) (1868, Тараща — 1939) — американський актор, режисер, драматург, та театральний діяч. Основоположник американських єврейських театрів, що ставили вистави мовою їдиш.
- Чернов Валентин Іванович (1894, Тараща — 1980, Феодосія) — радянський диригент та астроном. Закінчив Московську консерваторію (клас віолончелі) та факультет астрономії Московського університету імені Ломоносова. Дружив з Костянтином Ціолковським, був одним з засновників та членом президії — першої космічної організації в Радянському Союзі. Був диригентом Большого театру Москви, головним диригентом Удмуртського оперного театру, диригентом Киргизького, Таджикського, Новосибірського та Казахського театрів опери та балету. Крім того, працював керівником оперної студії та диригентом симфонічного оркестру Південного берега Криму (м. Ялта). Заслужений діяч мистецтв Киргизької РСР (1945).
- Юровський Володимир Михайлович (1915, Тараща — 1972) — радянський композитор, РРФСР (1969). Писав музику до балетів, вокальних циклів, драматичних спектаклів та фільмів. Автор музики до балету «Пурпурні вітрила» (рос. «Алые паруса») за повістю Олександра Гріна, який тривалий час ішов у Большому театрі Москви. Автор музики до добре відомих радянських мультфільмів «Золота антилопа», та «Зачарований хлопчик» (за мотивами казки Сельми Лагерльоф «Дивовижна подорож Нільса Хольгерсона з дикими гусками Швецією»), крім того озвучував мультфільми «Верлиока», , , , . Батько диригента Михайла Юровського та дід диригента Володимира Юровського.
Політики
- Желєзногорський Григорій Абрамович (1896, Тараща — 1938) — український юрист. Був членом партії есерів та очолював повітовий комітет партії. Був , прокурором Харківської губернії, головою Верховного Суду УРСР, та генеральним прокурором УРСР. Звинувачений у троцькізмі та засуджений до страти 22.09.38. Реабілітований в 1957.
- Каховська Ірина Костянтинівна (1888, Тараща — 1960, м. Малоярославець Калузької обл.) — політична та революційна діячка, одна з лідерів партії есерів, керувала підготовкою успішного терористичного замаху на командуючого німецькими окупаційними військами в Україні 1918 року генерала-фельдмаршала Германа фон Ейхгорна, а також керувала підготовкою замахів на гетьмана Павла Скоропадського та одного з керівників білогвардійського руху генерала Антона Денікіна.
- Мороз Олександр Олександрович (1944, с. Буда) — український політик, голова Соціалістичної партії України, двічі обирався Головою Верховної Ради України з 1994 по 1998 та з 2006 по 2007 роки. Автор численних брошур політичного характеру.
- Сушкевич Валерій Михайлович (1954, Тараща) — український політик, член фракції Юлії Тимошенко, голова , президент Національного комітету спорту інвалідів України (Національного Параолімпійського Комітету України), голова Національної асамблеї інвалідів України, Герой України, повний кавалер ордена «За заслуги» та кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
Організатори виробництва
- Биков Ернест Миколайович (1936, Тараща — 2004, Київ) — український інженер-конструктор, лауреат Шевченківської премії. Керував проектуванням театрів у Житомирі, Дніпрі, Луцьку, Хмельницькому, Білій Церкві та кінотеатру «Зоряний» в Києві. Керував реконструкцією Київського академічного театру оперети. Був співавтором проектів музично-драматичних театрів у Сімферополі, Івано-Франківську, Ужгороді, та санаторію «Карпати». Був головним конструктором будівництва нового приміщення Київського театру ляльок.
- Громадський Андрій Степанович (1920, с. Северинівка — 2009, Новосибірськ) — Герой Соціалістичної Праці, голова колгоспу імені С. М. Кірова Коливанського району Новосибірської області. Учасник Другої Світової війни. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.
Представники духовенства
- (1796, с. Велика Березянка — 1863) — (в миру Крижанівський Олександр Петрович) — архієпископ Рязанський.
- Архієпископ Питирим (1944, с. Червоні Яри —) (в миру Старинський Микола Петрович) — архієпископ Миколаївський та Вознесенський.
- Бабієнко Теофіл Арсентійович (1850-1943) став першим рукопокладеним пастором Адвентистської церкви в Російській імперії, який є вихідцем з місцевого населення, а не із середовища німецьких колоністів. Організував у Ставрополі першу слов’янську адвентистську громаду. У 1890 р. під час адвентистської конференції на території Росії Бабієнко був рукоположений на проповідницьке служіння, став першим священнослужителем-українцем Церкви адвентистів сьомого дня.[4]
- Бабієнко Теофіл Теофілович (1885, Тараща — 1980) — проповідник в Китаї, в російськомовному місті Харбіні. Там його зусиллями створюється громада більш ніж в 700 чоловік і будується молитовний будинок, при якому відкривається повна середня школа з десятикласною освітою, він засновує друкарню, а потім відкриває Біблійну семінарію. Під час служіння в Харбіні він обслуговував до 1922 року і радянський Далекий Схід. 1928 році Теофіла Теофіловича Бабієнко обрали президентом Балтійського уніону. Він став одним із засновників семінарії в місті Сужі під Ригою. У 1932 році його обирають президентом Польського уніону, в який входили і області Білорусі і України. У 1936 році його обирають секретарем Північно-Європейського дивізіону з центром в Лондоні, де він служив до війни.
- Гельман Пінхас (1880, Тараща — 1921, Катеринослав) — рабин центральної частини міста Катеринослава, член Катеринославської міської думи. Засновник та викладач декількох Катеринославських єшив, серед його учнів були Ізраїлю , рабин , рабин , рабин , який став головним рабином Дніпропетровська після Другої світової війни, та інші.
- Гончаренко Агапій Онуфрійович (англ. Agapius Honcharenko) (1832, с. Крива — 1916, Каліфорнія, США) — відомий український священик, правозахисник, громадський та політичний діяч, учасник вільного друку, один з перших українських політичних емігрантів.
- (1887, с. Косяківка — 1931, Москва) — священик, випускник Київської духовної семінарії. Працював псаломщиком у Таращанському, Черкаському, Звенигородському, Чигиринському та Канівському повітах. Неодноразово арештовувався радянською владою. З лютого по листопад 1930-го року працював благочинним міста Серпухова. Звинувачений в участі в нелегальній антирадянській організації та розстріляний 23.02.1931 в Бутирській тюрмі. Похований на Ваганьковському кладовищі.
- Кваснєвський Сигізмунд Карлович (1878, Тараща — 1937) — католицький священик. Навчався на медичному факультеті Київського університету, звільнений з числа студентів за участь у нелегальній студентській організації. В 1909 р. закінчив та отримав сан католицького священика. Був настоятелем костелів у Вінниці, Проскурові, Ростові на Дону та Києві. Розстріляний в 1937.
- Мальований Кіндрат Олексійович (1845—1913), народився та проживав у Таращі — організатор та дуже поширеного на рубежі 19-го та 20-го століть сектантського руху, відомого під назвою . Попри те, що Кіндрат помер 1913-го, в 1917 році в Україні налічувалося близько двох тисяч мальованців.
Військовики
- Вернигора Петро Леонтійович (1921, Тараща — 1943, Черкаси) — Герой Радянського Союзу (посмертно), командир батареї самохідних гармат 52-ї армії, 2-го українського фронту, загинув при штурмі Черкас.
- Вовченко Іван Антонович (1905, с. Кирдани — 1976, Київ) — генерал-майор танкових військ (1943), в червоній армії з 1926 року. З вересня 1944 по травень 1947 начальник 2-го Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії імені Фрунзе. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки та медалями.
- Гребенко Федір (18??, с. Лісовичі — 1919, Москва) — польовий командир та військовий діяч часів громадянської війни. До того — прапорщик царської армії. Ініціатор та командир Таращанського збройного повстання 1918 року. Один з організаторів легендарного Таращанського полку. Розстріляний 1919 року органами ВЧК в Москві.
- (1900, Тараща — 1970, Самара) — радянський військовий льотчик та воєнначальник, учасник громадянської війни, учасник радянсько-польської війни 1920-го року, учасник війни в Іспанії 1936—1939, учасник Великої Вітчизняної війни, командир 1-го гвардійського змішаного авіаційного корпусу під час Великої Вітчизняної війни, генерал-лейтенант авіації, двічі кавалер ордена Леніна, чотири рази нагороджений орденом червоного прапора, а також орденами Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького.
- Кабанов Сергій Леонідович (1971—2016) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Любий Іван Семенович (1904, с. Веселий Кут — 1963) — генерал-лейтенант внутрішніх військ. З лютого по липень 1942 — начальник військ НКВС СРСР з охорони особливо важливих промислових підприємств, з липня 1942 по січень 1943 — начальник Управління прикордонних військ НКВС військового округу, 1943—1944 начальник військ НКВС СРСР з охорони тилу Західного та 3-го Білоруського фронтів. Нагороджений орденом Суворова другого ступеня. Лауреат Державної премії СРСР.
- Навроцький Михайло Карпович (1919, Тараща — 1991, Київ) — Герой Радянського Союзу, штурман загону 12-го гвардійського авіаційного полку 7-го авіаційного корпусу авіації дальньої дії, старший лейтенант.
- Пилипченко Дмитро Олексійович (1906, Тараща — 1944) — Герой Радянського Союзу (посмертно), стрілець 45-го гвардійського стрілецького полку 66-ї гвардійської стрілецької дивізії 18-ї армії 1-го українського фронту, гвардії рядовий. Нагороджений також орденом Леніна. Загинув при штурмі містечка Долина. В честь нього названо школу в місті Долина.
- Рябчук Віктор Дмитрович (1924, с. Станишівка) — доктор військових наук, професор, Російської Федерації, дійсний член російської Академії військових наук, генерал-майор.
- (можливо, Северинівський) (1913, Тараща — 1941) — старший лейтенант, був одним з перших радянських командирів підводних човнів, командував човном «М-49». Човен затонув в серпні 1941. За однією з версій, підірвався на власному мінному загородженні.
