По́ловці або кумани — середньовічний кочовий тюркський народ з Центральної Азії, що становив західну гілку кумансько-кипчацької конфедерації (Половецьке поле), який розмовляв куманською мовою. У XI—XIV століттях населяли Євразійський степ від Дунаю до Іртиша, відомий як Дешт-і-Кипчак. У XI столітті опанували українські степи (Північне Причорномор'я), витіснивши на околиці печенігів, хозарів, ясів. У ХІ—XIII ст. перебували у тісних воєнно-політичних, культурних і торговельних контактах з Руссю, Візантією, Грузією, Аланією, Угорщиною, Болгарією, Волзькою Булгарією. У 1236—1240-х роках підкорені Монгольською імперією, увійшли до складу Золотої Орди. Частина відкочувала до Візантії, Болгарії, Волощини, Угорщини, Кавказу, Русі. Суттєво вплинули на політику, військо, культуру, мистецтво сусідніх держав та народів. Говорили половецькою мовою, що в XIII—XIV ст. була мовою міжнаціонального спілкування на теренах Золотої Орди. Стали основним елементом етногенезу степових кипчацьких народів — кримських татар і татар, казахів, кумиків, караїмів, ногайців та інших. Взяли участь у генезі українців, угорців, молдован, румунів, росіян, народів Північного Кавказу, Криму, Поволжя та Середньої Азії. Найдовше половецьку ідентичність зберігали до XVIII ст. мешканці Куманської автономії в Угорщині. Інші назви — кипчаки, кумани.
Половці | |
---|---|
Територія розселення половців (початок ХІІІ ст.). | |
Самоназва | кипчак |
Ареал | |
Раса | європеоїди, монголоїди |
Походження | Середня Азія (Кімакський каганат) |
Мова | половецька мова |
Назви
- Кипчаки (араб. قفجاق, латиніз. Qifjāq; перс. قبچاق, Qabčāq/Qabcâq; груз. ყივჩაყები, Qivçaqebi; тур. Kıpçak; крим. Qıpçaq; уйг. قىپچاق, Qipchaq/ Қипчақ) — самоназва; вперше згадується в тюркських рунічних написах 1-ї половини VIII ст. Зустрічається переважно у східних джерелах. Китайський переклад цієї назви — ціньча (кит. 欽察, qīnchá; 欽叉, qīnchā), або ціча (кит. 乞察, qǐchá) згадується в «Історії Юань» та «Таємній історії монголів»; інші китайські переклади — кефуча (кит. 可弗叉, kěfúchā; зустрічається в «Записах подорожі на Захід», 西遊録, ХІІІ ст.) та кебішао (кит. 克鼻稍 , kèbíshāo; в «Короткому описі чорних татар», 1237).
- Кумани, комани (лат. Cumani, Comani, грец. Kο[υ]μάνοι) — грецька, латинська, угорська назва. Зустрічається переважно у західноєвропейських і візантійських джерелах.
- Куни (Kun, Kunok) — угорська назва.
- Половці — руська і польська назва; зустрічається у «Повісті временних літ», Київському літописі, Галицько-Волинському літописі тощо; руських грамотах, літературних творах («Слово о полку Ігоревім»). У документах вперше засвідчена під 1055 роком. У літературі термін «половці» часто застосовують лише до тієї частини народу, яка була відома руським авторам і займала територію на захід від Волги.
- Палліді (лат. Pallidi) — середньовічна латинська назва.
- Фальвен (нім. Valwen) — німецька тогочасна назва.
Етимологія
Назва половці утворена від дав.-рус. половъ («половий»), і очевидно, являє собою кальку етноніма Kuman (буквально «половий», «блідо-жовтий»). Рання етимологічна версія пов'язувала «половці» з «поле».
Назву кумани виводять з тюркських коренів qu, qun, qūn, quman, qoman («половий», «блідо-жовтий»), але мотив знаходить неоднозначне пояснення. Найпоширеніша версія пов'язує назву з кольором волосся (тобто «біляві»), але тюрколог Імре Баскі припускає й можливість йменування «жовтими» за поширеною мастю коней. Окрім того, він пропонує інші етимологічні гіпотези: від тюрк. quman («глек», «куманець»), або від слова зі значенням «сила», «міць».
Походження самоназви половців кипчаки неясне. Польський історик іранських слів «кип» («рудий», «білявий») і «чак» («скіф»), інші пов'язують її з тюркським коренем qïv («щастя»). У сучасній татарській мові көпчәк означає «колесо». На думку історика Омеляна Пріцака, кипчак означає «половий», «мешканець полового (піщаного) степу», «степовик», відповідно руська калька половець має те ж саме значення. Не цілком з'ясовані і співвідношення між етнонімами кумани і кипчаки: це могли бути назви того ж народу чи двох різних народів-сусідів.
виводить її зІсторія
Прихід в українські степи
Частина східних тюрків, розбитих уйграми в 744 році, поселилася в степу (Північно-Східний Казахстан, верхів'я Іртиша) між двома важливими торгово-політичними центрами: Волзькою Булгарією та Баласагуном над озером Іссик-Куль (столицею Караханідської держави). Ці тюрки (кипчаки) були сусідами протомонголів кімеків (Кімекського каганату), яких називали куман → кун. У 2-й половині IX століття кімеки прикочували з південної Маньчжурії до річки Іртиш під тиском протомонгольських племен киданів (китаїв) у північному Китаї, й включили кипчаків до своєї політичної організації як «праве» крило.
1031 року тибетські тангути розбили уйгурську Ганьсуську державу в Західному Китаї, правляча верхівка якої втекла на захід. Провідниками втікачів був протомонгольський рід Кай, колишні сусіди кімеків у Маньчжурії. 1040 року, після невдалих спроб здобути Караханідську державу, Кай рушили у степ, спричинивши ланцюгову міграцію кочових народів на захід: Кай натиснули на кімеків, вони — на кипчаків, ті — на торків, а останні на печенігів в українському степу (1050).
Поки торки встигли розглянутися на новій території — вже у 1055 році там з'явилися кипчаки (половці), які 1043 року прийняли іслам, щоб забезпечити собі симпатії ісламського світу; вони перемогли торків і стали панами печенізько-хозарського степу, що відтоді називався Дешт-і Кипчак, тобто «Поле Половецьке».
Ім'я тюркського панівного роду половців невідоме; пізніше, після їх переходу на службу до Грузії (1118 р.) цей рід став зватися Тертер-оба.
На початку 11 ст. з'явились над Волгою.
Русь
У другій половині XI ст. Руська держава не чинила великих походів углиб Степу, хоча й успішно відбивала набіги зберігаючи свої південні кордони. Цей псевдопацифізм склався через тактику кочових степовиків — за першого натяку на небезпеку вони хутко втікали: вежі на колесах відходили, стада відгонялися при найперших же тривожних звістках про наміри русинів вийти в похід. Лише на початку XII ст. склалися не лише необхідні умови для боротьби з половцями (зацікавленість у цьому руських князів), а й достатні умови. На той час Степ вже було поділено на окремі кочів'я, а вежі з коліс перебазувалися на землю — з'явилися більш-менш постійні зимівники і літники, постійні кочові маршрути. Перейшовши до відносної осілості, половці нарешті стали вразливими для сусідів.
Історію русько-половецьких контактів відкрив хан Блуш, який 1055 року з'явився на рубежах Переяславського князівства. Із 1060-х років літописи фіксують постійні напади кочовиків на Русь. Першим був наїзд хана Сокала 1061 року. 1068 року половці перемогли Ярославичів у битві на річці Альта, проте того ж року чернігівський князь Святослав Ярославич розбив кочовиків у битві на річці Снов. Починаючи з 1070-х років деякі руські князі стали залучати половців до спільних походів на Угорщину й Польщу, а також на землі князів-суперників, а від 1090-х років — заходилися одружуватися із доньками половецьких ханів.
1090-ті роки позначилися масштабним наступом половців на Русь, приводом для якого стали дії київського князя Святополка Ізяславича. 1093 року степовики під проводом ханів Тугоркана та Боняка розбили русинів у битвах на Стугні і на Желяні, та здобули Торчеськ. 1096 року в битві на Трубежі загинув Тугоркан, але тоді ж Боняк напав на Київ і розорив його околиці. Спільними зусиллями руські князі переломили хід війни і перейшли у наступ. На початку ХІІ ст. їхній союз на чолі з київським князем Святополком Ізяславичем та переяславським князем Володимиром Мономахом здійснив ряд переможних походів углиб степів, до Сіверського Дінця (найвідоміші — 1103, 1107, 1111). Спроби половців напасти на Русь після смерті Святополка Ізяславича (1113) і Володимира Мономаха (1125) були безуспішними. Відтоді аж до 1160-х років вони не здійснювали самостійних походів на Русь, а лише брали участь у князівських міжусобицях.
