Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Політична історія світу історія різних політичних держав Протягом історії політичні утворення розширилися від базових си

Політична історія світу

Політична історія світу

Політична історія світу — історія різних політичних держав. Протягом історії політичні утворення розширилися від базових систем самоврядування та монархії до складних демократичних і тоталітарних систем, що існують і сьогодні. Паралельно політичні системи розширилися від туманно визначених меж до національних певних кордонів, що існують по сьогодні.

Доісторична епоха

Першими формами соціальної організації людей були сім'ї, які жили в первісних стадах як мисливці й збирачі.

Після переходу до сільського господарства приблизно в той самий час (7000—8000 р. до н. е.) у різних частинах світу людські суспільства почали переходити до племінних форм організації.

Є дані про зв'язки між різними племенами, а також про [en]. Це могло бути спричинено крадіжкою худоби чи посівів, [en]або конкуренцією за ресурси та статус.

Давня історія

Ранній розподіл політичної влади визначався наявністю прісної води, родючого ґрунту та помірним кліматом у різних місцях. Усе це було необхідним для розвитку високоорганізованих суспільств. Першими були імперії Стародавнього Єгипту та Месопотамії. Менші царства існували в Північно-Китайській рівнині, Індо-Гангській рівнині, Середній Азії, Анатолії, Східному Середземномор’ї та Центральній Америці, тоді як решта людства продовжувала жити невеликими племенами. І Єгипет, і Месопотамія змогли скористатися перевагами своїх великих річок зі зрошувальними системами, що забезпечило вищу продуктивність сільського господарства і тим самим забезпечило приріст населення.

Близький Схід і Середземномор'я

image
Оглядова карта давнього Близького Сходу

Першими були держави раннього династичного Шумера та раннього династичного Єгипту, що виникли з періоду Уруку та Доісторичного Єгипту приблизно в 3000 р. до н. е. Ранній династичний Єгипет знаходився навколо річки Ніл на північному сході Африки, Ніл і райони, де існували оази, обмежовували королівство. Верхній та Нижній Єгипет були об’єднані приблизно в 3150 р. до н. е. Фараоном Менесом. Однак у країні тривала політична конкуренція між Мемфісом та Фівами. Геополітичне середовище єгиптян було оточене Нубією в менших південних оазисах Нілу, до яких не можливо було дістатися на човні, а також лівійськими полководцями, що перебували в оазах навколо Бенгазі, і нападниками із Синаю та моря.

Месопотамське панування

Месопотамія розташована між великими річками Тигр та Євфрат, де першою політичною силою в регіоні була Аккадська імперія, що утворилася приблизно в 2300 р. до н. е. Пізніше за ними створювалися Шумер, Вавилон та Ассирія. Вони конкурували з царствами гірських районів на північ (Мітанні, Урарту, Елам та Мідія), що стратегічно розташовані над рівнинами Месопотамії. Месопотамці створили перші закони.

Сухий клімат у залізному віці спричинив переполох, оскільки пересування людей чинили тиск на наявні держави, що призвело до катастрофи бронзової доби, серед яких мігрували кімерійці, арамейці, дорійці та морські народи. Вавилон так і не оговтався після смерті Хаммурапі в 1699 р. до н. е. Після цього Ассирія розросталася за Ададнерарі II. До кінця IX століття до н. е. Ассирійська імперія контролювала майже всю Месопотамію та значну частину Леванту й Анатолії. Водночас Єгипет був ослаблений, врешті-решт розпався після смерті Осоркона II до 710 р. до н. е. У 853 р. ассирійці перемогли коаліцію Вавилону, Єгипту, Персії, Ізраїлю, Араму та десяти інших держав, у цих боях брали участь понад 60 000 військовослужбовців згідно із сучасними джерелами. Однак імперія була ослаблена внутрішньою боротьбою за владу й занепала в десятиліття переполоху, що почалося з чуми в 763 р. до н. е. Після повстань міст та менших королівств проти імперії в 745 році Тіглатпаласар III здійснив державний переворот. Він збільшив армію з 44000 до 72000, його наступник Сеннахеріб — до 208000, Ашурбаніпал максимально підвищив кількість військових (до 300000 осіб). Це дозволило імперії захопити Кіпр, увесь Левант, Фригію, Урарту, Кімерію, Персію, Мідію, Елам і Вавилон.

Перське панування

До 650 року Ассирія почала занепадати, оскільки сильна посуха вразила Близький Схід і проти них був утворений союз. Врешті-решт їх замінила Мідійська імперія як головна сила регіону після [en] (605) і [en] (585). Мідійці стали основою для піднесення Перської імперії. Після першої служби васалами під третім перським царем Камбісом I їхня сфера впливу розширилася, а в 553 році перси повстали проти мідійців. По смерті Кіра Великого Перська імперія Ахеменідів сягнула від Егейського моря до річки Інд та Кавказу та до Нубії. Імперія була розділена на провінції, якими керували сатрапи, які збирали податки та, як правило, були місцевими посередниками влади. Імперія контролювала біля третини сільськогосподарських земель у світі та чверть її населення. У 522 р. після смерті короля Камбіза II Дарій Великий отримав владу.

Грецьке панування

Через зростання населення Стародавня Греція розпочала колонізацію Середземноморського регіону. Це заохочувало торгівлю, що, своєю чергою, спричинило політичні зміни в містах-державах, коли старі еліти були повалені в Коринфі в 657 році та в Афінах у 632 році. Також було багато війн між містами, включаючи Мессенські війни (743—742; 685—668), Лелантську війну (710—650) та Першу священну війну (595—585). У VII й VI століттях Коринф і Спарта були панівними державами Греції. Зрештою, перша була витіснена Афінами за допомогою морського війська, тоді як Спарта мала сильну піхоту. У 499 році в Іонічному заколоті грецькі міста в Малій Азії повстали проти Перської імперії, але були розгромлені в битві при Ладе. Після цього перси вдерлися на материк Греції в греко-перські війни (499—449).

Македонський король Філіп II (350—336 до н.е.) завоював більшу частину Греції. У 338 році він утворив Коринфський союз, щоб звільнити греків у Малій Азії від персів, напавши в 336 році зі 10 000-ми військових. Після його смерті його син Александр Македонський розпорядився продовжити справу батька й перебрався через Дарданели в 334 році. Після завоювання Малої Азії Александр пішов на Левант, Єгипет і Месопотамію, розгромивши персів під керівництвом Дарія Великого в битві біля Гавгамел у 331 році й поборовши останній опір. Після смерті Александра у Вавилоні в 323 році імперія не мала призначеного наступника. Це призвело до її поділу на чотири: династію Антигонідів у Македонії, династію Атталідів в Анатолії, царство Птолемеїв у Єгипті та імперію Селевкідів над Месопотамією.

Римське панування

Римська імперія стала головною в Середземному морі в III столітті до н. е. після перемоги над самнітами, галлами та етрусками за контроль над Італійським півостровом. У 264 р. розпочала Пунічні війни з Карфагеном. У 241 р. було укладено перемир'я, за яким до Сицилії Рим отримав Корсику та Сардинію. У 218 році карфагенський полководець Ганнібал вирушив з Іспанії до Італії, перетнувши Альпи зі своїми бойовими слонами. Після 15 років боїв римляни перемогли його, а потім направили війська проти самого Карфагену, розгромивши його у 202 році. Лише за Другу Пунічну війну втрати Риму становили 100 000 осіб. У 146 році Карфаген був остаточно зруйнований повністю.

Рим потерпав від різних внутрішніх збурень і нестабільності. У 133 році Тіберій Гракх був убитий разом із сотнями прихильників після спроби перерозподілити громадську землю для бідних. Союзницька війна (91—88) була спричинена сусідніми містами, які намагалися забезпечити себе перевагами римського громадянства. У 82 році генерал Сулла захопив владу, поклавши край Римській республіці й ставши диктатором. Після його смерті розпочалася нова боротьба за владу, в Громадянській війні Цезаря (49—46) Юлій Цезар і Помпей воювали за імперію, причому перший переміг. Після вбивства правителя в 44 році між його потенційними спадкоємцями, Марком Антонієм та Августом, останній став імператором, розпочалася друга громадянська війна. Потім це призвело до Pax Romana, тривалого періоду миру в імперії. Напружені відносини між Птолемеївським королівством, Імперією Селевкідів, Парфянським царством та Понтійським царством на Близькому Сході дозволили римлянам розширити території до Євфрату. Під час правління Августа Рейн, Дунай і Сахара стали кордонами імперії. Населення становило близько 60 мільйонів.

Політична нестабільність у Римі зростала. Преторіанська гвардія вбила імператора Калігулу (37—41 н. е.), щоб замінити його на Клавдія (41—53), а його наступник Нерон (54—68) спалив Рим. Однак зовнішня експансія продовжувалась, коли Траян (98—117) напав на Дакію, Парфію та Аравію. Єдиною загрозою була Парфянська імперія. Переселенці почали перетинати кордони імперії. Сухий клімат Середньої Азії змусив гунів переселитися, й в 370 р. вони перетнули Дон і змусили готів за Дунаєм рухатися, що, своєю чергою, призвело до того, що інші германські племена захопили римські кордони. У 293 році Діоклетіан (284—305) призначив трьох правителів для різних частин імперії. Офіційно її розділив у 395 р. Феодосій I (379—395) на Західно-Римську та Візантійську імперії. У 406 р. північний кордон першої захопили алемани, вандали та свеви. У 408 р. вестготи ввійшли в Італію, а потім у 410 р. пограбували Рим. Остаточний розпад Західної Імперії відбувся в 476 р., коли скинули Ромула Августа (475—476).

