Краматорськ

Крамато́рськ (МФА: [krɐmɐˈtɔrsʲk] ( прослухати)) — місто обласного підпорядкування в Донецькій області України, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району. Місто лежить на берегах річки Казенний Торець (притока Сіверського Донця) у північній частині Донбаського регіону. Утворює Краматорську агломерацію з населенням у 642,8 тис. осіб. Значний центр машинобудування України.

Краматорськ
Герб Краматорська Прапор Краматорська
Площа Миру, Палац Культури і Техніки НКМЗ, , Центральна міська публічна бібліотека, Меморіал на честь радянських воїнів Південно-Західного фронту, Крейдяні Білокузьминівські скелі
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Громада	Краматорська міська громада
Засноване	1868
Колишня назва	Кром-Торський, Крам-на-Торі
Населення	▼ 147 145 (1 січня 2022)
Агломерація	Краматорська агломерація (642,8 тис. осіб)
Площа	124,6 км²
Густота населення	1989,5 осіб/км²
Поштові індекси	84300, 84390
Телефонний код	+380-626(4)
Координати	^H G O
Висота над рівнем моря	60-177,3 м
Водойма	р. Казенний Торець
Назва мешканців	крамато́рець, крамато́рка, крамато́рці
Міста-побратими	Перечин (Україна), Стемфорд (Коннектикут), США, округ Ферфілд
День міста	збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня)
Відстань
Найближча залізнична станція	Краматорськ
До обл./респ. центру
- фізична	84 км
- залізницею	98 км
- автошляхами	95 км
До Києва
- фізична	540 км
- залізницею	748 км
- автошляхами	655 км
Міська влада
Адреса	84313, м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Вебсторінка	Краматорська міськрада
Міський голова	Олександр Гончаренко
Краматорськ у Вікісховищі Карта Краматорськ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Краматорськ (значення).

Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році відбулася битва за Краматорськ. З 11 жовтня 2014 року в місті перебуває Донецька обласна державна адміністрація.

Географія

Розміщення та фізична географія

Краматорськ і прилеглі до нього селища лежать у долинах Казенного Торця і його приток, оточених пагорбами. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 — у селищі Василівська Пустош; 177,3 — на аеродромі; 169,5 — Крейдяна гора; 167,6 — Карачун-гора; 158,4 — в селищі Жовтневий.

• Ясна Поляна. Крейдяна гора. Кар'єр. Краєвид міста.

Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ і НКМЗ. На території Краматорська шість розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда і глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).

Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, вохра, цегляно-черепичні й керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до Другої світової війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений.

1991 року біля Пчолкіного було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії.

Клімат

Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.

Середньорічна відносна вологість повітря 75 %, у літній полудень може зменшуватися до 30-35 %. Найбільш вологе повітря в грудні й січні — 90-98, а іноді й 100 %, тому взимку часті тумани та ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80 %, тумани тримаються на великій площі тривалий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північне-східні, часті відлиги.

Середня температура найхолоднішого місяця січня — -4…-5 °, найтеплішого липня — +21…+22 °.

Середня глибина промерзання ґрунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.

Флора

Ліси займають 1704 га площі Краматорська, зокрема: Шабельківка — 289, Ясногірка — 196, Біленьке — 165, Веселе — 71, Іванівка — 64, Берестове — 27, Комишуваха — 622 (урочища Грако-Комишувашське — 214, Малотаранівка — 117, Трійчацьке — 94, Липове — 91, Крутеньке I — 29, Заяче Велике — 26, Плоске — 10, Вовче — 20, Крутеньке — 10).

У лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок становлять бруслина, а ближче до узлісь — глід, терен, шипшина; на галявинах — вишня степова, карагана чагарникова. Унікальна сосна крейдова, яка зростає в Біленькому, та сосна кримська.

Видовий склад лісопаркових насаджень різноманітний. Це лісові та узлісні рослини: ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниці. Місцева флора багата на лікарські рослини: звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валер'яна, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина тощо. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, дворядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, ранник крейдовий, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.

