Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джо рдж Ва шингтон 22 лютого 1732 1732 02 22 Вестморленд Колонія Вірджинія Британська імперія 14 грудня 1799 1799 12 14

Джордж Вашингтон

Джордж Вашингтон

Джо́рдж Ва́шингтон (22 лютого 1732(1732-02-22), Вестморленд, Колонія Вірджинія, Британська імперія — 14 грудня 1799(1799-12-14), Ферфакс, Вірджинія) — американський державний діяч, перший президент Сполучених Штатів (1789—1797 роки), батько-засновник США, головнокомандувач Континентальної армії, учасник війни за незалежність Північноамериканських штатів, творець американського інституту президентства, генерал армій США, національний герой країни.

Джордж Вашингтон
англ. George Washington
image
Джордж Вашингтон
1-й Президент Сполучених Штатів Америки
30 квітня 1789 — 4 березня 1797
Віцепрезидент Джон Адамс
Наступник Джон Адамс
1-й Головнокомандувач Континентальної армії США
15 червня 1775 — 23 грудня 1783
Наступник Генрі Нокс
Народився 22 лютого 1732(1732-02-22)
Вестморленд, Вірджинія, Британська Америка
Помер 14 грудня 1799(1799-12-14) (67 років)
Маунт-Вернон, Вірджинія, США
Похований d[1][2][…]
Відомий як політик, фермер, картограф, geometer, інженер, державний діяч, революціонер, письменник, офіцер армії
Країна Королівство Велика Британія і США
Національність Американець
Політична партія Безпартійний
Батько d[4]
Мати d[5]
У шлюбі з Марта Дандрідж Кастіс (Вашингтон)
Релігія Англіканська церква(1732-1775)
Єпископальна Церква США (1775-1799)
Деїзм
Нагороди

d

Золота медаль Конгресу (25 березня 1776)

Член Американської академії мистецтв і наук[d] (1781)

Золота медаль Конгресу

image
image Роботи у Вікіджерелах
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вашингтон.

Народився у Вірджинії, тоді колонії Великої Британії. Виріс у кількох маєтках вздовж рік Потомак і . Сильний опонент політиці уряду Англії, Джордж Вашингтон скликав Континентальний конгрес у 1774 і 1775 роках, а з початком Війни за незалежність США був обраний головнокомандувачем Континентальної армії.

Після підписання Паризького договору 1783 року повернувся до свого маєтку Маунт-Вернон, але незадоволений Статтями Конфедерації в 1787 році повернувся у політику і був обраний президентом Конституційної конвенції. У ці роки він пережив курйозний «замах» на своє життя, коли зі згоди англійського короля Георга III намагалися «отруїти» помідорами, що у той час ще вважалися в Америці сильною отрутою.

У 1789 році обраний першим Президентом США і працював на цій посаді до 1797 року. Хоча він намагався набрати міністрів з різних фракцій, його аристократичний погляд на речі розходився з точкою зору його державного секретаря, Томаса Джефферсона, який подав у відставку в 1793 році, у результаті чого була створена двопартійна система.

Започаткував політику нейтралітету в зовнішніх справах, яка була базовою до початку 20 сторіччя аж до приходу до влади Теодора Рузвельта.

З його ініціативи до усіх президентів в США звертаються містер Президент. Утвердив значущість права під час придушення «повстання через віскі», яке вибухнуло через підвищення податку на алкоголь. За його президентства Александер Гамільтон заснував Перший банк Сполучених Штатів.

Покинувши пост президента, Вашингтон повернувся в Маунт-Вернон, де й помер у 1799 році. Різні сучасні медичні автори припускають, що він помер від тяжкого випадку епіглотиту, ускладненого тодішнім невправним лікуванням, особливо великою втратою крові через кровопускання, яке майже напевно спричинило гіповолемічний шок.

Початок життєвого шляху

image
Портрет Вашингтона у військовій формі

Джордж Вашингтон народився 22 лютого 1732 року в родині, четверте покоління якої проживало у Вірджинії. У товстій домашній Біблії зроблено запис про те, що Мері Болл Вашингтон народила сина Джорджа 22 лютого 1732 року близько десятої години ранку на фермі Поупс-Крік у графстві Вестморленд. Дитинство і юність він провів у скромних умовах, отримав домашнє виховання, займався самоосвітою. В 11-річному віці втратив свого батька Августина, власника тютюнової плантації і землеміра. У 1748 році Вашингтон брав участь в експедиції лорда Фейрфакса, що проводила землемірні роботи в долині . З 1749 року був землеміром графства Калпеппер. Джорджа по смерті батька виховував зведений брат Лоуренс. У 1751 році Вашингтон здійснив свою єдину поїздку за кордон, коли супроводжував Лоуренса на Барбадос, сподіваючись, що клімат вилікує туберкульоз його брата. Під час поїздки Вашингтон перехворів на натуральну віспу, що залишила його обличчя злегка пошкодженим. Після смерті Лоуренса він успадкував у 1752 році маєток Маунт-Вернон під Александрією, на річці Потомак, в цьому ж році став майором місцевого ополчення.

У 1753 році отримав доручення попередити французів, щоб вони не повинні просуватися в долину річки Огайо. Поїздка тривала протягом одинадцяти тижнів, Вашингтону довелося подолати 800 км і пережити чимало небезпечних епізодів. У 1753–1754 роках командував одним з округів ополчення Вірджинії. 1755 року взяв участь у поході проти форту Дюкена, де він потрапив у полон. Під час повторної експедиції до цього ж форту Вашингтон проявив хоробрість, за що й отримав звання полковника і був призначений командиром внутрішнього ополчення. Вашингтон і далі продовжував брати участь у військових діях проти французів та індіанців, займаючи оборонні позиції, але 31 грудня 1758 року повернувся до Вірджинії та подав у відставку.

6 січня 1759 року одружився з багатою вдовою Мартою Дендридж Кастіс (яка взяла його прізвище) і отримав багате придане: 17 тисяч акрів землі, 300 рабів і особняк в Вільямсбурзі. Шлюб виявився щасливим, хоча дітей у подружжя не було. Вашингтон виховував двох дітей своєї дружини від першого шлюбу. Втім, пасинок Джекі виявився дуже ледачим. Ректор приватної школи у Вірджинії писав про нього таке: «Природа, напевно, наділила йому бути азійським князьком». Джекі рано одружився й рано помер — у 26-річному віці. Четверо його дітей росли й виховувалися в будинку Вашингтонів. Завдяки працьовитості і суворому порядку Вашингтонові вдалося збільшити дохід свого маєтку і стати одним з найбагатших землевласників Вірджинії. На своїх фермах на березі річки Потомак він вирощував тютюн, пшеницю, а до 1772 року вже експортував рибу та борошно у Вест-Індію. У своєму сусідові, лордові Фейрфаксі, який належав до найзаможніших землевласників Вірджинії, Вашингтон знайшов наставника. Фейрфакс познайомив його зі стилем життя нетитулованого дворянства і підтримував його на шляху до кар'єри офіцера та землевпорядника.

На світогляд і політичну філософію Вашингтона вплинула англійська опозиційна чи аграрна література початку XVIII століття. Вашингтон захоплювався Катоном Молодшим, якого вважав взірцем всіх римських чеснот. Цим зразкам він намагався відповідати в суспільному та особистому житті, дотримуючись класичного стилю мови і сповненої гідності жестикуляції та міміки. Самовладання, строгий контроль емоцій та дисциплінована поведінка стали його видатними якостями, під якими усе менш проступала первісна спонтанність. Консервативний і розважливий по темпераменту, помірковано релігійний, без глибокого інтересу до теологічних питань, але при цьому постійно готовий до сприйняття нових ідей і думок, він з'єднував чесноти з прогресивною свідомістю Просвітництва.