Київський і колишній чернігівський князь Ізяслав Давидович кликав чернігівського й колишнього сіверського князя Святослава Ольговича 1159 року на допомогу проти волинського князя Мстислава Ізяславича і галицького князя Ярослава Осмомисла. Після погроз брата за відмову приєднатися Святослав Ольгович відповів:
«Господи, ти бачиш моє смирення, скільки я поступався своїм, не бажаючи лити крові християнської, губити своєї вітчини; взяв я місто Чернігів з сімома іншими містами, та й то порожніми: живуть в них псарі та половці».
Це відображає спустошення щонайменше руської землі лівобережної Наддніпрянщини й заселення її половцями. Серед семи спустілих міст в Чернігівській землі заселених половцями присутнє одне з найстаріших і найбагатших міст Подніпров'я — Любеч.
З кінця 1160-х років половці відновили походи на Русь; у 1170-х роках їх найчастіше очолювали хани Кобяк та Кончак. Виправи руських князів у відповідь були неефективні. Лише 1183 року військо київських князів Святослава Всеволодича і Рюрика Ростиславича розбило сили Кобяка в битві на річці Орель. Самостійний похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича 1185 року, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім», завершився нищівною поразкою, після чого хани Кончак і Гзак розорили Переяславщину і Посем'я. У 1190-х роках інтенсивність половецьких набігів зменшилася, натомість руські князі здійснювали рейди на кочів'я степовиків.
-
- Бій русинів з половцями
- Напад русинів на половців
- Руси гонять половців
Грузія. Візантія
Половецькі орди із Сіверського Дінця відступили на схід, за Волгу. Після смерті хана Шарукана 40-тисячна орда, очолювана його сином Атраком, відкочувала на Кавказ, де вступила на службу до грузинського царя Давида IV. У Подніпров'ї половецькі орди на чолі з ханами Боняком і Тугорканом також здійснювали походи на Візантію та Руські землі.
Монгольська навала
У 1220-х роках половці зіткнулися з Монгольською імперією. Під час першого монгольського походу на захід (1220—1224), українські половці зазнали поразок в битвах (1222) і Калці. У останній битві половці виступали в союзі з руськими князями. В ході другого монгольського походу на захід (1236—1242) уся Половецька земля опинилася під владою Монгольської імперії після поразки у 1239 році хана Беркуті в Приазов'ї та Криму, а з середини XIII ст. — Золотої Орди. Частина половців відкочувала з українських степів до Візантії, Болгарії, Волощини, Угорщини, Закавказзя і руських князівств.
У Золотій Орді половці займали провідні військові й управлінські посади, а їхня мова була мовою міжнаціонального спілкування. Серед видатних ординських темників половецького походження був Мамай Кият, предок українського шляхетського роду Глинських.
З XIV ст. згадки про половців як окремий народ зникають з руських джерел; вони розчинилися серед слов'янських і тюркських етносів Східної Європи та Центральної Азії. Хоча ще на початку XVI століття видатний ногайський поет і батир Досмамбет Азаули в своїх творах використовує слова «кипчак» і «ногай» як синоніми (наприклад, в поемі «Мій Косай»).
Міграція
У 1150-х роках деякі половці почали переселятися до Болгарії. 1185 року вони очолили волосько-болгарське повстання проти Візантії, що призвело до створення другого Болгарського царства, із половецькими династіями Асєнів (1185—1280), Тертерів (1280—1323) та Шишманів (1323—1396).
1239 року, під тиском монголів зі сходу, деякі половецькі роди під проводом хана Котяна відкочували до Угорського королівства. Це спричинило конфлікт половців з угорською знаттю, внаслідок якого хан був убитий, а кочівники відійшли до Болгарії. 1246 року, після спустошливої монгольської навали, угорський король Бела IV вдруге запросив 40-60 тисяч половців до Угорщини і розселив їх між Тисою і Дунаєм, біля річок [hu], Марош і Темеш. Переселенці утворили край Куманію, який від 1279 року до 1876 року користувався широкою автономією. Територіально половці поділялися на 7 родів, організованих у секи (sedes). Саме тут вони найдовше зберігали свою мову та культуру — ще 1744 року , чи не останній половець, який знав мову своїх предків, прибув до Відня у складі половецько-язизького посольства до Марії-Терезії. Сліди присутності середньовічних половців збереглися в етнографічних групах сучасних угорців.
У 1251—1253 роках Король Русі Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI ст. Після занепаду Руського королівства і приєднання Волині до Литви в XIV ст. ці поселення утворили окрему Половецьку волость у складі Берестейського повіту.
Інше
1282 року з лівобережжя Тиси значні групи половців переселилися до Молдавії.
Суспільство
Влада
Кипчацька спільнота була децентралізованою суспільною «мережею». Її основою був рід, або . Рід складався з кількох сімей, що господарювали самостійно, але користувалися спільними пасовиськами та іншими угіддями — «кошем». Роди об'єднувалися в племена, а племена в союзи (орди).
Серед загальної кількості родів виділялися шляхетні — на чолі з беками та ханами (принаймні такий термін використовують в історіографії, в руських джерелах ханів називали князями, у візантійських — архонтами). Належність до аристократії позначали шийні гривни, а статус глави племені чи групи племен підкреслювала наявність бронзового казана.
Якщо хану вистачало харизми, сили і завзяття, він міг об'єднати навколо свого роду близьких і далеких сусідів для облаштування на певній території мирного життя та організації воєнних походів. Коли ж доля відверталася від хана, об'єднання швидко розсипалося на складові — племені й окремі роди, які, однак, вже невдовзі могли консолідуватися навколо іншого лідера.
Назовні сукупність половців виступала саме як конфедерація орд, або вождівств. Періодично та чи інша орда (Кай-оба — літописні ; із початку ХІІ ст. Ольберлі — літописні ) висувалася на чільне місце, проте інституту центральної влади половці так і не виробили.
Водночас, завдяки втурішній гнучкості половецька «племінна мережа» змогла включити до себе не лише окремі іномовні племена (які згодом розчинилися в їхньому середовищі), а й осіле населення і навіть міста — степові містечка на кшталт Шаруканя (можливо, на місці сучасного Харкова) та (отожнюється зі Змієвим), і поселення кримського узбережжя, такі як Ялта та Сугдея (Судак). Містянам було досить було вчасно сплачувати данину місцевому хану — і їхню громаду залишали у спокої, вона зберігала самоврядність, ще й могла розрахувати на захист кипчаків в разі нападу зовнішніх ворогів.
У другій половині 12 ст. окремі половецькі орди, які згадуються в давньоруських літописах під ім'ям [ru], , Бурчевичі тощо, почали утворювати нові об'єднання, з яких найсильнішими і найорганізованішими були Придніпровське і Донське по річці Сіверський Дінець (Біла і Чорна Куманії). На чолі сіверо-донецького (донецького) об'єднання стояв рід відомого хана Шарукана. До цього роду належали також хани Сирчан, Отрок і Кончак.
На початку ХІІІ ст. серед голів причорноморських половців помітними були син померлого на той час Кончака Юрій Кончакович (із племені Ольберлі) і Котян (із племені Тертер-оба).
Ряд кам'яних статуй цього часу, виявлені в середній течії Сіверського Дінця, передають європеоїдні риси половецьких ханів і знаті. Обличчя у них овальні, ніс із горбинкою, вуса прямі або хвилясті.
Половці традиційно складали значну частину війська князів Русі. Їхня кіннота складалася з легкої, оснащеної луками і шаблями, та важкоозброєної, вдягненої в кольчуги і шоломи з забралом на обличчі, якими кипчаки наводили жах на ворогів. Вишкіл степових вершників тривав постійно — якщо не на війні, то під час полювання. Головну ставку половці робили на швидкий і несподіваний удар, після якого намагалися гнати і знищувати ворога, не даючи йому оговтатися.
Економіка
Основу господарства складало кочове скотарство — випас і розведення коней, великої та дрібної рогатої худоби; помітну роль грали рибальство та полювання. Щоб забезпечити худобу пашею, влітку кочували на півночі, ближче до лісостепу, а взимку на півдні, біля морського узбережжя. Половці використовували перезимівку худоби (зимівники)і заготівлю кормів на зиму.
Половці мали торговельні зв'язки з усіма своїми сусідами — Руссю, Угорщиною, Болгарією, Візантією (Херсоном і Судаком).
