Дже́ймс Кук (англ. James Cook; 7 листопада 1728 — 14 лютого 1779) — англійський першовідкривач, навігатор і дослідник, член Лондонського королівського товариства.
Джеймс Кук | |
---|---|
англ. James Cook | |
Народився | 7 листопада 1728 Мартон[d], Англія, Королівство Велика Британія[1][2] |
Помер | 14 лютого 1779 (50 років) d, d[3] ·різана рана |
Громадянство | Велика Британія |
Національність | англієць |
Діяльність | мореплавець, дослідник, картограф |
Галузь | наукова експедиція і картографія |
Знання мов | англійська[4][5] і французька |
Членство | Лондонське королівське товариство |
Титул | капітан |
Військове звання | капітан |
Мати | d |
У шлюбі з | Елізабет Баттс |
Діти | Джеймс Кук, Натаніель Кук, Елізабет Кук, Джозеф Кук, Джордж Кук, Х'ю Кук |
Автограф | |
Нагороди | |
| |
|
Кук зробив детальну мапу Ньюфаундленду, пізніше здійснив три експедиції в Тихий океан, першим із європейців дослідив і описав східне узбережжя Австралії, Гавайські острови, вперше пройшов навколо Нової Зеландії. Загинув на Гаваях у сутичці з аборигенами під час третьої експедиції 1779 року.
Біографія
Джеймс Кук народився в Йоркширі (Англія) в 1728 у родині фермера. Тому він не отримав гідної освіти. Його п'ятирічне навчання в школі оплатив лендлорд, у якого працював його батько. Після школи Кук допомагав батькові на фермі, потім 18 місяців працював в овочевій крамниці. Морській справі він почав навчатися, коли поступив юнгою на торговий корабель Фрілав, що здійснював каботажні плавання між гирлом річки Тайн і Лондоном. На кораблях він вивчив алгебру, геометрію, тригонометрію, навігацію та астрономію. Завершивши навчання, Кук плавав на торгових кораблях у Балтійському морі. 1752 року він склав іспит і того ж року став помічником стерничого на судні Френдшип. 1755 року йому запропонували стати капітаном цього судна, але він вирішив добровільно вступити до Королівського флоту, попри те, що мусив знову підійматися з низів. Він розпочав помічником стернового корабля Іґл. 1755 року його корабель захопив французьке судно й потопив інше, і Кук отримав місце боцмана. 1756 року він деякий час був капітаном невеликого патрульного судна Крузер. 1757 року Кук склав іспит на стернового, що дозволило йому бути навігатором і капітаном кораблів військового флоту. Протягом Семирічної війни він служив у Північній Америці на кораблі Пембрук. На цій посаді він проявив здібність до розвідки територій та картографії, склав детальну мапу річки Святого Лаврентія.
У 1760-их роках картографічна майстерність Кука прислужилася йому, коли на борту корабля Ґренвілл він склав мапу узбережжя Ньюфаундленду. 1768 року його призначили командувати кораблем «Ендевор» (англ. Endeavour).
Після повідомлення в Королівському науковому товаристві про зроблені ним спостереження за затемненням Сонця 1766 року, його призначили командиром першої наукової експедиції в Тихий океан, що відбувалася протягом 1768—1771 років.
Загалом Кук здійснив три подорожі Тихим океаном і першим з європейців дослідив більшу частину його узбережжя. Він відкрив Гаваї та інші острови, крім цього він першим проплив навколо Австралії. Кук також був картографом. У пошуках північного морського проходу з Тихого океану в Атлантичний він дослідив частину узбережжя Аляски. Його ім'ям названо острови в Тихому океані, затоку на Алясці, у місті Анкоридж йому встановлено пам'ятник.
Три експедиції Джеймса Кука
Під керівництвом Джеймса Кука були здійснені три експедиції, які значно розширили уявлення людей про наш світ.
Маршрути трьох подорожей Кука.
Перша подорож (1768—1771 роки)
Мета експедиції
Офіційною метою експедиції було дослідження проходження Венери по диску Сонця. Проте в секретних наказах, отриманих Куком, йому наказувалося негайно після завершення астрономічних спостережень вирушати в південні широти на пошуки так званого Південного материка (також відомого як «Terra Incognita»). Якщо врахувати, що між світовими державами йшла запекла боротьба за нові колонії, дуже імовірним є припущення, що астрономічні спостереження служили Британському Адміралтейству ширмою для прикриття пошуку нових колоній. Також метою експедиції було визначити береги Австралії, особливо її східне узбережжя, яке було взагалі недослідженим.
Склад експедиції
Називають причини, які вплинули на вибір Адміралтейства на користь Кука:
- Кук був моряком, і отже підпорядковувався Адміралтейству, якому начальник експедиції мав бути «своя» людина. Власне тому Александер Далрімпл, що також претендував на цю посаду, був невигідний Адміралтейству.
- Кук був дуже досвідченим моряком.
- Навіть серед досвідчених моряків Кук виділявся великим досвідом у картографії та навігації, про що свідчила успішно проведена робота з вимірювання фарватеру річки Св. Лаврентія. Досвід цей був підтверджений безпосередньо чинним адміралом Колвіллом, який, рекомендуючи роботи Кука до публікації, так схарактеризував Кука: «Знаючи з досвіду обдарованість містера Кука та його здібності, я вважаю його досить кваліфікованим для роботи, яку він виконав, і для найбільших заходів того ж роду».
Експедиції було виділено «Ендевор» — невелике судно, що належало до класу так званих «вугільників» (названих так через те, що кораблі такого класу переважно використовувалися для перевезення вугілля), з характерно малою осадкою, переобладнане спеціально для експедиції.
Ботаніками були Карл Соландер і Джозеф Бенкс, член Лондонського королівського товариства та майбутній його президент, який був до того ж дуже заможною людиною. Художники — Александер Бекен і Сідні Паркінсон. Астроном Грін повинен був разом з Куком проводити спостереження. Судновим лікарем був доктор Монкгауз.
Першим помічником був Захарі Гікс, другим помічником — Джон Ґор. Команда складалася з сорока матросів і дванадцятьох морських піхотинців.
Першу навколосвітню подорож Кук здійснив у 1769 році. Британський уряд направив його у Тихий Океан для пошуку південного материка, щоб приєднати його до британської імперії. Англійський корабель, перетнувши Атлантичний океан, оминув Південну Америку і вийшов у Тихий океан. Саме під час цієї експедиції корабель Кука вперше підійшов до берегів Австралії. Тут Джеймс Кук дослідив, описав і наніс на карту численні острови. Крім того, він відкрив найбільше в світі коралове утворення — Великий Бар'єрний риф (нині це заповідний підводний парк). Обійшовши материк з півночі, Кук досяг Індійського океану і згодом повернувся додому. Так закінчилася його перша експедиція.
Хід експедиції
26 серпня 1768 року «Ендевор» вийшов з Плімута, а 10 квітня 1769 року досяг берегів Таїті. Виконуючи накази Адміралтейства, які веліли «всіма засобами підтримувати дружбу з тубільцями», Кук встановив сувору дисципліну в спілкуванні членів експедиції і команди корабля з аборигенами. Категорично заборонялося вступати в конфлікти з місцевими жителями, застосовувати насильство. Можливі випадки порушення цього наказу суворо каралися. Свіжі продукти для експедиції добувалися шляхом обміну на європейські товари. Подібна поведінка англійців, нехай і продиктована суто прагматичними міркуваннями (викликати ненависть до себе було просто невигідно), була на ті часи нонсенсом — європейці, як правило, досягали своїх цілей із застосуванням насильства, грабуючи і вбиваючи аборигенів (були також випадки безпричинних убивств). Наприклад, Самюель Волліс, співвітчизник Кука, який побував на Таїті незадовго до нього, у відповідь на відмову безплатно постачати його корабель продуктами, обстріляв таїтянські села з корабельної артилерії. Але миролюбна політика дала плоди — з остров'янами вдалося встановити хороші стосунки, без чого спостереження за Венерою серйозно ускладнилося б.
З метою забезпечення контролю над узбережжям, де повинні були проводитися спостереження, був споруджений форт, оточений з трьох сторін валом, місцями — частоколом і ровом, захищений двома гарматами і шістьма фальконетами, з гарнізоном з 45 осіб. Вранці 2 травня виявилося, що єдиний квадрант, без якого проведення експерименту було неможливим, вкрадено. До вечора того ж дня квадрант вдалося знайти.
З 7 по 9 червня команда була зайнята кілюванням корабля. 9 липня, незадовго до відплиття, дезертирували солдати морської піхоти Клемент Вебб та Семюел Ґібсон. Зіткнувшись із небажанням остров'ян посприяти у затриманні дезертирів, Кук захопив у заручники всіх найбільш значущих вождів округи і висунув як умову їхнього звільнення повернення втікачів. Вожді були відпущені, коли за допомогою місцевих жителів солдатів вдалося повернути на корабель.
Після проведення астрономічних спостережень Кук попрямував до берегів Нової Зеландії, узявши з собою місцевого вождя на ім'я Тупія, який добре знав прилеглі острови і, крім того, міг служити перекладачем, та його слугу Тіату. З аборигенами Нової Зеландії, попри підкреслену миролюбність англійців, не вдалося встановити хороших відносин. Експедиції довелося брати участь у декількох сутичках, в ході яких новозеландці зазнали деяких втрат.
Рухаючись далі вздовж західного берега, Кук знайшов бухту, дуже зручну для якірної стоянки. У цій бухті, названій Куком Затокою королеви Шарлотти, «Ендевор» став на ремонт: корабель витягли на берег і заново проконопатили. Тут же, на березі Затоки королеви Шарлотти, було зроблено відкриття — піднявшись на узвишшя, Кук розгледів протоку, що розділяє Нову Зеландію на два острови. Цю протоку було названо його ім'ям — Протока Кука.
У квітні 1770 року Кук підійшов до східного берега Австралії. На березі затоки, у водах якого зупинився «Ендевор», експедиції вдалося знайти багато невідомих раніше видів рослин, тому Кук назвав цю затоку Ботанічною. З Ботанічної затоки Кук попрямував на північний захід уздовж східного узбережжя Австралії.
11 червня корабель сів на мілину, серйозно пошкодивши обшивку. Завдяки припливу і вжитим заходам щодо полегшення корабля (були викинуті за борт запасні частини такелажу, баласт і гармати) «Ендевор» вдалося зняти з мілини. Однак через пошкоджену бортову обшивку корабель стало швидко заливати водою. З метою блокування потоку води під пробоїну була підведена парусина, таким чином надходження забортної води вдалося знизити до прийнятного рівня. Все ж «Ендевор» потребував серйозного ремонту, оскільки для утримання корабля в плавучому стані була потрібна безперебійна робота помпових установок, не кажучи вже про те, що продовжувати плавання з величезною діркою в борту, ледь прикритою вітрилом, було просто небезпечно. Кук розпочав пошуки місця, де можна було б безпечно стати на ремонт. Через 6 днів таке місце було знайдено. «Ендевор» витягли на берег, пробоїни залатали. Незабаром з'ясувалося, що корабель відрізаний від моря Великим бар'єрним рифом, таким чином експедиція була замкнена у вузькій смузі води між австралійським берегом і рифом, всіяним мілинами і підводними скелями.
