- Ця стаття про історію Республіки Північна Македонія. Якщо Ви шукали статтю про історію області Македонія, див. Історія Македонії.
Історія Республіки Північна Македонії як держави налічує трохи більше півстоліття: в 1945 році в складі Федеративної Народної Республіки Югославія була утворена Народна республіка Македонія (з 7 липня 1963 — Соціалістична Республіка Македонія), яка після розпаду федерації в 1991 році отримала незалежність. Відносно молодим є також і македонський народ, який сформувався лише в XX столітті.
На території сучасної Республіки Північна Македонія ще в епоху створення «Іліади» (VIII ст. до н. е.) жили племена пеонійців. У IV столітті до н. е. на території Північної Греції утворилося давньомакедонське царство, яке підкорило Стародавню Грецію, а в період правління Олександра Великого стало величезною імперією, яка охоплювала землі до Індії і Єгипту. Після смерті Олександра його держава розпалася, а у II столітті до н. е. в результаті Македонських воєн Македонія була завойована Римською республікою. Протягом наступних кількох століть країна залишалася римською провінцією і в такій якості в 395 році була включена до складу Східної Римської імперії (Візантії). Проте, потрібно зазначити, що стародавні македонці мають грецьке походження, тому не мають родинних або культурних зв'язків з сучасним македонським народом.
Новий етап в історії Македонії почався в VI столітті, коли на цих землях розселилися стародавні слов'яни. У 7—8 ст. на македонських землях існував слов'янський племінний союз під назвою Склавінія. У цей період відбулося навернення тамтешнього населення до християнства. У 9 ст. македонські землі увійшли до складу 1-го Болгарського царства (окрім регіону Фессалонік (нині м. Салоніки, Греція) та земель у пониззі річок Струма і Места). Занепад Болгарського царства призвів у 971 році до загарбання Візантією території, проте населення протягом 969—76 років чинило активний опір завойовникам. Перемога в боротьбі проти Візантії заклала підвалини незалежної держави, центр якої знаходився в македонському місті Прилеп. За часи правління царя Самуїла (997—1014) межі держави були розширені шляхом приєднання західноболгарських земель, Фессалії, Епіру та Боснії. У 1018 році царство було захоплене Візантією, яка здійснювала у македонських землях політику еллінізації слов'ян. Це спричинило повстання 1040 та 1072 років і сприяло поширенню серед населення земель богомильства та павлікіанства.
У 1230 році Македонія увійшла до складу 2-го Болгарського царства, а з середини 14 ст. — до Сербії. Після смерті в 1355 році «короля сербів і греків» Стефана Душана і розпаду Сербської держави центрально-західна частина Македонії опинилася під владою жупана міста Прилеп — Вукашина Мрнжачевича. У цей час південно-східні македонські землі контролювалися деспотом Йованом Углешем Мрнячивичем, а північно-західні — Куманова Дерном (Деяновичем). Поразка від османів у битві на р. Мариця (басейн Егейського моря; 1371) призвела до загарбання македонських земель, які з 1395 року опинилися під владою султанів Османської імперії.
В добу османської окупації Македонії частина християнського населення була знищена. Багато феодалів втекли на захід і північ, частина з них пішла на компроміс з османською владою, а деякі прийняли іслам. Етнодемографічний склад жителів македонських земель упродовж століть відзначався певною строкатістю, але слов'яни з періоду заселення цих територій завжди становили переважну частину тамтешнього населення. На початку 19 ст. з майже мільйона мешканців краю 725 тис. були православними християнами, левову частину яких складали слов'яни. Окрім мусульманського населення (арнаути, албанці, турки), у краї жили також вірмени, євреї, цигани тощо.
У національно-визвольному русі проти османів 1821—1829 років активну участь брали слов'яни. Одночасно були висунуті претензії греків на македонські землі, які у складі Османської імперії залишалися одними з найвідсталіших, проте розвитку їх господарства сприяла портова Солунь (нині м. Салоніки, Греція). Формування македонського національно-культурного руху (1-ша половина 19 ст.) відбувалося в руслі болгарського Відродження та відділення болгарської православної церкви від Константинопольського патріархату. Болгарські просвітники прагнули утвердження у свідомості слов'янського населення краю (яке вони називали «македонськими болгарами») відчуття їхньої причетності до «болгарських коренів». Певною мірою тезу підтримувала частина македонських інтелектуалів.
Розгортання в 2-й половині 19 ст. македонського національного руху сприяло пробудженню самосвідомості слов'ян краю. Ознакою цього стала дискусія стосовно необхідності утвердження македонської літературної мови. Якщо одна частина македонських просвітників погоджувалася на використання болгарської мови, то друга на чолі з Г. Пулевським вимагала визнання етнічної самобутності македонців та самостійності македонської мови. Наприкінці 1870-х років «македонське питання» ускладнювалося масовим переселенням на землі мусульманського населення з Болгарії, Сербії, Боснії та Герцеговини. Від 1880-х рр. македонські землі перетворилися на арену протиборства між Болгарією, Грецією та Сербією.
У 1903 р. в Македонії спалахнуло національно-визвольне повстання, в ході якого була проголошена так звана Крушевська республіка і створено Тимчасовий революційний уряд на чолі з Н. Каревим. Із загостренням на початку XX ст. боротьби європейських держав (особливо Німеччини та Австро-Угорщини) за панування на Балканському півострові Македонія перетворилася в один із вузлів міжнародних протиріч. Загострилася і боротьба інших балканських країн за Македонію.
У результаті Балканських воєн 1912—1913 років Македонія була розділена між Сербією (Вардарська Македонія), Грецією (Егейська Македонія) і Болгарією (Піринський край). У 1918 р. Вардарська Македонія стала частиною Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р — Югославія). Ця провінція була одною з найбільш відсталих районів королівської Югославії.
У 1941 році в результаті окупації Югославії гітлерівськими військами велика частина Вардарської Македонії була захоплена Болгарією, а решта районів — Італією. У жовтні 1941 р. почалася визвольна боротьба у Вардарській Македонії, що стала складовою частиною загальноюгославського національно-визвольного руху. У 1943 р. на 2-й сесії Антифашистського віча народного визволення Югославії було ухвалено рішення, що майбутня держава будуватиметься як демократична федерація рівноправних народів, в тому числі і македонців. У 1944 році Македонія була остаточно звільнена від нацистських окупантів.
У квітні 1945 р. було утворено перший народний уряд Македонії. У листопаді 1945 р. була проголошена Федеративна Народна Республіка Югославія. Народна Республіка Македонія стала однією з шести її республік.
Настав новий етап формування і розвитку македонської нації в умовах соціалістичного будівництва, в процесі якого здійснювалася ліквідація неписьменності, йшло створення системи освіти рідною мовою, залучення трудящих до досягнень науки і культури, створення інтелігенції, формування македонської народної культури.
8 вересня 1991 році відбувся референдум щодо незалежності, на якому 74 % македонців проголосували за самостійність. У січні 1992 р. країна оголосила себе повністю незалежною від Югославії.
Доісторичний період
Згідно з археологічними свідченнями, територія сучасної Македонії була заселена принаймні з епохи неоліту. Через територію Македонії відбувалися міграції в Європу неолітичних культур з Анатолії..
Антична Пеонія
З найдавніших часів на території сьогоднішньої Північної Македонії панувало велике етнічне розмаїття. Це було викликано тим, що ця територія опинилася легкодоступною набігам або мирно захоплювалась численними народами, які прийшли з південного заходу, півночі, сходу чи з Малої Азії. У давнину тут жило значне число епірських, іллірійських, пеонійських та фракійських племен. Тут жили також племена пеонійців. Пеонійське царство в 1 тис. до н. е. розташовувалося між Македонією і Фракією. Пеонійці займали землі між Аксієм на заході і горою Мессапія (Μεσσάπιον, власне «Міжріччя») на сході, ймовірно, тотожну хребту Осоговська-Планина. На півдні межа їх розселення проходила нижче впадіння в Аксій річок Ерігона й Астіба, на півночі — десь між пеонійською столицею Білазора і містом Скупі (нині Скоп'є, столиці Північної Македонії). До середини 1 тис. до н. е. вони були відтіснені македонянами. В Пеонії македонці оволоділи вузькою смугою землі вздовж річки Аксія, що тягнеться по материку вглиб до Пелли і моря.
З точки зору сьогоднішньої політичної географії Пеонія розташовується майже повністю на території колишньої югославської республіки, захоплюючи невелику смугу на півночі власне Македонії і невелику територію в південно-західному куті Болгарії. Утворення на цій території, в післявоєнні роки державної формації під ім'ям Македонія досі викликає геополітичне тертя. Англійський археолог Ніколас Джеффрі Хаммонд, торкаючись проблеми з назвою нової держави на північному кордоні Греції, впевнено заявляє, що сьогоднішні жителі цієї держави — слов'яни і албанці, — які не розмовляють грецькою, до стародавніх македонян стосунку не мають і що територія цієї держави з точки зору античної історії та географії до ранньої Македонії також не має ніякого стосунку.
Антична Македонія
У VIII столітті до н. е. в районі Едеси утворилося Давньомакедонське царство, на чолі якого стояли представники династії Аргеадів. За легендою першим царем македонців був Пердікка I (близько 707—660 рр. до н. е.). У V столітті до н. е. територія Македонії значно розширилася. Її столицею стало місто Пелла, була здійснена консолідація царської влади, реорганізована армія, почалася активна розробка родовищ металів.. Паралельно неухильно посилювався культурний вплив Греції, хоча самі греки продовжували вважати македонян варварами, незважаючи на грецьке походження останніх. Таке ставлення грецьких міст-полісів до македонян було пов'язано насамперед з низьким культурним рівнем і відсутністю демократичного політичного устрою в Македонії. У період правління Філіпа II (359 — 336 рр. до н. е.) Македонія підпорядкувала егейське узбережжя, включаючи півострів Халкідікі, частину Фракії і район Охридського озера, а також встановила владу над Фессалією й Епіром. У результаті битви при Херонеї в 338 році до н. е. під контроль Філіпа II перейшла вся материкова Греція. Його син Олександр III Македонський (336—323 до н. е.) продовжив експансію батька. У серії походів він підкорив Перську імперію, завоював Єгипет, Бактрію і Согдіану, дійшов до Індії.
Після смерті Олександра Македонського його імперія розпалася. Македонія і Греція перейшли під владу Антіпатра, одного з полководців (діадохів) Олександра, однак його правління виявилось нетривким. Протягом наступних кількох десятиліть за престол Македонії боролися між собою нащадки різних діадохів (епігони), поки в 277 році до н. е. не встановилося правління династії Антигонідів. У цей період були відбиті вторгнення кельтів, засновані Фессалоніки, завдяки притоку рабів і багатств зі Сходу зміцнилася місцева аристократія, розрослись міста.
Стародавній Рим
У кінці III століття до н. е. Македонія зіткнулась з могутнішим противником — Римською республікою. В Першій і Другій Македонських війнах цар Філіп V зазнав поразки. Після розгрому при Кіноскефалах в 197 році до н. е. Македонія була змушена відмовитися від Фракії, Фессалії та Іллірії і позбулася флоту. Спроба організації антиримської коаліції, розпочата Персеєм, провалилася: у результаті Третьої Македонської війни (171—168 до н. е.), що завершилася битвою біля Підни, Македонська держава перестала існувати, країна була розділена на чотири автономні області. Нарешті, в 146 році до н. е., після придушення повстання Андріска, територія Македонії була включена до складу Римської республіки, утворивши провінцію Македонія.
Центром римської провінції Македонія стали Фессалоніки. Управління здійснювали призначені римським сенатом претори, пізніше — проконсули з широким обсягом повноважень. Міста зберегли певний рівень самоврядування. Входження до складу Римської республіки убезпечило кордони країни від нападу сусідніх племен, сприяло піднесенню міст і торгівлі, розвитку шляхів сполучення. Особливе значення для Македонії мала римська дорога Via Egnatia, яка з'єднувала Дуррес з Солунем і Босфором — найважливіший торговий шлях з Італії в Малу Азію. У кінці I століття до н. е. Македонія стала ареною громадянських воєн в Римській республіці, але після перемоги Октавіана Августа на понад 200 років в країні встановився мир. Масована римська експансія I століття зробила Македонію внутрішньою провінцією імперії. У той же час сюди починає проникати християнство. Згідно з Діяннями апостолів першими проповідниками нової релігії в Македонії були Св. Павло і Св. Сила, а македонське місто Філіппи стало першим містом в Європі, де виникла християнська громада. У другій половині III століття Римська імперія переживала серйозну внутрішньополітичну та господарську кризу. Крім того, Македонія була розорена набігами готів. В результаті реформ Діоклетіана імперія була розділена на дієцезії. Македонія разом з Грецією увійшла до складу дієцезії Македонія, яка в свою чергу була частиною префектури Іллірія. Адміністративним центром дієцезії стала місто Фессалоніки, яке перетворилася в одне з найбільших міст імперії. В 380 році імператор Феодосій I своїм едиктом, виданим у Фессалоніці, проголосив християнство державною релігією. В 395 році імперія була остаточно розділена. Македонія, на території якої були утворені дві провінції — Македонія Перша (на півдні) і Македонія Друга (на півночі), — відійшла до Східної Римської імперії (Візантії) з центром в Константинополі. Протягом кінця IV — початку VI століття македонські землі періодично зазнавали нападів кочівників — вестготів, гунів, остготів, — в результаті чого господарство занепало, міста спорожніли, а центральна влада стала фактично номінальною.
Македонія в Середньовіччі
Прихід слов'ян до Візантії
Переломною подією в історії Македонії став прихід слов'ян. Уже на початку VI століття слов'янські племена почали здійснювати набіги через Дунай на візантійські землі. В 517 році слов'яни спустошили Македонію, Епір та Іллірію. За свідченням Прокопія, в період правління Юстиніана I вони щорічно вторгалися в межі імперії. В 550 році слов'яни зробили першу спробу захопити Фессалоніки. В 626, спільно з аварами, облягали Константинополь. З кінця VI століття слов'янські племена головним чином займалися грабіжницькими набігами. Візантійська влада на території від Адріатики до Егейського моря практично перестала існувати, а міста були зруйновані і спустошені. До кінця VII століття землі Македонії, за винятком Фессалоніки і ряду прибережних областей, де греки жили безперервно, були знову заселені місцевим грецьким населенням.
У другій половині VII століття серед слов'ян, що розселилися на Балканах, виник племінний союз на чолі з князем Пребондом з племені рінхінів. Однак він незабаром розпався, зазнавши поразки від візантійців біля Фессалоніки в 680 році. У той же час в Македонію проникла частина протоболгар хана Кубера, які також в союзі з місцевими слов'янами спробували захопити Солунь в 685 році. Одним із заходів, спрямованих на ослаблення слов'янської загрози, стало переселення слов'ян з підлеглих територій в Малу Азію. Починаючи з періоду правління Михайла III, слов'яни стали активно залучатися на державну службу у Візантії, а діти з слов'янських сімей отримали доступ в грецькі школи. Це сприяло нормалізації слов'яно-візантійських відносин.
Македонія в складі Болгарського царства
У другій половині IX століття територія Македонії була завойована військами Першого Болгарського царства. Під владою Візантії залишилося лише місто Фессалоніки з округою. Велике значення для розвитку культури слов'ян мала місія грецьких просвітителів Кирила і Мефодія. Наприкінці 880-х рр. учень Мефодія Св. Климент заснував на березі Охридського озера монастир. Недалеко від нього інший монастир був заснований в 905 році Св. Наумом. Ці обителі стали найважливішими центрами поширення християнства і освіти у всій Болгарії. В результаті, очевидно на початку X століття, християнізація балканських слов'ян була завершена. У той же час, проте, саме Македонія і сусідня Фракія стали ядром поширення єретичного вчення богомильства, яке швидко завойовувало популярність серед слов'ян Балканського півострова.
Самостійність зберегли лише області на захід від річки Іскир, де правили Комітопули Давид, Мойсей, Аарон та Самуїл. Останньому незабаром вдалося об'єднати під своєю владою всю територію від Дунаю до Фессалії. Ядром держави Самуїла, яка отримала у істориків назву Західно-Болгарське царство, була Македонія, а столицею був Охрид. В 997 році у Самуїл прийняв титул царя. Протягом усього свого правління він вів війну з Візантією, яка практично не припинялася. Йому вдалося приєднати Епір, сучасні Албанію і північно-східну Болгарію, а також значну частину Сербії, проте в 1014 році війська Самуїла були вщент розбиті у . 15 000 полонених болгар були засліплені за наказом візантійського імператора Василя II. Серце Самуїла не витримало, і він помер. Його наступники не змогли організувати опору: в 1018 році Болгарське царство впало, а його територія повернулася до складу Візантії.
Західно-Болгарське царство Самуїла характеризується частиною істориків як перша слов'янська держава на Балканах, що виникла в результаті повстання комітопулів проти болгарської влади. Проте більшість сучасних дослідників вважають державу Самуїла продовженням Першого Болгарського царства, спираючись на відсутність даних про усвідомлення себе слов'янами того часу окремим народом і на той факт, що найавторитетніші візантійські джерела однозначно іменують жителів держави Самуїла болгарами.
Македонія як частина Візантії
В рамках Візантійської імперії велика частина Македонії входила до складу феми Болгарія, адміністративним центром якої спочатку було місто Скоп'є, з 1150 року — Ніш. Прибережні області були приєднані до феми Фессалоніки. Існувала також фема Македонія, яка була розташована у Фракії (центр — Адріанополь). Феми керувалися стратегами, які поєднували в своїх руках цивільну та військову владу. Входження до складу Візантії призвело до прискорення процесів феодалізації в Македонії, розширенню умовного землеволодіння (Проніарна система) і посилення залежності селян. Головною категорією селянства стали перуки, земельні ділянки яких вважалися власністю світських або духовних феодалів, яким перуки були зобов'язані сплачувати натуральну чи грошову ренту і виконувати панщину.
Хоча після падіння Першого Болгарського царства був скасований болгарський патріархат, в 1019 році була заснована Охридська архієпископія. Її глава використовував титул «архієпископа всієї Болгарії», йому підпорядковувалося більшість єпископів Македонії, а також єпископи Західної Болгарії, Сербії та Албанії. Першим архієпископом Охридським став слов'янин Йован з Дебару, проте в подальшому цей пост заміщався переважно греками. Грецька мова стала офіційною мовою Охридської церкви, лише на парафіяльному рівні збереглося богослужіння старослов'янською. Незважаючи на репресії, в візантійській Македонії продовжувало існувати богомильство, центрами якого були Арідая, Мелнік та Прилеп.
Входження до складу Візантії призвело до посилення податкового тягаря: натуральні податки на користь держави були замінені грошовими, введені поземельний і подимний податки, а також, пізніше, податок на майно. Це призвело до великого повстання Петра Деляна 1040–1041 рр., що охопило майже всю територію Македонії і західної Болгарії. Наступне велике повстання спалахнуло в 1072 році в північній Македонії і Косові під проводом Георгія Войтеха і Костянтина Бодина. Костянтин був проголошений в Призрені царем Болгарії. Однак 1073 році заколот був придушений.
В кінці XI століття зовнішньополітичне становище Візантії різко ускладнилося в результаті поразок від турків-сельджуків та постійних набігів печенігів, огузів і половців (куманів). Частина останніх за рішенням імператора оселилася в Македонії в районі сучасного Куманова. У той же час до Візантії вторглися війська норманів Роберта Гвіскара і Боемунда Тарентського. В 1082 році нормани захопили Діррахій, Охрид, Скоп'є, Кастор і рушили в Фессалію. Хоча після смерті Гвіскара в 1085 році нормани відступили, в 1096 вони знову перетнули Македонію, прямуючи в складі армій Першого хрестового походу в Палестину. Через століття, в 1185 році, в Македонію вторглися норманські війська Сицилійського короля Вільгельма II. Вони захопили Діррахій і по Via Egnatia рушили до Фессалонік, які через місяць також впали і були розграбовані. Лише наприкінці 1185 року візантійцям вдалося вигнати норманів з Балканського півострова.
