Нитченко Дмитро

|Lib=

Дмитро Нитченко
Дмитро Васильович Нитченко
Ім'я при народженні	Дмитро Ніценко
Псевдонім	Дмитро Чуб, Остап Зірчастий
Народився	21 лютого 1905(1905-02-21) Зіньків, Полтавщина
Помер	27 травня 1999(1999-05-27) (94 роки) Мельбурн, Австралія
Національність	українець
Діяльність	літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч
Сфера роботи	літературознавство^[1]^[1], література^[1], ^d^[1]^[1] і редагування^[1]^[1]
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	українська

Дмитро Васильович Нитченко (літературні псевдоніми: Дмитро Чуб, Остап Зірчастий, англ. Dmytro Nytczenko [Nytschenko]); (21 лютого 1905(19050221), Зіньків, Полтавщина — 27 травня 1999, Мельбурн, Австралія) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, що жив і працював у Австралії. Лауреат премії ім. Г. Сковороди, Фундації Антоновичів, член об'єднання українських письменників «Слово» та НСПУ. Засновник видавництва «Ластівка».

Життєпис

Народився в заможній селянській родині в Зінькові на Полтавщині. Від народження мав ім'я Дмитро Ніценко. 11-річним був роз'єднаний з батьками і жив у тітки-вчительки. 1923 року вступив до літературного угрупування «Плуг», до якого належав протягом 2 роки.

Навчався в індустріально-технічній школі — а відтак, з осені 1926, на Краснодарському робітничому факультеті. Уже тоді часом друкував свої вірші в «Червоній газеті» (Ростов-на-Дону), а також у стінній газеті, де був заступником редактора. 1927 року його, оголосивши класовим ворогом за «непролетарське походження (рос. непролетарское происхождение)», виключили. Працював на заводі, згодом вирушив до Харкова, де жили родичі.

Переїхавши до Харкова, закінчив Технікум іноземних мов, вступив на мовно-літературний факультет місцевого Інституту народної освіти, де долучився до літературного життя тодішньої столиці України: познайомився з відомими письменниками, працював у видавництві «Література і Мистецтво». Пізніше згадував про зустрічі з Миколою Хвильовим, Степаном Васильченком, Борисом Антоненком-Давидовичем, Іваном Багряним та іншими. Був членом ПРОЛІТФРОНТУ. Видав 3 книжки: зб. «Поезії індустрії», «Склепіння» та зб. нарисів. Кілька віршів були покладені на музику (композ. Нахабін, Коляда, Овчаренко). Пісню на слова Нитченка виконували під час відкриття тракторного заводу в Харкові.

З початком Другої світової війни Нитченко був мобілізований. Пройшов і полон, і табір переміщених осіб у Німеччині, у якому зібралося чимало українських інтелігентів. По таборах налагоджувалося культурно-літературне життя: у місті Ульмі діяла українська гімназія, у ній викладав і Дмитро Нитченко, відбувалися літературно-мистецькі вечори.

В одному із своїх віршів він так передав тодішній стан душі:

Ніхто не зна і долі не вгадає,
Ні хіромант, ні циган-ворожбит, —
Який нас шлях щиріше привітає,
Де ждуть обійми щастя чи журби.

Та знаємо, як сурма клич заграє,
Коли визвольні загримлять громи,
Тоді наш край всі мури розламає,
Знамена перемог заб'ють крильми.

З усіх кінців тоді гукне нас мати
(той клич — як блискавиця у імлі!) —
і хто ж тоді не схоче повертати
до в світі найсвятішої землі?!

— Березень, 1948, Новий Ульм

Австралія

1949 року Дмитро Нитченко разом з родиною переселився до Австралії: працював у каменоломнях, на електростанції, у вільний час вивчав англійську мову — та писати не припиняв. Протягом кількох десятиліть працював учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні. Викладав, писав програми, інспектував, довівши кількість шкіл до 55 з 2000 учнів.

Заснував й очолював Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка, як член Об'єднання українських письменників «Слово» — керує австралійською філією цієї організації. Потім очолює Українську центральну шкільну раду в Австралії.

