Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дру́га Македо́нська війна́ (200-197 до н. е.) — війна між Македонським царством і Римською республікою. Македонян очолював цар Філіпп V, римлян — Тіт Квінкцій Фламіній. На боці Риму виступили Пергамське царство, Родос і Етолійський союз. Війна завершилася перемогою Риму, звільненням Греції від македонського панування. Вона призвела до посилення римського втручання у справи східносередземноморських держав, що поступово привело до завоювання Римом усього регіону.
| Друга Македонська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Македонські війни | |||||||
 Басейн Егейського моря напередодні Другої Македонської війни бл. 200 року до н. е. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Римська республікаПергамське царство Родос Етолійський союз |  Давня Македонія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Тит Квінкцій Фламіній | Філіпп V Македонський | ||||||
Причини війни
Після перемоги в Другій Пунічній війні 218—201 над Карфагеном Рим активізував свою політику на Балканах і звинуватив Македонію в порушенні договору 205 (встановлення контактів з Карфагеном, напад на союзників Риму і ін.). Римська верхівка вважала, що найуразливішим місцем Східного Середземномор'я є Греція, але підпорядкування її Риму можна досягнути лише в боротьбі з Філіпом. Тому римський сенат почав діяльну підготовку до війни з Македонією. Формальним приводом для початку військових дій послужило звернення Єгипту, Пергама і Родоса по допомогу до Риму, тим більше що агресивні амбіції Македонії були цілком реальними.
Після першої війни з Римом цар Македонії Філіп П'ятий звернув свою увагу на схід. Між Македонією та державою Селевкідів розпочався поділ сфер впливу, через що у 203 році до нашої ери між Філіпом V та Антіохом ІІІ укладено таємну угоду стосовно заморських володінь Єгипту, занепад якого спостерігався. Разом із Сирійським царством Македонія вступила у війну з Єгиптом з метою заволодіти єгипетськими провінціями: Сирія мала забрати Фінікію з Палестиною і Кіпр, а Македонія — острови на Егейському морі. Але це порушувало тодішню рівновагу серед елліністичного світу, і в обороні Єгипту виступили менші держави, як Родос, Пергамське царство, Візантія й інші. В самій Греції Філіп знайшов підмогу в Панеллінському союзі, до якого втягнув значну частину грецьких держав. У 202 році до нашої ери македонський цар Філіп після походу в Малу Азію, атакував Пергам та Родос. Оцінивши ситуацію, пергамський цар Аттал І дійшов висновку, що без союзників протистояти Македонії не вийде, і почав активізувати дії по створенню союзної коаліції, яка б могла протистояти Македонії. У Аттала І вийшло заручитись підтримкою Еталії, Афін, Риму. Але Рим мав і свої проблеми: існувало чимало противників ідеї війни за межами Італії, оскільки це могло б обернутися трагічно для самої держави. Значну частину противників війни складали землевласники.Та й зрештою Друга Пунічна війна показала небажання народу Риму проливати кров. Щоб змінити настрій народу, сенат вдався до послуг вуличних агітаторів та пропагандистів, котрі говорили, що македонці збираються напасти на Італію, і щоб цього уникнути Рим мусить допомогти своїм союзникам. Окрім цього Етолійський союз, а також Афіни не хотіли здатися під провід Македонії та звернулися за допомогою до Рима (200 p.).
Римський сенат радо прийняв цей заклик, вважаючи, що прийшов відповідний час, щоб відомстити Філіппу за те, що він розпочав війну проти Риму, коли останній був у дуже скрутному становищі. Але римський народ, перевтомлений недавньою війною з Карфагеном, неохоче поставився до плану нової війни, і треба було тільки великого натиску з боку сенаторів, щоб проголосити війну Філіппові. Сенат виставив ультиматум македонському цареві за принесені ним образи в Пергамі, та відправив на Схід послів від Риму. Рим вимагав від Філіппа, щоб він повернув Пергаму і Родосу все, що він у них захопив. Проте Філіпп не лише не виконав вимог сенату, а й показово, на очах римських послів, взяв штурмом Абідос. Рим, певна річ, не витерпів такої неповаги та знущання та оголосив війну Македонії.