Побут
Матеріальну та духовну культуру половців розкривають археологічні пам'ятки — святилища й курганні поховання (найвідоміший — Чингульський курган).
Половці мешкали в юртах двох типів: наземних (терме) та встановлених на візки (отав) (вежа). Була розвинута обробка металу, шкіри, кістки, дерева, каменю. Половці виготовляли одяг із тканин та шкіри, взуття, ремінну упряж, валяли повсть, робили сідла та збрую, , озброєння (шоломи, щити, шаблі, луки, ножі), прикраси (намисто, сережки, браслети, ланцюжки) тощо. Досягли майстерності у виготовленні кам'яної скульптури, використовували токарний верстат. Були знайомі з лікарською справою, вміли робити хірургічні операції на кістках. Серед речей, пов'язаних із кочовим побутом, — швайки, пряжки, ґудзики-бубонці, люстерка, глиняний (ліпний, кружальний та гончарний) посуд, кресала, ножиці, дерев'яні й металеві чаші.
Етнічний склад
Населення Половецького степу було етнічно і мовно строкатим. Половці - узагальнююча назва великого конгломерату племен, переважна більшість яких була тюрками, але у складі були присутні і монгольські, і угро-фінські і навіть пізньо-сарматські (аланські). Тюрки були лише його «ядром», а кипчацька мова — говірка одного з племен, які входили до цієї спільноти, стала «лінгва франка», тобто мовою спілкування всередині спільноти — що поступово витіснила усі інші, зокрема й поширені у Причорномор'ї огурські і огузькі (залишилися лише релікти останніх в Придунав'ї та на південному узбережжі Криму).
За часів Золотої Орди панівне становище здобули монгольські роди (Кімек, Кай, Китай, Олберлю), але маса кочового населення залишилася тюркомовною, тоді як купці були іранського (Деремела-«Бродники»), вірменського або єврейського походження. Вірмени мали особливо тісні контакти з половцями — ще в XVI—XVII ст., навіть у церковних та судових справах вони вживали половецької мови, яку писали вірменським алфавітом; про це свідчать судові акти із Кам'янця-Подільського того часу.
- Половець
- Половчанка
- Половецький кіш
Релігія
У половців панувала типова для степу релігійна терпимість. Верхівка сповідувала тенгріанство, яке поєднувалося із тюркським культом вовка та культом предків. Серед простих половців були поширені язичництво, маніхейство, несторіанство, іслам (середина ХІ ст.), караїмізм (з середини ХІІ ст.). Язичницькі культи відправляли шамани (ками), функції яких (камлання) могли виконувати і голови племен. Культ предків вилився у спорудження спеціальних кам'яних святилищ на вершинах курганів та встановлення кам'яних скульптур — так званих «половецьких баб», що уособлювали померлих. На теренах України зареєстрована велика кількість цих пам'яток, особливо в Донецькій, Луганській і Запорізькій областях. Половці вірили в потойбічне життя і в те, що в ньому похований отримував вищий соціальний статус, ніж за життя.
Із 2-ї половини ХІІ ст. серед половців почало поширюватися християнство — православ'я (під впливом русинів, болгар, греків) і католицизм (під впливом угорців, італійців і німців). З другої половини XIII ст. на Кримо-Азовському узбережжі діяла католицька місія, свідком діяльності якої залишився «Куманський кодекс».
У середині XIV ст. іслам став панівною релігією Золотої Орди, що прискорило ісламізацію половців. Ті з них, що не прийняли ісламу влилися в руську (українську) та московську (російську) мовну спільноти.
Інтеграція половців в руський (український) соціум почалася під час служби темника Мамая князям ВКЛ, в результаті чого був створений рід Глинських.
Топоніміка
Україна
Половці залишили помітний слід в українській топоніміці. Але досі половецьких назв не досліджено. Джерела знають низку сіл і містечок Половецьке, названих за іменем кочовиків. Місто Умань дістало назву від половців (куман), як і поселення Китайгород.
Багато назв, пов'язаних із половецькими діячами, знаходимо в межиріччі Донця та Дону: Змієве городище, Зміїв курган (на південь від Харкова), що названі від слов'янського перекладу імені Шарукана. Від Кобяка походять два городища: біля Змієва та дельти при усті Дону. Шлях, що сполучував Донець і Дніпро (у XVII—XVIII ст. — Коломак-Орчик) називався Кончаковим. На початку XVII ст. українські колоністи Слобожанщини застали ще у верхній течі Донця (по Торець на півдні) цілу систему половецьких юртів (не уживаних татарами), Святі гори поблизу Ізюма та Каґанський перевіз (із Каґанським колодязем) через Донець біля Чугуєва.
Населені пункти:
- Великополовецьке (Сквирський район Київської області)
- Зміїв (Харківська область)
- Китайгород (Вінницька область, Дашівська селищна громада)
- Китайгород (Вінницька область, Тростянецька селищна громада)
- Китайгород (Дніпропетровська область, Дніпровський район)
- Китайгород (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район)
- Китайгородка (Дніпропетровська область, Томаківський район)
- Куманів (Хмельницька область)
- Куманівка (Вінницька область)
- Куманівці (Вінницька область)
- Малополовецьке (Фастівський район Київської області)
- Половецьке (Київська область, Богуславський район)
- Половецьке (Житомирська область, Бердичівський район)
- Половиця (Дніпропетровська область, історичний центр Дніпра)
- Умань (Черкаська область)
Географічні об'єкти
Топоніми
- Вулиця Половецька у містах України
- Провулок Половецький у місті Краматорськ
- У місті Харків є провулок Шаруканський. Названий на честь хана Шарукана
Інші
У культурі
Відео-ігри
- 2018: Kingdom Come: Deliverance. Половці представлені як найманці угорського короля Сигізмунда, який спустошує Богемію в 1403 році.
Музика
- Популярний фрагмент [ru] з опери «Князь Ігор»
Цікаві факти
- Порода традиційних українських вівчарок (комондора) має назву — «половецький собака».
- Волоський господар Дракула належав до династії Басарабів, яка припускається мала половецьке походження.
- Праобразом гоголівського Вія, згідно з окремими етнодослідженнями, був половецький хан Боняк, «шолудивий Буняк», який 1069 року здійснив напад на Київ.
- Хан Кончак, який 1185 року розбив і полонив на річці Каялі головного героя «Слово о полку Ігоревім» князя Ігоря Святославича, згодом став тестем його старшого сина.
- Половецький хан Котян, який втягнув Русь у протистояння з Монгольською імперією, 1237 року втік зі спільниками до Угорщини, де дав початок половецькій автономії, що проіснувала більше півтисячоліття.
- Половці часто укладали шлюби з Руссю; руські князі Святополк Ізяславич, Рюрик Ростиславич, Мстислав Удатний, Ярослав Всеволодович мали за дружин доньок половецьких ханів.
- Синами половчанок були численні руські князі: київські Ігор Ольгович, Юрій Долгорукий, Гліб Юрійович, Всеволод Чермний; чернігівські Святослав Ольгович, Мстислав Святославич; переяславський Андрій Добрий; сіверський Олег Святославич; галицький Олег Ярославич; білгородський Борис Юрійович; турівський Ізяслав Святополкович; володимирський Андрій Боголюбський.
- Назва київського острова Труханів походить від імені половецького хана Тугоркана.
- У «Трактаті про дві Сарматії» (1517) польський історик Матвій із Міхова ототожнював половців із готами.
Примітки
- Квітницький М. В. Половці // Енциклопедія історії України… Т. 8. С. 350.
- Омелян Пріцак. Половці [ 12 липня 2017 у Wayback Machine.] // Український історик. 1973, № 1-2. С. 112—118.
- Paksoy, H. B., ред. (1992). Central Asian Monuments. ISIS Press. ISBN .
- Оксфордський словник Візантії, p. 563
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
- Федака С. Д. Політична історія України-Русі доби трансформації імперії Рюриковичів (XII століття) У: Вид-во В. Падяка, 2000. — 340 с., іл. —
- Boĭkova, Elena Vladimirovna; Rybakov, R. B. (2006). Kinship in the Altaic World. Otto Harrassowitz Verlag. .
- Khazanov, Anatoly M.; Wink, André, eds. (2001). Nomads in the Sedentary World. Psychology Press. p. 44. .
- Imre Baski, «On the ethnic names of the Cumans of Hungary», Kinship in the Altaic World: Proceedings of the 48th Permanent International Altaistic Conference, Moscow 10–15 July 2005 (eds Elena V. Boikova, Rosislav B. Rybakov) Wiesbaden, Harrassowitz Verlag, pp. 48, 52.
