Сідло

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сідло (значення).

Сідло́  (заст. кульба́ка, а́рчик, арча́к) — елемент верхової збруї, спорядження для зручного з'єднання вершника з конем. Ремісники, що виготовляли сідла, називалися сідельниками.

Сідло кавалерійського типу:
1. передня і задня луки (облуки)
2. ліва і права полиці
3. сидіння
4. крила
5. попруги (троки)
6. путлиці з стременами
7. підперсник (нагрудник)
8. пітник з пітниковим дахом
9. перемітні суми
10. в'ючний ремінь

Короткі відомості

Перші сідла у Середземноморському світі з'явилися у 385 році в часи царювання Феодосія. Це були поштові сідла.

Лицарське сідло в Середньовічній Європі майструвалося так, аби вершник мав у ньому міцну посадку для бою. Нижня частина тулуба і стегна упиралися в сідло. Воно було складним за конструкцією і громіздким.

Англійці, добиваючись найменшої ваги у конструкції сідла для кінських перегонів, дійшли до винаходу найпростішого пристрою вагою 0,5 кг.

Головними функціями сідла є забезпечити зручну їзди та захист спині коня. Досягти цих завдань  — залежало від традиції конярства, що породило велике різноманіття сідлових конструкцій. У Європі XX століття найпоширенішими з них були:

• англійське сідло
• козацьке сідло
• мадярське сідло
• німецьке сідло
• французьке сідло

Усі сідла, за винятком козацького, різняться структурою ленчиків. Козацьке і англійські сідла мають м'яке і подушку.

В Україні зараз поширені чотири типи сідел:

• стройове
• козацьке
• спортивне
• скакове

Будова сідла

Сідло складається з таких частин: ленчика — металевої або дерев'яної основи, шкіряного сидіння, крил і підкрилків — шкіряних фартухів, попруг і приструг — кріпильних ременів, пітника — повстяної підкладки під сідло, стремен з путлицями. Ленчик складається з двох лавок (полиць) — поздовжніх елементів, з'єднаних попереду і позаду двома дугами, які утворюють луки — передній та задній вигини сідла. Зверху ленчик покривається сидінням, з боків сідла звисають два крила (потебні) — шкіряні фартухи, що захищають ноги вершника від натирання попругами, пристругами і пряжками, під крилами розташовуються підкрилки. Під сідло кладуть пітник (іноді його називають «вальтрапом»), який вбирає в себе піт, захищає від намуляння спину коня, під пітник можуть класти подушки-амортизатори. Кріплять сідло на спині за допомогою 1-2 попруг — шкіряних ременів, що проходять під черевом коня і приєднуються до приструг — коротких ремінців з боків сідла. Окрім того, можуть бути й додаткові кріплення: нагрудник чи підперсник — ремінь, що кріпить сідло спереду, і підхвістя — ремінь, що кріпить його ззаду. Стремена підвішуються на путлицях — довгих ременях, що кріпляться до сідла за допомогою шнелерів — металевих замків, які уможливлюють швидко відчепити путлицю зі стременом у разі падіння вершника.

Види

Спортивне сідло

Козацьке сідло

Сідло козацького типу:
1. крила (тебеньки)
2. подушка
3. підперсник
4. пакви (підхвісник)
5. путлиці зі стременами
6. попруги
7. трок сідельний
8. пітник

Сідло козацького типу складається з твердої основи — ленчика і крил, високих лук, м'якої подушки, підперсника, підхвісника, путлиць зі стременами, попруг, сідельного троку, підкладки під полиці, що тримають сідло на спині коня, а також пітника. Додатково до сідла можуть кріпитися сумки та в'ючні ремінці (троки, торока, тороки).

У сідлі козацького типу прорізи для путлиць зміщені трохи назад, тому за способом сидіння і їзди на ньому воно сильно відрізняється від сідла кавалерійського зразка. Вершник під час їзди риссю на сідлі кавалерійського зразка гасить поштовхи свого тіла — він вільно опускається у сідло і підводиться на стременах в такт руху коня через темп. На противагу цьому, під час їзди риссю в сідлі козацького типу вершник стоїть на стременах із витягнутим вперед корпусом, а поштовхи його тіла передаються спині коня в кожному з темпів руху. Сідло козацького типу має більш короткі полиці й, відповідно, меншу площу дотику зі спиною коня і високий ступінь її травмування, особливо під час їзди із важкими перекидними сумками.

Дамське сідло

Докладніше:

Дамське сідло відрізняється від інших типів верхових сідел тим, що воно конструктивно передбачає посадку вершниці ногами з одного (лівого) боку коня. На ньому дві передні луки: верхня для обхвату правою ногою, нижня — для упору лівої у разі необхідності.

Інше

При запряганні коней замість сідла використовують сіделко — воно слугує для передавання зусилля на спину коня, у голобельно-посторонковому запрягу до нього можуть кріпитися вкорочені голоблі.

Див. також

• Вуздечка — спорядження для голови коня.
• Вальтрап — підстилка на кінське сідло чи пітник.
• Чепрак — підстилка під кінське сідло, поверх пітника.

Примітки

1. Кульбака // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4, — С. 392.
2. Арчик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1, — С. 10.
3. Арчак // Яворницький Д. I. Словник української мови, т. 1. А — К. Катеринослав. 1920, — С. 5.
4. Потебня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. Трок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела та література

• И. Ф. Бобылев, Г. Г. Котов, С. П. Филиппов. Конный туризм. — Москва, Профиздат, 1985 (рос.)

Посилання

• Сідло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1739. — 1000 екз.
• Сідло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Седло // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Козацькі сідла 19 — 20 століть (рос.)