Початок війни
В кінці 200 р. до н. е. римські війська висадилися в Іллірії. Перші два роки війна між Римом і Македонією йшла із змінним успіхом. Філіппу удалося зберегти в своїх руках Коринф і навіть узяти Аргос, найважливішу фортецю на Пелопонесі. І та і інша сторони впродовж всього цього часу вели, крім того, вперту дипломатичну боротьбу. Широка демагогія римлян, в якій чималу роль грало гасло «свободи» грецьких міст, вже неодноразово використовуваний еллінізмом династами в боротьбі за панування над Грецією, співчуття заможних шарів грецьких полісів римлянам, в яких вони бачили силу, здатну забезпечити в Греції більший «порядок», чим це досі удавалося Македонії, — все це сприяло тому, що римлянам удалося привабити на свою сторону спочатку Етолійський (у 199 р.), а потім і Ахайський (у 198 р.) союзи.
Римське військо переправилося через Адріатичне море й увійшло до ілліріїіської провінції Дасаретії. Філіппові сили були тут такі невеликі, що римляни без перешкоди зайняли країну й перейшли до Етолії. Грецькі міста, налякані їхнім походом, одне за другим почали відступати від Македонії.
Матеріальні запаси Македонії були виснажені, усередині країни росла опозиція проти царя, війна з Римом була непопулярна. Спроби Філіппа V укласти мир з Римом були безуспішні.
Поразка Македонії
У 197 р. молодий римський полководець Тит Квінкцій Фламінін укладає союзи зі Спартою , Беотією та Фесаллією. Тит Квінкцій Фламіній разом із грецькими союзниками повернув на північ, до Фессалії, де стояв Філіпп зі своїми військами. Вирішальний бій пройшов під Кіноскефалами у 197 р. Фламінін підходить до Скотусса, місцевості під назвою «Собачі голови» (Кінокефали) і знаходить там царя Філіпа. Обидва полководці виголошують промови перед своїми солдатами, перш ніж почати бій. Фламінін нагадує римлянам про славу і честь предків, а Філіп – про подвиги македонців. Між двома сторонами зав’язюється бій. Спочатку Філіпп мав перевагу: його фаланги розбили ліве крило римлян. Але пізніше римляни та їхні союзники застосовують бойових слонів та здобувають перемогу на правому крилі, після чого оточують македонську армію. Значна частина македонського війська була розбита. В подальших бойових діях не було жодного сенсу. Філіпу залишалося тікати в Темп, а звідти до Македонії. Спочатку Рим та Македонія уклали перемир'я на чотири місяці, а згодом і мирний договір.
Тепер македонський правитель втратив свої володіння за межами Македонії, одними з умов договору були виведення з грецьких міст усіх гарнізонів, виданням військових кораблів, сплата тисячі талантів від військових утримань. У підпорядкуванні Філіпа Македонського залишалося п’ять тисяч воїнів, з відсутністю бойових слонів. В якості заручника в цьому перемир’ї видали Сина македонського правителя, Деметрія. Мирний договір затвердив сенат, відправивши до Греції десятьох представників для упорядкування справи по новим союзникам. Коли римлянин зібрав представників від союзу, то етолійці вимагали, щоб Філіп Македонський був позбавлений престолу, у відповідь на ці вимоги проконсул сказав, що Македонія є хорошим оплотом проти варварів із півночі. В тім етолійці запевняли проконсула не залишати Македонію під правлінням Філіпа , адже були впевнені, в тому, що македонський правитель так просто не змириться з поразкою.
Так, могутня монархія Македонії стала слабкою державою, втративши величезний грецький вплив.
За умовами укладеного мирного договору Філіпп втрачав всі захоплені ним території в Малій Азії, Іллірії, Фракії, Егейському морі та Греції, його володіння обмежувалися лише територією власне Македонії. Він повинен був віддати весь флот, сплатити контрибуцію в 1 000 талантів і дати в заручники свого молодшого сина, зобов'язався скоротити армію до 5 тисяч чоловік і не воювати з союзниками Риму. Таким чином бойовий флот, з полоненими, заручниками та перебіжчиками переходить до Риму. Македонська армія, окрім скорочення чисельності до п’яти тисяч військових, позбавляється ще й важкого озброєння. Також Македонія могла оголошувати війни, лише отримавши згоду на такі дії від римського сенату. Таким чином, військова міць Македонії і її вплив в Греції були підірвані, хоча, як показали наступні події, ще не зломлені до кінця.
Римляни могли цілком позбавити Філіппа престолу, але не мали достатніх сил для того, щоб взяти під свій контроль такі великі простори. Вони воліли залишити Македонію незалежною державою, але позбавили її провідного становища, яке вона мала дотепер. З інших земель поробили вільні, але слабосильні держави.