Американська революція (1775—1787)

Хоча Вашингтон висловлював опозицію до Акту про гербовий збір, першого податку на колонії, він не відігравав значної ролі в русі опору аж до хвилі протестів проти 1767 року. У травні 1769 року Вашингтон зробив пропозицію, текст якої написав його товариш Джордж Мейсон, яка закликала Вірджинію до бойкоту англійських товарів, доки Акти не буде скасовано. Парламент скасував Акти Тауншенда в 1770 році. Однак розцінював прийняття 1774 року як «посягання на наші права й привілеї». У липні 1774 року він головував на зборах, які прийняли , що закликали, зокрема, до скликання Континентального конгресу. У серпні Вашингтон взяв участь у Першому Вірджинському конгресі, де його обрали делегатом на Перший Континентальний конгрес.

Головнокомандувач

Після поблизу Бостона у квітні 1775 року колонії розпочали війну. Вашингтон мав престиж, військовий досвід, харизму й хист до командування, був також відомий своїм патріотизмом. Вірджинія була найбільшою з колоній, а тому заслуговувала пошани, й Нова Англія, в якій розпочалися бої, розуміла, що потребує підтримки півдня. Вашингтон не домагався посади головнокомандувача й говорив, що таке йому не під силу, але серйозних конкурентів у нього не було. 14 червня 1775 року Конгрес проголосив про створення Континентальної Армії. За пропозицією Джона Адамса з Массачусетса, Вашингтону надали звання генерал-майора і призначили головнокомандувачем.

Упродовж війни Вашингтон мав три різні ролі. У 1775—1777 роках і знову в 1781 році він вів свої війська проти основних сил британців. Хоча багато битв було програно, він ніколи не здавався й продовжував бої аж до кінця війни. Загальну стратегію бойових дій він планував разом із Конгресом.

По друге, на ньому лежала відповідальність за підготовку військ. Він призначив відповідальним за бойову підготовку рекрутів барона Фрідріха фон Штейбена, ветерана прусського генерального штабу. За постачанням військ наглядав Конгрес, і Вашингтон чинив на нього тиск, щоб отримати найсуттєвіше. У червні 1776 Конгрес призначив комітет під назвою Рада війни й постачання, який з липня 1777 року став називатися Радою війни, куди входили представники війська. Командування американських військових сил складалося з людей, призначених Конгресом, і доволі часто це робилося без згоди Вашингтона, а нижні офіцерські посади в ополченні займали люди, делеговані штатами. Внаслідок такої мішанини, успіхи чергувалися з невдачами, деякі з фаворитів Вашингтона, наприклад Джон Салліван, не змогли навчитися командувати. Але врешті-решт йому вдалося підібрати здібних офіцерів, таких як генерал Натанієль Грін та начальник штабу Александер Гамільтон. Американські офіцери ніколи не були рівними британцям у мистецтві тактики й маневрування і, як наслідок, програли багато битв. Великі успіхи при Бостоні 1776 року, Саратозі — 1777 року та Йорктауні — 1781 року траплялися тоді, коли вдавалося впіймати британців далеко від баз і мати значну перевагу в силах.

Третя, найважливіша роль Вашингтона була в тому, щоб стати символом опору короні, втіленнями революціонера. Його надзвичайний авторитет та політичне вміння утримували Конгрес, військо, французів, ополченців й штати в одному руслі на шляху до спільної мети. Вашингтон добровільно пішов у відставку й розпустив армію після перемоги у війні, чим назавжди встановив принцип верховенства цивільних у військових справах. Однак він невтомно повторював, що добре дисциплінований професійний вояк удвічі цінніший за схильного до помилок аматора, і це допомогло подолати ідеологічну недовіру до військових.

Перемога під Бостоном

Вашингтон прийняв командування Континентальною армією поблизу Кембриджа у липні 1775 року під час облоги Бостона. Збагнувши, що війську не вистачає пороху, Вашингтон звернувся із запитом на постачання. Американські війська здійснили низку рейдів на британські арсенали, зокрема на Карибах. Розпочалися зусилля із виробництва. До кінця 1776 року вдалося купити, здебільшого у Франції, 2,5 млн фунтів пороху, чого ледь вистачало. Під час довгого протистояння Вашингтон реорганізував армію й, розташувавши артилерію на Дорчерстерських висотах, змусив британців відступити. Британці покинули Бостон у травні 1776 року, й Вашингтон пішов із своїм військом на Нью-Йорк.

Британські газети, незважаючи на негативне ставлення до американських патріотів, хвалили Вашингтона за високі особисті якості й уміння командувати. Така похвала була сміливою, оскільки Вашингтон був генералом ворожої армії, яка на думку британців загрожувала розвалити Британську імперію.

Поразка при Нью-Йорку й тактика Фабіана

image
Генерал Джордж Вашингтон біля Трентона, , (1792 рік)

У серпні 1776 року британський генерал Вільям Гоу розпочав масований наступ на Нью-Йорк із моря та з суші з наміром захопити місто. Континентальна армія під проводом Вашингтона зійшлася з ворогом у битві за Лонг-Айленд, яка стала найбільшою у війні. Американці значно поступалися чисельністю військ, чимало людей дезертувало, й Вашингтона розбили. Тож він змушений був уночі відступити за Іст-Ривер. Йому вдалося зробити це без втрат у живій силі й спорядженні. При цьому Вашингтон уникнув оточення, але Гоу 16 листопада захопив Форт-Вашингтон, завдавши континентальцям значних втрат. Вашингтон продовжував відступати через Нью-Джерсі, майбутнє Континентальної армії було сумнівним, зважаючи на великі втрати й слабкий приплив рекрутів. Уночі на 25 грудня 1776 року Вашингтон розпочав повертати втрачене несподіваною атакою на пост гессенців у західному Нью-Джерсі, в районі Трентона. Він привів армію до переходу через річку Делавер, де захопив у полон майже 1000 гессенців. За перемогою при Трентоні на початку січня сталася нова звитяга під Принстоном. Британці відступили до околиць Нью-Йорка. Вони утримували місто аж до мирного договору 1783 року. Перемоги Вашингтона зламали стратегію пряника й батога британців, які зазвичай показували свою силу, а потім пропонували угоди на шляхетних умовах. Американці не погоджувалися на будь-що, крім незалежності. Перемог Вашингтона не було достатньо для повної й беззаперечної звитяги патріотів, але, оскільки чимало вояків упродовж зими або дезертувало, або не забажало продовжити контракт, Вашингтон і Конгрес реорганізували військо, збільшуючи виплати тим, хто залишався, й караючи дезертирів. Завдяки цим зусиллям військо зросло.

Історики сперечаються щодо того, чи справді Вашингтон надавав перевагу тактиці Фабіана, яка зводилася до стрімких нападів на британців й подальшим відступом так, щоб більші військові підрозділи противника не змогли наздогнати. Можливо, він волів би зійтися з супротивником у вирішальній битві. Тоді як південний командувач Грін використовував тактику Фабіана у 1780—81 роках, Вашингтон вдавався до неї тільки від осені 1776 до весни 1777 після того, як втратив Нью-Йорк, коли його військо почало розтавати. Битви при Трентоні й Принстоні були прикладом тактики Фабіана. До літа 1777 року Вашингтон відновив сили й упевненість, тож перестав використовувати рейди й перейшов до тактики широкомасштабної конфронтації, наприклад при Брандивайні, Германтауні, Монмуті та Йорктауні.