- Kamusella, Tomasz (2012). The Politics of Language and Nationalism in Modern Central Europe. Palgrave Macmillan. p. 264. .
- көпчәк // Татарско-русский словарь Сабирова
- Vásáry, István (2005). Cumans and Tatars Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans 1185—1365. Cambridge University Press. .
- Ключевский, Василий Осипович (2004). Русская история: полный курс лекции. Москва: Олма-Пресс образование. с. с. 134. ISBN .
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 18-22.
- Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973; Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
- Олексій Мустафін. Сила мережі. Як жили й чому перемагали кипчаки — середньовічні господарі українських степів. Еспресо. 2022-09-19.
- Комондор [ 2017-11-15 у Wayback Machine.] // SvitSobak.info
- . Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
- Vásáry, István. Cumans and Tatars: Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans, 1185—1365.
- Историк о тюрках у истоков румынской государственности — Реальное время. realnoevremya.ru (рос.). Процитовано 27 травня 2021.
- Народні вірування, демонологія, космогонія(укр.)
- Меховский М. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. C.47-48.
Джерела
- Квітницький М. В. Половці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 350. — .
- Козловский С. Средневековая Русь и кочевники Северного Причерноморья в IX — первой половине XIII в.в.: внешнеполитические и социально-экономические аспекты / Сергей Козловский // Colloquia Russica. — T.1. Ruś średnioweczna a sąsiedzi (IX — poł. XIII w.). Materialy międzynarodowej konferencji naukowej. — Kraków, 2011 — S. 80-88.
- Козловський С. Матримоніальні зв'язки галицьких і волинських князів з кочівниками Північного Причорномор'я (XI — перша пол. XIII ст.) / Сергій Козловський // Студентські Історичні Зошити. Тези доповідей II Міжнародної наукової студентсько-викладацької конференції: «Князівства Галицьких і Волинських земель в системі міжнародних відносин ХІ-XV ст.». — Івано-Франківськ, 2011 р. — Вип. 2 — С. 18-20.
- Мурзин В. Ю. Каменные стражи Украины // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 30-37.
- Markwart J. Ober das Volkstum der Komanen, Berlin, 1914.
- Pelliot P. A propos des Comans, Journal Asiatique, XI ser. т. 15 (1920), 125—185.
- Расовскій Д. А. Половцы. Seminarium Kondakovianum, т. 7 (1935), 245—266; т. 8 (1936), 161—182; т. 10 (1938), 155—178; т. 11 (1940), 95—128.
- Расовскій Д. А. Русь, Черные Клобуки и Половцы въ XII в. Известия на Българскато Историческо Дружество, т. 16—18, Софія, 1940, 369—378.
- Czegledy К. А Kunok eredeteról, Magyar Nyelv, т. 45 (1949), Budapest, 43—50.
- Плетньова С. А. Половцы [1] [2]. (Страницы истории нашей Родины). Москва: Наука, 1990. .
- Половець В. М. Половці. Чернігів: Просвіта, 2007. — 136 с. —
- Омелян Пріцак. Polovtsiana 1—2", Reęid Rahmeti Aratięin, Ankara, 1966, 380—381.
- Омелян Пріцак. // Український історик. 1973, № 1-2. С. 112—118.
- Федоров-Давыдов Г. А. Кочевники Восточной Европы под властью Золото-Ордынских ханов, Москва, 1966.
- Грунин Т. Документы на половецком языке XVI в. (Судебные акты Камеиец-Подолъской армрмской общины). Москва, 1967
- (рос.) Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. — М. : АСТ, 2019. — 960 с. — .
- (2014). Населення Середнього Подніпров’я І–ІІ тис. за матеріалами антропології К.: Інститут археології НАН України 298 с. .
- Толочко, Петро (2003). Кочевые народы степей и Киевская Русь СПб.: Алетейя, 2003. — 160с. ISBN 5-89329-579-Х.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Половці
- Половці, кумани, кипчаки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1423-1424. — 1000 екз.
- Половці і Київська Русь: [монографія] / В. М. Половець. — Вид. 2-е, допов. — Чернігів: Просвіта, 2017. — 216 с. — .
- Ахинжанов С. М. Кипчаки в X—XIII вв. Историографический обзор. 2006. (рос.)
- Тажутов А. Кипчакская стезя // арба.ру (рос.)
- Павлов, Пл. Кумани, татари и алани във Второто българско царство
- Ундасынов И. Н. Половцы. Кто они? 2006 (рос.)
- (рос.) > Из книги Олжаса Сулейменова ) >
- Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. 1998. (рос.)
- Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Кипчакская Степь в 945—1225 гг. 1980.
- Мітохондріальні ДНК старих половців-куманів(англ.)
- Нащадки половців серед нас (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Polovci znachennya Po lovci abo kumani serednovichnij kochovij tyurkskij narod z Centralnoyi Aziyi sho stanoviv zahidnu gilku kumansko kipchackoyi konfederaciyi Polovecke pole yakij rozmovlyav kumanskoyu movoyu U XI XIV stolittyah naselyali Yevrazijskij step vid Dunayu do Irtisha vidomij yak Desht i Kipchak U XI stolitti opanuvali ukrayinski stepi Pivnichne Prichornomor ya vitisnivshi na okolici pechenigiv hozariv yasiv U HI XIII st perebuvali u tisnih voyenno politichnih kulturnih i torgovelnih kontaktah z Russyu Vizantiyeyu Gruziyeyu Alaniyeyu Ugorshinoyu Bolgariyeyu Volzkoyu Bulgariyeyu U 1236 1240 h rokah pidkoreni Mongolskoyu imperiyeyu uvijshli do skladu Zolotoyi Ordi Chastina vidkochuvala do Vizantiyi Bolgariyi Voloshini Ugorshini Kavkazu Rusi Suttyevo vplinuli na politiku vijsko kulturu mistectvo susidnih derzhav ta narodiv Govorili poloveckoyu movoyu sho v XIII XIV st bula movoyu mizhnacionalnogo spilkuvannya na terenah Zolotoyi Ordi Stali osnovnim elementom etnogenezu stepovih kipchackih narodiv krimskih tatar i tatar kazahiv kumikiv karayimiv nogajciv ta inshih Vzyali uchast u genezi ukrayinciv ugorciv moldovan rumuniv rosiyan narodiv Pivnichnogo Kavkazu Krimu Povolzhya ta Serednoyi Aziyi Najdovshe polovecku identichnist zberigali do XVIII st meshkanci Kumanskoyi avtonomiyi v Ugorshini Inshi nazvi kipchaki kumani PolovciTeritoriya rozselennya polovciv pochatok HIII st SamonazvakipchakArealPoloveckij step Ukrayina Kazahstan Rosiya Pivden Volga Ural Ugorshina Bolgariya Moldova Voloshina Pivnichnij Kavkaz Centralna AziyaRasayevropeoyidi mongoloyidiPohodzhennyaSerednya Aziya Kimakskij kaganat Movapolovecka movaNazviUgorskij korol Vladislav I Svyatij boretsya z poloveckim bogatirem Kipchaki arab قفجاق latiniz Qifjaq pers قبچاق Qabcaq Qabcaq gruz ყივჩაყები Qivcaqebi tur Kipcak krim Qipcaq ujg قىپچاق Qipchaq Қipchak samonazva vpershe zgaduyetsya v tyurkskih runichnih napisah 1 yi polovini VIII st Zustrichayetsya perevazhno u shidnih dzherelah Kitajskij pereklad ciyeyi nazvi cincha kit 欽察 qincha 欽叉 qincha abo cicha kit 乞察 qǐcha zgaduyetsya v Istoriyi Yuan ta Tayemnij istoriyi mongoliv inshi kitajski perekladi kefucha kit 可弗叉 kefucha zustrichayetsya v Zapisah podorozhi na Zahid 西遊録 HIII st ta kebishao kit 克鼻稍 kebishao v Korotkomu opisi chornih tatar 1237 Kumani komani lat Cumani Comani 30 31 grec Ko y manoi grecka latinska ugorska