- Сікевич Володимир Васильович (1870, Тараща — 1952, Торонто, Канада) — український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, до того — полковник генерального штабу та генерал-майор царської армії. У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, командир 6-го піхотного Ладозського полку, помічник командира 36-ї піхотної бригади. Нагороджений сімома орденами і Золотою Георгіївською зброєю.
- Штельмах Дмитро Лаврінович (1902, с. Велика Вовнянка — 1971 Житомир) — Герой Радянського Союзу, командир 797 стрілецького полку 232 стрілецької дивізії 40-ї армії 2-го українського фронту, полковник. Удостоєний звання Героя за успішний прорив в районі (Румунія). Також нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни та медалями.
- Шульга Михайло Карпович (1919, с. Лісовичі) — полковник, нагороджений орденом Олександра Невського, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, та двома орденами Вітчизняної війни.
Спортсмени
- Братковський Леонід Юхимович (1930, Тараща — 2001) — український мотоспортсмен. Був доцентом кафедри фізичного виховання Національного транспортного університету. Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України. Виховав 7 чемпіонів СРСР, 42 чемпіони України, 53 майстри спорту та 83 кандидати в майстри спорту. Завдяки Братковському в Таращі регулярно проводилися обласні та республіканські змагання з мотоспорту. Для таких змагань ідеально підходить природний каньйон поблизу села Улашівка.
Відомі уродженці інших міст, що жили і працювали в Таращі
- Алешо Олександр Гаврилович (1890—1922) — український антрополог та етнограф. Автор праці: Антропометричні досліди українського населення Уманського та Таращанського повітів Київщини. Київ, 1919 рік.
- , (рабин Рефаель з міста Бершадь) — цадик, похований на території Таращі.
- (пол. Leon Borowski) (1884 — 1951 Варшава) — один з провідних польських спеціалістів в галузі будівництва автомобільних доріг. Професор Варшавської політехніки. Створив інститут будівельної техніки Варшави та був головою вченої ради згаданого інституту. В 1913—1918 роках, одразу після закінчення Київського політехнічного інституту та отримання диплому інженера будівельного факультету, працював у Таращі на посаді повітового інженера.
- Василенко Василь Якович (1955) — головний диригент Донецького академічного театру опери та балету імені А. Б. Солов'яненка, народний артист України. Закінчив Таращанську музичну школу за класом баяна та Таращанський технікум механізації та електрифікації сільського господарства.
- (1938) — віце-президент Національної радіокомпанії України, директор «Радіо Культура», лауреат міжнародної премії імені Дмитра Нитченка та міжнародної літературної премії «Тріумф», проживав у селі Калинове Таращанського району.
- Довгалевський Валеріан Савелійович (англ. Valerian Dovgalevsky) (1885—1934) — радянський державний діяч, дипломат. Працював наркомом пошт РРФСР. Був повпредом СРСР в Швеції (1924—1926), Японії (1927), та Франції (1928—1934). В 1904—1906 роках організатор та керівник соціал-демократичного гуртка в Таращі. Урна з прахом Довгалєвського похована в Московській кремлівській стіні.
- Єсипенко Микола Романович (1959, Київ —) — український скульптор, автор пам'ятника Тарасу Шевченку в Таращі.
- — російський архітектор, автор проекту . Собор будувався з 1869 по 1883 та був зруйнований радянською владою 1938 року.
- Завадовський Іван Іванович (1887, Львівщина — 1932 Дніпропетровськ) — український мовознавець — славіст, професор. Був проректором з наукової роботи, деканом мовно-літературного факультету та завідувачем кафедри українського мовознавства Дніпропетровського інституту народної освіти (нині Дніпропетровський національний університет). Працював у Таращі на посаді викладача гімназії.
- Короткевич Володимир Семенович (1930, Орша — 1984 Мінськ) — один з найбільш знаних білоруських літераторів. З 1954 по 1956 роки працював шкільним вчителем в селі Лісовичі Таращанського району. Розкішний пам'ятник Короткевичу встановлений перед посольством республіки Білорусь в місті Києві.
- Левада Олександр Степанович (1909 народився в селі Кривчунка Таращанського повіту, нині Черкаська область — 1995 Київ) — український драматург та кіносценарист. Був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України та секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1971). Дитинство та юність Олександр Левада провів у Таращанському районі, з 1914 по 1927 він проживав у селі Лук'янівка. Олександр Левада — батько відомого російського соціолога та засновника центру соціологічних досліджень «Левада-Центр» Юрія Левади.
- Лисенко Віталій Романович — батько композитора Миколи Лисенка, працював у Таращі на посаді офіцера драгунського полку. Збирав разом з сином народний фольклор та опублікував роботу «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Таращанському повітах».
- Лисенко Микола Віталійович (1842—1912) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. У 1865—1867 роках працював у Таращі на посаді мирового посередника. В Таращі Миколу Лисенка неодноразово відвідує друг та близький родич письменник Михайло Старицький.
- , справжнє ім'я (1905—1937) — російський поет. В 1920 році, проживаючи в Таращі, приєднався до дивізії Григорія Котовського. Репресований та розстріляний в 1937 році. Опубліковано чотири збірки віршів Івана: «Тополь на камне» (1926), «С добрым утром!» (1931), «Стихотворения» (1986), «Избранное» (1993). Дружив з Сергієм Єсеніним. Говорять, що Іван Приблудний був прообразом Івана Бездомного, персонажа з роману М. Булгакова «Майстер та Маргарита».
- Прокопович В'ячеслав Костянтинович — політик, один з організаторів Української Центральної Ради. Був представником від Таращанського повіту в Київському губернському виконкомі.
- Разенков Гаврило Степанович (1915—1944) — Герой Радянського Союзу, похований у селі Крива поблизу Таращі.
- Ткаченко Олександр Миколайович (1939) — український політик, Голова Верховної Ради України (1998—2000). З 1970 по 1982 був першим секретарем Таращанського районного комітету КП УРСР.
- (1924 —) — В 1996 році отримав звання Героя Росії за героїзм проявлений в роки Другої Світової війни. Цитата з нагородного листа: «В боях за місто Таращу в лютому 1944 року на своєму танку першим увірвався в місто, у вуличному бою знищив важку самохідну гармату „фердинанд“ та автобус з солдатами та офіцерами ворога».
- — вчений-медик, доктор медичних наук, професор. З 1986-го по 2008-й рік завідував кафедрою фтизіатрії Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава). З 1970-го по 1976-й, одразу після захисту кандидатської дисертації, працював завідувачем стаціонарного відділення Таращанського міжрайонного протитуберкульозного диспансеру.
Повернені імена: таращани закатовані в сталінських таборах
'Детальніший список таращан постраждалих від радянських репресій може бути знайдений тут[недоступне посилання з червня 2019]'.
- , народився в Таращі в 1891 році, єврей, комуніст, заступник начальника відділу експлуатації Мосавтотресту. Розстріляний 15.09.1938 в Москві. Місце поховання: Комунарка.
- , народився в Таращі в 1889 році, єврей, комуніст, директор Центральної текстильної лабораторії Головшовкопрому Наркомату легкої промисловості СРСР. Розстріляний 13.02.1938 в Москві. Місце поховання: Комунарка.
- , народився в Таращі в 1895 році, єврей, економіст, помічник начальника будівництва при раді труда і оборони Москви. Відбував політичний строк на Соловках. Розстріляний 8.12.1937 в Ленінграді.
- (1905, с. Плоске — 1938 Іркутськ) — українець, безпартійний, працював відповідальним виконавцем з реалізації на іркутській макаронній фабриці. Арештований 15.02.1938 та засуджений трійкою НКВС Іркутської області 01.06.1938 за статтями 58-10 та 58-11. Розстріляний 10.06.1938. Похований в Іркутську. Реабілітований 04.01.1958 постановою президії Іркутського обласного суду.
- , народився в Таращі в 1884 році, українець, музикант, в'язень Біломоро-Балтійського комбінату НКВС Карельської АРСР. Арештований 14.08.1937. Розстріляний 26.09. 1937. Реабілітований прокурором Карелії 29.03.1989.
- , народився в Таращі в 1893 році, українець, безпартійний, зоотехнік, відбував 5-тирічний політичний строк в Соловецькій тюрмі. Розстріляний в Ленінграді 8.12.1937.
- (1896, Тараща —) — працював прийомником полотна на фабриці «Автов'язь». Проживав у Московській області на станції Малахівка за адресою Кореневське шосе будинок 26. Джерело — книга пам'яті Московської області.
- (1905, Тараща — 1938 Воркута) Арештований 05.10.1937. Осуджений 21.12.37 трійкою НКВС Архангельської області за статтею 58-10 КК РРФСР. Розстріляний 01.03.1938. Місце розстрілу: Рудник Воркута.
- (1912, с. Ківшовата — 1952 Москва) — єврей, освіта вища, член ВКП(б), заступник начальника виробничого відділу на Кузнецькому металургійному комбінаті. Проживав у Кемеровській області м. Сталінськ, вул. Кірова 3 кв. 36. Арештований 27.12.1950. Засуджений трійкою НКВС СРСР 18.09.52. Вирок: шкідництво та зрада вітчизни. Розстріляний 22.10.52. Місце поховання — Москва, Донське кладовище. Реабілітований 25.05.57 ВКВС СРСР. Джерело — Москва, розстрільні списки Донського крематорію.
- (1912, с. Лісовичі —) (варіанти прізвища: Степченко; варіанти по батькові: Михайлівна) Проживала в селі Лісовичі. В 1930 році звинувачена в куркульстві та засуджена до примусового переселення в Кіровський район Мурманської області.
- (1897, с. Лісовичі —) — працював слюсарем на руднику «Октябрський» в Зейському районі Амурської області. Арештований 13 травня 1948 року. Осуджений СКУД Амурського обласного суду за статтею 58-10 ч 2 КК РРФСР на 10 років виправно-трудових таборів. Реабілітований 16 жовтня 1965 постановою президії Верховної Ради РРФСР.
- , народилася в Таращі в 1902 році, єврейка. До арешту проживала в Києві, працювала бібліотекарем. Дружина Пейхаса Рахліса. Осуджена 28.03.1938 року особливою радою при НКВС СРСР як «Член сім'ї зрадника Вітчизни» на 8 років таборів.