Між Болгарією, Сербією і Візантією
В кінці XII століття була відновлена незалежність Болгарії і Сербії. Користуючись ослабленням Візантії, нові держави почали експансію в напрямку Македонії. Уже в 1189 році серби захопили Скоп'є. В 1190-тих рр. болгарський боярин , піднявши повстання в районі Струмиці, створив невелике самостійне князівство в південній частині сучасної Вардарскої Македонії. Центром володінь Хріза став Демир-Капія. Йому вдалося розбити візантійські війська, а в 1201 році опанувати Битолу і Прилеп. Однак новий похід імператора Олексія III в 1202 році завершився розгромом Хріза і ліквідацією його князівства. У наступному році на ці землі вторглася армія болгарського царя Івана Калояна, яка завоювала всю внутрішню Македонію. Падіння Константинополя в результаті Четвертого хрестового походу 1204 року привело до утворення Солунського королівства на чолі з Боніфацієм Монферратським, що знаходилась у васальній залежності від Латинської імперії.
Протягом наступних десятиліть за володіння землями Македонії велися практично безперервні війни між Болгарією, Сербією, Фессалоніки, Епіром і Нікейською імперією. Деякий час (1207–1214) у Вардарській Македонії існувало напівнезалежне князівство Севастократорів. В 1215 році більшість македонських земель була анексована Епірським деспотатом, в 1224 році Епіру вдалося захопити Солунь. Однак в Клокотницькій битві в 1230 році війська епірського деспота були розбиті армією болгарського царя Івана Асеня II, що привело до входження Македонії (крім Фессалонік) до складу Другого Болгарського царства. Але вже наприкінці 1240-х рр. почалася активна експансія Нікейської імперії, в результаті якої Фессалоніки і велика частина південної Македонії перейшли під її контроль. В 1258 році сербські війська на деякий час захопили Скоп'є і Прилеп. У 1257 Костянтин I Тих, син боярина Тиха з Скоп'є, був обраний боярами новим царем. У наступній війні колишній цар Міцо Асень був розбитий і в 1261 році втік до імператора Нікейської імперії Михайла VIII Палеолога. Костянтину Асену вдалося захопити знову Скоп'є і Прилеп.
В 1261 році Михайло VIII Палеолог захопив Константинополь і відновив Візантійську імперію. У тому ж 1261 році Костянтин Асень нападає на Константинополь, але зазнає поразки. В 1264 році він робить повторний похід проти Візантії. У 1277 році невдоволення царем вилилося в селянське повстання під керівництвом Івайла, в якому царські війська були розбиті, а сам цар Костянтин Асень загинув.
Македонія в складі Сербської держави
В 1281 році король Стефан Урош II Милутин зайняв всю Північну Македонію, що було підтверджено сербо-візантійським миром 1299 року. Його наступник Стефан Дечанський, розбивши в Велбуждській битві в 1330 році болгарську армію, окупував землі в середній течії Вардару і Струми, а також район Охридського озера. Входження Македонії до складу Сербської держави було завершено при Стефані Душані, який, скориставшись громадянською війною в Візантії, до 1348 року захопив всю Македонію, крім Фессалоніки, а також Епір, Фессалію і частину Середньої Греції.
Македонські землі стали центром держави Стефана Душана. Його двір знаходився в Скоп'є і Серрі. В 1346 році був заснований Печський патріархат, а Стефан Душан коронований царем сербів і греків. Сербська держава знаходилася під сильним впливом візантійських традицій. Була сформована розгалужена бюрократична система, посилилася централізація влади, було кодифіковано законодавство (Законник Стефана Душана). Одночасно відбувалося зміцнення земельної аристократії, подальший розвиток проніарної системи і закріпачення селянства.
Після смерті Стефана Душана в 1355 році Сербська держава розпалася. Його наступник, Стефан Урош V, зберіг лише номінальну владу. Фессалія і Епір перейшла під контрольСимеона Синіша. В Серра зміцнилася вдова Душана цариця Олена Болгарська, а після її смерті в 1365 році — деспот Йован Углеша. Прилеп і західні області Вардарскої Македонії стали ядром держави короля Вукашина, брата Углеша. Територія на схід від Вардару до Родопи увійшла до складу володінь Костянтина Драгаша. Виникли також й інші володіння, керовані місцевими аристократами, фактично незалежними від центральної влади. Найбільшу роль в Македонії грали володарі Углеша і Вукашин Мрнявчевіч, яким в 1369 році вдалося розбити війська царя Стефана Уроша V і князя Лазаря і закріпити самостійність своїх князівств.
Турецьке завоювання
Феодальна анархія, яка запанувала на території Македонії після розпаду держави Стефана Душана, послаблювала обороноздатність цих земель перед обличчям нової загрози з боку турків-османів. Уже в 1345 році, зайнявши Геліболу, турки зміцнилися на європейському континенті. В 1365 році був захоплений Адріанополь. З метою відбиття османської загрози Углеша і Вукашин Мрнявчевіч сформували велику армію і рушили до Адріанополю. Однак в Марицькій битві 26 вересня 1371 року їх війська були вщент розбиті, а брати полягли в бою. Ця поразка призвело до переходу Македонії під контроль турків: Костянтин Драгаш і Кралевич Марко, наступник Вукашина, визнали сюзеренитет османського султана. В 1383 році турки захопили Серрі, потім — Штип, Прилеп і Битолу. В 1387 році впали Фессалоніки. Вирішальне значення для долі Македонії мала битва на Косовому полі в 1389 році, після якої османська міць різко посилилася. Уже в 1393 було захоплено Скоп'є. Нарешті в 1395 році в битві при Ровіні в Валахії загинули Костянтин Драгаш і королевич Марко, а їх князівства припинили існування. Македонія остаточно увійшла до складу Османської імперії.
Македонія в складі Османської імперії
Організація османської влади
В результаті турецької експансії XV — початку XVI століття Македонія перетворилася з прикордонної у внутрішню провінцію Османської імперії, далеку від поля військових дій. В адміністративному відношенні македонські землі входили до складу еялету Румелія, який, в свою чергу, ділився на санджаки. Межі і кількість санджаків часто змінювалися. Спочатку територія Македонії ставилася до санджак Кюстенділ, Охрид і Паша. Останній в XVII століття був розділений на кілька дрібніших санджаків, зокрема Кавала, Селенік і Ускуб.
Османська імперія була централізованою абсолютистською теократичною державою. Офіційною релігією був іслам, причому мусульманське духовенство здійснювало не тільки релігійні функції, а й відігравало провідну роль у судовій та освітній системі країни. Християнська релігія не переслідувалася, проте її прихильники були обмежені в правах, сплачували подушний податок харадж, не могли заміщати державні посади або носити зброю. Це сприяло переходу частини слов'янського населення Балканського півострова в іслам. У той же час, православна церква на чолі з Константинопольським патріархом визнавалася як самоврядна релігійна спільність, зберігала свої володіння і майно, а також автономію в церковних, культурних і освітніх питаннях. Християни були звільнені від військової служби, проте були зобов'язані сплачувати «податок кров'ю» (девшірме) — регулярно віддавати частину хлопчиків для комплектації елітного яничарського війська.
Вся земля в Османській імперії вважалася власністю султана, який передавав її на умови несення військової служби сипахам. Володіння сипах поділялися, в залежності від розмірів, на тімари, зеамети і хасси. Частина хасів належала безпосередньо султану або членам його сім'ї. Спочатку тімари і зіамети не наслідувались, але з плином часу сипахи поступово домоглися закріплення своїх земель на спадковому праві і обмеження умовного характеру свого тримання. Крім того, існували церковні землі (вакфи) і землі, що належать на праві вільної власності. Роль останніх неухильно зростала протягом всієї історії Османської імперії: сипахо-ленна система поступово розпалась, а земля перейшла у власність її власників. Залежне населення (райя) обробляло свої наділи за певні грошові або натуральні повинності на користь держави і землевласника. Селянство в своїй масі залишалося особисто вільним, а величина поземельних повинностей фіксувалася державою, що ставило сільське населення Османської імперії в кілька краще становище, ніж в Центральній і Східній Європі. Населення міст також було вільним, в професійному плані ремісники об'єднувалися в цехи східного типу (еснафи), окремі для мусульман і християн. Найбільшу роль в Македонії відігравали Салоніки, які стали головним центром торгівлі Балканського півострова з Західною Європою. В 1685 році в Салоніках було відкрито постійне торгове представництво французьких, а пізніше — венеційських, англійських і голландських купців.
Визвольний рух і етнічні зміни
Основною формою опору македонського населення османській владі був гайдуцький рух. Хоча в більшості випадків загони гайдуків представляли собою банди декласованих елементів, що займалися здирством і розбоєм, частина з них дійсно вела партизанські дії саме проти турецьких військових з'єднань і чиновників, що дозволила гайдукам зайняти значне місце в народному фольклорі. Проте рух зберігав локальний характер і не міг серйозно загрожувати османській владі в Македонії.
Роль церкви в визвольному русі в Македонії була значною. Охридська архієпископія під османської владою зберігала автономію, причому деякі архієпископи намагалися проводити антитурецьку політику і шукали опору серед європейських держав. Однак вплив архієпископства неухильно знижувався через тиск з боку грецького духовенства Константинопольської патріархії і відновлення Сербської православної церкви, під юрисдикцію якої перейшли єпархії Північної Македонії. Зростання напруги між грецьким та слов'янським духовенствами призвело в 1767 році до скасування Охридського архієпископства.
В 1689 році, під впливом успішних дій австрійських військ проти турецької армії в Угорщини і Сербії в Македонії спалахнули ряд масових повстань. Найбільший виступ мав місце в жовтні 1689 року в Північно-Східній Македонії під керівництвом воєводи Карпоша. Гайдуки Карпоша, діючи у співпраці з армією Енео Пікколоміни, вибили турків з Куманова і Скоп'є. Однак уже в листопаді через епідемію і османський контрнаступ австрійські війська покинули Македонію. Після тривалого опору впало Куманово, Карпош був захоплений і страчений. Османська влада в Македонії була відновлена.
У XV—XVI століттях істотно змінився етнічний склад населення Македонії. З Малої Азії на македонські землі переселялися турки, в містах виникли колонії євреїв, а греки стали повертатися в міста. Особливо зросла частка грецького населення в Салоніках. Частина слов'янського населення прийняла іслам, утворивши етнічний прошарок торбешів. Після відступу австрійських військ з Македонії та Сербії в 1689 році за призовом Печського патріарха Арсенія III почався масовий виїзд православного населення за Дунай і Саву. Це стосувалося і Македонії: значні області Західної Македонії обезлюдніли, на місце слов'ян, що емігрували, поступово стали переселятися албанці, які до цього часу вже прийняли іслам і краще адаптувалися до умов життя в Османській імперії.
Багато слов'ян, що прийняли іслам, були асимільовані іншими мусульманськими народами і нині є частиною албанського та турецького етносів. Найбільше цей процес зачепив райони Тетова, Куманова і Гостивару.
Занепад Османської імперії
В XVIII століття Османська імперія переживала занепад. Війни з Австрією і Росією привели до втрати ряду територій і затяжної фінансової кризи, яка в свою чергу спричинила різкий ріст податкового тягаря. Були введені нові податки (десятина) і підвищені існуючі. Збір податків перейшов в руки місцевих чиновників і землевласників, чия влада істотно посилилася. Військово-ленна система перебувала в глибокій кризі. Сипахійне землеволодіння витіснялося чифтеліським, за якого земля перебувала в повній власності її власника. Це супроводжувалося посиленням експлуатації селянства, зростанням панщини і згоном селян з земель. Центральна влада різко ослабла, в державі запанувала анархія: влада перейшла в руки місцевих пашів і беїв, в той час як банди мусульманських гайдуків практично безперешкодно чинили розбій на дорогах і розоряли країну.
У західній частині Македонії зміцнилися Мехмед-паша Бушаті і Алі-паша Тепеленський, вихідці з албанських сімей, які практично не підкорялися Стамбулу і проводили на підвладних їм землях власну зовнішню і внутрішню політику. Аналогічні напівсамостійні володіння на чолі з представниками албанської чи турецької аристократії виникли і в інших областях Македонії. Спроби центральної влади навести порядок і провести необхідні реформи наштовхувалися на запеклий опір місцевої знаті і яничарів, які нерідко вдавалися до збройних виступів проти політики султана. Лише на початку XIX століття султану Махмуду II вдалося приборкати місцеву аристократію, скасувати яничарське військо і почати здійснення адміністративної та військової реформ. Проте становище ускладнювалося підйомом визвольних рухів народів Балканського півострова: в 1815 році виникло автономне Сербське князівство, а після поразки в російсько-турецькій війні 1828 — 1829 років Османська імперія визнала незалежність Греції.
Епоха Танзимата
В 1839 році в Османській імперії почалося здійснення масштабних реформ, націлених на перетворення країни в сучасну державу (епоха Танзимата). Гюльханейський маніфест, затверджений султаном Абдул-Меджид I в 1839 році, частково зрівняв християн в цивільних правах з мусульманами і реорганізував судову та податкову систему, ліквідувавши відкуп. Потім була проведена військова реформа, яка створила постійну армію, яка комплектувалася за призовом з мусульман, введені цивільний і кримінальний кодекси за французьким зразком, реорганізовано систему освіти. Ці перетворення викликали «повстання пашів» в 1843–1845 рр. в Північній Македонії та Косові. Після його придушення була проведена адміністративна реформа: на місці величезних старих еялятів були засновані більш дрібні адміністративні одиниці — вілайєти, на чолі яких постали призначувані султаном губернатори, при яких діяли ради з представників місцевих жителів, як мусульман, так і християн. Територія Македонії була розділена між Косовським, Монастирським і Салоніським вілайятами.
Велике значення мала аграрна реформа, здійснення якої почалося вже в 1832 році. Було скасовано сипахійне землеволодіння та повинності селян на користь спагії, замість яких введена приватна власність на землю і поземельний податок на користь держави. Колишні спагії отримали фінансову компенсацію з державного бюджету. Селяни, що обробляли колишні сипахійні землі, свої наділи у власність не отримали — їх повинності фактично трансформувалися в орендні платежі землевласникові. Тим не менше, для певних категорій селянства було передбачено право викупу своїх наділів. Аграрна реформа сприяла розшаруванню селянства, втрати землі його найбіднішої частини і формуванню сільської буржуазії.
Кульмінацією перетворень епохи Танзимата став маніфест 1856 року, що встановив рівність всіх громадян імперії незалежно від їх релігійної приналежності. Це de jure відкрило перед християнами можливості для заняття державних посад і служби в армії. Були також введені гарантії недоторканності особи і власності.
Реформи Танзимата мали велике значення для трансформації Османської імперії та пожвавленні її соціально-економічного і культурного розвитку. Однак, в значній мірі, вони залишилися на папері: їх реалізація на місцях, зокрема у відносно віддаленій від Стамбула Македонії, була неповною і непослідовною. Зокрема, в Македонії зберігалося панування великого поміщицького господарства, а частка селян, що отримали землю у власність, залишалась невеликою. При цьому соціальні відносини на селі зберігали релігійне забарвлення: землевласники були, переважно, мусульманами, а селяни — православними. Фактична влада в Македонії належала місцевій аристократії, повністю були відсутні гарантії безпеки, по всій країні діяли озброєні банди, з якими були не в силах впоратися нечисленні загони османської армії і поліції, процвітала корупція.
У той же час, Танзимат відкрив турецький ринок перед західним капіталом. Вже в 1871 році в Македонії почалося будівництво першої залізниці Салоніки-Скоп'є (бельгійський капітал), яка пізніше була продовжена через Сербію до Австро-Угорщини. В 1894 році була завершена залізниця з Салонік в Битолу (німецький капітал), а в 1896 — з Салонік у Александруполіс і далі на Стамбул (французький капітал).
Національне відродження
Вплив балканських країн на Македонію
З кінця XVIII століття серед слов'янського населення Османської імперії почали активно розвиватися процеси Національного Відродження і формування сучасних націй. У Македонії, де в середні віки не існувало окремої македонської народності і переважна більшість слов'янського населення не мала вираженої етнічної приналежності, ці процеси протікали головним чином в руслі Болгарського національного відродження. У той же час значна частина македонських слов'ян на той час еллінізувалася, прийнявши грецьку національну культуру і підтримала «Велику ідею» реставрації Візантійської імперії. В кінці XIX століття активізувалася політика Сербії в Македонії, що також призвело до прийняття частиною місцевого населення сербської національної орієнтації. Серед албанців Македонії наприкінці XIX століття протікав прискорений процес албанського національного відродження і становлення єдиної албанської нації. В результаті Македонія стала територією перетину національних агітацій різних народів Балканського півострова.
Найбільше значення мало болгарське національне відродження, одним із центрів якого стали македонські землі. Уже в 1837 році у Велесі виникла перша болгарська світська школа. Потім болгарські школи були відкриті в Скоп'є, Штипі, Охриді, Битолі, Салоніках та інших містах Македонії. На початку 1860-х рр. македонські слов'яни були залучені в рух за формування автокефальної Болгарської православної церкви. На відміну від власне болгарських земель, в Македонії еллінізована церква Константинопольського патріархату зберігала значний вплив серед місцевого населення. Тому, коли в 1870 році султанським указом було засновано Болгарський екзархат, під його керівництво перейшли тільки Велеська, Скопська і Охридська єпархії. Створення автокефальної болгарської церкви дало новий поштовх до розширення мережі болгарських шкіл і просвітницьких організацій в Македонії. Проте, до початку XX століття процес формування болгарської нації не був завершений, а значна частина сільського слов'янського населення Македонії залишалося етнічно невираженою.
Хоча, на загальну думку істориків, в XIX столітті македонського народу в сучасному значенні ще не існувало, певну проблему представляє питання про існування в цей період передумов до його виникнення. Якщо болгарська і грецька історичні школи заперечують наявність скільки-небудь самостійної македонської етнічної самосвідомості, дослідники з Північної Македонії, спираючись на статтю «Македонський питання» Петка Славейкова 1871 року, заявляють про початок створення певної етнічної спільноти македонських слов'ян, відмінної від болгар, на основі приналежності до різних православних церков. Крім того, розмовна мова слов'янського населення Македонії дещо відрізнявся від уже кодифікованої на основі східних діалектів болгарської мови.
Виникнення македонського питання
У період російсько-турецької війни 1877—1878 років близько 1000 добровольців з Македонії взяло участь у військових діях проти військ Османської імперії. Російські війська, однак, не вступили на територію Македонії, зупинившись у Кюстенділі. За умовами Сан-Стефанського договору 1878 року було утворено автономне Болгарське князівство, яке включає всю Македонію, за винятком Салонік і півострова Халкідіки. Однак проти цього різко виступили західні держави, Сербія та Греція. В результаті переговорів на Берлінському конгресі 13 липня 1878 року був укладений новий мирний договір: територія Болгарського князівства була значно скорочена, утворено окрема автономна одиниця Східна Румелія, а Македонія залишилася в складі Османської імперії. Відповідно до статті 23 Берлінського договору християнське населення Македонії і Фракії мало в майбутньому також отримати самоврядування в рамках імперії. Якщо грецьке і грекофільське населення Македонії, а також македонські мусульмани з натхненням прийняли умови Берлінського договору, який не допустив приєднання македонських земель до Болгарії, то болгарське населення було обурене. В Пірінській Македонії в жовтні 1878 року спалахнуло Кресненсько-Разложське повстання, яке, однак, до літа 1879 року було придушене. Відповідно до рішень Берлінського конгресу була організована комісія для вироблення пропозицій з надання Македонії автономії. Проте до комісії не були включені македонські слов'яни, які після Кресненського повстання розглядалися Портою як «болгарські повстанці». Розроблений комісією проект самоврядування Македонії був відкинутий султаном в 1880 році. Санкцій великих держав не було і питання автономії залишилося невирішеним.