Фауна

В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, козулі, зайці, ласиці, куниці. Окрім них, зустрічаються вовки та занесені до Червоної книги борсуки. З птахів живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, соловейки, сови, сойки, фазани тощо.

Цікаво, що у 1970-ті роки, коли Торцем вже пливли райдужні плями від стічних вод прибережних заводів, і люди на той час, припинили купатися в річці, у Торці все одно, продовжували водитися раки, карасі, коропи, головні, а також пічкурі та верховодки, яких місцеві рибалки називали «марйохи» та «стеблі», відповідно та інше.

Ландшафтний парк

Докладніше: Краматорський регіональний ландшафтний парк

2004 року в межах міста було утворено регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.

Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність являє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відшаруваннях.

Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.

Резерват Комишуваха (865,23 га) складається з лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі: зайці, борсуки й лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера, знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.

Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелеподібним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.

Історія

Заснування

Згідно з археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні з обробки кременя епохи неоліту, існування яких тривало й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисяч десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі було продано шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. В результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ. В 1799 територію майбутнього Краматорська включено в Ізюмський повіт Слобідсько-Української (пізніше перейменовано у Харківську) губернії.

У другій половині XVIII сторіччя територія, яку нині посідає місто, масово заселяється козаками Слобідського війська.

Протягом різних часів поселення мало різні назви; сучасну пов'язують зі сполученням «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії.

Російська імперія

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

• Акція Краматорського металургійного товариства номіналом 500 рублів, 1899.
• Поштівка з Краматорськом біля Бахмута. Початок ХХ ст.
• Станція Краматорська — крейдяні гори і металургійний завод вдалині. Початок ХХ ст.

Наприкінці 1860-х на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.

Українська революція

Після того як стало відомо повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, або пропонував роззброїти тільки «поганих» поліцейських, а «хороших» - залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад.

Повідь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до Ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР у квітні 1918 р.

З квітня по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.

Через поразку УНР в радянсько-українській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.

Радянський період

З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.

27 жовтня 1941 місто було окуповане німецькими військами.

• Пам'ятник Волі.

З 5 по 27 лютого перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване ними 6 вересня 1943 - військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції. До серпня 1946 року 1-м секретарем міського комітету КП(б)У працював Потанін Дмитро Миколайович, у серпні 1946 року 1-м секретарем Краматорського міського комітету КП(б)У призначили .

У повоєнні часи в місті було збудовано Завод лиття та пакувань, електроламповий Завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрито тролейбусну лінію (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало поводі.

Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами ходили дільничні міліціонери та завучі з роз'ясненнями про те, що школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень - гуртами понад двоє осіб. Надвечір, вулицями роз'їжджали окрім міліціонерських УАЗів («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.

А у піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок» та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.

Цікаво, що в радянський час гостям міста екскурсоводи обов'язково повідомляли, що Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька ставало майже світло на декілька хвилин.

Незалежна Україна

Кінець XX — початок XXI століття

Повалення пам'ятника В. І. Леніну в Краматорську. 17 квітня 2015

З 1991 року — місто у складі незалежної України. В 1997 почалася ретрансляція програм FM-радіо «Європа Плюс Донбас», а 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція («Радіо Біт»).

24 вересня 2008 — прийняті прапор та новий герб міста. 2010 року — на частині площ засновано завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.

17 квітня 2015 року в Краматорську було повалено пам'ятник Леніну.

У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам'ятної дати — 150 років з часу заснування міста Краматорська (1868).

За результатами адміністративної реформи 2020 року місто стає центром новоутвореного Краматорського району та Краматорської територіальної громади. Того ж року Краматорськ починає страждати від пандемії COVID-19.

Війна на сході України

Докладніше: Битва за Краматорськ та Обстріли Краматорська 10 лютого 2015

Зовнішні відеофайли
	Захоплення терористами адмінбудівлі в Краматорську.