Огинаючи риф, довелося пройти на північ 360 миль. Рухатися доводилося повільно, постійно кидаючи лот, з трюму доводилося безупинно відкачувати воду. До того ж на кораблі почалася цинга. Але Кук продовжував слідувати цим шляхом, ігноруючи проломи, що час від часу виникали в суцільній стіні рифу. В цьому місці узбережжя поступово віддаляється від Великого Бар'єрного Рифа, так що одного разу воно стало недоступним для спостереження з відкритого моря, що зовсім не влаштовувало Кука, який бажав тримати австралійський берег перед очима. Ця наполегливість принесла плоди — продовжуючи слідувати між рифом і берегом, Кук наткнувся на протоку між Новою Гвінеєю та Австралією (у той час не знали, чи є Нова Гвінея островом чи частиною австралійського материка).
Кук направив корабель через цю протоку в Батавію (стара назва Джакарти). В Індонезії члени екіпажу захворіли на малярію. У Батавії, куди «Ендевор» прийшов на початку січня, поширення хвороби набуло характеру . Жертвами малярії стали також Тупіа та Тіату. Корабель негайно поставили на ремонт, відразу ж після закінчення якого Кук покинув Батавію з її нездоровим кліматом. Проте люди продовжували помирати.
На острові Панаїтан до малярії додалася дизентерія, що стала відтоді основною причиною смертельних випадків. Коли 14 березня «Ендевор» входив у порт Кейптауна, на кораблі залишалося 12 осіб, здатних працювати. Втрати особового складу були надзвичайно великі, тільки на шляху з Батавії до Кейптауна загинуло 22 члени команди (головним чином від дизентерії), а також кілька цивільних, серед яких був і астроном Ґрін. Щоб зробити можливим подальше плавання, команду доукомплектували. 12 липня 1771 року експедиція повернулася до Англії.
Результати першої експедиції
Основна заявлена мета — спостереження проходження Венери через диск Сонця — була виконана, але результати експерименту не принесли користі через неточності вимірювань, викликані недосконалістю устаткування того часу.
Друге завдання — відкриття південного материка — не було виконане, і, як тепер відомо, не могло бути виконаним Куком під час першого плавання. Південний материк був відкритий російськими моряками Ф. Ф. Беллінсгаузеном та М. П. Лазарєвим у 1820 році.
Експедиція також довела, що Нова Зеландія — це два самостійні острови, розділені вузькою протокою (протокою Кука), а не частина невідомого материка, як було заведено вважати раніше. Вдалося занести на карту кілька сотень миль східного узбережжя Австралії, до того часу зовсім не дослідженого. Була відкрита протока між Австралією і Новою Гвінеєю. Ботаніки зібрали велику колекцію біологічних зразків.
Друга навколосвітня подорож (1772—1775 роки)
У 1772 році Адміралтейство розпочало підготовку до другої експедиції на Тихий океан.
Мета експедиції
Конкретна мета, яку поставило Адміралтейство перед другою експедицією Кука, невідома. Відомо лише, що в завдання експедиції входило продовження дослідження південних морів. Абсолютно безумовно, що наполегливі спроби Кука проникнути якомога далі на південь мали на меті знайти Південний материк. Були б сумнівними дії Кука лише за власною ініціативою, тому виглядає дуже ймовірним, що відкриття Південного материка було однією з цілей експедиції, хоча про подібні плани Адміралтейства нічого не відомо.
Друга експедиція Джеймса Кука 1772—1775 років була пов'язана з географічними та політичними проблемами, що стояли на порядку денному на початковому етапі європейської експансії в моря південної півкулі. Організація другої експедиції Кука була пов'язана з великою активністю, яку французи в цей час проявили в південних морях. Принаймні чотири французькі експедиції були послані в кінці шістдесятих років на пошуки Південного материка. Вони пов'язані з іменами Буґенвіля, Сюрвіля, Маріона дю Френе, Кергелена. У французів пошуки Південного материка також були викликані не лише науковими інтересами. Ініціатива виходила від купецької французької Ост-Індської компанії, яка дбала, звичайно, передусім про своє збагачення; саме вона спорядила експедицію Сюрвіля так само, як у першій половині XVIII століття — експедицію Жана-Батиста Буве, про яку згадує Кук. Про результати цих французьких експедицій (крім експедиції Бугенвіля) в Лондоні ще не знали і тому тим більше тривожилися. Вирішено було послати два кораблі (французи посилали по 2-3 кораблі разом) і поставити на чолі нової експедиції капітана Кука, успіхи якого справили величезне враження в Англії. Адміралтейство так поспішало з цією справою, що Куку дали після складання ним детального звіту про першу подорож тільки три тижні відпочинку (у грудні 1771 року) — після трирічного плавання.
Безумовно, Королівське товариство доклало до цього свою руку — воно вважалося напівурядовою організацією і було потужною силою в суспільстві. Безсумнівно, позиція самого Кука в цьому питанні була далека від пасивної: подібно всім великим першопрохідцям, варто було йому скуштувати радості і задоволення від проникнення в невідоме, і він би ніколи не заспокоївся, поки знову не став би на цей шлях. Провідні географи того часу, особливо , який продовжував вірити у свою ідею Південного материка, стали б пришвидшувати організацію другої експедиції. Але всім зрозуміло, що реально приймали рішення тільки лорди Адміралтейства. Вони думали про можливість того, що Кук справді натрапить на міфічний Південний материк, або на будь-яку іншу країну чи острів, не відкриті досі, і приєднає його до Британської корони; ця думка приємно інтригувала і зовсім не була неможливою, оскільки Південні моря залишалися здебільшого незвіданими. Ймовірніше, що Куку сказали, що він має вирушити в нову героїчну подорож за відкриттями — і неважливо, в якому напрямку він піде, — ці відкриття принесуть нову довіру, честь і славу йому та його країні, а заодно й їм, лордам Адміралтейства.
На користь подібної точки зору свідчить те, що у другій подорожі, найстрашнішій з усіх, Кук не отримав спеціальних інструкцій. Ніхто ніколи б не зробив таку подорож ще раз, тому що, коли Кук закінчив її, у високих широтах південного океану мало що залишилося відкривати. Немає сумніву в тому, що Кук отримав карт-бланш щодо того, куди він повинен був плисти і що він повинен був робити.
Склад експедиції
Головними кандидатами на посаду начальника експедиції були Джеймс Кук і Джозеф Бенкс. Відомо, що в ході підготовки до експедиції між Адміралтейством і Бенксом виникли розбіжності, внаслідок чого Бенкс відмовився від участі в експедиції. Керівником експедиції знову став Джеймс Кук.
Експедиції виділили два кораблі — «Резолюшн» водотоннажністю 462 тонни, якому відводилася роль флагмана, та «Едвенчер», який мав водотоннажність 350 тонн. Капітаном на «Резолюшн» був сам Кук, на «Едвенчер» — Тобіас Фюрне. Лейтенантами на «Резолюшн» були: Джон Купер, Річард Пікерсгілл та Чарльз Клерк.
В експедиції брали участь натуралісти Йоганн Рейнгольд Форстер та Георг Форстер (батько і син), астрономи Вільям Веллс і Вільям Бейлі, художник Вільям Годжес.
Хід експедиції
13 липня 1772 року кораблі вийшли з Плімута. У Кейптауні, куди прибули 30 жовтня 1772 року, до експедиції приєднався ботанік Андерс Спаррман. 22 листопада кораблі відплили з Кейптауна, взявши курс на південь.
Протягом двох тижнів Кук шукав так званий острів Обрізання, — землю, яку побачив вперше Жан-Батіст Буве, проте не зміг точно визначити її координати. Імовірно острів знаходився приблизно в 1700 милях на південь від мису Доброї Надії. Пошуки нічого не дали, і Кук вирушив далі на південь.
17 січня 1773 року кораблі перетнули (вперше в історії) Південне полярне коло. 8 лютого 1773 року, під час шторму, кораблі опинилися поза межами прямої видимості і втратили один одного. Дії капітанів після цього були наступними.
- Кук протягом трьох днів курсував, намагаючись знайти «Едвенчер». Пошуки виявилися безрезультатними і Кук повів «Резолюшн» курсом на південний схід до 60-ї паралелі, потім повернув на схід і залишався на цьому курсі аж до 17 березня. Після цього Кук взяв курс на Нову Зеландію. 6 тижнів експедиція провела на якірній стоянці в затоці Туманній, займаючись дослідженнями цієї затоки і відновлюючи сили, після чого рушила в затоку Шарлотти — місце зустрічі, заздалегідь обумовлене на випадок втрати контакту.
- Фюрне рушив до східного узбережжя острова Тасманія з метою встановити, чи є Тасманія частиною австралійського материка, чи самостійним островом, проте в цьому не досяг успіху, помилково вирішивши, що Тасманія — частина Австралії. Потім Фюрне повів «Едвенчер» до місця зустрічі в затоку Шарлотти.
7 червня 1773 року кораблі вийшли із затоки Шарлотти і попрямували на захід. Під час зимових місяців Кук хотів зайнятися дослідженням маловивчених районів Тихого океану, прилеглих до Нової Зеландії. Однак через загострення цинги на «Едвенчері», зумовлене порушеннями встановленого режиму харчування, довелося відвідати Таїті. На Таїті в раціон команд включили велику кількість фруктів, таким чином вдалося вилікувати всіх цинготних хворих.
Після Таїті Кук відвідав острів Хуахін, на якому йому вдалося придбати близько 300 свиней. Попри те, що з остров'янами та їхнім вождем були встановлені прекрасні відносини, деякі члени експедиції зазнали на цьому острові нападу зловмисників. Так, 6 вересня Спармана було пограбовано і побито, загрози нападу зазнав і сам Кук. 7 вересня, перед самим відплиттям, до експедиції приєднався Омай, житель сусіднього острова Ульетеа, куди Кук збирався відразу після Хуахін.
Ульетеа побачили ввечері того ж дня. На цьому острові купили стільки свиней, що їхня загальна кількість, за оцінками Кука, досягла 400 голів. На Ульетеа Кук взяв із собою ще одного остров'янина на ім'я Едідей.
Наступними островами, де побував Кук, були Еуа та Тонгатапу (острови Тонгатапу), жителі яких настільки вразили Кука своєю дружелюбністю і довірою, що Кук назвав ці острови разом з третім островом, що знаходиться неподалік, островами Дружби. Ця назва, що втратила згодом статус офіційної, вживається досі.