Наприкінці XIX століття активізувалися претензії балканських країн на македонські землі. Крім Болгарії і Греції, на політичну сцену вийшла Сербія, яка заявила, що македонські слов'яни є в дійсності сербами. Позиція Греції полягала в тому, що велика частина слов'ян, які проживають на території Македонії починають робити спроби ототожнення себе — слов'ян по крові і свідомості — з древніми македонянами і таким чином є грецьким народам. Так само прояв «злодійства історії» і привласнення всього грецького з боку слов'ян було не припустимо для Греції. В результаті в Македонії розгорнулася боротьба між Болгарією, Грецією і Сербією за залучення на свою сторону етнічно не вираженого місцевого слов'янського населення, головним чином шляхом створення паралельних систем освіти і розширення сфер впливу національних православних церков. Якщо в перший час після утворення Болгарського князівства через опір османської влади і Константинопольського патріархату болгарський вплив в Македонії дещо зменшився, то в 1890-ті рр.,в результаті потепління турецько-болгарських відносин в часи правління Стефана Стамболова і греко-турецької війни 1897 року болгарський національний рух в Македонії знову активізувався. Число болгарських шкіл в 1900 році досягло 781, були засновані болгарські гімназії в Салоніках, Битолі та Скоп'є, створені нові єпархії Болгарського екзархату. Проте грецький національний рух також зміцнив свої позиції: в 1900 році в Македонії налічувалося вже 613 грецьких шкіл, а чверть македонських слов'ян зберігали приналежність до Константинопольського патріархату. Паралельно швидко розвивався албанський національний рух, одним з головних вимог якого, відповідно до програми Призренської ліги 1878, стало об'єднання всіх населених албанцями земель, включаючи Західну Македонію, в єдине автономне утворення у складі імперії. Згідно з даними перепису населення в 1895 році в Скопському санджаку, Битольському і Салонікському вілайєтах проживало 2,5 мільйона чоловік, з яких 22 % становили слов'яни, 22 % — турки, 40 % — греки, 5,5 % — албанці, 3,5 % — арумуни і 3 % — євреї.
До кінця XIX століття відноситься виникнення ідеї македонізму. Вперше з нею виступив, переслідуючи великосербські політичні цілі, сербський дипломат Стоян Новакович, який заявив в 1888, що слов'янське населення Македонії утворює окремий македонський народ і не є ні болгарами, ні сербами. В 1902 році в Санкт-Петербурзі студенти з Македонії створили Македонське науково-літературне товариство, яке пропагувало, зокрема, ідею самобутності македонської нації. В 1903 році Крсте Місірков у своїй роботі «Про македонську проблему» обґрунтував існування особливої македонської мови і визнав наявність у македонців власних політичних інтересів. Ідеї македонізму були підтримані в Сербії, проте в самій Македонії не знайшли скільки-небудь широкого кола прихильників: більшість македонських слов'ян і, перш за все, культурна і політична еліта, до цього часу відносило себе до болгар.
Створення ВМОРО
На початку 1890-х рр. македонські студенти, які навчались в Софії, заснували «Молоде македонське літературне товариство», яке стало ядром руху за автономію Македонії. Нормалізація болгаро-турецьких відносин в правління Стефана Стамболова спричинила розпуск цієї організації. Однак уже 3 листопада 1893 року радикальна македонська молодь заклала в Салоніках нову, таємну організацію, яка пізніше отримала назву «Внутрішня македонсько-одринська революційна організація» (ВМОРО). У її заснування стояли , , Гоце Делчев і . ВМОРО повинна була очолити боротьбу за звільнення Македонії і Адріанопольської Фракії від турецької влади. Організації вдалося створити розгалужену мережу своїх відділень по всій Македонії і придбати значний вплив серед населення. Були також утворені бойові загони, які часто вдавалися до терористичних актів для залучення уваги до македонського питання і фінансування діяльності ВМОРО.
З самого свого виникнення лідери організації ставили своєю кінцевою метою приєднання Македонії і Фракії до Болгарії. Однак політичні розбіжності всередині організації, етнічна строкатість Македонії і несприятлива зовнішньополітична ситуація змушували ВМОРО висунути на перший план більш помірну вимогу повної політичної автономії Македонії. Це дозволяло залучити на бік ВМОРО більш широкі верстви населення різних національностей і віросповідань. Проте, рівень участі в діяльності організації мусульман (торбеши, албанців і турків) залишався досить низьким, вона зберігала переважно слов'яно-болгарський характер.
Влітку 1894 у місті Ресен відбувся конгрес, на якому затверджено новий статут організації, засновано революційні газети «До зброї» (болг. На оръжие) та «Бунтівник» (болг. Бунтовник).
ВМОРО формувалася як централізована конспіративна організація. Згідно зі статутом головною метою ВМОРО визначалося досягнення в складі Османської імперії політичної автономії краю під гаслом «Македонія для македонців!».
У березні 1895 в Софії (нині столиця Болгарії) на конгресі представників македонської еміграції було засновано Верховний македонський комітет (ВМК), головною метою якого також було проголошення політичної автономії Македонії. Ініціатором створення цієї політичної структури був уряд Болгарії. Між ВМОРО та ВМК розгорнулося гостре суперництво за зверхність у македонському визвольному русі. На відміну від ВМОРО, ВМК спирався, перш за все, на підтримку болгарського уряду і македонсько-фракійської діаспори в Болгарії. Його метою також було входження цих земель до складу Болгарії. У своїй стратегії верховисти робили головний акцент не на загальне збройне повстання, а на операції невеликих загонів, що діють з болгарської території, а також на пропаганді серед європейських держав. Відносини ВМОРО і ВМК були досить напруженими. На чолі ВМОРО стояли ліві демократи і революціонери, тоді як ВМК орієнтувався на правлячі кола Болгарії.
Ілінденське повстання
В 1901–1902 рр. набіги верховистів і зіткнення загонів ВМОРО з частинами османської армії і мусульманської самооборони (башибузуки) переросли в безперервну партизанську війну. На початку листопада 1902 року Конгрес ВМОРО ухвалив рішення про підготовку загального повстання. Навесні 1903 року почастішали терористичні акції радикального крила ВМОРО, які викликали у відповідь репресії Османської влади. У ситуацію втрутилися європейські держави, під тиском яких Стамбул погодився почати здійснення реформ в Македонії, а Болгарія розпустити ВМК. Проте зіткнення не закінчилися. Відповідно до рішення ВМОРО в День Іллі 2 серпня 1903 року в Македонії спалахнуло збройне повстання, яке увійшло в історію як Ілінденське повстання. Його центром став Битольський вілайєт. Повстання швидко поширилося на долину Вардару і області Лерін, Костура, Охрид і Едеса. Повстанці захопили ряд міст, в тому числі і Крушево, де була проголошена Крушевська республіка. До повстання приєдналися крім верховистів також і населення Адріанопольської Фракії.
На підтримку повстанців виступила Болгарія, однак під тиском західних держав і Росії вона обмежилася лише дипломатичними заходами. ВМОРО також не вдалося домогтися приєднання до повстання македонських торбешів, албанців, турків, греків і сербів. Це привело до краху повстання. Проти повсталих була спрямована османська армія і загони самооборони, які нараховували разом близько 250 тисяч осіб, які і приступили до придушення повстання. За неповними даними в Македонії була спалена 201 село, вбито понад 4,5 тисяч осіб християнського населення. Не менше 30-ти тисяч македонців втекло в Болгарію.
Після придушення Ілінденського повстання під тиском держав Османська імперія здійснила в Македонії ряд реформ. Загони башибузуків були розпущені, християни отримали доступ до всіх державних органів, був заснований пост генерального інспектора Македонії, заступників якого призначали Росія і Австро-Угорщина. В 1904 році було підписано болгарсько-турецьку угоду, за якою учасники повстання були амністовані, а Болгарія, в свою чергу, заборонило діяльність ВМОРО і ВМК на свій території.
ВМОРО на початку XX століття та формування нової організації ВМРО
Османська імперія під тиском Росії та Австро-Угорщини погодилася на здійснення реформ у македонських землях. «Мюрцштегські угоди» (жовтень 1903 р.) передбачали: призначення до султанського уряду спеціальних російських та австрійських представників — спостерігачів за становищем християнського населення; реорганізацію жандармерії, судових та адміністративних установ; новий адміністративно-територіальний поділ македонських земель з урахуванням етнонаціональних інтересів.
Навесні 1908 р. «ліве крило» ВМОРО встановило контакти з політичними організаціями младотурків. «Праві» намагалися підпорядкувати діяльність ВМОРО політиці уряду Болгарії, який надавав їм фінансову і військову підтримку.
Младотурецька революція 1908 р. внесла суттєві корективи в життя суспільства македонських земель. Салоніки й Битола (нині місто в Македонії) перетворилися на центри младотурецької партії «Об'єднання та прогрес». Після ухвалення червневої (1908 р.) конституції влада младотурків оголосила загальну політичну амністію, згідно з якою бойовикам четницьких загонів дозволялося повернутися на Батьківщину. На заклик лідера «лівих» ВМОРО Я. Санданського до македонських земель стали повертатися учасники македонського визвольного руху.
Розчарування невтішними наслідками младотурецької революції для майбутнього Македонії призвело до розпаду ВМОРО. Праве крило ВМОРО заснувало власну «Спілку болгарських конституційних клубів». Водночас виникли подібні організації з македонців прогрецької та просербської орієнтації. Відмова младотурків надати македонським землям автономію та започаткована ними політична реакція спричинили відновлення збройного опору четників. Відносини між християнами та мусульманами в македонських землях 1911—1912 рр. загострилися настільки, що ісламські фанатики в деяких районах вчинили різанину православного населення.
Під час Першої Балканської війни ВМОРО організувала партизанські загони та ополчення, які брали участь на боці Болгарії і Сербії.
20 грудня 1919 у Софії відбулося таємне засідання активістів ВМОРО, на якому Внутрішня македонсько-одринська революційна організація була відновлена як Внутрішня македонська революційна організація. Зустріч була ініційована членами останнього Центрального Комітету ВМОРО, який обрали 1911 у складі: Тодора Александрова, Петеера Чаулева і Александра Протогерова (замість загиблого під час війни Хріста Чернопеєва).
Після Першої світової війни ВМРО стала знову проявляти активність, посилаючи збройні загони з Болгарії в грецьку і югославську Македонію для проведення терористичних актів проти чиновників, а також місцевих жителів, які їм симпатизували. У 1923 році бойовики ВМРО вбили селянського лідера, прем'єр-міністра Болгарії Олександра Стамболійського, який підтримував дружні стосунки з Югославією. У 1924 р. лідерство в ВМРО перейшло до Івана Михайлова. Михайлов організував вбивство численних політичних опонентів навіть на вулицях Софії, сприяв таємній змові з метою вбивства югославського короля Олександра в 1934 році. Протягом десяти років (1924—1934 рр.) він був фактичним диктатором болгарської Македонії, що відповідало інтересам багатьох поважних осіб в Софії. Однак в 1934 році болгарська військова диктатура припинила діяльність ВМРО, Михайлов незабаром втік до Туреччини. Після цього відносини Болгарії з Грецією та Югославією поліпшилися.
Міжвоєнний період
Македонія на початку XX століття
Зростання напруженості привело до формування Балканського союзу — антитурецької коаліції країн, який почав розглядати і перспективи вирішення «македонського питання». У жовтні 1912 р. країни Балканського союзу в ультимативній формі зажадали від султана Мегмеда V здійснення реформ і надання автономії Македонії. На початку 1-ї Балканської війни (див. Балканські війни 1912—1913 рр.) болгарські війська зайняли східну частину македонських земель, а сербські — західну.
Після розгрому турецьких військ лідери держав Балканського союзу не згадували про надання автономії Македонії. Позбавлена виходу до Адріатики Сербія вимагала як «компенсацію» територію Вардарської Македонії. Греція претендувала на Салоніки та на частини південно-східних македонських земель, Болгарія прагнула приєднання західномакедонських земель, які були звільнені грецькими та сербськими військами.
Недомовленість щодо поділу території Македонії призвела до укладення в травні 1913 антиболгарської сербо-грецької угоди. Колишні союзники в червні розпочали 2-гу Балканську війну. За її підсумками до Греції відійшла Південна (Егейська) Македонія (48,5 % всієї території), до Сербії — Центральна та Західна (Вардарська — 38 %), до Болгарії — Північно-Східна (Пірінська — 13,5 %). Поділ македонських земель негативно позначився на становищі македонсько-слов'янської етнічної спільності.
Македонія у складі Югославії
За підсумками Першої світової війни македонські землі були поділені між Грецією («Егейська Македонія», 35 169 кв. км), Королівством сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. — Королівство Югославія) («Вардарська Македонія», 25 713 кв. км) та Болгарією («Пірінська Македонія», 6 798 кв. км). Ці країни зобов'язувалися гарантувати національним меншинам захист життя, майна, громадянських прав, забезпечити свободу віросповідання, вживання рідної мови в школах тощо. Однак у дійсності влада на місцях розпочала політику національного гноблення.
У Королівстві Югославія населення Вардарської Македонії вважалося слов'янським, однак македонців називали «південними сербами», а територію, де вони жили, — «Південною Сербією». Серед македонців у «Вардарській бановині» (1929 р.) активно здійснювалася політика сербізації, яка полягала у впровадженні сербської мови у всіх сферах суспільного життя. Болгарські, грецькі і румунські школи були закриті, болгарські священики і всі несербські викладачі були звільнені. Політика сербізації в 1920-х і 1930-х роках зіткнулася з спротивом проболгарськи налаштованої Внутрішньої македоно-одринської революційної організації (ВМОРО), в той час як місцеві комуністи висловилися за шлях самовизначення македонців.
Друга світова війна
В часи Другої світової війни територія Македонії була зайнята болгарськими військами і згодом анексована Болгарією, яка приєдналася до країн Осі.
У жовтні 1943 року головний штаб Народно-визвольної армії Югославії та партизанських загонів Македонії звернувся з маніфестом до македонського населення, в якому визначалося головне завдання: звільнити край від «великоболгарських, албанських, македонських фашистів» та «великосербських і великоалбанських гегемоністів»; об'єднати всі македонські землі, населення яких увійде до «братнього союзу всіх південнослов'янських народів».
У вересні 1944 року, з наближенням Червоної Армії до румуно-болгарського кордону і оголошенням СРСР війни Болгарії 5 вересня, в країні стався державний переворот, в результаті якого Болгарія вийшла з нацистського блоку і оголосила війну Третьому рейху, а до влади в Софії прийшов Вітчизняний фронт.
Німецькі війська, які окупували Македонію в 1944 році, активно підтримували македонських націоналістів. У зв'язку з виведенням з Македонії болгарських військ з Македонії ввідійшли і німецькі війська, що призвело до відновлення контролю над цією територією військами Югославії
Уряд Великої Британії виступив проти утворення «Федерації південнослов'янських народів». У жовтні 1944 року лідери антигітлерівської коаліції Й.Сталін і Вінстон Черчилль домовилися про розподіл «сфер впливу» на Балканах, згідно з яким у Греції визначилися британські інтереси, а в Болгарії та Югославії отримував переважні позиції СРСР. На Кримській конференції 1945 року лідер Великої Британії категорично висловився проти об'єднання Болгарії та Югославії.
Соціалістична Республіка Македонія
У липні—серпні 1945 року в Югославії та Болгарії була розгорнута кампанія «із захисту егейських македонців» від утисків з боку грецької влади. Під час розгортання в Греції громадянської війни (1946—1949 рр.) Федеративна Народна Республіка Югославія (ФНРЮ) перетворилася на головну опору грецьких комуністичних повстанців: зі складу греків і македонців на її території утворювалися військові формування; армії надавалася військово-технічна допомога; у Белграді (нині столиця Сербії) діяла радіостанція «Вільна Греція». Грецький уряд звинувачував Югославію та Болгарію в територіальних претензіях.
Прагнення Югославії та Болгарії вирішити за підтримки СРСР власні територіальні проблеми відкидалися західними союзниками антигітлерівської коаліції. На Паризькій мирній конференції 1946 року Болгарії не вдалося домогтися приєднання Західної Фракії, яка відійшла до Греції. Державний статус отримала Вардарська Македонія, яка згідно з Січневою конституцією (1946 р.) Югославії увійшла до складу ФНРЮ як рівноправний суб'єкт федерації під назвою Народна Республіка Македонія (НРМ).
Відповідно до конституції Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія (СФРЮ) 1963 року республіка отримала назву Соціалістична Республіка Македонія (СРМ). За період входження до югославської федерації Македонія перетворилася на індустріально-аграрну країну. Македонськими вченими була створена абетка та здійснена кодифікація правопису македонської мови. У республіці відбулася розбудова системи освіти і науки та проводилися різноманітні заходи в межах «культурної революції». Підготовка фахівців з різних галузей знань здійснювалася в Університеті святих Кирила і Мефодія (Скоп'є), в Університеті св. Клемента Охридського (Битола) та в Педагогічній академії (Тетово). В 1967 році була заснована Македонська академія наук і мистецтв, до складу якої ввійшли два десятки різнопрофільних інститутів та наукових об'єднань.
1991—2000 рр
На перших багатопартійних виборах 20 березня 1991 р. більшість місць у парламенті здобула Внутрішня македонська революційна організація — Демократична партія македонської національної єдності (ВМРО-ДПМНЄ). У січні 1991 р. була прийнята Декларація про суверенітет країни і Македонія, наслідуючи приклад Хорватії і Словенії, відокремилася від Югославії. На референдумі, що відбувся 8 вересня 1991 р., за незалежність проголосувала більшість населення. 17 вересня парламент оголосив про утворення незалежної держави, президентом якої став Кіро Глігоров. У тому ж році македонські албанці проігнорували офіційний перепис населення, а в січні 1992 р. таємно від влади провели референдум, на якому 99 % представників албанської меншини проголосувало за створення територіальної автономії в Західній Македонії. Була зроблена спроба організувати власний перепис населення, що фінансувався ОБСЄ. За оцінками ініціаторів перепису, число албанців становить від 30 до 40 відсотків всіх громадян Македонії.
Стимулом до відокремлення частково був страх перед домаганнями Сербії. Однак насправді Македонія зіткнулася з сильною протидією не Сербії, а Греції. Македонія виношувала ідею об'єднання з тими, хто говорив македонською у північній частині Греції, а афінський уряд побоювався, що незалежна Македонія претендуватиме на грецьку Македонію, і Греція чинила тиск на своїх колег по ЄС і США, наполягаючи на невизнанні нової держави. Переговори про взаєморозуміння між Грецією і Македонією принесли успіх в квітні 1993 р., коли обидві країни погодилися на тимчасову назву країни: «Колишня Югославська Республіка Македонія» (КЮРМ). Це державне утворення було визнане Великою Британією 8 квітня, а сусідньою Албанією — 12 квітня. 13 жовтня 1995 р. були відновлені повноцінні дипломатичні відносини з Грецією, а 8 квітня 1996 — з Югославією.
У грудні 1993 р., з метою підтримання незалежної Македонії в її збройному конфлікті з СРЮ, до країни були введені миротворчі сили ООН.
Перші парламентські і президентські вибори в незалежній Македонії відбулися в жовтні-листопаді 1994 р. У них взяли участь понад 77 % зареєстрованих виборців. У передвиборній боротьбі брали участь 38 політичних партій, у тому числі блок «Союз за Македонію» (Соціал-демократичний союз Македонії, Ліберальна партія і Соціалістична партія); національні македонські опозиційні партії на чолі з ВМРО — ДПМНЄ і Демократичною партією, а також партії, що представляли албанську національну меншину. Ряд великих опозиційних партій після першого туру бойкотували вибори, звинувачуючи керівництво країни у фальсифікації їх підсумків. У результаті у другому турі абсолютну більшість депутатських мандатів (85 із 120) здобув «Союз за Македонію»; до парламенту увійшли Ліберальна і Соціалістична партії, а також національні албанські партії. Коаліційний уряд на чолі з Б. Црвенковським складали представники «Союзу за Македонію» і Партії за демократичне процвітання (ПДП). Президентом Македонії знову став К. Глігоров.