З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка». У ході боїв з окупантами було частково зруйновано цехи заводу Енергомашспецсталь та Краматорського заводу важкого верстатобудування, близько 50 людей загинуло. 13 вересня учасники міського віча прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, котрі вступали у підрозділи оборони.

З 11 жовтня 2014 року місто було оголошене обласним центром Донецької області, новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська. У листопаді 2014 року до Краматорська був переведений Донецький апеляційний адміністративний суд.

10 лютого 2015 місто було обстріляне з реактивної системи БМ-30 «Смерч» з боку Горлівки. За даними на вечір 11 лютого, від обстрілу загинуло 17 осіб, поранено 64 особи, серед них 5 дітей.

Російське вторгнення

Докладніше: Ракетний удар по станції Краматорськ та Ракетний удар по Краматорську 27 червня 2023 року

Залізничні станції, які обстріляло Міноборони Росії 8 квітня 2022 за їхньою заявою:  Барвінкове,  Покровськ,  Слов'янськ

 Станція «Краматорськ», на якій сталася трагедія

Під час Російського вторгнення в Україну в ніч на 5 квітня 2022 року збройні сили РФ здійснили ракетний удар по місту й зруйнували загальноосвітню школу № 15. На місці влучання зафіксована воронка шириною в 15 м та глибиною майже 3 м. Обстрілами пошкодили й залізничні колії, тому евакуаційні поїзди № 45/46 з цивільними людьми вимушено залишилися на станції Лозова.

8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську зазнав ракетних обстрілів збройними силами РФ. Унаслідок обстрілу загинули понад 50 осіб, з них п'ятеро — діти. Ще 98 людей зазнали поранення. Голова Донецької області Павло Кириленко повідомив, що на станції на момент удару перебували тисячі людей. Удар було нанесено касетними боєприпасами.

Російські чиновники та пропаганда поширювали щодо ракетного обстрілу різні фейки: «відсутність» ракет Точка-У на озброєнні Росії, обстріл «по скупченню ЗСУ», «обстріл Україною» своєї територій. Однак в інтернеті з'явилося спростування всіх фейків російської пропаганди, включно з даними Пентагону та сайту «Stop Fake». Міжнародна спільнота засуджує умисне вбивство Росією цивільного населення Краматорська.

17 квітня 2022 року унаслідок чергового ракетного удару зруйнували вісім житлових будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти.

Населення

За переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами  — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.

Кількість населення на початок 2014 року — 162 811 осіб, власне місто та 196 242 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2016 року — 173 811 осіб, власне місто та 208 000 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2017 року — 155 607 осіб, власне місто та 188 456 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Кількість населення на початок 2021 року — 152 120 осіб, власне місто та 185 115 — з територіями, підпорядкованими міськраді.

Місто входить до складу Краматорської агломерації.

Національний склад населення за переписом 2001 року

	чисельність	частка, %
українці	151 389	70,2
росіяни	58 002	26,9
білоруси	1 439	0,7
вірмени	1 386	0,6
азербайджанці	370	0,2
євреї	262	0,1

За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 осіб (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного зменшення населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.

Кількість дітей до 17 років — 32 630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63 187 (більше ніж 30 % загальної чисельності, 2006).

За даними перепису 2001 року 31,06 % зазначили рідною мову українську, 67,87 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — циганську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.

Динаміка чисельності населення Краматорська
рік	населення, тис. мешк.		примітки
	власне місто	разом із селищами
1795–1796	—	2,6
1865	—	4,1
1898	12
1912	12
1923	0,8
1926	12
1928	12,3
1931	17,1
1939	94		перепис 17/I
1959	115		перепис 15/I
1965	135
1970	150,5		перепис 15/I
1979	178	218	перепис 7/I
1989	198	227,2	перепис 12/I
1992		238,5	максимум
1994	202,7
2001	181	216,2	перепис 5/XII
2006	173,3	207,4
2012	165,5	199
2014	162,856	181,8
2016	173,700	208,8
2017	235,951	253,1
2021	231,013	250,2

Через повномасштабне російське вторгнення населення міста різко скоротилося. Станом на липень 2022 року з довоєнних 150000 в місті було не більше, ніж 40000 людей, станом на початок 2023 року - близько 80 тис., на початок 2024 року - майже 100000 мешканців.