Біля берегів Нової Зеландії, куди Кук вирушив після островів Дружби, кораблі потрапили в шторм і знову розійшлися. Перечекавши шторм у протоці Кука, «Резолюшн» повернувся в затоку Шарлотти, заздалегідь обговорене місце зустрічі, проте «Едвенчера» тут ще не було. Під час тритижневого очікування англійці стали свідками сцен канібалізму серед місцевих жителів.
Так і не дочекавшись «Едвенчера», Кук рушив на південь, залишивши на березі записку для капітана Фюрне. У ній Кук позначив місця, які збирався відвідати після повернення з полярних морів, і запропонував Фюрне або спробувати зустрітися, або повернутися до Англії. «Едвенчер» прийшов у затоку Шарлотти через тиждень після відплиття Кука. 17 грудня 1773 року сталася надзвичайна пригода — вісім матросів на чолі з двома боцманами, що пішли на берег за свіжими овочами, були вбиті та з'їдені новозеландцями. Капітан Фюрне вирішив (можливо, під враженням від події напередодні) повертатися до Англії. Наступного ж дня (18 грудня) Фюрне залишив Нову Зеландію, і рушив до Кейптауна. Поповнивши запас продовольства і залишивши Куку записку, Фюрне повернувся до Англії.
З затоки Шарлотти, так і не дочекавшись Фюрне, Кук вирушив у полярні води і 21 грудня 1773 року вдруге перетнув Південне полярне коло. 30 січня 1774, коли «Резолюшн» досяг 71° 10' пд. ш., шлях був перегороджений суцільним полем пакової криги. Це була найпівденніша точка, яку вдалося досягти Куку за весь час його подорожей.
Відвідавши острів Пасхи (12 березня 1774 року), Маркізькі острови (7 квітня 1774 року) «Резолюшн» 22 квітня 1774 року знову підійшов до берегів Таїті. Тут Кук став свідком підготовки таїтян до війни з жителями сусіднього острова Муреа.
Після Таїті Кук відвідав острови Хуахін і Раіатеа, острови Дружби. На островах Фіджі експедиція витримала кілька сутичок з аборигенами. На острові Танна (острови Фіджі) були поповнені харчові запаси.
3 вересня 1774 року вони відкрили Нову Каледонію. 18 жовтня 1774 року Кук утретє став на якір у затоці Шарлотти і пробув там до 10 листопада.
Відвідавши Кейптаун, Кук знову, востаннє, рушив у полярні води. Там він відкрив Південну Георгію, але й цього разу досягнути Антарктиди не вдалося.
21 березня 1775 року Кук повернувся до Кейптауна для ремонту, там же він отримав записку, залишену йому капітаном Фюрне. З Кейптауна «Резолюшн» одразу відплив до Англії і 30 липня 1775 року ввійшов у Спітгед.
Третє навколосвітнє плавання (1776—1779 роки)
Цілі експедиції
Основна мета, поставлена Адміралтейством перед третьою експедицією Кука, — відкриття так званого Північно-Західного проходу — водного шляху, що перетинає північноамериканський континент і з'єднує Атлантичний і Тихий океани.
Склад експедиції
Експедиції, як і раніше, було виділено два кораблі — флагманський «Резолюшн» (водотоннажність 462 тонни, 32 гармати), на якому Кук здійснив другу подорож, і «Дискавері» (водотоннажність 350 тонн, 26 гармат). Капітаном на «Резолюшн» був сам Кук, на «Дискавері» — Чарльз Клерк, який брав участь у перших двох експедиціях Кука. Джон Ґор, Джеймс Кінг, Джон Вільямсон були на «Резолюшн» відповідно першим, другим і третім помічниками капітана. На «Дискавері» першим помічником був Джеймс Берні, другим — Джон Рікмен.
Хід експедиції
Англію кораблі покинули нарізно: «Резолюшн» вийшов з Плімута 12 липня 1776 року, «Дискавері» — 1 серпня. Дорогою в Кейптаун Кук відвідав острів Тенерифе. У Кейптауні, куди Кук прибув 17 жовтня, «Резолюшн» поставили на ремонт з причин незадовільного стану бортової обшивки. «Дискавері», який прибув до Кейптауна 1 листопада, було також відремонтовано.
1 грудня кораблі вийшли з Кейптауна. 25 грудня був відкритий острів Кергелен. 26 січня 1777 року кораблі підійшли до Тасманії, де поповнили запаси води і дров.
Відбувши з Тасманії 30 січня, 13 лютого кораблі прибули в бухту Шарлотти на Нової Зеландії. У цій же ж затоці 17 грудня 1773 було вбито і з'їдено десять людей із команди капітана Фюрне, який очолював «Едвенчер», другий корабель Кука у другій експедиції. Попри те, що вдалося встановити особу ватажка вбивць (ним виявився місцевий вождь Кахура), Кук не став його переслідувати. Замість цього, він безоплатно передав жителям навколишніх сіл частину овець з числа тварин, яких спеціально привезли з Англії як подарунок аборигенам островів.
З Нової Зеландії кораблі вирушили на Таїті, однак через зустрічні вітри Кук був змушений змінити курс і відвідати спочатку острови Дружби. На Таїті Кук прибув 12 серпня 1777 року.
7 грудня 1777 року кораблі рушили в Північну півкулю, екватор перетнули 22 грудня. Через два дні, 24 грудня, було відкрито острів Різдва. Перебуваючи на цьому острові експедиція спостерігала сонячне затемнення.
18 січня 1778 року були відкриті Гавайські острови, названі Куком Сендвічевими островами на честь Джона Монтегю, 4-го графа Сендвіча, одного з лордів Адміралтейства (ця назва не прижилася).
На Гаваях експедиція пробула до 2 лютого, відновлюючи сили і готуючись до плавання в північних широтах, потім рушила на північний схід, до західного узбережжя Північної Америки. На цьому шляху кораблі потрапили в шторм і отримали часткові пошкодження («Резолюшн», зокрема, втратив бізань-щоглу).
30 березня 1778 року кораблі стали на ремонт у довгій та вузькій затоці Нутка (англ. Nootka Sound), що вдається з боку Тихого океану в острів Ванкувер.
26 квітня, закінчивши ремонт, вони вийшли з затоки Нутка і попрямували вздовж північноамериканського узбережжя на північ. Біля берегів Аляски, однак, знову довелося зробити зупинку для ремонту, оскільки «Резолюшн» сильно протікав.
На початку серпня кораблі пройшли через Берингову протоку, перетнули Північне полярне коло і увійшли в Чукотське море. Тут вони натрапили на суцільне крижане поле. Продовжувати дорогу на північ було неможливо, наближалася зима, тому Кук розвернув кораблі, маючи намір провести зиму в південніших широтах.
2 жовтня 1778 року Кук досяг Алеутських островів, тут він зустрів російських промисловців, які надали йому свою карту для вивчення. Російська карта виявилася значно повнішою від карти Кука, вона містила невідомі Куку острови, а також контури багатьох земель, позначені в Кука тільки приблизно, були показані на ній з високим ступенем деталізації і точності. Відомо, що Кук перемалював цю карту.
24 жовтня 1778 року кораблі покинули Алеутські острови і 26 листопада досягли Гавайських островів, однак відповідна стоянка для кораблів була знайдена лише 16 січня 1779 року. Жителі островів — гавайці — зосередилися навколо кораблів у великій кількості; Кук у своїх записах оцінював їхнє число в кілька тисяч. Пізніше стало відомо, що високий інтерес і особливе ставлення остров'ян до експедиції пояснювалися тим, що вони прийняли Кука за одного зі своїх богів. Хороші відносини, що встановилися спочатку між членами експедиції і гавайцями, почали, проте, швидко псуватися; з кожним днем кількість крадіжок, скоєних гавайцями, зростала, а сутички, які виникли через спроби повернути вкрадене, ставали дедалі гарячішими.
Відчуваючи, що ситуація загострюється, Кук 4 лютого покинув затоку, проте шторм, що почався незабаром, завдав серйозної шкоди такелажу «Резолюшн» і 10 лютого кораблі були змушені повернутися для ремонту (іншої якірної стоянки поблизу не було).
Вітрила і частини такелажу звезли на берег для ремонту. Ставлення гавайців до експедиції стало тим часом відверто ворожим. В окрузі з'явилося багато озброєних людей. Число крадіжок збільшилося. 13 лютого з палуби «Резолюшн» були вкрадені кліщі. Спроба їх повернути виявилася невдалою і закінчилася відкритою сутичкою.
Наступного дня, 14 лютого було вкрадено баркас з «Резолюшн». Для того, щоб повернути вкрадене майно, Кук вирішив взяти на борт як заручника Каланіопу, одного з місцевих вождів. Висадившись на берег з групою озброєних людей, що складалася з десяти морських піхотинців на чолі з лейтенантом Філіпсом, він пройшов до оселі вождя і запросив його на корабель. Прийнявши пропозицію, Каланіопа пішов за англійцями, проте біля самого берега відмовився йти далі, ймовірно прислухавшись до умовлянь дружини. Тим часом на березі зібралося кілька тисяч гавайців, які оточили Кука та його людей, відтіснивши їх до самої води. Серед них рознеслася чутка, що англійці вбили кількох гавайців (в щоденниках капітана Клерка згадано одного тубільця, вбитого людьми лейтенанта Рікмена незадовго до описуваних подій), і ці чутки, а також не цілком однозначна поведінка Кука, підштовхнули натовп до ворожих дій. У сутичці сам Кук і четверо матросів загинули, іншим вдалося відступити на корабель. Є кілька суперечливих свідчень очевидців тих подій і за ними складно судити про те, що відбулося насправді. З достатнім ступенем достовірності можна лише сказати, що серед англійців почалася паніка, команда стала безладно відступати до шлюпок, і в цьому сум'ятті Кук був убитий гавайцями (ймовірно ударом списа в потилицю).
Таким чином, увечері 14 лютого 1779 капітана Джеймса Кука вбили жителі Гавайських островів. Капітан Клерк у своїх щоденниках підкреслює: якщо б Кук відмовився від зухвалої поведінки перед обличчям багатотисячного натовпу і не почав розстрілювати гавайців, нещасного випадку вдалося б уникнути. За словами лейтенанта Філіпса гавайці не збиралися перешкоджати поверненню англійців на корабель і тим більше нападати, а численність натовпу, що зібрався, пояснювалася їхнім вболіванням за долю короля (небезпідставним, якщо мати на увазі ту мету, з якою Кук запрошував Каланіопу на корабель).