У 1996 р. через розбіжності між СДСМ і Ліберальною партією стався розкол правлячої коаліції «Союз за Македонію», і місце соціал-демократів, які покинули блок, зайняла ПДП на чолі з А. Аліті.
Коли навесні 1998 р. в Косово розгорнулися великомасштабні бойові дії, Македонія в черговий раз опинилася на порозі нестабільності. Влітку 1998 р. ООН ухвалила рішення збільшити кількість своїх миротворців у Македонії. Прагнення уряду сформувати загальномакедонську національну самосвідомість наштовхнулося на спроби албанців створити в рамках Македонії автономію.
18 жовтня і 1 листопада 1998 р. в Македонії пройшли два тури виборів, на яких Соціал-демократичний союз Македонії (СДСМ), що перебував при владі з 1992 р., зазнав поразки. Опозиційна коаліція «За зміни!», до складу якої увійшли ВМРО-ДПМНЄ і Демократична альтернатива (ДА), отримала 66 місць. До неї прилучилися партії, що виражають інтереси етнічних албанців і мусульман, — Партія демократичного процвітання (ПДП) і Демократична партія албанців (ДПА). Своєрідною платою за підтримку стала обіцянка визнати Албанський університет в Тетово. Крім того, на початку 1999 р. парламент Македонії оголосив амністію колишнім мерам Гостівара й інших міст, засудженим у липні 1997 р. за наказ підняти прапори Албанії, що призвело до сутичок і людських жертв. ПДП виступила також за надання албанській мові статусу другої офіційної мови Македонії. У парламенті країни представлені також Ліберально-демократична партія (4 депутатських мандата), Соціалістична партія Македонії (2) і нова етнічна партія Союз циган (1 мандат). Головою Зборів обраний Стоян Андов (н. у 1935).
У сформованому 30 листопада 1998 р. кабінеті міністрів члени правлячої коаліції з двох партій, що перемогли, зайняли 14 місць із 27. Главою коаліційного кабінету (ВМРО-ДПМНЄ, Ліберально-демократичної партії і ДПА) став голова ВМРО-ДПМНЄ Любчо Георгієвський (н. у 1966), який виступав за співпрацю з європейськими партіями консервативного напряму та активне входження до європейських структур — ЄС і НАТО, а також за конструктивний діалог Македонії з усіма сусідніми країнами. Внутрішньоурядові суперечності призвели до відставки уряду 23 грудня. У самому кінці 1999 р. був сформований і затверджений новий кабінет міністрів (ВМРО-ДПМНЄ — 13 міністерських посад, ДА — 7, ПДП — 4) на чолі з колишнім прем'єром Л. Георгієвським.
Термін повноважень президента Глігорова закінчився в 1999 р., і на 31 жовтня були призначені президентські вибори. Провідна опозиційна сила країни — СДСМ — висунула своїм кандидатом Т. Петковського, що проводив передвиборчу кампанію під антиалбанськими гаслами. Петковський у першому турі випередив кандидата ВМРО — ДПМНЄ Б. Трайковського (н. у 1956). У другому турі президентських виборів, що пройшли в середині листопада, Трайковський здобув 53 % голосів виборців, а Петковський — 46 %. Перемога Трайковського була забезпечена за підтримки виборців-албанців.
19 листопада Глігоров склав з себе президентські повноваження, але посада глави держави залишалася вакантною до 5 грудня 1999 р., доки в 21-му «албанському» окрузі не відбулися повторні вибори. СДСМ звинувачувала ВМРО-ДПМНЄ та її коаліційного партнера Демократичну партію албанців у потуранні албанським націоналістам. Петковський прийшов до фіналу з незначним відставанням — 514 735 голосів проти 592 118 голосів, відданих за Б. Трайковського. ВМРО — ДПМНЄ за підтримки Демократичної партії албанців (ДПА) зробила ставку на голоси албанської громади. Лідери СДСМ стверджували, що під час голосування були допущені численні порушення, головним чином у районах компактного проживання етнічних албанців.
Події 1999 р. в Косово стали детонатором нового витка сепаратистського руху албанців у Македонії. З 2000 р. Македонія стала ареною протистояння македонської більшості та албанських меншин. У березні 2001 р. на північному заході країни почалися збройні сутички між урядовими військами та албанцями, що виступали за пропорційну участь у всіх державних структурах, за албанську автономію з центром у місті Тетово в Західній Македонії і навіть за об'єднання всіх албанців (Албанії, Косова, Тетова, Північної Греції) в єдину Велику Албанію. Албанські сепаратисти сформували так звану Армію національного звільнення (АНЗ). Екстремістські елементи албанської етнічної меншини здійснили наступ на Скоп'є за участі сил Армії звільнення Косова.
Македонія в ХХІ столітті
У квітні 2001 р. Держдепартамент США ухвалив рішення про надання допомоги Македонії в сумі 33 млн дол., з яких прибл. 7 млн дол. йшли на підтримання університету в Тетово, а 17 млн дол. — на військову допомогу македонському уряду.
14 травня 2001 р. в Македонії було сформовано уряд національної єдності за участі основних македонських і двох албанських партій на чолі з прем'єр-міністром Любчо Георгієвським. Після переговорів в місті Охрид 13 серпня 2001 р. лідери основних політичних партій (Георгієвський, Црвенковський, Джафері та Імері), а також президент Трайковський у присутності західних посередників підписали угоду про політичне розв'язання кризи. Одночасно тривала підготовка до введення військового контингенту НАТО, у завдання якого входило роззброєння албанських бойовиків. У кінці серпня 2001 р. перспектива мирного врегулювання конфлікту обговорювалася на зустрічі президентів В. В. Путіна і Б. Трайковського у Києві.
16 листопада 2001 року парламент Македонії ухвалив 15 поправок до чинної Конституції. Зрівняні в правах з православ'ям всі релігії, у тому числі іслам. Офіційною мовою залишається македонська, але другою офіційною мовою у районах проживання не менше 20 % албанців визнається албанська.
15 січня 2019 року албанська мова набула статусу офіційної на всій території Північної Македонії.
Див. також
Примітки
- Foundation Open Society Institute Macedonia (ред.). (англ.). Архів оригіналу за 23-05-2001. Процитовано 18-03-2011.
- . Encyclopedia Britannica online. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 27 червня 2016.
- —
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2009. Процитовано 27 червня 2016.
- MyMacedonia.net (ред.). Ancient Macedonian Culture (англ.). Архів оригіналу за 22-11-2012. Процитовано 18-03-2011.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|année=
() - . Архів оригіналу за 2 грудня 2007. Процитовано 27 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 24 грудня 2008. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 1 квітня 2011. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
- Снегаров, Ив. История на Охридската архиепископия. Т. 1-2. Фотот. изд. София, Изд. БАН, 1995;[недоступне посилання з червня 2019]
- Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 28 червня 2016.
- Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Vol. 2: Baanes-Eznik of Kolb. Brepols Publishers, Turnhout 2008, , S. 124—127.
- . Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2009. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
- Походить від тур. haramibaşı, що означає тур. haram — бандит + тур. baş — голова).
- . Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 28 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 8 серпня 2009. Процитовано 17 листопада 2009.
- Албанська мова стала офіційною в Македонії. Європейська правда. 15 січня 2019. оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 21 лютого 2023.
Джерела
- Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл.
- Соглашение между Россией и Австро-Венгрией о реформах в Македонии. Октябрь 1903 г. [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Евдокимович А. Л. [недоступне посилання з лютого 2019 Македонский вопрос в политике Коминтерна (1920—1929 гг.)][недоступне посилання з серпня 2019] // Журнал Российские и славянские исследования, Вып. 3. — 2008 г.
- Энциклопедия Кольера: Македония. История [ 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Все страны мира: История Македонии [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Историја на македонскиот народ, книга прва, издава нип Нова Македонија — заедница за издавачка дејност, книги, периодика и публицистика — Скопје, 1969 година
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya pro istoriyu Respubliki Pivnichna Makedoniya Yaksho Vi shukali stattyu pro istoriyu oblasti Makedoniya div Istoriya Makedoniyi Istoriya Respubliki Pivnichna Makedoniyi yak derzhavi nalichuye trohi bilshe pivstolittya v 1945 roci v skladi Federativnoyi Narodnoyi Respubliki Yugoslaviya bula utvorena Narodna respublika Makedoniya z 7 lipnya 1963 Socialistichna Respublika Makedoniya yaka pislya rozpadu federaciyi v 1991 roci otrimala nezalezhnist Vidnosno molodim ye takozh i makedonskij narod yakij sformuvavsya lishe v XX stolitti Pivnichna Makedoniya ta istorichna oblast Makedoniya Istoriya Pivnichnoyi MakedoniyiStarodavnya MakedoniyaMakedoniya pid vladoyu RimaSlov yanizaciya MakedoniyiZahidne Bolgarske carstvoVizantijska MakedoniyaSerbske carstvoPrilepske korolivstvoOsmanska MakedoniyaKresnenske povstannyaBorotba za MakedoniyuIllindenske povstannyaKrushevska respublikaStara SerbiyaVardarska banovinaBolgarska MakedoniyaNezalezhna respublika MakedoniyaNarodno vizvolna borotbaAZNVMSR MakedoniyaPivnichna MakedoniyaKonflikt 2001 rokuPortal Pivnichna Makedoniya pereglyanutiobgovoritiredaguvati Na teritoriyi suchasnoyi Respubliki Pivnichna Makedoniya she v epohu stvorennya Iliadi VIII st do n e zhili plemena peonijciv U IV stolitti do n e na teritoriyi Pivnichnoyi Greciyi utvorilosya davnomakedonske carstvo yake pidkorilo Starodavnyu Greciyu a v period pravlinnya Oleksandra Velikogo stalo velicheznoyu imperiyeyu yaka ohoplyuvala zemli do Indiyi i Yegiptu Pislya smerti Oleksandra jogo derzhava rozpalasya a u II stolitti do n e v rezultati Makedonskih voyen Makedoniya bula zavojovana Rimskoyu respublikoyu Protyagom nastupnih kilkoh stolit krayina zalishalasya rimskoyu provinciyeyu i v takij yakosti v 395 roci bula vklyuchena do skladu Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Vizantiyi Prote potribno zaznachiti sho starodavni makedonci mayut grecke pohodzhennya tomu ne mayut rodinnih abo kulturnih zv yazkiv z suchasnim makedonskim narodom Novij etap v istoriyi Makedoniyi pochavsya v VI stolitti koli na cih zemlyah rozselilisya starodavni slov yani U 7 8 st na makedonskih zemlyah isnuvav slov yanskij pleminnij soyuz pid nazvoyu Sklaviniya U cej period vidbulosya navernennya tamteshnogo naselennya do hristiyanstva U 9 st makedonski zemli uvijshli do skladu 1 go Bolgarskogo carstva okrim regionu Fessalonik nini m Saloniki Greciya ta zemel u ponizzi richok Struma i Mesta Zanepad Bolgarskogo carstva prizviv u 971 roci do zagarbannya Vizantiyeyu teritoriyi prote naselennya protyagom 969 76 rokiv chinilo aktivnij opir zavojovnikam Peremoga v borotbi proti Vizantiyi zaklala pidvalini nezalezhnoyi derzhavi centr yakoyi znahodivsya v makedonskomu misti Prilep Za chasi pravlinnya carya Samuyila 997 1014 mezhi derzhavi buli rozshireni shlyahom priyednannya zahidnobolgarskih zemel Fessaliyi Epiru ta Bosniyi U 1018 roci carstvo bulo zahoplene Vizantiyeyu yaka zdijsnyuvala u makedonskih zemlyah politiku ellinizaciyi slov yan Ce sprichinilo povstannya 1040 ta 1072 rokiv i spriyalo poshirennyu sered naselennya zemel bogomilstva ta pavlikianstva U 1230 roci Makedoniya uvijshla do skladu 2 go Bolgarskogo carstva a z seredini 14 st do Serbiyi Pislya smerti v 1355 roci korolya serbiv i grekiv Stefana Dushana i rozpadu Serbskoyi derzhavi centralno zahidna chastina Makedoniyi opinilasya pid vladoyu zhupana mista Prilep Vukashina Mrnzhachevicha U cej chas pivdenno shidni makedonski zemli kontrolyuvalisya despotom Jovanom Ugleshem Mrnyachivichem a pivnichno zahidni Kumanova Dernom Deyanovichem Porazka vid osmaniv u bitvi na r Maricya basejn Egejskogo morya 1371 prizvela do zagarbannya makedonskih zemel yaki z 1395 roku opinilisya pid vladoyu sultaniv Osmanskoyi imperiyi V dobu osmanskoyi okupaciyi Makedoniyi chastina hristiyanskogo naselennya bula znishena Bagato feodaliv vtekli na zahid i pivnich chastina z nih pishla na kompromis z osmanskoyu vladoyu a deyaki prijnyali islam Etnodemografichnij sklad zhiteliv makedonskih zemel uprodovzh stolit vidznachavsya pevnoyu strokatistyu ale slov yani z periodu zaselennya cih teritorij zavzhdi stanovili perevazhnu chastinu tamteshnogo naselennya Na pochatku 19 st z majzhe miljona meshkanciv krayu 725 tis buli pravoslavnimi hristiyanami levovu chastinu yakih skladali slov yani Okrim musulmanskogo naselennya arnauti albanci turki u krayi zhili takozh virmeni yevreyi cigani tosho U nacionalno vizvolnomu rusi proti osmaniv 1821 1829 rokiv aktivnu uchast brali slov yani Odnochasno buli visunuti pretenziyi grekiv na makedonski zemli yaki u skladi Osmanskoyi imperiyi zalishalisya odnimi z najvidstalishih prote rozvitku yih gospodarstva spriyala portova Solun nini m Saloniki Greciya Formuvannya makedonskogo nacionalno kulturnogo ruhu 1 sha polovina 19 st vidbuvalosya v rusli bolgarskogo Vidrodzhennya ta viddilennya bolgarskoyi pravoslavnoyi cerkvi vid Konstantinopolskogo patriarhatu Bolgarski prosvitniki pragnuli utverdzhennya u svidomosti slov yanskogo naselennya krayu yake voni nazivali makedonskimi bolgarami vidchuttya yihnoyi prichetnosti do bolgarskih koreniv Pevnoyu miroyu tezu pidtrimuvala chastina makedonskih intelektualiv Rozgortannya v 2 j polovini 19 st makedonskogo nacionalnogo ruhu spriyalo probudzhennyu samosvidomosti slov yan krayu Oznakoyu cogo stala diskusiya stosovno neobhidnosti utverdzhennya makedonskoyi literaturnoyi movi Yaksho odna chastina makedonskih prosvitnikiv pogodzhuvalasya na vikoristannya bolgarskoyi movi to druga na choli z G Pulevskim vimagala viznannya etnichnoyi samobutnosti makedonciv ta samostijnosti makedonskoyi movi Naprikinci 1870 h rokiv makedonske pitannya uskladnyuvalosya masovim pereselennyam na zemli musulmanskogo naselennya z Bolgariyi Serbiyi Bosniyi ta Gercegovini Vid 1880 h rr makedonski zemli peretvorilisya na arenu protiborstva mizh Bolgariyeyu Greciyeyu ta Serbiyeyu U 1903 r v Makedoniyi spalahnulo nacionalno vizvolne povstannya v hodi yakogo bula progoloshena tak zvana Krushevska respublika i stvoreno Timchasovij revolyucijnij uryad na choli z N Karevim Iz zagostrennyam na pochatku XX st borotbi yevropejskih derzhav osoblivo Nimechchini ta Avstro Ugorshini za panuvannya na Balkanskomu pivostrovi Makedoniya peretvorilasya v odin iz vuzliv mizhnarodnih protirich Zagostrilasya i borotba inshih balkanskih krayin za Makedoniyu U rezultati Balkanskih voyen 1912 1913 rokiv Makedoniya bula rozdilena mizh Serbiyeyu Vardarska Makedoniya Greciyeyu Egejska Makedoniya i Bolgariyeyu Pirinskij kraj U 1918 r Vardarska Makedoniya stala chastinoyu Korolivstva serbiv horvativ i slovenciv z 1929 r Yugoslaviya Cya provinciya bula odnoyu z najbilsh vidstalih rajoniv korolivskoyi Yugoslaviyi U 1941 roci v rezultati okupaciyi Yugoslaviyi gitlerivskimi vijskami velika chastina Vardarskoyi Makedoniyi bula zahoplena Bolgariyeyu a reshta rajoniv Italiyeyu U zhovtni 1941 r pochalasya vizvolna borotba u Vardarskij Makedoniyi sho stala skladovoyu chastinoyu zagalnoyugoslavskogo nacionalno vizvolnogo ruhu U 1943 r na 2 j sesiyi Antifashistskogo vicha narodnogo vizvolennya Yugoslaviyi bulo uhvaleno rishennya sho majbutnya derzhava buduvatimetsya yak demokratichna federaciya rivnopravnih narodiv v tomu chisli i makedonciv U 1944 roci Makedoniya bula ostatochno zvilnena vid nacistskih okupantiv U kvitni 1945 r bulo utvoreno pershij narodnij uryad Makedoniyi U listopadi 1945 r bula progoloshena Federativna Narodna Respublika Yugoslaviya Narodna Respublika Makedoniya stala odniyeyu z shesti yiyi respublik Nastav novij etap formuvannya i rozvitku makedonskoyi naciyi v umovah socialistichnogo budivnictva v procesi yakogo zdijsnyuvalasya likvidaciya nepismennosti jshlo stvorennya sistemi osviti ridnoyu movoyu zaluchennya trudyashih do dosyagnen nauki i kulturi stvorennya inteligenciyi formuvannya makedonskoyi narodnoyi kulturi 8 veresnya 1991 roci vidbuvsya referendum shodo nezalezhnosti na yakomu 74 makedonciv progolosuvali za samostijnist U sichni 1992 r krayina ogolosila sebe povnistyu nezalezhnoyu vid Yugoslaviyi Doistorichnij periodZgidno z arheologichnimi svidchennyami teritoriya suchasnoyi Makedoniyi bula zaselena prinajmni z epohi neolitu Cherez teritoriyu Makedoniyi vidbuvalisya migraciyi v Yevropu neolitichnih kultur z Anatoliyi Antichna PeoniyaDokladnishe