Транспорт і зв'язок

Залізничний вокзал

Міський транспорт:

• Краматорський трамвай (діяв з 12 травня 1937 року). Перед закриттям системи діяло 3 маршрути. 1 серпня 2017 року трамвайний рух у місті остаточно припинено.
• Краматорський тролейбус (з 18 листопада 1971 року) — 10 регулярних та 3 резервних (за вказівкою диспетчера) маршрутів (2019 рік).
• 32 автобусні маршрути.

Пасажирсько-вантажна вузлова залізнична станція Донецької залізниці Краматорськ розташована в Старому місті. Крім неї в Краматорську є вантажна станція Шпичкине, а також 6 зупинних пунктів, що розташовані на території Краматорська.

У місті діє міжміський автовокзал «Краматорськ», а також розташований аеропорт, який має військову злітно-посадкову смугу класу «Б».

Містом пролягають автошляхи національного значення Н20 (Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь) та територіального значення Краматорськ — Олександрівка і Т 0514 Лиман — Добропілля.

Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999 р.).

В місті працюють всі українські національні оператори мобільного зв'язку (Vodafone, Київстар, Lifecell).

Впродовж 1958—1959 років БМУ НКМЗ звело телерадіовежу висотою 76 м по вулиці Катеринича. У 1976—1979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Андріївка був побудований телерадіопередавальний центр з щоглою висотою 222 м. Центр був знищений російськими терористами влітку 2014 року.

Економіка

Завод «Донмет»

Важка промисловість

Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу. Машинобудування переважно важке, для металургійної, вугільної, транспортної, енергетичної промисловости.

Машинобудування:

Розлив сталі в доменному цеху Краматорського металургійного комбінату

• Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ);
• Старокраматорський машинобудівний завод 
• Краматорський завод важкого верстатобудування;
• Завод автогенного обладнання «Донмет»;

Енергетика:

• Краматорська ТЕЦ

Металургійна промисловість:

• Краматорський феросплавний завод
• Енергомашспецсталь
• Краматорський металопрокатний завод

Промисловість будівельних матеріалів:

• Краматорський цементний завод («Пушка») — входить до складу концерну , випускає різні марки цементу, шиферу, шлакоблоки, бордюри, , шифер кольорового виконання, тротуарна плитка різного профілю.
• Асфальтобетонний завод

Легка промисловість

• Швейна фабрика.

Харчова промисловість

• Краматорський комбінат дитячого харчування
• Краматорський м'ясопереробний завод (ТМ «М'ясний ряд»)

Інші виробництва

• Тормікс — виробництво комбікормів та БМВД
• авторемонтні підпрємства

Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускається ними. У місті працюють науково-дослідний і проєктно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих, працює у промисловості.

Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислового виробництва — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.

Панорама з Крейдяної гори

Краматорський регіональний ландшафтний парк

Соціальна сфера

10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 5 ВНЗ, 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.

На початку 2016 року в Краматорську відкрили центр допомоги літнім людям, які переїхали з окупованих Росією територій — «Старе місто». У центрі відбуваються зустрічі з представниками Пенсійного фонду та соціальних служб, допомагають людям із проблемами слуху і проходять майстер-класи з рукоділля.

• Краматорська центральна міська публічна бібліотека
• Бібліотека імені М. Коцюбинського
• Бібліотека імені Панаса Мирного

Освіта

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Вищі навчальні заклади

• Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА),
• Донбаський інститут техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Юрія Бугая (ДІТМ МНТУ)
• Донецький національний медичний університет
• Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Середні спеціальні навчальні заклади

• Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії,
• Технологічний технікум,
• Торговий коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі (ДонНУЕТ).