- Рахліс Пейхас Меєрович, народився в Таращі в 1897 році, єврей, комуніст, начальник відділу контррозвідки Управління державної безпеки НКВС Узбецької РСР. Засуджений до страти 10.01.1938. Рахліс часто фігурує в списках ключових осіб, що призвели до голодомору 1933 року в Україні.
- (Тараща — 1938 Київ) — український юрист. Розстріляний 1938 року за «організацію та участь в контрреволюційній організації». Брат генерала-хорунжого армії Української Народної Республіки Володимира Сікевича
- (1870, с. Жидівська Гребля, нині це с. Калинове) працював у радгоспі «Партизан» в селі Гражданівка Тамбовського району. Арештований 4 квітня 1932 року. Осуджений трійкою ПП ОГПУ ДВК 8 липня 1932 року за статтею 58-10 КК РРФСР. Вирок: висилка в спец поселення Амурської області разом з сім'єю. Реабілітований 4 грудня 1991 рішенням прокурора Амурської області.
- , народився в Таращі в 1891 році, єврей, економіст планового відділу заводу № 197 імені Леніна міста Горького. Розстріляний 27.01.1938.
- (1893, с. Салиха —) — бухгалтер міськпродгоспу. Арештований 27.06.1941. Осуджений 19.09.1941. Вирок: 10 років позбавлення волі.
- (1897, с. Салиха — 1937) — вантажник транспортного відділу. Проживав у місті Ленінськ-Кузнецький, 10-та дільниця, барак 622, кв. 3. Арештований 28.07.1937. Осуджений трійкою НКВС з НСО 9.08.1937 за статтею 58-2-10-11 КК РФРСР. Вирок: .
Примітки
- . livelib.ru. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
- [1]
- . Интернет-газета ПУТЬ (рос.). 31 липня 2012. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 10 вересня 2019.
- . religions.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
- . myharbin.name. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
- [2]
- [3] [ 23 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Storinka pro vidomih lyudej pov yazanih z mistom TarashaBudinok Alyeksandrovih v Tarashi Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha budinok deputata Derzhavnoyi Dumi carskoyi Rosiyi nad viknami budinku dobre vidno iniciali M ta D Tarasha primishennya zemskogo suduTarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha budinok pomishika Tarasha dorevolyucijni budinki Budinok Yurovskih v Tarashi Tarasha foto dorevolyucijnogo mista Toj samij budinok Tarashanskoyi spilki spozhivachiv Ilyuzion dorevolyucijnij kinoteatr mista nini primishennya miskoyi tipografiyi Tarasha dorevolyucijni budinki Dorevolyucijni administrativni budinki Tarashi Stari budinki yevrejskih kvartaliv Tarashi Stare primishennya poshti telegraf TarashiTarasha odne z primishen povitovoyi likarni Tarasha plosha Slavi Tarasha dorevolyucijni kramnichki magazin miscevogo kazennogo vinnogo skladu Tarasha dorevolyucijni kramnichki Tarasha dorevolyucijnij parovij mlin Tarasha inshij dorevolyucijnij mlin diyav do 2017 roku Tarasha dorevolyucijni budinki Tarasha v yizd do kazarm dragunskogo polku Tarasha budinok ksondza rimo katolickogo kostelu Tarasha dorevolyucijni budinki Vcheni ta naukovciAleksandrov Anatolij Petrovich 1903 Tarasha 1994 Moskva radyanskij fizik fahivec z atomnoyi fiziki ta energetiki prezident Akademiyi Nauk SRSR z 1975 po 1986 Buv direktorom Institutu fizichnih problem Akademiyi Nauk SRSR ta direktorom Institutu atomnoyi energiyi imeni Igorya Kurchatova Chotirohrazovij laureat Stalinskoyi premiyi 1942 1949 1951 1953 laureat Leninskoyi premiyi 1959 trichi Geroj Socialistichnoyi Praci 1954 1960 1973 volodar dev yati ordeniv Lenina 1968 1978 ta 1978 Baladinskij Vadim Leonidovich 1935 Tarasha vchenij arhitektor doktor tehnichnih nauk 1982 profesor 1984 zaviduvach kafedri budivelnih mashin Nacionalnogo universitetu budivnictva ta arhitekturi Ukrayini direktor Naukovo doslidnogo institutu budivelno dorozhnoyi ta inzhenernoyi tehniki z 1988 prezident Mizhnarodnoyi asociaciyi z avtomatizaciyi ta ekologiyi zemlyanih robit laureat premiyi imeni M Budnikova 1995 zasluzhenij diyach nauki ta tehniki Ukrayini 1994 laureat derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2003 Bojko Yurij Volodimirovich 1962 Tarasha vchenij radiofizik kandidat fiziko matematichnih nauk docent zaviduvach kafedri napivprovidnikovoyi elektroniki radiofizichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu imeni T Shevchenka ta zaviduvach informacijno obchislyuvalnogo centru togo zh universitetu Burlyaj Burlij Yurij Vasilovich 1926 Tarasha vchenij mehanik doktor tehnichnih nauk zajmav posadi direktora UkrNDIprodmash ta generalnogo direktora Kiyivskogo naukovo virobnichogo ob yednannya Harchomash Vovk Prokip Fedorovich 1887 s Lisovichi 1943 Solekamsk profesor prorektor dekan silskogospodarskogo fakultetu Kiyivskogo politehnichnogo institutu KPI ta zaviduvach kafedri mehanizaciyi silskogo gospodarstva KPI pislya vidokremlennya s g fakultetu vid KPI ta organizaciyi na jogo osnovi Kiyivskoyi silskogospodarskoyi akademij pracyuvav na posadi profesora akademiyi Krim togo zaviduvav kafedroyu silskogospodarskih mashin Moskovskoyi silskogospodarskoyi akademiyi ta pracyuvav u Naukovo doslidnomu instituti silskogospodarskih mashin imeni m Moskva Areshtovanij 1938 Pomer v 1943 u vipravno trudovomu tabori v Solekamsku Reabilitovanij 1955 Volkovinskij Valerij Mikolajovich 1948 Tarasha 2006 Kiyiv ukrayinskij istorik doktor istorichnih nauk laureat premiyi imeni Mihajla Grushevskogo Sered avtorskih monografij istorika viriznyayutsya praci prisvyacheni Mihajlovi Frunze Pavlu Postishevu Hristiyanu Rakovskomu Nestoru Mahnu Ostannya monografiya prisvyachena problemi revolyucijnogo terorizmu v Rosijskij imperiyi ta zokrema diyalnosti Irini Kahovskoyi revolyucijnoyi diyachki rodom z Tarashi Gajsinskij Moyiz fr Dr Moise Haissinsky 1898 Tarasha 1976 Parizh francuzkij himik avtor pershoyi v sviti monografiyi z radiacijnoyi himiyi Radiacijna himiya ta yiyi zastosuvannya Parizh 1957 sho bula perekladena zokrema rosijskoyu 1961 ta anglijskoyu 1964 movami Gajsinskij zahistiv doktorsku disertaciyu v Rimskomu universiteti la Sapiyenca ta trivalij chas pracyuvav u Parizkomu universiteti dobre vidoma Sorbonna Vin buv chlenom italijskoyi Nacionalnoyi akademiyi nauk dei Linchei Rim 1953 chlenom francuzkoyi akademiyi inzhenernih nauk a takozh riznomanitnih himichnih ta fizichnih tovaristv Yevropi ta Ameriki Gintov Oleg Borisovich 1935 Tarasha vchenij geofizik vipusknik Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka doktor geologo mineralogichnih nauk zaviduvach viddilu paleogeodinamiki Institutu geofiziki imeni S I Subbotina NAN Ukrayini laureat derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki ta tehniki 1996 Goroshko Mihajlo Vasilovich 1939 s Rizhki doktor geologo mineralogichnih nauk providnij naukovij spivrobitnik Institutu tektoniki ta geofiziki im Yu A Kosigina mista Habarovsk 1952 s Petrivske vchenij matematik kandidat fiziko matematichnih nauk docent mehaniko matematichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu imeni T Shevchenka Avtor bilshe 80 naukovih prac Zastupnik z naukovoyi roboti dekana fakultetu Dahno Volodimir Petrovich 1928 s Lisovichi ukrayinskij vchenij arhitektor kandidat arhitekturi 1961 chlen korespondent Ukrayinskoyi akademiyi arhitekturi 1992 z 1981 po 1988 direktor Kiyivskogo naukovo doslidnogo institutu teoriyi ta istoriyi arhitekturi ta mistobuduvannya sered realizovanih proektiv administrativnij budinok nini Mizhnarodnij dilovij centr na vulici M Pirogova 7 v Kiyevi 1952 rik ta inter yer klubu Radi Ministriv URSR nini Kabinetu Ministriv Ukrayini na vulici Zhovtnevoyi revolyuciyi 5 nini ce vulicya Institutska tezh 1952 rik obidva proekti realizovani u spivavtorstvi Avtor prinajmni shesti pidruchnikiv ta monografij Z 1995 go roku prozhivaye v Nimechchini Drobot Ivan Ivanovich 1951 s Luk yanivka ukrayinskij istorik doktor istorichnih nauk profesor Direktor Institutu istoriyi ta filosofiyi pedagogichnoyi osviti Nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni Mihajla Dragomanova ta zaviduvach kafedri Istoriyi Ukrayini togo zh universitetu Zhebokrickij Viktor Andrijovich 1906 s Kalinove 1975 Kiyiv ukrayinskij