Peoniya Grecki Epir i Makedoniya chornij kolir i Peoniya fioletovij v 4 st do n e Z najdavnishih chasiv na teritoriyi sogodnishnoyi Pivnichnoyi Makedoniyi panuvalo velike etnichne rozmayittya Ce bulo viklikano tim sho cya teritoriya opinilasya legkodostupnoyu nabigam abo mirno zahoplyuvalas chislennimi narodami yaki prijshli z pivdennogo zahodu pivnochi shodu chi z Maloyi Aziyi U davninu tut zhilo znachne chislo epirskih illirijskih peonijskih ta frakijskih plemen Tut zhili takozh plemena peonijciv Peonijske carstvo v 1 tis do n e roztashovuvalosya mizh Makedoniyeyu i Frakiyeyu Peonijci zajmali zemli mizh Aksiyem na zahodi i goroyu Messapiya Messapion vlasne Mizhrichchya na shodi jmovirno totozhnu hrebtu Osogovska Planina Na pivdni mezha yih rozselennya prohodila nizhche vpadinnya v Aksij richok Erigona j Astiba na pivnochi des mizh peonijskoyu stoliceyu Bilazora i mistom Skupi nini Skop ye stolici Pivnichnoyi Makedoniyi Do seredini 1 tis do n e voni buli vidtisneni makedonyanami V Peoniyi makedonci ovolodili vuzkoyu smugoyu zemli vzdovzh richki Aksiya sho tyagnetsya po materiku vglib do Pelli i morya Z tochki zoru sogodnishnoyi politichnoyi geografiyi Peoniya roztashovuyetsya majzhe povnistyu na teritoriyi kolishnoyi yugoslavskoyi respubliki zahoplyuyuchi neveliku smugu na pivnochi vlasne Makedoniyi i neveliku teritoriyu v pivdenno zahidnomu kuti Bolgariyi Utvorennya na cij teritoriyi v pislyavoyenni roki derzhavnoyi formaciyi pid im yam Makedoniya dosi viklikaye geopolitichne tertya Anglijskij arheolog Nikolas Dzheffri Hammond torkayuchis problemi z nazvoyu novoyi derzhavi na pivnichnomu kordoni Greciyi vpevneno zayavlyaye sho sogodnishni zhiteli ciyeyi derzhavi slov yani i albanci yaki ne rozmovlyayut greckoyu do starodavnih makedonyan stosunku ne mayut i sho teritoriya ciyeyi derzhavi z tochki zoru antichnoyi istoriyi ta geografiyi do rannoyi Makedoniyi takozh ne maye niyakogo stosunku Antichna MakedoniyaDokladnishe Starodavnya Makedoniya Makedonske carstvo i zalezhni derzhavi v 336 r do n e Makedoniya v period pravlinnya Filipa II U VIII stolitti do n e v rajoni Edesi utvorilosya Davnomakedonske carstvo na choli yakogo stoyali predstavniki dinastiyi Argeadiv Za legendoyu pershim carem makedonciv buv Perdikka I blizko 707 660 rr do n e U V stolitti do n e teritoriya Makedoniyi znachno rozshirilasya Yiyi stoliceyu stalo misto Pella bula zdijsnena konsolidaciya carskoyi vladi reorganizovana armiya pochalasya aktivna rozrobka rodovish metaliv Paralelno neuhilno posilyuvavsya kulturnij vpliv Greciyi hocha sami greki prodovzhuvali vvazhati makedonyan varvarami nezvazhayuchi na grecke pohodzhennya ostannih Take stavlennya greckih mist polisiv do makedonyan bulo pov yazano nasampered z nizkim kulturnim rivnem i vidsutnistyu demokratichnogo politichnogo ustroyu v Makedoniyi U period pravlinnya Filipa II 359 336 rr do n e Makedoniya pidporyadkuvala egejske uzberezhzhya vklyuchayuchi pivostriv Halkidiki chastinu Frakiyi i rajon Ohridskogo ozera a takozh vstanovila vladu nad Fessaliyeyu j Epirom U rezultati bitvi pri Heroneyi v 338 roci do n e pid kontrol Filipa II perejshla vsya materikova Greciya Jogo sin Oleksandr III Makedonskij 336 323 do n e prodovzhiv ekspansiyu batka U seriyi pohodiv vin pidkoriv Persku imperiyu zavoyuvav Yegipet Baktriyu i Sogdianu dijshov do Indiyi Pislya smerti Oleksandra Makedonskogo jogo imperiya rozpalasya Makedoniya i Greciya perejshli pid vladu Antipatra odnogo z polkovodciv diadohiv Oleksandra odnak jogo pravlinnya viyavilos netrivkim Protyagom nastupnih kilkoh desyatilit za prestol Makedoniyi borolisya mizh soboyu nashadki riznih diadohiv epigoni poki v 277 roci do n e ne vstanovilosya pravlinnya dinastiyi Antigonidiv U cej period buli vidbiti vtorgnennya keltiv zasnovani Fessaloniki zavdyaki pritoku rabiv i bagatstv zi Shodu zmicnilasya misceva aristokratiya rozroslis mista Starodavnij RimDokladnishe Makedoniya rimska provinciya Zh F P Pejron Car Persej Makedonskij pered Luciyem Emiliyem Pavlom 1802 U kinci III stolittya do n e Makedoniya zitknulas z mogutnishim protivnikom Rimskoyu respublikoyu V Pershij i Drugij Makedonskih vijnah car Filip V zaznav porazki Pislya rozgromu pri Kinoskefalah v 197 roci do n e Makedoniya bula zmushena vidmovitisya vid Frakiyi Fessaliyi ta Illiriyi i pozbulasya flotu Sproba organizaciyi antirimskoyi koaliciyi rozpochata Perseyem provalilasya u rezultati Tretoyi Makedonskoyi vijni 171 168 do n e sho zavershilasya bitvoyu bilya Pidni Makedonska derzhava perestala isnuvati krayina bula rozdilena na chotiri avtonomni oblasti Nareshti v 146 roci do n e pislya pridushennya povstannya Andriska teritoriya Makedoniyi bula vklyuchena do skladu Rimskoyi respubliki utvorivshi provinciyu Makedoniya Centrom rimskoyi provinciyi Makedoniya stali Fessaloniki Upravlinnya zdijsnyuvali priznacheni rimskim senatom pretori piznishe prokonsuli z shirokim obsyagom povnovazhen Mista zberegli pevnij riven samovryaduvannya Vhodzhennya do skladu Rimskoyi respubliki ubezpechilo kordoni krayini vid napadu susidnih plemen spriyalo pidnesennyu mist i torgivli rozvitku shlyahiv spoluchennya Osoblive znachennya dlya Makedoniyi mala rimska doroga Via Egnatia yaka z yednuvala Durres z Solunem i Bosforom najvazhlivishij torgovij shlyah z Italiyi v Malu Aziyu U kinci I stolittya do n e Makedoniya stala arenoyu gromadyanskih voyen v Rimskij respublici ale pislya peremogi Oktaviana Avgusta na ponad 200 rokiv v krayini vstanovivsya mir Masovana rimska ekspansiya I stolittya zrobila Makedoniyu vnutrishnoyu provinciyeyu imperiyi U toj zhe chas syudi pochinaye pronikati hristiyanstvo Zgidno z Diyannyami apostoliv pershimi propovidnikami novoyi religiyi v Makedoniyi buli Sv Pavlo i Sv Sila a makedonske misto Filippi stalo pershim mistom v Yevropi de vinikla hristiyanska gromada U drugij polovini III stolittya Rimska imperiya perezhivala serjoznu vnutrishnopolitichnu ta gospodarsku krizu Krim togo Makedoniya bula rozorena nabigami gotiv V rezultati reform Diokletiana imperiya bula rozdilena na diyeceziyi Makedoniya razom z Greciyeyu uvijshla do skladu diyeceziyi Makedoniya yaka v svoyu chergu bula chastinoyu prefekturi Illiriya Administrativnim centrom diyeceziyi stala misto Fessaloniki yake peretvorilasya v odne z najbilshih mist imperiyi V 380 roci imperator Feodosij I svoyim ediktom vidanim u Fessalonici progolosiv hristiyanstvo derzhavnoyu religiyeyu V 395 roci imperiya bula ostatochno rozdilena Makedoniya na teritoriyi yakoyi buli utvoreni dvi provinciyi Makedoniya Persha na pivdni i Makedoniya Druga na pivnochi vidijshla do Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Vizantiyi z centrom v Konstantinopoli Protyagom kincya IV pochatku VI stolittya makedonski zemli periodichno zaznavali napadiv kochivnikiv vestgotiv guniv ostgotiv v rezultati chogo gospodarstvo zanepalo mista sporozhnili a centralna vlada stala faktichno nominalnoyu Makedoniya v SerednovichchiPrihid slov yan do Vizantiyi Dokladnishe Pereselennya slov yan na Balkani Perelomnoyu podiyeyu v istoriyi Makedoniyi stav prihid slov yan Uzhe na pochatku VI stolittya slov yanski plemena pochali zdijsnyuvati nabigi cherez Dunaj na vizantijski zemli V 517 roci slov yani spustoshili Makedoniyu Epir ta Illiriyu Za svidchennyam Prokopiya v period pravlinnya Yustiniana I voni shorichno vtorgalisya v mezhi imperiyi V 550 roci slov yani zrobili pershu sprobu zahopiti Fessaloniki V 626 spilno z avarami oblyagali Konstantinopol Z kincya VI stolittya slov yanski plemena golovnim chinom zajmalisya grabizhnickimi nabigami Vizantijska vlada na teritoriyi vid Adriatiki do Egejskogo morya praktichno perestala isnuvati a mista buli zrujnovani i spustosheni Do kincya VII stolittya zemli Makedoniyi za vinyatkom Fessaloniki i ryadu priberezhnih oblastej de greki zhili bezperervno buli znovu zaseleni miscevim greckim naselennyam U drugij polovini VII stolittya sered slov yan sho rozselilisya na Balkanah vinik pleminnij soyuz na choli z knyazem Prebondom z plemeni rinhiniv Odnak vin nezabarom rozpavsya zaznavshi porazki vid vizantijciv bilya Fessaloniki v 680 roci U toj zhe chas v Makedoniyu pronikla chastina protobolgar hana Kubera yaki takozh v soyuzi z miscevimi slov yanami sprobuvali zahopiti Solun v 685 roci Odnim iz zahodiv spryamovanih na oslablennya slov yanskoyi zagrozi stalo pereselennya slov yan z pidleglih teritorij v Malu Aziyu Pochinayuchi z periodu pravlinnya Mihajla III slov yani stali aktivno zaluchatisya na derzhavnu sluzhbu u Vizantiyi a diti z slov yanskih simej otrimali dostup v grecki shkoli Ce spriyalo normalizaciyi slov yano vizantijskih vidnosin Makedoniya v skladi Bolgarskogo carstva Svyatij Kliment Ohridskij U drugij polovini IX stolittya teritoriya Makedoniyi bula zavojovana vijskami Pershogo Bolgarskogo carstva Pid vladoyu Vizantiyi zalishilosya lishe misto Fessaloniki z okrugoyu Velike znachennya dlya rozvitku kulturi slov yan mala misiya greckih prosvititeliv Kirila i Mefodiya Naprikinci 880 h rr uchen Mefodiya Sv Kliment zasnuvav na berezi Ohridskogo ozera monastir Nedaleko vid nogo inshij monastir buv zasnovanij v 905 roci Sv Naumom Ci obiteli stali najvazhlivishimi centrami poshirennya hristiyanstva i osviti u vsij Bolgariyi V rezultati ochevidno na pochatku X stolittya hristiyanizaciya balkanskih slov yan bula zavershena U toj zhe chas prote same Makedoniya i susidnya Frakiya stali yadrom poshirennya yeretichnogo vchennya bogomilstva yake shvidko zavojovuvalo populyarnist sered slov yan Balkanskogo pivostrova Zahidno Bolgarske carstvo pri Samuyili Samostijnist zberegli lishe oblasti na zahid vid richki Iskir de pravili Komitopuli David Mojsej Aaron ta Samuyil Ostannomu nezabarom vdalosya ob yednati pid svoyeyu vladoyu vsyu teritoriyu vid Dunayu do Fessaliyi Yadrom derzhavi Samuyila yaka otrimala u istorikiv nazvu Zahidno Bolgarske carstvo bula Makedoniya a stoliceyu buv Ohrid V 997 roci u Samuyil prijnyav titul carya Protyagom usogo svogo pravlinnya vin viv vijnu z Vizantiyeyu yaka praktichno ne pripinyalasya Jomu vdalosya priyednati Epir suchasni Albaniyu i pivnichno shidnu Bolgariyu a takozh znachnu chastinu Serbiyi prote v 1014 roci vijska Samuyila buli vshent rozbiti u 15 000 polonenih bolgar buli zaslipleni za nakazom vizantijskogo imperatora Vasilya II Serce Samuyila ne vitrimalo i vin pomer Jogo nastupniki ne zmogli organizuvati oporu v 1018 roci Bolgarske carstvo vpalo a jogo teritoriya povernulasya do skladu Vizantiyi Zahidno Bolgarske carstvo Samuyila harakterizuyetsya chastinoyu istorikiv yak persha slov yanska derzhava na Balkanah sho vinikla v rezultati povstannya komitopuliv proti bolgarskoyi vladi Prote bilshist suchasnih doslidnikiv vvazhayut derzhavu Samuyila prodovzhennyam Pershogo Bolgarskogo carstva spirayuchis na vidsutnist danih pro usvidomlennya sebe slov yanami togo chasu okremim narodom i na toj fakt sho najavtoritetnishi vizantijski dzherela odnoznachno imenuyut zhiteliv derzhavi Samuyila bolgarami Makedoniya yak chastina Vizantiyi V ramkah Vizantijskoyi imperiyi velika chastina Makedoniyi vhodila do skladu femi Bolgariya administrativnim centrom yakoyi spochatku bulo misto Skop ye z 1150 roku Nish Priberezhni oblasti buli priyednani do femi Fessaloniki Isnuvala takozh fema Makedoniya yaka bula roztashovana u Frakiyi centr Adrianopol Femi keruvalisya strategami yaki poyednuvali v svoyih rukah civilnu ta vijskovu vladu Vhodzhennya do skladu Vizantiyi prizvelo do priskorennya procesiv feodalizaciyi v Makedoniyi rozshirennyu umovnogo zemlevolodinnya Proniarna sistema i posilennya zalezhnosti selyan Golovnoyu kategoriyeyu selyanstva stali peruki zemelni dilyanki yakih vvazhalisya vlasnistyu svitskih abo duhovnih feodaliv yakim peruki buli zobov yazani splachuvati naturalnu chi groshovu rentu i vikonuvati panshinu Bolgariya za Petra II Delyana Hocha pislya padinnya Pershogo Bolgarskogo carstva buv skasovanij bolgarskij patriarhat v 1019 roci bula zasnovana Ohridska arhiyepiskopiya Yiyi glava vikoristovuvav titul arhiyepiskopa vsiyeyi Bolgariyi jomu pidporyadkovuvalosya bilshist yepiskopiv Makedoniyi a takozh yepiskopi Zahidnoyi Bolgariyi Serbiyi ta Albaniyi Pershim arhiyepiskopom Ohridskim stav slov yanin Jovan z Debaru prote v podalshomu cej post zamishavsya perevazhno grekami Grecka mova stala oficijnoyu movoyu Ohridskoyi cerkvi lishe na parafiyalnomu rivni zbereglosya bogosluzhinnya staroslov yanskoyu Nezvazhayuchi na represiyi v vizantijskij Makedoniyi prodovzhuvalo isnuvati bogomilstvo centrami yakogo buli Aridaya Melnik ta Prilep Vhodzhennya do skladu Vizantiyi prizvelo do posilennya podatkovogo tyagarya naturalni podatki na korist derzhavi buli zamineni groshovimi vvedeni pozemelnij i podimnij podatki a takozh piznishe podatok na majno Ce prizvelo do velikogo povstannya Petra Delyana 1040 1041 rr sho ohopilo majzhe vsyu teritoriyu Makedoniyi i zahidnoyi Bolgariyi Nastupne velike povstannya spalahnulo v 1072 roci v pivnichnij Makedoniyi i Kosovi pid provodom Georgiya Vojteha i Kostyantina Bodina Kostyantin buv progoloshenij v Prizreni carem Bolgariyi Odnak 1073 roci zakolot buv pridushenij V kinci XI stolittya zovnishnopolitichne stanovishe Vizantiyi rizko uskladnilosya v rezultati porazok vid turkiv seldzhukiv ta postijnih nabigiv pechenigiv oguziv i polovciv kumaniv Chastina ostannih za rishennyam imperatora oselilasya v Makedoniyi v rajoni suchasnogo Kumanova U toj zhe chas do Vizantiyi vtorglisya vijska normaniv Roberta Gviskara i Boemunda Tarentskogo V 1082 roci normani zahopili Dirrahij Ohrid Skop ye Kastor i rushili v Fessaliyu Hocha pislya smerti Gviskara v 1085 roci normani vidstupili v 1096 voni znovu peretnuli Makedoniyu pryamuyuchi v skladi armij Pershogo hrestovogo pohodu v Palestinu Cherez stolittya v 1185 roci v Makedoniyu vtorglisya normanski vijska Sicilijskogo korolya Vilgelma II Voni zahopili Dirrahij i po Via Egnatia rushili do Fessalonik yaki cherez misyac takozh vpali i buli rozgrabovani Lishe naprikinci 1185 roku vizantijcyam vdalosya vignati normaniv z Balkanskogo pivostrova Mizh Bolgariyeyu Serbiyeyu i Vizantiyeyu V kinci XII stolittya bula vidnovlena nezalezhnist Bolgariyi i Serbiyi Koristuyuchis oslablennyam Vizantiyi novi derzhavi pochali ekspansiyu v napryamku Makedoniyi Uzhe v 1189 roci serbi zahopili Skop ye V 1190 tih rr bolgarskij boyarin pidnyavshi povstannya v rajoni Strumici stvoriv nevelike samostijne knyazivstvo v pivdennij chastini suchasnoyi Vardarskoyi Makedoniyi Centrom volodin Hriza stav Demir Kapiya Jomu vdalosya rozbiti vizantijski vijska a v 1201 roci opanuvati Bitolu i Prilep Odnak novij pohid imperatora Oleksiya III v 1202 roci zavershivsya rozgromom Hriza i likvidaciyeyu jogo knyazivstva U nastupnomu roci na ci zemli vtorglasya armiya bolgarskogo carya Ivana Kaloyana yaka zavoyuvala vsyu vnutrishnyu Makedoniyu Padinnya Konstantinopolya v rezultati Chetvertogo hrestovogo pohodu 1204 roku privelo do utvorennya Solunskogo korolivstva na choli z Bonifaciyem Monferratskim sho znahodilas u vasalnij zalezhnosti vid Latinskoyi imperiyi Protyagom nastupnih desyatilit za volodinnya zemlyami Makedoniyi velisya praktichno bezperervni vijni mizh Bolgariyeyu Serbiyeyu Fessaloniki Epirom i Nikejskoyu imperiyeyu Deyakij chas 1207 1214 u Vardarskij Makedoniyi isnuvalo napivnezalezhne knyazivstvo Sevastokratoriv V 1215 roci bilshist makedonskih zemel bula aneksovana Epirskim despotatom v 1224 roci Epiru vdalosya zahopiti Solun Odnak v Klokotnickij bitvi v 1230 roci vijska epirskogo despota buli rozbiti armiyeyu bolgarskogo carya Ivana Asenya II sho privelo do vhodzhennya Makedoniyi krim Fessalonik do skladu Drugogo Bolgarskogo carstva Ale vzhe naprikinci 1240 h rr pochalasya aktivna ekspansiya Nikejskoyi imperiyi v rezultati yakoyi Fessaloniki i velika chastina pivdennoyi Makedoniyi perejshli pid yiyi kontrol V 1258 roci serbski vijska na deyakij chas zahopili Skop ye i Prilep U 1257 Kostyantin I Tih sin boyarina Tiha z Skop ye buv obranij boyarami novim carem U nastupnij vijni kolishnij car Mico Asen buv rozbitij i v 1261 roci vtik do imperatora Nikejskoyi imperiyi Mihajla VIII Paleologa Kostyantinu Asenu vdalosya zahopiti znovu Skop ye i Prilep V 1261 roci Mihajlo VIII Paleolog zahopiv Konstantinopol i vidnoviv Vizantijsku imperiyu U tomu zh 1261 roci Kostyantin Asen napadaye na Konstantinopol ale zaznaye porazki V 1264 roci vin robit povtornij pohid proti Vizantiyi U 1277 roci