Кампанії 1777 року

Наприкінці літа 1777 року британці під командування Джона Бергойна здійснили вторгнення з Квебеку, намагаючись розділити непокірну Нову Англію. Генерал Гоу пішов зі своїм нью-йоркським військом на Філадельфію замість того, щоб зустрітися з силами Бергойна біля Олбані. Це була велика стратегічна помилка британців, і Вашингтон швидко попрямував до Філадельфії назустріч Гоу, уважно стежачи за тим, що відбувається на півночі. Битви виявилися занадто складними для недосвідчених американців, і Вашингтона розбили. У битві біля Брендвайна 11 вересня 1777 року Гоу переграв Вашингтона завдяки вмілому маневру і 26 вересня увійшов до американської столиці Філадельфії без супротиву. На початку жовтня військо Вашингтона здійснило невдалу атаку на Германтаун. Водночас, Бергойн, без підтримки Гоу потрапив у пастку й змушений був здатися із усією своєю армією. Ця перемога американців стала поворотним пунктом як у воєнному плані, так і дипломатично. Франція відгукнулася на поразку Бергойна тим, що відкрито вступила у війну на боці Америки. Після поразки Вашингтона біля Філадельфії деякі члени Конгресу почали розмови про усунення генерала від командування. Але спроба здійснити такі плани провалилася завдяки організованій підтримці однодумців Вашингтона.

Долина Фордж

image
Вашингтон та Лафаєтт оглядають війська в долині Фордж

11-тисячна армія Вашингтона розташувалася на зиму в долині Фордж на півночі від Філадельфії. Упродовж шести наступних місяців у таборі померло тисячі людей, здебільшого від хвороб. Число жертв оцінюється від 2000 до 2500, а то й до 3000. Проте наступної весни військо вийшло з долини у доброму стані завдяки, зокрема, муштрі, яку організував генерал фон Штойбен. У 1778 році британці відтягнулися з Філадельфії до Нью-Йорка, і Вашингтон тримався у них на п'ятах. Битва при Монмуті завершилася нічим. Після неї британці продовжили марш до Нью-Йорка, а Вашингтон привів своє військо в околиці міста.

Перемога під Йорктауном

image
Здача лорда Корнвалліса під Йорктауном 19 жовтня 1781, , (1787- пр. 1828)
image
Генерал Джордж Вашингтон подає у відставку, , (замовлення 1817)

Влітку 1779 року за наказом Вашингтона експедиція генерала Джона Саллівана здійснила кампанію випаленої землі проти індіанців ірокезів, знищивши понад 40 селищ у центральних та північних частинах штату Нью-Йорк. Індіанці підтримували британців і робили рейди на американські прикордонні поселення. У липні 1780 року на Род-Айленд прибули 5000 загартованих у битвах французів під проводом генерала Донатьєна де Рошамбо. Континентальна армія отримала від французів 20 тис. доларів французького золота. Це дозволило Вашингтону завдати вирішального удару 1781 року. Спочатку французький флот переміг британців у , і британська армія у Вірджинії опинилася в пастці. 17 жовтня британці здали Йорктаун і облога цього міста стала останньою великою подією у війні.

Демобілізація

Вашингтон не міг бути впевненим, що після Йорктауна британці не відновлять військових дій. У них ще залишалася 26-тисячне військо в Нью-Йорку, Чарлстоні та Саванні, а також могутній флот. Французькі сухопутні сили й флот відбули, тож у 82—83 роках американці могли розраховувати тільки на власні сили. Скарбниця була порожня, солдатам не платили, й вони почали висловлювати незадоволення, що загрожувало бунтом або державним переворотом. Вашингтон придушив невдоволення офіцерів у березні 1783 року, розкривши Ньюберзьку змову, а Конгрес пообіцяв виплатити п'ятирічні преміальні.

Паризький договір 1783 року підписано у вересні. Британія визнала незалежність Сполучених Штатів. Вашингтон розпустив військо і 2 листопада звернувся до своїх людей із красномовною промовою.

25 листопада британці покинули Нью-Йорк, звільнивши вхід для Вашингтона й губернатора. 4 грудня в таверні Фронсез Вашингтон формально попрощався з офіцерами, а 23 грудня пішов у відставку з посади головнокомандувача. Історик Гордон Вуд робить висновок, що ця відставка стала найбільшим вчинком у житті Вашингтона. Вона приголомшила аристократичну Європу. Король Георг III назвав Вашингтона «найвизначнішим характером епохи» саме завдяки цьому факту.

Конституційний конвент (1787)

Відставка Вашингтона в Маунт-Верноні не затягнулася надовго. У 1784 році він здійснив дослідницьку мандрівку на західний фронтьєр, а потім його переконали бути присутнім на Конституційному конвенті у Філадельфії влітку 1787 року, де обрали головуючим. Його участь у дебатах була незначною, хоча він голосував за і проти. Однак завдяки його високому престижу підтримувалася колегіальність і порядок серед делегатів. Коли приймалося рішення встановити президентство, делегати мали на увазі саме Вашингтона, й він сам після обрання мав визначити, як воно працюватиме. Підтримка Вашингтоном проєкту Конституції також сприяла тому, що його ратифікували в усіх тринадцятьох штатах.

Президентство (1789—1797)

image
Джордж Вашингтон, , (пр. 1850)

1789 року колегія виборців одноголосно обрала Вашингтона першим президентом США. Його переобрано у 1792 році. Він залишається єдиним президентом, за якого проголосували 100 % виборців. Джон Адамс, з другою сумою голосів став віцепрезидентом. 30 квітня 1789 року відбулася перша інавгурація, і Вашингтон присягнув з балкона Федерал-Холу в Нью-Йорку.

Перший Конгрес США встановив Вашингтону зарплатню 25 тисяч доларів у рік. У 1789 році це була велика сума. Вашингтон відмовився, оскільки був людиною небідною, і йому подобався імідж безкорисного слуги народу. Він все ж прийняв гроші після вмовляння Конгресу, щоб не склалося враження, що на посаду президента можуть претендувати тільки люди багаті. Президент розумів, що кожна його дія встановлює прецедент, а тому скрупульозно слідкував за встановленням церемоніальних правил, забезпечуючи те, щоб вони завжди залишалися республіканськими й ніколи не імітували правила європейських королівських дворів. З огляду на ці міркування він віддав перевагу звертанню «пане Президенте».

Вашингтон виявився здібним адміністратором. Він умів чудово розподіляти роботу й добре розбирався в характерах людей. Він регулярно розмовляв з головами департаментів й прислуховувався до їхніх порад. Маючи справу з буденною роботою, він був «систематичним, впорядкованим, енергійним, дбайливо ставився до думки інших… але рішучим, сконцентрованим на загальній меті й узгоджував із нею окремі дії».

На другий термін Вашингтон погодився неохоче, й відмовився від третього, встановивши звичай максимум двох президентських термінів.

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2012)

Вшанування пам'яті

image

Названо на честь президента:

У літературі

Тарас Шевченко у вірші «Юродивий» пророче бачить Вашингтона як зразок для «перезаснування» України поза межами корумпованої мілітаристської російської імперії — «тюрми народів»:
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.