Пергамському царству повернули бойових слонів, які були раніше захоплені македонцями, острови Егіну та Родос , міста Стратонікія, Карос та Афіни, а також острови Лемнос , Імброс , Делос та Скірос. Текст документу затверджують в Римі, реалізацію його виконання доручили сенатській комісії на чолі з Фламініном та ще десятьма особами. Сенат був стурбований активністю Антіоха ІІІ, а тому бажав використати Філіпа Македонського.
«Звільнення» Греції
Вже в ході мирних переговорів виявилися гострі суперечності між римлянами і їх союзниками. Рим схильний був диктувати свої умови не лише переможеному Філіппу, але і своїм союзникам, без підтримки яких він навряд чи зміг би розбити македонців. Доля всіх міст, що відняли у Філіппа, вирішувалася римським сенатом і безпосередньо сенатською комісією, направленою до Греції під головуванням Тіта Фламініна. Вимоги союзників враховувалися лише в тій мірі, в якій це було вигідно римлянам.
На Істмійських іграх улітку 196 р. Фламіній урочисто проголосив «свободу» всіх еллінів. Греки прийняли цей розпорядок із незвичайним захопленням — усім здавалося, що знову повертається світла доба вільної Еллади. Але Рим ужив тут тільки свою мудру державну політику, яка містилася у словах «розділяй і пануй» (devide et impera). Греція, поділена на дрібні державки, не була вже грізна для Римської держави.
Насправді ж римляни за власним розсудом встановлювали межі грецьких держав, передаючи одні міста союзу Ахайському, інші — Етолійському, треті, — царям іллірійців і їх сусідів афаманів. Лицемірно оголосивши свободу Коринфу, римляни поставили свій гарнізон в його фортеці Акрокоринфі. Вони залишили також під своєю владою важливі в стратегічному відношенні міста Деметріаду у Фессалії та Халкиду на острові Евбея. До того ж Флавіміан , не дивлячись на гарантовану свободу грекам, залишає військові римські гарнізони у містах Халкіда та Дімітрія.
Не створюючи офіційно особливої адміністрації для управління Грецією, Рим за допомогою сенатської комісії і послів втручався в її внутрішнє життя. Так, у Фессалії, де боротьба між аристократією і демосом була настільки запеклою, що народні і судові зібрання постійно супроводилися збройними зіткненнями, Фламінін провів вибори ради і суддів на основі цензового принципу і таким чином укріпив положення аристократії, іншими словами, перебудував Фессалійськую лігу за зразком аристократичного Ахайського союзу.
Поки йшла війна з Філіппом, римляни уклали союз з правителем Спарти Набісом, але як тільки їх положення в Греції дещо окріпло, вони зажадали від інших своїх союзників оголошення війни Набісу, знову-таки під приводом «звільнення» грецьких міст від його «тиранії». В результаті військових дій в 195 р. Набіс вимушений був відмовитися від Аргоса і інших підвладних йому міст на узбережжі Пелопоннеса і від всіх своїх володінь на Криті, обмежившись областю власне Спарти.
В результаті другої Македонської війни римляни захопили в Греції величезні багатства. Тільки під час тріумфу Фламініна демонструвалося 18270 фунтів срібла і 3714 фунтів золота в злитках, 84 тис. срібних тетрадрахм і 14514 золотих «філіппіків», величезна кількість мідних і мармурових статуй, срібних і золотих речей, вивезених з Греції. Нема сумніву, що ще більша кількість цінностей була награбована римською армією. Крім того, грецькі держави в подяку за «свободу» вимушені були відправити до Риму 114 золотих вінків і повернути куплених ними у карфагенян полонених римлян. Ахайському союзу ці дари обійшлися в 100 талантів. Як дозволяє укласти напис з міста Хиретії, римляни захоплювали у переможених не лише рухоме майно, але інколи і земельні володіння і удома, повертаючи їх потім лише за викуп.
Природно, що така «визвольна» діяльність Риму викликала незадоволеність широких верств грецького населення. Проти Риму відкрито виступали етолійці, обділені римлянами при розділі володінь Філіппа. Вельми невпевнено відчували себе проримські угрупування в Беотії. Незадоволеність це особливо яскраво виявилася, коли в ході Сирійської війни на Балканському півострові висадився зі своїм військом цар Антіох III. Тоді багато щойно «звільнених» греків перейшло на бік супротивника своїх «визволителів»
Джерела
- Edouard Will L'histoire politique du monde hellénistique (Editions du Seuil, 2003 ed.) Tome II, pp. 121–178
- Разин Е. А., История военного искусства, т. 1, М., 1955.