Постійно пише і публікує під псевдонімом Дмитро Чуб свої оповідання, вірші, нариси про подорожі; під іншим псевдонімом — Остап Зірчастий — друкує свої гуморески. У його творах описує природу Австралії та життя земляків, закинутих долею на цей материк.

Помер у Мельбурні 1999 року. Лігою українських меценатів та сім'єю тоді ж заснована Літературна премія імені Дмитра Нитченка, що присуджується щорічно за пропаганду українського друкованого слова.

Родина

• Старша донька Леся Ткач — письменниця (літературний псевдонім — Леся Богуславець).
• Молодша донька Галя Кошарська — викладач української мови та літератури в Університеті Макворі в Сіднеї і керівник українського відділу.
• Онук Юрій Ткач — відомий перекладач українських книг, живе в Мельбурні.

Видання

Обкладинка першого видання альманаху «Новий обрій», 1954 рік.

За його редакцією вийшло понад 28 книжок, серед яких «200 листів Б. Антоненко-Давидовича» та літературно-мистецький альманах «Новий обрій».

Інші видання:

• Антоненко-Давидович Б. «Печатка» [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.], передмова Дм. Чуба. — Мельбурн: «Ластівка», 1979. — 85 с.
• Хахулін О. «Б. Антоненко-Давидович у пазурях чекістів», передмова та переклад з рос. Дмитра Чуба. — Мельбурн: «Ластівка», 1987.

1993 року уперше в Україні з'являється його книжка «Елементи теорії літератури».

1994 року за науково-художню книжку «Слідами Миклухо-Маклая», збірку оповідань «Стежками пригод», книжку «Живий Шевченко» удостоєний Літературної премії імені Лесі Українки.

Книжки

• Чуб Д. «Шевченко в житті» [ 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Б.м. (На чужині), 1947. — 48 с.
• Чуб Д. «Це трапилося в Австралії» 1953
• Чуб Д. «На гадючому острові» [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]: З австралійських пригод. — Мельбурн-Аделаїда: «Ластівка», 1953. — 24 с.
• Чуб Д. «Вовченя» [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]: Збірочка для дітей шкільного віку. — Мельбурн-Аделаїда: «Ластівка», 1954. — 16 с.
• Чуб Д. «Живий Шевченко (Шевченко в житті)» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Мюнхен, Мельбурн: «Дніпрова Хвиля», 1963. — 117 с.
• Нитченко Д. «Український правописний словник». Мельбурн: Ластівка, 1968.
• Чуб Д. «Стежками пригод» [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]: Оповідання, нариси, вірші. — Мельбурн: «Просвіта», 1975. — 119 с.
• Нитченко Д. «Елементи теорії літератури і стилістики» [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Мельбурн: «Просвіта», 1975. — 88 с. Друге доповнене видання 1979 року. [ 24 січня 2024 у Wayback Machine.]
• Чуб Д. «З Новоґвінейських вражень» [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]: На слідах Миклухи-Маклая. — Мельбурн: «Ластівка», 1977. — 128 с.
• На життьовому і творчому шляху В. Ґжицького. Київ, Торонто, 1978
• Чуб Д. «Борис Антоненко-Давидович» [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]: Життя і творчість. — Мельбурн: «Ластівка», 1979. — 32 с.
• Чуб Д. Люди великого серця: Статті, розвідки, спогади. — Мельбурн : Ластівка, 1981. — 243 с.
• Чуб Д. «У дзеркалі життя й літератури» [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]: Статті, розвідки, спогади. — Мельбурн: «Ластівка», 1982. — 200 с.
• Chub D. «How Moscow Russifies Ukraine» [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] («Як Москва русифікує Україну»). — Melbourne: Lastivka Press, 1983. — 49 с. (англ.)
• Чуб Д. «В лісах під Вязьмою» [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]: Спогади про Другу світову війну. — Мельбурн: «Ластівка», 1983. — 131 с. . Вперше книга видавалась 1958 року.
• Чуб Д. Відлуння Великого Голоду в спогадах очевидців і в українській літературі. — Торонто : Київ, 1984. — 16 с.
• Chub D. «Shevchenko the Man: the Initmate Life of a Poet» («Шевченко в житті»), translated from the Ukrainian by Yuri Tkach. — Toronto-Chicago-Melbourne: Bayda Books, 1985. — 159 с.
• Нитченко Д. «Український ортографічний словник» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Мельбурн: «Ластівка», 1985. — 176 с.
• Чуб Д. «Живий Шевченко (інтимне життя поета)» [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Мельбурн: «Ластівка», 1987. — 152 с.
• Нитченко Д. «Від Зінькова до Мельборну» [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]: Із хроніки мого життя. — Мельбурн: «Байда», 1990. — 407 с.
• Нитченко Д. «Листи письменників»:
  • «Збірка перша» [ 22 січня 2024 у Wayback Machine.]. — Мельбурн: «Ластівка», 1992. — 190 с.
  • «Збірка друга». — Мельбурн — Ніжин, «Просвіта», 1998.
  • «Збірка третя». — Мельбурн — Ніжин, «Просвіта», 1998.
  • «Збірка четверта» — Мельбурн — Ніжин, «Смолоскип», 2001.
• Чуб Д. «Слідами Миклухи-Маклая». — К.: «Веселка», 1993. — 112 с.
• Нитченко Д. «Під сонцем Австралії» [ 11 серпня 2013 у Wayback Machine.]: Із хроніки мого життя, том 2. — Мельбурн: «Байда», 1994. — 479 с.

