Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Віолонче́ль, також уживається віолонче́ля та віольонче́ля (італ. violoncello, зменш. від violone — контрабас, скор. че́льо cello; фр. violoncelle; англ. cello) — струнний смичковий музичний інструмент, родини скрипкових, басо-тенорового регістру. Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелі́стом.
 | |
| Інші назви | Cello |
|---|---|
| Класифікація | струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон |
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.322-71 |
| Діапазон |
 |
| Подібні інструменти | |
 Віолончель у Вікісховищі | |
Походження віолончелі
Поява віолончелі сягає початку XVI століття. Спочатку вона застосовувалася як басовий інструмент для супроводу співу або виконання на інструменті вищого регістру. Існували численні різновиди віолончелі, що відрізнялися один від одного розмірами, кількістю струн, строєм (найчастіше зустрічалася настройка на тон нижче сучасної).
У XVII—XVIII століттях зусиллями видатних музичних майстрів італійських шкіл (Ніколо Аматі, Джузеппе Гварнері, Антоніо Страдіварі, , Матео Гофрілєра, Доменіко Монтаньяна та ін.) була створена класична модель віолончелі з твердо усталеним розміром корпусу. Наприкінці XVII століття з'явилися перші сольні твори для віолончелі — сонати та ричеркари Джованні Габріелі. До середини XVIII століття віолончель починає використовуватися як концертний інструмент, завдяки яскравішому й повнішому звуку та покращуваній техніці виконання остаточно витісняючи з музичної практики віолу да гамбу. Віолончель також входить до складу симфонічного оркестру та камерних ансамблів. Остаточне затвердження віолончелі як одного з провідних інструментів у музиці відбулося в XX столітті зусиллями видатного музиканта Пабло Казальса. Розвиток шкіл виконання на цьому інструменті призвело до появи численних віолончелістів-віртуозів, які регулярно виступають із сольними концертами.
Конструкція
Віолончелі зазвичай виготовляють із дерева, хоча інколи застосовуються й інші матеріали, наприклад вуглепластик або алюміній. Традиційно верхню деку виготовляють з ялини, нижню деку, обичайки (бокові частини) й шию — з клену. Інші різновиди дерев, такі як тополя або верба, іноді використовуються для спини та боків. Дешевші віолончелі часто мають вершини та спини зроблені з фанери.
Верхню і нижню деки традиційно виготовляють ручним різьбленням, хоча для дешевших інструментів застосовують машинну обробку. Обичайки, або ребра, виготовлені шляхом нагрівання деревини та її згинання за заданою формою. Корпус віолончелі — широкий зверху, зі звуженням посередині, що утворюється двома C-подібними вигинами, і ширше внизу. На верхній деці розташовується з , а також . Загальна довжина віолончелі 1550—1560 мм, довжина корпуса 760 мм.
Техніка гри на віолончелі
При грі виконавець спирає віолончель на підлогу , що набув поширення лише наприкінці XIX століття (до цього інструмент утримували литками ніг). На сучасних віолончелях широко застосовується винайдений французьким віолончелістом П. Тортельє вигнутий шпиль, який надає інструменту більш пологе положення, дещо полегшуючи техніку гри.
Принципи гри та штрихи при виконанні на віолончелі — ті ж, що й на скрипці, проте, внаслідок великих розмірів інструменту та іншого положення виконавця, техніка гри на віолончелі ускладнена. Застосовуються флажолети, піцикато, ставка великого пальця та інші прийоми гри.
Віолончель широко поширена як сольний інструмент, група віолончелей застосовується в струнному та симфонічному оркестрах, віолончель — обов'язковий учасник струнного квартету, в якому є найнижчим (крім контрабаса, який іноді в ньому застосовується) з інструментів за звучанням, також часто застосовується в інших складах камерних ансамблів. В оркестровій партитурі партія віолончелей пишеться між партіями альтів та контрабасів.
Стрій та діапазон
4 струни настроєні по чистих квінтах — С, G, d, a. Діапазон — від С до a2 і вище. Ноти для віолончелі пишуться в басовому, теноровому та скрипковому (в верхньому регістрі) ключах. В партитурі для симфонічного оркестру партії віолончелей пишуться між партіями альтів та контрабасів.
Використання
Віолончель використовується як сольний інструмент, група віолончелей застосовується в струнному та симфонічному оркестрах, віолончель — обов'язковий учасник струнного квартету, в якому є найнижчим (крім контрабаса, який іноді в ньому застосовується) з інструментів за звучанням, також часто застосовується в інших складах камерних ансамблів. В оркестровій партитурі партія віолончелей пишеться між партіями альтів та контрабасів.
Репертуар сольної віолончелі широкий. Концерти для віолончелі з оркестром писали А. Вівальді (25 концертів), Л. Боккеріні (12), Й. Гайдн, К. Сен-Санс (2), А. Дворжак (2). У 20 столітті низка творів для віолончелі з оркестром повстали завдяки виконавській діяльності М. Ростроповича, серед їх авторів — С.Прокоф'єв, В. Лютославський, Д. Шостакович, Б. Бріттен.