Див. також

Примітки

  1. https://www.mountvernon.org/the-estate-gardens/location/washington-tomb
  2. OpenStreetMap — 2004.
    d:Track:Q936
  3. Geographic Names Information System
    d:Track:Q136736
  4. Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #11876439X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  6. Chernow, Ron (2005). Alexander Hamilton. Penguin Press. . [1] (англ.)
  7. Wallenborn, White McKenzie, M.D. (1999). «George Washington's Terminal Illness: A Modern Medical Analysis of the Last Illness and Death of George Washington». The Papers of George Washington. University of Virginia. Retrieved July 20, 2018. (англ.)
  8. Vadakan, Vibul V. (Winter–Spring 2005). "A Physician Looks At The Death of Washington". The Early America Review. 6 (1). ISSN 1090-4247. Archived from the original on December 16, 2005. (англ.)
  9. . Архів оригіналу за 25 червня 2010. Процитовано 4 лютого 2010.
  10. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 37.
  11. Девід О. Стюарт. Джордж Вашингтон: політичне піднесення батька-засновника Америки. — Харків: Фоліо, 2023. — 608 с. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 4 лютого 2024.
  12. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 42.
  13. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  14. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  15. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  16. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  17. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  18. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  19. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  20. Creation of the War Department. Papers of the War Department, 1784–1800. Fairfax, Virginia: . 20 січня 2011. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 3 червня 2011.
  21. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  22. Chase, Philander D. (2011). George Washington. World Book Advanced. World Book Inc.
  23. Jensen, Richard (12 лютого 2002). . Jensen's Web Guides. University of Illinois at Chicago. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 18 січня 2011.
  24. Stephenson, Orlando W. (January 1925). The Supply of Gunpowder in 1776. . University of Chicago. 30 (2): 271—281. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  25. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.; Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  26. Bickham, Troy O. (January 2002). . The William and Mary Quarterly. Omohundro Institute of Early American History and Culture. 59 (1): 101—122. ISSN 0043-5597. Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2012.
  27. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  28. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  29. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  30. . American-Presidents.com. 2011. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 13 листопада 2011.
  31. . Термін походить від римської стратегії, яку застосував вперше військовий диктатор Фабій Максим проти вторгнення Ганнібала у Другій пунічній війні.
  32. Ферлінг та Елліс вважають, що Вашингтон був прихильником тактики Фабіана, а Гіґґінботам заперечує Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.; Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.; Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує..
  33. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  34. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  35. Heydt, Bruce (December 2005). 'Vexatious Evils': George Washington and the Conway Cabal. American History. 40 (5): 50—73. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
  36. Chai, Jane; Homol, Lindley (2009). . Pennsylvania Center for the Book. Pennsylvania State University. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 19 січня 2011.
  37. . Valley Forge National Historical Park. National Park Service. Архів оригіналу за 29 серпня 2010. Процитовано 19 січня 2011.
  38. . Valley Forge. World Book Encyclopedia. Т. 20 (вид. 2002). World Book Inc. с. 266.
  39. Rogers, J. David. (PDF). Missouri University of Science and Technology. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 19 січня 2011.
  40. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  41. . . Portraits from the Middle Theater, American Revolutionary War. Independence National Historical Park, National Park Service Museum Collections. Архів оригіналу за 22 жовтня 2010. Процитовано 2 червня 2011.
  42. . . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 2 червня 2011.
  43. . Rediscovering George Washington. PBS. 2002. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 2 червня 2011.
  44. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  45. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  46. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.; Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує..
  47. Kohn, Richard H. (April 1970). . The William and Mary Quarterly. Omohundro Institute of Early American History and Culture. 27 (2): 187—220. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 24 березня 2012.
  48. Washington, George. Letter to Continental Army, November 2, 1783, Farewell Orders; Letter to Henry Knox, November 2, 1783. George Washington Papers, 1741–1799: Series 3b Varick Transcripts. Library of Congress. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2011.
  49. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  50. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  51. . Independence National Historical Park. National Park Service. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 3 січня 2011.
  52. . The Charters of Freedom. National Archives and Records Administration. Архів оригіналу за 16 вересня 2010. Процитовано 3 січня 2011.
  53. Тоді діяла система, при якій кожен виборець колегії мав право на два голоси. Переможець ставав президентом, другий за кількістю голосів — віцепризедентом. У випадку Вашингтона кожен із виборців віддав йому один із своїх голосів
  54. . Presidential Inaugurations. Library of Congress. Архів оригіналу за 21 січня 2009. Процитовано 13 листопада 2011.
  55. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  56. (1906). . New York and London: Harper & Bros. с. 155. OCLC 586531. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 29 грудня 2011.
  57. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  58. (1948). The Federalists: A Study in Administrative History. New York: Macmillan Co. с. 100. OCLC 1830658.
  59. Impact and Legacy. American President: George Washington (1732–1799). , University of Virginia. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2011.
  60. . Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 26 березня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Література

  • М.Кармазіна. Вашингтон Джордж // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.86 .
  • Б. М. Гончар. Вашингтон Джордж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  • Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — 495 с.

Посилання

Джордж Вашингтон
у сестринських Вікіпроєктах
image Цитати у Вікіцитатах?
image Теми у Вікіджерелах?
image Генеалогія на Родоводі?
image Джордж Вашингтон у Вікісховищі?
Попередник:
—
посада створена 		image
1-й Президент США
30 квітня 1789 — 4 березня 1797 		Наступник:
Джон Адамс
1797 — 1801