Індійський субконтинент

image
Імперію Маур'їв

Індська цивілізація була побудована навколо річки Інд у 2500 р. до н.е., розташована на території сучасних Індії, Пакистану та Афганістану. Межі цивілізації розширилися на 600 км від Аравійського моря. Міста Мохенджо-Даро та Хараппа цієї цивілізації були покинуті приблизно в 1900 р. до н. е., і потім ніхто їх не зайняв.

Держави почали формуватися в VI столітті до нашої ери разом з Магаджанападами. З шістнадцяти таких держав виникли чотири найвпливовіші: Кошала, Маґадга, Ваца й Аванті, а Маґадга панувала з-поміж цих держав до середини V століття. Потім Маґадга перетворилася в імперію Нанда під керівництвом Магападми Нанди (345—321), простягаючись від Індо-Гангської рівнини до Гіндукушу та плато Декан. Однак імперію завоював Чандраґупта Маур'я (324—298), перетворивши її на імперію Маур'їв. Він стримав вторгнення Олександра із Заходу й отримав контроль над гірськими перевалами Гіндукушу за мирним договором, підписаним у 303 р. На час правління його онука Ашока імперія простягалася від гір Загрос до річки Брахмапутра. Населення імперії складало від 50 до 60 мільйонів, керувалося системою провінцій, якими керували губернатори-князі, зі столицею в Патні.

Після смерті Ашоки імперія почала занепадати, причому Кашмір на півночі, Шунга й Сатавахана в центрі, Калінга й Пандья на півдні стали незалежними. У цьому [en] юечжі змогли створити нову імперію Кушань у 30 р. н. е. Імперія Гуптів була заснована Чандрагуптою I (320—335), яка за шістдесят років розширилася від Гангу до Бенгальської затоки та річки Інд після падіння імперії Кушань. Управління Гуптів було схожим до управління Маурі. Після війни з ефталітами та інших проблем імперія зруйнувалася в 550 р.

image
Династія Цінь

Китай

На Північно-Китайській рівнині Хуанхе забезпечила розвиток таким державам, як Вей і Ці. Ця область була вперше об'єднана династією Шан близько 1600 р. до н. е. й завойована династією Чжоу в [en] в 1046 р. до н. е. Однак незабаром переможців здолало невдоволення населення. Основними суперниками Чжоу були донгу в провінції Шаньдун, [en] в Ордосі, [en] в провінції Шаньсі, а також Чу в середній течії Янцзи.

Починаючи з VIII століття, Китай перебував у стані анархії протягом п’яти століть, у період Чуньцю (771—476) та період Чжаньґо (476—221). В останній період династія Цзінь розпалася на держави Вей, Чжао й Хань, у той час як решта Північно-Китайської рівнини складалася з держав Чу, Цінь, Ці і Янь, а Чжоу залишався в центрі з переважно формальною владою. Хоча спочатку Чжао панували в регіоні, Цінь урешті-решт переміг їх у 260 році, в [en] близько півмільйона солдатів билися з кожного боку. Інші держави намагалися укласти союз проти Цинь, але вони зазнали поразки. У 221 році була заснована династія Цінь з населенням близько 40 мільйонів зі столицею в Ліньцзи. Під керівництвом Цінь Ши Хуан-ді династія ініціювала такі реформи, як створення територіальних адміністративних одиниць, інфраструктурні проєкти (включаючи Велику Китайську стіну) та введення загальної китайської писемності. Однак після його смерті та поховання в теракотовій армії імперія почала руйнуватися, коли Чу й Хань почали битися після безвладдя від політики слабкого спадкоємця, коли династія Хань отримала владу у 204 році до н. е.

За часів Хань чисельність населення Китаю зросла до 50 мільйонів та розширила території до , В'єтнаму та Тянь-Шаню. Також були спрямовані війська проти Хунну й для захисту коридору Хесі, королівство Намв'єт було анексовано, а Хайнань і Тайвань завоювали. Китайський тиск на хунні змусив їх переселитися на захід, що призвело до переміщення юечжі, які, своєю чергою, розграбували столицю Бактрії. Потім це призвело до утворення їхньої імперії Кушань. Занепад династії Хань відбувся внаслідок внутрішніх бунтів у 220 р. н. е., через що вона поділилася на держави Шу, У й Вей. Попри розквіт династії Цзінь (266—420), невдовзі в Китай вдерлися хунни, що спричинило [en] (304—316), які завоювали значні території Північно-Китайської рівнини й оголосили династію Північна Вей у 399 році.

Америка

Ольмеки були першою корінною американською культурою, причому були й менші за них народи, такі як культура Чавін; переважно це були мисливці-збирачі. Ольмеки були обмежені густими лісами та тривалим сезоном дощів, а також відсутністю коней.

Середньовіччя

image
Династія Тан у 700 р. н. е.

Коли в Китаї утворилася династія Суй, то держава змінилася й об'єднала всі малі країни. Це зумовило створення династії Тан, коли Лі Юань отримав контроль над Китаєм у 626 р. На сьогодні китайські кордони розширилися від Східного Китаю на північ, до імперії Тан. Імперія Тан розпалася в 907 р. на десять регіональних королівств і п’ять династій з нечіткими кордонами. Через 53 роки, після відокремлення імперії Тан, Китай увійшов у династію Сун під владою Чао К'уанга, хоч кордони цієї країни розширилися, вони ніколи не були такими великими, як у династії Тан, і постійно перевизначалися через напади сусіднього татарського (монгольського) народу (кидані).

Монгольська імперія виникла в результаті об’єднання кількох кочових племен на батьківщині монголів під керівництвом Чингісхана (бл. 1162—1227), якого рада проголосила правителем усіх монголів у 1206 році. Імперія швидко збільшувалася під його правлінням та його нащадків, які розіслали армії у всіх напрямках. Величезна трансконтинентальна імперія примусово з'єднувала Схід із Заходом, Тихий океан і Середземне море, створюючи умови для створення [en]та торгівлі, обміну технологіями, товарами та ідеологіями цілою Євразіїєю.

Імперія почала занепадати через війни за спадкоємство, оскільки онуки Чингісхана сперечались, чи слід королівській лінії слідувати від його сина та первісного спадкоємця Уґедея або від одного з інших його синів, як-от Толуя, Чаґатая чи Джучі. Толуїди отримали перевагу після кривавої розправи з егедеїдами й чаґатаїдами, але суперечки між нащадками толуїдів тривали. Після смерті Мунке-хана (1259) конкурентні курултаї одночасно обирали різних наступників, братів Ариг-буга й Хубілай-хана, які воювали між собою в [en] (1260—1264), а також конфліктували з чингізидами. Хубілай отримав владу, але громадянська війна продовжувалася попри його намагання відновити контроль над [en] й уґедеїдами. До смерті Хубілая в 1294 р. монгольська імперія [en], кожне з яких хотіло досягти власних цілей: ханство Золотої Орди на північному заході, ханство Чаґатай у Центральній Азії, Держава Хулагуїдів на південному заході, та династія Юань на сході, що базувалася в сучасному Пекіні.

У 1304 р. три західні ханства ненадовго стали васалами династії Юань, але в 1368 р. династія китайців Хань Мін захопила столицю Монголії. Чингізидські правителі Юанів відступили на батьківщину Монголії й продовжували правити там у вигляді династії Північна Юань. Держава Хулагуїдів розпалася в 1335—1353. До кінця XV століття Золота Орда розпалася на суперницькі ханства й була розгромлена та переможена в 1480 році Великим князівством Московським, тоді як Чаґатайське ханство проіснувало аж до 1687 року.

Близький Схід та Європа

Ірано-візантійські війни 572–591 та 602–628 рр. зумовили майже безперервні збройні сутички, внаслідок чого обидві імперії були понищені. Коли Кавад II помер лише через кілька місяців після вступу на престол, Персія поринула на кілька років династичних конфліктів та громадянської війни. Сасаніди були ще більш ослаблені економічним занепадом, великим оподаткуванням від кампаній Хосрова II, релігійними конфліктами та збільшенням впливу[ru]. Також сильно постраждала Візантійська імперія, її фінансові резерви були вичерпані війною та утриманням Балкан, де проживали слов'яни. Крім того, Анатолія була спустошена багаторазовими вторгненнями персів; контроль над нещодавно відновленими територіями на Кавказі, Сирії, Месопотамії, Палестині та Єгипті був послаблений багаторічною перською окупацією. Ці імперії сильно занепали, про що Георгій Ліска сказав: «непотрібний тривалий візантійсько-перський конфлікт відкрив шлях ісламу в Європу».

Курайшити керували містами Мекка та Медина, а в 622 році вигнали їхнього члена Магомета з першого в друге, звідки він розпочав поширювати нову релігію — іслам. У 631 р. Мухаммед вирушив із військом (10 000 осіб) до Мекки й завоював її. Його наступники об'єднали більшу частину Аравії під час [en] (632—633), а потім розпочали мусульманські завоювання Леванту (634—641), Єгипту (639—642) та Персії (633—651), остання війна зумовила знищення Держави Сасанідів. Майже через десять років після його смерті ісламський Праведний халіфат збільшив територію від Атлаських гір на заході до Гіндукушу на сході. Однак Перша Фітна призвела до її заміни халіфатом Омеядів у 661 р., перемістивши центр влади в Дамаск. Під час свого золотого віку Омеяди правили третиною населення планети. У 750 році Аббасидський халіфат замінив Омеядів під час [en]. У 762 році вони перенесли столицю в Багдад. Кордовський емірат залишився під владою Омеядів, водночас у 788 році династія Ідрісидів сформувалася в Марокко. Фатимідський халіфат почав захоплювати Північну Африку з 909 року, а династія Буїдів втратила території в Персії, а потім і в Месопотамії, починаючи з 930-х років.

image
Імперія Каролінгів за часів Карла Великого близько 800 р. н. е. із сучасними кордонами в помаранчевому кольорі.