istorik doslidnik vsesvitnoyi istoriyi balkanist slavist doktor istorichnih nauk profesor Pochesnij gromadyanin Bolgarskoyi narodnoyi respubliki Zaviduvav kafedroyu Novoyi istoriyi ta kafedroyu Istoriyi mizhnarodnih vidnosin ta zovnishnoyi politiki SRSR Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Pracyuvav takozh u Respublikanskij partijnij shkoli ta Instituti istoriyi Akademiyi Nauk URSR Kalitka Valentina Vasilivna 1946 s Potoki vchenij himik doktor himichnih nauk profesor zaviduvach kafedri Zagalnogo zemlerobstva Tavrijskogo derzhavnogo agrotehnologichnogo universitetu m Melitopol Pid kerivnictvom Valentini Vasilivni zahisheno sim kandidatskih disertacij vona ye chlenom specializovanoyi vchenoyi radi z zahistu disertacij ta chlenom ekspertnoyi radi VAK Ukrayini z agronomiyi ta lisovogo gospodarstva Ye avtorom 148 naukovih publikacij v tomu chisli 119 povnocinnih naukovih statej maye 22 avtorskih svidoctva ta patenti Nagorodzhena ordenom knyagini Olgi III go stupenya Kovalevskij Sergij Borisovich 1967 Tarasha ukrayinskij lisivnik profesor kafedri dendrologiyi ta lisovoyi selekciyi dekan fakultetu sadovo parkovogo gospodarstva ta landshaftnoyi arhitekturi Nacionalnogo universitetu bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini doktor silskogospodarskih nauk Kuzmin Marselij Petrovich 1924 Tarasha 1999 Tula doktor tehnichnih nauk profesor zaviduvav kafedroyu dviguniv litalnih aparativ a takozh buv dekanom mashinobudivnogo ta fakultetiv Tulskogo politehnichnogo institutu Zasluzhenij diyach nauki ta tehniki RRFSR 1984 Nagorodzhenij ordenom Znak poshani ta medallyu Za trudovu doblest Lukovskij Ivan Oleksandrovich 1935 s Kosyakivka ukrayinskij matematik i mehanik doktor fiziko matematichnih nauk profesor zasnovnik vitchiznyanoyi naukovoyi shkoli z dinamiki tverdih i deformivnih til yaki mayut porozhnini chastkovo zapovneni ridinoyu Akademik Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 2000 laureat Derzhavnoyi premiyi URSR u galuzi nauki i tehniki premiyi NAN Ukrayini imeni Mihajla Yangelya ta premiyi NAN Ukrayini imeni Mikoli Krilova Krim togo nagorodzhenij medallyu Za trudovu doblest ta gramotoyu Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR U tvorchomu dorobku vchenogo ponad 180 naukovih statej Vihovav 6 doktoriv i 25 kandidativ nauk Markevich Oleksandr Prokopovich 1905 s Ploske 1999 radyanskij zoolog doktor biologichnih nauk profesor zaviduvav kafedroyu zoologiyi bezhrebetnih ta parazitologiyi Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka akademik Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini Muranivskij Taras Vasilovich angl Taras Muranivsky 1935 s Kosyakivka 2000 doktor filosofskih nauk kandidat ekonomichnih nauk buv profesorom kafedri informacijnih resursiv Rosijskogo derzhavnogo gumanitarnogo universitetu mista Moskvi a takozh buv pershim rektorom Ukrayinskogo universitetu mista Moskvi Pracyuvav takozh v Instituti vivchennya SShA ta Kanadi Rosijskoyi akademiyi nauk ta buv prezidentom moskovskogo rosijskogo pidrozdilu Mizhnarodnogo institutu Shillera Naulko Vsevolod Ivanovich 1933 Tarasha vchenij etnograf doktor istorichnih nauk profesor chlen korespondent Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini pracyuvav na istorichnomu filosofskomu ta geografichnomu fakultetah Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Nini zaviduye viddilom v Instituti ukrayinskoyi arheografiyi i dzhereloznavstva NAN Ukrayini imeni Mihajla Grushevskogo ta ye profesorom Kiyivskogo slavistichnogo universitetu Obiravsya chlenom Akademichnoyi radi asociaciyi etnologiyi ta folkloru Yevropi vid Ukrayini Za riznimi ocinkami Naulko ye avtorom vid 350 do 470 etnografichnih publikacij v tomu chisli blizko 10 pidruchnikiv posibnikiv dovidnikiv ta monografij 1932 s Kruti Gorbi vchenij pedagog kandidat pedagogichnih nauk profesor Vipusknik Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Trivalij chas pracyuvav u Kirovogradskomu pedagogichnomu instituti de buv zaviduvachem kafedri pedagogiki dekanom pedagogichnogo fakultetu prorektorom iz zaochnoyi osviti prorektorom z navchalnoyi roboti Pracyuvav takozh zaviduvachem kafedri pedagogiki Cherkaskogo pedagogichnogo institutu Avtor bilshe 100 naukovih prac sered yakih 15 posibnikiv dlya studentiv VNZiv ta 4 monografiyi 1938 s Kivshovata ukrayinskij vinahidnik kandidat tehnichnih nauk rozrobnik radyanskoyi sistemi kosmichnogo zv yazku Ariston proektuvav velikij ekran rozmirom 10 na 10 metriv sho vikoristovuyetsya v centri keruvannya polotami kosmodromu Bajkonur ta kineskopiv do televizoriv Foton 234K ta Slavutich C280KP laureat derzhavnoyi premiyi SRSR v galuzi nauki ta tehniki Rozrobiv proekt bezpechnogo biotelevizora Proekt kuplenij za shaleni groshi kompaniyeyu Samsung Firma Samsung za proektom Osavulenka vigotoviti zgadanij televizor ne zmogla Chi to z proektom ne vse v poryadku chi kvalifikaciya naukovciv firmi Samsung pidgulyala poki sho ne z yasovano 1941 s Stepok kandidat tehnichnih nauk starshij naukovij spivrobitnik docent kafedri avtomatizaciyi Nacionalnogo agrarnogo universitetu maye blizko 70 naukovih prac ta 10 vinahodiv 1915 s Mala Berezyanka 1999 vchenij istorik kandidat istorichnih nauk docent kafedri istoriyi Ukrayini 19 go stolittya Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Avtor knigi Lyudina z im yam komunist obraz komunista v ukrayinskij povoyennij prozi vidanoyi v 1974 mu v vidavnictvom Znannya ta perevidanoyi v 1978 mu vidavnictvom Visha shkola Tkachenko Anatolij Oleksandrovich 1948 s Luk yanivka ukrayinskij vchenij literaturoznavec doktor filologichnih nauk profesor kafedri teoriyi literaturi Kiyivskogo nacionalnogo universitetu meni T Shevchenka chlen Spilki pismennikiv Ukrayini Topachevskij Oleksandr Viktorovich narodivsya na hutori Bobrivka Tarashanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi ukrayinskij vchenij akademik direktor Institutu gidrobiologiyi Akademiyi nauk URSR z 1959 po 1973 roki dijsnij chlen Akademiyi Nauk URSR Ulashin Genrik pol Henryk Ulaszyn 1874 Tarashanskij rajon mozhlivo s Kivshovata 1956 polskij movoznavec slavist profesor Navchavsya v Kiyivskomu universiteti a potim u Krakovi Vidni Lejpcizi Vikladav movoznavstvo u Polskij universitetskij kolegiyi v Kiyevi Buv profesorom slov yanskoyi filologiyi v universitetah Lvova Poznani ta Lodzi 1931 s Ulashivka vchenij radiofizik kandidat tehnichnih nauk 1973 Uchasnik rozrobki ta zapusku pershogo v sviti shtuchnogo suputnika Zemli Buv vidpovidalnim vikonavcem z proektuvannya rozrobki viprobuvannya i zdachi v ekspluataciyu kosmichnih geodezichnih sistem Sfera ta Sfera 4 Brav aktivnu uchast u cilomu ryadi inshih vazhlivih kosmichnih proektiv vklyuchayuchi programi z osvoyennya Misyacya Laureat 1986 U 2007 roci jomu prisvoyeno pochesne zvannya 1937 Tarasha vchenij zoolog kandidat veterinarnih nauk Vipusknik Kiyivskogo veterinarnogo institutu Pracyuvav zaviduvachem laboratoriyi z vivchennya hvorob molodnyaka tvarin Institutu eksperimentalnoyi veterinariyi Sibiru ta Dalekogo Shodu Rosiyi Avtor ponad 80 naukovih prac ta 2 monografij Nagorodzhenij velikoyu ta maloyu sribnimi ta dvoma bronzovimi medalyami VDNG SRSR za dosyagnennya v oblasti veterinarnoyi nauki V nash chas koli prozhivaye z sim yeyu v Detrojti SShA 1926 s Kalinove 1974 Kiyiv vchenij pedagog kandidat pedagogichnih nauk starshij naukovij spivrobitnik NDI pedagogiki URSR Profesijno zajmalasya problemami navchannya lyudej z porushenimi abo vtrachenimi funkciyami zoru Avtor bukvarya dlya doroslih slipih vidanogo v 1975 roci pislya smerti avtora Carik N S Bukvar dlya doroslih slipih K Rad shkola 1975 317s 1934 s Petrivske vchenij geofizik doktor geologo mineralogichnih nauk profesor vipusknik Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka trivalij chas pracyuvav na geologichnomu fakulteti Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka de krim inshogo zajmav posadu zastupnika dekana z 1979 po 1988 a z 1988 po 1999 buv dekanom geologichnogo fakultetu Zasluzhenij pracivnik osviti Ukrayini 