nazva Zustrichayetsya perevazhno u zahidnoyevropejskih i vizantijskih dzherelah Kuni Kun Kunok ugorska nazva Polovci ruska i polska nazva zustrichayetsya u Povisti vremennih lit Kiyivskomu litopisi Galicko Volinskomu litopisi tosho ruskih gramotah literaturnih tvorah Slovo o polku Igorevim U dokumentah vpershe zasvidchena pid 1055 rokom U literaturi termin polovci chasto zastosovuyut lishe do tiyeyi chastini narodu yaka bula vidoma ruskim avtoram i zajmala teritoriyu na zahid vid Volgi Pallidi lat Pallidi serednovichna latinska nazva Falven nim Valwen nimecka togochasna nazva Etimologiya Nazva polovci utvorena vid dav rus polov polovij i ochevidno yavlyaye soboyu kalku etnonima Kuman bukvalno polovij blido zhovtij Rannya etimologichna versiya pov yazuvala polovci z pole Nazvu kumani vivodyat z tyurkskih koreniv qu qun qun quman qoman polovij blido zhovtij ale motiv znahodit neodnoznachne poyasnennya Najposhirenisha versiya pov yazuye nazvu z kolorom volossya tobto bilyavi ale tyurkolog Imre Baski pripuskaye j mozhlivist jmenuvannya zhovtimi za poshirenoyu mastyu konej Okrim togo vin proponuye inshi etimologichni gipotezi vid tyurk quman glek kumanec abo vid slova zi znachennyam sila mic Pohodzhennya samonazvi polovciv kipchaki neyasne Polskij istorik inshi movi vivodit yiyi z iranskih sliv kip rudij bilyavij i chak skif inshi pov yazuyut yiyi z tyurkskim korenem qiv shastya U suchasnij tatarskij movi kopchәk oznachaye koleso Na dumku istorika Omelyana Pricaka kipchak oznachaye polovij meshkanec polovogo pishanogo stepu stepovik vidpovidno ruska kalka polovec maye te zh same znachennya Ne cilkom z yasovani i spivvidnoshennya mizh etnonimami kumani i kipchaki ce mogli buti nazvi togo zh narodu chi dvoh riznih narodiv susidiv IstoriyaDokladnishe Kimakskij kaganat Prihid v ukrayinski stepi Poloveckij sholom z lichinoyu Chastina shidnih tyurkiv rozbitih ujgrami v 744 roci poselilasya v stepu Pivnichno Shidnij Kazahstan verhiv ya Irtisha mizh dvoma vazhlivimi torgovo politichnimi centrami Volzkoyu Bulgariyeyu ta Balasagunom nad ozerom Issik Kul stoliceyu Karahanidskoyi derzhavi Ci tyurki kipchaki buli susidami protomongoliv kimekiv Kimekskogo kaganatu yakih nazivali kuman kun U 2 j polovini IX stolittya kimeki prikochuvali z pivdennoyi Manchzhuriyi do richki Irtish pid tiskom protomongolskih plemen kidaniv kitayiv u pivnichnomu Kitayi j vklyuchili kipchakiv do svoyeyi politichnoyi organizaciyi yak prave krilo 1031 roku tibetski tanguti rozbili ujgursku Gansusku derzhavu v Zahidnomu Kitayi pravlyacha verhivka yakoyi vtekla na zahid Providnikami vtikachiv buv protomongolskij rid Kaj kolishni susidi kimekiv u Manchzhuriyi 1040 roku pislya nevdalih sprob zdobuti Karahanidsku derzhavu Kaj rushili u step sprichinivshi lancyugovu migraciyu kochovih narodiv na zahid Kaj natisnuli na kimekiv voni na kipchakiv ti na torkiv a ostanni na pechenigiv v ukrayinskomu stepu 1050 Poki torki vstigli rozglyanutisya na novij teritoriyi vzhe u 1055 roci tam z yavilisya kipchaki polovci yaki 1043 roku prijnyali islam shob zabezpechiti sobi simpatiyi islam skogo svitu voni peremogli torkiv i stali panami pechenizko hozar skogo stepu sho vidtodi nazivavsya Desht i Kipchak tobto Pole Polovecke Im ya tyurkskogo panivnogo rodu polovciv nevidome piznishe pislya yih perehodu na sluzhbu do Gruziyi 1118 r cej rid stav zvatisya Terter oba Na pochatku 11 st z yavilis nad Volgoyu Rus Dokladnishe Rusko polovecki vijni Polovecka zemlya pochatok HIII st Bitva pri Salnici 1111 Radzivilivskij litopis U drugij polovini XI st Ruska derzhava ne chinila velikih pohodiv uglib Stepu hocha j uspishno vidbivala nabigi zberigayuchi svoyi pivdenni kordoni Cej psevdopacifizm sklavsya cherez taktiku kochovih stepovikiv za pershogo natyaku na nebezpeku voni hutko vtikali vezhi na kolesah vidhodili stada vidgonyalisya pri najpershih zhe trivozhnih zvistkah pro namiri rusiniv vijti v pohid Lishe na pochatku XII st sklalisya ne lishe neobhidni umovi dlya borotbi z polovcyami zacikavlenist u comu ruskih knyaziv a j dostatni umovi Na toj chas Step vzhe bulo podileno na okremi kochiv ya a vezhi z kolis perebazuvalisya na zemlyu z yavilisya bilsh mensh postijni zimivniki i litniki postijni kochovi marshruti Perejshovshi do vidnosnoyi osilosti polovci nareshti stali vrazlivimi dlya susidiv Istoriyu rusko poloveckih kontaktiv vidkriv han Blush yakij 1055 roku z yavivsya na rubezhah Pereyaslavskogo knyazivstva Iz 1060 h rokiv litopisi fiksuyut postijni napadi kochovikiv na Rus Pershim buv nayizd hana Sokala 1061 roku 1068 roku polovci peremogli Yaroslavichiv u bitvi na richci Alta prote togo zh roku chernigivskij knyaz Svyatoslav Yaroslavich rozbiv kochovikiv u bitvi na richci Snov Pochinayuchi z 1070 h rokiv deyaki ruski knyazi stali zaluchati polovciv do spilnih pohodiv na Ugorshinu j Polshu a takozh na zemli knyaziv supernikiv a vid 1090 h rokiv zahodilisya odruzhuvatisya iz donkami poloveckih haniv 1090 ti roki poznachilisya masshtabnim nastupom polovciv na Rus privodom dlya yakogo stali diyi kiyivskogo knyazya Svyatopolka Izyaslavicha 1093 roku stepoviki pid provodom haniv Tugorkana ta Bonyaka rozbili rusiniv u bitvah na Stugni i na Zhelyani ta zdobuli Torchesk 1096 roku v bitvi na Trubezhi zaginuv Tugorkan ale todi zh Bonyak napav na Kiyiv i rozoriv jogo okolici Spilnimi zusillyami ruski knyazi perelomili hid vijni i perejshli u nastup Na pochatku HII st yihnij soyuz na choli z kiyivskim knyazem Svyatopolkom Izyaslavichem ta pereyaslavskim knyazem Volodimirom Monomahom zdijsniv ryad peremozhnih pohodiv uglib stepiv do Siverskogo Dincya najvidomishi 1103 1107 1111 Sprobi polovciv napasti na Rus pislya smerti Svyatopolka Izyaslavicha 1113 i Volodimira Monomaha 1125 buli bezuspishnimi Vidtodi azh do 1160 h rokiv voni ne zdijsnyuvali samostijnih pohodiv na Rus a lishe brali uchast u knyazivskih mizhusobicyah Kiyivskij i kolishnij chernigivskij knyaz Izyaslav Davidovich klikav chernigivskogo j kolishnogo siverskogo knyazya Svyatoslava Olgovicha 1159 roku na dopomogu proti volinskogo knyazya Mstislava Izyaslavicha i galickogo knyazya Yaroslava Osmomisla Pislya pogroz brata za vidmovu priyednatisya Svyatoslav Olgovich vidpoviv Gospodi ti bachish moye smirennya skilki ya postupavsya svoyim ne bazhayuchi liti krovi hristiyanskoyi gubiti svoyeyi vitchini vzyav ya misto Chernigiv z simoma inshimi mistami ta j to porozhnimi zhivut v nih psari ta polovci Ce vidobrazhaye spustoshennya shonajmenshe ruskoyi zemli livoberezhnoyi Naddnipryanshini j zaselennya yiyi polovcyami Sered semi spustilih mist v Chernigivskij zemli zaselenih polovcyami prisutnye odne z najstarishih i najbagatshih mist Podniprov ya Lyubech Z kincya 1160 h rokiv polovci vidnovili pohodi na Rus u 1170 h rokah yih