Популярним є також жанр сонати для віолончелі та фортепіано, в якому працювали такі композитори як Бетховен, Мендельсон, Шопен, Брамс, Гріг, Рахманінов, Дебюссі, Форе, Шостакович, Прокоф'єв, Пуленк, Бріттен. Серед українських композиторів — Іван Карабиць, Євген Станкович, Валентин Сильвестров.
Інші часто виконувані п'єси для віолончелі та фортепіано — це п'ять п'єс Р. Шумана (Stücke їм Volkston) та транскрипція Шуберта (початково написана для арпеджіоне та фортепіано), італійська сюїта з балету Стравінського Пульчінелла. Серед українських творів — мазурки на польські теми Б. Лятошинського, балада Л. Ревуцького, «Медитація» для віолончелі та симфонічного оркестру В. Сильвестрова. Багато сучасних творів українських авторів з'явилося завдяки композиторській та виконавській творчості Золтана Алмаші.
Джерела
- Гинзбург Л. С. История виолончельного искусства: В двух книгах. — М., Л., 1950, 1957.
- Лазько А. Виолончель. — М.: Музыка, 1965
- Зав'ялова, О. К. Віолончель у камерно-ансамблевій культурі України: монографія / О. К. Зав'ялова ; НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. — К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. — 256 с. : ноти. — Бібліогр.: с. 231—243.
Посилання
- Віолончель // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 381-383.
- Cello (MUSICAL INSTRUMENT) [ 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Violonche l takozh uzhivayetsya violonche lya ta violonche lya ital violoncello zmensh vid violone kontrabas skor che lo cello fr violoncelle angl cello strunnij smichkovij muzichnij instrument rodini skripkovih baso tenorovogo registru Muzikanta sho graye na violoncheli nazivayut violoncheli stom ViolonchelViolonchel speredu i zbokuViolonchel speredu i zbokuInshi nazvi CelloKlasifikaciya strunnij muzichnij instrument smichkovij muzichnij instrument hordofonKlasifikaciya Gornbostelya Zaksa 321 322 71DiapazonPodibni instrumenti skripka alt kontrabas viola da gamba mandochel basolya kozobas Violonchel u VikishovishiPohodzhennya violoncheliPoyava violoncheli syagaye pochatku XVI stolittya Spochatku vona zastosovuvalasya yak basovij instrument dlya suprovodu spivu abo vikonannya na instrumenti vishogo registru Isnuvali chislenni riznovidi violoncheli sho vidriznyalisya odin vid odnogo rozmirami kilkistyu strun stroyem najchastishe zustrichalasya nastrojka na ton nizhche suchasnoyi U XVII XVIII stolittyah zusillyami vidatnih muzichnih majstriv italijskih shkil Nikolo Amati Dzhuzeppe Gvarneri Antonio Stradivari Mateo Gofrilyera Domeniko Montanyana ta in bula stvorena klasichna model violoncheli z tverdo ustalenim rozmirom korpusu Naprikinci XVII stolittya z yavilisya pershi solni tvori dlya violoncheli sonati ta richerkari Dzhovanni Gabrieli Do seredini XVIII stolittya violonchel pochinaye vikoristovuvatisya yak koncertnij instrument zavdyaki yaskravishomu j povnishomu zvuku ta pokrashuvanij tehnici vikonannya ostatochno vitisnyayuchi z muzichnoyi praktiki violu da gambu Violonchel takozh vhodit do skladu simfonichnogo orkestru ta kamernih ansambliv Ostatochne zatverdzhennya violoncheli yak odnogo z providnih instrumentiv u muzici vidbulosya v XX stolitti zusillyami vidatnogo muzikanta Pablo Kazalsa Rozvitok shkil vikonannya na comu instrumenti prizvelo do poyavi chislennih violonchelistiv virtuoziv yaki regulyarno vistupayut iz solnimi koncertami KonstrukciyaVioloncheli zazvichaj vigotovlyayut iz dereva hocha inkoli zastosovuyutsya j inshi materiali napriklad vugleplastik abo alyuminij Tradicijno verhnyu deku vigotovlyayut z yalini nizhnyu deku obichajki bokovi chastini j shiyu z klenu Inshi riznovidi derev taki yak topolya abo verba inodi vikoristovuyutsya dlya spini ta bokiv Deshevshi violoncheli chasto mayut vershini ta spini zrobleni z faneri Verhnyu i nizhnyu deki tradicijno vigotovlyayut ruchnim rizblennyam hocha dlya deshevshih instrumentiv zastosovuyut mashinnu obrobku Obichajki abo rebra vigotovleni shlyahom nagrivannya derevini ta yiyi zginannya za zadanoyu formoyu Korpus violoncheli