Професійно-технічні навчальні заклади

• Центр професійно-технічної освіти (№ 47),
• Вище професійне металургійне училище (№ 123),
• Вище професійне торгово-кулінарне училище (№ 42),
• Вище професійне училище (№ 14).
• Вище професійне будівельне училище (№ 28).

Загальноосвітні середні заклади

У місті функціонують 28 загальноосвітніх шкіл, у яких навчається 13 933 учні та працює 1207 педагогів (2017/2018).

школа	адреса	кількість учнів (2017/2018)
№ 1	вулиця Райдужна, 13	363
№ 2	вулиця Остапа Вишні, 15	473
№ 3	вулиця Марії Заньковецької, 19	721
№ 4	проспект Незалежності, 48А	763
№ 5	вулиця Василя Стуса, 40	414
№ 6	вулиця Велика Садова, 71	900
українська гімназія	вулиця Бахмутська, 11	392
№ 8	проспект Незалежності, 57А	586
№ 9	бульвар Краматорський, 17	613
№ 10	вулиця Хортицька, 40	802
№ 11	вулиця Тріумфальна, 9	343
№ 12	вулиця Василя Стуса, 19	386
№ 15	вулиця В'ячеслава Чорновола, 19	261
№ 16	вулиця Леоніда Бикова, 7	497
№ 17	вулиця Благодатна, 80	446
№ 18	вулиця Червоної калини, 18	306
№ 19	вулиця Ольги Кобилянської, 1	275
№ 20	вулиця Танкістів, 112	423
№ 22	проспект Незалежності, 3	699
№ 23	вулиця Михайла Горяйнова, 45А	410
№ 24	вулиця Богдана Хмельницького, 28	410
№ 25	вулиця Богдана Хмельницького, 25	798
№ 26	вулиця Софіївська, 128	461
№ 30	вулиця Барвінкова, 1	390
№ 31	вулиця Катерини Білокур, 14	394
№ 32	вулиця Данила Мурашка, 22	397
№ 33	вулиця Гетьманська, 95	213
№ 35	вулиця Березнева, 46	990

Школа № 24, збудована в 1962 році, була першою експериментальною школою проєкта типових шкіл 2-02-964у, розробленого інститутом Діпромісто на чолі з Йосипом Каракісом.

• школа № 24
• мозаїка на школі № 24

Неформальна освіта

З 2015 року в м. Краматорськ функціонує освітня молодіжна платформа «ВІЛЬна ХАта», що була створена після проведення в місті волонтерського табору Будуємо Україну Разом (БУР).

Засоби масової інформації

Місцеві газети

• «Східний проєкт» (російською мовою)
• «Технополіс» (російською мовою)

FM-радіомовлення

№п/п	Назва	Частота, МГц	Потужність	Адреса вежі	Передавач
1	Радіо М	87,5	1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
2	Радіо «49 паралель»	88,1	0,1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
3	«Армія FM»	89,0	0,1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
4	«Українське радіо Донбас»	90,4	0,2	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
5	«Громадське радіо»	90,9	1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
6	«Радіо Культура»	91,3	0,1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
7	«Країна ФМ»	99,0	0,1	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
8	«Радіо Промінь»	100,3	0,5	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
9	«Радіо НВ»	101,0	0,96	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
10	«Radio ROKS»	101,7	1	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
11	«Українське радіо»	102,2	0,25	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
12		102,8	0,5	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
13		103,9	1	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
14	Мелодія FM	105,0	0,5	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
15	Перець FM	105,7	0,2	вул. Лівобережна 699-А	ДФКРРТ
16	«Radio Relax»	106,2	0,5	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
17	«Kiss FM»	107,0	1	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
18	«Хіт FM»	107,4	0,1	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”
19	«Радіо Байрактар»	107,8	0,1	бул. Краматорський 41	ВАТ “Ювелірсервіс”

Культура

Музей історії міста Краматорськ

Палац культури і техніки НКМЗ

• Палаци культури:
  • Палац культури і техніки Новокраматорського машинобудівного заводу (ПКіТ НКМЗ)
  • Палац культури імені Леоніда Бикова
  • Міський Палац культури «Будівельник»,
  • Клуб «Цементник» (нині Протестантська церква).
• Музеї: історичний, художній.
• Аероклуб імені Леоніда Бикова.
• Будинок юних техніків
• Центр позашкільної роботи
• Приватна любительська балконна обсерваторія Краматорськ
• Три школи мистецтв

Парки

• Міський Сад Бернацького
• Family Park
• Парк «Ювілейний»

• Пам'ятник воїнам-визволителям, Family Park
• Міський сад Бернацького.