najchastishe ocholyuvali hani Kobyak ta Konchak Vipravi ruskih knyaziv u vidpovid buli neefektivni Lishe 1183 roku vijsko kiyivskih knyaziv Svyatoslava Vsevolodicha i Ryurika Rostislavicha rozbilo sili Kobyaka v bitvi na richci Orel Samostijnij pohid novgorod siverskogo knyazya Igorya Svyatoslavicha 1185 roku ospivanij u Slovi o polku Igorevim zavershivsya nishivnoyu porazkoyu pislya chogo hani Konchak i Gzak rozorili Pereyaslavshinu i Posem ya U 1190 h rokah intensivnist poloveckih nabigiv zmenshilasya natomist ruski knyazi zdijsnyuvali rejdi na kochiv ya stepovikiv Bitva na Alti 1068 Bij rusiniv z polovcyami Napad rusiniv na polovciv Rusi gonyat polovciv Gruziya Vizantiya Polovecki ordi iz Siverskogo Dincya vidstupili na shid za Volgu Pislya smerti hana Sharukana 40 tisyachna orda ocholyuvana jogo sinom Atrakom vidkochuvala na Kavkaz de vstupila na sluzhbu do gruzinskogo carya Davida IV U Podniprov yi polovecki ordi na choli z hanami Bonyakom i Tugorkanom takozh zdijsnyuvali pohodi na Vizantiyu ta Ruski zemli Mongolska navala Dokladnishe Bitva na Kalci ta Zolota Orda U 1220 h rokah polovci zitknulisya z Mongolskoyu imperiyeyu Pid chas pershogo mongolskogo pohodu na zahid 1220 1224 ukrayinski polovci zaznali porazok v bitvah 1222 i Kalci U ostannij bitvi polovci vistupali v soyuzi z ruskimi knyazyami V hodi drugogo mongolskogo pohodu na zahid 1236 1242 usya Polovecka zemlya opinilasya pid vladoyu Mongolskoyi imperiyi pislya porazki u 1239 roci hana Berkuti v Priazov yi ta Krimu a z seredini XIII st Zolotoyi Ordi Chastina polovciv vidkochuvala z ukrayinskih stepiv do Vizantiyi Bolgariyi Voloshini Ugorshini Zakavkazzya i ruskih knyazivstv U Zolotij Ordi polovci zajmali providni vijskovi j upravlinski posadi a yihnya mova bula movoyu mizhnacionalnogo spilkuvannya Sered vidatnih ordinskih temnikiv poloveckogo pohodzhennya buv Mamaj Kiyat predok ukrayinskogo shlyahetskogo rodu Glinskih Z XIV st zgadki pro polovciv yak okremij narod znikayut z ruskih dzherel voni rozchinilisya sered slov yanskih i tyurkskih etnosiv Shidnoyi Yevropi ta Centralnoyi Aziyi Hocha she na pochatku XVI stolittya vidatnij nogajskij poet i batir Dosmambet Azauli v svoyih tvorah vikoristovuye slova kipchak i nogaj yak sinonimi napriklad v poemi Mij Kosaj Migraciya Pributtya polovciv do Ugorshini Ilyustrovana hronika XIV st Dokladnishe Druge Bolgarske carstvo ta Kunshag U 1150 h rokah deyaki polovci pochali pereselyatisya do Bolgariyi 1185 roku voni ocholili volosko bolgarske povstannya proti Vizantiyi sho prizvelo do stvorennya drugogo Bolgarskogo carstva iz polo veckimi dinastiyami Asyeniv 1185 1280 Terteriv 1280 1323 ta Shishmaniv 1323 1396 1239 roku pid tiskom mongoliv zi shodu deyaki polovecki rodi pid provodom hana Kotyana vidkochuvali do Ugorskogo korolivstva Ce sprichinilo konflikt polovciv z ugorskoyu znattyu vnaslidok yakogo han buv ubitij a kochivniki vidijshli do Bolgariyi 1246 roku pislya spustoshlivoyi mongolskoyi navali ugorskij korol Bela IV vdruge zaprosiv 40 60 tisyach polovciv do Ugorshini i rozseliv yih mizh Tisoyu i Dunayem bilya richok hu Marosh i Temesh Pereselenci utvorili kraj Kumaniyu yakij vid 1279 roku do 1876 roku koristuvavsya shirokoyu avtonomiyeyu Teritorialno polovci podilyalisya na 7 rodiv organizovanih u seki sedes Same tut voni najdovshe zberigali svoyu movu ta kulturu she 1744 roku chi ne ostannij polovec yakij znav movu svoyih predkiv pribuv do Vidnya u skladi polovecko yazizkogo posolstva do Mariyi Tereziyi Slidi prisutnosti serednovichnih polovciv zbereglisya v etnografichnih grupah suchasnih ugorciv U 1251 1253 rokah Korol Rusi Danilo Galickij daruvav polovcyam hana Tegaka zemli na Berestejshini dlya zahistu pivnichnoyi Volini vid napadiv yatvyagiv ta litovciv Kochoviki zasnuvali tam 40 poselen j zberigali svoyu identichnist do pochatku XVI st Pislya zanepadu Ruskogo korolivstva i priyednannya Volini do Litvi v XIV st ci poselennya utvorili okremu Polovecku volost u skladi Berestejskogo povitu Inshe 1282 roku z livoberezhzhya Tisi znachni grupi polovciv pereselilisya do Moldaviyi V Yegipti polovci stanovili gvardiyu sultana mamlyukiv SuspilstvoVlada Dokladnishe Polovecki hani Kipchacka spilnota bula decentralizovanoyu suspilnoyu merezheyu Yiyi osnovoyu buv rid abo Rid skladavsya z kilkoh simej sho gospodaryuvali samostijno ale koristuvalisya spilnimi pasoviskami ta inshimi ugiddyami koshem Rodi ob yednuvalisya v plemena a plemena v soyuzi ordi Sered zagalnoyi kilkosti rodiv vidilyalisya shlyahetni na choli z bekami ta hanami prinajmni takij termin vikoristovuyut v istoriografiyi v ruskih dzherelah haniv nazivali knyazyami u vizantijskih arhontami Nalezhnist do aristokratiyi poznachali shijni grivni a status glavi plemeni chi grupi plemen pidkreslyuvala nayavnist bronzovogo kazana Yaksho hanu vistachalo harizmi sili i zavzyattya vin mig ob yednati navkolo svogo rodu blizkih i dalekih susidiv dlya oblashtuvannya na pevnij teritoriyi mirnogo zhittya ta organizaciyi voyennih pohodiv Koli zh dolya vidvertalasya vid hana ob yednannya shvidko rozsipalosya na skladovi plemeni j okremi rodi yaki odnak vzhe nevdovzi mogli konsoliduvatisya navkolo inshogo lidera Nazovni sukupnist polovciv vistupala same yak konfederaciya ord abo vozhdivstv Periodichno ta chi insha orda Kaj oba litopisni iz pochatku HII st Olberli litopisni visuvalasya na chilne misce prote institutu centralnoyi vladi polovci tak i ne virobili Vodnochas zavdyaki vturishnij gnuchkosti polovecka pleminna merezha zmogla vklyuchiti do sebe ne lishe okremi inomovni plemena yaki zgodom rozchinilisya v yihnomu seredovishi a j osile naselennya i navit mista stepovi mistechka na kshtalt Sharukanya mozhlivo na misci suchasnogo Harkova ta otozhnyuyetsya zi Zmiyevim i poselennya krimskogo uzberezhzhya taki yak Yalta ta Sugdeya Sudak Mistyanam bulo dosit bulo vchasno splachuvati daninu miscevomu hanu i yihnyu gromadu zalishali u spokoyi vona zberigala samovryadnist she j mogla rozrahuvati na zahist kipchakiv v razi napadu zovnishnih vorogiv U drugij polovini 12 st okremi polovecki ordi yaki zgaduyutsya v davnoruskih litopisah pid im yam ru Burchevichi tosho pochali utvoryuvati novi ob yednannya z yakih najsilnishimi i najorganizovanishimi buli Pridniprovske i Donske po richci Siverskij Dinec Bila i Chorna Kumaniyi Na choli sivero doneckogo doneckogo ob yednannya stoyav rid vidomogo hana Sharukana Do cogo rodu nalezhali takozh hani Sirchan Otrok i Konchak Na pochatku HIII st sered goliv prichornomorskih polovciv pomitnimi buli sin pomerlogo na toj chas Konchaka Yurij Konchakovich iz plemeni Olberli i Kotyan iz plemeni Terter oba Ryad kam yanih statuj cogo chasu viyavleni v serednij techiyi Siverskogo Dincya peredayut yevropeoyidni risi poloveckih haniv i znati Oblichchya u