У 711 р. розпочалося арабське завоювання Піренеїв, і в 717 р. вони зайшли в Європейську рівнину. Їх зустріла династія Меровінгів, яка була створена Хлодвігом I (481—511) та занепадала, змушуючи Карла Мартеля захопити владу й зупинити вторгнення арабів у битві біля Пуатьє в 732 році. Його син Піпін Короткий заснував династію Каролінгів у 751 р. Карл Великий (768—814) перетворив її на Імперію Каролінгів та коронувався Імператором Римлян у 800 році Папою, що створило основу для створення Священної Римської імперії. Тим часом у Східній Європі Крум (795—814) розширив межі Булгарської імперії. Верденський договір розділив імперію Каролінгів на Західне, Середнє та Східну Франкські королівства.

У 1095 році папа Урбан II проголосив Перший хрестовий похід на Клермонському соборі. Він заохочував підтримати візантійського імператора Олексія I у війні проти турків-сельджуків та наполягав на збройному паломництві до Єрусалиму. В усіх соціальних верствах Західної Європи народ відгукнувся на прохання Папи. Добровольці прийняли публічну обітницю приєднатися до хрестового походу. Зараз історики обговорюють поєднання своїх інтересів під час хрестового походу, що включали перспективу масового вознесіння на Небо в Єрусалимі, задоволення феодальних зобов'язань, можливостей для слави та економічних і політичних переваг. Унаслідок походів створилися чотири держави хрестоносців на Близькому Сході: Едеське графство, Антіохійське князівство, Єрусалимське царство й графство Триполі. Присутність хрестоносців залишалася в регіоні в певній формі, поки не захопили Акру в 1291 році, що призвело до швидкої втрати всієї території Леванту. Після цього не було подальших хрестових походів для відновлення Святої Землі.

Індія

Індійська політика оберталася навколо боротьби між буддистською імперією Пала, індуїстською династією Гурджара-Пратіхари, джайністською династією Раштракути, а також ісламським халіфатом. Імперія Пала сформувалася близько 750 року в Бенгалії за часів Ґопали I, водночас Раштракути утворилися приблизно в той самий час на плато Декан і південному узбережжі під керівництвом Дантидурги. Пратихари вперше об’єднали Індо-Гангську рівнину під керівництвом Нагабхати I (близько 730—760), який стримав ісламське вторгнення на півночі Індії. Боротьба цих чотирьох держав тривала майже 200 років. До IX століття виникли Газневіди, що були відокремлені від халіфату та скористалися послабленням інших.

image
Імперія ацтеків в 1519 р. н. е.

У 1299 р. н. е. імперія ацтеків виникла в нижній частині Мексики, ця імперія проіснувала 300 років і контролювала понад 5000 км2.

Ранній новий час

У XV—XVI століттях утворилися три великі мусульманські імперії: Османська імперія на Близькому Сході, Балканах та Північній Африці; імперія Сефевідів у Великому Ірані; та імперія Великих Моголів у Південній Азії. Ці держави виникли завдяки відкриттю пороху та ефективному управлінню. До кінця XIX століття всі троє занепали, а на початку XX століття, з поразкою османів у Першій світовій війні, остання мусульманська імперія розпалася.

image
Сілезія в Європі (червоним кольором)

У 1700 р. Карл II Зачарований помер, його спадкоємцем був Філіп Анжуйський, онук Людовика XIV. Рішення Карла негативно сприйняла Британія, яка вважали, що Луї скористається можливістю об'єднати Францію та Іспанію й спробувати захопити Європу. Велика Британія створила Великий союз із Голландією, Австрією та більшістю німецьких держав і оголосила війну Іспанії в 1702 році. Війна за іспанську спадщину тривала 11 років і закінчилася, коли був підписаний Утрехтський договір у 1714 р.

У 1740 р. знову розпочалася війна, спричинена вторгненням у Сілезію, частину Австрії, прусським королем Фрідріхом II. Велика Британія, Нідерланди та Угорщина підтримали Марію-Терезію. Протягом наступних восьми років ці та інші держави брали участь у війні за австрійську спадщину, доки не був підписаний договір, що дозволив Пруссії залишити Сілезію. Семирічна війна розпочалася, коли Терезія розірвала свій союз із Великою Британією та стала союзником Франції та Росії. У 1763 р. Велика Британія виграла війну, претендуючи на Канаду та землі на схід від Міссісіпі.

image
Земля Ван-Дімена в 1852 році

У XVIII столітті почала зростати кількість географічних досліджень Південної півкулі. У 1642 році нідерландському мореплавцю Абелю Тасману було доручено дослідити Південну півкулю; під час своїх подорожей Тасман відкрив острів Землі Ван-Дімена, який згодом отримав назву Тасманія, австралійське узбережжя та Нову Зеландію в 1644 році. Капітану Джеймсу Куку було доручено в 1768 році спостерігати сонячне затемнення на Таїті й він прибув після цього в Ботанічну затоку на східному узбережжі Австралії в 1770 році, де вимагав землю для Британської корони. Поселення в Австралії почали створюватися в 1788 р., куди Британія депортувала засуджених, а перші вільні поселенці прибули в 1793 р. Так само Нова Зеландія стала прихистком для мисливців, які полювали на китів і тюленів у 1790-х роках, а пізніше тут з'явилися поселення шотландців у 1820-х і 1830-х роках.

У Північній Америці почалася революція, коли в 1770 році британські війська відкрили вогонь на ураження по натовпу, який обурився їхнім керівництвом, цю подію назвали Бостонською бійнею. Британська влада не змогла визначити, чи ця подія була місцевою, чи ознаками чогось більшого, поки в 1775 році повстанці не почали атакувати британські війська на [en]. Незабаром після цього представник Другого континентального конгресу штату Массачусетс Джон Адамс та його двоюрідний брат Семюель Адамс були членами групи, яка закликала до створення Американської декларації незалежності. Конгрес закінчився, не прийнявши декларацію, але підготувався до конфлікту, призначивши Джорджа Вашингтона командувачем континентальної армії. Війна почалася й тривала до 1783 р., коли Велика Британія підписала Паризький договір, у якому визнала незалежність Америки. У 1788 р. штати ратифікували Конституцію США, переходячи від [en] до союзу, а в 1789 р. обрали Джорджа Вашингтона першим президентом США.

image
Національні збори

Наприкінці 1780-х років Франція мала величезні борги, через що вводили високі податки, які зумовили появу голоду. Король Людовик XVI скликав Генеральні штати в 1788 році й неохоче погодився перетворити Третій стан (який складали селяни та міщани) на Національні збори. Ця асамблея набула великої популярності в очах громадськості, й 14 липня 1789 року, після підтвердження того, що король планував розпустити Асамблею, розлючена юрба штурмувала Бастилію, беручи зброю. Історії про успіх цього рейду поширилися по всій країні й спричинили численні повстання, в яких представники нижчого класу грабували комори та садиби. У серпні того ж року члени Національних зборів написали революційний документ Декларацію прав людини й громадянина, який проголошував свободу слова, преси та релігії. До 1792 р. інші європейські держави намагалися загальмувати революцію. У тому ж році австрійська та німецька армії намагалися здійснити похід на Париж, але французи їх стримали. Спираючись на побоювання європейського вторгнення, радикальні якобінці скасували монархію та стратили короля Людовика за державну зраду в 1793 році. У відповідь на це радикальне повстання Велика Британія, Іспанія та Нідерланди приєднуються до боротьби з якобінцями доти, доки в 1794 р. не закінчилася епоха терору стратою якобінського лідера Максиміліана Робесп'єра. У 1795 р. була прийнята нова конституція, хоча країна все ще перебувала в стані війни. У 1799 р. група політиків на чолі з Наполеоном Бонапартом замістила керівників Директорії.

Новий час

Цей розділ статті ще . Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Новітній час

Цей розділ статті ще . Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Примітки