- Шофман А. С., История античной Македонии, ч. 2, Казань, 1963
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dru ga Makedo nska vijna 200 197 do n e vijna mizh Makedonskim carstvom i Rimskoyu respublikoyu Makedonyan ocholyuvav car Filipp V rimlyan Tit Kvinkcij Flaminij Na boci Rimu vistupili Pergamske carstvo Rodos i Etolijskij soyuz Vijna zavershilasya peremogoyu Rimu zvilnennyam Greciyi vid makedonskogo panuvannya Vona prizvela do posilennya rimskogo vtruchannya u spravi shidnoseredzemnomorskih derzhav sho postupovo privelo do zavoyuvannya Rimom usogo regionu Druga Makedonska vijna Makedonski vijni Basejn Egejskogo morya naperedodni Drugoyi Makedonskoyi vijni bl 200 roku do n e Basejn Egejskogo morya naperedodni Drugoyi Makedonskoyi vijni bl 200 roku do n e Data 200 r do n e 197 r do n e Misce Greciya Rezultat Peremoga rimlyan Storoni Rimska respublika Pergamske carstvo Rodos Etolijskij soyuz Davnya Makedoniya Komanduvachi Tit Kvinkcij Flaminij Filipp V MakedonskijPrichini vijniPislya peremogi v Drugij Punichnij vijni 218 201 nad Karfagenom Rim aktivizuvav svoyu politiku na Balkanah i zvinuvativ Makedoniyu v porushenni dogovoru 205 vstanovlennya kontaktiv z Karfagenom napad na soyuznikiv Rimu i in Rimska verhivka vvazhala sho najurazlivishim miscem Shidnogo Seredzemnomor ya ye Greciya ale pidporyadkuvannya yiyi Rimu mozhna dosyagnuti lishe v borotbi z Filipom Tomu rimskij senat pochav diyalnu pidgotovku do vijni z Makedoniyeyu Formalnim privodom dlya pochatku vijskovih dij posluzhilo zvernennya Yegiptu Pergama i Rodosa po dopomogu do Rimu tim bilshe sho agresivni ambiciyi Makedoniyi buli cilkom realnimi Pislya pershoyi vijni z Rimom car Makedoniyi Filip P yatij zvernuv svoyu uvagu na shid Mizh Makedoniyeyu ta derzhavoyu Selevkidiv rozpochavsya podil sfer vplivu cherez sho u 203 roci do nashoyi eri mizh Filipom V ta Antiohom III ukladeno tayemnu ugodu stosovno zamorskih volodin Yegiptu zanepad yakogo sposterigavsya Razom iz Sirijskim carstvom Makedoniya vstupila u vijnu z Yegiptom z metoyu zavoloditi yegipetskimi provinciyami Siriya mala zabrati Finikiyu z Palestinoyu i Kipr a Makedoniya ostrovi na Egejskomu mori Ale ce porushuvalo todishnyu rivnovagu sered ellinistichnogo svitu i v oboroni Yegiptu vistupili menshi derzhavi yak Rodos Pergamske carstvo Vizantiya j inshi V samij Greciyi Filip znajshov pidmogu v Panellinskomu soyuzi do yakogo vtyagnuv znachnu chastinu greckih derzhav U 202 roci do nashoyi eri makedonskij car Filip pislya pohodu v Malu Aziyu atakuvav Pergam ta Rodos Ocinivshi situaciyu pergamskij car Attal I dijshov visnovku sho bez soyuznikiv protistoyati Makedoniyi ne vijde i pochav aktivizuvati diyi po stvorennyu soyuznoyi koaliciyi yaka b mogla protistoyati Makedoniyi U Attala I vijshlo zaruchitis pidtrimkoyu Etaliyi Afin Rimu Ale Rim mav i svoyi problemi isnuvalo chimalo protivnikiv ideyi vijni za mezhami Italiyi oskilki ce moglo b obernutisya tragichno dlya samoyi derzhavi Znachnu chastinu protivnikiv vijni skladali zemlevlasniki Ta j zreshtoyu Druga Punichna vijna pokazala nebazhannya narodu Rimu prolivati krov Shob zminiti nastrij narodu senat vdavsya do poslug vulichnih agitatoriv ta propagandistiv kotri govorili sho makedonci zbirayutsya napasti na Italiyu i shob cogo uniknuti Rim musit dopomogti svoyim soyuznikam