nih ovalni nis iz gorbinkoyu vusa pryami abo hvilyasti Polovci tradicijno skladali znachnu chastinu vijska knyaziv Rusi Yihnya kinnota skladalasya z legkoyi osnashenoyi lukami i shablyami ta vazhkoozbroyenoyi vdyagnenoyi v kolchugi i sholomi z zabralom na oblichchi yakimi kipchaki navodili zhah na vorogiv Vishkil stepovih vershnikiv trivav postijno yaksho ne na vijni to pid chas polyuvannya Golovnu stavku polovci robili na shvidkij i nespodivanij udar pislya yakogo namagalisya gnati i znishuvati voroga ne dayuchi jomu ogovtatisya Ekonomika Vipas konej u Homutovskomu stepu na perednomu plani polovecka baba Osnovu gospodarstva skladalo kochove skotarstvo vipas i rozvedennya konej velikoyi ta dribnoyi rogatoyi hudobi pomitnu rol grali ribalstvo ta polyuvannya Shob zabezpechiti hudobu pasheyu vlitku kochuvali na pivnochi blizhche do lisostepu a vzimku na pivdni bilya morskogo uzberezhzhya Polovci vikoristovuvali perezimivku hudobi zimivniki i zagotivlyu kormiv na zimu Polovci mali torgovelni zv yazki z usima svoyimi susidami Russyu Ugorshinoyu Bolgariyeyu Vizantiyeyu Hersonom i Sudakom Pobut Peresuvni yurti vezhi Materialnu ta duhovnu kulturu polovciv rozkrivayut arheologichni pam yatki svyatilisha j kurganni pohovannya najvidomishij Chingulskij kurgan Polovci meshkali v yurtah dvoh tipiv nazemnih terme ta vstanovlenih na vizki otav vezha Bula rozvinuta obrobka metalu shkiri kistki dereva kamenyu Polovci vigotovlyali odyag iz tkanin ta shkiri vzuttya reminnu upryazh valyali povst robili sidla ta zbruyu ozbroyennya sholomi shiti shabli luki nozhi prikrasi namisto serezhki brasleti lancyuzhki tosho Dosyagli majsternosti u vigotovlenni kam yanoyi skulpturi vikoristovuvali tokarnij verstat Buli znajomi z likarskoyu spravoyu vmili robiti hirurgichni operaciyi na kistkah Sered rechej pov yazanih iz kochovim pobutom shvajki pryazhki gudziki bubonci lyusterka glinyanij lipnij kruzhalnij ta goncharnij posud kresala nozhici derev yani j metalevi chashi Etnichnij sklad Naselennya Poloveckogo stepu bulo etnichno i movno strokatim Polovci uzagalnyuyucha nazva velikogo konglomeratu plemen perevazhna bilshist yakih bula tyurkami ale u skladi buli prisutni i mongolski i ugro finski i navit pizno sarmatski alanski Tyurki buli lishe jogo yadrom a kipchacka mova govirka odnogo z plemen yaki vhodili do ciyeyi spilnoti stala lingva franka tobto movoyu spilkuvannya vseredini spilnoti sho postupovo vitisnila usi inshi zokrema j poshireni u Prichornomor yi ogurski i oguzki zalishilisya lishe relikti ostannih v Pridunav yi ta na pivdennomu uzberezhzhi Krimu Za chasiv Zolotoyi Ordi panivne stanovishe zdobuli mongolski rodi Kimek Kaj Kitaj Olberlyu ale masa kochovogo naselennya zalishilasya tyurkomovnoyu todi yak kupci buli iranskogo Deremela Brodniki virmenskogo abo yevrejskogo pohodzhennya Virmeni mali osoblivo tisni kontakti z polovcyami she v XVI XVII st navit u cerkovnih ta sudovih spravah voni vzhivali poloveckoyi movi yaku pisali virmenskim alfavitom pro ce svid chat sudovi akti iz Kam yancya Podilskogo togo chasu Polovec Polovchanka Poloveckij kish Religiya Dokladnishe Tengrianstvo ta Babi polovecki Polovecka kam yana baba U polovciv panuvala tipova dlya stepu religijna terpimist Verhivka spoviduvala tengrianstvo yake poyednuvalosya iz tyurkskim kultom vovka ta kultom predkiv Sered prostih polovciv buli poshireni yazichnictvo manihejstvo nestorianstvo islam seredina HI st karayimizm z seredini HII st Yazichnicki kulti vidpravlyali shamani kami funkciyi yakih kamlannya mogli vikonuvati i golovi plemen Kult predkiv vilivsya u sporudzhennya specialnih kam yanih svyatilish na vershinah kurganiv ta vstanovlennya kam yanih skulptur tak zvanih poloveckih bab sho uosoblyuvali pomerlih Na terenah Ukrayini zareyestrovana velika kilkist cih pam yatok osoblivo v Doneckij Luganskij i Zaporizkij oblastyah Polovci virili v potojbichne zhittya i v te sho v nomu pohovanij otrimuvav vishij socialnij status nizh za zhittya Iz 2 yi polovini HII st sered polovciv pochalo poshiryuvatisya hristiyanstvo pravoslav ya pid vplivom rusiniv bolgar grekiv i katolicizm pid vplivom ugorciv italijciv i nimciv Z drugoyi polovini XIII st na Krimo Azovskomu uzberezhzhi diyala katolicka misiya svidkom diyalnosti yakoyi zalishivsya Kumanskij kodeks U seredini XIV st islam stav panivnoyu religiyeyu Zolotoyi Ordi sho priskorilo islamizaciyu polovciv Ti z nih sho ne prijnyali islamu vlilisya v rusku ukrayinsku ta moskovsku rosijsku movnu spilnoti Integraciya polovciv v ruskij ukrayinskij socium pochalasya pid chas sluzhbi temnika Mamaya knyazyam VKL v rezultati chogo buv stvorenij rid Glinskih ToponimikaUkrayina Polovci zalishili pomitnij slid v ukrayinskij toponimici Ale dosi poloveckih nazv ne doslidzheno Dzherela znayut nizku sil i mistechok Polovecke nazvanih za imenem kochovikiv Misto Uman distalo nazvu vid polovciv kuman yak i poselennya Kitajgorod Bagato nazv pov yazanih iz poloveckimi diyachami znahodimo v mezhirichchi Don cya ta Donu Zmiyeve gorodishe Zmiyiv kurgan na pivden vid Harkova sho nazvani vid slov yanskogo pe rekladu imeni Sharukana Vid Kobyaka pohodyat dva gorodisha bilya Zmiyeva ta delti pri usti Donu Shlyah sho spoluchuvav Do nec i Dnipro u XVII XVIII st Kolomak Orchik nazivavsya Konchakovim Na po chatku XVII st ukrayinski kolonisti Slobozhanshini zastali she u verhnij techi Doncya po Torec na pivdni cilu sistemu poloveckih yurtiv ne uzhivanih tatarami Svyati gori poblizu Izyuma ta Kaganskij pereviz iz Kaganskim kolodyazem cherez Donec bilya Chuguyeva Naseleni punkti Velikopolovecke Skvirskij rajon Kiyivskoyi oblasti Zmiyiv Harkivska oblast Kitajgorod Vinnicka oblast Dashivska selishna gromada Kitajgorod Vinnicka oblast Trostyanecka selishna gromada Kitajgorod Dnipropetrovska oblast Dniprovskij rajon Kitajgorod Hmelnicka oblast Kam yanec Podilskij rajon Kitajgorodka Dnipropetrovska oblast Tomakivskij rajon Kumaniv Hmelnicka oblast Kumanivka Vinnicka oblast Kumanivci Vinnicka oblast Malopolovecke Fastivskij rajon Kiyivskoyi oblasti Polovecke Kiyivska oblast Boguslavskij rajon Polovecke Zhitomirska oblast Berdichivskij rajon Polovicya Dnipropetrovska oblast istorichnij centr Dnipra Uman Cherkaska oblast Geografichni ob yekti Polovicya richka Toponimi Vulicya Polovecka u mistah Ukrayini Provulok Poloveckij u misti Kramatorsk U misti Harkiv ye provulok Sharukanskij Nazvanij na chest hana Sharukana Inshi Polovci Polsha Pidlyaske voyevodstvo Kumanovo Pivnichna Makedoniya Kumanovo Bolgariya Kipchak Uzbekistan Kopchak Moldova U kulturiVideo igri 2018 Kingdom Come Deliverance Polovci predstavleni yak najmanci ugorskogo korolya Sigizmunda yakij spustoshuye Bogemiyu v 1403 roci Muzika Populyarnij fragment ru z operi Knyaz Igor Cikavi faktiPoroda tradicijnih ukrayinskih