  1. Fukuyama, Francis. (2012). The origins of political order : from prehuman times to the French Revolution. Farrar, Straus and Giroux. p. 53. ISBN 978-0-374-53322-9. OCLC 1082411117.
  2. Fukuyama, Francis. (2012). The origins of political order : from prehuman times to the French Revolution. Farrar, Straus and Giroux. p. 55. ISBN 978-0-374-53322-9. OCLC 1082411117.
  3. Holslag, Jonathan, author., A political history of the world : three thousand years of war and peace, p. 26, ISBN 978-0-241-38466-4, OCLC 1080190517
  4. Holslag, Jonathan, author., A political history of the world : three thousand years of war and peace, ISBN 978-0-241-38466-4, OCLC 1080190517
  5. Holslag, Jonathan, author., A political history of the world : three thousand years of war and peace, pp. 24–25, ISBN 978-0-241-38466-4, OCLC 1080190517
  6. (2003). . New York: Phoenix Press. с. xiii. ISBN . Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 2 березня 2021.
  7. (2003). . New York: Phoenix Press. с. 9—11. ISBN . Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 2 березня 2021.
  8. Holslag, Jonathan, author., A political history of the world : three thousand years of war and peace, pp. 34–35, ISBN 978-0-241-38466-4, OCLC 1080190517
  9. Holslag, Jonathan, author., A political history of the world : three thousand years of war and peace, pp. 39–40, ISBN 978-0-241-38466-4, OCLC 1080190517
  10. Holslag, Jonathan (2018). A Political History of the World: Three Thousand Years of War and Peace. Penguin Books, Limited. p. 41. ISBN 978-0-241-35204-5.
  11. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 58. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  12. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 59. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  13. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 61. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  14. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 64. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  15. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 94. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  16. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 95. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  17. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 98. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  18. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 99. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  19. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 99. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  20. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 101. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  21. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 102. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  22. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 104. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  23. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 130. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  24. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 107. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  25. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 108. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  26. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 109. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  27. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 109—110. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  28. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 132. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  29. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  30. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 136. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  31. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 137. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  32. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 148. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  33. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 149—150. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  34. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 188. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  35. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 189. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  36. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 190. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  37. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 191. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  38. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 193. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  39. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 194. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  40. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 195. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  41. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 196. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  42. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 197. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  43. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 210. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  44. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 205. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  45. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 213. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  46. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 214. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  47. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 215. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  48. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 218. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  49. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 244—245. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  50. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 249. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  51. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 252. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  52. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 253. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  53. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 254. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  54. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; ; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 56. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  55. Holslag, Jonathan, A political history of the world : three thousand years of war and peace, McMillan, Roy, 1963-, [Place of publication not identified], с. 46, ISBN , OCLC 1080190517
  56. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 82. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  57. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 115. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  58. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 153. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  59. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 154. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  60. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 155. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  61. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 183. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  62. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 185. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  63. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 268. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  64. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 269. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  65. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 271. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  66. Holslag, Jonathan, author. (3 жовтня 2019). Political history of the world : three thousand years of war and peace. с. 42—43. ISBN . OCLC 1139013058.
  67. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 76. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  68. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 78. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  69. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 81. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  70. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 157. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  71. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 157—158. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  72. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 171. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  73. Holslag, Jonathan (2018). (англ.). Penguin Books, Limited. с. 158. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  74. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 172. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  75. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 173. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  76. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 175. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  77. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 180. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  78. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 182. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  79. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 185. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  80. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 260. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  81. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 83. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  82. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 84. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  83. Benn, Charles D. (2004). China's Golden Age: Everyday Life in the Tang Dynasty. Oxford University Press. с. 1. ISBN . Процитовано 17 грудня 2008.
  84. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; Douglas Brinkley; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 118—21. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  85. Benn, Charles D. (2004). China's Golden Age: Everyday Life in the Tang Dynasty. Oxford University Press. с. ix. ISBN . Процитовано 17 грудня 2008.
  86. Herrmann, Albert (1970). Historical and Commercial Atlas of China. Ch'eng-wen Publishing House. Процитовано 17 грудня 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  87. Hucker, Charles O. (1995). China's Imperial Past: An Introduction to Chinese History and Culture. Stanford University Press. с. 147. ISBN . Процитовано 17 грудня 2008.
  88. Diamond. Guns, Germs, and Steel. p. 367.
  89. The Mongols and Russia, by
  90. Gregory G.Guzman "Were the barbarians a negative or positive factor in ancient and medieval history?", The Historian 50 (1988), 568–70.