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzho rdzh Va shington 22 lyutogo 1732 1732 02 22 Vestmorlend Koloniya Virdzhiniya Britanska imperiya 14 grudnya 1799 1799 12 14 Ferfaks Virdzhiniya amerikanskij derzhavnij diyach pershij prezident Spoluchenih Shtativ 1789 1797 roki batko zasnovnik SShA golovnokomanduvach Kontinentalnoyi armiyi uchasnik vijni za nezalezhnist Pivnichnoamerikanskih shtativ tvorec amerikanskogo institutu prezidentstva general armij SShA nacionalnij geroj krayini Dzhordzh Vashingtonangl George WashingtonDzhordzh Vashington1 j Prezident Spoluchenih Shtativ Ameriki30 kvitnya 1789 4 bereznya 1797Viceprezident Dzhon AdamsNastupnik Dzhon Adams1 j Golovnokomanduvach Kontinentalnoyi armiyi SShA15 chervnya 1775 23 grudnya 1783Nastupnik Genri NoksNarodivsya 22 lyutogo 1732 1732 02 22 Vestmorlend Virdzhiniya Britanska AmerikaPomer 14 grudnya 1799 1799 12 14 67 rokiv Maunt Vernon Virdzhiniya SShAPohovanij d 1 2 Vidomij yak politik fermer kartograf geometer inzhener derzhavnij diyach revolyucioner pismennik oficer armiyiKrayina Korolivstvo Velika Britaniya i SShANacionalnist AmerikanecPolitichna partiya BezpartijnijBatko d 4 Mati d 5 U shlyubi z Marta Dandridzh Kastis Vashington Religiya Anglikanska cerkva 1732 1775 Yepiskopalna Cerkva SShA 1775 1799 DeyizmNagorodi d Zolota medal Kongresu 25 bereznya 1776 Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d 1781 Zolota medal Kongresu Roboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vashington Narodivsya u Virdzhiniyi todi koloniyi Velikoyi Britaniyi Viris u kilkoh mayetkah vzdovzh rik Potomak i Silnij oponent politici uryadu Angliyi Dzhordzh Vashington sklikav Kontinentalnij kongres u 1774 i 1775 rokah a z pochatkom Vijni za nezalezhnist SShA buv obranij golovnokomanduvachem Kontinentalnoyi armiyi Pislya pidpisannya Parizkogo dogovoru 1783 roku povernuvsya do svogo mayetku Maunt Vernon ale nezadovolenij Stattyami Konfederaciyi v 1787 roci povernuvsya u politiku i buv obranij prezidentom Konstitucijnoyi konvenciyi U ci roki vin perezhiv kurjoznij zamah na svoye zhittya koli zi zgodi anglijskogo korolya Georga III namagalisya otruyiti pomidorami sho u toj chas she vvazhalisya v Americi silnoyu otrutoyu U 1789 roci obranij pershim Prezidentom SShA i pracyuvav na cij posadi do 1797 roku Hocha vin namagavsya nabrati ministriv z riznih frakcij jogo aristokratichnij poglyad na rechi rozhodivsya z tochkoyu zoru jogo derzhavnogo sekretarya Tomasa Dzheffersona yakij podav u vidstavku v 1793 roci u rezultati chogo bula stvorena dvopartijna sistema Zapochatkuvav politiku nejtralitetu v zovnishnih spravah yaka bula bazovoyu do pochatku 20 storichchya azh do prihodu do vladi Teodora Ruzvelta Z jogo iniciativi do usih prezidentiv v SShA zvertayutsya mister Prezident Utverdiv znachushist prava pid chas pridushennya povstannya cherez viski yake vibuhnulo cherez pidvishennya podatku na alkogol Za jogo prezidentstva Aleksander Gamilton zasnuvav Pershij bank Spoluchenih Shtativ Pokinuvshi post prezidenta Vashington povernuvsya v Maunt Vernon de j pomer u 1799 roci Rizni suchasni medichni avtori pripuskayut sho vin pomer vid tyazhkogo vipadku epiglotitu uskladnenogo todishnim nevpravnim likuvannyam osoblivo velikoyu vtratoyu krovi cherez krovopuskannya yake majzhe napevno sprichinilo gipovolemichnij shok Pochatok zhittyevogo shlyahuPortret Vashingtona u vijskovij formi Dzhordzh Vashington narodivsya 22 lyutogo 1732 roku v rodini chetverte pokolinnya yakoyi prozhivalo u Virdzhiniyi U tovstij domashnij Bibliyi zrobleno zapis pro te sho Meri Boll Vashington narodila sina Dzhordzha 22 lyutogo 1732 roku blizko desyatoyi godini ranku na fermi Poups Krik u grafstvi Vestmorlend Ditinstvo i yunist vin proviv u skromnih umovah otrimav domashnye vihovannya zajmavsya samoosvitoyu V 11 richnomu vici vtrativ svogo batka Avgustina vlasnika tyutyunovoyi plantaciyi i zemlemira U 1748 roci Vashington brav uchast v ekspediciyi lorda Fejrfaksa sho provodila zemlemirni roboti v dolini Z 1749 roku buv zemlemirom grafstva Kalpepper Dzhordzha po smerti batka vihovuvav zvedenij brat Lourens U 1751 roci Vashington zdijsniv svoyu yedinu poyizdku za kordon koli suprovodzhuvav Lourensa na Barbados spodivayuchis sho klimat vilikuye tuberkuloz jogo brata Pid chas poyizdki Vashington perehvoriv na naturalnu vispu sho zalishila jogo oblichchya zlegka poshkodzhenim Pislya smerti Lourensa vin uspadkuvav u 1752 roci mayetok Maunt Vernon pid Aleksandriyeyu na richci Potomak v comu zh roci stav majorom miscevogo opolchennya U 1753 roci otrimav doruchennya poperediti francuziv shob voni ne povinni prosuvatisya v dolinu richki Ogajo Poyizdka trivala protyagom odinadcyati tizhniv Vashingtonu dovelosya podolati 800 km i perezhiti chimalo nebezpechnih epizodiv U 1753 1754 rokah komanduvav odnim z okrugiv opolchennya Virdzhiniyi 1755 roku vzyav uchast u pohodi proti fortu Dyukena de vin potrapiv u polon Pid chas povtornoyi ekspediciyi do cogo zh fortu Vashington proyaviv horobrist za sho j otrimav zvannya polkovnika i buv priznachenij komandirom vnutrishnogo opolchennya Vashington i dali prodovzhuvav brati uchast u vijskovih diyah proti francuziv ta indianciv zajmayuchi oboronni poziciyi ale 31 grudnya 1758 roku povernuvsya do Virdzhiniyi ta podav u vidstavku 6 sichnya 1759 roku odruzhivsya z bagatoyu vdovoyu Martoyu Dendridzh Kastis yaka vzyala jogo prizvishe i otrimav bagate pridane 17 tisyach akriv zemli 300 rabiv i osobnyak v Vilyamsburzi Shlyub viyavivsya shaslivim hocha ditej u podruzhzhya ne bulo Vashington vihovuvav dvoh ditej svoyeyi druzhini vid pershogo shlyubu Vtim pasinok Dzheki viyavivsya duzhe ledachim Rektor privatnoyi shkoli u Virdzhiniyi pisav pro nogo take Priroda napevno nadilila jomu buti azijskim knyazkom Dzheki rano odruzhivsya j rano pomer u 26 richnomu vici Chetvero jogo ditej rosli j vihovuvalisya v budinku Vashingtoniv Zavdyaki pracovitosti i suvoromu poryadku Vashingtonovi vdalosya zbilshiti dohid svogo mayetku i stati odnim z najbagatshih zemlevlasnikiv Virdzhiniyi Na svoyih fermah na berezi richki Potomak vin viroshuvav tyutyun pshenicyu a do 1772 roku vzhe eksportuvav ribu ta boroshno u Vest Indiyu U svoyemu susidovi lordovi Fejrfaksi yakij nalezhav do najzamozhnishih zemlevlasnikiv Virdzhiniyi Vashington znajshov nastavnika Fejrfaks poznajomiv jogo zi stilem zhittya netitulovanogo dvoryanstva i pidtrimuvav jogo na shlyahu do kar yeri oficera ta zemlevporyadnika Na svitoglyad i politichnu filosofiyu Vashingtona vplinula anglijska opozicijna chi agrarna literatura pochatku XVIII stolittya Vashington zahoplyuvavsya Katonom Molodshim yakogo vvazhav vzircem vsih rimskih chesnot Cim zrazkam vin namagavsya vidpovidati v suspilnomu ta osobistomu zhitti dotrimuyuchis klasichnogo stilyu movi i spovnenoyi gidnosti zhestikulyaciyi ta mimiki Samovladannya strogij kontrol emocij ta disciplinovana povedinka stali jogo vidatnimi yakostyami pid yakimi use mensh prostupala pervisna