Книжки з бібліотеки української діаспори імені Джона Маккейна м.Дніпро.

• «Вовченя»
• «Стежками пригод»

Статті

• Чуб Д. Юрій Вухналь сміється: [Спогади] // Молода Україна. — 1977. — № 259. — С. 6-8.
• Чуб Д. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь: (1906—1977) // Сучасність. — 1978. — Чис. 10. — С. 20-25.
• Чуб Д. На життєвому і творчому шляху Володимира Гжицького // Чуб Д. Люди великого серця. — Мельбурн, 1981. — С. 161—179.
• Чуб Д. Відлуння великого голоду в спогадах очевидців і в українській літературі // Великий голод в Україні 1932—1933. — Торонто, 1988. — С. 140—141.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Австралійський державний документ^{[недоступне посилання]} дає дату народження 18 грудня 1906
3. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2011.

Джерела та література

• І. І. Винниченко. Нитченко Дмитро Васильович [ 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 389. — .
• Боднарук Віра, Білецький Володимир (2006). Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006. Донецьк: Український культурологічний центр — 140 с.
• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — .
• Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — .
• Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
• Біографічні відомості^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Василюк Я. Цінний підручник для студентів // Визвольний шлях. — 1979. — № 12. — С. 1470—1472.
• Дальний Мар'ян (Горгота) Вибране листування з Дмитром Нитченком-Чубом // Дальний Мар'ян (Горгота) Вибране: Люди — події — коментарі. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 467—471.
• Дмитро Нитченко — людина ідеї: Нариси, спогади, листи, поезії / Упоряд. М. Слабошпицький. -К.: Ярославів Вал, 2003. — 198 с.
• Крижанівський С. Майже на ціле століття (Д. Нитченко) // Слово і час. — 2000. — № 1. — С. 117—118.
• Павлишин Марко. Живий Дмитро Нитченко // Нитченко Дмитро. Від Зінькова до Мельбурну: Із Хроніки мого життя. — Мельбурн: Байда, 1990. — С. 7-12.
• Павлишин Марко. З епістолярної скарбниці Дмитра Нитченка // Канон та іконостас: Літ.-критичні статті. — К.: Час, 1997. — С. 380—383.
• Слабошпицький М. Дмитро Нитченко — людина ідеї // Київ. — 2003. — № 1. — С. 133—136.
• Славутич Яр. Дмитро Чуб як літературознавець // Українська література в Канаді. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 306—308.
• Сорока П. Дмитро Нитченко-Чуб. Літературний портрет. — Тернопіль, 1996. — 94 с.
• Ярошенко Т. Книжкова колекція Петра Одарченка в Україні // Українська культура. — 2002. -№ 4. — С. 32.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

• Нитченко Дмитро Васильович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 554.