Після смерті Кука посада начальника експедиції перейшла до капітана «Дискавері» Чарльза Клерка. Клерк намагався домогтися видачі тіла Кука мирним шляхом. Зазнавши невдачі, він розпорядився провести військову операцію, в ході якої під прикриттям гармат висадився десант. Він захопив і спалив дотла прибережні поселення і відкинув гавайців в гори. Після цього гавайці доставили на «Резолюшн» кошик із десятьма фунтами м'яса і людську голову без нижньої щелепи. 22 лютого 1779 року останки Кука поховали в морі. Капітан Клерк помер від туберкульозу, на який був хворий протягом усього плавання. В Англію кораблі повернулися 6 жовтня 1780 року.
Смерть Кука Англія відзначила загальним трауром. Лондонське королівське товариство, членом якого він був, розпорядилось викарбувати на його честь пам'ятну медаль.
Результати експедиції
Основна мета експедиції — відкриття Північно-Західного проходу — не була досягнута. Були відкриті Гавайські острови, острів Різдва та деякі інші острови.
Подорожі Джеймса Кука дали багато нового для розвитку науки про Землю. Він проник далі від своїх попередників у південні широти. В його експедиціях брали участь вчені-натуралісти, які зібрали різноманітний науковий матеріал про природу й населення численних відкритих ним островів. Його плавання цінні для розвитку географічної думки тим, що вони уточнили знання про південні частини Атлантичного, Індійського і Тихого океанів.
Гавайські враження
Британський мореплавець Джеймс Кук був першою білою людиною, яка потрапила на Гавайський архіпелаг. Капітана і його бувалу команду вразили дві речі: перше, краса і доступність острів'янок; друге, неймовірна кількість спортивних ігор (інколи не дуже безпечних), якими займалися остров'яни.
І все ж найнезвичнішим видовищем, яке довелось побачити Кукові, було так зване «хее-налу» — мистецтво ковзання на дошках по хвилях. Яке й отримало назву «серфінг» від англ. surf — прибій. Ковзанням на дошках займався не лише прості люди, а навіть вожді. З огляду на це остров'яни користувалися двома типами дошок: алача і оло.
Алача виготовлялася з хлібного дерева, або менш міцного коа. У довжину така дошка не перевищувала 3 м, а її вага сягала 10 кг. Такий «транспорт» призначався для підданих. Сучасні серфи мають найбільшу схожість саме із алача. А ось другий вид історичного серфу — оло, був привілеєм знаті. Параметри такої дошки дещо нагадують човна. Довжина приладу 6 м і більше. А вага — цілих 100 кг. Здавалося б, таку «махину» важко навіть зрушити з місця, не кажучи вже про спортивні вправи. Проте, корінні жителі Гаваїв на таких «агрегатах» могли осідлати хвилю заввишки 7-8 м. Мало того, вони могли розвинути швидкість до 45-50 км/год.
Цікавий сам процес виготовлення дошок, адже його полінезійці вважали священним обрядом. Дерева у корінних полінезійців вважалися улюбленими дітьми бога лісу — Кане. Дереву, що йшло під вирубку, приносили жертву — рибу. Після того, як майстер робив дошку, йшов обряд «освячення». Тільки після цього виготовлену алача або оло використовували за призначенням.
Варте уваги також ставлення полінезійців до дошки для ковзання по хвилях. Дошка була не простим «спортивним снарядом», після катання її добре висушували і, загорнувши у тканину, дбайливо зберігали до наступного використання. Можливо, справа у тому, що виготовлення хорошої дошки супроводжувалося великими складностями, адже тодішні жителі Гаваїв ще не мали досконалої техніки для обробки дерева.
Що ж до змагань, то їхні правила були надзвичайно простими. За знаком судді два спортсмени кидалися у воду, аби на гребені хвилі першими досягнути фінішу. Якщо суперники фінішували одночасно або обох змивало хвилею, переможця не оголошували.
Визнання
Джеймса Кука нагородили медаллю Коплі Лондонського королівського товариства за опис заходів, які допомогли зберегти здоров'я команди під час навколосвітньої подорожі.
Вшанування пам'яті Джеймса Кука
- Острови Кука — архіпелаг і однойменне державне утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією в південній частині Тихого океану в Полінезії. Свою сучасну назву архіпелаг отримав тільки у XIX столітті, і був названий російським мореплавцем Іваном Федоровичем Крузенштерном на честь Джеймса Кука. Сам Кук, який побував на островах Південної групи у 1773–1775 роках, назвав їх Острови Херві.
- у місті Таунсвілл (штат Квінсленд, Австралія) носить ім'я Джеймса Кука.
- На його честь назвали астероїд 3061 Кук.
- На його честь названо вид квіткових рослин родини Мальвові Кокія Кука.
Примітки
- http://www.bbc.co.uk/history/domesday/dblock/GB-448000-513000/page/7
- Кук Джеймс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://www.amazon.com/The-Fatal-Voyage-Captain-Journey/dp/156656610X
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- Hough, 1994, с. 11
- Rigby та van der Merwe, 2002, с. 30
- 1911 Encyclopædia Britannica/Cook, James - Wikisource. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 21 вересня 2011. (англ.)
- Маклин А. Капитан Кук [ 3 серпня 2008 у Wayback Machine.] — М.: Центрполиграф, 2001. (рос.)
- Hough, 1994, с. 180
- McLynn, 2011, с. 167
- Collingridge, 2003, с. 327
Джерела
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джеймс Кук |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Кук |
- Banks, Sir Joseph The Endeavour Journal Of Sir Joseph Banks (англ.)
- Beaglehole, James Cawte The Life Of Captain James Cook (англ.)
- Beaglehole, James Cawte The Exploration Of The Pacific (англ.)
- Cook, James The Journals, см. Cook, James, 1728—1779 [Архівовано 21 серпня 2011 у WebCite] // gutenberg.org (англ.)
- Fernandez-Armesto, Felipe Pathfinders: A Global History Of Exploration (англ.)
- Hough, Richard Capitan James Cook: A Biography (англ.)
- Villiers, Alan Captain Cook, The Seamen's Seaman (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kuk Dzhe jms Kuk angl James Cook 7 listopada 1728 17281107 14 lyutogo 1779 anglijskij pershovidkrivach navigator i doslidnik chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Dzhejms Kukangl James CookPortret kapitana Kuka penzlya 1775 Nacionalnij morskij muzej GrinvichNarodivsya 7 listopada 1728 1728 11 07 Marton d Angliya Korolivstvo Velika Britaniya 1 2 Pomer 14 lyutogo 1779 1779 02 14 50 rokiv d d 3 rizana ranaGromadyanstvo Velika BritaniyaNacionalnist angliyecDiyalnist moreplavec doslidnik kartografGaluz naukova ekspediciya i kartografiyaZnannya mov anglijska 4 5 i francuzkaChlenstvo Londonske korolivske tovaristvoTitul kapitanVijskove zvannya kapitanMati dU shlyubi z Elizabet BattsDiti Dzhejms Kuk Nataniel Kuk Elizabet Kuk Dzhozef Kuk Dzhordzh Kuk H yu KukAvtografNagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristvaRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Kuk zrobiv detalnu mapu Nyufaundlendu piznishe zdijsniv tri ekspediciyi v Tihij okean pershim iz yevropejciv doslidiv i opisav shidne uzberezhzhya Avstraliyi Gavajski ostrovi vpershe projshov navkolo Novoyi Zelandiyi Zaginuv na Gavayah u sutichci z aborigenami pid chas tretoyi ekspediciyi 1779 roku BiografiyaDzhejms Kuk narodivsya v Jorkshiri Angliya v 1728 u rodini fermera Tomu vin ne otrimav gidnoyi osviti Jogo p yatirichne navchannya v shkoli oplativ lendlord u yakogo pracyuvav jogo batko Pislya shkoli Kuk dopomagav batkovi na fermi potim 18 misyaciv pracyuvav v ovochevij kramnici Morskij spravi vin pochav navchatisya koli postupiv yungoyu na torgovij korabel Frilav sho zdijsnyuvav kabotazhni plavannya mizh girlom richki Tajn i Londonom Na korablyah vin vivchiv algebru geometriyu trigonometriyu navigaciyu ta astronomiyu Zavershivshi navchannya Kuk plavav na torgovih korablyah u Baltijskomu mori 1752 roku vin sklav ispit i togo zh roku stav pomichnikom sternichogo na sudni Frendship 1755 roku jomu zaproponuvali stati kapitanom cogo sudna ale vin virishiv dobrovilno vstupiti do Korolivskogo flotu popri te sho musiv znovu pidijmatisya z niziv Vin rozpochav pomichnikom sternovogo korablya Igl 1755 roku jogo korabel zahopiv francuzke sudno j potopiv inshe i Kuk otrimav misce bocmana 1756 roku vin deyakij chas buv kapitanom nevelikogo patrulnogo sudna Kruzer 1757 roku Kuk sklav ispit na sternovogo sho dozvolilo jomu buti navigatorom i kapitanom korabliv vijskovogo flotu Protyagom Semirichnoyi vijni vin sluzhiv u Pivnichnij Americi na korabli Pembruk Na cij posadi vin proyaviv zdibnist do rozvidki teritorij ta kartografiyi sklav detalnu mapu richki Svyatogo Lavrentiya U 1760 ih rokah kartografichna majsternist Kuka prisluzhilasya jomu koli na bortu korablya Grenvill vin sklav mapu uzberezhzhya Nyufaundlendu 1768 roku jogo priznachili komanduvati korablem Endevor angl Endeavour Pislya povidomlennya v