  91. Allsen. Culture and Conquest. p. 211.
  92. . University of Calgary. 1998. Архів оригіналу за 13 November 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
  93. Michael Biran. Qaidu and the Rise of the Independent Mongol State in Central Asia. The Curzon Press, 1997,
  94. The Cambridge History of China: Alien Regimes and Border States. p. 413.
  95. Jackson. Mongols and the West. p. 127.
  96. Allsen. Culture and Conquest. pp. xiii, 235.
  97. Howard-Johnston (2006), 9: "[Heraclius'] victories in the field over the following years and its political repercussions ... saved the main bastion of Christianity in the Near East and gravely weakened its old Zoroastrian rival."
  98. Haldon (1997), 43–45, 66, 71, 114–15
  99. Ambivalence toward Byzantine rule on the part of may have lessened local resistance to the Arab expansion (Haldon [1997], 49–50).
  100. Liska (1998), 170
  101. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 286. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  102. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 287. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  103. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 288. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  104. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 338. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  105. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 341. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  106. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 343. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  107. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 297. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  108. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 344. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  109. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 345. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  110. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 348. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  111. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 333. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  112. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 334. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  113. Holslag, Jonathan (25 жовтня 2018). (англ.). Penguin UK. с. 335. ISBN . Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  114. Tsouras, Peter (2005). Montezuma: Warlord of the Aztecs. Brassey's. с. xv. ISBN .
  115. Berdan, Frances F.; Richard E. Blanton; Elizabeth H. Boone; Mary G. Hodge; Michael E. Smith; Emily Umberger (1996). Aztec Imperial Strategies. Washington, DC: Dumbarton Oaks. ISBN .
  116. Barlow, R.H. (1949). Extent of the Empire of the Culhua Mexica. Berkeley and Los Angeles Univ. of California.
  117. Frey, Marsha; Linda Frey (1995). The Treaties of the War of the Spanish Succession (вид. illustrated). Greenwood Publishing Group. ISBN . Процитовано 29 січня 2009.
  118. Dupuy, Richard Ernes; Trevor Nevitt Dupuy (1970). The Encyclopedia of Military History: From 3500 B.C. to the Present. Harper & Row. с. 630. ISBN . Процитовано 30 січня 2009.
  119. Rosner, Lisa; John Theibault (2000). A Short History of Europe, 1600-1815: Search for a Reasonable World (вид. illustrated). M.E. Sharpe. с. 292. ISBN . Процитовано 30 січня 2009.
  120. Marston, Daniel (2001). The Seven Years' War (вид. illustrated). Osprey Publishing. ISBN . Процитовано 30 січня 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  121. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; Douglas Brinkley; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 214. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  122. Porter, Malcolm; Keith Lye (2007). Australia and the Pacific (вид. illustrated and revised 2007). Cherrytree Books. с. 20. ISBN . Процитовано 30 січня 2008.
  123. Kitson, Arthur (2004). The Life of Captain James Cook. Kessinger Publishing. с. 84—5. ISBN . Процитовано 30 січня 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  124. King, Jonathan (1984). The First Settlement: The Convict Village that Founded Australia 1788-90. Macmillan. ISBN .
  125. Currer-Briggs, Noel (1982). Worldwide Family History (вид. illustrated). Routledge. с. 180. ISBN .
  126. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; Douglas Brinkley; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 216. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  127. Lancaster, Bruce; John Harold Plumb; Richard M. Ketchum (2001). illustrated (ред.). . Houghton Mifflin Harcourt. с. 74. ISBN . Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 31 січня 2008.
  128. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; Douglas Brinkley; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 218—21. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  129. Lancaster, Bruce; John Harold Plumb; Richard M. Ketchum (2001). illustrated (ред.). . Houghton Mifflin Harcourt. с. 96—9. ISBN . Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 31 січня 2008.
  130. Jedson, Lee (2006). (вид. illustrated). The Rosen Publishing Group. с. 37. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 31 січня 2009.
  131. Bloom, Sol; Lars Johnson (2001). (вид. 2nd illustrated). Christian Liberty Press. с. 84. ISBN . Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 31 січня 2008.
  132. Daniels, Patrica S; Stephen G Hyslop; Douglas Brinkley; Esther Ferington; Lee Hassig; Dale-Marie Herring (2003). Toni Eugene (ред.). Almanac of World History. National Geographic Society. с. 222—25. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  133. S. Viault, Birdsall (1990). The French Revolution. Schaum's Outline of Modern European History (вид. revised). McGraw-Hill Professional. с. 180—91. ISBN . Процитовано 31 січня 2008.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Politichna istoriya svitu istoriya riznih politichnih derzhav Protyagom istoriyi politichni utvorennya rozshirilisya vid bazovih sistem samovryaduvannya ta monarhiyi do skladnih demokratichnih i totalitarnih sistem sho isnuyut i sogodni Paralelno politichni sistemi rozshirilisya vid tumanno viznachenih mezh do nacionalnih pevnih kordoniv sho isnuyut po sogodni Doistorichna epohaPershimi formami socialnoyi organizaciyi lyudej buli sim yi yaki zhili v pervisnih stadah yak mislivci j zbirachi Pislya perehodu do silskogo gospodarstva priblizno v toj samij chas 7000 8000 r do n e u riznih chastinah svitu lyudski suspilstva pochali perehoditi do pleminnih form organizaciyi Ye dani pro zv yazki mizh riznimi plemenami a takozh pro en Ce moglo buti sprichineno kradizhkoyu hudobi chi posiviv en abo konkurenciyeyu za resursi ta status Davnya istoriyaRannij rozpodil politichnoyi vladi viznachavsya nayavnistyu prisnoyi vodi rodyuchogo gruntu ta pomirnim klimatom u riznih miscyah Use ce bulo neobhidnim dlya rozvitku visokoorganizovanih suspilstv Pershimi buli imperiyi Starodavnogo Yegiptu ta Mesopotamiyi Menshi carstva isnuvali v Pivnichno Kitajskij rivnini Indo Gangskij rivnini Serednij Aziyi Anatoliyi Shidnomu Seredzemnomor yi ta Centralnij Americi todi yak reshta lyudstva prodovzhuvala zhiti nevelikimi plemenami I Yegipet i Mesopotamiya zmogli skoristatisya perevagami svoyih velikih richok zi zroshuvalnimi sistemami sho zabezpechilo vishu produktivnist silskogo gospodarstva i tim samim zabezpechilo pririst naselennya Blizkij Shid i Seredzemnomor ya Oglyadova karta davnogo Blizkogo Shodu Pershimi buli derzhavi rannogo dinastichnogo Shumera ta rannogo dinastichnogo Yegiptu sho vinikli z periodu Uruku ta Doistorichnogo Yegiptu priblizno v 3000 r do n e Rannij dinastichnij Yegipet znahodivsya navkolo richki Nil na pivnichnomu shodi Afriki Nil i rajoni de isnuvali oazi obmezhovuvali korolivstvo Verhnij ta Nizhnij Yegipet buli ob yednani priblizno v 3150 r do n e Faraonom Menesom Odnak u krayini trivala politichna konkurenciya mizh Memfisom ta Fivami Geopolitichne seredovishe yegiptyan bulo otochene Nubiyeyu v menshih pivdennih oazisah Nilu do yakih ne mozhlivo bulo distatisya na chovni a takozh livijskimi polkovodcyami sho perebuvali v oazah navkolo Bengazi i napadnikami iz Sinayu ta morya Mesopotamske panuvannya Mesopotamiya roztashovana mizh velikimi richkami Tigr ta Yevfrat de pershoyu politichnoyu siloyu v regioni bula Akkadska imperiya sho utvorilasya priblizno v 2300 r do n e Piznishe za nimi stvoryuvalisya Shumer Vavilon ta Assiriya Voni konkuruvali z carstvami girskih rajoniv na pivnich Mitanni Urartu Elam ta Midiya sho strategichno roztashovani nad rivninami Mesopotamiyi Mesopotamci stvorili pershi zakoni Suhij klimat u zaliznomu vici sprichiniv perepoloh oskilki peresuvannya lyudej chinili tisk na nayavni derzhavi sho prizvelo do katastrofi bronzovoyi dobi sered yakih migruvali kimerijci aramejci dorijci ta morski narodi Vavilon tak i ne ogovtavsya pislya smerti Hammurapi v 1699 r do n e Pislya cogo Assiriya rozrostalasya za Adadnerari II Do kincya IX stolittya do n e Assirijska imperiya kontrolyuvala majzhe vsyu Mesopotamiyu ta znachnu chastinu Levantu j Anatoliyi Vodnochas Yegipet buv oslablenij vreshti resht rozpavsya pislya smerti Osorkona II do 710 r do n e U 853 r assirijci peremogli koaliciyu Vavilonu Yegiptu Persiyi Izrayilyu Aramu ta desyati inshih derzhav u cih boyah brali uchast ponad 60 000 vijskovosluzhbovciv zgidno iz suchasnimi dzherelami Odnak imperiya bula oslablena vnutrishnoyu borotboyu za vladu j zanepala v desyatilittya perepolohu sho pochalosya z chumi v 763 r do n e Pislya povstan mist ta menshih korolivstv proti imperiyi v 745 roci Tiglatpalasar III zdijsniv derzhavnij perevorot Vin zbilshiv armiyu z 44000 do 72000 jogo nastupnik Sennaherib do 208000 Ashurbanipal maksimalno pidvishiv kilkist vijskovih do 300000 osib Ce dozvolilo imperiyi zahopiti Kipr uves Levant Frigiyu Urartu Kimeriyu Persiyu Midiyu Elam i Vavilon Perske panuvannya Do 650 roku Assiriya pochala zanepadati oskilki silna posuha vrazila Blizkij Shid i proti nih buv utvorenij soyuz Vreshti resht yih zaminila Midijska imperiya yak golovna sila regionu pislya en 605 i en 585 Midijci stali osnovoyu dlya pidnesennya Perskoyi imperiyi Pislya pershoyi sluzhbi vasalami pid tretim perskim carem Kambisom I yihnya sfera vplivu rozshirilasya a v 553 roci persi povstali proti midijciv Po smerti Kira Velikogo Perska imperiya Ahemenidiv syagnula vid Egejskogo morya do richki Ind ta Kavkazu ta do Nubiyi Imperiya bula rozdilena na provinciyi yakimi keruvali satrapi yaki zbirali podatki ta yak pravilo buli miscevimi poserednikami vladi Imperiya kontrolyuvala bilya tretini silskogospodarskih zemel u sviti ta chvert yiyi naselennya U 522 r pislya smerti korolya Kambiza II Darij Velikij otrimav vladu Grecke panuvannya Cherez zrostannya naselennya Starodavnya Greciya rozpochala kolonizaciyu Seredzemnomorskogo regionu Ce zaohochuvalo torgivlyu sho svoyeyu chergoyu sprichinilo politichni zmini v mistah derzhavah koli stari eliti buli povaleni v Korinfi v 657 roci ta v Afinah u 632 roci Takozh bulo bagato vijn