Okrim cogo Etolijskij soyuz a takozh Afini ne hotili zdatisya pid provid Makedoniyi ta zvernulisya za dopomogoyu do Rima 200 p Rimskij senat rado prijnyav cej zaklik vvazhayuchi sho prijshov vidpovidnij chas shob vidomstiti Filippu za te sho vin rozpochav vijnu proti Rimu koli ostannij buv u duzhe skrutnomu stanovishi Ale rimskij narod perevtomlenij nedavnoyu vijnoyu z Karfagenom neohoche postavivsya do planu novoyi vijni i treba bulo tilki velikogo natisku z boku senatoriv shob progolositi vijnu Filippovi Senat vistaviv ultimatum makedonskomu carevi za prineseni nim obrazi v Pergami ta vidpraviv na Shid posliv vid Rimu Rim vimagav vid Filippa shob vin povernuv Pergamu i Rodosu vse sho vin u nih zahopiv Prote Filipp ne lishe ne vikonav vimog senatu a j pokazovo na ochah rimskih posliv vzyav shturmom Abidos Rim pevna rich ne viterpiv takoyi nepovagi ta znushannya ta ogolosiv vijnu Makedoniyi Pochatok vijniV kinci 200 r do n e rimski vijska visadilisya v Illiriyi Pershi dva roki vijna mizh Rimom i Makedoniyeyu jshla iz zminnim uspihom Filippu udalosya zberegti v svoyih rukah Korinf i navit uzyati Argos najvazhlivishu fortecyu na Peloponesi I ta i insha storoni vprodovzh vsogo cogo chasu veli krim togo vpertu diplomatichnu borotbu Shiroka demagogiya rimlyan v yakij chimalu rol gralo gaslo svobodi greckih mist vzhe neodnorazovo vikoristovuvanij ellinizmom dinastami v borotbi za panuvannya nad Greciyeyu spivchuttya zamozhnih shariv greckih polisiv rimlyanam v yakih voni bachili silu zdatnu zabezpechiti v Greciyi bilshij poryadok chim ce dosi udavalosya Makedoniyi vse ce spriyalo tomu sho rimlyanam udalosya privabiti na svoyu storonu spochatku Etolijskij u 199 r a potim i Ahajskij u 198 r soyuzi Rimske vijsko perepravilosya cherez Adriatichne more j uvijshlo do illiriyiiskoyi provinciyi Dasaretiyi Filippovi sili buli tut taki neveliki sho rimlyani bez pereshkodi zajnyali krayinu j perejshli do Etoliyi Grecki mista nalyakani yihnim pohodom odne za drugim pochali vidstupati vid Makedoniyi Materialni zapasi Makedoniyi buli visnazheni useredini krayini rosla opoziciya proti carya vijna z Rimom bula nepopulyarna Sprobi Filippa V uklasti mir z Rimom buli bezuspishni Porazka MakedoniyiU 197 r molodij rimskij polkovodec Tit Kvinkcij Flaminin ukladaye soyuzi zi Spartoyu Beotiyeyu ta Fesalliyeyu Tit Kvinkcij Flaminij razom iz greckimi soyuznikami povernuv na pivnich do Fessaliyi de stoyav Filipp zi svoyimi vijskami Virishalnij bij projshov pid Kinoskefalami u 197 r Flaminin pidhodit do Skotussa miscevosti pid nazvoyu Sobachi golovi Kinokefali i znahodit tam carya Filipa Obidva polkovodci vigoloshuyut promovi pered svoyimi soldatami persh nizh pochati bij Flaminin nagaduye rimlyanam pro slavu i chest predkiv a Filip pro podvigi makedonciv Mizh dvoma storonami zav yazyuyetsya bij Spochatku Filipp mav perevagu jogo falangi rozbili live krilo rimlyan Ale piznishe rimlyani ta yihni soyuzniki zastosovuyut bojovih sloniv ta zdobuvayut peremogu na pravomu krili pislya chogo otochuyut makedonsku armiyu Znachna chastina makedonskogo vijska bula rozbita V podalshih bojovih diyah ne bulo zhodnogo sensu Filipu zalishalosya tikati v Temp a zvidti do Makedoniyi Spochatku Rim ta Makedoniya uklali peremir ya na chotiri misyaci a zgodom i mirnij dogovir Teper makedonskij