Korolivskomu naukovomu tovaristvi pro zrobleni nim sposterezhennya za zatemnennyam Soncya 1766 roku jogo priznachili komandirom pershoyi naukovoyi ekspediciyi v Tihij okean sho vidbuvalasya protyagom 1768 1771 rokiv Zagalom Kuk zdijsniv tri podorozhi Tihim okeanom i pershim z yevropejciv doslidiv bilshu chastinu jogo uzberezhzhya Vin vidkriv Gavayi ta inshi ostrovi krim cogo vin pershim propliv navkolo Avstraliyi Kuk takozh buv kartografom U poshukah pivnichnogo morskogo prohodu z Tihogo okeanu v Atlantichnij vin doslidiv chastinu uzberezhzhya Alyaski Jogo im yam nazvano ostrovi v Tihomu okeani zatoku na Alyasci u misti Ankoridzh jomu vstanovleno pam yatnik Tri ekspediciyi Dzhejmsa KukaPid kerivnictvom Dzhejmsa Kuka buli zdijsneni tri ekspediciyi yaki znachno rozshirili uyavlennya lyudej pro nash svit Marshruti troh podorozhej Kuka Persha podorozh 1768 1771 roki Meta ekspediciyi Oficijnoyu metoyu ekspediciyi bulo doslidzhennya prohodzhennya Veneri po disku Soncya Prote v sekretnih nakazah otrimanih Kukom jomu nakazuvalosya negajno pislya zavershennya astronomichnih sposterezhen virushati v pivdenni shiroti na poshuki tak zvanogo Pivdennogo materika takozh vidomogo yak Terra Incognita Yaksho vrahuvati sho mizh svitovimi derzhavami jshla zapekla borotba za novi koloniyi duzhe imovirnim ye pripushennya sho astronomichni sposterezhennya sluzhili Britanskomu Admiraltejstvu shirmoyu dlya prikrittya poshuku novih kolonij Takozh metoyu ekspediciyi bulo viznachiti beregi Avstraliyi osoblivo yiyi shidne uzberezhzhya yake bulo vzagali nedoslidzhenim Sklad ekspediciyi Nazivayut prichini yaki vplinuli na vibir Admiraltejstva na korist Kuka Kuk buv moryakom i otzhe pidporyadkovuvavsya Admiraltejstvu yakomu nachalnik ekspediciyi mav buti svoya lyudina Vlasne tomu Aleksander Dalrimpl sho takozh pretenduvav na cyu posadu buv nevigidnij Admiraltejstvu Kuk buv duzhe dosvidchenim moryakom Navit sered dosvidchenih moryakiv Kuk vidilyavsya velikim dosvidom u kartografiyi ta navigaciyi pro sho svidchila uspishno provedena robota z vimiryuvannya farvateru richki Sv Lavrentiya Dosvid cej buv pidtverdzhenij bezposeredno chinnim admiralom Kolvillom yakij rekomenduyuchi roboti Kuka do publikaciyi tak sharakterizuvav Kuka Znayuchi z dosvidu obdarovanist mistera Kuka ta jogo zdibnosti ya vvazhayu jogo dosit kvalifikovanim dlya roboti yaku vin vikonav i dlya najbilshih zahodiv togo zh rodu Ekspediciyi bulo vidileno Endevor nevelike sudno sho nalezhalo do klasu tak zvanih vugilnikiv nazvanih tak cherez te sho korabli takogo klasu perevazhno vikoristovuvalisya dlya perevezennya vugillya z harakterno maloyu osadkoyu pereobladnane specialno dlya ekspediciyi Botanikami buli Karl Solander i Dzhozef Benks chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva ta majbutnij jogo prezident yakij buv do togo zh duzhe zamozhnoyu lyudinoyu Hudozhniki Aleksander Beken i Sidni Parkinson Astronom Grin povinen buv razom z Kukom provoditi sposterezhennya Sudnovim likarem buv doktor Monkgauz Pershim pomichnikom buv Zahari Giks drugim pomichnikom Dzhon Gor Komanda skladalasya z soroka matrosiv i dvanadcyatoh morskih pihotinciv Pershu navkolosvitnyu podorozh Kuk zdijsniv u 1769 roci Britanskij uryad napraviv jogo u Tihij Okean dlya poshuku pivdennogo materika shob priyednati jogo do britanskoyi imperiyi Anglijskij korabel peretnuvshi Atlantichnij okean ominuv Pivdennu Ameriku i vijshov u Tihij okean Same pid chas ciyeyi ekspediciyi korabel Kuka vpershe pidijshov do beregiv Avstraliyi Tut Dzhejms Kuk doslidiv opisav i nanis na kartu chislenni ostrovi Krim togo vin vidkriv najbilshe v sviti koralove utvorennya Velikij Bar yernij rif nini ce zapovidnij pidvodnij park Obijshovshi materik z pivnochi Kuk dosyag Indijskogo okeanu i zgodom povernuvsya dodomu Tak zakinchilasya jogo persha ekspediciya Hid ekspediciyi Rekonstrukciya Endevora FotografiyaZobrazhennya novozelandskoyi pirogi z zhurnalu Kuka 1769 r avtor nevidomijZliva napravo Deniel Solander Dzhozef Benks Dzhejms Kuk Dzhon Goksford ta lord Sendvich Kartina Avtor Dzhon Gamilton Mortimer 1771Zustrich Dzhejmsa Kuka z maori u 1769 roci 26 serpnya 1768 roku Endevor vijshov z Plimuta a 10 kvitnya 1769 roku dosyag beregiv Tayiti Vikonuyuchi nakazi Admiraltejstva yaki velili vsima zasobami pidtrimuvati druzhbu z tubilcyami Kuk vstanoviv suvoru disciplinu v spilkuvanni chleniv ekspediciyi i komandi korablya z aborigenami Kategorichno zaboronyalosya vstupati v konflikti z miscevimi zhitelyami zastosovuvati nasilstvo Mozhlivi vipadki porushennya cogo nakazu suvoro karalisya Svizhi produkti dlya ekspediciyi dobuvalisya shlyahom obminu na yevropejski tovari Podibna povedinka anglijciv nehaj i prodiktovana suto pragmatichnimi mirkuvannyami viklikati nenavist do sebe bulo prosto nevigidno bula na ti chasi nonsensom yevropejci yak pravilo dosyagali svoyih cilej iz zastosuvannyam nasilstva grabuyuchi i vbivayuchi aborigeniv buli takozh vipadki bezprichinnih ubivstv Napriklad Samyuel Vollis spivvitchiznik Kuka yakij pobuvav na Tayiti nezadovgo do nogo u vidpovid na vidmovu bezplatno postachati jogo korabel produktami obstrilyav tayityanski sela z korabelnoyi artileriyi Ale mirolyubna politika dala plodi z ostrov yanami vdalosya vstanoviti horoshi stosunki bez chogo sposterezhennya za Veneroyu serjozno uskladnilosya b Z metoyu zabezpechennya kontrolyu nad uzberezhzhyam de povinni buli provoditisya sposterezhennya buv sporudzhenij fort otochenij z troh storin valom miscyami chastokolom i rovom zahishenij dvoma garmatami i shistma falkonetami z garnizonom z 45 osib Vranci 2 travnya viyavilosya sho yedinij kvadrant bez yakogo provedennya eksperimentu bulo nemozhlivim vkradeno Do vechora togo zh dnya kvadrant vdalosya znajti Z 7 po 9 chervnya komanda bula zajnyata kilyuvannyam korablya 9 lipnya nezadovgo do vidplittya dezertiruvali soldati morskoyi pihoti Klement Vebb ta Semyuel Gibson Zitknuvshis iz nebazhannyam ostrov yan pospriyati u zatrimanni dezertiriv Kuk zahopiv u zaruchniki vsih najbilsh znachushih vozhdiv okrugi i visunuv yak umovu yihnogo zvilnennya povernennya vtikachiv Vozhdi buli vidpusheni koli za dopomogoyu miscevih zhiteliv soldativ vdalosya povernuti na korabel Pislya provedennya astronomichnih sposterezhen Kuk popryamuvav do beregiv Novoyi Zelandiyi uzyavshi z soboyu miscevogo vozhdya na im ya Tupiya yakij dobre znav prilegli ostrovi i krim togo mig sluzhiti perekladachem ta jogo slugu Tiatu Z aborigenami Novoyi Zelandiyi popri pidkreslenu mirolyubnist anglijciv ne vdalosya vstanoviti horoshih vidnosin Ekspediciyi dovelosya brati uchast u dekilkoh sutichkah v hodi yakih novozelandci zaznali deyakih vtrat Ruhayuchis dali vzdovzh zahidnogo berega Kuk znajshov buhtu duzhe zruchnu dlya yakirnoyi stoyanki U cij buhti nazvanij Kukom Zatokoyu korolevi Sharlotti Endevor stav na remont korabel vityagli na bereg i zanovo prokonopatili Tut zhe na berezi Zatoki korolevi Sharlotti bulo zrobleno vidkrittya pidnyavshis na uzvishshya Kuk rozglediv protoku sho rozdilyaye Novu Zelandiyu na dva ostrovi Cyu protoku bulo nazvano jogo im yam Protoka Kuka Zobrazhennya kenguru z ilyustracij do zhurnalu plavannya na Endevori U kvitni 1770 roku Kuk pidijshov do shidnogo berega Avstraliyi Na berezi zatoki u vodah yakogo zupinivsya Endevor ekspediciyi vdalosya znajti bagato nevidomih ranishe vidiv roslin tomu Kuk nazvav cyu zatoku Botanichnoyu Z Botanichnoyi zatoki Kuk popryamuvav na pivnichnij zahid uzdovzh shidnogo uzberezhzhya Avstraliyi 11 chervnya korabel siv na milinu serjozno poshkodivshi obshivku Zavdyaki priplivu i vzhitim zahodam shodo polegshennya korablya buli vikinuti za bort zapasni chastini takelazhu balast i garmati Endevor vdalosya znyati z milini Odnak cherez poshkodzhenu bortovu obshivku korabel stalo shvidko zalivati vodoyu Z metoyu blokuvannya potoku vodi pid proboyinu bula pidvedena parusina takim chinom nadhodzhennya zabortnoyi vodi vdalosya zniziti do prijnyatnogo rivnya Vse zh Endevor potrebuvav serjoznogo remontu oskilki dlya utrimannya korablya v plavuchomu stani bula potribna bezperebijna robota pompovih ustanovok ne kazhuchi vzhe pro te sho prodovzhuvati plavannya z velicheznoyu dirkoyu v bortu led prikritoyu vitrilom bulo prosto nebezpechno Kuk rozpochav poshuki miscya de mozhna bulo b bezpechno stati na remont Cherez 6 dniv take misce bulo znajdeno Endevor vityagli na bereg proboyini zalatali Nezabarom z yasuvalosya sho korabel vidrizanij vid morya Velikim bar yernim rifom takim chinom ekspediciya bula zamknena u vuzkij smuzi vodi mizh avstralijskim beregom i rifom vsiyanim milinami i pidvodnimi skelyami Oginayuchi rif dovelosya projti na pivnich 360 