mizh mistami vklyuchayuchi Messenski vijni 743 742 685 668 Lelantsku vijnu 710 650 ta Pershu svyashennu vijnu 595 585 U VII j VI stolittyah Korinf i Sparta buli panivnimi derzhavami Greciyi Zreshtoyu persha bula vitisnena Afinami za dopomogoyu morskogo vijska todi yak Sparta mala silnu pihotu U 499 roci v Ionichnomu zakoloti grecki mista v Malij Aziyi povstali proti Perskoyi imperiyi ale buli rozgromleni v bitvi pri Lade Pislya cogo persi vderlisya na materik Greciyi v greko perski vijni 499 449 Makedonskij korol Filip II 350 336 do n e zavoyuvav bilshu chastinu Greciyi U 338 roci vin utvoriv Korinfskij soyuz shob zvilniti grekiv u Malij Aziyi vid persiv napavshi v 336 roci zi 10 000 mi vijskovih Pislya jogo smerti jogo sin Aleksandr Makedonskij rozporyadivsya prodovzhiti spravu batka j perebravsya cherez Dardaneli v 334 roci Pislya zavoyuvannya Maloyi Aziyi Aleksandr pishov na Levant Yegipet i Mesopotamiyu rozgromivshi persiv pid kerivnictvom Dariya Velikogo v bitvi bilya Gavgamel u 331 roci j poborovshi ostannij opir Pislya smerti Aleksandra u Vaviloni v 323 roci imperiya ne mala priznachenogo nastupnika Ce prizvelo do yiyi podilu na chotiri dinastiyu Antigonidiv u Makedoniyi dinastiyu Attalidiv v Anatoliyi carstvo Ptolemeyiv u Yegipti ta imperiyu Selevkidiv nad Mesopotamiyeyu Rimske panuvannya Rimska imperiya stala golovnoyu v Seredzemnomu mori v III stolitti do n e pislya peremogi nad samnitami gallami ta etruskami za kontrol nad Italijskim pivostrovom U 264 r rozpochala Punichni vijni z Karfagenom U 241 r bulo ukladeno peremir ya za yakim do Siciliyi Rim otrimav Korsiku ta Sardiniyu U 218 roci karfagenskij polkovodec Gannibal virushiv z Ispaniyi do Italiyi peretnuvshi Alpi zi svoyimi bojovimi slonami Pislya 15 rokiv boyiv rimlyani peremogli jogo a potim napravili vijska proti samogo Karfagenu rozgromivshi jogo u 202 roci Lishe za Drugu Punichnu vijnu vtrati Rimu stanovili 100 000 osib U 146 roci Karfagen buv ostatochno zrujnovanij povnistyu Rim poterpav vid riznih vnutrishnih zburen i nestabilnosti U 133 roci Tiberij Grakh buv ubitij razom iz sotnyami prihilnikiv pislya sprobi pererozpodiliti gromadsku zemlyu dlya bidnih Soyuznicka vijna 91 88 bula sprichinena susidnimi mistami yaki namagalisya zabezpechiti sebe perevagami rimskogo gromadyanstva U 82 roci general Sulla zahopiv vladu poklavshi kraj Rimskij respublici j stavshi diktatorom Pislya jogo smerti rozpochalasya nova borotba za vladu v Gromadyanskij vijni Cezarya 49 46 Yulij Cezar i Pompej voyuvali za imperiyu prichomu pershij peremig Pislya vbivstva pravitelya v 44 roci mizh jogo potencijnimi spadkoyemcyami Markom Antoniyem ta Avgustom ostannij stav imperatorom rozpochalasya druga gromadyanska vijna Potim ce prizvelo do Pax Romana trivalogo periodu miru v imperiyi Napruzheni vidnosini mizh Ptolemeyivskim korolivstvom Imperiyeyu Selevkidiv Parfyanskim carstvom ta Pontijskim carstvom na Blizkomu Shodi dozvolili rimlyanam rozshiriti teritoriyi do Yevfratu Pid chas pravlinnya Avgusta Rejn Dunaj i Sahara stali kordonami imperiyi Naselennya stanovilo blizko 60 miljoniv Politichna nestabilnist u Rimi zrostala Pretorianska gvardiya vbila imperatora Kaligulu 37 41 n e shob zaminiti jogo na Klavdiya 41 53 a jogo nastupnik Neron 54 68 spaliv Rim Odnak zovnishnya ekspansiya prodovzhuvalas koli Trayan 98 117 napav na Dakiyu Parfiyu ta Araviyu Yedinoyu zagrozoyu bula Parfyanska imperiya Pereselenci pochali peretinati kordoni imperiyi Suhij klimat Serednoyi Aziyi zmusiv guniv pereselitisya j v 370 r voni peretnuli Don i zmusili gotiv za Dunayem ruhatisya sho svoyeyu chergoyu prizvelo do togo sho inshi germanski plemena zahopili rimski kordoni U 293 roci Diokletian 284 305 priznachiv troh praviteliv dlya riznih chastin imperiyi Oficijno yiyi rozdiliv u 395 r Feodosij I 379 395 na Zahidno Rimsku ta Vizantijsku imperiyi U 406 r pivnichnij kordon pershoyi zahopili alemani vandali ta svevi U 408 r vestgoti vvijshli v Italiyu a potim u 410 r pograbuvali Rim Ostatochnij rozpad Zahidnoyi Imperiyi vidbuvsya v 476 r koli skinuli Romula Avgusta 475 476 Indijskij subkontinent Imperiyu Maur yiv Indska civilizaciya bula pobudovana navkolo richki Ind u 2500 r do n e roztashovana na teritoriyi suchasnih Indiyi Pakistanu ta Afganistanu Mezhi civilizaciyi rozshirilisya na 600 km vid Aravijskogo morya Mista Mohendzho Daro ta Harappa ciyeyi civilizaciyi buli pokinuti priblizno v 1900 r do n e i potim nihto yih ne zajnyav Derzhavi pochali formuvatisya v VI stolitti do nashoyi eri razom z Magadzhanapadami Z shistnadcyati takih derzhav vinikli chotiri najvplivovishi Koshala Magadga Vaca j Avanti a Magadga panuvala z pomizh cih derzhav do seredini V stolittya Potim Magadga peretvorilasya v imperiyu Nanda pid kerivnictvom Magapadmi Nandi 345 321 prostyagayuchis vid Indo Gangskoyi rivnini do Gindukushu ta plato Dekan Odnak imperiyu zavoyuvav Chandragupta Maur ya 324 298 peretvorivshi yiyi na imperiyu Maur yiv Vin strimav vtorgnennya Oleksandra iz Zahodu j otrimav kontrol nad girskimi perevalami Gindukushu za mirnim dogovorom pidpisanim u 303 r Na chas pravlinnya jogo onuka Ashoka imperiya prostyagalasya vid gir Zagros do richki Brahmaputra Naselennya imperiyi skladalo vid 50 do 60 miljoniv keruvalosya sistemoyu provincij yakimi keruvali gubernatori knyazi zi stoliceyu v Patni Pislya smerti Ashoki imperiya pochala zanepadati prichomu Kashmir na pivnochi Shunga j Satavahana v centri Kalinga j Pandya na pivdni stali nezalezhnimi U comu en yuechzhi zmogli stvoriti novu imperiyu Kushan u 30 r n e Imperiya Guptiv bula zasnovana Chandraguptoyu I 320 335 yaka za shistdesyat rokiv rozshirilasya vid Gangu do Bengalskoyi zatoki ta richki Ind pislya padinnya imperiyi Kushan Upravlinnya Guptiv bulo shozhim do upravlinnya Mauri Pislya vijni z eftalitami ta inshih problem imperiya zrujnuvalasya v 550 r Dinastiya Cin Kitaj Na Pivnichno Kitajskij rivnini Huanhe zabezpechila rozvitok takim derzhavam yak Vej i Ci Cya oblast bula vpershe ob yednana dinastiyeyu Shan blizko 1600 r do n e j zavojovana dinastiyeyu Chzhou v en v 1046 r do n e Odnak nezabarom peremozhciv zdolalo nevdovolennya naselennya Osnovnimi supernikami Chzhou buli dongu v provinciyi Shandun en v Ordosi en v provinciyi Shansi a takozh Chu v serednij techiyi Yanczi Pochinayuchi z VIII stolittya Kitaj perebuvav u stani anarhiyi protyagom p yati stolit u period Chuncyu 771 476 ta period Chzhango 476 221 V ostannij period dinastiya Czin rozpalasya na derzhavi Vej Chzhao j Han u toj chas yak reshta Pivnichno Kitajskoyi rivnini skladalasya z derzhav Chu Cin Ci i Yan a Chzhou zalishavsya v centri z perevazhno formalnoyu vladoyu Hocha spochatku Chzhao panuvali v regioni Cin ureshti resht peremig yih u 260 roci v en blizko pivmiljona soldativ bilisya z kozhnogo boku Inshi derzhavi namagalisya uklasti soyuz proti Cin ale voni zaznali porazki U 221 roci bula zasnovana dinastiya Cin z naselennyam blizko 40 miljoniv zi stoliceyu v Linczi Pid kerivnictvom Cin Shi Huan di dinastiya iniciyuvala taki reformi yak stvorennya teritorialnih administrativnih odinic infrastrukturni proyekti vklyuchayuchi Veliku Kitajsku stinu ta vvedennya zagalnoyi kitajskoyi pisemnosti Odnak pislya jogo smerti ta pohovannya v terakotovij armiyi imperiya pochala rujnuvatisya koli Chu j Han pochali bitisya pislya bezvladdya vid politiki slabkogo spadkoyemcya koli dinastiya Han otrimala vladu u 204 roci do n e Za chasiv Han chiselnist naselennya Kitayu zrosla do 50 miljoniv ta rozshirila teritoriyi do V yetnamu ta Tyan Shanyu Takozh buli spryamovani vijska proti Hunnu j dlya zahistu koridoru Hesi korolivstvo Namv yet bulo aneksovano a Hajnan i Tajvan zavoyuvali Kitajskij tisk na hunni zmusiv yih pereselitisya na zahid sho prizvelo do peremishennya yuechzhi yaki svoyeyu chergoyu rozgrabuvali stolicyu Baktriyi Potim ce prizvelo do utvorennya yihnoyi imperiyi Kushan Zanepad dinastiyi Han vidbuvsya vnaslidok vnutrishnih buntiv u 220 r n e cherez sho vona podililasya na derzhavi Shu U j Vej Popri rozkvit dinastiyi Czin 266 420 nevdovzi v Kitaj vderlisya hunni sho sprichinilo en 304 316 yaki zavoyuvali znachni teritoriyi Pivnichno Kitajskoyi rivnini j ogolosili dinastiyu Pivnichna Vej u 399 roci Amerika Olmeki buli pershoyu korinnoyu amerikanskoyu kulturoyu prichomu buli j menshi za nih narodi taki yak kultura Chavin perevazhno ce buli mislivci zbirachi Olmeki buli obmezheni gustimi lisami ta trivalim sezonom doshiv a takozh vidsutnistyu konej SerednovichchyaDinastiya Tan u 700 r n e Koli v Kitayi utvorilasya dinastiya Suj to derzhava zminilasya j ob yednala vsi mali krayini Ce zumovilo stvorennya dinastiyi Tan koli Li Yuan otrimav kontrol nad Kitayem u 626 r Na sogodni kitajski kordoni rozshirilisya vid Shidnogo Kitayu na pivnich do imperiyi Tan Imperiya Tan rozpalasya v 907 r na desyat regionalnih korolivstv i p yat dinastij z nechitkimi kordonami Cherez 53 roki pislya vidokremlennya imperiyi Tan Kitaj uvijshov u dinastiyu Sun pid vladoyu Chao K uanga hoch kordoni ciyeyi krayini rozshirilisya voni nikoli ne buli takimi velikimi yak u dinastiyi Tan i postijno pereviznachalisya cherez napadi susidnogo tatarskogo mongolskogo narodu kidani Mongolska imperiya vinikla v rezultati ob yednannya kilkoh kochovih plemen na batkivshini mongoliv pid kerivnictvom Chingishana bl 1162 1227 yakogo rada progolosila pravitelem usih mongoliv u 1206 roci Imperiya shvidko zbilshuvalasya pid jogo pravlinnyam ta jogo nashadkiv yaki rozislali armiyi u vsih napryamkah Velichezna transkontinentalna imperiya primusovo z yednuvala Shid iz Zahodom Tihij okean i Seredzemne more stvoryuyuchi umovi dlya stvorennya en ta torgivli obminu tehnologiyami tovarami ta ideologiyami ciloyu Yevraziyiyeyu Imperiya pochala zanepadati cherez vijni za spadkoyemstvo oskilki onuki Chingishana sperechalis chi slid korolivskij liniyi sliduvati vid jogo sina ta pervisnogo spadkoyemcya Ugedeya abo vid odnogo z inshih jogo siniv yak ot Toluya Chagataya chi Dzhuchi Toluyidi otrimali perevagu pislya krivavoyi rozpravi z egedeyidami j chagatayidami ale superechki mizh nashadkami toluyidiv trivali Pislya smerti Munke hana 1259 konkurentni kurultayi odnochasno obirali riznih nastupnikiv brativ Arig buga j Hubilaj hana yaki voyuvali mizh soboyu v en 1260 1264 a takozh konfliktuvali z chingizidami Hubilaj otrimav vladu ale gromadyanska vijna prodovzhuvalasya popri jogo namagannya vidnoviti kontrol nad en j ugedeyidami Do smerti Hubilaya v 1294 r mongolska imperiya en kozhne z yakih hotilo dosyagti vlasnih cilej hanstvo Zolotoyi Ordi na pivnichnomu zahodi hanstvo Chagataj u Centralnij Aziyi Derzhava Hulaguyidiv na pivdennomu zahodi ta dinastiya Yuan na shodi sho bazuvalasya v suchasnomu Pekini U 1304 r tri zahidni hanstva nenadovgo stali vasalami dinastiyi Yuan ale v 1368 r dinastiya kitajciv Han Min zahopila stolicyu Mongoliyi Chingizidski praviteli Yuaniv vidstupili na batkivshinu Mongoliyi j prodovzhuvali praviti tam u viglyadi dinastiyi Pivnichna Yuan Derzhava Hulaguyidiv rozpalasya v 1335 1353 Do kincya XV stolittya Zolota Orda rozpalasya na supernicki hanstva j bula rozgromlena ta peremozhena v 1480 