1999 V nash chas koli pracyuye vikladachem privatnogo vishogo navchalnogo zakladu pislyadiplomnoyi osviti geologichnogo spryamuvannya Likari 1923 Tarasha vchenij anesteziolog ta reanimatolog kandidat medichnih nauk docent kafedri shvidkoyi dopomogi ta medichnih katastrof Bashkirskogo derzhavnogo medichnogo universitetu Avtor 76 ti naukovih prac u tomu chisli spivavtor dovidnika zi shvidkoyi medichnoyi dopomogi Tema disertaciyi Funkcionalnij stan nirok u hvorih z mitralnim porokom sercya v zv yazku zi znebolyuvannyam ta operaciyeyu Trivalij chas buv golovnim pozashtatnim anesteziologom reanimatologom Ministerstva ohoroni zdorov ya respubliki Bashkiriya Mashenko Igor Sergijovich 1939 Tarasha ukrayinskij vchenij stomatolog doktor medichnih nauk zasluzhenij diyach nauki ta tehniki Ukrayini profesor kafedri terapevtichnoyi stomatologiyi ta stomatologiyi interniv Dnipropetrovskoyi derzhavnoyi medichnoyi akademiyi Pracyuvav dekanom stomatologichnogo fakultetu prorektorom z likuvalnoyi roboti ta prorektorom z navchalnoyi roboti DDMA Z 1982 po 2007 ocholyuvav kafedru terapevtichnoyi stomatologiyi DDMA Pid kerivnictvom Igorya Sergijovicha zahisheno 43 kandidatskih ta 8 doktorskih disertacij 1966 Tarasha zastupnik ministra ohoroni zdorov ya Ukrayini kabinetu ministriv Viktora Yanukovicha Pracyuvav v o golovnogo likarya Kiyivskoyi klinichnoyi likarni 15 1953 s Velika Berezyanka ukrayinskij likar stomatolog ta farmakolog doktor medichnih nauk Avtor 2 pidruchnikiv dlya studentiv medikiv ta 4 monografij Chlen redakcijnih kolegij zhurnaliv Dentarit Ukrayinskij stomatologichnij almanah Ortodent Vihovav 5 kandidativ medichnih nauk Nikolayev Anatolij Petrovich 1896 Tarasha 1972 ukrayinskij radyanskij likar ginekolog profesor dijsnij chlen Akademiyi medichnih nauk SRSR laureat Stalinskoyi Derzhavnoyi premiyi SRSR 1952 Buv direktorom Institutu akusherstva ta ginekologiyi Akademiyi medichnih nauk SRSR Krim togo buv profesorom Poltavskogo medichnogo institutu ta pracyuvav u Kiyivskomu Doneckomu ta Kujbishevskomu institutah ohoroni materinstva ta ditinstva Avtor 12 ti pidruchnikiv ta monografij deyaki z nih buli bagatorazovo perevidani inozemnimi movami Avtor scenariyu naukovo populyarnogo filmu ros Pobeda nad bolyu 1964 Tarasha likar endokrinolog zasluzhenij likar Ukrayini direktor Kiyivskogo miskogo centru endokrinologiyi ta obminu rechovin Golovnij pozashtatnij specialist z endokrinologiyi Golovnogo upravlinnya ohoroni zdorov ya ta medichnogo zabezpechennya Kiyivskoyi miskoyi derzhavnoyi administraciyi avtor bilshe tridcyati naukovih prac Donka vidomogo ukrayinskogo politika Oleksandra Tkachenka Ruchkivskij Sergij Nikiforovich 1888 Tarasha 1967 Kiyiv likar epidemiolog doktor medichnih nauk profesor chlen korespondent Akademiyi medichnih nauk SRSR z 1946 go roku Vipusknik Kiyivskogo universitetu svyatogo Volodimira Zaviduvav viddilom Kiyivskogo bakteriologichnogo institutu buv profesorom Kiyivskogo institutu vdoskonalennya likariv zaviduvav kafedroyu v Kiyivskomu medichnomu instituti pracyuvav u Kiyivskomu naukovo doslidnomu instituti epidemiologiyi mikrobiologiyi ta parazitologiyi Avtor bilshe 100 naukovih prac v tomu chisli 4 monografij Naukovij napryamok bakteriologiya ta epidemiologiya kishkovih zahvoryuvan Tarasha Moskva persha v Rosiyi zhinka kotra stala golovnim likarem ta zaviduvachkoyu velikoyi klinichnoyi likarni Do revolyuciyi likarnya roztashovuvalasya po vulici Bagrushinskij mista Moskvi Pislya revolyuciyi ordinator hirurgichnogo viddilennya likarni imeni profesora Ostroumova mista Moskvi Sestra generala horunzhogo armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Volodimira Sikevicha Stechenko Lyudmila Oleksandrivna 1943 Tarasha vchenij medik doktor biologichnih nauk profesor kafedri gistologiyi ta embriologiyi Nacionalnogo medichnogo universitetu imeni Oleksandra Bogomolcya ta zaviduvachka laboratoriyi elektronnoyi mikroskopiyi togo zh universitetu Maye chlenstvo v ryadi miscevih ta mizhnarodnih medichnih organizacij Avtor 289 naukovih prac v tomu chisli 4 monografij ta rozdilu pidruchnika dlya studentiv medikiv maye 6 patentiv na vinahodi ta 2 racionalizatorski propoziciyi Pid kerivnictvom Lyudmili Oleksandrivni zahisheno 4 doktorskih ta 7 kandidatskih disertacij 1946 s Ploske golovnij likar oftalmolog avtonomnoyi respubliki Krim Z 1987 roku zaviduvachka mikrohirurgichnogo viddilennya Respublikanskoyi klinichnoyi likarni imeni Semashka Laureat premiyi Zolota fortuna 1998 Zasluzhenij likar avtonomnoyi respubliki Krim 1999 Diyachi kulturiBlyumina Irina Mihajlivna 1924 Tarasha ukrayinskij mistectvoznavec zasluzhenij diyach mistectv Ukrayini 1996 Kandidat nauk z mistectvoznavstva 1969 Z 1948 po 1958 naukovij spivrobitnik Kiyivskogo muzeyu zahidnogo ta shidnogo mistectv Z 1960 po 1983 starshij naukovij spivrobitnik golovnoyi redakciyi Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi Chlen Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini 1967 ta chlen Nacionalnoyi spilki zhurnalistiv Ukrayini 1975 Ye avtorom statej do enciklopedij Ukrayini ta inshih krayin scenariyiv do tele ta radioperedach uporyadnikom knizhok albomiv ta zhurnaliv Burlyaj Burlij Yurij Semenovich 1918 Tarasha 1998 ukrayinskij pismennik docent fakultetu zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka zastupnik golovnogo redaktora gazeti Literaturna Ukrayina Avtor literaturno kritichnih knizhok Zbroyeyu slova 1955 Volodimir Sosyura 1959 Mihajlo Stelmah 1962 Boyec zhittya novogo 1963 Zhittya i slovo 1982 povisti Spalah 1969 knizhki albomu Volodimir Sosyura u spivavtorstvi z I Goncharenkom 1978 pidruchnika dlya studentiv Osnovi literaturno hudozhnoyi kritiki 1985 ta istorichnih romaniv Svitanok 1980 i Chervonij vir 1988 v yakih vidobrazheno podiyi Tarashansko Zvenigorodskogo zbrojnogo povstannya 1918 1919 rokiv Uchasnik Drugoyi Svitovoyi vijni nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya ta medalyami Dyachenko Grigorij Onufrijovich 1896 s Bovkun 1972 Chehiya ukrayinskij ta cheskij spivak tenor kompozitor ta horovij dirigent Zakinchiv uchitelsku shkolu Mihajlivskogo zolotoverhogo monastirya 1914 z 1918 po 1919 navchavsya v Kiyivskomu muzichno dramatichnomu instituti Z 1914 vchitelyuvav ta diriguvav horami Z 1919 go zhiv u Chehiyi Zakinchiv Prazku konservatoriya v 1926 mu klas vokalu v 1930 mu klas kompoziciyi Solist oper u mistah Plzen Olomouc Opava Avtor bagatoh muzichnih tvoriv dlya fortepiano ta horu Zlotnik Oleksandr Josipovich 1948 Tarasha narodnij artist Ukrayini kompozitor avtor muziki do bagatoh kinofilmiv oper dum myuzikliv simfonichnih tvoriv kamernoyi ta instrumentalnoyi muziki horiv tosho Avtor muziki bilsh yak tisyachi pisen Laureat chislennih mizhnarodnih ta ukrayinskih konkursiv festivaliv Pisennij vernisazh Zasluzhenij diyach mistectv Ukrayini 1996 chlen spilki kompozitoriv Ukrayini z 1985 Laureat mizhnarodnoyi premiyi imeni Sidi Tal Kavaler ordena Za zaslugi III stupenya ordena knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya 1916 s Chernin 2000 yevrejskij poet 1948 roku zakinchiv Vinnickij pedagogichnij institut vchitelyuvav v Sumskij Saratovskij Hmelnickij ta Hersonskij oblastyah Drukuvavsya z 1932 go roku Avtor zbirok Lyudina vulicya 1972 Dobre slovo 1980 Mir u gospodi 1987 Poeziyam Kaceva pritamanni lirizm ta m yakij gumor Dlya ditej napisav zbirki virshiv Dityachi pisni 1940 List do didusya 1975 Ukrayinskoyu movoyu okremi tvori Kaceva pereklav Mikola Bratan Krestovskij Vsevolod Volodimirovich 1839 s Mala Berezyanka 1895 Varshava rosijskij pismennik ta poet avtor chotirohtomnogo romanu Peterburzki netri ros Peterburgskie trushoby a takozh romaniv Tma yegipetska Tamara Bendavid Torzhestvo Vaala ta inshih Za motivami romanu Vsevoloda Krestovskogo Peterburzki netri buv znyatij populyarnij 60 ti serijnij televizijnij serial Peterburzki tayemnici Lisnyak Yurij Yakovich 1929 s Kivshovata 1995 m Kiyiv odin z najbilsh znanih ukrayinskih perekladachiv radyanskoyi dobi Pristojno volodiv anglijskoyu nimeckoyu francuzkoyu cheskoyu