mil Ruhatisya dovodilosya povilno postijno kidayuchi lot z tryumu dovodilosya bezupinno vidkachuvati vodu Do togo zh na korabli pochalasya cinga Ale Kuk prodovzhuvav sliduvati cim shlyahom ignoruyuchi prolomi sho chas vid chasu vinikali v sucilnij stini rifu V comu misci uzberezhzhya postupovo viddalyayetsya vid Velikogo Bar yernogo Rifa tak sho odnogo razu vono stalo nedostupnim dlya sposterezhennya z vidkritogo morya sho zovsim ne vlashtovuvalo Kuka yakij bazhav trimati avstralijskij bereg pered ochima Cya napoleglivist prinesla plodi prodovzhuyuchi sliduvati mizh rifom i beregom Kuk natknuvsya na protoku mizh Novoyu Gvineyeyu ta Avstraliyeyu u toj chas ne znali chi ye Nova Gvineya ostrovom chi chastinoyu avstralijskogo materika Kuk napraviv korabel cherez cyu protoku v Bataviyu stara nazva Dzhakarti V Indoneziyi chleni ekipazhu zahvorili na malyariyu U Bataviyi kudi Endevor prijshov na pochatku sichnya poshirennya hvorobi nabulo harakteru Zhertvami malyariyi stali takozh Tupia ta Tiatu Korabel negajno postavili na remont vidrazu zh pislya zakinchennya yakogo Kuk pokinuv Bataviyu z yiyi nezdorovim klimatom Prote lyudi prodovzhuvali pomirati Na ostrovi Panayitan do malyariyi dodalasya dizenteriya sho stala vidtodi osnovnoyu prichinoyu smertelnih vipadkiv Koli 14 bereznya Endevor vhodiv u port Kejptauna na korabli zalishalosya 12 osib zdatnih pracyuvati Vtrati osobovogo skladu buli nadzvichajno veliki tilki na shlyahu z Bataviyi do Kejptauna zaginulo 22 chleni komandi golovnim chinom vid dizenteriyi a takozh kilka civilnih sered yakih buv i astronom Grin Shob zrobiti mozhlivim podalshe plavannya komandu doukomplektuvali 12 lipnya 1771 roku ekspediciya povernulasya do Angliyi Rezultati pershoyi ekspediciyi Osnovna zayavlena meta sposterezhennya prohodzhennya Veneri cherez disk Soncya bula vikonana ale rezultati eksperimentu ne prinesli koristi cherez netochnosti vimiryuvan viklikani nedoskonalistyu ustatkuvannya togo chasu Druge zavdannya vidkrittya pivdennogo materika ne bulo vikonane i yak teper vidomo ne moglo buti vikonanim Kukom pid chas pershogo plavannya Pivdennij materik buv vidkritij rosijskimi moryakami F F Bellinsgauzenom ta M P Lazaryevim u 1820 roci Ekspediciya takozh dovela sho Nova Zelandiya ce dva samostijni ostrovi rozdileni vuzkoyu protokoyu protokoyu Kuka a ne chastina nevidomogo materika yak bulo zavedeno vvazhati ranishe Vdalosya zanesti na kartu kilka soten mil shidnogo uzberezhzhya Avstraliyi do togo chasu zovsim ne doslidzhenogo Bula vidkrita protoka mizh Avstraliyeyu i Novoyu Gvineyeyu Botaniki zibrali veliku kolekciyu biologichnih zrazkiv Druga navkolosvitnya podorozh 1772 1775 roki U 1772 roci Admiraltejstvo rozpochalo pidgotovku do drugoyi ekspediciyi na Tihij okean Meta ekspediciyi Konkretna meta yaku postavilo Admiraltejstvo pered drugoyu ekspediciyeyu Kuka nevidoma Vidomo lishe sho v zavdannya ekspediciyi vhodilo prodovzhennya doslidzhennya pivdennih moriv Absolyutno bezumovno sho napoleglivi sprobi Kuka proniknuti yakomoga dali na pivden mali na meti znajti Pivdennij materik Buli b sumnivnimi diyi Kuka lishe za vlasnoyu iniciativoyu tomu viglyadaye duzhe jmovirnim sho vidkrittya Pivdennogo materika bulo odniyeyu z cilej ekspediciyi hocha pro podibni plani Admiraltejstva nichogo ne vidomo Druga ekspediciya Dzhejmsa Kuka 1772 1775 rokiv bula pov yazana z geografichnimi ta politichnimi problemami sho stoyali na poryadku dennomu na pochatkovomu etapi yevropejskoyi ekspansiyi v morya pivdennoyi pivkuli Organizaciya drugoyi ekspediciyi Kuka bula pov yazana z velikoyu aktivnistyu yaku francuzi v cej chas proyavili v pivdennih moryah Prinajmni chotiri francuzki ekspediciyi buli poslani v kinci shistdesyatih rokiv na poshuki Pivdennogo materika Voni pov yazani z imenami Bugenvilya Syurvilya Mariona dyu Frene Kergelena U francuziv poshuki Pivdennogo materika takozh buli viklikani ne lishe naukovimi interesami Iniciativa vihodila vid kupeckoyi francuzkoyi Ost Indskoyi kompaniyi yaka dbala zvichajno peredusim pro svoye zbagachennya same vona sporyadila ekspediciyu Syurvilya tak samo yak u pershij polovini XVIII stolittya ekspediciyu Zhana Batista Buve pro yaku zgaduye Kuk Pro rezultati cih francuzkih ekspedicij krim ekspediciyi Bugenvilya v Londoni she ne znali i tomu tim bilshe trivozhilisya Virisheno bulo poslati dva korabli francuzi posilali po 2 3 korabli razom i postaviti na choli novoyi ekspediciyi kapitana Kuka uspihi yakogo spravili velichezne vrazhennya v Angliyi Admiraltejstvo tak pospishalo z ciyeyu spravoyu sho Kuku dali pislya skladannya nim detalnogo zvitu pro pershu podorozh tilki tri tizhni vidpochinku u grudni 1771 roku pislya tririchnogo plavannya Bezumovno Korolivske tovaristvo doklalo do cogo svoyu ruku vono vvazhalosya napivuryadovoyu organizaciyeyu i bulo potuzhnoyu siloyu v suspilstvi Bezsumnivno poziciya samogo Kuka v comu pitanni bula daleka vid pasivnoyi podibno vsim velikim pershoprohidcyam varto bulo jomu skushtuvati radosti i zadovolennya vid proniknennya v nevidome i vin bi nikoli ne zaspokoyivsya poki znovu ne stav bi na cej shlyah Providni geografi togo chasu osoblivo yakij prodovzhuvav viriti u svoyu ideyu Pivdennogo materika stali b prishvidshuvati organizaciyu drugoyi ekspediciyi Ale vsim zrozumilo sho realno prijmali rishennya tilki lordi Admiraltejstva Voni dumali pro mozhlivist togo sho Kuk spravdi natrapit na mifichnij Pivdennij materik abo na bud yaku inshu krayinu chi ostriv ne vidkriti dosi i priyednaye jogo do Britanskoyi koroni cya dumka priyemno intriguvala i zovsim ne bula nemozhlivoyu oskilki Pivdenni morya zalishalisya zdebilshogo nezvidanimi Jmovirnishe sho Kuku skazali sho vin maye virushiti v novu geroyichnu podorozh za vidkrittyami i nevazhlivo v yakomu napryamku vin pide ci vidkrittya prinesut novu doviru chest i slavu jomu ta jogo krayini a zaodno j yim lordam Admiraltejstva Na korist podibnoyi tochki zoru svidchit te sho u drugij podorozhi najstrashnishij z usih Kuk ne otrimav specialnih instrukcij Nihto nikoli b ne zrobiv taku podorozh she raz tomu sho koli Kuk zakinchiv yiyi u visokih shirotah pivdennogo okeanu malo sho zalishilosya vidkrivati Nemaye sumnivu v tomu sho Kuk otrimav kart blansh shodo togo kudi vin povinen buv plisti i sho vin povinen buv robiti Sklad ekspediciyi Golovnimi kandidatami na posadu nachalnika ekspediciyi buli Dzhejms Kuk i Dzhozef Benks Vidomo sho v hodi pidgotovki do ekspediciyi mizh Admiraltejstvom i Benksom vinikli rozbizhnosti vnaslidok chogo Benks vidmovivsya vid uchasti v ekspediciyi Kerivnikom ekspediciyi znovu stav Dzhejms Kuk Ekspediciyi vidilili dva korabli Rezolyushn vodotonnazhnistyu 462 tonni yakomu vidvodilasya rol flagmana ta Edvencher yakij mav vodotonnazhnist 350 tonn Kapitanom na Rezolyushn buv sam Kuk na Edvencher Tobias Fyurne Lejtenantami na Rezolyushn buli Dzhon Kuper Richard Pikersgill ta Charlz Klerk V ekspediciyi brali uchast naturalisti Jogann Rejngold Forster ta Georg Forster batko i sin astronomi Vilyam Vells i Vilyam Bejli hudozhnik Vilyam Godzhes Hid ekspediciyi Rezolyushn ta Edvenchur v zatoci Matavaj Tayiti Kartina Avtor Vilyam Godzhes 1776 Rezolyushn Kartina Avtor Dzhon Myurrej 1907 13 lipnya 1772 roku korabli vijshli z Plimuta U Kejptauni kudi pribuli 30 zhovtnya 1772 roku do ekspediciyi priyednavsya botanik Anders Sparrman 22 listopada korabli vidplili z Kejptauna vzyavshi kurs na pivden Protyagom dvoh tizhniv Kuk shukav tak zvanij ostriv Obrizannya zemlyu yaku pobachiv vpershe Zhan Batist Buve prote ne zmig tochno viznachiti yiyi koordinati Imovirno ostriv znahodivsya priblizno v 1700 milyah na pivden vid misu Dobroyi Nadiyi Poshuki nichogo ne dali i Kuk virushiv dali na pivden 17 sichnya 1773 roku korabli peretnuli vpershe v istoriyi Pivdenne polyarne kolo 8 lyutogo 1773 roku pid chas shtormu korabli opinilisya poza mezhami pryamoyi vidimosti i vtratili odin odnogo Diyi kapitaniv pislya cogo buli nastupnimi Kuk protyagom troh dniv kursuvav namagayuchis znajti Edvencher Poshuki viyavilisya bezrezultatnimi i Kuk poviv Rezolyushn kursom na pivdennij shid do 60 yi paraleli potim povernuv na shid i zalishavsya na comu kursi azh do 17 bereznya Pislya cogo Kuk vzyav kurs na Novu Zelandiyu 6 tizhniv ekspediciya provela na yakirnij stoyanci v zatoci Tumannij zajmayuchis doslidzhennyami ciyeyi zatoki i vidnovlyuyuchi sili pislya chogo rushila v zatoku Sharlotti misce zustrichi zazdalegid obumovlene na vipadok vtrati kontaktu Fyurne rushiv do shidnogo uzberezhzhya ostrova Tasmaniya z metoyu vstanoviti chi ye Tasmaniya chastinoyu avstralijskogo materika chi samostijnim ostrovom prote v comu ne dosyag uspihu pomilkovo virishivshi