spontannist Konservativnij i rozvazhlivij po temperamentu pomirkovano religijnij bez glibokogo interesu do teologichnih pitan ale pri comu postijno gotovij do sprijnyattya novih idej i dumok vin z yednuvav chesnoti z progresivnoyu svidomistyu Prosvitnictva Amerikanska revolyuciya 1775 1787 Hocha Vashington vislovlyuvav opoziciyu do Aktu pro gerbovij zbir pershogo podatku na koloniyi vin ne vidigravav znachnoyi roli v rusi oporu azh do hvili protestiv proti 1767 roku U travni 1769 roku Vashington zrobiv propoziciyu tekst yakoyi napisav jogo tovarish Dzhordzh Mejson yaka zaklikala Virdzhiniyu do bojkotu anglijskih tovariv doki Akti ne bude skasovano Parlament skasuvav Akti Taunshenda v 1770 roci Odnak rozcinyuvav prijnyattya 1774 roku yak posyagannya na nashi prava j privileyi U lipni 1774 roku vin golovuvav na zborah yaki prijnyali sho zaklikali zokrema do sklikannya Kontinentalnogo kongresu U serpni Vashington vzyav uchast u Pershomu Virdzhinskomu kongresi de jogo obrali delegatom na Pershij Kontinentalnij kongres Golovnokomanduvach Pislya poblizu Bostona u kvitni 1775 roku koloniyi rozpochali vijnu Vashington mav prestizh vijskovij dosvid harizmu j hist do komanduvannya buv takozh vidomij svoyim patriotizmom Virdzhiniya bula najbilshoyu z kolonij a tomu zaslugovuvala poshani j Nova Angliya v yakij rozpochalisya boyi rozumila sho potrebuye pidtrimki pivdnya Vashington ne domagavsya posadi golovnokomanduvacha j govoriv sho take jomu ne pid silu ale serjoznih konkurentiv u nogo ne bulo 14 chervnya 1775 roku Kongres progolosiv pro stvorennya Kontinentalnoyi Armiyi Za propoziciyeyu Dzhona Adamsa z Massachusetsa Vashingtonu nadali zvannya general majora i priznachili golovnokomanduvachem Uprodovzh vijni Vashington mav tri rizni roli U 1775 1777 rokah i znovu v 1781 roci vin viv svoyi vijska proti osnovnih sil britanciv Hocha bagato bitv bulo prograno vin nikoli ne zdavavsya j prodovzhuvav boyi azh do kincya vijni Zagalnu strategiyu bojovih dij vin planuvav razom iz Kongresom Po druge na nomu lezhala vidpovidalnist za pidgotovku vijsk Vin priznachiv vidpovidalnim za bojovu pidgotovku rekrutiv barona Fridriha fon Shtejbena veterana prusskogo generalnogo shtabu Za postachannyam vijsk naglyadav Kongres i Vashington chiniv na nogo tisk shob otrimati najsuttyevishe U chervni 1776 Kongres priznachiv komitet pid nazvoyu Rada vijni j postachannya yakij z lipnya 1777 roku stav nazivatisya Radoyu vijni kudi vhodili predstavniki vijska Komanduvannya amerikanskih vijskovih sil skladalosya z lyudej priznachenih Kongresom i dovoli chasto ce robilosya bez zgodi Vashingtona a nizhni oficerski posadi v opolchenni zajmali lyudi delegovani shtatami Vnaslidok takoyi mishanini uspihi cherguvalisya z nevdachami deyaki z favoritiv Vashingtona napriklad Dzhon Sallivan ne zmogli navchitisya komanduvati Ale vreshti resht jomu vdalosya pidibrati zdibnih oficeriv takih yak general Nataniyel Grin ta nachalnik shtabu Aleksander Gamilton Amerikanski oficeri nikoli ne buli rivnimi britancyam u mistectvi taktiki j manevruvannya i yak naslidok prograli bagato bitv Veliki uspihi pri Bostoni 1776 roku Saratozi 1777 roku ta Jorktauni 1781 roku traplyalisya todi koli vdavalosya vpijmati britanciv daleko vid baz i mati znachnu perevagu v silah Tretya najvazhlivisha rol Vashingtona bula v tomu shob stati simvolom oporu koroni vtilennyami revolyucionera Jogo nadzvichajnij avtoritet ta politichne vminnya utrimuvali Kongres vijsko francuziv opolchenciv j shtati v odnomu rusli na shlyahu do spilnoyi meti Vashington dobrovilno pishov u vidstavku j rozpustiv armiyu pislya peremogi u vijni chim nazavzhdi vstanoviv princip verhovenstva civilnih u vijskovih spravah Odnak vin nevtomno povtoryuvav sho dobre disciplinovanij profesijnij voyak udvichi cinnishij za shilnogo do pomilok amatora i ce dopomoglo podolati ideologichnu nedoviru do vijskovih Peremoga pid Bostonom Vashington prijnyav komanduvannya Kontinentalnoyu armiyeyu poblizu Kembridzha u lipni 1775 roku pid chas oblogi Bostona Zbagnuvshi sho vijsku ne vistachaye porohu Vashington zvernuvsya iz zapitom na postachannya Amerikanski vijska zdijsnili nizku rejdiv na britanski arsenali zokrema na Karibah Rozpochalisya zusillya iz virobnictva Do kincya 1776 roku vdalosya kupiti zdebilshogo u Franciyi 2 5 mln funtiv porohu chogo led vistachalo Pid chas dovgogo protistoyannya Vashington reorganizuvav armiyu j roztashuvavshi artileriyu na Dorchersterskih visotah zmusiv britanciv vidstupiti Britanci pokinuli Boston u travni 1776 roku j Vashington pishov iz svoyim vijskom na Nyu Jork Britanski gazeti nezvazhayuchi na negativne stavlennya do amerikanskih patriotiv hvalili Vashingtona za visoki osobisti yakosti j uminnya komanduvati Taka pohvala bula smilivoyu oskilki Vashington buv generalom vorozhoyi armiyi yaka na dumku britanciv zagrozhuvala rozvaliti Britansku imperiyu Porazka pri Nyu Jorku j taktika Fabiana General Dzhordzh Vashington bilya Trentona 1792 rik U serpni 1776 roku britanskij general Vilyam Gou rozpochav masovanij nastup na Nyu Jork iz morya ta z sushi z namirom zahopiti misto Kontinentalna armiya pid provodom Vashingtona zijshlasya z vorogom u bitvi za Long Ajlend yaka stala najbilshoyu u vijni Amerikanci znachno postupalisya chiselnistyu vijsk chimalo lyudej dezertuvalo j Vashingtona rozbili Tozh vin zmushenij buv unochi vidstupiti za Ist River Jomu vdalosya zrobiti ce bez vtrat u zhivij sili j sporyadzhenni Pri comu Vashington uniknuv otochennya ale Gou 16 listopada zahopiv Fort Vashington zavdavshi kontinentalcyam znachnih vtrat Vashington prodovzhuvav vidstupati cherez Nyu Dzhersi majbutnye Kontinentalnoyi armiyi bulo sumnivnim zvazhayuchi na veliki vtrati j slabkij pripliv rekrutiv Unochi na 25 grudnya 1776 roku Vashington rozpochav povertati vtrachene nespodivanoyu atakoyu na post gessenciv u zahidnomu Nyu Dzhersi v rajoni Trentona Vin priviv armiyu do perehodu cherez richku Delaver de zahopiv u polon majzhe 1000 gessenciv Za peremogoyu pri Trentoni na pochatku sichnya stalasya nova zvityaga pid Prinstonom Britanci vidstupili do okolic Nyu Jorka Voni utrimuvali misto azh do mirnogo dogovoru 1783 roku Peremogi Vashingtona zlamali strategiyu pryanika j batoga britanciv yaki zazvichaj pokazuvali svoyu silu a potim proponuvali ugodi na shlyahetnih umovah Amerikanci ne pogodzhuvalisya na bud sho krim nezalezhnosti Peremog Vashingtona ne bulo dostatno dlya povnoyi j bezzaperechnoyi zvityagi patriotiv ale oskilki chimalo voyakiv uprodovzh zimi abo dezertuvalo abo ne zabazhalo prodovzhiti kontrakt Vashington i Kongres reorganizuvali vijsko zbilshuyuchi viplati tim hto zalishavsya j karayuchi dezertiriv Zavdyaki cim zusillyam vijsko zroslo Istoriki sperechayutsya shodo togo chi spravdi Vashington nadavav perevagu taktici Fabiana yaka zvodilasya do strimkih napadiv na britanciv j podalshim vidstupom tak shob bilshi vijskovi pidrozdili protivnika ne zmogli nazdognati Mozhlivo vin voliv bi zijtisya z suprotivnikom