ta slovackoyu movami Perekladav na ukrayinsku ta rosijsku movi tvori Edgara Alana Po Roberta Lyuyisa Stivensona Karela Chapeka Ajzeka Azimova Dzhonatana Svifta Vilyama Shekspira Genriha Gejne Charlza Dikkensa Germana Melvilla Valtera Skotta Bertolda Brehta Dzheroma Klapki Dzheroma Dzhejmsa Dzhojsa Onore de Balzaka Zherara de Nervalya Anatolya Fransa Genriha Manna Dzheka Londona Redyarda Kiplinga Eriha Mariyi Remarka Genriha Teodora Bellya Yaroslava Gasheka ta bagatoh inshih avtoriv Pereklav blizko sotni romaniv povistej opovidan dramatichnih ta poetichnih tvoriv Laureat literaturnoyi premiyi imeni Maksima Rilskogo 1991 ta premiyi zhurnalu Vsesvit imeni Mikoli Lukasha 1993 Melnichenko Tamara Josipivna 1927 s Antonivka 2009 ukrayinska poetesa chlen spilki pismennikiv Ukrayini Avtor dityachoyi knigi Zhivi zhajvoronok povisti Chas vechirnih vogniv poetichnih knig Zhaga zhittya Bila kazka Kohan zillya ta inshih Mudrak Larisa Mihajlivna 1968 s Luka ukrayinska zhurnalistka ta televeducha laureat zagalnonacionalnoyi programi Lyudina roku 2003 v nominaciyi v galuzi drukovanih ZMI kerivnik Sekretariatu Prezidenta Ukrayini Viktora Yushenka Novickij Ivan Petrovich 1844 Tarasha 1890 ukrayinskij istorik zhurnalist etnograf Avtor bagatoh statej v vidannyah Kiyanin Kiyivski gubernski visti ta Kiyivska davnina Pracyuvav u centralnomu arhivi Kiyivskogo universitetu svyatogo Volodimira u arheografichnij komisiyi u kiyivskomu statistichnomu komiteti ta u kiyivskomu viddili Imperatorskogo geografichnogo tovaristva vidav 2 tomi materialiv z istoriyi selyanstva XV XVIII vikiv 1877 brav uchast u ekspediciyi Pavla Chubinskogo i dlya V go tomu yiyi prac distav blizko 5000 pisen 1959 s Kruti Gorbi ukrayinskij opernij spivak bariton vipusknik Kiyivskoyi konservatoriyi solist Kiyivskogo municipalnogo akademichnogo teatru operi ta baletu dlya ditej ta yunactva Pracyuvav solistom Saratovskogo teatru operi ta baletu ta solistom Vroclavskogo Polsha teatru operi ta baletu Serebryakov Leonid Borisovich 1922 Tarasha ukrayinskij pismennik gumorist chlen spilki pismennikiv Ukrayini Avtor zbirok Gumoreski Oj pid vishneyu Veselim perom Ekskursiya v raj Chomu lopnuv meridian Znajsya kin z konem Grisha Opolonik i seksualni reformi U vsyakogo svoya dolya Kum Omelko i Dzhokonda Zvidusil azh do Hersona A kak zhe s moim voprosom Ne zlizayuchi z pechi Tomashevskij Boris angl Boris Thomashefsky 1868 Tarasha 1939 amerikanskij aktor rezhiser dramaturg ta teatralnij diyach Osnovopolozhnik amerikanskih yevrejskih teatriv sho stavili vistavi movoyu yidish Chernov Valentin Ivanovich 1894 Tarasha 1980 Feodosiya radyanskij dirigent ta astronom Zakinchiv Moskovsku konservatoriyu klas violoncheli ta fakultet astronomiyi Moskovskogo universitetu imeni Lomonosova Druzhiv z Kostyantinom Ciolkovskim buv odnim z zasnovnikiv ta chlenom prezidiyi pershoyi kosmichnoyi organizaciyi v Radyanskomu Soyuzi Buv dirigentom Bolshogo teatru Moskvi golovnim dirigentom Udmurtskogo opernogo teatru dirigentom Kirgizkogo Tadzhikskogo Novosibirskogo ta Kazahskogo teatriv operi ta baletu Krim togo pracyuvav kerivnikom opernoyi studiyi ta dirigentom simfonichnogo orkestru Pivdennogo berega Krimu m Yalta Zasluzhenij diyach mistectv Kirgizkoyi RSR 1945 Yurovskij Volodimir Mihajlovich 1915 Tarasha 1972 radyanskij kompozitor RRFSR 1969 Pisav muziku do baletiv vokalnih cikliv dramatichnih spektakliv ta filmiv Avtor muziki do baletu Purpurni vitrila ros Alye parusa za povistyu Oleksandra Grina yakij trivalij chas ishov u Bolshomu teatri Moskvi Avtor muziki do dobre vidomih radyanskih multfilmiv Zolota antilopa ta Zacharovanij hlopchik za motivami kazki Selmi Lagerlof Divovizhna podorozh Nilsa Holgersona z dikimi guskami Shveciyeyu krim togo ozvuchuvav multfilmi Verlioka Batko dirigenta Mihajla Yurovskogo ta did dirigenta Volodimira Yurovskogo PolitikiZhelyeznogorskij Grigorij Abramovich 1896 Tarasha 1938 ukrayinskij yurist Buv chlenom partiyi eseriv ta ocholyuvav povitovij komitet partiyi Buv prokurorom Harkivskoyi guberniyi golovoyu Verhovnogo Sudu URSR ta generalnim prokurorom URSR Zvinuvachenij u trockizmi ta zasudzhenij do strati 22 09 38 Reabilitovanij v 1957 Kahovska Irina Kostyantinivna 1888 Tarasha 1960 m Maloyaroslavec Kaluzkoyi obl politichna ta revolyucijna diyachka odna z lideriv partiyi eseriv keruvala pidgotovkoyu uspishnogo teroristichnogo zamahu na komanduyuchogo nimeckimi okupacijnimi vijskami v Ukrayini 1918 roku generala feldmarshala Germana fon Ejhgorna a takozh keruvala pidgotovkoyu zamahiv na getmana Pavla Skoropadskogo ta odnogo z kerivnikiv bilogvardijskogo ruhu generala Antona Denikina Moroz Oleksandr Oleksandrovich 1944 s Buda ukrayinskij politik golova Socialistichnoyi partiyi Ukrayini dvichi obiravsya Golovoyu Verhovnoyi Radi Ukrayini z 1994 po 1998 ta z 2006 po 2007 roki Avtor chislennih broshur politichnogo harakteru Sushkevich Valerij Mihajlovich 1954 Tarasha ukrayinskij politik chlen frakciyi Yuliyi Timoshenko golova prezident Nacionalnogo komitetu sportu invalidiv Ukrayini Nacionalnogo Paraolimpijskogo Komitetu Ukrayini golova Nacionalnoyi asambleyi invalidiv Ukrayini Geroj Ukrayini povnij kavaler ordena Za zaslugi ta kavaler ordena Yaroslava Mudrogo V stupenya Organizatori virobnictvaBikov Ernest Mikolajovich 1936 Tarasha 2004 Kiyiv ukrayinskij inzhener konstruktor laureat Shevchenkivskoyi premiyi Keruvav proektuvannyam teatriv u Zhitomiri Dnipri Lucku Hmelnickomu Bilij Cerkvi ta kinoteatru Zoryanij v Kiyevi Keruvav rekonstrukciyeyu Kiyivskogo akademichnogo teatru opereti Buv spivavtorom proektiv muzichno dramatichnih teatriv u Simferopoli Ivano Frankivsku Uzhgorodi ta sanatoriyu Karpati Buv golovnim konstruktorom budivnictva novogo primishennya Kiyivskogo teatru lyalok Gromadskij Andrij Stepanovich 1920 s Severinivka 2009 Novosibirsk Geroj Socialistichnoyi Praci golova kolgospu imeni S M Kirova Kolivanskogo rajonu Novosibirskoyi oblasti Uchasnik Drugoyi Svitovoyi vijni Nagorodzhenij dvoma ordenami Lenina ordenom Zhovtnevoyi Revolyuciyi ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora ordenom Znak Poshani medalyami Predstavniki duhovenstva 1796 s Velika Berezyanka 1863 v miru Krizhanivskij Oleksandr Petrovich arhiyepiskop Ryazanskij Arhiyepiskop Pitirim 1944 s Chervoni Yari v miru Starinskij Mikola Petrovich arhiyepiskop Mikolayivskij ta Voznesenskij Babiyenko Teofil Arsentijovich 1850 1943 stav pershim rukopokladenim pastorom Adventistskoyi cerkvi v Rosijskij imperiyi yakij ye vihidcem z miscevogo naselennya a ne iz seredovisha nimeckih kolonistiv Organizuvav u Stavropoli pershu slov yansku adventistsku gromadu U 1890 r pid chas adventistskoyi konferenciyi na teritoriyi Rosiyi Babiyenko buv rukopolozhenij na propovidnicke sluzhinnya stav pershim svyashennosluzhitelem ukrayincem Cerkvi adventistiv somogo dnya 4 Babiyenko Teofil Teofilovich 1885 Tarasha 1980 propovidnik v Kitayi v rosijskomovnomu misti Harbini Tam jogo zusillyami stvoryuyetsya gromada bilsh nizh v 700 cholovik i buduyetsya molitovnij budinok pri yakomu vidkrivayetsya povna serednya shkola z desyatiklasnoyu osvitoyu vin zasnovuye drukarnyu a potim vidkrivaye Biblijnu seminariyu Pid chas sluzhinnya v Harbini vin obslugovuvav do 1922 roku i radyanskij Dalekij Shid 1928 roci Teofila Teofilovicha Babiyenko obrali prezidentom Baltijskogo unionu Vin stav odnim iz zasnovnikiv seminariyi v misti Suzhi pid Rigoyu U 1932 roci jogo obirayut prezidentom Polskogo unionu v yakij vhodili i oblasti Bilorusi i Ukrayini U 1936 roci jogo obirayut sekretarem Pivnichno Yevropejskogo divizionu z centrom v Londoni de vin sluzhiv do vijni Gelman Pinhas 1880 Tarasha 1921 Katerinoslav rabin centralnoyi chastini mista Katerinoslava chlen Katerinoslavskoyi miskoyi dumi Zasnovnik ta vikladach dekilkoh Katerinoslavskih yeshiv sered jogo uchniv buli Izrayilyu rabin rabin rabin yakij stav golovnim rabinom Dnipropetrovska pislya Drugoyi svitovoyi vijni ta inshi Goncharenko Agapij Onufrijovich angl Agapius Honcharenko 1832 s Kriva 1916 Kaliforniya SShA