roci Velikim knyazivstvom Moskovskim todi yak Chagatajske hanstvo proisnuvalo azh do 1687 roku Blizkij Shid ta Yevropa Irano vizantijski vijni 572 591 ta 602 628 rr zumovili majzhe bezperervni zbrojni sutichki vnaslidok chogo obidvi imperiyi buli ponisheni Koli Kavad II pomer lishe cherez kilka misyaciv pislya vstupu na prestol Persiya porinula na kilka rokiv dinastichnih konfliktiv ta gromadyanskoyi vijni Sasanidi buli she bilsh oslableni ekonomichnim zanepadom velikim opodatkuvannyam vid kampanij Hosrova II religijnimi konfliktami ta zbilshennyam vplivu ru Takozh silno postrazhdala Vizantijska imperiya yiyi finansovi rezervi buli vicherpani vijnoyu ta utrimannyam Balkan de prozhivali slov yani Krim togo Anatoliya bula spustoshena bagatorazovimi vtorgnennyami persiv kontrol nad neshodavno vidnovlenimi teritoriyami na Kavkazi Siriyi Mesopotamiyi Palestini ta Yegipti buv poslablenij bagatorichnoyu perskoyu okupaciyeyu Ci imperiyi silno zanepali pro sho Georgij Liska skazav nepotribnij trivalij vizantijsko perskij konflikt vidkriv shlyah islamu v Yevropu Kurajshiti keruvali mistami Mekka ta Medina a v 622 roci vignali yihnogo chlena Magometa z pershogo v druge zvidki vin rozpochav poshiryuvati novu religiyu islam U 631 r Muhammed virushiv iz vijskom 10 000 osib do Mekki j zavoyuvav yiyi Jogo nastupniki ob yednali bilshu chastinu Araviyi pid chas en 632 633 a potim rozpochali musulmanski zavoyuvannya Levantu 634 641 Yegiptu 639 642 ta Persiyi 633 651 ostannya vijna zumovila znishennya Derzhavi Sasanidiv Majzhe cherez desyat rokiv pislya jogo smerti islamskij Pravednij halifat zbilshiv teritoriyu vid Atlaskih gir na zahodi do Gindukushu na shodi Odnak Persha Fitna prizvela do yiyi zamini halifatom Omeyadiv u 661 r peremistivshi centr vladi v Damask Pid chas svogo zolotogo viku Omeyadi pravili tretinoyu naselennya planeti U 750 roci Abbasidskij halifat zaminiv Omeyadiv pid chas en U 762 roci voni perenesli stolicyu v Bagdad Kordovskij emirat zalishivsya pid vladoyu Omeyadiv vodnochas u 788 roci dinastiya Idrisidiv sformuvalasya v Marokko Fatimidskij halifat pochav zahoplyuvati Pivnichnu Afriku z 909 roku a dinastiya Buyidiv vtratila teritoriyi v Persiyi a potim i v Mesopotamiyi pochinayuchi z 930 h rokiv Imperiya Karolingiv za chasiv Karla Velikogo blizko 800 r n e iz suchasnimi kordonami v pomaranchevomu kolori U 711 r rozpochalosya arabske zavoyuvannya Pireneyiv i v 717 r voni zajshli v Yevropejsku rivninu Yih zustrila dinastiya Merovingiv yaka bula stvorena Hlodvigom I 481 511 ta zanepadala zmushuyuchi Karla Martelya zahopiti vladu j zupiniti vtorgnennya arabiv u bitvi bilya Puatye v 732 roci Jogo sin Pipin Korotkij zasnuvav dinastiyu Karolingiv u 751 r Karl Velikij 768 814 peretvoriv yiyi na Imperiyu Karolingiv ta koronuvavsya Imperatorom Rimlyan u 800 roci Papoyu sho stvorilo osnovu dlya stvorennya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Tim chasom u Shidnij Yevropi Krum 795 814 rozshiriv mezhi Bulgarskoyi imperiyi Verdenskij dogovir rozdiliv imperiyu Karolingiv na Zahidne Serednye ta Shidnu Frankski korolivstva U 1095 roci papa Urban II progolosiv Pershij hrestovij pohid na Klermonskomu sobori Vin zaohochuvav pidtrimati vizantijskogo imperatora Oleksiya I u vijni proti turkiv seldzhukiv ta napolyagav na zbrojnomu palomnictvi do Yerusalimu V usih socialnih verstvah Zahidnoyi Yevropi narod vidguknuvsya na prohannya Papi Dobrovolci prijnyali publichnu obitnicyu priyednatisya do hrestovogo pohodu Zaraz istoriki obgovoryuyut poyednannya svoyih interesiv pid chas hrestovogo pohodu sho vklyuchali perspektivu masovogo voznesinnya na Nebo v Yerusalimi zadovolennya feodalnih zobov yazan mozhlivostej dlya slavi ta ekonomichnih i politichnih perevag Unaslidok pohodiv stvorilisya chotiri derzhavi hrestonosciv na Blizkomu Shodi Edeske grafstvo Antiohijske knyazivstvo Yerusalimske carstvo j grafstvo Tripoli Prisutnist hrestonosciv zalishalasya v regioni v pevnij formi poki ne zahopili Akru v 1291 roci sho prizvelo do shvidkoyi vtrati vsiyeyi teritoriyi Levantu Pislya cogo ne bulo podalshih hrestovih pohodiv dlya vidnovlennya Svyatoyi Zemli Indiya Indijska politika obertalasya navkolo borotbi mizh buddistskoyu imperiyeyu Pala induyistskoyu dinastiyeyu Gurdzhara Pratihari dzhajnistskoyu dinastiyeyu Rashtrakuti a takozh islamskim halifatom Imperiya Pala sformuvalasya blizko 750 roku v Bengaliyi za chasiv Gopali I vodnochas Rashtrakuti utvorilisya priblizno v toj samij chas na plato Dekan i pivdennomu uzberezhzhi pid kerivnictvom Dantidurgi Pratihari vpershe ob yednali Indo Gangsku rivninu pid kerivnictvom Nagabhati I blizko 730 760 yakij strimav islamske vtorgnennya na pivnochi Indiyi Borotba cih chotiroh derzhav trivala majzhe 200 rokiv Do IX stolittya vinikli Gaznevidi sho buli vidokremleni vid halifatu ta skoristalisya poslablennyam inshih Imperiya actekiv v 1519 r n e U 1299 r n e imperiya actekiv vinikla v nizhnij chastini Meksiki cya imperiya proisnuvala 300 rokiv i kontrolyuvala ponad 5000 km2 Rannij novij chasU XV XVI stolittyah utvorilisya tri veliki musulmanski imperiyi Osmanska imperiya na Blizkomu Shodi Balkanah ta Pivnichnij Africi imperiya Sefevidiv u Velikomu Irani ta imperiya Velikih Mogoliv u Pivdennij Aziyi Ci derzhavi vinikli zavdyaki vidkrittyu porohu ta efektivnomu upravlinnyu Do kincya XIX stolittya vsi troye zanepali a na pochatku XX stolittya z porazkoyu osmaniv u Pershij svitovij vijni ostannya musulmanska imperiya rozpalasya Sileziya v Yevropi chervonim kolorom U 1700 r Karl II Zacharovanij pomer jogo spadkoyemcem buv Filip Anzhujskij onuk Lyudovika XIV Rishennya Karla negativno sprijnyala Britaniya yaka vvazhali sho Luyi skoristayetsya mozhlivistyu ob yednati Franciyu ta Ispaniyu j sprobuvati zahopiti Yevropu Velika Britaniya stvorila Velikij soyuz iz Gollandiyeyu Avstriyeyu ta bilshistyu nimeckih derzhav i ogolosila vijnu Ispaniyi v 1702 roci Vijna za ispansku spadshinu trivala 11 rokiv i zakinchilasya koli buv pidpisanij Utrehtskij dogovir u 1714 r U 1740 r znovu rozpochalasya vijna sprichinena vtorgnennyam u Sileziyu chastinu Avstriyi prusskim korolem Fridrihom II Velika Britaniya Niderlandi ta Ugorshina pidtrimali Mariyu Tereziyu Protyagom nastupnih vosmi rokiv ci ta inshi derzhavi brali uchast u vijni za avstrijsku spadshinu doki ne buv pidpisanij dogovir sho dozvoliv Prussiyi zalishiti Sileziyu Semirichna vijna rozpochalasya koli Tereziya rozirvala svij soyuz iz Velikoyu Britaniyeyu ta stala soyuznikom Franciyi ta Rosiyi U 1763 r Velika Britaniya vigrala vijnu pretenduyuchi na Kanadu ta zemli na shid vid Missisipi Zemlya Van Dimena v 1852 roci U XVIII stolitti pochala zrostati kilkist geografichnih doslidzhen Pivdennoyi pivkuli U 1642 roci niderlandskomu moreplavcyu Abelyu Tasmanu bulo dorucheno dosliditi Pivdennu pivkulyu pid chas svoyih podorozhej Tasman vidkriv ostriv Zemli Van Dimena yakij zgodom otrimav nazvu Tasmaniya avstralijske uzberezhzhya ta Novu Zelandiyu v 1644 roci Kapitanu Dzhejmsu Kuku bulo dorucheno v 1768 roci sposterigati sonyachne zatemnennya na Tayiti j vin pribuv pislya cogo v Botanichnu zatoku na shidnomu uzberezhzhi Avstraliyi v 1770 roci de vimagav zemlyu dlya Britanskoyi koroni Poselennya v Avstraliyi pochali stvoryuvatisya v 1788 r kudi Britaniya deportuvala zasudzhenih a pershi vilni poselenci pribuli v 1793 r Tak samo Nova Zelandiya stala prihistkom dlya mislivciv yaki polyuvali na kitiv i tyuleniv u 1790 h rokah a piznishe tut z yavilisya poselennya shotlandciv u 1820 h i 1830 h rokah U Pivnichnij Americi pochalasya revolyuciya koli v 1770 roci britanski vijska vidkrili vogon na urazhennya po natovpu yakij oburivsya yihnim kerivnictvom cyu podiyu nazvali Bostonskoyu bijneyu Britanska vlada ne zmogla viznachiti chi cya podiya bula miscevoyu chi oznakami chogos bilshogo poki v 1775 roci povstanci ne pochali atakuvati britanski vijska na en Nezabarom pislya cogo predstavnik Drugogo kontinentalnogo kongresu shtatu Massachusets Dzhon Adams ta jogo dvoyuridnij brat Semyuel Adams buli chlenami grupi yaka zaklikala do stvorennya Amerikanskoyi deklaraciyi nezalezhnosti Kongres zakinchivsya ne prijnyavshi deklaraciyu ale pidgotuvavsya do konfliktu priznachivshi Dzhordzha Vashingtona komanduvachem kontinentalnoyi armiyi Vijna pochalasya j trivala do 1783 r koli Velika Britaniya pidpisala Parizkij dogovir u yakomu viznala nezalezhnist Ameriki U 1788 r shtati ratifikuvali Konstituciyu SShA perehodyachi vid en do soyuzu a v 1789 r obrali Dzhordzha Vashingtona pershim prezidentom SShA Nacionalni zbori Naprikinci 1780 h rokiv Franciya mala velichezni borgi cherez sho vvodili visoki podatki yaki zumovili poyavu golodu Korol Lyudovik XVI sklikav Generalni shtati v 1788 roci j neohoche pogodivsya peretvoriti Tretij stan yakij skladali selyani ta mishani na Nacionalni zbori Cya asambleya nabula velikoyi populyarnosti v ochah gromadskosti j 14 lipnya 1789 roku pislya pidtverdzhennya togo sho korol planuvav rozpustiti Asambleyu rozlyuchena yurba shturmuvala Bastiliyu beruchi zbroyu Istoriyi pro uspih cogo rejdu poshirilisya po vsij krayini j sprichinili chislenni povstannya v yakih predstavniki nizhchogo klasu grabuvali komori ta sadibi U serpni togo zh roku chleni Nacionalnih zboriv napisali revolyucijnij dokument Deklaraciyu prav lyudini j gromadyanina yakij progoloshuvav svobodu slova presi ta religiyi Do 1792 r inshi yevropejski derzhavi namagalisya zagalmuvati revolyuciyu U tomu zh roci avstrijska ta nimecka armiyi namagalisya zdijsniti pohid na Parizh ale francuzi yih strimali Spirayuchis na poboyuvannya yevropejskogo vtorgnennya radikalni yakobinci skasuvali monarhiyu ta stratili korolya Lyudovika za derzhavnu zradu v 1793 roci U vidpovid na ce radikalne povstannya Velika Britaniya Ispaniya ta Niderlandi priyednuyutsya do borotbi z yakobincyami doti doki v 1794 r ne zakinchilasya epoha teroru stratoyu yakobinskogo lidera Maksimiliana Robesp yera U 1795 r bula prijnyata nova konstituciya hocha krayina vse she perebuvala v stani vijni U 1799 r grupa politikiv na choli z Napoleonom Bonapartom zamistila kerivnikiv Direktoriyi Novij chasCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Novitnij chasCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo PrimitkiFukuyama Francis 2012 The origins of political order from prehuman times to the French Revolution Farrar Straus and Giroux p 53 ISBN 978 0 374 53322 9 OCLC 1082411117 Fukuyama Francis 2012 The origins of political order from prehuman times to the French Revolution Farrar Straus and Giroux p 55 ISBN 978 0 374 53322 9 OCLC 1082411117 Holslag Jonathan author A political history of the world three thousand years of war and peace p 26 ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 Holslag Jonathan author A political history of the world three thousand years of war and peace ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 Holslag Jonathan author A political history of the world three thousand years of war and peace pp 24 25 ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 2003 New York Phoenix Press s xiii ISBN 1 84212 500 1 Arhiv originalu za 29 chervnya 2014 