vivcharok komondora maye nazvu poloveckij sobaka Voloskij gospodar Drakula nalezhav do dinastiyi Basarabiv yaka pripuskayetsya mala polovecke pohodzhennya Praobrazom gogolivskogo Viya zgidno z okremimi etnodoslidzhennyami buv poloveckij han Bonyak sholudivij Bunyak yakij 1069 roku zdijsniv napad na Kiyiv Han Konchak yakij 1185 roku rozbiv i poloniv na richci Kayali golovnogo geroya Slovo o polku Igorevim knyazya Igorya Svyatoslavicha zgodom stav testem jogo starshogo sina Poloveckij han Kotyan yakij vtyagnuv Rus u protistoyannya z Mongolskoyu imperiyeyu 1237 roku vtik zi spilnikami do Ugorshini de dav pochatok poloveckij avtonomiyi sho proisnuvala bilshe pivtisyacholittya Polovci chasto ukladali shlyubi z Russyu ruski knyazi Svyatopolk Izyaslavich Ryurik Rostislavich Mstislav Udatnij Yaroslav Vsevolodovich mali za druzhin donok poloveckih haniv Sinami polovchanok buli chislenni ruski knyazi kiyivski Igor Olgovich Yurij Dolgorukij Glib Yurijovich Vsevolod Chermnij chernigivski Svyatoslav Olgovich Mstislav Svyatoslavich pereyaslavskij Andrij Dobrij siverskij Oleg Svyatoslavich galickij Oleg Yaroslavich bilgorodskij Boris Yurijovich turivskij Izyaslav Svyatopolkovich volodimirskij Andrij Bogolyubskij Nazva kiyivskogo ostrova Truhaniv pohodit vid imeni poloveckogo hana Tugorkana U Traktati pro dvi Sarmatiyi 1517 polskij istorik Matvij iz Mihova ototozhnyuvav polovciv iz gotami PrimitkiKvitnickij M V Polovci Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 8 S 350 Omelyan Pricak Polovci 12 lipnya 2017 u Wayback Machine Ukrayinskij istorik 1973 1 2 S 112 118 Paksoy H B red 1992 Central Asian Monuments ISIS Press ISBN 978 975 428 033 3 Oksfordskij slovnik Vizantiyi p 563 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1989 T 4 N P ukl R V Boldiryev ta in red tomu V T Kolomiyec V G Sklyarenko 656 s ISBN 966 00 0590 3 Fedaka S D Politichna istoriya Ukrayini Rusi dobi transformaciyi imperiyi Ryurikovichiv XII stolittya U Vid vo V Padyaka 2000 340 s il ISBN 966 7400 10 9 Boĭkova Elena Vladimirovna Rybakov R B 2006 Kinship in the Altaic World Otto Harrassowitz Verlag ISBN 978 3 4470 5416 4 Khazanov Anatoly M Wink Andre eds 2001 Nomads in the Sedentary World Psychology Press p 44 ISBN 978 0 7007 1370 7 Imre Baski On the ethnic names of the Cumans of Hungary Kinship in the Altaic World Proceedings of the 48th Permanent International Altaistic Conference Moscow 10 15 July 2005 eds Elena V Boikova Rosislav B Rybakov Wiesbaden Harrassowitz Verlag pp 48 52 Kamusella Tomasz 2012 The Politics of Language and Nationalism in Modern Central Europe Palgrave Macmillan p 264 ISBN 978 0 2302 9473 8 kopchәk Tatarsko russkij slovar Sabirova Vasary Istvan 2005 Cumans and Tatars Oriental Military in the Pre Ottoman Balkans 1185 1365 Cambridge University Press ISBN 978 0 5218 3756 9 Klyuchevskij Vasilij Osipovich 2004 Russkaya istoriya polnyj kurs lekcii Moskva Olma Press obrazovanie s s 134 ISBN 5 94849 564 7 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Jozsa Hevizi Autonomies in Hungary and Europe A Comparative Study Corvinus Society 2004 P 18 22 Alekseyuk M I Poloveckie poseleniya na Brestchine Etnogenez belorusov M 1973 Evstigneev Yu A Kypchaki polovcy kumany i ih potomki k probleme etnicheskoj preemstvennosti Sankt Peterburg 2010 Oleksij Mustafin Sila merezhi Yak zhili j chomu peremagali kipchaki serednovichni gospodari ukrayinskih stepiv Espreso 2022 09 19 Komondor 2017 11 15 u Wayback Machine SvitSobak info Arhiv originalu za 18 kvitnya 2018 Procitovano 17 kvitnya 2018 Vasary Istvan Cumans and Tatars Oriental Military in the Pre Ottoman Balkans 1185 1365 Istorik o tyurkah u istokov rumynskoj gosudarstvennosti Realnoe vremya realnoevremya ru ros Procitovano 27 travnya 2021 Narodni viruvannya demonologiya kosmogoniya ukr Mehovskij M Traktat o dvuh Sarmatiyah Per i komm S A Anninskogo Moskva Leningrad AN SSSR 1936 C 47 48 DzherelaKvitnickij M V Polovci Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 350 ISBN 978 966 00 1142 7 Kozlovskij S Srednevekovaya Rus i kochevniki Severnogo Prichernomorya v IX pervoj polovine XIII v v vneshnepoliticheskie i socialno ekonomicheskie aspekty Sergej Kozlovskij Colloquia Russica T 1 Rus srednioweczna a sasiedzi IX pol XIII w Materialy miedzynarodowej konferencji naukowej Krakow 2011 S 80 88 Kozlovskij S Matrimonialni zv yazki galickih i volinskih knyaziv z kochivnikami Pivnichnogo Prichornomor ya XI persha pol XIII st Sergij Kozlovskij Studentski Istorichni Zoshiti Tezi dopovidej II Mizhnarodnoyi naukovoyi studentsko vikladackoyi konferenciyi Knyazivstva Galickih i Volinskih zemel v sistemi mizhnarodnih vidnosin HI XV st Ivano Frankivsk 2011 r Vip 2 S 18 20 Murzin V Yu Kamennye strazhi Ukrainy Melitopolskij krayeznavchij zhurnal 2018 11 s 30 37 Markwart J Ober das Volkstum der Komanen Berlin 1914 Pelliot P A propos des Comans Journal Asiatique XI ser t 15 1920 125 185 Rasovskij D A Polovcy Seminarium Kondakovianum t 7 1935 245 266 t 8 1936 161 182 t 10 1938 155 178 t 11 1940 95 128 Rasovskij D A Rus Chernye Klobuki i Polovcy v XII v Izves tiya na Blgarskato Istorichesko Druzhestvo t 16 18 Sofiya 1940 369 378 Czegledy K A Kunok eredeterol Magyar Nyelv t 45 1949 Budapest 43 50 Pletnova S A Polovcy 1 2 Stranicy istorii nashej Rodiny Moskva Nauka 1990 ISBN 5 02 009542 7 Polovec V M Polovci Chernigiv Prosvita 2007 136 s ISBN 966 7743 51 9 Omelyan Pricak Polovtsiana 1 2 Reeid Rahmeti Aratiein Ankara 1966 380 381 Omelyan Pricak Ukrayinskij istorik 1973 1 2 S 112 118 Fedorov Davydov G A Kochevniki Vostochnoj Evropy pod vlastyu Zoloto Ordynskih hanov Moskva 1966 Grunin T Dokumenty na poloveckom yazyke XVI v Sudebnye akty Kameiec Podolskoj armrmskoj obshiny Moskva 1967 ros Gumilyov L N Drevnyaya Rus i Velikaya step M AST 2019 960 s ISBN 978 5 17 100425 5 2014 Naselennya Serednogo Podniprov ya I II tis za materialami antropologiyi K Institut arheologiyi NAN Ukrayini 298 s ISBN 978 966 02 6889 0 Tolochko Petro 2003 Kochevye narody stepej i Kievskaya Rus SPb Aletejya 2003 160s ISBN 5 89329 579 H PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Polovci Polovci kumani kipchaki Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1423 1424 1000 ekz Polovci i Kiyivska Rus monografiya V M Polovec Vid 2 e dopov Chernigiv Prosvita 2017 216 s ISBN 966 7743 51 9 Ahinzhanov S M Kipchaki v X XIII vv Istoriograficheskij obzor 2006 ros Tazhutov A Kipchakskaya stezya arba ru ros Pavlov Pl Kumani tatari i alani vv Vtoroto blgarsko carstvo Undasynov I N Polovcy Kto oni 2006 ros ros gt Iz knigi Olzhasa Sulejmenova gt Gumilev L N Drevnyaya Rus i Velikaya Step 1998 ros Gumilev L N Drevnyaya Rus i Kipchakskaya Step v 945 1225 gg 1980 Mitohondrialni DNK starih polovciv kumaniv angl Nashadki polovciv sered nas ros