sho Tasmaniya chastina Avstraliyi Potim Fyurne poviv Edvencher do miscya zustrichi v zatoku Sharlotti 7 chervnya 1773 roku korabli vijshli iz zatoki Sharlotti i popryamuvali na zahid Pid chas zimovih misyaciv Kuk hotiv zajnyatisya doslidzhennyam malovivchenih rajoniv Tihogo okeanu prileglih do Novoyi Zelandiyi Odnak cherez zagostrennya cingi na Edvencheri zumovlene porushennyami vstanovlenogo rezhimu harchuvannya dovelosya vidvidati Tayiti Na Tayiti v racion komand vklyuchili veliku kilkist fruktiv takim chinom vdalosya vilikuvati vsih cingotnih hvorih Pislya Tayiti Kuk vidvidav ostriv Huahin na yakomu jomu vdalosya pridbati blizko 300 svinej Popri te sho z ostrov yanami ta yihnim vozhdem buli vstanovleni prekrasni vidnosini deyaki chleni ekspediciyi zaznali na comu ostrovi napadu zlovmisnikiv Tak 6 veresnya Sparmana bulo pograbovano i pobito zagrozi napadu zaznav i sam Kuk 7 veresnya pered samim vidplittyam do ekspediciyi priyednavsya Omaj zhitel susidnogo ostrova Uletea kudi Kuk zbiravsya vidrazu pislya Huahin Uletea pobachili vvecheri togo zh dnya Na comu ostrovi kupili stilki svinej sho yihnya zagalna kilkist za ocinkami Kuka dosyagla 400 goliv Na Uletea Kuk vzyav iz soboyu she odnogo ostrov yanina na im ya Edidej Nastupnimi ostrovami de pobuvav Kuk buli Eua ta Tongatapu ostrovi Tongatapu zhiteli yakih nastilki vrazili Kuka svoyeyu druzhelyubnistyu i doviroyu sho Kuk nazvav ci ostrovi razom z tretim ostrovom sho znahoditsya nepodalik ostrovami Druzhbi Cya nazva sho vtratila zgodom status oficijnoyi vzhivayetsya dosi Kapitan Dzhejms Kuk mandrivnik doslidnik ta kartograf na poshtovij marci Novoyi Zelandiyi 1940 Bilya beregiv Novoyi Zelandiyi kudi Kuk virushiv pislya ostroviv Druzhbi korabli potrapili v shtorm i znovu rozijshlisya Perechekavshi shtorm u protoci Kuka Rezolyushn povernuvsya v zatoku Sharlotti zazdalegid obgovorene misce zustrichi prote Edvenchera tut she ne bulo Pid chas tritizhnevogo ochikuvannya anglijci stali svidkami scen kanibalizmu sered miscevih zhiteliv Tak i ne dochekavshis Edvenchera Kuk rushiv na pivden zalishivshi na berezi zapisku dlya kapitana Fyurne U nij Kuk poznachiv miscya yaki zbiravsya vidvidati pislya povernennya z polyarnih moriv i zaproponuvav Fyurne abo sprobuvati zustritisya abo povernutisya do Angliyi Edvencher prijshov u zatoku Sharlotti cherez tizhden pislya vidplittya Kuka 17 grudnya 1773 roku stalasya nadzvichajna prigoda visim matrosiv na choli z dvoma bocmanami sho pishli na bereg za svizhimi ovochami buli vbiti ta z yideni novozelandcyami Kapitan Fyurne virishiv mozhlivo pid vrazhennyam vid podiyi naperedodni povertatisya do Angliyi Nastupnogo zh dnya 18 grudnya Fyurne zalishiv Novu Zelandiyu i rushiv do Kejptauna Popovnivshi zapas prodovolstva i zalishivshi Kuku zapisku Fyurne povernuvsya do Angliyi Z zatoki Sharlotti tak i ne dochekavshis Fyurne Kuk virushiv u polyarni vodi i 21 grudnya 1773 roku vdruge peretnuv Pivdenne polyarne kolo 30 sichnya 1774 koli Rezolyushn dosyag 71 10 pd sh shlyah buv peregorodzhenij sucilnim polem pakovoyi krigi Ce bula najpivdennisha tochka yaku vdalosya dosyagti Kuku za ves chas jogo podorozhej Vidvidavshi ostriv Pashi 12 bereznya 1774 roku Markizki ostrovi 7 kvitnya 1774 roku Rezolyushn 22 kvitnya 1774 roku znovu pidijshov do beregiv Tayiti Tut Kuk stav svidkom pidgotovki tayityan do vijni z zhitelyami susidnogo ostrova Murea Pislya Tayiti Kuk vidvidav ostrovi Huahin i Raiatea ostrovi Druzhbi Na ostrovah Fidzhi ekspediciya vitrimala kilka sutichok z aborigenami Na ostrovi Tanna ostrovi Fidzhi buli popovneni harchovi zapasi 3 veresnya 1774 roku voni vidkrili Novu Kaledoniyu 18 zhovtnya 1774 roku Kuk utretye stav na yakir u zatoci Sharlotti i probuv tam do 10 listopada Vidvidavshi Kejptaun Kuk znovu vostannye rushiv u polyarni vodi Tam vin vidkriv Pivdennu Georgiyu ale j cogo razu dosyagnuti Antarktidi ne vdalosya 21 bereznya 1775 roku Kuk povernuvsya do Kejptauna dlya remontu tam zhe vin otrimav zapisku zalishenu jomu kapitanom Fyurne Z Kejptauna Rezolyushn odrazu vidpliv do Angliyi i 30 lipnya 1775 roku vvijshov u Spitged Tretye navkolosvitnye plavannya 1776 1779 roki Cili ekspediciyi Osnovna meta postavlena Admiraltejstvom pered tretoyu ekspediciyeyu Kuka vidkrittya tak zvanogo Pivnichno Zahidnogo prohodu vodnogo shlyahu sho peretinaye pivnichnoamerikanskij kontinent i z yednuye Atlantichnij i Tihij okeani Sklad ekspediciyi Ekspediciyi yak i ranishe bulo vidileno dva korabli flagmanskij Rezolyushn vodotonnazhnist 462 tonni 32 garmati na yakomu Kuk zdijsniv drugu podorozh i Diskaveri vodotonnazhnist 350 tonn 26 garmat Kapitanom na Rezolyushn buv sam Kuk na Diskaveri Charlz Klerk yakij brav uchast u pershih dvoh ekspediciyah Kuka Dzhon Gor Dzhejms King Dzhon Vilyamson buli na Rezolyushn vidpovidno pershim drugim i tretim pomichnikami kapitana Na Diskaveri pershim pomichnikom buv Dzhejms Berni drugim Dzhon Rikmen Hid ekspediciyi Statuya Dzhejmsa Kuka Vaimia o Kauayi Gavajski ostrovi Nadpis na zvorotnij storoni memorialu kapitana Dzhejmsa Kuka Vajmea ostriv Kauayi Gavajski ostrovi Zagibel kapitana Kuka Kartina Shona LajngenaObelisk prisvyachenij Dzhejmsu Kuku v Karneli peredmistya Sidneya Angliyu korabli pokinuli narizno Rezolyushn vijshov z Plimuta 12 lipnya 1776 roku Diskaveri 1 serpnya Dorogoyu v Kejptaun Kuk vidvidav ostriv Tenerife U Kejptauni kudi Kuk pribuv 17 zhovtnya Rezolyushn postavili na remont z prichin nezadovilnogo stanu bortovoyi obshivki Diskaveri yakij pribuv do Kejptauna 1 listopada bulo takozh vidremontovano 1 grudnya korabli vijshli z Kejptauna 25 grudnya buv vidkritij ostriv Kergelen 26 sichnya 1777 roku korabli pidijshli do Tasmaniyi de popovnili zapasi vodi i drov Vidbuvshi z Tasmaniyi 30 sichnya 13 lyutogo korabli pribuli v buhtu Sharlotti na Novoyi Zelandiyi U cij zhe zh zatoci 17 grudnya 1773 bulo vbito i z yideno desyat lyudej iz komandi kapitana Fyurne yakij ocholyuvav Edvencher drugij korabel Kuka u drugij ekspediciyi Popri te sho vdalosya vstanoviti osobu vatazhka vbivc nim viyavivsya miscevij vozhd Kahura Kuk ne stav jogo peresliduvati Zamist cogo vin bezoplatno peredav zhitelyam navkolishnih sil chastinu ovec z chisla tvarin yakih specialno privezli z Angliyi yak podarunok aborigenam ostroviv Z Novoyi Zelandiyi korabli virushili na Tayiti odnak cherez zustrichni vitri Kuk buv zmushenij zminiti kurs i vidvidati spochatku ostrovi Druzhbi Na Tayiti Kuk pribuv 12 serpnya 1777 roku 7 grudnya 1777 roku korabli rushili v Pivnichnu pivkulyu ekvator peretnuli 22 grudnya Cherez dva dni 24 grudnya bulo vidkrito ostriv Rizdva Perebuvayuchi na comu ostrovi ekspediciya sposterigala sonyachne zatemnennya 18 sichnya 1778 roku buli vidkriti Gavajski ostrovi nazvani Kukom Sendvichevimi ostrovami na chest Dzhona Montegyu 4 go grafa Sendvicha odnogo z lordiv Admiraltejstva cya nazva ne prizhilasya Na Gavayah ekspediciya probula do 2 lyutogo vidnovlyuyuchi sili i gotuyuchis do plavannya v pivnichnih shirotah potim rushila na pivnichnij shid do zahidnogo uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki Na comu shlyahu korabli potrapili v shtorm i otrimali chastkovi poshkodzhennya Rezolyushn zokrema vtrativ bizan shoglu 30 bereznya 1778 roku korabli stali na remont u dovgij ta vuzkij zatoci Nutka angl Nootka Sound sho vdayetsya z boku Tihogo okeanu v ostriv Vankuver 26 kvitnya zakinchivshi remont voni vijshli z zatoki Nutka i popryamuvali vzdovzh pivnichnoamerikanskogo uzberezhzhya na pivnich Bilya beregiv Alyaski odnak znovu dovelosya zrobiti zupinku dlya remontu oskilki Rezolyushn silno protikav Na pochatku serpnya korabli projshli cherez Beringovu protoku peretnuli Pivnichne polyarne kolo i uvijshli v Chukotske more Tut voni natrapili na sucilne krizhane pole Prodovzhuvati dorogu na pivnich bulo nemozhlivo nablizhalasya zima tomu Kuk rozvernuv korabli mayuchi namir provesti zimu v pivdennishih shirotah 2 zhovtnya 1778 roku Kuk dosyag Aleutskih ostroviv tut vin zustriv rosijskih promislovciv yaki nadali jomu svoyu kartu dlya vivchennya Rosijska karta viyavilasya znachno povnishoyu vid karti Kuka vona mistila nevidomi Kuku ostrovi a takozh konturi bagatoh zemel poznacheni v Kuka tilki priblizno buli pokazani na nij z visokim stupenem detalizaciyi i tochnosti Vidomo sho Kuk peremalyuvav cyu kartu 24 zhovtnya 1778 roku korabli pokinuli Aleutski ostrovi i 26 listopada dosyagli Gavajskih ostroviv odnak vidpovidna stoyanka dlya korabliv bula znajdena lishe 16 sichnya 1779 roku Zhiteli ostroviv gavajci zoseredilisya navkolo korabliv u velikij kilkosti Kuk u svoyih zapisah ocinyuvav yihnye chislo v kilka tisyach Piznishe stalo vidomo sho visokij interes i