shirokij zverhu zi zvuzhennyam poseredini sho utvoryuyetsya dvoma C podibnimi viginami i shirshe vnizu Na verhnij deci roztashovuyetsya z a takozh Zagalna dovzhina violoncheli 1550 1560 mm dovzhina korpusa 760 mm Tehnika gri na violoncheliMstislav Rostropovich z violonchellyu Dyupora roboti Stradivari Do poyavi v konstrukciyi violoncheli shpilya instrument utrimuvali litkami nig Pri gri vikonavec spiraye violonchel na pidlogu sho nabuv poshirennya lishe naprikinci XIX stolittya do cogo instrument utrimuvali litkami nig Na suchasnih violonchelyah shiroko zastosovuyetsya vinajdenij francuzkim violonchelistom P Tortelye vignutij shpil yakij nadaye instrumentu bilsh pologe polozhennya desho polegshuyuchi tehniku gri Principi gri ta shtrihi pri vikonanni na violoncheli ti zh sho j na skripci prote vnaslidok velikih rozmiriv instrumentu ta inshogo polozhennya vikonavcya tehnika gri na violoncheli uskladnena Zastosovuyutsya flazholeti picikato stavka velikogo palcya ta inshi prijomi gri Violonchel shiroko poshirena yak solnij instrument grupa violonchelej zastosovuyetsya v strunnomu ta simfonichnomu orkestrah violonchel obov yazkovij uchasnik strunnogo kvartetu v yakomu ye najnizhchim krim kontrabasa yakij inodi v nomu zastosovuyetsya z instrumentiv za zvuchannyam takozh chasto zastosovuyetsya v inshih skladah kamernih ansambliv V orkestrovij partituri partiya violonchelej pishetsya mizh partiyami altiv ta kontrabasiv Strij ta diapazon4 struni nastroyeni po chistih kvintah S G d a Diapazon vid S do a2 i vishe Noti dlya violoncheli pishutsya v basovomu tenorovomu ta skripkovomu v verhnomu registri klyuchah V partituri dlya simfonichnogo orkestru partiyi violonchelej pishutsya mizh partiyami altiv ta kontrabasiv VikoristannyaViolonchel vikoristovuyetsya yak solnij instrument grupa violonchelej zastosovuyetsya v strunnomu ta simfonichnomu orkestrah violonchel obov yazkovij uchasnik strunnogo kvartetu v yakomu ye najnizhchim krim kontrabasa yakij inodi v nomu zastosovuyetsya z instrumentiv za zvuchannyam takozh chasto zastosovuyetsya v inshih skladah kamernih ansambliv V orkestrovij partituri partiya violonchelej pishetsya mizh partiyami altiv ta kontrabasiv Repertuar solnoyi violoncheli shirokij Koncerti dlya violoncheli z orkestrom pisali A Vivaldi 25 koncertiv L Bokkerini 12 J Gajdn K Sen Sans 2 A Dvorzhak 2 U 20 stolitti nizka tvoriv dlya violoncheli z orkestrom povstali zavdyaki vikonavskij diyalnosti M Rostropovicha sered yih avtoriv S Prokof yev V Lyutoslavskij D Shostakovich B Britten Populyarnim ye takozh zhanr sonati dlya violoncheli ta fortepiano v yakomu pracyuvali taki kompozitori yak Bethoven Mendelson Shopen Brams Grig Rahmaninov Debyussi Fore Shostakovich Prokof yev Pulenk Britten Sered ukrayinskih kompozitoriv Ivan Karabic Yevgen Stankovich Valentin Silvestrov Inshi chasto vikonuvani p yesi dlya violoncheli ta fortepiano ce p yat p yes R Shumana Stucke yim Volkston ta transkripciya Sonati Arpedzhione Shuberta pochatkovo napisana dlya arpedzhione ta fortepiano italijska syuyita z baletu Stravinskogo Pulchinella Sered ukrayinskih tvoriv mazurki na polski temi B Lyatoshinskogo balada L Revuckogo Meditaciya dlya violoncheli ta simfonichnogo orkestru V Silvestrova Bagato suchasnih tvoriv ukrayinskih avtoriv z yavilosya zavdyaki kompozitorskij ta vikonavskij tvorchosti Zoltana Almashi DzherelaGinzburg L S Istoriya violonchelnogo iskusstva V dvuh knigah M L 1950 1957 Lazko A Violonchel M Muzyka 1965 Zav yalova O K Violonchel u kamerno ansamblevij kulturi Ukrayini monografiya O K Zav yalova NAN Ukrayini Institut mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi im M T Rilskogo K IMFE im M T Rilskogo NAN Ukrayini 2009 256 s noti Bibliogr s 231 243 PosilannyaViolonchel Ukrayinska muzichna enciklopediya T 1 A D Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2006 S 381 383 Cello MUSICAL INSTRUMENT 25 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica angl Commons Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Violonchel