nevdovolennya carem vililosya v selyanske povstannya pid kerivnictvom Ivajla v yakomu carski vijska buli rozbiti a sam car Kostyantin Asen zaginuv Makedoniya v skladi Serbskoyi derzhavi V 1281 roci korol Stefan Urosh II Milutin zajnyav vsyu Pivnichnu Makedoniyu sho bulo pidtverdzheno serbo vizantijskim mirom 1299 roku Jogo nastupnik Stefan Dechanskij rozbivshi v Velbuzhdskij bitvi v 1330 roci bolgarsku armiyu okupuvav zemli v serednij techiyi Vardaru i Strumi a takozh rajon Ohridskogo ozera Vhodzhennya Makedoniyi do skladu Serbskoyi derzhavi bulo zaversheno pri Stefani Dushani yakij skoristavshis gromadyanskoyu vijnoyu v Vizantiyi do 1348 roku zahopiv vsyu Makedoniyu krim Fessaloniki a takozh Epir Fessaliyu i chastinu Serednoyi Greciyi Makedonski zemli stali centrom derzhavi Stefana Dushana Jogo dvir znahodivsya v Skop ye i Serri V 1346 roci buv zasnovanij Pechskij patriarhat a Stefan Dushan koronovanij carem serbiv i grekiv Serbska derzhava znahodilasya pid silnim vplivom vizantijskih tradicij Bula sformovana rozgaluzhena byurokratichna sistema posililasya centralizaciya vladi bulo kodifikovano zakonodavstvo Zakonnik Stefana Dushana Odnochasno vidbuvalosya zmicnennya zemelnoyi aristokratiyi podalshij rozvitok proniarnoyi sistemi i zakripachennya selyanstva Pislya smerti Stefana Dushana v 1355 roci Serbska derzhava rozpalasya Jogo nastupnik Stefan Urosh V zberig lishe nominalnu vladu Fessaliya i Epir perejshla pid kontrolSimeona Sinisha V Serra zmicnilasya vdova Dushana caricya Olena Bolgarska a pislya yiyi smerti v 1365 roci despot Jovan Uglesha Prilep i zahidni oblasti Vardarskoyi Makedoniyi stali yadrom derzhavi korolya Vukashina brata Uglesha Teritoriya na shid vid Vardaru do Rodopi uvijshla do skladu volodin Kostyantina Dragasha Vinikli takozh j inshi volodinnya kerovani miscevimi aristokratami faktichno nezalezhnimi vid centralnoyi vladi Najbilshu rol v Makedoniyi grali volodari Uglesha i Vukashin Mrnyavchevich yakim v 1369 roci vdalosya rozbiti vijska carya Stefana Urosha V i knyazya Lazarya i zakripiti samostijnist svoyih knyazivstv Turecke zavoyuvannya Kartina Stevo Todorovicha Sobor u Prizreni pered Kosivskoyu bitvoyu Feodalna anarhiya yaka zapanuvala na teritoriyi Makedoniyi pislya rozpadu derzhavi Stefana Dushana poslablyuvala oboronozdatnist cih zemel pered oblichchyam novoyi zagrozi z boku turkiv osmaniv Uzhe v 1345 roci zajnyavshi Gelibolu turki zmicnilisya na yevropejskomu kontinenti V 1365 roci buv zahoplenij Adrianopol Z metoyu vidbittya osmanskoyi zagrozi Uglesha i Vukashin Mrnyavchevich sformuvali veliku armiyu i rushili do Adrianopolyu Odnak v Marickij bitvi 26 veresnya 1371 roku yih vijska buli vshent rozbiti a brati polyagli v boyu Cya porazka prizvelo do perehodu Makedoniyi pid kontrol turkiv Kostyantin Dragash i Kralevich Marko nastupnik Vukashina viznali syuzerenitet osmanskogo sultana V 1383 roci turki zahopili Serri potim Shtip Prilep i Bitolu V 1387 roci vpali Fessaloniki Virishalne znachennya dlya doli Makedoniyi mala bitva na Kosovomu poli v 1389 roci pislya yakoyi osmanska mic rizko posililasya Uzhe v 1393 bulo zahopleno Skop ye Nareshti v 1395 roci v bitvi pri Rovini v Valahiyi zaginuli Kostyantin Dragash i korolevich Marko a yih knyazivstva pripinili isnuvannya Makedoniya ostatochno uvijshla do skladu Osmanskoyi imperiyi Makedoniya v skladi Osmanskoyi imperiyiOrganizaciya osmanskoyi vladi Dokladnishe Osmanska imperiya Vulicya mista Skop ye chasiv Osmanskoyi Imperiyi V rezultati tureckoyi ekspansiyi XV pochatku XVI stolittya Makedoniya peretvorilasya z prikordonnoyi u vnutrishnyu provinciyu Osmanskoyi imperiyi daleku vid polya vijskovih dij V administrativnomu vidnoshenni makedonski zemli vhodili do skladu eyaletu Rumeliya yakij v svoyu chergu dilivsya na sandzhaki Mezhi i kilkist sandzhakiv chasto zminyuvalisya Spochatku teritoriya Makedoniyi stavilasya do sandzhak Kyustendil Ohrid i Pasha Ostannij v XVII stolittya buv rozdilenij na kilka dribnishih sandzhakiv zokrema Kavala Selenik i Uskub Osmanski yanichari Osmanska imperiya bula centralizovanoyu absolyutistskoyu teokratichnoyu derzhavoyu Oficijnoyu religiyeyu buv islam prichomu musulmanske duhovenstvo zdijsnyuvalo ne tilki religijni funkciyi a j vidigravalo providnu rol u sudovij ta osvitnij sistemi krayini Hristiyanska religiya ne peresliduvalasya prote yiyi prihilniki buli obmezheni v pravah splachuvali podushnij podatok haradzh ne mogli zamishati derzhavni posadi abo nositi zbroyu Ce spriyalo perehodu chastini slov yanskogo naselennya Balkanskogo pivostrova v islam U toj zhe chas pravoslavna cerkva na choli z Konstantinopolskim patriarhom viznavalasya yak samovryadna religijna spilnist zberigala svoyi volodinnya i majno a takozh avtonomiyu v cerkovnih kulturnih i osvitnih pitannyah Hristiyani buli zvilneni vid vijskovoyi sluzhbi prote buli zobov yazani splachuvati podatok krov yu devshirme regulyarno viddavati chastinu hlopchikiv dlya komplektaciyi elitnogo yanicharskogo vijska Vsya zemlya v Osmanskij imperiyi vvazhalasya vlasnistyu sultana yakij peredavav yiyi na umovi nesennya vijskovoyi sluzhbi sipaham Volodinnya sipah podilyalisya v zalezhnosti vid rozmiriv na timari zeameti i hassi Chastina hasiv nalezhala bezposeredno sultanu abo chlenam jogo sim yi Spochatku timari i ziameti ne nasliduvalis ale z plinom chasu sipahi postupovo domoglisya zakriplennya svoyih zemel na spadkovomu pravi i obmezhennya umovnogo harakteru svogo trimannya Krim togo isnuvali cerkovni zemli vakfi i zemli sho nalezhat na pravi vilnoyi vlasnosti Rol ostannih neuhilno zrostala protyagom vsiyeyi istoriyi Osmanskoyi imperiyi sipaho lenna sistema postupovo rozpalas a zemlya perejshla u vlasnist yiyi vlasnikiv Zalezhne naselennya rajya obroblyalo svoyi nadili za pevni groshovi abo naturalni povinnosti na korist derzhavi i zemlevlasnika Selyanstvo v svoyij masi zalishalosya osobisto vilnim a velichina pozemelnih povinnostej fiksuvalasya derzhavoyu sho stavilo silske naselennya Osmanskoyi imperiyi v kilka krashe stanovishe nizh v Centralnij i Shidnij Yevropi Naselennya mist takozh bulo vilnim v profesijnomu plani remisniki ob yednuvalisya v cehi shidnogo tipu esnafi okremi dlya musulman i hristiyan Najbilshu rol v Makedoniyi vidigravali Saloniki yaki stali golovnim centrom torgivli Balkanskogo pivostrova z Zahidnoyu Yevropoyu V 1685 roci v Salonikah bulo vidkrito postijne torgove predstavnictvo francuzkih a piznishe venecijskih anglijskih i gollandskih kupciv Vizvolnij ruh i etnichni zmini Osnovnoyu formoyu oporu makedonskogo naselennya osmanskij vladi buv gajduckij ruh Hocha v bilshosti vipadkiv zagoni gajdukiv predstavlyali soboyu bandi deklasovanih elementiv sho zajmalisya zdirstvom i rozboyem chastina z nih dijsno vela partizanski diyi same proti tureckih vijskovih z yednan i chinovnikiv sho dozvolila gajdukam zajnyati znachne misce v narodnomu folklori Prote ruh zberigav lokalnij harakter i ne mig serjozno zagrozhuvati osmanskij vladi v Makedoniyi Kapitan gajdukiv serb harambasha z Dalmaciyi u tipovomu vijskovomu sporyadzhenni Rol cerkvi v vizvolnomu rusi v Makedoniyi bula znachnoyu Ohridska arhiyepiskopiya pid osmanskoyi vladoyu zberigala avtonomiyu prichomu deyaki arhiyepiskopi namagalisya provoditi antiturecku politiku i shukali oporu sered yevropejskih derzhav Odnak vpliv arhiyepiskopstva neuhilno znizhuvavsya cherez tisk z boku greckogo duhovenstva Konstantinopolskoyi patriarhiyi i vidnovlennya Serbskoyi pravoslavnoyi cerkvi pid yurisdikciyu yakoyi perejshli yeparhiyi Pivnichnoyi Makedoniyi Zrostannya naprugi mizh greckim ta slov yanskim duhovenstvami prizvelo v 1767 roci do skasuvannya Ohridskogo arhiyepiskopstva V 1689 roci pid vplivom uspishnih dij avstrijskih vijsk proti tureckoyi armiyi v Ugorshini i Serbiyi v Makedoniyi spalahnuli ryad masovih povstan Najbilshij vistup mav misce v zhovtni 1689 roku v Pivnichno Shidnij Makedoniyi pid kerivnictvom voyevodi Karposha Gajduki Karposha diyuchi u spivpraci z armiyeyu Eneo Pikkolomini vibili turkiv z Kumanova i Skop ye Odnak uzhe v listopadi cherez epidemiyu i osmanskij kontrnastup avstrijski vijska pokinuli Makedoniyu Pislya trivalogo oporu vpalo Kumanovo Karposh buv zahoplenij i strachenij Osmanska vlada v Makedoniyi bula vidnovlena U XV XVI stolittyah istotno zminivsya etnichnij sklad naselennya Makedoniyi Z Maloyi Aziyi na makedonski zemli pereselyalisya turki v mistah vinikli koloniyi yevreyiv a greki stali povertatisya v mista Osoblivo zrosla chastka greckogo naselennya v Salonikah Chastina slov yanskogo naselennya prijnyala islam utvorivshi etnichnij prosharok torbeshiv Pislya vidstupu avstrijskih vijsk z Makedoniyi ta Serbiyi v 1689 roci za prizovom Pechskogo patriarha Arseniya III pochavsya masovij viyizd pravoslavnogo naselennya za Dunaj i Savu Ce stosuvalosya i Makedoniyi znachni oblasti Zahidnoyi Makedoniyi obezlyudnili na misce slov yan sho emigruvali postupovo stali pereselyatisya albanci yaki do cogo chasu vzhe prijnyali islam i krashe adaptuvalisya do umov zhittya v Osmanskij imperiyi Bagato slov yan sho prijnyali islam buli asimilovani inshimi musulmanskimi narodami i nini ye chastinoyu albanskogo ta tureckogo etnosiv Najbilshe cej proces zachepiv rajoni Tetova Kumanova i Gostivaru Zanepad Osmanskoyi imperiyi V XVIII stolittya Osmanska imperiya perezhivala zanepad Vijni z Avstriyeyu i Rosiyeyu priveli do vtrati ryadu teritorij i zatyazhnoyi finansovoyi krizi yaka v svoyu chergu sprichinila rizkij rist podatkovogo tyagarya Buli vvedeni novi podatki desyatina i pidvisheni isnuyuchi Zbir podatkiv perejshov v ruki miscevih chinovnikiv i zemlevlasnikiv chiya vlada istotno posililasya Vijskovo lenna sistema perebuvala v glibokij krizi Sipahijne zemlevolodinnya vitisnyalosya chifteliskim za yakogo zemlya perebuvala v povnij vlasnosti yiyi vlasnika Ce suprovodzhuvalosya posilennyam ekspluataciyi selyanstva zrostannyam panshini i zgonom selyan z zemel Centralna vlada rizko oslabla v derzhavi zapanuvala anarhiya vlada perejshla v ruki miscevih pashiv i beyiv v toj chas yak bandi musulmanskih gajdukiv praktichno bezpereshkodno chinili rozbij na dorogah i rozoryali krayinu U zahidnij chastini Makedoniyi zmicnilisya Mehmed pasha Bushati i Ali pasha Tepelenskij vihidci z albanskih simej yaki praktichno ne pidkoryalisya Stambulu i provodili na pidvladnih yim zemlyah vlasnu zovnishnyu i vnutrishnyu politiku Analogichni napivsamostijni volodinnya na choli z predstavnikami albanskoyi chi tureckoyi aristokratiyi vinikli i v inshih oblastyah Makedoniyi Sprobi centralnoyi vladi navesti poryadok i provesti neobhidni reformi nashtovhuvalisya na zapeklij opir miscevoyi znati i yanichariv yaki neridko vdavalisya do zbrojnih vistupiv proti politiki sultana Lishe na pochatku XIX stolittya sultanu Mahmudu II vdalosya priborkati miscevu aristokratiyu skasuvati yanicharske vijsko i pochati zdijsnennya administrativnoyi ta vijskovoyi reform Prote stanovishe uskladnyuvalosya pidjomom vizvolnih ruhiv narodiv Balkanskogo pivostrova v 1815 roci viniklo avtonomne Serbske knyazivstvo a pislya porazki v rosijsko tureckij vijni 1828 1829 rokiv Osmanska imperiya viznala nezalezhnist Greciyi Epoha Tanzimata V 1839 roci v Osmanskij imperiyi pochalosya zdijsnennya masshtabnih reform nacilenih na peretvorennya krayini v suchasnu derzhavu epoha Tanzimata Gyulhanejskij manifest zatverdzhenij sultanom Abdul Medzhid I v 1839 roci chastkovo zrivnyav hristiyan v civilnih pravah z musulmanami i reorganizuvav sudovu ta podatkovu sistemu likviduvavshi vidkup Potim bula provedena vijskova reforma yaka stvorila postijnu armiyu yaka komplektuvalasya za prizovom z musulman vvedeni civilnij i kriminalnij kodeksi za francuzkim zrazkom reorganizovano sistemu osviti Ci peretvorennya viklikali povstannya pashiv v 1843 1845 rr v Pivnichnij Makedoniyi ta Kosovi Pislya jogo pridushennya bula provedena administrativna reforma na misci velicheznih starih eyalyativ buli zasnovani bilsh dribni administrativni odinici vilajyeti na choli yakih postali priznachuvani sultanom gubernatori pri yakih diyali radi z predstavnikiv miscevih zhiteliv yak musulman tak i hristiyan Teritoriya Makedoniyi bula rozdilena mizh Kosovskim Monastirskim i Saloniskim vilajyatami Sultan Abdul Medzhid I Velike znachennya mala agrarna reforma zdijsnennya yakoyi pochalosya vzhe v 1832 roci Bulo skasovano sipahijne zemlevolodinnya ta povinnosti selyan na korist spagiyi zamist yakih vvedena privatna vlasnist na zemlyu i pozemelnij podatok na korist derzhavi Kolishni spagiyi otrimali finansovu kompensaciyu z derzhavnogo byudzhetu Selyani sho obroblyali kolishni sipahijni zemli svoyi nadili u vlasnist ne otrimali yih povinnosti faktichno transformuvalisya v orendni platezhi zemlevlasnikovi Tim ne menshe dlya pevnih kategorij selyanstva bulo peredbacheno pravo vikupu svoyih nadiliv Agrarna reforma spriyala rozsharuvannyu selyanstva vtrati zemli jogo najbidnishoyi chastini i formuvannyu silskoyi burzhuaziyi Kulminaciyeyu peretvoren epohi Tanzimata stav manifest 1856 roku sho vstanoviv rivnist vsih gromadyan imperiyi nezalezhno vid yih religijnoyi prinalezhnosti Ce de jure vidkrilo pered hristiyanami mozhlivosti dlya zanyattya derzhavnih posad i sluzhbi v armiyi Buli takozh vvedeni garantiyi nedotorkannosti osobi i vlasnosti Reformi Tanzimata mali velike znachennya dlya transformaciyi Osmanskoyi imperiyi ta pozhvavlenni yiyi socialno ekonomichnogo i kulturnogo rozvitku Odnak v znachnij miri voni zalishilisya na paperi yih realizaciya na miscyah zokrema u vidnosno viddalenij vid Stambula Makedoniyi bula nepovnoyu i neposlidovnoyu Zokrema v Makedoniyi zberigalosya panuvannya velikogo pomishickogo gospodarstva a chastka selyan sho otrimali zemlyu u vlasnist zalishalas nevelikoyu Pri comu socialni vidnosini na seli zberigali religijne zabarvlennya zemlevlasniki buli perevazhno musulmanami a selyani pravoslavnimi Faktichna vlada v Makedoniyi nalezhala miscevij aristokratiyi povnistyu buli vidsutni garantiyi bezpeki po vsij krayini diyali ozbroyeni bandi z yakimi buli ne v silah vporatisya nechislenni zagoni osmanskoyi armiyi i policiyi procvitala korupciya U toj zhe chas Tanzimat vidkriv tureckij rinok pered zahidnim kapitalom Vzhe v 1871 roci v Makedoniyi pochalosya budivnictvo pershoyi zaliznici Saloniki Skop ye belgijskij kapital yaka piznishe bula prodovzhena cherez Serbiyu do Avstro Ugorshini V 1894 roci bula zavershena zaliznicya z Salonik v Bitolu nimeckij kapital a v 1896 z Salonik u Aleksandrupolis i dali na Stambul francuzkij kapital Nacionalne vidrodzhennyaVpliv balkanskih krayin na Makedoniyu Z kincya XVIII stolittya sered slov yanskogo naselennya Osmanskoyi imperiyi pochali aktivno rozvivatisya procesi Nacionalnogo Vidrodzhennya i formuvannya suchasnih nacij U Makedoniyi de v seredni viki ne isnuvalo okremoyi makedonskoyi narodnosti i perevazhna bilshist slov yanskogo naselennya ne mala virazhenoyi etnichnoyi prinalezhnosti ci procesi protikali golovnim chinom v rusli Bolgarskogo nacionalnogo vidrodzhennya U toj zhe chas znachna chastina makedonskih slov yan na toj chas ellinizuvalasya prijnyavshi grecku nacionalnu kulturu i pidtrimala Veliku ideyu restavraciyi Vizantijskoyi imperiyi V kinci XIX stolittya aktivizuvalasya politika Serbiyi v Makedoniyi sho takozh prizvelo do prijnyattya chastinoyu miscevogo naselennya serbskoyi nacionalnoyi oriyentaciyi Sered albanciv Makedoniyi naprikinci XIX stolittya protikav priskorenij proces albanskogo nacionalnogo vidrodzhennya i stanovlennya yedinoyi albanskoyi naciyi V rezultati Makedoniya stala teritoriyeyu peretinu nacionalnih agitacij riznih narodiv Balkanskogo pivostrova Kordoni Bolgariyi za San Stefanskim mirom Najbilshe znachennya malo bolgarske nacionalne vidrodzhennya odnim iz centriv yakogo stali makedonski zemli Uzhe v 1837 roci u Velesi vinikla persha bolgarska svitska shkola Potim bolgarski shkoli buli vidkriti v Skop ye Shtipi Ohridi Bitoli Salonikah ta inshih mistah Makedoniyi Na pochatku 1860 h rr makedonski slov yani buli zalucheni v ruh za formuvannya avtokefalnoyi Bolgarskoyi pravoslavnoyi cerkvi Na vidminu vid vlasne bolgarskih zemel v Makedoniyi ellinizovana cerkva Konstantinopolskogo patriarhatu zberigala znachnij vpliv sered miscevogo naselennya Tomu koli v 1870 roci sultanskim ukazom bulo zasnovano Bolgarskij ekzarhat pid jogo kerivnictvo perejshli tilki Veleska Skopska i Ohridska yeparhiyi Stvorennya avtokefalnoyi bolgarskoyi cerkvi dalo