osoblive stavlennya ostrov yan do ekspediciyi poyasnyuvalisya tim sho voni prijnyali Kuka za odnogo zi svoyih bogiv Horoshi vidnosini sho vstanovilisya spochatku mizh chlenami ekspediciyi i gavajcyami pochali prote shvidko psuvatisya z kozhnim dnem kilkist kradizhok skoyenih gavajcyami zrostala a sutichki yaki vinikli cherez sprobi povernuti vkradene stavali dedali garyachishimi Vidchuvayuchi sho situaciya zagostryuyetsya Kuk 4 lyutogo pokinuv zatoku prote shtorm sho pochavsya nezabarom zavdav serjoznoyi shkodi takelazhu Rezolyushn i 10 lyutogo korabli buli zmusheni povernutisya dlya remontu inshoyi yakirnoyi stoyanki poblizu ne bulo Vitrila i chastini takelazhu zvezli na bereg dlya remontu Stavlennya gavajciv do ekspediciyi stalo tim chasom vidverto vorozhim V okruzi z yavilosya bagato ozbroyenih lyudej Chislo kradizhok zbilshilosya 13 lyutogo z palubi Rezolyushn buli vkradeni klishi Sproba yih povernuti viyavilasya nevdaloyu i zakinchilasya vidkritoyu sutichkoyu Nastupnogo dnya 14 lyutogo bulo vkradeno barkas z Rezolyushn Dlya togo shob povernuti vkradene majno Kuk virishiv vzyati na bort yak zaruchnika Kalaniopu odnogo z miscevih vozhdiv Visadivshis na bereg z grupoyu ozbroyenih lyudej sho skladalasya z desyati morskih pihotinciv na choli z lejtenantom Filipsom vin projshov do oseli vozhdya i zaprosiv jogo na korabel Prijnyavshi propoziciyu Kalaniopa pishov za anglijcyami prote bilya samogo berega vidmovivsya jti dali jmovirno prisluhavshis do umovlyan druzhini Tim chasom na berezi zibralosya kilka tisyach gavajciv yaki otochili Kuka ta jogo lyudej vidtisnivshi yih do samoyi vodi Sered nih rozneslasya chutka sho anglijci vbili kilkoh gavajciv v shodennikah kapitana Klerka zgadano odnogo tubilcya vbitogo lyudmi lejtenanta Rikmena nezadovgo do opisuvanih podij i ci chutki a takozh ne cilkom odnoznachna povedinka Kuka pidshtovhnuli natovp do vorozhih dij U sutichci sam Kuk i chetvero matrosiv zaginuli inshim vdalosya vidstupiti na korabel Ye kilka superechlivih svidchen ochevidciv tih podij i za nimi skladno suditi pro te sho vidbulosya naspravdi Z dostatnim stupenem dostovirnosti mozhna lishe skazati sho sered anglijciv pochalasya panika komanda stala bezladno vidstupati do shlyupok i v comu sum yatti Kuk buv ubitij gavajcyami jmovirno udarom spisa v potilicyu Takim chinom uvecheri 14 lyutogo 1779 kapitana Dzhejmsa Kuka vbili zhiteli Gavajskih ostroviv Kapitan Klerk u svoyih shodennikah pidkreslyuye yaksho b Kuk vidmovivsya vid zuhvaloyi povedinki pered oblichchyam bagatotisyachnogo natovpu i ne pochav rozstrilyuvati gavajciv neshasnogo vipadku vdalosya b uniknuti Za slovami lejtenanta Filipsa gavajci ne zbiralisya pereshkodzhati povernennyu anglijciv na korabel i tim bilshe napadati a chislennist natovpu sho zibravsya poyasnyuvalasya yihnim vbolivannyam za dolyu korolya nebezpidstavnim yaksho mati na uvazi tu metu z yakoyu Kuk zaproshuvav Kalaniopu na korabel Pislya smerti Kuka posada nachalnika ekspediciyi perejshla do kapitana Diskaveri Charlza Klerka Klerk namagavsya domogtisya vidachi tila Kuka mirnim shlyahom Zaznavshi nevdachi vin rozporyadivsya provesti vijskovu operaciyu v hodi yakoyi pid prikrittyam garmat visadivsya desant Vin zahopiv i spaliv dotla priberezhni poselennya i vidkinuv gavajciv v gori Pislya cogo gavajci dostavili na Rezolyushn koshik iz desyatma funtami m yasa i lyudsku golovu bez nizhnoyi shelepi 22 lyutogo 1779 roku ostanki Kuka pohovali v mori Kapitan Klerk pomer vid tuberkulozu na yakij buv hvorij protyagom usogo plavannya V Angliyu korabli povernulisya 6 zhovtnya 1780 roku Smert Kuka Angliya vidznachila zagalnim traurom Londonske korolivske tovaristvo chlenom yakogo vin buv rozporyadilos vikarbuvati na jogo chest pam yatnu medal Rezultati ekspediciyi Osnovna meta ekspediciyi vidkrittya Pivnichno Zahidnogo prohodu ne bula dosyagnuta Buli vidkriti Gavajski ostrovi ostriv Rizdva ta deyaki inshi ostrovi Podorozhi Dzhejmsa Kuka dali bagato novogo dlya rozvitku nauki pro Zemlyu Vin pronik dali vid svoyih poperednikiv u pivdenni shiroti V jogo ekspediciyah brali uchast vcheni naturalisti yaki zibrali riznomanitnij naukovij material pro prirodu j naselennya chislennih vidkritih nim ostroviv Jogo plavannya cinni dlya rozvitku geografichnoyi dumki tim sho voni utochnili znannya pro pivdenni chastini Atlantichnogo Indijskogo i Tihogo okeaniv Gavajski vrazhennya Britanskij moreplavec Dzhejms Kuk buv pershoyu biloyu lyudinoyu yaka potrapila na Gavajskij arhipelag Kapitana i jogo buvalu komandu vrazili dvi rechi pershe krasa i dostupnist ostriv yanok druge nejmovirna kilkist sportivnih igor inkoli ne duzhe bezpechnih yakimi zajmalisya ostrov yani I vse zh najnezvichnishim vidovishem yake dovelos pobachiti Kukovi bulo tak zvane hee nalu mistectvo kovzannya na doshkah po hvilyah Yake j otrimalo nazvu serfing vid angl surf pribij Kovzannyam na doshkah zajmavsya ne lishe prosti lyudi a navit vozhdi Z oglyadu na ce ostrov yani koristuvalisya dvoma tipami doshok alacha i olo Alacha vigotovlyalasya z hlibnogo dereva abo mensh micnogo koa U dovzhinu taka doshka ne perevishuvala 3 m a yiyi vaga syagala 10 kg Takij transport priznachavsya dlya piddanih Suchasni serfi mayut najbilshu shozhist same iz alacha A os drugij vid istorichnogo serfu olo buv privileyem znati Parametri takoyi doshki desho nagaduyut chovna Dovzhina priladu 6 m i bilshe A vaga cilih 100 kg Zdavalosya b taku mahinu vazhko navit zrushiti z miscya ne kazhuchi vzhe pro sportivni vpravi Prote korinni zhiteli Gavayiv na takih agregatah mogli osidlati hvilyu zavvishki 7 8 m Malo togo voni mogli rozvinuti shvidkist do 45 50 km god Cikavij sam proces vigotovlennya doshok adzhe jogo polinezijci vvazhali svyashennim obryadom Dereva u korinnih polinezijciv vvazhalisya ulyublenimi ditmi boga lisu Kane Derevu sho jshlo pid virubku prinosili zhertvu ribu Pislya togo yak majster robiv doshku jshov obryad osvyachennya Tilki pislya cogo vigotovlenu alacha abo olo vikoristovuvali za priznachennyam Varte uvagi takozh stavlennya polinezijciv do doshki dlya kovzannya po hvilyah Doshka bula ne prostim sportivnim snaryadom pislya katannya yiyi dobre visushuvali i zagornuvshi u tkaninu dbajlivo zberigali do nastupnogo vikoristannya Mozhlivo sprava u tomu sho vigotovlennya horoshoyi doshki suprovodzhuvalosya velikimi skladnostyami adzhe todishni zhiteli Gavayiv she ne mali doskonaloyi tehniki dlya obrobki dereva Sho zh do zmagan to yihni pravila buli nadzvichajno prostimi Za znakom suddi dva sportsmeni kidalisya u vodu abi na grebeni hvili pershimi dosyagnuti finishu Yaksho superniki finishuvali odnochasno abo oboh zmivalo hvileyu peremozhcya ne ogoloshuvali ViznannyaDzhejmsa Kuka nagorodili medallyu Kopli Londonskogo korolivskogo tovaristva za opis zahodiv yaki dopomogli zberegti zdorov ya komandi pid chas navkolosvitnoyi podorozhi Vshanuvannya pam yati Dzhejmsa KukaOstrovi Kuka arhipelag i odnojmenne derzhavne utvorennya u vilnij asociaciyi z Novoyu Zelandiyeyu v pivdennij chastini Tihogo okeanu v Polineziyi Svoyu suchasnu nazvu arhipelag otrimav tilki u XIX stolitti i buv nazvanij rosijskim moreplavcem Ivanom Fedorovichem Kruzenshternom na chest Dzhejmsa Kuka Sam Kuk yakij pobuvav na ostrovah Pivdennoyi grupi u 1773 1775 rokah nazvav yih Ostrovi Hervi u misti Taunsvill shtat Kvinslend Avstraliya nosit im ya Dzhejmsa Kuka Na jogo chest nazvali asteroyid 3061 Kuk Na jogo chest nazvano vid kvitkovih roslin rodini Malvovi Kokiya Kuka Primitkihttp www bbc co uk history domesday dblock GB 448000 513000 page 7 Kuk Dzhejms Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 http www amazon com The Fatal Voyage Captain Journey dp 156656610X Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 Hough 1994 s 11 Rigby ta van der Merwe 2002 s 30 1911 Encyclopaedia Britannica Cook James Wikisource Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 21 veresnya 2011 angl Maklin A Kapitan Kuk 3 serpnya 2008 u Wayback Machine M Centrpoligraf 2001 ISBN 5 227 01197 4 ros Hough 1994 s 180 McLynn 2011 s 167 Collingridge 2003 s 327DzherelaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Dzhejms KukVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dzhejms KukBanks Sir Joseph The Endeavour Journal Of Sir Joseph Banks angl Beaglehole James Cawte The Life Of Captain James Cook angl Beaglehole James Cawte The Exploration Of The Pacific angl Cook James The Journals sm Cook James 1728 1779 Arhivovano 21 serpnya 2011 u WebCite gutenberg org angl Fernandez Armesto Felipe Pathfinders A Global History Of Exploration angl Hough Richard Capitan James Cook A Biography angl Villiers Alan Captain Cook The Seamen s Seaman angl