Релігія

• Храм святого Пантелеймона (УПЦ МП)
• Храм Архистратига Михаїла (УПЦ МП)
• Свято-Успенський храм (УПЦ МП)
• Храм Різдва Іоана Предтечі (УПЦ МП)
• Свято-Покровська церква (УПЦ МП)
• Свято-Троїцька церква (УПЦ МП)
• Храм Свят-Різдва Богородиці (УПЦ МП)
• Храм Благовіщення пресвятої Богородиці (ПЦУ)
• Храм Святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їх Софії (ПЦУ)
• Храм св. Пророка Іллі (УГКЦ)
• Храм Святого Юрія УГКЦ, освячено в лютому 2017 року
• Церква «Голгофа» (баптисти)
• Церква «Ковчег спасіння» (п'ятидесятники)
• Церква адвентистів сьомого дня

Католицьку громаду за часів Російської імперії утворювали спеціалісти-робітники, зокрема, поляки та німці. У 1912 році в місті служив о. Рилло. У старому місті 1917-го року було збудовано костел, закритий 1923-го. Після війни «Палац піонерів» було знищено, на його місці був встановлений пам'ятник Леніну (демонтований).

У 2003 році зареєстровано католицьку громаду міста. Влада відмовилася співпрацювати з вірянами, тож ділянка під майбутній костел була придбана, але не виділена. 30 листопада 2008 року капличку освятив єпископ Мар'ян Бучек. Парафію Святого Духа обслуговує товариство Христове для Закордонної Полонії з парафії в Донецьку. Святі Меси у каплиці щонеділі о 15-00. Храмове свято — урочистість Зіслання Святого Духа.

Також у місті діє громада Свідків Єгови.

2021 року у Краматорської мусульманської громади Духовного управління мусульман України «Умма» з’явилася власна будівля мечеті та Ісламського культурного центру.

• Церква «Голгофа»

Архітектура

Багатоповерхова забудова міста

Загальна характеристика

Житлова забудова міста представлена як одноповерховими будівлями приватного сектора, так і багатоповерховим (2–5-ти, 9-ти, 14-ти) будинками.

Архітектурною візитівкою є будівля Палац культури та техніки НКМЗ, збудований в 1950—1965 рр. за унікальним проєктом архітектора Д. М. Баталова. Цей монументальний Палац прикрашає практично всі буклети, видання, презентації про Краматорськ.

Пам'ятки

Див. також: Пам'ятки Краматорська

У місті на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.

• Палац культури і техніки (1950—1965 рр.), архітектор Дмитро Баталов.
• Палац і садиба Бантишева (1858 р.) — двоповерховий палац у стилі класицизму та парк, площею 66 га зі старовинними скульптурами та дубами.
• Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора заводу Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
• Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926 р.).
• Клуб «Цементник» (вул. Дмитра Мазура).
• Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна, 1930-ті рр., відновлений в 1946 р.
• Палац культури імені Леоніда Бикова (колиш. Леніна) (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, , 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 1941–1943 рр., відбудований у 1945—1946 р.
• Палац культури Донмашбуду «Будівельник» (1954 р.).
• Кав'ярня «Замок» — будівля у вигляді середньовічного замку (1983 р.).

Спорт

Льодова арена імені Сергія Петрова

Перше спортивне товариство з'явилося в 1912 р.

У місті є два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956 належить НКМЗ) в парку Пушкіна з трибунами на 5000 осіб та «Авангард» у Саду Бернацько (1927, 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.