vidomij ukrayinskij svyashenik pravozahisnik gromadskij ta politichnij diyach uchasnik vilnogo druku odin z pershih ukrayinskih politichnih emigrantiv 1887 s Kosyakivka 1931 Moskva svyashenik vipusknik Kiyivskoyi duhovnoyi seminariyi Pracyuvav psalomshikom u Tarashanskomu Cherkaskomu Zvenigorodskomu Chigirinskomu ta Kanivskomu povitah Neodnorazovo areshtovuvavsya radyanskoyu vladoyu Z lyutogo po listopad 1930 go roku pracyuvav blagochinnim mista Serpuhova Zvinuvachenij v uchasti v nelegalnij antiradyanskij organizaciyi ta rozstrilyanij 23 02 1931 v Butirskij tyurmi Pohovanij na Vagankovskomu kladovishi Kvasnyevskij Sigizmund Karlovich 1878 Tarasha 1937 katolickij svyashenik Navchavsya na medichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu zvilnenij z chisla studentiv za uchast u nelegalnij studentskij organizaciyi V 1909 r zakinchiv ta otrimav san katolickogo svyashenika Buv nastoyatelem kosteliv u Vinnici Proskurovi Rostovi na Donu ta Kiyevi Rozstrilyanij v 1937 Malovanij Kindrat Oleksijovich 1845 1913 narodivsya ta prozhivav u Tarashi organizator ta duzhe poshirenogo na rubezhi 19 go ta 20 go stolit sektantskogo ruhu vidomogo pid nazvoyu Popri te sho Kindrat pomer 1913 go v 1917 roci v Ukrayini nalichuvalosya blizko dvoh tisyach malovanciv VijskovikiVernigora Petro Leontijovich 1921 Tarasha 1943 Cherkasi Geroj Radyanskogo Soyuzu posmertno komandir batareyi samohidnih garmat 52 yi armiyi 2 go ukrayinskogo frontu zaginuv pri shturmi Cherkas Vovchenko Ivan Antonovich 1905 s Kirdani 1976 Kiyiv general major tankovih vijsk 1943 v chervonij armiyi z 1926 roku Z veresnya 1944 po traven 1947 nachalnik 2 go Kiyivskogo Chervonoprapornogo uchilisha samohidnoyi artileriyi imeni Frunze Nagorodzhenij ordenom Lenina dvoma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Suvorova 2 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki ta medalyami Grebenko Fedir 18 s Lisovichi 1919 Moskva polovij komandir ta vijskovij diyach chasiv gromadyanskoyi vijni Do togo praporshik carskoyi armiyi Iniciator ta komandir Tarashanskogo zbrojnogo povstannya 1918 roku Odin z organizatoriv legendarnogo Tarashanskogo polku Rozstrilyanij 1919 roku organami VChK v Moskvi 1900 Tarasha 1970 Samara radyanskij vijskovij lotchik ta voyennachalnik uchasnik gromadyanskoyi vijni uchasnik radyansko polskoyi vijni 1920 go roku uchasnik vijni v Ispaniyi 1936 1939 uchasnik Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni komandir 1 go gvardijskogo zmishanogo aviacijnogo korpusu pid chas Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni general lejtenant aviaciyi dvichi kavaler ordena Lenina chotiri razi nagorodzhenij ordenom chervonogo prapora a takozh ordenami Suvorova Kutuzova ta Bogdana Hmelnickogo Kabanov Sergij Leonidovich 1971 2016 starshina Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Lyubij Ivan Semenovich 1904 s Veselij Kut 1963 general lejtenant vnutrishnih vijsk Z lyutogo po lipen 1942 nachalnik vijsk NKVS SRSR z ohoroni osoblivo vazhlivih promislovih pidpriyemstv z lipnya 1942 po sichen 1943 nachalnik Upravlinnya prikordonnih vijsk NKVS vijskovogo okrugu 1943 1944 nachalnik vijsk NKVS SRSR z ohoroni tilu Zahidnogo ta 3 go Biloruskogo frontiv Nagorodzhenij ordenom Suvorova drugogo stupenya Laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR Navrockij Mihajlo Karpovich 1919 Tarasha 1991 Kiyiv Geroj Radyanskogo Soyuzu shturman zagonu 12 go gvardijskogo aviacijnogo polku 7 go aviacijnogo korpusu aviaciyi dalnoyi diyi starshij lejtenant Pilipchenko Dmitro Oleksijovich 1906 Tarasha 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu posmertno strilec 45 go gvardijskogo strileckogo polku 66 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 18 yi armiyi 1 go ukrayinskogo frontu gvardiyi ryadovij Nagorodzhenij takozh ordenom Lenina Zaginuv pri shturmi mistechka Dolina V chest nogo nazvano shkolu v misti Dolina Ryabchuk Viktor Dmitrovich 1924 s Stanishivka doktor vijskovih nauk profesor Rosijskoyi Federaciyi dijsnij chlen rosijskoyi Akademiyi vijskovih nauk general major mozhlivo Severinivskij 1913 Tarasha 1941 starshij lejtenant buv odnim z pershih radyanskih komandiriv pidvodnih chovniv komanduvav chovnom M 49 Choven zatonuv v serpni 1941 Za odniyeyu z versij pidirvavsya na vlasnomu minnomu zagorodzhenni Sikevich Volodimir Vasilovich 1870 Tarasha 1952 Toronto Kanada ukrayinskij vijskovij i politichnij diyach general horunzhij Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki do togo polkovnik generalnogo shtabu ta general major carskoyi armiyi U roki Pershoyi svitovoyi vijni na Pivdenno Zahidnomu fronti komandir 6 go pihotnogo Ladozskogo polku pomichnik komandira 36 yi pihotnoyi brigadi Nagorodzhenij simoma ordenami i Zolotoyu Georgiyivskoyu zbroyeyu Shtelmah Dmitro Lavrinovich 1902 s Velika Vovnyanka 1971 Zhitomir Geroj Radyanskogo Soyuzu komandir 797 strileckogo polku 232 strileckoyi diviziyi 40 yi armiyi 2 go ukrayinskogo frontu polkovnik Udostoyenij zvannya Geroya za uspishnij proriv v rajoni Rumuniya Takozh nagorodzhenij ordenom Lenina dvoma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Vitchiznyanoyi vijni ta medalyami Shulga Mihajlo Karpovich 1919 s Lisovichi polkovnik nagorodzhenij ordenom Oleksandra Nevskogo dvoma ordenami Chervonogo Prapora dvoma ordenami Chervonoyi Zirki ta dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni SportsmeniBratkovskij Leonid Yuhimovich 1930 Tarasha 2001 ukrayinskij motosportsmen Buv docentom kafedri fizichnogo vihovannya Nacionalnogo transportnogo universitetu Majster sportu SRSR Zasluzhenij trener Ukrayini Vihovav 7 chempioniv SRSR 42 chempioni Ukrayini 53 majstri sportu ta 83 kandidati v majstri sportu Zavdyaki Bratkovskomu v Tarashi regulyarno provodilisya oblasni ta respublikanski zmagannya z motosportu Dlya takih zmagan idealno pidhodit prirodnij kanjon poblizu sela Ulashivka Vidomi urodzhenci inshih mist sho zhili i pracyuvali v TarashiAlesho Oleksandr Gavrilovich 1890 1922 ukrayinskij antropolog ta etnograf Avtor praci Antropometrichni doslidi ukrayinskogo naselennya Umanskogo ta Tarashanskogo povitiv Kiyivshini Kiyiv 1919 rik rabin Refael z mista Bershad cadik pohovanij na teritoriyi Tarashi pol Leon Borowski 1884 1951 Varshava odin z providnih polskih specialistiv v galuzi budivnictva avtomobilnih dorig Profesor Varshavskoyi politehniki Stvoriv institut budivelnoyi tehniki Varshavi ta buv golovoyu vchenoyi radi zgadanogo institutu V 1913 1918 rokah odrazu pislya zakinchennya Kiyivskogo politehnichnogo institutu ta otrimannya diplomu inzhenera budivelnogo fakultetu pracyuvav u Tarashi na posadi povitovogo inzhenera Vasilenko Vasil Yakovich 1955 golovnij dirigent Doneckogo akademichnogo teatru operi ta baletu imeni A B Solov yanenka narodnij artist Ukrayini Zakinchiv Tarashansku muzichnu shkolu za klasom bayana ta Tarashanskij tehnikum mehanizaciyi ta elektrifikaciyi silskogo gospodarstva 1938 vice prezident Nacionalnoyi radiokompaniyi Ukrayini direktor Radio Kultura laureat mizhnarodnoyi premiyi imeni Dmitra Nitchenka ta mizhnarodnoyi literaturnoyi premiyi Triumf prozhivav u seli Kalinove Tarashanskogo rajonu Dovgalevskij Valerian Savelijovich angl Valerian Dovgalevsky 1885 1934 radyanskij derzhavnij diyach diplomat Pracyuvav narkomom posht RRFSR Buv povpredom SRSR v Shveciyi 1924 1926 Yaponiyi 1927 ta Franciyi 1928 1934 V 1904 1906 rokah organizator ta kerivnik social demokratichnogo gurtka v Tarashi Urna z prahom Dovgalyevskogo pohovana v Moskovskij kremlivskij stini Yesipenko Mikola Romanovich 1959 Kiyiv ukrayinskij skulptor avtor pam yatnika Tarasu Shevchenku v Tarashi rosijskij arhitektor avtor proektu Sobor buduvavsya z 1869 po 1883 ta buv zrujnovanij radyanskoyu vladoyu 1938 roku Zavadovskij Ivan Ivanovich 1887 Lvivshina 1932 Dnipropetrovsk ukrayinskij movoznavec slavist profesor Buv prorektorom z naukovoyi roboti dekanom movno literaturnogo fakultetu ta zaviduvachem kafedri ukrayinskogo movoznavstva Dnipropetrovskogo institutu narodnoyi osviti nini Dnipropetrovskij