u virishalnij bitvi Todi yak pivdennij komanduvach Grin vikoristovuvav taktiku Fabiana u 1780 81 rokah Vashington vdavavsya do neyi tilki vid oseni 1776 do vesni 1777 pislya togo yak vtrativ Nyu Jork koli jogo vijsko pochalo roztavati Bitvi pri Trentoni j Prinstoni buli prikladom taktiki Fabiana Do lita 1777 roku Vashington vidnoviv sili j upevnenist tozh perestav vikoristovuvati rejdi j perejshov do taktiki shirokomasshtabnoyi konfrontaciyi napriklad pri Brandivajni Germantauni Monmuti ta Jorktauni Kampaniyi 1777 roku Naprikinci lita 1777 roku britanci pid komanduvannya Dzhona Bergojna zdijsnili vtorgnennya z Kvebeku namagayuchis rozdiliti nepokirnu Novu Angliyu General Gou pishov zi svoyim nyu jorkskim vijskom na Filadelfiyu zamist togo shob zustritisya z silami Bergojna bilya Olbani Ce bula velika strategichna pomilka britanciv i Vashington shvidko popryamuvav do Filadelfiyi nazustrich Gou uvazhno stezhachi za tim sho vidbuvayetsya na pivnochi Bitvi viyavilisya zanadto skladnimi dlya nedosvidchenih amerikanciv i Vashingtona rozbili U bitvi bilya Brendvajna 11 veresnya 1777 roku Gou peregrav Vashingtona zavdyaki vmilomu manevru i 26 veresnya uvijshov do amerikanskoyi stolici Filadelfiyi bez suprotivu Na pochatku zhovtnya vijsko Vashingtona zdijsnilo nevdalu ataku na Germantaun Vodnochas Bergojn bez pidtrimki Gou potrapiv u pastku j zmushenij buv zdatisya iz usiyeyu svoyeyu armiyeyu Cya peremoga amerikanciv stala povorotnim punktom yak u voyennomu plani tak i diplomatichno Franciya vidguknulasya na porazku Bergojna tim sho vidkrito vstupila u vijnu na boci Ameriki Pislya porazki Vashingtona bilya Filadelfiyi deyaki chleni Kongresu pochali rozmovi pro usunennya generala vid komanduvannya Ale sproba zdijsniti taki plani provalilasya zavdyaki organizovanij pidtrimci odnodumciv Vashingtona Dolina Fordzh Vashington ta Lafayett oglyadayut vijska v dolini Fordzh 11 tisyachna armiya Vashingtona roztashuvalasya na zimu v dolini Fordzh na pivnochi vid Filadelfiyi Uprodovzh shesti nastupnih misyaciv u tabori pomerlo tisyachi lyudej zdebilshogo vid hvorob Chislo zhertv ocinyuyetsya vid 2000 do 2500 a to j do 3000 Prote nastupnoyi vesni vijsko vijshlo z dolini u dobromu stani zavdyaki zokrema mushtri yaku organizuvav general fon Shtojben U 1778 roci britanci vidtyagnulisya z Filadelfiyi do Nyu Jorka i Vashington trimavsya u nih na p yatah Bitva pri Monmuti zavershilasya nichim Pislya neyi britanci prodovzhili marsh do Nyu Jorka a Vashington priviv svoye vijsko v okolici mista Peremoga pid Jorktaunom Zdacha lorda Kornvallisa pid Jorktaunom 19 zhovtnya 1781 1787 pr 1828 General Dzhordzh Vashington podaye u vidstavku zamovlennya 1817 Vlitku 1779 roku za nakazom Vashingtona ekspediciya generala Dzhona Sallivana zdijsnila kampaniyu vipalenoyi zemli proti indianciv irokeziv znishivshi ponad 40 selish u centralnih ta pivnichnih chastinah shtatu Nyu Jork Indianci pidtrimuvali britanciv i robili rejdi na amerikanski prikordonni poselennya U lipni 1780 roku na Rod Ajlend pribuli 5000 zagartovanih u bitvah francuziv pid provodom generala Donatyena de Roshambo Kontinentalna armiya otrimala vid francuziv 20 tis dolariv francuzkogo zolota Ce dozvolilo Vashingtonu zavdati virishalnogo udaru 1781 roku Spochatku francuzkij flot peremig britanciv u i britanska armiya u Virdzhiniyi opinilasya v pastci 17 zhovtnya britanci zdali Jorktaun i obloga cogo mista stala ostannoyu velikoyu podiyeyu u vijni Demobilizaciya Vashington ne mig buti vpevnenim sho pislya Jorktauna britanci ne vidnovlyat vijskovih dij U nih she zalishalasya 26 tisyachne vijsko v Nyu Jorku Charlstoni ta Savanni a takozh mogutnij flot Francuzki suhoputni sili j flot vidbuli tozh u 82 83 rokah amerikanci mogli rozrahovuvati tilki na vlasni sili Skarbnicya bula porozhnya soldatam ne platili j voni pochali vislovlyuvati nezadovolennya sho zagrozhuvalo buntom abo derzhavnim perevorotom Vashington pridushiv nevdovolennya oficeriv u berezni 1783 roku rozkrivshi Nyuberzku zmovu a Kongres poobicyav viplatiti p yatirichni premialni Parizkij dogovir 1783 roku pidpisano u veresni Britaniya viznala nezalezhnist Spoluchenih Shtativ Vashington rozpustiv vijsko i 2 listopada zvernuvsya do svoyih lyudej iz krasnomovnoyu promovoyu 25 listopada britanci pokinuli Nyu Jork zvilnivshi vhid dlya Vashingtona j gubernatora 4 grudnya v taverni Fronsez Vashington formalno poproshavsya z oficerami a 23 grudnya pishov u vidstavku z posadi golovnokomanduvacha Istorik Gordon Vud robit visnovok sho cya vidstavka stala najbilshim vchinkom u zhitti Vashingtona Vona prigolomshila aristokratichnu Yevropu Korol Georg III nazvav Vashingtona najviznachnishim harakterom epohi same zavdyaki comu faktu Konstitucijnij konvent 1787 Vidstavka Vashingtona v Maunt Vernoni ne zatyagnulasya nadovgo U 1784 roci vin zdijsniv doslidnicku mandrivku na zahidnij frontyer a potim jogo perekonali buti prisutnim na Konstitucijnomu konventi u Filadelfiyi vlitku 1787 roku de obrali golovuyuchim Jogo uchast u debatah bula neznachnoyu hocha vin golosuvav za i proti Odnak zavdyaki jogo visokomu prestizhu pidtrimuvalasya kolegialnist i poryadok sered delegativ Koli prijmalosya rishennya vstanoviti prezidentstvo delegati mali na uvazi same Vashingtona j vin sam pislya obrannya mav viznachiti yak vono pracyuvatime Pidtrimka Vashingtonom proyektu Konstituciyi takozh spriyala tomu sho jogo ratifikuvali v usih trinadcyatoh shtatah Prezidentstvo 1789 1797 Dzhordzh Vashington pr 1850 1789 roku kolegiya viborciv odnogolosno obrala Vashingtona pershim prezidentom SShA Jogo pereobrano u 1792 roci Vin zalishayetsya yedinim prezidentom za yakogo progolosuvali 100 viborciv Dzhon Adams z drugoyu sumoyu golosiv stav viceprezidentom 30 kvitnya 1789 roku vidbulasya persha inavguraciya i Vashington prisyagnuv z balkona Federal Holu v Nyu Jorku Pershij Kongres SShA vstanoviv Vashingtonu zarplatnyu 25 tisyach dolariv u rik U 1789 roci ce bula velika suma Vashington vidmovivsya oskilki buv lyudinoyu nebidnoyu i jomu podobavsya imidzh bezkorisnogo slugi narodu Vin vse zh prijnyav groshi pislya vmovlyannya Kongresu shob ne sklalosya vrazhennya sho na posadu prezidenta mozhut pretenduvati tilki lyudi bagati Prezident rozumiv sho kozhna jogo diya vstanovlyuye precedent a tomu skrupulozno slidkuvav za vstanovlennyam ceremonialnih pravil zabezpechuyuchi te shob voni zavzhdi zalishalisya respublikanskimi j nikoli ne imituvali pravila yevropejskih korolivskih dvoriv Z oglyadu na ci mirkuvannya vin viddav perevagu zvertannyu pane Prezidente Vashington viyavivsya zdibnim administratorom Vin umiv chudovo rozpodilyati robotu j dobre rozbiravsya v harakterah lyudej Vin regulyarno rozmovlyav z golovami departamentiv j prisluhovuvavsya do yihnih porad Mayuchi spravu z budennoyu robotoyu vin buv sistematichnim vporyadkovanim energijnim dbajlivo stavivsya do dumki inshih ale rishuchim skoncentrovanim na zagalnij meti j uzgodzhuvav iz neyu okremi diyi Na drugij termin