novij poshtovh do rozshirennya merezhi bolgarskih shkil i prosvitnickih organizacij v Makedoniyi Prote do pochatku XX stolittya proces formuvannya bolgarskoyi naciyi ne buv zavershenij a znachna chastina silskogo slov yanskogo naselennya Makedoniyi zalishalosya etnichno nevirazhenoyu Hocha na zagalnu dumku istorikiv v XIX stolitti makedonskogo narodu v suchasnomu znachenni she ne isnuvalo pevnu problemu predstavlyaye pitannya pro isnuvannya v cej period peredumov do jogo viniknennya Yaksho bolgarska i grecka istorichni shkoli zaperechuyut nayavnist skilki nebud samostijnoyi makedonskoyi etnichnoyi samosvidomosti doslidniki z Pivnichnoyi Makedoniyi spirayuchis na stattyu Makedonskij pitannya Petka Slavejkova 1871 roku zayavlyayut pro pochatok stvorennya pevnoyi etnichnoyi spilnoti makedonskih slov yan vidminnoyi vid bolgar na osnovi prinalezhnosti do riznih pravoslavnih cerkov Krim togo rozmovna mova slov yanskogo naselennya Makedoniyi desho vidriznyavsya vid uzhe kodifikovanoyi na osnovi shidnih dialektiv bolgarskoyi movi Viniknennya makedonskogo pitannya Personifikaciya Rozdilenoyi Bolgariyi pislya pidpisannya Berlinskogo traktatu U period rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 rokiv blizko 1000 dobrovolciv z Makedoniyi vzyalo uchast u vijskovih diyah proti vijsk Osmanskoyi imperiyi Rosijski vijska odnak ne vstupili na teritoriyu Makedoniyi zupinivshis u Kyustendili Za umovami San Stefanskogo dogovoru 1878 roku bulo utvoreno avtonomne Bolgarske knyazivstvo yake vklyuchaye vsyu Makedoniyu za vinyatkom Salonik i pivostrova Halkidiki Odnak proti cogo rizko vistupili zahidni derzhavi Serbiya ta Greciya V rezultati peregovoriv na Berlinskomu kongresi 13 lipnya 1878 roku buv ukladenij novij mirnij dogovir teritoriya Bolgarskogo knyazivstva bula znachno skorochena utvoreno okrema avtonomna odinicya Shidna Rumeliya a Makedoniya zalishilasya v skladi Osmanskoyi imperiyi Vidpovidno do statti 23 Berlinskogo dogovoru hristiyanske naselennya Makedoniyi i Frakiyi malo v majbutnomu takozh otrimati samovryaduvannya v ramkah imperiyi Yaksho grecke i grekofilske naselennya Makedoniyi a takozh makedonski musulmani z nathnennyam prijnyali umovi Berlinskogo dogovoru yakij ne dopustiv priyednannya makedonskih zemel do Bolgariyi to bolgarske naselennya bulo oburene V Pirinskij Makedoniyi v zhovtni 1878 roku spalahnulo Kresnensko Razlozhske povstannya yake odnak do lita 1879 roku bulo pridushene Vidpovidno do rishen Berlinskogo kongresu bula organizovana komisiya dlya viroblennya propozicij z nadannya Makedoniyi avtonomiyi Prote do komisiyi ne buli vklyucheni makedonski slov yani yaki pislya Kresnenskogo povstannya rozglyadalisya Portoyu yak bolgarski povstanci Rozroblenij komisiyeyu proekt samovryaduvannya Makedoniyi buv vidkinutij sultanom v 1880 roci Sankcij velikih derzhav ne bulo i pitannya avtonomiyi zalishilosya nevirishenim Naprikinci XIX stolittya aktivizuvalisya pretenziyi balkanskih krayin na makedonski zemli Krim Bolgariyi i Greciyi na politichnu scenu vijshla Serbiya yaka zayavila sho makedonski slov yani ye v dijsnosti serbami Poziciya Greciyi polyagala v tomu sho velika chastina slov yan yaki prozhivayut na teritoriyi Makedoniyi pochinayut robiti sprobi ototozhnennya sebe slov yan po krovi i svidomosti z drevnimi makedonyanami i takim chinom ye greckim narodam Tak samo proyav zlodijstva istoriyi i privlasnennya vsogo greckogo z boku slov yan bulo ne pripustimo dlya Greciyi V rezultati v Makedoniyi rozgornulasya borotba mizh Bolgariyeyu Greciyeyu i Serbiyeyu za zaluchennya na svoyu storonu etnichno ne virazhenogo miscevogo slov yanskogo naselennya golovnim chinom shlyahom stvorennya paralelnih sistem osviti i rozshirennya sfer vplivu nacionalnih pravoslavnih cerkov Yaksho v pershij chas pislya utvorennya Bolgarskogo knyazivstva cherez opir osmanskoyi vladi i Konstantinopolskogo patriarhatu bolgarskij vpliv v Makedoniyi desho zmenshivsya to v 1890 ti rr v rezultati poteplinnya turecko bolgarskih vidnosin v chasi pravlinnya Stefana Stambolova i greko tureckoyi vijni 1897 roku bolgarskij nacionalnij ruh v Makedoniyi znovu aktivizuvavsya Chislo bolgarskih shkil v 1900 roci dosyaglo 781 buli zasnovani bolgarski gimnaziyi v Salonikah Bitoli ta Skop ye stvoreni novi yeparhiyi Bolgarskogo ekzarhatu Prote greckij nacionalnij ruh takozh zmicniv svoyi poziciyi v 1900 roci v Makedoniyi nalichuvalosya vzhe 613 greckih shkil a chvert makedonskih slov yan zberigali prinalezhnist do Konstantinopolskogo patriarhatu Paralelno shvidko rozvivavsya albanskij nacionalnij ruh odnim z golovnih vimog yakogo vidpovidno do programi Prizrenskoyi ligi 1878 stalo ob yednannya vsih naselenih albancyami zemel vklyuchayuchi Zahidnu Makedoniyu v yedine avtonomne utvorennya u skladi imperiyi Zgidno z danimi perepisu naselennya v 1895 roci v Skopskomu sandzhaku Bitolskomu i Salonikskomu vilajyetah prozhivalo 2 5 miljona cholovik z yakih 22 stanovili slov yani 22 turki 40 greki 5 5 albanci 3 5 arumuni i 3 yevreyi Do kincya XIX stolittya vidnositsya viniknennya ideyi makedonizmu Vpershe z neyu vistupiv peresliduyuchi velikoserbski politichni cili serbskij diplomat Stoyan Novakovich yakij zayaviv v 1888 sho slov yanske naselennya Makedoniyi utvoryuye okremij makedonskij narod i ne ye ni bolgarami ni serbami V 1902 roci v Sankt Peterburzi studenti z Makedoniyi stvorili Makedonske naukovo literaturne tovaristvo yake propaguvalo zokrema ideyu samobutnosti makedonskoyi naciyi V 1903 roci Krste Misirkov u svoyij roboti Pro makedonsku problemu obgruntuvav isnuvannya osoblivoyi makedonskoyi movi i viznav nayavnist u makedonciv vlasnih politichnih interesiv Ideyi makedonizmu buli pidtrimani v Serbiyi prote v samij Makedoniyi ne znajshli skilki nebud shirokogo kola prihilnikiv bilshist makedonskih slov yan i persh za vse kulturna i politichna elita do cogo chasu vidnosilo sebe do bolgar Stvorennya VMORO Prapor Krushevkoyi Respubliki Prapor VMORO ta Ilindenskogo povstannya Na pochatku 1890 h rr makedonski studenti yaki navchalis v Sofiyi zasnuvali Molode makedonske literaturne tovaristvo yake stalo yadrom ruhu za avtonomiyu Makedoniyi Normalizaciya bolgaro tureckih vidnosin v pravlinnya Stefana Stambolova sprichinila rozpusk ciyeyi organizaciyi Odnak uzhe 3 listopada 1893 roku radikalna makedonska molod zaklala v Salonikah novu tayemnu organizaciyu yaka piznishe otrimala nazvu Vnutrishnya makedonsko odrinska revolyucijna organizaciya VMORO U yiyi zasnuvannya stoyali Goce Delchev i VMORO povinna bula ocholiti borotbu za zvilnennya Makedoniyi i Adrianopolskoyi Frakiyi vid tureckoyi vladi Organizaciyi vdalosya stvoriti rozgaluzhenu merezhu svoyih viddilen po vsij Makedoniyi i pridbati znachnij vpliv sered naselennya Buli takozh utvoreni bojovi zagoni yaki chasto vdavalisya do teroristichnih aktiv dlya zaluchennya uvagi do makedonskogo pitannya i finansuvannya diyalnosti VMORO Z samogo svogo viniknennya lideri organizaciyi stavili svoyeyu kincevoyu metoyu priyednannya Makedoniyi i Frakiyi do Bolgariyi Odnak politichni rozbizhnosti vseredini organizaciyi etnichna strokatist Makedoniyi i nespriyatliva zovnishnopolitichna situaciya zmushuvali VMORO visunuti na pershij plan bilsh pomirnu vimogu povnoyi politichnoyi avtonomiyi Makedoniyi Ce dozvolyalo zaluchiti na bik VMORO bilsh shiroki verstvi naselennya riznih nacionalnostej i virospovidan Prote riven uchasti v diyalnosti organizaciyi musulman torbeshi albanciv i turkiv zalishavsya dosit nizkim vona zberigala perevazhno slov yano bolgarskij harakter Vlitku 1894 u misti Resen vidbuvsya kongres na yakomu zatverdzheno novij statut organizaciyi zasnovano revolyucijni gazeti Do zbroyi bolg Na orzhie ta Buntivnik bolg Buntovnik VMORO formuvalasya yak centralizovana konspirativna organizaciya Zgidno zi statutom golovnoyu metoyu VMORO viznachalosya dosyagnennya v skladi Osmanskoyi imperiyi politichnoyi avtonomiyi krayu pid gaslom Makedoniya dlya makedonciv U berezni 1895 v Sofiyi nini stolicya Bolgariyi na kongresi predstavnikiv makedonskoyi emigraciyi bulo zasnovano Verhovnij makedonskij komitet VMK golovnoyu metoyu yakogo takozh bulo progoloshennya politichnoyi avtonomiyi Makedoniyi Iniciatorom stvorennya ciyeyi politichnoyi strukturi buv uryad Bolgariyi Mizh VMORO ta VMK rozgornulosya gostre supernictvo za zverhnist u makedonskomu vizvolnomu rusi Na vidminu vid VMORO VMK spiravsya persh za vse na pidtrimku bolgarskogo uryadu i makedonsko frakijskoyi diaspori v Bolgariyi Jogo metoyu takozh bulo vhodzhennya cih zemel do skladu Bolgariyi U svoyij strategiyi verhovisti robili golovnij akcent ne na zagalne zbrojne povstannya a na operaciyi nevelikih zagoniv sho diyut z bolgarskoyi teritoriyi a takozh na propagandi sered yevropejskih derzhav Vidnosini VMORO i VMK buli dosit napruzhenimi Na choli VMORO stoyali livi demokrati i revolyucioneri todi yak VMK oriyentuvavsya na pravlyachi kola Bolgariyi Ilindenske povstannya Zaklik VMORO do povstannya V 1901 1902 rr nabigi verhovistiv i zitknennya zagoniv VMORO z chastinami osmanskoyi armiyi i musulmanskoyi samooboroni bashibuzuki pererosli v bezperervnu partizansku vijnu Na pochatku listopada 1902 roku Kongres VMORO uhvaliv rishennya pro pidgotovku zagalnogo povstannya Navesni 1903 roku pochastishali teroristichni akciyi radikalnogo krila VMORO yaki viklikali u vidpovid represiyi Osmanskoyi vladi U situaciyu vtrutilisya yevropejski derzhavi pid tiskom yakih Stambul pogodivsya pochati zdijsnennya reform v Makedoniyi a Bolgariya rozpustiti VMK Prote zitknennya ne zakinchilisya Vidpovidno do rishennya VMORO v Den Illi 2 serpnya 1903 roku v Makedoniyi spalahnulo zbrojne povstannya yake uvijshlo v istoriyu yak Ilindenske povstannya Jogo centrom stav Bitolskij vilajyet Povstannya shvidko poshirilosya na dolinu Vardaru i oblasti Lerin Kostura Ohrid i Edesa Povstanci zahopili ryad mist v tomu chisli i Krushevo de bula progoloshena Krushevska respublika Do povstannya priyednalisya krim verhovistiv takozh i naselennya Adrianopolskoyi Frakiyi Na pidtrimku povstanciv vistupila Bolgariya odnak pid tiskom zahidnih derzhav i Rosiyi vona obmezhilasya lishe diplomatichnimi zahodami VMORO takozh ne vdalosya domogtisya priyednannya do povstannya makedonskih torbeshiv albanciv turkiv grekiv i serbiv Ce privelo do krahu povstannya Proti povstalih bula spryamovana osmanska armiya i zagoni samooboroni yaki narahovuvali razom blizko 250 tisyach osib yaki i pristupili do pridushennya povstannya Za nepovnimi danimi v Makedoniyi bula spalena 201 selo vbito ponad 4 5 tisyach osib hristiyanskogo naselennya Ne menshe 30 ti tisyach makedonciv vteklo v Bolgariyu Pislya pridushennya Ilindenskogo povstannya pid tiskom derzhav Osmanska imperiya zdijsnila v Makedoniyi ryad reform Zagoni bashibuzukiv buli rozpusheni hristiyani otrimali dostup do vsih derzhavnih organiv buv zasnovanij post generalnogo inspektora Makedoniyi zastupnikiv yakogo priznachali Rosiya i Avstro Ugorshina V 1904 roci bulo pidpisano bolgarsko turecku ugodu za yakoyu uchasniki povstannya buli amnistovani a Bolgariya v svoyu chergu zaboronilo diyalnist VMORO i VMK na svij teritoriyi VMORO na pochatku XX stolittya ta formuvannya novoyi organizaciyi VMRO Osmanska imperiya pid tiskom Rosiyi ta Avstro Ugorshini pogodilasya na zdijsnennya reform u makedonskih zemlyah Myurcshtegski ugodi zhovten 1903 r peredbachali priznachennya do sultanskogo uryadu specialnih rosijskih ta avstrijskih predstavnikiv sposterigachiv za stanovishem hristiyanskogo naselennya reorganizaciyu zhandarmeriyi sudovih ta administrativnih ustanov novij administrativno teritorialnij podil makedonskih zemel z urahuvannyam etnonacionalnih interesiv Navesni 1908 r live krilo VMORO vstanovilo kontakti z politichnimi organizaciyami mladoturkiv Pravi namagalisya pidporyadkuvati diyalnist VMORO politici uryadu Bolgariyi yakij nadavav yim finansovu i vijskovu pidtrimku Partizanska rota makedonskogo opolchennya pid kerivnictvom Hristo Chernopyeyeva yaka brala uchast v Pershij Balkanskij vijni Mladoturecka revolyuciya 1908 r vnesla suttyevi korektivi v zhittya suspilstva makedonskih zemel Saloniki j Bitola nini misto v Makedoniyi peretvorilisya na centri mladotureckoyi partiyi Ob yednannya ta progres Pislya uhvalennya chervnevoyi 1908 r konstituciyi vlada mladoturkiv ogolosila zagalnu politichnu amnistiyu zgidno z yakoyu bojovikam chetnickih zagoniv dozvolyalosya povernutisya na Batkivshinu Na zaklik lidera livih VMORO Ya Sandanskogo do makedonskih zemel stali povertatisya uchasniki makedonskogo vizvolnogo ruhu Rozcharuvannya nevtishnimi naslidkami mladotureckoyi revolyuciyi dlya majbutnogo Makedoniyi prizvelo do rozpadu VMORO Prave krilo VMORO zasnuvalo vlasnu Spilku bolgarskih konstitucijnih klubiv Vodnochas vinikli podibni organizaciyi z makedonciv progreckoyi ta proserbskoyi oriyentaciyi Vidmova mladoturkiv nadati makedonskim zemlyam avtonomiyu ta zapochatkovana nimi politichna reakciya sprichinili vidnovlennya zbrojnogo oporu chetnikiv Vidnosini mizh hristiyanami ta musulmanami v makedonskih zemlyah 1911 1912 rr zagostrilisya nastilki sho islamski fanatiki v deyakih rajonah vchinili rizaninu pravoslavnogo naselennya Pid chas Pershoyi Balkanskoyi vijni VMORO organizuvala partizanski zagoni ta opolchennya yaki brali uchast na boci Bolgariyi i Serbiyi 20 grudnya 1919 u Sofiyi vidbulosya tayemne zasidannya aktivistiv VMORO na yakomu Vnutrishnya makedonsko odrinska revolyucijna organizaciya bula vidnovlena yak Vnutrishnya makedonska revolyucijna organizaciya Zustrich bula inicijovana chlenami ostannogo Centralnogo Komitetu VMORO yakij obrali 1911 u skladi Todora Aleksandrova Peteera Chauleva i Aleksandra Protogerova zamist zagiblogo pid chas vijni Hrista Chernopeyeva Pislya Pershoyi svitovoyi vijni VMRO stala znovu proyavlyati aktivnist posilayuchi zbrojni zagoni z Bolgariyi v grecku i yugoslavsku Makedoniyu dlya provedennya teroristichnih aktiv proti chinovnikiv a takozh miscevih zhiteliv yaki yim simpatizuvali U 1923 roci bojoviki VMRO vbili selyanskogo lidera prem yer ministra Bolgariyi Oleksandra Stambolijskogo yakij pidtrimuvav druzhni stosunki z Yugoslaviyeyu U 1924 r liderstvo v VMRO perejshlo do Ivana Mihajlova Mihajlov organizuvav vbivstvo chislennih politichnih oponentiv navit na vulicyah Sofiyi spriyav tayemnij zmovi z metoyu vbivstva yugoslavskogo korolya Oleksandra v 1934 roci Protyagom desyati rokiv 1924 1934 rr vin buv faktichnim diktatorom bolgarskoyi Makedoniyi sho vidpovidalo interesam bagatoh povazhnih osib v Sofiyi Odnak v 1934 roci bolgarska vijskova diktatura pripinila diyalnist VMRO Mihajlov nezabarom vtik do Turechchini Pislya cogo vidnosini Bolgariyi z Greciyeyu ta Yugoslaviyeyu polipshilisya Mizhvoyennij periodMakedoniya na pochatku XX stolittya provinciya Korolivstva Yugoslaviyi 1929 1941 Zrostannya napruzhenosti privelo do formuvannya Balkanskogo soyuzu antitureckoyi koaliciyi krayin yakij pochav rozglyadati i perspektivi virishennya makedonskogo pitannya U zhovtni 1912 r krayini Balkanskogo soyuzu v ultimativnij formi zazhadali vid sultana Megmeda V zdijsnennya reform i nadannya avtonomiyi Makedoniyi Na pochatku 1 yi Balkanskoyi vijni div Balkanski vijni 1912 1913 rr bolgarski vijska zajnyali shidnu chastinu makedonskih zemel a serbski zahidnu Pislya rozgromu tureckih vijsk lideri derzhav Balkanskogo soyuzu ne zgaduvali pro nadannya avtonomiyi Makedoniyi Pozbavlena vihodu do Adriatiki Serbiya vimagala yak kompensaciyu teritoriyu Vardarskoyi Makedoniyi Greciya pretenduvala na Saloniki ta na chastini pivdenno shidnih makedonskih zemel Bolgariya pragnula priyednannya zahidnomakedonskih zemel yaki buli zvilneni greckimi ta serbskimi vijskami Nedomovlenist shodo podilu teritoriyi Makedoniyi prizvela do ukladennya v travni 1913 antibolgarskoyi serbo greckoyi ugodi Kolishni soyuzniki v chervni rozpochali 2 gu Balkansku vijnu Za yiyi pidsumkami do Greciyi vidijshla Pivdenna Egejska Makedoniya 48 5 vsiyeyi teritoriyi do Serbiyi Centralna ta Zahidna Vardarska 38 do Bolgariyi Pivnichno Shidna Pirinska 13 5 Podil makedonskih zemel negativno poznachivsya na stanovishi makedonsko slov yanskoyi etnichnoyi spilnosti Makedoniya u skladi Yugoslaviyi Za pidsumkami Pershoyi svitovoyi vijni makedonski zemli buli podileni mizh Greciyeyu Egejska Makedoniya 35 169 kv km Korolivstvom serbiv horvativ i slovenciv z 1929 r Korolivstvo Yugoslaviya Vardarska Makedoniya 25 713 kv km ta Bolgariyeyu Pirinska Makedoniya 