На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Краматорськ» (колишній «Авангард-ТЕЦ», у сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області).

У Краматорську два плавальних басейни — в палаці культури НКМЗ (1963 р., перший у Донецькій області) і в спорткомплексі ПТУ № 28.

Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос у Кутовій балці.

В місті працює Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, а також розташовано Федерація футболу Донецької області.

Відомі люди

Пам'ятник Леоніду Бикову

Народилися

• Абрамець Ігор Ігорович — лікар-фармаколог. Доктор медичних наук (1989)
• Леонід Биков — кіноартист і кінорежисер
• Анатолій Близнюк — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
• Сергій Бондарєв — герой Небесної Сотні
• Гавриш Наталія Василівна (* 1959) — доктор педагогічних наук, професор.
• Петро Гайдамака — композитор
• Гедеон Оксана Михайлівна (* 1973) — український прозаїк.
• Геровкін Валерій Євгенович (1999—2021) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
•  — визначний український та американський скульптор, художник
• Жуков Олег Анатолійович (1977—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Іванов Микола Олександрович (1935—1995) — український живописець.
• Котенко Олег Олексійович (* 1970) — громадський діяч, учасник революції Гідності, учасник російсько-української війни.
• Кузьменко Костянтин Олегович (1985—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Павло Кулик — Герой Радянського Союзу
• Куркуріна Ганна Іванівна (* 1966) — українська спортсменка і тренерка, абсолютна чемпіонка світу з у 2008, 2010 і 2012 років, володарка 14 рекордів.
• Лакомський Віктор Йосипович (1926—2014) — український фахівець у галузі металургії, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР та премії ім. Є. Патона НАН України.
•  — полковник СБУ, учасник російсько-української війни.
• Анатолій Лук'янов — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу
• Моторін Геннадій Анатолійович (1982—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Неда Неждана — драматург
•  — педагог, науковець, письменник і громадський діяч
• Леонід Прядкін — український кінооператор
• Сірченко Андрій Володимирович (1973—2017) — волонтер, доброволець батальйону ОУН, учасник російсько-української війни.
• Тищенко Микола Анатолійович — науковець, діяч Народного Руху України
•  — чемпіон світу з командних шосейних велоперегонів.
•  — володарка Кубку світу 1992 року з самбо.
• Ольга Харченко — майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу, тренер.
• Чорний Сергій Миколайович (1967—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Чубенко Степан Вікторович (1997—2014) — народний Герой України, 16-річний воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляний бойовиками ДНР за проукраїнську позицію.
• Сергій Шевченко — заслужений журналіст України, письменник.
• Шинкаренко Катерина Сергіївна (1994—2024) — солдат Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни.
• Валерій Ямбурський  — кінорежисер, сценарист, Член Національної спілки кінематографистів України.
• Павло Вовк — суддя Окружного апеляційного суду міста Києва.
• Ян Гордієнко — відеоблогер

Жили й працювали

• М. Андрущенко — поет
• Микола Рибалко — поет, лауреат Шевченківської премії (1985)
• Руслан Пономарьов — наймолодший чемпіон світу з шахів
• Влас Чубар — співорганізатор Голодомору в Україні 1932—1933
• Іван Войтюк — режисер театру і кіно. В 1995—1997 рр. створив у колишньому кінотеатрі «Родина» та очолював міський професійний театр
• Іван Базилевський — український художник
• Масол Віталій Андрійович — 3-й Прем'єр-міністр України
• Костянтин Сіркен — один з конструкторів танка Т-26
• Яків Погребняк — почесний громадянин
• Євген Колобов — заслужений будівельник УРСР
• Володимир Кисельов — легкоатлет, олімпійський чемпіон
• Шевченко Сергій Якович — видатний український футболіст та тренер ФК «Авангард»
• Іван Пантелєєв — герой Небесної Сотні
• Горовий Руслан Володимирович — український журналіст, автор відомого проєкту «Служба розшуку дітей», Заслужений журналіст України
• Кобзон Йосип Давидович — радянський і російський естрадний співак, колобарант з Росією, громадський діяч, російський політик
• Булгакова Майя Григорівна - радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969). Народна артистка РРФСР (1977).
• Рижков Микола Іванович — радянський партійний діяч. Голова Ради Міністрів СРСР, депутат Державної Думи Російської Федерації

Міста-побратими

Стемфорд, США

Перечин, Україна

Цікаві факти

У Краматорську виявили унікальний скелет мамонта. Рештки передали у міський музей історії. Скелет вимерлого ссавця зібрав місцевий палеонтолог Віктор Геращенко — на це він витратив 300 тисяч гривень.