pravitel vtrativ svoyi volodinnya za mezhami Makedoniyi odnimi z umov dogovoru buli vivedennya z greckih mist usih garnizoniv vidannyam vijskovih korabliv splata tisyachi talantiv vid vijskovih utriman U pidporyadkuvanni Filipa Makedonskogo zalishalosya p yat tisyach voyiniv z vidsutnistyu bojovih sloniv V yakosti zaruchnika v comu peremir yi vidali Sina makedonskogo pravitelya Demetriya Mirnij dogovir zatverdiv senat vidpravivshi do Greciyi desyatoh predstavnikiv dlya uporyadkuvannya spravi po novim soyuznikam Koli rimlyanin zibrav predstavnikiv vid soyuzu to etolijci vimagali shob Filip Makedonskij buv pozbavlenij prestolu u vidpovid na ci vimogi prokonsul skazav sho Makedoniya ye horoshim oplotom proti varvariv iz pivnochi V tim etolijci zapevnyali prokonsula ne zalishati Makedoniyu pid pravlinnyam Filipa adzhe buli vpevneni v tomu sho makedonskij pravitel tak prosto ne zmiritsya z porazkoyu Tak mogutnya monarhiya Makedoniyi stala slabkoyu derzhavoyu vtrativshi velicheznij greckij vpliv Za umovami ukladenogo mirnogo dogovoru Filipp vtrachav vsi zahopleni nim teritoriyi v Malij Aziyi Illiriyi Frakiyi Egejskomu mori ta Greciyi jogo volodinnya obmezhuvalisya lishe teritoriyeyu vlasne Makedoniyi Vin povinen buv viddati ves flot splatiti kontribuciyu v 1 000 talantiv i dati v zaruchniki svogo molodshogo sina zobov yazavsya skorotiti armiyu do 5 tisyach cholovik i ne voyuvati z soyuznikami Rimu Takim chinom bojovij flot z polonenimi zaruchnikami ta perebizhchikami perehodit do Rimu Makedonska armiya okrim skorochennya chiselnosti do p yati tisyach vijskovih pozbavlyayetsya she j vazhkogo ozbroyennya Takozh Makedoniya mogla ogoloshuvati vijni lishe otrimavshi zgodu na taki diyi vid rimskogo senatu Takim chinom vijskova mic Makedoniyi i yiyi vpliv v Greciyi buli pidirvani hocha yak pokazali nastupni podiyi she ne zlomleni do kincya Rimlyani mogli cilkom pozbaviti Filippa prestolu ale ne mali dostatnih sil dlya togo shob vzyati pid svij kontrol taki veliki prostori Voni volili zalishiti Makedoniyu nezalezhnoyu derzhavoyu ale pozbavili yiyi providnogo stanovisha yake vona mala doteper Z inshih zemel porobili vilni ale slabosilni derzhavi Pergamskomu carstvu povernuli bojovih sloniv yaki buli ranishe zahopleni makedoncyami ostrovi Eginu ta Rodos mista Stratonikiya Karos ta Afini a takozh ostrovi Lemnos Imbros Delos ta Skiros Tekst dokumentu zatverdzhuyut v Rimi realizaciyu jogo vikonannya doruchili senatskij komisiyi na choli z Flamininom ta she desyatma osobami Senat buv sturbovanij aktivnistyu Antioha III a tomu bazhav vikoristati Filipa Makedonskogo Zvilnennya GreciyiVzhe v hodi mirnih peregovoriv viyavilisya gostri superechnosti mizh rimlyanami i yih soyuznikami Rim shilnij buv diktuvati svoyi umovi ne lishe peremozhenomu Filippu ale i svoyim soyuznikam bez pidtrimki yakih vin navryad chi zmig bi rozbiti makedonciv Dolya vsih mist sho vidnyali u Filippa virishuvalasya rimskim senatom i bezposeredno senatskoyu komisiyeyu napravlenoyu do Greciyi pid golovuvannyam Tita Flaminina Vimogi soyuznikiv vrahovuvalisya lishe v tij miri v yakij ce bulo vigidno rimlyanam Na Istmijskih igrah ulitku 196 r Flaminij urochisto progolosiv svobodu vsih elliniv Greki prijnyali cej rozporyadok iz nezvichajnim zahoplennyam usim zdavalosya sho znovu povertayetsya svitla