Vashington pogodivsya neohoche j vidmovivsya vid tretogo vstanovivshi zvichaj maksimum dvoh prezidentskih terminiv Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2012 Vshanuvannya pam yatiU Lvovi ye vulicya Dzhordzha Vashingtona Monument Vashingtona Nazvano na chest prezidenta 886 Vashingtoniya asteroyid gora Vashington shtat Vashington misto Vashington stolicya SShA mista Vashington u riznih shtatah SShA Park Vashingtona u misti Nyu Jork Plosha Vashingtona u misti FiladelfiyaU literaturi Taras Shevchenko u virshi Yurodivij proroche bachit Vashingtona yak zrazok dlya perezasnuvannya Ukrayini poza mezhami korumpovanoyi militaristskoyi rosijskoyi imperiyi tyurmi narodiv O rode suyetnij proklyatij Koli ti vidohnesh Koli Mi dizhdemosya Vashingtona Z novim i pravednim zakonom A dizhdemos taki kolis Div takozhBatki zasnovniki SShAPrimitkihttps www mountvernon org the estate gardens location washington tomb OpenStreetMap 2004 d Track Q936 Geographic Names Information System d Track Q136736 Kindred Britain d Track Q75653886 Deutsche Nationalbibliothek Record 11876439X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Chernow Ron 2005 Alexander Hamilton Penguin Press ISBN 978 1 101 20085 8 1 angl Wallenborn White McKenzie M D 1999 George Washington s Terminal Illness A Modern Medical Analysis of the Last Illness and Death of George Washington The Papers of George Washington University of Virginia Retrieved July 20 2018 angl Vadakan Vibul V Winter Spring 2005 A Physician Looks At The Death of Washington The Early America Review 6 1 ISSN 1090 4247 Archived from the original on December 16 2005 angl Arhiv originalu za 25 chervnya 2010 Procitovano 4 lyutogo 2010 Igor Sharov Harakteri Novogo svitu K Art Ekonomi 2018 S 37 ISBN 978 617 7289 69 1 Devid O Styuart Dzhordzh Vashington politichne pidnesennya batka zasnovnika Ameriki Harkiv Folio 2023 608 s Arhiv originalu za 14 bereznya 2024 Procitovano 4 lyutogo 2024 Igor Sharov Harakteri Novogo svitu K Art Ekonomi 2018 S 42 ISBN 978 617 7289 69 1 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Creation of the War Department Papers of the War Department 1784 1800 Fairfax Virginia 20 sichnya 2011 Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 3 chervnya 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Chase Philander D 2011 George Washington World Book Advanced World Book Inc Jensen Richard 12 lyutogo 2002 Jensen s Web Guides University of Illinois at Chicago Arhiv originalu za 14 travnya 2011 Procitovano 18 sichnya 2011 Stephenson Orlando W January 1925 The Supply of Gunpowder in 1776 University of Chicago 30 2 271 281 Arhiv originalu za 15 lipnya 2012 Procitovano 23 bereznya 2012 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Bickham Troy O January 2002 The William and Mary Quarterly Omohundro Institute of Early American History and Culture 59 1 101 122 ISSN 0043 5597 Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2015 Procitovano 23 bereznya 2012 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye American Presidents com 2011 Arhiv originalu za 30 bereznya 2012 Procitovano 13 listopada 2011 Termin pohodit vid rimskoyi strategiyi yaku zastosuvav vpershe vijskovij diktator Fabij Maksim proti vtorgnennya Gannibala u Drugij punichnij vijni Ferling ta Ellis vvazhayut sho Vashington buv prihilnikom taktiki Fabiana a Gigginbotam zaperechuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Heydt Bruce December 2005 Vexatious Evils George Washington and the Conway Cabal American History 40 5 50 73 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a access date vimagaye url dovidka Chai Jane Homol Lindley 2009 Pennsylvania Center for the Book Pennsylvania State University Arhiv originalu za 15 chervnya 2011 Procitovano 19 sichnya 2011 Valley Forge National Historical Park National Park Service Arhiv originalu za 29 serpnya 2010 Procitovano 19 sichnya 2011 Valley Forge World Book Encyclopedia T 20 vid 2002 World Book Inc s 266 Rogers J David PDF Missouri University of Science and Technology Arhiv originalu PDF za 31 serpnya 2021 Procitovano 19 sichnya 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Portraits from the Middle Theater American Revolutionary War Independence National Historical Park National Park Service Museum Collections Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2010 Procitovano 2 chervnya 2011 Arhiv originalu za 11 sichnya 2012 Procitovano 2 chervnya 2011 Rediscovering George Washington PBS 2002 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2011 Procitovano 2 chervnya 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Kohn Richard H April 1970 The William and Mary Quarterly Omohundro Institute of Early American History and Culture 27 2 187 220 Arhiv originalu za 5 listopada 2015 Procitovano 24 bereznya 2012 Washington George Letter to Continental Army November 2 1783 Farewell Orders Letter to Henry Knox November 2 1783 George Washington Papers 1741 1799 Series 3b Varick Transcripts Library of Congress Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 13 listopada 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye Independence National Historical Park National Park Service Arhiv originalu za 13 sichnya 2012 Procitovano 3 sichnya 2011 The Charters of Freedom National Archives and Records Administration Arhiv originalu za 16 veresnya 2010 Procitovano 3 sichnya 2011 Todi diyala sistema pri yakij kozhen viborec kolegiyi mav pravo na dva golosi Peremozhec stavav prezidentom drugij za kilkistyu golosiv viceprizedentom U vipadku Vashingtona kozhen iz viborciv viddav jomu odin iz svoyih golosiv Presidential Inaugurations Library of Congress Arhiv originalu za 21 sichnya 2009 Procitovano 13 listopada 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye 1906 New York and London Harper amp Bros s 155 OCLC 586531 Arhiv originalu za 28 travnya 2013 Procitovano 29 grudnya 2011 Pomilka skriptu Funkciyi harvard core ne isnuye 1948 The Federalists A Study in Administrative History New York Macmillan Co s 100 OCLC 1830658 Impact and Legacy American President George Washington 1732 1799 University of Virginia Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 13 listopada 2011 Arhiv originalu za 9 listopada 2013 Procitovano 26 bereznya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya LiteraturaM Karmazina Vashington Dzhordzh Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 86 ISBN 978 966 611 818 2 B M Gonchar Vashington Dzhordzh Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Igor Sharov Harakteri Novogo svitu K Art Ekonomi 2018 495 s ISBN 978 617 7289 69 1PosilannyaVashington 30 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Dzhordzh Vashington u sestrinskih VikiproyektahCitati u Vikicitatah Temi u Vikidzherelah Genealogiya na Rodovodi Dzhordzh Vashington u Vikishovishi Poperednik posada stvorena 1 j Prezident SShA 30 kvitnya 1789 4 bereznya 1797 Nastupnik Dzhon Adams 1797 1801

Дата публікації:
Топ