1 листопада 2021 року на площі біля залізничного вокзалу Краматорська на підготовлений майданчик було встановлено пам'ятник «Паровоз» — відреставровану машину типу 0-3-0, які випускалися з 1935 до 1957 року

Див. також

• Радіоактивне зараження в Краматорську
• День звільнення Краматорська від проросійських терористів

Примітки

1. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_Сhuselnist.pdf
2. 5 липня. Пам'ятні дати [ 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2021. — 5 липня.
3. ДонОГА переезжает в Краматорск [ 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
4. . Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 16 липня 2014.
5. . Архів оригіналу за 3 листопада 2004. Процитовано 16 липня 2014.
6. . Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2016.
7. Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине, с. 72
8. Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
9. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
10. . Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.
11. . Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
12. У Краматорську за час боїв загинули до 50 осіб, більшість з них — мирні жителі — мерія
13. Краматорськ захищатимуть загони самооборони [ 3 липня 2018 у Wayback Machine.] Краматорськ захищатимуть загони самооборони]
14. . Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 7 лютого 2021.
15. . Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
16. . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
17. Минобороны заявило об уничтожении вооружения прибывших в Донбасс резервов ВСУ (рос.). Lenta.ru. 8 квітня 2022.
18. . Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
19. . Укрінформ. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
20. Внаслідок удару російської «Точки У» по вокзалу Краматорська загинули 50 людей, п'ятеро — діти. Українська правда. Процитовано 8 квітня 2022.
21. Касетні боєприпаси від США: що це таке і навіщо вони потрібні ЗСУ. Еспресо. Процитовано 15 липня 2023.
22. . Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
23. . Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
24. . Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
25. . Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
26. . Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
27. . Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
28. . Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
29. . Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
30. . www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
31. . www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
32. . BBC News Україна. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
33. . Укрінформ. 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
34. . Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
35. . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
36. . Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007.
37. . Архів оригіналу за 14 квітня 2007. Процитовано 2 квітня 2007.
38. . Архів оригіналу за 13 квітня 2009. Процитовано 2 квітня 2007.
39. . Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
40. . Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
41. . Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
42. . Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2010.
43. . ge (ru-ru) . Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
44. . ge (ru-ru) . Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
45. . Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.
46. . Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2015.
47. У мусульман Краматорська нарешті з’явилася власна будівля мечеті та ІКЦ. www.muslims.in.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2024.
48. . Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 5 лютого 2020.
49. . Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
50. . Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2022.
51. . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014.
52. . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014.
53. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
54. NICHOLAS HOLODEK (28 липня1924 р. — мешкає в Аргентині) — визначний український та американський скульптор, художник, іконописець, https://svitua.org/video/item/1719-mykola-holodek [ 29 липня 2017 у Wayback Machine.], http://www.nicholasholodek.org/ [ 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
55. Краматорськ та Стемфорд підписали угоду про побратимство. decentralization.gov.ua. Процитовано 23 квітня 2023.
56. Схід і захід разом: Краматорськ та Перечи́н віднині — міста-побратими! — Краматорська міська рада (укр.). Процитовано 27 травня 2023.
57. . Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
58. . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.

Джерела та література

• О. Г. Бажан, Д. В. Грузін. Краматорськ [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 291. — .
• В. Ф. Коцаренко. Краматорськ [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с.
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
• Краматорськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [ 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Посилання

• Kramatorsk.INFO [ 29 жовтня 2005 у Wayback Machine.]
• Краматорська міська рада [ 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]