nacionalnij universitet Pracyuvav u Tarashi na posadi vikladacha gimnaziyi Korotkevich Volodimir Semenovich 1930 Orsha 1984 Minsk odin z najbilsh znanih biloruskih literatoriv Z 1954 po 1956 roki pracyuvav shkilnim vchitelem v seli Lisovichi Tarashanskogo rajonu Rozkishnij pam yatnik Korotkevichu vstanovlenij pered posolstvom respubliki Bilorus v misti Kiyevi Levada Oleksandr Stepanovich 1909 narodivsya v seli Krivchunka Tarashanskogo povitu nini Cherkaska oblast 1995 Kiyiv ukrayinskij dramaturg ta kinoscenarist Buv pershim zastupnikom golovi Derzhkino Ukrayini zastupnikom ministra kulturi Ukrayini ta sekretarem pravlinnya Spilki pismennikiv Ukrayini Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini im T G Shevchenka 1971 Ditinstvo ta yunist Oleksandr Levada proviv u Tarashanskomu rajoni z 1914 po 1927 vin prozhivav u seli Luk yanivka Oleksandr Levada batko vidomogo rosijskogo sociologa ta zasnovnika centru sociologichnih doslidzhen Levada Centr Yuriya Levadi Lisenko Vitalij Romanovich batko kompozitora Mikoli Lisenka pracyuvav u Tarashi na posadi oficera dragunskogo polku Zbirav razom z sinom narodnij folklor ta opublikuvav robotu Pro istorichni vpodobannya u smakah i modah narodnogo odyagu u Skvirskomu ta Tarashanskomu povitah Lisenko Mikola Vitalijovich 1842 1912 ukrayinskij kompozitor pianist dirigent pedagog zbirach pisennogo folkloru gromadskij diyach U 1865 1867 rokah pracyuvav u Tarashi na posadi mirovogo poserednika V Tarashi Mikolu Lisenka neodnorazovo vidviduye drug ta blizkij rodich pismennik Mihajlo Starickij spravzhnye im ya 1905 1937 rosijskij poet V 1920 roci prozhivayuchi v Tarashi priyednavsya do diviziyi Grigoriya Kotovskogo Represovanij ta rozstrilyanij v 1937 roci Opublikovano chotiri zbirki virshiv Ivana Topol na kamne 1926 S dobrym utrom 1931 Stihotvoreniya 1986 Izbrannoe 1993 Druzhiv z Sergiyem Yeseninim Govoryat sho Ivan Pribludnij buv proobrazom Ivana Bezdomnogo personazha z romanu M Bulgakova Majster ta Margarita Prokopovich V yacheslav Kostyantinovich politik odin z organizatoriv Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Buv predstavnikom vid Tarashanskogo povitu v Kiyivskomu gubernskomu vikonkomi Razenkov Gavrilo Stepanovich 1915 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu pohovanij u seli Kriva poblizu Tarashi Tkachenko Oleksandr Mikolajovich 1939 ukrayinskij politik Golova Verhovnoyi Radi Ukrayini 1998 2000 Z 1970 po 1982 buv pershim sekretarem Tarashanskogo rajonnogo komitetu KP URSR 1924 V 1996 roci otrimav zvannya Geroya Rosiyi za geroyizm proyavlenij v roki Drugoyi Svitovoyi vijni Citata z nagorodnogo lista V boyah za misto Tarashu v lyutomu 1944 roku na svoyemu tanku pershim uvirvavsya v misto u vulichnomu boyu znishiv vazhku samohidnu garmatu ferdinand ta avtobus z soldatami ta oficerami voroga vchenij medik doktor medichnih nauk profesor Z 1986 go po 2008 j rik zaviduvav kafedroyu ftiziatriyi Ukrayinskoyi medichnoyi stomatologichnoyi akademiyi m Poltava Z 1970 go po 1976 j odrazu pislya zahistu kandidatskoyi disertaciyi pracyuvav zaviduvachem stacionarnogo viddilennya Tarashanskogo mizhrajonnogo protituberkuloznogo dispanseru Poverneni imena tarashani zakatovani v stalinskih taborah Detalnishij spisok tarashan postrazhdalih vid radyanskih represij mozhe buti znajdenij tut nedostupne posilannya z chervnya 2019 narodivsya v Tarashi v 1891 roci yevrej komunist zastupnik nachalnika viddilu ekspluataciyi Mosavtotrestu Rozstrilyanij 15 09 1938 v Moskvi Misce pohovannya Komunarka narodivsya v Tarashi v 1889 roci yevrej komunist direktor Centralnoyi tekstilnoyi laboratoriyi Golovshovkopromu Narkomatu legkoyi promislovosti SRSR Rozstrilyanij 13 02 1938 v Moskvi Misce pohovannya Komunarka narodivsya v Tarashi v 1895 roci yevrej ekonomist pomichnik nachalnika budivnictva pri radi truda i oboroni Moskvi Vidbuvav politichnij strok na Solovkah Rozstrilyanij 8 12 1937 v Leningradi 1905 s Ploske 1938 Irkutsk ukrayinec bezpartijnij pracyuvav vidpovidalnim vikonavcem z realizaciyi na irkutskij makaronnij fabrici Areshtovanij 15 02 1938 ta zasudzhenij trijkoyu NKVS Irkutskoyi oblasti 01 06 1938 za stattyami 58 10 ta 58 11 Rozstrilyanij 10 06 1938 Pohovanij v Irkutsku Reabilitovanij 04 01 1958 postanovoyu prezidiyi Irkutskogo oblasnogo sudu narodivsya v Tarashi v 1884 roci ukrayinec muzikant v yazen Bilomoro Baltijskogo kombinatu NKVS Karelskoyi ARSR Areshtovanij 14 08 1937 Rozstrilyanij 26 09 1937 Reabilitovanij prokurorom Kareliyi 29 03 1989 narodivsya v Tarashi v 1893 roci ukrayinec bezpartijnij zootehnik vidbuvav 5 tirichnij politichnij strok v Soloveckij tyurmi Rozstrilyanij v Leningradi 8 12 1937 1896 Tarasha pracyuvav prijomnikom polotna na fabrici Avtov yaz Prozhivav u Moskovskij oblasti na stanciyi Malahivka za adresoyu Korenevske shose budinok 26 Dzherelo kniga pam yati Moskovskoyi oblasti 1905 Tarasha 1938 Vorkuta Areshtovanij 05 10 1937 Osudzhenij 21 12 37 trijkoyu NKVS Arhangelskoyi oblasti za statteyu 58 10 KK RRFSR Rozstrilyanij 01 03 1938 Misce rozstrilu Rudnik Vorkuta 1912 s Kivshovata 1952 Moskva yevrej osvita visha chlen VKP b zastupnik nachalnika virobnichogo viddilu na Kuzneckomu metalurgijnomu kombinati Prozhivav u Kemerovskij oblasti m Stalinsk vul Kirova 3 kv 36 Areshtovanij 27 12 1950 Zasudzhenij trijkoyu NKVS SRSR 18 09 52 Virok shkidnictvo ta zrada vitchizni Rozstrilyanij 22 10 52 Misce pohovannya Moskva Donske kladovishe Reabilitovanij 25 05 57 VKVS SRSR Dzherelo Moskva rozstrilni spiski Donskogo krematoriyu 1912 s Lisovichi varianti prizvisha Stepchenko varianti po batkovi Mihajlivna Prozhivala v seli Lisovichi V 1930 roci zvinuvachena v kurkulstvi ta zasudzhena do primusovogo pereselennya v Kirovskij rajon Murmanskoyi oblasti 1897 s Lisovichi pracyuvav slyusarem na rudniku Oktyabrskij v Zejskomu rajoni Amurskoyi oblasti Areshtovanij 13 travnya 1948 roku Osudzhenij SKUD Amurskogo oblasnogo sudu za statteyu 58 10 ch 2 KK RRFSR na 10 rokiv vipravno trudovih taboriv Reabilitovanij 16 zhovtnya 1965 postanovoyu prezidiyi Verhovnoyi Radi RRFSR narodilasya v Tarashi v 1902 roci yevrejka Do areshtu prozhivala v Kiyevi pracyuvala bibliotekarem Druzhina Pejhasa Rahlisa Osudzhena 28 03 1938 roku osoblivoyu radoyu pri NKVS SRSR yak Chlen sim yi zradnika Vitchizni na 8 rokiv taboriv Rahlis Pejhas Meyerovich narodivsya v Tarashi v 1897 roci yevrej komunist nachalnik viddilu kontrrozvidki Upravlinnya derzhavnoyi bezpeki NKVS Uzbeckoyi RSR Zasudzhenij do strati 10 01 1938 Rahlis chasto figuruye v spiskah klyuchovih osib sho prizveli do golodomoru 1933 roku v Ukrayini Tarasha 1938 Kiyiv ukrayinskij yurist Rozstrilyanij 1938 roku za organizaciyu ta uchast v kontrrevolyucijnij organizaciyi Brat generala horunzhogo armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Volodimira Sikevicha 1870 s Zhidivska Greblya nini ce s Kalinove pracyuvav u radgospi Partizan v seli Grazhdanivka Tambovskogo rajonu Areshtovanij 4 kvitnya 1932 roku Osudzhenij trijkoyu PP OGPU DVK 8 lipnya 1932 roku za statteyu 58 10 KK RRFSR Virok visilka v spec poselennya Amurskoyi oblasti razom z sim yeyu Reabilitovanij 4 grudnya 1991 rishennyam prokurora Amurskoyi oblasti narodivsya v Tarashi v 1891 roci yevrej ekonomist planovogo viddilu zavodu 197 imeni Lenina mista Gorkogo Rozstrilyanij 27 01 1938 1893 s Saliha buhgalter miskprodgospu Areshtovanij 27 06 1941 Osudzhenij 19 09 1941 Virok 10 rokiv pozbavlennya voli 1897 s Saliha 1937 vantazhnik transportnogo viddilu Prozhivav u misti Leninsk Kuzneckij 10 ta dilnicya barak 622 kv 3 Areshtovanij 28 07 1937 Osudzhenij trijkoyu NKVS z NSO 9 08 1937 za statteyu 58 2 10 11 KK RFRSR Virok Primitki livelib ru Arhiv originalu za 13 lyutogo 2022 Procitovano 13 lyutogo 2022 1 Internet gazeta PUT ros 31 lipnya 2012 Arhiv originalu za 12 kvitnya 2022 Procitovano 10 veresnya 2019 religions unian ua ukr Arhiv originalu za 27 veresnya 2020 Procitovano 10 veresnya 2019 myharbin name Arhiv originalu za 23 serpnya 2019 Procitovano 10 veresnya 2019 2 3 23 serpnya 2019 u Wayback Machine