6 798 kv km Ci krayini zobov yazuvalisya garantuvati nacionalnim menshinam zahist zhittya majna gromadyanskih prav zabezpechiti svobodu virospovidannya vzhivannya ridnoyi movi v shkolah tosho Odnak u dijsnosti vlada na miscyah rozpochala politiku nacionalnogo gnoblennya U Korolivstvi Yugoslaviya naselennya Vardarskoyi Makedoniyi vvazhalosya slov yanskim odnak makedonciv nazivali pivdennimi serbami a teritoriyu de voni zhili Pivdennoyu Serbiyeyu Sered makedonciv u Vardarskij banovini 1929 r aktivno zdijsnyuvalasya politika serbizaciyi yaka polyagala u vprovadzhenni serbskoyi movi u vsih sferah suspilnogo zhittya Bolgarski grecki i rumunski shkoli buli zakriti bolgarski svyasheniki i vsi neserbski vikladachi buli zvilneni Politika serbizaciyi v 1920 h i 1930 h rokah zitknulasya z sprotivom probolgarski nalashtovanoyi Vnutrishnoyi makedono odrinskoyi revolyucijnoyi organizaciyi VMORO v toj chas yak miscevi komunisti vislovilisya za shlyah samoviznachennya makedonciv Druga svitova vijna Dokladnishe Makedoniya u Drugij svitovij vijni V chasi Drugoyi svitovoyi vijni teritoriya Makedoniyi bula zajnyata bolgarskimi vijskami i zgodom aneksovana Bolgariyeyu yaka priyednalasya do krayin Osi U zhovtni 1943 roku golovnij shtab Narodno vizvolnoyi armiyi Yugoslaviyi ta partizanskih zagoniv Makedoniyi zvernuvsya z manifestom do makedonskogo naselennya v yakomu viznachalosya golovne zavdannya zvilniti kraj vid velikobolgarskih albanskih makedonskih fashistiv ta velikoserbskih i velikoalbanskih gegemonistiv ob yednati vsi makedonski zemli naselennya yakih uvijde do bratnogo soyuzu vsih pivdennoslov yanskih narodiv U veresni 1944 roku z nablizhennyam Chervonoyi Armiyi do rumuno bolgarskogo kordonu i ogoloshennyam SRSR vijni Bolgariyi 5 veresnya v krayini stavsya derzhavnij perevorot v rezultati yakogo Bolgariya vijshla z nacistskogo bloku i ogolosila vijnu Tretomu rejhu a do vladi v Sofiyi prijshov Vitchiznyanij front Nimecki vijska yaki okupuvali Makedoniyu v 1944 roci aktivno pidtrimuvali makedonskih nacionalistiv U zv yazku z vivedennyam z Makedoniyi bolgarskih vijsk z Makedoniyi vvidijshli i nimecki vijska sho prizvelo do vidnovlennya kontrolyu nad ciyeyu teritoriyeyu vijskami Yugoslaviyi Uryad Velikoyi Britaniyi vistupiv proti utvorennya Federaciyi pivdennoslov yanskih narodiv U zhovtni 1944 roku lideri antigitlerivskoyi koaliciyi J Stalin i Vinston Cherchill domovilisya pro rozpodil sfer vplivu na Balkanah zgidno z yakim u Greciyi viznachilisya britanski interesi a v Bolgariyi ta Yugoslaviyi otrimuvav perevazhni poziciyi SRSR Na Krimskij konferenciyi 1945 roku lider Velikoyi Britaniyi kategorichno vislovivsya proti ob yednannya Bolgariyi ta Yugoslaviyi Socialistichna Respublika Makedoniya26 chervnya 1963 o 5 17 za miscevim chasom Skop ye zrujnuvav zemletrus zaginuli 1070 meshkanciv mista U lipni serpni 1945 roku v Yugoslaviyi ta Bolgariyi bula rozgornuta kampaniya iz zahistu egejskih makedonciv vid utiskiv z boku greckoyi vladi Pid chas rozgortannya v Greciyi gromadyanskoyi vijni 1946 1949 rr Federativna Narodna Respublika Yugoslaviya FNRYu peretvorilasya na golovnu oporu greckih komunistichnih povstanciv zi skladu grekiv i makedonciv na yiyi teritoriyi utvoryuvalisya vijskovi formuvannya armiyi nadavalasya vijskovo tehnichna dopomoga u Belgradi nini stolicya Serbiyi diyala radiostanciya Vilna Greciya Greckij uryad zvinuvachuvav Yugoslaviyu ta Bolgariyu v teritorialnih pretenziyah Pragnennya Yugoslaviyi ta Bolgariyi virishiti za pidtrimki SRSR vlasni teritorialni problemi vidkidalisya zahidnimi soyuznikami antigitlerivskoyi koaliciyi Na Parizkij mirnij konferenciyi 1946 roku Bolgariyi ne vdalosya domogtisya priyednannya Zahidnoyi Frakiyi yaka vidijshla do Greciyi Derzhavnij status otrimala Vardarska Makedoniya yaka zgidno z Sichnevoyu konstituciyeyu 1946 r Yugoslaviyi uvijshla do skladu FNRYu yak rivnopravnij sub yekt federaciyi pid nazvoyu Narodna Respublika Makedoniya NRM Socialistichna Respublika Makedoniya v skladi SFRYu Vidpovidno do konstituciyi Socialistichnoyi Federativnoyi Respubliki Yugoslaviya SFRYu 1963 roku respublika otrimala nazvu Socialistichna Respublika Makedoniya SRM Za period vhodzhennya do yugoslavskoyi federaciyi Makedoniya peretvorilasya na industrialno agrarnu krayinu Makedonskimi vchenimi bula stvorena abetka ta zdijsnena kodifikaciya pravopisu makedonskoyi movi U respublici vidbulasya rozbudova sistemi osviti i nauki ta provodilisya riznomanitni zahodi v mezhah kulturnoyi revolyuciyi Pidgotovka fahivciv z riznih galuzej znan zdijsnyuvalasya v Universiteti svyatih Kirila i Mefodiya Skop ye v Universiteti sv Klementa Ohridskogo Bitola ta v Pedagogichnij akademiyi Tetovo V 1967 roci bula zasnovana Makedonska akademiya nauk i mistectv do skladu yakoyi vvijshli dva desyatki riznoprofilnih institutiv ta naukovih ob yednan 1991 2000 rrNa pershih bagatopartijnih viborah 20 bereznya 1991 r bilshist misc u parlamenti zdobula Vnutrishnya makedonska revolyucijna organizaciya Demokratichna partiya makedonskoyi nacionalnoyi yednosti VMRO DPMNYe U sichni 1991 r bula prijnyata Deklaraciya pro suverenitet krayini i Makedoniya nasliduyuchi priklad Horvatiyi i Sloveniyi vidokremilasya vid Yugoslaviyi Na referendumi sho vidbuvsya 8 veresnya 1991 r za nezalezhnist progolosuvala bilshist naselennya 17 veresnya parlament ogolosiv pro utvorennya nezalezhnoyi derzhavi prezidentom yakoyi stav Kiro Gligorov U tomu zh roci makedonski albanci proignoruvali oficijnij perepis naselennya a v sichni 1992 r tayemno vid vladi proveli referendum na yakomu 99 predstavnikiv albanskoyi menshini progolosuvalo za stvorennya teritorialnoyi avtonomiyi v Zahidnij Makedoniyi Bula zroblena sproba organizuvati vlasnij perepis naselennya sho finansuvavsya OBSYe Za ocinkami iniciatoriv perepisu chislo albanciv stanovit vid 30 do 40 vidsotkiv vsih gromadyan Makedoniyi Stimulom do vidokremlennya chastkovo buv strah pered domagannyami Serbiyi Odnak naspravdi Makedoniya zitknulasya z silnoyu protidiyeyu ne Serbiyi a Greciyi Makedoniya vinoshuvala ideyu ob yednannya z timi hto govoriv makedonskoyu u pivnichnij chastini Greciyi a afinskij uryad poboyuvavsya sho nezalezhna Makedoniya pretenduvatime na grecku Makedoniyu i Greciya chinila tisk na svoyih koleg po YeS i SShA napolyagayuchi na neviznanni novoyi derzhavi Peregovori pro vzayemorozuminnya mizh Greciyeyu i Makedoniyeyu prinesli uspih v kvitni 1993 r koli obidvi krayini pogodilisya na timchasovu nazvu krayini Kolishnya Yugoslavska Respublika Makedoniya KYuRM Ce derzhavne utvorennya bulo viznane Velikoyu Britaniyeyu 8 kvitnya a susidnoyu Albaniyeyu 12 kvitnya 13 zhovtnya 1995 r buli vidnovleni povnocinni diplomatichni vidnosini z Greciyeyu a 8 kvitnya 1996 z Yugoslaviyeyu U grudni 1993 r z metoyu pidtrimannya nezalezhnoyi Makedoniyi v yiyi zbrojnomu konflikti z SRYu do krayini buli vvedeni mirotvorchi sili OON Pershi parlamentski i prezidentski vibori v nezalezhnij Makedoniyi vidbulisya v zhovtni listopadi 1994 r U nih vzyali uchast ponad 77 zareyestrovanih viborciv U peredvibornij borotbi brali uchast 38 politichnih partij u tomu chisli blok Soyuz za Makedoniyu Social demokratichnij soyuz Makedoniyi Liberalna partiya i Socialistichna partiya nacionalni makedonski opozicijni partiyi na choli z VMRO DPMNYe i Demokratichnoyu partiyeyu a takozh partiyi sho predstavlyali albansku nacionalnu menshinu Ryad velikih opozicijnih partij pislya pershogo turu bojkotuvali vibori zvinuvachuyuchi kerivnictvo krayini u falsifikaciyi yih pidsumkiv U rezultati u drugomu turi absolyutnu bilshist deputatskih mandativ 85 iz 120 zdobuv Soyuz za Makedoniyu do parlamentu uvijshli Liberalna i Socialistichna partiyi a takozh nacionalni albanski partiyi Koalicijnij uryad na choli z B Crvenkovskim skladali predstavniki Soyuzu za Makedoniyu i Partiyi za demokratichne procvitannya PDP Prezidentom Makedoniyi znovu stav K Gligorov U 1996 r cherez rozbizhnosti mizh SDSM i Liberalnoyu partiyeyu stavsya rozkol pravlyachoyi koaliciyi Soyuz za Makedoniyu i misce social demokrativ yaki pokinuli blok zajnyala PDP na choli z A Aliti Koli navesni 1998 r v Kosovo rozgornulisya velikomasshtabni bojovi diyi Makedoniya v chergovij raz opinilasya na porozi nestabilnosti Vlitku 1998 r OON uhvalila rishennya zbilshiti kilkist svoyih mirotvorciv u Makedoniyi Pragnennya uryadu sformuvati zagalnomakedonsku nacionalnu samosvidomist nashtovhnulosya na sprobi albanciv stvoriti v ramkah Makedoniyi avtonomiyu 18 zhovtnya i 1 listopada 1998 r v Makedoniyi projshli dva turi viboriv na yakih Social demokratichnij soyuz Makedoniyi SDSM sho perebuvav pri vladi z 1992 r zaznav porazki Opozicijna koaliciya Za zmini do skladu yakoyi uvijshli VMRO DPMNYe i Demokratichna alternativa DA otrimala 66 misc Do neyi priluchilisya partiyi sho virazhayut interesi etnichnih albanciv i musulman Partiya demokratichnogo procvitannya PDP i Demokratichna partiya albanciv DPA Svoyeridnoyu platoyu za pidtrimku stala obicyanka viznati Albanskij universitet v Tetovo Krim togo na pochatku 1999 r parlament Makedoniyi ogolosiv amnistiyu kolishnim meram Gostivara j inshih mist zasudzhenim u lipni 1997 r za nakaz pidnyati prapori Albaniyi sho prizvelo do sutichok i lyudskih zhertv PDP vistupila takozh za nadannya albanskij movi statusu drugoyi oficijnoyi movi Makedoniyi U parlamenti krayini predstavleni takozh Liberalno demokratichna partiya 4 deputatskih mandata Socialistichna partiya Makedoniyi 2 i nova etnichna partiya Soyuz cigan 1 mandat Golovoyu Zboriv obranij Stoyan Andov n u 1935 U sformovanomu 30 listopada 1998 r kabineti ministriv chleni pravlyachoyi koaliciyi z dvoh partij sho peremogli zajnyali 14 misc iz 27 Glavoyu koalicijnogo kabinetu VMRO DPMNYe Liberalno demokratichnoyi partiyi i DPA stav golova VMRO DPMNYe Lyubcho Georgiyevskij n u 1966 yakij vistupav za spivpracyu z yevropejskimi partiyami konservativnogo napryamu ta aktivne vhodzhennya do yevropejskih struktur YeS i NATO a takozh za konstruktivnij dialog Makedoniyi z usima susidnimi krayinami Vnutrishnouryadovi superechnosti prizveli do vidstavki uryadu 23 grudnya U samomu kinci 1999 r buv sformovanij i zatverdzhenij novij kabinet ministriv VMRO DPMNYe 13 ministerskih posad DA 7 PDP 4 na choli z kolishnim prem yerom L Georgiyevskim Termin povnovazhen prezidenta Gligorova zakinchivsya v 1999 r i na 31 zhovtnya buli priznacheni prezidentski vibori Providna opozicijna sila krayini SDSM visunula svoyim kandidatom T Petkovskogo sho provodiv peredviborchu kampaniyu pid antialbanskimi gaslami Petkovskij u pershomu turi viperediv kandidata VMRO DPMNYe B Trajkovskogo n u 1956 U drugomu turi prezidentskih viboriv sho projshli v seredini listopada Trajkovskij zdobuv 53 golosiv viborciv a Petkovskij 46 Peremoga Trajkovskogo bula zabezpechena za pidtrimki viborciv albanciv 19 listopada Gligorov sklav z sebe prezidentski povnovazhennya ale posada glavi derzhavi zalishalasya vakantnoyu do 5 grudnya 1999 r doki v 21 mu albanskomu okruzi ne vidbulisya povtorni vibori SDSM zvinuvachuvala VMRO DPMNYe ta yiyi koalicijnogo partnera Demokratichnu partiyu albanciv u poturanni albanskim nacionalistam Petkovskij prijshov do finalu z neznachnim vidstavannyam 514 735 golosiv proti 592 118 golosiv viddanih za B Trajkovskogo VMRO DPMNYe za pidtrimki Demokratichnoyi partiyi albanciv DPA zrobila stavku na golosi albanskoyi gromadi Lideri SDSM stverdzhuvali sho pid chas golosuvannya buli dopusheni chislenni porushennya golovnim chinom u rajonah kompaktnogo prozhivannya etnichnih albanciv Rajoni Makedoniyi v yakih tochilisya bojovi diyi Podiyi 1999 r v Kosovo stali detonatorom novogo vitka separatistskogo ruhu albanciv u Makedoniyi Z 2000 r Makedoniya stala arenoyu protistoyannya makedonskoyi bilshosti ta albanskih menshin U berezni 2001 r na pivnichnomu zahodi krayini pochalisya zbrojni sutichki mizh uryadovimi vijskami ta albancyami sho vistupali za proporcijnu uchast u vsih derzhavnih strukturah za albansku avtonomiyu z centrom u misti Tetovo v Zahidnij Makedoniyi i navit za ob yednannya vsih albanciv Albaniyi Kosova Tetova Pivnichnoyi Greciyi v yedinu Veliku Albaniyu Albanski separatisti sformuvali tak zvanu Armiyu nacionalnogo zvilnennya ANZ Ekstremistski elementi albanskoyi etnichnoyi menshini zdijsnili nastup na Skop ye za uchasti sil Armiyi zvilnennya Kosova Makedoniya v HHI stolittiU kvitni 2001 r Derzhdepartament SShA uhvaliv rishennya pro nadannya dopomogi Makedoniyi v sumi 33 mln dol z yakih pribl 7 mln dol jshli na pidtrimannya universitetu v Tetovo a 17 mln dol na vijskovu dopomogu makedonskomu uryadu 14 travnya 2001 r v Makedoniyi bulo sformovano uryad nacionalnoyi yednosti za uchasti osnovnih makedonskih i dvoh albanskih partij na choli z prem yer ministrom Lyubcho Georgiyevskim Pislya peregovoriv v misti Ohrid 13 serpnya 2001 r lideri osnovnih politichnih partij Georgiyevskij Crvenkovskij Dzhaferi ta Imeri a takozh prezident Trajkovskij u prisutnosti zahidnih poserednikiv pidpisali ugodu pro politichne rozv yazannya krizi Odnochasno trivala pidgotovka do vvedennya vijskovogo kontingentu NATO u zavdannya yakogo vhodilo rozzbroyennya albanskih bojovikiv U kinci serpnya 2001 r perspektiva mirnogo vregulyuvannya konfliktu obgovoryuvalasya na zustrichi prezidentiv V V Putina i B Trajkovskogo u Kiyevi 16 listopada 2001 roku parlament Makedoniyi uhvaliv 15 popravok do chinnoyi Konstituciyi Zrivnyani v pravah z pravoslav yam vsi religiyi u tomu chisli islam Oficijnoyu movoyu zalishayetsya makedonska ale drugoyu oficijnoyu movoyu u rajonah prozhivannya ne menshe 20 albanciv viznayetsya albanska 15 sichnya 2019 roku albanska mova nabula statusu oficijnoyi na vsij teritoriyi Pivnichnoyi Makedoniyi Div takozhMakedonske pitannya Konflikt u Makedoniyi 2001 Ohridska ugodaPrimitkiFoundation Open Society Institute Macedonia red angl Arhiv originalu za 23 05 2001 Procitovano 18 03 2011 Encyclopedia Britannica online Arhiv originalu za 18 kvitnya 2008 Procitovano 27 chervnya 2016 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2009 Procitovano 27 chervnya 2016 MyMacedonia net red Ancient Macedonian Culture angl Arhiv originalu za 22 11 2012 Procitovano 18 03 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr annee dovidka Arhiv originalu za 2 grudnya 2007 Procitovano 27 chervnya 2016 Arhiv originalu za 24 grudnya 2008 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 4 listopada 2011 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2011 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 6 travnya 2016 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 12 serpnya 2016 Procitovano 28 chervnya 2016 Snegarov Iv Istoriya na Ohridskata arhiepiskopiya T 1 2 Fotot izd Sofiya Izd BAN 1995 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Arhiv originalu za 30 veresnya 2007 Procitovano 28 chervnya 2016 Alexios G Savvides Benjamin Hendrickx Hrsg Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization Vol 2 Baanes Eznik of Kolb Brepols Publishers Turnhout 2008 ISBN 978 2 503 52377 4 S 124 127 Arhiv originalu za 26 lipnya 2012 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 10 listopada 2009 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 30 lipnya 2016 Procitovano 28 chervnya 2016 Pohodit vid tur haramibasi sho oznachaye tur haram bandit tur bas golova Arhiv originalu za 16 lipnya 2014 Procitovano 28 chervnya 2016 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 28 chervnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 8 serpnya 2009 Procitovano 17 listopada 2009 Albanska mova stala oficijnoyu v Makedoniyi Yevropejska pravda 15 sichnya 2019 originalu za 18 serpnya 2022 Procitovano 21 lyutogo 2023 DzherelaEnciklopediya istoriyi Ukrayini T 6 La Mi Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2009 790 s il Soglashenie mezhdu Rossiej i Avstro Vengriej o reformah v Makedonii Oktyabr 1903 g 7 travnya 2016 u Wayback Machine Evdokimovich A L nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Makedonskij vopros v politike Kominterna 1920 1929 gg nedostupne posilannya z serpnya 2019 Zhurnal Rossijskie i slavyanskie issledovaniya Vyp 3 2008 g Enciklopediya Kolera Makedoniya Istoriya 11 veresnya 2016 u Wayback Machine ros Vse strany mira Istoriya Makedonii 18 serpnya 2016 u Wayback Machine ros Istoriјa na makedonskiot narod kniga prva izdava nip Nova Makedoniјa zaednica za izdavachka deјnost knigi periodika i publicistika Skopјe 1969 godina