Procitovano 2 bereznya 2021 2003 New York Phoenix Press s 9 11 ISBN 1 84212 500 1 Arhiv originalu za 29 chervnya 2014 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan author A political history of the world three thousand years of war and peace pp 34 35 ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 Holslag Jonathan author A political history of the world three thousand years of war and peace pp 39 40 ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 Holslag Jonathan 2018 A Political History of the World Three Thousand Years of War and Peace Penguin Books Limited p 41 ISBN 978 0 241 35204 5 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 58 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 59 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 61 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 64 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 94 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 95 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 98 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 99 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 99 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 101 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 102 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 104 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 130 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 107 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 108 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 109 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 109 110 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 132 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 136 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 137 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 148 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 149 150 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 188 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 189 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 190 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 191 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 193 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 194 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 195 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 196 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 197 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 210 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 205 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 213 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 214 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 215 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 218 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 244 245 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 249 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 252 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 253 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 254 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 56 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Holslag Jonathan A political history of the world three thousand years of war and peace McMillan Roy 1963 Place of publication not identified s 46 ISBN 978 0 241 38466 4 OCLC 1080190517 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 82 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 115 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 153 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 154 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 155 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 183 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 185 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 268 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 269 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 271 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan author 3 zhovtnya 2019 Political history of the world three thousand years of war and peace s 42 43 ISBN 978 0 241 39556 1 OCLC 1139013058 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 76 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 78 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 81 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 157 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 157 158 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 171 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 2018 angl Penguin Books Limited s 158 ISBN 978 0 241 35204 5 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 172 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 173 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 175 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 180 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 182 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 185 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 260 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 83 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 84 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Benn Charles D 2004 China s Golden Age Everyday Life in the Tang Dynasty Oxford University Press s 1 ISBN 0 19 517665 0 Procitovano 17 grudnya 2008 Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Douglas Brinkley Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 118 21 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Benn Charles D 2004 China s Golden Age Everyday Life in the Tang Dynasty Oxford University Press s ix ISBN 0 19 517665 0 Procitovano 17 grudnya 2008 Herrmann Albert 1970 Historical and Commercial Atlas of China Ch eng wen Publishing House Procitovano 17 grudnya 2008 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Hucker Charles O 1995 China s Imperial Past An Introduction to Chinese History and Culture Stanford University Press s 147 ISBN 0 8047 2353 2 Procitovano 17 grudnya 2008 Diamond Guns Germs and Steel p 367 The Mongols and Russia by Gregory G Guzman Were the barbarians a negative or positive factor in ancient and medieval history The Historian 50 1988 568 70 Allsen Culture and Conquest p 211 University of Calgary 1998 Arhiv originalu za 13 November 2010 Procitovano 3 grudnya 2010 Michael Biran Qaidu and the Rise of the Independent Mongol State in Central Asia The Curzon Press 1997 ISBN 0 7007 0631 3 The Cambridge History of China Alien Regimes and Border States p 413 Jackson Mongols and the West p 127 Allsen Culture and Conquest pp xiii 235 Howard Johnston 2006 9 Heraclius victories in the field over the following years and its political repercussions saved the main bastion of Christianity in the Near East and gravely weakened its old Zoroastrian rival Haldon 1997 43 45 66 71 114 15 Ambivalence toward Byzantine rule on the part of may have lessened local resistance to the Arab expansion Haldon 1997 49 50 Liska 1998 170 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 286 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 287 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 288 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 338 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 341 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 343 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 297 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 344 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 345 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 348 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 333 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 334 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Holslag Jonathan 25 zhovtnya 2018 angl Penguin UK s 335 ISBN 978 0 241 35205 2 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2021 Tsouras Peter 2005 Montezuma Warlord of the Aztecs Brassey s s xv ISBN 1 57488 822 6 Berdan Frances F Richard E Blanton Elizabeth H Boone Mary G Hodge Michael E Smith Emily Umberger 1996 Aztec Imperial Strategies Washington DC Dumbarton Oaks ISBN 0 88402 211 0 Barlow R H 1949 Extent of the Empire of the Culhua Mexica Berkeley and Los Angeles Univ of California Frey Marsha Linda Frey 1995 The Treaties of the War of the Spanish Succession vid illustrated Greenwood Publishing Group ISBN 0 313 27884 9 Procitovano 29 sichnya 2009 Dupuy Richard Ernes Trevor Nevitt Dupuy 1970 The Encyclopedia of Military History From 3500 B C to the Present Harper amp Row s 630 ISBN 9780060111397 Procitovano 30 sichnya 2009 Rosner Lisa John Theibault 2000 A Short History of Europe 1600 1815 Search for a Reasonable World vid illustrated M E Sharpe s 292 ISBN 0 7656 0328 4 Procitovano 30 sichnya 2009 Marston Daniel 2001 The Seven Years War vid illustrated Osprey Publishing ISBN 1 84176 191 5 Procitovano 30 sichnya 2008 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Douglas Brinkley Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 214 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Porter Malcolm Keith Lye 2007 Australia and the Pacific vid illustrated and revised 2007 Cherrytree Books s 20 ISBN 978 1 84234 460 6 Procitovano 30 sichnya 2008 Kitson Arthur 2004 The Life of Captain James Cook Kessinger Publishing s 84 5 ISBN 1 4191 6947 5 Procitovano 30 sichnya 2008 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya King Jonathan 1984 The First Settlement The Convict Village that Founded Australia 1788 90 Macmillan ISBN 0 333 38080 0 Currer Briggs Noel 1982 Worldwide Family History vid illustrated Routledge s 180 ISBN 0 7100 0934 8 Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Douglas Brinkley Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 216 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Lancaster Bruce John Harold Plumb Richard M Ketchum 2001 illustrated red Houghton Mifflin Harcourt s 74 ISBN 0 618 12739 9 Arhiv originalu za 16 serpnya 2021 Procitovano 31 sichnya 2008 Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Douglas Brinkley Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 218 21 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Lancaster Bruce John Harold Plumb Richard M Ketchum 2001 illustrated red Houghton Mifflin Harcourt s 96 9 ISBN 0 618 12739 9 Arhiv originalu za 16 serpnya 2021 Procitovano 31 sichnya 2008 Jedson Lee 2006 vid illustrated The Rosen Publishing Group s 37 ISBN 1 4042 0441 5 Arhiv originalu za 4 lipnya 2014 Procitovano 31 sichnya 2009 Bloom Sol Lars Johnson 2001 vid 2nd illustrated Christian Liberty Press s 84 ISBN 1 930367 56 2 Arhiv originalu za 4 lipnya 2014 Procitovano 31 sichnya 2008 Daniels Patrica S Stephen G Hyslop Douglas Brinkley Esther Ferington Lee Hassig Dale Marie Herring 2003 Toni Eugene red Almanac of World History National Geographic Society s 222 25 ISBN 0 7922 5092 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya S Viault Birdsall 1990 The French Revolution Schaum s Outline of Modern European History vid revised McGraw Hill Professional s 180 91 ISBN 0 07 067453 1 Procitovano 31 sichnya 2008

Дата публікації:
Топ