doba vilnoyi Elladi Ale Rim uzhiv tut tilki svoyu mudru derzhavnu politiku yaka mistilasya u slovah rozdilyaj i panuj devide et impera Greciya podilena na dribni derzhavki ne bula vzhe grizna dlya Rimskoyi derzhavi Naspravdi zh rimlyani za vlasnim rozsudom vstanovlyuvali mezhi greckih derzhav peredayuchi odni mista soyuzu Ahajskomu inshi Etolijskomu treti caryam illirijciv i yih susidiv afamaniv Licemirno ogolosivshi svobodu Korinfu rimlyani postavili svij garnizon v jogo forteci Akrokorinfi Voni zalishili takozh pid svoyeyu vladoyu vazhlivi v strategichnomu vidnoshenni mista Demetriadu u Fessaliyi ta Halkidu na ostrovi Evbeya Do togo zh Flavimian ne divlyachis na garantovanu svobodu grekam zalishaye vijskovi rimski garnizoni u mistah Halkida ta Dimitriya Ne stvoryuyuchi oficijno osoblivoyi administraciyi dlya upravlinnya Greciyeyu Rim za dopomogoyu senatskoyi komisiyi i posliv vtruchavsya v yiyi vnutrishnye zhittya Tak u Fessaliyi de borotba mizh aristokratiyeyu i demosom bula nastilki zapekloyu sho narodni i sudovi zibrannya postijno suprovodilisya zbrojnimi zitknennyami Flaminin proviv vibori radi i suddiv na osnovi cenzovogo principu i takim chinom ukripiv polozhennya aristokratiyi inshimi slovami perebuduvav Fessalijskuyu ligu za zrazkom aristokratichnogo Ahajskogo soyuzu Poki jshla vijna z Filippom rimlyani uklali soyuz z pravitelem Sparti Nabisom ale yak tilki yih polozhennya v Greciyi desho okriplo voni zazhadali vid inshih svoyih soyuznikiv ogoloshennya vijni Nabisu znovu taki pid privodom zvilnennya greckih mist vid jogo tiraniyi V rezultati vijskovih dij v 195 r Nabis vimushenij buv vidmovitisya vid Argosa i inshih pidvladnih jomu mist na uzberezhzhi Peloponnesa i vid vsih svoyih volodin na Kriti obmezhivshis oblastyu vlasne Sparti V rezultati drugoyi Makedonskoyi vijni rimlyani zahopili v Greciyi velichezni bagatstva Tilki pid chas triumfu Flaminina demonstruvalosya 18270 funtiv sribla i 3714 funtiv zolota v zlitkah 84 tis sribnih tetradrahm i 14514 zolotih filippikiv velichezna kilkist midnih i marmurovih statuj sribnih i zolotih rechej vivezenih z Greciyi Nema sumnivu sho she bilsha kilkist cinnostej bula nagrabovana rimskoyu armiyeyu Krim togo grecki derzhavi v podyaku za svobodu vimusheni buli vidpraviti do Rimu 114 zolotih vinkiv i povernuti kuplenih nimi u karfagenyan polonenih rimlyan Ahajskomu soyuzu ci dari obijshlisya v 100 talantiv Yak dozvolyaye uklasti napis z mista Hiretiyi rimlyani zahoplyuvali u peremozhenih ne lishe ruhome majno ale inkoli i zemelni volodinnya i udoma povertayuchi yih potim lishe za vikup Prirodno sho taka vizvolna diyalnist Rimu viklikala nezadovolenist shirokih verstv greckogo naselennya Proti Rimu vidkrito vistupali etolijci obdileni rimlyanami pri rozdili volodin Filippa Velmi nevpevneno vidchuvali sebe prorimski ugrupuvannya v Beotiyi Nezadovolenist ce osoblivo yaskravo viyavilasya koli v hodi Sirijskoyi vijni na Balkanskomu pivostrovi visadivsya zi svoyim vijskom car Antioh III Todi bagato shojno zvilnenih grekiv perejshlo na bik suprotivnika svoyih vizvoliteliv DzherelaEdouard Will L histoire politique du monde hellenistique Editions du Seuil 2003 ed Tome II pp 121 178 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva t 1 M 1955 Shofman A S Istoriya antichnoj Makedonii ch 2 Kazan 1963